Клініко-патогенетичне обґрунтування диференційованого підходу до корекції інволюційно-дистрофічних змін шкіри

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЦИНИ ТРАНСПОРТУ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ ДО КОРЕКЦІЇ ІНВОЛЮЦІЙНО-ДИСТРОФІЧНИХ ЗМІН ШКІРИ

УДК 616.024- 009.27.512.37

ЦЕПКОЛЕНКО Володимир Олександрович

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

Одеса - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державному підприємстві Українському науково- дослідному інституті Медицини Транспорту МОЗ України

Науковий консультант

доктор медичних наук, професор Мавров Іван Іванович, Інститут дерматології та венерології АМН України, директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Проценко Т.В. Донецький державний медичний університет ім.. М.Горького МОЗ України, завідувач кафедри дерматовенерології і косметології факультету післядипломної освіти

доктор медичних наук, професор Притуло О.О. Кримський державний медичний університет ім..С.І.Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб

доктор медичних наук, професор Андрашко Ю.В. Ужгородський національний університет МОН України, завідувач курсом шкірних та венеричних хвороб медичного факультету

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України (м.Дніпропетровськ), кафедра шкірних та венеричних хвороб.

Захист відбудеться “5” липня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при Інституті дерматології та венерології АМН України (61057 м.Харків, вул..Чернишевського, 7/9)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту дерматології та венерології (61057 м.Харків, вул..Чернишевського, 7/9)

Автореферат розісланий “2” червня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук

Г.М. Бондаренко

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується значним подовженням періоду соціальної активності людей, що характеризується виникненням низки нових вимог до якості життя, зокрема, підвищенням вимог до зовнішнього вигляду людини. За цих умов зростає попит на терапевтичні та хірургічні втручання естетичного спрямування, зумовлюючи медичну й соціокультурну вагомість проблеми [Гасич Н.А., 1996; Грабовська О.В., 1996; Кошевенко Ю.Н., 2002; Мавров І.І., 2002; Boelsma E.et al., 2001; Siegel S.M., 2005; Burkhart C.G., 2005]. Підтвердженням актуальності проблеми є істотне збільшення кількості відновних та пластичних операцій як способів, що корегують стан зовнішнього вигляду [Марголіна А., 2002; Цепколенко В.А., 2002; Ramires O.M., 1995].

У механізмах формування інволюційно-вікових порушень значна увага приділяється структурно-функціональним змінам шкіри під впливом зовнішніх несприятливих екзо- й ендогенних факторів, а також у результаті соматичних захворювань [Аліханова З.М., 1996; Іванов О.Л., 1997; Мавров І.І., 2002; Панкін В.З., Зенков Н.К., 2001; Проценко Т.В., 1996; Проценко Т.В., Бондаренко И.Н., 2001]. Встановлено роль нейро- ендокринних, імунних порушень у формуванні інволюційно-вікових змін [Курдина М.И., 2005; Персіна І.С., 1999; Ступіна А.С., 1991; Саркісов Д.С., 1995; Цвєткова С.П. і Мордовцев В.Н., 1996; Kawahara Z.K., 1994; Metze D, Zugar Th., 2001; Zeichner J.A. et al., 2006]. Водночас, індивідуальні особливості метаболізму та імунологічної реактивності не враховуються при виборі методів лікувально-коригувальної естетичної дії [Кошевенко Ю.Н., 2002; Ярилін А.А., 2000; Parkin J., Cohen B., 2001; Straub R. H.et al., 2000; Wertz P. W., 2000; Ziboh V.A.et al., 2000].

Патогенетичні маркери особливостей шкіри відсутні в жінок у різні вікові періоди. Не визначено морфо-функціональні типи шкіри, що необхідно для розробки програм коригувального впливу [Кошевенко Ю.Н., 2002; Марголіна А., 2002; Boelsma E.et al., 2001 Straub R. H.et al., 2000;Metze D, Zugar Th., 2001].

Таким чином, для підвищення ефективності корекції дерматологічних та естетичних змін шкіри актуальним є дослідження морфологічних, функціональних, біохімічних, імунологічних, а також загальних метаболічних показників у пацієнтів з метою розробки на цій основі індивідуалізованих комплексних методів дії, що й стало основним об'єктом даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами. Дисертація підготовлена в рамках науково- дослідницької роботи „Дослідження професійної захворюваності в Одеському регіоні та причини її формування ” (термін виконання- 2001- 2005 рр. №НДР 0102U004163), яка виконується в ДП Украінський НДІ медицини транспорту на замовлення МОЗ України, а також роботи “Дослідити вплив соціально-економічних та екологічних факторів на захворюваність захворюваннями шкіри та розробка профілактичних заходів (епідеміологічне дослідження)” (№ НДР 0198U002705, шифр теми ОК 10.01), яка виконується в Інституті дерматології та венерології АМН України.

Автор був співвиконавцем науково- дослідних робіт.

Метою дослідження є розробка системного диференціального підходу до корекції інволюційно-дистрофічних змін шкіри в жінок на основі виявлення ролі імунних, метаболічних, морфологічних та функціональних порушень у патогенезі вікових змін.

Завдання дослідження.

1) З'ясувати характер вікових змін шкіри в жінок та визначити типи інволюційно-дистрофічних змін (ІДЗ).

2) Вивчити морфологічні, гістохімічні, метаболічні особливості шкіри в пацієнток з різними типами ІДЗ шкірних покривів.

3) Виявити біохімічні, ендокринні та функціональні особливості при різних типах ІДЗ шкіри.

4) Розробити й обґрунтувати систему диференціальних підходів до корекції ІДЗ шкіри різного типу.

5) Вивчити патоморфоз ІДЗ шкіри при різних методах лікування.

6) Упровадити розроблені індивідуально обґрунтовані методи терапії у практику, визначити найближчі та віддалені результати лікування.

Об'єкт дослідження -жінки з ІДЗ порушеннями шкірних покривів.

Предмет дослідження - патогенетичні механізми формування ІДЗ порушень шкіри.

Методи дослідження - клінічне обстеження хворих, що містить опитування та об'єктивне дослідження, а також визначення функціональних параметрів шкіри (сальність, гідратація та електропровідність); епідеміологічні методи (розповсюдженість різних типів ІДЗ шкірних покривів), гістологічне та гістохімічне дослідження біоптатів шкіри; твердофазний імуноферментний метод (визначення гормонів і цитокінів); атомний абсорбційний метод; біохімічні методи - визначення функціональної активності печінки, стану коагуляційного гемостазу, показників ліпідного обміну, обміну протеогліканів, синтезу колагену; амперотитрометричне визначення тіол- дисульфідних груп та стану окисно-відновної аскорбатної системи, статистичні.

Новизна дослідження. Розроблено оригінальну класифікацію ІДЗ шкіри з виділенням чотирьох основних типів - гіпоестрогенемічного, гіперпластичного, судинного й атопічного.

Представлено новий напрямок корекції ІДЗ, що полягає в диференційованих підходах до призначення системних косметологічних і хірургічних дій на основі встановленої патогенетичної ролі метаболічних, імунологічних та біохімічних порушень у жінок з різним станом шкіри.

Вперше представлено особливості метаболізму шкіри, розкрито патогенетичні механізми формування основних типів ІДЗ, встановлено особливості синтезу колагену, обміну протеогліканів, а також ліпідного обміну в жінок з різним типом ІДЗ.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені патогенетичні особливості різних форм ІДЗ шкіри дозволили обґрунтувати застосування комплексних лікувальних заходів при кожнім з ідентифікованих типів шкіри. Запропоновано системи диференційованого підходу до корекції ІДЗ. Автором уперше запропоновано специфічні лікувальні комплекси, патогенетично обґрунтовані для кожного з запропонованих типів шкіри; проведено порівняльні дослідження ефективності комплексів у ранньому і віддаленому періодах лікування. Одержані результати продемонстрували високу ефективність розробленого комплексного індивідуалізованого лікування порівняно з традиційними методами як у ранньому, так і у віддаленому періодах спостережень.

Таким чином, ідентифікація типу шкірних покривів з наступним застосуванням відповідного лікувального комплексу дозволяє істотно підвищити ефективність лікування визначених форм косметологічних порушень шкіри.

Результати досліджень впроваджено в роботу Донецького державного медичного університету ім. М.Горького, Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського, обласних шкірно-венеричних диспансерів м.Києва, м.Донецька, ЗАТ “Інститут краси” м.Києва.

Особистий внесок здобувача. Здійснено патентно-інформаційний пошук, визначено мету і завдання дослідження, відпрацьовано модель та проведено експериментальні дослідження. Виконано статистичну обробку результатів дослідження, оформлення таблиць і графіків, сформульовано висновки й опубліковано основні положення роботи.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на Другому Національному конгресі дерматологів та косметологів (м.Донецьк, 2001); другому міжнародному конгресі по пластичній, реконструктивній і естетичній хірургії (Москва, 2001); міжнародній конференції по естетичній дерматології (Москва, 2001); четвертому конгресі по пластичній, реконструктивній і естетичній хірургії і естетичній дерматології, з міжнародною участю (м.Ярославль, 2003); науково- практичній конференції з актуальних питань дерматовенерології та косметології (м.Одеса, 2003); науково- практичній конференції з міжнародною участю з питань фізіології регуляторних систем (м.Чернівці, 2003); Міжнародному конгресі „Мезотерапія- нові можливості в косметології та естетиці” (Київ, 2003); науково- практичній конференції „Захворювання та вікові особливості шкіри, їх генетична детермінованість” (Київ, 2003); міжнародних конгресах з пластичної, реконструктивної хірургії та онкології - четвертому (Москва, 2004), пятому (Санкт-Петербург, 2002), шостому (Нососибырськ, 2003); третьому міжнародному конгресі по косметології і естетичній медицині (Москва, 2004); четвертому міжнародному конгресі по косметології і естетичній медицині (Москва, 2005); конференції „біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині” (Одеса, 2005); восьмому міжнародному конгресі по пластичній естетичній реконструктивній хірургії, онкології і дерматології (Одеса, 2005), другій Всеукраїнській науково- практичній конференції (Київ, 2006); шостому Національному конгресі по дерматології і естетичній медицині (Донецьк, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 40 наукових робіт: статей у фахових наукових виданнях- 23 (у моноавторстві- 12), 17 тез доповідей конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Зміст роботи викладено на 325 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел. Дисертація ілюстрована 39 таблицями і 38 рисунками, з них 17 таблиць займають об'єм 24 сторінки. Бібліографічний покажчик містить 293 джерел, з яких 122 наведені кирилицею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

корекція дистрофічний шкіра

Матеріал і методи дослідження. Основним предметом пропонованого дослідження стали спостереження над 390 пацієнтками, серед яких 343 - жінки різних вікових груп, що звернулися у відділення терапевтичної косметології Українського інституту пластичної хірургії “Віртус” зі скаргами на неблагополучний стан шкіри. Як групу порівняння (контролю) обстежували 47 жінок різних вікових груп, що не скаржилися на стан шкіри. У пацієнток проводили комплексні клініко-лабораторні дослідження, що містили визначення показників гінекологічної і супутньої захворюваності, посіви мікрофлори зі статевих шляхів, оцінку психо-емоційного стану.

Оцінка функціонального стану шкіри. Вимір електропровідності (ЕП) проводили за стандартною методикою [Вашев Е.А., Забирник Г.В., 1995; Marumatsu ] з використанням приладу Елітеріс -ЕД [Неборський А.Т., Белканія Г.С., 1985] з вихідними параметрами вимірів у 4.5 У, 200 мкА. Результати виражали в мкА/см2 [Неборський А.Т., Белканія Г.С., 1985]. Сальність шкіри визначали за методом Downing (1982) з використанням абсорбенту. Слід зазначити, що визначення секреції сальних залоз даним методом меншою мірою залежить від менструального циклу [Cunliffe W.J., 1989]. В окремих випадках сальність шкіри також визначали за Фржтеком. Гідратація шкіри оцінювалася за допомогою апарата S-27 (Кельн, Німеччина). Результати виражалися в умовних одиницях (УО). За зовнішніми ознаками та суб'єктивними відчуттями стан шкіри оцінювали приймаючи до уваги колір шкіри, дряблість, пористість, динаміку та наявність телеангіектазій, десквамацію епітелію, наявність вугрів, наявність та тиеп зморшкуватості (мімічні, статичні, гравітаційні), підвищену та понижену гідратацію шкіри, а також підвищену та знижену її чутливість до механічних подразників.

Біохімічні методи досліджень. Аналіз вмісту амінокислот здійснювали у венозній крові атомно-абсорбційним методом, для чого використовувалися депротеїнізовані за допомогою 7,5% сульфосаліцилової кислоти зразки плазми крові.

Вміст загального холестерину проводили за методом Ілька, холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) - за методом Абеля після гепаринів-марганцевої преципітації й осадження сироватки апопротеїн- бета- вмістких ліпопротеїдів, тригліцеридів і загальних ліпідів - за домогою діагностичних наборів фірми "Лахема" (Чехія), а також проводили електрофоретичий поділ ліпопротеїдів у гелі агарози [Осипов С.Г.і співавт., 1988].

Рівень гормонів визначали в жінок на 5-6-й день менструального циклу, використовуючи твердофазний імуноферментний метод (ELISA), реагенти фірми “Biotrak”, США

Біохімічні дослідження, проаналізовані в роботі, проведені до початку лікування та на 7-у добу з моменту його початку. Для вивчення рівня білірубіну - вільного, загального, активності аспартат- і амінотрансфераз (відповідно АсАТ і АлАТ) застосовували традиційні методики [Сталєва І.Д., Гарішвілі Т.Г., 1977].

Імунологічна реактивність. Вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) визначали за методом [Digeon M., Caser M., Riza J., 1977]. Функціональну активність нейтрофілів оцінювали за кількістю клітин, здатних відновлювати нітросиній тетразолій, визначали фагоцитарне число (ФЧ) і фагоцитарний індекс (ФІ) [Park B.et al., 1988]. Функцію лімфоцитів визначали за проліферативною відповіддю in vitro на фітогемаглютинін (ФГА) у реакції бласттрансформації (РБТЛ) [Стефані Д.Ф., Вельтищев Ю.Е., 1996]. Фенотипування лімфоцитів здійснювали за допомогою приладу “FACScalibr” (Becton Dickinson, США) з використанням моноклональних антитіл фірми “Bioprobe BW” (Голландія) згідно з інструкцією виготовлювача. Рівень фактора некрозу пухлина-альфа (ФНП-) і інтерлейкіну-1-бета (ІЛ-1-) визначали за допомогою твердофазного імуноферментного методу з застосуванням специфічних антитіл (“Biotrak” система, "Amersham Pharmacia Biotech", США). Точність виміру становила 4,0 пг/мл.

Стан тіол- дисульфідної системи вивчався за показниками вмісту загальних, білкових, небілкових сульфгідрильних (SH) і дисульфідних (SS) груп, а також коефіцієнта SH/SS. Дослідження проводилися методом амперометричного титрування [Соколовський В.В., 1996]. Рівень аскорбінової кислоти, а також її окисних форм визначали за методом Соколовського В.В. і співат., (1974).

Біохімічні дослідження біоптатів шкіри. Екстракцію ліпідів здійснювали за методом Фолча. Для поділу ліпідних фракцій використовували метод мікротонкошарової хроматографії на силікагелі [Осипов С.Г.і співавт., 1988]. Кількість загальних ліпідів (ЗЛ) і окремих фракцій визначали згідно методик [Breulle D.et al., 1993]. Розраховували кількість ЗЛ, абсолютний вміст основних ліпідних фракцій: фосфоліпідів, дигліцеридів, неестерифікованого холестерину, вільних жирних кислот (ВЖК), тригліцеридів й ефірів холестерину (ЕХ). Рівень уронових кислот, гексозамінів, оксипроліну (у мг/м сухої тканини), активність ?-галактозидази і ?-глюкуронідази визначали за Абрамовим Ю.В.і співавт., (1999).

Інтенсивність синтезу кoлагену nрoвoдили за методом, основаним на включенні радіоактивного проліну [Russell J.E.et al., 1985]. Радіоактивні розпади [3H]-кoлагену в обох фракціях реєстрували за допомогою лічильника "Ruck- beta" (США) і виражали в одиницях дезінтеграцї за хвилину (dpm) на мг ДНК.

Гістологічні дослідження біоптатів. На санному мікротомі одержували гістологічні зрізи товщиною 7 мкм, що забарвлювали гематоксилін-еозином, аресеном за Уно-Тенсером, а також за Ван-Гізоном. Забарвлені препарати вивчали у світловому мікроскопі. Для оцінки стану мікроциркуляторного русла (МЦР) застосовували методику імпрегнації сріблом. Матеріал, який одержували при заборі біопсій, використовували також для гістохімічного визначення активності NO-синтази [S.R.Vinsent, H.Kimura, 1992]. Стан місцевого імунітету оцінювали за структурно- функціональними характеристиками тканинних макрофагів.

Залежно від ідентифікованого типу шкіри в лікувальному комплексі застосовували індивідуальну патогенетично обґрунтовану корекцію. Так, при гіпоестрогенемічній формі ІДЗ застосовували суміш амінокислот (“Інфезол-40”), збагачену триптофаном, аргініном, лейцином, а також глутаміном і проліном, курсове введення естрогенів. При судинній формі ІДЗ амінокислотну суміш збагачували триптофаном, валіном, глутаміном і проліном. Крім того, призначали гепатопротектори, препарати селен..При гіперпластичній формі ІДЗ в лікувальний комплекс уводили глутамат і пролІн, гепатопротектори, місцево застосовували літичні мазі з додаванням аміноксилот, у разі необхідності призначали інтенсивну гепатопротекторну терапію. При атопічній формі ІДЗ використовували гіпосенсебілізацію, в амінокислотну суміш вводили аргинін, лейцин, глутамін і пролін. В усіх випадках залежно від рівня прозапальних цитокінів застосовували їхній блокатор пентоксифілін, а також індивідуально коригували ліпідний обмін, метаболізм сполучної тканини, гормональний фон.

Статистична обробка результатів досліджень проводилася з використанням традиційних методів, що застосовувалися в медико- біологічних дослідженнях.

Гістологічні особливості різних типів шкіри. Гістологічні і гістохімічні дослідження біоптатів шкіри жінок різного віку дозволили виділити чотири основних типи інволюційно-дистрофічних змін шкіри - гіпоестрогенемічний (ГЕШ), гіперпластичний (ГПШ), атопічний (АШ) і судинний (СШ). Для ГЕШ були характерні витончення епідермісу, згладжування сосочкового шару, витончення колагенових пучків дерми, зменшення активності синтази NO у судинній стінці, зниження макрофагальної активності (за показниками лужної і кислої фосфатаз у тканинних макрофагах). ІДЗ ГПШ типу характеризувалися значною товщиною епідермісу, присутністю в дермі грубих колагенових пучків, у зоні розташування яких були відсутні зрілі фібробласти і виражена мононуклеарна інфільтрація, збереженням у станку судин активності NO- синтази. Особливістю ІДЗ СШІ типу була наявність дистрофічних змін та набряку тканин, невеликих скупчень лімфоїдних елементів у сосочковому і сітчастому шарах дерми , одиничних однорідних еозинофільних включень. Еластичні волокна здебільшого довгі, потовщені і безладно розподілені. Судини тонкостінні, помірного кровонаповнення, навколо них - лімфоїдні інфільтрати. Зустрічалися судини з розширеними периваскулярними просторами. При цьому активність NO синтази у стінках судин у більшості випадків була збережена. Заслуговує на увагу близькість гістологічних порушень даного типу до змін, характерних для АШ. Відмінності АШ типу ІДЗ полягали в більш вираженій наявності мононуклеарної інфільтрації з гістохімічними ознаками їх функціональної активації, а також характерної морфології сальних залоз та їх вивідних проток, що свідчать про їх значну функціональну активність. Активність NO синтази у стінці судин помірно знижена в більшості спостережень.

Рівень вільних амінокислот крові при різних класифікаціях косметичних дефектів шкіри. Група пацієнток з мімічними зморшками найбільшою кількістю була представлена жінками з АШ (10 з 20), і тільки в однієї пацієнтки відзначався ГЕШ. При цьому число обстежених зі СШ було вдвічі меншим за кількість пацієнток із ГПШ.

У групі жінок зі статичними зморшками також найбільшою виявилися представленість пацієнток з АШ і СШ (відповідно 10 і 6 з 25). При цьому, однак, ГЕШ реєструвався в 5 обстежених, а ГПШ - у 4. У групі жінок із гравітаційними зморшками найбільшою була кількість пацієнток з ГЕШ (10 з 32), а також із ГПШ (8 чоловік). Водночас, обстежені зі СШ і АШ становили менше половини загального числа жінок.

Реєструвалося зниження рівня вільного аргініну в крові в пацієнток з ГЕШ (на 19,5%) і з АШ (на 15,7%) (P<0,05). Крім того, відзначалося достовірне порівняно з контролем зменшення рівня валіну в жінок зі СШ (на 18,6%, P<0,05), зниження глутамату у групі з ГЕШ і ГПШ відповідно на 20,2% і 18,7% (P<0,05), а в групах зі СШ і АШ - відповідно на 17,9% і 13,5% (P<0,05). При цьому в групі жінок з АШ рівень глутамату був вищим, ніж в обстежених з ГЕШ (на 13,0%, P<0,05). У групі пацієнток з ГЕШ та АШ реєструвалося зниження рівня лейцину порівняно з контролем (на 30,4% і 24,4%) (P<0,05). Також спостерігалося зменшення рівня проліну у групах з ГЕШ і ГПШ відповідно на 22,0% і 21,2% (P<0,05), а в групах зі СШ і АШ - відповідно на 29,0% і 25,0% (P<0,05). Вміст триптофану виявився зниженим у групах з ГЕШ на 30,8% (P<0,05) і СШ - на 37,0% (P<0,05). Також меншим, ніж у контролі, був загальний вміст амінокислот у жінок з ГЕШ на 13,9% та СШ - на 14,3% (P<0,05).

Варто підкреслити, що зміни стосовно незамінних амінокислот були виражені відносно незначно. Так, у жінок зі статичними і гравітаційними зморшками реєструвалося зниження лейцину і валіну, а в групі з гравітаційними зморшками, крім того, спостерігалося також зменшення вмісту лізину. При цьому в пацієнток з мімічними зморшками були відсутні зміни з боку незамінних амінокислот.

Імунологічна реактивність і антиоксидантна система в жінок з різними морфо-функціональними типами шкіри. Підвищений вміст ЦІК найчастіше реєструвався пацієнток з АШ і СШ: дані показники були вищими, ніж у жінок із ГПШ і ГЕШ (P<0,05). Найбільш низьким виявився даний показник у пацієнток з ГЕШ - у 2,4 рази порівняно з аналогічним у жінок із ГПШ, у 4,4 і в 4,3 рази меншим порівняно відповідно з пацієнтками з АШ і СШ (P<0,05). Знижений рівень ЦІК був найбільш характерним для групи пацієнток з ГЕШ - даний показник виявися більшим, ніж у жінок із ГПШ, АШ і СШ відповідно в 1,5; 2,25 і в 3,9 рази (P<0,05). Число спостережень нормального рівня ЦІК було найбільшим у пацієнток з ГЕШ і в 1,26; 2,78 і 2,0 рази виявилися вищим, аніж у жінок із ГПШ, АШ і СШ (P<0,05).

Частота випадків високого вмісту Т-клітин була найбільшою в пацієнток зі СШ, у яких даний показник перевищував аналогічний у жінок із ГПШ, АШ і СШ відповідно в 1,88; 2,01 і 2,62 рази (P<0,05). В обстежених зі СШ, навпаки, частота низького вмісту Т-клітин виявилася меншою, ніж у пацієнток із ГПШ і ГЕШ відповідно на 40,1% і на 40,0% (P<0,05). Найнижчим даний показник був у жінок з АШ - на 7,5% меншим, ніж у пацієнток зі СШ (P<0,05). Частота нормалізації рівня Т-клітин була найвищою в обстежених з ГЕШ - даний показник перевищував аналогічний у жінок з АШ і СШ відповідно в 1,91 і в 1,35 рази, P<0,05).

Збільшений вміст В-клітин найбільш часто реєструвався в пацієнток з АШ (у 1,80; 2,48 і в 1,16 рази частіше, ніж у групах з ГПШ, ГЕШ та СШ, P<0,05). При цьому даний показник в обстежених з ГЕШ спостерігався рідше, ніж в інших групах (P<0,05). Знижений рівень В-клітин відзначався менш часто в жінок з ГЕШ, ніж у пацієнток із ГПШ і АШ - на 31,8% і 70,4% відповідно (P<0,05). Частота нормального вмісту В-клітин була найбільшою в жінок з ГЕШ - даний показник був вищим за аналогічний у жінок із ГПШ, АШ і СШ відповідно на 36,8%; у 2,71 і в 2,36 рази (P<0,05).

Підвищений рівень ФНП- найчастіше спостерігався в пацієнток з АШ - у 1,19; 5,82 і в 1,23 рази частіше, ніж відповідно у групах із ГПШ, ГЕШ і СШ (P<0,05). Зниженим даний показник також найчастіше виявлявся у жінок з АШ - відповідно в 3,0; 2,46 і в 1,54 рази порівняно з аналогічним у пацієнток із ГПШ, ГЕШ та СШ (P<0,05). Відносно нормальний рівень ФНП- найбільш часто зустрічався в обстежених з ГЕШ, у яких він був вищим за аналогічний у групах із ГПШ, АШ і СШ відповідно в 2,64; 3,04 і в 2,12 рази (P<0,05).

Підвищене ФЧ найбільш частим було в пацієнток зі СШ - даний показник був вищим, ніж у жінок із ГПШ, ГЕШ і АШ відповідно в 5,02; 3,50 і в 1,54 рази (P<0,05). Знижене ФЧ найчастіше реєструвалося у групі з ГЕШ - на 30,8% і в 2,81 рази частіше, ніж у пацієнток з АШ і СШ (P<0,05). Відносно нормальне значення ФЧ найчастіше спостерігалося в жінок із ГПШ - на 15,2% частіше, ніж у пацієнток з ГЕШ і в 1,88; 3,68 рази частіше, ніж відповідно у групах з АШ і СШ (P<0,05).

Профіль функціональних показників тіол-дисульфідної і аскорбатної окисно-відновної систем крові виявився близьким у групах з ГЕШ і ГПШ з одного боку, і СШ та АШ - з іншого. При цьому в групах жінок з ГЕШ і ГПШ на фоні помірної зміни окремих показників відзначався меншим, ніж у контролі, вмістом SH- груп небілкової природи (на 18,5%, P<0,05) і більш високим рівнем ДАК (на 11,2%) у жінок з ГЕШ. У пацієнток із ГПШ динаміка даних показників була протилежною. У жінок зі СШ спостерігалися більш виражені порівняно з пацієнтками з АШ зміни досліджуваних показників. Усі вони в цих групах достовірно відрізнялися від аналогічних показників у контролі, за винятком рівня SH-груп білкової фракції крові.

Вміст гормонів у крові в пацієнток з різними ІДЗ шкіри. Численними були зміни у групі жінок з ГЕШ. Так, зокрема, в цих умовах відзначалося збільшення рівня лютеїнізованого гормону (ЛГ) (на 62,3%, P<0,001), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) (у 1,95 рази, P<0,001), тестостерону (на 66,7%, P<0,05), андростендіону (на 78,3%, P<0,05), дегідроепіандростерону (ДГАЕС) (на 43,7%, P<0,05), тиреотропного гормону (ТТГ) (на 37,8%, P<0,001). Водночас, вміст естрадіолу, триіодтироніну (Т3) і тетраиодтироніну (Т4) знижувався відповідно на 32,1% (P<0,05), 43,4% (P<0,05) і 28,4% (P<0,001).

У жінок зі СШ реєструвалося істотне (на 25,6%) зростання вмісту ФСГ (P<0,01), збільшення рівня естрадіолу (на 34,6%, P<0,05), ДГАЕС (на 61,7%, P<0,01), кортизолу (на 34,0%, P<0,01) і Т3 (на 64,5%, P<0,05). У пацієнток з АШ був знижений вміст андростендіону (на 41,3%, P<0,01), що поєднується зі збільшенням вмісту естрадіолу (на 29,6%, P<0,05), ДГАЕС (на 70,5%, P<0,01), кортизолу (на 21,3%, P<0,05) і Т3 (на 77,6%, P<0,05).

У жінок із ГПШ спостерігалася прогресуюча динаміка ЛГ і ФСГ (відповідно на 53,5%, P<0,01 і 67,0%, P<0,001) на фоні збільшеного вмісту прогестерону (на 57,6%, P<0,05). У пацієнток реєструвався високий рівень естрадіолу, що перевищував аналогічний у контролі в 1,5 рази. При цьому також спостерігався більш низький рівень Т4 (на 37,2%, P<0,001).

Загальна гінекологічна захворюваність і оваріально-менструальная функція. Точну ідентифікацію типу шкірних покривів можливо було дати 503 пацієнткам із 547, що скаржилися на наявність зморшок (тобто в 92,0%). При цьому ГПШ діагностовано у 18,0% пацієнток, ГЕШ - у 24,5%, АШ - 26,5% і СШ - у 31,0%. Загальна гінекологічна захворюваність, так як і наявність захворювань запальної етіології в жінок зі ШК, перевищувала аналогічну у всіх інших підгрупах (P<0,05). Поширеність супутніх захворювань незапальної етіології в пацієнток з ГЕШ перевищувала аналогічні показники в жінок із ГПШ, АШ і СШ відповідно в 3,9 рази, на 40,0% і на 22,9% (P<0,05). Порушення менструального циклу найбільш часто відзначалися в пацієнток зі СШ- у 1,72; 1,30 і 1,17 рази частіше, ніж у жінок із ГПШ, ГЕШ і АШ (P<0,05).

Альгоменорея найчастіше зустрічалася в підгрупі пацієнток зі СШ - даний показник був вищим, ніж у пацієнток із ГПШ, ГЕШ і АШ відповідно на 36,0%, 75,0% та на 11,3%, (P<0,05). Частота олігодисменореї в жінок з ГЕШ була вищою, ніж у пацієнток зі СШ і АШ відповідно на 22,9% і в 3,1 рази (P<0,05). Менометрорагія і перед- та постменструальні кровотечі найбільш часто зустрічалися в пацієнток зі СШ порівняно з іншими підгрупами (P<0,05). Опсоменорея траплялася рідше, ніж у жінок із ГПШ і ГЕШ відповідно на 41,7% і 53,9% (P<0,05).

Слід зазначити, що точна діагностика типу шкіри була можливою у всіх пацієнток, що мали перед- і постменструальні кровотечі, у 97% обстежених з альгоменореєю, 78,1% жінок з олігодисменореєю, 91,3% пацієнток з менометрорагією, 91,4% обстежених з опсоменореєю і 84,9% жінок зі змішаною формою порушення оваріально-менструальної функції.

Функціональні показники різних типів ІДЗ шкіри. У групі контролю електропровідність шкіри чола становила 38,5+ 3,9 мкА/см2, сальність - 0,75+ 0,06 мкг/см2/хв., гідратація, виявлена в ділянці чола, щік і підборіддя становила відповідно 57,5+ 6,2; 68,9+ 7,3 і 55,2+ 4,8 ум.од.

У жінок із ГПШ електропровідність була зниженою на 73,5% порівняно з контролем (P<0,05). Також виявився зменшеним (на 46,8%) даний показник у групі пацієнток з ГЕШ (P<0,05), тоді коли в жінок з АШ і СШ електропровідність перевищувала аналогічну у групі контролю відповідно на 32,6% і на 17,6% (P<0,05). В обстежених із ГПШ також спостерігався зменшений показник сальності - на 24,7% порівняно з контролем (P<0,05). У пацієнток з ГЕШ сальність була меншою, ніж у контролі на 36,7% (P<0,05), а в жінок з АШ і СШ - вищою, ніж у контролі відповідно на 86,8% та на 43,5% (P<0,05).

У пацієнток із ГПШ гідратація виявилися найменшою в ділянці щік (на 56,0%) (P<0,05). У ділянках чола і підборіддя даний показник також був меншим, ніж у контролі - відповідно на 32,0% і 44,0% (P<0,05). У жінок з ГЕШ гідратація шкіри щік виявилася меншою, ніж у контролі на 37,0% (P<0,05), а в ділянках чола і підборіддя - відповідно на 26,0% і 16,0% (P>0,05). У пацієнток з АШ гідратація шкіри щік у 2,1 рази перевищувала аналогічну в контролі (P<0,05), а в ділянці чола і підборіддя - відповідно в 1,57 і 1,46 рази (P<0,05). СШ характеризувалася підвищеною гідратацією шкіри щік, що у 1,72 рази виявилася більшою, аніж у контролі, а в ділянці чола і підборіддя - відповідно в 1,24 і 1,30 рази (P<0,05).

Функціональний стан печінки в пацієнток з різним типом ІДЗ шкірних покривів. У жінок із ГПШ спостерігалася прогресуюча динаміка загального рівня білірубіну порівняно з аналогічною у групі контролю (на 69,8%, P<0,01). При цьому вміст непрямого білірубіну був вищим на 75,9% (P<0,05). Також більш високим, ніж у контролі, виявився рівень АсАт (у 2,0 рази, P<0,01), і АлАт (у 2,4 рази, P<0,001). Водночас, у жінок з ГЕШ реєструвалося зниження рівня прямого білірубіну - на 46,9% (P<0,01). Даний ефект відзначався на фоні тенденцій до зменшення вмісту загального білірубіну, активності АсАт і АлАт. У пацієнток зі СШ відзначалося зростання вмісту загального білірубіну у 2,2 рази порівняно з контролем (P<0,05). Крім того, у даній групі спостерігалося прогресування активності АсАт на 60,6% (P<0,05), АлАт - на 82,2% (P<0,01). У жінок з АШ реєструвався більш високий рівень прямого білірубіну порівняно з контролем (на 75,0%, P<0,05). Вивчення анамнезу захворювань гепато-біліарної зони, проведене в жінок з різним типом шкірних покривів, підтвердило велику частоту реєстрацій гепатитів у жінок із ГПШ, що спостерігалися в 36,7% пацієнток (у контролі - у 10,0%, P<0,05). В обстежених з ГЕШ більш часто, ніж у контролі, фіксувалися холецистит і жовчнокам'яна хвороба (у 30,0% і 6,7%, P<0,05).

Особливості ліпідного обміну. У пацієнток зі СШ спостерігалося значне збільшення вмісту загального холестерину, тригліцеридів і загальних ліпідів - відповідно в 1,53, 1,98 і 1,81 рази порівняно з контролем (P<0,05). Одночасно реєструвалося зменшення ЛПВЩ і холестерину ЛПВЩ - на 27,1% і 32,4% відповідно при зростанні вмісту ліпопротеїди дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і ЛПНЩ - на 40,8% (P<0,05). У пацієнток з АШ рівень загального холестерину, тригліцеридів і загальних ліпідів був вищим за відповідні показники у групі контролю на 44,0, 79,1 і на 55,1% (P<0,05). При цьому вміст ЛПВЩ виявився меншим на 19,4%, а холестерину ЛПВЩ - на 26,3%. Вміст ЛПДНЩ і ЛПНЩ перевищував показник у групі контролю на 31,3% (P<0,01).

У жінок із ГПШ вміст загального холестерину виявився більшим, ніж у контролі на 23,4% (P<0,05), тоді коли рівень тригліцеридів перевищував на 86,0% (P<0,001). У цих пацієнток відзначалося виражене зниження рівня ЛПВЩ і холестерину ЛПВЩ - на 55,0% і 37,9% відповідно(P<0,01).

У жінок з ГЕШ показники загального холестерину, а також тригліцеридів перевищували аналогічні у групі контролю на 32,6% і на 55,8%. Також більш високим, ніж у контролі, був рівень ЛПДНЩ + ЛПНЩ (на 21,8%, P<0,01). При цьому вміст ЛПВЩ виявився зниженим на 14,9% (P<0,05).

Метаболічні характеристики біоптатів тканини різних типів ІДЗ шкіри. При тривалості інкубації ГЕШ зразків шкіри протягом 30 хв. знижувалося включення [3H]-проліну тканиною порівняно з контролем на 52,4%, (P<0,05). У зразках ГПШ включення [3H]-проліну виявилося зменшеним порівняно на 14,1% (P>0,05), тоді коли в АШ і СШ - збільшеним на 8,8% (P>0,05) і 3,8% (P>0,05). При 60-хвилинній інкубації зазначені відмінності ставали більш чітко вираженими.

Відносний вміст знову синтезованого колагену в групі пацієнток з ГЕШ зменшувався на 42,6% порівняно з аналогічним у групі контролю (P<0,05) (Рис. 1). Також більш низьким порівняно з контролем даний показник був у групі жінок із ГПШ (на 35,5%, P<0,05), у той час як у групах пацієнток з АШ він виявився вищим, ніж у контролі, на 25,9% (P<0,05), а в групі зі СШ - на 7,6% (P>0,05). При цьому в групах обстежених з ГЕШ і ГПШ кількість синтезованого колагену реєструвалася меншою за відповідні показники у групах з АШ і СШ (P<0,05).

Рис. 1. Кількість синтезованого колагену в біоптатах різних типів ІДЗ шкіри.

По осі абсцис: типи шкіри -1- ГЕШ; 2- АШ; 3- СШ і 4- ГПШ.

По осі ординат - кількість синтезованого колагену в % відносно контролю (100%). #-P<0,05 порівняно з контролем.

Дослідження обміну протеогліканів у групі контролю (практично здорові жінки) показало, що вміст уронових кислот і гексозамінів становив відповідно 2,53+ 0,11 і 3,32+ 0,12 і оксипроліну - 67,2+ 4,9 мг/ м сухої тканини. При цьому активність ферментів - ?-галактозидази і ?- глюкуронідази становила 14,5+ 0,7 і 12,2+ 0,6 ум.од.акт.

У біоптатах ГПШ реєструвалося зниження активності??-галактозидази і ?- глюкуронідази - на 34,5 (P<0,01) і 23,8% (P<0,05). У ГЕШ зразках спостерігалося зменшення рівня уронових кислот (на 35,6%, P<0,01), гексозамінів (на 23,8%, P<0,05), оксипроліну (на 22,5%, P<0,05), а також активності ?-галактозидази (на 19,3%, P<0,05). У біоптатах АШ не виявлено достовірних розходжень досліджуваних показників порівняно з аналогічними в групі контролю (P>0,05), у той час як у біоптатах СШ спостерігалося зменшення вмісту оксипроліну (на 14,3%, P<0,05).

Вміст загальних ліпідів і фосфоліпідів у зразках шкіри групи контролю становив відповідно 1934,8+ 95,2 і 308,2+ 29,5 мг/100 м вологої тканини. При цьому вміст дигліцеридів і холестерину дорівнював 116,4+14,0 і 145,6+13,4, а вільних жирних кислот, тригліцеридів і ефірів холестерину - 127,8+8,2; 625,3+43,6 і 269,2+26,4 мг/100 г.

У зразках ГПШ реєструвалося зниження вмісту загальних ліпідів та вільних жирних кислот - на 27,3% (P<0,01) і на 15,3% (P<0,05). У біоптатах ГЕШ спостерігалося істотне зменшення (на 36,0%, P<0,001) загальних ліпідів, а також тригліцеридів (на 12,3%, P<0,05).

У біоптатах АШ реєструвалося зростання рівня загальних ліпідів (на 16,0%, P<0,05), вміст дигліцеридів (на 17,0%, P<0,05), холестерину (на 19,8%, P<0,05), ВЖК (на 25,8%, P<0,01), а також тригліцеридів і ЕХ - відповідно на 27,2% (P<0,01) та 17,3% (P<0,05). У зразках СШ спостерігалося збільшення рівня загальних ліпідів (на 22,8%, P<0,01), дигліцеридів, холестерину, ВЖК (відповідно на 21,0%, P<0,05, 32,2%, P<0,01, 44,1%, P<0,001), а також тригліцеридів та ЕХ - на 35,2% і 27,3% відповідно (P<0,01).

Властивості різних типів ІДЗ шкіри, які визначалися візуально, показали, що пігментні плями були більш характерні для пацієнток з ГЕШ - дана ознака спостерігалася в 1,6; 1,53 і в 1,6 рази частіше, ніж у жінок з ГПШ, АШ і СШ відповідно (P<0,05). У пацієнток з ГЕШ в'ялість шкіри реєструвалася частіше в 3,77; 2,42 і в 2,02 рази порівняно з аналогічними показниками в групах жінок з ГПШ, АШ і СШ (P<0,05). У групі обстежених з ГЕШ її пористість реєструвалася в 2,21; 3,21 і в 1,93 рази частіше, ніж у групах жінок з ГПШ, АШ і СШ (P<0,05). Найменшим даний показник був у групі пацієнток з АШ. Розширення судин шкіри в жінок з СШ було вищим, ніж у групі обстежених з ГПШ, ГЕШ і АШ відповідно в 6,0 (P<0,05), 5,1% (P>0,05) і в 1,87 рази (P<0,05). Десквамація епітелію в пацієнток з ГПШ перевищувала аналогічну у групах з ГЕШ, АШ і СШ відповідно в 2,73; 2,12 і в 2,33 рази (P<0,05). Вугровий висип реєструвався в пацієнток з АШ частіше, ніж у жінок з ГПШ, ГЕШ і СШ відповідно в 17,6; 6,74 і в 1,53 рази (P<0,05). Також частою була наявність атрофічних рубців (постакне) у пацієнток з АШ.

Найбільш низька частота мімічних зморшок виявлена у групі пацієнток з ГЕШ - даний показник був меншим за аналогічний у групах з ГПШ і СШ відповідно на 31,7%, 52,5% і 53,3% (P<0,05).Статичний тип зморшок зустрічався найбільш часто в пацієнток з ГЕШ - на 28,0%, 31,9% і 92,7% відповідно частіше, ніж у жінок з ГПШ, АШ і СШ (P<0,05). Гравітаційні зморшки також частіше реєструвалися в пацієнток з ГЕШ - даний показник був вищим за аналогічний у групах з ГПШ, АШ і СШ відповідно на 24,5%, у 2,54 і в 2,93 рази (P<0,05).

На сухість шкіри здебільшого скаржилися пацієнтки з ГПШ - вона спостерігалася майже в половини всіх обстежених. Частота даного показника була вищою, ніж у групах пацієнток з ГЕШ, АШ і СШ відповідно на 8,9%, у 3,3 і в 4,2 рази (P<0,05). У жінок з СШ скарги на високу вологість шкіри зустрічалися частіше, ніж у пацієнток з ГПШ і ГЕШ відповідно в 7,0 і в 1,82 рази (P<0,05). Підвищена чутливість шкіри відносно тактильних і термічних подразників спостерігалася в жінок з АШ частіше, ніж у групах обстежених з ГПШ, ГЕШ і СШ відповідно в 5,67; 2,66 і на 31,5% (P<0,05). Знижена чутливість шкіри була більш характерною для пацієнток з ГПШ, у яких частота даної ознаки була вищою, ніж у жінок ГЕШ, АШ і СШ відповідно в 1,84; 9,17 і в 5,48 рази (P<0,05).

Результати косметологічного лікування в ранньому періоді.

Порівняльна ефективність традиційного і розробленого лікування відносно характеристик шкіри, що визначаються візуально. Порівняння ефективності традиційного і розробленого комплексного, індивідуального лікування показало, що в ранньому періоді лікування за більшою кількістю показників, які досліджуються, спостерігаються відмінності при P<0,001. Водночас, були відсутні відмінності з таких показників, як наявність вугрового висипу, показників підвищеної вологості шкіри в пацієнток з ГПШ, а також частоти зниженої чутливості шкіри в жінок з ГЕШ (P>0,05). При цьому пористість шкіри в обстежених з ГПШ була меншою в групі з розробленим лікуванням порівняно з групою жінок, які лікувалися традиційно, на 20,0% (P<0,05). Відмінність у вираженості мімічних зморшок у жінок з АШ також спостерігалася між указаними групами при P<0,05 (на 20%). У цій групі відмінність щодо показника зниженої чутливості шкіри реєструвалася при P<0,05 (50%). У пацієнток з ГЕШ шкіри підвищена вологість шкіри в умовах розробленого лікування була нижчою, ніж у групі з традиційним лікуванням на 28,5% (P<0,01). Аналогічна відмінність між підгрупами жінок з СШ щодо показника зниженої вологості (сухості) шкіри становила 33,0% (P<0,05), а щодо показника зниженої чутливості шкіри -56,0% (P<0,01).

Електропровідність, сальність і гідратація шкіри в різних умовах лікування. Дослідження функціональних властивостей ГПШ в умовах застосування розробленого лікувального комплексу показало, що на другу добу з моменту операції в пацієнток були відсутні розбіжності відносно показника електропровідності, що виявився на 12,5% вищим, ніж у групі контролю (P>0,05). У цей період сальність і гідратація шкіри були вищими за аналогічні в контролі на 36,4% і 58,2% (P<0,05). Показники сальності і гідратації шкірних покривів демонстрували позитивну динаміку на 6-у і 8-у добу з моменту операції, коли були відсутні відмінності порівняно з відповідними показниками в жінок групи контролю (P>0,05). Варто підкреслити, що електропровідність тканин на другу добу з моменту початку традиційного лікування виявилася вищою, ніж у практично здорових в 1,59 рази (P<0,05). Функція потових залоз зростала у 2,58 рази (P<0,05). Слід зазначити, що зазначені розбіжності спостерігалися між групами протягом восьми діб післяопераційного періоду.

У жінок з ГЕШ, що одержували розроблене лікування, на другу добу з моменту операції електропровідність була вищою, ніж у практично здорових на 26,3% (P<0,05), а показник гідратації - у 1,67 рази (P<0,05). На четверту добу електропровідність не відрізнялася від контролю (P>0,05), у той час як сальність і гідратація шкіри виявилися вищими, ніж у контролі відповідно на 26,8% і 40,1% (P<0,05). На шосту добу з моменту операції були відсутні розбіжності з групою контролю відносно показників електропровідності і сальності, тоді коли гідратація шкіри нормалізувався до восьмої доби спостереження. У той же час, традиційне лікування в пацієнток з ГЕШ дозволило одержати лікувальний ефект нормалізації показників, що досліджуються, до кінця 10-денного післяопераційного періоду.

В умовах застосування розробленого лікування в пацієнток з АШ на другу добу з моменту операції показники електропровідності, сальності і гідратації були вищими за аналогічні у групі контролю відповідно в 1,9; 1,62 і в 2,44 рази (P<0,05), і достовірні розбіжності порівняно з групою контролю зберігалися до 6-ої доби включно. В умовах застосування традиційного ведення реабілітаційного періоду на 10-у добу з моменту оперативного втручання в жінок реєструвалися електропровідність, сальність і гідратація шкіри, що перевищувала таку у групі контролю відповідно в 1,52; 1,65 і 2,34 рази (P<0,05).

На другу добу післяопераційного періоду в жінок зі СШ в умовах розробленого лікування показники електропровідності, сальності і гідратації були вищими за аналогічні у групі контролю відповідно в 1,56, 1,40 і в 1,95 рази (P<0,05). На шосту добу з моменту операції показники електропровідності і сальності виявилися незначно вищими, ніж у контролі (відповідно на 14,3% і на 10,4%, P>0,05) , тоді коли показник гідратації шкіри в 1,45 рази був вищим, ніж у групі контролю. В умовах застосування традиційного лікування у групі пацієнток зі СШ показник електропровідності виявився більшим, ніж у групі контролю в 1,89 рази, сальності - у 1,59 і гідратації - у 2,71 рази (P<0,05). Достовірні розбіжності між групами зберігалися до восьмої доби включно.

Таблиця 1

Динаміка відновлення функціональних показників різних типів ІДЗ шкіри в умовах застосування розробленого (чисельник) і традиційного (знаменник) лікування

Порівняльний аналіз результатів показав, що електропровідність і сальність шкіри під впливом розроблених методик лікування нормалізувалися вже на 6-у добу, тоді коли гідратація шкіри нормалізувався у групах жінок із ГПШ і ГЕШ - на 8-у , а в інших випадках проведене лікування не було ефективним. Традиційне лікування виявлялося ефективним насамперед відносно сальності шкіри, що, за винятком пацієнток з АШ, нормалізувалася на 8-10-у добу.

Імунологічна реактивність у різних умовах лікування. Оцінку ефективності лікування здійснювали на основі визначення кількості пацієнток з нормалізацією деяких показників імунологічної реактивності (ЦІК, Т- і В-клітини, ФНП- і ФЧ) до 14-ої доби з моменту початку лікування. У цей період часу в жінок із ГПШ, яким лікування проводили за допомогою розробленого методу, частота випадків нормалізації рівня ЦІК і Т-клітин становила 57,1 і 50,0%, В-клітин, ФНП- і ФЧ -50,0%, 78,6% та 71,4%, Цей показник виявився вищим, ніж у групі жінок із традиційним лікуванням (P<0,05).

У жінок з ГЕШ під впливом розробленого комплексу відзначалося зростання частоти випадків нормалізації рівня ЦІК і Т-клітин до 66,7 і 80,0%, що виявилося в 1,9 і в 3,2 рази більше порівняно з показниками у групі пацієнток із традиційним лікуванням (P<0,05). Також збільшувалася частота нормалізації рівня В-клітин, ФНП- і ФЧ - відповідно до 86,7%, 93,3% і до 73,3% (P<0,05). Частота випадків нормалізації рівня ЦІК збільшувалася до 55,0%, а рівня Т-клітин - до 75,0% (P<0,05). Також зростав рівень ФНП- і ФЧ- до 90,0 і 70,0% (P<0,05).

У жінок з АШ під впливом розробленого комплексу вміст ЦІК був у межах норми в 65,0% пацієнток, а вміст Т- і В- клітин - у 55,0% обстежених (P<0,05). Рівень ФНП- і ФЧ нормалізувався в 70,0% усіх пацієнток, які обстежувалися. Цей показник виявився також вищим, ніж у підгрупі жінок із традиційним лікуванням (P<0,05).

У жінок зі СШ під впливом розробленого лікування У групі пацієнток, яким здійснювали тільки лікування з застосуванням розробленого комплексу, частота випадків нормалізації з боку ЦІК, Т- і В- клітин реєструвалася в 75,0%,65,0% і 55,0%,а ФНП- і ФЧ - у 70,0 і 80,0% обстежених - усі досліджені показники перевищували аналогічні у групі жінок із традиційним лікуванням (P<0,05).

Порівняльна ефективність корекції гормональних порушень. Під впливом розробленого лікування у пацієнток із ГПШ нормальний рівень тропних гормонів - ЛГ і ФСГ відзначався в 70,0% обстежених, що виявився вищим за показники групи з традиційним лікуванням у 1,5 і в 1,3 рази (P<0,05). Кількість випадків нормального вмісту прогестерону зростала на 19,9% (P<0,05), тестостерону - на 59,0% (P<0,05) і естрадіолу - на 33,3% (P<0,05).

Під впливом розробленого лікування у жінок з ГЕШ реєструвалося збільшення числа випадків нормалізації тропних гормонів - ЛГ та ФСГ - на 37,5% і на 50,2% порівняно з показниками у групі пацієнток із традиційним лікуванням (P<0,05) (Рис.2). Також зростало число випадків нормалізації статевих гормонів - тестостерону (на 16,7%), андростендіону (на 31,3%), естрадіолу - на 12,4% (P<0,05), гормону кори надниркових залоз ДГАЕС - на 33,3% (P<0,05). Водночас, частота випадків нормального вмісту ТТГ, Т3 і Т4 перевищувала аналогічну в пацієнток, яким проводили традиційне лікування (у 2,25 рази, у 1,5 рази й у 1,7 рази) (P<0,05) (Рис. 2).

Під впливом розробленого лікувального комплексу відзначалося збільшення числа спостережень нормального рівня андростендіону, естрадіолу і ДГАЕС - на 42,9%, 30,1% і 29,9% порівняно з показниками у групі пацієнток з АШ, що одержували традиційне лікування (P<0,05). Також спостерігалося зростання кількості спостережень нормального вмісту кортизолу і Т3 - на 44,2% і 41,0% (P<0,05). Під впливом одного розробленого лікування також у всіх випадках відзначалося достовірне збільшення частоти випадків нормалізації рівня гормонів, що досліджувалися.

В умовах застосування розробленого лікування у пацієнток зі СШ реєструвалося зростання числа випадків нормалізації рівня ФСГ- на 37,0% порівняно з показником у групі з традиційним лікуванням (P<0,05). Також збільшувався даний показник для прогестерону і естрадіолу - на 24,3% і на 28,0%, ДГАЕС та кортизолу - на 30,0% і на 46,7% (P<0,05). Між групами з розробленим лікуванням і групою пацієнток із традиційним лікуванням реєструвалися достовірні відмінності відносно всіх досліджених показників (P<0,05).

Функція печінки і загортальна система крові у різних умовах лікування. В умовах традиційної терапії пацієнток повторне дослідження, здійснене на 10-у добу з початку його проведення, продемонструвало деяке зниження досліджених показників порівняно з їхнім значенням до початку лікування в пацієнток із ГПШ. Однак рівень загального білірубіну перевищував аналогічний у контролі на 47,5% (P<0,05), вміст непрямого білірубіну - на 62,8%, а активність АсАт і АлАт - відповідно в 1,71 (P<0,05) і 2,05 рази (P<0,01). Водночас, у групі пацієнток із застосуванням розробленого комплексу рівень загального і непрямого білірубіну виявився вищим за відповідні показники в контролі на 18,3 і 14,5% (P>0,05), а активність АсАт і АлАт - на 5,0 і 9,0% (P>0,05).

Рис 2. Порівняльна ефективність корекції гормонального фону пацієнток з ГЕШ у ранньому періоді лікування.

Позначки: по осі абсцис - 1- ЛГ, 2- ФСГ, 3 - тестостерон, 4 - андростендіон, 5 - естрадіол, 6- ДГАЕС, 7- ТТГ, 8-Т3 і 9-Т4. По осі ординат - число спостережень нормалізації відповідного імунологічного показника (у % до загальної кількості пацієнток у групі). ТЛ- традиційне лікування, РЛ- розроблене лікування.

#-P<0,05 для групи РЛ порівняно з ТЛ (ANOVA+ Newmann- Keuls тест)

У період до початку лікувальних заходів відзначалося зменшення часу згортання крові (на 32,4 %) (P<0,01). Одночасно реєструвалося збільшення тромбінового часу (на 36,6%) (P<0,05), зростання активності антитромбіну III (у 1,9 рази) (P<0,001), сумарної фібрінолітичної активності (у 1,67 рази) (P<0,001), вмісту у крові плазміногену (на 35,6%) (P<0,05) та збільшення активності його активаторів (у 1,55 рази) (P<0,01). Крім того, спостерігалося зростання вмісту фібриногену (на 27,0%, P<0,05), фібриногену типу В (у 2,0 рази) (P<0,01).