Обґрунтування застосування методу фотодинамічної терапії в комплексному лікуванні запальних захворювань верхньощелепних пазух

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ

ім. проф. О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА АМН України»

УДК:616.216.1-002.3-85.849.19+615.831:544.526.2

ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ФОТОДИНАМІЧНОЇ ТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Свириденко Людмила Юріївна

Київ-2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на базі міської клінічної лікарні №30 м. Харкова та Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Ромаєв Сергій Миколайович Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри ендоскопії, хірургії та топографічної анатомії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Безшапочний Сергій Борисович Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології

доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Боєнко Сергій Костянтинович Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, факультет інтернатури і післядипломної освіти, завідувач кафедри хвороб вуха, горла та носа

Захист дисертації відбудеться «14»листопада 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Державній установі «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України» (03057, Україна, м. Київ, вул. Зоологічна, 3)

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України» (03057, Україна, м. Київ, вул. Зоологічна, 3)

Автореферат розісланий «13»жовтня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Т.А. Шидловська

АНОТАЦІЯ

Свириденко Л.Ю. Обґрунтування застосування методу фотодинамічної терапії в комплексному лікуванні запальних захворювань верхньощелепних пазух. - Рукопис. барвник антисептик гнійний синусит

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.19. - оториноларингологія. Інститут отоларингології ім. проф. А.С.Коломійченка Академії медичних наук України, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню проблем підвищення ефективності лікування хворих із запальними захворюваннями верхньощелепних пазух (гострим гнійним верхньощелепним синуситом та загостренням хронічного гнійного верхньощелепного синуситу ) з використанням методу фотодинамічної терапії. Для експериментального та клінічного обґрунтування методу проведено 120 досліджень для кожного барвника в шести серіях досліджень; усього виконано більше 3000 посівів.

Доведено результати експериментальних досліджень піків оптичного поглинання використованих у медицині барвників-антисептиків. Підібрані адекватні джерела світлового випромінювання, при комбінованій дії з якими барвники мають бактерицидну дію на золотистий стафілокок в результаті фотодинамічної реакції. Такий ефект не спостерігався при ізольованій дії барвників або світлового випромінювання на мікроорганізм. Встановлені мінімально активні концентрації барвників, доведена їх безпека при дії на слизову оболонку верхньощелепної пазухи. Максимальний антибактеріальний ефект одержано при поєднанні барвника діамантового зеленого (мінімальна діюча концентрація 0,04%) і світлового випромінювання червоної частини спектрального діапазону (довжина хвилі 0,59-0,76 мкм) при дозі опромінювання 7,2 Дж.

Проведено обстеження і лікування пацієнтів із гнійним запаленням верхньощелепних пазух. Комплексне обстеження включало ендоскопічні, цитологічні, бактеріологічні, рентгенологічні та лабораторні методи дослідження. Доведена перевага методу фотодинамічної терапії в порівнянні з традиційним методом лікування - санаційна активность клінічна ефективність, універсальність, економічність.

Ключові слова: барвники-фотосенсибілізатори, джерела світлового випромінювання, гострий гнійний верхньощелепний синусит, загострення хронічного гнійного верхньощелепного синуситу, фотодинамічна терапія.

АННОТАЦИЯ

Свириденко Л.Ю. Обоснование применения метода фотодинамической терапии в комплексном лечении воспалительных заболеваний верхнечелюстных пазух.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19. - оториноларингология. Институт отоларингологии им. проф. А.С. Коломийченко Академии медицинских наук Украины, Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию проблемы повышения эффективности лечения больных с воспалительными заболеваниями верхнечелюстных пазух с использованием метода фотодинамической терапии.

Диссертационная работа основывается на экспериментальном исследовании фотодинамического воздействия на музейный штамм Staphylococcus aureus (АТСC 25923) (120 исследований для каждого красителя в шести сериях опытов, всего более 3000 посевов) и результатах обследования и лечения 105 пациентов с острым гнойным верхнечелюстным синуситом, обострением хронического гнойного верхнечелюстного синусита.

Представлены результаты исследований пиков оптического поглощения применяемых в медицине красителей-антисептиков. Подобраны адекватные источники светового излучения, при комбинированном применении с которыми красители оказывают бактерицидное действие на золотистый стафилококк в результате фотодинамической реакции. Указано на отсутствие антибактериального эффекта при изолированном воздействии светового излучения видимой части спектрального диапазона на микроорганизмы в исследуемых дозах излучения. Подобраны минимально активные концентрации красителей, доказана их безопасность при воздействии на слизистую оболочку верхнечелюстной пазухи. Максимальный антибактериальный эффект получен при сочетании красителя бриллиантового зеленого (минимальная действующая концентрация 0,04%) и светового излучения красной части спектрального диапазона (длина волны 0,59-0,76 мкм), при дозе облучения 7,2 Дж. На основе данных проведенных исследований была разработана методика фотодинамического воздействия.

Описаны результаты обследования и лечения 105 пациентов с гнойным воспалением верхнечелюстных пазух. Комплексное обследование включало общеклинические, эндоскопические, цитологические, бактериологические и рентгенологические методы. О положительном клиническом эффекте свидетельствовала нормализация уровня белковых фракций крови, а также преобладание цилиндрического эпителия в мазках-отпечатках со слизистой оболочки среднего носового хода. Отмечено снижение показателя интегрального коэффициента воспаления до нормального. Доказана санационная активность метода. Изучена в динамике двигательная активность мерцательного эпителия слизистой оболочки носа. Проанализирована в динамике клиническая картина синусита в исследуемых группах больных. Произведена статистическая обработка результатов. Полученные данные подтверждают клиническую эффективность фотодинамической терапии как метода лечения гнойного верхнечелюстного синусита. Ключевые слова: красители-фотосенсибилизаторы, источники светового излучения, острый гнойный верхнечелюстной синусит, обострение хронического гнойного верхнечелюстного синусита, фотодинамическая терапия.

ANNOTATION

Sviridenko L.Yu. Substantiation of the use of photodynamic therapy method in comprehensive treatment of inflammatory diseases of festering maxillary sinuses.- Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Medical Sciences (speciality 14.01.19 - otolaryngology). A.I. Kolomiychenko Institute for Otolaryngology. Academy of Medical Sciences of Ukraine. Kyiv, 2008.

The thesis is devoted to the problem of raising the efficiency of the treatment of patients suffering from inflammatory diseases of festering maxillary sinuses (such as acute festering maxillary sinusitis and acute attack of chronic festering maxillary sinusitis) by means of the method of photodynamic therapy. The proposed method is substantiated experimentally and clinically.

Experimental investigation of the optical absorption peaks of antiseptic dyes applied in medicine, was carried out. The light emission sources were chosen in such a way that their use, in combination with the action of the dyes, exerted bactericidal effect on staphylococcus aureus due to photodynamic reaction. The said effect was not obtained at individual action of dyes or light emission on the microorganism. In the performed experiments minimally active dye concentrations were selected, and their safe effect on the mucous membrane of maxillary sinuses was proved. The highest antibacterial effect was obtained for brilliant green dye combined with radiation of light of the red region of the spectrum.

Examination and treatment of patients suffering from festering inflammation of maxillary sinuses was realized. The comprehensive study included endoscopic, cytological, bacterial and X-ray examination methods, as well as laboratory investigations. The sanative activity of the method of photodynamic therapy was found to exceed that of the traditional method of therapy based on the use of antibiotics and infrared radiation. Clinical efficiency of the proposed method was demonstrated.

The advantages of the method of photodynamic therapy are its universality, reasonable cost, effectiveness even in the cases when antibiotic-resistant strains of causative agents are present, simplicity of realization. Keywords: dyers photosensitization, light emission sources, acute festering maxillary sinusitis, acute attack of chronic festering maxillary sinusitis, photodynamic therapy.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Запальні захворювання носа та приносових пазух є однією з найбільш актуальних проблем ринології. За даними статистики за останні десять років захворюваність населення хронічними синуситами збільшилася майже удвічі, а питома вага госпіталізованих із приводу хвороб носа й приносових пазух збільшується щорічно на 1,5-2 % і становить 28 - 35% стаціонарної та 15-16% амбулаторної ЛОР - патології (Ф.А.Тишко, С.В. Скицюк, 2000; Г.Е.Тімен, 2004; С.Б. Безшапочний, 2005). Патологічні стани верхніх дихальних шляхів можуть призводити до розвитку тяжких орбітальних та інтракраніальних ускладнень, які досить часто мають тяжкі наслідки (Ю.В. Мітін, Я.Ю. Гомза, 1999; Р.Д. Карал-Огли, 2002; G.Frey, L.Lampl, 1996; L.Holzapfel, 2002). Основні клінічні вияви хронічного запалення приносових пазух (утруднення носового дихання, виділення з носа, чихання, головний біль) значно знижують якість життя, та працездатність хворого (В.Н. Лазарев, А.Е. Суздальцев, 1998; А.Г. Колеснікова, О.С. Окунь, 2000, A.G. Randolph, L. Reder, 2004).

Незважаючи на значну кількість різноманітних засобів і методів лікування цієї патології, навіть при комплексному їх використанні, частіше досягається лише фаза ремісії, ніж стійке одужання (Д.І. Заболотний, К.Н. Веремеенко та ін., 2001).

Риносинусит займає п'яте місце серед усіх захворювань за кількістю призначених антибіотиків (M. Jacobs, S. Bajaksouzian, 1999). Широке застосування антибактеріальних препаратів сприяє появі й поширенню резистентних мікроорганізмів та зростанню грибкової флори. Ці дані підтверджують необхідність обґрунтованого призначення антимікробних препаратів або пошуку інших способів ліквідації інфекції.

Одним з нових напрямів боротьби з інфекцією є протимікробна фотодинамічна терапія - ФДТ (M. Wilson, J. Dobson, W. Harvey, 1992; Э.Ф. Странадко, 2000). Метод дозволяє уникнути небажаної місцевої дії антибіотиків, ефективний при наявності антибіотикорезистентних штамів збудників (A.M. Richter, R. Chowdhary, L. Ratkay, 2003). Однак експериментально обґрунтованих даних щодо використання ФДТ в оториноларингології в літературі відсутні. В зв'язку з цим, тема дисертаційної роботи має як теоретичне так і практичне значення, а впровадження результатів експериментальних наукових досліджень в клінічну практику може значно покращити результати лікування і якість життя хворих з гнійними запаленнями верхньощелепних пазух.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти і є фрагментом комплексної наукової теми кафедри отоларингології та дитячої отоларингології «Реабілітаційні методи лікування хворих на хронічний отит та захворювання верхніх дихальних шляхів» (номер державної реєстрації - 0100U004224).

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є підвищення ефективності лікування запальних захворювань верхньощелепних пазух за допомогою методу фотодинамічної терапії, його експериментальне обґрунтування.

Поставлена мета дослідження визначила вирішення наступних задач:

1. Проаналізувати особливості мікрофлори з порожнини носа і верхньощелепних пазух у пацієнтів з гострим синуситом і загостренням хронічного гнійного верхньощелепного синуситу. Визначити види розповсюджених збудників гострих та хронічних запальних захворювань верхньощелепних пазух. Дослідити чутливість мікрофлори до протимікробних препаратів у даної категорії хворих.

2. Провести експериментальний моніторинг спектрів оптичного поглинання фотосенсибілізаторів і антисептиків (видимого та ближнього інфрачервоного спектральних діапазонів), які найчастіше використовуються в медицині, з метою виявлення більш перспективних для фотодинамічної терапії запальних захворювань верхньощелепних пазух.

3. Вивчити in vitro комбінований вплив фотосенсибілізаторів та джерел світлового випромінювання на патогенну мікрофлору носа та верхньощелепних пазух. Визначити оптимальні умови для проведення протимікробної фотодинамічної терапії (мінімально діючі концентрації барвників, оптимально безпечні дози випромінювання та інші умови для проведення процедури).

4. Експериментально довести наявність антибактеріального фотодинамічного ефекту відносно збудника запальних захворювань верхньощелепних пазух.

5. На підставі експериментальних даних розробити спосіб лікування запальних захворювань верхньощелепних пазух із застосуванням методу фотодинамічної терапії.

6. Визначити клінічну ефективність запропонованого методу. Розробити практичні рекомендації щодо застосування методу фотодинамічної терапії для лікарів - отоларингологів.

Об'єкт дослідження - гнійне запалення слизової оболонки верхньощелепних пазух; комбінований вплив світлового випроміннювання та барвників-фотосенсибілізаторів на збудники запальних захворювань верхньощелепних пазух.

Предмет дослідження - ростові властивості золотистого стафілококу; транспортна функція епітелію стравоходу жаби; мікрофлора сектрету порожнини носу та верхньощелепних пазух; стан миготливого епітелію слизової оболонки носової порожнини хворих із гнійним запаленням верхньощелепних пазух, його транспортна функція та клітинний склад; оцінка ефективності лікування методом ФДТ.

Методи досліджень - спектрофотометричні, бактеріологічні, клінічні, лабораторні (інтегральний коефіцієнт запалення, білкові фракції крові, дослідження функції слизової оболонки носа й приносових пазух, цитологічне дослідження), ендоскопічне дослідження носової порожнини; рентгенологічне, томографічне дослідження приносових пазух. Статистичні методи.

Питання біоетики. Дана робота відповідає принципам Гельсінської декларації, прийнятої Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичноїасоціації (1964-2000 рр.), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1997 р.), відповідним положенням ВООЗ, Міжнародної ради медичних наукових товариств, Міжнародного кодексу медичної етики (1983 р.) та законам України, що засвідчено комісією з питань етики Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (протокол №7, від 15.06.07).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в експерименті in vitro розроблена методика спектрального моніторинга групи барвників-фотосенсибілізаторів з погляду відповідності їхніх спектральних характеристик джерелам світлового випромінювання видимого і ближнього інфрачервоного діапазонів, при поєднаній дії яких спостерігається фотодинамічній ефект, у результаті якого знищуються збудники запальних захворювань верхньощелепних пазух, навіть при наявності антибіотикорезистентних штамів (патент України на промисловий зразок №7557 «Універсальний терапевтичний світлодіодний терапевтичний апарат», 2003).

Вперше оптимізовані фізичні параметри випромінювання (довжина хвилі, мінімальна активна доза, експозиція). Встановлені мінімально активні концентрації барвників-фотосенсибілізаторів, оптимальні умови для фотодинамічної інактивації інфекційних агентів (патент України №12009 «Спосіб впливу на Staphylococcus aureus (АТСC 25923) in vitro», 2006).

Вперше обґрунтована й адаптована методика фотодинамічної терапії при лікуванні запальних захворювань верхньощелепних пазух (патент України № 20336 «Спосіб лікування запальних захворювань біляносових порожнин», 2007), яка дозволила отримувати антибактеріальний ефект навіть при наявності антибіотикорезистентних штамах збудників, та не викликає їх звикання до даного методу лікування.

Дістало подальшого розвитку розробка критеріїв комплексної оцінки ступеня і прогнозування динаміки запального процесу у хворих на гнійний верхньощелепний синусит на основі використання інтегрального коефіцієнту запалення. Обґрунтовано нові перспективні підходи у діагностиці, лікуванні і реабілітації хворих із запальними процесами верхньощелепних пазух.

Практичне значення роботи. Запропоновано і розроблено ефективний, безпечний та економічний метод фотодинамічної терапії запальних захворювань верхньощелепних пазух (патент України на корисну модель № 20336). Метод дозволяє його використання в умовах поліклініки та стаціонару. Є ефективним при наявності антибіотикорезистентних штамів збудників, у разі неможливості призначить хворим антибіотики.

При проведенні ФДТ можливо використовувати як лазерне так і світлодіодне випромінювання, яке дає можливість отримати антибактеріальний ефект при поєднанні з барвниками-фотосенсибілізаторами. Перевага світлодіодного випромінювання полягає в низькій вартості та можливості автономного енергозабезпечення (патент України на промисловий зразок №7557).

Для лабораторної оцінки ефективності лікування запальних захворювань верхньощелепних пазух доцільно використовувати показники інтегрального коефіцієнта запалення, рівня білкових фракцій крові, бактеріологічного, цитологічного дослідження мазків-відбитків із середнього носового ходу.

Отримані результати використовуються у педагогічному процесі ЛОР - кафедр та при лікуванні хворих у ЛОР - відділеннях, лікувально - профілактичних закладах різного рівня.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено інформаційний та патентний пошук, проаналізовано спеціальну літературу. Експериментально досліджено вплив світлового випромінювання з барвниками на Staphylococcus aureus, який забезпечує знищення збудника внаслідок фотодинамічного ефекту. Підібрані оптимальні концентрації барвників та параметри світлового випромінювання, експериментально доведена безпечність їх впливу на слизову оболонку порожнини носу. На підставі експериментальних даних самостійно розроблена методика лікування запальних захворювань приносових порожнин. Автор самостійно провів ендоскопічне дослідження носової порожнини у хворих, які входили до груп дослідження; виконав ендоскопічні хірургічні втручання, здійснив всі лікувальні та діагностичні маніпуляції, забір бактеріологічного та цитологічного матеріалу. Самостійно провів аналіз та статистичну обробку результатів клініко-інструментальних, біохімічних, цитологічних та бактеріологічних досліджень. У патентах, розроблених разом із співавторами, особистий внесок дисертанта полягає в розробці, проведенні клінічних досліджень, оформленні патентів.

Всі методи та наукові положення розроблені автором особисто, та під керівництвом доктора медичних наук, професора С.М.Ромаєва.

Клінічна частина дисертаційної роботи була виконана під керівництвом заслуженого діяча науки та техніки України, завідувача кафедри оториноларингології та дитячої оториноларингології Харківської медичної академії післядипломної освіти, д.мед.н., професора Г.І. Гарюка.

Світлодіодне обладнання було розроблено спільно зі співробітниками НТК «Інститут монокристалів», відділення оптичних напівпровідникових кристалів (зав. відділення д.т.н. В.П. Камарь) під керівництвом д.т.н. Ю.А.Загоруйко.

Клінічні, біохімічні, цитологічні дослідження проводилися на базі клінічної лабораторії міської клінічної лікарні №30 м. Харкова (зав. лабораторією І.С.Кармазіна; головний лікар В.А.Кулініч).

Бактеріологічні дослідження виконувалися на базі Інституту мікробіології та імунології їм. І.І.Мечникова АМН України (директор - академік Ю.Л.Волянський), спільно зі співробітниками лабораторії краплинних інфекцій (провідний науковий співробітник, к.мед.н. О.Б.Колоколова, провідний науковий співробітник, к.мед.н. Л.Г.Верезуб, старший лаборант І.В.Бобирєва).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлено й обговорено на наукових форумах: науково-практичній конференції «Сімейна медицина - досягнення і перспективи» (Харків, 2002); науково-практичній конференції «Нові хірургічні технології» (Чернівці, 2005); ХХIII Міжнародній науково-практичній конференції «Применение лазеров в медицине и биологии» (Миколаїв, 2005); ХХVI Міжнародній науково-практичній конференції «Применение лазеров в медицине и биологии» (Ялта, 2006); Щорічній традиційній весняній конференції українського наукового медичного товариства оториноларингологів «Запальні та алергічні захворювання ЛОР-органів» (Ялта, 2007).

Впровадження результатів дослідження в практику. Методика фотодинамічної терапії запальних захворювань верхньощелепних пазух, яка описана в дисертаційній роботі, використовується для навчання лікарів-оториноларингологів методам лікування параназальних синуситів на кафедрі оториноларингології Харківського Національного медичного університету та на кафедрі оториноларингології та дитячої оториноларингології Харківської медичної академії післядипломної освіти, а також на клінічних базах обласної клінічної лікарні (КЗОЗ ХОКЛ), міської клінічної лікарні № 30 м. Харкова, у ЛОР - відділенні залізничної лікарні м. Донецька, у ЛОР - відділенні залізничної лікарні м. Кременчук.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена традиційно і складається з введення, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, двох розділів результатів власних досліджень, аналіз та обговорення результатів досліджень, висновків і практичних рекомендацій, списку використаної літератури. Робота викладена на 185 сторінці друкованого тексту, ілюстрована 30 таблицями і 41 рисунками. Список літератури містить 227 джерел, 92 з них - латиницею.

Публікації за темою дисертації. За матеріалами дисертації надруковано 10 публікацій: 3 статті - в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 7 - у тезах доповідей наукових конференцій. Оформлено 3 деклараційних патенти України.

основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження.

В експерименті in vitro вивчено вплив антисептиків, що мають власне забарвлення, на збудник запальних захворювань верхньощелепних пазух та іншої ЛОР - патології. Таким збудником виявився S. аureus (висівався більш, ніж у 30% випадків). До даних барвників були підібрані джерела випромінювання, при дії яких у присутності барвника-фотосенсибілізатора спостерігається антибактеріальний ефект, в основі якого лежить фотодинамічна інактивація патогенного мікроорганізму.

В експерименті використовувалися п'ять концентрацій розчинів: 0,01, 0,02, 0,04, 0,2 і 1% метиленового синього, генціан віолета, еозину, діамантового зеленого, толуїдинового синього. Ріст золотистого стафілокока (штам АТСС 25923) визначався по зростанню, де 0 - відсутність росту; I - дуже скудний ріст; II - скудний ріст (до 10 колоній); III - помірний ріст (від 10 до 50 колоній); IV - густий ріст (більш 50 колоній), згідно наказу №535 МОЗ СРСР від 22.04.1985 року. За позитивний результат експерименту прийнято 0 ступінь зростання (відсутність росту мікроорганізму).

Вивчався вплив лазерного випромінювання (апарат фізіотерапевтичний лазерний, АФЛ-2 (вихідна потужність 15 мВт), світлодіодного випромінювання (напівпровідникові світлодіоди (ГОСТ 23448-79) - зелений (1,6 мВт), ультрафіолетовий (3,6 мВт), червоний (12 мВт), синій (2 мВт)) на

S. аureus (штам АТСС 25923). Було обрано випромінювання в дозах 0,1; 0,3; 0,5; 3,6; 7,2 Дж.

Експозиція барвника зі збудником складала 15, 30, 60 хв, 24 год при температурі 37^о С в умовах термостату (ТС-80М-2).

За експеримент було зроблено 120 посівів для кожного барвника в шістьох серіях досліджень, усього більше 3000 посівів.

З метою вивчення токсичної дії на миготливий епітелій слизової оболонки носа і приносових пазух водного розчину діамантового зеленого в концентрації 0,04; 0,2; 1% було поставлено експеримент. За модель було обрано миготливий епітелій стравоходу жаби ставкової (Rana), вид (esculenta). 24 тварини були поділені на 4 групи досліджень по 6 осіб на кожну концентрацію, та контрольну групу (В.П. Нечипоренко зі співавт., 1991; С.З. Піскунов зі співавт. 1983; І.П.Западнюк, 1962).

Клінічна частина. Усього обстежено 105 хворих у віці 18-63 років. Було діагностовано гнійне запалення верхньощелепних пазух. Ураховуючи мету і задачі досліджень, хворих розподілили на дві групи, залежно від способу лікування верхньощелепного синуситу. Першу групу А (контрольну) склали хворі з гострим гнійним верхньощелепним синуситом (21 пацієнт - 38,1%) і загостренням хронічного гнійного верхньощелепного синуситу (34 хворих - 61,9%). Їм призначена базисна терапія (цефтріаксон), симптоматична терапія та інтрасинусове введення розчину антибіотика (залежно від чутливості виділеної мікрофлори) з подальшим опромінюванням ураженої пазухи інфрачервоним лазерним випромінюванням зі скануючою насадкою при довжині хвилі 0,89 мкм, вихідній потужності 5 мВт (установка лазерна терапевтична ЛАМ-350). Загальна кількість хворих групи А - 55 осіб.

Другу групу Б (дослідну) склали хворі з гострим гнійним верхньощелепним синуситом (15 осіб - 30%) і загостренням хронічного гнійного верхньощелепного синуситу (35 осіб - 70%). Хворі одержували загальну антибіотикотерапію цефтріаксоном, симптоматичну терапію та місцеву фотодинамічну терапію за авторською методикою: введення у верхньощелепну пазуху антисептика-фотосенсибілізатора з подальшим опромінюванням даного розчину джерелом світлового випромінювання при довжині хвилі, відповідній піку оптичного поглинання даного фотосенсибілізатора (патент України №12009, 2006). У клініці використовувався барвник-фотосенсибілізатор діамантовий зелений, 0,04%-й водний розчин, який в експерименті мав максимальний фотодинамічний ефект. Застосовували лазерне випромінювання червоного спектра, яке дало можливість доставити випромінювання по світловоду до верхньощелепної пазухи без великих енергетичних втрат. Для цієї процедури використано апарат фізіотерапевтичний лазерний АФЛ-2, випромінювання при довжині хвилі 0,63 мкм, потужність на виході світловоду 12 мВт. Загальна кількість хворих групи Б - 50 осіб.

Серед загальної кількості обстежених особи чоловічої статі склали 72 (68,6 %), жіночої - 33 (31,4 %). У віці від 31 до 50 років - 60 хворих (57%). Більшість пацієнтів відчувала нездужання до п'яти днів (69,5%), частіше після перенесеної гострої респіраторної вірусної інфекції або переохолодження. Основними скаргами пацієнтів на час госпіталізації були відчуття важкості, біль у лицевій ділянці з боку запаленої пазухи (64,8%). Біль мав дифузний характер, посилювався при фізичному навантаженні і розумовій перевтомі. Крім головного болю, пацієнти відзначали утруднення носового дихання (46,7%), загальну слабкість і нежить, зниження працездатності (93,3%). Виділення з носу були слизисті, гнійні, серозні. У 13,3% випадків витікання були відсутні через блок співустя. При гострому запаленні переважали ознаки загальної інтоксикації організму - слабкість, загальна стомлюваність, міалгія (13,3%), підвищення температури тіла (36,2%), чихання (20%).

Кожному хворому призначали загальне клінічне обстеження. Ендоскопічне дослідження проводилося під місцевою аплікаційною анестезією 3%-м розчином дікаїну на першу, третю, п'яту, сьому доби лікування. Процедура проводилась. Використовувалися ендоскопи переважно діаметром 4,0 мм з кутом 0 і 30° фірми «Karl Storz» (Німеччина), «Еліпс» (Росія). При необхідності зображення виводилися на екран монітора «Sony» (Японія) цифровою відеокамерою «Еліпс» (Росія).

Рентгенологічне дослідження проводилося всім пацієнтам під час госпіталізації, а в деяких випадках - при виписці. Приносові пазухи обстежували на апараті «Рентген-40».

Спіральну комп'ютерну томографію приносових пазух носа проводили в діагностичному відділенні КЗОЗ ХОКЛ м. Харкова на томографі SIEMENS. При необхідності призначалося обстеження зубо-щелепної системи на предмет проникнення коренів зубів у верхньощелепну пазуху, наявності запальних змін у перидентальній зоні.

Стан рухової активності миготливого епітелію оцінювали за допомогою класичного «сахаринового» тесту (С.З.Пискунов, Г.З. Пискунов, 1991).

Бактеріологічне дослідження мазків зі слизової оболонки середнього носового ходу і вмісту верхньощелепних пазух проводилося згідно методичнихі рекомендації МЗ України (1985). З метою інтерпретації кількісних співвідношень у мікробних асоціаціях визначали кількість колоній утворюючих одиниць (КУО) в 1 мл змиву із синусів (методичні рекомендації МЗ СРСР, 1983; В.І. Кочеровець, 1986). Постановку антибіотикограм здійснювали дискодифузійним методом відповідно до прикладених інструкцій і рекомендацій Міжнародного комітету з клінічних лабораторних стандартів (National Committee for Clinical Laboratory Standarts, 1994). Визначалася чутливість до 18 та 2 антисептиків - хлорофіліпту та ектерициду. Чутливими вважалися антибіотики з мінімальною знищувальною концентрацією (МЗК) до 32 мкг/мл, стійкими - вище 250 мкг/мл.

Цитологічне дослідження мазків-відбитків із середнього носового ходу проводилося з метою з'ясування форми верхньощелепного синуситу, ступеню запальної реакції, перебігу запального процесу. Мазки фарбувались за методом Романовського-Гімзи (азур-еозином).

Інтегральний коефіцієнт запалення (ІКЗ) обчислювався за даними клінічного аналізу крові згідно з методикою, запропонованою О.М. Чернишовою із співавт. (2001), за формулою:

Де СЯЛ -сегментоядерні нейтрофіли, %;

Л - лімфоцити, %; ПЯЛ - паличкоядерні нейтрофіли, %;

ШОЕ - швидкість осідання еритроцитів;

ММ - мета мієлоцити, % (при відсутності їх не враховують);

Е - еозинофіли, (якщо у формулі відсутній, або «зрідка» підставляється число 0,5), %.

Цей коефіцієнт є прогностичним критерієм одужання, його рахували на початку лікування, на третю, п'яту добу, а також на момент виписки зі стаціонару. При значенні ІКЗ 0,01-0,69 діагностували відсутність запалення; 0,70-1,19 - ризик розвитку запалення; 1,20-1,9 - приховану запальну реакцію; 2,0-9,9 - слабо виражене запалення; 10-24,9 - помірно виражене запалення; 25-79,5 - виражене запалення; 80 і більше - надто виражене запалення.

Білки сироватки крові досліджувалися для виявлення загальної реакції організму на інфекційно-запальний процес за допомогою скануючого денситометра DM 2120 в агарозному гелі, виробництва Великобританії, за фірмовою методикою. Дослідження дозволило визначити наявність, та ступінь важкості запального процесу. Зміни якісних і кількісних показників білкових фракцій так само є одним з критеріїв одужання пацієнта.

Фотодинамічна терапія проводилась у першій половині дня у спеціальному приміщенні з дотриманням усіх правил асептики й антисептики. Після пункції верхньощелепної пазухи голкою Куліковського пазуха дренувалася одноразовим тефлоновим катетером. При промиванні верхньощелепної пазухи фізіологічним розчином через катетер перша порція вмісту пазухи аспірувалася одноразовим стерильним шприцом і відправлялася для бактеріологічного дослідження в пробірці з тіоглікольовим середовищем. Після промивання в пазуху вводився 0,04%-й водний розчин діамантового зеленого. Процедура проводилась у положенні хворого лежачи на боку або сидячи з нахилом голови в бік ураженої пазухи. Після 5-хв експозиції барвника пазуха опромінювалась лазерним випромінюванням довжиною хвилі - 0,63 мкм, з потужністю 12 мВт, експозицією 10 хв (гелій-неоновий лазер АФЛ-2) через кварцовий світловод, кінець якого запаяний у вигляді сфери для рівномірного освітлення стінок пазухи. Світловод через катетер або голку Куліковського занурювався у розчин барвника-фотосенсибілізатора, який заповнював верхньощелепну пазуху. Після процедури розчин барвника вимивався фізіологічним розчином або дистильованою водою до отримання прозорих промивних вод. Призначалося від трьох до п'яти сеансів.

Критерії ефективності лікування. Позитивними результатами лікування були одужання (відсутність скарг і об'єктивних ознак синуситу, відновлення носового дихання і мукоциліарного кліренсу, нормалізація цитологічної картини, показників білкових фракцій крові, інтегрального коефіцієнту запалення і відсутність рецидивів захворювання за досліджуваний період); покращення стану (ремісія при збереженні деяких симптомів - періодичне утруднення носового дихання, наявність мізерних слизистих виділень з носа при нормальних лабораторних показниках); без змін (відсутність позитивної динаміки місцевих симптомів або короткочасна ремісія з подальшим погіршенням стану і рецидивом процесу).

Всі одержані дані підлягали варіаційно-статистичному аналізу (С.М. Лапач, А.В. Губенко, П.М.Бабіч, 2000).

Результати власних досліджень

Експериментальна частина досліджень.

Були визначені піки оптичного поглинання фотосенсибілізаторів та антисептиків, які найчастіше використовуються в медицині і мають власне забарвлення: 1 %-й водний розчин метиленового синього, генціан віолета, еозину, діамантового зеленого, толуїдинового синього. У ближній інфрачервоній частині оптичного діапазону зон поглинання електромагнітного випромінювання не отримано. Більша частина їх розташована у видимій частині оптичного діапазону (в синій, зеленій, та найширша - червона зона, довжина хвилі 0,59-0,76 мкм). Розчини діоксидину та фурациліну виявились оптично “прозорими” для випромінювання видимого діапазону.

У першій серії експериментів було досліджено вплив барвників на ростові властивості S. аureus (штам АТСС 25923) у різних концентраціях, протягом різного терміну дії. Оптимальна експозиція з барвником - 15 хв. Максимальна антибактеріальна дія була виявлена у барвника генціан віолета. При всіх концентраціях розчину встановлена достовірна відмінність від контролю (р<0,0001); при концентрації 1% спостерігався бактерицидний ефект при 15 хв експозиції. Другим за активністю виявився діамантовий зелений (починаючи з 0,02%-ї концентрації було отримано бактеріостатичний ефект, р<0,05); при концентрації 1% ростові властивості золотистого стафілокока знижувались до 10-25 колоній. Але цього було не достатньо для досягнення бактерицидного ефекту. У решті випадків достовірної відмінності від контролю одержано не було (р0,05).

У другому досліді вивчали дію світлового випромінювання ультрафіолетової та видимої частин спектрального діапазону на ростові властивості золотистого стафілокока. У ході експерименту була виявлена відсутність антибактеріального ефекту в дозах випромінювання 0,1-7,2 Дж. У всіх дослідженнях результати були однакові: достовірної різниці від контрольного посіву не спостерігалося (р0,05). Отримано четверту ступінь зростання колоній золотистого стафілокока, ці результати співпадають з літературними даними (Л.Ю. Орехова із співавт., 2002). При лазерному та світлодіодному випромінюваннях результати були однаково негативними.

У третій частині експерименту була встановлена наявність фотодинамічного ефекту при комбінованій дії барвників і світлового випромінювання (світлодіодного й лазерного). Дослідження було проведено за авторською методикою (патент України №12009), що дозволило вибрати барвник-фотосенсибілізатор, який має високий рівень антибактеріальної активності. Встановлено бактерицидний ефект при комбінованій дії генціан віолета при випромінюванні з довжиною хвилі 0,59-0,76 мкм. Однак фотодинамічний ефект не спостерігався, оскільки сам генціан віолет має високу антибактеріальну активність. Достовірної різниці між 1 та 3 дослідженнями для генціан віолета отримано не було (р0,05). Тоді як для діамантового зеленого фотодинамічний ефект було отримано: відмічена достовірна різниця між 1 та 3 дослідженнями (р<0,05). Інші барвники також володіли протимікробною дією, але бактерицидного ефекту при вивчених параметрах отримано не було (концентрація барвників 0,1-1%, потужність випромінювання 0,1 до 7,2 Дж).

Діамантовий зелений (Viride Nitents), реєстраційне посвідчення № Р. 09.02 / 05290, Наказ МОЗ України 10.09.02 №335) є готовою лікарською формою. Робочий розчин діамантового зеленого (0,04%-й водний розчин) готується ex tempore на підставі додатка 5.N.1. «Екстемпоральні лікарські засоби» Національної Державної Фармакопеї України. Розчин відноситься до однокомпонентних водних (спиртових) розчинів, які готують у лікарняних аптеках згідно з вимогами науково-технічної документації (Приложение 5 к инструкции по приготовлению в аптеках лекарственных форм с жидкой дисперсионной средой к Приказу МЗ Украины №197 от 07.09.93.). Даний фотосенсибілізатор повинен відповідати всім вимогам безпеки і не виявляє токсичної дії на миготливий епітелій слизової оболонки носа і приносових пазух. З цією метою було вивчено вплив різних концентрацій водного розчину діамантового зеленого на транспортну функцію миготливого епітелію стравоходу жаби. Навіть 1%-й водний розчин діамантового зеленого не викликає паралічу війчастого епітелію і є безпечним, час тесту склав 54,1±2,7 с; при концентрації 0,04% - 39,8±2,3 с (р<0,001 при порівнянні з впливом фізіологічного розчину).

Таким чином, для подальших досліджень нами був обраний - 0,04%-й розчин діамантового зеленого як найбільш ефективний фотосенсибілізатор і світлове випромінювання червоної частини спектра (л= 0,63 мкм) щільністю потужності 12 мВт/см². Таке поєднання дозволяє одержати бактерицидний ефект відносно збудника верхньощелепних синуситів - золотистого стафілокока.

Клінічна частина досліджень. За даними клінічних спостережень у ході проведеного лікування у пацієнтів обох груп спостерігалася позитивна динаміка. Нормалізувалася риноскопічна картина: зникав набряк слизової оболонки носа, остання набувала блідо-рожевого кольору; збільшувався об'єм верхньощелепних пазух. У хворих основної групи виражених скарг при виписці не було. В контрольній групі до лікування на виділення з носа різного ступеня і характеру скаржилося 44(80%) пацієнта, а на десяту добу лікування лише 4(7,3%) хворих контрольної групи та один пацієнт основної групи (2%). При цьому виділення з носа носили скудний слизовий характер. Супутня патологія даної групи хворих - вазомоторний риніт. У пацієнтів основної групи відмічено посилення виділень з носа в перші дні лікування. Вони ставали більш рідкими, при цьому слідів барвника у виділеннях не спостерігалося. Утруднення носового дихання до лікування відзначалося за рахунок набряку слизової оболонки носа і наявності рясних патологічних виділень. У контрольній на це скаржилося 34(61,8%) пацієнти, в основній - 35(70%). Після лікування на утруднення носового дихання в групі А скаржилося 4(7,4%) пацієнта, а в групі Б - 2(4%). При цьому. в групі А цей симптом викликав набряк слизової оболонки носа, а в групі Б - скривлення носової перегородки. Пацієнтам групи Б було запропоновано оперативне лікування. В основній групі Б такі показники, як головний біль, порушення носового дихання, нюху, регресували значно швидше - вже на третій день ці скарги зникали. Стан хворих групи А покращувався на п'ятий день лікування.

При бактеріологічному обстеженні пацієнтів було встановлено бактерійну поліетіологичність захворювання. При гострих верхньощелепних синуситах у монокультурі найчастіше висівався епідермальний стафілокок (45,3%). При хронічних синуситах він визначався в 29,5% випадках. Золотистий стафілокок так само мав високий відсоток висіву (відповідно 14,4 та 18,6%). При хронічних процесах у верхньощелепних пазухах асоціації мікроорганізмів спостерігалися в три рази частіше, ніж при гострих. Асоціації були представлені комбінацією двох, трьох і в одному випадку чотирьох мікроорганізмів. Для хронічних процесів також була характерна наявність спороутворюючої флори. В обох групах високий відсоток посіву мав піогенний стрептокок (12,5 та 9,8%). У 14% випадків посів росту не дав. Streptococcus рneumoniae став причиною запалення верхньощелепних пазух у 15 (7,3%) хворих. У 2,4% випадках була виділена грибкова флора (Candida albicans). Визначена чутливість виділеної мікрофлори до 18 антибіотиків, що належать до основних груп, і 2 антисептиків. Спостерігається повна відсутність чутливості до антибіотиків пеніцилінового ряду золотистого стафілокока, дифтеритної палички, піогенного стрептокока і асоціацій збудників. Відмічена висока резистентність до цієї групи антибіотиків епідермального стафілокока, який, за нашими даними, є одним з основних збудників верхньощелепних синуситів. Препаратами вибору відносно епідермального стафілокока залишаються цефазолін (81%), антибіотик резерву - ріфампіцин (85%), цифран (87,5%) і гентаміцин (83,3%). Ципролет виявив високу активність практично до всіх збудників (69 - 98%), за винятком піогенного стрептокока, стійкість якого до ципролету склала 64,9%. Чутливість до препарату тієї ж групи норфлоксацину була декілька нижче і склала 51 - 89%. Цифран є активним відносно всіх представлених мікроорганізмів; особливо до асоційованої флори (92%), що дуже важливе при лікуванні хронічних процесів. Цефтріаксон так само має високу активність відносно мікробних асоціацій (83%), але практично «не працює» за наявності епідермального стафілокока. Хлорофіліпт не втрачав своєї активності до стафілококів, що дозволяє використовувати його з метою санації стафілококових бактеріоносіїв. Високий відсоток резистентності мікроорганізмів був відмічений до ектерициду (у середньому 80%).

Після проведеного лікування при повторному мікробіологічному дослідженні в перший тиждень після виписки у хворих групи Б патогенна флора не висівалася. В групі А у 3 хворих була висіяна грибкова флора, яка раніше не виявлялась. Через місяць після лікування в групі А загальна бактерійна зараженість слизової оболонки носа склала 10⁴-10⁵ КУО/мл. Бактеріологічна картина була представлена сапрофітною і патогенною флорою: епідермальним та золотистим стафілококами, рівень яких знизився до 29% (з 59% до лікування) при гострих процесах і до 35%(з 53%) при хронічних. Відмічена висока резистентність останніх до антибіотиків широкого спектру дії (до 30%). Були також видалені дріжджоподібні гриби (6%). Pseudomonas aeruginosa, Streptococcus рneumoniae висіяні не були. У групі Б середній рівень бактерійного обсіменіння склав 10²-10³ КУО/мл і був нижчим, ніж у групі А. Асоціацій виділено не було. Флора представлена сапрофітами Staphylococcus еpidermidis, Corynebacterium hofmani та ін. (72%).

Ендоскопічні дослідження порожнини носа дозволили виявити зміни в обох групах. Звуження носового клапана встановлено однаково як у пацієнтів з гострим верхньощелепним синуситом, так і з хронічним (30,5 і 36,2% відповідно). Дана патологія обумовлена викривленням носової перегородки травматичного і природженого характеру. Бульозну зміну середньої носової раковини при гострих і хронічних верхньощелепних синуситах діагностовано в 20% випадків (7 та 14 осіб відповідно). У 16 пацієнтів (16,9%) була виявлена парадоксально зігнута середня носова раковина. Аденоїдні вегетації різного ступеня гіпертрофії на куполі носоглотки було діагностовано у 39(37%) хворих.

За даними ІКЗ на момент госпіталізації переважали пацієнти з ознаками прихованого (42 особи, 40,0%) і слабо вираженого запального процесу (36 осіб, 34,3%). Після проведеного лікування в обох групах спостерігалося зниження ІКЗ більш, ніж в 4,5 рази що складало при гострих процесах 0,7±0,14 (група А) та 0,6±0,66 (група Б); відповідно при хронічних 1,0±0,15 (група А) та 0,8±0,29 (група Б).

Інтегральний коефіцієнт запалення після лікування залишався вище при хронічних синуситах, ніж при гострих. Достовірної відмінності в групах з гострим гнійним верхньощелепним синуситом до десятої доби лікування ми не одержали (р0,05), але в групі Б він почав знижуватися раніше. Вже на третю добу у хворих даної групи при гострому запаленні показник складав 2,1±0,32 (р<0,001), тоді як в групі А такий рівень був досягнутий на п'яту добу. При виписці у групах хворих із загостренням хронічного гнійного синуситу відмічена тенденція до відмінності (р>0,01).

При проведенні сахаринового тесту було встановлено: у першу добу лікування третя ступінь порушення транспортної активності миготливого епітелію слизової оболонки порожнини носа спостерігалася у 66,7% хворих з гострим синуситом (група А) і в 73,3% (група Б). Час сахаринового тесту склав 62,2±3,3 і 63,4±4,3 хв відповідно. У хворих із загостренням хронічного гнійного верхньощелепного синуситу на початку лікування так само переважав третій ступінь порушення транспортної активності епітелію 64,7% (група А) і 54,3% (група Б). Час сахаринового тесту склав в цих групах 59,3±2,9 і 58,4±2,7 хв відповідно. На момент надходження хворих до стаціонару клінічні групи були однорідні (р0,05). Починаючи з третьої доби лікування відмічено розходження між підгрупами А_гостр. і Б_гостр. (р<0,05). Третій ступінь порушення транспортної активності миготливого епітелію спостерігався у 52,3% пацієнтів підгрупи А_гостр., у 13,3% підгрупи Б_гостр.; у підгрупах із загостренням хронічного гнійного верхньощелепного синуситу - 26,5% (А_хр), та - 22,9% (Б_хр.). Після п'ятої доби лікування виявлялася нормалізація тесту, але скоріше це відбувалось у пацієнтів групи Б (р<0,05). На момент виписки хворих зі стаціонару відбулася нормалізація часу сахаринового тесту в 93,3 і 82,9% хворих у підгрупах Б_гостр і Б_хр, тоді як у підгрупах А_гострі А_хр. в 61,9 і 70,6% хворих відповідно (р<0,05). При порівнянні з контролем на 10 добу лікування підгрупа А_хр має достовірну відмінність (р<0,05), у той час як підгрупа Б_гостр. та Б_хр відмінностей немає (р0,05).

Клітинний склад мазків-відбитків зі слизової оболонки середнього носового ходу відображав динаміку запального процесу. Порівняння проводили з контрольною групою здорових людей. Так, на початку лікувального процесу у мазках переважали сегментоядерні нейтрофіли, які склали 87,9% в групі А (n=30) та 89,5% в групі Б (n=31). При цьому частка циліндрового епітелію у середньому була 9%. На початку лікування між собою групи не відрізнялись (р0,05) і мали достовірну відмінність від контролю (р<0,01). У групі Б нормалізація кількості циліндрового епітелію відбулась швидше 90%, тоді як у групі А цій показник склав 83,17%. Останні дані мали тенденцію до відмінності (р>0,05). Встановлена відмінність рівня нейтрофілів у мазках-відбитках із середнього носового ходу пацієнтів у двох порівнюваних групах: у групі А після лікування сегментоядерні нейтрофіли склали 14,7%, у групі Б - 4,1%. Достовірної різниці даних риноцитограм у хворих через 1 місяць після лікування і у здорових осіб не виявлено (р0,05).

Дослідження білкових фракцій у плазмі крові дозволило проконтролювати динаміку запального процесу і служило допоміжним критерієм оцінки одужання пацієнтів. У групах з гострим верхньощелепним синуситом до лікування визначалася протеїнограма, характерна для гострого запального процесу: підвищення б1-, б2-глобулінів до 6,19 і 14,51% відповідно на фоні нормальних показників в- і г-глобулінів. У пацієнтів з хронічним запаленням верхньощелепних синусів спостерігалось незначне підвищення рівня б2-глобулінів (13,8±0,60% у групі А; 14,4±0,48% у групі Б) і високий рівень г-глобулінів в усіх пацієнтів даних груп (24,5±0,41% у групі А та 24,5±0,57% у групі Б). Також встановлена однорідність і схожість даних за ступенем запального процесу у групах, на що вказувала відсутність достовірної різниці рівня показників між основною і контрольною групами (р0,05).

Після лікування у 32% пацієнтів групи А з гострим гнійним верхньощелепним синуситом вміст б2 глобулінів залишався декілька вищим за норму - (12,1±0,75%) на фоні збільшення г-глобулінової фракції (20,1±0,82%), тоді як в групі Б ці показники наближалися до норми у 89% хворих на гострий гнійний верхньощелепний синусит. В обох групах пацієнтів з гострими верхньощелепними синуситами показники в-глобулінової фракції зберігалися вище за норму і складали 14,6±0,54% (А_гостр) і 14,4±0,76% (Б_гостр). У пацієнтів із загостренням хронічного верхньощелепного синуситу зберігався вище норми рівень показників в-глобулінової фракції і складав у групі А 16,2±0,61% та групі Б 17,2±0,49%. Рівень г-фракції відновлювався швидше у пацієнтів із загостренням хронічного процесу. В групі Б до 10 доби в 70% хворих даної групи показник зменшився до нормального і складав 19,9±0,58%. У хворих групи А із загостренням хронічного верхньощелепного синуситу рівень г-фракції прийшов до норми лише в 59% випадках; в інших осіб спостерігалась тенденція до нормалізації. В цій групі рівня г-глобулінової фракції на 10-14 добу склав 21,4±0,42%, що свідчить про наявність залишкових явищ запалення. Через місяць після виписки у всіх хворих показники г-фракції були в межах норми. При обстеженні на десяту добу лікування виявлено, що в контрольній групі А одужали 13 (61,9%) хворих з гострим верхньощелепним синуситом, 24 (70,5%) із загостренням хронічного верхньощелепного синуситу. Поліпшення стану хворих у даній групі спостерігалося в 8 (38,1%) випадках гострого синуситу та в 10 (29,41%) випадках хронічного.

В основній групі Б одужання спостерігалося в 14 пацієнтів (93,3%) з гострим верхньощелепним синуситом та в 30 хворих (85,7%) з хронічним. Поліпшення стану хворих у групі Б спостерігалося в 1(6,6%) та 5(14,2%) випадках відповідно. Результати лікування в цій групі були достовірно кращими, ніж у контрольній групі, причому це простежувалося як у групі хворих з гострими верхньощелепними синуситами, так і в групі з загостренням хронічних верхньощелепних синуситів. Так, у групі А ліжко-день склав 9,2±1,5, а в групі Б - 7,6±1,2. У цілому відсоток одужання в групі Б був на 21% вище, ніж у групі А.