Роль Києво-Могилянської та Духовної академій у розвитку хорового мистецтва України (за матеріалами їх нотозбірні)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА ФОЛЬКЛОРИСТИКИ

ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМЕНІ М. Т. РИЛЬСЬКОГО

УДК 78.783:09

РОЛЬ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ ТА ДУХОВНОЇ АКАДЕМІЙ

У РОЗВИТКУ ХОРОВОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ

(за матеріалами їх нотозбірні)

17.00.03 - музичне мистецтво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Руденко Людмила Григорівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі музикознавства й акордеонного мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент

ГУСАРЧУК ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА,

Національна музична академія України імені П. І. Чайковського,

кафедра історії української музики

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор

ПАРХОМЕНКО ЛЮ ОЛЕКСАНДРІВНА,

провідний науковий співробітник

Інституту мистецтвознавства, фольклористики

та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, відділ музикознавства

кандидат мистецтвознавства, доцент

МЕДВЕДИК ЮРІЙ ЄВГЕНОВИЧ,

професор кафедри музикознавства та фортепіано Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Я. Франка

Захист відбудеться «__11__» березня__________2010 року о 14.00________год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.227.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України за адресою: 01001, Київ, вул. Грушевського, 4, 4-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського.

Автореферат розіслано «_10___» _лютого_________2010 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради кандидат мистецтвознавства

І.М. СІКОРСЬКА

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційної роботи визначається потребами дослідження мистецтвознавчих і джерелознавчо-бібліографічних аспектів діяльності хору Київської академії, яка в різні історичні періоди функціо-нувала як один з основних осередків розвитку вітчизняної науки і мистецтва, зокрема музичного, центр духовної культури та просвітництва. Висвітлення історії хорового мистецтва в інституції неможливе без опрацювання сукупності нотної літератури, бо у ній віддзеркалена мистецька практика академічного хору, в середовищі якого сформувалася самобутня вокально-хорова школа. Ця школа суттєво вплинула на рівень українського і російсь-кого хорового виконавства. У ній виховані видатні майстри музичного мистецтва, які своєю творчістю репрезентували український церковний спів у світі. Особливо актуальним є дослідження визначної пам'ятки національної спадщини - нотної бібліотеки хору Київської духовної академії (далі КДА), що є певним ключем до наукового осягнення духовних надбань української музичної культури XVII - початку XX ст. Нотозбірня зберігається у Відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі НБУВ).

Нотна бібліотека - не лише зібрання музичних документів, а й специфіч-ний об'єкт, що віддзеркалює мистецькі смаки регентів, виконавські можливо-сті хору, популярність композиторів, поширення нотної продукції різних видавництв. Вона є однією з небагатьох колекцій духовної музики, що збереглися до сьогодні, і хоча її хронологічні межі охоплюють ХІХ - початок ХХ ст., нотна бібліотека відбиває об'єктивні та суб'єктивні процеси, пов'язані з професійною діяльністю хору за трьохсотлітній період його існування. У ній представлено церковну музику різних жанрів і форм, твори видатних і мало-відомих композиторів. З огляду на це, музично-джерелознавче і бібліо-графічне дослідження нотних документів колекції дасть змогу доповнити наявні відомості з історії хорової справи в Київській академії зокрема та церковної музики в Україні загалом.

Мета дисертації - на підставі історичних свідчень і дослідження матеріалів із нотної бібліотеки Києво-Могилянської та Духовної академій висвітлити роль цих інституцій у розвитку хорового мистецтва України у XVII - на початку XX ст.

Основні завдання дослідження:

- простежити історичну динаміку функціонування Києво-Могилянської академії як чинника культурного розвитку нації у XVII - на початку XIX ст.;

- визначити роль Київської духовної академії у збереженні культурно-мистецьких цінностей та академічних традицій періоду XIX - початку XX ст.;

- висвітлити культурно-просвітницьку місію хору Київської академії

у становленні й розвитку церковного хорового мистецтва України та Росії;

- здійснити джерелознавче дослідження нотної бібліотеки хору Київської духовної академії як визначної пам'ятки духовно-музичної культури України;

- проаналізувати склад та зміст нотозбірні для уточнення репертуару академічного хору;

- охарактеризувати діяльність регентів хору КДА, спрямовану на збереження національної духовно-музичної спадщини;

- створити електронний ресурс нотної бібліотеки хору Київської духовної академії як цілісної профільної колекції.

Об'єктом дослідження є хорове мистецтво в Київській академії як важливий аспект її культурно-просвітницької діяльності. Предмет дослідження - діяльність хору Київської академії як чинник розвитку національної музичної культури.

Методологічною базою дослідження стали основні положення робіт вчених у галузях історії України (М. Грушевський, І. Дорошенко, І. Крип'якевич, М. Максимович, М. Маркевич та ін.); історії Київської академії (В. Аскоченський, М. Булгаков, С. Голубєв, М. Петров, Ф. Титов та ін.); історії культури (П. Голубенко, Я. Ісаєвич, І. Дзюба, І. Огієнко, М. Попович); музикознавства (О. Бенч-Шокало, Н. Герасимова-Персидська, Т. Гусарчук, Л. Івченко, Л. Корній, Н. Костюк, Ю. Медведик, Т. Некрасова, Л. Пархоменко, О. Цалай-Якименко, К. Шамаєва, О. Шреєр-Ткаченко, Ю. Ясиновський та ін.).

Наукова новизна дисертації. Постановка дослідницького завдання зумовила наукову новизну роботи: в українському музикознавстві вперше розглядається нотна бібліотека хору Київської духовної академії як культурний об'єкт, у якому відображені особливості творчої практики академічного хору й розвитку церковної музики в Україні другої половини XVII - початку XX ст. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що у роботі вперше:

- комплексно досліджено історію формування та функціонування нотної бібліотеки хору КДА як важливої складової національної духовно-музичної спадщини;

- здійснено комплексний джерелознавчий та бібліографічний аналіз рукописів і друкованих видань з нотної бібліотеки хору;

- за матеріалами нотозбірні визначено репертуар академічного хору кінця ХІХ - початку ХХ ст.;

- встановлено невідомі раніше імена учасників хору (90 імен), складено зведений список хористів;

- до наукового та виконавського обігу введено невідомі й маловідомі нотні документи, які дають можливість розширити уявлення про розвиток хорового мистецтва в Україні у XVII - на початку XX ст.;

- створено базу даних «Нотна бібліотека хору Київської духовної академії»;

- на основі документальних свідчень, що містяться в нотозбірні, акцентовано ідейно-патріотичну позицію регентів академічного хору у збереженні духовно-музичної спадщини.

Практичне значення дисертації. Результати дослідження можуть бути використані в довідкових виданнях та енциклопедіях; у викладанні спеціальних і загальних курсів з історії української музики, хорової літератури, музичного джерелознавства, історії церковного співу; при укладанні підручників і навчальних посібників із музично-історичних дисциплін. Створення електронного ресурсу полегшить користувачам бібліотеки доступ до цінних матеріалів із нотниці хору КДА. Віднайдені твори маловідомих українських і зарубіжних композиторів поповнять репертуар сучасних хорових колективів, увійдуть до богослужбової практики Української православної церкви.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми «Етно-регіональні проблеми музичної україністики в історії та сучасності», яка входить до плану науково-дослідних робіт Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, науково-дослідної діяльності НБУВ із формування баз даних музичної україніки в рамках «Національної програми збереження бібліотечних та архівних фондів» та створення національної музичної бібліографії, а також підтеми ВФМФ НБУВ «Електронний каталог ВФМФ. Фонди нотних зібрань та колекцій» (шифр теми 2.2.07-09).

Апробація роботи. Основні положення дисертації оприлюднені у виступах на Міжнародних та Всеукраїнських наукових конференціях: «Минуле, сучасне й майбутнє українознавства» (К., 2004), «Маловідомі та забуті сторінки музичної історії України» (К., 2004), «Бібліотеки та інформаційні центри в системі наукового супроводу суспільних реформ» (К., 2004), «Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі» (К., 2005), «До 260-річчя від дня народження Максима Березовського» (К., 2005), «Інтелектуальні інформаційні технології у бібліотечній справі» (К., 2005), «Звук і знак - середньовіччя, бароко, сучасність» (К., 2006), «Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур» (К., 2006), «Музична культура України 20-30-х років ХХ століття: тенденції і напрямки» (К., 2006), «Духовна культура України: традиції і сучасність» (К., 2007), «Інтранет/екстранет-ресурси в наукових бібліотеках» (К., 2007), «Максим Березовський. Традиції і новаторство» (Глухів, 2008), «Проблеми гармонізації традиційних і новітніх інформаційних ресурсів» (К., 2008), «Відродження національної музичної спадщини початку ХХ ст.» (Веприк, 2009), щорічних наукових семінарах та звітах у Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника (2002-2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 статей - 5 у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота має вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (339 позицій). У додатках вміщено: матеріали з нотної бібліотеки хору КДА, покажчик авторів музики, покажчик назв творів та збірників, покажчик автографів, зведений список учасників хору. Загальний обсяг дисертації становить 349 сторінок, з них основного тексту - 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено ступінь її вивченості, зазначено мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ - «Київська академія як культуротворчий суб'єкт національної історії XVII - початку ХХ ст.» має два підрозділи. У підрозділі 1.1 «Феномен Києво-Могилянської академії як центру науки та культури України XVII - початку ХІХ ст. Академія в культурно-освітніх відносинах України та Росії» подано історичний огляд процесу становлення Києво-Могилянської академії як визначного культурно-просвітницького осередку України. На основі історичних та літературних джерел, архівних документів, недоступних для дослідників упродовж тривалого часу, публікацій творів видатних українських діячів минулого розглянуто роль інституції в розвитку національної науки, культури й мистецтва.

Києво-Могилянська академія становила своєрідний науковий осередок із певною метою та вимогами, досягнення й виконання яких забезпечувалося стабільним рівнем упорядкованості структурної побудови інституції, збалансованістю діяльності її студентського та професорського складу. Одночасно вона була закладом духовним та загальноосвітнім (до навчального процесу входили як релігійні, так і світські дисципліни), етнічним і соціальним (упродовж віків тут навчалися представники різних націй і соціальних верств), політичним (її найкращі представники певною мірою впливали на основні вектори державної політики України та Росії), культурно-мистецьким (хоровий спів в Академії, який досяг найвищого рівня професіоналізму, сприяв реформуванню музичного оформлення православних богослужінь в Україні та Росії, розвитку провідних жанрів церковної музики - партесного концерту та духовного концерту другої половини XVIII ст.). Такий характер академічного буття сприяв багатогранній діяльності її представників на ниві культурно-освітнього піднесення України та Росії (Л. Баранович, О. Безбородько, І. Галятовський, Р. Заборовський, П. Завадовський, Й. Кро-ковський, С. Миславський, Т. Прокопович, Д. Туптало, С. Яворський та ін.).

Науково-просвітницька й культурно-мистецька місія Києво-Могилянської академії є яскравою сторінкою в українській історії, що становить важливе підґрунтя для сучасних досліджень, спрямованих на вивчення різних галузей науки, культури й мистецтва минулого.

Підрозділ 1.2. «Культуроохоронна діяльність Київської духовної академії ХІХ - початку ХХ ст.» присвячено функціонуванню Київської духовної академії 1819?1921 рр., яка спрямувала свою діяльність не лише на розвиток вищої духовної науки, а й на збереження національної культурно-мистецької спадщини. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що незважаючи на реформаційні зміни, представники КДА усвідомлювали необхідність відродження давніх академічних традицій. Уже в перше п'ятдесятиліття КДА фактично поновила основні засади діяльності, що домінували в середовищі Києво-Могилянської академії. Велику увагу керівництво Академії приділяло історичній сутності закладу в піднесенні науки та просвітництва України. Відбулося відновлення тих академічних традицій, які вважалися найбільш прийнятними для тогочасного суспільства: важливе значення надавалося розвитку хорового мистецтва; академічний хор, незважаючи на заборони, виконував духовні твори українських композиторів, зокрема А. Веделя, М. Березовського, Д. Бортнянського, С. Дегтярьова, С. Давидова, разом із мешканцями Києва брав участь в урочистостях з нагоди релігійних та світських свят. Відновило свою роботу Богоявленське братство. За сприяння професорів КДА на чолі з М. Петровим створилися нові просвітницькі осередки - Церковно-археологічний музей та Церковно-археологічне товариство. Вони мали особливу вагу для відродження та збереження церковно-історичних і культурно-мистецьких пам'яток. У розвитку та професіоналізації діяльності КДА найбільше відзначилися Є. Болховітінов, І. Борисов, Д. Муретов, А. Амфітеатров, Д. Ковальницький, В. Богдашевський, М. Петров, Ф. Титов, А. Криловський та ін.

У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в Академії проводилася масштабна робота, спрямована на дослідження просвітницької діяльності інституції періоду 1615-1819 рр. (праці В. Аскоченського, М. Булгакова, Д. Вишнев-ського, С. Голубєва, М. Мухіна, М. Петрова, Ф. Титова). На сторінках часописів друкувалися богословські та філософські трактати найкращих представників української еліти XVII-XVIII ст., а також літературні твори провідних українських діячів ХІХ ст. - І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Житецького, І. Нечуя-Левицького, М. Максимовича, М. Маркевича, де правдиво розкривалися найвизначніші події української історії. Таким чином, незважаючи на зміну регламенту, впродовж ХІХ - на початку ХХ ст. в середовищі Київської академії плекалися духовні засади, закладені її фундаторами, що насамперед полягали в усвідомленні народом своєї ідентичності та національної приналежності, у збереженні традицій та культурних цінностей.

Другий розділ дисертації «Хоровий церковний спів у Києво-Могилянській та Духовній академіях як важлива складова розвитку музичної культури України другої половини XVII - початку ХХ ст.» має три підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Музичне життя Київської академії, історія створення та особливості функціонування академічного хору» розглядаються основні напрямки розвитку музичного життя Київської академії, що відзначалися різноманітністю форм, - це і хоровий спів, і інструментальна музика, і музично-театральне мистецтво, народнопісенні та міські побутові жанри. Однак центральне місце завжди посідав хоровий церковний спів, який до 1917 р. вважався невід'ємною складовою виховання молоді. Великого значення розвитку хорової справи надавало керівництво інституції - ректори та Київські митрополити (І. Борецький, М. Смотрицький, П. Могила, С. Косов, В. Ясинський, Р. Заборовський, Т. Щербацький, С. Миславський, І. Фальковський, С. Александровський, Є. Болховітінов, І. Борисов, А. Амфітеатров, Д. Ковальницький та інші). Ще в кінці XVII ст. при братському монастирі було споруджено будівлю в якій мали право жити лише учасники та керівники хору. В обов'язки ігумена монастиря входило утримання шкільних півчих та регента. Характерною рисою діяльності академічного хору є збереження ним національної традиції церковного співу, постійна наявність у репертуарі творів українських композиторів, завдяки чому він став одним із кращих хорів не лише Києва, а й України. В його середовищі отримали розвиток нові жанри церковної музики - партесний концерт та хоровий концерт другої половини XVIII ст. Академія виховала видатних творців цього жанру М. Березовського та А. Веделя, високо-професійних регентів, які своєю майстерністю репрезентували український хоровий спів далеко за межами батьківщини (О. Кошиць). Поряд із дослідженням особливостей церковного хорового мистецтва в підрозділі звернено увагу на такі важливі форми музичного життя Академії, як студентські миркування, які сприяли поширенню кантового жанру, участь академічного хору в студентських диспутах та заходах, що стосувалися не лише академічного буття, розвиток шкільного театру, у якому музика, зокрема хоровий спів, посідала одне з основних місць.

У підрозділі 2.2. «Роль видатних музикантів - вихованців Київської академії XVIII - початку XX ст. в історії української музичної культури» присвячено видатним вихованцям інституції, які тією чи іншою мірою сприяли розвитку музичного мистецтва. Зосереджено увагу на діяльності митців, творчість яких представлена в нотній бібліотеці академічного хору.

Данило Туптало (1651-1709) - його ім'я посідає почесне місце серед найкращих представників української держави, які зробили вагомий внесок у розвиток релігійної думки та богословської науки в Україні та Росії. Водночас він усе життя писав музику. Очевидно, що духовні композиції митця традиційно входили до репертуару академічного хору, оскільки в нотній бібліотеці збереглися його твори «Пєснь ко Господу Ісусу Христу», «Похвалу прийму» (кант), «Мати милосердна» (кант, обробка для мішаного хору В. Петрушевського) та Херувимська пісня (обробка для хору М. Георгіївського).

Для Григорія Сковороди (1722-1794) музика теж не була основною сферою діяльності, однак музична практика, пов'язана з його філософсько-естетичною системою, була невід'ємною частиною його життя. Як чудовий співак, Г. Сковорода був знаний у Придворному хорі Єлизавети Петрівни, за що отримав найвище звання - придворного уставщика (тобто регента). Творчість митця стала важливим етапом у розвитку української пісні-романсу другої половини XVIII ст.

Хорова творчість Артемія Веделя (1767-1808) є яскравою сторінкою в історії української музичної культури. Як відомо, у студентські роки він був регентом і солістом академічного хору. Дослідження діяльності хору Київської академії, а також його нотної бібліотеки довело, що твори

А. Веделя впродовж століть були традиційним репертуарним матеріалом, який виконувався під час Божественних літургій, а також у концертах духовної музики. На сьогодні дослідники виявили більше 60-ти рукописних списків творів, які належать перу А. Веделя. Авторство творів встановлювалося як на підставі стильових рис композиторського письма, притаманного митцю, так і за іншими джерелами. Усі ці духовні композиції входили до репертуару хору Академії впродовж ХІХ - початку ХХ ст. і здебільшого виконувалися як анонімні. Серед регентів академічного хору, які найбільше вшановували пам'ять А. Веделя та популяризували його твори, слід назвати В. Аскоченського, О. Кошиця, М. Лісіцина, І. Макаревича, В. Петрушевського.

Василь Петрушевський (1869-?) - композитор, диригент, педагог, знавець історії церковного співу, громадсько-культурний діяч кінця ХІХ - початку ХХ ст. На жаль, його біографію майже не висвітлено в історичній та мистецтвознавчій літературі. Сьогодні постать В. Петрушевського як хор-мейстера та композитора може розглядатися на основі його творчої спадщини, яка досить широко представлена в нотній бібліотеці. Варто відзначити, що В. Петрушевський зробив вагомий внесок у справу упорядкування та видання церковної музики як видатних, так і маловідомих композиторів XVIII - початку XX ст., а також духовних творів анонімних авторів.

Здійснений у роботі аналіз нотниці хору дає можливість створити досить повне уявлення і про його композиторську спадщину. У колекції знаходиться 41 одиниця збереження (друковані видання та рукописи понад 100 духовних творів), упорядкованих митцем. В. Петрушевський належить до перших видавців церковної музики тогочасних молодих українських композиторів, зокрема К. Стеценка й О. Кошиця, твори яких уміщено у збірниках «Церковные песнопения для хорового исполнения» за 1907 та 1908 р.

Олександр Кошиць (1875-1944) є одним із найвизначніших регентів хору КДА. Зазначимо, що в Академії в О. Кошиця розкрився не лише диригент-ський талант, а й проявилися композиторські здібності, зокрема у сфері церковної музики. У нотній бібліотеці хору є три духовні композиції О. Кошиця - «От юності моєя», «Милість миру», «Тебе одєющегося». Диригентська діяльність Олександра Кошиця в КДА стала яскравою сторін-кою музичного життя інституції, а також українського хорового мистецтва.

Творчий шлях Пилипа Козицького (1893-1960) як видатного діяча музичної культури також розпочався в Київській духовній академії. Період його навчання саме в цьому закладі є досить важливим для історії музичного життя Академії, оскільки П. Козицький був останнім регентом академічного хору, а результатом його діяльності стала дипломна робота «Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування», що на сьогодні є єдиною монографічною працею, присвяченою цьому питанню. На жаль, про роботу хору за регентства П. Козицького відомостей не збереглося. Лише у списку регентів у його монографії вказано: «1914-1915 Автор цієї праці». Можливо, такі скромні дані про діяльність П. Козицького в КДА зумовлені як особистісними рисами митця, так і забороною радянського режиму оприлюднювати інформацію стосовно духовних навчальних закладів. Однак очевидно, що перебування в КДА з її давніми традиціями сприяло розвитку в П. Козицького композиторських і педагогічних здібностей, утвердженню його як активного громадського діяча 20-х років ХХ ст.

Петро Гдешинський (1849-1915) хоч і не навчався в КДА, однак 13 років свого життя присвятив роботі в академічній бібліотеці. З 1902 по 1915 рр. Він працював помічником бібліотекаря О. Криловського. Цей період відзначається найбільшим поповненням і упорядкуванням нотниці хору: було зібрано й оправлено в конволюти майже всі рукописні та друковані партитури й поголосники. Окрім роботи у бібліотеці П. Гдешинський писав духовну музику. Збереглося три його твори: «Боже, царя храни», «Помилуй мя, Боже» і «Душе моя, востани». Як бачимо, видатних діячів музичної культури Київська академія давала в різні епохи. І хоча вони працювали в різних історичних умовах, на формування їхнього світогляду та творчості, безумовно, вирішальний вплив справила Київська академія з її високими морально-виховними та демократичними принципами.

У підрозділі 2.3. «Культурно-мистецька місія учасників академічного хору щодо поширення багатоголосого церковного співу в Росії» на підставі історичних свідчень і маловідомих матеріалів висвітлено культурно-мистецьку місію вихованців Київської академії в розвитку російської музики, завдяки якій відбулося становлення не лише професійного хорового церковного співу, а й театрального та інструментального мистецтва. Процеси, що відбувались у досліджуваний період у російській музичній культурі, засвідчують, що Київська академія забезпечувала Росію не лише високо-кваліфікованими співаками та регентами, а й експортувала нову форму музичного мистецтва, поширюючи найдосконаліші на той час здобутки західної музичної науки. Під впливом київської школи наприкінці XVII ст. Росія вже мала свої композиторські кадри (досить згадати Василя Титова, який був учнем Миколи Дилецького). Як носії професійної виконавської та регентської майстерності, могилянці сприяли створенню численних хорів при навчальних закладах та архієрейських дворах по всій території Московської держави (В'ятка, Ростов, Смоленськ, Соловки, Тула та ін.). Починаючи з другої половини XVII й упродовж XVIII ст. вони становили основний склад провідних співацьких капел Москви та Петербурга.

Важливе значення у розвитку російської хорової музики має діяльність вихованця КМА М. Полторацького (1729-1795), який з 1763 року і до кінця життя обіймав посаду директора Придворної капели. За директорства М. Полторацького до капели потрапив Д. Бортнянський, а також вихованці КМА І. Ковальковський, І. Постоленко, І. Окунів, І. Сичевський. Після смерті М. Полторацького посаду директора Придворної капели обіймав Д. Бортнян-ський (з 1796 - по 1825), за керівництва якого капела досягла особливо високого рівня професіоналізму. Відзначився на регентських посадах у Москві й А. Ведель. Московський період діяльності митця пов'язаний із його роботою капельмейстером у домі генерал-губернатора П. Єропкіна.

Після реформи Києво-Могилянської академії (1819) склад хору змінився в етнічному відношенні. До нього ввійшло чимало росіян, багато з яких завдяки академічній музичній підготовці в майбутньому стали визначними співаками, композиторами та дослідниками історії церковного співу (Д. Розумовський, М. Лісіцин, В. Чумачевський та ін.). Вони продовжували поширювати в Росії українську пісенну культуру, а також традиції хорового виконавства та практики роботи з хором, набуті в Київській духовній академії.

Третій розділ дисертації - «Нотна бібліотека хору Київської Духовної академії як джерело наукового осягнення духовних надбань музичної культури України періоду XVII - початку XX ст.» присвячено джерелознавчому аналізу визначної пам'ятки духовно-музичної культури - нотної бібліотеки хору Київської духовної академії.

У підрозділі 3.1. «Історія формування нотної бібліотеки, її склад та зміст. “Нотна бібліотека хору КДА” - цілісна профільна колекція» з'ясовується історія створення і комплектування нотниці, її склад та зміст, розкривається стан наукової розробки проблеми. Та частина нотної бібліотеки, що дійшла до нас, складається з друкованих видань та рукописів, що своєю чергою поділяються за формою викладення нотного тексту на партитури та поголосники до них. Рукописні списки та друковані видання належать здебільшого до завершального періоду діяльності навчального закладу (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Однак у нотозбірні виявлено й такі примірники, що відносяться до більш раннього етапу творчої практики академічного хору (кінець XVIII - початок XIX ст.), серед них - «Осьмогласник» (1766), «Обиход нотного церковного пения» (1809), збірник із творами Ф. Затценгофена німецькою мовою (1812), «Простое пение Божественной литургии Златоустого» (1815), «Двухорные сочинения Дмитрия Бортнянского» (1835) та ін. За обсягом колекція становить 296 одиниць збереження: партитурна частина - 118, поголосники - 178 (у кожному збірнику від 18 до 90 духовних композицій). За змістом нотозбірня складається з церковних творів українських і зарубіжних митців XVІІІ ? початку ХХ ст. для мішаного та однорідних хорів. До неї входять композиції, що належать до різних жанрів церковної музики: хорові твори традиційного богослужіння великих форм та уривки з них, хорові концерти, церковні хорові мініатюри та ін. У нотниці представлено різні напрямки церковно-музичної творчості: старовинні монодичні піснеспіви, оригінальні авторські твори та гармонізації монодії.

До друкованої частини нотної бібліотеки належать збірники, об'єднані в конволюти, що містять твори видатних митців XVIII - початку XX ст. О. Архангельського, Д. Бортнянського, А. Веделя, О. Гречанінова, С. Давидова, О. Кастальського, О. Львова, С. Панченка, В. Петрушевського, С. Смоленського, П. Турчанінова, П. Чайковського, О. Чеснокова та ін. Поряд із їхнім творчим доробком у нотодруках досить широко представлено духовні твори композиторів, чия творчість недостатньо висвітлена в історії українського та російського музикознавства, - П. Гопцуса, М. Лісіцина, Г. Ломакіна, І. Макаревича, Л. Малашкіна та ін. Є книги з піснеспівами грузинських, румунських, сербських, японських авторів, а також світська музика. Варто зазначити, що друковані видання дають інформацію про діяльність нотних видавництв і цензурних комітетів, які функціонували в той час у Києві, Москві та Петербурзі. Нотодруки колекції заведені в картонну, шкіряну або напівшкіряну оправу. Фізичний стан збереження задовільний, лише окремі видання потребують реставрації.

Рукописна частина нотної бібліотеки заслуговує на особливу увагу, оскільки вона дає уявлення про традиційний репертуар хору, починаючи ще від Києво-Могилянської академії, хоча самі рукописні копії належать до другої половини ХІХ ст. На початку або в кінці більшості творів стоїть дата й підпис переписувача. Значна частина рукописних списків - твори митців XVIII ? початку ХІХ ст. М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, С. Давидова, С. Дегтярьова. У рукописах є також духовні твори маловідомих авторів, зокрема (?) Алєйнікова, (?) Базарінова, (?) Должанського, (?) Кукушкіна, П. Левандовського, який вважається учнем А. Веделя, (?) Тимошенка, регентів хору О. Кошиця, М. Лісіцина, І. Макаревича, В. Петрушевського. Досить широко представлено в рукописах анонімні церковні композиції різних жанрів та форм, авторство частини з яких на сьогодні встановлено. У кожному комплекті поголосників, який зазвичай складається з чотирьох книг (для дисканта, альта, тенора і баса), вміщено від 20 до 90 творів церковної музики різних композиторів XVIII - початку XX ст. Для більшості партитур збереглися поголосники, однак багато церковних творів дійшли до нас або лише в партитурному викладі, або тільки в поголосниках. Наприклад, анонімні двохорний концерт «Днесь ад ридає» C dur та канон у Велику Суботу «Волною морською» c moll, «Херувимська» М. Лисенка, «Нині отпущаєши» М. Строкіна, «Світе тихий» о. Феофана, «Єдинородний Сине» та «Іже херувими» Б. Галуппі збереглися лише в поголосниках.

У результаті проведеного джерелознавчого аналізу нотниці встановлено, що вона є репрезентантом композиторської діяльності 138 митців. У контексті наукової теми ІУК НБУВ та ВФМФ НБУВ у середовищі системи автоматизації бібліотек (САБ) IRBIS створено бібліографічну базу даних (ББД). Довідково-пошуковий апарат ББД дає можливість отримувати інформацію про нотні документи в повному обсязі. Завдяки ББД нотний матеріал з бібліотеки хору КДА вдалося об'єднати в цілісну колекцію нотних видань та рукописів під назвою «Нотна бібліотека хору Київської духовної академії».

Підрозділ 3.2. «Нотна бібліотека Київської духовної академії як джерело інформації про репертуар хору ХІХ - початку ХХ ст». В історії української хорової культури виконавська практика академічного хору характеризується як фактор, що сприяв становленню не лише багатоголосого церковного співу, а й розвитку творчості тогочасних композиторів у сфері духовної музики. Незважаючи на відсутність точних відомостей стосовно репертуарного матеріалу хору Києво-Могилянської академії другої половини XVII - XVIII ст., його зміст можна визначити з огляду на статус інституції. Так, вивчення історії функціонування хору дозволяє припустити, що до його репертуару в другій половині XVII-XVIII ст. входили твори Й. Загвойського, В. Пикулицького, Ф. Тернопольського, С. Пекалицького, М. Дилецького, Д. Туптала, І. Календи. До цього переліку варто додати ім'я А. Рачинського - відомого митця, диригента капели гетьмана К. Розумовського, а також служби, авторство яких зазначається іменами - Миколи, Думи, Грицька. Ці богослужбові твори та хорові концерти А. Рачинського знаходяться в київській колекції партесної музики, що зберігається в ІР НБУВ (збірники з бібліотек Михайлівського Золотоверхого та Софіївського монастирів). Припущення щодо наявності зазначених композицій у репертуарі академіч-ного хору можна зробити на підставі зв'язків Академії з цими релігійними установами. Аналіз рукописів з нотної бібліотеки КДА дозволяє доповнити список імен композиторів, чию духовну музику виконував академічний хор у кінці XVIII - на початку XIX ст., а також назвати окремі твори, оскільки рукописні списки, що дійшли до нас, переписані з більш давніх джерел. Отже, до репертуару хору в зазначений період могли входити концерт «Не отвержи меня во время старости» М. Березовського; сім «Херувимських пісень», концерти «Воспойте людіє», «Да воскреснет Бог» та ін. Д. Бортнянського; духовні концерти та піснеспіви літургії та всенощної А. Веделя; «Взбранной воєводі», «Херувимська пісня», «Єдинородний Сине», «Плотію уснув» Б. Галуппі; піснеспіви літургії, концерти «Воспойте Господеві», «Обновляйся, новий Ієрусалиме» С. Давидова; концерти «Помилуй мя, Боже», «Преславная днесь», «Блаженні всі», «Благо єсть», піснеспіви літургії С. Дегтярьова; «Херувимська пісня» П. Левандовського та інші твори.

Інформація про репертуар хору Київської академії другої половини ХІХ - початку ХХ ст. міститься у низці літературних джерел. Передовсім авторами цієї літератури є культурно-мистецькі діячі, які мали безпосередній стосунок до діяльності хору - О. Кошиць, П. Козицький, В. Петрушевський, а також вихованці Академії та її почесні члени І. Корольков, Л. Мацеєвич, В. Певницький. Важливе значення для розкриття означеного питання мають матеріали, опубліковані як додатки до журналу «Труды КДА». Частина з них уперше вводиться в науковий обіг. Ознайомлення з нотною бібліотекою дає змогу значно розширити уявлення про репертуар хору кінця ХІХ - початку ХХ ст., встановити назви виконуваних церковних творів, з'ясувати, кому з композиторів надавав перевагу той чи інший регент. Як з'ясувалося, репертуар хору в досліджуваний період був надзвичайно багатим і різно-манітним. Виконувалися твори як видатних, так і маловідомих українських та зарубіжних композиторів. Ретельне вивчення маргінальних записів дало змогу визначити музичні вподобання регентів, їх ставлення до давніх академічних традицій, духовних цінностей та звичаїв українського народу. Аналіз нотниці дав можливість встановити, що важливою ознакою репертуару є його традиційність, що характеризується наявністю у репертуарі духовних творів композиторів А. Веделя, Д. Бортнянського, С. Дегтярьова, С. Давидова, П. Турчанінова, Г. Ломакіна.

Підрозділ 3.3. «Регенти та учасники хору Київської духовної академії останньої чверті ХІХ - початку ХХ ст., їх внесок у збереження національної духовно-музичної спадщини» присвячено діяльності тих регентів хору, хто зробив найбільший внесок у комплектування та збереження нотниці. Серйозно дбати про комплектування, поповнення й упорядкування колекції диригенти почали після введення її до загальної академічної бібліотеки. З огляду на записи перед нотним текстом значної кількості партитур та поголосників - «21.ХІІ.1898», можна зробити припущення, що інвентаризацію рукописних і друкованих нот, які на той час знаходились у відомстві КДА, розпочав саме 21 грудня 1898 року регент О. Кошиць, і саме з цього часу нотна бібліотека хору КДА стала частиною загальної академічної бібліотеки. Таким чином, О. Кошиць започаткував комплектування нотозбірні. Обіймаючи посаду керівника хору, він піклувався і про її поповнення. У період регентства митця до бібліотеки надійшли духовні твори В. Беневського та П. Чайковського, його власний твір «От юності моєя», багато поголосників із церковною музикою різних композиторів, переписаних ним самим. Завдяки І. Макаревичу до нотниці надійшли: більше 30 рукописних партитур із композиціями авторів кінця XVIII - початку ХІХ ст., «Ектении» композитора (?) Скворцова, його власні твори «Покой Спасе наш», канон «Рождеству Христову», «Ангел вопіяше», духовні твори Л. Малашкіна та ін. Завдяки В. Петрушевському бібліотека хору збагатилася як рукописами, так і друкованими нотами. Він залишив хору 53 рукописні партитури, переписані або перевірені ним, а також понад 100 друкованих церковних творів різних авторів. М. Лісіцин після закінчення КДА піклувався про колекцію, збагачуючи її власними композиціями. Велика кількість нотодруків та рукописів надійшла до нотної бібліотеки хору за сприяння регентів Я. Молчановського, С. Гросула, П. Гопцуса, Д. Поповича, П. Ковернинського та П Козицького. Найбільший внесок у комплектування нотниці зробили регенти П. Ковернинський та П. Козицький. У період регентства П. Ковернинського (1907-1909) в конволюти було оправлено майже всі нотодруки та рукописи, які на даний час знаходяться в нотниці. Крім цього бібліотека отримала більше двох десятків друкованих видань із церковною музикою композиторів XVIII - початку XX ст. Завдяки йому до нас дійшов опис бібліотеки академічного хору за 1907/1908 рік, який є цінним документом для вивчення її складу та змісту до 1917 року. Останні записи в документі зробив регент П. Козицький, який теж доклав чимало зусиль до комплектування та збереження нотної бібліотеки. Саме в цей час (1914-1915 рр.) фактично завершилася комплектація колекції, адже після 1917 року до бібліотеки КДА нотна література майже не надходила, за винятком збірника духовних піснеспівів за редакцією П. Гопцуса та окремих руко-писних поголосників, переписаних Я. Молчановським. П. Козицькому нале-жить упорядкування 30 рукописних партитур, 120 рукописних поголосників, понад сотні нотодруків. За його регентства нотна бібліотека збагатилася духовними творами О. Архангельського, А. Веделя, С. Давидова, С. Дегтярьо-ва, С. Панченка, В. Петрушевського, П. Чайковського та ін., які він особисто отримав в дар від В. Петрушевського, професорів КДА К. Попова та В. При-луцького. Зазначимо, що до справи комплектування нотниці долучалися наставники й студенти навчального закладу, серед яких (?) Катеринич, професори І. Корольков, О. Пекарський, В. Кривуцький, єпископ Іриней, студенти Г. Садзагелов, М. Іурідзе, Г. Чистов, священик І. Шеміганов.

У висновках узагальнюються результати дослідження, зазначаються особливості просвітницької діяльності Києво-Могилянської та Духовної академій, підкреслюється велика роль закладів у розвитку хорового мистецтва України, збереженні національних духовних цінностей, що безпосередньо пов'язано з діяльністю академічного хору, у середовищі якого утворився питомий прошарок музичної культури, який упродовж віків живив композиторську творчість, створював необхідне підґрунтя для вдосконалення хорового мистецтва, дотримання традицій церковно-православного співу і в окремих випадках давав Україні й світу музикантів найвищого рівня, таких як А. Ведель та О. Кошиць. У дослідженні наголошено на культурно-мистецькій місії представників хору Київської академії за межами батьків-щини, насамперед у Росії, що сприяло розвитку хорового мистецтва шляхом засвоєння та переосмислення російськими церковно-музичними колами українських традицій церковної музики.

Усвідомлення ролі Києво-Могилянської та Духовної академій у станов-ленні й розвитку хорового мистецтва України спонукало до пошуку якомога більшої кількості матеріалів, які могли б доповнити відомості з історії академічного хору. Проведена аналітична робота підтвердила, що нотна бібліотека хору Київської духовної академії значно розширює інформацію про розвиток хорового мистецтва в навчальному закладі зокрема та церковної музики в Україні та Росії загалом, оскільки в ній представлено творчість найвизначніших майстрів хорової культури періоду XVIII - початку XX ст.

У своєму цілісному складі нотна бібліотека хору КДА є своєрідним культурним об'єктом, який характеризується індивідуальними, притаманними лише йому особливостями, що дозволяють розглядати нотницю з погляду відображення нею процесів людської діяльності. Її можна вивчати в різних ракурсах: і як продукт, що відбиває творчий доробок видатних представників української музичної культури періоду XVIII - першої чверті XX ст., і як репрезентант функціонування церковної музики в різних осередках суспільства, і як текст, що відтворює порядок церковних богослужінь. Водночас нотна бібліотека залишається тим культурно-мистецьким явищем, яке за своєю сутністю, складом та змістом дає можливість розкрити особливості творчої практики академічного хору впродовж трьох століть.

Усього в нотниці репрезентовано більше 1000 творів церковної музики, близько 300 творів вперше введено до наукового обігу. Серед них є композиції митців XVIII ст., як наприклад, концерти «Благо єсть» С. Дегтярьова та «Тебе Бога хвалим» С. Гейне, які вважаються єдиними примірниками творів, збереженими в повному обсязі. Значення нотної бібліотеки КДА полягає і в тому, що майже всі ноти є прижиттєвими виданнями або прижиттєвими рукописними копіями церковних творів композиторів ХІХ - початку ХХ ст. - О. Архангельського, О. Кастальського, О. Кошиця, М. Лисенка, М. Лісіцина, Г. Ломакіна, О. Львова, Г. Львовського, В. Петрушевського, В. Пухальського, К. Стеценка та ін.

Великий інтерес викликає значна кількість духовних музичних композицій авторів, творчість яких майже не висвітлена в українській та російській історіографії та не проаналізована музикознавцями. Цей доробок є яскравою сторінкою розвитку церковної музики ХІХ - початку ХХ ст., оскільки розкриває одну з провідних тенденцій зазначеного періоду, а саме зацікавлення митців старовинними традиціями церковного співу. У нотній бібліотеці хору КДА репрезентовано творчість композиторів, які увійшли в історію як видатні знавці церковного співу та регенти. До числа таких належать М. Лісіцин, В. Петрушевський, Л. Малашкін, О. Львов, Д. Аллєма-нов, С. Смоленський, І. Вознесенський, о. Віктор, о. Феофан та багато інших.

Джерелознавче дослідження нотної бібліотеки хору Київської духовної академії дало змогу виявити 90 імен учасників академічного хору, які дотепер вважалися невідомими. В окремих випадках встановлено прізвища, імена та по батькові співаків і регентів.

Друковані видання колекції є джерелом інформації про діяльність видавничих організацій, з якими співпрацювала Академія: Л. Ідзіковського, Б. Корейво, П. Кульженка, І. Іиндржишека, П. Різеліуса, К. Мейкова, А. Гутхейля, П. Селіверстова, П. Юргенсона, Е. Венде, Г. Зеневальда (або Г. Сеневальда) та ін.

З метою доповнення відомостей, що стосуються історії хору КДА, створено електронний ресурс, де зібрано всі віднайдені на сьогодні нотні документи, безпосередньо пов'язані з розвитком хорового мистецтва в Київ-ській академії. У процесі роботи над його формуванням здійснено джерело-знавчий і бібліографічний аналіз понад 200 рукописних партитур, більш ніж 300 рукописних поголосників, понад 200 друкованих партитур церковних творів, зшитих у конволюти. Окрім цього, докладно описано зміст збірників духовних композицій, які видані окремими книгами. В результаті аналітичної роботи розкрито походження джерел, їх автентичність, достовірність, інформаційний потенціал. У процесі дослідження також виявлено та вивчено всі авторські, власницькі, дарчі та інші написи, залишені на сторінках рукописів та друкованих видань, що розширює уявлення про діяльність академічного хору. База даних «Нотна бібліотека хору Київської духовної академії» дає можливість якнайширше ознайомитися з її матеріалами, оцінити їх джерелознавчий потенціал, значно полегшує пошук потрібних нотних документів.

В результаті дослідження нотної бібліотеки хору КДА було з'ясовано, що вона є репрезентантом діяльності хору Київської академії, який відіграв непересічну роль у становленні та розвитку хорового мистецтва України впродовж XVII - початку XX ст. Духовні твори, представлені в нотниці, належать до золотих сторінок історії української хорової музики. Це характеризує хор Академії як феномен національної культури, що значною мірою детермінує розвиток церковного співу в Україні та Росії від епохи Бароко до початку ХХ ст. І сьогодні нотна бібліотека не втратила своєї історичної цінності як унікальна колекція духовних творів, що несуть правдиві відбитки музикування в Академії. Вона є свідченням щоденного служіння високим ідеалам православ'я, збагачення духовної культури, високих мистецьких злетів українського народу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

академія могилянський мистецтво хоровий

Руденко Л. Г. Нотна колекція бібліотеки Київської духовної академії: музикознавчий аспект // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - Вип. 55. Маловідомі та забуті сторінки музичної історії України. - К.: НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2006. - С. 172-181.

Руденко Л. Г. Рукописна частина нотної бібліотеки хору Київської духовної академії з відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського // Науковий

вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - Вип. 61. - Старовинна музика: сучасний погляд. - Кн. 3. - К.: НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2007. - С. 111-117.

Руденко Л. Г. Пилип Козицький як один з упорядників нотної бібліотеки хору Київської духовної академії // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - Вип. 67. Музична культура України 20?30-х років ХХ століття: тенденції і напрямки. - К.: НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2008. - С. 119-128.

Руденко, Л. Г. Роль видатних музикантів - вихованців Київської академії XVIII - початку XX століття в історії української музичної культури // Теоретичні та практичні питання культурології. - Вип. XXVI. - Мелітополь, 2009. - С. 109-116.

Руденко Л. Г. Наукова реконструкція нотної бібліотеки хору Київської духовної академії // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - № 1. - К., 2009. - С. 89-94.

Руденко, Л. Г. Шляхи відродження національної хорової культури // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського: Науковий журнал. - К., 2009. - № 2(3). - С. 151-152.

АНОТАЦІЯ

Руденко Л. Г. Роль Києво-Могилянської та Духовної академій у розвитку хорового мистецтва України (за матеріалами їх нотозбірні). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - музичне мистецтво. - Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України. - К., 2010.

Дисертацію присвячено вивченню процесу розвитку хорового мистецтва в Києво-Могилянській та Духовній академіях впродовж XVII - початку XX ст. Визначено ступінь дослідженості унікальної пам'ятки національної музичної культури - нотної бібліотеки хору інституції, що зберігається у Відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ. Рукописи та нотодруки, які входять до нотниці, розкривають маловідомі сторінки діяльності одного з найвизначніших осередків хорової культури України - хору Києво-Могилянської та Духовної академій, історія створення якого сягає першої чверті XVII ст. У дисертації комплексно досліджено процес формування нотної бібліотеки хору, її структуру та джерелознавчий потенціал, що, зокрема, дозволило розширити відомості про діяльність академічного хору. На підставі маргінальних записів визначено музичні смаки окремих регентів та їх внесок у комплектування нотниці, простежено еволюцію репертуару хору. Проведено реконструкцію нотної бібліотеки, що дає змогу запровадити до наукового обігу малодосліджені матеріали, які стосуються розвитку хорового мистецтва не лише в Академії, а й в Україні. Опрацьовано, описано, систематизовано і введено у БД усі рукописи та нотодруки, що входять до колекції. У дослідженні наголошено на культурно-мистецькій місії представників хору Київської академії за межами батьківщини, насамперед у Росії, що сприяла розвитку російського хорового мистецтва впродовж XVII - початку XX ст. До дисертації додається науковий опис музичних документів (рукописи та нотодруки - 593 позиції), іменний покажчик композиторів, покажчик назв творів та збірників, список учасників хору.

Ключові слова: нотна бібліотека хору Київської духовної академії, хорове мистецтво, нотодруки, рукописи, партитура, поголосники, піснеспіви.

АННОТАЦИЯ

Руденко Л. Г. Роль Киево-Могилянской и Духовной академий в развитии хорового искусства Украины (по материалам их нотного собрания). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - музыкальное искусство. - Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии имени М. Т. Рыльского. - К., 2010.

Диссертация посвящена изучению процесса развития хорового искусства в Киево-Могилянской и Духовной академиях на протяжении XVII - начала ХХ вв. Установлена степень исследованности уникального памятника национальной музыкальной культуры - нотной библиотеки хора институции, которая хранится в Отделе библиотечных собраний и исторических коллекций НБУВ. Рукописи и печатные издания, входящие в коллекцию, открывают малоизвестные страницы деятельности одного из выдающихся хоров Украины - хора Киево-Могилянской и Духовной академий, история создания которого относится к первой четверти XVII в. В диссертации комплексно исследована история формирования библиотеки хора, её структура и источниковедческий потенциал, что позволяет, в частности, значительно расширить информацию о деятельности академического хора. На основании маргинальных записей определены музыкальные вкусы некоторых регентов и их вклад в комплектование нотной библиотеки, прослежена эволюция репертуара хора. Проведена реконструкция нотной библиотеки, что даёт возможность ввести в научное употребление малоизвестные материалы, касающиеся развития хорового искусства не только в Академии, но и в Украине. Проработаны, описаны, систематизированы и введены в БД все рукописи и печатные издания, входящие в коллекцию. В исследовании акцен-тируется внимание на культурной миссии представителей академического хора за пределами родины, прежде всего в России, что безусловно повлияло на развитие русского хорового искусства на протяжении XVII - начала ХХ вв. К диссертации прилагается научное описание музыкальных документов (руко-писи и печатные издания - 593 позиции), именной указатель композиторов, указатель названий произведений и сборников, список участников хора.