Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Глинське І -- неолітична пам'ятка на Південному Бузі

(за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.)

Д.Л. Гаскевич

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

У статті розглянуто та критично проаналізовано наявні дані про неолітичне поселення Глинське І, досліджене В.М. Даниленком та Пі. Хавлюком 60 років тому. Вперше вичерпно опубліковано неолітичні знахідки з пам'ятки, що зберігаються в Наукових фондах та Археологічному музеї Інституту археології НАН України.

Ключові слова: неоліт, буго-дністровська культура, культура Кріш, керамічний посуд, крем'яні вироби.

неолітичний поселення глинське



Вступ

Неоліт басейну Південного Бугу представлений численними пам'ятками буго-дніст- ровської культури (далі БДК) та наразі одним поселенням культури лінійно-стрічкової кераміки Кам'яне-Завалля. Виділення БДК і розробка питань її періодизації та синхронізації з іншими культурами стало результатом порівняно нетривалих польових досліджень неоліту лісостепового Побужжя, здійснених у 1949 та 1955--1961 рр. Середньобузькою експедицією Інституту археології АН УССР на чолі з В.М. Даниленком. Колекції матеріалів вивчених тоді пам'яток зберігаються у фондах Інституту археології НАН України. Кілька десятків найяскравіших знахідок з цих колекцій -- крем'яні вироби, керамічний посуд, знаряддя з каменю, кістки та рогу -- виставлені у постійній експозиції Археологічного музею ІА НАНУ, де БДК присвячена окрема вітрина.

Згадані роботи, що призвели до виділення БДК, провадилися переважно в місцях, які підлягали затопленню водосховищами кількох невеликих ГЕС -- Ладижинської, Глибочанської, Тернівської, Гайворонської. Новобудовний характер досліджень за умов браку часу, коштів і технічних можливостей у поєднанні з низкою суб'єктивних чинників, зумовили те, що більшість неолітичних пунктів були вивчені лише зачистками та невеликими розкопами. Фрагментарність дослідження пам'яток доповнилася численними вадами польової документації та публікацій. Останнім часто притаманні поверхове та вибіркове надання інформації, відсутність планів пам'яток, креслень розкопів і рисунків знахідок, нехтування будь-якими кількісними характеристиками відповідних колекцій. Трапляються також помилки та протиріччя у викладі фактичних даних [Гаскевич, 2013, с. 6--9].

Висновки, зроблені В.М. Даниленком на підставі цих не зовсім досконалих джерел, лягли в основу існуючих уявлень про БДК і були відтворені у численних узагальнювальних виданнях [Пассек, Черныш, 1970; Даниленко, 1971; 1985; Tringham, 1971; Черныш, 1996] та підручниках з археології. Відтак, результати наступних досліджень буго-дністровських пам'яток звіряли з результатами цих перших робіт. Іноді це призводило до того, що розроблена В.М. Даниленком періодизація матеріалів БДК ставала вирішальним чинником при визначенні віку знахідок деяких набагато ретельніше вивчених пам'яток Молдови і Степового Побужжя (наприклад, Сорока І, Ґард), навіть попри її явну невідповідність їх стратиграфії та радіовуглецевим датам [Телегін, 1977, с. 89; Гаскевич, 2014, с. 11].

З огляду на велике значення матеріалів досліджень 1950-х рр., що лягли в основу наших уявлень про БДК, автор розпочав роботу з їх перевидання. При цьому основна увага приділяється максимально повному висвітленню архівних даних і детальному аналізу матеріалів колекцій. Вже перевидано пам'ятки Самчин- ці ІІ, Щурівці-Поріг, Жакчик, Ладижин ІІ [Гас- кевич, 2008а, с. 166--179; 2010, с. 215--227], Мельнична Круча [Гаскевич, 2012], Ладижин І [Гаскевич, 2015]. У цій статті автор пропонує публікацію та аналіз доступних джерел про Глинське І -- перший неолітичний пункт, виявлений на Південному Бузі в межах Вінницької обл.



Історія досліджень

Пам'ятку Глинське І виявив П.І. Хавлюк у 1955 р. Цілеспрямованою розвідкою території, що підлягала затопленню Ладижинською ГЕС, він дослідив обидва береги Південного Бугу від гирла р. Соб дещо південніше смт Ладижин до с. Семенки Немирівського р-ну. Перший виявлений ним неолітичний пункт одержав назву Глинське І. Тут дослідник зібрав підйомний матеріал і здійснив зачистку краю надзаплавної тераси. Знахідки з цього та ще трьох нововиявлених неолітичних пунктів (Сокільці І, Сокільці ІІ, Щурівці) він у тому ж році передав у Київ В.М. Даниленкові. У травні 1957 р. обидва дослідники зробили спільну розвідку в районі названих поселень. На Глинському І вони зібрали підйомний матеріал і зачистили 12-метрову ділянку берегових відслонень. У липні того ж року під час стаціонарних робіт Середньобузької неолітичної експедиції, що базувалася в с. Сокільці, впродовж двох днів на пам'ятці було проведено незначні земляні роботи. зокрема, вони зробили суцільну зачистку 35-метрової ділянки краю надзаплави та в місцях найбільшого скупчення знахідок прирізали два невеликі розкопи (комплекси № 1 і 2).

Джерела

Дані про пам'ятку Глинське І містяться у польових звітах П.І. Хавлюка за 1955 р. [Хавлюк, 1955] і В.М. Даниленка за 1957--1958 рр. [Даниленко, 1958], а також статті П.І. Хавлюка 1959 р. та монографії В.М. Даниленка 1969 р.

У польовому щоденнику робіт 1955 р., записи якого майже дослівно відтворені в тексті відповідного звіту, П.І. Хавлюк детально описав розташування та стратиграфію пам'ятки, охарактеризував основні типи виявленої тут неолітичної кераміки. Крім того, в щоденнику дослідник навів схематичний план розташування пункту. До інвентарного опису матеріалів розвідки знахідки Глинського І не включені, бо на момент його складання вже були в Інституті археології АН УССР у Києві. У звіті також відсутні будь-які ілюстрації знахідок. Цей недолік дослідник частково надолужив у статті, написаній у другій половині 1957 р. і надрукованій 1959 р., де поряд з даними, що повторюють основні тези звіту, навів графічну реконструкцію двох посудин і рисунки трьох фрагментів кераміки та семи крем'яних виробів [Хавлюк, 1959, с. 169--170].

Будь-які записи, що стосуються травневої розвідки 1957 р., автору не відомі. Але в Науковому архіві ІА НАНУ в особистому фонді В.М. Даниленка є два плани зробленої тоді на Глинському І зачистки, складені в масштабі 1 : 100 та 1 : 20 [НА ІА НАНУ, ф. 26, спр. 236, арк. 20a, спр. 364, арк. 14].

Перебіг і результати робіт, проведених у липні 1957 р., кожен з дослідників описав у польовому щоденнику Щоденник П.І. Хавлюка за 1957 р. зберігається у польовому звіті В.М. Даниленка за 1959--1961 рр.. В.М. Даниленко більше уваги приділив опису взаємного розташування скупчень матеріалів у межах дослідженої площі, натомість П.І. Хавлюк ретельно перерахував знахідки з кожного квадрату комплексу № 1. У тексті звіту В.М. Даниленка наведено ту ж інформацію, що і в його щоденнику, а в інвентарному описі згадано щонайменше 90 знахідок із Глинського І [Даниленко, 1958, № 3406, кн. І, с. 27--29]. Текст звіту проілюстровано фото двох крем'яних виробів, помилково підписаних як знахідки з поселення Заньківці ІІ, двох кістяних знарядь і дев'яти фрагментів кераміки від трьох посудин [Даниленко, 1958, № 3402, табл. ІІ, VII]. Жодне фото, зроблене на пункті Глинське І, автору не відоме.

Опис Глинського І у тексті монографії В.М. Даниленка 1969 р. є дещо скороченим варіантом відповідної частини польового звіту. Його проілюстровано фотографіями однієї відреставрованої посудини та чотирьох уламків від трьох посудин, а також рисунками двох кістяних знарядь і трьох графічно реконструйованих посудин [Даниленко, 1969, с. 105--107, рис. 47, 7; 62, 6, 9; 64, 1, 2, 4, 5; 70--72].

Розташування

За даними П.І. Хавлюка, пам'ятка, нині затоплена водами Ладижинського водосховища, знаходилася на правому березі Південного Бугу приблизно за 1,0 км на південний схід від південної околиці с. Глинське Немирівського р- ну та на такій же відстані на північ від північної околиці с. Маньківка Тульчинського р-ну Вінницької обл. У тексті звіту та монографії В.М. Даниленка по-милково вказано, що пам'ятка знаходилася «у 0,5 км вгору за течією ріки» від с. Глинське [Даниленко, 1958, № 3401, с. 29; 1969, с. 105]. За нинішнім адміністративним поділом це територія Маньківської сільської ради. До затоплення в цій частині долини річки простежувалася вузька ділянка надзаплавної тераси (високої заплави) завдовжки 1,5 км. З півночі, заходу та півдня її обмежували круті, часом урвисті, схили складеного гранітами корінного берега річки. Зі сходу в одних місцях вона безпосередньо омивалася водами Південного Бугу, в інших -- переходила у вузьку заплаву. Безіменний ручай, що тече яром і впадає у річку справа, перерізав ділянку на дві нерівні частини. Пам'ятка знаходилася в меншій частині, що лежала на північ від ручая (рис. 1). За польовими записами відомо, що ширина надзаплави навпроти центральної ділянки пам'ятки становила 30 м, висота -- 3 м. Ширина низької заплави в цьому місці не перевищувала 10 м.

Рис. 1. Розташування поселення Глинське І; штриховкою позначено річище Південного Бугу на час дослідження пам'ятки (за даними двохверстової карти 1927 р. зі зйомкою 1910--1913 рр. -- арк. XXXVII-27)

Як зазначали обидва дослідники, археологічний матеріал (без вказівки його часової та культурної належності) траплявся в оголеннях краю надзаплавної тераси, що простягалася від гирла безіменного ручая на півдні до місця, де круті схили складеного гранітами корінного берега обривалися в річку -- на півночі. За топографічними картами, довжина окресленої ділянки дорівнює приблизно 500 м. Інформацію про точніше розташування пам'ятки в її межах наводив лише П.І. Хавлюк. У польовому щоденнику він занотував, що «в північній частині стоянки надзаплавна тераса примикає до корінного берега, на південь через 150 м обривається в річку». Цей запис супроводжував дуже схематичний план. При співставленні опису й плану з топографічними картами видно, що зазначена дослідником протяжність пам'ятки становить 300--400 м. Але в тексті його звіту та публікації вказано, що знахідки траплялися «на протязі більше 100 м», починаючи «безпосередньо північніше струмка» [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 4; 1959, с. 169]. З одного боку, більша протяжність краще узгоджується зі згадкою В.М. Даниленка про розташування пам'ятки на відстані 0,5 км від с. Глинське. З іншого, саме 100-метрову ділянку В.М. Даниленко згадує у польовому звіті та монографії. Проте, не виключено, що він механічно переніс ці дані з робіт П.І. Хавлюка. Отже, достовірно встановити точний розмір пам'ятки та її детальну прив'язку до найближчих елементів ландшафту не вдалося.

Планіграфія

Перед початком аналізу планіграфії зробимо одне зауваження. Привертає увагу, що П.І. Хавлюк умовно виділяв на пам'ятці північну та південну ділянки [Хавлюк, 1959, с. 169]. Натомість, описуючи зроблену тут зачистку, В.М. Даниленко говорить про її орієнтацію із заходу на схід [Даниленко, 1969, с. 106]. Це, на перший погляд, важливе протиріччя легко розв'язується з огляду на конфігурацію природного річища Південного Бугу, що в районі пам'ятки протікав з північного заходу на південний схід (рис. 1, с), та аналогічно орієнтований край тераси в районі комплексу № 1 (рис. 2). Відтак, обидва дослідники по-своєму праві. Отже, північ у записах П.І. Хавлюка відповідає заходу В.М. Даниленка. Відповідно, південна ділянка пам'ятки водночас є її східною частиною.

Описуючи польові роботи 1955 р. П.І. Хавлюк згадує окремі знахідки та контексти їх виявлення без вказівки розташування їх щодо сталих орієнтирів і відстаней між ними. Натомість він використав відносні прив'язки. Так, він писав, що «в північній частині стоянки знайдено значну кількість фрагментів посудини з гребінцевим орнаментом (посудина № 1 -- див. далі) та два великі фрагменти посудини, прикрашеної прокресленими лініями, які утворюють зигзаг (посудина № 6). У культурному шарі «в центрі стоянки» виявлено попіл, вуглики, мушлі молюсків Unio та Helix, «значну кількість» крем'яних пластин і відщепів, крем'яну трапецію, невеликий нуклеус, «відбійник» у вигляді яйцеподібного шматка кременю зі слідами сколювання, а також три фрагменти кераміки без орнаменту. У південній частині стоянки виявлено велику концентрацію попелу потужністю приблизно 1,0 м. В цьому місці П.І. Хавлюк зробив зачистку завдовжки 3,0 м. З неї походять нуклеоподібні уламки кременю, крем'яні пластини, кістки тварин і частина рогу оленя [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 4--5; № 2456, с. 8а--9].

За даними В.М. Даниленка та П.І. Хавлюка, в 1957 р. на пам'ятці було зачищено ділянку краю надзаплави завдовжки не менше, ніж 35 м. На одному її кінці було скупчення неолітичного матеріалу, розкопане на площі 22 м2 -- «комплекс № 1». Тут були виявлені численні уламки неолітичної кераміки, зокрема, неповні розвали посудин (№ 7 і 16), крем'яні вироби, два кістяні знаряддя, кістки тварин, «викладки» з каменів. За 5,0 м від комплексу № 1 знайдено фрагменти неолітичної кераміки, зокрема, «уламки округлих денець» (посудина № 12). За 7,0 м від них зафіксовано ще одне скупчення матеріалу, до складу якого, зокрема, входили фрагмент трипільської посудини, фрагмент неолітичної кераміки, щелепа тварини, сплощений нуклеус, крем'яні пластини. У польовому щоденнику воно названо «комплекс № 3». У публікаціях згадки про нього відсутні. За 10 м далі, вже на протилежному кінці зачищеної ділянки, виявлено ще одну концентрацію матеріалів. Тут на прирізці площею 6 мморських молюсків Acteon tornatilis. виявлено неповні розвали двох неолітичних посудин, прикрашених «скобковим» двозубим штампом (посудини № 2 і 3), крем'яний відщеп, розколоту лопатку та кілька уламків інших кісток тварин, «лінзу» мушель Unio, уламки рогу оленя зі слідами різання. Ці матеріали дослідники назвали «комплекс № 2» [Даниленко, 1958, № 3403, с. 7, 11--12; 1959-- 1961, № 4423, с. 4--5].

Попри такий детальний опис, є три обставини, що не дозволяють скласти навіть приблизний план пам'ятки, звівши разом дані її дослідження різних років.

По-перше, з наявних джерел неможливо визначити, в якій саме частині понад 100-метрового завдовжки поселення була зроблена описана 35-метрова зачистка.

По-друге, опис планіграфії стоянки в польовому щоденнику В.М. Даниленка відрізняється від поданого в тексті звіту та монографії протилежною орієнтацією за напрямками світу. Так, скрізь, де в щоденнику написано «далі на захід», у звіті та публікації стоїть «на схід». версія планіграфії з польового щоденника П.І. Хавлюка за 1957 р. збігається з опублікованою в монографії «Неоліт України».

По-третє, єдиною можливістю пов'язати між собою результати досліджень різних років є згадка про сліди зачистки П.І. Хавлюка 1955 р., які В.М. Даниленко зафіксував у 1957 р. на 5-метровій ділянці краю тераси між місцем знахідки округлих денець і комплексом № 3. з його слів, саме в ній у 1955 р. виявлено неповний розвал посудини з гребінцевим орнаментом [Даниленко, 1958, № 3401, с. 30--31; № 3403, с. 11--12; 1969, с. 106]. Але П.І. Хавлюк у тексті звіту за 1955 р. чітко написав, що відповідні фрагменти були знайдені в північній частині, а зачистка завдовжки лише 3,0 м була зроблена ним у південній частині пам'ятки [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 5]. Інші зачистки 1955 р. він ніколи не згадує.

Отже, через нестачу одних даних і суперечливість інших нині взаємне розташування неолітичних матеріалів, виявлених у 1955 та 1957 рр. встановити неможливо.

Стратиграфія

Геологічній будові надзаплавної тераси, яку займає Глинське І, приділив увагу лише П.І. Хавлюк. Напевно, через брак досвіду (влітку 1955 р. він закінчив лише третій курс історичного факультету Ужгородського університету) його визначення відкладів дещо дивують, отже, вимагають обережного ставлення. Через це далі наводимо лише описові характеристики стратиграфії, зафіксованої ним у польовому щоденнику:

«ґрунт сірого кольору», у верхній частині -- зі

значною кількістю дрібних мушель, ймовірно, легеневих равликів Помилково зараховані П.І. Хавлюком до великих;

«сірий піщано-землистий ґрунт»;

«жовтуватий піщано-глинистий шар» [Хавлюк, 1955, № 2456, с. 8а].

У тексті звіту деталізовано глибину їх залягання: «сірий <...> ґрунт» -- 0--1,7 м; «жовто-сірий суглинок» -- 1,7--2,4 м. Саме в суглинку виявлено кремінь і кістки, неолітичну кераміку, нечисленні мушлі молюсків Unio та Helix. У профілі відкладів центральної частини пам'ятки зафіксовано два чітко виражені горизонти мушель Unio. Нижній, потужністю 5--10 см, знаходився під суглинком «на 10 см вище сучасної заплави» та не містив знахідок. верхній шар мушель Unio потужністю до 15 см залягав над культурним шаром. У ньому виявлено лише кілька крем'яних пластинок. У південній частині пам'ятки культурний шар був насичений попелом, а його потужність зростала до 1,0 м, заглиблюючись нижче рівня поверхні сучасної заплави [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 4--5; 1959, с. 169].

У звіті та монографії в.М. Даниленко згадує лише стратиграфічну позицію археологічних матеріалів. Так, у комплексах № 1 і 2 неолітичні знахідки були виявлені на глибині понад 3,0 м від поверхні [Даниленко, 1958, № 3401, с. 29; № 3403, с. 12; 1969, с. 106]. Для комплексу № 1 її деталізовано як 3,1 м [НА ІА НАНУ, ф. 26, спр. 236, арк. 14]. Але зауваження вченого, що знахідки залягали в жовтому суглинку, не дозволяє пояснювати різницю між наведеними ним і П.І. Хавлюком глибинами наявністю кількох неолітичних шарів. Швидше вона обумовлена проведенням замірів на ділянках пам'ятки з різною потужністю самого суглинку та відкладів, що його перекривали. випадки ж безпосереднього стратиграфічного перекривання одних знахідок іншими були зафіксовані лише тричі. По-перше, це вже згадані крем'яні пластинки в горизонті Unio над культурним шаром «в центрі стоянки». По-друге, це запис у щоденнику П.І. Хавлюка, що в комплексі № 2 під неолітичними знахідками виявлено «лінзоподібне залягання Unio», а «ще нижче нього на 25 см» -- частину рогу зі слідами різання, що розпалася на кілька шматків [Даниленко, 1959--1961, № 4423, с. 4]. І, по-третє, згадка в щоденнику В.М. Даниленка, що в комплексі № 3 «фрагмент червоної трипільської посудини» знайдено на 20 см вище за фрагмент неолітичної кераміки та сплощений нуклеус, «але все ще в жовтому суглинку» [Даниленко, 1958, № 3403, с. 12].

Отже, наявні джерела однозначно свідчать лише про перекривання неолітичних матеріалів трипільськими. Вік кількох крем'яних пластинок та одного шматка обробленого рогу, що були виявлені, відповідно вище та нижче шару з неолітичною керамікою, лишився не визначеним.

Знахідки

Матеріали Глинського І зберігаються у складі двох колекцій Наукових фондів ІА НАНУ -- № 332 та № 369. Ще одна знахідка з пам'ятки -- кістяний виріб -- виставлений в експозиції Археологічного музею ІА НАНУ. За виданим каталогом Наукових фондів, колекція № 332 об'єднує знахідки розвідок П.І. Хавлюка 1955 та 1956 рр., а колекція № 369 складається лише зі знахідок досліджень Глинського І у 1957 р. [Блажевич та ін., 2007, с. 43, 311].

КЕРАМІЧНИЙ ПОСУД

Станом на травень 2016 р. в колекції № 332 зберігається 65 фрагментів від чотирьох посудин (№ 1, 4, 6, 9), а в колекції № 369 -- 102 фрагменти від 22 посудин, зокрема 10 фрагментів від посудин № 4, 6 і 9, уламки яких є і в колекції № 332.

Посудина № 1 (кол. № 332, 60 фр.). Представлена сімома орнаментованими уламками вінець, 52 уламками корпусу, з яких 40 мають орнамент, і неорнаментованим фрагментом дна. Пластична маса містить значну домішку жорстви, каменів максимальним розміром (далі -- макс.) 1,1 см і органічних волокон, меншу кількість піску та поодинокі крихти кривавика. Товщина стінок від 0,4 до 0,7 см, дна -- 0,8--1,1 см. Зовнішня поверхня сіра, темно-сіра, світло-бура, бура; внутрішня -- бура, темно-сіра, чорна. Попри те, що обидві поверхні добре загладжені, вони трохи бугристі через наявність надто крупних каменів мінеральної домішки. Відбитки органічних волокон нечисленні. Дещо більше їх зсередини та в придонній частині ззовні.

Посудина графічно реконструюється як круглодонний горщик заввишки приблизно 34 см. Напівкуляста нижня частина його тулуба з максимальним діаметром 30 см дещо звужується догори та без жодних ребер і перегинів плавно переходить у низьку вертикальну шийку. Край вінець потоншений скісним зрізом усередину (рис. 3). Діаметр вінець 23 см. Під їхнім краєм просвердлено конічний ремонтний отвір з вхідним діаметром 0,6 см і вихідним -- 0,3 см.

Орнамент вкриває майже всю посудину за винятком придонної частини та власне самого округлого дна. Він складається з горизонтальних рядів вертикально орієнтованих відбитків 4-зубого гребінцевого штампа завдовжки 0,9 см, нанесених під гострим кутом до поверхні, тобто в спосіб, що подекуди називають «відступаючим», або «з протягуванням». У верхній половині посудини кожен другий рядок відбитків має розриви, довжина яких приблизно дорівнює довжині орнаментованих відтинків. У нижній частині два суцільні рядки почергово змінюються двома розірваними. Таким чином, утворюється орнаментальна композиція, що полягає в чергуванні прямокутних вертикальних зон, то щільно, то розріджено заповнених рядками гребінцевих відбитків (рис. 3, 2). Один ряд таких самих відбитків нанесено під краєм вінець зсередини (рис. 3, 1).

Розвал посудини П.І. Хавлюк виявив у 1955 р. в «північній частині стоянки» [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 5]. Опис її наведено у польовому звіті та щоденнику дослідника. Він же здійснив та опублікував її графічну реконструкцію [Хавлюк, 1959, с. 170, рис. 60, 1). Пізніше її неодноразово передруковували [Даниленко, 1969, с. 107, рис. 72; Пассек, Черныш, 1970, с. 129, рис. 5, 16; Tringham, 1971, p. 97; fig. 16, g; Черныш, 1996, с. 23, рис. 2, 55; Wechler, 2001, Taf. 8, 13], іноді, без масштабу та у своєрідній інтерпретації, далекій від першоджерела [Даниленко, 1971, с. 90, рис. 24, 13; 1985, с. 123, рис. 31, 13]. Наголосимо, що реконструкція П.І. Хавлюка відрізняється від запропонованої автором цієї статті як іншими пропорціями форми верхньої частини посудини, так і характером орнаментації її нижньої половини.

Посудина № 2 (кол. № 369, 22 фр.). Представлена орнаментованим фрагментом вінець та 21 неорнаментованими уламками стінок. Пластична маса містить значну домішку шамоту (переважно, дрібних крихт рудого кольору, рідше -- шматків товчених черепків максимальним розміром 0,6 см), дрібні грудки щільної білої нерозмішаної глини (макс. 0,4 см), незначну кількість грубого кутастого піску, жорстви та дуже тонких органічних волокон. Товщина стінок коливається від 0,3 до 0,7 см, переважає 0,5--0,6 см. Зовнішня поверхня світло-бура, рожево-коричнева, у верхній частині рівна загладжена, у нижній -- бугриста з виразними лінійними слідами вертикального загладжування (штампом?), внутрішня -- бура, сіра, темно-сіра бугриста зі слідами горизонтального загладжування.

Форма посудини реконструюється як біконічна (рис. 4, 2). Максимальний діаметр -- приблизно 31 см, -- припадає на плавно заокруглене ребро, що розділяє її корпус на дві частини -- меншу верхню та більшу нижню. Висота посудини була не меншою за 30 см. Вінця діаметром близько 25 см прямі, зріз сплощений.

Орнамент зафіксовано лише під краєм вінець. Ззовні це принаймні два горизонтальні ряди з вертикально орієнтованих окремо поставлених відбитків двозубого штампу завдовжки 0,8 см, зсередини -- один горизонтальний ряд аналогічних відбитків (рис. 4, 1).



Рис. 5

За шифрами, всі уламки посудини були знайдені в межах комплексу № 2 в 1957 р. Це узгоджується з даними про виявлення тут відповідних фрагментів, наведеними у польовому щоденнику, тексті звіту, інвентарному описі, а також в монографії В.М. Даниленка.

Зображення публікується вперше.

Посудина № 3 (кол. № 369, 14 фр.). Представлена двома орнаментованими уламками вінець, одним орнаментованим та 11 неорна- ментованими фрагментами корпусу (рис. 5, 1--5). Пластична маса містить незначну кількість кутастого та окатаного піску, слюди, жорстви, тонких органічних волокон, поодинокі кавалки щільної білої глини (каолін?) (макс. 0,4 см) і камені (макс. 0,5 см). Товщина стінок 0,5-- 0,8 см. Зовнішня поверхня світло-бура та бура, рівна гладка у верхній частині, дещо бугриста зі слідами смугастого загладжування -- в придонній (рис. 5, 5). Внутрішня поверхня -- світло-бура, бура, сіра і темно-сіра добре загладжена.

Рис. 5. Глинське І; неолітична кераміка: 1--5 -- посудина № 3; 6--8 -- посудина № 4

Реконструюється лише дещо стягнутий верх посудини. Край вінець прямий, місцями з напливом ззовні. Зріз сплощений.

Орнамент нанесено двозубим штампом, що лишив відбитки у вигляді двох глибоких ямок, з'єднаних дугою. Відбитки завдовжки 0,8 см наносили з протягуванням, у т. зв. «скорописній» манері. Композиція складається з двох горизонтальних рядів, що оперізують посудину під краєм вінець, від яких періодично «звисають» прямокутні зони з двох горизонтальних відтинків рядів відбитків того ж штампа (рис. 5, 1, 2).

Усі фрагменти мають шифр «комплекс 2», що добре узгоджується зі згадками в тексті польового звіту та щоденниках дослідників 1957 р., а також монографії В.М. Даниленка.

Публікується вперше.

Посудина № 4 (кол. № 332, 1 фр.; № 369, 2 фр.). Представлена орнаментованим уламком вінець, одним орнаментованим та одним неорнаментованим уламками корпусу (рис. 5, 6--8). Виготовлена з маси, що містить значну домішку слюди, кутастого та окатаного піску, тонких органічних волокон, а також невелику кількість жорстви. Товщина стінок 0,4--0,7 см. Зовнішня поверхня світло-бура, сіра і темно- сіра гладка, внутрішня -- бугриста, зі слідами загладжування, темно-сіра. Обидві поверхні мають характерний золотистий блиск і вкриті відбитками вигорілих органічних волокон. На одному фрагменті (рис. 5, 8) зсередини на стику джгутів помітні діагональні риски завдовжки 0,8 см, ймовірно, нанесені нігтем.

Судячи з уламків, дещо стягнута досередини верхня частина посудини закінчувалася ледь відхиленими назовні вінцями діаметром близько 20 см з потоншеним краєм і заокругленим зрізом.

На верхню частину ззовні нанесено орнамент у вигляді «сітки», утвореної перетином горизонтальних і ледь скісних ліній, глибоко прогладжених орнаментиром завширшки 0,4 см. Нижче від неї, ймовірно, звисали трикутні фестони, заповнені скісною «сіткою» з вужчих, але глибших, іноді дубльованих ліній шириною 0,2 см, швидше за все, нанесених тим же орнаментиром, поставленим під іншим кутом. Зсередини край вінець орнаментовано рядом діагональних насічок (рис. 5, 6, 7).

Точну локалізацію знахідок не встановлено. Уламок вінця не має шифру, але його згадано в щоденнику і тексті звіту П.І. Хавлюка за 1955 р., а також статті вченого [Хавлюк, 1959, с. 170, рис. 60, 4]. На фрагментах корпусу є написи «Глинище» тушшю та «Гл.» олівцем. Ці ознаки свідчать, що вони були виявлені у тому самому році.

Посудина № 5 (кол. № 369, 2 фр.). Представлена двома неорнаментованими уламками корпусу. виготовлена з пластичної маси, що містить значну домішку слюди, грубого кутастого піску та жорстви, незначну кількість тонких органічних волокон, поодинокі камені (макс. 0,4 см). Товщина стінок 0,5--0,8 см. Зовнішня поверхня гладка підлискована сіра, внутрішня -- гладка чорна з характерним слюдяним блиском.

За шифрами, обидва уламки походять з комплексу № 2, дослідженого в 1957 р. У звіті та публікаціях вони не фігурують.

Посудина № 6 (кол. № 332, 3 фр.; № 369, 7 фр.). Представлена орнаментованим уламком вінець, чотирма орнаментованими та чотирма неорнаментованими уламками корпусу, уламком дна. виготовлена з пористої маси, що містить значну домішку грубо товченої мушлі (макс. 0,8 см) і грубих рослинних волокон, незначну кількість грубого окатаного піску, поодинокі світло-сірі грудки глини (макс. 1,0 см). Товщина стінок у верхній частині 0,6--0,8 см, у придонній -- 1,0--1,7 см. Ззовні поверхня сіро- бура, бура, світло-бура. У верхній частині гладка, в нижній -- з різноспрямованими слідами загладжування. Місцями на ній збереглися залишки лискування. Зсередини поверхня бура, темно-бура, сіра, темно-сіра, у верхній частині гладка підлискована, в придонній -- дуже еродована, вкрита відбитками вигорілої органіки.

Уламки походять від горщика заввишки приблизно 32 см. він мав прямі вінця близько 20 см в діаметрі з хвилястим краєм і заокругленим зрізом, коротку вертикальну шийку, добре виражені плічка, що плавно переходять у підсферичну середню частину корпусу з максимальним діаметром близько 27 см., яка закінчувалася конічною придонною частиною та пласким дном діаметром близько 10 см. Нижня поверхня дна увігнуто-пряма, бокова -- виділена, із закраїною, внутрішня -- не збереглася.

Плічко та середню частину корпусу прикрашав орнамент з шести (?) горизонтальних зон, заповнених різноспрямованими скісними прогладженими лініями завширшки 0,1--0,3 см. Через чергування кута нахилу, вони утворюють своєрідну вертикально-зигзагову, «паркетну», композицію, що оперізувала посудину. Ще три відтинки аналогічних горизонтальних ліній нанесено на шийці (рис. 6).

З 10 фрагментів чотири найбільших, зокрема від вінець і денця, були виявлені в 1955 р. Про це свідчать як шифри на трьох з них, так і згадки у звіті, щоденнику та статті П.І. Хавлюка. За його даними, вони знайдені «в тому ж місці», де й уламки посудини № 1, тобто у північно-західній частині пам'ятки [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 5]. За шифрами, решта шість фрагментів виявлені в 1957 р., причому п'ять з них походять із зачистки краю тераси. Проте, описуючи її в щоденнику та звіті, в.М. Даниленко їх не згадує. Не виключено, що це також знахідки 1955 р., які, як і багато інших дрібних матеріалів тої розвідки, не були вчасно підписані. відтак, вони перемішалися зі знахідками 1957 р., одержали відповідні шифри та навіть були внесені до інвентарного опису. Таке припущення підтверджується тим, що пласке дно -- достеменна знахідка 1955 р., -- також внесене до інвентарного опису 1957 р. і нині входить у колекцію № 369.

Досі публікувалися окремо денце та окремо верхня частина посудини [Хавлюк, 1959, с. 170, рис. 60, 2, 5; Гаскевич, 2008б, с. 293, рис. 12, 2]. Наведена тут реконструкція запропонована автором і оприлюднена вперше.

Рис. 6. Глинське І; неолітична кераміка: посудина № 6

Посудина № 7 (кол. № 369, 21 фр.). Представлена уламком вінець і 20 уламками корпусу. Всі фрагменти орнаментовані. Виготовлена з тонкоструктурної добре вимішаної маси, що має домішку незначної кількості грубо подрібненої мушлі (макс. 1,0 см) і грубих рослинних волокон. Товщина стінок 0,8--1,2 см. Обидві поверхні рівні гладкі, місцями збереглося лискування. Колір світло-бурий і рожево-бурий з бурими плямами. Обпал слабкий -- фрагменти мають «замилені» чорні злами та лише біля поверхонь тонкі (менше ніж 0,1 см) світлі шари.

Ймовірно, посудина була слабопрофільованою, мала циліндричний корпус з максимальним діаметром близько 20 см і верхню частину, що плавно переходила в ледь стягнуті прямі вінця з потоншеним скошеним назовні краєм і заокругленим зрізом.

Рис. 7. Глинське І; неолітична кераміка: 1--4 -- посудина № 7

Орнамент посудини складався із зон складної форми, контури яких нанесено плавно вигнутими прокресленими лініями товщиною 0,1--0,2 см, продубльованими ззовні рядом щільно розташованих глибоких ямок-наколів, нанесених трубчастим штамом діаметром 0,4 см, іноді під значним нахилом. Вся поверхня в межах, окреслених цими лініями, заповнена «сіткою» з прокреслених скісних ліній такої само ширини (рис. 7). Композицію, яку утворюють ці сітчасті зони, визначити не вдається. Найвірогідніше, вона мала нерегулярний характер, як на добре реконструйованому горщику з Митькова Острова [Даниленко, 1969, с. 78, рис. 33; 34, 2], що наразі демонструється в експозиції Археологічного музею ІА НАНУ.

За шифрами, 19 фрагментів знайдені у 1957 р. Місце виявлення 14 з них позначене як комплекс № 1 (кв. 2--3/а, 4/б--в), ще п'яти -- зачистка краю тераси. Це підтверджують численні згадки про цю посудину в звіті 1957 р.

Обидва незашифровані уламки могли бути виявлені в 1955 р. Про це свідчить запис в щоденнику розвідки П.І. Хавлюка про фрагменти стінок «з ямочним орнаментом» і «з суцільною сіткою» [Хавлюк, 1955, № 2456, с. 9], яким не відповідає жодна зі знахідок колекції № 332, але відповідають обидва згадані уламки.

Фото фрагментів описаної посудини вміщене у польовому звіті [Даниленко, 1958, № 3402, табл. VII] і монографії В.М. Даниленка [Даниленко, 1969, с. 90, рис. 47, 7]. Але запропонована ним реконструкція її зовнішнього вигляду [Даниленко, 1969, с. 107, рис. 71; Wechler, 2001, Taf. 5, 1] не підтверджується наявними матеріалами.

Посудина № 8 (кол. № 369, 1 фр.). Представлена великим орнаментованим уламком корпусу. Виготовлена з тонкоструктурної пластичної маси, що містить незначну домішку дрібного піску, подрібненої мушлі (макс. 0,4 см) і тонких органічних волокон. Товщина фрагменту 0,5--0,8 см. Поверхні гладкі підлисковані, зовнішня світло-сіро-бура, внутрішня темно-рожево-бура. Обпал слабкий.

виходячи з профілю уламка, корпус діаметром не менше 26 см мав плавно заокруглене ребро (рис. 8, 1 ).

На фрагменті збереглася частина композиції з трьох орнаментованих зон, відокремлених одна від одної неорнаментованою поверхнею. Зони заповнені діагональною «сіткою» з прокреслених ліній товщиною до 0,1 см. У одної зони сітка не облямована, в другої -- облямована рядом підокруглих ямок-наколів діаметром 0,3 см, у третьої -- обмежена двома тонкими прокресленими паралельними лініями, облямованими ззовні рядком ямок-наколів, аналогічних щойно згаданим (рис. 8, 1 ).

За шифрами та інвентарним описом, фрагмент походить з якоїсь зачистки 1957 р.

Публікується вперше.

Посудина № 9 (кол. № 332, 1 фр.; № 369, 2 фр.). Представлена трьома орнаментованими уламками корпусу (рис. 8, 2--4). Пластична маса містить товчену мушлю (макс. 0,5 см), грубі органічні волокна, незначну кількість грубого окатаного піску, залізисті стяжіння, уламок кальцинованої кістки. Товщина стінок 0,8--1,4 см. Поверхні загладжені, з відбитками вигорілої органіки. Зовнішня -- бура, буро-коричнева, внутрішня -- темно-сіра.

Форма та розміри посудини не реконструюються.

Зафіксовану частину орнаментальної композиції становлять дві горизонтальні (?) зони: одна представлена скісною сіткою з прогладжених ліній завширшки 0,3 см, а друга заповнена рядами горизонтально орієнтованих нігтьових вдавлень завдовжки до 1,0 см, перед якими іноді утворювався горбик-наплив (рис. 8, 2--4).

Зашифровано два фрагменти. Один походить з розвідки П.І. Хавлюка 1955 р., другий -- зі зборів на поверхні 1957 р. Рисунок фрагмента, виявленого у 1955 р., опубліковано [Хавлюк, 1959, с. 170, рис. 60, 5]. Він згадується в польовому щоденнику П.І. Хавлюка, але без детальної локалізації в межах пам'ятки.

Посудина № 10 (кол. № 369, 1 фр.). Представлена одним орнаментованим уламком корпусу. Пластична маса містить домішку груботовче- ної мушлі (макс. 0,5 см), тонких органічних волокон, незначну кількість окатаного піску, дрібні часточки слюди. Товщина стінки 0,7 см. Поверхні гладкі. Зовнішня -- бура, внутрішня -- сіра.

Форма та розміри посудини не реконструюються.

Фрагмент орнаментовано щонайменше п'ятьма горизонтальними прогладженими лініями-канелюрами завширшки 0,5 см і завглибшки 0,1 см (рис. 8, 5).

Фрагмент виявлено навесні 1957 р. у зачистці краю кв. 2--3/а комплексу № 1.

У звіті не згадується. Публікується вперше.

Посудина № 11 (кол. № 369, 1 фр.). Представлена 1 неорнаментованим фрагментом стінки товщиною 0,4--0,7 см (рис. 8, 6). Формівна маса містить значну домішку грубих органічних волокон та незначну кількість дрібнотовченої мушлі (макс. 0,2 см), грубого окатаного піску і вохристих стяжінь. Поверхні світло-бурі, бурі, еродовані з відбитками вигорілої органіки.

Форма посудини не реконструюється. Судячи з наявного уламку, її максимальний діаметр був не менший за 14 см.

За шифром, фрагмент виявлено влітку 1957 р. у комплексі № 2. Це підтверджується згадкою у інвентарному описі.

Публікується вперше.

Посудина № 12 (кол. № 369, 4 фр.). Представлена двома орнаментованими фрагментами вінець і верхньої частини та двома неорнаментованими фрагментами придонної частини (рис. 9, 1--З). Пластична маса містить домішку великих (макс. 0,7 см) окатаних кавалків щільної білої глини (каолін?), грубих органічних волокон, дрібні залізисті стяжіння. Товщина стінок верхньої частини 0,8--0,9, придонної -- 1,4--2,0 см. Поверхні світло-бурі та бурі, бугристі, але гладкі. Поява нерівностей пов'язана з намаганням приховати виступаючі кавалки білої глини.

Ймовірно, посудина мала сферичний корпус, що одразу, без вираженої шийки переходить у невисокі, відхилені назовні вінця діаметром близько 16 см із заокругленим зрізом та потовщеним назовні краєм-комірцем. Масивна придонна частина могла закінчуватися як пласким, так і округлим дном.

Верх посудини орнаментований діагональною сіткою з грубо прокреслених ліній завширшки 0,3--0,4 і завглибшки до 0,2 см. На плечиках просвердлено підконічний ремонтний отвір із зовнішнім діаметром 0,9 і внутрішнім 0,4 см (рис. 9, 1 ).

Рис. 8. Глинське І; неолітична кераміка: 1 -- посудина № 8; 2--4 -- посудина № 9; 5 -- посудина № 10; 6 -- посудина № 11

За шифрами, фрагменти виявлені в 1957 р.: вінце -- влітку в розкопі комплексу № 1 (кв. 2/ б), фрагмент плечика -- навесні в цьому ж місці в зачистці (кв. 2--3/а), придонні уламки в неконкретизованому місці «зачистки тераси». Вірогідно, саме про них ідеться в щоденнику В.М. Даниленка в згадці про «уламки округлих донець», знайдені разом з «групою неолітичних черепків» при зачистці тераси за 5,0 м на захід від комплексу № 1.

Фрагменти згадуються в інвентарному описі. Фото вінець наведено в звіті [Даниленко, 1958, № 3402, табл. VII] та опубліковано в монографії [Даниленко, 1969, с. 102, рис. 64, 1].

Рис. 9. Глинське І; неолітична кераміка: 1--3 -- посудина № 12; 4, 5 -- посудина № 13; 6, 7 -- посудина № 14; 8 -- посудина № 15

Посудина № 13 (кол. № 369, 3 фр.). Представлена двома орнаментованими та одним неорнаментованим уламками корпусу. Пластична маса містить значну домішку грубих органічних волокон і товченої мушлі (макс. 0,6 см), а також окремі луски та дрібні грудки сірої нерозмішаної глини (макс. 0,7 см). Товщина стінок 0,7--0,9 см. Поверхні гладкі. Зовнішня -- сіро-бура та буро-коричнева, внутрішня -- сіро-бура і темно-бура.

Форма і розміри посудини не реконструюються.

Корпус посудини прикрашали вертикальні ряди пальцевих защипів (рис. 9, 4, 5).За шифрами, фрагменти виявлені в 1957 р. у південній і східній частинах розкопу комплексу № 1 (кв. 4--5/б, 6/г).

Описані уламки згадуються в тексті звіту та інвентарному описі. Фото орнаментованих фрагментів наведено в звіті [Даниленко, 1958, № 3402, табл. VII] та опубліковано В.М. Даниленком [Даниленко, 1969, с. 102, рис. 64, 2, 4], рисунок одного фрагмента -- Н.С. Кодовою [Котова, 2002, с. 172, рис. 48, 4; Kotova, 2003, p. 214, fig. 48, 4].

Рис. 10. Глинське І; неолітична кераміка: посудина № 16

Посудина № 14 (кол. № 369, 9 фр.). Представлена уламком вінець і вісьмома уламками стінок без орнаменту (рис. 9, 6, 7). Формівна маса містить значну домішку коротко посічених органічних волокон, незначну кількість маленьких грудок щільної білої глини (макс. 0,5 см) поодинокі дрібні уламки мушлі (макс. 0,4 см) Товщина стінок 0,7--1,2 см. Поверхні переваж но еродовані зі слідами вигорілої органіки, рідше -- гладкі з ледь помітними підлискованими ділянками. Зовнішня -- сіро-бура, бура, світло-бура, внутрішня -- темно-сіра, бура, світло- бура.

Вінце пряме, край потоншений, зріз заокруглений (рис. 9, 6). Форма та розміри посудини чи її частин не реконструюються.

За шифрами, фрагменти виявлені в межах комплексу № 1 (кв. 2/в, 4/в, 5/б). Частина з них згадуються в інвентарному описі 1957 р. Публікується вперше.

Посудина № 15 (кол. № 369, 1 фр.). Представлена уламком верхньої частини корпусу. Формівна маса тонкоструктурна, добре вимішана, шарувата, без помітних домішок. Товщина стінки 0,4--0,5 см. Зовнішня поверхня світло-бура дуже еродована бугриста з окремими гладкими ділянками, що зберігають сліди лискування. Внутрішня -- рожево-бура загладжена. Злам сірий.

Уламок належить маленькій посудині з підсферичним корпусом максимальним діаметром близько 8,0 см і прямою вертикальною шийкою (рис. 9, 8).

За шифром, фрагмент походить із зачисток 1957 р. без вказівки місця. Він згадується в інвентарному описі. Публікується вперше.

Посудина № 16 (кол. № 369, 5 фр.). Представлена двома уламками вінець, одним -- стінки, та двома -- денця з придонною частиною. Пластична маса шарувата. Складається з відмуленої тонкоструктурної глини, що містить незначну домішку органіки та дрібнозернистого піску. Товщина стінок 0,5--0,9 см. Зовнішня поверхня рівна, в давнину ангобована та добре залискована, але нині шерехата з кавернами на місці відлущених ділянок. її колір бурий, темно-сірий, чорний. Внутрішня поверхня загладжена темно-сіра. Злам чорний. Наприкінці 1950-х рр. чашу було відгіпсовано. В процесі цієї кустарно виконаної реставрації майже всю її поверхню обробили абразивом, про що свідчать відповідні свіжі сліди.

Наявні уламки дозволяють реконструювати невелику біконічну чашу зі стягнутим верхом на кільцевому піддоні. Заокруглене ребро поділяє корпус на дві нерівні частини -- дещо більшу нижню та меншу верхню. Остання плавно переходить у ледь виражений вертикальний край вінець із заокругленим зрізом. Нижня та внутрішня поверхні денця увігнуті, бокова -- чітко виділена. На його нижній поверхні добре помітні залишки кільцевого піддона, пошкодженого в давнину. Злам піддона оброблено абразивом, що робить посудину стійкою. Коли було здійснено цю обробку -- у неоліті, чи під час згаданої реставрації, визначити неможливо. Висота вцілілої частини чаші 10,5 см, діаметр вінець 12 см, ребра -- 15 см, вцілілої частини денця -- 5 см, товщина центру денця 0,7 см.

Чаша була орнаментована напівсферичними наліпами, розташованими на ребрі корпусу (рис. 10).

Усі фрагменти чаші виявлені в 1957 р. в зачистці та крайніх рядах квадратів розкопу комплексу № 1, найбільший фрагмент -- на кам'яній викладці в кв. 1/а.

Описана посудина згадана в тексті польового звіту, щоденнику та інвентарному описі. її фотографії та рисунки наведені в численних публікаціях [Даниленко, 1969, с. 102, рис. 64, 5; с. 106, рис. 70; с. 152, рис. 126, 36; Tringham, 1971, p. 97; fig. 16, e; Телегин, 1988, с. 36, рис. 2, 12; Черныш, 1996, с. 23, рис. 2, 86; Wechler, 2001, Taf. 5, 2; Котова, 2002, с. 172, рис. 48, 6; 2015, с. 102, рис. 22, 5; Kotova, 2003, p. 214; fig. 48, 6; 2009, p. 169; fig. 9, 1; Гаскевич, 2008б, с. 295, рис. 13, 1]. Порівняння наявних фрагментів з рисунком з монографій Н.С. Котової свідчить про втрату на початку 2000-х рр. принаймні одного уламка верхньої частини чаші.

Посудини № 17--23. Крім неолітичного посуду в колекції № 369 є сім уламків від семи посудин пізнішого часу. З них один з написаним олівцем шифром «Гл.» походить зі зборів на поверхні чи зачистки 1955 р. Це дрібний уламок стінки посудини початку доби раннього заліза з глини з домішкою піску, орнаментований композицією з тонких прокреслених ліній (пос. № 20). Решта шість виявлені в 1957 р., з них три на поверхні. Це -- дрібний неорнаментований уламок трипільської посудини зі значною домішкою дрібно потовченої мушлі (пос. № 21), а також два уламки посуду часу раннього заліза -- пряме вертикальне вінце зі зрізом, приплюснутим пальцевими вдавленнями, та масивне дно з бугристими поверхнями та значною мінеральною домішкою у формівній масі (пос. № 22 та 23, відповідно). За шифрами, ще три уламки виявлено в межах комплексу № 2. Це два уламки трипільських посудин червоного кольору -- відігнуте назовні вінце із глини з домішкою грубого піску та жорстви (пос. № 17) і неорнаментований уламок стінки з домішкою піску (пос. № 18), а також уламок посудини кінця доби бронзи з пальцевими прогладжуваннями по сирій глині, що містить домішку піску та жорстви (пос. № 19). В інвентарному описі згадується лише останній фрагмент, але без зазначення його віку.

ВИРОБИ З КРЕМЕНЮ

Нині в колекції № 332 є 23, а в колекції № 369 -- 68 виробів з кременю. Але з цих 91 виробу лише 82 мають шифри, що ідентифікують їх як знахідки з Глинського І. Вторинна обробка зафіксована на третині зашифрованих кременів, хоча сліди використання є і на спеціально необроблених виробах.

Переважна більшість крем'яних виробів виготовлені з сировини сеноманських відкладів.

Найбільше непрозорого світло-сірого, іноді з легкою жовтизною кременя, що містить великі включення-плями сірого, темно-сірого, чорного кольору з дрібними світлими вкрапленнями. В тонких сколах ці включення напівпрозорі. Дещо менше однотонного сіро-жовтого та жовтого напівпрозорого в тонких сколах кременю з дрібними світлими вкрапленнями. Ще менше однотонного темно-сірого, іноді коричнюватого, напівпрозорого кременю з дрібними світлими вкрапленнями. Поверхні конкрецій мають сліди інтенсивного вивітрювання та перебування у водних потоках. З туронської сировини виготовлені лише три уламки добре огранованих пластинок, один з яких ретушований (див. далі: рис. 12, 6), другий -- має ділянку гладенької жовняної кірки, а третій -- без вторинної обробки та кірки -- незашифрований. Це дуже якісний сіро-коричневий прозорий кремінь майже без помітних оку включень. Некременеві породи каменю представлені пластиною з чорної шаруватої порівняно м'якої сировини

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Таблиця 1. Глинське І. Типологічний склад комплексу крем'яних виробів *

Колекція, №	332	369	Разом
Рік досліджень	1955	1955 і 1957	1957
Вироби	Локалізація знахідок; у дужках дано (рис. №, позиція)
	Поверхня і зачистка	Поверхня	Зачистка	Комплекс, №
				1	2
Заготовки та відходи	14	25	1	7	8	55
нуклеуси	2 (11, 16)	--	--	--	2 (11, 17, 19)	--
уламок кременю нуклеоподібний	1	--	--	--	--	--
пластинчасті заготовки	5	14	1	4	2	--
відщепи та технологічні сколи	6	10	--	3	3	--
уламки невизначених виробів	--	1	--	--	1	--
Знаряддя	8	11	3	4	1	27
трапеція на пластинці	--	1 (11, 1)	--	--	--	--
скребачка на пластинці кінцева	--	1 (11, 6)	--	--	--	--
скребачки на відщепах	2	4	1	2	1	--
кінцева та кінцева подвійна	--	1 (11, 7)	1 (11, 9)	--	--	--
з ретушшю на 3/4 периметра	--	1 (11, 15)	--	--	--	--
замкнуторетушована	--	--	--	1 (11, 14)	--	--
кінцево-бокові	2 (11, 8, 12)	--	--	1 (11, 11)	1	--
бокова та бокова подвійна	--	2 (11, 10, 13)	--	--	--	--
різець на пластині кутовий	--	1 (11, 3)	--	--	--	--
перфоратори	1 (11, 5)	--	1 (11, 4)	--	--	--
пластини та пластинки ретушовані	3 (12, 1--3)	1 (12, 4)	1 (12, 6)	1 (12, 5)	--	--
пластинка тронкована	--	--	--	1 (11, 2)	--	--
відщепи ретушовані	1	1	--	--	--	--
уламок ретушованого виробу	1	1	--	--	--	--
ретушер на нуклеусі	--	1 (11, 18)	--	--	--	--
Р а з о м	22	36	4	11	9	82

Примітка. Тут і в табл. 2: * Вироби без шифру не враховані.

Таблиця 2. Глинське І. Ширина та характер фрагментації пластинчастих заготовок

Ширина, см	Р аз о м	Характер фрагментації, вторинна обробка: відсутня / присутня
		Р аз о м	Цілі	З відла-маним кінцем	Прокси - мальні	Меді альні	Дисталь ні	З відламаним горбком
Мікропластини -- до 0,7	--	/	/	/	/	/	/	/
Пластинки -- від 0,7 включно до 1,2	9	6 / 3	1 /--	2 / --	1 / 1	1 / 1	-- /--	1 / 1
Пластини -- від 1,2 включно	28	20 / 8	3 / 1	4 / 2	5 / 1	3 / 4	4 / --	1 /--
Р а з о м	37	26 / 11	4 / 1	6 / 2	6 / 2	4 / 5	4 / --	2 / 1



Рис. 11. Глинське І; крем'яні вироби: 1 -- трапеція; 2 -- тронкована пластинка; 3 -- різець; 4, 5 -- перфоратори; 6--15 -- скребачки; 16, 17, 19 -- нуклеуси; 18 -- ретушер на нуклеусі (аргіліт?). її поверхні матові, краї не гострі, ребра негативів сколів не рівні.

Типологічний склад комплексу крем'яних виробів з поділом за колекціями, роками дослідження, шифрами та локалізацією наведено в табл. 1, дані про ширину та характер фрагментації пластинчастих заготовок -- у табл. 2. Рисунки майже всіх знарядь (за винятком одної скребачки, ретушованих відщепів, уламків невизначених виробів) і нуклеусів (за винятком перепаленого поперечного однопло- щадкового паралельного з гладкою площадкою та неприбраним карнизом, негативами пластинок і відщепів) позбавляють потреби вдаватися до їх детальнішої характеристики. Сліди дії вогню зафіксовані на семи виробах. З них чотири (зокрема трапеція) виявлені на поверхні, один -- у комплексі № 1, один -- у комплексі № 2, а ще один не має шифру.

Крім наведених у табл. 1, колекція № 332 включає один, а колекція № 369 -- вісім крем'яних виробів без шифрів. Це ретушований відщеп, ціла пластинка, дистальний і проксимальний уламки пластинок, пластина з обламаним дистальним кінцем, відщеп і великий скол підправки площадки нуклеуса, а також два нуклеуси для отримання пластинок -- однопло- щадковий конічний олівцеподібний кругового сколювання та одноплощадковий одноплощинний торцевий. Відсутність шифру та наявність на чотирьох з цих виробів, зокрема, на обох нуклеусах, щільної т. зв. «грязьової» патини, якої нема на решті кременів з Глинського І, може свідчити про їх зв'язок з іншими пам'ятками.

У польовому щоденнику, тексті звіту та публікації П.І. Хавлюк навів рисунки семи пластинок і вказав такі виявлені у 1955 р. крем'яні вироби як «значна кількість кремінних пластин та відщепів», «дрібні крем'яні пластинки», «трапеція», «невеличкий нуклеус», «яйцевидної форми шматок кременю зі слідами спроб сколювання» (схоже, він же -- «яйцевидний кремінний відбій- ник»), «кілька нуклеподібних шматків кременя» [Хавлюк, 1955, № 2455, с. 4--5; № 2456, с. 8а--9; 1959, с. 169, 170, рис. 60, 6--12]. Всі згадані та проілюстровані вироби нині зберігаються в ІА НАНУ. Але не всі вони знаходяться в кол. № 332 разом з іншими матеріалами розвідок П.І. Хав- люка. зокрема, трапеція та виріб, названий «яйцевидним відбійником», чітко ідентифікуються в колекції № 369 (рис. 11, 1, 18). Більше того, на ці знаряддя нанесено шифр із зазначенням 1957 р. і словом «пов.[верхня]». При цьому виявлення трапеції жодного разу не згадується в щоденниках і звіті 1957 р. Не згадана вона і у відповідному інвентарному описі. В останній внесено лише 21 крем'яний виріб з проставленими інвентарними номерами, зокрема шість скребачок, різець, уламок знаряддя, ретушер, 10 пластин, відщеп і уламок кременю [Даниленко, 1958, № 3406, кн. 1, с. 27--28]. Зараз всі вони є в колекції № 369. Більшість із решти 39 зашифрованих 1957 р. кременів з її складу могли бути виявлені як у 1957, так і в 1955 р. (табл. 1; 3).

Таблиця 3. Глинське І. Матеріали, що зберігаються у Наукових фондах ІА НАН України (станом на травень 2016 р.)

Колекція, №	332	369
Рік на шифрі	1955	?	1955	1957	?
Рік досліджень					1955	1957
Знахідки	Локалізація
	П. м., зачистка	?	П. м., зачистка	Поверхня *	Зачистка, 1957 р.	Комплекс № 1, 1957 р.	Комплекс № 2, 1957 р.	?
Уламки кераміки	65	--	4	8	16	32	42	--
неоліту	65	--	3	5	16	32	39	--
енеоліту	--	--	--	1	--	--	2	--
кінця бронзового
раннього залізного віку	--	--	1	2	--	--	1	--
Р а з о м	65			102
Крем'яні вироби

Подобные документы

• Чернігів як визначна пам'ятка України

  Походження та історія розвитку Чернігова. Пам`ятки археології, залишки давніх городищ, курганів, поселень, укріплень. Стародавня Іллінська церква та Антонієви печери як окраса Національного історико-архітектурного заповідника "Чернігів стародавній".
  
  курсовая работа [4,6 M], добавлен 26.10.2010
  

• Сім чудес Вінницької області

  Геологічні та історичні пам’ятки, розташовані на території Вінницької області: Гайдамацький Яр, державний історико-культурний заповідник "Буша", Немирівське городище скіфських часів, архітектурний комплекс "Мури", садиба Комара, їх значення для України.
  
  реферат [20,0 K], добавлен 20.08.2009
  

• Осередки культури рідного краю

  Опис найвизначніших осередків культури Глухова - одного з найдавніших міст України. Музична культура. Діяльність місцевих меценатів — Александровичів, Амосових, Дорошенків, Міклашевських, Неплюєвих, Скоропадських, Терещенків. Архітектура і пам'ятки.
  
  реферат [29,2 K], добавлен 16.05.2013
  

• Старовинні парки України

  Коротка історія та колекція рослин Устимівського дендрологічного парку. Хомутецький та Качанівський парк - пам'ятки садового паркового мистецтва загальнодержавного значення. Парк Феофанія у Києві - затишне місце для відпочинку та історична пам'ятка.
  
  реферат [886,1 K], добавлен 29.09.2010
  

• Бердичів у XVIII-XIX столітті

  Бердичів як місто обласного значення, розташоване на березі річки Гнилоп'ять, притоки Тетерева, історія та напрямки вивчення даної місцевості та її значення. Аналіз перших згадок про Бердичів, його місце в історії світової культури, пам'ятки та храми.
  
  презентация [4,9 M], добавлен 25.03.2012
  

• Поселення, життя, забудова

  Типи поселень. Типи народного житла. Двір. Забудова двору. Двір і вулиця. Хата. Інтер’єр хати. Стіни хати. Господарські будівлі двору. Господарські споруди села. Тимчасові поселення запорізького козацтва - зимівники.
  
  реферат [253,9 K], добавлен 12.02.2003
  

• Визначні місця Поділля

  Перша письмова згадка про Поділля та його сучасна територія. Героїчна історія краю: пам'ятники великим полководцям, солдатам, декабристам, музеї та меморіали. Ландшафтні пам'ятки: Вінницький міський парк культури i відпочинку та ботанічний сад "Дружба".
  
  реферат [8,5 M], добавлен 08.02.2011
  

• Видатні пам’ятки природи та архітектури Закарпаття

  Описання найвидатніших пам’яток культури і архітектури Ужгорода та Мукачева. Озеро Синевир - візитна картка Українських Карпат. Унікальний склад мінеральних вод "Соймінська" та "Келечинська". особливості водоспаду Шипіт. Гірно-лижний курорт Пилипець.
  
  отчет по практике [38,3 K], добавлен 12.11.2010
  

• Історична довідка про Рівне

  Історія старовинного українського міста Рівне. Адміністративно-територіальний поділ території. Перша вiдома писемна згадка про Рiвне. Геральдика мiста: герби різних історичних періодів, прапор. Основні пам'ятки історії та культури, видатні місця.
  
  реферат [10,8 M], добавлен 09.06.2010
  

• Славетне місто Івано-Франківськ

  Історія і сьогодення Івано-Франківська: час заснування міста, його життя від XVIII-XIX ст. і до наших днів. Пам’ятки культури та мистецтва Прикарпаття: музеї, архітектура, бібліотеки; театри, пам’ятники. Відомі особистості, їх внесок у розвиток міста.
  
  реферат [76,7 K], добавлен 30.07.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам