Популяційна оцінка внеску факторів ризику серцево-судинних захворювань в смертність за даними 20-річного проспективного дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Національний науковий центр

"Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска"

УДК: 616.12-02: 312.2 "45=20"

14.01.11 - кардіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ПОПУЛЯЦІЙНА ОЦІНКА ВНЕСКУ ФАКТОРІВ РИЗИКУ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В СМЕРТНІСТЬ ЗА ДАНИМИ 20-РІЧНОГО ПРОСПЕКТИВНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Кваша Олена Олександрівна

Київ - 2008



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска” АМН України, м. Київ.

Науковий консультант: доктор медичних наук Горбась Ірина Михайлівна,

Національний науковий центр “Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска” АМН України, завідуюча відділом популяційних досліджень.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Єна Лариса Михайлівна, Державна установа “Інститут геронтології АМН України”, завідуюча відділом клінічної та епідеміологічної кардіології, м. Київ;

доктор медичних наук, професор Жарінов Олег Йосипович, професор кафедри кардіології та функціональної діагностики Національної медичної академії післядипломної освіті ім. П.Л. Шупика МОЗ України;

доктор медичних наук, професор Лизогуб Віктор Григорович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри факультетської терапії № 2.

Захист відбудеться 20.01.2009 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01 при Національному науковому центрі “Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска АМН України (03680 МСП, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска” АМН України (03680 МСП, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5).

Автореферат розісланий 18.12.2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Деяк С. І.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хвороби системи кровообігу (ХСК) міцно утримуючи перше місце серед причин смертності в економічно розвинених країнах, впливають на середню тривалість життя і наносять великі економічні збитки суспільству через непрацездатність, інвалідність та передчасну смертність населення потенційно активного віку (Arciero T.J. et al., 2004; Lopez A.D. et al., 2006; Chauhan U., 2007). За останні 30 років накопичено величезний міжнародний досвід у розумінні механізмів їх розвитку, формуванні концепції факторів ризику (ФР), розробці політики і стратегії профілактики ішемічної хвороби серця (ІХС) і мозкового інсульту (Levi F., 2002; Berg C.M., 2005; Laatikainen T. et al., 2005; Chauhan U. 2007; Воробьев Е.Н., 2006). Згідно з теорією серцево-судинного континууму, виникнення основних ХСК передбачає безперервний розвиток патологічного процесу від ФР до смерті хворого. Для успішної профілактики серцево-судинних захворювань (ССЗ) необхідно впливати на більш ранні ланки цього порочного кола, тобто на ФР (Bronnum-Hansen H., 2002; Beaglehole R., Yach D., 2003; Оганов Р.Г., 2006).

Стратегія модифікації ФР, яку взяли на озброєння розвинені країни і яка цілеспрямовано та послідовно впроваджується в життя, сприяла зменшенню смертності від ССЗ на 30-50 % і зумовила стійку позитивну динаміку показників здоров'я населення (McGovern P. et al., 2001; Vartiainen E., 2003; Jemal A. et al., 2005; Powles J.W. et al., 2005; Unal B. et al., 2005).

На жаль, в Україні спостерігається протилежна тенденція: за останні 20 років захворюваність на ХСК збільшилася в 4 рази, а рівень смертності від них - на 36,5 % (Коваленко В.М., Дорогой А.П., 2005; Гайдаєв Ю.О., 2007). Вкрай несприятливим є «омолодження» серцево-судинної патології. За даними офіційної статистики з 2004 р. ХСК посідають перше місце в структурі причин смерті працездатного населення, випереджаючи травми, отруєння і нещасні випадки (Коваленко В.М., 2004, 2006; Лібанова Е.М., 2007).

Оскільки рівень летальності від основних ССЗ не змінився, можна припустити, що зростання смертності в основному зумовлене її збільшенням серед осіб з недіагностованими захворюваннями або без серцево-судинної патології, але з різним ступенем ризику смерті від неї. Розглядаючи з цих позицій проблему високої серцево-судинної смертності в країні, стає очевидно, що вирішити її тільки за рахунок широкого впровадження сучасних високотехнологічних способів лікування неможливо.

Різні організаційні моделі надання профілактичної медичної допомоги населенню, що діють за кордоном, не можуть бути механічно перенесені в умови охорони здоров'я інших країн, у тому числі й України, з багатьох причин, основними з яких є соціальні, культурно-побутові, економічні й епідеміологічні (Arnett D.K. et al., 2002; Emberson J. et al., 2004; Hoyert D.L. et al., 2006). Тому при всій спільності формування епідеміологічних умов і можливості врахування вже отриманого досвіду для прийняття адресних і ефективних управлінських рішень у галузі охорони здоров'я людей необхідна повна і достовірна інформація про поширеність ФР у популяції конкретного регіону/країни, динаміку цих показників протягом тривалого часу і їх вплив на рівень смертності чоловіків і жінок.

Досвід країн, які досягли успіхів у зміцненні здоров'я населення і зниженні захворюваності та смертності, показує, що методологічною основою для визначення пріоритетів систематичної боротьби з таким масовим явищем, як серцево-судинна патологія, є комплексні популяційні дослідження. Серед великої кількості завдань, які необхідно вирішувати при організації профілактичних програм, ключовими є визначення факторів, що відіграють головну роль у формуванні смертності від ССЗ у конкретній популяції, а також вивчення профілю ризику (ПР) населення на основі створення наукової бази даних, що дозволяє оцінювати не тільки початкову ситуацію і стежити за її динамікою, а й прогнозувати зміни в стані здоров'я населення за найбільш інформативними параметрами.

Відсутність подібних робіт в Україні визначає актуальність, мету і задачі цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукових тем відділу популяційних досліджень ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України: «Аналіз 20-річного моніторування епідеміологічних умов формування ішемічної хвороби серця серед чоловіків працездатного віку» (№ державної реєстрації 0100 U 002847) і «Аналіз довгострокового моніторування епідеміологічних умов формування серцево-судинної патології серед жінок працездатного віку» (№ державної реєстрації 0102 U 000124). Здобувач є відповідальним виконавцем обох тем.

Мета дослідження: на підставі вивчення внеску провідних факторів ризику в смертність населення та оцінки довгострокових змін профілю ризику визначити національні пріоритети профілактики серцево-судинних захворювань на індивідуальному і популяційному рівнях.

Задачі дослідження: ризик смертність серцевий популяційний

Вивчити ПР популяції чоловіків і жінок віком 20-59 років за показниками середніх рівнів і поширеності основних ФР.

Порівняти епідеміологічну ситуацію з аналогічними даними, отриманими в дослідженні, виконаному 20 років тому.

Проаналізувати основні статево-вікові особливості змін ПР.

Вивчити характер зв'язку окремих ФР зі смертністю від ССЗ та інших хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ) за даними проспективного спостереження.

Визначити оптимальні популяційні значення артеріального тиску (АТ), ліпідних показників та інших факторів, при яких реєструється мінімальний рівень загальної смертності (ЗС).

Оцінити частковий внесок досліджуваних ФР у смертність від усіх

захворювань і ССЗ і, тим самим, визначити пріоритети профілактичного впливу на

популяційному рівні.

Побудувати статистичну модель, яка дозволяє розрахувати довгостроковий сумарний ризик загальної смертності і смертності від ІХС, судинних уражень головного мозку (СУГМ) і ССЗ в цілому.

Об'єкт дослідження: фактори ризику ССЗ, загальна смертність та смертність від ХСК.

Предмет дослідження: частота та рівні ФР ССЗ, їх 20-річна динаміка, внесок провідних чинників ризику в загальну смертність і смертність від ССЗ.

Методи дослідження: комплексні стандартні епідеміологічні методи дослідження; проспективне спостереження із щорічним встановленням життєвого статусу та верифікацією причин смерті, статистичні методи обробки отриманих результатів.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в Україні проведено тривале (20 років) проспективне спостереження за чоловіками і жінками віком 40-59 років, яке підтвердило концепцію ролі ФР у розвитку передчасної смерті від ССЗ у чоловіків і показало прогностичне значення традиційних чинників у жінок.

Вперше в Україні за допомогою багатофакторного аналізу визначена пріоритетність ФР для серцево-судинної і загальної смертності і виявлені гендерні особливості їх впливу на тривалість життя.

Доведено, що зв'язок більшості факторів зі смертністю не є прямолінійним, а прогностична цінність деяких з них - непостійна в часі.

Вперше у вітчизняних наукових дослідженнях побудована статистична модель, що дає змогу оцінити ризик смерті від ІХС, СУГМ і ССЗ в цілому з урахуванням гендерних особливостей внеску ФР у смертність.

Вперше в Україні за даними 20-річного моніторингу епідеміологічних умов формування ССЗ проведено оцінку динаміки профілю ризику міського населення віком 20-59 років і вивчено її статево-вікові особливості. На матеріалі власних популяційних досліджень і виявлених змін у поширеності і середньопопуляційних значеннях ФР продемонстровані доцільність і необхідність поєднаного застосування стратегії високого ризику і популяційної стратегії в політиці поліпшення здоров'я і зниження смертності населення України.

Встановлено оптимальні величини АТ, ліпідних показників і індексу Кетле, при яких реєструється мінімальний рівень загальної смертності протягом 20 років.

У роботі представлені теоретичне узагальнення і рішення актуальної наукової проблеми - вивчена, обґрунтована і сформульована концепція національних пріоритетів профілактики ССЗ на індивідуальному і популяційному рівнях як одного з основних напрямків зниження смертності в Україні: встановлено роль провідних ФР в розвитку передчасної смертності населення та визначено їх вплив на тривалість життя.

Практичне значення отриманих результатів. Для наукового обґрунтування необхідності розробки і реалізації довгострокової політики боротьби з ССЗ в Україні вперше в практиці вітчизняних досліджень проаналізовано і кількісно оцінено внесок основних ФР в смертність від кардіоваскулярних захворювань, продемонстрована необхідність широкого використання працівниками охорони здоров'я в повсякденній практиці стратегії профілактики високого ризику. Аналіз взаємозв'язку ФР зі смертністю показав, що зниження їх високих і межових значень може значно зменшити індивідуальний та популяційний ризик виникнення серцево-судинної смерті.

Розраховано оптимальні значення систолічного і діастолічного АТ, ліпідних показників, індексу Кетле, які є цільовими рівнями для працівників охорони здоров'я при корекції ФР у пацієнтів і розглядаються як критерії ефективності профілактичних втручань.

Побудовано модель прогнозу смерті від ССЗ, яка, завдяки високому рівню вірогідності, економічності і доступності, може широко використовуватися в практичній охороні здоров'я для визначення індивідуального ризику, а при проведенні масових обстежень населення - для визначення контингентів, що потребують першочергових лікувально-профілактичних втручань.

На підставі стандартизованої методології створено базу даних для подальшого об'єктивного моніторування епідеміологічних умов формування ССЗ, що дає змогу розробляти профілактичні програми, коригувати їх у ході виконання й оцінювати ефективність.

Сукупність даних про взаємозв'язок ФР зі смертністю і динаміка епідеміологічних умов формування ССЗ у населення демонструють, що для суттєвого і стійкого зниження загальнопопуляційного ризику серцево-судинної смертності в Україні необхідне об'єднання стратегії профілактики високого ризику з популяційною стратегією.

Впровадження результатів дослідження у практику. Результати 20-річного моніторування епідеміологічної ситуації в межах реалізації міжнародної Рамкової Конвенції з боротьби проти тютюну представлені в Національному звіті України з тютюнокуріння для ВООЗ і використані як наукове обґрунтування Закону № 2899-IY «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 р., а також при розробці концепції державної цільової Програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров'я населення України в 2008-2012 рр., затвердженої Кабінетом Міністрів України (распорядження № 797-р від 04.07.2008 р.). На підставі результатів роботи написані методичні рекомендації «Рекомендації з профілактики і лікування тютюнопаління», Київ, 2001р.

Отримані в роботі дані використовуються в навчальному процесі кафедри сімейної медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, кафедри госпітальної терапії №2 Дніпропетровської медичної академії МОЗ України, кафедри внутрішніх хвороб ВНДЗУ «Українська медична стоматологічна академія», кафедри внутрішніх хвороб з основами сестринської справи Івано-Франківського державного медичного університету, кафедри внутрішньої медицини з клінічною імунологією та алергологією Тернопільського державного медичного університету ім. акад. І.Я. Горбачевського. Результати дослідження впроваджені в практику роботи Івано-Франківського обласного клінічного кардіологічного диспансеру, Полтавського обласного центру здоров'я.

Матеріали дисертації використані при підготовці, організації і проведенні Національних антитютюнових кампаній «Кинь курити і стань переможцем» в Україні в 2000, 2002, 2004, 2006 рр.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковою працею здобувача. Автором самостійно обґрунтована актуальність дослідження, сформульовані його мета і задачі, обрані напрямки, обсяг і методи. Обстеження населення і визначення ліпідного спектра крові виконано співробітниками відділу популяційних досліджень ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України (керівник відділу - д.м.н. І.М. Горбась). Проведення проспективного спостереження, створення бази даних і їх обробка, аналіз і узагальнення результатів, формулювання висновків і науково-практичних рекомендацій є особистим внеском здобувача. Автор не використовував ідей і розробок співавторів публікацій. Матеріали кандидатської дисертації автора у написанні докторської роботи не використовувалися.

Апробація результатів дисертації

Матеріали дисертаційної роботи представлені у вигляді доповідей і наукових праць на VI Конгресі кардіологів України (м. Київ, 2000), II з'їзді онкологів країн СНД (м. Київ, 2000), Російських національних конгресах кардіологів (м. Москва, 2000, 2001, 2005, 2007), науково-практичній конференції «Сучасні проблеми кардіології - від гіпотез до фактів» (м. Київ, 2001), науково-практичній конференції «Роль первинної і вторинної профілактики основних терапевтичних захворювань у поліпшенні якості життя» (м. Харків, 2001), Пленумі правління Українського наукового товариства кардіологів і Асоціації лікарів-інтерністів (м. Київ, 2001), Українській науково-практичній конференції «Профілактика і лікування артеріальної гіпертензії в Україні в рамках реалізації Національної програми» (м. Київ, 2002), науково-практичній конференції «Артеріальна гіпертонія й асоційована патологія (геріатричні аспекти)» (м. Київ, 2002), науково-практичній конференції «Сучасні підходи до профілактики тютюнопаління» (м. Київ, 2003), Конгресі Асоціації кардіологів країн СНД (м. Санкт-Петербург, 2003), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми медико-соціальної експертизи і реабілітації» (м. Мінськ, 2005), I Національному конгресі лікарів внутрішньої медицини (м. Київ, 2005), I Національному конгресі «Інсульт та судинно-мозкові захворювання» (м. Київ, 2006), науково-практичній конференції «Первинна та вторинна профілактика цереброваскулярних ускладнень артеріальної гіпертензії» (м. Київ, 2006), Сonference on Tobacco or Health (Helsinki, Finland, 1996), VIII th European Meeting on Hypertension (Milan, Italy, 1997), 10th European Meeting on Hypertension (Goteborg, Sweden, 2000), European Regional Meeting of the International Epidemiological Association «From Molecules to Public Health» (Kaunas, Lithuania, 2000), International Congress on 7th Annual Scandinavian Atherosclerosis Conference (Humlebжk, Denmark, 2001), 3rd European Conference on Tobacco or Health Classing the Gaps-Solidarity for Health (Warsaw, Poland, 2002), 12th European Meeting on Hypertension (Prague, Czech Republic, 2002), 13th European Meeting on Hypertension (Milan, Italy, 2003).

Основні результати та висновки роботи заслухані та обговорені на розширеному засіданні апробаційної ради ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України 23 червня 2008 року (протокол № 157).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 62 наукові праці, у тому числі 26 статей у спеціалізованих виданнях, рекомендованих ВАК України і 3 статті в фахових виданнях, 32 тез у матеріалах наукових з'їздів, конгресів, сесій і науково-практичних конференцій. Написано розділ навчального посібника.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 374 сторінках друкованого тексту та складається зі вступу, огляду літератури, розділу про матеріали та методи дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури зі 576 найменувань, з яких 74 - кирилицею і 502 - латиницею. Дисертація ілюстрована 74 таблицями та 53 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. В основу роботи покладені результати 20-річного проспективного спостереження за 3019 чоловіками і жінками віком 40- 59 років і популяційний аналіз даних двох одномоментних епідеміологічних обстежень репрезентативних вибірок населення (2170 і 1782 осіб), виконаних за єдиною стандартною програмою з інтервалом 20 років.

Методика одномоментного кардіологічного обстеження включала соціально-демографічне анкетування; опитування за стандартною кардіологічною анкетою ВООЗ для виявлення типової стенокардії напруги і можливого інфаркту міокарда (ІМ) в анамнезі; реєстрацію ЕКГ спокою в 12 стандартних відведеннях з подальшою її оцінкою за Міннесотським кодом; вимірювання АТ; антропометрію; визначення вмісту ліпідів і опитування щодо куріння та фізичної активності. Всі методи обстеження - епідеміологічні і біохімічні - були ретельно стандартизовані. У процесі дослідження здійснювали контроль якості одержуваних результатів згідно з критеріями ВООЗ.

Діагноз ІХС встановлювали на підставі даних стандартної кардіологічної анкети ВООЗ, позитивна відповідь на яку свідчила про наявність типової стенокардії напруги, і характеру змін на ЕКГ. При аналізі ІХС використовували критерії за пріоритетом і враховували визначену ІХС (визначений ІМ за категоріями Міннесотського коду 1-1, 1-2-7; типова стенокардія напруги; безбольова форма за категоріями 4-1,2; 5-1,2 без 3-1,3) і можливу ІХС (можливий перенесений ІМ за категоріями Міннесотського коду 1-2-8, 1-3; аритмічна форма - категорії 6-1, 7-1, 8-3; можлива ішемія - категорії 4-3, 5-3; ішемія з гіпертрофією лівого шлуночка - категорії 4-1,2; 5-1,2 з 3-1, 3-3).

АТ вимірювали двічі, в аналіз включали середню величину з двох вимірювань. Групу осіб з артеріальною гіпертензією (АГ), згідно з критеріями ВООЗ, становили обстежені з рівнем систолічного АТ (САТ) 140 мм рт. ст. і більше і/або діастолічного АТ (ДАТ) 90 мм рт. ст. і більше, а також чоловіки та жінки з нормальним рівнем АТ при антигіпертензивному лікуванні протягом останніх двох тижнів.

Надлишкову масу тіла (НМТ) оцінювали за допомогою індексу Кетле (ІК), що визначається як відношення маси тіла в кілограмах до квадрату зросту в метрах. Обстежені з індексом Кетле менше 18,5 кг/м2 становили групу з недостатньою масою тіла. До групи з надлишковою масою тіла відносили осіб зі значеннями індексу Кетле від 25 до 29,9 кг/м2, а до групи з ожирінням (О) - зі значеннями цього показника 30 кг/м2 і вище.

За допомогою анкети щодо тютюнокуріння (ТК) виявляли осіб, що курять зараз, курили в минулому та ніколи не курили. Курцями вважали чоловіків і жінок, які щоденно викурюють хоча б одну сигарету. Фізичну активність вважали недостатньою, якщо час роботи сидячи становить 5 годин і більше і активне дозвілля взимку і влітку, враховуючи час, що витрачається на шлях до роботи і з роботи, складає менше 10 годин на тиждень.

За рівнем загального холестерину (ХС) усі обстежені були розділені на групи з оптимальним значенням - менше 200 мг/дл (5,2 ммоль/л), межовим - від 200 до 239 мг/дл (від 5,2 до 6,1 ммоль/л) і високим - 240 мг/дл (6,2 ммоль/л) і вище. За рівнем тригліцеридів (ТГ) виділяли такі групи: з нормальним значенням - менше 150 мг/дл (1,7 ммоль/л), межовим - від 150 до 199 мг/дл (від 1,7 до 2,2 ммоль/л) і високим - 200 мг/дл (2,3 ммоль/л) і більше. За рівнем ХС ліпопротеїдів високої густини (ЛПВГ) виділяли групи з низьким вмістом - менше 40 мг/дл (1,0 ммоль/л) і високим - 60 мг/дл (1,6 ммоль/л) і більше.

Для стандартизації показників використовували статево-вікову структуру міського населення України в діапазоні 20-59 років.

Проспективне спостереження велося за 3019 обстеженими чоловіками і жінками віком 40-59 років із щорічним встановленням життєвого статусу через Центральне адресне бюро. Причини смерті з'ясовували за допомогою актових записів про смерть у РАГСах м. Києва і лікарських свідоцтв про смерть у міському статистичному управлінні. Загальну смертність і смертність від різних причин розраховували на 1000 людино-років спостереження (ЛРС). Аналіз результатів дослідження проводили за допомогою статистичних пакетів Statgraphics і Statistica 5.5. Для оцінки розходжень альтернативних критеріїв застосовували критерій ?2, для неперервних показників - критерій Стьюдента t. Значущим рівнем достовірності вважали р<0,05. При аналізі даних використовували два підходи до оцінки ризику: атрибутивний ризик (АР) і відносний ризик (ВР). Для оцінки зв'язку між явищами використовували ранговий коефіцієнт кореляції Спірмана - r. Для порівняння дискретних величин, представлених у вигляді частот, застосовували таблиці сполученості 2?2 із введенням поправки на безперервність за Йейтсом. Вплив змінної на ймовірність результату визначали за відношенням шансів (ВШ) і відповідним 95 % довірчим інтервалом (95 % ДІ). Оцінку значущості досліджуваних факторів у прогнозі пацієнтів проводили з використанням методу лінійної регресії і дискримінантного аналізу.

Результати дослідження та їх обговорення. Результати епідеміологічного обстеження чоловіків і жінок свідчать про високу поширеність ФР. Ранжування за частотою стандартизованих показників свідчить, що за винятком ТК, їх пріоритетність не залежить від статі і виглядає наступним чином: дисліпопротеїнемія (ДЛП) - НМТ, включаючи О, - недостатня фізична активність (НФА) - АГ. ТК посідає друге місце в цьому ланцюжку у чоловіків (48,5 %) і останнє - у жінок (17,7 %) (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

чоловіки Размещено на http://www.allbest.ru/

жінки

Рис. 1. Поширеність ФР за стандартизованими показниками (%).

Примітка. * - достовірність відмінностей (р<0,05) між групами чоловіків і жінок.

Недооцінка ризику ССЗ у жінок і наявність кардіопротекторної дії естрогенів до настання менопаузи стали причиною недостатньої уваги до вивчення ПР з урахуванням неспецифічних чинників в жіночій популяції. В той же час у деяких дослідженнях підкреслюється, що незважаючи на наявність гендерної різниці впливу традиційних ФР на розвиток ССЗ і пов'язану з нею смертність, збільшення тривалості їх впливу за рахунок зростання поширеності ТК, ожиріння, НФА, споживання алкогольних напоїв серед підлітків і молодих жінок може сприяти як суттєвому збільшенню частоти специфічних ФР, так і зниженню «імунітету» проти ССЗ у репродуктивному віці (Beaglehole R., 2001; Bittner V., 2002; Gholizadeh L. et al., 2008). З цих позицій однорідність ПР обстеженої популяції свідчить про несприятливі умови формування ССЗ як у чоловіків, так і у жінок.

Найбільш поширеним порушенням обміну ліпідів (ПОЛ) в обстеженій популяції є підвищений рівень ХС: 24,9 % чоловіків і 20,3 % жінок мають межовий вміст цього ліпіду і відповідно 15,7 і 19,2 % - високий. Середня концентрація загального ХС і поширеність гіперхолестеринемії (ГХС) у чоловіків збільшується до 40 років, у 40-49 років ці показники досягають максимальної величини - (5,44±0,09) ммоль/л і 56,7 %, а після 50 років - знижуються. Рівень загального ХС у плазмі крові жінок з віком неухильно зростає, і до 60 років розбіжності між середніми значеннями у крайніх вікових групах складають 1,04 ммоль/л, а частота ГХС збільшується втричі (р<0,01). Проте в цілому середньопопуляційні значення ХС не залежать від статі обстежених і становлять (5,04±0,07) ммоль/л як у чоловіків, так і у жінок.

Більшість населення (71,3 % чоловіків і 63,8 % жінок) має рівень ТГ менше 1,7 ммоль/л. Поширеність межових значень ТГ становить 15,3 % серед чоловіків і 19,3 % - серед жінок (р<0,05), а частота високих рівнів - відповідно 13,4 і 16,9 % (р<0,001).

Статево-вікові закономірності зміни поширеності гіпертригліцеридемії (ГТГ) у цілому повторюють такі для ГХС, проте середні значення ТГ у жінок, починаючи з 30-річного віку, достовірно більші, ніж у чоловіків в аналогічних вікових групах і перевищують оптимальні рекомендовані рівні - (1,73±0,07) ммоль/л.

Стандартизований за віком показник гіпоальфахолестеринемії (гіпо-?ХС) становить серед чоловіків 26,7 %, серед жінок - 23,8 % (р>0,05). До 50 років середні значення ХС ЛПВГ у всіх вікових групах більші у жінок, у групі 50-59 років величина цього показника вирівнюється. Середній вміст ХС ЛПВГ становить (1,14±0,01) ммоль/л у чоловіків і (1,17±0,01) ммоль/л у жінок. Незалежно від статі і віку обстежених, найбільшу частку в популяції становлять чоловіки і жінки з ХС ЛПВГ у межах від 1,03 до 1,27 ммоль/л і дуже рідко (0,5-1,4 % серед жінок і 0,5-2,5 % серед чоловіків) - з високим значенням ХС ЛПВГ (1,55 ммоль/л і більше).

Найчастіше як у чоловіків, так і у жінок виявляються ізольовані форми ПОЛ: відповідно 58,1 і 52,6 % (р>0,05). Майже троє (29,5 %) чоловіків і четверо (37,4 %) жінок з десяти обстежених з ДЛП мають поєднання будь-яких двох ПОЛ (р<0,05). Частка осіб з високим рівнем ХС, ТГ і низьким ХС ЛПВГ у цілому не залежить від статі і коливається в межах від 10,0 до 12,4 %.

НМТ є одним з найбільш поширених ФР ССЗ у світі і наразі розглядається як найбільш серйозна проблема ХХІ століття (Eckel R.H. et al., 2004; York D.A. et al., 2004; Poirier P. et al., 2006).

За нашими даними серед міського населення НМТ виявляється у чоловіків і жінок з однаковою частотою, що значною мірою визначає ідентичність середньопопуляційних значень індексу Кетле: (24,7±0,2) кг/м2 у чоловіків і (25,1±0,3) кг/м2 у жінок (р>0,05). З віком кількість осіб із цим ФР збільшується втричі у чоловіків (від 18,6 % у 20-29 років до 61,8 % у 50-59 років) і в 5 разів у жінок (від 13,4 до 69,7 %). При відсутності гендерної різниці у частоті НМТ в цілому серед жінок рідше виявляються особи з індексом Кетле від 25,0 до 29,9 кг/м2 (27,8 і 33,1 %, р<0,05) і частіше реєструється ожиріння (17,4 і 9,7 %, р<0,001).

Аналіз розподілу популяції за рівнем АТ на момент обстеження показує, що підвищений тиск з однаковою частотою реєструється як у чоловіків, так і у жінок. З урахуванням осіб, що приймали антигіпертензивні препарати, стандартизовані показники поширеності АГ становлять 29,3 % серед чоловіків і 26,9 % серед жінок.

У структурі АГ переважає АГ 1 ступеня, питома вага якої становить 53,1-59,9 %. АГ 2 та 3 ступенів у чоловіків представлені в однакових пропорціях: 23,6 і 23,3 %. У жінок АГ 3-го ступеня реєструється в 1,8 разу рідше, ніж у чоловіків (р<0,05).

У молодих чоловіків 50,0 % у структурі АГ становить ізольована діастолічна АГ (ДАГ), 45,2 % - змішана АГ і тільки 4,8 % - ізольована систолічна АГ (САГ). У віці 40-49 років поширеність діастолічної АГ збільшується в 1,8 разу порівняно з попередньою віковою групою (р>0,05), однак внесок цієї форми в загальну кількість осіб з АГ зменшується до 39,0 %. У чоловіків віком понад 50 років з АГ тільки один з десяти має ізольоване підвищення ДАТ.

Серед жінок поширеність діастолічної АГ у кожному віковому десятилітті й у цілому менша, ніж у чоловіків. Внесок ізольовано підвищеного ДАТ у загальну кількість осіб з АГ зменшується від 40,0 % в 20-29 років до 6,0 % у жінок віком понад 50 років.

Вікові показники частоти ізольованої систолічної АГ коливаються у чоловіків від 0,6 % в 20-39 років до 10,0 % в 50-59 років (р<0,001). Аналогічні показники для жінок становлять 3,8 і 11,1 % (р<0,001). Стандартизована за віком поширеність цієї форми АГ серед жінок у 2,2 разу більша, ніж серед чоловіків (р<0,001).

Поєднання високого САТ і ДАТ домінує в структурі АГ у осіб віком понад 40 років, становлячи 56,3 % серед чоловіків і 61,3 % серед жінок 40-49 років і відповідно 68,0 і 74,1 % - в 50-59 років. У загальній структурі АГ змішана форма превалює: 59,5 % серед чоловіків і 61,6 % серед жінок.

Виявлено високу інформованість населення про наявність АГ: 74,1 % чоловіків і 88,3 % жінок. Жінки частіше, ніж чоловіки, лікуються (відповідно 65,9 і 50,1 %), і ефективність лікування у них майже вдвічі вища (відповідно 15,5 і 8,8 %).

Поширеність ТК в обстеженій популяції становить 48,5 % у чоловіків і 17,7 % у жінок. Незалежно від статі найбільша частота цього ФР реєструється у віці 30- 39 років (відповідно 48,9 і 24,0 %). Загальною закономірністю є зниження поширеності ТК у осіб віком 20-59 років при одночасному збільшенні його інтенсивності. Зменшення кількості курців серед чоловіків з віком супроводжується зростанням частки осіб, що відмовилися від ТК, - від 9,7 до 26,5 %, у той час як у жінок спостерігається зворотний процес, і в групі осіб віком 50-59 років питома вага тих, що відмовилися від ТК, майже втричі менша, ніж у групі осіб віком 20-29 років (2,4 і 7,1 %). Зменшення відмовлення від ТК з віком частково підтверджує гіпотезу розвитку вираженої тютюнової залежності у жінок при менш кількісному і тривалому впливі нікотину порівняно з чоловіками (Sinha S., 2005; Zieske A.W., 2005).

Отримані дані свідчать про однакову поширеність гіподинамії та відсутність істотної різниці в повіковій динаміці цього ФР у чоловіків і жінок. Малорухомий спосіб життя реєструється серед третини обстежених віком 20-29 років і 34,9 % чоловіків та 38,9 % жінок в 50-59 років.

Високі рівні ФР в міській популяції сполучаються з високим ступенем їх концентрації й агрегації: за відсутності ФР у кожного десятого чоловіка і кожної п'ятої жінки у 65-75 % осіб АГ, ДЛП, НМТ, ТК і НФА визначаються в комбінаціях. Не виявлено гендерної різниці у частоті осіб з ізольованими ФР або поєднанням двох ризик-агентів, а асоціація трьох ФР достовірно частіше (р<0,001) реєструється у чоловіків (рис.2). Кількісна комбінація ризик-агентів має чітко виражену залежність від віку.

Рис. 2. Розподіл популяції за кількістю ФР (%).

Примітка. * - достовірність відмінностей (р<0,05) між групами чоловіків і жінок.

Стандартизовані за віком показники поширеності ІХС свідчать, що цей показник майже не відрізняється у чоловіків і жінок за строгими (9,1 і 7,9 %), нестрогими (1,7 і 2,0 %) і розширеними (10,8 і 9,9 %) критеріями. Є деякі розбіжності в частоті окремих форм ІХС. Так, визначений ІМ у 6,3 разу частіше (р<0,01) реєструється у чоловіків (1,9 і 0,3 %), а типова стенокардія напруги - у жінок (р>0,05). Незалежно від гендерної приналежності у структурі ІХС переважають «визначені» форми над «можливими», що відповідає регіонам з високим ступенем епідеміологічного неблагополуччя (Grabauskas V., 2003; Emberson J., 2004).

Аналіз 20-річних трендів поширеності основних ФР серед населення віком 20-59 років показав різноспрямованість змін частоти основних ФР при односпрямованості їх динаміки в цілому (за винятком ТК) у чоловіків і жінок.

За період між двома обстеженнями поширеність ГХС і середні значення загального ХС не змінилися. У чоловіків стабільність цих показників свідчить про стійкість розподілу обстеженої популяції за рівнем ХС: кожен четвертий чоловік мав і має межовий рівень ХС (26,8-24,9 %) і 15-16 осіб із 100 обстежених - ХС на рівні 6,2 ммоль/л і більше (15,2-15,7 %). У жінок віком понад 30 років у кожному віковому десятилітті відзначається зменшення питомої ваги осіб з вмістом ХС 5,2-6,2 ммоль/л і збільшення частоти вираженої ГХС. При однаковому ступені змін цих різноспрямованих тенденцій (у першому випадку поширеність зменшилась на 6,5 %, у другому - збільшилась на 6,1 %) співвідношення осіб з рівнем ХС менше і більше 5,2 ммоль/л у цілому залишилося таким самим: 60 і 40 %, що і сприяло збереженню середніх значень ХС.

Основні зміни ліпідного профілю населення, виявлені за період 20 років, пов'язані зі змінами середніх значень ХС ЛПВГ і ТГ. В основі значного зменшення вмісту ХС ЛПВГ (у чоловіків - на 0,24 ммоль/л, у жінок - на 0,30 ммоль/л, р<0,01 в обох випадках) лежить процентний перерозподіл груп з різними значеннями цього ліпопротеїда. Як серед чоловіків, так і серед жінок виявлено збільшення поширеності гіпо-?ХС від 18,3 до 26,7 % у чоловіків і від 13,3 до 23,8 % у жінок (р<0,05).

На сучасному етапі гіпо-?ХС розглядають як один з найсильніших і незалежних ФР розвитку ССЗ у жінок (Bittner V., 2002; Mazza A. et al., 2005; Gholizadeh L., Davidson P., 2008). На відміну від інших ліпідних показників нижні границі норми для ХС ЛПВГ, на думку деяких дослідників, мають гендерні розбіжності, і несприятливий прогноз у жінок реєструється при рівнях нижче 1,29 ммоль/л (Aquilar-Salinas C.A., 2001; Bigazzi F., 2004; Ferrieres J., 2005). Широко обговорюється питання про те, який із двох ефектів ХС ЛПВГ сильніший - антиатерогенна дія високих значень (понад 1,55 ммоль/л) чи проатерогенний вплив низьких рівнів. З цих позицій не тільки збільшення поширеності гіпо-ХС, а й збільшення майже вдвічі серед населення частки осіб з концентрацією ХС ЛПВГ 1,03-1,27 ммоль/л у поєднанні зі значним зменшенням питомої ваги чоловіків і жінок, що мають високий вміст цього ліпопротеїда, розглядаються нами як несприятливі зміни ліпідного профілю.

Приріст середніх значень ТГ у чоловіків від (1,27±0,05) до (1,53±0,05) ммоль/л (р<0,01) зумовлений не тільки зростанням частоти ГТГ від 21,6 до 28,8 % (р<0,05), а і збільшенням майже вдвічі частки осіб з рівнем ТГ 1,13- 1,69 ммоль/л (від 24,5 до 43,4 %, р<0,001). У жіночій популяції за 20-річний період поширеність ГТГ збільшилася в 2,6 разу (від 13,9 до 36,2 %, р<0,001). Ці зміни характерні для всіх вікових груп. В цілому це відповідає вираженому збільшенню середньопопуляційних значень ТГ від (1,07±0,04) до (1,64±0,04) ммоль/л (р<0,001). Привертає до себе увагу той факт, що серед жінок як і у чоловіків, відзначається збільшення середніх величин у групі з рівнем ТГ менше 1,7 ммоль/л від (0,85±0,01) до (1,27±0,01) ммоль/л (р<0,001).

Зростання середніх значень ТГ пов'язують зі збільшенням поширеності НМТ серед населення. За даними нашого дослідження приріст середніх значень ТГ практично однаковий у осіб з нормальною, надлишковою масою тіла й ожирінням.

Різноманіття детермінант, що впливають на рівні ліпідів і ліпопротеїдів, їх різноспрямована динаміка, а також наявність реципрокного взаємозв'язку між рівнями ТГ і ХС ЛПВГ не дозволяють виділити основні фактори, що спричинили виявлені зміни, і визначити пріоритети їх впливу на погіршення ліпідного профілю у населення. На наш погляд, однією з основних причин є зменшення фізичної активності та збільшення питомої ваги вуглеводів у раціонах харчування населення (Давиденко Н.В., 2006). У дослідженнях останніх років показано, що збільшення вуглеводного компонента в харчуванні (навіть за рахунок овочів і фруктів) асоціюється зі стійким зниженням рівня ХС ЛПВГ, підвищенням інсулінорезистентності і концентрації ТГ (Ford E.S., 2002; Ma Y., 2005).

Відмітною рисою динаміки епідеміологічної ситуації в більшості країн Європи, Америки і деяких країн Азії є стрімке зростання поширеності НМТ і ожиріння серед усіх верств населення. У багатьох з цих країн кількість осіб з ожирінням подвоїлася за останні 20 років (Peeters A., 2004; Ogden C.L., 2006; Poirier P., 2006; Flegal K.M., 2007).

При порівняльному аналізі середніх значень ІК і поширеності НМТ за даними двох обстежень виявлено одночасне зменшення ваго-зростового індексу як серед чоловіків (на 1,0 кг/м2, р<0,01), так і серед жінок (на 2,2 кг/м2, р<0,001), зумовлене зменшенням на 10,4 % у популяції чоловіків частки осіб з НМТ (від 43,5 до 33,1 %, р<0,05), а в популяції жінок - зниженням поширеності як НМТ на 9,4 % (від 37,2 до 27,8 %, р<0,001), так і ожиріння на 12,0 % (від 29,4 до 17,4 %, р<0,001).

В усіх вікових десятиліттях зміни односпрямовані, статистично значущі і більш виражені у жінок.

Динаміка, пов'язана зі зменшенням частки осіб з НМТ серед населення віком понад 40 років, що супроводжується збільшенням кількості чоловіків і жінок переважно з нормальною масою тіла, у цілому оцінюється як позитивна. Аналогічні зміни показників у осіб віком менше 40 років потребують більш обережного трактування в зв'язку зі збільшенням у 8 разів кількості жінок і чоловіків з недостатньою масою тіла. У ряді досліджень показано, що знижена маса тіла може спричинити ослаблення імунітету, нервозність і безсоння, депресію, загальне нездужання і психічну неврівноваженість; вона асоціюється з більш високим

ризиком смерті (Fontaine K.R., 2003; Flegal K.M., 2005, 2007).

Привертає увагу той факт, що зменшення середніх значень ІК не є наслідком

збільшення фізичної активності, а реєструється паралельно зі збільшенням поширеності НФА від 18,8 до 33,5 % серед чоловіків і від 24,4 до 37,0 % серед жінок (р<0,01). Зменшення поширеності НМТ і О на тлі значного зниження фізичної активності в популяції частково можна пояснити можливою зміною ставлення населення, у першу чергу жінок, до надлишкової маси: 83,2 % осіб з ІК 25,0 кг/м2 і більше і 28,5 % жінок з ІК менше 25,0 кг/м2 вважають, що їх маса тіла перевищує норму. Дотримуються дієти 41,5 і 18,0 % опитаних жінок і чоловіків. Обмеження в харчуванні більшості чоловіків і жінок віком понад 40 років в основному зумовлені наявністю захворювання (цукровий діабет, шлунково-кишкові захворювання тощо), у той час як дев'ять з десяти жінок віком до 40 років роблять це з метою зниження маси тіла.

Деякі дослідники припускають, що збільшення кількості молодих людей з недостатньою вагою є проявом латентного перебігу захворювань щитовидної залози, шлунково-кишкового тракту, туберкульозу, а також наслідком тривалого вживання легких наркотиків (Bhargava A., 2003; Baldinger B., 2006). Такі особи потребують додаткового обстеження з метою виключення прихованого перебігу патології.

Стандартизована за віком поширеність АГ не змінилася. Реєструється збільшення середніх рівнів САТ на 4,7 мм рт. ст. у чоловічій (р<0,01) і на 1,8 мм рт. ст. у жіночій (р>0,05) популяціях і зменшення середнього рівня ДАТ, більш значне у жінок (відповідно на 0,4 і 1,7 мм рт. ст). Зберігається стабільною структура АГ залежно від рівня АТ.

Серед чоловіків виявлено суттєві зміни в перерозподілі окремих форм: за рахунок зменшення в популяції частоти ізольованої ДАГ від 38,3 до 29,2 % (р<0,05) відзначається достовірне збільшення відсотка осіб зі змішаною формою від 51,2 до 59,5 %. Іншою відмітною рисою є статистично вірогідне зростання кількості чоловіків з передгіпертензією (від 10,8 до 15,7 %), характерне як для популяції в цілому, так і для кожного з вікових десятиліть.

До позитивних належать зміни показників контролю АГ у популяції. Так, у 2,3-2,6 разу збільшилася інформованість хворих про наявність АГ, більш ніж у 4 рази зріс відсоток охоплених медикаментозним лікуванням. За цими показниками Україна впритул наблизилася до таких країн як Італія, Англія, США, Голландія, що мають великий досвід боротьби з АГ (Primatesta P., 2001; Giampioli S., 2002; Kotchen T.A., 2007).

Відомо, що важливою передумовою успіху лікувально-профілактичних заходів є поінформованість населення про наявність підвищеного АТ, проте вона ще не гарантує змін способу життя пацієнтів і належної прихильності до лікування. Ефективність лікування за період, що аналізується, збільшилася від 3,3 до 8,8 % у чоловіків і від 5,0 до 15,5 % у жінок, проте, як і 20 років тому, адекватно контролюють підвищений АТ тільки кожен десятий чоловік і кожна п'ята жінка. Таким чином, проблема виявлення й ефективного контролю АГ серед населення України вимагає подальшої активізації зусиль лікарів, у першу чергу первинних структур охорони здоров'я, спрямованих на виявлення хворих, їх мотивацію до тривалого, а не епізодичного прийому медикаментів, підбір ефективних лікарських препаратів і корекцію супутніх ФР з оцінкою ефективності призначень.

Намітилася тенденція до зменшення поширеності ТК серед чоловіків (від 50,8 до 48,5 %, р>0,05), при цьому виявлено суттєве зростання частоти цього ФР серед жінок (від 5,2 до 17,7 %, р<0,001). Кількість жінок, що курять, достовірно збільшилася у всіх вікових десятиліттях, проте найбільш істотні зміни реєструються серед осіб віком понад 40 років. Так, у групі 40-49 років поширеність ТК збільшилася в 5 разів (р<0,001), а в групі 50-59 років - у 3,7 разу (р<0,01), у той час як серед жінок молодшого віку - у 3,3 разу (30-39 років) і в 2,6 разу (20- 29 років) (р<0,01 в обох випадках).

Динаміка інтенсивності ТК в цілому відповідає змінам частоти цього ФР як серед чоловіків, так і серед жінок: середня кількість сигарет, які викурюються за день, у чоловіків зменшилася від (16,4±0,9) до (14,7±0,7), а у жінок - збільшилася від (5,1±0,3) до (7,4±0,4).

Несприятливою, на наш погляд, тенденцією, виявленою за результатами дослідження, є зменшення відмови від ТК серед чоловіків, найбільш виражене в старших вікових групах (від 41,1 до 26,6 %, р<0,05). У багатьох країнах, які домоглися значного зниження цього ФР серед населення, політика ефективного контролю ТК була спрямована, в першу чергу, на відмову від куріння (Critchley J.A., 2003; Ezzati M., 2005; Сареwеll S., 2006).

Збільшення кількості жінок, що курять, розглядається як один з основних факторів, що погіршують ПР. ТК чинить специфічний вплив на жіночий організм, який полягає у більш ранньому настанні менопаузи і специфічному антиестрогенному ефекті нікотину, додатковому посиленні гіпоестрогенемії, що є могутнім ФР серцево-судинної захворюваності у жінок (Jonsdottir L.S., 2002; Woodward M., 2005). Збільшення смертності від ССЗ серед жінок протягом останніх років дослідники пов'язують зі зростанням частоти й інтенсивності ТК (Bobak M., 2003; Mamum A.A., 2004; Gajalakshmi C.K., 2005).

Результати аналізу даних двох обстежень, виконаних з інтервалом 20 років, свідчать, що виявлені зміни характеристик ТК серед населення віком 20- 59 років є віддзеркаленням початку ІІІ етапу епідемії ТК в Україні і підкреслюють необхідність боротьби з цим ФР, як одну з пріоритетних проблем країни, вирішення якої приведе до зниження смертності населення.

Для обліку всіх змін у широкому віковому діапазоні використовувався індекс кумулятивного ризику. З'ясувалося, що у всіх вікових групах, незалежно від статі, відзначається зростання цього показника. У цілому середня сума балів достовірно збільшилася як у чоловіків (від (6,1±0,1) до (6,4±0,1) ум. од., р<0,05), так і у жінок (від (4,1±0,1) до (4,7±0,1) ум. од., р<0,001), що свідчить про негативні тенденції ПР населення.

Крім зростання частоти окремих ФР, на погіршення ситуації вплинуло збільшення їх асоціативності. Кількість осіб з ізольованими ФР зменшилася від 43,3 до 28,1 % серед чоловіків і від 44,3 до 28,6 % у жінок. Питома вага осіб з поєднанням двох ризик-агентів залишилася на попередньому рівні, а частка людей з асоціацією трьох і більше ФР збільшилася на 7,5 % (р<0,05) у чоловіків і вдвічі - у жінок (р<0,01).

Поширеність ІХС за період, що аналізується, істотно не змінилася. Загальною закономірністю, характерною як для жінок, так і для чоловіків, є перерозподіл співвідношення між частотою можливої і визначеної ІХС у бік збільшення останньої. При односпрямованості цих змін ступінь їх вираженості більший у чоловіків. Так, стандартизований показник поширеності можливої ІХС серед населення зменшився вдвічі: від 3,4 до 1,7 % серед чоловіків (р<0,05) і від 3,9 до 2,0 % серед жінок (р<0,05). При цьому частота визначеної ІХС серед чоловіків збільшилася в 1,4 разу (від 6,5 до 9,1 %, р<0,05), а у жінок - усього на 0,9 % (від 7,0 до 7,9 %, р>0,05).

Поширеність безбольової форми ІХС збільшилася в 4 рази серед чоловіків (від 0,9 до 3,6 %) і майже в 5 разів у жінок (від 0,7 до 3,4 %). За відсутності достовірної гендерної різниці ці зміни більше притаманні населенню віком 20- 39 років. Незважаючи на те, що діагноз ІХС в епідеміологічних дослідженнях, на думку багатьох авторів, має більш імовірнісний характер, ніж у клінічних, а зміни на ЕКГ не є строго специфічними для ІХС і залежать від конституції індивідуума, електролітного балансу, наявності ожиріння, менопаузи тощо, багаторічний досвід вивчення прогностичного значення епідеміологічних критеріїв ІХС показує, що наявність патологічного зубця Q, зниження сегмента ST та інвертованого зубця T асоціюються з підвищеним ризиком смерті від ІХС.

Виявлене збільшення серед чоловіків і жінок частки осіб з ішемічними змінами на ЕКГ без типового больового синдрому також розглядається нами як погіршення профілю ризику населення.

За період проспективного спостереження зареєстровано 1133 випадки смерті зі встановленим і верифікованим діагнозом. Структура накопиченої смертності виглядає таким чином: ССЗ - 56,8 %; онкологічні захворювання - 21,6 %; інші захворювання - 16,5 %; нещасні випадки, травми й отруєння - 5,0 %.

Інтенсивний показник вибуття з популяції у зв'язку зі смертністю від усіх причин становить 24,37 на 1000 ЛРС для чоловіків і 14,74 на 1000 ЛРС для жінок. Смертність від ССЗ - відповідно 13,89 і 8,15 на 1000 ЛРС.

Аналіз даних скринінгу осіб, які померли і вижили за час проспективного спостереження, свідчить, що вони достовірно відрізняються за середніми значеннями САТ, ДАТ, загального ХС і поширеністю майже всіх досліджуваних ФР, за винятком ТК у жінок і ліпідних порушень у чоловіків (табл. 1). Померлі жінки мали також більш високий ІК і рівні ТГ, чоловіки - коефіцієнт атерогенності (КА), стаж та інтенсивність ТК.

Таблиця 1 - Поширеність основних ФР серед обстежених віком 40-59 років, які померли і вижили (%)

Групи порівняння	Стать	Фактори ризику
		АГ	НМТ	О	ГХС	ГТГ	ТК
Вижили	чол.	31,4	57,7	12,7	18,0	15,4	32,2
	жін.	38,8	47,3	37,4	17,5	7,3	3,3
Померли від ССЗ	чол.	66,6***	52,1	25,5***	27,6***	21,5***	54,5***
	жін.	76,7***	31,5**	61,6***	30,1*	31,5***	1,4
Померли від усіх причин	чол.	54,5***	51,2*	20,8***	22,8	18,5	55,4***
	жін.	62,1***	32,6**	56,8***	29,8**	23,7***	1,5

Примітка. Достовірність відмінностей між померлими і тими, що вижили: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001.

Мінімальні показники ЗС і смертності від ССЗ реєструються серед осіб без ФР і ознак ІХС при обстеженні - 14,45 і 3,87 на 1000 ЛРС у чоловіків, 7,23 і 1,45 на 1000 ЛРС у жінок. Смертність у цій групі вдвічі менше, ніж у чоловіків і жінок з ФР, і втричі менше, ніж у осіб з ознаками ІХС.

Виявлено високе прогностичне значення ознак ІХС за епідеміологічними критеріями для загальної і серцево-судинної смертності. ІМ в анамнезі і/або наявність патологічних зубців Q і QS підвищують імовірність смерті від ССЗ у чоловіків у 10, а у жінок - у 15 разів, скорочуючи тривалість життя в середньому на 9,8 і 4 роки. За відсутності гендерної різниці впливу безбольової форми ІХС на смертність чоловіки з типовим больовим синдромом мають на 43,7 % більшу імовірність померти від ССЗ, ніж жінки.

Встановлено виражений вплив кількості ФР на смертність: наявність одного ФР у чоловіків збільшує ЗС на 15,6 %, двох ФР - на 45,7 %. Максимальні значення реєструються при поєднанні трьох і чотирьох ФР: 35,95 і 45,06 на 1000 ЛРС відповідно. У жінок вплив комплексу ФР на смертність вагоміший: наявність одного ФР збільшує імовірність смерті від усіх причин на 24,9 %, двох ФР - вдвічі і трьох ФР - втричі. Вплив факторів ризику, що потенціюють негативний вплив один на одного, найбільш наочно демонструє зростання кількості випадків смерті від ССЗ: наявність одного ФР збільшує ризик смерті від ССЗ удвічі, а комплекс із трьох і більше факторів - у 9 разів у чоловіків і в 11 разів у жінок (рис. 3).

Таким чином, основні ФР та їх сполучення мають високе прогностичне значення для смерті від ССЗ не тільки у чоловіків, а й у жінок.

Серед осіб з ізольованими ФР найбільші показники смертності від ССЗ

Рис. 3. Загальна смертність і смертність від ССЗ залежно від кількості ФР (на 1000 ЛРС)



зареєстровані у чоловіків і жінок з АГ - 16,10 і 6,94 на 1000 ЛРС відповідно. Вплив інших ризиків-агентів значно менший.

Найбільш несприятливими асоціаціями двох ФР у чоловіків є АГ-ТК, АГ-О й О-ТК. У цих групах найвищі показники ЗС, смертності від СУГМ і ССЗ у цілому. Сполучення АГ і ДЛП у жінок підвищує ризик смерті від усіх причин у 1,7-2,7 разу порівняно з особами, у яких ці ФР були ізольованими. Смертність від ССЗ у цій групі не тільки найвища порівняно з жінками з поєднанням двох інших ФР, а й удвічі більша, ніж у чоловіків з аналогічною парою ризик-агентів або асоціацією О-ДЛП і НМТ-ТК. Комбінація АГ і ДЛП з третім ФР (НМТ або О) не впливає на величину показників ЗС і смертності від ССЗ у жінок. Сполучення АГ, ДЛП і ТК у чоловіків є найбільш несприятливим за впливом на смертність від ССЗ. Тріада цих чинників підвищує ймовірність серцево-судинної смерті протягом 20 років у 11 разів.

Статистичний аналіз впливу ФР на ЗС і смертність від ССЗ свідчить про більш високий рівень їх сполученості за винятком ТК зі смертністю від ССЗ за наявності функціонального зв'язку зі смертністю від ХНІЗ (табл. 3, 4).

До нашого часу суперечливим залишається питання предикторного значення основних ФР залежно від тривалості проспективного спостереження. Деякі дослідники вважають, що ступінь їх кореляційного зв'язку зі смертністю від ССЗ зменшується зі збільшенням терміну спостереження. «Розмитість» результатів пояснюють імовірним збільшенням частки осіб з високими значеннями досліджуваного показника вже після скринінгу, а також приєднанням інших ФР, що в підсумку впливає на остаточні результати (Soteriades E.S., 2005; Manuel D.G., 2006).