Постать Валентина Костенка в українській музичній культурі першої половини ХХ століття: історіографічний, світоглядний, стилістичний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

ПОСТАТЬ ВАЛЕНТИНА КОСТЕНКА В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ, СВІТОГЛЯДНИЙ, СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво

БЕРЕНБЕЙН Інеса Самійлівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії української музики та народної творчості Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського Міністерства культури України (Київ)

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент Таранченко Олена Георгіївна, Національна музична академія України імені П.І. Чайковського, доцент кафедри історії української музики

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Кияновська Любов Олександрівна, Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка Міністерства культури України, завідувач кафедри історії музики

кандидат мистецтвознавства Степанченко Галина Василівна, Національна спілка композиторів України Заступник Голови правління Київської організації, Національної спілки композиторів України (Київ)

Захист відбудеться „ 25 ” травня 2011 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.005.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук у Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського, за адресою: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11, фойе Малого залу.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, за адресою: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11.

Автореферат розісланий „ 22 ” квітня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат мистецтвознавства, доцент І.М. Коханик

АНОТАЦІЇ

Беренбейн І.С. Постать Валентина Костенка в українській музичній культурі першої половини ХХ століття: історіографічний, світоглядний, стилістичний аспекти. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 -- Музичне мистецтво. -- Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерство культури України, Київ, 2011.

У дисертації вперше в українському музикознавстві здійснено спробу комплексного дослідження постаті В. Костенка в історії української музичної культури першої половини ХХ століття, створення повної та цілісної наукової біографії митця.

Широке залучення архівних документів і матеріалів та використання сукупності методів біографічної реконструкції дозволили цілісно вивчити творчу спадщину митця (композиторську, музично-критичну, філософську, епістолярну) за першоджерелами. Аналіз архівних документів дозволив виявити біографічні неточності, які є у науковій літературі, скласти найбільш повну нотографію і бібліографію творів митця.

Уперше в українському музикознавстві було проаналізовано й уведено до наукового та культурного обігу музичні твори: струнні квартети №№ 3,4,6,7,8; струнне тріо; “12 солоспівів на вірші Лесі Українки”, симфонічну поему “Тайга”, симфонічну сюїту, концерт для скрипки з оркестром; філософські твори: поему “Пророк Світовида”, філософські бесіди “Материя -- жизнь --человек”, автобіографічну повість “Моє життя”, епістолярну спадщина.

Із сучасних наукових позицій здійснено спробу показати внесок композитора в українську музичну культуру, визначити його місце та роль в історії української музики першої половини ХХ століття.

Ключові слова: рукописна спадщина, архівний документ, автобіографія, творча еволюція, ідея творчості, музично-критична діяльність.

Беренбейн И.С. Личность Валентина Костенко в украинской музыкальной культуре первой половины ХХ века: историографический, мировоззренческий, стилистический аспекты. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 -- Музыкальное искусство. -- Национальная музыкальная академия Украины имени П. И. Чайковского, Министерство культуры Украины, Киев, 2011.

В диссертации впервые в украинском музыковедении предпринята попытка комплексного исследования личности В. Костенко в истории украинской музыкальной культуры первой половины ХХ века, создание полной и целостной научной биографии композитора.

Привлечение объемного массива новых архивных документов, а также использование методов биографической реконструкции позволило целостно изучить творческое наследие композитора (музыкальное, музыкально-критическое, философское, эпистолярное) по первоисточникам. В диссертации раскрыты ранее неизвестные философские взгляды музыканта, особенности индивидуально-стилевой эволюции творчества композитора, проанализирована музыкально-критическая деятельность В. Костенко. Анализ архивных документов позволил выявить биографические неточности, существующие в научной литературе, составить наиболее полную нотографию и библиографию произведений В. Костенко.

Впервые в украинском музыкознании проанализированы и введены в научный и культурный оборот музыкальные произведения: струнные квартеты № № 3, 4, 6, 7, 8; струнное трио, 12 романсов на стихи Л. Украинки, симфоническую поэму “Тайга”, симфоническую сюиту, концерт для скрипки с оркестром; философские произведения: поэму “Пророк Свитовида”, философские беседы “Материя -- жизнь -- человек”, автобиографическую повесть “Моя жизнь”, эпистолярное наследие.

В исследовании предпринята попытка с современных научных позиций показать вклад композитора в украинскую музыкальную культуру, определить его место и роль в истории украинской музыки первой половины ХХ века.

Научные положения диссертации аргументированы на уровне методологии современного исторического и теоретического музыковедения. Теоретической базой работы стали также исследования по проблемам биографической реконструкции (М. Бахтина, О. Бугаевой, А. Валевского, Н. Лобко, М. Лотмана, С. Ляшко, В. Попика, Е. Соловьева); вопросам развития философской и художественно-философской мысли конца ХІХ -- начала ХХ столетия (Н. Бердяева, А. Белого, А. Блока, Е. Браудо, В. Вернадского, П. Гайденко, Л. Зивельчанской, П. Флоренского, К. Циолковского).

Перспективы дальнейшего изучения темы обусловлены необходимостью углубленного исследования творческой личности В. Костенко, психологии его творческого процесса, отдельных жанровых направлений творчества композитора.

Ключевые слова: рукописное наследие, архивный документ, автобиография, творческая эволюция, идея творчества, музыкально-критическая деятельность.

Berenbeyn I.S. Personality of Valentine Kostenko in the Ukrainian musical culture of the first half of 20^th century: historiographical, world-outlook, stylistic aspects. -- Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of studies of art by specialty 17.00.03 the Musical art. -- Tchaikovsky Ukrainian National Musical Academy, Ministry of culture of Ukraine, Kyiv, 2011.

Within Ukrainian musicology the dissertation provides the first attempt of complex research of V. Kostenko` personality in the history of Ukrainian musical culture of the first half of 20^th century, creation of complete and integral scientific biography of the artist.

The extensive use of archival documents and materials, method complex of biographical reconstruction allowed the holistic study of creative legacy of the artist (composer, music-critical, philosophical, epistolary legacies) by origins. The analysis of archived documents allowed to find out biographic inaccuracies that may exist in scientific literature and to make most complete description of printed music editions and bibliography of artist`s works.

First in Ukrainian musicology a complex of compositions was analyzed and involved to the scientific and cultural turnover: String Quartets №№ 3,4,6,7,8; String Trio; 12 Solo-singings on poems L.Ukrainka, Symphonic Poem “Taiha”, Symphonic Suite, Concert for Violin and Orchestra; philosophical pieces: the poem “Prorok Svitovyda”, philosophical conversations “Matter -- Life -- Man”, autobiographic story “My life”, epistolary inheritance.

The attempt to determine contribution, place and role of the composer in the Ukrainian musical culture of the first half of 20^th century has been realized in this study form the point of modern scientific positions.

Keywords: handwritten heritage, archived document, autobiography, creative evolution, idea of the creativy, musically-critical activity.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена посиленням уваги сучасної музикознавчої науки до осмислення феномену української музичної культури ХХ століття. Намагання виробити цілісну наукову концепцію культури цього періоду спрямовує дослідницький пошук на вивчення загально-історичних, художньо-мистецьких, особистісних факторів її формування і функціонування.

У такому сенсі постать митця -- важливого учасника історичного процесу і водночас ірраціональної цілісності, неповторної та унікальної у своїй особистісній самореалізації все частіше стає у центрі уваги музикознавців. Це відображає й один із актуальних запитів сучасної української гуманітарної науки щодо відновлення національної історичної пам`яті, “олюднення” історії України через дослідження біографій діячів науки і культури.

Останнім часом, біографія як специфічний напрям наукових досліджень, спрямованих на вивчення “історії особистісної індивідуальності” (О. Валевський) стає предметом спеціального вивчення різних галузей науки (літературознавства, музикознавства, історіографії, джерелознавства, філософії, психології, соціології тощо) і вимагає сучасного осмислення.

Особлива зацікавленість українського музикознавства зазначеною проблемою реалізується у вивченні особових архівних фондів українських митців як однієї з вагомих передумов об'єктивного дослідження творчих біографій митців. Особливо важливими є фонди тих, кого було штучно вилучено з історії української музики ХХ століття.

Відомо, що за радянських часів такі дослідження були вкрай обмежені через недоступність архівних фондів та цензурні заборони. Завдяки політичним зрушенням у суспільстві наприкінці 80-х - 90-ті років ХХ століття -- коли було знято гриф секретності з багатьох кримінальних справ, сфабрикованих проти представників української художньої інтелігенції, -- відкрито доступ до архівних документів. Це сприяло більш ґрунтовним персонологічним дослідженням, вивченню біографій митців на якісно новому науковому рівні, поповненню, розширенню та систематизації джерельно-матеріальної бази музично-історичної науки.

Серед представників генерації 20-х років ХХ століття, які зазнали трагічної долі української інтелігенції періоду “розстріляного Відродження”, стоїть ім'я одного з найбільш активних і чільних учасників національного музично-мистецького руху 20-30-х років -- Валентина Костенка (1895-1960), харківського композитора, музичного критика, педагога і філософа. У 1950 році митець був безпідставно засуджений до 25 років позбавлення волі за звинуваченням в антирадянській націоналістичній діяльності. Реабілітований посмертно у 1993 році.

Упродовж багатьох років ім'я В. Костенка штучно замовчувалось, нерідко тенденційно перекручувались факти його біографії. Це спричинилося до численних легенд і міфів навколо постаті митця. Як наслідок, творчість була вилучена з культурно-мистецького обігу та виконавської практики. Нині більшість творів невідома широкому загалу. Ім'я В. Костенка асоціюється з авторством однієї з найпопулярніших у 30-ті роки опер “Кармелюк”, а також деяких квартетів та масових пісень. Попри заборону невелика частка композиторського спадку митця 20-30-х років усе ж знайшла висвітлення у часи хрущовської відлиги у працях відомих українських музикознавців В. Довженка та Л. Архімович. У музичній критиці 90-х років ім'я В. Костенка почали зокрема згадувати у зв'язку з намаганням учених об'єктивно осмислити сутність гучних дискусій 20-х років щодо шляхів розвитку української музики. Проте об'єктивно спадщина В. Костенка загалом, окремі маловідомі сторінки його життя і творчості, музично-критична діяльність усе ще залишаються не дослідженими.

Такий стан справи зумовлюється також і тим, що матеріали стосовно життя й творчості В. Костенка розпорошені. Вони зберігаються у різних державних і приватних архівах України та Росії і стали відкритими для дослідження лише після 1995 року.

Комплексний аналіз виявлених на емпіричній стадії дослідження творчих матеріалів, найбільша за обсягом та найцінніша частина яких є авторськими рукописами (близько 40 архівних справ, серед яких поряд із музичними композиціями представлені філософські, автобіографічні та епістолярні твори митця), дає підстави оцінити їх як унікальне джерело вивчення художньо-мистецького простору України першої половини ХХ століття.

Дослідження творчої спадщини В. Костенка в її повному обсязі -- композиторської, музично-критичної, філософської -- дозволяє поглибити і розширити знання про українську музичну культуру першої половини ХХ століття у сукупності стилетворчих, філософських, морально-етичних проблем цієї епохи.

Об'єктом дослідження є творча постать В. Костенка як важлива і невід'ємна складова українського музично-історичного процесу першої половини ХХ століття.

Предметом дослідження є індивідуально-стильовий процес життя і творчості В. Костенка, особливості його творчої еволюції, що розкриваються у жанрово-інтонаційному змісті музики, проблематиці музично-критичних та філософських праць.

Метою досліджнення є вияв й актуалізація практичного і творчого потенціалу діяльності В. Костенка; відтворення та осмислення цілісної картини життя і творчості композитора у культурно-історичному та музично-творчому аспектах; з'ясування унікальних і, в той же час, типових рис його постаті в історії української музичної культури першої половини ХХ століття з сучасних неупереджених позицій.

Специфіка опрацьованих матеріалів дає можливість обрати як найбільш доцільний монографічно-джерелознавчий напрям дослідження.

Визначеною метою зумовлюються, а зібраним матеріалом коректуються завдання дослідження:

- систематизувати та проаналізувати зібрані джерельні матеріали;

- розробити відповідні методологічні підходи до вивчення творчої постаті В. Костенка в українській музичній культурі першої половини ХХ століття;

- на основі архівних документів і матеріалів реконструювати індивідуально-творчий процес В. Костенка та визначити його поетапність; здійснити хронологічну атрибуцію творів;

- охарактеризувати загальні особливості формування світоглядно-естетичних поглядів В. Костенка на основі аналізу його досі невідомих філософських творів;

- розкрити особливості жанрово-стильової еволюції творчості композитора на матеріалі найбільш показової, але найменш дослідженої частини його спадщини -- камерної музики, тримаючи у полі зору творчість митця загалом;

- виявити ідейно-змістовну проблематику музично-критичних праць і статей митця, проаналізувати їх у конкретному мистецько-історичному контексті задля з'ясування його позицій в осмисленні історії української музики та тогочасної музичної практики;

- скласти і систематизувати нотографію та бібліографію творів В. Костенка.

Джерельну базу дослідження складає комплекс архівних, музейних матеріалів (особового архівного фонду В. Костенка, особового архівного фонду В. Довженка, архівів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології НАН України, Державного Центрального музею музичної культури імені М. Глінки, Російського державного історичного архіву, архіву СБУ та Центрального Державного архіву вищих органів влади та управління України), матеріалів музичної періодики 20-40-х років, що були вперше систематизовані та проаналізовані дисертантом.

Серед залучених до роботи матеріалів майже 90 відсотків -- архівні документи, більшість яких є авторськими рукописами, що вперше вводяться до наукового та культурного обігу.

Аналітичною базою дослідження є корпус творчої спадщини В. Костенка: рукописи музичних, філософських, автобіографічних та епістолярних творів В. Костенка, які зберігаються у Центральному Державному архіві-музеї літератури та мистецтва України та архіві Служби безпеки України; опубліковані музичні твори В. Костенка; музично-критичні праці та статті В. Костенка 1926-1930-го років (опубліковані у тогочасній періодичній пресі та окремі видання).

Методологія дослідження базується на поєднанні принципів історизму, об`єктивності та всебічності. У межах комплексного висвітлення теми у дисертації застосовано:

1) джерелознавчий та текстологічний підходи задля опрацювання архівних документів, вирішення ступеня вірогідності фактів, встановлення часової атрибуції творів;

2) історико-генетичний метод для висвітлення питання жанрово-стильової еволюції творчості митця, з'ясування підходів В. Костенка до вивчення історії української музики;

3) герменевтичний, семіотичний методи для розуміння сутності різних рівнів ціннісно-смислової самореалізації митця;

4) музично-інтонаційний та цілісний аналіз для вивчення специфіки драматургії його творів, їх жанрово-стильових особливостей.

Теоретичну базу роботи складають наукові праці, які можна умовно поділити за такими напрямами:

- праці з історії та теорії біографії (С. Аверінцева, О. Валевського, Г. Винокура, Д. Лихачова, М. Рибникова, А. Робінсона, О. Чишка); з теоретичних проблем біографічного дослідження (М. Бахтіна, О. Бугаєвої, О. Валевського, Н. Лобко, М. Лотмана, С. Ляшко, В. Попика, Є. Соловйова та ін.);

- музикознавчі праці з теоретичних проблем дослідження музично-творчих біографій (Б. Асаф'єва, М. Гордійчука, М. Грінченка, В. Довженка, М. Друскіна, О. Ламма, Г. Лароша, В. Ленца, Т. Ліванової, О. Оголевця, О. Орлової, Н. Савицької, О. Сєрова, О. Таранченко, С. Тишка, С. Хентової та ін.); музично-біографічні дослідження (Л. Архимович, Б. Асаф'єва, М. Гордійчука, М. Грінченка, Т. Гусарчук, І. Драч, О. Зінькевич, Л. Кияновської, Ф. Кризандера, Л. Корній, В. Кузик, С. Павлишин, Л. Пархоменко, Г. Побережної, К. Поля, В. Стасова, О. Улибишева, Й. Форкеля, С. Хентової, М. Чайковського, М. Черкашиної-Губаренко, Ф. Шпіти, О. Яна, та ін.);

- музикознавчі праці з питань історії української музики та музичної критики першої половини ХХ століття (Л. Архимович, М. Гордійчука, Н. Горюхіної, М. Грінченка, В. Довженка, О. Зінькевич, Л. Кияновської, М. Копиці, А. Лащенка, О. Малозьомової, Т. Некрасової, О. Немкович, А. Ольховського, Л. Пархоменко, М. Ржевської, Ю. Станішевського, О. Таранченко, Л. Хіврич та ін.);

- історико-філософські та мистецтвознавчі праці з питань розвитку філософської та мистецько-філософської думки кінця ХІХ - початку ХХ століття (М. Бердяєва, А. Бєлого, О. Блока, Є. Браудо, В. Вернадського, П. Гайденко, Л. Зівельчанської, П. Флоренського, К. Ціолковського);

- літературознавчі та мистецтвознавчі праці, у яких висвітлено процес становлення та розвитку української художньої культури 20-30-х років ХХ століття (С. Єфремова, М. Жулинського, Н. Корнієнко, Ю. Лавриненка, Д. Мейса, І. Мойсеїва, О. Таранон, Н. Чечель, Д. Чижевського, Л. Членової).

Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що у роботі порушено і досліджено проблему, яка ще не отримала всебічного й об'єктивного висвітлення у музикознавстві. Дисертація є першою спробою комплексного дослідження постаті В. Костенка в історії української музичної культури першої половини ХХ століття, створення повної та цілісної наукової біографії митця. У межах дослідження вперше в українському музикознавстві:

- виявлено, систематизовано та проаналізовано нові джерельні матеріали щодо творчої постаті В. Костенка;

- на великому за обсягом масиві раніше невідомих архівних джерел здійснено спробу цілісної реконструкції життєтворчого процесу В. Костенка з визначенням періодизації цього процесу;

- на матеріалі камерної творчості та залученої до аналізу в межах визначених завдань оперної та симфонічної спадщини митця розкрито особливості індивідуально-стильової еволюції творчості В. Костенка;

- у повному обсязі з сучасних неупереджених позицій проаналізовано музично-критичну спадщину митця, позиції В. Костенка у музичних дискусіях 1926-1930-х років щодо шляхів розвитку української музики, завдяки чому уточнено і поглиблено розуміння сутності процесів, які відбувались в українському музично-громадському житті та музичній практиці другої половини 20-х років;

- на матеріалі рукописів раніше невідомих філософських творів В. Костенка -- поеми “Пророк Світовида”, філософських бесід “Материя --жизнь -- человек”, автобіографічної повісті “Моє життя”, епістолярної спадщини -- простежено процес формування філософсько-естетичних поглядів і світоглядних засад творчості митця;

- проаналізовано й уведено до наукового та культурного обігу музичні твори -- струнні квартети №№ 3, 4, 6, 7, 8; струнне тріо; 12 солоспівів на вірші Лесі Українки, симфонічну поему “Тайга”, симфонічну сюїту, концерт для скрипки з оркестром; філософські твори -- поему “Пророк Світовида”, філософські бесіди “Материя -- жизнь -- человек”; автобіографічну повість “Моє життя”; епістолярну спадщину;

- складено найбільш повну нотографію і бібліографію творів В. Костенка; з'ясовано хронологічну атрибуцію творів;

- із сучасних наукових позицій здійснено спробу показати внесок композитора в українську музичну культуру, визначити його місце та роль в історії української музики першої половини ХХ століття.

Науково-практичне значення. Основні положення дисертації, зібрані й опрацьовані дисертантом матеріали можуть бути використані у вивченні вузівського курсу історії української музики ХХ століття, музичної критики, а також у створенні наукових праць та навчальних посібників з історії української музичної культури, у дослідженні української художньо-мистецької думки ХХ століття, у розробці сучасної моделі та бази даних національного біографічного зводу. Уведені до наукового та культурного обігу музичні твори В. Костенка дозволяють розширити концертний репертуар музикантів-виконавців, можуть бути використані у педагогічній практиці.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з перспективним планом науково-дослідної роботи кафедри історії української музики Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського та відповідає темі № 1 “Історія української музики” тематичного плану науково-дослідної діяльності Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Тему дисертації затверджено Вченою радою Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (протокол засідання № 6 від 24 лютого 2005 року).

Апробація результатів дослідження. Усі розділи дисертації обговорювались на засіданні кафедри історії української музики Національної музичної академії імені П. І. Чайковського. Основні положення дисертації викладені у доповідях на міжнародному музикологічному семінарі “Трансформація музичної освіти: культура та сучасність” (Одеса, 1998), всеукраїнській науковій конференції “Наукові дискурси пам'яті академіка І. Ф. Ляшенка (Київ, 2002), міжнародній науковій конференції “Українська та світова музична культура: сучасний погляд” (Київ, 2003), в статтях у газетах та журналах, радіопередачі до 100-річчя від дня народження (студія “Ліра”, 1996).

Автор дисертації є укладачем збірника: Валентин Костенко. Музикознавчі праці, статті, матеріали / [передм., упоряд., прим. І. Беренбейн]. -- Київ : Центрмузінформ, 1996.

Опрацьовані у дисертації рукописи з фондів СБУ, ЦДАМЛМ України, НБУ імені В. Вернадського були вперше підготовлені для концертного виконання та склали основу експозиції під час святкування 100-річного ювілею В. Костенка 23 листопада 1995 року в Будинку вчених НАН України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано чотири статті у спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури та використаних джерел, 3-х додатків. Загальний обсяг дисертації 315 сторінок, з них 180 сторінок основного тексту. У списку літератури та використаних джерел 310 позицій. У Додатках уміщено списки музичних творів, музично-критичних праць, статей В. Костенка, порівняльну таблицю до вокального циклу В. Костенка “12 солоспівів на вірші Лесі Українки”, нотні приклади.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У Вступі обґрунтовано вибір, актуальність теми дисертації, її мету та завдання, окреслено джерельну базу, матеріал дослідження, висвітлено методологічні засади, наукову новизну та практичне значення роботи.

У розділі 1. “ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОЇ ПОСТАТІ В. КОСТЕНКА” окреслюються основні історико-теоретичні та методологічні проблеми вивчення творчої постаті В. Костенка.

У підрозділі 1.1 “Теоретико-методологічні засади біографічної реконструкції” розглядаються найбільш загальні питання теорії біографічного дослідження, з'ясовується зміст і завдання біографічної реконструкції у сучасній інтерпретації.

У підрозділі 1.2 “Формування наукових методик дослідження музично-творчих біографій” подається стислий огляд основних тенденцій розвитку наукової музичної біографістики, уточнюється категоріально-понятійний апарат музично-біографічного дослідження, встановлюються його межі.

У підрозділі 1.3 “Методологічні підходи до вивчення творчої постаті В. Костенка: проблема біографічної реконструкції та періодизації” подається стислий аналіз джерельних матеріалів щодо вивчення постаті В. Костенка, з'ясовуються проблеми фактологічної реконструкції та методика їх вирішення, здійснюється спроба обґрунтувати наукову гіпотезу дослідження постаті митця.

Зазначається, що у дисертаційному дослідженні провідною є ідея автобіографічності творчого процесу як такого, що відображає ідею життя у різноманітних формах індивідуально-стильового вислову.

Специфіка зібраного матеріалу зумовила доцільність застосування хронологічно-поетапного принципу у дослідженні. Це допомогло гіпотетично реконструювати цілісну картину життєтворчості В. Костенка, компенсувати відсутність можливих свідчень (спогадів сучасників, листування із сучасниками, офіційних документів, творчих матеріалів).

Визначено, що провідними критеріями періодизації життя та творчості В.Костенка є поєднання зовнішньої (фактологічної) та внутрішньої (творчої, індивідуально-стильової) ліній біографії.

Уперше запропоновано таку схему:

- 1895-1922 -- слоб. Уразова -- Петербург. Дитинство та юність; формування світогляду, вибір професії; навчання у Петербурзькій придворній співацькій капелі (1905-1914) та Петербурзькій консерваторії (закінчив у 1915);

- 1922-1930 -- Переїзд до Харкова. Активне входження в українське музичне життя (початок композиторської, музично-критичної, громадської, викладацької діяльності). Участь у дискусіях щодо шляхів розбудови української музичної культури: осмислення мистецько-естетичних та жанрово-стильових засад сучасної композиторської практики. Універсалізм творчого пошуку, жанрова багатовекторність -- опера, квартет, симфонія, симфонічна сюїта, скрипковий концерт, фортепіанна мініатюра, солоспів, кантата, масова пісня, хор. “Поле інтонаційних пошуків” -- елементи символістської естетики, український обрядовий пісенний фольклор, думний епос.

- 1930-1940 -- жанрово-стильовий синтез: диференціація та розширення жанрових меж -- опера, балет, програмний квартет; оновлення тематики та образно-інтонаційних рішень: тема “відродженої землі” (балет “Саїд”), трагічне (опера “Сава Чалий”), звернення до пародійного (опера “Карпати”), гротескового (5-й квартет); зацікавленість гуцульським обрядовим фольклором, орієнтальною стилістикою, дитячим фольклором; посилення монологічного начала.

- 1941-1950 -- робота в окупованому Харкові (викладає композицію у Харківській консерваторії, працює заввідділом мистецтв у міській управі). Переїзд до Станіслава (нині Івано-Франківськ) -- моральний вибір. Загострення лірико-драматичного начала творчості -- “12 солоспівів на вірші Лесі Українки”; обробки українських пісень, квартет № 7; симфонічне Andante; фіксування філософських ідей;

- 1950-1960 -- повернення до Харкова -- арешт, вирок. Перебування у таборах ГУЛАГу (1950-1956). Оновлення тематики (дитячий фортепіанний цикл “Проліски”, 1950-1956). Узагальнення ідеї життя (симфонічна картина “Тайга”, 1956; струнний квартет № 8, 1957); синтез поліфонічних форм мислення, епіко-монологічних та лірико-елегійних тенденцій.

У розділі 2 “ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ В. КОСТЕНКА ЯК ВИЯВ ОСОБИСТІСНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ (НА МАТЕРІАЛІ РУКОПИСІВ ФІЛОСОФСЬКИХ ТА АВТОБІОГРАФІЧНИХ ТВОРІВ)” уперше аналізуються особливості формування світогляду митця, з'ясовуються його етико-філософські погляди.

Звернуто увагу на те, що творче усвідомлення В. Костенком спільної для різних філософських та художньо-естетичних течій другої половини ХІХ --початку ХХ століття ідеї синтезу знання про Абсолютне (ідеї Всеєдності) набуває концептуальних форм.

З'ясовано, що концепція світорозуміння митця -- глибоко етична і ґрунтується на біблійній ідеї цілісності й суцільної відповідальності людини, людства та всесвіту. У ній відображено взаємопов`язаність процесів макро- і мікрокосму. За напрямком розробки базисних понять концепції, таких як Всеєдність, Бог, людство, особистість та розуміння їх значення в осмисленні кардинальних питань історії, цивілізації, національної культури тощо, В. Костенко стоїть близько до романтичної шеллінгіансько-кантіанської філософської традиції. Водночас, трансцендентальний модус філософії В. Костенка глибоко пов'язаний із кордоцентричною традицією української філософії та культури (Г. Сковороди, П. Юркевича, Т. Шевченка). Персоналістичні погляди митця у розумінні проблем “людина і Бог”, “людство та історія”, “нація та історія”, направленість думки на екзістенціальне, а не метафізичне вирішення проблем людського буття виявляють у філософії В. Костенка типологічні риси національної культури. Цим визначається сучасна джерелознавча цінність філософської прози В. Костенка -- філософської поеми “Пророк Світовида”, філософських бесід “Материя -- жизнь -- человек”.

Розділ 3 “КОМПОЗИТОРСЬКА СПАДЩИНА В. КОСТЕНКА: ЕТАПИ ІНДИВІДУАЛЬНО-СТИЛЬОВОЇ ЕВОЛЮЦІЇ” присвячено дослідженню музичної спадщини митця.

У підрозділі 3.1 “Творче становлення. Стильові особливості музики В. Костенка 1922-1930-х років” у контексті мистецько-естетичних та духовних домінант українського мистецтва 20-х років з'ясовуються основні тенденції та художньо-індивідуальні риси мислення В. Костенка, які визначили напрямки його творчої еволюції.

Опрацьовані джерельні матеріали дали можливість реконструювати панораму творчості В. Костенка 20-х років. Виявлено, що в існуючих нотних джерелах (рукописних та опублікованих) творчість цього періоду представлена не повністю. Ідентифіковані три з п'яти перших опусів (авторська атрибуція починається з шостого опусу): соната для фортепіано (1915), незакінчена опера “Кочубеївна” на лібрето Х. Алчевської, хор “Океан” на сл. Х. Алчевської. Текстуально не представлені у нотних матеріалах твори, написання яких підтверджується кількома паралельними джерелами (кантата для хору, солістів і оркестру “1905 рік”, 1925; романси -- “Зимою”, “Смеркалось”, “В степу” / сл. С. Черкасенка/, створені приблизно у 1925 році).

У сукупності з нотними матеріалами отримана інформація дає можливість цілісно осмислити важливий етап становлення індивідуально-стильового мислення композитора, формування основних жанрово-стильових напрямів, образно-інтонаційних та драматургічних орієнтирів, які визначатимуть основне русло його творчої еволюції.

Особливий ідейний вектор художньо-мистецької думки цього часу, що формувалась на хвилі національного та революційного піднесення і водночас як противага регресивним тенденціям в ідеології, визначив напрямки інтеграції національного і вселюдського у двох взаємопов`язаних процесах: санкціонованої державою українізації та європейської орієнтації українського мистецтва.

Синтез національних та європейських традицій в осмисленні інтонаційно-жанрового змісту творчості визначив універсалізм мистецького пошуку В. Костенка цих років. Звернення до традицій українського солоспіву, хорової поеми, кантати поєднується в його творчості з намаганням опанувати жанри мелодекламації, романсу-аріозо, інструментальної музики (симфонію, симфонічну сюїту, інструментальний концерт, квартет), своєрідно перетворюючи досвід російської вокальної культури, російського та західноєвропейського симфонізму. У ці ж роки митець цікавиться і оперним жанром (реалізувався у творчості 30-х років). Про це свідчить згадувана у багатьох джерелах опера “Кочубеївна” (незакінчена) та задум композитора написати оперу “Кармелюк” на лібрето М. Йогансена (листування В. Костенка з Народним комісаріатом освіти 1925 року). Як відомо, опера була написана наприкінці 20-х (1929-1930) на лібрето Я. Мамонтова та М. Верхацького.

Проаналізовані матеріали свідчать, що становлення творчої індивідуальності В. Костенка пов'язане з певною ломкою цінностей, музично-естетичних орієнтирів. Зокрема, відмічається тенденція свого роду “прощання з символізмом” (Романтична симфонія, фортепіанні етюди -- етюд-імпресія, етюд-експресія). Важливим чинником для В. Костенка у пошуку адекватної форми індивідуального вислову була експресія вокальної, мовної інтонації та опора на класико-романтичну вітчизняну традицію. Нове “вітаїстичне” світовідчуття відобразилось у драматично-напруженому мелосі, фактурній насиченості його вокально-хорової творчості, що органічно співіснують у “стильовому портреті” композитора цього періоду з аскетизмом, прозорістю, лаконічністю музичної мови симфонічних та камерно-інструментальних творів, зверненням до епічної пісенної архаїки як визначального критерію краси і цілісного світорозуміння. Перспективні напрямки індивідуального музичного стилеформування В. Костенка, такі як камерний та театрально-симфонічний, пов'язані з осмисленням категорії континуального через пісенність драматичного змісту та розвиток аріозно-монологічних тенденцій.

У підрозділі 3.2 “На шляху до жанрово-інтонаційного синтезу: творчість В. Костенка 1930-1940-х років” у контексті провідних тенденцій розвитку тогочасної української музичної практики здійснюється аналіз змісту творчості В. Костенка зазначеного періоду.

З'ясовано, що 30-ті роки стали періодом творчої та особистісної зрілості митця. Його мистецький пошук позначений заглибленням у своє внутрішнє “я”, актуалізацією лірико-філософського та лірико-психологічного начал, ускладненням ладо-інтонаційної мови, розширенням сфери інтонаційних джерел через звернення до гуцульського обрядового фольклору, орієнтальної стилістики, пошуком нових методів ідейно-драматургічного синтезу через гротесковість, пародійність. Власне розуміння і відчуття загальносуспільних потрясінь та трагічні обставини особистого життя визначили художнє обличчя В. Костенка цих років. Типове для епохи тяжіння до епічного узагальнення поєднується у творчості В. Костенка цього часу з розкриттям трагізму одиничної долі сучасної людини. Переосмислюючи з цих позицій свій попередній досвід, він працює у напрямку історичної музичної драми (опери “Кармелюк”, “Сава Чалий”), історико-революційної (“Карпати”) та лірико-побутової опери (“Наталка-Полтавка”, “Назар Стодоля”), лірико-епічного балету (“Оживлений степ”), камерного ансамблю (струнні квартети №№ 3-5, “Мелодія” для віолончелі та фортепіано).

Творчі пошуки композитора в напрямку оперної драматургії та сонатно-симфонічного циклу найбільш характерно синтезовано у програмному П'ятому квартеті за поемою “Сон” Т. Шевченка. Можна констатувати, що в основу драматургії квартету покладена жанрова ідея думи як найбільш місткої форми громадянського вислову. Зв'язок із думною традицією проявляється і в особливостях переосмислення сонатно-симфонічного циклу, і в принципах інтонаційного розвитку, і в образній символіці твору. Досягнутий у драматургії П'ятого квартету жанровий синтез, майстерна інтонаційна драматургія, високий ступінь етичного узагальнення проблеми “добра” і “зла” через звернення до української політичної сатири, дозволяє визнати самобутність П'ятого квартету В. Костенка в українській музиці 30-х років. Новаціями в інтонаційній мові цей твір передвіщає стильовий синтез у творчості митця останнього десятиліття.

У підрозділі 3.3 “Узагальнення ідеї життя. Камерно-ліричні тенденції у музиці 1941-1957-х років” на підставі аналізу рукописів маловідомих камерно-інструментальних творів (тріо для двох скрипок і альта, струнні квартети №№ 6-8 , вокального циклу “12 солоспівів на вірші Лесі Українки” (1949-1950), симфонічної картини “Тайга” (1956) з'ясовуються найбільш властиві ідейному синтезові життя В. Костенка індивідуально-стильові константи. Проаналізовані матеріали свідчать, що останні два десятиліття були найбільш драматичним періодом життя композитора (події війни, перебування у таборах ГУЛАГу). Проте музика цього періоду позначена найбільшою врівноваженістю мислення. Ідейний модус творчості характеризується мудрим прийняттям особистої долі і ствердженням життя в його найвищому етичному значенні. Лірика та епос, залишаючись основними у творчості композитора, набувають нової якості завдяки монологічно-філософській самозаглибленості і трагізму.

Подальший пошук внутрішньої гармонії та ідеалу цілісності відкриває нові горизонти творчості В. Костенка через звернення до класичного мистецтва (зокрема, стилістики Й.-C. Баха, П. Чайковського) та поезії Лесі Українки.

Помітною індивідуально-стильовою рисою творчості В. Костенка цих років є активне використання поліфонічних засобів вираження (струнне тріо, квартети, симфонічна картина “Тайга”), що поглиблювало психологічне забарвлення музики, відповідало особистісним пошукам митця раціонально-вольового начала у своєму особистісному самоствердженні.

Окрему увагу закцентовано на маловідомому вокальному циклі “12 солоспівів на вірші Лесі Українки” (1949-1950) як лірико-драматичній кульмінації творчості В. Костенка. Образно-змістовна глибина, адекватне розкриття філософського змісту вербального тексту поезії Л. Українки (“Надія”, вірші з поетичних циклів “Сім струн”, “Мелодії”, “Хвилини”, “Невільничі пісні”) дають підстави вважати цей цикл одним із найкращих в українській камерно-вокальній ліриці 40-50-х років.

Стильові пошуки митця синтезуються у двох останніх творах (симфонічна картина “Тайга”, 8-й струнний квартет). Якісно новий рівень узагальнення (синтез лірико-монологічного та лірико-елегійного начал) і ствердження ідеї життя у її ліричній та раціонально-вольовій сутності є переконливим свідченням цілісності творчо-індивідуальної самореалізації митця, плідності його мистецького пошуку.

Розділ 4 “МУЗИЧНО-КРИТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ В.КОСТЕНКА ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ПІЗНАННЯ ЙОГО ПОСТАТІ” присвячено аналізу музично-критичних поглядів та позицій митця 1926-1930-х років у соціокультурному контексті часу.

У підрозділі 4.1 “У пошуку мистецько-естетичних засад аналізу сучасної музичної творчості (статті 1926-1927-х років)” з'ясовуються позиції В. Костенка щодо основних питань, навколо яких точилися дискусії у тогочасній музичній пресі (осмислення ролі народної пісні та музичної спадщини у створенні нових художніх цінностей, проблем демократизації мистецтва, критеріїв дослідження історії української музики, нових контекстно-історичних зв`язків).

Звертається увага на те, що В. Костенко розпочинає свою критичну діяльність у період останнього кульмінаційного спалаху доби духовного відродження України першої третини ХХ століття. Зростаючий внутрішній драматичний накал життя все настійніше проступав у духовній атмосфері того часу як знак переломного моменту, що супроводжував утвердження сталінської тоталітарної влади. Політика ідеологічного диктату в культурі, зокрема, боротьба з так званими “ідеологічно-шкідливими” ухилами -- “шумськізмом-хвильовізмом”, “буржуазним націоналізмом”, “дрібнобуржуазними концепціями” тощо, позначились і на процесі перегрупування українських художніх сил, який розпочавшись в літературі, охопив усі галузі мистецтва.

Питання, що стали предметом палких обговорень у мистецькій пресі, неможливо об'єктивно осягнути без розуміння особистої позиції В. Костенка як одного з найактивніших учасників культурного процесу тих часів.

Статті В. Костенка 1926-1927-х років відображають проблематику початкового етапу обговорень шляхів розвитку української музики. Вони проходили в атмосфері уніфікаторства й ідеологічного тиску, політичних звинувачень опонентів. В умовах штучного, спровокованого категоризмом нав'язуваних вульгарно-класових засад розмежування харківських і київських музичних сил у поглядах на класичну національну традицію (М. Лисенко -- М. Леонтович), корелятом в осмисленні В. Костенком проблем розвитку тогочасного музичного мистецтва була ідея національної самоідентифікації української музики як самобутньої складової европейської музичної культури. Це свідчить про розуміння митцем ідеї “європеїзації” не як заперечення традиційних для української музики жанрів (що викликало критику), а саме як розширення жанрового діапазону українського музичного мистецтва та активне інтегрування його у європейський контекст.

У цьому сенсі підкреслено значення статті “Експресіонізм і правдизм в музиці” В. Костенка як першої спроби порівняльного аналізу мистецько-естетичних засад сучасної української творчості та західноєвропейського мистецтва. Осмислюючи зміст української пролетарської музики крізь антитезу “експресіонізм -- правдизм” (“буржуазне -- пролетарське”), В. Костенко висловлює свою принципову позицію щодо розуміння народної пісні як головного концепту сучасної музичної творчості. Запропонований у цій статті метод осмислення української творчості у контексті естетики експресіонізму знайде відгук у дискусіях 1929-1930-х років, і водночас, виявить унікальність підходів В. Костенка до осмислення контекстних зв'язків тогочасного українського музичного мистецтва (стаття “Німецький експресіонізм та його впливи на українську творчість”, 1930).

У підрозділі 4.2 “В. Костенко і дискусії 1929-1930-х років” висвітлюються позиції В. Костенка щодо створення української Асоціації пролетарських музикантів та обговоренням у музичній пресі змісту української пролетарської музики.

Порушення цього питання зумовлено, з одного боку, утворенням ВАПМ'у і пов'язаним із цим новим етапом перегрупування українських музичних сил. З іншого -- усвідомленням необхідності корегування напрямів і мистецько-естетичних засад музичної творчості на етапі “великого перелому” у суспільно-громадському житті.

З'ясовано, що проблематика і характер обговорення були задані мистецьким диспутом щодо доповіді представника ВАПМ В. Бєлого “О задачах и деятельности ВАПМ” (влаштований АРКУ 16 жовтня 1929 року у Харкові). У диспуті відбилися вульгарно-класові тенденції протиставлення національного і класового, що невдовзі привело музично-дискусійний процес до кризи і драматичного фіналу.

У суперечливості позицій, висловлених лідерами ВУТОРМ'у, АРКУ і АПМУ у дискусіях 1929-1930-х років “Щодо пролетарського фронту в українській музиці” років відобразився процес розмежування українських музичних сил на два русла. Мистецько-ідеологічні позиції прихильників платформи ВАПМ'у (ініціативна група АПМУ, О. Білокопитов, В. Борисов) характеризються негативним ставленням до індивідуально-романтичних (“занепадницьких”) та натуралістичних (урбаністичних) течій тогочасної української творчості, недооцінкою національних традицій і ролі народного мистецтва, спрощеним розв`язанням проблеми музичної спадщини та категоризмом у питанні “попутництва”, оцінкою музичної критики і музикознавства в діяльності ВУТОРМ'у і АРКУ як антимарксистських тощо. Їм протистояли опозиційні щодо цього прихильники ідей національної самоідентифікації української музики -- П. Козицький (ВУТОРМ), Ю. Ткаченко (ВУТОРМ) та В. Костенко (АРКУ). Попри існуючу між ВУТОРМ'ом і АРКУ конфронтацію, частково пов'язану з критичними виступами В. Костенка 1926-1927-х років, погляди В. Костенка і П. Козицького залишаються спільними у непримиренності щодо трьох основних позицій платформи АПМУ -- недооцінці національного моменту в сучасній творчості, спрощеного пролеткультівського підходу до проблеми музичної спадщини та попутництва.

Свої думки щодо ролі народної пісні у пролетарській музиці В. Костенко найбільш обґрунтовано висловлює у дискусії 1929-1930-х років “Щодо використання народної пісні в пролетарській музиці”. Поруч із А. Вадимовим він виступає опонентом Я. Полфьорова стосовно нерозуміння останнім спадкоємності музично-історичного процесу та обмежено-етнографічного погляду на народну творчість. У роботі відзначено, що 1930 рік стає останньою кульмінаційною крапкою в обговоренні шляхів розвитку української музичної культури і, водночас, межею, за якою розпочинаються кампанії ідеологічних чисток. ВУТОРМ і АРКУ, переживши ще одну “рятівну” реорганізацію (ВУТОРМ -- Пролетмуз, АРКУ -- ОПКУ), назавжди зникають з історичної арени.

У підрозділі 4.3 “Проблематика та критерії дослідження історії української музики в публікаціях В. Костенка 1928-1930-х років” на основі аналізу критичних нарисів “Народна пісня та музика українська”, “Павло Сениця” та статей різної проблематики висвітлюються погляди митця щодо осмислення процесу національного стилеформування.

Зазначається, що В. Костенко обстоює позиції того напрямку українського музикознавства, у межах якого формування феномену української музичної культури осмислюється як поетапний процес розкриття національно-індивідуального у всесвітньо-універсальному (М. Лисенко, С. Людкевич, М. Грінченко, П. Козицький). У розумінні національного музичного фольклору як симбіозу різних етноструктур В. Костенко висловлює погляди співзвучні з поняттям “етнографічного ендосмосу” (С. Людкевич).

Акцентується увага на статті “Німецький експресіонізм і впливи його на українську музику” як унікальній для того часу спробі осмислення творчості Б. Лятошинського, Б. Яновського, Ю. Мейтуса, І. Белзи у контексті експресіоністичної естетики.

Характерна для індивідуальності В. Костенка чутливість і коректність в осмисленні нових явищ українського музичного мистецтва, що доволі неоднозначно сприймались тогочасною музичною критикою, проявляється і в зверненні до постаті П. Сениці. В. Костенку належить перша спроба цілісного об'єктивного вивчення музично-творчої біографії композитора (критико-біографічний нарис “Павло Сениця”), якою закладались підвалини науково-біографічного напряму українських музикознавчих досліджень.

ВИСНОВКИ

Узагальнюються результати дисертації, а також визначаються перспективи подальшого дослідження теми.

Результативність дослідження полягає в актуалізації проблеми вивчення творчої спадщини В. Костенка, створення повної та цілісної наукової біографії митця.

На основі одержаних результатів доведено, що В. Костенко був однією з яскравих постатей української музичної культури першої половини ХХ століття, без якої неможливо об'єктивно осягнути сутнісні характеристики художньо-мистецьких процесів цієї доби. Тому вся його творчість набуває значення історичного документу. Здійснена у дисертації спроба осмислення особистості В. Костенка як цілісного явища в усіх проявах його ціннісно-смислової самореалізації (композитора, музичного критика, філософа, громадського діяча і педагога) стала своєрідним ключем до розуміння феномену конкретно-історичної епохи і, водночас, передумовою поглиблення й перегляду усталеного погляду щодо місця і значення постаті В. Костенка в українській музичній культурі першої половини ХХ століття.

З'ясування світогляду митця як важливої складової його особистості стало можливим завдяки актуалізації досі невідомої філософської спадщини В. Костенка. Проаналізовані рукописи характеризують його як людину енциклопедичної освіченості, високо етичну у своєму духовному пошуку. У такому сенсі відкриття філософської спадщини В. Костенка дає підстави для аргументованого спростування властивої сучасному музикознавству недооцінки постаті талановитого митця і безпідставного сприйняття його як людини заангажованої, амбіційної та консервативної. Вивчені рукописи дають підстави констатувати, що усвідомлення В. Костенком ідеї цілісності, взаємопов'язаності процесів макро- і мікрокосму, категорій “людського”, “національного” і “вселюдського” лежить в одному руслі з мистецько-естетичною концепцією М. Хвильового, “філософією театру” Л. Курбаса, теоретичними розробками Б. Яворського, “філософією літератури” С. Єфремова, творчістю П. Тичини, М. Зерова, О. Довженка та ін. Глибоке осмислення ідеї Всеєдності, сприйнятої від романтичної кантіансько-шеллінгіанської традиції, філософії “цільного знання” В. Соловйова, моністичних наукових систем В. Вернадського і К. Ціолковського, кордоцентричної традиції української філософії Г. Сковороди, П. Юркевича стало корелятом творчих ідей, громадських вчинків, особистого життя музиканта. На основі аналізу філософської, автобіографічної, епістолярної спадщини В. Костенка у роботі показано, що саме моральний імператив Волі, Честі, внутрішня самодісципліна, виховані в ньому з дитинства та юнацьких років є визначальними рисами постаті В. Костенка в його творчо-інтелектуальному пошуку.