Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ І РАДІОБІОЛОГІЇ ІМ. Р.Є. КАВЕЦЬКОГО

14.01.07 - онкологія

УДК 616.24+616.33+616.37/ - 006.6 - 085.277.3

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

ПРОТИПУХЛИННІ ВЛАСТИВОСТІ ПОЛІПЛАТИЛЛЕНУ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА РОЗПОВСЮДЖЕНІ ФОРМИ РАКУ ШЛУНКА, ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ, ЛЕГЕНІ

ЯЦЕНКО ЛЮДМИЛА

ДМИТРІВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі «Національний інститут раку»

Науковий консультант - доктор медичних наук, професор Шалімов Сергій Олександрович, головний науковий співробітник відділу організації протиракової боротьби ДУ «Національний інститут раку».

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Шляховенко Володимир Олексійович, провідний науковий співробітник відділу біохімії пухлинного росту Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України;

доктор медичних наук, доцент

Мясоєдов Станіслав Дмитрович, завідувач кафедри онкології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України;

доктор медичних наук, професор Шарикіна Надія Іванівна, завідувач відділу онкофармакології Інституту фармакології і токсикології АМН України.

Захист відбудеться 25 лютого 2009 р. о 13 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.155.01 в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 45.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ІЕПОР ім. Р.Є. Кавецького НАН України

Автореферат розісланий “ “ січня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат біологічних наук Л.М. Шлапацька

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Рак легені і травного тракту, зокрема рак шлунка і підшлункової залози, є розповсюдженою онкологічною патологією. За даними Національного канцер-реєстру України за 2007 рік, у структурі захворюваності населення України на злоякісні новоутворення рак легені (РЛ) зареєстровано у 39,9 випадках на 100 тис. населення, смертність - 32,3 випадках на 100 тис. населення. Показники захворюваності і смертності хворих на рак шлунка також високі і становлять відповідно 27,4 і 21,2 випадків на 100 тис. населення. Захворюваність на рак підшлункової залози (РПЗ) - 10,3 на 100 тис. населення, проте смертність хворих залишається значною: у 2007 р. вона становила 8,4 випадків на 100 тис. населення (Федоренко З.П. зі співавт., 2008). Наведені показники вказують не тільки на актуальність проблеми своєчасної діагностики раку цих локалізацій, але і на необхідність розробки підходів, спрямованих на підвищення ефективності лікування хворих (Мешкова Е.В., Мус В.Ф., 2008; Jackman D.M.,Chirieac L.R., Pasi A., 2005).

На сьогодні комплексне лікування онкологічних хворих передбачає хірургічне видалення пухлин із застосуванням інших методів, зокрема променевої та хіміотерапії. Променева терапія є методом локорегіонарного впливу на пухлину та шляхи метастазування, у той час як хіміотерапія має системну дію, що є її перевагою. Це особливо важливо для онкологічних хворих з розповсюдженими формами злоякісного процесу, тому для такого контингенту хворих хіміотерапія залишається основним, а часто єдиним методом лікування (Орел Н.Ф., 2005; Моисеенко В.М., 2007).

Хіміотерапія в сучасних умовах розвивається найбільш динамічно. Щороку в клінічну практику впроваджуються нові протипухлинні препарати, застосовуються нові терапевтичні схеми, що розширює можливості і поліпшує результати лікування онкологічних хворих (Переводчикова Н.И., 2005; Горбунова В.А., Маренич А.Ф., Феденко А.А., 2006). В минулому столітті революційним проривом у галузі хіміотерапії пухлин стало застосування препаратів платини, які і в даний час залишаються базовим компонентом більшості хіміотерапевтичних схем. Хіміотерапія із застосуванням платиновмісних препаратів поліпшує результати на різних етапах лікування, однак відсутність селективної дії на пухлини призводить до неминучого розвитку токсичних реакцій та ускладнень, які проявляються у наявності побічних ефектів, зниженні нормальної функції різних органів і систем. Це додатково підвищує ендотоксикоз, притаманний онкологічним хворим, і негативно впливає на якість життя пацієнтів, якому в останні роки надається особливе значення (Арсеньев А.И. зі співавт. 2008; Горбунова В.А., 2007; Переводчикова Н.И., 2005; Ob D.C., Sung S., Park G., 2007). Сучасні препарати платини проявляють більш високу протипухлинну активність, але залишаються їм притаманні нефротоксичність та інші види токсичності (Моисенко В.М., 2006; Бычков М.Б., Шевченко Е.В., 2007). Саме токсичність хіміотерапії обмежує в більшості випадків проведення лікування в повному обсязі. Проводяться подальші пошуки нових протипухлинних препаратів з іншими механізмами цитотоксичної та вибіркової дії на пухлину. Розроблюються різні модифікації координаційних сполук платини з метою зниження їх токсичності і підвищення біосумісності.

Прогресивним кроком стало створення комплексу платини з біополімерами, що мають властивості більш високої біосумісності і низької токсичності. Лідерами створення таких нових комплексних протипухлинних препаратів, починаючи з 1987 р., є співробітники Інституту онкології АМН України (нині - ДУ «Національний інститут раку») Шалімов С.О., Кейсевич Л.В., Волченскова І.І. та співавт., (1996). Вченими був створений препарат поліплатиллен (ППЛ) - родоначальник принципово нового класу протипухлинних препаратів платини на ДНК-носії. Імобілізація цис-ізомера діхлордіаміноплатини на екзогенній високомолекулярній ДНК значно знижує загальну токсичність високих доз платиновмісного препарату і резистентність пухлини до цитостатиків.

У доклінічних та перших клінічних випробуваннях поліплатиллен виявив високу протипухлинну активність відносно окремих пухлин з одночасним значним зниженням токсичності та відсутністю багатьох побічних ефектів, властивих іншим платиновмісним препаратам. Проте поглиблених системних досліджень ППЛ при лікуванні хворих на поширені форми раку не проводилось. Не вивченими були такі важливі питання як фазоспецифічність дії ППЛ, особливості лікувального патоморфозу, клінічна ефективність ППЛ при розповсюджених формах раку, вплив на якість життя хворих тощо.

Виходячи з наведених даних, основна спрямованість дисертаційної роботи - це вивчення механізмів дії, токсичності і протипухлинної ефективності нового цитостатика - поліплатиллену в експериментальних дослідженнях та клініці при лікуванні хворих на розповсюджені форми раку шлунка, підшлункової залози, легені.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках НДР ДУ “Національний інститут раку”: «Изучить роль координационных соединений металлов с биоорганическим лигандом в онкогенезе и механизм их биологического действия на уровне клеток» (№ державної реєстрації 0193U008794, 1992-1995рр); «Вивчення віддалених результатів застосування поліплатиллену у комплексі з імунологічними дослідженнями при лікуванні поширених пухлин черевної порожнини та фізико-хімічних досліджень препарату в процесі зберігання» (№ державної реєстрації 0196U004220, 1996-1997рр); «Розробка комплексного методу системної і аплікаційної детоксикації в процесі лікування місцево-поширених пухлин органів черевної порожнини» (№ державної реєстрації 0191U001757, 1998-2002рр); «Розробити методи підвищення ефективності лікування хворих на злоякісні пухлини органів грудної порожнини III-IV стадій» (№ державної реєстрації 0103U003014, 2003-2005рр).

Мета дослідження - дослідити протипухлинну дію препарату поліплатиллену в експериментальних дослідженнях та обґрунтувати його клінічне застосування для підвищення ефективності лікування хворих на поширені форми раку шлунка, підшлункової залози, легені.

Задачі дослідження.

Дослідити антипроліферативну активність, ступінь цитотоксичності та фазоспецифічну дію поліплатиллену на експериментальних моделях клітинного росту в культурі тканин in vitro.

Визначити спектр протипухлинної активності, токсичності поліплатиллену та його терапевтичну дозу на екпериментальних моделях пухлинного росту in vivo.

Розробити оптимальні дози, режими та шляхи застосування поліплатиллену при лікуванні хворих на поширені форми раку легені, шлунка, підшлункової залози.

Вивчити особливості морфологічних змін на клітинному та субклітинному рівнях під впливом поліплатилленув експериментальних дослідженнях та клініці.

Визначити ступінь токсичної дії поліплатиллену та проаналізувати його вплив на якість життя хворих.

Оцінити ефективність поліплатиллену у різних схемах його застосування при лікуванні хворих на поширені форми раку легені, шлунка, підшлункової залози та обгрунтувати доцільність його подальшого впровадження в клінічну практику.

Обєкт дослідження: культура пухлинних клітин; лабораторні тварини з перещеплюваними пухлинами; хворі на поширені форми раку шлунка, підшлункової залози, легені.

Предмет дослідження: протипухлинна активність ППЛ в експерименті; клінічна ефективність ППЛ при лікуванні хворих на поширені форми раку шлунка, підшлункової залози, легені.

Методи дослідження: експериментальні, лабораторно-клінічні, рентгенологічні, ендоскопічні, радіоізотопні, гістологічні, електронно-мікроскопічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше на експериментальних моделях клітинного росту in vitro встановлено, що поліплатиллен представляє собою низькотоксичний платиновмісний препарат з високою антипроліферативною дією.

Вперше встановлено, що антипроліферативний ефект поліплатиллену обумовлений вибірковою дією на G1 - S фази клітинного циклу, не залежить від природи клітин. Поліплатиллен має здатність інгібувати ріст злоякісних новоутворень і потенціювати протипухлинну активність хіміопрепаратів, які уражають клітини в інших фазах клітинного циклу.

Вперше в умовах експерименту in vivo доведена значна протипухлинна активність поліплатиллену як препарату з широким спектром дії і низьким ступенем загальної токсичності.

На основі експериментальних досліджень визначена терапевтична доза та режими введення поліплатиллену.

Вперше на ультраструктурному рівні зареєстровано проникнення поліплатиллену в цитоплазму і ядро пухлинної клітини з подальшим розвитком незворотних змін злоякісних клітин, що є морфологічним підтвердженням протипухлинної дії поліплатиллену на їх генетичний апарат.

Виявлена висока протипухлинна активність поліплатиллену при лікуванні хворих на поширені форми раку легені, шлунка, підшлункової залози та показана доцільність його застосування як у режимі монохіміотерапії, так і в комбінації із загальноприйнятими хіміотерапевтичними препаратами (патент України № 27070).

Доведена доцільність клінічного застосування поліплатиллену в схемах лікування хворих на поширені форми раку легені, шлунка, підшлункової залози та встановлені переваги його використання перед загальноприйнятими схемами лікування хворих (патенти України № 252059, патент України № 27072).

Вперше розроблені та науково обгрунтовані оптимальні дози, режими та шляхи введення поліплатиллену при лікуванні хворих на поширені форми раку легені, шлунка та підшлункової залози (патент України № 27071).

Практичне значення отриманих результатів. На підставі результатів експериментальних досліджень доведено доцільність включення поліплатиллену в комплекс лікування онкологічних хворих.

На основі одержаних результатів клінічних досліджень розроблені ефективні хіміотерапевтичні схеми лікування з включенням поліплатиллену, які покращують клінічний ефект та зменшують кількість побічних реакцій і ускладнень у хворих на рак легені, шлунка та підшлункової залози.

В результаті рішення поставлених задач в медичну практику введені нові комбінації і режими протипухлинної терапії, які знайшли своє місце в лікуванні хворих на поширені форми раку шлунка, підшлункової залози, легені.

Результати роботи впроваджені в клінічну практику ДУ «Національний інститут раку» та інші лікувальні заклади онкологічного профілю.

Особистий внесок здобувача. Планування і проведення усіх досліджень виконано дисертантом в період з 1994 по 2007 рік. Дисертація представляє собою реалізацію наукових і творчих ідей автора. Автором особисто зібрано та проаналізовано джерела літератури, присвячені лікуванню хворих на поширені форми раку легені, шлунка та підшлункової залози із застосуванням препаратів платини та інших цитостатиків; сформульовано мету та задачі дослідження. Автор особисто формував групи хворих та призначав протипухлинну терапію за хіміотерапевтичними схемами на основі поліплатиллену. Автор підготував методичні рекомендації по застосуванню поліплатиллену на поширені форми раку легені, шлунка і підшлункової залози та брав безпосередню участь у підготовці 4-х заявок на патентування винаходів. У співпраці зі співробітниками відділу патологічної анатомії ДУ «Національний інститут раку» проводив аналіз одержаних результатів. У співпраці зі співробітниками лабораторії клінічної фармакології автор безпосередньо брав участь у проведенні досліджень на культурах тканин та експериментальних моделях пухлинного росту. Проведено статистичний аналіз результатів дослідження, сформульовано заключення та висновки.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи оприлюднені на: II Національному конгресі молодих вчених-медиків України “Сучасні питання клінічної та експериментальної онкології” (Київ, 1994); науковому симпозіумі “Лікування розповсюджених злоякісних новоутворень підшлункової залози та заочеревинного простору” (Київ, 1999); ІІ з'їзді онкологів країн СНД (Київ, 2000); Х зїзді онкологів України (Крим, 2001); наук. практ. конф. “Лікування онкологічних хворих похилого віку” (Київ, 2002); ХІ зїзді онкологів України (Судак, 2006); V з'їзді онкологів і радіологів СНД (Ташкент, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 38 наукових праць, з яких 24 статті, з них 21 опублікована у профільних виданнях, визначених переліком ВАК України, 10 тез у матеріалах конференцій та з'їздів, отримано 4 патенти.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота написана українською мовою і складається зі вступу, огляду літератури, 9 розділів власних досліджень, заключення, висновків, списку використаних літературних джерел. Дисертацію викладено на 280 сторінках друкованого тексту, ілюстровано 57 таблицями та 47 рисунками. Бібліографічний список літератури включає 362 найменувань вітчизняних та іноземних авторів.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження.

Характеристика поліплатиллену. Поліплатиллен - сполука цис-ізомера діхлордіаміноплатини з високомолекулярним носієм - дезоксирибонуклеїновою кислотою (ДНК). Схему синтезу даної сполуки під назвою «нуклеоплат» було розроблено в Інституті фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України разом зі співробітниками НМАПО ім. П.Л. Шупика під керівництвом проф. С.О. Шалімова (патент на винахід №1701323 «Способ получения противоопухолевого средства», 1991). В Інституті онкології АМН України (нині ДУ «Національний інститут раку») ця сполука була синтезована під назвою «поліплатиллен». Його хімічна назва полі{гексакис[хлорамінаква платина(II)]}-дезоксирибонуклеат.

Фармакологічна група препарату - антинеопластичні засоби, сполуки платини (код АТС L01XA). Препарат випускається у вигляді стерильного прозорого розчину (по 250 мл у скляних флаконах). 1 мл концентрату містить 0,00147г поліплатиллену. Виробник препарату: ТОВ “Новофарм-Біосинтез”, Україна. Реєстраційне свідоцтво № UA / 1774/01/01. Наказ МОЗ України на клінічне застосування поліплатиллену № 426 від 27.08.04 року.

Дослідження цитотоксичної дії поліплатиллену. Для дослідження цитотоксичної дії ППЛ використані наступні лінії клітин: клітини карциноми гортані людини (Нep2); клітини раку шийки матки людини (НеLа); трансформовані клітини кісткового мозку людини (L41); клітини нирки африканської зеленої мавпи (Vero); клітини нирки свині (СНЕВ); клітини фібробластів ембріону людини (HEF).

Дія ППЛ на клітинні лінії досліджена у вихідній (цільній) концентрації з урахуванням його кількості в 1 мл готової лікарської форми та її десятикратних розведень на живильному середовищі. В якості контролю був препарат діхлордіаміноплатина (ДДП) у тих самих розведеннях.

Прояви цитотоксичної дії реєстрували через 24, 48 та 72 год після внесення препаратів у культури клітин. Підсумковий облік результатів проводили через 72 год за класичною чотирибальною методикою, оцінюючи ступінь дегенерації клітин у моношарі: від 0 (відсутність цитотоксичної дії) до 4+ (дегенерація 100% клітин). Визначали також цитотоксичний індекс після забарвлення клітин 0,2% розчином трипанового синього.

Дослідження антипроліферативної і фазоспецифічної дії поліплатиллену. Антипроліферативну і фазоспецифічну дію ППЛ вивчали за вмістом ДНК при аналізі ДНК-гістограм (одержаних після комбінованого фарбування ядер) на лазерному проточному цитофлуориметрі “FACSTAR” фірми Becton Diskinson USA за програмою DNA Cell-Cycle Analysis Software Vcr C5/87 Sum of Broadened Rectangles Model.

Характеристика моделей експериментального росту пухлин. Крім досліджень in vitro проведені також дослідження in vivo на лінійних (200 тварин) та нелінійних мишах (200 тварин) і 10 собаках. Умови перебування тварин та проведення експериментів відповідали загальноприйнятим стандартам “Загальних етичних принципів експериментів на тваринах”, затверджених на І Національниму конгресі з біоетики (Київ, 2001). Параметри гострої та хронічної токсичності ППЛ досліджені згідно з рекомендаціями Державного фармакологічного центру МОЗ України (Київ, 2001). Дослідження токсичності ППЛ проведено на нелінійних статевозрілих мишах обох статей середньою масою 22,5 г. Препарати в об'ємі 0,5 мл стерильного водного розчину вводили 4-разово в черевну порожнину з інтервалами у 2 год. Сумарні дози складали 34,0; 68,0; 84,0 та 100 мг/кг маси тіла. Кількість тварин, що загинули в кожній групі, відмічали через 24 - 48 год. Розрахунок токсичних доз LD50, LD100 проводили за спеціальною методикою (Крылов Ю.Ф., Кивман Г.Я., 1985).

Вивчення протипухлинної активності ППЛ було проведено на моделях перещеплюваних солідних пухлин: аденокарциноми легені Льюїс (LLC), меланоми В16, раку шийки матки (РШМ-5), аденокарциноми товстої кишки (АКАТОL-26) і лейкозів мишей - P388 та L1210. Кріоконсервовану суспензію подрібнених шматочків пухлин одержували з РОНЦ АМН РФ (Москва). Життєздатність пухлин підтримували шляхом декількох підшкірних пасажів на мишах ліній С57BL, BALB/с, CBA та гібридах F1(CBA х C57BL). При проведенні дослідів мишам підшкірно інокулювали 10% суспензію клітин подрібненої пухлини у 0,5 мл середовища 199 за стандартною методикою. ППЛ вводили у вигляді серії розведень лікарської форми. Препарат порівняння ДДП вводили у вигляді свіжовиготовленого розчину на аналогічному середовищі. Препарати вводили тричі в черевну порожнину на 1, 5 та 9 добу після інокуляції пухлинних клітин. Сумарні дози препаратів складали для ППЛ 15, 30, 60 мг/кг, для ДДП - 1,5; 2,5 та 5 мг/кг. Контрольну групу складали неліковані тварини з відповідним видом перещеплюваних пухлин. Протипухлинну активність оцінювали за масою пухлини на 12 добу після інокуляції клітин та за показниками виживаності тварин.

Морфологічні дослідження експериментального матеріалу проведені на 3 і 7 добу після введення ППЛ. Зразки органів (головний мозок, серце, легені, печінка, нирки, кишечник) фіксували у 10% розчині нейтрального формаліну і після загальноприйнятої проводки матеріал заключали в парафінові блоки, з яких готували зрізи товщиною 5 - 6 мікрон з наступним фарбуванням гематоксиліном та еозином, пікрофуксином за Ван Гізоном. Аналіз гістопрепаратів здійснювали за допомогою світлооптичного мікроскопа Polyvar-2 (Reichert, Австрія). Дані дослідження з безпосередньою участю автора проводили в лабораторії експериментальної фармакології Інституту онкології (нині ДУ «Національний інститут раку») під керівництвом д. мед. н., проф. Л.В. Кейсевича.

Характеристика хворих і методів їх обстеження. У відкрите рандомізоване контрольоване дослідження залучено 1036 хворих на рак легені, шлунка і підшлункової залози різного віку і статі (745 чоловіків і 291 жінка), які перебували на обстеженні і лікуванні в ДУ «Національний інститут раку» з 1994 до 2007 р. з приводу раку легені, шлунка і підшлункової залози. Порівняльне дослідження різних за поширеністю та характером перебігу захворювань, морфологічним типом пухлин та рівнем їх чутливості до дії цитостатиків надає можливість сформувати більш широкий погляд на проблему вивчення ефективності протипухлинної дії ППЛ. У процесі лікування всі отримані відомості про хворого кодували та фіксували в спеціально розроблених виписках на електронних і паперових носіях з формуванням банку даних хворого. Поширеність пухлинного процесу визначали за міжнародною системою TNM (6-те вид.). Згідно з цією класифікацією у хворих на РЛ була неоперабельна ІІІВ - ІV стадія пухлинного процесу, а у хворих на РШ та РПЗ - виключно ІV стадія. Усіх хворих було розподілено на 2 групи: основна, до якої входили 476 пацієнтів, у схемах лікування яких застосовувався ППЛ, і група порівняння (контрольна) - 560 хворих, пролікованих за стандартними хіміотерапевтичними схемами. Хворі складали принципово однорідні групи за віком, статтю, гістологічною будовою пухлин та розповсюдженням пухлинного процесу. Розподіл пацієнтів за нозологічною формою хвороби і статтю подано в табл. 1.

Таблиця 1 Розподіл хворих, пролікованих поліплатилленом, за нозологічною формою і статтю

Нозологічна форма захворювання	Основна група	Контрольна группа	Всього
	чоловіки, n = 328	жінки, n = 148	чоловіки, n = 417	жінки, n = 143
Рак легені (ІІІВ - ІV стадія)	223	43	277	54	597
Рак шлунка (ІV стадія)	71	91	100	69	331
Рак підшлункової залози (ІV стадія)	34	14	40	20	108
Разом	476	560	1036

При аналізі клінічних даних враховували загальний стан хворого, вік, стать, гістологічний варіант пухлини, стадію пухлинного процесу, характер проведеного лікування, показники об'єктивного ефекту та виживаність хворих. Усі хворі, включені в дослідження, мали цитологічну або гістологічну верифікацію діагнозу. Морфологічні дослідження проведені у відділі патологічної анатомії ДУ «Національний інститут раку» (керівник відділу - д. мед. н., проф. К.О. Галахін).

Усім хворим були проведені: лабораторні, інструментальні методи дослідження, спеціальні методи візуальної діагностики відповідно до локалізацї пухлини. Ендоскопічне обстеження хворих включало: лапароскопію, езофагодуоденогастроскопію, бронхоскопію. Проводили також ультразвукове обстеження, сканування кісток скелета, рентгенографію шлунка і органів грудної порожнини, комп'ютерну томографію. Комплексне обстеження хворих проводили на початку, в процесі та в кінці їх лікування. Методи обстеження залежали від нозологічної форми карциноми та специфіки перебігу захворювання. Всі хворі були сповіщені про дослідження і дали згоду на їх проведення.

Схеми лікування хворих та методи оцінки його ефективності. Всім хворим проводили від 2 до 6 курсів хіміотерапії (табл. 2).

Протипухлинну дію хіміопрепаратів оцінювали за міжнародними критеріями об'єктивного і суб'єктивного ефектів.

Таблиця 2 Схеми лікування хворих основної і контрольної груп залежно від локалізації первинної пухлини

Діагноз	Схеми	Основна група	Контрольна група
Рак легені	1	Поліплатиллен 200 - 250 мг/м2 1 - 6 доба в/венно, крапельно	Цисплатин 100 мг/м2 . Етопозид 100 мг/м2 1 - 5 доба в/венно, крапельно
	2	Поліплатиллен 200 - 250 мг/м2 1 - 6 доба. Етопозид 100 мг/м2 1 - 5 доба в/венно, крапельно	Карбоплатин 450 мг/м2 1 доба в/венно, крапельно. Етопозид 100 мг/м2 1 - 5 доба в/венно, крапельно
Рак шлунка	1	Поліплатиллен 200 - 250 мг/м2 1 - 6 доба в/венно, крапельно	5-ФУ 600 мг/м2 1 - 5 доба в/венно, крапельно. Мітоміцин 10 мг/м2 1 доба в/венно, крапельно
	2	Поліплатиллен 200 - 250 мг/м2 1, 4, 7, 10 доба у черевну порожнину	Цисплатин 30 мг/м2 1, 5, 8 доба, в черевну порожнину
Рак підшлункової залози	1	Поліплатиллен 200 - 250 мг/м2 1 - 6 доба в/венно, крапельно	5-ФУ 600 мг/м2 1 - 5 доба в/венно, крапельно

Показники суб'єктивного ефекту характеризували якість життя, яку оцінювали за зміною статусу хворого: нормалізація температури тіла, зменшення або зникнення кашлю, асцитичної рідини, больового синдрому, покращення апетиту, зменшення задишки та стабілізація окремих лабораторних показників. Якість життя оцінювали протягом усіх етапів лікування за шкалою ECOG. Оцінку побічної дії хіміотерапії проводили згідно з рекомендаціями ВООЗ. Критеріями об'єктивного ефекту при лікуванні поширених форм РЛ, РШ та РПЗ була повна та часткова регресія пухлин і метастазів. У період спостереження за хворими показники виживаності оцінювали від дати початку лікування до дати смерті. Критеріями оцінки об'єктивного ефекту були повна ремісія (ПР), часткова ремісія (ЧР), а показниками віддалених результатів проведеного лікування - медіана виживаності, середня виживаність, 1- та 2- річна виживаність.

Статистична обробка результатів дослідження. Одержані результати дослідження оброблені за методом математичної медичної статистики на комп'ютері із застосуванням програми Statistica-6,0. При порівнянні кількісних показників розбіжність визначали за критерієм Стьюдента, розбіжності вважались достовірними при р <0,05.

Розрахунки виживаності хворих проведені за класичним методом Каплана-Мейера, перевірку вірогідності розбіжностей - за допомогою long-rank test.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Результати експериментальних досліджень. На першому етапі досліджень вивчали цитотоксичну дію ППЛ на культури нормальних та злоякісно трансформованих клітин in vitro. Було встановлено, що внесення в культуру клітин ДДП у концентраціях 1Ч10-1, 1Ч10-2 і 1Ч10-3 викликало 100% загибель клітин. Прихована пошкоджуюча дія була виявлена у концентраціях 1Ч10-4 і 1Ч10-5 (цитотоксичний індекс 0,28 - 0,17 при 0,04 у контролі). Поліплатиллен проявляв менш виражену токсичну дію на клітинні культури у порівнянні з препаратом ДДП. Встановлена 100% загибель клітин у перещеплюваних культурах при внесенні ППЛ у концентраціях, які були в 10-100 разів більш високими порівняно з ДДП. Приховане пошкодження клітин встановлено для поліплатиллену у концентраціях 1Ч10-3 та 2Ч10-3 (цитотоксичний індекс 0,15 - 0,11 при 0,04 у контролі). Пошкодження клітин під впливом ППЛ носило зворотній характер.

На експериментальних моделях ліній клітин встановлено, що дози, які характеризують цитотоксичність ППЛ, на один-два порядки нижчі ніж ДДП
(табл. 3).

Таблиця 3 Параметри цитотоксичності препаратів платини, in vitro

Культура клітин (in vitro)	Доза, мкг/мл
	ДДП	ППЛ
	CI100	CI50	CI0	CI100	CI50	CI0
Vero	6* 10-2	1* 10-4	1* 10-5	> 10,0	8* 10-3	1* 10-3
HEF	6* 10-3	2* 10-4	2* 10-5	1* 10-1	3* 10-3	1* 10-3
L-41	6* 10-3	6* 10-4	6* 10-5	1,0	7* 10-3	1* 10-3
Нep2	6* 10-2	6* 10-3	6* 10-4	1,0	6* 10-3	1* 10-3
HeLa	6* 10-2	6* 10-3	6* 10-4	1,0	1* 10-1	1* 10-2
СНЕВ	6* 10-2	6* 10-3	6* 10-4	1,0	1* 10-1	1* 10-3

Дослідження впливу ППЛ на проліферативну активність і фазовий розподіл культивованих клітин є передумовою для з'ясування механізму його дії і може сприяти розробці раціональних схем його застосування. Методом проточної цитофлуориметрії встановлено, що під впливом ППЛ кількість клітин у G1 фазі збільшується, тоді як у фазі G2+M зменшується, а у фазі S вони практично не виявляються (табл. 4).

Таблиця 4 Розподіл клітин за фазами клітинного циклу під впливом поліплатиллену

Культури клітин	Доза ППЛ, мкг/мл	Кількість клітин у фазах клітинного циклу, %
		G1	S	G2+M
Hep2	контроль	62,6	2,7	34,7
	0,1	95,5	-	4,5
	0,4	97,6	-	2,3
	0,9	99,9	-	0,1
Vero	контроль	76,0	12,0	12,0
	0,9	100,0	-	-
СНЕВ	контроль	39,7	48,6	11,7
	0,9	100,0	-	-
HEF	контроль	19,5	76,5	4,0
	0,9	100,0	-	-

Отже, механізм дії препарату пов'язаний з його вибірковим інгібуванням біологічних процесів у G1 - S фазах клітинного циклу. Клітини, які знаходяться в момент блоку у G2+M фазах, здатні продовжувати клітинний цикл до їх вступу у G1 фазу. Доведена фазоспецифічність поліплатиллену є його важливою характеристикою у ланцюгу змін, які обумовлюють здатність препарату інгібувати ріст злоякісних новоутворень і потенціювати протипухлинну активність хіміопрепаратів, які уражають клітини в інших фазах клітинного циклу. Слід зазначити, що фазоспецифічність поліплатиллену не залежить від природи клітин.

Із результатів, що представлені в табл. 5, видно, що із збільшенням дози поліплатиллену і часу його експозиції проліферативна активність клітин знижується, але нерівномірно і неоднаково для різних ліній клітин.

Найбільш високу чутливість до препарату виявляють клітини СНЕВ і L41, які гинуть через 48 год після введення 1 мкг/мл препарату. При цьому клітини СНЕВ більш чутливі, оскільки вони гинуть і від дози 0,1 мкг/мл при тривалості дії препарату 72 год. Пролонгована інкубація з високими дозами поліплатиллену повністю інгібує життєздатність клітин Нep2. Найменш чутливими до дії препарату виявились клітини Vero. Вони зберігають свою проліферативну активність на досить високому рівні навіть після 72 год обробки у дозі препарату 1 мкг/мл.

Різниця у ступені вираженності пошкоджуючої дії на нормальні клітини СНЕВ і на пухлинні клітини L41 або Нep2 у порівнянні з клітинами Vero вказують на специфіку антипроліферативної дії поліплатиллену в залежності від виду та біологічних особливостей клітинних культур.

Як свідчить мікроскопічний контроль за клітинами, обробленими поліплатилленом, в часовому інтервалі відбувається зменшення кількості культивованих клітин, що пояснюється прямою цитостатичною та цитотоксичною дією препарату.

Таблиця 5 Індекси проліферації клітин, оброблених різними дозами поліплатиллену протягом 24, 48 і 72 години порівняно з контролем

Доза мкг/мл	Індекс проліферації клітин в порівнянні з контролем (% )
	СНЕВ	L41	Hep2	Vero
	24 год	48 год	72 год	24 год	48 год	72 год	24 год	48 год	72 год	24 год	48 год	72 год
Контр.	100	100	100	100	100	100	100	100	100	100	100	100
0,001	90	93	80	92	90	97	92	96	87	93	86	83
0,01	80	80	75	68	45	43	81	83	48	77	57	47
0,1	60	30	0	52	39	37	62	58	21	67	54	44
1,0	11	0	0	12	0	0	23	21	0	63	37	27

Була досліджена протипухлинна дія поліплатиллену на 4 моделях перещеплюваних солідних пухлин та 2 моделях лейкозів мишей in vivo. У цих дослідженнях було встановлено, що поліплатиллен виявився ефективним у всіх випадках експериментального пухлинного росту і водночас мав значно меншу загальну токсичність (табл. 6).

Таблиця 6 Порівняння гострої токсичності ДДП і ППЛ на експериментах in vivo

Доза препарату	ДДП, мг/кг	Поліплатиллен, мг/кг
LD50	11,3	102,0
LD100	18,0	136,0
терапевтична	5,0	30,0

Пошкоджуючий вплив ППЛ у малотоксичних дозах мав зворотню дію як на клітинних культурах, так і в дослідах з експериментальними пухлинами на тваринах.

Під час морфологічного дослідження тварин контрольної групи, які загинули внаслідок введення ДДП у дозі LD50, спостерігались виражені дистрофічні зміни внутрішніх органів, гострий гломерулонефрит з масивними некрозами клубочків, набряком строми, дисплазією епітелію кишечника. При введенні ППЛ навіть у дозі LD100, відмічали несуттєві зміни в нирках: помірний набряк строми, поодинокі дрібнофокальні крововиливи в клубочках, дистрофічні зміни епітелію канальців. У кишечнику виявили дисплазію та десквамацію покривно-ямкового епітелію з явищами структурних пошкоджень залозистого епітелію (до м'язового шару), що призводило не тільки до катарального, а й дифузного ентериту. Ці прояви є морфологічним доказом елімінації поліплатиллену через шлунково-кишковий тракт.

При вивченні хронічної токсичності ППЛ у собак була дослідження мієлодипресивна дія поліплатиллену. Сумарна введена доза препарату складала його мінімально переносиму дозу, що дорівнювала 72,5 мг/кг. Встановлено, що жодна тварина після введення ППЛ протягом 10 днів не загинула. Відхилень від звичайної поведінки, катаральних явищ з боку слизових оболонок не виявлено. Не відзначено також будь-яких змін з боку органів черевної порожнини. Клітинний склад периферичної крові та кісткового мозку тварин на 10 добу після введення поліплатиллену істотно не відрізнявся від аналогічних показників у інтактних тварин. Зберігалось у межах норми співвідношення кількості клітин мієлоїдного та еритроїдного ростків гемопоезу. Аналіз одержаних результатів свідчить, що ППЛ порівняно з ДДП не спричиняє істотної мієлодепресивної дії.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що поліплатиллен виявляє високу специфічну активність по відношеню до перещеплюваних лейкозів та солідних пухлин (пригнічує їх розвиток більш як на 80%). За своєю протипухлинною активністю препарат не поступається перед аналогом - ДДП, однак виявляє більш широкий порівняно з ним спектр протипухлинної дії та в 1,7 разів перевершує аналог за терапевтичним індексом. Завдяки великій молекулярній масі препарат здатний накопичуватись в тканинах і повільно виводитись з організму, виявляючи пролонговану дію. Поліплатиллен у 10 разів менш токсичний, ніж ДДП при внесенні до клітинних культур, а в нетоксичних дозах пригнічує проліферативну активність злоякісно трансформованих клітин, незворотньо пошкоджуючи клітини, що знаходяться в G1-S фазах клітинного циклу. Крім того, поліплатиллен, на відміну від відомих цитостатиків, при введенні в терапевтичній дозі не виявляє мієлодепресивної дії. На відміну від інших протипухлинних сполук платини, він вірогідно не уражає гемопоетичні стовбурові клітини кісткового мозку. Таким чином, за результатами досліджень in vitro та на моделях експериментального пухлинного росту in vivo поліплатиллен був рекомендований для проведення клінічних випробувань.

Результати клінічних досліджень

Лікування хворих на рак легені і його результати. Хворі на рак легені ШВ - IV стадії були розподілені на 2 групи: основну (266 хворих) і групу контролю (331 хворий). Відносна кількість хворих на РЛ IIIB стадії в основній і контрольній групах становила 143 (53,7%) і 181 (54,7%), IV стадії - 123 (46,3%) і 150 (45,3%) відповідно.

Розподіл хворих за морфологічним типом пухлин показав, що у пацієнтів переважав недрібноклітинний рак легені. В основній групі кількість хворих на недрібноклітинний і дрібноклітинний РЛ складала відповідно 86% і 14%, у контрольній групі - 75% і 25%.

Всіх хворих на РЛ (основної групи) було розподілено на підгрупи залежно від схем і режимів лікування:

· 64 хворим проводили монохіміотерапію ППЛ. Препарат вводили внутрішньовенно крапельно в одноразовій дозі 200 - 250 мг/м2 з 1 по 6 добу кожні 3 - 4 тижні (2 - 6 курсів лікування).

· 103 хворим лікуваня ППЛ проводили в режимі монохіміотерапії в комбінації з променевою терапією (сумарно 60 Гр).

· 27 хворим лікування ППЛ проводили в тому самому режимі з включенням у схему етопозиду в дозі 110 мг/м2 внутрішньовенно крапельно з 1 по 5 добу (поліхіміотерапія).

· 72 хворим проводили лікування ППЛ в режимі поліхіміотерапії в комбінації з променевою терапією (сумарно 60 Гр).

У контрольній групі 141 хворому проводили поліхіміотерапію за загальноприйнятими схемами, 190 хворим - поліхіміотерапію за тими самими схемами в комбінації з променевою терапією.

Був проведений порівняльний аналіз показників ефективності лікування хворих на рак легені IIIВ - IV стадії в основній групі, пролікованих ППЛ, та в групі контролю (група порівняння), пролікованих етопозидом 100 мг/м2 з цисплатиною 100 мг/м2 або карбоплатиною 450 мг/м2. Результати показали, що показники об'єктивного ефекту вищі на 7,1% в основній групі. Вірогідно вищими на 4,2 міс. була середня виживаність і на 3,5 міс. медіана виживаності у хворих, пролікованих ППЛ.

Показники кумулятивної виживаності свідчать, що починаючи з 3 - 4 місяця спостереження і надалі, прогресивно зростає виживаність хворих у схемах лікування яких застосовувався ППЛ, порівняно з показниками групи контролю (табл. 7, рис. 1).

Таблиця 7 Результати лікування хворих на рак легені IIIB - IV стадії

Показники ефективності лікування	Основна група	Контрольна группа
	Стадії захворювання
	IIIB, n = 143	IV, n = 123	Всього, n = 266	IIIB, n = 181	IV, n = 150	Всього, n = 331
Об'єктивний ефект (ПР+ЧР), абс. число (%)	47 (32,9)*	30 (24,4)	77 (28,9)	59 (32,6)*	13 (8,7)	72 (21,8)
Медіана виживаності, міс.	11,5	5,6*	8,8	7,4	4,3*	5,3
Середня виживаність, міс.	12,0±1,2	8,4±0,9	10,3±0,8	7,5±0,4	4,5±0,2	6,1±0,2
1-річна виживаність, %	45,5±4,7	25,9±4,3	36,0±3,3	23,4±3.4	3,7±1,8	15,0±2,2
2-річна виживаність, %	18,8±4,2	12,6±3,4	16,1±2,8	0	0	0

Примітка: 1 міжгрупова розбіжність результатів ефективності лікування статистично вірогідна (р<0,05), 2 * міжгрупова розбіжність результатів ефективності лікування статистично не вірогідна (р>0,05).

Максимальна виживаність у хворих контрольної групи складає 22 міс., а у хворих, які отримали курс лікування із застосуванням ППЛ, вона збільшується в 1,8 раза і досягає 40 міс. (р<0,05). Встановлена суттєва розбіжність показників 1-річної (36,0±3,3%) та 2-річної (16,1±2,8%) виживаності хворих, пролікованих ППЛ, порівняно з групою контролю: 1-річна виживаність складає 15,0±2,2%; тоді як 2-річної не спостерігали.

Рис. 1. Виживаність хворих на рак легені

Для визначення низки параметрів, які можуть позитивно впливати на ефективність лікування хворих ППЛ, був проведений додатковий аналіз показників з урахуванням стадії пухлинного процесу, статі, віку, гістологічної будови пухлин, схем лікування.

При порівняльному аналізі результатів лікування хворих на рак легені ІІІВ стадії основної і контрольної груп показники об'єктивного ефекту майже не відрізнялись (32,9% і 32,6%) (табл. 7). Проте показники виживаності у хворих, яким призначали ППЛ, були значно кращими порівняно з такими в групі контролю: середня виживаність і медіана виживаності вірогідно збільшувались на 4,5 міс. і 4,1 міс. відповідно (р<0,05). Слід зазначити, що 1-річна виживаність хворих основної групи була суттєво кращою порівняно з групою контролю і становила відповідно 45,5±4,7% і 23,4±3,4%, а 2-річна виживаність спостерігалась лише у хворих, пролікованих ППЛ - 18,8±4,2%.

Показово, що після лікування хворих ППЛ, 12% хворих пережили значний термін - 36 міс. проти 20 міс. у хворих контрольної групи (рис. 2).

Досліджуючи ефективність лікування хворих на поширені форми РЛ з IV стадією розповсюдженості процесу з табл. 7 видно, що об'єктивний ефект у групах хворих з IV стадією суттєво відрізнявся і майже втричі перевищував такий у хворих, пролікованих ППЛ. В основній групі відмічалось вірогідне збільшення середньої виживаності на 3,9 міс. порівняно з групою контролю.

Рис. 2. Виживаність хворих на рак легені (ІІІВ - IV стадії).

Відмічена значно краща 1-річна виживаність у хворих основної групи (25,9±4,3 %) порівняно з такою у хворих групи контролю (3,7±1,8 %); 2-річна виживаність мала місце лише у хворих, пролікованих ППЛ (12,6±3,4 %). Максимальна виживаність у хворих цієї групи у 2,4 раза більша (39 міс. проти 16 міс.) ніж у хворих групи контролю.

Звертають увагу розбіжності показників виживаності у чоловіків і жінок, пролікованих ППЛ. У чоловіків середня виживаність складала 9,7±0,8 міс. з медіаною 8,8 міс., тоді як у жінок мало місце достовірне збільшення середньої виживаності до 13,7±2,3 міс. з медіаною 11,3 міс. Відмічали достовірне покращення показників 2-річної виживаності у жінок - 24,1±7,8% проти 14,5±2,9% (p<0,05) у чоловіків. Цей факт відмічено вперше, що представляє значний клінічний інтерес. При цьому достовірної різниці показників виживаності хворих в залежності від вікових категорій, пролікованих ППЛ, не виявлено.

Важливим є встановлення майже в однаковій мірі протипухлинної дії ППЛ у хворих як на дрібноклітинний, так і на недрібноклітинний РЛ (табл. 8, рис. 3А, 3Б). протипухлинний токсичність поліплатиллен терапевтичний

Отже, показники об'єктивного ефекту лікування хворих ППЛ на рак легені і їх виживаність не залежать від гістологічної будови пухлин. При дрібноклітинному і недрібноклітинному раку легені відповідно мали наступні показники: об'єктивний ефект 29,7% і 28,8%; медіана виживаності 10,9 міс. і 8,8 міс.; середня виживаність 11,8±2,6 і 10,1±0,8 міс.; 1-річна виживаність 36,8±9,1% і 35,8±3,5%; 2-річна виживаність 19,1±8,0% і 16,6±2,9%.

Таблиця 8 Показники ефективності лікування хворих на рак легені ІІІВ - IV стадії залежно від гістологічного типу пухлин

Показники ефективності лікування	Основна група	Контрольна група
	гістологічний тип пухлин
	дрібноклі-тинний n = 37	недрібно-клітинний n = 229	Всього n = 266	дрібно-клітинний n = 83	недрібно- клітинний n = 248	Всього n = 331
Об'єктивний ефект, (ПР+ЧР), абс.число (%)	11 (29,7)*	66 (28,8)*	77 (28,9)	22 (26,5)	50 (20,8)	72 (21,8)
Медіана виживаності (міс.)	10,9*	8,8*	8,7	6,6	5,3	5,2
Середня виживаність (міс.)	11,8±2,6*	10,1±0,8*	10,3±0,8	7,0±0,5	5,8±0,3	6,1±0,2
1-річна виживаність (%)	36,8±9,1*	35,8±3,5*	36,0±3,3	17,8±4,4	13,5±2,4	15,0±2,2
2-річна виживаність (%)	19,1±8,0*	16,6±2,9*	16,1±2,8	0	0	0

Примітка: 1 міжгрупова розбіжність результатів ефективності лікування статистично вірогідна (р<0,05). 2 *внутрішньогрупова розбіжність статистично не вірогідна (p>0,05)

Рис. 3. Виживаність хворих на дрібноклітинний (А) та недрібноклітинний рак легені (Б).

Цей факт є особливо суттєвим для подальшої розробки оптимальних схем на основі ППЛ при лікуванні хворих на хіміорезистентний недрібноклітинний рак легені.

Оскільки поліплатиллен призначався хворим у режимах моно- і поліхіміотерапії, було проведено порівняльну оцінку ефективності лікування в цих режимах (табл. 9, рис. 4).

Таблиця 9 Показники ефективності лікування поліплатилленом хворих на рак легені ІІІВ - IV стадії у режимі моно- і поліхіміотерапії з променевою терапією та без її застосування

Показники ефективності лікування	Режими лікування хворих поліплатилленом
	моно-ХТ 64	моно-ХТ+ПТ 103	полі-ХТ 27	полі-ХТ + ПТ 72
Об'єктивний ефект (ПР+ЧР), абс.число (%)	18 (28,1)	26 (25,2)	8 (29,6)	24 (33,3)
Медіана виживаності, міс.	6,2*	6,7	10,3*	14,1
Середня виживаність, міс.	9,5±1,5	9,3±1,3	10,4±2,0	12,6±1,8
1-річна виживаність, %	25,5±5,8*	28,0±4,8	43,8±10,9*	54,2±6,9
2-річна виживаність, %	11,9±4,5	12,7±3,9	18,8±9,4	26,1±7,2

Примітка: 1 *міжгрупова розбіжність результатів ефективності лікування статистично не вірогідна (р>0,05)

Дія поліплатиллену в режимах полі- і монохіміотерапії проявляє майже однакову протипухлинну активність: не відмічали достовірного покращення показників об'єктивного ефекту і середньої виживаності, однак при цьому спостерігали вірогідне збільшення медіани виживаності з 6,2 міс. до 10,3 міс. і 1-річної виживаності з 25,5±5,8% до 43,9±10,9% (р<0,05). Ці дані мають важливе значення і свідчать про доцільність подальшого вивчення ефективності ППЛ в комбінаціях з іншими цитостатиками в різних хіміотерапевтичних схемах.

Рис. 4. Виживаність хворих

на рак легені, пролікованих ППЛ у режимі моно- і поліхіміотерапії.

Досить цікавими виявились результати лікування хворих поліплатилленом у режимах моно- і поліхіміотерапії в комбінації з променевою терапією. Включення променевої терапії до схем лікування хворих з ППЛ не сприяло покращенню показників їх ефективності (рис. 5).

Рис. 5. Виживаність хворих на РЛ, пролікованих променевою терапією в комбінації з ППЛ у режимі монохіміотерапії (А) і поліхіміотерапії (Б).

Виявлена лише тенденція до підвищення показників ефективності лікування хворих на рак легені ППЛ в схемах ПХТ в комбінації з променевою терапією. Можливо поєднання різних хіміотерапевтичних засобів, які діють на різні молекулярні мішені пухлинної клітини, дозволяє ефективніше подолати радіорезистентність пухлини та збільшити сумарний протипухлинний ефект. У зв'язку з цим підкреслюється необхідність розширення спектра схем поліхіміотерапії на основі ППЛ в комбінації з променевою терапією для підвищення ефективності лікування.

Значна протипухлинна дія ППЛ була підтверджена результатами електронно-мікроскопічних досліджень пухлинних клітин. На підставі аналізу результатів ультраструктурного дослідження аденокарциноми легені після неоад'ювантної терапії ППЛ можна констатувати своєрідний шлях препарату у клітинах пухлини і особливості його розподілу в їх структурах. Встановлено, що ППЛ може проникати у клітину шляхом вибіркової сорбції поверхнею клітин з наступною його транслокацією через плазмалему з подальшим розподілом у цитоплазмі, а також шляхом фагоцитозу з трансформацією його макромолекул у фаголізосомах. Подальша доля препарату у пухлинних клітинах може бути різною: концентрація його дериватів у хроматині з наступним апоптозом клітин, локальне накопичення ППЛ у компартментах цитоплазми і утворення великих аутофагічних вакуолей, а також дифузне розсіювання ППЛ у цитоплазмі. Реєстрація ППЛ у структурі хроматину ядер пухлинних клітин є морфологічним свідченням можливого впливу цього хіміопрепарату на їх генетичний апарат.

Важливим представлялось вивчення впливу ППЛ на якість життя хворих в процесі лікування. Найголовнішою інтегральною характеристикою якості життя хворих був їх загальний стан за шкалою ECOG, який фіксувався протягом усіх етапів лікування. Вихідний статус хворих основної і контрольної груп був подібним (1 - 2 бали). Однак, після проведених курсів лікування статус хворих основної групи залишався стабільним, а у групі контролю знижувався завдяки загальній токсичній дії проведеного лікування. У жодного пацієнта основної групи до закінчення лікування не зареєстрований статус у 3 бали за шкалою ECOG, тоді як у групі контролю такий статус був у 8,6% хворих, у 3,0% пацієнтів статус погіршився до
4 балів за шкалою ECOG. Отже, можна констатувати, що ППЛ, маючи властивості високої протипухлинної дії і низької токсичності, покращує ефективність лікування та якість життя хворих, що підтверджено одержаними результатами при лікуванні хворих на поширені форми раку легені IIIB - IV стадії.

Вивчення протипухлинної дії поліплатиллену у хворих на поширені форми раку шлунка. У дослідження включено 331 хворий, з яких 162 складали хворі основної групи, проліковані поліплатилленом, і 169 хворих контрольної групи, пролікованих загальноприйнятими хіміотерапевтичними препаратами. За віком переважна більшість (58,0%) хворих 50 - 69 років, до 40 років - 59 (34,9%), понад 69 років - 12 (7,1%) хворих. Розподіл хворих за статтю і віком був однаковим у контрольній та основній групах. У 90 (55,5 %) хворих основної групи з IV стадією РШ виявлено асцит, у 72 (44,5%) - асцит не діагностувався. У контрольній групі асцит виявлено у 63 (37,2%) хворих, у 106 (62,8%) - асцит не діагностувався.

За показниками верифікації клінічного діагнозу у хворих основної групи аденокарцинома шлунка спостерігалась у 86 (53,1%) хворих, персневидноклітинний рак - у 26 (16,0%), недиференційований рак та інші його морфологічні різновиди - у 50 (30,9%) хворих. У контрольній групі аденокарциному шлунка виявлено у 75 (44,4%) хворих, персневидноклітинний рак - у 32 (18,9%) хворих, недиференційовані та інші форми раку шлунка - у 62 (36,7%) хворих.