Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ МОЗ УКРАЇНІ

14.01.33 - Медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

УДК 616.12-008.331.1-06:616-008.93]-085.835/847.8

ОЛІЙНИК ДМИТРО

АНАТОЛІЙОВИЧ

ОДЕСА - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету МОЗ України.

Науковий керівник:

Заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор Якименко Олена Олександрівна, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії, Одеський державний медичний університет МОЗ України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Торохтін Олександр Михайлович, головний науковий співробітник відділу комплексних проблем медичної реабілітації, курортології та фізіотерапії, Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України;

доктор медичних наук, професор Волошина Олена Борисівна, завідувач кафедри загальної практики та медичної реабілітації, Одеський державний медичний університет МОЗ України. Захист дисертації| відбудеться| 29 жовтня 20 09090909 року о 10 годині| на засіданні| спеціалізованої| вченої| ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної| реабілітації| та курортології| МОЗ України (65014, Одеса, Лермонтовський пров|., 6).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса,

Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий| 28 вересня 2009 року|року|

Вченій секретар спеціалізованої вченої ради Д41.608.01 кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Г.О. ДмитрієваРазмещено на http://www.allbest.ru/

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гіпертонічна хвороба (ГХ) є найбільш поширеним захворюванням серцево-судинної системи і однією з причин порушення працездатності, інвалідизації та смертності населення. За даними епідеміологічних спостережень, ГХ реєструється у 10-15% дорослих людей, а у осіб віком старше 60 років виявляється у 30-50% пацієнтів. Стандартизований за віком показник ризику артеріальної гіпертензії (АГ) серед населення України, яке працює, становить 34,1%: серед чоловіків - 34,7%, серед жінок - 33,4% (Чазова И.Е с соавт., 2002; Свищенко Е.П. с соавт., 2004; Коваленко В.Н, Свищенко В.П., 2009).

Проблема профілактики, лікування і реабілітації хворих на ГХ залишається актуальною не зважаючи на широкий спектр лікарських засобів, які існують, і різних методів її лікування (Бобров В.О. с соавт., 1998; Шостак Н.А., Анечков Д.А., 2002; Коваленко В.Н, Свищенко В.П., 2009).

Останнім часом|нині| увага клініцистів зосереджена на метаболічній «осі» ГХ, зокрема на визначеному ще у 1998 р. G.Reaven метаболічному синдромі (МС) (Пономаренко Г.Н. с соавт., 2006; Reaven G., 2002). МС (синдром X) є комплексом взаємозв'язаних порушень вуглеводного і жирового обміну, змін артеріального тиску|тиснення| (АТ) і функції ендотелію, провідними механізмами розвитку якого є|з'являються| інсулінорезистентність| і підвищений тонус симпатичної нервової системи (Боднар П.М., 2001; Рязанов А.С. с соавт., 2003; Чазова И.Е., Мычка В.Б., 2004; Rao S.V. et al., 2001; Stevens V.S.et.al, 2001). За даними більш ніж 20 епідеміологічних досліджень, проведених за останні 15 років, МС виявляється у|біля| 10-24% популяції дорослого населення, причому у жінок зустрічається у 2,4 разу частіше, а з|із| віком кількість хворих з МС збільшується (Пономаренко Г.Н. с соавт., 2006).

Метаболічні детермінанти|, відображуючи|відбивати| патогенетичні механізми розвитку і прогресування ГХ, можуть впливати на ефективність антигіпертензивної терапії. Сучасна стратегія лікування і реабілітації хворих на ГХ з|із| метаболічним синдромом містить не тільки|не лише| досягнення цільових рівнів значення АТ, але також досягнення цільового рівня значень кожного з компонентів МС, що в результаті приводить|призводить| до мінімального ризику розвитку ускладнень (Коваль С.М. с соавт., 2004; Ащеулова Т.Н., Янкевич А.С., 2005; Кобалава Ж.Д., Толкачёва В.В., 2005). З метою підвищення ефективності лікування та функціональної реабілітації хворих багато авторів вважають за доцільне поєднання медикаментозної терапії із застосуванням природних і преформованих| фізичних чинників (Бабов К.Д. с соавт., 1995; Улащик В.С., 1998; Шмакова И.П., 2003; Шмакова І.П., Серафімова Є.В., 2007; Волошина О.Б. зі співавт., 2007)|факторів|. Фізичні чинники|фактори|, які мають фармакомодулюючу| дію, сприяють потенціюванню позитивного ефекту фармакологічних препаратів, що дозволяє знизити|знизити| дозування і частоту прийому ліків, зменшити їх побічні ефекти (Шмакова И.П., 2003; Сердюк В.В., 2004; Мининков А.А. с соавт., 2005; Улащик В.С. зі співавт., 2005; Пономаренко Г.Н. с соавт., 2006; Волошина О.Б. зі співат., 2007).

Останнім часом при лікуванні багатьох захворювань, у тому числі і серцево-судинних, спостерігається висока ефективність застосування озону, що є|з'являється| активною алотропною| формою кисню. Використання озонокисневих| сумішей є|уявляє| якісно новим вирішенням актуальних проблем лікування багатьох захворювань, перевершуючи у ряді випадків можливості|спроможності| лікарських методик (Шмакова І.П., 2003; Якименко Е.А., с соавт., 2003; Артьоменко О.В., 2004; Шмакова И.П. с соавт., 2004; Коротаєва В.А., 2005; Масленников О.В., Конторщикова К.Н., 2005).

Результати експериментальних і клінічних досліджень свідчать про позитивний вплив озонотерапії| на ліпідний, вуглеводний обмін, реологічні властивості крові, антиоксидантну| систему (Атясов Н.И., Газин И.К., 2000; Округ И.Е., 2000; Якименко Е.А. с соавт., 2003; Шмакова И.П. с соавт., 2004; Velio Rocci, 1996). Основою позитивного впливу озонотерапії (ОТ) при ГХ є|з'являється| системність дії на організм за допомогою декількох механізмів: нормалізації процесів перекисного| окислення|окислений| ліпідів (ПОЛ), поліпшення|покращання| мікроциркуляції і реологічних властивостей крові, активації антиоксидантної| системи і ферменту NO-синтетази| з|із| утворенням окислу азоту (Павловская Е.Е. с соавт., 1998; Иванчиков М.Н. с соавт., 2003; Конторщикова К.Н., 2003; Gong H. et al., 1998). Серед методів фізіотерапії, які давно і успішно застосовувалися при лікуванні хворих на ГХ, значного поширення набула низькочастотна магнітотерапія (НМТ), яка, зменшуючи симпатоадреналовий вплив на серцево-судинну систему, сприяє зниженню артеріального тиску (АТ). Зафіксований також позитивний вплив НМТ на ліпідний і вуглеводний обмін (Юрлов В.М. с соавт., 2002; Пономаренко Г.Н., 2003; Чуич Н.Г., Орехова Э.М., 2004; Улащик В.С. с соавт., 2005; Волошина О.Б. зі співавт., 2007).

Незважаючи на значну кількість робіт з застосування| фізичних чинників|факторів|, досі відсутні дані впливу ОТ на прогностично значущі метаболічні порушення у|біля| хворих на ГХ з|із| МС, а також дані порівняльної оцінки ефективності застосування|вживання| ОТ та інших преформованих| чинників|факторів|. Також не оцінювалися|оцінювали| віддалені результати застосування|вживання| ОТ на амбулаторному етапі реабілітації хворих на ГХ з|із| МС. Ці питання і стали предметом проведеного дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота є частиною держбюджетної науково-дослідної роботи кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії Одеського державного медичного університету, яка присвячена розробці методів профілактики та реабілітації хворих із серцево-судинними захворюваннями: «Застосування озонотерапії в комплексному лікуванні хворих з серцево-судинною патологією» (номер держреєстрації 0102U006587). Фрагмент НДР, присвячений застосуванню озоно- та магнітотерапії у хворих на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом, виконаний безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження - підвищити ефективність відновлювального лікування хворих на гіпертонічну хворобу II| ст. з|із| метаболічним синдромом шляхом комплексного застосування|вживання| на госпітальному і амбулаторному етапах медикаментозної терапії і фізичних чинників|факторів| (озонотерапії та низькочастотної магнітної терапії), з урахуванням|з врахуванням| клініко-патогенетичних| особливостей захворювання.

Завдання дослідження.

1. На основі клінічних, інструментальних, електрофізіологічних, біохімічних, антропометричних досліджень визначити особливості перебігу гіпертонічної хвороби II| ст. на стаціонарному етапі.

2. З'ясувати клінічну і антигіпертензивну ефективності озонотерапії в комплексному відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу II| ст. з метаболічним синдромом.

3. Вивчити вплив озонотерапії на кардіоремодулюючі процеси, функції систоли і діастоли міокарда лівого шлуночка, ліпідний, вуглеводний обміни, абдомінальне ожиріння в комплексному відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу II| ст. з метаболічним синдромом.

4. Оцінити вплив низькочастотної магнітотерапії на клінічні, електрофізіологічні, біохімічні показники у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу II| ст. з метаболічним синдромом.

5. Провести порівняльний аналіз ефективності застосування озонотерапії |вживання| і низькочастотної магнітотерапії на стаціонарному етапі комплексного відновлювального лікування хворих на гіпертонічну хворобу II| ст. з метаболічним синдромом.

6. Вивчити ефективність озонотерапії на амбулаторному етапі реабілітації хворих на гіпертонічну хворобу II| ст. з метаболічним синдромом.

7. Обґрунтувати доцільність застосування озонотерапії |вживання| в комплексному відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу II| ст. з метаболічним синдромом на госпітальному і амбулаторному етапах.

Об`єкт дослідження - клінічний перебіг, функціональний стан серцево-судинної системи та метаболічні зсуви у 120 хворих на гіпертонічною хворобу II ст. з метаболічним синдромом.

Предмет дослідження - оцінка впливу комплексного відновлювального лікування з включенням озонотерапії |вживі низькочастотної магнітотерапії на клінічний перебіг, гемодинамічні, електрофізіологічні, кардіоремодулюючі показники, стан ліпідного і вуглеводного обмінів, абдомінальне ожиріння; якість життя у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ ст. з метаболічним синдромом.

Методи дослідження: клініко-анамнестичний; інструментальні та електрофізіологічні (електрокардіографія, доплероехокардіографія, добове моніторування артеріального тиску); антропометричні з обчисленням індексу маси тіла (ІМТ) та індексу талія/стегно (ІТС); лабораторно-біохімічні з визначенням вмісту ліпідів та глюкози в сироватці крові; статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі аналізу клінічного перебігу захворювання, дослідження показників артеріального тиску, його добового профілю, провідних інструментальних, електрофізіологічних і лабораторно-біохімічних методів встановлено, що у хворих на ГХ ІІ ст. спостерігаються порушення функціонального стану серцево-судинної системи, асоційовані з метаболічними змінами, а саме дисліпідемією, абдомінальним ожирінням, порушенням вуглеводного обміну, що дало можливість діагностувати у цих пацієнтів гіпертензивне серце та метаболічний синдром.

Доведена можливість та доцільність використання озонотерапії у відновлювальному лікуванні хворих на ГХ з МС, вивчена ефективність тривалого застосування озонотерапії на стаціонарному і амбулаторному етапах, що пов'язано з ії антигіпертензивною, кардіоремодулюючою, гіполіпідемічною, цукрознижувальною діями (патент України на корисну модель №21109).

Використання озонотерапії на тлі медикаментозної терапії посилювало позитивну динаміку показників артеріального тиску та відновлення його добового профілю, частоти серцевих скорочень, покращувало клінічний перебіг захворювання, деякі структурно-геометричні показники серця, зокрема зменшення індексу маси міокарда лівого шлуночка. Зареєстровано коригувальний вплив розробленого комплексу на дисліпідемічні зміни, порушення вуглеводного обміну і абдомінального ожиріння, тобто озонотерапія впливала на головні патогенетичні ланки захворювання.

Встановлена найбільш вірогідна динаміка зниження рівня глюкози в сироватці крові натщесерце та через 2 години після глюкозотолератного тесту, що свідчить про зниження інсулінорезистентності як головного патогенетичного чинника формування та прогресування метаболічних змін у хворих на ГХ з МС.

Уточнено, що включення до медикаментозного лікування хворих на ГХ ІІ ст. низькочастотної магнітотерапії мало односпрямовану з озонотерапією дію на клінічний перебіг, динаміку АТ, функціональний стан серцево-судинної системи та метаболічні зсуви, проте, як показав порівняльний аналіз, сумарна ефективність ОТ виявилась вищою за рахунок більш вираженої корекції метаболічних порушень.

Вперше показана можливість ефективного застосування озонотерапії на амбулаторному етапі реабілітації, що супроводжувалось стабільною корекцією артеріального тиску, метаболічних порушень і поліпшенням якості життя та прогнозу у хворих на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом.

Вперше проведена комплексна оцінка ефективності лікування із застосуванням озонотерапії та низькочастотної магнітотерапії хворих на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом за допомогою узагальненого показника D. Теоретична значущість роботи підтверджена патентом України на спосіб оцінки стану хворих за допомогою узагальненого показника D (патент України на корисну модель № 22905).

Практичне значення одержаних результатів. На основі даних, одержаних в результаті проведеного дослідження, розроблений, апробований і упроваджений до практичної охорони здоров'я спосіб комплексного відновлювального лікування хворих на ГХ з МС з використанням ОТ. Одержані результати можуть бути використані в кардіологічних, терапевтичних і фізіотерапевтичних відділеннях лікарень, у санаторіях кардіологічного профілю, а також на амбулаторному етапі реабілітації, в поліклінічних умовах. Застосування даного способу відновлювального лікування з використанням ОТ, спрямованого на корекцію метаболічних порушень, дає можливість оптимізувати лікування і реабілітацію хворих на ГХ з МС, поліпшити якість життя та прогноз у даної категорії хворих.

Результати |упроваджені|запроваджувати| в практику клініки озонотерапії| на базі санаторію «Одеса», міської клінічної лікарні №9, використовуються в навчальному процесі на кафедрах пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії, загальної|спільної| практики та медичної реабілітації, внутрішніх хвороб №3, 4 Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок автора. Дисертація є особистою науковою працею здобувача. Автором проведено інформаційно-патентний пошук, проаналізовані вітчизняні та зарубіжні видання за темою дисертації. Здобувачем самостійно проведений первинний скринінг 195 хворих на гіпертонічну хворобу, а також відбір, повне клінічне та інструментальне обстеження 120 хворих на гіпертонічну хворобу ІІ ст. з МС. Автором самостійно проводились процедури озонотерапії та низькочастотної магнітотерапії у хворих, які обстежувалися. Проводилося динамічне спостереження за станом здоров'я пацієнтів з використанням інструментальних і біохімічних методів дослідження, що виконувались спільно з фахівцями відповідного профілю.

Дисертант самостійно виконав статистичну обробку одержаних даних, їх оцінку та наукову інтерпретацію, узагальнення результатів роботи, формулювання висновків, підготовку статей та тез до друку.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали дисертації доповідалися і обговорювались на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: на Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Молодь - медицині майбутнього» (Одеса, 2006); VI читаннях ім. В.В.Підвисоцького, присвячених 150-річчю з дня народження (Одеса, 2007); V-ій Міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Новітні підходи до лікування в сучасній медицині» (Ужгород, 2007); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні аспекти застосування озону в медицині й побуті» (Ялта, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми курортно-рекреаційної діяльності та технології відновлювального лікування в умовах глобалізації» (Ялта, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Молодь - медицині майбутнього» (Одеса, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми курортології і медичної реабілітації» (Одеса, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної медицини» (Полтава, 2007); науково-практичній конференції «Актуальные проблемы курортологии и медицинской реабилитации» (Одеса, 2007); науково-практичній конференції «Лікування та реабілітація у загальній практиці - сімейний медицині» (Одеса, 2008); Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Молодь - медицині майбутнього» (Одеса, 2009).

Апробація роботи проведена на спільному розширеному засіданні УПК «Терапевтичні спеціальності» та кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії Одеського державного медичного університету, на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації і курортології МОЗ України.

Публікації. Результати дисертаційної роботи викладені в 16 публікаціях, з них 4 статті в наукових журналах ВАК України, 10 тез у збірниках науково-практичних робіт і в матеріалах з'їздів та конференцій, 2 декларативних патенти України на винахід.

Структура та об'єм дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 178 сторінках машинописного тексту який містить: вступ, огляд літератури, матеріал і методи дослідження, методики лікування, результати власних досліджень, аналіз і обговорення результатів дослідження, висновки, практичні рекомендації та список використаних літературних джерел. Робота ілюстрована 22 таблицями і 28 рисунками. Використання літературних джерел містить 195 найменувань (українських та російських авторів - 129, іноземних - 66).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Об'єктом дослідження були 120 хворих на ГХ з МС. Встановлення діагнозу та стадії ГХ ґрунтувалися на даних анамнезу, клініки та інструментальних досліджень. Стадія ГХ фіксувалася залежно від рівня підвищення АТ і наявності поразки органів-мішеней (рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я, (1999) та Української асоціації кардіологів (2004)). Діагноз МС встановлювався відповідно до критеріїв метаболічного синдрому, сформульованих Робочою групою ВООЗ (1999) і експертами Національного інституту здоров'я США (Adult Treatment Panel III, ATP III, 2005), Міжнародною федерацією з вивчення цукрового діабету (2005 р.).

Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань було обстежено 120 хворих на ГХ з МС, які перебували на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні МКЛ №9 ім. проф. Мінакова м. Одеса, клінічної бази кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету.

Усі пацієнти, були розділені на три групи залежно від терапії, яка застосовувалася. До контрольної групи увійшли 30 хворих, які одержували стандартну медикаментозну терапію. Їх фармакотерапія проводилася відповідно до рекомендацій Українського кардіологічного товариства|товариства| та Європейського товариство|товариства| кардіологів (ЄТК) з використанням інгібітора ангіотензин-перетворювального| ферменту (ІАПФ)|фактору| (еналаприл| 2,5-20 мг/ доб), діуретика (індапамід| 1,5 мг/ доб). Як ліпідознижувальну терапію використовували синтетичний інгібітор ГМГ-КоА редуктази - аторвастатин (10-40 мг/доб). Для зниження рівня глюкози (у разі необхідності) застосовували метформін (0,5-1 мг/доб). Препарати застосовувалися в ефективних лікувальних дозах. У групі 1 (n=30|) пацієнти додатково до медикаментозної терапії, ідентичній контрольній групі, отримували|одержували| процедури НМТ з використанням апарату МІТ-1 (Україна) за сегментарною методикою паравертебрально C4-Th4 з|із| магнітною індукцією 35 мТл, частотою 50 Гц. Тривалість процедури 15 хв. щоденно, 10 процедур на курс. У групу 2 увійшли 60 хворих, зі|із| зіставною|порівнянній| контрольній групі медикаментозною терапією, яким проводилися процедури ОТ у вигляді внутрішньовенного краплинного введення|вступ| озонованого фізіологічного розчину хлориду натрію з|із| концентрацією озону 3000 мкг/л, об'ємом|обсягом| 200 мл|, з|із| постійною автоматизованою підтримкою заданої концентрації озону, тривалістю інфузії 60 хвилин|мінути|, щодня, по 10 процедур на курс лікування. Враховуючи те, що спосіб життя значно впливає на формування компонентів МС, терапевтичні заходи проводилися на тлі рекомендацій щодо модифікації способу життя (дотримання дієти, відмова від шкідливих звичок, збільшення фізичної активності).

Через 6 місяців після стаціонарного лікування було проведено додаткове обстеження пацієнтів з рекомендаціями повторного курсу ОТ для хворих групи 2. Пацієнти цієї групи були розділені на 2 підгрупи: А - що не пройшли повторний курс ОТ; Б - що пройшли його. Віддалені результати застосування ОТ на амбулаторному етапі реабілітації хворих на ГХ ІІ ст. з МС оцінювалися після 6 місяців (перед повторним курсом ОТ) і після 12 місяців від початку першого курсу. У процесі контрольних візитів через 6 і 12 міс. ефективність лікування оцінювалась за рівнем систолічного артеріального тиску (САТ) і діастолічного артеріального тиску (ДАТ), вмісту ліпідів у сироватці крові (загального холестерину (ЗХ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), тригліцеридів (ТГ)), вмісту глюкози у крові натщесерце і через 2 год. після навантаження глюкозою; антропометричним параметрам (ІМТ, ІТС).

Усім хворим було проведено загальне|спільне| і спеціальне обстеження, яке містило: опитування|опитування| з|із| виявленням скарг, давності|давнині| ГХ, чинників|факторів| спадковості в розвитку ГХ і компонентів МС (цукровий діабет (ЦД), ожиріння); особливостей харчування|харчування|, фізичної активності; огляду з|із| оцінкою об'єктивного статусу хворого, ступеня|міри| вираженості|виказувати| клінічних проявів|виявів| ГХ, зокрема вимірювання|виміри| АТ; антропометричні вимірювання|виміри| (маса тіла, зріст, окружність|обсяг| талії, окружність |обсяг| стегна з|із| обчисленням|підрахунком| ІМТ, ІТС); ЕКГ у 12 стандартних відведеннях з подальшим розшифруванням; ультразвукове дослідження серця з|із| визначенням структурно-геометричних| показників, обчисленням|підрахунком| об'ємних і вагових показників; доплерехокардіоскопія| з|із| визначенням показників трансмітрального| кровотоку; добове холтеровське| моніторування| АТ з|із| визначенням середньоденного|, середньонічного|, середньодобового АТ та частоти серцевих скорочень (ЧСС), добового профілю АТ; лабораторні дослідження: визначення глюкози сироватки крові натщесерце і через 2 години після|потім| навантаження глюкозою (пероральний тест на толерантність до глюкози); визначення вмісту в сироватці крові ліпідів (ТГ, ЗХС, ЛПВЩ, ЛПНЩ).

До дослідження не залучали пацієнтів, що мали протипоказання для фізіотерапевтичних процедур, наявність об'єктивних ознак поразки органів-мішеней з симптомами з їх боку і порушенням функції (інфаркт міокарда, серцева недостатність ІІА-ІІІ ст.); перенесений інсульт; злоякісну або симптоматичну артеріальну гіпертензію; рівень тригліцеридів у крові > 4,5 ммоль/л; наявність клінічної ішемічної хвороби серця (стенокардія напруги, значні порушення ритму і провідності); наявність важкої супутньої патології (цукровий діабет на стадії декомпенсації, ревматичні вади серця, ревматоїдний поліартрит, хронічні гепатити, хронічні пієлонефрити у стадії загострення, морбідне ожиріння (ІМТ>40 кг/м2).

Контрольна група і групи дослідження були зіставленні за віком, статтю, тривалістю захворювання, наявністю артеріальної гіпертензії, середніми показниками АТ і метаболічними порушеннями. Середній вік хворих, що обстежувалися, становив 55,98±2,29 років; серед них домінували особи жіночої статі - 67 (55,8%) пацієнток. ІМТ перевищував норму - 34,4±1,03 кг/м2 у всіх хворих, як в контрольній, так і у групах 1 і 2 - 34,90±0,92, 34,8±1,04 і 33,82±1,2 кг/м2 відповідно (p>0,5). Середні значення АТ початково становили: САТ 169,1±1,7, ДАТ 104,7±1,2 мм.рт.ст. Тривалість підвищення АТ у хворих на ГХ з МС становила 6,97±2,23 років. У 52 (43,3%) пацієнтів перебіг ГХ ускладнювався гіпертензивним кризом. Дисліпідемія характеризувалася підвищенням рівня ліпідів у сироватці крові: середні значення ТГ в контрольній групі становили 2,32±0,06 ммоль/л, в 1 і 2 групах 2,34±0,05 і 2,40±0,16 ммоль/л відповідно; ЗХС - 6,67±0,16, 6,74±0,14 і 6,82±0,18 ммоль/л; ЛПНЩ - 4,38±0,10, 4,40±0,13 і 4,46±0,12 ммоль/л в контрольній, 1 і 2 групах відповідно. Рівень ЛПВЩ в сироватці крові був понижений у всіх групах: у контрольній групі середнє значення ЛПВЩ дорівнювало 0,82±0,04, у групі 1 - 0,81±0,05, у групі 2 - 0,80±0,04 ммоль/л. Порушення толерантності до глюкози виявлено у 79 (65,8%) пацієнтів, середні значення глюкози натщесерце становили 7,43±0,22 ммоль/л. ЦД зустрічався у 6 (20%) хворих контрольної групи, 5 (16,7%) і 12 (20%) пацієнтів 1 і 2 груп відповідно. Перший ступінь серцевої недостатності був виявлений у 63 (52,5%) хворих.

Аналіз одержаних результатів з використанням статистичного підходу, що формується за допомогою узагальненої функції бажаності D, дозволив встановити, що до лікування функція D в контрольній групі становила 0,193, у групі 1 - 0,200, у групі 2 - 0,197, що порівняно зі шкалою бажаності відповідає якісній оцінці хворих на ГХ з МС як «дуже погане».

Таким чином, для хворих ГХ з|із| МС була характерна|вдача| наявність абдомінального ожиріння, дисліпідемії|, порушення вуглеводного обміну, що є|з'являються| обов'язковими компонентами МС, які сприяють прогресуванню ГХ з|із| розвитком важких|тяжких| ускладнень.

Результати досліджень оброблені методом варіаційної статистики. Після складання варіаційних рядів та аналізу варіантів для кожного ряду, обчислювали стандартні статистичні показники. Достовірність відмінності ознак визначалась за допомогою критерія Стьюдента. Фактичний матеріал було оброблено за допомогою пакета аналізу в системі Microsoft Excell, програми «Statgraf». Різницю вважали достовірною при значенні (p<0,05).

Результати досліджень та їх обговорення. Як показали проведені дослідження, всі хворі на ГХ з МС добре переносили лікування на стаціонарному етапі з використанням медикаментозної терапії і додатковим включенням до неї НМТ і ОТ, що супроводжувалося позитивною динамікою скарг (рис. 1 (а,б,в).

Найкращі результати після лікування були отримані у хворих, яким призначали ОТ. Всі скарги, характерні для ГХ з МС, статистично достовірно зменшилися (p<0,001). Порівняння з контрольною групою показало статистично вірогідну перевагу комплексу з ОТ у впливі на головні болі (p1<0,05), відчуття перебоїв у серці (p1<0,05) та поліпшення сну (p1<0,05). Позитивна тенденція, порівняно з контрольною групою була встановлена за динамікою задишки при фізичному навантаженні (p1>0,05) та запамороченням (p1>0,05). Не зважаючи на зазначену більш виражену ефективність лікувального комплексу з включенням ОТ, статистично значущих відмінностей у кінцевих результатах відновлювального лікування між групами 1 і 2 на стаціонарному етапі досягнуто не було (p2>0,1 - 0,5), що свідчить про рівнозначність впливу на динаміку скарг комплексів з додатковим призначенням НМТ і ОТ.

Аналіз даних про вплив комплексного лікування з включенням НМТ і ОТ на показники АТ і ЧСС у хворих на ГХ з МС, а також у контрольній групі, після закінчення стаціонарного етапу лікування довів достовірне зниження САТ на 14,1% у контрольній групі (р<0,001); на 17% у 1 групі (р<0,001); на 21,6% у 2 групі (р<0,001) (табл. 1). Цільового рівня САТ менше 130 мм.рт.ст. і високонормального (130-139 мм.рт.ст), досягли 3 (10%) і 10 (33,3%) пацієнтів контрольної групи; 4 (13,3%) і 18 (60%) пацієнтів групи 1; 12 (20%) і 36 (60%) пацієнтів групи 2 відповідно. Відмічена також позитивна динаміка зміни ДАТ, який достовірно знизився у всіх обстежуваних групах після лікування: у контрольній групі на - 16,0% (р<0,001); у 1 групі на - 17,6% (р<0,001); у 2 групі - на 22,2% (р<0,001). Цільового рівня значень ДАТ (менше 85 мм.рт.ст.) і високонормального (85-99 мм.рт.ст.) досягли 6 (20%) і 9 (30%) відповідно пацієнтів контрольної групи; 4 (13,3%) і 15 (50%) осіб 1 групи; 20 (33,3%) та 28 (46,6%) хворих 2 групи. У результаті лікування відсоток пацієнтів з нормальним САТ і ДАТ був вищий в 1 та 2 групах і становив: у 1-ій (73,3% і 63,3%), у 2-ій (80%, 79,9%) відповідно, порівняно з контрольною групою (43,3% і 50%).

Вірогідне зменшення ЧСС спостерігалося у групі 1 на 7,7% (р<0,01|) і у групі 2, де ЧСС зменшилося на 14,6 (р<0,001|).

Таблиця 1 Вплив комплексного лікування з|із| включенням|приєднанням| НМТ і ОТ| на показники АТ|тиснення| і ЧСС у|біля| хворих на ГХ з|із| МС, M±m|

Примітка: p - достовірність відмінностей однойменних показників у групах до і після лікування; p1 - достовірність відмінностей однойменних показників після лікування в контрольній і групах 1 та 2; p2 - достовірність відмінностей однойменних показників після лікування у групах 1 та 2.

Таким чином, досягнуті кінцеві значення САТ, ДАТ і ЧСС в групах 1 і 2 статистично значущо відрізнялися від показників контрольної групи, що свідчить про більшу ефективність комплексів з додатковим включенням НМТ і ОТ. Порівняння результатів в групах 1 і 2 чітко свідчить про перевагу ОТ у впливі на зниження САТ (р2<0,01), ДАТ (р2<0,01) та має позитивну тенденцію щодо зниження ЧСС (р2>0,05)

Оцінюючи вплив комплексного лікування з включенням НМТ і ОТ на показники добового моніторування у хворих на ГХ з МС, визначено вірогідне зниження средньоденного САТ - з 158,2±2,4 до 139,6±2,2 мм.рт.ст. (р<0,001) у контрольній, з 159,3±2,1 до 132,8±1,8 мм.рт.ст. (р<0,001) у групі 1; з 160,5±2,1 до 128,6±1,6 мм.рт.ст. (р<0,001) у групі 2; средньоденного ДАТ з 94,5±1,9 до 84,3±1,4 мм.рт.ст. (р<0,001), з 96,5±1,7 до 80,6±1,2 мм.рт.ст. (р<0,001), з 98,8±1,7 до 78,6±1,1 мм.рт.ст. (р<0,001), у контрольній, 1 і 2 групах відповідно. Також було відмічено і статистично вірогідне зниження (р<0,001) середньонічного САТ - з 138,4±2,1 до 123,4±1,9 мм.рт.ст. у контрольній, з 141,6±2,2 до 119,7±1,4 мм.рт.ст у групі 1, з 140,2±1,8 до 115,6±1,1 мм.рт.ст. у групі 2. Статистично вірогідно знизилося і средньонічне ДАТ - з 86,9±1,7 до 77,6±1,6 мм.рт.ст. у контрольній групі (р<0,001), з 89,2±1,8 до 73,7±1,2 мм.рт.ст. у групі 1 р<0,001 і з 87,8±1,5 до 70,2±1,2 мм.рт.ст. (р<0,001) у групі 2. У нічний період САТ після лікування був вірогідно нижчим САТ денного у всіх групах, проте більшою мірою цей ефект був виражений у пацієнтів групи 2 (зниження на 19,9%).

Разом з відміченою статистично значущою у всіх групах (р<0,001) позитивною динамікою САТ і ДАТ у нічний період, істотні зрушення, порівняно з контролем, були отримані тільки у групі, що додатково отримувала ОТ (р1<0,001 по САТ і ДАТ), причому ця динаміка за досягнутими кінцевими результатами статистично вірогідно перевищувала ефективність групи 1 (р2<0,05).

За даними добового моніторування|, середні значення частоти серцевих|сердечних| скорочень (ЧСС) у денний| період після|потім| лікування статистично вірогідно знизилися у всіх групах, але|та| істотніше|суттєвий| в 1 та 2 групах (р<0,001|).

Середні значення ЧСС в нічний період після лікування статистично вірогідно (р<0,001) знизилися тільки у групах, що отримували додатково НМТ і ОТ з більшою ефективністю останньої (p2<0,05).

У більшості обстежених (54,6%) до лікування спостерігалася монофазна добова крива з|із| величиною| добового нічного зниження САТ і ДАТ менше 10%, що виражалося|виказувало| у домінуванні серед хворих «non-dipper|», «night-peaker|» і «over-dipper|». Після|потім| лікування достовірно збільшилася кількість пацієнтів з|із| адекватним добовим профілем САТ і ДАТ (dipper|): у контрольній групі до 13 (43,3%) і 15 (50,0%) хворих відповідно, в групі 1 - до 18 (60,0%) і 17 (56,7%) осіб відповідно, в групі 2 - до 41 (68,3%) і 39 (65,8%) хворих відповідно (р<0,05|). У|біля| пацієнтів, що отримували|одержували| терапію з використанням НМТ і ОТ, а також в контрольній групі, добовий профіль САТ і ДАТ («non-dipper|», «night-| piaker|») достовірно зменшився: у контрольній групі до 15 (50%), 10 (33,3%) і 2 (6,7%), 3 (10%) пацієнтів відповідно; у 1 групі до 11 (36,7%), 10 (33,3%) і 1(3,3%), 2 (6,7%) пацієнтів відповідно; у 2 групі - до 16 (26,7%), 3 (5%) пацієнтів відповідно (р<0,05|). Хворі з|із| добовим профілем САТ («over-dipper|») після|потім| лікування були відсутні у всіх обстежуваних групах, з|із| добовим профілем ДАТ кількість таких хворих зменшилася в контрольній групі до 2 (6,7%), у групі 1 - до 1 (3,3%), у групі 2 - до 2 (3,3%) (р<0,05|).

Розрахункові значення узагальненої функції бажаності «D»| за показниками АТ і ЧСС після|потім| проведеного лікування зросли в контрольній групі з 0,39 до 0,67; у групі 1 - з 0,38 до 0,76; у групі 2 - з 0,39 до 0,81, що відповідно до шкали бажаності характеризує стан|достаток| хворих як «добре|добре|» (у контрольній і 1-й групі), і як «дуже добре»|добре| (у групі 2), що підтверджує перевагу комплексу з|із| додатковим включенням|приєднанням| ОТ.

Проведене лікування позитивно впливало на відновлення серцевого ритму, що супроводжувалося зниженням частоти надшлуночкових та шлуночкових екстрасистолій, особливо у хворих 2 групи (p<0,05).

Таким чином, включення|приєднання| НМТ і ОТ до комплексного лікування хворих на ГХ з|із| МС на тлі|на фоні| прийому базового антигіпертензивного лікування приводить|призводить| до зменшення кількості скарг, ефективно знижує офісний, середньодобовий, середньоденний|, середньонічний| АТ,|тиснення| сприятливо впливає на добовий профіль АТ, не викликає|спричиняє| порушень серцевого|сердечного| ритму, достовірно знижуючи кількість шлуночкових і надшлуночкових екстрасистол, порівняно з результатом лікування в контрольній групі. При цьому за більшістю аналізованих показників встановлена|установлена| перевага комплексного відновлювального лікування з|із| включенням|приєднанням| ОТ.

Аналіз впливу комплексного лікування з використанням НМТ і ОТ на показники функції систоли лівого шлуночка у хворих, що обстежувалися, показав статистично вірогідне підвищення ударного об'єму|обсягу| (УО|), порівняно з результатами до лікування: у групі 1 з|із| 61,8±1,8 до 69,4±1,5 мл. (p<0,01|), в групі 2 з|із| 61,3±1,8 до 69,9±1,7 мл (p<0,001|). У контрольній групі динаміка збільшення УО була недостовірною: з|із| 60,6±2,2 до 62,1±2,0 мл (p>0,5|). Підвищення хвилинного|мінута| об'єму|обсягу| (ХО) в 1 і 2 групах, порівняно з результатами до лікування, мало більш виражений|виказувати|, статистично вірогідний характер|вдачу|, ніж в контрольній: у групі 1 ХО збільшився з|із| 4,36±0,10 до 5,07±0,11 л/хв (p<0,001|), у групі 2 з 4,69±0,11 до 5,09±0,10 л/хв (p<0,01), у контрольній - з 4,71±0,12 л/хв до 5,01±0,11 (p>0,05|).

Динаміка змін товщини стінок ЛШ у процесі лікування вираженої|виказувати| позитивності не мала, тоді як пропорційний|пропорціональний| показник індексу маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ) достовірно зафіксував позитивний кардіорепаративний| ефект лікування з додатковим включенням ОТ і НМТ (p<0,05).

Таким чином, комплексне лікування з|із| включенням|приєднанням| НМТ і ОТ супроводжується|супроводиться| позитивною динамікою відносно нормалізації типу|типа| геометрії ЛШ і зниження ІММЛШ, надає|робить| більш виражений|виказувати| кардіорепаративний| ефект, порівняно з результатами медикаментозного лікування.

Оцінюючи результати вмісту ЗХС у плазмі крові, встановлено, що внаслідок лікування значні і достовірні зміни були тільки у групах порівняння: у групі 1 рівень ЗХС зменшився з 6,75±0,16 до 5,92±0,14 ммоль/л (р<0,001), у групі 2 - з 6,82±0,18 до 5,76±0,14 ммоль/л (p<0,001). У контрольній групі зниження рівня ЗХС мало спрямованість позитивної тенденції з 6,67±0,16 до 6,27±014 ммоль/л (p>0,05). Порівняння одержаних показників ЗХС у групах 1 і 2 з контролем статистично вірогідно перевищувало результат в групі 2 (p1=0,01). Цільового рівня ЗХС, який відповідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів (ЄТК, 2004) для хворих з МС повинен бути нижчим за 4,5 ммоль/л, після лікування не досягнув жоден пацієнт.

При оцінці динаміки зміни ЛПНЩ встановлено вірогідне зменшення його середніх значень у процесі лікування у хворих контрольної і груп 1 і 2 (p<0,001). Аналіз кінцевих результатів ЛПНЩ у групах 1 і 2, порівняно з контролем, показав їх статистично значущу перевагу (p1<0,05 і p1<0,01 відповідно). Цільового рівня ЛПНЩ, який повинен бути нижче 2,5 ммоль/л, в результаті лікування у стаціонарі не досягнув жоден хворий.

При оцінці рівня ЛПВЩ встановлено|установлений| підвищення його в результаті|унаслідок| лікування у всіх групах, але|та| достовірні і значні зміни зафіксовані тільки|лише| у групах з|із| додатковим включенням|приєднанням| НМТ і ОТ. Так, ЛПВЩ збільшилися у групі 1 з|із| 0,81±0,05 до 0,98±0,03 ммоль/л (p<0,01|), у групі 2 - з|із| 0,80±0,04 до 1,02±0,05 ммоль/л (p<0,001|). Цільовий рівень для значень ЛПВЩ не встановлений, проте рівень нижче 1,2 ммоль/л розглядається як маркер підвищеного ризику серцево-судинних захворювань. У нашому дослідженні цільового рівня після лікування досягли тільки 6,7% хворих 1 та 2 груп.

При вивченні вмісту ТГ встановлено, що динаміка зміни цього показника була позитивною і односпрямованою. Вміст ТГ в контрольній і групах 1 та 2 після лікування статистично достовірно зменшився: (р<0,05), (р<0,001), (p<0,001), відповідно. Зміни рівня ТГ у групах 1 і 2, порівняно з контролем, були статистично значущі у групі 1 (р1<0,05) та мали позитивну тенденцію до зниження у групі 2 (р1>0,05). Цільовий рівень ТГ не визначений, проте рівень, вищий за 1,7 ммоль/л, є маркером підвищеного серцево-судинного ризику й повинен враховуватися при виборі лікування. У нашому дослідженні після лікування у стаціонарі цільовий рівень ТГ у пацієнтів не зареєстрований.

Констатовано більшу ефективність лікувального комплексу у групі з додатковим включенням ОТ, що проявляється у збільшенні значення узагальненої функції D за показником ліпідів з 0,210 до 0,426.

Узагальнюючи дані про зміни рівня ліпідів в сироватці крові, можна зробити висновок|висновок| про те, що позитивні результати були більш вираженими|виказувати| у групах з|із| додатковим включенням|приєднанням| НМТ і ОТ, що вірогідно (p<0,001|) доводить гіполіпідемічну| дію даних преформованих| фізичних чинників|факторів|.

Вивчивши вплив ОТ і НМТ на вуглеводний обмін, відмічаємо, що в контрольній групі в результаті лікування вміст глюкози натщесерце вірогідно зменшився з 7,51±0,26 до 6,87±0,17 ммоль/л (p<0,05). Вірогідне зменшення спостерігалося в 1 і 2 групах: у групі 1 - з 7,38±0,21 до 6,42±0,12 ммоль/л (р<0,001), у групі 2 - з 7,41±0,18 до 6,02±0,14 ммоль/л (р<0,001). Зміни глюкози крові натщесерце у групі 2 після лікування були значнішими й вірогідно відрізнялися від результатів контрольної (р1<0,001) та групи 1 (р2<0,05). Через 2 години після проведення глюкозотолерантного тесту (ГТТ) рівень глюкози після лікування більшою мірою вірогідно знизився: у групі 1 - з 9,66±0,32 до 7,96±0,26 ммоль/л (р<0,001), в групі 2 - з 9,80±0,23 до 7,31±0,16 ммоль (р<0,001). У контрольній групі зниження глюкози було також вірогідним (p<0,001) - з 10,19±0,29 до 8,77±0,24 ммоль/л. Слід підкреслити, що показники глюкози крові через 2 години після ГТТ у групах 1 і 2 статистично вірогідно знизилися щодо контролю (р1<0,01 і р1<0,001 відповідно), а показники у групі з додатковим включенням ОТ статистично достовірно зменшилися, порівняно з групою 1 (р2<0,05)

Після проведеного лікування кількість хворих контрольної групи з нормальним вмістом глюкози натщесерце збільшилося у 2 рази, при цьому кількість хворих з ЦД і порушенням толерантності до глюкози (ПТГ) зменшилася з 6 (20%) до 4 (13,3%) і з 20 (66,7%) до 18 (60,0%) пацієнтів відповідно. Більш виражена позитивна динаміка спостерігалася у групах з додатковим включенням фізичних чинників. Кількість хворих з нормальним рівнем глюкози після лікування збільшилася: в 1 групі - з 4 (13,3%) до 11 (36,7%) пацієнтів (р>0,05), у групі 2 - з 11 (18,3%) до 45 (75,0%) (p<0,001). Нормалізуючий ефект лікувального комплексу з включенням ОТ значно перевершує такий з використанням НМТ (р2<0,001).

Таким чином, вірогідне зниження рівня глюкози у групах з включенням фізичних чинників, порівняно з результатами контрольної групи, а також встановлена найбільша динаміка показників, зокрема зниження концентрації глюкози через 2 години після перорального ГТТ у групі з додатковим призначенням ОТ, доводять більш виражений позитивний вплив ОТ на всі показники вуглеводного обміну і свідчать про зниження рівня інсулінорезистентності як основного патогенетичного чинника формування та прогресування метаболічних порушень у хворих на ГХ з МС.

ОТ і НМТ проявляють позитивну тенденцію відносно показників, які характеризують абдомінальне ожиріння. У контрольній групі як у чоловіків, так і у жінок після лікування спостерігалося вірогідне зменшення середніх значень ІТС - з 0,957±0,005 до 0,952±0,004 (р>0,2) та з 0,910±0,008 до 0,898±0,007, (р>0,2) відповідно. Зниження показника ІТС під впливом комплексу з додатковим включенням НМТ було статистично вірогідним у чоловіків (р<0,05) і перевищувало аналогічний результат у контрольній групі (р1<0,05). Комплексне лікування з використанням ОТ супроводжувалося більш вираженим результатом у жінок. Так, у цій групі у жінок за рахунок вірогідного зменшення ОТ з 98,3±1,18 до 94,7±1,16 см (р<0,05), мав чітку позитивну тенденцію до зменшення ІТС - з 0,900±0,08 до 0,882±0,007 (р>0,05). Важливо відзначити, що одержаний кінцевий результат був нижчим, ніж у групі 1 з додатковою НМТ (р2>0,05)

Аналіз розрахункових значень узагальненої функції бажаності D по ІТС в результаті проведеного лікування показав його збільшення з 0,120 до 0,148 в контрольній групі, з 0,130 до 0,183 в групі 1 і з 0,123 до 0,173 у групі 2, що підтверджує перевагу комплексів з включенням НМТ і ОТ.

Таким чином, при лікуванні хворих на ГХ з МС спостерігається зниження маси тіла за рахунок зменшення жиру в абдомінальній ділянці у групах з додатковим включенням НМТ і ОТ.

У зв'язку з виявленою перевагою в ефективності комплексного лікування хворих на ГХ з МС з додатковим включенням ОТ, статистично вірогідно доведеному більш значному клінічному, гіпотензивному, кардіоремодулюючому, метаболічному ефектам, необхідно було вивчити стійкість досягнутого результату у віддаленому періоді, а також визначити ефективність лікування при повторному курсовому застосуванні ОТ у хворих на амбулаторному етапі.

Оцінка ефективності лікування на амбулаторному етапі проведена за вмістом ліпідів, глюкози крові, антропометричним даним і АТ у 79 хворих ГХ з МС через 6 і 12 місяців після виписки із стаціонару. Контрольну групу| склали пацієнти, які отримували|одержували| тільки|лише| медикаментозну терапію (n=23|). Як було зазначено вище, особи, що отримували|одержували| ОТ, були розділені на групи: А - без повторного курсу ОТ (n=29|) і Б - що пройшли|минали| повторний курс ОТ (n=27|).

Оцінюючи результати визначення ліпідів крові, встановлено, що у всіх групах, які досліджувалися, на амбулаторному етапі спостерігалася позитивна, статистично вірогідна динаміка показників ліпідного обміну у процесі спостереження як через 6, так і через 12 міс, порівняно з початковим рівнем.

Показники рівня ліпідів крові, досягнуті через 12 міс. спостереження, були статистично вірогідно кращі, порівняно з такими через 6 міс. спостереження, що свідчить про пролонгацію і стабілізацію ефекту протягом року. антигіпертензивний озонотерапія гіпертонічний метаболічний

Порівняння показників у групі А (що не отримувала ОТ) з контрольною групою через 6 міс виявило статистично вірогідні позитивні зрушення у групі А. Водночас, через 12 міс. статистично вірогідні результати у групі А, порівняно з контролем, були отримані за показниками ЛПВЩ (p2<0,01) і ТГ (p2<0,05), по ЗХС мав позитивну тенденцію до зниження (p2>0,05), а ЛПНЩ не змінювалися.

Порівняння показників у групі Б (що отримувала ОТ) з контрольною групою через 6 міс спостереження виявило статистично вірогідну динаміку ЗХС (p3<0,001), ЛПВЩ (p3<0,05), ЛПВЩ (p3<0,05) і позитивну тенденцію у зниженні ТГ (p3>0,05). Через 12 міс. у групі Б, що отримувала повторний курс ОТ, статистично вірогідно, порівняно з контролем, змінилися ЛПНЩ (р3<0,001), ЛПВЩ (p3<0,001), ЗХС (p3<0,001), ТГ (p3=0,05).

Детальний аналіз отриманих результатів щодо рівня позитивної динаміки кожного показника і досягнення цільового рівня ліпідів показав, що через 6 міс. в контрольній і основній групах А рівень ЗХС достовірно знизився на 13,8% і 21,6%, ЛПНЩ - на 20,5% і 28,7%, ТГ - на 14,7% і 23,3% відповідно, а ЛПВЩ підвищився на 24,4% і 40,1% відповідно. Також позитивна тенденція (р>0,05|) зареєстрована і при аналізі даних з досягнення хворими, рекомендованими для МС цільових рівнів значень ліпідів. Через 6 міс. лікування цільового рівня значень досягли в контрольній і основній групах А по ЗХС - 0 і 3,4%, по ЛПНЩ - 0 і 3,8%, по ТГ - 6,6 і 10,3%, по ЛПВЩ - 3,3 і 20,6% пацієнтів відповідно. Ці дані свідчать про те, що хоча ефективність комплексного лікування з одноразовим курсом ОТ, порівняно з медикаментозним лікуванням вища нормалізація рівня ліпідів через 6 міс. спостерігалася у невеликої кількості хворих на ГХ з МС.

Через 12 міс. у контрольній і групі А рівень ЗХС знизився на 23,3 і 29,2%, ТГ - на 22,4 і 29,2% ЛПНЩ - на 32,2 і 38,1% відповідно, ЛПВЩ підвищився на 41,4 і 60,0% відповідно. Цільових значень у цих же групах досягли по ЗХС 14,8 і 26,9%, по ЛПНЩ - 13,3 і 23,3%, по ТГ - 25,9 і 46,2%, по ЛПВЩ - 43,3 та 76,9% пацієнтів відповідно.

У пацієнтів групи Б, що отримували|одержували| через 6 міс. ОТ, результати як за вмістом ліпідів крові, так і за кількістю пацієнтів, які досягли цільового рівня показників, вірогідно відрізнялися від контрольної групи і від групи з|із| одноразовим|однократним| курсом ОТ (група А). Так, у групі Б через 6 і 12 міс. рівень ЗХС знизився на 27,9 і 63,2%, ЛПНЩ - на 43,2 і 50,2%, ТГ - на 29,2 і 35%, ЛПВЩ підвищився на 70,0 і 82,5% відповідно. Найбільшим був і відсоток|процент| хворих, що досягли цільового рівня через 6 і 12 місяців лікування: цільового рівня значень ЗХС досягли 33,3 і 71,4%, ЛПНЩ - 46,6 і 92,8%, ТГ - 60,0 і 89,3%, ЛПВЩ - 70,0 і 82,5% пацієнтів відповідно. Таким чином, використання ОТ в комплексному лікуванні хворих на ГХ з|із| МС на ранньому етапі відновлювального лікування сприяє зменшенню дисліпідемічних| змін, повторний курс ОТ закріплює цей результат, зберігаючи його протягом року.

Оцінивши результати змін ІТС у чоловіків і жінок, ми встановили, що за ступенем збільшення тривалості спостереження показник, який досліджувався, імовірно зменшувався як у контрольній, так і у групах А і Б, досягаючи максимальних значень у пацієнтів, що отримували повторний курс ОТ. Так у контрольній групі через 12 міс. ІТС у чоловіків та жінок зменшився на 6,90% і 8,13% відповідно, у групі А - на 12,38% і 12,33%, в групі Б - на 15,82% і 15,67% відповідно.

Вивчення зміни офісного САТ і ДАТ впродовж амбулаторного етапу реабілітації показало, що аналізовані показники змінилися статистично вірогідно у всіх групах через 6 і 12 міс. спостереження. При цьому досягнуті рівні САТ, ДАТ і ЧСС у групах А і Б істотно були нижчим, ніж у контролі.

Так, через 6 міс. у контрольній групі САТ і ДАТ вірогідно зменшилися на 17,28% і 17,90%, у групі А - на 23,5% і 24,6%, у групі Б - на 25,4% і 27,8% відповідно. Після 12 місяців спостереження САТ і ДАТ у контрольній групі були вірогідно менше на 19,6 і 21,6%, у групі А - на 25,3 і 26,6%, у групі Б - на 27,8 і 30,0% відповідно. На тлі зниження САТ і ДАТ в період амбулаторного етапу лікування збільшилася кількість пацієнтів з нормотензією, особливо після повторного курсу ОТ. Так, вже після 6 міс. у групі Б САТ і ДАТ нормалізувався у 100% пацієнтів. Після 12 міс. амбулаторного лікування результати були наступні: у контрольній групі нормотензія САТ і ДАТ зареєстрована у 21 (77,8%) пацієнта, у групах А і Б тиск нормалізувався у всіх пацієнтів.

Оцінивши вплив комплексного лікування з включенням ОТ на вміст глюкози крові у хворих на ГХ з МС на амбулаторному етапі, ми встановили зниження глюкози крові натщесерце і через 2 години після ГТТ у всіх групах через 6 і 12 міс, порівняно з показниками до лікування. Заслуговує на увагу той факт, що ці показники у групах А і Б були істотно (p1<0,001) нижчими, ніж у контролі (Табл. 2).