Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

19.00.04 - медична психологія

14.01.11 - кардіологія

НОЗОГЕНІЇ ПРИ АРТЕРІАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ

ДРОЗДОВА ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

Харків - 2008

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АГ - артеріальна гіпертензія

АТ - артеріальний тиск

ДМАТ - добове моніторування артеріального тиску

МКХ - міжнародна класифікація хвороб

D - депресія

Нs - іпохондрія

Ну - істерія

M - середнє арифметичне

m - помилка середньої арифметичної

р - рівень довірчої імовірності

Pt - психастенія

S - середнє квадратичне відхилення

Si - інтроверсія

Sc - шизоїдність

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Артеріальна гіпертензія (АГ), як відомо, є однією із причин збільшення захворюваності, інвалідності й смертності внаслідок цереброваскулярної патології (О. П. Сві-щенко, В. М. Коваленко, 2001; Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, 2004; Директиви з діагностики й лікування артеріальної гіпертензії, 2007; Г. В. Дзяк зі співавт., 2008).

Артеріальна гіпертензія в Україні значно поширена: 45,8% - у структурі всіх захворювань; 73,5% - у цілому по Україні, 71,9% - серед міського та 74,1% - серед сільського населення, причому вона особливо поширена серед осіб працездатного віку (78,8% - у хворих із вперше виявленою АГ), а ускладнення та інвалідність внаслідок АГ відзначено в 40,9% дорослого і у 35,5% працездатного населення. До того ж АГ нерідко провокує розвиток нозогеній, які суттєво ускладнюють перебіг і погіршують прогноз основного захворювання, порушують прихильність до лікування і знижують якість життя хворих (В. І. Целуйко зі співавт., 2004; В. В. Никонов, 2005; С. М. Ко-валь, О. В. Мисниченко, 2007; М. А. Власенко зі співавт., 2007; О. М. Ковальова, 2007) та, у свою чергу, сприяють інвалідності й смертності внаслідок цереброваскулярної патології (Б. В. Ми-хайлов зі співавт., 2002; А. Б. Смулевич, А. Л. Сиркін, 2005; Ю. О. Гайдаєв, 2007). Нозогенії спостерігаються в 25% населення (В. Д. Мішиєв, 2004).

Нозогенії - діагностична категорія Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10), що позначає стан суб'єктивного дистресу й емоційного розладу, які зазвичай виникають у період адаптації до значних змін у способі життя або стресової життєвої події (включаючи наявність або можливість серйозної соматичної хвороби), а відтак перешкоджають соціальному функціонуванню й продуктивності особистості (Ф. І. Бєлялов, 2005; А. Б. Смулевич, А. Л. Сиркін, 2005).

Хоча окремі аспекти психічних реакцій у хворих на АГ вже були досліджені багатьма науковцями (В. Д. Менделевич, 2002; В. С. Подкоритов, Ю. Ю. Чайка, 2003; В. В. Кришталь, Б. В. Михайлов, Н. О. Марута, 2006), однак проблема нозогеній при цьому захворюванні ще далека від остаточного розв'язання. Не вивчено поширеність, характер і причини виникнення нозогеній при АГ, не досліджено співвідношення між психічними і соматичними ланками їхнього патогенезу, не виділено основні фактори, що впливають на перебіг і прогресування нозогеній у хворих, не визначено диференційно-діагностичні, зокрема психодіагностичні критерії, а також не розроблено сучасну інформаційну технологію діагностики нозогеній, принципи й терапевтичні підходи до корекції досліджуваних захворювань. У зв'язку з цим клінічна практика ще й дотепер не має у своєму розпорядженні достатньо ефективної системи лікувальних заходів для такої складної соматопсихічної патології.

Розв'язання проблеми нозогеній при АГ вимагає міждисциплінарного підходу, на основі якого можна розробити стратегію їх комплексної психотерапевтичної та медикаментозної корекції.

Необхідність вирішення цього складного завдання, що має велику медичну, медико-психологічну й соціальну значущість, стала передумовою для проведення даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках Національної програми профілактики й лікування артеріальної гіпертензії в Україні, Державної програми профілактики й лікування серцево-судинної та це-реброваскулярної патології і відповідно до плану наукових досліджень Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України за темою: «Клініко-функціональна, імунологічна оцінка ефективності нових методів медикаментозної терапії найпоширеніших серцево-судинних захворювань (АГ, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця)», № державної реєстрації 0199U001556.

Мета дослідження - на основі міждисциплінарного підходу до дослідження нозогеній при артеріальній гіпертензії розробити систему, принципи і методи їхньої діагностики та лікування.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:

1. Вивчити клінічні прояви та характер перебігу нозогеній у хворих на артеріальну гіпертензію.

2. Виявити фактори ризику розвитку нозогеній у хворих на артеріальну гіпертензію.

3. Розробити модель типології нозогеній при артеріальній гіпертензії, визначити її рівні та критерії їх оцінки.

4. Визначити взаємовплив компонентів і складових кожного з рівнів типології нозогеній при артеріальній гіпертензії.

5. Оцінити співвідношення фізіологічного, соціального, психологічного, психічного рівнів типології нозогеній за даної патології.

6. На підставі моделі типології нозогеній при артеріальній гіпертензії розробити їх структурно-діагностичний і прогностичний алгоритми.

7. Розробити систему, принципи й методи психотерапії нозогеній при артеріальній гіпертензії.

8. Обґрунтувати стратегію комплексної психотерапевтичної й медикаментозної корекції нозогеній у хворих на артеріальну гіпертензію.

Об'єкт досліджень: феномен нозогеній при артеріальній гіпертензії.

Предмет досліджень: причини, закономірності формування нозогеній, їх клінічні прояви та взаємозв'язок із перебігом артеріальної гіпертензії.

Методи досліджень: клінічні, функціональні, психопатологічні, психодіагностичні, соціологічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше на підставі міждисциплінарного підходу до дослідження феномена нозогеній при АГ теоретично обґрунтовано й запропоновано рішення цієї проблеми. Визначено, що причинами формування нозогеній є дисгармонійні особистісні та характерологічні відмінності хворих, стрес і тяжкість АГ. Виявлено критерії оцінки перебігу і прогресування АГ з нозогеніями. Визначено місце нозогеній у стратифікації загального серцево-судинного ризику у хворих на артеріальну гіпертензію.

Новою є розроблена чотирирівнева модель типології нозогеній при АГ, яка включає фізіологічний, соціальний, психологічний та психічний рівні; визначено критерії оцінки стану кожного з них. Виокремлено основні фактори, що впливають на психосоматичні співвідношення у хворих на АГ з нозогеніями. Вперше запропоновано модель взаємозв'язку іпохондрії, депресії та систолічного артеріального тиску, яка підтвердила роль іпохондрії й депресії у прогресуванні АГ і дала можливість виділити чотири варіанти психосоматичних співвідношень за цієї патології. Розроблено нову інформаційну технологію діагностики нозогеній при АГ, що включає модель типології нозогеній, комплекс удосконалених клінічних, психопатологічних, психодіагностичних та соціологічних методів, структурно-діагностичний і прогностичний алгоритми. Запропоновано нову систему психотерапевтичної корекції нозогеній при АГ, визначено стратегію їхньої комплексної психотерапевтичної та антигіпертензивної медикаментозної корекції.

Практична значущість результатів дослідження. Практичне значення має знання причин, клінічних проявів і характеру перебігу нозогеній при АГ; рівнів типології нозогеній і критеріїв їх оцінки; факторів, що визначають перебіг і прогресування нозогеній при АГ; місця нозогеній у стратифікації загального серцево-судинного ризику. Суттєве значення для клінічної практики мають методи виявлення у хворих на АГ варіантів психосоматичних співвідношень. Розроблено інформаційну технологію діагностики нозогеній, що дає змогу вірогідно визначити їх характер. Заснована на цій технології стратегія комплексної психотерапевтичної й антигіпертензивної медикаментозної корекції нозогеній у хворих на АГ успішно використовується в клінічній практиці, даючи змогу досягнути високого й стійкого терапевтичного ефекту.

Результати роботи впроваджено в науково-дослідний і педагогічний процес на кафедрі психотерапії, кафедрі сексології й медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, на кафедрі госпітальної терапії № 2 Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України, у науково-дослідну, лікувальну та експертну практику кардіологічного відділу Українського державного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України, у науково-дослідну й лікувальну роботу Кримської республіканської установи «Науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І. М. Сє-ченова» МОЗ АР Крим, у лікувальну практику санаторіїв «Україна» та «Ай-Петрі» (м. Ялта).

Апробація результатів роботи. Результати дисертаційної роботи були оприлюднені та обговорені на VII Національному конгресі кардіологів України (Дніпропетровськ, 2004), пленумі науково-практичного товариства невропатологів, психіатрів і наркологів України «Якість життя хворих на психоневрологічні розлади та їхніх родин (медична й соціальна реабілітація та реінтеграція в суспільство)» (Донецьк-Харків, 2005), Міжнародному форумі «Кардіологія вчора, сьогодні, завтра» (Київ, 2006), науково-практичній конференції «Первинна й вторинна профілактика цереброваскулярних ускладнень артеріальної гіпертензії» (Київ, 2006), міжнародному медико-фармацевтичному конгресі «Ліки і життя» (Київ, 2006), III - VI республіканських конгресах курортологів і фізіотерапевтів «Актуальні питання організації курортної справи, курортної політики й фізіотерапії АРК» (Євпаторія, 2003 - 2007), III Національному конгресі (ХI з'їзді) неврологів, психіатрів і наркологів України «Профілактика й реабілітація в неврології, психіатрії та наркології» (Харків, 2007), першому Національному конгресі «Людина і ліки» (Київ, 2008).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано в 45 статтях у спеціальних наукових журналах і збірках наукових праць відповідно до Переліку ВАК України. З них 34 самостійні та 11 у співавторстві. У матеріалах конгресів і конференцій опубліковано 11 робіт, із них 7 самостійних та 4 у співавторстві. Отримано 2 патенти у співавторстві.

Структура та обсяг дисертації. Основний зміст роботи викладено на 253 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, 8 розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел та 9 додатків.

Матеріали дисертації ілюстровано 13 таблицями й 22 рисунками. Бібліографічний список містить 306 джерел. Додатки містять 134 таблиці та 4 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених пацієнтів. Під час дослідження, яке проводилося у трьох центрах - Кримській республіканській установі «НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І. М. Сєченова», санаторії «Ай-Петрі» та санаторії «Україна» (м. Ялта), - було обстежено 427 хворих на АГ.

Критерієм включення до дослідження була есенціальна АГ у хворих віком 28 - 59 років. Критерії виключення: вторинні форми АГ; стеноз ниркових артерій; постійна форма фібриляції передсердь; виражені порушення функції нирок і печінки; інфаркт міокарда, гострі й хронічні порушення мозкового кровообігу; кардіохірургічні втручання; некомпенсований цукровий діабет; наявність ендогенних психічних розладів і супутніх захворювань, які впливають на виживання та якість життя хворих; наявність протипоказань до призначення тіазидоподібних діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворю-ючого ферменту та селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну; відмова від лікування.

Усі хворі отримували інформацію для пацієнтів і підписували інформовану згоду на участь у дослідженні.

Серед обстежених було виокремлено хворих із нозогеніями 341 особу і без нозогеній 86 осіб.

Дизайн дослідження: 24-денне рандомізоване порівняльне дослідження.

Серед обстежених було 263 жінки і 164 чоловіка. Більшість хворих були службовцями (54,1%) та одружені (59,8%). Хворих із 1 стадією АГ було 201 особа (46,7%), середній вік 46,70,6 роки; із 2 стадією АГ - 226 осіб (52,3%), середній вік 52,30,5 роки. Тривалість захворювання на АГ становила від 2 до 15 років, тривалість нозогеній - від декількох місяців до 5 років.

Серед усіх пацієнтів було виділено сім груп: шість груп із різними формами нозогеній і одна - без нозогеній. Неврастенію діагностовано у 164, іпохондричний розлад - у 67, легкий депресивний епізод - у 38, дистимію - у 36, змішаний тривожно-депресивний розлад - у 36, а у 9 осіб діагностовано стійкі зміни особистості. Не виявлено нозогеній, як зазначалося, у 86 хворих на АГ.

Усім хворим проводили психотерапевтичну корекцію й медикаментозне лікування, супроводжуване потенціюючою психотерапією. За видом отримуваного медикаментозного лікування пацієнтів також було поділено на групи.

Індапамід (арифон ретард) у дозі 0,75-1,5 мг один раз на добу отримували 16 хворих на АГ без нозогеній, що увійшли до першої групи, та 32 хворих із нозогеніями, які склали другу групу. Індапамід (арифон ретард) у тій самій дозі й серталін (золофт) 25-50 мг один раз на добу призначали 17 хворим із нозогеніями третьої групи. Квінапріл (аккупро) у дозі 10-20 мг один раз на добу отримували 16 хворих без нозогеній четвертої групи та 28 пацієнтів із нозогеніями - п'ятої групи; квінапріл (аккупро) й серталін (золофт) у зазначених дозах були призначені 13 хворим на АГ з нозогеніями, котрі увійшли до шостої групи.

Первинним параметром ефективності лікування вважали відсоток зниження артеріального тиску (АТ) від вихідного рівня за 24 дні; вторинними - позитивну динаміку показників ехокардіографії й добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ), емоційного реагування на захворювання, якості життя, нівелювання когнітивних розладів. Значним поліпшенням у процесі лікування вважалася зміна критеріїв оцінки у бік норми, частковим поліпшенням - деякі позитивні зміни критеріїв оцінки за первісно нормальних їх величин (межа «норма-патологія»), без поліпшення - відсутність змін за первісно нормальних показників.

Методи обстеження хворих. Під час дослідження були використані методи функціональної діагностики, клінічні, психопатологічні, психодіагностичні, соціологічні та статистичні методи.

Клінічні дослідження відповідали протоколам надання медичної допомоги хворим на есенціальну артеріальну гіпертензію 1 й 2 стадії, хворим на дисциркуляторну енцефалопатію. Проводили добове моніторування артеріального тиску на апараті АВРМ-04 фірми «Meditech» (Угорщина). Ехокардіографічне дослідження виконували за загальноприйнятими методиками на апараті «Ultrasound Scanner TИ 628-A».

Психопатологічна діагностика, згідно з МКХ-10, базува-лась на принципі відповідності психічних розладів критеріям об'єктивності, репрезентативності та верифікованості, на субстратному і структурному аналізі, діахронічній структурі психічних розладів. Фактори ризику розвитку АГ і нозогеній визначали за допомогою спеціально розроблених анкет відповідно до чинних рекомендацій (Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, 2004; Директиви з діагностики й лікування артеріальної гіпертензії, 2007).

Для визначення особливостей характеру хворих використовували опитувальник Г. Шмішека, особистісних відмінностей - методику багатостороннього дослідження особистості (Ф. Б. Березін зі співав., 1976), характерологічних рис хворих - методику Р. Кеттела. Типи реагування на хворобу вивчали за допомогою методики психологічної діагностики типів ставлення до хвороби (Д. Я. Райгородський, 2002; О. П. Єлісєєв, 2005).

Особистісну та ситуативну тривожність пацієнтів визначали за опитувальником Спілбергера-Ханіна; невротизацію - за методикою діагностики рівня невротизації Л. І. Вассермана; алекситимію - за Торонтською алекситимічною шкалою; схиль-ність особистості до конфліктної поведінки - за методикою діаг-ностики схильності до конфліктної поведінки К. Томаса (Л. Д. Столяренко, 2006). Для визначення депресії застосовували опитувальник депресії Бека та шкалу депресії Центру епідеміо-логічних досліджень США (А. Н. Бєлова, О. Н. Щепетов, 2002).

Якість життя хворих вивчали за допомогою розробленого нами «Способу оцінки якості життя, переважно в осіб з артеріальною гіпертензією» (Г. В. Дзяк, І. В. Дроздова, 2003), рівень стресу - за списком стресових ситуацій (Ш. Годфруа, 1992).

Для оцінки когнітивно-мнестичних функцій у пацієнтів використовували такі тести: коректурну пробу, тест мовно-слухової пам'яті Рея, тести малювання годинників, послідовності дій (Д. Я. Райгородський, 2002).

Для обробки результатів дослідження застосовували методи математичної статистики. Порівняння проводилося між отриманими даними у хворих на АГ 1 й 2 стадії та між результатами обстеження хворих на АГ з нозогеніями й без нозогеній.

Статистична обробка вибірки включала первинний статистичний аналіз: оцінку середнього арифметичного (М), середнього квадратичного відхилення (S), помилку середньої арифметичної (m). Для оцінки різниць між вибірками використовували критерії однорідності (В. П. Бабак зі співавт., 2001). Рівень довірчої імовірності (р) був > 0,95.

Проводили регресійний і кореляційний аналізи (В. П. Ба-бак зі співавт., 2001), завдання класифікації вирішували за допомогою кластерного, дискримінантного аналізів і штучних нейронних мереж (А. А. Афіфі, 1982; С. А. Айвазян зі співавт., 1974).

Під час розв'язання задачі класифікації використовували метод, заснований на двовимірному сплайн-нормальному розподілі (О. П. Приставка, О. М. Мацуга, 2004). Статистична обробка даних обстеження включала побудову моделей розподілу досліджуваних показників у вигляді функцій розподілу. На основі одновимірних моделей визначали межі «норми-патології» показників Hs-іпохондрії, D-депресії та Hy-істерії (О. М. Мацуга, 2007); на основі двовимірних моделей розподілу проводили оцінку імовірностей знаходження показників Hs-іпохондрії, D-депресії та систолічного артеріального тиску у зонах контролю та дослідження їх взаємовпливу (О. М. Мацуга, І. В. Дроздова, 2006). З метою урахування неоднорідності результатів обстеження використовували методи параметричного оцінювання функції розподілу у вигляді суміші нормального і сплайн-нормального розподілів та непараметричного оцінювання на основі поліноміальних сплайнів із вибором найбільш вірогідних.

Статистична обробка та аналіз даних ДМАТ базувалися на марківській моделі процесу зміни АТ з кусково-сталими інтенсивностями (О. П. Приставка, А. Ю. Дереза, 2005; Т. М. Ха-чапурідзе, 2006). З метою підвищення вірогідності оцінок інтенсивностей при побудові моделі процесу зміни АТ використовували локальні поліноміальні сплайни на основі В-сплайнів (П. О. Приставка, 2004).

Статистична обробка результатів дослідження виконувалася з використанням програмного забезпечення VerMed (О. М. Мацуга, 2007), NeuroModelDBPM (Т. М. Ха-чапурідзе, 2006), Моніторинг (І. В. Дроздова, Л. І. Павленко, 2007) й ViStAMed (П. О. Приставка, А. Ю. Дереза, 2006). Зазначені вище моделі, методи й програмне забезпечення дозволили створити інформаційну технологію підтримки прийняття рішень для діагностики нозогеній і вибору тактики лікування у хворих на АГ.

Результати дослідження. У результаті вивчення психічного стану хворих на АГ було визначено таку типологію наявних у них нозогеній.

І. Афективні розлади (розлади настрою) - 74 особи (17,3%):

У директивах з діагностики й лікування артеріальної гіпертензії 2007 року до факторів ризику належать: рівні систолічного й діастолічного АТ, рівень пульсового АТ, вік, паління, дисліпідемія, рівень глюкози натще, порушена толерантність до глюкози, патологічне ожиріння, обтяжений сімейний анамнез щодо серцево-судинних захворювань у молодому віці. Усі наявні на сьогоднішній день моделі оцінки серцево-судинного ризику мають обмеження: вони не враховують різноманітності, сполучення та тривалості впливу факторів ризику й такі фактори, як особистісні відмінності, стреси та фізична активність хворих.

Отримані нами дані свідчать, що найпоширенішими факторами ризику у хворих на АГ є стрес, спадкоємна обтяженість серцево-судинними захворюваннями, низька фізична активність, зловживання вуглеводами, вища освіта та високий соціально-економічний статус, які підвищують невротизацію й посилюють депресію, погіршують якість їхнього життя. На ранній стадії АГ найсуттєвішим є вплив високого соціального статусу й порушень здорового способу життя, тоді як прогресування АГ сполучене з обтяженою спадковістю та зниженням соціального статусу.

Формуванню дистимії у хворих на АГ сприяють збільшення маси тіла та Hs - іпохондрія; легкого депресивного епізоду - високий соціальний статус і D - депресія; неврастенії - Hs - іпохондрія, Hy - істерія й порушення здорового способу життя; іпохондричного розладу - Hs - іпохондрія, D - депресія та Hy - істерія; змішаного тривожно-депресивного розладу та стійких змін особистості - Hs - іпохондрія, D - депресія, обтяжена спадковість і порушення здорового способу життя. Запобігають формуванню нозогеній дотримання здорового способу життя і відсутність дисгармонійних рис особистості.

Такі фактори, як невротизація («тенденція виглядати у сприятливому світлі»), гіпертрофія лівого шлуночка (маса міокарда, товщина міжшлуночкової перегородки), діастолічна дисфункція (індекс скорочувальної здатності міокарда, швидкість раннього прикриття мітрального клапана, фракція викиду), фактори ризику (вік, стать, обтяжена спадковість, паління, окружність талії, зловживання сіллю), соціальна ізоляція (Sc - шизоїдність, Si - інтроверсія) суттєво погіршують прогноз при АГ.

Нами вперше визначено місце нозогеній у стратифікації загального серцево-судинного ризику (табл.1) і показано, що нозогенії при АГ необхідно розглядати як фактор ризику виникнення серцево-судинних ускладнень, а тому вони вимагають корекції навіть за нормального рівня АТ у хворих.

Якість життя хворих на АГ можна вважати достатньо вивченою: у літературі висвітлено вплив на якість життя гіпотензивної терапії, прогресування АГ, серцевої недостатності, коморбідної депресії, розглянуто вікові аспекти зниження якості життя хворих, але зовсім недостатньо досліджено якість життя хворих за наявності нозогеній та фактори, що впливають на неї.

Результати проведеного дослідження переконливо показали, що формування нозогеній у хворих на АГ супроводжується істотним зниженням таких показників якості життя, як психічний, фізичний і загальний статус, що зумовлено дисгармонійними відмінностями особистості, значною кількістю факторів ризику, порушеннями хронобіологічної структури АТ, гіпертрофією лівого шлуночка та його діастолічною дисфункцією. За відсутності нозогеній у хворих на АГ відзначаються незначні порушення фізичного, психічного й загального статусу, що пов'язано із притаманними їм гармонійними відмінностями особистості та відсутності багатьох факторів ризику.

Таблиця 1. Стратифікація загального серцево-судинного ризику

1. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування й практичне розв'язання проблеми патогенезу, клініки та лікування нозогеній у хворих на артеріальну гіпертензію. Проблему розв'язано на основі системного міждисциплінарного підходу до дослідження феномена нозогеній при артеріальній гіпертензії й принципів доказової медицини, що дало змогу розробити високоефективну стратегію комплексної медикаментозної та психотерапевтичної корекції вивченої сукупної патології.

У хворих на артеріальну гіпертензію виявлено такі нозогенії: афективні розлади (розлади настрою) (17,3%): легкий депресивний епізод (51,4%), дистимія (48,6%); невротичні розлади, пов'язані зі стресом та соматоформні розлади (62,5%): змішаний тривожно-депресивний розлад (13,5%), неврастенія (61,4%), іпохондричний розлад (25,1%); стійкі зміни особистості, не пов'язані з ушкодженням або захворюванням головного мозку (2,1%): стійкі зміни особистості (100%).

Причинами досить поширених нозогеній при артеріальній гіпертензії (76,4% серед хворих на артеріальну гіпертензію 1 стадії й 87,2% - 2 стадії) є дисгармонійні особистісні й характерологічні відмінності пацієнтів (іпохондрична фіксація на порушеннях здоров'я, емоційна лабільність, афективна ригідність, тривожна та збудлива акцентуації характеру), стрес і тяжкість артеріальної гіпертензії.

Розроблена модель типології нозогеній при артеріальній гіпертензії включає чотири рівні: фізіологічний, соціальний, психологічний та психічний. Критеріями оцінки фізіологічного рівня є - фактори ризику, гіпертрофія лівого шлуночка та його діастолічна дисфункція, хронобіологічна структура артеріального тиску; соціального рівня - якість життя; психологічного - особистісні та характерологічні відмінності, внутрішня картина хвороби та їхній взаємовплив, когнітивні порушення; психічного рівня - афективні розлади, невротичні, пов'язані зі стресом та соматоформні розлади, стійкі зміни особистості, не пов'язані з ушкодженням або захворюванням головного мозку.