Фармакологічне вивчення нового уролітолітичного засобу "Фларосукцин"

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 615.015.42:615.451.2:616.61-002.78

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора фармацевтичних наук

фармакологічне вивчення нового уролітолітичного засобу „фларосукцин”

(експериментальне дослідження)

14.03.05 - фармакологія

Єрмоленко Тамара Іванівна

Харків - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі клінічної фармакології та клінічної фармації Національного фармацевтичного університету МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

зупанець Ігор Альбертович,

Національний фармацевтичний університет МОЗ України (м. Харків), завідувач кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, чл.-кор. НАН і НАМН України,

професор, заслужений діяч науки і техніки України

ЧЕКМАН Іван Сергійович,

Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України (м. Київ), завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології

доктор медичних наук, чл.-кор. НАМН України, професор

КОЛЕСНИК Микола Олексійович,

ДУ „Інститут нефрології НАМН України” (м. Київ), директор

доктор медичних наук, професор САВЧЕНКОВА Лариса Василівна,

ДЗ „Луганський державний медичний університет” МОЗ України (м. Луганськ), завідувач кафедри клінічної фармакології та фармакотерапії

Захист відбудеться „ ___ ” жовтня 2013 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.605.03 при Національному фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул.. Блюхера, 4).

Автореферат розісланий „ ___ ” вересня 2013 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, д. фарм. н., професорТ. С. Сахарова

АНОТАЦІЯ

Єрмоленко Т. І. Фармакологічне вивчення нового уролітолітичного засобу „Фларосукцин” (експериментальне дослідження). - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора фармацевтичних наук за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія. - Національний фармацевтичний університет МОЗ України, Харків, 2013.

Дисертаційна робота присвячена фармакологічному вивченню оригінального вітчизняного лікарського засобу на основі композиції сукцинатів та рослинних екстрактів - препарату „Фларосукцин”.

За результатами дослідження обрано оптимальний склад оригінальної композиції та оптимальна лікарська форма (сироп) оригінальної фармацевтичної композиції уролітолітичної дії. Проведено повний комплекс доклінічних досліджень оригінального комбінованого уролітолітичного засобу „Фларосукцин”, доведено високий рівень його безпеки та лікувальна ефективність при патологічних станах, які супроводжуються уролітіазом. Вивчена фармакодинаміка „Фларосукцину” - показана наявність протизапальної і анальгетичної активності, визначений акваретичний і салуретичний характер діуретичної дії препарату, виражена здатність до пригнічення провідних ланок оксалат- та уриколітіазу.

Показано, що застосування „Фларосукцину” у статевозрілих та статевонезрілих щурів з експериментальною нирковою недостатністю призводить до відновлення діурезу, фільтраційно-реабсорбційної та азотвидільної функцій нирок, фосфорно-кальцієвого гомеостазу, пригнічення запального процесу, посилення регенераторних процесів, що підтверджують його виражену уролітолітичну та нефропротекторну активність. За виразністю лікувального ефекту у статевозрілих щурів „Фларосукцин” достовірно перевершує препарат порівняння „Фітолізин”. У аналогічних дослідах на статевонезрілих тваринах показані його переваги перед препаратом порівняння „Канефрон Н”.

Ключові слова: композиція сукцинатів та рослинних екстрактів, препарат „Фларосукцин”, сечокам'яна хвороба, уролітолітична дія, нефропротекторні властивості.

АННОТАЦИЯ

Ермоленко Т. И. Фармакологическое изучение нового уролитолитического средства „Фларосукцин” (экспериментальное исследование). - На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени доктора фармацевтических наук по специальности 14.03.05 - фармакология. - Национальный фармацевтический университет МОЗ Украины, Харьков, 2013.

Диссертационная работа посвящена фармакологическому изучению лекарственного средства на основе композиции сукцината и растительных экстрактов - препарата „Фларосукцин”.

В результате исследований установлено, что оригинальный комбинированный лекарственный препарат „Фларосукцин” проявляет уролитолитическое, нефропротекторное, спазмолитическое, диуретическое и противовоспалительное действие и обусловливает перспективность его применения для лечения больных мочекаменной болезнью.

По результатам исследований избрано оптимальный состав оригинальной композиции и оптимальная лекарственная форма (сироп) оригинальной фармацевтической композиции уролитолитического действия. Проведен полный комплекс доклинических исследований оригинального комбинированного уролитолитического средства „Фларосукцин”, доказано высокий уровень его безопасности и терапевтическая эффективность при патологических состояниях, которые сопровождаются уролитиазом. Изучена фармакодинамика „Фларосукцина” - показано наличие противовоспалительной и анальгетической активности, акваретичний и салуретичний характер диуретического действия препарата, выраженная способность к угнетению ведущих звеньев оксалат- и уриколитиаза.

В опытах по определению острой токсичности установлено, что по показателю Лд50 „Фларосукцин” относится к V классу токсичности по классификации К. К.Сидорова (1973) - практически нетоксичные вещества. В условиях длительного введения „Фларосукцин” не оказывает токсичного влияния на общее состояние, поведение и динамику массы тела, не вызывает достоверные отличия в показателях клинических и биохимических анализов крови, практически не влияет на показатели функционального состояния ЦНС, электрофизиологичную активность миокарда, массовые коэффициенты и морфофункциональное состояние внутренних органов лабораторных животных.

„Фларосукцин” в диапазоне условнотерапевтических доз оказывает выраженные (на уровне 30%) противовоспалительный и анальгезирующий эффекты, обусловленные наличием в его составе растительного компонента полифенольных соединений.

При условии развития оксалатурической нефропатии „Фларосукцин” оказывает выраженное уролитолитическое и нефропротекторное действие, что проявляется в снижении массы имплантируемого в мочевой пузырь крыс цинкового диска, уменьшении уровня оксалатурии и активности маркерных ферментов в моче животных. На модели гиперурической нефропатии данное средство также проявляет аналогичное позитивное влияние, снижая мочевую экскрецию уратов, их содержание в ткани почек и уровень ферментурии, следовательно, проявляя урикозурическое и урикодепрессивное действие.

Показано, что применение „Фларосукцина” у половозрелых и неполовозрелых крыс с экспериментальной почечной недостаточностью приводит к возобновлению диуреза, фильтрационно-реабсорбционной и азотвыделительной функции почек, фосфорно-кальциевого гомеостаза, угнетения воспалительного процесса, усиления регенераторных процессов, которые подтверждают его выраженную уролитолитическую и нефропротекторную активность. По выраженности лечебного эффекта у половозрелых крыс „Фларосукцин” достоверно превосходит препарат сравнения „Фитолизин”. Морфологически подтверждено, что лечебно-профилактическое применение „Фларосукцина” оказывает выраженный протекторный и лечебный эффект, который не уступает препарату сравнения „Фитолизин”.

В работе разработаны подходы к оптимизации медикаментозной терапии мочекаменной болезни и предложена альтернативная схема лечения с применением препарата „Фларосукцин”, который имеет фармакоэкономические преимущества перед существующими традиционными подходами к лечению, обусловливает более высокий комплайенс со стороны пациентов и способствует улучшению качества жизни данной категории больных.

Таким образом, на основании полученных результатов теоретически и экспериментально обоснована целесообразность применения нового оригинального препарата „Фларосукцин”, разработанного на основе композиции сукцината с растительными экстрактами для профилактики и лечения МКБ. Доказано, что исследуемый препарат является безопасным и высокоэффективным средством, которое обусловливает возможность его длительного применения у пациентов с МКБ. Полученные результаты стали весомым обоснованием целесообразности последующего клинического изучения данного препарата, а именно, проведения І и ІІ фазы клинических исследований „Фларосукцина” в качестве средства уролитолитического действия у больных с МКБ.

Наличие широкого спектра фармакодинамических свойств „Фларосукцина” обусловливают перспективность проведения исследований, направленных на расширение показаний к применению исследуемого препарата, а именно, у пациентов с воспалительными заболеваниями почек и склонностью к камнеобразованию.

Ключевые слова: композиция сукцинатов и растительных экстрактов, препарат „Фларосукцин”, мочекаменная болезнь, уролитолитическое действие, нефропротекторные свойства.

SUMMARY

Iermolenko T. I. Pharmacological study of new urolitolithical drug „Flarosukcin” (experimental research). - As the manuscript.

The thesis is for reaching the scientific degree of doctor of pharmaceutical sciences on speciality 14.03.05 - Pharmacology. - National University of Pharmacy Ministry of Public Health of Ukraine, Kharkiv, 2013.

Dissertation work is devoted to the pharmacological study of remedy containing the composition of succinates and plant extracts - drug „Flarosukcin”.

According to the results of researches it was established the optimal components of original composition and optimal medical form (syrup) of original pharmaceutical composition of urolitolithical action. The complete complex of preclinical researches of the original combined urolitolithical drug „Flarosukcin” was conducted, it was provedthe high level of safety and medical efficiency at pathologyical states which are accompanied with urolithiasis. The pharmacodynamics of „Flarosukcin” was studied - the presence of anti-inflammatory and analgetic activity, certain aguaretical and saluretical character of diuretic action of the drug, was expressed a capacity for oppression of leading lincs of oxalate- and uricolithiasis.

It was rotined that application of „Flarosukcin” at sexually mature and nonsexually mature rats with experimental kidney insufficiency results in proceeding the diuresis, filter-reabsorbtive and nitrogenexcretive functions of kidney, phosphoric-calcium homoeostasis, oppression of inflammatory process, strengthening of regenerator processes which confirm its expressed urolitolithical and nephroprotective activity. According to the expressiveness of medical effect in sexually mature rats „Flarosukcin” excels the drug of comparison „Phytolysinum”. In analogical experiments at nonsexually mature rats its advantages were rotined before drug of comparison „Kanefron H”.

Key words: composition of succinates and plant extracts, drug „Flarosukcin”, urolithiasis, urolitolithical action, nephroprotective properties.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сечокам'яна хвороба (СКХ) - одна з найбільш актуальних проблем в урології у зв'язку з її широкою розповсюдженістю і великою кількістю різноманітних ускладнень. Сечокам'яна хвороба (уролітіаз) визначається у 4-5% дорослого населення планети, в Україні зареєстровано понад 160 тис. хворих на сечокам'яну хворобу (Переверзев А. С., Рябов С. И., 2000; Храйчик Д. Е., Седор Дж. Р., Ганц М. Б., 2001; Кузьменко Л. И., 2003; Россихин В. В., 2004).

Причини і механізми виникнення СКХ так і продовжують залишатися актуальною та невирішеною до кінця проблемою. Вплив екзогенних, ендогенних, генетичних чинників, а також їх різноманітне поєднання порушує метаболічні процеси організму, що супроводжується підвищенням рівня речовин, які беруть участь у формуванні каменя, порушенням балансу між інгібіторами кристалоутворення (іони цитрату, магнію, цинку, марганцю, кобальту, гіпурова кислота, ксантин, неорганічний пірофосфат, глікозаміноглікани, нефрокальцин, білок Тамма-Хорсвалла та ін.) і промоторами (іони кальцію, сечова кислота та ін.). Безумовно у розвитку СКХ важливу роль відіграють і інші чинники, які пов'язані з інфекцією сечових шляхів, патологічними змінами їх верхніх відділів, що може призвести до порушення уро- та гемодинаміки, стійкого зсуву рН сечі (Bushinsky D. A. et al., 2002, 2003; Аляев Ю. Г. и соавт., 2004; Черепанова Е. В., Дзеранов Н. К., 2010).

Натепер на фармацевтичному ринку України існує небагато лікарських засобів, що можуть ефективно чинити вплив на патогенетичні ланки розвитку СКХ та покращувати якість життя хворих даного профілю (Коваленко В. Н. и соавт., 2012). З огляду на наведене, пошук ефективних засобів фармакологічної корекції порушень при СКХ є актуальним завданням сучасної експериментальної фармакології.

Нещодавно на ПАТ НВЦ „Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод” було розроблено новий комбінований лікарський препарат - „Фларосукцин”, склад якого забезпечує уролітолітичну, нефропротекторну, спазмолітичну, діуретичну дію та обумовлює перспективність застосування даного засобу в терапії хворих на СКХ.

„Фларосукцин” є перспективним засобом для застосування в складі комплексної терапії СКХ для розчинення сечокислих, змішаних уратно-оксалатних, кальцій-оксалатних конкрементів та попередження їх утворення (не раціонально використовувати для розчинення фосфат-кальцієвих та змішаних солей на їх основі); як допоміжний засіб в терапії гіперурикемії; у комплексній терапії хронічної ниркової недостатності; циститу; спазму сечоводів і сечовивідних шляхів. Препарат має приємні органолептичні властивості, що обумовлено наявністю певних допоміжних речовин та забезпечує зручність застосування і високий рівень комплайєнсу з боку пацієнтів.

Відомо, що однією з найважливіших вимог до засобів уролітолітичної дії є наявність у них буферних властивостей, тобто спроможності протягом певного часу утримувати рН сечі у межах, необхідних для розчинення сечових конкрементів відповідного складу. Оптимальним рівнем рН сечі для ефективного розчинення сечокислих та кальцій-оксалатних конкрементів, на частку яких приходиться більше двох третин усіх випадків СКХ, є значення 6,2-6,8. Але також необхідно усвідомлювати, що значення рН не повинно перевищувати 7,0-7,2, у зв'язку з можливістю на фоні залуження сечі утворення фосфатних, карбонатних та змішаних каменів на їх основі.

У зв'язку з цим найважливішою складовою частиною препарату „Фларосукцин” є буферний комплекс, що складається із сукцинатів калію, магнію та натрію і чинить коригуючий влив на значення рН сечі.

Враховуючи, що „Фларосукцин” у своєму складі має як буферну суміш, так і рослинний компонент (сумарний сухий екстракт трави астрагалу серпоплодого, листя берези, квітки липи), можна припустити, що за різнобічністю механізмів впливу на перебіг СКХ та за підсумковим рівнем клінічної ефективності він не тільки не буде поступатись, а навіть може перевершувати ефективність комбінованої терапії препаратами буферної дії та рослинного походження, наприклад такого розповсюдженого в консервативній терапії СКХ поєднання засобів, як комбіноване застосування „Блемарену” та „Фітолізину”.

Таким чином, поєднання у препараті „Фларосукцин” буферної суміші та рослинних компонентів обумовлюватиме комплексний вплив на патогенетичні ланки сечокам'яної хвороби, що обґрунтовує доцільність його всебічного токсикологічного і фармакологічного дослідження та подальшого впровадження у практичну нефрологію.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у рамках науково-дослідної програми Національного фармацевтичного університету „Фармакологічні дослідження біологічно-активних речовин і лікарських засобів синтетичного і природного походження, їх застосування в медичній практиці” (№ держреєстрації 0103U000478).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - експериментальне обґрунтування доцільності створення та впровадження у медичну практику інноваційного оригінального комбінованого уролітолітичного засобу „Фларосукцин”.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі:

1. Провести скринінгові фармакологічні дослідження для підбору оптимального співвідношення буферної суміші та оптимальної кількості сумарного рослинного екстракту у комбінованому лікарському засобі.

2. Провести фармакологічне дослідження окремих лікарських форм оригінальної фармацевтичної композиції для підбору оптимальної лікарської форми.

3. Дослідити токсикологічні характеристики комбінованого засобу „Фларосукцин” у формі сиропу в умовах гострого та хронічного експерименту.

4. Провести дослідження особливостей фармакологічної дії „Фларосукцину” як засобу патогенетичної терапії сечокам'яної хвороби, а саме протизапальної, анальгетичної активності, ренальних ефектів, уролітолітичної дії при оксалат- та урикемічних станах.

5. Дослідити лікувальну ефективність „Фларосукцину” в умовах експериментальної ниркової недостатності у статевозрілих щурів.

6. Визначити лікувальну ефективність „Фларосукцину” в умовах експериментальної ниркової недостатності у статевонезрілих щурів.

7. Запропонувати напрямки оптимізації сучасної лікарської терапії хворих на сечокам'яну хворобу.

Об'єкт дослідження. Фармакологічна корекція уролітіазу, сечокам'яної хвороби.

Предмет дослідження. Фармакологічні властивості та параметри безпеки нового комбінованого уролітолітичного засобу „Фларосукцин”.

Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи використовували фармакологічні, біохімічні, фізико-хімічні, фізичні, токсикологічні, гематологічні, гістологічні методи дослідження та методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі запропонований принципово новий методологічний підхід до створення комплексних уролітолітичних засобів для терапії сечокам`яної хвороби, заснований на поєднанні буферної суміші та рослинних компонентів. На підґрунті запропонованого підходу створений оригінальний комбінований лікарський препарат „Фларосукцин”, склад якого забезпечує уролітолітичну, нефропротекторну, спазмолітичну, діуретичну та протизапальну дію і обумовлює перспективність застосування даного засобу для лікування хворих на СКХ.

Завдяки послідовному фармакологічному скринінгу обраний оптимальний склад оригінальної композиції та оптимальна лікарська форма (сироп) оригінальної фармацевтичної композиції уролітолітичної дії. Вперше проведений повний комплекс доклінічних досліджень оригінального комбінованого уролітолітичного засобу „Фларосукцин”, доведений високий рівень його безпеки та лікувальна ефективність при патологічних станах, які супроводжуються уролітіазом. У дослідах з визначення гострої токсичності встановлено, що за показником ЛД50 „Фларосукцин” належить до V класу токсичності за класифікацією К. К. Сидорова (1973) - практично нетоксичні речовини. В умовах тривалого введення „Фларосукцин” не чинить токсичного впливу на загальний стан, поведінку та динаміку маси тіла, не викликає достовірних відмінностей у показниках клінічних та біохімічних аналізів крові, практично не впливає на показники функціонального стану ЦНС, електрофізіологічну активність міокарду, масові коефіцієнти та морфофункціональний стан внутрішніх органів лабораторних тварин.

Вперше докладно досліджені різновиди фармакодинаміки „Фларосукцину”, які обумовлюють доцільність його застосування як засобу патогенетичної терапії при уролітіазі та СКХ - показана наявність протизапальної і анальгетичної активності, визначений акваретичний і, меншою мірою, салуретичний характер діуретичної дії препарату, виражена здатність до пригнічення провідних ланок оксалат- та уриколітіазу.

Вперше показано, що застосування „Фларосукцину” у тварин з експериментальною нирковою недостатністю (ЕНН) призводить до відновлення діурезу, фільтраційно-реабсорбційної та азотвидільної функцій нирок, фосфорно-кальцієвого гомеостазу, пригнічення запального процесу, посилення регенераторних процесів, що підтверджують його виражену уролітолітичну та нефропротекторну активність. За виразністю лікувального ефекту у статевозрілих щурів „Фларосукцин” достовірно перевершує препарат порівняння „Фітолізин”. У аналогічних дослідах на статевонезрілих щурах підтверджена терапевтична ефективність „Фларосукцину” та показані його переваги перед препаратом порівняння „Канефрон Н”. Проведені дослідження започатковують застосування „Фларосукцину” як засобу уролітолітичної терапії у педіатричній практиці.

Вперше розроблені підходи до оптимізації лікарської терапії сечокам`яної хвороби та запропонована альтернативна схема лікування із застосуванням препарату „Фларосукцин”, що має фармакоекономічні переваги перед існуючими традиційними підходами до лікування, обумовлюватиме більш високий комплайєнс з боку пацієнтів та сприятиме покращенню якості життя даної категорії хворих.

Наукова новизна роботи підтверджена патентом України № 99024 „Засіб рослинного походження для лікування та профілактики захворювань нирок і сечовивідної системи” від 10.07.2012 р. та патентом Російської Федерації № 2456011 „Средство „Фларосукцин” для лечения и профилактики заболеваний почек и мочевыводящей системы” від 20.07.2012 р.

Практичне значення одержаних результатів. Робота є фрагментом НДР з доклінічного дослідження комбінованого уролітолітичного засобу „Фларосукцин”, який пропонується як лікарський препарат для лікування сечокам'яної хвороби.

На сьогодні проведена І фаза та завершується ІІа фаза клінічних досліджень препарату „Фларосукцин”, у яких дисертант є співвиконавцем.

Результати роботи впроваджені в науково-педагогічний процес на кафедрах внутрішньої медицини № 1 і клінічної фармакології, медичної та біоорганічної хімії Харківського національного медичного університету; клінічної фармакології, клінічної фармації та фармакотерапії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького; фармакології ДЗ „Луганський державний медичний університет”; фармакології, патофізіології, клінічної фармакології і фармації Київського медичного університету Української асоціації народної медицини; управління економіки фармації ІПКСФ Національного фармацевтичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною завершеною науково-дослідною працею. Особисто здобувачем проведені патентно-інформаційний пошук, експериментальні дослідження, статистична обробка, аналіз та систематизація отриманих результатів, сформульовані висновки. Разом з науковим консультантом розроблено програму, визначені мета і задачі дослідження, методичні підходи до експериментального вивчення фармакодинаміки препарату „Фларосукцин”. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертантом наведені результати власних експериментальних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи викладені і обговорені на VII Нац. з'їзді фармацевтів України: „Фармація України. Погляд у майбутнє” (м. Харків, 2010 р.); VI Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю з клінічної фармакології, присвяченої 90-річчю проф. О.О. Столярчука „Клінічна та експериментальна фармакологія метаболічних коректорів, органопротекція, доказова медицина” (м. Вінниця, 2010 р.); IV Націон. з'їзді фармакологів України (м. Київ, 2011 р.); наук.-практ. інтернет-конф. “Біофармацевтичні особливості створення лікарських препаратів в аспекті їх медичного застосування” (м. Харків, 2011 р.); Х Міжнар. конф. „Медико-социальная экология личности: состояние и перспективы”
(г. Минск, 2012 г.); міжнар. заоч. наук.-практ. конф. „Тенденции развития современной медицины” (г. Новосибирск, 2012 г.); I міжнар. наук. конф. „Наука в ХХI веке” (г. Баку, 2012 г.); міжнар. наук.-практ. конф. “Медична наука та практика ХХІ століття” (м. Київ, 2012 р.); XIV Конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (м. Донецьк, 2012 р.); міжнар. наук.-практ. конф. “Сучасні проблеми медичних та фармацевтичних наук” (м. Дніпропетровськ, 2012 р.); 3th International Scientific conference „European Science and Technology” (Munich, Germany, 2012); міжнар. наук.-практ. конф. „Сучасна медицина: питання теорії та практики” (м. Львів, 2012 р.); Нац. Конгресі „Клінічна фармація: 20 років в Україні” (м. Харків, 2013 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 36 наукових праць: 21 стаття (з них 19 - у виданнях, рекомендованих МОН України, 2 - у зарубіжних журналах), 13 тез доповідей, отримано 2 патенти.

Структура та обсяг дисертації. Загальний обсяг дисертації складає 274 сторінки друкованого тексту. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури (розділ 1), матеріалів та методів досліджень (розділ 2), 6-ти розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел. Робота ілюстрована 59 таблицями, 39 рисунками. Перелік використаних джерел містить 338 найменувань, з них 210 - кирилицею, 128 - латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

фармакологічний буферний рослинний комбінований

Матеріали та методи досліджень. Склад оригінальної композиції на основі комбінації сукцинатів з рослинними екстрактами (серія 020208) та її лікарські форми (сироп і суспензія) розроблені на ПАТ НВЦ „Борщагівський ХФЗ” під керівництвом канд. хім. наук А. С. Шаламая. Суміш сукцинатів є кристалогідратом, в 1 г якого міститься калію сукцинату 0,355 г; натрію сукцинату 0,296 г і магнію сукцинату 0,128 г. Рослинний компонент представлений сумарним екстрактом з трави астрагалу серпоплодого, листя берези, квіток липи в співвідношенні 6:3:1 в перерахунку на сухий екстракт.

На поглиблених етапах досліджень препарат „Фларосукцин” вивчався у формі сиропу, який містить буферну суміш з сукцинатів натрію - 3,25 г; калію - 4,0 г, магнію - 1,4 г у поєднанні з сумарним рослинним екстрактом із вмістом у препараті 3,0 г/100 мл в умовнотерапевтичній дозі 2,0 мл/кг.

У якості референс-об'єктів в роботі застосовували препарати: табл. шип. „Блемарен®” („Esparma”, Німеччина), паста д/п сусп. д/перор. заст. „Фітолізин” („Herbapol”, Польща), краплі орал. „Канефрон® Н” („Bionorica SE”, Німеччина), табл. „Алопуринол Сандоз®” („Sandoz”, Словенія), табл. „Вольтарен®” („Novartis”, Швейцарія).

Фармакологічні дослідження препарату „Фларосукцин” проведені на мишах, щурах та кролях, які були вирощені у розпліднику ЦНДЛ НФаУ (посвідчення ДЕЦ МОЗ України № 21 від 30.04.2009 р.) та утримувались на стандартному раціоні у відповідності з санітарно-гігієнічними нормами (Ю. М. Кожем'якін зі співавт., 2002). Усі експериментальні дослідження проводили відповідно до „Загальних етичних принципів експериментів на тваринах” (Україна, 2001), що узгоджуються з положеннями „Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей” (Страсбург, 1986). Виконані дослідження не суперечать загальноприйнятим біоетичним нормам (витяг з протоколу № 11 засідання Комітету з біоетики НФаУ від 16.11.2011 р.).

Розподіл лабораторних тварин в залежності від етапу фармакологічного дослідження наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Розподіл лабораторних тварин у залежності від етапу досліджень

Етап досліджень	Кількість тварин
Скринінгові дослідження композиції на основі сукцинатів та рослинних екстрактів	162 щури
Дослідження параметрів безпеки „Фларосукцину”	72 миші 72 щури 48 кролів
Вивчення фармакодинаміки „Фларосукцину”	257 щурів
Дослідження впливу „Фларосукцину” на перебіг ЕНН у статевозрілих тварин	96 щурів
Вивчення впливу „Фларосукцину” на перебіг ЕНН у статевонезрілих тварин	40 щурів

Основні етапи фармакологічних досліджень у ході вивчення препарату „Фларосукцин” представлені на рис.1. На І етапі роботи були проведені скринінгові дослідження з визначення буферних властивостей суміші сукцинатів та обґрунтування кількості сумарного рослинного екстракту і вибору оптимальної лікарської форми композиції. На наступному етапі роботи (ІІ) у межах вивчення параметрів безпеки препарату „Фларосукцин” проведено дослідження гострої токсичності препарату за методом В. Б. Прозоровського при внутрішньошлунковому та внутрішньоочеревинному введенні; підгострої токсичності при внутрішньошлунковому введенні протягом 20 діб та хронічної токсичності при внутрішньошлунковому введенні протягом 90 діб (А. В. Стефанов и соавт., 2002).

Вивчення фармакодинамічних ефектів препарату „Фларосукцин” (ІІІ етап) включало вивчення протизапальних властивостей на моделі гострого ексудативного запалення (А. В. Стефанов и соавт., 2002); дослідження анальгетичної активності проведено за допомогою анальгезиметра Ugo Basile 37215 (Ugo Basile, Італія) (L. O. Randall, 1957); ренальні ефекти „Фларосукцину” досліджували на моделі індукованого та спонтанного діурезу (А. В. Стефанов и соавт., 2002).

Для дослідження впливу препарату „Фларосукцин” на перебіг експериментального оксалатного нефролітіазу модель відтворювали шляхом щоденного (протягом 18 діб) внутрішньошлункового введення 1,0 % водного розчину етиленгліколю в об'ємі 6,0 мл на тварину (Л. А. Любарцева, 1975; J. Liy, Z. Cao, Z. Zhang et al., 2007). Під час дослідження (у вигляді вихідних даних та станом на 9-ту та 18-ту добу) у тварин оцінювали такі показники: діурез, екскрецію креатиніну, екскрецію оксалат-іонів, маркери ураження тубулярного апарату нирок - активність у сечі лактатдегідрогенази (ЛДГ), г-глутамілтрансферази (ГГТ), N-ацетил-в-D-глюкозамінідази (НАГ) та лужної фосфатази (ЛФ) (В. С. Камышников, 2011).

Експериментальне утворення каменів у щурів викликали шляхом імплантації у сечовий міхур тварин стерильного цинкового диску масою 30 мг (P. K. Singh, C. R. Patil, G. V. Harlalka, N. P. Gaud , 2010). Після закінчення експерименту у щурів вилучали сечовий міхур, висушували до постійної маси та зважували диск.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Етапи фармакологічних досліджень у ході вивчення препарату
„Фларосукцин”

Для відтворення сечокислої нефропатії тварини отримували спеціальну дієту, яка містила 5 % фруктози, 3 % сечової кислоти, 2 % калію оксонату та 0,001 % штучного підсолоджувача; як питну воду використовували 0,5 % розчин калію оксонату. Дієта тривала 2 дні, на 3-й день тварин виводили з дослідження (H. Gerhard Vogel, 2002). У тварин досліджували аналогічні показники як і у випадку моделювання оксалатного нефролітіазу.

Експериментальну ниркову недостатність у статевозрілих щурів (ІV етап) відтворювали шляхом щоденного (протягом 14 діб) внутрішньошлункового введення 1,0 % водного розчину етиленгліколю в об'ємі 8,0 мл/кг (Л. М. Ромендик, 1964).

У ході експерименту (у вигляді вихідних даних та станом на 14-ту добу) при вивченні фільтраційно-реабсорбційної функції нирок оцінювали такі показники: об'єм сечі, відносну густину сечі, вміст креатиніну у крові та сечі тварин; визначали величину клубочкової фільтрації та канальцевої реабсорбції загальноприйнятими розрахунковими методами. При вивченні азотвидільної функції оцінювали сечовину крові, екскрецію сечовини, креатинін крові, екскрецію креатиніну, сечову кислоту крові, екскрецію сечової кислоти. Для оцінки електролітного обміну вивчали вміст кальцію та фосфору в крові та сечі тварин (В. С. Камышников, 2011). Також проводили гістологічні дослідження ниркової тканини тварин загальноприйнятими методами світлової мікроскопії і світлооптичні та морфометричні вимірювання з наступною оцінкою за відповідною шкалою (Д. С. Саркисова, Ю. Л. Перов, 1996; Ю. И. Афанасьева, Н. А. Юрина, 2002).

ЕНН у статевонезрілих щурів (V етап) відтворювали шляхом однократного внутрішньом'язового введення 50,0 % розчину гліцерину в об'ємі 10,0 мл/кг (D. L. Wilson, G. Thiel, M. L. Arce, D. E. Oken, 1967; H. M. S. Ahmed., 1980; C. Westenfelder, P. A. Crawford, R. K. Hamburger et al., 1982). Визначали вплив досліджуваних препаратів на показники фільтраційно-реабсорбційної, азотвидільної функції нирок та показники електролітного обміну, оцінюючи аналогічні параметри як і у випадку вивчення ЕНН у статевозрілих тварин.

Підходи до фармацевтичної опіки хворих на СКХ при їх консервативному лікуванні за допомогою препарату „Фларосукцин” розроблено з використанням загальних принципів фармацевтичної опіки (І. А. Зупанець зі співавт., 2011). Фармакоекономічний аналіз проведено за допомогою стандартних методів фармакоекономіки (О. М. Заліська, 2000).

Статистичну обробку одержаних результатів здійснювали за допомогою стандартних статистичних комп'ютерних програм для медико-біологічних досліджень (С. Н. Лапач и соавт., 2000).

Результати досліджень та їх обговорення. Однією з найважливіших вимог, що висуваються до засобів уролітолітичної дії, є наявність у них буферних властивостей, тобто спроможності протягом певного часу утримувати рН сечі у межах, необхідних для розчинення сечових конкрементів відповідного складу. Так, вагомою складовою частиною препарату „Фларосукцин” є буферний комплекс, що складається із сукцинатів калію, магнію та натрію і чинить коригуючий вплив на значення рН сечі.

Результати досліджень, представлені у таблиці 2, показали, що при застосуванні буферного комплексу в дозах 0,5 і 0,75 г/кг спостерігається більш значуще зрушення рН сечі в лужний бік та тривале (протягом 4 годин) утримання рН сечі в межах лужних значень.

Таблиця 2

Порівняльна динаміка рН сечі щурів при введенні буферного комплексу сукцинатів і препарату „Блемарен” (n = 6)

Групи	Доза,	Початкові	Зміна рН в динаміці, через ... год.
тварин	г/кг	значення рН	1	%	4	%
Буферний комплекс сукцинатів	0,5	5,67 ? 0,31	6,75 ? 0,31 1	19,05	7,33 ? 0,21 1	29,30
	0,75	5,60 ? 0,32	6,50 ? 0,18 1	16,07	7,30 ? 0,30 1/2	30,30
	1,5	5,67 ? 0,31	6,75 ? 0,28 1	19,04	7,17 ? 0,11 1	26,50
„Блемарен”	1,5	5,75 ? 0,28	6,83 ? 0,25 1	18,50	7,00 ? 0,18 1	21,70

Примітки:

1. 1 - достовірність відмінностей по відношенню до початкових значень (р<0,05);

2. 2 - достовірність відмінностей до 1 години спостереження (р<0,05);

3. 3 - достовірність відмінностей до препарату порівняння (р<0,05);

4. n - кількість тварин у групі.

Введення зазначених доз протягом всього періоду спостереження не має достовірних відмінностей від застосування препарату порівняння „Блемарен”. Оскільки показники рН від введення обох доз не мають достовірних відмінностей між собою, вважається доцільним введення до складу препарату комплексу сукцинатів в кількості, що відповідає дозі 0,5 г/кг.

Враховуючи, що при введенні комплексу сукцинатів, як в дозі 0,5 г/кг, так і 0,75 г/кг спостерігається зрушення рН сечі у бік лужних значень, яке утримується протягом 4 годин і при цьому показники рН від введення обох доз не мають достовірних відмінностей між собою, є доцільним введення до складу препарату комплексу сукцинатів в кількості, відповідній дозі 0,5 г/кг, тобто в 1 мл препарату має міститися сукцинатів натрію - 0,0325 г; калію - 0,04 г, магнію - 0,014 г.

Відповідно в 100 мл препарату необхідно ввести: сукцинатів натрію - 3,25 г; калію - 4,0 г, магнію - 1,4 г.

У окремій серії дослідів проведено визначення кількісного вмісту сумарного рослинного екстракту, який доцільно ввести до складу оригінальної фармацевтичної композиції для отримання значущої спазмолітичної дії. У ході досліджень з вивчення спазмолітичної дії зразків препарату „Фларосукцин” на моделі ускладненого сечовиділення (рис. 2), викликаного внутрішньом'язовим введенням ефедрину, встановлено, що більшу ефективність виявив зразок № 2, до складу якого входить сумарний рослинний екстракт в кількості 3,0 мл на 100 мл препарату (3 %). З трьох доз зразка № 2 найбільша ефективність встановлена для дози 2,0 мл/кг.

Поєднання у складі „Фларосукцину” сольових і рослинних компонентів вимагає розробки оптимальної лікарської форми, яка матиме належні споживчі характеристики, та у якій компоненти не впливатимуть на біодоступність один одного. Технологи ПАТ НВЦ „БХФЗ”, на якому „Фларосукцин” впроваджуватиметься у промислове виробництво, розробили 2 лікарські форми препарату - сироп та суспензію, які містять однакову діючу субстанцію, але відрізняються за складом допоміжних речовин залежно від форми.

При виборі найбільш оптимальної лікарської форми „Фларосукцину” критерієм вибору слугувала здатність препаратів до залуження сечі, а також вираженість спазмолітичної та діуретичної дії за аналогічних умов експерименту. Результати дослідів показали, що за вираженістю та тривалістю буферної дієспроможності та спазмолітичної дії сироп „Фларосукцину” переважав суспензію, а за діуретичною активністю обидва препарати виявляли співставлені результати. За сумарним рейтингом більш оптимальним виявилось застосування сиропу, який і був обраний для подальших досліджень.



Размещено на http://www.allbest.ru/

1 -	інтактний контроль
2 -	контрольна патологія
3 -	Фларосукцин (зр. № 1) 1,0 мл/кг
4 -	Фларосукцин (зр. № 1) 2,0 мл/кг
5 -	Фларосукцин (зр. № 1) 4,0 мл/кг
6 -	Фларосукцин (зр. № 2) 1,0 мл/кг
7 -	Фларосукцин (зр. № 2) 2,0 мл/кг
8 -	Фларосукцин (зр. № 2) 4,0 мл/кг
9 -	Фітолізин 1,3 г/кг

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Рис. 2. Вплив дослідних зразків препарату „Фларосукцин” на спазм сечовидільних шляхів у щурів (n=6)

Примітки:

1. 1 - відхилення по відношенню до групи інтактного контролю (р<0,05);

2. 2 - відхилення по відношенню до групи контрольної патології (р<0,05);

3. 3, 4, 5 - відхилення між дозами (відповідно 1,0; 2,0 і 4,0 мл/кг) (р<0,05);

4. 6 - відхилення по відношенню до препарату порівняння „Фітолізин” (р<0,05);

5. n - кількість тварин у групі.

Окремий фрагмент роботи присвячений дослідженню токсикологічних характеристик „Фларосукцину”, що є обов`язковою вимогою ДЕЦУ для доклінічного вивчення нових оригінальних лікарських препаратів (ЛП). Дослідження гострої токсичності препарату „Фларосукцин” проводили за методом В. Б. Прозоровського при внутрішньошлунковому та внутрішньоочеревинному введенні (табл. 3).

Таблиця 3

Параметри гострої токсичності препарату „Фларосукцин”

Шлях введення	Клас токсичності
Внутрішньошлунково	V клас токсичності - практично нетоксичні речовини ЛД50 > 6990 мг/кг* (за вмістом діючих речовин)
Внутрішньоочеревинно	V клас токсичності - практично нетоксичні речовини ЛД50 > 1165 мг/кг* (за вмістом діючих речовин)

Примітка. * - з урахуванням того, що „Фларосукцин” у 100 мл сиропу містить 11,65 г діючих речовин.

Установлено, що за умов одноразового внутрішньошлункового введення мишам та щурам препарат „Фларосукцин” у інтервалі доз 10-60 мл/кг практично не чинить токсичного впливу на загальний стан та поведінку тварин, а також не викликає їх загибелі. Це дозволяє вважати, що при даному шляху введення значення його ЛД50 перевищує 60 мл/кг (6990 мг/кг за вмістом діючих речовин).

При одноразовому внутрішньоочеревинному введенні у мишей та щурів препарат „Фларосукцин” в дозах 1-10 мл/кг не впливає на загальний стан та не викликає загибелі тварин, що як середню летальну дозу дозволяє використовувати значення ЛД50 > 10 мл/кг (1165 мг/кг за вмістом діючих речовин).

За умов субхронічного експерименту застосування у дозі 5,5 мл/кг у кролів та при тривалому (протягом 3-х міс.) застосуванні у дозі 8,0 мл/кг у щурів препарат „Фларосукцин” не викликає загибелі тварин, не чинить токсичного впливу на загальний стан, поведінку та динаміку маси тіла, не викликає достовірних відмінностей у показниках клінічних та біохімічних аналізів крові, практично не впливає на показники функціонального стану ЦНС, електрофізіологічну активність міокарду, масові коефіцієнти та морфофункціональний стан внутрішніх органів лабораторних тварин.

У межах вивчення фармакодинаміки „Фларосукцину” вивчена антиексудативна дія препарату (рис. 3), яка досліджена на моделі гострого карагенінового запалення у щурів, та носила дозозалежний характер, збільшуючись найбільш очевидно від дози 1,0 мл/кг до дози 2,0 мл/кг (на 5,5 %). Подальше підвищення дози до 4,0 мл/кг не позначалось суттєвим підвищенням активності, хоча й носило характер невірогідної тенденції. Варто зазначити, що у групах тварин, які отримували „Фларосукцин” у дозах 2,0 мл/кг та 4,0 мл/кг, розбіжність значення приросту набряку стопи носила статистично вірогідний характер порівняно з контрольною патологією.

Таким чином, отримані нами результати узгоджуються з даними літератури про наявність у фітопрепаратів, багатих на поліфенольні сполуки, пригнічувального впливу на медіаторні механізми запалення, опосередковані простагландинами, гістаміном, кінінами тощо та їх здатності до блокування фази ексудації через зменшення проникності судинної стінки (капілярозміцнююча дія) та антиоксидантних властивостей.



Размещено на http://www.allbest.ru/

„Фларосукцин”, 1,0 мл/кг;

„Фларосукцин”, 2,0 мл/кг;

„Фларосукцин”, 3,0 мл/кг;

„Диклофенак натрію”, 8,0 мг/кг

Рис. 3. Протизапальна активність препарату „Фларосукцин” на моделі карагенінового набряку стопи у щурів (n=6)

Примітки (тут та рис. 4):

1. 1 - відмінності вірогідні відносно тварин, що отримували „Диклофенак натрію” (р?0,05);

2. n - кількість тварин у групі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

„Фларосукцин”, 1,0 мл/кг;

„Фларосукцин”, 2,0 мл/кг;

„Фларосукцин”, 3,0 мл/кг;

„Диклофенак натрію”, 8,0 мг/кг

Рис. 4. Анальгетична активність препарату „Фларосукцин” на моделі індукованої больової реакції у щурів (n=6)

Дані, наведені на рис. 4, свідчать про наявність анальгетичної дії у „Фларосукцину”, яка має певний дозозалежний характер, що особливо наочно виявляється при підвищенні дози з 1,0 мл/кг до 2,0 мл/кг. Отже, у дозі 2,0 мл/кг, яка обрана як умовнотерапевтична у дослідах з вивчення спазмолітичної активності, препарат „Фларосукцин” виявляє також виражену протизапальну та анальгетичну активність, що позитивно доповнюють його фармакологічну характеристику як лікарського засобу для патогенетичної терапії СКХ. Таким чином, за результатом вивчення протизапальної і анальгетичної активності препарату „Фларосукцину” можна зробити висновок про наявність у нього здатності до пригнічення гострої (ексудативної) фази запалення та зменшення запальної гіперальгезії. Останнє можна пояснити усуненням тих механізмів ноцицепції, у яких задіяні медіатори запалення. Крім того, наявність у рослинній складовій „Фларосукцину” дубильних речовин сприяє зменшенню больової рецепції через в'яжучий ефект останніх.

Однією із складових фармакодинаміки „Фларосукцину” є діуретична активність, яка була визначена за умов моделювання індукованого та спонтанного діурезу.

За умов водного навантаження „Фларосукцин” посилює показники діурезу в 1,3 разу відносно інтактних тварин, що носить вірогідний характер; сприяє залуженню сечі; посилює швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) в 1,2 разу; чинить натрійуретичну дію (підвищує екскрецію натрію в 1,4 разу стосовно інтактних тварин); відмічається збільшення калійурезу в 1,2 разу та підвищення показника коефіцієнту Na+/К+ в 1,2 разу. Підвищення екскреції натрію та калію з сечею частково реалізується за рахунок вмісту зазначених катіонів власне у складі сиропу.

За умов застосування „Фітолізину” у інтактних щурів найбільш вагомими змінами, що зафіксовані у сечі тварин, стали вірогідне підвищення показників діурезу в 1,1 разу; тенденція до підвищення ШКФ; підвищення екскреції натрію, калію.

Застосування „Блемарену” дещо знижувало гідроурез за умов водного навантаження; сприяло найбільш вагомому вірогідному залуженню сечі. „Блемарен” не впливав на рівень екскреції сечовини та креатиніну; сприяв підвищенню екскреції натрію та білка у тварин.

Таким чином, застосування „Фларосукцину” чинило у щурів помірну діуретичну активність та меншою мірою салуретичну дію. Препарат за умов модельованої гіпергідратації організму збільшував об'єм виділеної сечі в 1,3 разу переважно за рахунок зростання швидкості клубочкової фільтрації.

Загалом, за сумарним впливом на ренальні ефекти у щурів за умов водного навантаження дослідні об'єкти можна розмістити таким чином: „Фларосукцин” - „Фітолізин” - „Блемарен”.

За умов вивчення спонтанного діурезу „Фларосукцин” дещо підвищував показники відносного діурезу (майже на 6 %) відносно тварин із групи інтактного контролю в основному за рахунок підвищення швидкості клубочкової фільтрації. Також сприяв залуженню сечі; чинив гіпоазотемічну дію, сприяючи зниженню показників вмісту креатиніну в сироватці крові. Як і у випадку вивчення ренальних показників за умов водного навантаження препарат сприяв натрійурезу.

У випадку оцінки ренальних ефектів „Фітолізину” відносний діурез не змінювався, показники рН дещо зміщувалися в бік лужних значень. Відмічалося підвищення екскреції білка з сечею в 1,3 разу відносно показників інтактних тварин. Також знижувалася екскреція натрію і калію.

Застосування „Блемарену” вірогідно зміщувало показники рН сечі в бік лужних значень; сприяло вірогідному підвищенню екскреції натрію (в 1,2 разу) та вірогідному підвищенню коефіцієнта Na+/К+ в 1,5 разу.

Отже, за умов спонтанного діурезу вагомими фармакодинамічними ефектами „Фларосукцину” слід вважати діуретичну дію, що реалізується в основному за рахунок підвищення швидкості клубочкової фільтрації. Вагомим елементом фармакодинаміки є здатність препарату залужнювати сечу, тим самим відіграючи позитивну роль при лікуванні уролітіазів, сприяючи розчинності уратів.

Заслуговує уваги також гіпоазотемічна дія „Фларосукцину” (зниження рівня креатиніну крові), що може бути корисним в лікуванні ниркової недостатності.

Механізм діуретичної дії препарату „Фларосукцин” можна визначити як акваретичний і меншою мірою натрійуретичний. Ренальні ефекти „Фларосукцину” виявляються також залужненням сечі та гіпоазотемією, що може бути корисним в лікуванні ниркової недостатності.

Під час відтворення етиленгліколь-індукованого оксалатного нефролітіазу у щурів „Фларосукцин” вірогідно сприяє посиленню видільної функції нирок, зменшуючи при цьому вміст у сечі оксалат-іонів, підвищуючи добову екскрецію креатиніну (табл. 4) та нормалізуючи рівень ферментурії (табл. 5), що свідчить про відновлення функціонального стану канальцевого епітелію нирок.

Так, під впливом „Фларосукцину” наприкінці дослідження спостерігалось зниження активності ЛДГ у сечі тварин у 1,9 разу, ГГТ - у 1,5 разу, НАГ - у 2,4 разу, ЛФ - у 1,5 разу порівняно з групою контрольної патології. Отримані результати свідчать про покращення функціонування та зменшення запально-деструктивних процесів у епітелії тубулярного апарату нирок, що обумовлено уролітолітичною, нефропротекторною та протизапальною активністю „Фларосукцину”.

Таблиця 4

Вплив „Фларосукцину” та „Фітолізину”на показники екскреторної функції нирок щурів з оксалатним нефролітіазом (n=9)

Дослідна група	Доба дослідження	Діурез, мл/доба	Екскреція креатиніну, мкмоль/доба	Екскреція оксалатів, мг/доба
1	2	3	4	5
Інтактний контроль	0	6,53±0,24	18,03±1,52	5,26±0,26
	9	6,51±0,19	19,12±1,61	5,52±0,27
	18	6,92±0,26	20,47±1,72	5,83±0,29
Контрольна патологія	0	6,43±0,24	19,38±1,63	5,19±0,26
	9	7,42±0,28 1	12,36±1,04 1	16,97±0,85 1
	18	4,94±0,18 1	16,86±1,42	24,24±1,21 1
„Фларосукцин” (2,0 мл/кг)	0	6,60±0,25	17,55±1,48	5,32±0,27
	9	9,10±0,34 1/2	16,05±1,35 1	10,31±0,51 1/2
	18	8,73±0,32 1/2	18,16±1,53	12,48±0,62 1/2
„Фітолізин” (1,3 г/кг)	0	6,28±0,23	17,37±1,46	4,95±0,25
	9	8,41±0,31 1/2	13,68±1,15 1	15,21±0,76 1/3
	18	7,66±0,28 1/3	17,16±1,44	18,36±0,91 1/2/3

Примітки (тут та в табл. 5):

1. 1 - відмінності вірогідні відносно інтактного контролю (р?0,05);

2. 2 - відмінності вірогідні відносно контрольної патології (р?0,05);

3. 3 - відмінності вірогідні відносно тварин, що отримували „Фларосукцин” (р?0,05);

4. n - кількість тварин у групі.

Таблиця 5

Динаміка показників ферментурії у щурів з оксалатним нефролітіазом під впливом експериментальної терапії (n=9)

Дослідна група	Доба дослідження	Активність ферментів, МО/ммоль креатиніну
		ЛДГ	ГГТ	НАГ	ЛФ
Інтактний контроль	0	13,52±0,67	50,22±2,50	1,22±0,06	27,71±1,38
	9	14,97±0,75	46,45±2,31	1,13±0,05	24,94±1,24
	18	14,08±0,70	46,89±2,34	1,19±0,07	26,05±1,30
Контрольна патологія	0	13,08±0,65	45,12±2,25	1,18±0,06	27,38±1,36
	9	60,42±3,01 1	63,74±3,18 1	2,77±0,14 1	44,90±2,24 1
	18	47,34±2,36 1	85,03±4,24 1	3,57±0,18 1	50,44±2,51 1
„Фларо-сукцин” (2,0 мл/кг)	0	14,41±0,72	49,66±2,47	1,11±0,06	25,83±1,29
	9	33,53±1,67 1/2	57,09±2,84 1/2	1,72±0,09 1/2	36,31±1,81 1/2
	18	25,16±1,25 1/2	58,42±2,91 1/2	1,50±0,07 1/2	32,70±1,63 1/2
„Фітолізин” (1,3 г/кг)	0	15,19±0,76	48,00±2,39	1,07±0,05	29,38±1,46
	9	42,35±2,11 1/2/3	59,31±2,95 1/2	1,77±0,09 1/2	41,57±2,07 1
	18	39,02±1,94 1/2/3	66,51±3,31 1/2	1,91±0,09 1/2/3	44,42±1,77 1/3

Застосування „Фларосукцину” при експериментальному оксалатному уролітіазі, спричиненому тривалим введенням етиленгліколю, призводить до значного зменшення мінеральної частки на диску (табл. 6), вшитого до сечового міхура щурів, що свідчить на користь його уролітолітичної активності.

Таблиця 6

Порівняльний вплив препаратів „Фларосукцин” та „Фітолізин” на зміну маси диска, вшитого до сечового міхура щурів (n=9)

Група тварин	Маса диска, мг через 18 діб	Приріст до вих. маси, %	Зниження відносно патології, %
Інтактний контроль	30,40 ? 0,08
Контрольна патологія	65,50 ? 1,40 1	115,5	-
„Фларосукцин” (2,0 мл/кг)	38,00 ? 0,82 1/2	25,0	41,98
„Фітолізин” (1,3 г/кг)	49,80 ? 1,86 1/2	63,8	23,97

Примітки:

1. 1 - відмінності вірогідні відносно інтактного контролю (р?0,05);

2. 2 - відмінності вірогідні відносно контрольної патології (р?0,05);

3. 3 - відмінності вірогідні відносно тварин, що отримували препарат порівняння (р?0,05);

4. n - кількість тварин у групі.

Так, щоденне внутрішньошлункове введення на тлі розвитку зазначеної патології препарату „Фларосукцин” в дозі 2,0 мл/кг сприяє зменшенню маси мінеральної частини вшитого до сечового міхура, диска на 42 % в порівнянні з групою контрольної патології, перевищуючи початкову масу диска в середньому на 8,0 мг (тобто на 25 %).

Імовірно, вказані зміни маси вшитого до сечового міхура диска під впливом препарату „Фларосукцин” досягаються, як за рахунок зміщення рН сечі у бік нейтральних значень, так і зниженням її питомої щільності, що сприяє зменшенню літогенних властивостей етиленгліколю.

За силою впливу на більшість досліджених показників „Фларосукцин” вірогідно перевершує активність препарату порівняння „Фітолізину”.