Наукове обґрунтування гігієнічних основ екологічної безпеки при морегосподарській діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я ІМЕНІ О. М. МАРЗЄЄВА

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ГІГІЄНІЧНИХ ОСНОВ

ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИ МОРЕГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

14.02.01 - гігієна та професійна патологія

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Науковий консультант:

Сердюк Андрій Михайлович

доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

ГОЛУБЯТНИКОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ

Київ-2016

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, ТЕРМІНІВ6

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ ЗАБРУДНЕННЯ МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ПРИБЕРЕЖНИХ МОРСЬКИХ ЗОН (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

1.1 Сучасний екологічний стан морського середовища світового океану

1.2 Забруднюючі компоненти стоків та систем водовідведення

1.3 Законодавчі акти щодо захисту моря від забруднення при судноплавстві

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Основні наукові напрямки та обсяг дисертації

2.2 Обґрунтування методології досліджень морегосподарської діяльності (МГД)

Резюме

РОЗДІЛ 3. АНТРОПОГЕННЕ ЗАБРУДНЕННЯ ПРИБЕРЕЖНИХ ВОД МОРСЬКИХ АКВАТОРІЙ ПОРТІВ, РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЖИВІ РЕСУРСИ МОРЯ

3.1 Еколого-гігієнічна і гідробіологічна оцінка північно-західної частини Чорного моря і гирла річок - об'єктів багатоцільових досліджень

3.2 Соціально-гігієнічні аспекти, що сприяють забрудненню Чорного моря і заходи щодо поліпшення обстановки в структурах морегосподарської діяльності

3.3 Комплексні дослідження рівня і ступеня контамінування морського середовища акваторій чорноморських портів

Резюме

РОЗДІЛ 4. ВПЛИВ ПРОЦЕСІВ МІГРАЦІЇ КОНТАМІНАНТІВ МОРЯ НА РЕКРЕАЦІЙНІ РАЙОНИ І ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ГОСТРИМИ КИШКОВИМИ ІНФЕКЦІЯМИ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

4.1 Вивчення шляхів поширення біозабруднювачів (натурний експеримент)

4.2 Аналітичні дослідження гострих кишкових інфекцій серед населення центральних і приморських областей України

Резюме

РОЗДІЛ 5. ХІМІЧНІ РЕЧОВИНИ МОРСЬКОЇ ВОДИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПРОЦЕСИ САМООЧИЩЕННЯ МОДЕЛЬНИХ МІКРОКОСМІВ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ)

5.1 Контамінанти та їх вплив на мікробіоту «водоймища»

5.2 Вплив СПАР і нафтопродуктів на модельні мікрокосми

5.3 Дослідження процесів самоочищення морської води в залежності від рівня її забруднення небезпечними біокомпонентами.

Резюме

РОЗДІЛ 6. ЗАБРУДНЕННЯ МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА СУДНОВИМИ БАЛАСТНИМИ ВОДАМИ ПРОБЛЕМА ОБРОСТАННЯ СУДЕН НЕБЕЗПЕЧНИМИ ПАТОГЕНАМИ ТА ЇХ ЗАНЕСЕННЯ В ЧОРНОМОРСЬКИЙ РЕГІОН

6.1 Дослідження суднового водяного ізольованого баласту і біообростання корпусу суден

6.2 Оцінка ризику індукування небезпечними патогенами акваторій морських портів

6.3 Еколого-гігієнічні аспекти біологічного обростання плавзасобів у проблемі безпеки морського середовища в морських рекреаційних зонах країни

Резюме

РОЗДІЛ 7. НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАХИСТУ АКВАТОРІЙ ПОРТІВ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ, РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН І РАЙОНІВ ВОДОКОРИСТУВАННЯ ПРИ СУДНОПЛАВСТВІ

7.1 Системи очищення і знезараження суднових стічно-фанових вод та оцінка ефективності їх роботи

7.2 Гігієнічна регламентація технологічних схем при розробці нових пристроїв природоохоронних модулів захисту моря від забруднення

7.3 Гігієнічна та виробничо-економічна ефективність суднових систем водовідведення, заснованих на підвищенні технологічного очищення та знезараження стічних вод

Резюме

РОЗДІЛ 8 ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ОТРУТОХІМІКАТАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ КОМАХ У СТРУКТУРІ МОРЕГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ

8.1 Фізико-хімічні властивості фосфінних препаратів і динаміка процесу їх розкладу і виділення фосфористого водню в атмосферу

8.2 Аналіз діяльності фумігаційниих робіт в системі державного нагляду санепідслужби на водному транспорті

8.3 Універсальна блок-схема технології проведення знезараження та лабораторного контролю сільскогосподарских вантажів на суднах і в портах

8.4 Санітарно-профілактичне забезпечення безпеки фумігаційних робіт в портах і на суднах

Резюме

РОЗДІЛ 9. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗА ДОПОМОГОЮ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ТА КОНЦЕПЦІЯ ОПЕРАТИВНОГО КОНТРОЛЮ МОРЕГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

9.1 Моніторинг та прогноз впливу інфраструктур водного транспорту на навколишнє середовище

9.2 Реагентна обробка суднових стічно-фанових вод коагулянтами з відходів титанового промислового виробництва

9.3 Гігієнічна та виробничо-економічна ефективність суднових систем водовідведення, заснована на підвищенні технології очищення та знезараження стічних вод

Резюме

РОЗДІЛ 10. НАУКОВО-АНАЛІТИЧНІ КРИТЕРІЇ БЕЗПЕКИ МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНИХ РОБОТАХ У СИСТЕМІ САНЕПІДНАГЛЯДУ

10.1 Загальна характеристика процесу днопоглиблення

10.2 Моніторинг днопоглиблення ґрунту в акваторії п. Іллічівська

10.3 Класифікація ґрунтів днопоглиблення Азовсько-Чорноморського басейну за ступенем їх забруднення

10.4 Технологія днопоглиблення та інтегрованого лабораторного контролю відкладень і водних зразків природного горизонту

10.5 Санітарні вимоги до поетапної технології днопоглиблення суднами технічного флоту в акваторіх морських портів

Резюме

РОЗДІЛ 11. ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНІ ЗАСАДИ ОЗДОРОВЛЕННЯ МОРСЬКИХ АКВАТОРІЙ І ПРИБЕРЕЖНИХ РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН

11.1 Заходи захисту морського середовища в умовах антропогенного

11.2 Наукові технологічні аспекти санітарної охорони водойм

Резюме

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

ВИСНОВКИ

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ

інфекція кишковий населення приморський

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, ТЕРМІНІВ

АС	- алкілсульфати
БАР	- біологічно активна речовина
БАТ	- блок автоматичного тестування
БГКП	- бактерії групи кишкової палички
БІС	- біоіндикаторні системи
БУО	- бляшко-утворюючі одиниці
БСК	- біологічне споживання кисню
БП	- бенз (а) пірен
ВООЗ	- Всесвітня Організація Охорони Здоров'я
ГЕЗАМП	- міжнародна об'єднання група наукових експертів з аспектів забруднення морів
ГДК	- гранично допустимі концентрації
ГКІ	- гострі кишкові інфекції
ГПВС - «С»	- газо-паро-повітряна суміш
ХСК	- хімічне споживання кисню
ДСП	- Державні санітарні правила
ДЗ	- дезінфекційні засоби
ДТСГК	- двотреть основна сіль гіпохлориту кальцію
EPIMAP	- програмний пакет ВООЗ
ЄС	- Європейський Союз
ЗАХ	- залізо-алюмохлоровмісний реагент
ЗР	- забруднюючі речовини
ІМО	- Міжнародна Морська Організація
ІМНА	- Міжнародна Асоціація морської медицини
ІМТП	- Іллічівський морський торговельний порт
ІЧВ	- інвазія чужородного виду
Кр	- коефіцієнт ризику
КУО/дмі	- колонієутворюючі одиниці
КТ	- культура тканини
ЛПКП	- лактозопозитивна кишкова паличка
МАРГЛХЛ-73/78	- національна доктрина і міжнародна конвенція
ІМО	- міжнародна морська організація
МАРПОЛ	- Міжнародна конвенція з запобігання забруднення моря з суден
МОЗ	- Міністерство охорони здоров'я України
ММЛ	- морська медична лоція
(МОК) ЮНЕСКО	- міжнародна океанографічна комісія
МПА	- м'ясо-пептонний агар
НIЧ	- найбільше iмовірне число
НПАВ	- нафтополіциклічні ароматичні вуглеводні
НВ	- нафтовуглеводні
НМС	- нітрозометилсечовина
ЗКФ	- загальні коліформи
ЗМЗ	- загальна мікробна забрудненість
МЧ	- загальне мікробне число
ОБРР	- орієнтовні безпечні рівні шкідливих речовин
ОВНС	- оцінка впливу на навколишне середовище
ОХА	- оксихлорид алюмінію
ПА	- поживний агар
ПАР	- поверхнево-активні речовини
ПАВ	- поліароматичні вуглеводні
ПЛАС	- план ліквідацій аварійних ситуацій
ПХБ	- поліхлоровані біфеніли
СанПіН	- санітарні правила і норми
СБО	- станція біологічного очищення
СНД	- Союз незалежних держав
СПАР	- синтетичні поверхнево-активні речовини
СУБД CLARION	- база даних
STATYRAPHICS	- статистичний пакет
СФВ	- стічно-фанові води
ТОКПВ	- технологічний оздоровчий комплекс переробки відходів
УОЗСВ	– установка очищення та знезараження стічних вод
ФН	- уранін (С2ОН10Nа2О5-флуоресцеїн натрію)
ФД	- фонова ділянка
ХОП	- хлорорганічні пестициди
ЦКРП	- центральне композиційне рототабельне планування
ЮНЕП	- програма ООН з охорони навколишнього середовища
Eh	- окисно-відновний потенціал морської води

ВСТУП

Актуальність теми. В останні десятиріччя питання охорони навколишнього середовища є найбільш важливими для світового співтовариства.

За висновками провідних вчених екологів та гігієністів, використання об'єктів навколишнього середовища, його ресурсів, необмежене скидання відходів у водойми становлять значну небезпеку, як для людства, так і для майбутніх поколінь (Трахтенберг І.М., 2010; Сердюк А.М., 2011).

В останні роки, у зв'язку зі зростаючими темпами науково-технічного прогресу почали інтенсивно проявлятися ознаки еколого-гігієнічної кризи навколишнього середовища антропогенного походження за рахунок безконтрольного використання природних ресурсів (Проданчук М.Г., 2000; Сердюк А.М., 2002).

За оцінками багатьох авторів, загальний обсяг забруднення Світового океану нафтою та нафтопродуктами складає 5-20 млн. т/рік, на нафтоналивні морські судна припадає до 22-23 % забруднення (Горбатюк Л.О., 2008).

Дослідження в сфері еколого-гігієнічної безпеки відповідають національним інтересам країни в довгостроковому плані. Незадовільним, з точки зору санітарно-епідеміологічного благополуччя є якість морських прибережних вод, питної води, яка використовується населенням в оздоровчих закладах, стан відкритих водних об'єктів в курортно-рекреаційних зонах.

Швидкість деградації навколишнього середовища в приморських регіонах, в деяких ділянках морської берегової зони України досягла таких масштабів, що може вийти за межі стійкості екосистеми. Намітилась негативна тенденція до скидання у поверхневі водойми забруднених стічних вод, кількість яких на сьогодні збільшилась в 1,5 рази. Гігієнічна та екологічна ситуація в Україні характеризується:

погіршенням санітарно-епідеміологічних та геоекологічних умов життєдіяльності населення; зменшенням запасів поверхневих і підземних вод, у зв'язку з посиленим водозабором; забрудненням поверхневих і підземних вод у зв'язку зі скиданням забруднених промислових, комунальних вод, хімізацією сільського господарства; забрудненням повітря, змінами його складу за рахунок промислових, транспортних та інших викидів. До звичайних природних шляхів забруднення моря (річковий стік, атмосферні опади, атмосферна циркуляція) додається антропогенний вплив: - стічні води населених пунктів, скидання при експлуатації водного транспорту, видобутку корисних копалин, аварійні викиди з різних джерел (Буркинський Б.В., Степанов В.Н., 2008).

Морський флот є значною частиною єдиної транспортної системи у міжнародному судноплавстві. Актуальною стає проблема забруднення водойм, акваторій міжнародних морських портів, рекреаційних зон приморських міст при судноплавстві. Має місце значний вплив водного транспорту на прибережні райони моря, при скиданні з морських суден неочищених вод багатокомпонентного складу і твердих відходів (Станкевич В.В., 1996; Сидоренко Г.І., 1999; Проданчук М.Г., Мудрий І.В., 2000; Ковальчук Л.И., 2010; Сердюк А.М., 2011; Greenberg M.I. 2015; Woodward G., 2015).

У значній мірі, попередження забруднення морських вод залежить від ефективної організації державного санітарно-епідеміологічного нагляду та неухильного дотримання санітарних норм і правил за умови їх своєчасного оновлення, відповідно до досягнень науки, техніки та оптимальних соціально-економічних умов життя населення (Будников Г.К., Евтюгин Г.А., 2002).

Актуальність проблеми впливу водного транспорту, об'єктів портової інфраструктури на забруднення поверхневих морських вод, атмосферного повітря приморських міст нині не викликає сумніву (Сердюк А.М., Кірєєва І.С., Черниченко І.О., 2001; Шафран Л.М., 2005; Торский В.П., 2015). Вміст хвороботворних мікроорганізмів і хімічних речовин у забрудненій воді, що скидається в море підприємствами транспорту, промисловості, комунального господарства робить їх небезпечними, як для мешканців водойм, так і для населення при водокористуванні (Надворний М.М. та ін., 1998; Чікановський В.А., Шарапов В.В., 2006, Faure М.G., 2006).

У роботах багатьох авторів останніх років вказується на необхідність організації превентивних заходів, які спрямовані на посилення санітарно-екологічного захисту прибережних морських вод в рекреаційних зонах припортових населених пунктів (Шафран Л.М., 2005; Кузнецов О.В., 2009; Рахманин Ю.А., 2010; Нікіпелова О. та ін., 2014; Рагузина Г., 2015).

Однак, незважаючи на чинні нормативні акти, санітарно-екологічний стан у Північно-Західній частині Чорного моря залишається напруженим (Надворний М.М., Колоденко В.А., Ніков П.С., 1998; Сенкевич К.Я. та ін., 2000; Cognetti G.M. 2005; Кліментьєв І.М., Прилипко Ю.В., 2007).

У зв'язку з інтенсивним розвитком міжнародного судноплавства, експлуатацією якісно нового флоту з потужними енергетичними установками, високою вантажопідйомністю, пасажиромісткістю та швидкістю пересування, виникають проблеми утилізації різноманітних суднових відходів, які неминуче утворюються на борту. До них відносяться суднові стічні води та води, що містять нафту, інші відходи. Особливу небезпеку несуть неочищені та недостатньо знезаражені стічні води з суден, що знаходяться на зовнішніх рейдах морських портів, очікуючи на вантажно-розвантажувальні роботи (Ермошкін Н.Г., 2004; Черненко Н.С., та ін., 2007; Буркинський Б.В., Степанов В.М. та ін., 2008; Серебренникова М.К., 2015). Вміст у них хвороботворних бактерій, вірусів, паразитів, шкідливих хімічних речовин робить їх небезпечними для населення прибережних міст, мешканців водойм, рекреаційних можливостей, а проблему - актуальною (Ерич М.П.,2001; Хромов С.С., 2004; Пахомов А.В., 2006; Сіденко В.П. та ін., 2007;).

Вивчення систем очищення та знезараження стічних вод на суднах дозволяє оцінити ефективність їх роботи, як таку, що не відповідає основним санітарно-гігієнічним вимогам, що пояснюється, як нераціональною експлуатацією, так і недосконалістю окремих вузлів суднових очисних установок (Максимов С.Н., 2014; Долина Л.Ф., 2006; Думанська Т.У., 2008; Шведов В.М. та ін., 2004).

Функціонування систем: місто-порт, порт-судна, які здійснюють вплив на морське довкілля та прибережні рекреаційні зони, різних забруднень - судновий баласт, суднові стічні побутового-господарські та лляльні води, вантажі, відходи, каналізаційні стоки приморських міст, створює значні ризики для здоров'я населення приморських міст (Юровский Ю.Г., 2006).

Цілий комплекс питань щодо негативного впливу об'єктів морегосподарського комплексу (далі - МГД) країни не вивчено, питання системного прогнозування та оздоровлення умов водокористування населенням в прибережних зонах північно-західної частини Чорного моря - не вирішені.

Особливо відчуваються недоліки в сфері наукового вивчення еколого-гігієнічних проблем забруднення рекреаційних зон моря при міжнародному судноплавстві, експлуатації портів, процесах днопоглиблення морських акваторій, безпечності фумігації сільськогосподарської продукції при морегосподарській діяльності (МГД).

Тому, для удосконалення сучасного санітарного законодавства актуальною є потреба в дослідженнях сучасних особливостей стану екосистеми Чорного моря, еколого-гігієнічної безпеки об'єктів МГД, оцінки динаміки розвитку та розробки науково-обґрунтованих рішень при водокористуванні та зменшенні негативного впливу на стан здоров'я населення припортових населених пунктів.

Не вивчені та не визначені особливості міграції хімічних та біологічних забруднень, що надходять до морського середовища зі стічними та баластними водами суден, зокрема, закордонного плавання. Не встановлені рівні антропогенного забруднення води у акваторіях більшості крупних портів країни. Вимагає гігієнічної оцінки ефективність роботи сучасних схем-модулів з очистки та знезараження стічних і баластних вод суден, з наступною розробкою рекомендацій. У чинних нормативних документах відсутні гігієнічні вимоги щодо здійснення днопоглиблювальних робіт у акваторії портів. Існуюча тимчасова інструкція щодо безпечного проведення фумігаційних робіт зі знезараження сільгосппродукції в портах, на контейнерних терміналах та морських суднах потребує подальшої розробки та вдосконалення. Не визначені узагальнюючі гігієнічні та екологічні показники безпечності функціонування морегосподарського комплексу в цілому.

На сучасному етапі назріла необхідність розробки єдиної наукової Концепції гігієни та екологічної безпеки МГД в країні, яка повинна стати пріоритетною у вирішенні еколого-гігієнічних проблем при судноплавстві, експлуатації об'єктів водного транспорту. Ця концепція базується на нейтралізації багатофакторних контамінант і антропогенних навантажень при функціонуванні комплексної системи - «море-судно-порт-місто» і спрямована на вирішення проблем безпечної експлуатації водоохоронних об'єктів морського судноплавства з перспективою подальших досліджень та формування науково-правових актів санітарно-епідеміологічної діяльності.

Мета та завдання дисертаційної роботи присвячена вирішенню цих проблемних питань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідних робіт ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О. М. Марзєєва НАМН України» - «Еколого-гігієнічний моніторинг стану навколишнього середовища при перевантаженні, транспортуванні та зберіганні вантажів у портах України та на спеціалізованих майданчиках з метою запобігання забруднення довкілля та виключення шкідливого впливу на здоров'я людей» (д/р № 0112U004294); «Наукове обґрунтування еколого-гігієнічних принципів регламентації морських акваторій чорноморських портів та прилеглих рекреаційних районів України» (д/р № 0112U001049). Дисертант був співвиконавцем вищеназваних НДР.

Мета і завдання дослідження. Наукове обґрунтування гігієнічної концепції та основ екологічної безпеки прибережних і рекреаційних зон приморських міст при судноплавстві, експлуатації об'єктів морегосподарської діяльності та виявлення факторів ризику для населення при дії комплексної системи «море-судно-порт-місто».

Для досягнення вказаної мети були постановлені наступні завдання:

1. Провести еколого-гігієнічну оцінку характеру та рівнів забруднення води морських акваторій. Вивчити вплив пріоритетних забруднень на якість морської води.

2.Визначити рівні забруднення морських акваторій стічними водами багатокомпонентного складу та оцінити природні та антропогенні фактори, що впливають на забруднення Північно-Західної частини Чорного моря.

3.Встановити особливості шляхів надходження, характер та рівні забруднення морських акваторій баластними водами та біообростанням з морських суден закордонного плавання.

4.Здійснити експериментальні лабораторні дослідження процесів міграції хімічних та біологічних забруднювачів морської води зі стічними водами судна при використанні пасивних домішок з флуоресцеїном натрію та вплив шкідливих хімічних речовин морської води на життєдіяльність самоочисних модельних мікрокосмів (мікроценозу водойми).

5.Вивчити, в експериментальних умовах, ефективність біологічної очистки, знезараження та детоксикації різних типів суднових стічних вод сучасних суднових компактних каналізаційних модулів біоценозом мікроорганізмів.

6. Провести гігієнічну оцінку впливу системи «море-судно-порт-місто» на забруднення морської акваторії Північно-Західної частини Чорного моря та формування факторів ризику для здоров'я населення приморських міст.

7.Визначити та обґрунтувати санітарно-епідеміологічні та екологічні вимоги до днопоглиблювальних робіт в акваторіях морських портів, які розташовані в рекреаційних зонах приморських міст.

8.Впровадити в діяльність морегосподарського комплексу еколого-гігієнічну методологію, обґрунтовану на визначенні ступеня безпеки санітарно-гігієнічних та екологічних показників, як основи профілактичних заходів щодо збереження здоров'я населення та довкілля.

9.Визначити безпечні умови для здоров'я робітників водного транспорту при проведенні фумігаційних робіт у портах, на морських суднах (у транзиті) та розробити сучасні нормативно-правові акти для еколого-гігієнічної регламентації при проведенні знезаражування сільськогосподарської продукції отрутохімікатами.

10. Науково обґрунтувати та розробити еколого-гігієнічну концепцію санітарної охорони при функціонуванні морегосподарського комплексу для збереження здоров'я населення та довкілля.

Об'єкт дослідження: Вплив забруднення прибережних морських рекреаційних зон на здоров'я населення. Стан еколого-гігієнічної безпеки прибережних і рекреаційних зон приморських міст, визначення факторів ризику для здоров'я населення внаслідок дії комплексної системи «море-судно-порт-місто» - при судноплавстві та експлуатації об'єктів морегосподарської діяльності, вплив природних і еко-технологічних факторів на стан поверхневих вод акваторій чорноморських морських портів і рекреаційних зон.

Предмет дослідження: показники здоров'я населення, Конвенції, директиви та регламенти ЄС, закони та санітарні правила України, форми звітності, інформаційні системи оцінки забруднення довкілля, комплекс показників щодо управління еколого-гігієнічними особливостями та засобами безпеки водного середовища на лініях морського судноплавства.

Методи дослідження: бібліометричний; санітарного обстеження; санітарної експертизи; натурного і лабораторного гігієнічного експерименту на дослідно-промислових модулях суднових компактних каналізаційних очисних споруд; санітарно-гігієнічні, мікробіологічні, вірусологічні, фізико-хімічні, екологічні, гідрологічні, токсикологічні, медико-соціальні, епідеміологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведена науково-гігієнічна оцінка рівнів забруднення прибережних морських вод акваторій портів при експлуатації суден, їх впливу на рекреаційні зони, біологічні ресурси моря та здоров'я населення міст північно-західної частини Чорного моря. Встановлена (в натурних умовах) міграція забруднень стічно-фанових вод судна в зону рекреації та їх вплив на захворюваність населення приморських міст гострими кишковими інфекціями; визначено вміст шкідливих токсичних речовин у морській воді та досліджено їх вплив на процеси самоочищення, мікробну деструкцію ксенобіотиків в умовах експерименту; встановлена можливість забруднення баластних вод морських суден небезпечними біопатогенами, що заносяться в рекреаційні зони морського середовища Чорного моря при судноплавстві; проведена оцінка сучасних схем біологічного, фізико-хімічного очищення суднових стічних вод, відповідність їх якості встановленим нормативам. Запропоновані сучасні технології обробки суднових стічних вод та осадів; встановлені закономірності прискорення біологічного дозрівання активного мулу аеротенків суднових очисних установок з ініціацією біохімічних процесів при застосуванні новітніх коагулянтів-стимуляторів і біоактиваторів та значного підвищення ефективності біологічного очищення суднових стоків; доведена ефективність детоксикації суднових стічних вод (фанових та баластних) при застосуванні новітніх технологій їх очищення; запропоновані спеціальні заходи санітарно-епідеміологічного нагляду при проведенні днопоглиблювальних робіт та поводжені з донними відкладеннями; обґрунтовані методичні підходи щодо санітарно-токсикологічної безпеки проведення фумігаційних робіт для знезараження сільськогосподарських вантажів на морських суднах та у контейнерах; розроблені нормативні документи з методичних питань еколого-гігієнічної оцінки ефективності очищення суднових стоків системами водовідведення морських суден; отримані патенти «Укрпатент».

Теоретичне значення роботи полягає у розробці еколого-гігієнічних принципів оздоровлення навколишнього морського середовища у прибережних зонах на основі постійного моніторингу антропогенного забруднення акваторій морських портів, приморських рекреаційних зон при техногенному навантаженні при судноплавстві, експлуатації об'єктів морегосподарського комплексу, функціонуванні приморських міст. Вперше обґрунтовано, розроблено та впроваджено еколого-гігієнічну Концепцію гігієнічних основ екологічної безпеки при МГД, на основі визначення техногенних навантажень в системі «море-судно-порт-місто» та створено нові нормативні, законодавчі і методологічні документи у цій сфері. У роботі узагальнено та застосовано досвід ВООЗ та ІМО щодо організації у масштабах України, превентивної системи санітарної охорони морської екосистеми в сучасних умовах МГД.

Практичне значення отриманих результатів полягає: у науковому обґрунтуванні та розробці методичних підходів вивчення основних джерел техногенного навантаження на рекреаційні приморські зони; проведенні системних аналітичних досліджень щодо еколого-гігієнічних аспектів МГД у системі «море-судно-порт-місто»; визначенні практичних шляхів забезпечення санітарно-екологічної безпеки морського середовища при використанні сучасних природоохоронних систем і технологічних процесів обробки та очищення поверхневих та суднових стічних вод; розробці сучасних схем очищення суднових стічних, нафтоутримуючих, баластних вод та сміття.

Результати роботи використані і знайшли відображення у нормативних і методичних документах, зокрема: «Державних санітарних правилах для морських суден» ДСП 7.7.4.-057-2000. Київ, 2000; «Державних санітарних правилах для морських портів». Київ, 1999; «Тимчасовій інструкції з технології та забезпечення безпеки при знезараженні зерна і сільгосппродуктів препаратами на основі фосфіну на суднах водного транспорту України». Київ, 1999; «Державних санітарних правилах і нормах проектування, будівництва та експлуатації плавальних басейнів на морських і річкових суднах № 202-94». Київ, 2008; «Державний санітарний нагляд за установками очищення та знезараження стічно-фанових вод (ОЗСФВ) на суднах» (методичні рекомендації, підготовлені до видання, 2015, лист в.о. Голови Держсанепідслужби від 25.12.2015 р.); «Санітарно-епідеміологічний нагляд при проведенні днопоглиблювальних робіт суднами технічного флоту» (методичні рекомендації, підготовлені до видання, 2015 р. Розпорядження в.о.Голови Держсанепідслужби 08.04.2015р.); «Санітарно-епідеміологічний нагляд за технологією знезараження отрутохімікатами зерна, с/г продукції, інших об'єктів на суднах і портах України (методичні вказівки, підготовлені до видання, 2015 р. Розпорядження в.о. Голови Держсанепідслужби 08.12.2015р.); «Інструкція по наданню домедичної допомоги з використанням переліку лікарських засобів спеціальної аптечки при отруєнні фосфіном на борту судна» (Погоджено Першим Заступником Голови Держсанепідслужби України 20.05.2014р.).

На основі матеріалів роботи створені санітарно-технічні засоби, на які отримано патенти: «Пристрій для розподілу рідкої фракції суднових установок» ( № 57705 від 05.08.2010, бюл. № 5); «Хвиле-енергетичний модуль для захисту рекреаційних зон» (№4657 від 08.12.2011, бюл. № 3); «Пристрій для знезараження баластних вод» (№ 106495 від 10.09.2014, бюл. № 17); «Пристрій для відбору проб води та ін. рідини» ( № 78305 від 11.07.2010, бюл. № 7).

Запропоновані автором гігієнічні рекомендації, використані при розробці проекту «Конвенції санітарної охорони території України» (знаходяться в МОЗ, вхід. №19/2151-15 від 10.12.2015 р.).

Основні теоретичні положення та висновки, фактичний матеріал дисертації використано при написанні та виданні п'ятьох навчальних посібників, які використовуються у теоретичному та практичному курсах навчання студентів та курсантів Національного університету «Одеська морська академія», Одеського Національного морського університету, Одеського національного медичного університету, Одеського екологічного університету (акти впровадження).

Особистий внесок здобувача. Теоретичне обґрунтування та всі результати роботи отримані автором особисто. Самостійно проведено статистичне опрацювання, узагальнення, аналіз отриманих результатів, сформульовано висновки та практичні рекомендації.

У дисертаційній роботі використано власні наукові публікації, у тому числі написані у співавторстві. Ідеї або розробки, що належать співавторам наукових публікацій, у дисертаційній роботі не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені та обговорені: на міжнародному рівні - на Lowrad 2010 conference (Barcelona, 13-15 of December, 2010), The Honorary Membership at General № 9 in Brest, June 2013; на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні інфекційні захворювання: клініка, діагностика, лікування та профілактика» (Київ, 2013); на ХII міждержавній науково-практичній конференції «Внесок держав-учасниць співдружності незалежних держав у забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення у сучасних умовах» (Росія, Саратов, 2014), International congress of maritime tropical and hyperbazik medicine//Hygienic problems of the seaport with good quality drinking water (Gdynia, Poland, 2009); на міжнародному конгресі «Медицина транспорту 2010» (Одеса, 2010); на науково-практичній конференції «Новітні науково-навчальні досягнення медицини транспорту»; на семінарі ВООЗ «Дотримання міжнародних медико-санітарних правил (ММСП)» (Київ, 2013); на міжнародному семінарі ВООЗ «Проведення оцінки міжнародних вузлів у відповідності з міжнародними медико-санітарними правилами (ММСП)» (Казахстан, м. Астана, 2013); на міжнародному симпозіумі «Актуальні аспекти екстремальної медицини подорожей і туризму (Одеса, 2011)», «Екологічна комплектація стратегії міжнародного захисту від забруднення Чорного моря» (Одеса, 2011); на міжнародному симпозіумі «Проблеми вдосконалення транспортної медицини» (Одеса, 2007). На державному рівні - на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні проблеми епідеміології та гігієни. До питання розробки епідеміологічної моделі трансмісивних вірусних інфекцій на території південноукраїнського регіону» (Львів, 2011); на XV з'їзді гігієністів і санітарних лікарів «Наукові основи еколого-гігієнічної та правової діяльності санепідслужби на водному транспорті» (Львів, 2012); на науково-практичній конференції «Принципи еколого-гігієнічного захисту морського середовища від забруднення суднами» (Донецьк, 2009); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Питання контамінування та санітарно-екологічного захисту морського середовища акваторій портів і рекреаційних зон чорноморського басейну» (Одеса, 2009); на науково-практичній конференції «Біоутилізація органічних відходів: шляхи вирішення проблеми екології причорноморських міст і територій» (Ялта, 2009).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковано у 49 наукових роботах, із них: 16 статей у періодичних фахових виданнях України (із них 5 - самостійні); 8 статей у зарубіжних виданнях, у тому числі, 4 науко-метричних; 10 - у інших наукових періодичних виданнях України; 2 монографії; 5 навчальних посібників та практикумів; прийнято участь у створенні 4 державних документів; отримано 4 патенти.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, аналітичного огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, дев'яти розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел літератури. Матеріали дисертації викладено на 321 сторінках комп'ютерного тексту (обсяг основного тексту 289 сторінок), ілюстровано 59 таблицями і 44 рисунками. Список використаних джерел включає 320 найменувань, з яких 160 кирилицею та 160 латиницею.

РОЗДІЛ 1

ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ ЗАБРУДНЕННЯ МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ПРИБЕРЕЖНИХ МОРСЬКИХ ЗОН (Огляд Літератури)

1.1 Сучасний екологічний стан морського середовища Світового океану

Забруднення морського середовища речовинами, шкідливими для флори, фауни морів і здоров'я людини, останнім часом викликає велику стурбованість у світової громадськості через збитки, що завдаються довкіллю та населенню [59, 193]. Проведене групою вчених онлайн-опитування населення 10 європейських країн (10 106 учасників), що охоплювали різноманітні соціально-економічні і географічні райони показало високий рівень стурбованості громадськості щодо антропогенних впливів на морське середовище. Респонденти відзначили основні наслідки безпосередньо антропогенного впливу: забруднення океану, виснаження рибних запасів і підкислення океану [212, 215, 225].

Проблема охорони навколишнього середовища може бути вирішена тільки за умови виявлення, характеристики та ранжування основних джерел забруднення з урахуванням діалектичної єдності, взаємозумовленості та взаємозв'язку процесів, що відбуваються між водною, мінеральною і газоподібною оболонками Землі і загальності в них живої речовини, як це випливає з вчення У. І. Вернадського про біосферу. У цьому плані, ми не тільки розмежовуємо природні та антропогенні процеси забруднення, а й чітко простежуємо вплив, обумовлений діяльністю людини, зміни процесів взаємоперетворення, трансформації і дезінтоксикації хімічних речовин у природних системах [214]. Тому, поряд з вивченням причинно-наслідкових взаємозв'язків між появою та утилізацією (трансформацією) різних забруднюючих факторів у навколишньому середовищі, необхідно здійснювати контроль якості середовища, визначати величину антропогенних навантажень у порівнянні з максимально можливими межами їх деградації і дезінтоксикації природними системами. Все вищевикладене відноситься і до проблеми забруднення вод Світового океану, інтенсивність якого в останні десятиліття неухильно зростає [7, 21, 214, 221, 244, 267, 299].

Екологічна деградація в морських системах Європи та Північної Америки розпочалась значно раніше (приблизно після 1800 р.) у порівнянні з Азією (після 1900 р.), у зв'язку з більш ранньою індустріалізацією в європейських і північноамериканських країнах. З кінця 20-го століття відмічено прискорення цього процесу в усьому світі у зв'язку з економічним зростанням. Результати проведення різноманітних заходів з відновлення і охорони навколишнього середовища призвели до відновлення екологічного стану тільки на обмежених територіях [61, 219, 221, 231, 269, 317].

До числа найбільш універсальних забруднювачів відносяться нафта і нафтопродукти, хлорорганічні сполуки, важкі метали, пестициди, солі амонію, нітрати і нітрити. Разом з дощовою водою в океан щорічно надходить близько 50 тис. т свинцю, з річковими та промисловими стоками - понад 5 тис. т ртуті, 1,7-8,6 тис. т кадмію. Якщо близько 85% фосфору поставляють у поверхневі води водойм промислові та сільськогосподарські стоки, а на частку дощів і талих вод припадає лише 15%, то для азоту та його сполук існує зворотне співвідношення: 20% приносять стічні води, а 80% - дощі і талі води. «Океан вмирає, він хворий з вини людини», - це сумно пророчі слова Тура Хейєрдала, висловлені ним ще в 1968 р. під час першої подорожі через Атлантичний океан на папірусному судні «Ра», стають все більш актуальними в наші дні. Французький вчений Жак Ів Кусто, провів тривалі плавання та багаторічні дослідження в басейні Атлантичного, Індійського і Тихого океанів та прийшов до висновку, що флора і фауна за останні 50 років в океані зменшилася на 40%, причому близько 1000 видів, які зникли повністю, вже не зможуть бути відновлені [149, 150, 172, 173, 279].

З розвитком науково-технічного прогресу забруднення Світового океану зростає. Видів забруднення морської води дуже багато, але за широтою поширення та шкідливістю найважливішими є нафто-поліциклічні ароматичні вуглеводні (НПАВ), поверхнево-активні речовини (ПАР), хлорорганічні пестициди (ХОП) і мінеральні добрива, різні хлорорганічні сполуки, нітросполуки, деякі аміни [6, 8, 145, 146, 189, 295].

Останні десятиріччя спостерігається посилення антропогенного впливу на морські екосистеми, при цьому розповсюдження забруднюючих речовин носить локальний, регіональний та глобальний характер [33, 34, 38, 51, 54, 66, 160, 183, 189, 199, 202, 228, 248, 250, 253]. З цієї причини будь-яке забруднення морської екосистеми, а в нашому варіанті Чорного моря - носить суто міжнародний характер [17, 39, 42, 47, 52, 56, 69, 203].

Типовими ознаками екологічної деградації є зменшення видової різноманітності флори та фауни, різкі зміни в їх загальній чисельності, зменшення чисельності бентосу та його чутливих видів, і збільшення планктонних, стійких, до токсичних впливів інтродукованих видів. Переважною причиною деградації стало збагачення біогенними елементами, яке супроводжується підвищенням продуктивності, що призвело до евтрофікації водойм [9, 170, 246, 309].

До інших причин незадовільного екологічного стану гідросфери слід віднести значне забруднення важкими металами, підкислення води стічними водами, а також зміни солоності внаслідок будівництва дамб, гребель і каналів, вирубування лісів, і розчищення земель [9, 12, 16, 27, 185].

Забруднення морських екосистем різними контамінантами антропогенного походження призводить до суттєвих порушень фізико-хімічного складу природних вод, чинить негативний вплив на морські організми і морське середовище в цілому. У зв'язку з тим, що в об'єкти довкілля потрапляє значна кількість різноманітних забруднювачів у різних кількостях, здійснення контролю вмісту кожного з них є практично неможливим. Тому серед безлічі хімічних речовин виділяють лише ті, які потрапляють у великих масштабах і становлять особливу небезпеку для екосистем.

Країнами-членами ООН, які беруть участь в заходах щодо поліпшення та охорони довкілля, узгоджений загальний перелік найбільш важливих (пріоритетних) речовин, що забруднюють біосферу [51, 81, 87]. Підвищені концентрації сполук важких металів порушують процеси метаболізму, швидко вражають фізіолого-біохімічні структури і викликають патологічні зміни на всіх рівнях будови і функціонування організму. Досить небезпечним є вплив навіть низьких концентрацій важких металів на гідробіонти в умовах хронічного забруднення водних об'єктів. При цьому зменшуються індекси видового різноманіття, порушуються темпи і процеси біопродукування, відбувається зміна домінантних видів біоценозу і т. д. Особливо небезпечним є ураження гідробіонтів на ранніх стадіях онтогенезу [58, 108, 123, 152, 196].

Дослідженнями ряду авторів встановлено, що в останні роки (2010-2014 рр.), за рахунок інтенсифікації господарської діяльності в Південному регіоні Росії, спостерігається постійне забруднення вод Азовського моря солями важких металів (свинцю, кадмію, міді, цинку, ртуті), концентрації яких значно перевищують ГДК хімічних речовин у воді [12].

Аналіз інтенсивності безпосереднього сукупного впливу діяльності людини на екологічний стан 60-99% територіальних вод держав-членів ЄС, проведений групою вчених, дозволив визначити комплекс факторів: кліматичних (підвищення температури, інтенсивності УФО, закислення), рибальство, судноплавство, а в прибережних районах, забруднення акваторії із суші, в більшості випадків, із кумулятивним впливом, від яких залежить стан водних екосистем [195, 196, 255, 312].

Координоване управління і заходи за ключовими напрямами можуть значно поліпшити стан цих морських екосистем. Це вимагає постійної просторової інформації про поточні впливи. У ряді морських районів, включаючи Середземне і Чорне моря, правові норми та угоди, для здійснення екосистемного управління і територіального планування, забезпечують нові можливості для збалансованості використання і охорони морських екосистем [60, 90, 101, 116, 172, 200, 203, 279].

Чорне море, вже достатньо забруднено, з урахуванням захоронення хімічних отруйних речовин під час та після війн, тому постійне надходження забруднюючих речовин призводить до незворотних змін в екосистемі сама водойма стала загрозою для здоров'я людини [190, 195, 209, 229].

Особливість розміщення Чорного моря, його закритість, відсутність вертикального перенесення морських вод приводить до стійкого накопичення будь-яких забруднень [200].

Співвідношення водозбірної площі - 442 тис. км2, до площі його дзеркала - рівно 4:1, це свідчить про інтенсивність впливу антропогенних джерел на екосистему, ще більшою проблемою для екосистеми Чорного моря є зарегульованість рік, які впадають в море. Чорне море найбільш ізольоване від світового океану - через протоку Босфор (ширина - 0,7-3,5 км, глибина - 39-100 м). В море впадають найбільші європейські ріки - Дунай, Дніпро, Дон (через Азовське море). В Чорному морі унікальну біологію життя підтримує тонкий поверхневий шар води - до 150м. Циркуляція води в Чорному морі відмічається циклонічною системою течій в двох основних суббасейнах, з яких для нас найбільше впливовий Північно-Західний [148].

Транскордонний діагностичний аналіз вказує на основні гігієнічні та екологічні проблеми Чорного моря: евтрофікація, нафтове забруднення, скорочення запасів риби, вторгнення чужорідних видів [2, 5, 14, 23, 27, 109, 137, 170, 177, 245].

При цьому, більшість дослідників та науковців, відмічають значне потрапляння біогенів, що приводить до деградації біоти та біоресурсів, що негативно відмічається на соціально-гігієнічному стані приморської рекреаційної зони. В структурі забруднення екосистеми Чорного моря визначну роль відіграють важкі метали, що потрапляють з ливневими водами з територій приморських міст, з річковим стоком Дунаю, Дніпра. Для чужорідних видів, які були випадково занесені (з баластом з морських суден) в Чорне море, існуюча ступінь евтрофікації зіграла позитивну роль для їх вторгнення та розвитку. Відмічено наявність важких металів в донних відкладеннях, особливо в гирлах рік, в акваторіях портів, в місцях відкладення донного ґрунту, який вивезено при днопоглибленні, чи при формуванні фарватерів рік, каналів портів [46, 48, 63, 86, 106, 136, 143, 148, 151, 172, 201, 205, 249, 259, 302].

Досліджені проб донного ґрунту, які забрані в південній частині Чорного моря, на вміст важких металів, рівні свинцю, міді, цинку, кадмію, кобальту, марганцю, нікелю та миш'яку, мали високі значення - від гранично високих до високих рівнів забруднення. Забруднення ґрунту вивчалось на основі індексу геоакумуляції, коефіцієнта збагачення, індексу забруднення, та комплексного індексу забруднення. Враховуючи отримані результати, область, де проводяться днопоглиблені роботи є істотним джерелом забруднення і має значний еколого-токсичний вплив на водні екосистеми у регіоні [125].

Найбільшу кількість стоків в Чорне море формують господарсько-побутові стічні та води промислових підприємств, що, разом з прісноводним річковим стоком, здійснюють значний вплив на морську екосистему [57, 71, 218].

Здоров'я і динаміка більшості екосистем залежать від мікробного життя. Для вивчення змін у якісному складі бактеріопланктону протягом року вивчались колонії бактерій, що виділені з 38 проб морської води прибережної зони, отриманих з Флориди. Проби забрані в акваторії порту, в бухтах, у місцях спуску стічних вод. Застосовано метод піросеквенування. Було визначено велике розмаїття бактеріальної спільноти. Обстеження бактеріопланктону можуть бути корисні для управління прибережною зоною і екологічних досліджень густонаселених областей. Для повної оцінки динаміки мікробної структури спільноти необхідно включати зразки, зібрані до і після доочищення стічних вод. Постійний моніторинг відображає здоров'я та динаміку екосистеми [186].

В результаті функціонування моретранспортної системи при експлуатації суден, діяльності портів, судноремонтних заводів утворюються різноманітні види речовин, що забруднюють морське середовище [4, 50, 188, 237, 293].

У результаті потужного розвитку нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості різко зріс обсяг морських перевезень нафти танкерами. Основними джерелами, що забруднюють море нафтопродуктами, є: стічні води транспортних і пасажирських суден, забруднена нафтою вода: з машинних відділень, після промивки вантажних приміщень танкерів, резервуарів і відстійних баків, витік при бункеруванні судна паливом, особливо, в штормову погоду, чи в результаті аварій [78, 190].

Екосистема Чорного моря крихка та нестійка. Тому будь-які деструктивні явища у вигляді ерозійно-обвальних, зсувних процесів, в т.ч. в підводних каньйонах, переміщення донних відкладень пригнічують екосистему моря [1, 48, 86, 158, 263].

Особливості руху шкідливих речовин по трофічних ланцюгах морських екосистем та їх кумуляція потребують подальшого вивчення основних процесів, що відбуваються внаслідок впливу хімічних забруднень на морські організми, для встановлення ступеню небезпеки для здоров'я населення при споживанні харчових продуктів моря [10, 23, 80, 184, 196, 207, 226, 236, 242, 243].

Одним з найважливіших питань, що потребують вирішення, є забезпечення якості та створення умов безпечного користування населенням морською водою та морепродуктами на основі гігієнічної регламентації промислово-побутового забруднення морського середовища, визначення пріоритетності вибору оцінки шкідливих речовин для здоров'я населення, що підлягають контролю. Дослідження в цьому напрямку значною мірою характеризують наслідки хімічного забруднення біологічних ресурсів морів і океану [115, 198, 226, 230, 244, 272, 275].

За даними моніторингу, проведеному у північній частині Мексиканської затоки, визначені залишки нафтопродуктів у морській воді, що накопичились у результаті антропогенного впливу за рахунок інтенсивного нафтовидобутку на морському шельфі. Зріджені нафтові маси трансформуються в результаті вивітрювання, осадження та інших процесів. Особлива увага приділяється донним залишкам смол, як ознакам попереднього розливу нафти [65, 254, 256, 268, 275, 306].

Найбільш поширеними та небезпечними забруднюючими для здоров'я людей і біологічних ресурсів морів речовинами є: нафта і нафтопродукти, важкі метали, хлор- і фосфорорганічні сполуки, для кожної з яких повинні бути встановлені відповідні нормативні рівні або концентрації та розроблені способи нейтралізації [30, 38, 41, 85, 89, 130-133, 191, 272, 273, 282, 308].

Економічні передумови повного запобігання забруднення морського середовища в даний час, у більшості промислово-розвинених країн практично не можуть бути реалізовані. На території цих держав відзначається прогресуюче промислово-побутове забруднення прибережних вод і морського узбережжя. Зокрема, мутагенні і канцерогенні компоненти виділені з рідкого сланцевого палива, рідкофазних відходів нафтопереробних, нафтохімічних заводів [276, 296]. Для вирішення науково-практичних умов оздоровлення водоймищ, нині розроблені нові біотехнології очищення морської води від нафтових забруднень. Ферменти бактерій використовуються для доочищення стічних вод, до яких додаються вуглеводи або амінокислоти в якості джерел вуглецевого живлення. Іммобілізовані ферменти закріплюють на носіях за допомогою електроутримування [37, 49, 68, 129, 180, 247, 254, 291].

Біологічні забруднювачі морського середовища дуже чисельні і різноманітні. Найбільш масовими в інфекційній патології є захворювання кишкової групи, що виникають, у тому числі, внаслідок водокористування з рекреаційною метою морською водою та морепродуктами, яка контамінована бактеріями і вірусами. Незважаючи на значні успіхи в боротьбі з інфекційними захворюваннями, вони досить широко поширені в світі, у тому числі в економічно розвинених країнах з порівняно високим рівнем санітарно-технічного розвитку [31, 32, 73, 97, 174, 176, 246, 249].

Проаналізовано 833 спалахи захворювань водного походження, що були зареєстровані у США з 1971 по 2006 рр. Всього захворіло 577 991 людей, 106 з яких померло. Причинами спалахів була присутність у питній воді систем громадського водопостачання: хімічних забруднювачів - 90 спалахів (3 901 хворих); паразитарних збудників - 143 спалахи (449 959 хворих); вірусних - 64 (16 728); бактеріальних і змішаних - 135 (24 327); невстановлені - 348 (82 179). Отже, найчастіше, серед встановлених причин, захворювання викликали паразитарні збудники (78% захворілих) [187].

Групою авторів проведено мета-аналіз, що включав результати 319 досліджень питної води (всього 96 737 проб) на наявність кишкової палички, забраних із «поліпшених» та «не поліпшених» джерел. Дослідження, проведені у країнах з низьким і середнім рівнем доходів, опубліковані в період з січня 1990 по серпень 2013 року. Вірогідність забруднення була значно нижчою для «поліпшених» джерел, ніж "не поліпшених", однак понад чверть зразків з поліпшених джерел містили фекальне забруднення в 38% - у 191 дослідженні. Джерела води в країнах з низьким рівнем доходу і в сільській місцевості були частіше та більш ймовірно заражені, що підтверджується більшою частотою випадків захворювать на ГКІ та частотою смертних випадків унаслідок діареї серед дитячого населення [182, 222].

В різних літературних джерелах вказується прямий зв'язок ефективності різних операцій, з очищення стічних вод, з наслідками для здоров'я населення мікробних показників, які виявлені в стічних водах. Наголошується на необхідності дотримання більш жорстких заходів щодо забезпечення якості очищених стічних вод згідно існуючих керівних принципів Міжнародних Конвенцій та Резолюцій [64, 72, 208, 277, 292, 303].

Вміст біологічних агентів у різних середовищах (воді, повітрі, продуктах харчування та ін.) визначає і переважні шляхи їх надходження в організм. При використанні води для особистої гігієни, а також при рекреаційному застосуванні водойм, зокрема, при заковтуванні морської води під час купання, виникає ризик надходження збудників інфекційних захворювань. Випадки кишкових захворювань, що викликані збудниками: шигелами Зонне і Флекснера, сальмонелами, ентеротоксигенною кишковою паличкою, ротавірусами, вірусами гепатиту А, лямбліями, що часто містяться у морській воді, описані при споживанні морепродуктів, що були недостатньо термічно оброблені [31, 73, 184].

Між іншим, варто зазначити недостатність вивчення проблеми безпосередньої дії суднового баласту морських суден, з точки зору перенесення ними гідробіонтів, хімічних, біологічних забруднювачів до інших екосистем [68, 71, 72, 101, 118, 126, 272].

Імовірність контамінування збудниками інфекційних і паразитарних захворювань водяного баласту, який морські судна забирають в акваторіях різних портів світу, була підтверджена спостереженнями багатьох авторів [13, 15, 45, 63, 70, 74, 177, 304].

Так, пандемія холери (1961-1991 p.p.) у східній частині о. Сулавесі (Індонезія), пов'язана з судноплавством, розпочавшись з узбережжя декількох портів Латинської Америки. Як наслідок, в США збудники холери були виділені з водяного баласту суден, що приходили з цих портів. Це послужило причиною до розгортання широкомасштабних робіт та затвердження відповідної міжнародної програми досліджень у даному напрямку [140, 156, 192, 194, 208, 238, 271, 280].

Водний шлях передачі відіграє значну роль у поширенні збудників небезпечних для людини протозойних інвазій (лейшманіози, амебіаз, криптоспоридіаз та ін.), паразитозів: трематодози (опісторхоз, фасціольоз), нематодози (аскаридоз, трихінельоз, стронгілоїдоз та ін.) [164, 166, 169, 223, 240, 252]. Так, з кишковика риби-хазяїна, що була виловлена на узбережжі Середземного моря біля міста Олександрія (Єгипет), виділено гельмінт з роду нематода. Встановлено, що паразити здатні накопичувати значно більші концентрації хімічних забруднювачів, ніж риби-господарі, і можуть бути використані в якості біологічного індикатора забруднення морської води [223, 240].