Глинське І — неолітична пам’ятка на Південному Бузі (за матеріалами досліджень 1955 та 1957 рр.)

22

1

--

36

4

11

9

8

Р а з о м

23

68

Вироби з кістки і рогу

--

--

--

--

--

1 **

--

--

Уламки кісток та рогу тварин

--

--

1

--

--

1

4

--

Р а з о м

7

Р а з о м знахідок

87

1

5

44

20

45

55

8

Р а з о м знахідок у колекціях

88

177

Примітки. ? -- без шифру (не Глинське І?). * Сюди ж зараховано п'ять знахідок з Глинського І без зазначення конкретної локалізації у шифрі. ** Експонується в Археологічному музеї ІА НАНУ.

ВИРОБИ з КІСТКИ

У польовій документації та публікаціях Глинського І згадуються лише два знаряддя з кістки. В.М. Даниленко опублікував їх рисунки з підписами: «лискувальник для вигладжування лискованого посуду» та «долото».

У монографії останнє також назване «теслом» [Даниленко, 1969, с. 101, рис. 62, 6, 9; с. 106].

На сьогодні у колекції № 369 «лискувальник» відсутній. Уявлення про нього надає фото з польового звіту (рис. 12, 7а) та якісно виконаний рисунок з особистого фонду В.М. Даниленка (рис. 12, 7б), пізніше, із сильним зменшенням, відтворений у його книжці. За даними інвентарного опису та польової документації, цей виріб був виявлений в 1957 р. у кв. 2/в комплексу № 1.

Рис. 12. Глинське І; крем'яні та кістяні вироби: 1--6 -- пластини та пластинки з ретушшю; 7, 8 -- «лискувальники» (7а, за: Даниленко, 1958/5, № 3402, табл. VII; 7б, 8а, за: НА ІА НАНУ, ф. 26, № 305, арк. 8; 8б -- фото, зроблене в експозиції Археологічного музею ІА НАНУ)

«Долото» зараз виставлене в експозиції Археологічного музею. За визначенням археозо- олога Є.Ю. Яніш, воно виготовлене з плеснової кістки лося (Alces alces), що має природній отвір. Робочий кінець двобічно пригострений, симетричний у перетині (рис. 12, 8). Його поверхня залискована, край ледь заокруглений в плані, гострий в профілі, без щербин, що ставить під сумнів визначення знаряддя як власне долота. За даними польової документації, виріб знайдено в 1957 р. у кв. 1/в комплексу № 1. На його плані він підписаний як «мотика» [Даниленко, 1958, № 3404, кресл. 22], а в щоденнику П.І. Хавлюка названий «двобічним кістяним лискувальником з трубчастої кістки» [Даниленко, 1959--1961, № 4423, с. 3]. На думку В.М. Даниленка, в матеріалах БДК аналогією йому є «долото» з поселення Шимановсь- ке ІІ [Даниленко, 1969, с. 101, рис. 62, 7; с. 106]. Уламок схожого знаряддя походить з пізньокрішського поселення Сакаровка І у Молдові. Автори розкопок називають його «лискувальником» [Дергачев, Ларина, 2015, с. 124, 125, рис. 84, 13]. Серію морфологічно подібних виробів, виявлених на подністерських та побузьких пам'ятках культури Трипілля-Кукутень початку етапу СІІ, інтерпретовано як «кинджали», «шпателі для обточування стінок ліпного посуду», «лощила для вироблення шкір» [Ткачук, 2012, с. 82, рис. 1, 1, с. 83, рис. 2, 10].

Фауністичні знахідки

У колекції № 369 зберігається шість фрагментованих кісток тварин. Один дрібний уламок кістки походить з комплексу № 1, чотири -- з комплексу № 2. Ще одна фауністична знахідка -- уламок рогу оленя зі слідами обробки -- має шифр «Глинище», що може свідчити про його виявлення в 1955 р. Таке припущення підтверджується згадкою в щоденнику 1955 р. знахідки «рогів оленя» [Хавлюк, 1955, № 2456, с. 9]. Сліди перебування у вогні зафіксовані на кістці з комплексу № 1 і ще одній -- з комплексу № 2. В інвентарний опис 1957 р. кістки тварин не вносили. Відтак, оцінити ступінь збереженості цієї частини колекції не можна. Проте, цілком очевидно, що вона не репрезентує всіх фауністичних знахідок на пам'ятці, адже лише на плані розкопу комплексу № 1 позначено не менше, як 30 кісток (рис. 2).



Аналіз та висновки

Зведення та аналіз наведених даних польової документації, публікацій і комплексу знахідок Глинського І уможливлюють низку джерелознавчих і власне археологічних висновків.

На травень 2016 р. в ІА НАНУ зберігаються 256 знахідок, шифри яких вказують на зв'язок з Глинським І (табл. 3). Порівняння їх складу зі згадками в архівних документах і публікаціях засвідчує досить добру збереженість матеріалів поселення. Серед знахідок, які можна чітко ідентифікувати, відсутнє лише одне кістяне знаряддя. Проте кількість крем'яних виробів і фрагментів кераміки в колекції № 369 виявилася навіть більшою за зазначену в інвентарному описі 1957 р. Частково це пояснюється потраплянням до її складу деяких матеріалів Глинського І з розвідок 1955 р., що підтверджено наявністю в ній раніше згаданих і зарисованих П.І. Хавлюком трапеції, ретушера на спрацьованому нуклеусі, плаского дна посудини № 6. З іншого боку, це може бути і наслідком вад самого інвентарного опису, до якого були внесені не всі знахідки, що добре помітно на прикладі фауністичних решток.

Попередні публікації матеріалів поселення не відбивали всього розмаїття виявлених на ньому знахідок. Так, із залишків 16 неолітичних посудин були опубліковані зображення лише восьми, з 27 крем'яних знарядь -- лише трьох, з чотирьох нуклеусів -- жодного. Все це не сприяло адекватній культурно-хронологічній інтерпретації пам'ятки дослідниками, знайомими з її знахідками лише за публікаціями.

Описану колекцію знахідок не можна розглядати як єдиний комплекс. Найперше слід вказати наявність серед переважно неолітичних матеріалів кераміки трипільської культури та ніколи не згадуваних раніше фрагментів посуду кінця доби бронзи та початку раннього заліза. Відтак, не виключено, що й частина крем'яних виробів і фауністичних знахідок датуються часом пізнішим за неоліт.

Неоднорідні й неолітичні матеріали. Так, керамічний посуд чітко поділяється на три технологічні групи

До першої групи зараховано посудини № 1-- 5, формівна маса яких містить грубі мінеральні домішки -- жорству та каміння. Товщина стінок не більше 1,0 см. З цих п'яти посудин три орнаментовано відбитками зубчастих штампів, одну -- прогладженими лініями. На край вінець двох посудин орнамент нанесено зсередини. За цими ознаками вони чітко асоціюються з керамікою т. зв. «самчинського» типу. Привертає увагу досить рідкісні двозубі «скобкові» відбитки на посудинах № 2 та 3, прямі аналоги яких автору відомі в матеріалах пункту Самчинці ІІ [Гаскевич, 2008а, с. 159, рис. 1, 3; 2010, с. 216, рис. 1, 3].

У другу групу об'єднано посудини № 6--14, формівна маса яких містить домішки товченої мушлі (за винятком посудини № 12). Вони більш товстостінні. Із семи посудин, для яких зафіксовано орнамент, на шести він включав прогладжені та прокреслені лінії, іноді в сполученні з дрібними ямками-наколами та нігтьовими вдавленнями. Одну посудину орнаментовано пальцевими защипами. Специфіка цього посуду дозволяє віднести його до кераміки т. зв. «печерського» типу.

Третя група представлена посудинами № 15 і 16. Від інших їх відрізняє добрий, до однорідного кольору зламу, випал, тонкоструктурна, добре вимішана, шарувата формівна маса без помітних домішок чи з незначною домішкою органіки та дрібнозернистого піску. Обидві посудини не мають заглибленого орнаменту. За цими ознаками вони дуже близькі до столового посуду пізньокрішських поселень Молдови [Дергачев, Ларина, 2015, с. 133]. За розміром, технологією та відсутністю орнаменту посудина № 15 близька до маленького горщечка із Сакаровки І [Дергачев, Ларина, 2015, с. 152, рис. 105, 9], а за формою має аналоги серед маленьких, заввишки близько 10 см, посудинок цього поселення, віднесених його дослідниками до «кухонної» та «кераміки буго-дністровського вигляду». Щоправда, останні орнаментовані та виготовлені з маси з доданням мушлі [Де- ргачев, Ларина, 2015, с. 165, рис. 114, 2; с. 169, рис. 117, 2; с. 171, рис. 119, 3; с. 178, рис. 125,

5--5]. Найближчі аналоги посудини № 16 автор статті вбачає ще західніше -- на пізньокерешському поселенні з протовінчанськими рисами кераміки Furta-Csato у Східній Угорщині [Makkay et al., 2007, p. 208, fig. 132, 7--9; p. 210,fig. 134, 6]. Одна з виявлених там чаш має не тільки подібні форму, пропорції та пластичну орнаментацію, але й майже тотожні метричні параметри [Makkay, 1990, p. 117, pl. 3, 5; Гаскевич, 2008б, с. 295, рис. 13, 2]. На цій підставі посуд третьої групи можна датувати приблизно серединою VI тис. cal BC.

Співставлення місць поширення знахідок із зазначенням чіткої локалізації свідчить, що з комплексу № 1 походять уламки лише печерської (посудини № 7, 10, 12, 13, 14) та умовно крішської столової (посудина № 16) кераміки, а з комплексу № 2 -- переважно кераміки самчинського типу (посудини № 2 і 3). У матеріалах останнього винятками є фрагмент печерської посудини № 11 і два фрагменти трипільських посудин № 17 і 18, а також уламок посудини № 19 доби бронзи. При цьому одна з трипільських знахідок досить чітко ідентифікується як «фрагмент червоної трипільської посудини», знайдений вище «фрагменту неолітичної кераміки» та «сплощеного нуклеуса» в комплексі № 3, розташованому в центральній частині зачистки 1957 р. [Даниленко, 1958, № 3403, с. 12]. Єдиний нуклеус, який можна співвіднести зі згаданим, теж має шифр «комплекс 2» (рис. 11, 19). Відтак, не виключено, що й уламок неолітичної посудини № 11 насправді походить з комплексу № 3.

Отже, аналіз, проведений з врахуванням всіх матеріалів Глинського І, підтвердив дані В.М. Даниленка про наявність у межах пам'ятки окремих скупчень знахідок, що відрізняються за типом неолітичної кераміки [Даниленко, 1969, с. 106]. При цьому джерела краще підтверджують гомогенність матеріалів комплексу № 1. По-перше, вони виявлені на більшій площі (приблизно 22 м2). Відповідно, їх однорідність є репрезентативною, не пов'язаною з обмеженістю вибірки. По-друге, в межах комплексу № 1 документально зафіксовано групування знахідок у певні структури -- розвали посудин, кам'яні викладки тощо (рис. 2). Це свідчить про відносно добру збереженість культурного шару, складові якого не зазнали значного горизонтального переміщення. На відміну від них матеріали комплексу № 2 походять з розкопу площею лише 6 м2, план якого (якщо його складали) не відомий. Крім того, в колекції до комплексу № 2 віднесено кераміку та кремінь з інших місць зачистки 1957 р. Отже, гомогенність сукупності знахідок з відповідним шифром сумнівна. Але виявлення численних уламків двох неолітичних посудин зі схожою орнаментацією в межах обмеженої ділянки зачистки 1957 р. засвідчено польовими записами. відтак, їх можна пов'язати з одним епізодом функціонування поселення, але не наполягаючи на репрезентативності цієї вибірки.

Підтверджена наявність у межах пам'ятки ділянок зі знахідками кераміки різних типів ставить питання про співвіднесення їх у часі. в польовій документації нема жодних даних про випадки стратиграфічного перекривання одних достовірно неолітичних матеріалів іншими. Це добре узгоджується з текстом звіту, де В.М. Даниленко зауважив, що комплекси № 1 і 2 знаходяться «приблизно на тому ж рівні залягання» [Даниленко, 1958, № 3401, с. 31] та словами про їх «геологічну синхронність» у його монографії [Даниленко, 1969, с. 106]. Відповідно, твердження вченого про те, що «Глинське постає перед нами як стратифіковане поселення із залишками самчинської і печерської фаз розвитку» [Даниленко, 1969, с. 107] є безпідставним, як і постійні згадки про «нижній шар» Глинського І у працях Н.С. Котової [Котова, 2002, с. 22; 2015, с. 40, 41, 102; Kotova, 2003, p. 30]. Очевидно, що насправді тут можливі всі три варіанти співвіднесення різних матеріалів у часі: а) самчинські раніші за крішські та печерські; б) вони синхронні; в) крішські та печерські раніші за самчинські. Отже, вибір В.М. Даниленком останнього варіанту був обумовлений певними загальними міркуваннями, а не реально зафіксованими на пам'ятці фактами.

Відособлене залягання в Глинському І кераміки різних типів дозволяє розглянути і можливий зв'язок її з іншими категоріями інвентарю. Усвідомлюючи, що первинна та вторинна обробка кременю, робота крем'яними та кістяними знаряддями не завжди відбувалася в місцях використання керамічного посуду, варто все ж припустити, що всі знахідки комплексу № 1 є залишками одного епізоду функціонування поселення, тобто, вони синхронні та пов'язані між собою. В цьому разі часом пізніх фаз розвитку культури Кріш-Кереш слід датувати обидва кістяні знаряддя (рис. 12, 7, 8), а також 11 крем'яних виробів (табл. 1). Останні представлені зробленими на відщепах замкнуторетушованою та кінцево-боковою скребачками (рис. 11, 11, 14), тронкованою пластинкою (рис. 11, 2) та латерально ретушованим проксимальним уламком пластини (рис. 12, 5), а також чотирма фрагментованими пластинами та трьома відщепами.

На жаль, серед перерахованих крем'яних знахідок комплексу № 1 немає яскравих, діагностичних для культурної інтерпретації виробів, а їх незначна кількість і бідний набір не дозволяють робити висновки про технологію обробки кременю. Не виділяються вони з-поміж решти кременів і за типом використаної сировини. Проте крем'яний комплекс з Глинського І загалом відзначається певною своєрідністю на тлі решти пам'яток з керамікою печерського типу. Раніше автор писав, що майже на всіх поселеннях зі знахідками відповідного посуду та більш чи менш представницьким крем'яним інвентарем є характерні вироби кукрекської культурної традиції. Винятком з цього правила тоді було названо лише поселення Сокіль- ці VI [Гаскевич, 2005, с. 28]. Нині до нього слід додати і Глинське І. Наявний в колекції № 369 олівцеподібний нуклеус не має шифру, що не дозволяє пов'язувати його з пам'яткою. На користь цього свідчить і те, що така виразна та проста для атрибуції знахідка жодного разу не згадується у польовій документації, текстах звітів і публікаціях. Якщо відсутність кукрекських виробів не спричинена нечисельністю інвентаря Сокільців VI і Глинського І, це спостереження в майбутньому може стати підставою для виокремлення частини ранньонеолітичних поселень регіону за відповідною ознакою. З огляду на це варто зазначити подібність названих пам'яток і за наявністю в їхніх колекціях яскравих зразків кераміки типу столового посуду культури Кріш-Кереш.



Подяки

Автор щиро дякує своїм колегам, співробітникам ІА НАНУ Н.Р. Михайловій за допомогу в роботі з архівними матеріалами, О.О. Мельник, Н.В. Хамайко та О.Л. Вотяковій за сприяння у доступі до знахідок Глинського І у Наукових фондах та Археологічному музеї, М.Ю. Відейку та С.Д. Лисенку за консультації щодо культурно-хронологічної інтерпретації післянеолітичної кераміки, Л.В. Кулаковській за запрошення взяти участь у збірці, а також науковому співробітнику Інституту зоології ім. І.І. Шмальга- узена НАНУ Є.Ю. Яніш за визначення кістки знаряддя з експозиції Археологічного музею.



Література

БлажевичН.В., БурдоН.Б., Вітрик 1.С., Денисова А.О., Карашевич І.В., Карнаух Є.Г., Корпусова В.М., Павленко Л.В., Сон Н. О. Колекції Наукових фондів Інституту археології НАН України. Каталог. -- К., 2007. -- 356 с.

Гаскевич Д.Л. Крем'яні вироби кукрекської культурної традиції в інвентарі буго-дністровських пам'яток Побужжя // Археологія. -- 2005. -- № 3. -- С. 24-- 37.

Гаскевич Д.Л. Кераміка «самчинського» типу та проблеми періодизації буго-дністровської неолітичної культури // КДУ. -- 2008а. -- Вип. 11. -- С. 157-- 187.

Гаскевич Д.Л. Форма дна керамічного посуду буго- дністровських пам'яток Лісостепового Побужжя // АА. -- 2008б. -- № 19. -- С. 275--307.

Гаскевич Д.Л. Северо-понтийское импрессо: происхождение неолитической керамики с гребенчатым орнаментом на юге Восточной Европы // Stratum plus. -- 2010. -- № 2. -- С. 213--251.

Гаскевич Д.Л. Мельнична Круча -- багатошарова пам'ятка первісної доби на півдні лісостепового Побужжя // Колекції Наукових фондів Інституту археології НАН України. Джерела та дослідження. -- К., 2012. -- С. 13--22 (АДІУ. -- Вип. 8).

Гаскевич Д.Л. В.М. Даниленко та періодизація неоліту Південного Бугу: нові запитання до старих джерел // Археологія. -- 2013. -- № 4. -- С. 3--17. Гаскевич Д.Л. Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури // Археологія. -- 2014. -- № 4. -- С. 3--17.

Гаскевич Д.Л. Неолітичні знахідки місцезнаходження Ладижин І у лісостеповому Побужжі (за матеріалами П.І. Хавлюка) // КДУ. -- 2015. -- Вип. 16. -- С. 181--189.

Даниленко В.Н. Археологические исследования на Южном Буге в 1957--1958 гг. (Отчет о работе Сред- небугской неолитической экспедиции) / НА ІА НАН України. -- 1958/5.

Даниленко В.Н. Отчет об исследовании Бугской экспедицией ИА АН УССР неолитических памятников на Южном Буге 1959--1961 гг. / НА ІА НАН України. -- 1959--1961/7.

Даниленко В.Н. Неолит Украины: Главы древней истории Юго-Восточной Европы. -- К., 1969. --

259 с.

Даниленко В.М. Буго-дністровська культура // Археологія Української РСР. -- К., 1971 . -- Т. І. -- С. 85--96.

Даниленко В.Н. Буго-днестровская культура // Археология Украинской ССР. -- К., 1985. -- Т. І. -- С. 118--126.

Дергачев В.А., Ларина О.В. Памятники культуры Криш Молдовы (с каталогом). -- Кишинэу, 2015. -- 504 с.

Котова Н.С. Неолитизация Украины. -- Луганск, 2002. -- 268 с.

Котова Н.С. Древнейшая керамика Украины. -- Киев; Харьков, 2015. -- 154 с.

Пассек Т.С., Черныш Е.К. Неолит Северного Причерноморья // Каменный век на территории СССР. -- М., 1970. -- С. 117--133 (МИА. -- № 166).

ТелегінД.Я. [Рец.]: В.И. Маркевич. Буго-днестров- ская культура на территории Молдавии // Археологія. -- 1977. -- Вип. 23. -- С. 88--91.

Телегин Д.Я. Области культур эпохи неолита юга Европейской части СССР, их хронология и периодизация // Археологические памятники Поднепровья в системе древностей Восточной Европы. -- Днепропетровск, 1988. -- С. 33--56.

Ткачук Т. Кинджали з рогу (кістки) на поселеннях культури Трипілля-Кукутень // Археологічні дослідження Львівського університету. -- 2012. -- Вип. 16. -- С. 81--89.

Хавлюк П.І. Науковий звіт про археологічну розвідку у верхів'ях басейну річки Соб та по річці Південний Буг на участку від с. Ладижин до м. Брацлав Вінницької обл. / НА ІА НАН України. -- 1955/35. Хавлюк П.И. Стоянки развитого неолита в северной части среднего течения Южного Буга // КСИИМК. -- 1959. -- Вып. 75. -- С. 169--173. Черныш Е.К. Буго-днестровская культура // Археология. Неолит Северной Евразии. -- М., 1996. -- С. 19--26.

Размещено на Allbest.ru