Клініко-патогенетичні та морфологічні паралелі перинатальної інфекційної патології у новонароджених та оптимізація лікування

Кінцева дискримінантна модель у новонароджених цієї групи включає 5 предикторів з параклінічних показників: вміст СD3+ (порогове значення менше 50%), ІЛ-1в (з пороговим значенням - 100,0 пг/мл), рівень ЕІІ (порогове значення 40%), церулоплазміну (порогове значення - більше 150 мг/л) та індекс морфометричного дослідження плаценти (з пороговим значенням - більше 0,4). Точність передбачення запропонованої моделі становила 99,42%, що дає змогу широкого її використання в умовах ІІ-ІІІ рівнів з метою адекватної допомоги пацієнтам такої групи.

На підставі отриманих результатів з'ясовано особливості клінічного перебігу раннього неонатального періоду у новонароджених з порушенням адаптації та з клінічними проявами перинатальної інфекційної патології, їх зв'язок зі змінами фетоплацентарного комплексу, параклінічними ознаками метаболічного дисбалансу, активності запального процесу у відповідності до глибини морфологічних змін; запропоновано прогностичну модель щодо передбачення розвитку інфекційного процесу та несприятливого наслідку у новонароджених з перинатальною інфекційною патологією.

Сукупність дисбалансу системи гомеостазу діагностованих у новонароджених з порушенням адаптації та з клінічними проявами перинатальної інфекційної патології потребують адекватного та цілеспрямованого підходу до їх корекції. Кількісні критерії виявлених змін мають не лише діагностично-прогностичне значення, але й визначають диференційований підхід до лікування інфекційної патології у новонароджених чи адекватної корекції у групі з порушенням адаптації.

Зважаючи на те, що в патогенезі перинатальної інфекційної патології важлива роль належить поєднанню інфекційного та гіпоксичного чинників, пошкодженню клітинних мембран, дестабілізації метаболічних порушень з розвитком запально-деструктивних процесів, запропоновано диференційовані схеми лікування. Комплекс терапії у хворих з клінічними проявами інфекційного процесу визначався створенням оптимальних умов лікувально-охоронного режиму та базисною терапією (42 пацієнти - І підгрупа) - антибактеріальна, забезпечення адекватного газообміну (вентиляційна підтримка при потребі), корекція гемодинамічних порушень, білково-енергетичної недостатності та симптоматичні засоби. Традиційне лікування доповнювалося призначенням імуноглобулінів для внутрішньовенного введення в дозі 0,2 г/(кг•д) - у 35 хворих (ІІ підгрупа). Новонароджені ІІІ підгрупи (35 дітей) на фоні базисної терапії отримували імуноглобуліни для внутрішньовенного введення в поєднанні з метаболічним середником (тіотріазолін в дозі 7,5 мг/(кг•д). Комплекс лікування дітей ІV групи (34 пацієнти) передбачав застосування антигомотоксичних препаратів “Traumeel S” та “Сoenzyme compositum” за схемою: 0,2 мл/(кг•д) паренерально або перорально впродовж чотирьох-п'яти днів поспіль, з наступним переходом на один раз в три дні, тривалістю від 2 до 4 тижнів.

У новонароджених при традиційному лікуванні покращання загального стану настає на третьому тижні життя (в середньому на 18,462,36 день), стаціонарне лікування триває в середньому 34,572,46 днів. Застосування модифікованих схем лікування забезпечує прискорення темпів позитивної динаміки клінічної симптоматики, зменшення тривалості перебування дітей у стаціонарі, збільшення показника виживання новонароджених з тяжкою перинатальною патологією. Зокрема, серед новонароджених ІІ, ІІІ та ІV груп покращання загального стану наставало до кінця другого тижня (в середньому на 15,271,18, 13,781,02, 14,382,36 день відповідно). На фоні вдосконалених комплексів лікування швидше купуються гемодинамічні, дихальні розлади, прояви інтоксикації, порушення нервової, серцево-судинної, гепатобіліарної, сечовидільної систем, відновлюється ентеральне харчування з адекватною позитивною динамікою маси (рис. 1).

Зворотній розвиток клінічних ознак зростає у такій послідовності ІІ>ІІІ, ІV>ІV,ІІІ групи обстежуваних новонароджених, залежно від визначеного клінічного синдрому. Прискорення темпів клінічного покращання стану хворих супроводжується зменшенням терміну перебування у стаціонарі. Так, у групах новонароджених, які отримували запропоновану комплексну терапію, зменшилася тривалість стаціонарного лікування (28,841,89, 25,862,09, 26,271,62 днів відповідно, порівняно з І групою - 34,572,46 днів). Запропонована комплексна терапія впливає не лише на період стацлікування, але й на показник виживання новонароджених з тяжкою перинатальною патологією, адже частка померлих у цих групах (11,43%, 8,57%, 9,38% відповідно) значно менша, порівняно з показником у І групі (28,57%).

Однак, важливим чинником, що впливає на динаміку клінічного перебігу перинатальної інфекційної патології, є особливість функціонування патогенетичних ланок системи гомеостазу за умови використання модифікованих схем лікування.

За даними специфічних методів дослідження, встановлено, що на фоні загальноприйнятого лікування процеси мембранодеструкції сповільнюються, проте не стабілізуються. Доказом цього є зниження рівня МДА в крові на 25% від початкового, рівень СОД збільшується на 12 %, активність каталази змінюється на 8%, водночас спостерігається незначна динаміка показників SH-груп, церулоплазміну - зниження вмісту лише на 6-16% відповідно.

Оцінювання стану рівноваги системи пероксидації-антиоксидації у новонароджених на фоні комплексного лікування виявило суттєве зменшення накопичення продуктів мембранодеструкції. Так, вміст МДА у новонароджених ІІ групи знизився до 40% від вихідних даних. Доповнення комплексного лікування метаболічною терапією (ІІІ група) сприяло зменшенню рівня МДА практично на 60% порівняно з початковими показниками. На фоні антигомотоксичної терапії (ІV група) вміст кінцевого продукту вільнорадикального окислення зменшився більше ніж на 50%. Аналізуючи рівень МДА на тлі лікування у спостережуваних групах, встановили зниження його рівня в такій послідовності: ІІ>ІV>ІІІ групи, тобто максимальна ефективність спостерігається у новонароджених з комплексним використанням імуноглобулінів для внутрішньовенного введення та метаболічної терапії, антигомотоксичних засобів. Водночас, доповнення традиційного лікування модифікованими схемами сприяло стабілізації показників внутрішньоклітинних ферментів системи антипероксидації (рис. 2).

На фоні використання вдосконалених схем лікування, спостерігається зворотна динаміка рівня церулоплазміну в такій послідовності: ІІ>ІV>ІІІ групи, що доводить керований характер процесу інтенсифікації мембранодеструкції та активність патологічного процесу.

Отримані результати підтверджують ефективність комплексного лікування новонароджених з перинатальною інфекційною патологією з використанням модифікованих схем. Стабілізація показників системи пероксидації та активності антиоксидантної системи на фоні апробованих лікувальних комплексів засвідчує їх неоднакову ефективність, причому зростання відбувається в такому напрямку: І>ІІ>IV>ІІІ групи. Доповнення базисного лікування включенням імуноглобулінів для внутрішньовенного введення, метаболічних середників, антигомотоксичних препаратів забезпечує відновлення функціональної активності внутрішньо- та позаклітинних ферментів антиоксидантної системи, зменшуючи дисбаланс процесів про- та антиоксидації, проявляє мембраностабілізуючий і антигіпоксичний ефекти, що підтверджується результатами електронно-мікроскопічних досліджень лімфоцитів у порівнюваних групах.

Загальноприйняте лікування новонароджених з клінічними проявами перинатальної інфекції не спричинює нормалізуючого впливу на активність клітинної ланки імунітету, оскільки утримується дисбаланс субпопуляцій лімфоцитів, проте, водночас, запобігає поглибленню імунологічних зрушень, яке може бути зумовлене як безпосередньою дією самих збудників, токсинів, метаболітів, так і імуносупресивним впливом медикаментів (антибіотики, кріоплазма).

Включення до комплексної терапії імуноглобулінів для внутрішньовенного введення приводить до позитивних зрушень показників клітинної ланки імунітету, оскільки істотно зростає вміст СD3+, СD4+ (на 30% та 28% відповідно, порівняно з вихідними даними). Вагомо зростає кількість СД16+ та СD8+, сягаючи рівня показників здорових немовлят. Комплексне призначення імуноглобулінів та метаболічної терапії (ІІІ група) також спричинює суттєві зрушення в клітинній ланці імунітету, істотно покращуючи показники Т-системи порівняно з початковими даними, проте без достовірної відмінності з показниками новонароджених ІІ групи. Доповнення базисної терапії антигомотоксичними комплексними засобами забезпечує рівномірне зростання кількості СD3+, СD4+, СД16+ клітин, відповідно на 18%, 15% та 11% порівняно з початковими даними (р₁<0,001). Співвідношення імунорегуляторних клітин (СD4+/СD8+) не зазнає вагомих змін за рахунок помірного зростання як СD4+, так і СD8+ на 15%.

Аналіз отриманих результатів досліджень засвідчує неспецифічний імуномодулюючий вплив як загальноприйнятої терапії, так і комплексного призначення наведених схем лікування, проте спостерігається різний за силою коригуючий ефект, що визначається властивостями певного препарату. При зіставленні показників клітинного імунітету у новонароджених з перинатальними формами інфекції на фоні різних схем лікування, спостерігається зростаюча тенденція в напрямку: традиційна терапія > антигомотоксичний комплекс > імуноглобуліни в поєднанні з метаболічною терапією. Таке покращання показників імуногенезу свідчить про неспецифічний імунокоригуючий ефект запропонованого лікування.

Динаміка показників гуморального імунітету під впливом лікування має різноспрямовані зміни. У новонароджених, котрі отримували базисну терапію, утримується дисбаланс показників гуморальної ланки у вигляді істотного зменшення вмісту IgА та IgМ, порівняно з вихідними даними (р₁<0,05). Стосовно IgG, у новонароджених на фоні загальноприйнятого лікування спостерігається тенденція до його зменшення, порівняно з початковими показниками, (р₁>0,05). Рівні ЦІК, оксипроліну після традиційного лікування знижуються (р₁<0,001).

Доповнення лікувального комплексу курсом імуноглобулінів у новонароджених ІІ групи зумовлює активацію гуморальної відповіді, оскільки зростає рівень IgG, наближаючись до показників здорових (р₂>0,05), значно знижується вміст IgА, IgМ, проте не досягає рівня нор-мативів (р₂<0,001), наполовину зменшуються рівні ЦІК та оксипроліну - на 43% (р₁<0,001), але без їх нормалізації. У новонароджених ІІІ групи нормалізується рівень Ig G, зменшуються показники IgА та М, не сягаючи вікової норми (р₂<0,001), елімінується більше 56% ЦІК, зменшується на 45% рівень оксипроліну.

Застосування антигомотоксичних препаратів “Traumeel S” та “Сoenzyme compositum” покращує імуноглобуліновий профіль: рівень Ig G у ході лікування збільшується, однак повністю не нормалізується, знижуються, проте не досягають вікової норми, показники IgА, IgМ, ЦІК та оксипроліну (р₁<0,001).

Динамічне оцінювання синдрому метаболічної інтоксикації на фоні базисної терапії свідчить про утримування показників метаболічних порушень у пацієнтів цієї групи. Незважаючи на достовірне зниження рівня МСМ (351,365,27 та 152,216,60 ум.од., відповідно до довжини хвилі), традиційна терапія не приводить до їх нормалізації. У ході загальноприйнятого лікування знижуються показники ЕІІ - на 33%, ЛІІ - більше ніж на 50%, відносно вихідних величин. Тобто, у новонароджених після традиційного лікування встановлено підвищену екстинкцію МСМ, здебільшого за рахунок катаболічного пулу, значне відставання рівнів ЕІІ та ЛІІ відносно здорових немовлят, що відповідає діагностичним маркерам синдрому метаболічної інтоксикації, субкомпенсованій стадії, і підтверджує недостатню детоксикаційну ефективність такого лікування.

У процесі модифікованого лікування спостерігаються позитивні зрушення основних характеристик синдрому метаболічної інтоксикації. Так, у новонароджених на фоні серотерапії достовірно знижується рівень МСМ в плазмі крові на 41% та 30%, відповідно до довжини хвилі, проте відрізняється від показників здорових новонароджених (р<0,05). Концентрація ЕІІ також вагомо знижується, однак ще не нормалізується, на відміну від ЛІІ, що досягає рівня здорових немовлят (р>0,05). Доповнення базисної терапії імуноглобулінами для внутрішньовенного введення (ІІ група) призводить до суттєвого зниження показників, але без їх повної нормалізації.

Приєднання до комплексного лікування пацієнтів ІІІ групи тіотріазоліну на фоні серотерапії сприяє істотному покращанню та нормалізації основних характеристик синдрому метаболічної інтоксикації. Достовірне зниження рівня катаболічного пулу порівняно з вихідними показниками (р<0,001) та нормалізація рівня МСМ/280 нм підтверджують відновлення функціональної можливості детоксикаційних систем. Під впливом мембраностабілізатора тіотріазоліну підвищується стійкість клітинних мембран, стабілізується їх проникність, що сприяє нормалізації ЕІІ та ЛІІ.

Динаміка показників метаболічної інтоксикації у новонароджених IV групи переконливо доводить позитивний коригуючий вплив антигомотоксичних препаратів у комплексному лікуванні новонароджених, що підтверджується їх достовірним зниженням порівняно з вихідними (рівень МСМ/254 знижується на 43%, МСМ/280 - нормалізується, ЕІІ - знижується на 46%).

Зіставлення динаміки показників метаболічної інтоксикації у новонароджених з перинатальними інфекціями, котрі увійшли до ІІ, ІІІ та IV груп спостереження, підтверджує ефективність та доцільність застосування запропонованих схем лікування. Водночас, варто зазначити, що поєднання базисного лікування з метаболічною та імунотерапією забезпечує оптимальне відновлення показників порушеного гомеостазу з їх нормалізацією або тенденцією до нормалізації.

Результати наших досліджень обґрунтовують диференційований підхід до лікування залежно від глибини порушень в системі гомеостазу, деструктивних змін та функціональної спроможності природних детоксикаційних систем. У новонароджених з перинатальною інфекційною патологією включення до базисного лікування запропонованих модифікованих схем - імуноглобулінів для внутрішньовенного введення, метаболічних, антигомотоксичних засобів, на відміну від традиційної терапії, виявляє виражені позитивні клініко-параклінічні ефекти. Зважаючи на наявність несприятливих клініко-прогностичних ознак перинатальної інфекційної патології бактеріальної, змішаної етіології та параклінічні показники глибокого клітинно-гуморального дисбалансу, метаболічних зрушень ІІІ ст., доцільно рекомендувати новонародженим раннього неонатального періоду, особливо з малою масою при народженні, в комплексному лікуванні використовувати імуноглобуліни для внутрішньовенного введення в поєднанні з метаболічною терапією.

Новонародженим із перинатальною інфекційною патологією при наявності клініко-параклінічних прогностичних ознак патологічного процесу, з метою корекції метаболічних порушень рекомендовано в комплекс лікування включати антигомотоксичну терапію на фоні загальноприйнятого алопатичного лікування, оскільки модифікована схема лікування виявила достовірно (р<0,001) вищу клінічну та параклінічну ефективність, ніж при застосуванні традиційної терапії. Основні принципи антигомотоксичної терапії, спрямовані на підтримку та нормалізацію процесів авторегуляції в організмі, а тому можуть бути ефективно застосовані для розробки концептуально нового напрямку лікування в неонатології, враховуючи комплексний характер механізму їх дії.

За аналогією, у новонароджених з порушенням адаптації для корекції сукупності порушень системи гомеостазу, виявлених на фоні несприятливих перинатальних факторів та структурно-морфологічних змін фетоплацентарного комплексу, розроблений диференційований комплекс лікувально-профілактичних заходів. Залежно від проведення корекції новонародженим з порушенням адаптації в ранньому неонатальному періоді, сформовано дві підгрупи. Новонароджені І підгрупи (n=45) отримували коригуючі засоби - тіотріазолін в дозі 5 мг/кг на добу парентерально впродовж п'яти днів та ентеросорбенти - ентеросгель в дозі 1 г/кг на добу в 2 прийоми, 3 дні. Новонароджені ІІ підгрупи не отримували запропонованого комплексу. Для порівняльної оцінки ефективності призначеної схеми, проаналізовано особивості клінічного перебігу раннього неонатального періоду та лабораторні показники метаболічних порушень.

Застосування запропонованого комплексу новонародженим з порушенням адаптації в ранньому неонатальному періоді має відчутний клінічний ефект, оскільки суттєво зменшується відсоток дітей з клінічними проявами дизадаптації (15,56% проти 61,76% у ІІ підгрупі), що зумовлено активним купуванням виявлених відхилень. Так, неврологічні порушення, виявлені в обох підгрупах у вигляді порушення м'язового тонусу (у І та ІІ підгрупах, відповідно 17,78% та 88,23%), тремору кінцівок (відповідно до груп спостереження, 11,11% та 27,94%), зниження рухової активності (13,33% та 30,88% відповідно), гіперестезії (4,44% та 10,29% відповідно), сповільнення рефлексів (6,67% та 51,47% відповідно), вегето-вісцеральних розладів (17,78% та 69,12% відповідно) на тлі коригуючих засобів швидше купуються, а тому у новонароджених І підгрупи зустрічаються з меншою частотою. Водночас, спостерігаються суттєві відмінності частоти та особливостей перебігу деяких перехідних станів. Так, у немовлят І підгрупи менший відсоток втрати й активніше відновлюється початкова маса (68,89% проти 47,06% у ІІ підгрупі), значно рідше спостерігаються прояви токсичної еритеми (2,22% проти 14,71% у ІІ підгрупі), жовтяниці (26,67% проти 51,47%), що, очевидно, зумовлено впливом тіотріазоліну та ентеросгелю на детоксикаційну функцію печінки з поліпшенням процесів кон'югації непрямого білірубіну та виведенням його з організму. Коригуючі засоби сприяють нормалізації показників гемограми та одного з лабораторних маркерів токсикозу - ЛІІ (0,540,04) та (0,780,12) відповідно у І та ІІ групах).

Основна частина новонароджених (37 - 82,22%) І підгрупи виписувались додому на 5-6-й день життя, 7 дітей (15,56%) - на 7-й день життя, 1 дитина переведена на ІІ етап виходжування у спеціалізоване відділення з ознаками недоношеності. У ІІ підгрупі новонароджених в основному (69,12%) виписували на 7-8-й день з рекомендаціями щодо реабілітації та спостереження на дільниці, 8 дітей - на 9-10 день життя після кесарського розтину, 9 немовлят (13,24%) переведені на ІІ етап виходжування в спеціалізоване відділення з ознаками затримки внутрішньоутробного розвитку, недоношеності та жовтяницею, і лише 4 (5,88%) дитини - на 6-й день життя.

У новонароджених з порушенням адаптації на фоні запропонованої коригуючої схеми покращується якість адаптації до нових умов життя, що обгрунтовує своєчасний термін виписки, зменшення тривалості перебування в пологовому будинку, та попереджує розвиток патологічного процесу з наступною необхідністю переведення у спеціалізоване відділення. Так, у І підгрупі основна частина новонароджених (82,2%) виписуються на дільницю на 5-й день життя, до 15,6% - на 7-й день, і лише 2,2% скеровуються у спеціалізоване відділення, на відміну від ІІ групи, де 13,24% дітей переводиться на ІІ етап лікування, і основна частина дітей (80,88%) виписуються на 8-9 день життя.

Аналіз показників системи пероксидації-антиоксидації у новонароджених з порушенням адаптації підтверджує позитивні зрушення в обох підгрупах спостереження. У групі немовлят, які не отримували запропонованих засобів, встановлено лише часткове зменшення, на 28%, кінцевого продукту ПОЛ (3,350,19 мкмоль/л), а на фоні модифікованої схеми - нормалізація рівня МДА (2,790,08 мкмоль/л). Водночас, у ІІ підгрупі спостерігаються висока активність SH-груп (74,332,40 нмоль/л проти 60,512,13 нмоль/л у здорових, р<0,001), високий рівень церулоплазміну (139,892,89 мг/л, на відміну від 125,872,47 мг/л у здорових, р<0,001), повільна динаміка СОД (61,571,52 од/мл, при вихідних показниках 51,312,79 од/мл, р<0,001). У новонароджених І підгрупи під впливом коригуючих засобів, відбувається покращання функціональної активності антиоксидантної системи (СОД збільшується на 28% порівняно з вихідними даними, знижується вміст церулоплазміну відносно початкового рівня, (р<0,001), стабілізується показник SH-груп (65,831,68 нмоль/л). Результати досліджень підтверджують один з патогенетичних механізмів дизадаптаційного синдрому - тканинну гіпоксію у новонароджених цієї групи, зважаючи на підвищений вміст МДА, SH-груп, церулоплазміну та дефіцит СОД.

Метаболічний дисбаланс, порушення клітинних мембран поєднуються з імунологічними змінами. Аналіз клітинної ланки імунологічного профілю у новонароджених ІІ підгрупи свідчить лише про тенденцію до нормалізації досліджуваних показників. Діагностовані зміни, очевидно, пов'язані з явищами гіпоксії, метаболічними зрушеннями, які розвиваються за умов впливу несприятливих перинатальних факторів. Застосування запропонованого комплексу новонародженим І групи сприяє покращанню імунологічного захисту, оскільки істотно зростає кількість СD3+ лімфоцитів (55,91±0,43%), зменшується дефіцит СD4+ клітин (39,67±0,38%), порівняно з вихідними даними, за рахунок чого нормалізується показник імунорегуляторного індексу (17,26±0,21, р>0,05). Позитивні зміни спостерігаються і в гуморальній ланці імунітету, оскільки до фізіологічного рівня наближаються показники IgА, IgМ (відповідно 0,27±0,04 і 0,28±0,03 г/л, р>0,05), IgG (8,72±0,15 г/л) - істотно покращується, стосовно вихідних величин (р<0,05). У новонароджених ІІ групи суттєвих змін в показниках гуморального статусу не відбувається, оскільки немає достовірної різниці з початковими даними (р>0,05), утримується підвищений рівень ЦІК (49,87±2,34 ум. од. порівняно зі здоровими 31,78±1,95 ум. од., р<0,001).

Підтвердженням метаболічного дисбалансу у новонароджених ІІ підгрупи є істотне підвищення показників МСМ, ЕІІ, ЦІК стосовно здорових (р<0,001). Застосування модифікованої корекції у новонароджених І групи позитивно впливає на досліджувані показники, оскільки істотно знижується вміст МСМ (169,86±4,74 та 108,59±3,46 ум.од., відносно довжини хвилі), сягаючи рівня здорових немовлят, р>0,05), нормалізується концентрація ЕІІ (23,82+0,97%, р>0,05), суттєво зменшується вміст ЦІК (37,27±2,65 ум. од.), наближаючись до фізіологічних показників.

Таким чином, у новонароджених на фоні несприятливих перинатальних факторів ранній неонатальний період супроводжується клінічними ознаками порушення адаптації та метаболічним дисбалансом системи гомеостазу, що є підгрунтям для розвитку перинатальної патології і підтверджує доцільність цілеспрямованого підходу до корекції виявлених порушень. Застосування модифікованої схеми новонародженим такої категорії забезпечує відчутний клінічний ефект та сприяє нормалізації параклінічних показників, що зумовлено поєднанням мембранопротекторних, антиоксидантних властивостей тіотріазоліну та зменшенням метаболічного навантаження на організм новонародженого, ентеросорбцією. Стабілізація факторів антиоксидантного захисту клітинних мембран, корекція імунологічного дисбалансу та метаболічних порушень створюють оптимальні умови для купування синдрому дизадаптації та формування стійкості організму до розвитку інфекційної патології в ранньому неонатальному періоді, покращують шанси виходжування такої категорії дітей, тим самим підтверджують ефективність застосування запропонованих засобів новонародженим з порушенням адаптації. Результати досліджень підтверджують не лише ефективність такої коригуючої терапії, але й доцільність її застосування за умови порушення адаптації в ранньому неонатальному періоді.

На підставі проведеного дослідження розроблено алгоритм діагностично-лікувальної допомоги новонародженим з порушенням адаптації та з клінічними проявами перинатальної інфекційної патології.

Таким чином, підсумовуючи отримані результати, у роботі запропонований та апробований диференційований підхід до корекції виявлених метаболічних порушень з використанням модифікованих схем полімодальної дії, спрямованих на нормалізацію функціональних резервів адаптаційно-регуляторних механізмів, які сприяють відновленню системи гомеостазу.

Алгоритм клініко-лабораторних критеріїв перинатальної інфекційної патології у новонароджених

Гістологічне та морфометричне дослідження плаценти

Клінічно-параклінічні методи дослідження

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення актуальної наукової проблеми - підвищення ефективності лікувально-профілактичної допомоги новонародженим з порушенням адаптації та з клінічними проявами перинатальної інфекційної патології шляхом розробки і впровадження заходів прогнозування, діагностики й вдосконалення методів лікування виявлених порушень на підставі вивчення клінічного перебігу патологічного процесу, особливостей метаболізму, імунологічної реактивності, антиоксидантного захисту організму та гістологічного і морфометричного дослідження плаценти, тканин печінки. Обгрунтована ефективність модифікованих схем лікування, спрямованих на корекцію порушень ланок метаболічного гомеостазу у даної категорії хворих.

1. Встановлено, що предикторами розвитку інфекційного процесу у новонароджених в ранньому неонатальному періоді є гострі респіраторні захворювання та екстрагенітальна патологія під час вагітності, фетоплацентарна недостатність, загроза переривання, брудні навколоплодові води, патологічні пологи, оцінка за шкалою Апгар на 1 та 5 хв нижче 7 балів, необхідність АВС-реанімаційних заходів внаслідок інтранатальної асфіксії, які, впливаючи на виснаження компенсаторних механізмів з порушенням регулювання метаболічного гомеостазу, істотно знижують адаптаційні резерви новонародженого.

2. У новонароджених в ранньому неонатальному періоді на фоні несприятливих перинатальних чинників спостерігаються ознаки порушення адаптації з клінічними проявами: неврологічна симптоматика у вигляді підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, вегето-вісцеральних розладів, рухових порушень, періорального і акроціанозу, що об'єктивно характеризує дизадаптаційний синдром легкого ступеня.

3. Розвиток інфекційного процесу у новонароджених раннього неонатального періоду супроводжується брадикардією з моменту народження, дихальними розладами з розвитком дихальної недостатності ІІ ст., неврологічною симптоматикою у вигляді синдромів пригнічення, судомного та інтоксикацією, що відображають значне зниження рівня адаптації.

4. Предикторами несприятливого наслідку перинатальної інфекційної патології є брадикардія з моменту народження, дихальні розлади з розвитком дихальної недостатності ІІІ ст., синдром пригнічення з розвитком неонатальної коми, менінгіту (менінгоенцефаліту), ураження нирок, набряковий синдром, виникнення таких ускладнень як поліорганна недостатність, ДВЗ синдром, що відображають симптомокомплекс важкої дизадаптації.

5. Встановлено диференційований характер змін фетоплацентарного комплексу залежно від рівня адаптаційних можливостей у спостережуваних групах. Високоінформативним діагностичним критерієм глибини пошкодження є індекс фетоплацентарної недостатності, який за умов декомпенсованої форми складає (0,967±0,096) і відповідає несприятливому наслідку перинатальної інфекції, при субкомпенсації - коливається в межах від 0,301 до 0,600, і констатується за умов розвитку перинатальної інфекційної патології, при компенсованій фетоплацентарній недостатності - сягає (0,216±0,047), що спостерігається у новонароджених з порушенням адаптації в ранньому неонатальному періоді.

6. Незалежними предикторами несприятливого наслідку у новонароджених є такі інфекції - цитомегаловірусна, токсоплазмова, лістеріозна, бактеріальна та мікст-інфекції (асоціація специфічних збудників та поєднання специфічної й бактеріальної флори).

7. Встановлено, що клініко-патологоанатомічними предикторами несприятливого перебігу перинатальної інфекційної патології у новонароджених раннього неонатального періоду є ознаки порушення адаптації важкого ступеня в поєднанні з параклінічними показниками (стійкий гематологічний симптомокомплекс, біохімічні зрушення у вигляді гіпопротеїнемії, гіпербілірубінемії, гіперурикемії, ферментемії), що підтверджуються морфометричними змінами структури печінки (порушення ядерно-цитоплазматичних, стромально-паренхіматозних співвідношень), величиною індексу фетоплацентарної недостатності - понад 0,7.

8. У новонароджених з порушенням адаптації розвиток патологічного інфекційного процесу характеризується розбалансуванням системи гомеостазу з виділенням 5 незалежних предикторів: зменшення СD3+ клітин менше 50%, зростання IL-1 вище 100 пг/мл, зростання рівня церулоплазміна вище 150 мг/л, еритроцитарного індексу інтоксикації вище 40% та індексу фетоплацентарної недостатності вище 0,4, що відповідає субкомпенсованій формі.

9. У новонароджених з несприятливим наслідком інфекційної патології виділено незалежні параклінічні предиктори: СD4+ (порогове значення менше 25 %), ІЛ-1в (порогове значення в межах 400,0 пг/мл), ФНП-б (порогове значення понад 120 пг/мл), МСМ/254 (порогове значення - понад 420 ум.од.), МСМ/280 (порогове значення - понад 200 ум.од.), ЕІІ (порогове значення більше 55%), рівень АЛТ (порогове значення більше 0,68 од/л) та індекс фетоплацентарної недостатності понад 0,7.

10. Доведено терапевтичний ефект застосування в комплексному лікуванні новонароджених з перинатальною інфекційною патологією антигомотоксичних препаратів внаслідок стимуляції та регуляції діяльності внутрішньоклітинних ферментних систем, інактивації вільнорадикального окислення, що призводять до зменшення деструктивних змін. Застосування в комплексному лікуванні новонароджених з ознаками перинатальної інфекційної патології за наявності клініко-параклінічних характеритик патологічного процесу ІІ ступеня тяжкості, імуноглобулінів для внутрішньовенного введення сприяє купуванню активності запального процесу, за рахунок клітинно-опосередкованої цитотоксичності, модуляції рівня цитокінів, що приводить до зменшення глибини патологічного процесу. Комплексне поєднання імуноглобулінів для внутрішньовенного введення та метаболічної терапії у лікуванні новонароджених з прогностично несприятливими ознаками перинатальної інфекційної патології (бактеріальної та змішаної етіології), з малою масою при народженні, за наявності клітинно-гуморального дисбалансу, глибоких метаболічних зрушень ІІІ ст., забезпечує нормалізуючий вплив на стан клітинних мембран, сповільнює інтенсивність процесів ліпопероксидації, відновлює функціональні резерви антиоксидантної системи, стабілізує клітинний енергетичний метаболізм на фоні купування активності запального процесу.

11. Застосування новонародженим раннього неонатального періоду з ознаками порушення адаптації коригуючих засобів (тіотріазолін, ентеросорбенти) зменшує клініко-параклінічні прояви виявлених порушень (стабілізація факторів антиоксидантного захисту, корекція імунологічного та метаболічного дисбалансу), що створює оптимальні умови для покращання виходжування такої категорії дітей та попередження розвитку перинатальної патології.

12. Предиктори несприятливих наслідків щодо розвитку інфекційного процесу у новонароджених з порушенням адаптації та щодо летальності у групі пацієнтів з проявами інфекційного процесу - диференційовані. За допомогою опрацьованих багатофакторних моделей можна з точністю 94-96% прогнозувати можливість досягнення несприятливої кінцевої точки, і відповідно, виділити групу пацієнтів для проведення активної цілеспрямованої профілактики.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1. У новонароджених з порушенням адаптації прогностично значущими чинниками щодо розвитку інфекційного процесу є гострі респіраторні захворювання та соматична патологія під час вагітності, брудні навколоплодові води, необхідність АВС-реанімаційних заходів, а також брадикардія з моменту народження, дихальні розлади з розвитком дихальної недостатності ІІ-ІІІ ст., синдроми пригнічення, судомний, температурна реакція. Наявність 3 і більше предикторів свідчить про несприятливий прогноз щодо розвитку інфекційного процесу.

2. Серед параклінічних ознак для прогнозування розвитку інфекційного процесу у новонароджених з порушенням адаптації доцільно використовувати показник СD3+ (порогове значення менше 50 %), ІЛ-1в (з пороговим значенням - 100,0 пг/мл), рівень ЕІІ (порогове значення вище 40 %), церулоплазміна (порогове значення - понад 150 мг/л) на фоні індексу фетоплацентарної недостатності - більше 0,4.

3. У новонароджених з перинатальною інфекційною патологією прогностично значущими чинниками несприятливого наслідку серед параклінічних параметрів є рівень АЛТ (вище 0,680 ммоль/л), СD4+ (менше 25%), ІЛ-1в (вище 400,0 пг/мл), ФНП-б (вище 120 пг/мл), МСМ/254 (більше 420 ум.од.), МСМ/280 (більше 200ум.од.), ЕІІ (вище 55%) на фоні індексу фетоплацентарної недостатності - більше 0,7.

5. Новонародженим з прогностично несприятливими клініко-параклінічними ознаками перинатальної інфекційної патології бактеріальної та змішаної етіології, з малою масою при народженні, при наявності клітинно-гуморального дисбалансу та глибоких метаболічних порушеннях ІІІ ст., доцільно в комплексному лікуванні використовувати імуноглобуліни для внутрішньовенного введення, в дозі 0,2 г/кг/ на добу, 2-4 трансфузії на курс, у поєднанні з метаболічною терапією. Тіотріазолін з розрахунку 7,5 мг/кг/добу парентерально впродовж 10 днів. Антигомотоксичні препарати: Traumeel S та Сoenzyme compositum в дозі 0,2 мл/кг/добу, парентерально або перорально, впродовж чотирьох-п'яти днів поспіль, з наступним переходом на один раз в три дні, тривалістю до 2 тижнів.

6. Новонародженим з перинатальною інфекційною патологією з клініко- параклінічними ознаками патологічного процесу ІІ ступеня тяжкості рекомендовано в комплекс лікування включати антигомотоксичну терапію (Traumeel S та Сoenzyme compositum (за вище описаною методикою), оскільки модифікована схема лікування виявила достовірно (р<0,001) кращу клінічну та параклінічну ефективність, як при застосуванні традиційної терапії.

7. Новонародженим з порушенням адаптації без ознак інфекційного процесу за наявності основних характеристик компенсованої стадії метаболічних та імунологічних зрушень доцільно застосовувати в реабілітаційному комплексі тіотріазолін та ентеросорбент. Тіотріазолін призначається в дозі 5 мг/кг/добу парентерально впродовж 5 днів, ентеросгель в дозі 1 г/кг/на добу в 2 прийоми перорально, 3 дні.

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сміян І.С., Багірян І.О., Павлишин Г.А. Сучасні аспекти діагностики та корекції ендотоксикозу в новонароджених при загрозі внутрішньоутробного інфікування на тлі гіпоксії. // Інфекційні хвороби. - 1998. - № 4. - С. 33-35 (автор провела збір матеріалу, його аналіз, оформлила статтю до друку).

2. Сміян І.С., Павлишин Г.А. Особливості внутрішньолікарняних гнійно-септичних захворювань у новонароджених. // Інфекційні хвороби. - 1999. - №2. - С. 73-75 (проведено пошук літератури з теми, збір матеріалу, статистичну обробку, оформлення статті до друку).

3. Сміян І.С., Павлишин Г.А., Пасяка Н.В. Скубенко Н.В. Проблема внутрішньоутробних інфекцій на сучасному етапі. // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2001. - № 4 (386). - С. 27-30 (автором проведено аналіз літератури з теми, збір матеріалу, статистичну обробку, оформлення статті до друку).

4. Гнатюк М.С., Павлишин Г.А. Деякі показники морфометричного аналізу плаценти при внутрішньоутробному інфікуванні. //Вісник наукових досліджень. - 2005. - №2. - С. 75-77 (самостійно здійснено забір матеріалу, аналіз отриманих результатів, підготовку до друку).

5. Сміян І.С., Багірян І.О., Павлишин Г.А. Роль пероксидації ліпідів та їх наслідки у новонароджених з групи ризику по внутрішньоутробному інфікуванні. // Збірник наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - 2005.- Вип. 14, кн. 2. - С.337-343 (автор вибрала напрямок і методологію дослідження, підготувала матеріал до друку).

6. Гнатюк М.С., Павлишин Г.А. Морфометричне дослідження плаценти при внутрішньоутробному інфікуванні// Здоровье женщины. - 2005. - №1 (21). - С.61-64 (автор самостійно здійснила забір матеріалу, аналіз отриманих результатів, оформила статтю до друку).

7. Павлишин Г.А. Патоморфологія плаценти при внутрішньоутробному інфікуванні // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2005. - № 1. - С. 52-56.

8. Гнатюк М.С., Павлишин Г.А. Особливості ремоделювання артерій плаценти при внутрішньоутробному інфікуванні // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2005. - № 4. - С. 37-39 (автором вибрано напрямок дослідження, проведено пошук літературних джерел, здійснено забір матеріалу, підготовлено матеріал до друку).

9. Павлишин Г.А. Місце перинатальної інфекційної патології в структурі неонатальної смертності // Сучасна педіатрія. - 2005. - № 2 (7). - С. 147-150.

10. Павлишин Г.А. Вплив адаптованої суміші “NAN кисломолочний” на відновлення мікробіоценозу кишківника у новонароджених з проявами нозокоміальної інфекції // Сучасна педіатрія. - 2005. - № 3 (8). - С. 198-201.

11. Сміян І.С. Волков К.С. Павлишин Г.А. Перинатальні інфекції у новонароджених: роль пероксидації ліпідів та антиоксидантний захист. // Сучасна педіатрія. - 2005. - № 4 (9). - С.115-118 (автором проведено збір матеріалу, його аналіз, статистичну обробку, сформульовано висновки, підготовлено до друку).

12. Павлишин Г.А. Перинатальна інфекція та летальність в період новонародженості // Інфекційні хвороби. - 2005. - № 2. - С. 49-52.

13. Павлишин Г.А. Проблеми неонатології: за результатами аналізу причин смертності в періоді новонародженості // Перинатология и педиатрия. - 2005. - № 3-4 (24). - С. 60-64.

14. Павлишин Г.А. Сучасні підходи до антибактеріальної терапії новонароджених у відділеннях інтенсивної терапії // Сучасна педіатрія. - 2005. - № 1. - С. 195-198.

15. Гнатюк М.С., Сміян І.С., Павлишин Г.А. Морфометрична оцінка структурних змін печінки при перинатальних інфекціях // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2005. - № 6. - С.32-34 (автор вибрала напрямок дослідження, провела пошук і аналіз частини літературних джерел, підготувала матеріал до друку).

16. Павлишин Г.А., Гнатюк М.С. Особливості структурно-функціональних змін печінки у новонароджених при перинатальних інфекціях. // Сучасна педіатрія. - 2006. - № 4 (13). - С. 157-159 (автор самостійно здійснила забір матеріалу, провела аналіз отриманих результатів, статистичну обробку, оформила статтю до друку).

17. Павлишин Г.А., Гнатюк М.С., Сміян І.С. Клінічні особливості та морфологічна характеристика гепатобіліарної системи новонародженихпри перинатальних інфекціях // Ліки України. - 2006. - № 103. - С. 74-77 (автором проводилося обґрунтування, вибір напрямку дослідження, статистичну обробку матеріалу, підготовку до друку).

18. Павлишин Г.А. Корекція метаболічних порушень у новонароджених з проявами перинатальних інфекцій // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2006. - № 6 (418). - С. 27-30.

19. Павлишин Г.А. Функціонально-морфологічний стан печінки у новонароджених з проявами перинатальної інфекції // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2006. - № 1. - С. 12-15.

20. Павлишин Г.А. Метаболічні порушення у новонароджених з перинатальними факторами ризику // Вісник Сумського державного університету. Серія: Медицина. - 2006. - № 8 (92). - С. 96-100.

21. Павлишин Г.А. Перинатальні інфекції у новонароджених: особливості клінічного перебігу на сучасному етапі // Здоровье женщины. - 2006. - №4. - С. 223-227.

22. Павлишин Г.А. Застосування стандартних імуноглобулінів у комплексному лікуванні новонароджених з проявами перинатальних інфекцій. // Ліки України. - 2007. - № 108 - С. 77-79.

23. Павлишин Г.А. Метаболічні порушення та їх корекція у новонароджених з перинатальними факторами ризику. // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. - 2006. - № 2. - С. 86-89.

24. Павлишин Г.А. Комплексна патогенетична терапія новонароджених з проявами перинатальних інфекцій // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2007. - № 1. - С. 19-23.

25. Павлишин Г.А. Особливості комплексної патогенетичної терапії перинатальних інфекцій у новонароджених // Сімейна медицина. - 2007. - № 1. - С. 112-116.

26. Деклараційний патент на корисну модель 10394 Україна, МПК А61В5/00, 10/00. Спосіб морфометричної діагностики фетоплацентарної недостатності. / Павлишин Г.А., Гнатюк М.С. - № u 2005 03796; Заявл. 21.04.2005; Опубл. 15.11.2005 - Бюл. №11 (сформульовано ідею винаходу, зроблено аналіз літератури, виготовлено діючу модель, апробовано її практичне застосування, оформлено заявку на винахід).

27. Сміян І.С., Павлишин Г.А., Свірська Н.М. Сучасні аспекти діагностики ендотоксикозу у новонароджених з внутрішньоутробною інфекцією // Матеріали IV Українсько-Баварського симпозіума. - Київ, 1999. - С. 49-50 (автором проведено клінічне спостереження за хворими, аналіз та статистичну обробку, підготовка матеріалу до друку).

28. Проблема ендотоксикозу у новонароджених при інфекційно-запальних захворюваннях/ І.С.Сміян, Г.А. Павлишин, І.О. Багірян, В.В. Стеценко // Матеріали науково-практичної конференції “Ендогенна інтоксикація та її корекція в педіатрії”. - Тернопіль, 2001. - С. 57-59 (проведено збір матеріалу, його аналіз, статистичну обробку, підготовку статті до друку).

29. Сміян І.С., Павлишин Г.А., Стеценко В.В. Проблема нозокоміальних інфекцій в неонатологічних стаціонарах // Клінічні лекції та матеріали 1-ої наук.-практ. школи-семінару “Актуальні питання неонатології”. - Київ, 2003. - С. 263-265 (автором вибрано напрямок дослідження, проведено пошук, аналіз частини літературних джерел, підготовлено до друку).

30. Сміян І.С., Павлишин Г.А., Пасяка Н.В. Порівняльна оцінка застосування різних режимів антибактеріальної терапії у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми організації медичної допомоги новонародженим”. - Київ, 2003. - С. 74-76 (автором проведено пошук літератури, збір матеріалу, статистичну обробку, підготовку статті до друку).

31. Павлишин Г.А., Свірська Н.М, Бучковська В.В. Досвід комплексного застосування антигомотоксичних препаратів у лікуванні новонароджених з перинатальними ураженнями центральної нервової системи // Матеріали науково-практичного симпозіума “Перспективи застосування антигомотоксичних препаратів у клініці нервових хвороб”. - Київ, 2004. - С. 92-93 (автором проведено аналіз використаної літератури, представлені власні матеріали, підготовку до друку).

32. Досвід використання адаптованої суміші “NAN кисломолочний” у лікуванні новонароджених з проявами нозокоміальних інфекцій. / І.С.Сміян, Г.А. Павлишин, В.В. Стеценко, О.Є. Кулинич, Н.В. Скубенко, О.В. Демченко // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні питання патології органів травлення у дітей”, присвяченої 75-річчю з дня народження член-кореспондента АМН України, професора І.С. Сміяна. - Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. - С. 151-152 (автором проведено клінічне спостереження за пацієнтами, статистичну обробку матеріалу, сформульовані висновки).

33. Клініко-діагностичні критерії внутрішньоутробних інфекцій на сучасному етапі / І.С. Сміян, І.О.Багірян, Г.А. Павлишин Г.А., Пасяка Н.В., Стеценко В.В. // Матеріали конференції “Перинатальні інфекції - сучасний погляд на проблему”. - Київ, 1999. - С. 63-64 (проведено клінічне спостереження, заповнення карт, статистичну обробку, підготовку до друку)

34. Сміян І.С., Павлишин Г.А., Пасяка Н.В. Досвід лікування нозокоміальних інфекцій у неонатологічних стаціонарах. // Матеріали науково-практичної конференції “Сучасні досягнення в дихальній підтримці новонароджених і споріднені проблеми неонатології”. - Львів, 2003. - С. 83-85 (автором проведено аналіз літератури, клінічне спостереження за пацієнтами, статистичну обробку матеріалу, сформульовані висновки).

35. Морфо-функціональні зміни печінки при перинатальній інфекції у новонароджених / І.С.Сміян, Г.А. Павлишин, В.В. Стеценко, Л.А. Волянська, Н.В. Пасяка // Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України “Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз”. - Тернопіль, 2004. - С. 358-360 (автором проведено клінічне спостереження, здійснено забір матеріалу, аналіз отриманих результатів, статистичну обробку, підготовку до друку).

36. Особливості морфологічних змін печінки при перинатальній патології / І.С.Сміян, Г.І.Корицький, Г.А. Павлишин, І.О. Багірян, Н.В. Пасяка, М.М. Орел, Ю.М. Орел // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні питання патології органів травлення у дітей”, присвяченої 75-річчю з дня народження член-кор. АМН України, професора І.С. Сміяна. - Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2004. - С.151-152 (здійснено забір матеріалу, проведено аналіз отриманих результатів, статистичну обробку, підготовку до друку).

37. Павлишин Г.А. Принципи раціональної антибактеріальної терапії у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених // Матеріали 11-го з'їзду педіатрів України “Актуальні проблеми педіатрії на сучасному етапі”. - Київ, 2004. - С. 48-49.

38. Перинатальна інфекція в структурі неонатальної смертності. /І.С.Сміян, Г.А.Павлишин, Г.І. Корицький, Н.В. Пасяка, В.В. Стеценко // Матеріали IV Конгресу України неонатологів “Актуальні питання неонатології”. - Київ, 2006. - С. 138-139. (автором проведено пошук матеріалів з проблеми, аналіз отриманих результатів, підготовку до друку).

39. Морфологічні зміни фетоплацентарного комплексу та оцінка стану новонароджених при перинатальній інфекційній патології / І.С.Сміян, М.С.Гнатюк, Г.І.Корицький, Г.А. Павлишин, В.В.Стеценко, Н.В.Пасяка// Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю "Фізіологія і патологія новонароджених", присвячена пам'яті проф. С.П.Катоніної та 30-річчю кафедри неонатології НМАПО ім.Л.П. Шупика. - Київ, 2007. - С. 130-134 (здійснено забір матеріалу, проведено статистичний аналіз результатів, підготовку до друку).

40. Досвід застосування стандартних імуноглобулінів у лікуванні перинатальних інфекцій новонароджених. / Г.І.Корицький, Н.В.Пасяка, Г.А..Павлишин, В.В. Стеценко, Г.С.Лисак // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю "Фізіологія і патологія ново-народжених", присвячена пам'яті проф. С.П. Катоніної та 30-річчю кафедри неонатології НМАПО ім. Л.П.Шупика. - Київ, 2007. - С.213-214 (здійснено забір матеріалу, проведено статистичний аналіз отриманих результатів, підготовку до друку).

АНОТАЦІЯ

Павлишин Г.А. Клініко-патогенетичні та морфологічні паралелі перинатальної інфекційної патології у новонароджених та оптимізація лікування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - педіатрія. - Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Київ, 2007.

У роботі запропоноване вирішення актуальної науково-практичної проблеми педіатрії - вдосконалення діагностично-лікувальної допомоги новонародженим з перинатальною інфекційною патологією та з порушенням адаптації шляхом впровадження алгоритму діагностики, клініко-лабораторних критеріїв прогнозування та нових підходів до лікування, на підставі створення концепції розвитку патологічного процесу, виявлення клініко-патогенетичних та морфологічних закономірностей з урахуванням особливостей процесів мембранодеструкції, імунологічної реактивності, метаболічної інтоксикації, структурно-функціональних змін лімфоцитів, морфологічного та морфометричного дослідження плаценти та тканин печінки дітей, які померли внаслідок перинатальної інфекційної патології. Робота базується за даними спостереження 231 новонародженого з клінічними ознаками перинатального інфекційного процесу, 113 пацієнтів з порушенням адаптації в ранньому неонатальному періоді, та 25 здорових новонароджених. Представлена інтегральна клініко-параклінічна та морфологічна характеристика перинатальної інфекційної патології у новонароджених, виділені незалежні предиктори формування несприятливого наслідку. Показані взаємозв'язки комплексної оцінки системи гомеостазу з виділенням патогенетичної гетерогенності імунологічних порушень, показників інтенсифікації мембранодеструктивних змін, метаболічної інтоксикації у новонароджених з інфекційною патологією з урахуванням перинатальних факторів ризику, морфологічного та морфометричного стану фетоплацентарного комплексу, структурної організації лімфоцитів периферичної крові.

Розроблені диференційовані моделі багатофакторного прогнозування несприятливих наслідків у новонароджених з порушенням адаптації та у новонароджених з клінічними проявами інфекційної патології з летальним наслідком, що дозволили виділити групи пацієнтів для більш активного впливу на фактори ризику. Розроблений алгоритм клініко-лабораторної та морфологічної діагностики інфекційної патології у новонароджених.

Доведено доцільність застосування в комплексному лікуванні новонароджених з інфекційною патологією серотерапії в поєднанні з препаратами метаболічного спрямування, антигомотоксичними засобами. Показано позитивний ефект застосування новонародженим з порушенням адаптації в ранньому неонатальному періоді метаболічної терапії та ентеросорбентів.

Ключові слова: новонароджені, перинатальна інфекційна патологія, порушення адаптації, фактори ризику, клініка, діагностика, лікування, прогнозування.

SUMMARY

Pavlyshyn G.A. Clinical-pathogenetic and morphological parallels of perinatal newborn infection pathologies with optimization in curative approaches. - Manuscript.

Dissertation due to achieve the scientific degree of doctor of medical sciences in specialty 14.01.10 - pediatrics. - O.O.Bogomolets National Medical University, Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to the important scientific-practical issue in pediatrics - improving of diagnostic and curative health care approach for newborn with perinatal infection disorders and disbalance in adaptation. The improvement will include implementation of diagnostic algorithm, clinical and laboratory criteria of prognosis and new curative approaches, which will be based on the concepts of the pathological process development, and formation of clinical-pathogenic and morphological particularities taking into account features of the membrane distractive processes, immunologic response, metabolic intoxication, structural and functional changes of lymphocytes, morphological and morphometric investigation of placenta and liver tissues of children who died of perinatal infection disorders. Thesis are based on the observation over 231 newborns with perinatal infection pathology clinical signs, 113 patients with adaptation disbalance in early neonate period, and 25 healthy newborns. It is shown the integral clinical-paraclinic and morphological characteristics of perinatal infection pathology in newborns, and the independent predictors of unfavorable income were selected. It is also shown the interrelationships between the complex evaluation of the homeostasis with introducing of pathogenethic heterogenic immune disorders, signs of membrane destructive processes intensification, metabolic intoxication in newborns with infection pathology taking into account perinatal risk factors, morphological and morphometric status of the fetal placental complex, and structural organization of the peripheral blood lymphocytes.