Главная Коллекция "Otherreferats" Медицина Структура ускладнень цукрового діабету 2 типу у залежності від його тяжкості

Структура ускладнень цукрового діабету 2 типу у залежності від його тяжкості

Дослідження наявності та ступеня тяжкості ускладнень цукрового діабету 2 типу у хворих в залежності від тяжкості захворювання. Оригінальний індекс небезпеки хвороби. Вивчення рівня розповсюдженості нефропатії та ретинопатії у стаціонарних пацієнтів.

Рубрика Медицина
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 26.10.2021
Размер файла 213,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru

1 Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна

2Медичний центр «Ilaya Family Комфорт Таун», Київ, Україна

Структура ускладнень цукрового діабету 2 типу у залежності від його тяжкості

Зябліцев С.В., Чернобривцев О.П., Зябліцева М.В.

THE STRUCTURE OF COMPLICATIONS OF TYPE 2 DIABETES, DEPENDING ON ITS SEVERITY

Ziablytsev1 S.V., Chernobryvtsev1 O.P., Ziablitseva2 M.V.

Natsionalny Medical University Bogomoltsya, Kiev, Ukraine 2Medical Center “Ilaya Family Comfort Town", Kiev, Ukraine

Aim: To establish the presence and severity of complications related to endothelial dysfunction in type 2 diabetes mellitus (DM2T) patients.

Material and methods. The study involved 152 patients with type 2 diabetes. Patients were between the ages of 34 and 80 years, on average 53.9 ± 8.4 years. Women were 95 (62.5 %), men -- 57 (37.5 %). 1 degree of severity was not detected in any patient, 2nd degree -- in 120 (78,9 %) and 3 degree -- in 32 (21,1 %) patients. Patients with 2 degrees of severity were divided into 2 groups: 1st patient -- 57 (37.5 %) patients and 2nd -- 63 (41.4 %) patients with diabetes compensation. Statistica 10 (StatSoft, Inc., USA) was used to statistically process the data obtained.

Results and discussion. Patients with a severe degree of CD2T (Group 3) were 6 years older and longer (8.5 years old) were ill: the duration of the disease in them was 13.5 years, while in the 1st and 2nd groups of 5,0 years (p < 0.001). The original index of severity of the disease (ISD) is proposed, the magnitude of which clearly reflects the severity of DM2T: it directly depends directly on the total degree of severity of diabetic complications present in the patient, up -- to his age.

The most frequent complication was sensory polyneuropathy, which was detected in 88.1 % of patients.

The prevalence of nephropathy (84.2 %) and retinopathy (78.3 %) was also high.

Arterial hypertension was found in 46.7 % of patients, and nephropathy -- 21.0 %. In groups, the frequencies of retinopathy (p = 5.8e-04), nephropathy by albuminuria (p = 0.032), angiopathy of tender extremities (p < 0.001) and arterial hypertension (p = 0.004) differed significantly.

Conclusions. The study found the presence and severity of the complications of type 2 diabetes in patients, depending on the severity of the disease.

Key words: diabetes mellitus type 2, complications, severity.

Мета роботи: встановити наявність та ступінь тяжкості ускладнень, що мають відношення до ендотеліальної дисфункції у стаціонарних хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу.

Матеріал і методи: До дослідження залучено 152 хворих з ЦД 2 типу. Пацієнти були у віці від 34 до 80 років, у середньому 53,9 ± 8,4 років. Жінок було 95 (62,5 %), чоловіків -- 57 (37,5 %). 1 ступінь тяжкості не була виявлена у жодного пацієнта, 2 ступінь -- у 120 (78,9 %) та 3 ступінь -- у 32 (21,1 %) хворих. Хворих із 2 ступенем тяжкості було розподілено на 2 групи: 1-у -- 57 (37,5 %) хворих та 2-у -- 63 (41,4 %) хворих за наявності компенсації діабету. Для статистичної обробки отриманих даних використовували програму Statistica 10 (StatSoft, Inc., USA).

Результати та обговорення: Хворі з тяжким ступенем ЦД2Т (3-я група) були на 6 років старшими та довше (на 8,5 років) хворіли: тривалість захворювання у них склала 13,5 років, тоді як у 1-й і 2-й групах по 5,0 років (p < 0,001). Запропоновано оригінальний індекс тяжкості хвороби (ІТХ), величина якого чітко відображає ступінь тяжкості ЦД2Т: прямо залежить від сумарної ступені тяжкості діабетичних ускладнень, наявних у пацієнта, до його віку. Найчастішим ускладненням була сенсорна полінейропатія, яка була виявлена у 88,1 % хворих. Також високою була розповсюдженість нефропатії (84,2 %) та ретинопатії (78,3 %). Артеріальна гіпертензія була виявлена у 46,7 % хворих, а нефропатія -- у 21,0 %. По групах значуще відрізнялися частоти розподілу ретинопатії (р = 5,8е-04), нефропатії за альбумінурією (р = 0,032), ангіопатії ніжних кінцівок (p < 0,001) та артеріальної гіпертензії (р = 0,004).

Висновки: Дослідження встановило наявність та ступінь тяжкості ускладнень ЦД 2 типу у хворих у залежності від тяжкості захворювання.

Ключові слова: цукровий діабет 2 типу, ускладнення, тяжкість.

СТРУКТУРА ОСЛОЖНЕНИЙ САХАРНОГО ДИАБЕТА 2 ТИПА В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ЕГО ТЯЖЕСТИ

Зяблицев1 С.В., Чернобривцев1 А.П., Зяблицева2 М.В.

Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, Киев,

Украина

2Медичний центр «Ilaya Family Комфорт Таун», Киев, Украина

Цель работы: установить наличие и степень тяжести осложнений, имеющих отношение к эндотелиальной дисфункции у стационарных больных сахарным диабетом 2 типа (СД2Т).

Материал и методы. К исследованию привлечены данные 152 больных с СД2Т, в возрасте от 34 до 80 лет, в среднем 53,9 ± 8,4 года. Женщин было 95 (62,5 %), мужчин -- 57 (37,5 %). 1 степень тяжести не была выявлена ни у одного пациента, 2 степень -- у 120 (78,9 %) и 3 степень -- у 32 (21,1 %) больных. Больных с 2 степенью тяжести были разделены на две группы: 1-я -- 57 (37,5 %) больных и 2-я -- 63 (41,4 %) больных по наличию компенсации диабета. Для статистической обработки полученных данных использовали программу Statistica 10 (StatSoft, Inc., USA).

Результаты и обсуждение. Больные с тяжелой степенью ЦД2Т (3-я группа) были на 6 лет старше и дольше (на 8,5 года) болели: продолжительность заболевания у них составила 13,5 лет, тогда как в 1-й и 2-й группах по 5,0 лет (p < 0,001). Предложен оригинальный индекс тяжести болезни (ИТХ), величина которого четко отражает степень тяжести ЦД2Т: прямую зависит от суммарной степени тяжести диабетических осложнений, имеющихся у пациента, к его возрасту. Наиболее частым осложнением была сенсорная полинейропатия, которая была обнаружена у 88,1 % больных. Также высокой была распространенность нефропатии (84,2 %) и ретинопатии (78,3 %). Артериальная гипертензия была обнаружена у 46,7 % больных, а нефропатия -- у 21,0 %. По группам значимое отличались частоты распределения ретинопатии (р = 5,8е-04), нефропатии по альбуминурии (р = 0,032), ангиопатия нижних конечностей (p < 0,001) и артериальной гипертензии (р = 0,004).

Выводы. Исследование установило наличие и степень тяжести осложнений СД 2 типа у больных в зависимости от тяжести заболевания.

Ключевые слова: сахарный диабет 2 типа, осложнения, тяжесть.

Вступ

Загальновідомо, що цукровий діабет (ЦД) -- захворювання, яке проявляється в першу чергу за рахунок своїх ускладнень [1,2]. Структура ускладнень регулярно висвітлюється у сучасних наукових оглядах та офіційних статистичних звітах, оскільки, саме ця інформація визначає економічну та соціальну складову допомоги хворим [3]. Більш того, розробка нових фармацевтичних засобів спрямована на корекцію найбільш поширених ускладнень [4-6]. До останніх в першу чергу відноситься серцево-судинна система та, особливо -- ендотеліальна дисфункція (ЕДФ).

Згідно до сучасних уявлень, тяжкість перебігу ЦД визначається саме наявністю ускладнень [5]: легкий перебіг визначається при відсутності макроі мікросудинних ускладнень та полінейропатії; середня ступінь тяжкості -- при наявності ретинопатії 1 ступеню, нефропатії 1 ступеню та полінейропатії; важкий перебіг -- при наявності ретинопатії 2 або 3 ступеню, нефропатії 3 степеню, вегетативної полінейропатія та за наявністю макроангиопатії.

Мета роботи: встановити наявність та ступінь тяжкості ускладнень, що мають відношення до ЕДФ у стаціонарних хворих на ЦД 2 типу.

ускладнення цукровий діабет ретинопатія

1. Матеріал і методи

До дослідження залучено 152 хворих з ЦД 2 типу, що перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні ендокринології Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання у 2013-2014 р.р. та на базі Українського науково-дослідного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України у 2015-2016 р.р. Пацієнти були у віці від 34 до 80 років, у середньому 53,9± 8,4 років. Жінок було 95 (62,5 %), чоловіків -- 57 (37,5 %). Сільських мешканців було 39 (25,7 %), місцевих -- 113 (74,3 %). За тривалістю захворювання пацієнти розподілилися таким чином: до 1 року -- 5 (3,3 %), від 1 до 3 років -- 40 (26,3 %), від 4 до 5 років -- 23 (15,1 %), від 6 до 7 років -- 12 (7,9 %), від 8 до 10 років -- 31 (20,4 %), від 11 до 15 років -- 26 (17,1 %) і більше 15 років -- 15 (9,9 %) хворих. У близьких родичів ЦД 2 типу було виявлено у 35 (23,0 %) хворих. Згідно до клінічних рекомендацій у хворих визначали наявність ретинопатії, нефропатії за рівнями альбумінурії та швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), сенсорної полінейропатії, макроангіопатії нижніх кінцівок, та артеріальної гіпертензії. На момент госпіталізації всі хворі отримували цукрознижувальну таблетовану терапію, а 77 з них (50,7 %) -- інсулінотерапію.

Згідно до клінічної класифікації [4, 5] 1 ступінь тяжкості не була виявлена у жодного пацієнта, 2 ступінь -- у 120 (78,9 %) та 3 ступінь -- у 32 (21,1 %) хворих. Хворих із 2 ступенем тяжкості було розподілено на 2 групи: 1-у -- 57 (37,5 %) хворих та 2-у -- 63 (41,4 %) хворих. Критерієм для їх розподілу було обрано ступінь компенсації цукрового діабету за рівнем глікованого гемоглобіну [5, 7]: в 1-у групу були залучені хворі, які знаходились в стані компенсації або задовільної компенсації рівня гіперглікемії, а до 2-ї -- з низькою якістю глікемічного контролю у стані декомпенсації. Хворі з 3 ступенем тяжкості склали 3-ю групу. До контрольної групи було залучено 95 практично здорових чоловіків і жінок відповідного вікового та гендерного розподілу, які не малі порушень вуглеводного обміну і клінічної маніфестації відповідних симптомів, схожих з мікро- і макросудинними ускладненнями ЦД.

Для статистичної обробки отриманих даних використовували програму Statistica 10 (StatSoft, Inc., USA). Після проведення тестів КолмогороваСмірнова, Андерсона-Дарлінга і ч-квадрат був встановлений відмінний від нормального характер розподілу варіаційних рядів (р < 0,05). У зв'язку з цим для описової статистики кількісних даних використовували середнє арифметичне (М), стандартні відхилення (SD), медіану (Me), перший і третій квартілі (Q1; Q3) варіаційних рядів. Парні незалежні вибірки порівнювали із застосуванням критерію Манна-Уїтні (U) і Краскела-Уолліса (H). Для порівняння категоріальних змінних використовували таблиці сполучення і непараметричні критерії ксі-квадрат (ч2) Pearson у модифікації Yates. У всіх випадках статистичного оцінювання значущість відмінностей враховували при значенні р < 0,05.

Таблиця 1 Характеристика пацієнтів по групах, Me (Q1; Q3)

Показник

Групи порівнянь

P

Контроль n = 95

1-а n = 57

2-а n = 63

3-я n = 32

Вік, роки

53,5

(44,4; 62,9)

53,0

(50,0; 56,0)

53,0

(48,0; 59,0)

59,0

(53,5; 64,0)

0,033

Тривалість захворювання, роки

0,00

(0,00; 0,00)

5,0

(2,0; 10,0)

5,0

(2,0; 8,0)

13,5

(9,5; 20,0)

0,0e-01

ІТХ, ум.од.

0,00

(0,00; 0,00)

5,13

(2,86; 7,41)

5,55

(3,40; 7,50)

8,96

(7,41; 10,72)

0,0e-01

Стать

чол.

37

(0,389)

22

(0,386)

24

(0,381)

11

(0,344)

0,974

жін.

58

(0,611)

35

(0,614)

39

(0,619)

21

(0,656)

Примітка: ІТХ -- індекс тяжкості хвороби; Me -- медіана, (Q1; Q3) -- перший і третій квартілі; р -- статистична значущість розбіжностей між групами для кількісних показників з використанням тесту Крускал-Уолліса і для якісних -- критерію ксі-квадрат Pearson у модифікації Yates

2. Результати та обговорення

Аналіз розподілу пацієнтів по групах показав, що медіана віку суттєво не відрізнялася у контрольній, 1-й та 2-й групах, тоді як у хворих 3-ї групи медіана була вищою (59,0 років; р = 0,033).

Відповідно, й тривалість захворювання у хворих 3-ї групи склала 13,5 років, тоді як у 1-й і 2-й групах по 5,0 років (р < 0,001). Отже, хворі з тяжким ступенем були на 6 років старшими та довше (на 8,5 років) страждали на ЦД2Т

Такий результат вказував з одного боку, на взаємозалежність тривалості захворювання і віку, а, з іншого, -- на наявність привертаючи факторів у хворих 3-ї групи. До таких факторів може бути віднесена генетична схильність, спосіб життя та харчування, інші і в тому числі генетичні фактори [6, 7]. Дані останніх років показують, що розповсюдженість ЦД2Т неухильно зростає при тому, що тривалість життя таких хворих збільшується [3]. Крім того, гіперглікемія, як основний маркер діабету, виявляється в більш ранньому віці та збільшується кількість хворих у стадії компенсації за показниками глікованого гемоглобіну ( < 7 %).

Нами запропонований оригінальний індекс тяжкості хвороби -- ІТХ. Величина цього індексу є відношенням сумарної ступені тяжкості діабетичних ускладнень, наявних у пацієнта, до його віку, виражене в умовних одиницях (ум.од.):

|ТХ== (і"_1стуі)/в»юо (1),

де СТУ -- ступені тяжкості діабетичних ускладнень наявних у пацієнта; В -- вік пацієнта (років).

Так, наприклад, серед обстежених хворих мінімальна величина ІТХ (1,82 ум.од.) була відмічена у жінки, 55 років, яка страждала на ЦД2Т один рік і мала діабетичну полінейропатію 1 ст. (СТУ = 1); максимальна (17,78 ум.од.) -- у чоловіка, 45 років з давністю захворювання 10 років та наявністю ретинопатії, ангіопатії нижніх кінцівок, полінейропатії, нефропатії (за ШКВ -- 2 ст.) і артеріальної гіпертензії (СТУ = 8). Отже, ІТХ зворотно залежав від віку й прямо від наявності та вираженості ускладнень. У хворих 1-ї та 2-ї груп (див. табл. 1) ІТХ суттєво не відрізнявся (медіана склала, відповідно, 5,13 ум.од. та 5,55 ум.од.), тоді як у хворих 3-ї групи був суттєво вищим (8,96 ум.од.), що було статистично значущим (р < 0,001). За статевим розподілом обстежені хворі по групах суттєво не відрізнялися чоловіки складали близько третини у всіх групах дослідження (див. табл. 1). Розподіл хворих по групах відповідав ступеню тяжкості ЦД2Т за класифікацією [5] (табл. 2).

Таблиця 2 Ступінь тяжкості і компенсації ЦД2Т (в балах) у групах хворих

Показник

Бали

Групи порівнянь

P

1-а, n (f)

2-а, n (f)

3-я, n (f)

Ступінь тяжкості ЦД2Т

1

-

0,0е-01

2

57 (1,000)

63 (1,000)

3

-

32 (1,000)

Ступінь компенсації за рівнем глюкози крові натщесерце

1

1 (0,017)

-

1,8е-04

2

12 (0,211)

-

3

34 (0,596)

37 (0,587)

21 (0,656)

4

7 (0,123)

17 (0,270)

10 (0,313)

5

3 (0,053)

9 (0,143)

1 (0,031)

Ступінь компенсації за рівнем HbA1c

1

24 (0,421)

-

0,0е-01

2

33 (0,579)

-

3

63 (1,000)

32 (1,000)

Примітки: n -- кількість і f -- частота пацієнтів з відповідними балами у групах; р -- статистична значущість розбіжностей між групами за критерієм ксі-квадрат Пірсона в модифікації Єйтсу

Ступінь тяжкості ЦД2Т оцінювалася за критеріями відсутності або наявності у хворих макро- і мікросудинних ускладнень і полінейропатії, а також, у разі наявності цих ускладнень, -- їх ступенів тяжкості. Легкого ступеню не було встановлено у жодного хворого. Діабет середнього ступеню був наявним у хворих 1 -ї та 2-ї груп, а діабет тяжкого ступеню був наявним тільки у хворих 3-ї групи.

Ступінь компенсації гіперглікемії за рівнем глюкози оцінювалася за градацією від 1 до 5 балів або відповідними стадіями [2, 5]. Згідно до цієї класифікації 1 стадія відповідала компенсації гіперглікемії з нормоглікемією натще на тлі інсулінорезистентності і гіпертрофії бета-клітин підшлункової залози. Далі слідувала стадія стабільної адаптації з помірною гіперглікемією до 6,5 ммоль/л. Третя стадія -- транзиторна, коли виявляли нестабільну декомпенсацію вуглеводного обміну: рівень глюкози натще більше 7 ммоль/л. Виражена гіперглікемія -- 16-20 ммоль/л характеризувала 4-ю стадію стабільної декомпенсації. П'ята стадія -- виражена декомпенсація з рівнем глюкози натще більше 20 ммоль/л, характеризує критичну втрату маси бета-клітин підшлункової залози.

Як наведено у таблиці 2, 1-й та 2й ступені компенсації були виявлені тільки у хворих 1-ї групи. 3-й ступінь -- відносно однаково розподілився у хворих всіх груп, причому більшість хворих мале саме 3-й ступінь 2 компенсації за рівнем глюкози. 4-й і 5-й ступінь -- частіше виявлялися у хворих 2-ї та 3-ї груп. Виявлені розбіжності, в цілому, мали статистичну значущість (р = 1,8е04).

Рис. 1 Розподіл діабетичних ускладнень: А -- зустрічаємість у обстежених хворих; Б -- від загальної кількості ускладнень. 1 -- ретинопатія; 2 -- сенсорна полі нейро паті я; 3 -- нефропатія; 4 -- нефропатія за швидкістю клубочкової фільтрації (швидкість клубочкової фільтрації менш ніж 90 мл/хв.); 5 -- нефропатія за альбумінурією (рівень альбумінурії більше 30 мкг/л); 6 -- ангіопатія нижніх кінцівок; 7 -- артеріальна гіпертензія; 8 -- інші, абс немає

Загальновизнаним методом оцінці компенсації ЦД2Т є рівень у крові HbA1c; за даними [2, 6] тільки 33 % хворих на ЦД2Т мають компенсований рівень HbA1c ( < 7 %). Як наведено у таблиці 2, хворі 1 -ї групи мали рівень у крові HbA1c з медіанним значенням 7,8 % (Ій і ІІІ-й квартілі, відповідно, 7,5 % і 8,1 %). Всі хворі 2-ї групи мали некомпенсований рівень HbA1c (Ме 10,0 %; І-й і ІІІ-й квартілі, відповідно, 9,4 % і 10,9 %.

Також і всі хворі 3-ї групи мали високий рівень HbA1c (Ме 9,7 %; І-й і ІІІ-й квартілі, відповідно, 9,3 % і 10,7 %). Отже ключова різниця для подальшої оцінки 1-ї і 2ї груп полягала у ступені компенсації хворих з середнім ступенем тяжкості ЦД2Т У й групі всі хворі були компенсовані, тоді як у 2-й і 3-й групах -- некомпенсовані.

Таблиця 3

Ускладнення

-/+

Порівняння за -/+

Порівняння за групами (п = 152)

n (f)

х2

р

1-а n (f)

2-а n (f)

3-я n (f)

x2

р

Ретинопатія

-

33

(0,217)

95,1

0,0е-01

20

(0,132)

13

(0,085)

0

(0,000)

14,9

5,8е-04

+

119

(0,783)

37

(0,243)

50

(0,329)

32

(0,211)

Полінейропатія

-

18

(0,118)

174,0

0,0е-01

7

(0,046)

10

(0,066)

1

(0,006)

3,3

0,190

+

134

(0,882)

50

(0,329)

53

(0,349)

31

(0,204)

Нефропатія за ШКФ

-

74

(0,487)

0,12

0,731

33

(0,217)

31

(0,204)

10

(0,066)

5,8

0,054

+

78

(0,513)

24

(0,351)

32

(0,429)

22

(0,375)

Нефропатія за альбумінурією

-

25

(0,164)

132,2

0,0е-01

14

(0,092)

10

(0,066)

1

(0,007)

6,9

0,032

+

127

(0,836)

43

(0,283)

53

(0,349)

31

(0,204)

Ангіопатія нижніх кінцівок

-

120

(0,789)

99,6

0,0е-01

57

(0,375)

63

(0,414)

0

(0,000)

152,0

0,0е-01

+

32

(0,211)

0

(0,000)

0

(0,000)

32

(0,211)

Артеріальна гіпертензія

-

81

(0,533)

1,07

0,302

32

(0,211)

40

(0,263)

9

(0,059)

11,0

0,004

+

71

(0,467)

25

(0,165)

23

(0,151)

23

(0,151)

Примітки: -/+ -- відсутність або наявність ускладнення; n (f) -- кількість і частота розподілу ускладнень; х2 -- критерій Пірсона в модифікації Єйтсу; р -- статистична значущість відмінностей між групами порівнянь

Аналіз структури ускладнень наведений на рис. 1. Найчастішим ускладненям була сенсорна полінейропатія, яка була виявлена у 88,1 % хворих. Також високою була розповсюдженість нефропатії (84,2 %) та ретинопатії (78,3 %). Артеріальна гіпертензія була виявлена у 46,7 % хворих, а нефропатія -- у 21%.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены