Теорія і методика початкового навчання Й. Песталоцці

2

Кам'янець-Подільський державний університет

Факультет української філології та журналістики

Кафедра педагогіки

ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ

Й. ПЕСТАЛОЦЦІ

Кам'янець-Подільський

2007

План

Вступ

1. Біографія Й.-Г. Песталоцці

2. Принцип елементарного навчання

3. Теорія початкового навчання Песталоцці

4. Методика початкового навчання Песталоцці

5. Значення педагогічної спадщини педагога

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

1. Біографія Й.-Г. Песталоцці

Народився в Цюрiху у родині лікаря. Батько був хірургом і належав до дворянської сім'ї. В п'ять років Песталоцці залишився без батька. Бажаючи найти сімейне щастя у мирному сільському колі, Песталоцці в 1769 одружився і поселився в селі. Вищу освіту здобував у Каролінському колегіумі. Протягом третини століття керував навчально-виховними закладами, де на основі дослідної роботи здійснював i розвивав свої педагогічні ідеї. Спочатку організував у своїй садибі “Нойгоф” “Установу для бідних“ (1774-1780 рр.) - один з перших в історії дослідний навчально-виховний заклад. З 1798 по 1799 рр. створив і утримував притулок для сиріт у м. СтанЦі. У період 1800-1804 рр. Песталоцці керував інститутом у Бургдорфi, який являв собою комплекс середніх шкіл - базу для підготовки учителів. Цей інститут у 1804 р. переводить до м. Iвердон i там керує ним до 1825 р. Роботу свого закладу поставив на високому рівні, чим здобув світову славу. [8-10].

Свій багатий педагогічний досвід Песталоцці теоретично узагальнив у творах “Лінгард i Гертруда“ (1781-1787), “Як Гертруда вчить своїх дітей“ (1801), “Лебедина пісня“ (1826) та ін. У його працях спостерігається великий вплив Руссо, особливо ідея зосередження головної уваги на особі вихованця як центральної точки всіх виховних дій; створення теорії початкового навчання з опертям на психологічні засади; опрацювання методики початкового навчання. [8-10].

Освіту та виховання Песталоцці розглядав як основний засіб перебудови суспільства на розумних і справедливих началах. Він одним із перших серед педагогів звернувся до питання всенародної загальної освіти, оскільки головну причину бідувань простих людей вбачав у їх неуцтві та невмінні раціонально вести господарство. Спрямувавши свої зусилля на покращання життя селян, Песталоцці вважав, що виховання їх дітей повинно полягати у тому, що тільки власні сили людської природи є основою, яка формує людину, Песталоцці вважав метою виховання розвиток усіх природних сил та здібностей дитини, причому цей розвиток має бути різнобічним і гармонійним. Педагог не повинен придушувати природного розвитку дитини. Головний принцип виховання -- його відповідність природі. Властиві кожній дитині від народження задатки здібностей треба розвивати, вправляючи у послідовності, яка відповідає природному порядку та законам розвитку дитини. Розвитку всебічної здатності до праці та “діяльної любові один до одного“.[1, c. 464-468.]; [2, c.556-566]

Вагому роль у релігійно-моральному вихованні він відводив сім'ї, родинному, зокрема материнському, вихованню. На його думку, родина -- це перший зразок науки життя в спільноті, науки взаємної допомоги. Важливим засобом морального виховання вважав вправляння дітей у моральних вчинках, які потребують самовладання і формують волю.

Народну школу Песталоцці бачив, передусім, як трудову. Підготовку дітей до праці він мислив собі у тісному поєднанні з їх фізичним, моральним і розумовим розвитком. Песталоцці висунув ідею поєднання навчання дітей з їх продуктивною працею, яку реалізував у “Нойгофі“. Проте це поєднання у нього носило механічний характер.

Головним методологічним положенням у поглядах Песталоцці виступає його твердження, що моральні, розумові та фізичні сили людської природи (за його термінологією сили серця, розуму і руки) мають властивість до саморозвитку, до діяльності. Виховання ж покликане допомогти саморозвитку і спрямувати його у потрібному напрямку.

Основним у вихованні Песталоцці називає принцип природовідповідності. Властиві кожній дитині від народження задатки сил і здібностей треба розвивати, вправляючи їх у тій послідовності, яка відповідає природному порядку та законам розвитку дитини, тобто починати з найпростішого і поступово підніматися до дедалі складнішого.

Метою виховання повинен бути різнобічний і гармонійний розвиток всіх природних сил та здібностей дитини. [3, c.58-62, 67-74.].

2. Принцип елементарного навчання

Принцип елементарного навчання є основним в системі дидактичних поглядів Песталоцці, оскільки воно сприяє нагромадженню знань і розвиває розумові здібності дитини. Найважливішим у процесі навчання є розвиток здібностей. Не важливо який при цьому буде використаний матеріал, а важливо те, як відбуватиметься процес самого розвитку. Песталоцці підкреслював, що всякий процес пізнання йде від чуттєвих сприймань,уявлень до виразних понять, тільки істина, яка випливає із спостережень, дає людині силу, що не допускає вторгнення в його душу забобонів і помилок.

Він твердив, що дітей треба вчити спостерігати:”правильно бачити і чути - перший крок життєвої мудрості ”; під час кожного спостереження у дітей виникає три запитання: про число (скільки предметів перед очима), про форму (який вигляд має предмет), про слово (як предмет зветься).[4, c.303,313,364-385].

3. Теорія початкового навчання Песталоцці

Прагнучи психологізувати навчання, Песталоцці розробив теорію “природного шляху пізнання“. Він вважав, що у дитини процес пізнання починається з чуттєвих сприймань, які після цього переробляються свідомістю. Отже, всяке навчання повинно спиратися на спостереження і дослідження. Тому найважливішою основою навчання Песталоцці вважав наочність, через яку дитина шляхом спостереження отримує правильні уявлення про світ, розвиває мислення і мову. В обґрунтуванні цього принципу Песталоцці пішов далі від Коменського. Він розкрив роль наочності у розвитку логічного мислення дитини під час навчання і, спираючись на свою теорію пізнання, дав цьому психологічне пояснення.

Песталоцці був одним із перших педагогів, які звернулись до розробки проблеми взаємозв'язку сім'ї і школи у вихованні дітей. Розробляючи теорію “елементарної освіти“, Песталоцці передбачав, щоб вона була простою і доступною для опанування кожній матері. На основі цієї теорії він розробив завдання, зміст і методику першочергового виховання і навчання у сім'ї, яке має удосконалюватись у школі. Вважав, що мати повинна з раннього віку розвивати фізичні сили дитини, прививати їй трудові навички, виховувати любов до оточуючих людей, вести до пізнання оточуючого світу.

Запропонований Песталоцці підхід до виховання і навчання дітей має індивідуалізуючий характер, що тоді було великою новиною. Він вимагає від педагога вивчення і врахування на практиці індивідуальності дитини, надання їй не тільки елементарних відомостей, але й розбуджування та скріплювання її духовних сил, морального і суспільного ушляхетнювання. Цим Песталоцці переосмислив соціальну роль учителя і дав зрозуміти, що для успішного виховання молоді потрібні професійно вишколені вчителі.

Згідно з Песталоцці процес пізнання починається з чуттєвих сприймань, які відтак обробляє свідомість. Був переконаний, що усунути недоліки сучасної йому шкільної освіти можна лише за умови, що будь-яке навчання спиратиметься на спостереження і дослідження, після чого треба зробити відповідні висновки та узагальнення. Саме в результаті зорових спостережень, слухових та інших відчуттів збуджуються думки, формулюються судження. Здійснити розумове виховання Й.-Г. Песталоцці намагався за допомогою спеціально підібраних для кожного ступеня навчання вправ, які безпосередньо і послідовно розвивають інтелект кожного індивіда. Методика такого навчання має бути настільки простою, щоб нею легко могла оволодіти кожна мати. Виходячи з ідеї, що існують найпростіші елементи знання про речі та предмети (число, форма, слово), він зводив елементарне навчання до вміння вимірювати, лічити і володіти мовою. Найважливішою засадою навчання вважав наочність, без якої неможливо сформувати правильне уявлення про світ, розвивати мислення і мовлення. Крім уміння мислити, дітям слід прищеплювати практичні навички, бо оволодіння знаннями без уміння користуватися ними -- великий недолік навчання. Для формування цієї якості потрібна система спеціальних вправ, які поступово ускладнюються. Слід ураховувати також фізичні та психічні особливості учнів. [4, c. 385-446].

4. Методика початкового навчання Песталоцці

Виходячи із своїх загальнодидактичних положень, Песталоцці заснував методику початкового навчання. Він відкинув книжне початкове навчання, яке ґрунтується на запам'ятовуванні і переповіданні, і вимагав щоб дитина з ранніх років сама вела спостереження і розвивала свої здібності. Песталоцці відстоював звуковий метод навчання грамоти, що було надзвичайно важливо тоді, коли скрізь панував буквоскладальний метод. Для навчання дітей рахунку, вимірюванню, засвоєнню дробів, а також написання елементів букв, Песталоцці використовував квадрат. Цю ідею розвинули його послідовники, створивши так званий “арифметичний ящик“, який використовують у деяких західних школах i понині. [2, c.556-566.]

У пошуках загального методу виховання Песталоцці розробив теорію “елементарної освіти“, яка складає так званий метод Песталоцці. Спираючись на принцип природовідповідності, він виділив три найпростіші елементи, з яких повинно починатися будь-яке навчання: число (одиниця), форма (пряма лінія), слово (звук). Елементарне навчання у нього зводиться, передусім, до вміння вимірювати, рахувати i володіти мовою. Свій елементарний метод Песталоцці розповсюджує на всі сторони виховання дитини.

Песталоцці виступав проти застарілих традицій шкільного навчання. Хоч він штучно роз'єднував і протиставляв розвиток мислення дитини і нагромадження нею знань, проте його заклик до розвитку в дитини здібностей, до самостійності в поведінці й мисленні мав прогресивне значення в боротьбі проти механічного запам'ятовування учнями катехізису, молитов. [5, c. 52-58.].

Інтелектуальне виховання Песталоцці ґрунтується на ідеї розвиваючих цілей і завдань навчання. Він був першим з педагогів, хто диференціював змістову і розвиваючу сторони навчального процесу та розвинув ідею розвиваючого шкільного навчання. Надаючи велике значення оволодінню знаннями він вважає, що воно повинно підкорятися більш головному - розвитку здібностей дитини.

Песталоцці намагається здійснити навчання через розроблену ним систему спеціальних вправ. Процес навчання повинен будуватися на принципі послідовного і повного переходу від частини до цілого, від простого і легкого до більш складного і важчого. Оволодіння знаннями необхідно поєднувати з розвитком у дітей уміння користуватися ними.

Пізніше К.Д.Ушинський назвав ідею розвиваючого навчання “великим відкриттям Песталоцці“, яке назавжди залишить за ним ім'я першого народного вчителя. Хоч слід відзначити, що Песталоцці дещо розмежовує i протиставляє розвиток мислення дитини i нагромадження нею знань.

Фізичне виховання Песталоцці називає найпершим видом розумного впливу дорослих на дитину. Його основою є природне прагнення дитини до руху. Здійснювати фізичне виховання потрібно через систему вправ, що спираються на найпростіші рухи, коли дитина ходить, бігає, їсть, п'є, піднімає тощо. Песталоцці підкреслює значення фізичного виховання не тільки для розвитку фізичних сил і можливостей дитини, але й для підготовки її до праці. Вчений вважає фізичне виховання найпершим видом розумового впливу дорослих на розвиток дітей. Мати, годуючи і доглядаючи дитину, вже має дбати про її фізичний розвиток. Вважав, що фізичне виховання повинно бути тісно пов'язане з моральним і розумовим.[8]; [6, c.53,69].

У сфері трудового виховання Песталоцці прийшов до думки про необхідність підкорення дитячої праці педагогічним вимогам і висунув принципово нове положення: дитяча праця здійснює позитивний вплив на дитину лише за умови, коли ставить перед собою виховні і моральні завдання. Розглядаючи трудове виховання однією з найважливіших складових свого методу, Песталоцці мав на меті створити “Азбуку умінь“, яка б вміщувала фізичні вправи в сфері найпростіших видів трудової діяльності: бити, носити, кидати, штовхати тощо.

Трудова елементарна освіта, як вважає Песталоцці, повинна допомогти молоді оволодіти основними прийомами і загальною культурою праці. Ці його висловлювання історично підготували виникнення теорії політехнічної освіти.

Релігійно-моральне виховання за Песталоцці полягає у вихованні гуманних почуттів до людей, дійової любові до них. Велика роль у цьому належить сім'ї, особливо важливе значення надається материнському вихованню. На його думку, родина -- це перший зразок науки життя в спільноті, науки взаємної допомоги. Важливим засобом морального виховання вважав вправляння дітей у моральних вчинках, які потребують самовладання і формують волю. [5, c. 52-58, 58-64,], [6, c.53,69].

Моральне виховання повинно вдосконалюватися і в школі. Песталоцці наполягав, щоб моральну поведінку дітей формувати не повчаннями, а розвитком у них через вправи і вправляння моральних почуттів і нахилів. Найпростішим моральним почуттям Песталоцці називає інстинктивно виникаючу у немовляти любов до матері. У подальшому це почуття усвідомлюється дитиною i переноситься спочатку на батька, сестер, братів, потім на вчителя i шкільних товаришів i, нарешті, на свій народ, на всіх людей.

Песталоцці багато працював у галузі методики початкового навчання. У “Листах із Станца” він показав себе добрим знавцем дитячої психології і вмілим вихователем. Він глибоко, для свого часу, розробив методику вивчення грамоти: замість застарілого букво складального методу відстоював звуковий метод навчання читання, детально опрацьовував методику письма, починаючи від найпростіших елементів, з яких складається написання літер. Використовуючи квадрат як основну геометричну форму, Песталоцці показав як треба проводити вимірювання, навчати лічити; його послідовники перетворили квадрат на дуже зручний посібник для навчання дітей лічбі і виміру - арифметичний ящик. Деякі методичні вказівки Песталоцці застаріли, але свого часу вони мали велике значення для розвитку методичної думки.

Й.-Г. Песталоцці заклав основу спеціальних методик початкового навчання. У процесі навчання дитина з раннього віку повинна сама вести спостереження і розвивати свої здібності. Щодо вивчення рідної мови завдання педагога полягає в тому, щоб розвивати мову дитини і збагачувати її словниковий запас. Він обстоював звуковий метод навчання грамоти, що було надзвичайно важливо, оскільки в ті часи панував буквоскладальний метод. [5, c. 69-72], [6, c.53,69].

5. Значення педагогічної спадщини Песталоцці

Після Я. А. Коменського, Й.-Г. Песталоцці був другим видатним педагогом, який зосередив увагу на проблемах початкового навчання і виховання. Він був добрим трудівником на ниві народної освіти,прикладом величезної енергії, наполегливості, любові до дорослих і дітей. “Все для інших, нічого для себе” - слова написані на пам'ятнику Песталоцці, є найкращою характеристикою його діяльності. Цей чудовий педагог - демократ щиро прагнув до поліпшення життя селянства. Проте він був утопістом, не розумів законів розвитку суспільства і класової боротьби, мріяв за допомогою багатіїв створити школу для бідних і цим вивести народ (на основі підвищення культурного рівня) з стану неуцтва і злиднів. Незважаючи на класову та історичну обмеженість поглядів Песталоцці, його полум'яна любов до дітей, його педагогічна система мали великий вплив на формування педагогічних поглядів сучасників і наступних поколінь видатних педагогів.

Вплив Й.-Г. Песталоцці як педагога та реформатора важко переоцінити. Його погляди і діяльність надали початковому навчанню відповідного сенсу: виховання має не тільки давати певні елементарні відомості, а й ураховувати індивідуальність дитини, пробуджувати і зміцнювати її духовні сили, виховувати морально і суспільне. У такому напрямі педагогіку Песталоцці розвивали його прихильники та учні з різних країн (Фребель, Гербарт, Ушинський). [7, c. 200-202.].

Висновки

Мій реферат складається з вступу, шести пунктів, висновків, списку літератури. У вступі я зазначила, які мету і завдання я поставила перед собою у висвітлені даної теми На мою думку я повністю розписала все про,що згадано вище. Далі у пунктах розглядалося про біографію Й.-Г. Песталоцці, принцип елементарного навчання, теорію і методику початкового навчання Песталоцці, значення педагогічної спадщини педагога.

У першому пункті розписується про біографію Й.-Г. Песталоцці, його життєвий шлях, також про деякі його твори,педагогічні роздуми.

У другому пункті описується принцип елементарного навчання. Він є основним в системі дидактичних поглядів Песталоцці, оскільки воно сприяє нагромадженню знань і розвиває розумові здібності дитини.

У третьому пункті охарактеризовано теорію “природного шляху пізнання“. Він вважав, що у дитини процес пізнання починається з чуттєвих сприймань, які після цього переробляються свідомістю. Запропонований Песталоцці підхід до виховання і навчання дітей має індивідуалізуючий характер, що тоді було великою новиною. Він вимагає від педагога вивчення і врахування на практиці індивідуальності дитини, надання їй не тільки елементарних відомостей, але й розбуджування та скріплювання її духовних сил, морального і суспільного ушляхетнювання.

У наступному пункті описано методику початкового навчання Песталоцці. Виходячи із своїх загальнодидактичних положень, Песталоцці заснував методику початкового навчання. Він відкинув книжне початкове навчання, яке ґрунтується на запам'ятовуванні і переповіданні, і вимагав щоб дитина з ранніх років сама вела спостереження і розвивала свої здібності.

В останньому пункті зазначено, що Песталоцці був добрим трудівником на ниві народної освіти,прикладом величезної енергії, наполегливості, любові до дорослих і дітей. “Все для інших, нічого для себе” - слова написані на пам'ятнику Песталоцці, є найкращою характеристикою його діяльності.

Список використаної літератури

1. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Академвидав, 2003. - С. 464-468.

2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2001.? С.556-566.

3. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. К.: Центр навчальної літератури, 2003. - С.58-62, 67-74.

4. Пискунов А.И. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. - М., 1981. - С.303,313,364-385,385-446.

5. Сисоєва С.О., Соколова І.В. Нариси з історії розвитку педагогічної думки: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - С. 52-58, 58-64, 69-72.

6. Історія педагогіки / За ред. М.С. Гриценка. - К.: Вища школа, 1973. - С.53,69

7. Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. - К.: Знання-Прес, 2003. - С. 200-202.

8. Статті:

9. http://www.google.com/

10. http://www.rambler.ru/

11. http://www.jandex.com/