Трансформація української національної ідентичності в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Спеціальність 23.00.05 - етнополітологія та етнодержавознавство

Трансформація української національної ідентичності в умовах глобалізації

Пелагеша Наталя Євгеніївна

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі соціокультурних та етнонаціональних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Степико Михайло Тимофійович, Національний інститут стратегічних досліджень, вчений секретар.

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, доцент Лойко Лариса Іванівна, Київський інститут етнокультурологічних досліджень, голова правління;

кандидат філософських наук, Фадєєв Володимир Борисович, Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, завідувач сектору філософських проблем етносу і нації

Захист відбудеться 17 квітня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий « 17 » березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радикандидат політичних наук М.Д. Ходаківський

1. Загальна характеристика роботи

національний ідентичність глобалізація символіка

Актуальність теми. У 1991 році Україна стала системоутворювальним елементом світової політичної системи, зіткнувшись з потужним процесом, який суперечить її державотворчим устремлінням - глобалізацією. Якщо в період модерну, коли на світовій арені постала більшість європейських держав-націй, суверенітет та чітко визначені кордони були гарантією успішності державотворення, то в епоху постмодерну і глобалізації їх значення в процесі побудови національної держави поставлено під сумнів процесами розпаду Вестфальскої системи міжнародних відносин. Проте закінчення ери національної держави, як передрікали деякі дослідники, не відбулося. Національна держава залишається основною структурною одиницею світового порядку. Але сьогодні її суб'єктність обмежена діяльністю нових акторів міжнародної політики - наддержавних утворень, міжнародних урядових та неурядових організацій, транснаціональних корпорацій, тощо. Вони стали не менш впливовими, ніж національна держава, та перебрали на себе право втручатися у внутрішні справи окремої країни і здійснювати такі політики, які раніше вважалися виключно справою її компетенції. Нові, породжені глобалізацією актори міжнародних відносин, трансформують не тільки економіку національних держав, а й дедалі більше впливають на соціокультурну сферу, а отже, на процеси формування ідентичності. Беручи гуманітарну сферу під свою опіку, вони встановлюють власні правила її функціонування та розвитку. Сучасні постмодерністські концепції стверджують, що національна ідентичність є безпосередньо пов'язаною з конкретним історичним моментом та системою змістів, які продукуються всередині країни та поза її межами. Оскільки «гарячі війни» за сучасної системи міжнародного права є процедурою досить ускладненою, то «воєнні дії» суб'єкти глобалізації переносять у соціокультурну сферу, прикладаючи багато зусиль для поширення власних цінностей, змістів, ідеалів, культурних зразків та мови, що й формують ідентичність. Події набувають рис «холодної війни», а «бойові дії» ведуться за свідомість та лояльність (ідентичність) тих чи інших груп населення. Ці процеси набули значних масштабів і змусили таких визнаних світових авторитетів, як З. Бауман, С. Хантингтон та Ю. Хабермас, заговорити про кризу національної ідентичності, її розмивання та трансформацію.

Оскільки національна ідентичність є умовою існування будь-якої держави-нації, необхідність вивчення процесів розмивання та трансформації української національної ідентичності визначає актуальність даної роботи. Досліджувана тема має суттєве значення для подальшого розвитку Української держави ще й тому, що за більшістю прогнозів процеси глобалізації тільки набирають обертів та продовжуватимуть впливати на соціокультурне середовище держав-націй.

Дослідження у цьому напрямку здійснене у дисертаційній роботі спираючись на поняття ідентичності, розроблене вітчизняними науковцями. Воно також базується на переосмисленні теоретичних надбань європейської етнополітології, теорії міжнародних відносин та глобалістики. Проблеми формування української національної ідентичності є предметом плідних досліджень багатьох українських та зарубіжний вчених. Цій темі присвячені роботи М. Обушного, Л. Ярошенко, І. Кресіної, Л. Шкляра, В. Євтуха, Ю. Шаповала, В. Потульницького, В. Смолія, І. Кураса, Б. Попова, М. Степика, В. Крисаченка, В. Школьняка, А. Свідзінського, В. Капелюшного, О. Штоквиша, Ю. Стрюка, В. Огірчука, С. Здіорука, В. Піддубного, О. Мироненка, М. Михальченка, Г. Дзюбка, Б. Сушинського, Ю. Римаренка, М. Шульги, О. Картунова, О. Гнатюк, Я. Грицака, Г. Кас'янова, Л. Нагорної, О. Проценка, М. Рябчука, Р. Шпорлюка, Б. Андерсона, Р. Брубейкера, Е. Ґелнера, Е. Хобсбаума та багатьох інших.

Аналіз природи, структури і механізмів функціонування індивідуальної та колективних ідентичностей здійснені автором на основі робіт П. Бергера, Н. Лумана, Ю. Хабермаса, Ж. Лакана, Р. Бенедикт, М. Мід, Г. Гарфінкеля, В. Хесле, Н. Гофмана, У. Джеймса, Ч. Кулі, М. Фуко, М. Львової, М. Сусоєва, Є. Трубіної, Ю. Павлової, В. Малахова, Е. Еріксона та ін. Аналіз літературних джерел вказує на відсутність комплексного вивчення процесу трансформації української національної ідентичності в умовах глобалізації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в межах загальноінститутських проектів Національного інституту стратегічних досліджень «Гуманітарний розвиток України: стан та перспективи» (державний реєстраційний номер 0104U002640, 2004 р.); «Гуманітарні пріоритети суспільно-політичного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0105U001184, 2005 р.); «Гуманітарна політика держави на сучасному етапі» (держаний реєстраційний номер 0106U2640, 2006 р.); «Щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0106U002638, 2006 р.); «Щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0107U002501, 2007 р.); «Стратегія гуманітарного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0107U002502, 2007 р.); «Щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0108U000949, 2008 р.); «Гуманітарна політика держави: шляхи утвердження української національної ідентичності» (державний реєстраційний номер 0108U000951, 2008 р.), «Проект щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України (Експертна доповідь)» (державний реєстраційний номер 0108U000948, 2008 р.).

Метою дисертаційної роботи є концептуалізація процесів трансформації української національної ідентичності в умовах глобалізації.

Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:

- вивчити уявлення про формування та трансформацію персональної та колективних ідентичностей у сучасних соціально-політичних науках;

- довести, що національна ідентичність як сфера ідей, цінностей та змістів внаслідок процесів глобалізації та регіоналізації стає залежною від наднаціональних ідентичностей через часткову втрату суверенною державою монополії на контроль соціокультурної сфери, яка продукує ідентичність;

- визначити цілі конструювання наднаціональних ідентичностей в межах наднаціональних утворень;

- конкретизувати механізми конструювання наднаціональних ідентичностей наднаціональними утвореннями;

- обґрунтувати, що стан та динаміка регіональної поляризації України є наслідком не тільки культурно-історичних відмінностей між Сходом та Заходом держави, а й результатом впливу на її соціокультурне середовище наднаціональних утворень ЄС та СНД та проведення ними конкуруючих за цілями, але однаковими за механізмами побудови політик ідентичності;

- узагальнити витоки, завдання, історію формування та розкрити механізми реалізації на території України політики панросійської ідентичності;

- дослідити історію формування, цілі та механізми реалізації на сучасному етапі політики європейської наднаціональної ідентичності у Європейському Союзі;

- обґрунтувати необхідність європеїзації української національної ідентичності та реалізації в Україні проекту європейської наднаціональної ідентичності;

- визначити напрями політики європейської ідентичності в Україні.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є українська національна ідентичність в умовах глобалізації.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є чинники та особливості трансформації української наднаціональної ідентичності під впливом глобалізації.

Методологічна і теоретична основа дослідження. Методологічною основою роботи є постмодерністська концепція соціального конструктивізму. На теоретичному рівні дослідження застосовані наступні методи наукового пошуку: системний підхід та системний аналіз - для вивчення концептуальних підходів до формування та функціонування персональної та колективних ідентичностей; метод систематизації, діалектичний аналіз - для вивчення ключових теорій, концепцій, ідей щодо трансформації ідентичностей; порівняльно-історичний метод, логічний та теоретичний аналіз - у дослідженні витоків та передумов формування наднаціональних ідентичностей; функціонально-структурний аналіз - у процесі дослідження механізмів реалізації політик ідентичності наднаціональними утвореннями; синтез, аналогія - для вивчення європейської та панросійської наднаціональних ідентичностей; порівняння та абстракція для формування концепції європеїзації українського соціокультурного простору.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є міждисциплінарним дослідженням процесів впливу глобалізації на процеси формування та трансформації української національної ідентичності. Наукові положення, які найбільшою мірою розкривають її новизну, полягають тому, що в дисертаційній роботі

вперше:

- доведено, що національна ідентичність як сфера ідей, цінностей та змістів в умовах глобалізації та інтеграції є залежною від наднаціональних ідентичностей, внаслідок часткової втрати державою монополії на контроль соціокультурної сфери. Наднаціональні утворення через освітні, культурні, інформаційні та інші практики створюють власні маркери ідентичності, які можуть існувати поряд з маркерами національної ідентичності на початковій стадії формування, а в перспективі спроможні трансформувати їх до власної самототожності, що є проблемою національної безпеки держави;

- обґрунтовано, що метою побудови наднаціональних ідентичностей є реконфігурація національних ідентичностей, зміна в системі ідентичностей громадян, перетворення змістів «Я» та «Інший» в такий спосіб, який би співпадав з цілями побудови цих наддержавних утворень. Суб'єктами побудови наднаціональних ідентичностей можуть бути: 1) наднаціональне утворення, 2) національна держава, 3) наднаціональне утворення і національна держава;

- визначено, що механізмами, за допомогою яких наднаціональні утворення конструюють свої ідентичності є: 1) політика громадянства; 2) проекти наддержавних об'єднань, що створюються та розвиваються відповідною елітою, 3) побудова спільного інформаційно-комунікаційного простору, що поширює у суспільстві ідеї щодо легітимності наднаціонального утворення та створює уніфіковані поля обміну та комунікації; 4) реалізація наднаціональної освітньої політики; 5) запровадження однієї мови, яка б виконувала функцію lingua franca для об'єднаної спільноти; 6) проведення наднаціональної культурної політики, 8) символізація наднаціонального рівня (прапор, гімн, наднаціональна валюта, інша спільна символіка);

дістало подальший розвиток

- виявлення витоків та причин регіональної поляризації України. Доведено, що її динаміка є наслідком не тільки культурно-історичних відмінностей між Сходом та Заходом, а й результатом впливу на соціокультурне середовище наднаціональних утворень ЄС та СНД та проведення ними відповідних політик ідентичності;

- дослідження того, що політика формування панросійської національної ідентичності є продовженням проекту побудови російської національної ідентичності, реалізація якого бере початок в XIX столітті в Російській імперії. Будучи реалістською за цілями, сучасна зовнішня політика Росії є конструктивістською за методами реалізації, оскільки залучає до арсеналу формування зовнішньополітичних стратегій та дій соціокультурний контекст - ідеї та цінності. З такої точки зору панросійська наднаціональна ідентичність є конкуруючою з європейською. Вони є однаковими за механізмами побудови, але конкуруючими за цілями. Панросійська ідентичність є інклюзивною по відношенню до української та може замінити її;

- обґрунтування необхідності введення в науковий дискурс поняття «політика ідентичності». Політика ідентичності визначена як система цілей та заходів, що здійснюються її суб'єктом з метою створення таких умов, за яких особа ідентифікувала б себе з національною державою та (або) відповідним наддержавним утворенням.

удосконалено

- виявлення витоків, передумов становлення, змісту, функцій та механізмів формування європейської наднаціональної ідентичності. Поширення її в Україні повинно перетворитися на одну з складових національного проекту. Політика європейської ідентичності має реалізовуватися за наступними напрямами: поширення європейського наративу, легітимація європейського громадянства, приєднання до європейського інформаційно-комунікаційного простору, створення позитивного іміджу ЄС в Україні, європеїзація української освіти та приєднання до європейських освітніх інтеграційних процесів, здійснення в Україні стандартів мовної політики ЄС, реалізація наднаціональної культурної політики ЄС, символізація наднаціонального європейського рівня, в тому числі через архітектуру.

Практичне значення одержаних результатів полягає у пропозиції нового підходу до проблеми трансформації української національної ідентичності, який може бути використаний при розробці державної гуманітарної політики та політики розвитку національного соціокультурного простору.

Викладені в дисертації висновки можуть бути застосовані також у науково-дослідницькій сфері - для подальшої розробки теоретичних та прикладних проблем, пов'язаних з темою національної ідентичності; у державному управлінні - для розробки державних концепцій та програм розвитку соціокультурної сфери, у навчальному процесі - при викладанні курсів з етнополітології, політології, глобалістики, теорії міжнародних відносин, під час підготовки навчальних посібників з гуманітарних дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Всі принципові положення дослідження належать особисто здобувачеві.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу етнонаціональних та соціокультурних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, використовувалися у процесі читання нормативних курсів з етнополітології та теорії міжнародних відносин в Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій в м. Києві (довідка про впровадження № 08/35 від 14 січня 2009), для написання аналітичних матеріалів для Секретаріату Президента України (довідка про впровадження № 293/1008 від 29 грудня 2008 р.). Основні положення і висновки роботи оприлюднені автором на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях, конгресі, семінарі, круглих столах, а саме: Науково-практичній конференції за міжнародною участю «Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні» (м. Київ, Національна академія державного управління при Президентові України, 2006); Всеукраїнській науковій конференції «Україна на межі тисячоліть: історія та сучасність» (м. Луганськ, Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, 2006); Міжнародному семінарі «Освіта в багатокультурному суспільстві: традиції та інновації» (м. Севастополь, Севастопольський національний технічний університет, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості» (м. Кривий Ріг, Криворізький державний педагогічний університет, Запорізький національний університет, 2006); Міжнародній науковій конференції «Менеджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення, (м. Суми, 2007); Всеукраїнській теоретичній й науково-практичній конференції з правознавства, політології та соціології «Трансформація політичної системи: соціальні перетворення та законодавчий процес» (м. Київ, 2007); Міжнародній науково-технічній конференції «Cominfo - 2007» (АР Крим 2007); Другому Міжнародному конгресі «Українська освіта у світовому часопросторі», (м. Київ, 2007); IV міжнародній науково-методичній конференції «Сучасні тенденції розвитку вищої освіти, трансформація навчального процесу у технологію навчання» (м. Київ, Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій, 2007); круглому столі «Проблеми та перспективи входження України в європейський інтелектуальний простір», (м. Київ, Національний інститут стратегічних досліджень, 2008).

Публікації. За результатами наукового дослідження опубліковано 25 наукових праць. З них монографій - 1, статей у наукових фахових виданнях - 4, статей у інших наукових виданнях - 6, статей у монографіях - 2, тез доповідей на наукових конференціях, конгресі, семінарі, круглих столах - 12. Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел (197 позицій, з них іноземними мовами - 24). Загальний обсяг дисертації становить - 188 сторінок, основна частина - 169 сторінок.

2. Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано наукову новизну, висвітлено теоретичне і практичне значення роботи, викладено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади дослідження феномену ідентичності» досліджуються методологічні підстави аналізу трансформації національної ідентичності в умовах глобалізації.

Розглядається еволюція підходів до трактування персональної та колективних ідентичностей. Глибокі та плідні теоретичні розвідки щодо розвитку уявлень про ідентичність можна знайти у багатьох дослідників з різних сфер гуманітарного знання від соціальної філософії до політології, психології, етнології та міжнародних відносин. Звернення до історії проблематизації ідентичності показує, що в традиційному суспільстві, яке відрізнялося відносно простим соціальним устроєм і пропонувало своїм членам однозначні й несуперечливі моделі поведінки і світосприймання, питання про самовизначення як таке, очевидно, не було проблематизоване. Проблематизація ідентичності та розгляд її як самостійної філософської проблеми пов'язані з ускладненням структури соціальних відносин при переході від традиційного суспільства до індустріального. Вона була осмислена в рамках класичної філософії Нового часу у вигляді питання про пошуки тієї підстави, яка дозволяє індивідові залишатися самототожною особою, однією і тією ж у різні моменти біографії, у тому числі і такі, що відносяться до різних соціальних реальностей. Такою основою класичною філософією було визначено самототожну свідомість, що усвідомлює власну єдність у різні моменти часу на підставі пам'яті про пережиті моменти біографії. Розробка даної проблематики присутня в працях англійських емпіриків Дж. Локка, Дж. Берклі, Д. Юма, Д.С. Міля, а також у німецькій класичній філософії, яку представляють І. Кант, Г.В.Ф. Гегель, К. Маркс, Ф. Енгельс.

Однак проблемою соціальної філософії ідентичність стала тільки в рамках посткласичної філософії, яка відмовилась від розгляду даного концепту в якості деякої «вродженої універсалії» та звернулась до вивчення її соціальних основ. Соціально-філософський поворот у розгляді проблеми ідентичності призвів до того, що проблематизації і вивченню піддалося не стільки питання про суть даного явища, скільки питання виявлення і вивчення соціальних передумов формування певного образу себе і механізмів самоідентифікації. Так, цілісна теорія ідентичності була розроблена в рамках психоаналізу (А. Адлер, Е. Берн, М. Кляйн, Ж. Лакан, З. Фрейд, Е. Еріксон, К. Юнг). Велика робота по дослідженню феномену ідентичності була проведена в рамках антропологічної традиції (Ф. Арес, Р. Бенедикт, Р. Босс, А. Кардінер, К. Леві-Строс, Б. Малиновський, М. Мід, Е. Б. Тейлор, М. Еліаде), та пов'язаних з нею історичних (Ф. Бродель, Ж. Ле Гофф, А. Тойнбі, О. Шпенглер) і соціально-антропологічних та етнометодологічних шкіл (Й. Гейзінга, Г. Гарфінкель, П. Бурдье). Альтернативну теорію ідентичності пропонує соціальна феноменологія в особі таких авторів як А. Щюц, Т. Лукман і П. Бергер. Дана теорія також проблематизує «природність» самовизначення індивідів і ставить питання про залежність персональної ідентичності від соціальних інститутів, пануючих у суспільстві. Отже, поступово акцент з внутрішнього світу особи, з проблеми ідентичності як самототожності переноситься на ідентичність як аналог чому-небудь. Ідентичність, що набувається в зовнішніх зв'язках, як певний соціальний конструкт актуалізується в роботах, що стосуються взаємовідношення людини і натовпу.

Дослідження розвитку уявлень про ідентичність привели до наступних висновків. Ідентичність може бути персональною (особистою) та колективною (груповою). Ідентичність не є вродженою універсалією або утворенням, іманентно притаманним особі. Ідентичність конструюється соціумом і народжується та зникає під впливом певних соціальних та культурних процесів, змінюється разом з ними. Вона залежить від соціального контексту, в середині якого і за допомогою якого індивіди та групи конструюють, змінюють та захищають свою ідентичність. Ідентичність безпосередньо пов'язується з проблемою дискурсу, який розуміється як спосіб продукування та організації значень у середині певного соціального контексту та є фактором універсалізації існуючого порядку і засобом контролю соціуму над індивідом. Ідентичність є процесом відбору, інтеграції і диференціації різних ідентифікацій, тобто ідентичність розглядається також і як процес. Конфігурація ідентичності знаходиться під впливом двох процесів: по-перше, людині потрібно зберегти та підтримувати відчуття ідентичності; по-друге, постійні зміни в соціальному середовищі, серед значимих інших потребують постійних змін у структурі ідентичності людини. Тому ідентичність як соціальний феномен - це процес, а не стан. Ідентичність з'являється, змінюється, трансформується і врешті-решт зникає.

Колективна ідентичність - це процес ідентифікації особою себе з певним колективним утворенням. У щоденному житті людина володіє кількома типами ідентичностей. Вони одночасно існують у кожному суспільстві. До колективних (групових) ідентичностей належать: етнічна, національна, наднаціональна, расова, цивілізаційна, релігійна, конфесійна, ґендерна, вікова, класова, професійна тощо. Ці типи ідентичностей можуть бути стабільними та нестабільними, ексклюзивними та інклюзивними. Сучасна людина володіє багатьма типами ідентичностей. Немає підстав говорити про пріоритет якоїсь однієї з них. Кожний тип ідентичності актуалізується ситуативно. За життя людина може змінити багато типів індентичностей.

При переході від одного типу суспільства до іншого одні типи ідентичності зникають, інші народжуються. Національна ідентичність не є сталим утворенням, оскільки, як і будь-який інший тип колективних ідентичностей, вона трансформується відповідно зі зміною соціокультурних процесів. Трансформація соціокультурної сфери країн під впливом глобалізації є визнаним фактом у соціальних науках. Внаслідок цього національна ідентичність також зазнає змін і змінюється, еволюціонує разом з еволюцією концепту суверенітету. Позбавлення держави монополії на керування соціокультурною сферою (політиками ідентичності) внаслідок розмивання суверенітету свідчить про розмивання права держави конструювати національну ідентичність. На даному етапі розвитку глобалізаційних процесів національна ідентичність зникнути не може, оскільки зберігаються кордони національних держав. Натомість вона трансформується під впливом соціокультурних процесів, зумовлених глобалізацією. Це відбувається через відчуження суверенного права національної держави контролювати соціокультурну сферу. Соціокультурні трансформації всередині держави спричиняють суб'єкти глобалізації, під впливом яких і трансформується національна ідентичність.

Процеси суспільного розвитку спричинюють становлення нових людських спільностей і появу нових відповідних цим спільностям колективних ідентичностей. Поява нових спільностей, що постають внаслідок утворення наднаціональних об'єднань держав, зумовлює появу нових колективних ідентичностей, які відповідають цим новим колективним спільностям. Поява наднаціональної ідентичності відповідає на запитання, коли міжнародні відносини з далеких для пересічної людини подій та проблем стають частиною життя громадянина.

Наднаціональні утворення поширюють свій вплив та спричинюють трансформацію національної ідентичності через конструювання на території об'єктів впливу притаманних їм наднаціональних ідентичностей. Відповідно в межах ЄС будується (пан)європейська наднаціональна ідентичність, а в межах СНД - панросійська. Враховуючи позицію конструктивістів, у відповідності з якою метою акторів міжнародних відносин є побудова відповідних ідентичностей, вплив ЄС та СНД на внутрішньополітичну ситуацію в Україні потрібно оцінювати не тільки в економічних та військових термінах, а також у термінах поширення ідей та цінностей, які реконфігурують національну ідентичність. У відповідності з основною функцією ідентичності наднаціональні ідентичності створюються для легітимації існування та діяльності наднаціональних утворень серед громадян країн-членів. Наднаціональна ідентичність існує як одна з колективних ідентичностей особи. Як і будь-який тип колективних ідентичностей, які є соціальними за своєю суттю, наднаціональні ідентичності контролюють наднаціональне утворення над індивідом або групою осіб. Якщо людина ідентифікує себе з наднаціональним утворенням, то вона підтримуватиме зовнішньополітичний курс держави, що зумовлює активність наднаціональних утворень у цій сфері.

Оскільки наднаціональне утворення за своєю структурою та функціями є подібним до держави, то для формування наднаціональної ідентичності використовуються ті самі механізми, що й для національної ідентичності, а саме запровадження наднаціонального громадянства; формування різноманітних проектів наднаціональних утворень; поширення ідеологем та міфів, що є механізмами соціокультурного синтезу всередині наднаціонального утворення; побудова спільного інформаційно-комунікативного простору, реформування освітніх систем країн-членів, які спрямовуються не тільки на виховання громадян національних держав, а і громадян наднаціонального утворення; поширення сфери застосування однієї мови, яка б виконували функцію lingua franca всередині спільноти; проведення наднаціональної культурної політики. Ці механізми використовуються і ЄС, і СНД для конструювання відповідно європейської та панросійської ідентичності, а процеси їх побудови відбуваються паралельно. Українська національна ідентичність трансформуватиметься під їх впливом.

У другому розділі - «Україна як суб'єкт створення панросійської наднаціональної ідентичності» доводиться, що Російська Федерація, намагаючись відновити свій вплив на теренах колишнього СРСР, створює аналогічне ЄС наднаціональне утворення - СНД. Як для його легітимації так і для легітимації своєї політики в пострадянських країнах Росією використовуються ті ж механізми, що і у Європейському Союзі. Це означає, що на території СНД формується певний тип наднаціональної колективної ідентичності та проводиться політика наднаціональної ідентичності. Для опису даного типу колективної наднаціональної ідентичності в дослідженні вводиться поняття «панросійська ідентичність». Паралель між процесами, що відбуваються в межах об'єднаної Європи, та СНД і європейською та панросійською ідентичністю стає більш очевидною, якщо до прикметника «європейська» додати префікс «пан». Поняття «панєвропейська ідентичність» є безумовно паралельним поняттю «панросійська ідентичність» і краще відображає процеси, що відбуваються в межах обох геополітичних зон. Метою останньої є створення таких умов, за яких індивід відчував би себе частиною панросійського соціокультурного простору.

Не дивлячись на те, що на поверхні лежать реалістські засади зовнішньої політики РФ, які передбачають для відновлення та підтримки власного впливу використання економічних та силових важелів, при більш пильному аналізі стає очевидним, що далеко не останніми в сучасному зовнішньополітичному курсі, сформованому російською елітою, є також «м'яка сила» (soft power) і ідеї конструктивістів. Будучи реалістською за цілями зовнішня політика Росії є конструктивістською за методами її реалізації, бо залучає до арсеналу формування зовнішньополітичних стратегій та дій соціокультурний контекст - ідеї та цінності. Це виражається в проведенні на території СНД політики панросійської наднаціональної ідентичності, мета якої полягає в легалізації існування СНД в очах громадян країн-членів організації. Російська наукова література свідчить про потужну теоретичну базу, на основі якої ця політика заснована. Вона не є абстрактним теоретичним конструктом. Засобами її створення виступають реальні політичні кроки РФ, що виражаються в побудові в межах СНД „єдиного гуманітарного простору» та розширення меж «русского мира». Зміст панросійської ідентичності утворюють такі компоненти як поліетнізм, євразійська геополітична орієнтація, православна конфесійність, імперський тип політико-правової організації, російська мова як універсальний засіб комунікації. У дисертації проаналізовані юридичні механізми втілення даного проекту в життя через інституалізацію СНД. На території України ця політика проводиться по таких напрямах: збереження та посилення домінуючих позицій російської мови, формування єдиного інформаційно-комунікативного поля з метою формування певного типу «уявленої спільноти» в межах СНД, відновлення уніфікованого науково-освітнього простору, створення спільного культурно-символічного простору, деконструкція національного історичного наративу. Дане дослідження об'єктивує дію перерахованих механізмів на території України, аналізує їх вплив на процеси самоідентифікації українських громадян та показує, що поряд з маркерами української національної ідентичності з'являються маркери панросійської наднаціональної ідентичності. Вони або знаходяться поряд з українськими, створюючи у громадян України панросійську ідентичність та легалізуючи СНД як наднаціональне утворення, або заміняють їх, ставлячи під загрозу існування окремої української національної ідентичності.

Після розвалу СРСР Росія сьогодні відроджує, інтенсифікує і створює нові механізми, які забезпечували б умови, на основі яких громадяни нових незалежних держав ідентифікували б себе з Росією та СНД і, відповідно, підтримували інтеграцію своїх країн до цього наднаціонального утворення. Аналіз стосунків між Україною та Росією в соціокультурній сфері приводить до висновку, що сучасна регіональна поляризація України та її динаміка є наслідком не тільки культурно-історичних відмінностей між населенням Сходу та Заходу України, що склалися історично, а й результатом цілеспрямованої політики ідентичності, що проводиться РФ. Показано, що українська національна ідентичність здатна трансформуватися під впливом панросійської наднаціональної ідентичності, і це може вступати в суперечність як з цілями державотворення, так і з євроінтеграційними прагненнями України. Панросійська ідентичність є інклюзивною (від англ. іnclusive - такий, що включає) по відношенню до української національної ідентичності, тобто такою, що здатна включити її в себе та розмити її межі. Вона виступає як репресивна, тобто така, що може замінити українську національну ідентичність, бо механізми її конструювання формують ілюзію «нерозрізнення», оскільки деконструюються підстави для існування окремої української національної ідентичності (єдина з Росією мова, історія, єдиний міф про начала, практично єдина освітня та комунікативна системи, спільний соціокультурний, науковий та ін. простори і т.д.). Якщо маркери європейської наднаціональної ідентичності знаходяться поряд з маркерами національної, не замінюючи їх (наприклад, англійська мова залишається другою мовою поряд з національними мовами, які продовжують відігравати традиційну для них роль), то маркери панросійської ідентичності здатні замінити (фактично знищити) маркери української.

Оскільки панросійська ідентичність будується на основі російської національної ідентичності, розглядаються історія та механізми її формування, обґрунтовується спадкоємність цих процесів. Показано, що протягом ХІХ ст. Росія, як і всі європейські країни, вирішувала проблему політичної консолідації та гомогенізації суспільства, перетворення імперії на національну державу шляхом утвердження загальнонаціональної ідентичності. Придушення українського національно-визвольного руху та русифікація України відбувалися в межах саме цього проекту та за допомогою цих же механізмів.

Дослідження процесів створення російської національної ідентичності для України сьогодні є важливим тому, що РФ не відмовилася від спроб створення російської ідентичності і на теренах своїх колишніх колоній. Росія надзвичайно активно продовжує спроби створити на території колишньої Російської імперії і на території України єдину ідентичність, яка б легітимізувала її присутність. У дисертації ці спроби об'єднано під назвою «політика панросійської ідентичності» та доведено, що проект її реалізації активно відбувається на теренах нашої держави. В Україні результатами її реалізації є зменшення підтримки євроінтеграційного зовнішньополітичного курсу держави та зростання кількості громадян, які ідентифікують себе з СНД і вважають за необхідне участь України в інтеграційних процесах на території СНД під егідою Росії. З такої точки зору панросійська наднаціональна ідентичність є конкуруючою з європейською, вони однакові за механізмами побудови, але конкуруючі за цілями.

У третьому розділі «Європейська наднаціональна ідентичність: досвід для України» аналізується зміст, функції та історія формування європейської наднаціональної ідентичності. Її поява є об'єктивним наслідком перетворення об'єднаної Європи з міждержавного об'єднання на наддержавний інститут, автономний суб'єкт міжнародного права та міжнародних відносин. Сьогодні європейська ідентичність існує як одна з колективних ідентичностей, поряд з національною ідентичністю, не замінюючи її, але викликаючи її трансформацію. Це означає, що, не зважаючи на те, що інституції та ідентичності є відносно стабільними елементами політичного життя, національні ідентичності громадян країн-членів ЄС стають більш інклюзивними, оскільки європейська інтеграція задумувалась усіма її творцями з метою подолання негативних наслідків націоналізму. Така інклюзивність означає, що «іншими» вважаються не ті, хто перебуває за межами національних держав, а ті, хто знаходяться поза межами наддержавного утворення (ЄС). Зміст європейської ідентичності полягає у формуванні в громадян країн-членів ЄС відчуття приналежності до ЄС як до наднаціонального утворення, легітимації його існування та діяльності поряд з національною державою.

Становлення європейської ідентичності є цілеспрямованим проектом, який реалізується європейською елітою, починаючи з 70-х років 20-го століття в соціокультурній сфері країн-членів ЄС через проведення політики європейської ідентичності. Європейська ідентичність розглядається як найважливіша умова життєздатності та подальшого розвитку європейського проекту. Її конструювання відбувається за допомогою тих же механізмів, які створювали відчуття приналежності громадян до національної спільноти. Цими механізмами на рівні ЄС є: розвиток наднаціонального європейського громадянства, створення європейського наднаціонального символічного простору, формування загальноєвропейського інформаційно-комунікаційного простору, проведення на рівні ЄС культурної, мовної, спортивної політик, розвиток наднаціональної системи бібліотек, яка формує європейську колективну пам'ять. Одним з найважливіших механізмів формування європейської ідентичності є інтеграційні процеси в сфері освіти країн ЄС. Оскільки у сучасній освітній політиці ЄС спостерігаються по суті такі ж тенденції, які були в освітніх системах держав-націй (зростаючий влив на національні освітні політики Європарламенту та Єврокомісії, включення в освітні програми «європейського виміру», масштабна підтримка вивчення англійської, яка стала б основою «уявленої спільноти» в межах ЄС і т.д.), можемо зробити висновок, що цілями реформ в освітній системі в Європі, крім декларованих економічних, є ще й політичні, що полягають у використанні освітньої системи для формування у громадян країн-членів ЄС почуття приналежності до європейської спільноти та легітимізації ЄС як наддержавного утворення. Всі освітні програми ЄС повністю інтегровані в національні освітні системи. Цей виключно технічний маневр дозволив де-юре позбавити сенсу будь-які дебати щодо їх політичного значення та наслідків.

Сьогодні європейська наднаціональна ідентичність перебуває на стадії становлення. Перехід цього процесу на якісний рівень за умови, що наша держава не залучатиметься до нього, матиме для України негативні наслідки. Створення сильної європейської ідентичності стане могутнім розділяючим фактором по відношенню до зовнішніх для ЄС народів. Дихотомія створення кордонів спільноти «ми-вони» буде перенесена з національного (ми німці - вони французи) на наднаціональний (ми європейці - вони не європейці) рівень. Таки чином посилення внутрішньої інтеграції ЄС може призвести до чергового розлому Європи на ЄС-простір, та не ЄС-простір. Тому курс на євроінтеграцію і перспектива членства в Європейському Союзі приводять до необхідності говорити про створення європейської ідентичності в Україні. Створюючи власну національну ідентичність надзвичайно важливо відтворювати європейську ідентичність України.

Висновки

Метою дисертації є вивчення та концептуалізація процесів трансформації української національної ідентичності під впливом глобалізації. Поставлена мета зумовила міждисциплінарність дослідження та залучення для його проведення результатів науково-теоретичних пошуків широкого спектру дисциплін: етнополітології, політології, соціології, психології, теорії міжнародних відносин, історії міжнародних відносин, глобалістики. У роботі розроблено авторський концептуальний підхід до тлумачення процесів трансформації української національної ідентичності, який має інструментальні характеристики та може бути використаний при формуванні державної гуманітарної політики.

Доведено, що дослідження процесів трансформації національної ідентичності під впливом глобалізації можливе на основі конструктивістської парадигми, яка розглядає національну ідентичність як один з типів колективних ідентичностей. У відповідності з цим підходом залежність ідентичності від соціального контексту, всередині якого і за допомогою якого індивіди та групи конструюють, змінюють та захищають свою ідентичність, дало підстави стверджувати, що національна ідентичність трансформується під дією викликаних глобалізацією процесів соціокультурної трансформації. Оскільки національна ідентичність є дискурсивною формацією, що формується державою як результат певних культурних політик (інформаційної, культурної, освітньої, політики громадянства тощо), то відчуження суб'єктами глобалізації суверенного права національної держави проводити ці політики, спричинює відчуження її спроможності контролювати конструювання національної ідентичності. Це пов'язано з розмиванням народженого в межах Вестфальської системи концепту суверенітету, та появою під дією глобалізації концепту «розподіленого суверенітету», який означає, що сьогодні національні держави частково втратили можливість впливати на власну внутрішню політику.

Такі суб'єкти глобалізації як наднаціональні утворення поширюють свій вплив та сприяють трансформації національної ідентичності через конструювання на території об'єктів впливу відповідних наднаціональних ідентичностей, які постають як колективні ідентичності, притаманні новим політичним спільнотам, що утворюються в межах кордонів наднаціональних утворень. Наднаціональні ідентичності наддержавних об'єднань створюються для легітимації їх існування та діяльності серед громадян країн-членів. Відповідно в межах ЄС будується європейська наднаціональна ідентичність, а межах СНД - панросійська. Створення наднаціональних європейської та панросійської ідентичностей зумовлене появою нових колективних спільнот, що постають у межах ЄС та СНД. Українська національна ідентичність трансформуватиметься під впливом наднаціональних об'єднань ЄС та СНД, які є суб'єктами глобалізації щодо нашої держави та проводять на її території власні політики ідентичності.

Сучасна регіональна поляризація України та її динаміка є наслідком не тільки культурних відмінностей між Cходом та Заходом України, що склалися історично, а й результатом реалізації цих політик ідентичності. Панросійська наднаціональна ідентичність є конкуруючою з європейською. Вони є однаковими за механізмами побудови, але конкурують за цілями. Таким чином, за умов глобалізації процеси ідентифікації з національною та наднаціональною спільнотами повинні бути об'єктом державної політики, що приводить до необхідності введення поняття «політика ідентичності». Для легітимації європейського зовнішньополітичного курсу та легітимації ЄС як наднаціонального утворення для українських громадян, в Україні має бути розроблена та впроваджена політика європейської ідентичності, основні напрямки якої пропонуються.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії:

Пелагеша Н. Є. Україна в смислових війнах постмодерну: трансформація української національної ідентичності в умовах глобалізації / Наталя Євгеніївна Пелагеша. - К. : НІСД, 2008. - 288 с.

Статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:

2. Пелагеша Н. Освіта для де/конструкції ідентичності (про політичний зміст Болонського процесу) / Н. Пелагеша // Віче. - 2007. - № 13. - Ч. 1. - С. 43-45; № 17. - Ч. 2. - С. 44-46.

Пелагеша Н. Є. Освітня політика Європейського Союзу: етапи формування та сучасні тенденції розвитку / Н. Є. Пелагеша // Політологічний вісник : зб. наук. праць. - К. : «ІНТАС», 2007. - Вип. 26. - С. 58-67.

Пелагеша Н. Є. Українська національна ідентичність: шляхи європеїзації / Н. Є. Пелагеша // Стратегічні пріоритети. - 2008. - № 3 (8). - С. 61-66.

Пелагеша Н. Є. Студентська та викладацька мобільність у Західній Європі / Н. Є. Пелагеша // Політичний менеджмент. - 2008. - № 6. - С. 167-173.

Статті у інших наукових виданнях:

Пелагеша Н. Є. Соціокультурні трансформації пострадянських суспільств: методологія осмислення / Н. Є. Пелагеша // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького держ. пед. ун-ту ім. Г. Сковороди : наук.-теорет. зб. - Переяслав-Хмельницький, 2005. - С. 242-250.

Пелагеша Н Є. Українська державна ідентичність в контексті євроінтеграції / Н. Є. Пелагеша // Гуманітарний вісник Запорізької державної академії : зб. наук. праць. - Запоріжжя : ЗДІА, 2006. - Вип. 25. - С. 113-122.

Пелагеша Н. Є. Україна в проектах створення російської національної ідентичності / Н. Є. Пелагеша // Гуманітарний вісник Запорізької інженерної академії : зб. наук. праць. - Запоріжжя : ЗДІА, 2006. - Вип. 26. - С. 111-122.

Пелагеша Н. Є. Європейська ідентичність: зміст, функції, механізми формування / Н. Є. Пелагеша // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. праць / [гол. ред. В. В. Лях]. - К. : Український центр духовної культури, 2007. - Вип. 60. - С. 12-34.

Пелагеша Н. Є. Європейська цифрова бібліотека: проект створення / Н. Є. Пелагеша // Бібліотечний вісник. - 2008. - № 5. - С. 3- 8.

Пелагеша Н. Є. Соціокультурні механізми формування національної ідентичності в Російській імперії XIX століття - уроки для сучасності / Н. Є. Пелагеша // Історичні записки : зб. наук. праць. - Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. - Вип. 10 (спеціальний). - С. 157-162.

Статті у монографіях:

Пелагеша Н. Є. Трансформація української національної ідентичності під впливом глобалізації / Н. Є. Пелагеша // Україна в 2007 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : монографія / [за ред. Ю. Г. Рубана]. - К. : НІСД, 2007. - Розд. 3. - С. 154-168.

Пелагеша Н. Є. Європеїзація соціокультурного простору як чинник євроінтеграції України / Н. Є. Пелагеша // Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : монографія / [за заг. ред. Ю. Г. Рубана]. - К. : НІСД, 2008. - Розд. 4. - С. 222-228.

Тези доповідей, матеріали наукових конференцій:

Пелагеша Н. Є. Соціокультурні механізми формування національної ідентичності / Н. Є. Пелагеша // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (м. Київ, 31 трав. 2006 р.) : у 2 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, В. М. Князева. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Т. 1. - С. 64-66.

Пелагеша Н. Є. Транснаціональні громадські організації в умовах демократії: роль та функції / Н. Є. Пелагеша // Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості : наукові доповіді та повідомлення на Міжнар. наук.-прак. конф. (м. Кривий Ріг, 14-15 квітня, 2006 р.) / редкол.: А. С. Лобанова (наук. ред.) та ін. - Кривий Ріг : Видавничий дім, 2006. - Вип. 1. - С. 52-59.

Пелагеша Н. Є. Вплив соціокультурного зламу модерн-посмодерн на зміну освітньої парадигми / Н. Є. Пелагеша // Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття. Дев'яті читання пам'яті В'ячеслава Липинського : матеріали доповідей учасників IV Міжнар. наук.-практ. конф. (27 квітня 2006 р.). - Луцьк : Вид-во «Волинська обласна друкарня», 2006. - С. 129-132.

Пелагеша Н. Є. Соціокультурні механізми формування національної ідентичності в Російській імперії / Н. Є. Пелагеша : матеріали Всеукр. наук. конф. [«Україна на межі тисячоліть: історія та сучасність»], (24-25 травня 2006 р.). - Луганськ : «ПП Пальчак А.В.», 2006. - С. 51.

Пелагеша Н. Є. Цілі та динаміка формування Європейської ідентичності / Н. Є. Пелагеша : матеріали Міжнар. наук. конф. [«Менеджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення»], (10-12 травня 2007 р.). - Суми : СОІППО, 2007. - Ч. 1. - С. 70.

Пелагеша Н. Є. Механізми конструювання наднаціональних ідентичностей / Н. Є. Пелагеша : матеріали доповідей та виступів на Міжнар. наук. конф. [«Дні науки філософського факультету - 2008»], (16-17 квітня 2007 р.). - К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Ч. Х. - С. 83.

Пелагеша Н. Є. Болонський процес як соціокультурний механізм формування європейської ідентичності / Н. Є. Пелагеша : материалы Междунар. семинара «[Образование в многокультурном обществе: традиции и инновации»], (г. Севастополь, 22-24 мая 2006 г.) / под. ред. Т. А. Сенюшкиной. - Сімферополь : Таврия, 2006. - С. 86.

Пелагеша Н. Є. Трансфорація української національної ідентичності під впливом глобалізації / Н. Є. Пелагеша : Всеукр. теорет. та наук.-практ. конф. з правознавства, політології та соціології [«Трансфорації політичної системи: соціальні перетворення та законодавчий процес»], (22 травня 2007 р.) // Віче. - 2007. - № 16. - Т. ІІІ. - С. 26.

Пелагеша Н. Є. Європейська електронна бібліотека: проблеми та перспективи створення / Н. Є. Пелагеша : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-техн. конф. [«Сучасні інформаційно-комунікаційні технології /COMINFO'2007/»], (24-28 вересня 2007 р.). - К. : Вид-во ДУІКТ, 2007. - С. 305.

Пелагеша Н. Є. Тенденції розвитку освітньої політики Європейського Союзу / Н. Є. Пелагеша : матеріали IV Міжнар. наук.-метод. конф. [«Сучасні тенденції розвитку вищої освіти, трансформація навчального процесу у технологію навчання»], (25-26 жовтня 2007 р.). - К. : Вид-во ДУІКТ, 2007. - С. 308.

Пелагеша Н. Є. Про європеїзацію української освіти / Н. Є. Пелагеша // Українська освіта в світовому часопросторі : матеріали Другого Міжнар. конгресу (25-27 жовтня 2007 р.). - К. : Українське агентство інформації та друку «Рада», 2007. - Кн. 1. - С. 408.

Пелагеша Н. Є. Програма студентської та викладацької мобільності «ЕРАЗМУС»: історія та тенденції розвитку / Н. Є. Пелагеша // Проблеми та перспективи входження України в європейський інтелектуальний простір : зб. наук.-експерт. матеріалів / наук. ред. Н. В. Грицяк. - К. : НІСД, 2008. - С. 61-66.

Анотація

Пелагеша Н.Є. Трансформація української національної ідентичності в умовах глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.05 - етнополітологія та етнодержавознавство. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено вивченню трансформації українського національної ідентичності під впливом глобалізації. Сформовано авторський підхід щодо впливу глобалізації на процеси формування та трансформації української національної ідентичності.

На основі аналізу основних підходів до вивчення ідентичності в гуманітарних науках обґрунтовано, що вивчення даної проблеми можливе на основі конструктивістської парадигми. Доведено, що національна ідентичність як сфера ідей, цінностей та змістів в є залежною від наднаціональних ідентичностей, внаслідок часткової втрати державою монополії на контроль соціокультурної сфери під впливом глобалізації. Наднаціональні утворення через освітні, культурні, інформаційні та інші практики створюють власні маркери ідентичності, які можуть існувати поряд з маркерами національної ідентичності на початковій стадії формування, а в перспективі спроможні трансформувати їх до власної самототожності. Обґрунтовано, що метою побудови наднаціональних ідентичностей є реконфігурація національних ідентичностей, зміна в системі ідентичностей громадян, перетворення змістів «Я» та «Інший» в такий спосіб, який би співпадав з цілями побудови цих наддержавних утворень.