Домінуючою функцією в молодшому шкільному віці стає мислення.

Завершується намічений в дошкільному віці перехід від наглядно-образного до словесно-логічного мислення.

Шкільне навчання будується таким шляхом, що словесно-логічне мислення набуває переваги у розвитку. Якщо в перші два роки діти працюють з наглядними зразками, то в наступних класах об'єм такого роду занять зменшується. Образне мислення все менш потрібне в навчальній діяльності.

В кінці молодшого шкільного віку (і пізніше) проявляються індивідуальні відмінності: серед дітей психологами виділяються групи „теоретиків” або „мислителів”, які легко вирішують учбові задачі в словесному плані, „практики”, яким потрібна опора на наглядність та практичні дії, та „художники”з яскравим образним мисленням.

Молодший шкільний вік характеризується значними якісними змінами, які відбуваються в розвитку пам'яті дитини. Під впливом навчання в неї формується логічна пам'ять. Дослівність запам'ятання, що спостерігається в дітей цього віку зумовлюється не віковими особливостями, а рядом факторів їх життєвого досвіду.

Позитивне в дослідженні запам'ятання важливий засіб нагромадження словникового запасу і культури дитячого мовлення, розвитку довільної пам'яті.

У молодшому шкільному віці значно підвищується здатність заучування і відтворювання. Зростає продуктивність запам'ятання. У цьому віці продуктивність запам'ятовування підвищується конкретного матеріалу на 28%, абстрактного на 68%, емоційного на 55%. [8;54]
Ефективність запам'ятовування матеріалу зростає за рахунок оволодіння учнями досконалішими мнемічними прийомами. Порівняно менше зростає продуктивність запам'ятання конкретного матеріалу, його зображення. Інтенсивність розвиває точність запам'ятовування тексту.

Розвиток пам'яті молодших школярів полягає в зміні співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування (у бік зростання ролі довільного), образної та словесно логічної пам'яті.

При вмілому керуванні учні можуть виділяти у зрозумілому для них матеріалі опорні пункти, головні думки, пов'язувати їх між собою і завдяки цьому успішно їх запам'ятовувати.

У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток довільної пам'яті, довільне запам'ятовування, відтворення.

Розвиток довільної пам'яті не означає послаблення мимовільних видів запам'ятовування. Вони відіграють важливу роль у збагаченні досвіду молодших школярів. У дітей довільне запам'ятовування буває найбільш продуктивним тоді, коли запам'ятовувальний матеріал стає змістом їх активної діяльності, хоч ця діяльність і не має спеціального мнемічного спрямування.

Дослідження С.Г. Бархатової, П.П. Пальцевої, В.І. Самохванової, З.М. Істоміної показують, що є певні але дуже варіативні відношення між повнотою, швидкістю і міцністю запам'ятовування та їх зміною на різних вікових ступенях розвитку дітей.[5;63]

З початку молодшого шкільного віку сприйняття - недостатньо диференційовано.

Через це дитина іноді плутає схожі по написанню букви або цифри наприклад (цифри 9 і 6 або букви д і б ). Хоча він може цілеспрямовано розглядати предмети та малюнки, їм виділяються також, як і в дошкільному віці, найбільш яскраві якості, в основному - колір, розмір.

Для того, щоб дитина більш тонко аналізувала якість об'єктів, вчитель повинен проводити спеціальну роботу, навчаючи його спостеріганню.

Якщо для школярів було характерне аналізуюче сприйняття, то к кінцю молодшого шкільного віку, при відповідності навчання, проявляється синтезуюче сприйняття. Інтелект, що розвивається створює можливість створити зв'язки між елементами сприймаємого. Це легко простежити при описанні дитиною картини.

Стадії:

2-5 років - стадія перерахування предметів на картині.

6-9 років - описання картини.

Після 9 років - логічне пояснення картини.

У молодшому шкільному віці істотні якісні зміни відбуваються в тому що і як зберігає пам'ять. Переважання в навчальному матеріалі словесного змісту починає швидко розвиватися в них уміння запам'ятовувати словесний, часто абстрактний матеріал.

Переважання запам'ятання наочного матеріалу зберігається протягом усього періоду початкового навчання.

Найбільш різко зростає можливість запам'ятання словесного матеріалу внаслідок застосування спеціальних мнемічних прийомів. Найменш різко зростає продуктивність пам'яті при запам'ятанні конкретних предметів і їх зображення.

Змістова пам'ять має великі переваги порівняно з механічною і виявляється в особливостях відтворення засвоєного матеріалу (А. Біне, Е. Мейман, А. А. Смирнов, О. П. Нечаєв та інші). [6;102]

Ці особливості зводяться до таких:

1) діти змінюють малознайомі важкі слова або поняття більш звичними (будова будинок, огорожа тин);

2) пропускають деякі деталі, подробиці, передають основне;

3) можуть змінити порядок викладу, послідовність окремих епізодів, не порушуючи логіки;

4) доповнюють сприйнятий текст від себе рядом подробиць і деталями, які прикрашають відтворюване;

5) можуть узагальнено викладати факти, подробиці, характеристики, доповнюючи власним міркуванням, оцінками.

Молодші школярі також як і дошкільники, володіють доброю механічною пам'яттю. Багато з них на протязі всього навчання механічно заучують учбові тексти, що призводить до значних труднощів в середніх класах, коли матеріал стає важкіше і більше за обсягом. Вдосконалення смислової пам'яті в цьому віці дасть можливість створити достатньо широке коло мнимічних прийомів тобто раціональних способів запам'ятовування (поділення тексту на частини, складання плану і т. д.)

В молодшому шкільному віці розвивається увага. Без достатнього формування цієї психічної функції процес навчання неможливий.

Запам'ятовування, для якого характерна наявність завдання запам'ятати та використання різних методів і прийомів, направлених на якомога успішніше закріплення матеріалу в пам'яті, називають довільним запам'ятовуванням.

Виділяють особливу форму довільного (свідомого) запам'ятовування - заучування. Воно здійснюється в процесі багаторазових повторень. При заучуванні особливу роль має завдання, а також способи та прийоми, що слугують якомога кращому закріпленню матеріалу в пам'яті. Заучування необхідно тоді, коли потрібно запам'ятати матеріал з великим ступенем точності та зберегти його в пам'яті на довгий час.

В процесі учбової роботи велике місце займає свідоме запам'ятовування.

Коли вчитель повідомляє та пояснює учням новий матеріал, вони зосереджують на ньому увагу, намагаються зберегти в пам'яті повідомлені їм відомості.

Коли учень готує уроки вдома, він ставить перед собою завдання якомога краще запам'ятати матеріал, що йому задано. В тому чи іншому випадку він вдається до таких прийомів та засобів, які сприяють точному закріпленню в пам'яті вивчаємого матеріалу.

Зрозумівши зміст статті, школяр розбиває її на окремі частини, виділяє основні думки, відмічає зв'язок між ними та ін. Він контролює себе, перевіряє, чи все добре запам'ятав, і тоді зосереджує зусилля на тих місцях, які являють собою найбільші труднощі для запам'ятовування. Коли потрібно вивчити вірш, формулювання закону чи правило, школяр свідомо намагається досягти точного, дослівного запам'ятовування. [7, с. 17-19 ]

До школи дитина займається грою, яка його цікавить. В цей час дитина запам'ятовує легко і швидко те, що її цікавить. Зауважено, що вірші, картинки, казки, що призвели на неї велике враження, визвали сильні почуття, діти запам'ятовують, а те, що залишилось поза їхньою увагою, вони легко забувають. Продуктивність запам'ятовування збільшується, коли в процес сприйняття включається смислова активність.

У дітей, які йдуть до школи призвольне запам'ятовування розвинуто слабкіше.

Навчальна діяльність потребує від учня вольових зусиль. Щоб запам'ятати та утримати в пам'яті учбовій матеріал, незалежно від того цікавить він його чи ні. Продуктивність залежить від того які умови створює вчитель, і способи, якими дитина користується під час запам'ятовування.

В залежності від розуміння дитиною запам'ятовувального матеріалу виділяють: осмислено (логічне), механічне запам'ятовування.

Основою першого являється розуміння, основою другого - механічне повторювання.

Дослідження Смирнова, Зинченка та інших показують, що механічне заучування у дітей, меньш ефективне ніж осмислюване.

В той самий час відомо такі фактори: діти легко запам'ятовують невідоме (об'єктивно - безсмислене), учбовий матеріал нерідко заучується буквально. А.А.Смирнов вважає, що основана причина легкого запам'ятовування незрозумілого і безсмисленого, зв'язано з особливими відносинами до цього дітей.[8., с.110]

Часто незрозуміле робиться особливо значним для дитини.

Збереження - одна з традиційних виділяємих складових цілісності актів пам'яті. Збереження тісно пов'язане з забуванням.

Можливі дві точки зору про збереження. Перша розглядає процес збереження, як достатньо пасивний процес зберігання сліду вражень. Інша трактує збереження більш широко - як важкий , динамічний та активний процес.

абування - процес, який призводить до втрати чіткості і зменшенню об'єму закріпленого матеріалу, неможливості відтворити, а в рідких випадках навіть не впізнати, що було відомо з минулого навику.

Процес забування залежить від того, як діти запам'ятовують, які прийоми використовують. Впродовж всього молодшого шкільного віку учні потребують того, щоб їх робота по запам'ятовуванню спрямовувалась вчителем, оскільки самим їм ще важко поставити перед собою визначене, конкретне завдання: запам'ятати точно або запам'ятати, щоб передати своїми словами і так далі. Часто учень забуває те, що він довго і, здавалося б, добре завчив, оскільки:

Учні прагнуть запам'ятовувати без попереднього осмислення матеріалу.

Учні не володіють раціональними прийомами заучування.

Відтворення - один з процесів пам'яті, при якому актуалізуються відомі по минулому досвіду думки, образи, відчуття, рухи.

В молодшому шкільному віці відтворення представляє великі труднощі, в зв'язку з тим, що він потребує вміння ставити ціль, активізувати мислення до цього учні приходять поступово.

Найбільш легким відтворення є процес впізнання. Тут відбувається зімкнення довільного відтворення в пам'яті.

З віком при відтворенні учбового матеріалу підсилюють його розумову обробку в плані систематизації та узагальнення. В результаті вони відтворюють учбовій матеріал більш вільно і зв'язано.

Отже, ми бачимо, що основні процеси пам'яті - запам'ятовування, зберігання та відтворення - при всій своєрідності кожного з них, нерозривно пов'язані один з одним.

В будь-якій діяльності людини можна побачити в тому чи іншому вигляді процеси пам'яті. Оволодіння основами наук було б неможливим, якби учні не були б здатні запам'ятовувати знання. Ми можемо користуватися засвоєними знаннями завдяки тому, що вони зберігаються в нашій пам'яті та можуть бути поновлені в свідомості тоді, коли це буде потрібно. Неможливо мати гарну освіту та добре володіти матеріалом з різних галузей людської культури, не маючи розвинутої пам'яті. Пам'ять є необхідною умовою накопичення досвіду, а також формування свідомості людини. Якби в нашій пам'яті не зберігалось те, що було пережито, кожний з нас кожну хвилину починав би життя спочатку, все було б для нас постійно новим, незнайомим. [7, с.6-7 ]

2.3 Педагогічні аспекти дослідження пам'яті в молодшому шкільному віці (на прикладі учнів початкових класів)