Постать Валентина Костенка в українській музичній культурі першої половини ХХ століття: історіографічний, світоглядний, стилістичний аспекти

Унаслідок системного аналізу архівних документів та матеріалів музичної періодики 1920-1940-х років у дисертації реконструйовано панораму творчості композитора, встановлено й уточнено часову атрибуцію творів, складено найбільш повну нотографію як інформаційну базу аналізу індивідуально-стильової еволюції творчості В. Костенка та визначення її поетапності.

Проаналізовані матеріали свідчать, що найбільш показово динаміку індивідуально-стильових пошуків композитора виявляє камерна музика. У своїх найхарактерніших змістовних тенденціях камерні твори відображають процес драматизації образно-інтонаційного мислення композитора від своєрідного “вітаїзму” 20-х років із його орієнтацією на обрядовий фольклор та думні музичні джерела до усвідомлення трагічної сутності буття у творчості кінця 30-40-х років та етико-філософського узагальнення ідеї життя у творах останнього десятиліття. Чітко окреслена яскраво національна природа музики В. Костенка, зв'язок з вітчизняною класико-романтичною музичною традицією є одними визначальних індивідуальних рис мислення композитора. Опрацьовані матеріали свідчать про невпинний творчий пошук митця, що полягав в опануванні нових знаково-символічних глибин філософського осмислення ідеї життя, розширенні жанрово-стилістичних обріїв у площині ліричного вислову. Думки і почуття, що відлунюють у його творах останнього періоду, у листах до дружини свідчать про той високий рівень духовної свободи і самовираження, якого набуває В. Костенко в останні роки життя. Етапні у цьому сенсі композиції -- опери “Кармелюк”, “Сава Чалий”, П'ятий квартет за поемою “Сон” Т. Шевченка, вокальний цикл “12 солоспівів на вірші Лесі Українки ”, Восьмиий квартет, симфонічна картина “Тайга”-- можна віднести до кращих зразків української музики 1920-1950-х років.

На базі широкого залучення матеріалів музичної періодики 1926-1930-х років у дисертації показано, що музично-критична і публіцистична діяльність В. Костенка має велике значення у формуванні музично-критичної думки в Україні.

У процесі аналізу з'ясовано, що музично-критична спадщина митця є явищем неоднорідним і полемічним. Попри типову для часу ідеологічну риторику вона є інформативною щодо розуміння принциповості позицій В. Костенка у найбільш актуальних питаннях, навколо яких точилися дискусії у тогочасній музичній пресі.

З'ясовано, що В. Костенку належить одна з унікальних для того часу спроб аналізу стилетворчих засад тогочасного музичного мистецтва у контексті експресіоністичної естетики. Цим фактом спростовується поширена у сучасному українському музикознавстві думка щодо консервативності позицій В. Костенка в осмисленні нових стильових пошуків українських композиторів. В. Костенко був одним з тих, хто бачив перспективність цих пошуків і, зокрема, обстоював об'єктивність дослідження творчості Б. Лятошинського, Ю. Мейтуса, Б. Яновського, І. Белзи.

Аналіз музично-критичної спадщини В. Костенка виявляє глибоке розуміння ним цілісності і наступності процесу національного стилеформування як поетапного розкриття національно-індивідуального у всесвітньо-універсальному (М. Грінченко, П. Козицький, С. Людкевич).

Проаналізовані матеріали засвідчують провідну роль В. Костенка в музичних дискусіях 1926-1930-х років, особливо під час обговорень питань творчої практики у 1929-1930-х роках. Його позиції визначаються принциповістю у розумінні національного фактору як концепту сучасної музичної практики та послідовністю обстоювання ідеї консолідації українських музичних сил.

У дисертації показано, що постать В. Костенка з її різнобічністю та суперечностями, змістовністю творчо-індивідуальної самореалізації є прикладом високої людської та професійної гідності, творчого служіння етико-філософським принципам та ідеям, які історично відобразили духовну ойкумену української культури у сукупності її типологічних та яскраво особистісних виявів.

Перспективність подальшого вивчення теми зумовлена необхідністю поглиблення й розширення знання про творчу особистість митця у різних аспектах (джерелознавчому, філософському, психологічному, виконавському тощо), а ширше -- дослідження історії української музики першої половини ХХ століття у контексті проблеми “митець у катаклізмах трагічної епохи”.

композитор музичний костенко нотографія

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОБОТИ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Беренбейн І. Творча спадщина Валентина Костенка: сучасні проблеми дослідження та збереження / І. Беренбейн // Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського. Культурологічні проблеми української музики. -- К., 2002. -- Вип.16. -- C. 274-277.

2. Беренбейн І. Індивідуально-стильові риси творчості Валентина Костенка (на матеріалі 5-го квартету) / І. Беренбейн // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету. -- Тернопіль, 2002. -- №2. -- С. 16-20.

3. Беренбейн І. Валентин Костенко. Ідея творчості -- ідея життя. (На матеріалі філософської спадщини) / І. Беренбейн // Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського. Українська та світова музична культура: сучасний погляд. -- К., 2005. -- Вип. 36. -- С. 167-177.

4. Беренбейн І. Індивідуально-стильові особливості музики Валентина Костенка останніх років життя / І. Беренбейн // Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського. Композитор і сучасне соціокультурне середовище. -- К., 2009. -- Вип. 75. -- С. 350-362.

Размещено на Allbest.ru