Роль процесів імуно-запальної активації в ремоделюванні судин у хворих на гіпертонічну хворобу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

УДК 616.12-008.331.1-06:616.13-002]-07-097

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Роль процесів імуно-запальної активації в ремоделюванні судин у хворих на гіпертонічну хворобу

14.01.11 - кардіологія

Гончаров Олександр Вікторович

Запоріжжя - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі внутрішніх хвороб №2 Запорізького державного медичного університету МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Візір Вадим Анатолійович, Запорізький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри внутрішніх хвороб №2.

Офіційні опоненти: артеріальний судина гіпертонічний

заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Кошля Володимир Іванович, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри сімейної медицини з курсами дерматовенерології та психіатрії;

доктор медичних наук, професор Сиволап Віталій Вікторович, Запорізький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб з доглядом за хворими.

Захист відбудеться “ 2 ” вересня 2009 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02. при Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного медичного університету МОЗ України (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26).

Автореферат розісланий “ 24 ” липня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради д. мед. н., професор Волошин М.А.

Загальна характеристика роботи

Хвороби системи кровообігу в Україні є надзвичайно розповсюдженими, на них припадає більше 60% випадків смертності. За даними офіційної статистики Міністерства охорони здоров'я України, за минулий рік було зареєстровано більше 24 млн. пацієнтів із серцево-судинною патологією. На сьогоднішній день гіпертонічна хвороба (ГХ) є найпоширенішим хронічним захворюванням людини, в Україні на ГХ страждають понад 11 млн. пацієнтів, що складає 29,9 % дорослого населення (Сіренко Ю.М. і співавт., 2008).

Незважаючи на досягнуті за останні десятиліття успіхи у дослідженні патофізіологічних механізмів виникнення й прогресування ГХ, впровадження нових антигіпертензивних лікарських препаратів і стратегій терапії, наявність артеріальної гіпертензії (АГ) залишається важливим фактором, що збільшує ризик розвитку ішемічної хвороби серця, цереброваскулярної патології, хронічної серцевої недостатності, аритмій і хронічної ниркової недостатності (Амосова К.М., 2002; Арабидзе Г.Г. і співавт., 2007; Чазова И.Е. і співавт., 2008). Багато в чому це обумовлено ураженням при ГХ органів-мішеней, у першу чергу - залученням у патологічний процес міокарду, а також артеріальних судин з розвитком процесів структурно-функціональної перебудови (Коваленко В. М. і співавт., 2004; Burton A. еt al., 2004; Intengan H.D. et al., 2004). Ураження судин носить генералізований характер (Свіщенко Є.П. і співавт., 2001). В артеріальних судинах еластичного та м'язового типу процес ремоделювання характеризується, головним чином, зміною діаметра артерій, збільшенням співвідношення між товщиною артеріальної стінки й діаметром артерій, розвитком гіпертрофії та гіперплазії сполучнотканинних елементів артеріальної стінки, потовщенням інтими й ушкодженням ендотеліального шару, що супроводжується порушенням функціонального стану ендотеліоцитів (Кошля В. І. і співавт., 2006; Cai H. et al., 2002).

На сьогоднішній день накопичена значна кількість експериментальних і клінічних даних, які свідчать, що одним з провідних патофізіологічних механізмів становлення й прогресування ГХ є порушення функції ендотелію (Візір В.А., 2000; Laurent S. et al., 2000; Perticone F. et al., 2001; Peretz A. et al., 2003). За останнє десятиліття значна увага приділяється вивченню проявів ендотеліальної дисфункції у хворих на ГХ, а саме: зміні ендотелійзалежних вазомоторних реакцій артеріальних судин у відповідь на вплив різних (механічних або фармакологічних) ендотелійопосередкованих стимулів (Pigott R. et al., 2003; Cearing A.J.H. et al., 2003). Поряд з інструментальними методами дослідження функції ендотелію активно застосовуються і лабораторні маркери, що пов'язані із системою гемостазу, та маркери запальної дисфункції ендотелію (розчинні адгезивні молекули) (Fichtlscherer S. et al., 2000; Pigott R. et al., 2003; Cearing A.J.H. et al., 2003; Blann A.D. et al., 2004). У той же час, патофізіологічні механізми формування ендотеліальної дисфункції при ГХ, незважаючи на наявність великої кількості робіт, вивчені недостатньо та потребують більш ретельного дослідження.

Сучасна медична наука має у своєму розпорядженні достатньо велику кількість фактів, часом суперечливих, стосовно ролі маркерів запалення (С-реактивного протеїну (СРП), б-фактора некрозу пухлини (б-ФНП), інтерлейкіну-6) у розвитку ендотеліальної дисфункції при гіпертонічній хворобі (Yudkin J.S. et al., 1999; Chae C.U. et al., 2001; Sesso H.D. et al., 2003; Blake G.J. et al., 2003; Bautista L. E. et al., 2005). Однак можливий вплив запалення на розвиток і прогресування структурно-функціональної перебудови судин і ендотеліальної дисфункції у хворих на ГХ, незважаючи на підвищений інтерес до цієї проблеми останнім часом, залишається недостатньо вивченим (Fernandez-Real J.M. et al., 2001; Niskanen L., 2004).

Всі відомі антигіпертензивні лікарські засоби першої лінії мають практично зіставний гіпотензивний ефект та органопротективну дію. Однак, зважаючи на можливу роль запалення у патогенезі АГ, ведеться активний пошук терапевтичних стратегій, які поряд з ефективним контролем артеріального тиску здатні вплинути на процеси імуно-запальної активації (Целуйко В.Й., 2004). Відомо, що серед всіх груп антигіпертензивних препаратів блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) мають найбільш виражений вплив на запалення (Амосова К.М. і співавт., 2002; КоваленкоВ.М., 2003). У той же час, залишається предметом дискусій можлива наявність протизапальних властивостей кандесартану та його здатність покращувати процеси структурно-функціональної перебудови судин у хворих на ГХ (Ceballos A.R., 1999).

Таким чином, дослідження змін запальної активації, структурно-функціонального стану артеріальних судин, оцінка формування їх патологічного ремоделювання, порушення функції ендотелію у хворих на ГХ та вплив кандесартану на ці процеси є актуальною проблемою сучасної медицини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: робота виконана в рамках науково-дослідної роботи кафедри внутрішніх хвороб №2 Запорізького державного медичного університету на тему «Патогенетичні, клінічні і прогностичні особливості уражень органів-мішеней у хворих з серцево-судинними захворюваннями та розробка і обґрунтування нових напрямків діагностики, профілактики і лікування» (номер державної реєстрації 0108 U 005117). Автором здійснено клінічне обстеження хворих та проведено дослідження функції ендотелію ультразвуковим методом.

Мета дослідження: встановити значення процесів імуно-запальної активації в патогенезі структурно-функціональної перебудови артеріальних судин у хворих на гіпертонічну хворобу.

Задачі дослідження:

1. Вивчити процеси ремоделювання артеріальних судин м'язового типу у хворих на гіпертонічну хворобу.

2. Визначити активність запальних процесів у хворих на гіпертонічну хворобу за рівнем С-реактивного протеїну в сироватці крові.

3. Дослідити процеси, які характеризують цитокінову активацію у хворих на гіпертонічну хворобу шляхом визначення рівня б-фактора некрозу пухлини в сироватці крові.

4. Оцінити наявність та ступінь вираженості ендотеліальної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу шляхом визначення рівня sICAM-1 в сироватці крові.

5. Встановити значення процесів імуно-запальної активації в ремоделюванні артеріальних судин та розвитку ендотеліальної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу.

6. Дослідити вплив протигіпертензивної терапії блокатором рецепторів ангіотензину-II кандесартаном на процеси імуно-запальної активації та ремоделювання артеріальних судин у хворих на гіпертонічну хворобу.

Об'єкт дослідження: гіпертонічна хвороба.

Предмет дослідження: процеси ремоделювання артеріальних судин у хворих на гіпертонічну хворобу; показники, які характеризують стан імуно-запальної активації (С-реактивний протеїн, б-фактор некрозу пухлини) і функцію судинного ендотелію (sICAM-1) у хворих на гіпертонічну хворобу; вплив протигіпертензивної терапії блокатором рецепторів ангіотензину-II кандесартаном на досліджувані показники.

Методи дослідження: клінічне обстеження хворих, ультразвукове дослідження і дуплексне сканування з визначенням товщини інтим-медіального сегменту загальних сонних артерій, неінвазивне дослідження стану ендотеліальної функції з використанням ендотелійзалежної й ендотелійнезалежної вазодилатації плечової артерії за допомогою ультразвукового методу, імуноферментні дослідження рівнів С-реактивного протеїну, sICAM-1, б-фактора некрозу пухлини у сироватці крові, математичні й статистичні - для оцінки результатів дослідження.

Наукова новизна досліджень. У роботі на підставі комплексного вивчення показників, які характеризують процеси запалення (С-реактивний протеїн, б-фактор некрозу пухлини, sICAM-1), встановлено наявність імуно-запальної активації у хворих на гіпертонічну хворобу. Вперше доведено значення запалення у механізмах структурно-функціональної перебудови артеріальних судин і розвитку ендотеліальної дисфункції у хворих з АГ. Встановлено, що інтенсивність процесів судинного ремоделювання при гіпертонічній хворобі має найбільш сильний взаємозв'язок з рівнями систолічного та пульсового АТ. Доведено, що терапія блокатором рецепторів ангіотензину-II кандесартаном, одночасно з адекватним антигіпертензивним ефектом, приводить до значного зниження рівнів С-реактивного протеїну, б-фактора некрозу пухлини та sICAM-1 у сироватці крові та сприяє покращенню ендотеліальної функції у хворих на ГХ.

Практичне значення одержаних результатів. У ході дослідження запропоновано комплекс показників, які дозволяють оцінити ступінь розвитку структурно-функціональної перебудови артерій та імунно-запальної активації у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Доведено, що перебіг гіпертонічної хвороби в значній мірі залежить від вираженості запалення. Обґрунтована можливість зворотнього розвитку процесів структурно-функціональної перебудови артеріальних судин у хворих на гіпертонічну хворобу. Встановлені додаткові протизапальні властивості терапії кандесартаном.

За матеріалами дисертаційної роботи отримано інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я України - «Корекція ендотеліальної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу» (інформаційний лист Укрмедпатентінформ №85-2008). Основні результати проведеного дослідження впроваджені в практику та використовуються у роботі кардіологічного відділення КУ „Запорізька обласна клінічна лікарня”, кардіологічного відділення КУ „Міська клінічна лікарня №8” м. Харкова, кардіологічного та терапевтичного відділень КУ „Міська клінічна лікарня №7” м. Запоріжжя, госпітального відділення КУ „Запорізька обласна клінічна лікарня”. Результати дисертації впроваджені у навчальний процес кафедри внутрішніх хвороб-2 Запорізького державного медичного університету, кафедри кардіології та функціональної діагностики Харківської медичної академії післядипломної освіти, кафедри внутрішньої медицини Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського.

Особистий внесок здобувача. Автором сформульовані мета і задачі дослідження, проведений пошук, аналіз і узагальнення літературних джерел з даної проблеми, розроблений план проведення дослідження, виконане клінічне обстеження хворих на гіпертонічну хворобу й осіб групи контролю, вивчення структурно-функціональної перебудови артеріальних судин методом ультразвукового обстеження. При участі автора проведені імуноферментні дослідження. Автором самостійно проведений статистичний аналіз матеріалів дослідження, сформульовані висновки, практичні рекомендації, написані розділи дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи висвітлені та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні аспекти медицини і фармації - 2007” (м. Запоріжжя, 2007), 61 міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Актуальні проблеми сучасної медицини» (м. Київ, 2007), науково-практичній конференції «Вклад молодих вчених в розвиток медичної науки і практики» (м. Харків, 2007), першому національному конгресі «Человек и лекарство» (м. Київ, 2008), 4-й міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта» (м. Софія, Болгарія, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні аспекти медицини і фармації - 2008” (м. Запоріжжя, 2008), 62 міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Актуальні проблеми сучасної медицини» (м. Київ, 2008), науково-практичній конференції «Вклад молодих вчених в розвиток медичної науки і практики» (м. Харків, 2008). Апробація дисертації проведена на спільному засіданні кафедр внутрішніх хвороб №2, фармакології, фармації і фармакотерапії з курсом косметології, кафедри анатомії людини і кафедри сімейної медицини та терапії факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету 28 листопада 2008 р.

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 10 наукових праць, у тому числі 5 - без співавторів, серед яких 4 статті у фахових наукових виданнях ВАК України та одержано 1 деклараційний патент України на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 175 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 32 таблицями, 15 рисунками. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, що містить 297 джерел (з них 38 написано кирилицею, 259 - латиною).

Основний зміст роботи

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження

Обстежено 107 хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії з артеріальною гіпертензією першого - третього ступеня згідно з рекомендаціями Європейського товариства гіпертензії, Європейського товариства кардіологів (2007р.) та Українського товариства кардіологів (2008р.), у віці 31-73 років (середній вік - 53,89±0,88). Середня тривалість гіпертонічної хвороби склала 9,17±1,11 років. Серед пацієнтів було 65 жінок (60,75%) і 42 чоловіки (39,25%). Середній систолічний АТ у групі спостереження склав 160,80±1,70 мм рт.ст., діастолічний - 98,37±0,77 мм рт.ст., середній - 119,18±1,03 мм рт.ст., пульсовий - 62,43±1,17 мм рт.ст. Контрольна група складалася із 31 практично здорової особи (17 жінок, 14 чоловіків), середній вік становив 51,26±1,58 років.

Програма клініко-інструментального обстеження складалася із загальноклінічних обстежень: збір скарг та анамнезу, клінічний огляд, вимірювання АТ на обох руках, вимірювання АТ на нижніх кінцівках аускультативним методом (при вперше виявленому підвищенні АТ в осіб, молодших за 45 років), вимірювання маси тіла та окружності талії, лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, аналіз сечі за Нечипоренком, креатинін, холестерин, тригліцериди, глюкоза, калій, натрій крові), ЕКГ у 12 стандартних відведеннях, ехокардіографія, огляд очного дна. При наявності відповідних показань додатково проводили визначення мікроальбумінурії, добовий моніторинг АТ, визначення добової протеїнурії, аналіз сечі за Зімницьким, проводили дослідження функціонального стану нирок і ендокринної системи. Для оцінки вираженості процесів ремоделювання судин проводили визначення товщини інтимо-медіального сегмента та лінійних швидкостей кровотоку загальної сонної артерії ультразвуковим методом. Для вивчення ендотеліальної функції проводили визначення ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД) плечової артерії (ПА) (відсоток гіперемії) і ендотелійнезалежної вазодилатації ПА (ЕНЗВД) (відсоток вазодилатації) з використанням ехолокації правої плечової артерії. Для визначення активності імуно-запальних процесів проводили дослідження рівнів С-реактивного протеїну (СРП), б-фактора некрозу пухлини (б-ФНП) і розчинної молекули міжклітинної адгезії-1 (sICAM-1) у сироватці крові імуноферментним методом. Дослідження стану судинного ремоделювання та імуно-запальної активації проводилося до і після 12 тижнів лікування.

До моменту включення хворі на ГХ отримували епізодичну антигіпертензивну терапію. Антагоніст рецепторів ангіотензину II кандесартан («Кандесар», Ranbaxy) призначали пацієнтам у якості монотерапії. Обстеження пацієнтів проводилося через 4 і 12 тижнів від початку лікування. Дані терміни обстежень обрані виходячи з гіпотези, що до кінця першого місяця терапії у пацієнтів буде закінчена титрація дози препарату та досягнуто адекватний протигіпертензивний ефект, тоді як через 12 тижнів терапії можливо буде оцінити безпосередньо структурно-функціональний стан артеріальних судин і зміни активності запальної активації.

Кандесартан призначали в стартовій дозі 4-8 мг на добу одноразово вранці. Якщо через 4 тижні від початку терапії зберігалося підвищення рівня АТ вище цільового, пацієнтам підвищували дозу кандесартану до 8-16 мг на добу одноразово або додатково призначали гідрохлоротіазид у добовій дозі 25 мг одноразово. Загальний курс лікування складав 12 тижнів.

Усі статистичні процедури проводили з використанням пакетів прикладних програм «STATISTICA® 6.0 for Windows» (StatSoft Inc.) (№ ліцензії AXXR712D833214FAN5), «Microsoft® Excel 2007» (Microsoft®). Результати представлені у вигляді середнього значення (М) та стандартної помилки середньої (m). Для оцінки вірогідності різниці при наявності парних змін показників використовували критерій t Стьюдента. У випадку відхилення від розподілу за Гаусом перевірка статистичної значущості розходжень проводилася за допомогою критерію Манна-Уїтні. При порівнянні трьох та більше груп використовували дисперсійний аналіз. При аналізі статистичної значущості показників до та після лікування застосовували критерій Wilcoxon. Статистично значущими при порівнянні однієї пари показників вважали розходження при значеннях p<0,05. Оцінка ступеня взаємозв'язку між парами незалежних ознак, виражених у кількісній шкалі, здійснювалася за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона або Спірмена. Для визначення взаємозв'язку між сукупністю незалежних перемінних (факторів) та залежною перемінною використовували метод простої регресії та процедуру множинного покрокового регресійного аналізу.

Результати власних досліджень та їх обговорення

При аналізі показників, що характеризують процеси ремоделювання артеріальних судин, було встановлено, що ТІМС у хворих на ГХ була вище на 43,1% (p<0,05), а діаметр сонної артерії в діастолу та максимальна лінійна швидкість кровотоку (ЛШКмакс.) виявилися меншими на 4,6% (p<0,05) та 9,0% (p<0,05) відповідно у порівнянні з контрольною групою.

У пацієнтів з різним ступенем АГ параметри процесів ремоделювання істотно розрізнялися у порівнянні з групою контролю. Так, у хворих на ГХ із 1 ступенем АГ величина ТІМС була вище на 29,23% (p<0,05), у пацієнтів з АГ 2 ступеня перевищувала відповідний показник на 56,92% (p<0,05), тоді як у пацієнтів з АГ 3 ступеня - на 60,0% (p<0,05).

При аналізі показників кровотоку по ЗСА були відмічені однонаправлені зміни ЛШКмакс., яка зменшувалася в міру прогресування ступеня АГ. Порівняно зі здоровими особами, у хворих на ГХ з 1 ступенем АГ цей показник був нижче на 2,94%, з АГ 2 ступеня -на 9,52% (p<0,05), а у пацієнтів з тяжкою АГ - на 29,76% (p<0,05).

Підгрупи хворих з різним ступенем тяжкості АГ відрізнялися вірогідними розходженнями показників, що характеризують процеси ремоделювання артерій та кінетичні параметри кровотоку по ЗСА. Так, у хворих із 2 та 3 ступенями артеріальної гіпертензії ТІМС була вірогідно вища на 21,43%(p<0,05) і 23,81% (p<0,05) у порівнянні з пацієнтами з АГ 1 ступеня відповідно, тоді як максимальна швидкість кровотоку у хворих на ГХ з 3 ступенем АГ була вірогідно нижче, ніж у хворих з 2 ступенем АГ, на 18,48% (p<0,05), і з 1 ступенем АГ - на 26,30% (p<0,05) відповідно.

При аналізі впливу віку на параметри структурно-функціональної перебудови артеріальних судин у хворих на ГХ було встановлено, що найменш виражені зміни процесів ремоделювання артеріальних судин спостерігалися у хворих на ГХ у віці до 45 років. У хворих на ГХ найстаршої вікової категорії розходження між показниками судинного ремоделювання у порівнянні з групою контролю набули максимального значення.

Найбільш виражені зміни процесів ремоделювання артеріальних судин відмічені у хворих з тривалістю ГХ 10 і більше років, причому за всіма показниками, крім RI, були зареєстровані статистично значущі розходження у порівнянні з групою контролю.

Отримані результати узгоджуються з літературними даними. Зокрема, у роботах A.V. Heagerty і співавт. (2003) було відзначене зменшення просвіту загальної сонної артерії та збільшення відношення інтима / просвіт у осіб з АГ, у дослідженнях M.L. Muiesan і співавт. (2008) було встановлене збільшення ТІМС у хворих на ГХ.

У групі хворих на ГХ, на відміну від контрольної групи, спостерігаються істотні порушення функції ендотелію. У цілому по групі хворих на ГХ, у порівнянні зі здоровими особами, було відзначено достовірне зниження діаметра ПА в стані спокою, після тимчасової компресії та після прийому нітрогліцерину на 7,51% (p<0,05), 10,72% (p<0,05) і 9,30% (p<0,05) відповідно. Також було відзначено достовірне зниження відсотка гіперемії і відсотка вазодилатації ПА у хворих на ГХ, у порівнянні з групою контролю, в 3,4 рази (p<0,05) і на 76,37% (p<0,05) відповідно.

Показники, що характеризують ендотеліальну дисфункцію, істотно змінювалися в залежності від ступеня АГ. Так, у пацієнтів із 2 ступенем АГ відсоток гіперемії був в 2,15 рази (p<0,05) вірогідно меншим, ніж у групі хворих на ГХ із м'якою АГ, а у пацієнтів із 3 ступенем АГ відсоток гіперемії - в 4,3 рази (p<0,05) меншим, ніж у групі хворих на ГХ із 1 ступенем АГ. Статистично значущі розходження за зазначеними параметрами були зареєстровані також між пацієнтами з тяжкою та помірною АГ (на 100,0%, p<0,05). Аналогічна тенденція спостерігалася і з ендотелійнезалежною вазодилатацією плечової артерії після прийому нітрогліцерину: у пацієнтів із 2 ступенем АГ відсоток вазодилатації виявився вірогідно меншим на 32,91% (p<0,05), ніж у групі хворих на ГХ із 1 ступенем АГ, а у пацієнтів із 3 ступенем АГ - на 57,43% (p<0,05) меншим, ніж у групі хворих на ГХ із помірною АГ.

Таким чином, ступінь АГ у хворих на ГХ негативно впливає на параметри функції ендотеліальних клітин, причому вираженість цих порушень прямо пропорційна ступеню тяжкості артеріальної гіпертензії.

При аналізі показників, що характеризують стан ендотеліальної функції, у хворих на ГХ різних вікових підгруп було встановлено, що у підгрупі пацієнтів більш молодого віку (до 45 років) спостерігалося вірогідне зменшення таких показників як відсоток гіперемії й відсоток вазодилатації, в порівнянні з групою контролю, в 1,95 разів (p<0,05) і на 31,24% (p<0,05) відповідно. Поряд з цим, у пацієнтів у віці 45-59 років різниця між вищевказаними параметрами збільшилася і становила 250,40% (p<0,05) і 76,69% (p<0,05) відповідно. У пацієнтів у віці 60 років і старше ендотелійзалежна та ендотелійнезалежна вазодилатація плечової артерії, в порівнянні із контрольною групою, набула найменших значень (нижчих у 7,97 (p<0,05) і 2,34 разів (p<0,05) відповідно). У міру збільшення віку хворих відмічалося вірогідне прогресуюче зменшення діаметра ПА після тимчасової компресії і прийому нітрогліцерину. Так, середні значення діаметра ПА після реактивної гіперемії та нітрогліцеринової проби у пацієнтів до 45 років становили 4,65 мм і 4,82 мм, у віці 45-59 років - 4,58 мм і 4,74 мм, у хворих старшої вікової категорії - 4,51 мм і 4,67 мм відповідно. Відмінності діаметра ПА в стані спокою в залежності від віку носили статистично незначущий характер.

Аналіз отриманих даних продемонстрував, що тривалість ГХ впливала на параметри ендотеліальної функції, супроводжуючись зниженням ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації плечової артерії. Так, у підгрупі пацієнтів з найменшою тривалістю ГХ (до 3-х років) показники стану ендотеліальної функції мали вірогідні розходження, в порівнянні з групою контролю, за такими показниками як відсоток гіперемії й відсоток вазодилатації на 32,44% (p<0,05) і 17,00% (p<0,05) відповідно. У пацієнтів з тривалістю ГХ від 3-х до 10 років різниця величин вищезазначених параметрів становила 95,10% (p<0,05) і 52,87% (p<0,05) відповідно. У підгрупі хворих з найбільшою тривалістю ГХ ендотелійзалежна та ендотелійнезалежна вазодилатація плечової артерії, в порівнянні із контрольною групою, були ще меншими - у 5,25 (p<0,05) і 1,41 разів (p<0,05) відповідно.

Збільшення тривалості перебігу захворювання негативно впливало на величину діаметра ПА у спокої, після тимчасової компресії і прийому нітрогліцерину. Так, середні значення діаметрів ПА у стані спокою, після реактивної гіперемії та нітрогліцеринової проби у пацієнтів з найменшою тривалістю ГХ становили 4,55 мм, 4,74 мм і 4,98 мм, з анамнезом АГ від 3-х до 10 років - 4,47 мм, 4,63 мм і 4,78 мм, а більше 10 років - 4,42 мм, 4,49 мм і 4,65 мм відповідно. У міру збільшення тривалості ГХ відзначається вірогідне зменшення ендотелійзалежної й ендотелійнезалежної вазодилатації. Так, у пацієнтів із тривалістю ГХ від 3-х до 10 років вищевказані показники були відповідно на 47,32% (p<0,05) і 30,66% (p<0,05) менше, ніж у групі хворих з ГХ давністю до 3-х років. У пацієнтів з тривалістю ГХ 10 років і більше ендотелійзалежна й ендотелійнезалежна вазодилатації були відповідно в 4,71 (p<0,05) і 2,06 рази (p<0,05) менше, ніж у групі хворих з найменшим анамнезом ГХ. Наведені результати узгоджуються з даними S. Laurent і співавт. (2000), які довели, що при АГ спостерігається вірогідне зменшення потікзалежної вазодилатації, яка погіршується при підвищенні АТ.

Кореляційний аналіз підтвердив той факт, що як гемодинамічні (рівень систолічного, діастолічного, пульсового і середнього АТ), так і віковий фактори негативно впливають на структурно-функціональну перебудову артеріальних судин у хворих на гіпертонічну хворобу, продемонструвавши нерівнозначний ступінь впливу рівня АТ і віку пацієнтів на різні показники процесів судиннного ремоделювання. Аналізуючи взаємозв'язок ТІМС, як показника ремоделювання артерій, з гемодинамічними і віковим факторами, було зареєстровано статистично значущі позитивні кореляційні взаємозв'язки між цим показником та діастолічним АТ (r=0,31, p<0,05), середнім АТ (r=0,34, p<0,05), тривалістю ГХ (r=0,41, p<0,05) і віком (r=0,43, p<0,05). Більш сильні статистично значущі позитивні кореляційні взаємозв'язки були виявлені між показником ТІМС і систолічним АТ (r=0,66, p<0,05) та пульсовим АТ (r=0,54, p<0,05).

Аналізуючи взаємозв'язок відсотка гіперемії, як маркера ендотеліальної дисфункції, з гемодинамічними і віковим факторами, зареєстровано статистично значущий негативний кореляційний взаємозв'язок. Зокрема, кореляція найбільшої сили виявлена із систолічним АТ (r=-0,70, p<0,05). Подібна структура кореляційних взаємозв'язків, що характеризувалася меншою силою у порівнянні з величиною систолічного АТ, була виявлена для рівня діастолічного артеріального тиску (r=-0,37, p<0,05), пульсового (r=-0,49, p<0,05) та середнього АТ (r=-0,51, p<0,05), а також для віку (r=-0,44, p<0,05) і тривалості ГХ (r=-0,42, p<0,05) та відсотку гіперемії.

Водночас було зареєстровано статистично значущий негативний кореляційний взаємозв'язок середньої сили між показником відсотка вазодилатації та рівнем середнього АТ (r=-0,36, p<0,05), віком (r=-0,40, p<0,05), тривалістю ГХ (r=-0,41, p<0,05), рівнем діастолічного АТ (r=-0,42, p<0,05) та пульсового АТ (r=-0,45, p<0,05). Найбільш сильні статистично значущі кореляційні взаємозв'язки були виявлені між відсотком вазодилатації і рівнем систолічного АТ (r=-0,66, p<0,05).

При проведенні регресійного аналізу було встановлено, що найбільш значущими факторами, які впливали на величину ТІМС, відсоток гіперемії і вазодилатації, виявилися рівні систолічного і пульсового АТ та, меншою мірою, вік пацієнтів. Значущість кожного з факторів в отриманих моделях була неоднаковою. Так, на величину ТІМС найбільше впливав пульсовий АТ, тоді як відсоток гіперемії і відсоток вазодилатаціїї більшою мірою визначалися рівнем систолічного АТ. Величина коефіцієнту детермінації в регресійній моделі для ТІМС склала 0,76, тоді як для відсотка гіперемії - 0,68, і для відсотка вазодилатації - 0,68 відповідно. Отже, розвиток ремоделювання артеріальних судин та вираженість дисфункції ендотелію найбільшою мірою залежать від рівнів систолічного і пульсового АТ.

При дослідженні показників імуно-запальної активації у всіх хворих на ГХ відзначалося вірогідне підвищення вмісту в сироватці крові С-реактивного протеїну в 5,18 разів (p<0,05), рівня б-фактора некрозу пухлини - на 39,04% (p<0,05) та s-ICAM-1 - на 41,87% (p<0,05) у порівнянні з особами групи контролю.

У міру збільшення рівнів АТ відзначалося прогресивне підвищення вмісту в сироватці крові маркерів запалення. При цьому динаміка змін показників була досить вираженою. Так, у хворих з 2 ступенем АГ рівні С-реактивного протеїну, б-ФНП та s-ICAM-1 були в 2,24 рази (p<0,05), на 21,14% (p<0,05) та 8,55% (p<0,05) відповідно вищими у порівнянні з пацієнтами з м'якою АГ. В осіб з тяжкою АГ вміст у сироватці крові СРП, б-фактора некрозу пухлини та s-ICAM-1 виявився відповідно на 24,19% (p<0,05), 15,14% (p<0,05) та 7,45% (p<0,05) більшим, ніж у хворих із 2 ступенем АГ. Найбільш значними були відмінності між досліджуваними показниками у пацієнтів з 1 і 3 ступенем АГ для вмісту СРП - в 2,78 разів (p<0,05), б-фактора некрозу пухлини - 39,48% (p<0,05), а для розчинної форми молекули міжклітинної адгезії-1 - 15,36 % (p<0,05) (табл. 1).

Аналіз отриманих результатів продемонстрував, що найменш виражені прояви імуно-запальної активації були зареєстровані у хворих на ГХ у віці молодше 45 років.

Таблиця 1 Показники імуно-запальної активації у хворих на гіпертонічну хворобу з різним ступенем артеріальної гіпертензії

Примітка.

* - p<0,05 у порівнянні з групою контролю;

1 - p<0,05 у порівнянні з хворими на ГХ із 1 ступенем АГ;

2 - p<0,05 у порівнянні з хворими на ГХ із 2 ступенем АГ.

Вираженість порушень процесів імуно-запальної активації збільшувалась у міру зростання тривалості ГХ. Найменш виражене підвищення активності запальних процесів спостерігалося в підгрупі пацієнтів із анамнезом ГХ менше 3 років. Так, рівень СРП у сироватці крові, у порівнянні з групою контролю, був підвищений незначуще, рівні б-ФНП і s-ICAM-1 - вірогідно вищими на 11,42% (p<0,05) і 16,31% (p<0,05) відповідно. Зі збільшенням тривалості захворювання активність процесів запалення також зростала. Зокрема, рівні СРП і б-ФНП та розчинної форми міжклітинної молекули адгезії-1 у сироватці крові у хворих із тривалістю захворювання від 3-х до 10 років були вірогідно вищими відповідно в 4,37 рази (p<0,05), 24,87% (p<0,05) і 46,72% (p<0,05), а у хворих із тривалістю захворювання 10 років і більше - відповідно в 7,81 рази (p<0,05), 56,88% (p<0,05) і 54,77% (p<0,05), ніж у контрольній групі.

Результати інших досліджень також продемонстрували, що у хворих на ГХ спостерігаються вірогідно вищі рівні маркерів запалення у порівнянні з особами з нормальним рівнем АТ (Schillaci G., 2003; Sesso H.D., 2003; Bautista L. E., 2005).

Аналізуючи взаємозв'язок СРП з рівнями систолічного, діастолічного, середнього і пульсового АТ, було зарєєстровано статистично значущі позитивні кореляційні взаємозв'язки середньої сили між показником СРП у сироватці крові та рівнями систолічного (r=0,61, p<0,05), діастолічного (r=0,47, p<0,05), середнього (r=0,44, p<0,05) і пульсового АТ (r=0,58, p<0,05). Подібна спрямованість кореляційних взаємозв'язків була виявлена між рівнем б-ФНП у сироватці крові та показниками АТ - для систолічного (r=0,52, p<0,05), діастолічного (r=0,32, p<0,05), середнього (r=0,40, p<0,05) і пульсового АТ (r=0,41, p<0,05) відповідно.

Схожі кореляційні взаємозв'язки спостерігалися між рівнем sICAM-1 у сироватці крові та показниками АТ. Так, було зареєстровано статистично значущий позитивний кореляційний взаємозв'язок середньої сили між показником sICAM-1 та рівнем АТсист. (r=0,55, p<0,05), АТдіаст. (r=0,50, p<0,05), середнього (r=0,46, p<0,05) і пульсового АТ (r=0,58, p<0,05).

Як показують дані кореляційного аналізу, найбільш тісний позитивний взаємозв'язок з показниками імуно-запальної активації мали рівні систолічного і пульсового АТ.

Для перевірки гіпотези про наявність взаємозв'язку між параметрами імуно-запальної активації і параметрами, що характеризують структурно-функціональну перебудову артеріальних судин, був проведений кореляційний аналіз. Його результати продемонстрували наявність достовірних кореляційних взаємозв'язків між досліджуваними параметрами. Так, позитивна кореляція була зареєстрована між показником ТІМС і рівнями СРП (r=0,76, p<0,05), б-фактора некрозу пухлини (r=0,70, p<0,05) і sICAM-1 (r=0,54, p<0,05) у сироватці крові у хворих на ГХ. Негативний кореляційний взаємозв'язок відзначався між ЕЗВД та рівнями С-реактивного протеїну (r=-0,72, p<0,05), б-ФНП (r=-0,76, p<0,05) і розчинною формою молекули міжклітинної адгезії-1 (r=-0,81, p<0,05) відповідно. Подібна закономірність спостерігалася між ЕНЗВД і вищевказаними показниками.

Взаємозв'язок між величиною ТІМС і параметрами імуно-запальної активації адекватно апроксимувався моделлю простої лінійної регресії. Узагальнений критерій якості для зазначених моделей склав 0,61 - для СРП; 0,44 - для б-ФНП і 0,81 - для sICAM-1 при поперемінному включенні цих параметрів у регресійну модель. При аналізі величини коефіцієнтів детермінації було встановлено, що в регресійному рівнянні з рівнем С-реактивного протеїну з його допомогою можна пояснити 60,79% варіації ТІМС, з б-фактором некрозу пухлини - 44,46%, а з sICAM-1 - 43,04%. При аналізі величини коефіцієнтів детермінації в регресійних рівняннях виявилося, що в регресійному рівнянні для С-реактивного протеїну з його допомогою можна пояснити 61,39% варіації відсотка гіперемії, з б-фактором некрозу пухлини - 58,01%, а в рівнянні із sICAM-1 - 66,38% варіації ЕЗВД. При аналізі величини коефіцієнтів детермінації було встановлено, що в регресійному рівнянні з рівнем С-реактивного протеїну з його допомогою можна пояснити 48,78% варіації відсотка вазодилатації , з б-фактором некрозу пухлини - 45,70%, а в рівнянні із sICAM-1 -58,11%.

Взаємозв'язок між відсотком гіперемії, відсотком вазодилатації та вмістом у сироватці крові С-реактивного протеїну, б-фактора некрозу пухлини та sICAM-1 адекватно апроксимувався моделлю простої лінійної регресії при поперемінному включенні цих параметрів у регресійну модель. Узагальнений критерій якості для зазначених моделей склав 0,79, 0,74 і 0,83 відповідно для відсотка гіперемії й 0,66, 0,66 і 0,77 відповідно для відсотка вазодилатації.

Таким чином, результати аналізу підтвердили значущість процесів імуно-запальної активації, як фактора розвитку ремоделювання артерій і ендотеліальної дисфункції у хворих на ГХ, та продемонстрували, що порушення метаболізму С-реактивного протеїну, б-фактора некрозу пухлини та sICAM-1 відіграють важливу роль у даних процесах.

Лікування кандесартаном через 4 тижні супроводжувалося вірогідним зниженням рівнів систолічного і діастолічного АТ на 14,60% (p<0,05) і 14,67% (p<0,05) відповідно, а також вірогідним зменшенням рівнів середнього і пульсового АТ на 14,48% (p<0,05) і 14,63% (p<0,05) відповідно.

Через 12 тижнів терапії кандесартаном спостерігалося подальше статистично значуще зниження рівня систолічного АТ на 4,99% (p<0,05), у порівнянні з його рівнем через 4 тижні лікування, і на 18,86% (p<0,05) - у порівнянні з вихідним значенням, діастолічного АТ (5,23% (p<0,05) і 19,13% (p<0,05)), середнього АТ (6,10% (p<0,05) і 18,11% (p<0,05)) і пульсового АТ (4,59% (p<0,05) і 15,42% (p<0,05)) відповідно. Необхідно також відзначити, що через 4 тижні терапії кандесартаном досягнення цільового рівня АТ спостерігалося у 78,79% осіб, а через 12 тижнів - у 92,97% пацієнтів.

Отже, кандесартан мав адекватний протигіпертензивний ефект, сприяючи зниженню рівня АТ нижче цільового у більшості пацієнтів вже через 4 тижні після початку лікування.

Впродовж 12 тижнів прийому кандесартану в групі хворих на ГХ спостерігалася виражена вірогідна зміна більшості показників ремоделювання артеріальних судин. Так, було відзначено збільшення діаметра загальної сонної артерії в діастолу на 1,83%, ЛШК макс. по ЗСА - на 6,62% (p<0,05) і мінімальної лінійної швидкості кровотоку - на 5,56% (p<0,05).

Прийом кандесартану в групі хворих на ГХ сприяв значному регресу маркерів ендотеліальної дисфункції і нормалізації функції ендотеліальних клітин, що приводило до вірогідного збільшення внутрішнього діаметра ПА в стані спокою на 3,14% (p<0,05) у порівнянні з аналогічним показником до початку терапії. Внутрішній діаметр ПА після тимчасової компресії на тлі лікування вірогідно підвищився на 8,10% (p<0,05), а після прийому нітрогліцерину - на 6,98% (p<0,05).

Через 12 тижнів лікування кандесартаном відзначалося значне покращення ендотеліальної функції: ендотелійзалежна вазодилатація плечової артерії вірогідно підвищилася майже в 2 рази, а ендотелійнезалежна - на 64,96% (p<0,05).

При оцінці динаміки показників ремоделювання артерій і функції ендотелію під впливом лікування кандесартаном у хворих на гіпертонічну хворобу з різним ступенем тяжкості артеріальної гіпертензії виявилося, що у всіх пацієнтів відбулися істотні позитивні зміни показників ТІМС і діаметра ЗСА в діастолу. Так, у хворих з 1 ступенем АГ діаметр загальної сонної артерії в діастолу та ЛШКмакс. підвищилися на 1,82% і 6,09% (p<0,05), а у пацієнтів із помірною артеріальною гіпертензією - на 1,83% і 5,06% (p<0,05) відповідно. Менш виражена динаміка спостерігалася у хворих із 3 ступенем АГ. Діаметр ЗСА в діастолу в процесі терапії підвищився на 1,07%, а ЛШКмакс. - на 4,66% (p<0,05). Під впливом лікування було відзначено зменшення товщини інтимо-медіального сегмента загальної сонної артерії на 2,41% у пацієнтів із 1 ступенем АГ, на 2,91% у хворих із помірною АГ та на 3,85% при 3 ступені АГ, але ці зміни носили статистично незначущий характер. Найбільш виражені позитивні зміни спостерігалися у пацієнтів із тяжким ступенем АГ.

Стать пацієнтів істотно не впливала на зміни параметрів ремоделювання артеріальних судин та ендотеліальної дисфункції на фоні терапії кандесартаном.

Протягом лікування в усіх вікових групах значно підвищився рівень ЕЗВД і ендотелійнезалежної вазодилатації. Найбільш суттєвий регрес показників ендотеліальної дисфункції спостерігався у пацієнтів найстаршої вікової категорії. Аналізуючи показники функції ендотелію в процесі терапії в залежності від тривалості захворювання, слід зазначити, що найбільш виражені позитивні зміни спостерігалися у пацієнтів із тривалістю ГХ більше 10 років.

У табл. 2 наведені дані про динаміку вираженості імуно-запальної активації під впливом терапії кандесартаном.

Впродовж 12 тижнів лікування відзначалося достовірне зменшення вмісту СРП, рівня б-ФНП та sICAM-1 у сироватці крові на 70,33% (p<0,05), 19,94% (p<0,05) і 18,46% (p<0,05) відповідно, у порівнянні з аналогічними вихідними показниками, що може свідчити про зменшення вираженості хронічного імунного запалення.

Таблиця 2 Динаміка показників імуно-запальної активації у хворих на гіпертонічну хворобу під впливом терапії кандесартаном

Примітка.

* - p<0,05 у порівнянні з групою контролю;

1 - p<0,05 у порівнянні з хворими на ГХ до початку терапії.

В процесі лікування кандесартаном максимальний регрес рівнів маркерів запалення відмічено у пацієнтів до 45 років, у хворих із невеликою тривалістю захворювання, а також при наявності АГ 1 і 2 ступеня.

Таким чином, враховуючи отримані результати, слід зазначити, що становлення та прогресування гіпертонічної хвороби супроводжується структурно-функціональною перебудовою артерій, розвитком імуно-запальної активації та ендотеліальної дисфункції, між якими існує тісний взаємозв'язок. Адекватна антигіпертензивна активність та модулюючий вплив терапії кандесартаном на вміст С-реактивного протеїну, б-фактора некрозу пухлини та sICAM-1 у сироватці крові є додатковим патогенетичним обґрунтуванням його призначення для лікування гіпертонічної хвороби.

Висновки

1. У дисертаційній роботі, на підставі комплексного дослідження процесів ремоделювання артеріальних судин, показників активності запальних процесів, ступеня ендотеліальної дисфункції, встановлено характер структурно-функціональних змін артерій та фактори, які впливають на них, доведено значення процесів імуно-запальної активації в патогенезі структурно-функціональної перебудови артеріальних судин у хворих на гіпертонічну хворобу та обґрунтована оптимальна схема медикаментозної корекції зазначених порушень за допомогою кандесартану, що в цілому вирішує актуальну наукову задачу кардіології.

2. У хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії спостерігається ремоделювання артеріальних судин, що виражається у вірогідному збільшенні товщини інтимо-медіального сегмента (на 43,1%), зменшенні діаметра загальної сонної артерії (4,6%), що асоціювалося зі зниженням максимальної лінійної швидкості кровотоку по загальній сонній артерії (9,0%), порівняно з практично здоровими особами, причому виявлені порушення прогресують відповідно до ступеня артеріальної гіпертензії, тривалості гіпертонічної хвороби і в міру збільшення віку пацієнтів.

3. Елевація рівня розчинної форми міжклітинної молекули адгезії-1 (на 41,87%) у сироватці крові хворих на гіпертонічну хворобу II стадії, у порівнянні з практично здоровими особами, супроводжується вірогідним зменшенням ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації плечової артерії (у 3,4 рази і на 76,37% відповідно), при цьому динаміка змін залежить від тяжкості ступеня артеріальної гіпертензії, давності гіпертонічної хвороби і віку пацієнтів.

4. За даними кореляційного аналізу, у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії найбільш сильний взаємозв'язок рівнів систолічного та пульсового артеріального тиску спостерігається з інтенсивністю процесів судинного ремоделювання: товщиною інтимо-медіального сегмента загальної сонної артерії (r=0,66, r=0,54), ендотелійзалежною вазодилатацією (r=-0,70, r=-0,49) та ендотелійнезалежною вазодилатацією плечової артерії (r=-0,66, r=-0,45) відповідно.

5. У хворих на гіпертонічну хворобу II стадії спостерігається активація імуно-запальних процесів, проявом чого є вірогідне збільшення вмісту в сироватці крові С-реактивного протеїну (в 5,2 рази), б-фактора некрозу пухлини (на 39,04%) у порівнянні з групою контролю, яка прогресує у міру зростання рівня артеріального тиску, віку та тривалості захворювання.

6. Підвищена активність запальних процесів є важливим фактором розвитку дисфункції ендотелію та ремоделювання артеріальних судин у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії, про що свідчить наявність тісних взаємозв'язків між показниками імуно-запальної активації та процесами структурно-функціональної перебудови артерій .

7. Кандесартан сприяє досягненню цільового рівня артеріального тиску у 92,97% хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, приводить до значного покращення функції ендотелію та володіє додатковими протизапальними властивостями, про що свідчать вірогідні зменшення рівнів С-реактивного протеїну (на 70,33%), б-фактора некрозу пухлини (19,94%) і розчинної форми міжклітинної молекули адгезії-1 (18,46%) у сироватці крові впродовж 12 тижнів лікування.

Практичні рекомендації

1. Для встановлення характеру та ступеня патологічного васкулярного ремоделювання у хворих на гіпертонічну хворобу необхідна комплексна оцінка товщини інтимо-медіального сегмента загальної сонної артерії та рівня розчинної форми міжклітинної молекули адгезії-1 у сироватці крові, що є найбільш адекватними показниками структурно-функціональної перебудови артеріальних судин.

2. У якості додаткових маркерів, що характеризують тяжкість перебігу артеріальної гіпертензії, доцільно визначати рівні С-реактивного протеїну і б-фактора некрозу пухлини, які відображають стан імуно-запальної активації у хворих на гіпертонічну хворобу.

3. З метою оптимізації лікування хворих на гіпертонічну хворобу доцільно рекомендувати застосування антагоніста рецепторів ангіотензину-II кандесартана, який поряд з достатньою антигіпертензивною ефективністю та здатністю викликати реверсію патологічного судинного ремоделювання володіє додатковими протизапальними властивостями.

Список наукових робіт, що опубліковані за темою дисертації

1. Гончаров О.В. Корекція порушень ендотеліальної функції у хворих на гіпертонічну хворобу під впливом терапії кандесартаном. / Гончаров О.В.// Актуальні питання фармац. та мед. науки та практики: зб. наук. ст. - Запоріжжя. - Випуск ХХІ. - 2008. - С.31-36.

2. Візір В.А. Ремоделювання судин та ендотеліальна дисфункція у хворих на гіпертонічну хворобу. / Візір В.А., Гончаров О.В. // Запорізький медичний журнал. - 2007. - №4. - С. 11-13. (Автор самостійно здійснював обстеження хворих, інструментальні дослідження, статистичну обробку даних, підготовку статті до друку).

3. Візір В.А. Активність запальних процесів у хворих на гіпертонічну хворобу. / Візір В.А., Гончаров О.В. // Український медичний альманах. - 2008. - Том 11, №1 (додаток). - С. 68-70. (Автор самостійно здійснював обстеження хворих, інструментальні та лабораторні дослідження, статистичну обробку даних, підготовку статті до друку).

4. Візір В.А. Вплив терапії кандесартаном на прозапальну активацію у хворих на гіпертонічну хворобу. / Візір В.А., Гончаров О.В. // Буковинський медичний вісник. - 2008. - №3. - С. 54-57. (Автор самостійно здійснював обстеження хворих, інструментальні та лабораторні дослідження, статистичну обробку даних, підготовку статті до друку).

5. Гончаров А.В. Активность а-фактора некроза опухоли у больных гипертонической болезнью. / Гончаров А.В. // Матеріали науково-практичної конференції «Вклад молодик вчених в розвиток медичної науки і практики» - Х., 2007. - С. 24-25.

6. Гончаров О.В. Ендотеліальна дисфункція як ключовий фактор становлення і прогресування гіпертонічної хвороби. / Гончаров О.В. // Матеріали 4-ї міжнародної науково-практичної конференції «Наука і освіта» - Софія, 2008 - С. 11-13.

7. Гончаров О.В. Корекція ендотеліальної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу під впливом терапії кандесартаном. / Гончаров О.В. // Матеріали Першого національного конгресу "Человек и лекарство - Украина". - К., 2008. - С.35

8. Гончаров О.В. Значення процесів імуно-запальної активації у ремоделюванні артеріальних судин та розвитку ендотеліальної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу. / Гончаров О.В. // Матеріали 62 міжнарод. наук. - практ. конф. студентів і молодих вчених “Актуальні проблеми сучасної медицини”. - К., 2008. - №3. - С. 99-100.

9. Садомов А.С. Ендотеліальна дисфункція при гіпертонічній хворобі: патогенетичні аспекти прогресування. / Садомов А. С., Гончаров О. В. // Матеріали 61 міжнарод. наук. - практ. конф. студентів і молодих вчених “Актуальні проблеми сучасної медицини”. - К., 2007. - С. 225-226. (Автор самостійно здійснював клінічне обстеження хворих та підготовку статті до друку).

10. Визир В.А. Уровень С-реактивного протеина у больных гипертонической болезнью. / Визир В.А., Гончаров А.В. // Матеріали науково-практичної конференції «Вклад молодих вчених в розвиток медичної науки і практики» - Х., 2008. - С. 16-17. (Автор самостійно здійснював обстеження хворих, інструментальні та лабораторні дослідження, статистичну обробку даних, підготовку статті до друку).

11. Пат. 39851 Україна, МПК (2009) А61В 5/00, А61В 8/00, G01N 33/00. Спосіб оцінки вазопротективного ефекту терапії у хворих на гіпертонічну хворобу. / Візір В.А., Гончаров О.В., Приходько І.Б. - № u 2008 13098; Заяв. 11.11.2008; Опубл. 10.03.2009, Бюлетень №5. - 4 с.

Анотація

Гончаров О.В. Роль процесів імуно-запальної активації в ремоделюванні судин у хворих на гіпертонічну хворобу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Запорізький державний медичний університет МОЗ України, Запоріжжя, 2009.

У дисертаційній роботі встановлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу спостерігається розвиток ремоделювання артеріальних судин і ендотеліальної дисфункції, які прогресують відповідно до ступеня артеріальної гіпертензії. Для хворих на гіпертонічну хворобу характерна активація імуно-запальних процесів, проявом чого є збільшення вмісту С-реактивного протеїну, б-фактора некрозу пухлини та s-ICAM-1 у сироватці крові. Встановлено, що підвищена активність запальних процесів є важливим фактором розвитку дисфункції ендотелію та ремоделювання артеріальних судин у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії.