Вокальна творчість Михайла Завадського на шляху формування "української школи" у музиці ХІХ століття

Львів

VOCAL CREATIVITY OF MIKHAIL ZAVADSKY ON THE WAY OF FORMING THE “UKRAINIAN SCHOOL” IN THE MUSIC OF THE XIX CENTURY

The article deals with the musicological analysis of the vocal heritage of the Ukrainian composer, teacher and pianist of the XIX century polish origin of Mikhail Zavadsky and outline its importance in the formation of the “Ukrainian school” in the creative heritage of Ukrainian-Polish composers of the nineteenth century.

The chamber-vocal work of Mikhail Zavadsky is represented by songs and romances, among which are archives of collections of songs for home music, published by Leon Idzikowski called “Spiewy i piosnki Michala Zawadzkiego. Spiewnik Domowy”, written in the tradition of domestic singers; romances on the words of Jan Prusinowski, Anton Groza, Antin Shashkevych, Dionysius Bonkovsky and other Ukrainian-Polish poets - contemporaries of the composer.

The vocal work of Mikhail Zavadsky shows an increase in professional interest in Ukrainian subjects, which was relevant at that time in the environment of Polish-Ukrainian poets, musicians and patriotic people. A clear testimony to this is the composer's appeal to the poem “Mary. The Ukrainian Story” (1886) by the Polish poet, founder of the “Ukrainian School” in Polish literature by Antoni Malczewski.

In the reference literature, the title of the work “Mary” is referred to as “unfinished opera”, but the found material of music gives reason to interpret this opus as music for a theatrical performance with a prologue, epilogue and sections following the storyline ofthe poem. The choice of the composer ofpoetic texts made it possible to focus on the reproduction of the typically romantic Ukrainian landscapes, to reveal the internal conflicts of the characters.

Undoubtedly, Mikhail Zavadsky was influenced by the “Ukrainian school” in Polish literature, and the analyzed works are an integral part of the composer's chamber-vocal heritage and vivid examples of interpreting the romantic poetry of the figures of “Ukrainian school” as a phenomenon of Polish Romanticism.

Key words: Mikhail Zavadsky, “Ukrainian school”, vocal creativity, romances, opera “Maria”.

Постановка проблеми

До історії польської та української музичної культури ХІХ ст. увійшли кілька десятків митців, поляків за походженням, які народились, жили і працювали в Україні, у творчості яких яскраво простежується зацікавленість українською тематикою.

«Українська школа» - термін, поширений в українському літературознавстві на означення групи польськомовних поетів і письменників доби романтизму, які у своїй творчості зверталися до української історичної тематики, описів побуту і природи, фольклору тощо.

Творчість композиторів ХІХ ст. польського походження та їхня зацікавленість українською тематикою, за визначенням Л. Кияновської, формують «польську школу в українській музиці», або «українську школу в польській музиці» (Кияновська, 2013: 26), одним із представників якої є подільський композитор, музичний педагог, піаніст Михайло Завадський (1828-1887 рр.).

Аналіз вокальної спадщини Михайла Завадського дає можливість ознайомитись із мовностильовими особливостями його творчості, простежити поглиблення інтересу композитора до української тематики від ранніх вокальних опусів до «Марії».

Аналіз досліджень

У музикознавчих та енциклопедичних джерелах подано узагальнену інформацію про життєвий і творчий шлях композитора, у якій, разом із переліком фортепіанних творів, міститься згадка про незакінчену оперу «Марія» та назви декількох пісень композитора.

Аналізу пісень Михайла Завадського у традиціях домашніх співаників присвячена стаття Л. Кияновської, однак у музикознавчій літературі немає ґрунтовних досліджень вокальної спадщини композитора.

Мета статті - здійснити аналіз вокальної спадщини Михайла Завадського, окреслити її значення у становленні української вокальної музики XIX ст. та формуванні «української школи» у творчості українських композиторів польського походження.

Виклад основного матеріалу

Питання контактів між польською й українською культурами почало привертати систематичну увагу вже на початку XIX ст., насамперед унаслідок існування «української школи» у польській романтичній літературі.

Цей термін ужитий уперше в 1837 р. польським письменником А. Тишинським і поширений пізніше також в українському літературознавстві на означення групи польськомовних поетів і письменників доби романтизму, які у своїй творчості зверталися до української історичної тематики, описів побуту і природи, фольклору тощо.

Однією з найцікавіших і найбільш об'ємних у цій мультинаціональній панорамі, на думку Л. Кияновської, видається діяльність «польської школи в українській музиці» (також її можна назвати «українською школою в польській музиці») (Кияновська, 2013: 26), одним із представників якої є український композитор, музичний педагог, піаніст польського походження Михайло Завадський (1828-1887 рр.).

Камерно-вокальна творчість Михайла Завадського представлена піснями та романсами, серед яких віднайдені в архівах: збірки пісень для домашнього музикування, видані фірмою Леона Ідзіковського під назвою “Spiewy i piosnki Michala Zawadzkiego. Spiewnik Domowy”, написані у традиціях домашніх співаників; «Два співи з музикою» - “Wiara” на слова Яна Прусіновського та “Piosnka” на слова Антона Грози видавництва Антона Коціпінського; пісня «Прогулялось, прожилось!» на слова Антіна Шашкевича та «Запорожець» на слова Діонісія Бонковського.

У збірках “Spiewnik Domowy” Михайло Завадський звертається до віршів більш ніж 20 авторів. Так, серед найбільш відомих поетів - один з основоположників «української школи» у польській поезії Антоній Мальчевський (1793-1828 рр.), на текст якого написано пісні “Moje mlode pachole” та “W szarej chwastow zarosli”; польський поет, засновник романтизму в польській літературі, діяч національно-визвольного руху Адам Міцкевич (1798-1855 рр.) - “Danaidy sonet”; польський поет, географ і етнограф Вінцент Поль (1802-1872 рр.) - “Do stepowа”; а також Леон Потоцький (1799-1864 рр.) - “Dziewczе”, “Piosenka”; Владислав Сирокомля (1823-1962рр.)“Piesn gminna”, “Klosek”, “Piesn Zniwiarska”; Ян Прусіновський (1818-1892 рр.) - “Wiara”; Теофіл Ленартович (1822-1893 рр.) - “Konik”; Адольф Мостовський (1839-1904 рр.) - “Milosc”, “Kto winien”; Jan Ch^cinski (1826-1874 рр.) - “Dotrzymaj!”.

Авторів поетичних текстів, до яких звертався Михайло Завадський, об'єднує декілька характерних рис: усі вони - польські поети; більшість із них були сучасниками композитора, мали українське походження, були народжені чи певний час працювали в Україні та захоплювались українською тематикою.

Також збірки “Spiewnik Domowy” містять пісні на слова J. G^nertH, J. Checinskiego, Of. Chwalibog, P. Bykowskiego, Ant. Gtozh, St. Lutynskiej, Ant. Kolankowskiego, J. Koscielskiego, F. Nowosielskiego, однак відомостей про їхні друковані поетичні збірки чи тексти немає, інформація про життєвий і творчий шлях потребує дослідження. Із цього виникає питання: з яких джерел обирав композитор тексти для своїх пісень?

З огляду на історичний контекст ХІХ ст. можна зробити припущення, що поезія польських авторів - більш відомих, і тих, чия творчість не набула загальновідомого значення і часто була напіваматорською, - розповсюджувалась у вузькому колі митців, її можна було почути на таємних зібраннях та засіданнях, які організовували представники польської інтелігенції в різних містах України. Адже більшість із згаданих авторів були глибокими патріотами, брали участь у польських повстаннях та зазнали переслідувань, секретних наглядів із боку поліції чи ув'язнень.

Варто нагадати, що Кам'янець-Подільський, де деякий час жив і працював Михайло Завадський, був тоді одним з осередків польського культурно-просвітницького руху на Поділлі. Відомо, що в 1860-ті - на початку 1890-х рр. лідером польської інтелігенції Кам'янця-Подільського був мешканець міста Юзеф Антоній Роллє (1830-1894 рр.), відомий письменник «української школи» у польській літературі, історик, краєзнавець, доктор медицини (Баженова, 2015: 60). Як зазначає С. Баженова, «його будинок був своєрідним інтелектуальним центром, клубом-салоном інтелігенції міста та краю. Тут щомісячно, а бувало і частіше, вечорами збиралися на засадах взаємоповаги, толерантності і співпраці, без огляду на національність, представники інтелігенції регіону: лікарі, літератори, педагоги, науковці, краєзнавці, митці, артисти, представники духовенства та інші й дискутували та обговорювали головним чином свої творчі плани, створені рукописи, слухали доповіді і новини, відзначали ювілеї тощо» (Баженова, 2000: 74).

Також у власному будинку в Кам'янці-Подільському музикант, етнограф та нотовидавець Антон Коціпінський «<...> щонеділі влаштовує домашні концерти з виконанням українських і польських пісень, що мали успіх в опозиційно настроєного студенства» (Музыкальная энциклопедия, 1973: 384). Можливо, з окремими поетами Михайло Завадський мав особисті знайомства та контакти в Кам'янці-Подільському чи Києві, можливо, навіть у товаристві Антона Коціпінського, який був видавцем окремих творів композитора.

Кожна із трьох проаналізованих збірок “Spiewy i piosnki Michala Zawadzkiego. Spiewnik Domowy” налічує від 12 до 20 вокальних мініатюр, серед яких яскраві ліричні («Сльоза», «Молода дівчина», «До зірок», «Сонет», «Ти мене покинула», «Прощання») та побутові замальовки («Жниварська пісня», «Над колискою», «Краковяк з Підгалля», «Мить веселості»), а також картини природи («Берізка», «До степу», «Волошка», «Горобець»).

Пісні зі збірок “Spiewnik Domowy” написані у традиціях салонного музикування, прості за фактурою та ладо-гармонічною мовою. Форма пісень куплетна, мелодика переважно наспівна, хвилеподібна, містить ліричні секстові інтонації та м'які завершення, має опору на гармонічний та мелодичний види мінору, містить ладову перемінність. Щирість української наспівності композитор майстерно поєднує з опорою на європейські танцювальні жанри. Так, пісня «Берізка» має риси сициліани; «Колосок», пройнятий патріотичними мотивами, написаний у жанрі бравурної мазурки; «Коник», що змальовує картину відважного бою, пронизаний ритмами полонезу.

Отже, пісні зі збірок “Spiewnik Domowy” характеризують Михайла Завадського як одного з найбільш яскравих композиторів польських поміщицьких салонів ХІХ ст., що спричинився до розвитку їхньої просвітницько-освітньої та виховної функцій, формування музично-естетичних смаків, салонного репертуару, однак ще не присвятився українській музиці з її національними рисами та фольклорними традиціями.

Серед вокальних творів М. Завадського, що здебільшого пройняті українськими ліричними мотивами, вирізняється «Пісня» з поеми “Hryc” Ант. Грози (1807-1875 рр.), яка міститься у виданні Антона Коціпінського «Два співи з музикою Михайла Завадського». Очевидно, цей поетичний текст привабив композитора українською тематикою, а саме змалюванням теми кохання на тлі українського пейзажу, який написаний поетом під впливом традиційного пісенного фольклору України.

Олена Ткачук зазначає: «Чуттєве ставлення до української землі, як до своєї Батьківщини, було характерне для тих поляків, які були родом із цієї території, на якій мали власні маєтки <.>. Вихідці зі шляхетських родин з Поділля та Волині, поети-романтики представляли «українську школу» польського романтизму, сприймали Україну як свою власну «малу Вітчизну», ставились до неї як до елегійного раю на землі, з його квітучими вишневими садками, мальовничими степами та лісами, мужніми козаками, ефектними дівчатами та сумними піснями, що хапають за серце» (Ткачук, 2016: 94).

Зображення вітру, що по діброві повіває, образу дівчини Калини та манера поетичного висловлювання є близькими до українських ліричних пісень. Ці настрої композитор відтворює в музиці за допомогою широкої наспівної мелодії в повільному темпі, різновидів гармонічного, мелодичного та двічі гармонічного мінору з характерними альтераціями, ладової перемінності (d-moll - F-dur). Фактура фортепіанного супроводу поєднує гомофонно-гармонічний виклад з елементами підголосковості. У цій пісні М. Завадський досягає образно-емоційної єдності поетичного та музичного тексту, витриманих у традиціях української ліричної пісенності, виявляє інтерес до української тематики й образності.

Серед віднайдених творів вирізняються пісні на слова подільських поетів польського походження: бурлацька «Прогулялось, прожилось» на слова Антіна Шашкевича (1813-1880 рр.), «Запорожець» на слова Діонісія Бонковського (1816-1881 рр.). Особливістю їхніх поетичних текстів є виклад українською мовою в російській транслітерації. Причини на це цілком об'єктивні. Варто нагадати, що цей час відзначився переслідуванням із боку уряду української мови та культури. Валуєвський указ 1863 р., Емський акт 1876 р. переслідували та забороняли ввіз у межі імперії без окремого на те дозволу Головного управління будь-яких книг і брошур, що видавалися за кордоном українською мовою, не дозволяли різні сценічні вистави та читання, а також друкування текстів до нот цією мовою.

Автор тексту пісні «Прогулялось, прожилось» - поет з Поділля, сучасник Михайла Завадського, активний учасник польського повстання 1830-1831 рр., якого було заарештовано та відправлено до Києва, - Антін Шашкевич, який є також автором слів усім відомої пісні «Там, де Ятрань круто в'ється», що стала народною. Свої вірші поет писав, наслідуючи українські народні пісні.

Літературний критик М. Грабовський у статті про український елемент у польській літературі зазначав: «Наші найновіші поети, які народилися на Україні, покохали пісні давніх і минулих століть, що звучали при їх колисці, і внесли їх запах і барву в народну поезію» (Grabowski, 1837: 102).

Пісня «Прогулялось, прожилось» відтворює думки бурлака, який згадує молоді літа, проведені у злиднях і праці, але сповнені здорового веселого гумору та кохання. Можливо, на текст пісні наклав відбиток біографічний факт із життя поета, адже він уважався «королем балагулів» - руху шляхетської молоді, що поширився на Поділлі, Волині та правобережній Київщині: під час своїх бенкетів молоді паничі наслідували селянські манери, мову, одяг тощо, висловлювали протест проти виключної «францущизни» у панських домах і спирались на збереження національних традицій.

Форма пісні куплетна. Незважаючи на глибоку мінорну тональність (es-moll гармонічного виду), мелодія пройнята танцювальними ритмами та завершується постлюдією в характері фортепіанних чабарашок Михайла Завадського.

Автор тексту пісні «Запорожець» - Діонісій Бонковський (1816-1881 рр.), український поет, перекладач і композитор польського походження з Поділля. Йому належить стаття «Про музику народних пісень» (1869 р.), у якій поет охарактеризував особливості українського музичного фольклору.

У пісні «Запорожець» змальовано долю козакасироти, який говорить про себе: «<...> не знав батька, не знав неньки. Моя хата - світ біленький», та його мрії про кохану дівчину, коня, шапку, свитку, козацьку волю та свободу. Михайло Завадський втілює оповідь про долю козака у формі рондо, де рефрен, який проводиться тричі з незначними змінами, відтворює реальні картини із життя козака (g-moll), а два епізоди сповнені дум про краще майбутнє та контрастують тонально та ладово (B-dur). Завершується пісня фортепіанною постлюдією, характер якої посилюється ритмікою українських танців, мелізматичними прикрасами (форшлаги, морденти) та має яскраво виражений народний колорит.

Водночас із числа проаналізованих творів саме в піснях «Прогулялось, прожилось» та «Запорожець», які більшою мірою відрізняються яскравістю тематичного матеріалу, мелодійністю та народністю, найбільш відчутним є зв'язок із фортепіанною творчістю Михайла Завадського та її народною танцювальністю, яка була ґрунтовно розвинена та представлена у фортепіанних думках, шумках, чабарашках, козачках. Тему козацтва композитор також розвивав у фортепіанних творах, серед яких такі: “Kozak”. Staccato-Etude de Genre: рour le рiano: op. 101; “Marsz Zaporozki”: ор. 340 (№ 1-3); op. 400 № 4.