Клініко-патогенетичне значення та медикаментозна корекція ендотеліальної дисфункції при гіпертонічній хворобі, сполученій з хронічним обструктивним захворюванням легень

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

14.01.02 - внутрішні хвороби

УДК: 816.12-008.331.1+616.24-036.12-07-085

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА МЕДИКАМЕНТОЗНА КОРЕКЦІЯ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ПРИ ГІПЕРТОНІЧНІЙ ХВОРОБІ, СПОЛУЧЕНІЙ З ХРОНІЧНИМ ОБСТРУКТИВНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬ

ФУШТЕЙ АНАСТАСІЯ

ІВАНІВНА

Луганськ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник:

член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Перцева Тетяна Олексіївна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра внутрішніх хвороб

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Коломієць Вікторія Володимирівна, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, професор кафедри внутрішніх хвороб № 2

доктор медичних наук, професор Орловський Віктор Феліксович, Сумський державний університет МО України, професор кафедри внутрішньої медицини

Захист дисертації відбудеться 22.02.2008р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.600.01 при Луганському державному медичному університеті (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського державного медичного університету МОЗ України (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1)

Автореферат розісланий 21.01.2008р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професорІ.В. Лоскутова

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гіпертонічна хвороба (ГХ) є однією із розповсюджених хронічних серцево-судинних захворювань, фактором ризику смертності працездатного населення в більшості країн світу (Коваленко В.М., Корнацький В.М., Манойленко Т.С., 2005; Сіренко Ю.М., Горбась І.М., Смірнова І.П., 2004).

За даними експертів ВООЗ, артеріальна гіпертензія (АГ) реєструється у 15-30 % дорослого населення. Згідно до статистичних даних Міністерства охорони здоров'я України в 2003 році зареєстровано 9,8 млн. людей з АГ, що складає 24,3 % дорослого населення. В той же час дослідження, які проведені Національним науковим центром, науково-дослідним інститутом кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска АМН України виявили, що близько 44 % дорослого населення мають підвищений артеріальний тиск (АТ) - не менше 140 / 90 мм рт. ст. (Коваленко В.М., Корнацький В.М.,2005, Сіренко Ю.М., 2002).

Очевидно, що прогноз щодо життя хворого на АГ регламентується залученням в патологічний процес органів-мішеней і ступенем їх морфо-функціональних змін (Сіренко Ю.М., Горбась І.М., Смірнова І.П., 2004; Арутюнов Г.П., Чернявская Т.Г., 2005; Levey A.S. et al., 2007).

Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), розповсюдженість та важкість якого має тенденцію до зростання також в даний час складає одну з актуальних проблем медицини, так як розповсюдженість його серед дорослої популяції в Україні досягає більше 6 %, а смертність в структурі захворювань органів дихання складає 69 % (Коноплева Л.Т., 2001). Виділення ХОЗЛ в окрему структуру бронхолегеневого захворювання має важливе значення в тому, що супроводжується ранньою інвалідизацією та смертністю зазначеного контингенту хворих (Авдеев С.Н., 2004; Городецький В.Е., 2005; Goere S., Wenk M., Bartch P. et al., 2002). За прогнозами ВООЗ, при збільшені темпів зростання частоти виникнення патології органів дихання, у 2020 році ХОЗЛ посідатимуть третє місце серед причин смерті населення світу, поступаючись лише серцево-судинним та онкологічним захворюванням (Фещенко Ю.І., 2001).

Відповідно до останніх досліджень, в нашій країні має місце збільшення чисельності ХОЗЛ у сполуці з ГХ, та розповсюдженість такої патології коливається від 7 до 76 % (Зодиоченко В.С., Кузьменко Н.В., Свиридов А.Н. и др., 2000).

Сполучення серцево-судинної та бронхо-легеневої патології, вірогідно, приводить до погіршення перебігу кожного із зазначених захворювань та негативно впливає на показники здоров'я (Мухарлямов Н.М., 1983; Кубышкин В.Ф., Солдатченко С.С., Коновалов В.И., 1985).

Відомо, що формування АГ зв'язане не тільки з втратою адекватного контролю судинного тонусу, але й асоціюється з порушенням релаксаційних властивостей ендотелію (Візир В.А., Березін А.Є., 2000; Negrusz - Kawechka, 2001). Вивчається участь та роль ендотеліальної дисфункції в процесах регулювання оксиду азоту та вазодилятації у хворих на ХОЗЛ (Кароли Н.А., Ребров О.П., 2004).

Багаточисленні дослідження (Сидоренко Б.А., Савченко М.В., Преображенський Л.В., 2000; Дзяк Г.В., Ханюков О.О., 2004; Сіренко Ю.М., Радченко Г.Д., Троніч В.М. і ін., 2004) підтверджують ефективність еналаприла малеат в лікуванні ГХ. Відомо, що антагоністи кальцію (АК) також широко використовуються в лікуванні ГХ, в тому числі при сполуці її з бронхіальною обструкцією, особливо при діастолічній дисфункції міокарду лівого шлуночка (ЛШ) (Жарінов О.Й., Децик О.Б., Рогуцька О.М., 2005). Разом з цим на сьогодні залишається невизначеною роль ендотеліальної функції та деяких пресорних нейрогуморальних факторів (катехоламінів, реніну (Р), альдостерону (Ал) в механізмах розвитку гіпертрофії та ремоделювання ЛШ у хворих на ГХ в сполуці з ХОЗЛ. Не визначена стресова роль гормонів наднирників, зокрема кортизолу (Ко) та участь їх в протизапальному процесі при обструктивному синдромі, не визначений вплив терапії інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (ІАПФ) та антагоністів кальцію (Ак) на процеси переремоделювання серцево-судинної системи у зазначених хворих.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася за основним планом науково-дослідної роботи кафедри терапії, клінічної фармакології та ендокринології у Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України і є фрагментом планової наукової теми «Імунологічні аспекти розвитку ендотеліальної дисфункції і змін кардіогемодинаміки у хворих на ішемічну хворобу серця та визначення ролі факторів ризику в їх формуванні» (№ Держреєстрації 301054002396, Шифр ВН.Р.01.10.02.-05).

Мета дослідження. Виявлення особливостей перебігу та патофізіологічного значення дисфункції ендотелію судин в умовах активації деяких пресорних нейрогуморальних факторів, бронхіальної обструкції, гіпоксії та ремоделювання лівого шлуночка при сполуці гіпертонічної хвороби з хронічним обструктивним захворюванням легень і вплив на них комбінованої терапії інгібіторами АПФ і антагоністами кальцію.

Задачі дослідження:

1. Визначити особливості перебігу гіпертонічної хвороби у сполуці її з ХОЗЛ.

2. Вивчити функціональний стан ендотелію артерій та вміст кінцевих метаболітів оксиду азоту, їх залежність від рівня АГ та ступеня легеневої недостатності (ЛН) в процесі ремоделювання ЛШ у хворих на ГХ у поєднанні з ХОЗЛ.

3. Оцінити стан симпатико-адреналової системи (САС), Р, Ал та Ко і їх динаміку в залежності від ступеня АГ та ЛН.

4. Дати характеристику особливостям змін структурно-функціонального стану ЛШ, системної та легеневої гемодинаміки в умовах дисфункції ендотелію та впливу САС і ренін-альдостеронової систем (РАС) в процесах ремоделювання ЛШ та розвитку гіпертензивного серця у хворих на ГХ у поєднанні з ХОЗЛ.

5. Визначити динаміку базального рівня Ко сироватки крові в залежності від ступеня ЛН і АГ та клінічних проявів бронхіальної обструкції.

6. Вивчити вплив комбінованої антигіпертензивної терапії ІАПФ та Ак на функціональний стан ендотелію, рівень катехоламінів, Р, Ал та структурно-функціональний стан ЛШ, системної та легеневої гемодинаміки у хворих на ГХ у поєднанні з ХОЗЛ.

Об'єкт дослідження. Хворі на ГХ І-ІІ стадії у поєднанні з ХОЗЛ І-ІІІ стадії.

Предмет дослідження. Ендотеліальна функція, вміст кінцевих метаболітів NO в сироватці крові, внутрішньосерцева, системна та легенева гемодинаміка, катехоламіни у добовій сечі, Р, Ал та Ко у сироватці крові, комбінована терапія еналаприлом малеат та дилтіаземом (діакордин).

Методи дослідження. Загальноклінічні, анамнестичні, електрокардіографія, ехокардіографія, ультразвукова доплерографія, спірометрія, спектрофлюориметричний, радіоімунологічні, розрахункові, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено особливості ендотеліальної дисфункції плечової артерії у співставленні із вмістом кінцевих метаболітів NO в процесах ремоделювання ЛШ у хворих на ГХ в сполуці з ХОЗЛ.

Вперше доведений прямий зв'язок між показниками ендотеліальної функції, вмістом кінцевих метаболітів NO, основними показниками САС, Р, Ал та визначено їх вплив на зміни кардіогемодинаміки в процесах формування гіпертензивного серця.

Визначено особливості стану внутрішньосерцевої, системної і легеневої гемодинаміки в залежності від прогресування АГ, ЛН і обструктивного синдрому у хворих на ГХ у поєднанні з ХОЗЛ та встановлено, що найбільш несприятливими формами ремоделювання лівого шлуночку є ексцентрична гіпертрофія та концентричне ремоделювання його.

Вперше встановлено високодостовірну пряму кореляційну залежність рівня Ко у співставленні з показниками, які відображають рівень бронхіальної обструкції (життєва ємність легень ЖЄЛ, об'єм форсованого видиху за 1 секунду - ОФВ1, коефіцієнт Тіффно - КТ) та АГ, що дає підставу виділити зазначений гормон, як маркер стресової протизапальної нейро-гуморальної реакції наднирників у відповідь на ЛН, гіпоксію та підвищення АТ.

Вперше отримані нові дані щодо особливостей перебігу артеріальної гіпертензії та впливу комбінованої антигіпертензивної терапії еналаприлом малеат та дилтіаземом (діакордин) в комплексній терапії ХОЗЛ на процеси ендотеліальної дисфункції, стан симпатико-адреналової та ренін-альдостеронової систем і рівень кортизолу в сироватці крові, а також на процеси внутрішньосерцевої системної та легеневої гемодинаміки у хворих на ГХ в сполуці з ХОЗЛ.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлена пряма залежність рівня Ко в сироватці крові від суб'єктивних клінічних та об'єктивних спірографічних показників (ЖЄЛ, ОФВ1, КТ) дає підставу виділяти гормон, як маркер, рівень якого виділяє ступінь протизапальної нейро-гуморальної реакції кори наднирників у відповідь на АГ, гіпоксію та ступінь виразності бронхіальної обструкції і може бути використаним для визначення якості лікування ХОЗЛ.

Отриманий взаємозв'язок між показниками внутрішньосерцевої, системної і легеневої гемодинаміки та їх залежність від ступеня АГ і ЛН, дисфункції ендотелію та вірогідного підвищення базальних рівнів катехоламінів, Р, Ал у розвитку ремоделювання серця і судин у хворих на ГХ у поєднанні з ХОЗЛ дає підставу вважати, що в корекції цих порушень необхідна терапія бронхіальної обструкції та АГ.

Альтернативними антигіпертензивними засобами гіпертензивного серця у зазначених хворих можна вважати комбіновану терапію ІАПФ та Ак.

Впровадження результатів дослідження в практику. Основні результати проведеного дослідження впроваджені в лікувальну практику терапевтичних та кардіологічних відділень Запорізької 9 багатопрофільної та 10 районної клінічних лікарень, Запорізької обласної лікарні, Запорізького обласного шпиталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни та використовуються на кафедрах: терапії, клінічної фармакології та ендокринології, терапії, фізіотерапії і курортології, сімейної медицини та кардіології Запорізької медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, кафедрі внутрішніх хвороб Запорізького державного медичного університету МОЗ України, кафедри внутрішніх хвороб Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором проведено інформаційний та патентний пошук, сформульовано мету і завдання дослідження, здійснено літературний пошук і узагальнення його результатів, здійснено клінічне обстеження всіх пацієнтів, в тому числі і осіб, що ввійшли до контрольних груп, виконано інструментальні та лабораторні дослідження, лікування хворих і контроль за його ефективністю. Самостійно здійснено статистичний аналіз результатів дослідження, оформлення дисертаційної роботи. Сформульовані висновки, практичні рекомендації, що лягли в основу опублікованих статей.

Апробація результатів роботи. Результати дисертаційної роботи були представлені на 66 та 67 підсумкових науково-практичних конференціях Запорізької медичної академії післядипломної освіти (Запоріжжя, 2005-2006 рр.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Новітні погляди в лікуванні коронарних інцидентів» (м. Чернівці, 14-15 травня, 2006 р.); в матеріалах регіональних конференцій «Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, профілактика та лікування» (м. Івано-Франківськ, 05.02.2004 р. та 23.03.2006 р.); Всеукраїнській Ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю ЗМАПО «Актуальні питання медичної науки та практики» (1-2 червня 2006 р., м. Запоріжжя); на конференції об'єднаного пленуму правління асоціації кардіологів, серцево-судинних хірургів, нейрохірургів та невропатологів «Первинна та вторинна профілактика серцево-судинних та мозкових порушень. Можливості інтервенційних втручань» (м. Київ, 2005 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 робіт, з них 8 статей у виданнях, затверджених ВАК України; 5 робіт написано без співавторів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 193 сторінках друкованого тексту та складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнених результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який містить 288 джерела (120 кирилицею та 168 латиницею). Робота ілюстрована 46 таблицями та 42 рисунками.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Первинне обстеження проведене у 120 хворих в віці від 28 до 67 років (середній вік склав 50,9 + 9,6 років) та у 30 практично здорових осіб (17 чоловіків та 13 жінок) у середньому віці (48,9 + 6,5 років).

Критерії включення хворих у дослідження були: наявність верифікованого ХОЗЛ та ГХ, відсутність іншої значущої патології, загострення ХОЗЛ, відсутність систематичної антигіпертензивної терапії протягом не менше 1 місяця до моменту включення хворого в дослідження; наявність інформованої згоди хворого на участь в дослідженні.

Критерії виключення хворого в дослідженні були: наявність значущої супутньої патології, в першу чергу бронхо-легеневої чи серцево-судинної та відмова хворого від участі в дослідженні.

Виключення «пульмогенної» АГ проводилося за діагностичними критеріями В.О. Боброва та співав. (1994).

До складу основної групи увійшло 60 хворих на ГХ в сполуці з ХОЗЛ (26 чоловіків та 34 жінки). Контрольні групи склали 30 хворих на ХОЗЛ та 30 хворих на ГХ.

Всі пацієнти проходили стандартне загальноклінічне обстеження (збирання анамнезу, фізикальне, інструментальне і лабораторне обстеження). Із рутинних інструментальних методів використовували: електрокардіографію, рентгенографію органів грудної клітини, офтальмоскопію.

Відповідно до класифікації ВООЗ, МТГ (1999р.) хворі розподілялися за ступенем АГ, та за класифікацією експертів ВООЗ (1993р.) за стадією ГХ. Хворі на ХОЗЛ розподілялися за стадією, а легенева недостатність в них - за ступенем (Протокол надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія» - Наказ МОЗ України № 128 від 19.03.07р.). У хворих на ГХ реєструвалися всі 3 ступені АГ та тільки 1 і 2 стадія. Хворі з ХОЗЛ розподілялися на 2 і 3 стадію та 3 ступені легеневої недостатності (ЛН).

Інструментальні методи, які використовувалися в роботі включали: вимірювання артеріального тиску (АТ) в плечовій артерії методом Н.С. Короткова; вентиляційна функція легень досліджувалася на апараті «Pulma - 02» з комп'ютерним розрахунком показників потоку повітря на рівні 25 %, 50 % та 75 % ЖЄЛ; ультразвукове відстеження серця з визначенням діастолічної та систолічної функції проводилося на апараті «ULTIMA PRO - 30» в М - та В - режимах за стандартною методикою з частотою локації 7 МГц та з використанням доплер-ехоскопії. Також досліджувалася системна та легенева гемодинаміка.

Функціональний стан ендотелію з використанням механічної стимуляції оцінювали з допомогою доплерографії плечової артерії. Кінцеві метаболіти оксиду азоту (NO) визначалися біохімічним методом з використанням реактива Триса. Адреналін (Ад), норадреналін (НА) та їх попередники визначали з допомогою спектрофлюориметричного методу, а ренін (Р), альдостерон (Ал) та кортизол (Ко) радіоімунологічним методом.

Методом випадкової вибірки 30 хворим основної групи (16 чоловікам та 14 жінкам), які позитивно відреагували на гіпертензивні засоби з 2 стадією ГХ, 2 та 3 ступенем АГ в комплексну терапію ХОЗЛ включено комбіновану антигіпертензивну терапію еналаприлом-малеат (KRKA - Словенія) та діакордином (Zentiva - Словенія) відповідно в добових дозах 20 та 270 мг. Тривалість терапії склала 12 тижнів.

Результати оброблено статистично з використанням прикладних програм Microsoft XP «Exel» та за допомогою спеціалізованої програми «STATGRAPHICS Plus версія 2.1».

Результати дослідження та їх обговорення. У хворих на ГХ в сполуці з ХОЗЛ основні клінічні прояви вірогідно відрізнялися від контрольної групи хворих на ГХ. Частіше турбував головний біль - у 60 % проти 28,3 % у хворих на ГХ, запаморочення відповідно у 41,6 % проти 21,7 %, кардіалгії - 38,3 % і 15 %, погіршення зору - у 46,6 % і 20 %, ціаноз - 43,3 % і 20 %, поширення кордонів серця на обидва боки - у 30 % і 6,6 %, ослабленість тонів серця - 81,6 % і 63,3 %, кризовий перебіг ГХ - у 15 % проти 20 %. Встановлено, що в контрольній групі на ГХ має місце зниження вентиляційної функції легень на рівні крупних бронхів. В групі на ХОЗЛ та в основній превалює обструктивний тип вентиляційного порушення на рівні дрібних бронхів та бронхіол. Разом з цим, у хворих основної групи вірогідно переважали нижчі цифри систолічного і діастолічного артеріального тиску та, за даними анамнезу, кризовий перебіг гіпертензії у порівнянні з контрольною групою хворих на ГХ.

За даними реактивної гіперемії у хворих на ГХ в сполуці з ХОЗЛ вихідний діаметр плечової артерії (ПА) (d вих) на 3,5 % був меншим за групу хворих на ГХ (Р<0,05). Подібним чином змінювалися показники максимальної швидкості потоку крові в ПА (V мах) та величина напруги зсуву на ендотелій в перші секунди реактивної гіпертензії (t), які зменшувалися відповідно на 9,2 % (Р<0,02) та на 5,3 % (Р<0,05). Показник ендотелійзалежної вазодилятації (ЕЗВД) зменшувався на 17,7 % (Р<0,02) і виявився найбільш зниженим, відповідно, підтверджуючи більш глибоке порушення вазодилятуючої функції ендотелію у зазначених хворих, яке пов'язане не тільки з гемодинамічними причинами, але і з бронхообструктивним синдромом, що підтверджують отримані прямі кореляційні взаємозв'язки між показниками: d вих. - ЖЄЛ (r=0,45, Р<0,001), d вих. - ОФВ1 (r=0,38, Р<0,01), ЕЗВД - ЖЄЛ (r=0,28, Р<0,02), ЕЗВД - ОФВ1 (r=0,44, Р<0,01), t - Кт (r=0,50, Р<0,001).

Ендотеліальна функція у обстежених хворих, відповідала зниженню вмісту кінцевих метаболітів оксиду азоту (NOх) в сироватці крові, та позитивно корелювала з ними. В групі хворих на ГХ у сполуці з ХОЗЛ показник NOх був достовірно (Р<0,001) найбільш низьким у порівнянні з контрольними групами та, в цілому, відповідав глибоким порушенням ендотеліальної функції у зазначених хворих. Сильний позитивний кореляційний взаємозв'язок виявлено між показниками NOх і ЕЗВД (r=0,68, Р<0,001), NOх і К (r=0,72, Р<0,001). Зворотній кореляційний взаємозв'язок отримано між показниками NOх і V мах (r=-0,46, Р<0,001) і NOх t (r=-0,32, Р<0,02).

Виявлена пряма, високодостовірна залежність ендотеліальної функції і зниження NOх від зростання ступеню АГ та ЛН.

У хворих на ГХ у сполуці з ХОЗЛ мав місце вищий рівень катехоламінів та їх попередників в добовій екскреції з сечею у порівнянні з хворими на ХОЗЛ, а рівень НА та ДОФА був достовірно (Р<0,05) вищим у порівнянні з хворими на ГХ. Базальний рівень Р та Ал був достовірно (Р<0,001) вищим за контрольну групу хворих на ХОЗЛ та нижчим (Р<0,001) у порівнянні з хворими на ГХ. Відзначено пряму залежність рівня екскреції катехоламінів та базальних рівнів Р і Ал від ступеня АГ та ЛН.

Визначено позитивні кореляційні взаємозв'язки між показниками: d вих. - Ад (r=0,38, Р<0,02), V мах - НА (r=0,32, Р<0,05), ЕЗВД - Р (r=0,62, Р<0,001), К - Р (r=0,32, Р<0,02), ЕЗВД - Ал (r=0,30, Р<0,02), К - Ал (r=0,28, Р<0,02), Р - НА (r=0,52, Р<0,001), Ал - НА (r=0,42, Р<0,001).

Зворотні кореляційні взаємозв'язки визначено між показниками: ЕЗВД - НА (r=-0,72, Р<0,001), К - НА (r=-0,66, Р<0,001), НА - ОФВ1 (r=-0,60, Р<0,001), Р - ОФВ1 (r=0,62, Р<0,001), Ал - ОФВ1 (r=-0,54, Р<0,001).

Кореляційна залежність між показниками екскреції катехоламінів, базальним рівнем в сироватці крові Р, Ал та показниками ендотелійзалежної вазодилятації вказують на безперечний вплив симпатико-адреналової та ренін-альдостеронової системи на стан ендотеліальної функції та сумісний їх вплив на процеси ремоделювання ЛШ і формування гіпертензивного серця у хворих на ГХ у сполуці з ХОЗЛ.

Багатофакторні впливи гормону кори наднирників кортизолу на серцево-судинну та бронхо-легеневу систему загальновідоме. Наші дослідження вказують на високий базальний рівень кортизолу в сироватці крові в основній групі досліджених, який високодостовірно (Р<0,001) перевищував такі його рівні в контрольних групах. Рівень концентрації кортизолу мав пряму залежність від ступеня АГ та ЛН.

Мали місце позитивні кореляційні взаємозв'язки між показниками кортизолу та показниками ендотеліальної функції, симпато-адреналової, ренін-альдостеронової систем і функції зовнішнього дихання: Ко - V мах (r=0,30, Р<0,02), Ко - Ад (r=0,40, Р<0,001), Ко - Ал (r=0,28, Р<0,01), Ко - ОФВ1 (r=0,81, Р<0,001), Ко - КТ (r=0,72, Р<0,001).

Зворотні кореляційні взаємозв'язки виявлені між показниками: Ко - К (r=0,65, Р<0,001), Ко - Р (r=-0,24, Р<0,02).

Зазначені кореляційні взаємозв'язки кортизолу з показниками ФЗД, ендотеліальної функції, Р, Ал та симпатико-адреналової системи вказують на участь гормону в патогенетичних механізмах порушення ендотеліальної функції та серцево-судинної системи. Зважаючи на високий адаптаційний стан наднирників в т.ч. на визвану бронхіальною обструкцією гіпоксію і гіперкапнію та підвищенні значення АТ, визначається висока екскреція протизапальних гормонів, одним із яких і є кортизон. 12 - тижневий курс терапії, практично, не змінив рівень гормону в крові, що може виділити його маркером бронхолітичної терапії.

Наші дослідження показали, що у хворих на ХОЗЛ має місце діастолічна дисфункція ЛШ, яка проявляється у 96,6 % та визначається переважно псевдонормальним та рестриктивним типами трансмітрального кровотоку, у хворих на ГХ у 80 % виявлено гіпертрофічний тип мітрального кровотоку, у хворих на ГХ у сполуці з ХОЗЛ у 85 % переважає гіпертрофічний та рестриктивний типи мітрального кровотоку. На відміну від контрольних груп, у основній групі відзначилося найбільш значне зниження показників скорочувальної функції ЛШ (ФВ, Vcf). Направленість змін показників, які характеризують внутрішньосерцеву гемодинаміку зростає за мірою збільшення ступеня АГ та ЛН.

У хворих на ГХ у сполуці з ХОЗЛ значення систолічного АТ (САТ) (Р<0,05), діастолічного АТ (ДАТ) (Р<0,02) і загального периферичного опору судин (ЗПОС) (Р<0,001) були нижчими у порівнянні з контрольною групою на ГХ, а показники ударного об'єму (УО) (Р<0,02) та хвилинного об'єму (ХО) (Р<0,02) достовірно перевищували такі значення в зазначеній контрольній групі. В цілому, в основній групі системна гемодинаміка проявляла тенденцію щодо гіпер- та еукінетичного типу з високим ЗПОС. Середній тиск в легеневій артерії (Сер. ТЛА) у хворих основної групи високо достовірно (Р<0,001) відрізнявся у порівнянні з групою хворих на ГХ та достовірно (Р<0,05) з групою хворих на ХОЗЛ. Виявлена пряма, достовірна залежність зміни показників системної та легеневої гемодинаміки від підвищення ступеня АГ та ЛН.

В залежності від ступеня АГ і типу ремоделювання ЛШ хворі на ГХ у сполуці з ХОЗЛ були поділені на 4 групи, відповідно рекомендацій С.М. Сіренко (2002).

1. Хворі з нормальною геометрією ЛШ (НГЛШ - 24 особи (40 %).

2. Хворі з концентричним ремоделюванням ЛШ (КРЛШ - 9 осіб (15 %).

3. Хворі з концентричною гіпертрофією ЛШ (КГЛШ - 15 осіб (25 %).

4. Хворі з ексцентричною гіпертрофією ЛШ (ЕГЛШ - 12 осіб (20 %).

Отримані результати свідчать про те, що систолічна та діастолічна функція ЛШ вірогідно значуще страждала при концентричному ремоделюванні та ексцентричній гіпертрофії ЛШ. Несприятливі внутрішньосерцеві гемодинамічні чинники, що викликають концентричне ремоделювання (КРЛШ) та ексцентричну гіпертрофію ЛШ є залежними від ступеня АГ (див. табл. 1). Так, при 1 ступені АГ лише у 1 випадку з 12 зареєстровано ЕГЛШ (8,3 %), КГЛШ та КРЛШ не виникали. Гіпертрофія лівого шлуночка (ГЛШ) у 50 % мала нормальну форму (НГЛШ). Несприятливі форми геометрії ремоделювання ЛШ превалювали у хворих з 3 ступенем АГ. У них тільки у 2 хворих (8,3 %) мала місце НГЛШ, у 5 хворих (55,6 %) - КРЛШ у 9 хворих (60 %) - КГЛШ та у 7 хворих (58,4 %) - ЕГЛШ.

Таблиця 1 Розподіл хворих на ГХ у сполуці з ХОЗЛ залежно від ступеня АГ та типу ремоделювання ЛШ

Тип ремоделю-вання ЛШ	Хворі на ГХ в сполуці з ХОЗЛ n=60	Розподіл в залежності від АГ
		1 ступінь АГ	2 ступінь АГ	3 ступінь АГ
		абс. знач. n=13	віднос. знач., %	абс. знач. n=24	віднос. знач., %	абс. знач. n=23	віднос. знач., %
НГЛШ	24	12	50	10	41,7	2	8,3
КРЛШ	9	-	-	4	44,4	5	55,6
КГЛШ	15	-	-	6	40,0	9	60,0
ЕГЛШ	12	1	8,3	4	33,3	7	58,4

Таким чином, високий ступінь АГ - важливий чинник щодо несприятливого ремоделювання ЛШ у хворих на ГХ у поєднанні з ХОЗЛ. Нами також виявлені найбільш значні та несприятливі зміни із боку системної та легеневої гемодинаміки, які супроводжуються прогресивним підвищенням ЗПОС, зниженням ХО та підвищенням Сер. АТ у зазначених хворих при формуванні ексцентричної гіпертрофії та концентричного ремоделювання ЛШ.

Динамічні ЕхоКГ - спостереження показали, що існує пряма залежність між типом ремоделювання ЛШ і виникненням ЕГЛШ та КРЛШ і зростанням несприятливого порушення діастолічної функції ЛШ за гіпертрофічним чи рестриктивним типами, а також прогресування систолічної дисфункції міокарду за показниками зниження ФВ та Vcf на фоні прогресування збільшення ММЛШ та ІММЛШ. Значне зростання показників кінцевого діастолічного (КДО) та кінцевого систолічного об'ємів (КСО) ЛШ вірогідно максимально збільшуються (Р<0,001) при ЕГЛШ. Ступінь гіпертрофії ЛШ зумовлений достовірним збільшенням товщини задньої стінки (ЗС) ЛШ та міжшлуночкової перетинки (МШП) був максимальним у хворих з КРЛШ. Найбільш достовірне (Р<0,001) збільшення показників ММЛШ та ІММЛШ спостерігалося при КГЛШ.

Вичислені позитивні парні кореляційні взаємозв'язки між показниками внутрішньосерцевої, системної та легеневої гемодинаміки: КСО, КДО та ММЛШ (r=0,42, Р<0,001 та r=0,45, Р<0,001), КСО, КДО та Сер. АТ (r=0,34, Р<0,01 та r=0,40, Р<0,001), IVRT і ІММЛШ (r=0,64, Р<0,001), Сер. ТЛА і ММЛШ (r=0,42, Р<0,001). Зворотні кореляційні взаємозв'язки знайдено між показниками: КДО і ФВ (r=-0,35, Р<0,01), КСО і Vcf (r=-0,28 , Р<0,02), КСО і ФВ (r=-0,65, Р<0,001), КДО і ЗПОС (r=-0,46, Р<0,001).

У хворих на ГХ у поєднанні з ХОЗЛ із більш несприятливою гіпертрофією та ремоделюванням ЛШ за даними реактивної гіперемії та вмісту в сироватці крові NOх вірогідно значуще страждала і ендотеліальна функція. При КГЛШ у порівнянні з НГЛШ достовірно зменшувалися показники ЕЗВД, К, t, а також NOх. У хворих з ЕГЛШ зазначені показники ендотеліальної функції були вірогідно найбільш зрушеними. Одержані парні кореляційні взаємозв'язки між основними показниками внутрішньосерцевої, системної, легеневої гемодинаміки та показниками ЕФ: КДР, КДО та ЕЗВД (r=0,54, Р<0,001, r=0,49, Р<0,001), ФВ та Vcf і ЕЗВД (r=0,48, Р<0,001, r=0,36, Р<0,01), Vcf і К (r=0,62, Р<0,001), ФВ, Vcf та NOх (r=0,64, Р<0,001, r=0,59, Р<0,001), ІММЛШ та ЗПОС (r=0,66, Р<0,001). Зворотні кореляційні взаємозв'язки знайдено між показниками: КСР, КСО та К (r=-0,44, Р<0,001, r=-0,49, Р<0,001), ММЛШ та t (r=-0,58, Р<0,001).

У хворих з КРЛШ та ЕГЛШ активація пресорних нейрогуморальних факторів (за екскрецією Ад, НА та базальним рівнем в сироватці крові Р, Ал) виявилися вірогідно значущою у порівнянні з хворими, у яких регіструвалося НГЛШ. Прямі парні кореляційні взаємозв'язки виявлені між показниками внутрішньосерцевої, системної, легеневої гемодинаміки та показниками пресорних нейрогуморальних факторів. Прямі кореляційні взаємозв'язки виявлені між показниками: ЗПОС та НА (r=0,84, Р<0,001), ЗПОС та Р і Ал (r=0,62, Р<0,001, r=0,48, Р<0,001), Сер. АТ та НА (r=0,46, Р<0,001), Сер. ТЛА та НА (r=0,54, Р<0,001), IVRT та НА (r=0,52, Р<0,001), ММЛШ та НА (r=0,60, Р<0,001), IVRT та Р, Ал (r=0,32, Р<0,01, r=0,28, Р<0,02), Сер. АТ та Р (r=0,56, Р<0,001), Сер. ТЛА та Р, Ал (r=0,42, Р<0,001, r=0,38, Р<0,001), ІММЛШ та Р (r=0,78, Р<0,001), ІММЛШ та Ал (r=0,58, Р<0,001). Зворотні кореляційні взаємозв'язки виявлені між показниками: КСР та Ал (r=-0,28, Р<0,01), ФВ, Vcf та НА (r=-0,62, Р<0,001, r=-0,56, Р<0,001), ФВ, Vcf та Р (r=-0,66, Р<0,001, r=-0,56, Р<0,001), ФВ. УО, СІ, ХО та Р (r=-0,44, Р<0,001, r=-0,38, Р<0,001, r=-0,52, Р<0,001). гіпертонічний легеневий дисфункція ендотелій

Таким чином, процес ремоделювання ЛШ у хворих на ГХ у сполуці з ХОЗЛ є складним, динамічним та прогресуючим за участю багатофакторних механізмів, домінуючими з яких є ендотеліальна дисфункція, яка ускладнюється бронхообструктивним синдромом, потенціюючим розвиток гіпоксії, гіперкапнії та легеневої недостатності, з одного боку, та високими значеннями АТ з другого.

Порушення внутрішньосерцевої гемодинаміки виражається в розвитку діастолічної дисфункції з переважаннями гіпертрофічного та рестриктивного типів трансмітрального кровоточу та в зниженні скорочувальної функції міокарда ЛШ у прямій залежності від формування концентричної та ексцентричної гіпертрофії його. Переважають найбільш високі значення Сер. ТЛА, а системна гемодинаміка на тлі зниження СІ, ХО та підвищення ЗПОС відповідає гіпер- або еукінетичному типу з високим периферичним опором судин. Зазначені кардіогемодинамічні чинники мають пряму залежність від стадії ХОЗЛ, ступеня ЛН та АГ, від активності пресорних нейрогуморальних субстанцій (катехоламіни, ренін, альдостерон). Аналіз основних кореляційних взаємозв'язків між показниками ендотеліальної функції та вплив на них зазначених пресорних нейрогуморальних факторів з одного боку і структурно-функціональних характеристик міокарда та гемодинаміки з іншого свідчить про безперечне значення ендотеліальної функції в процесах ремоделювання серця і судин у хворих на ГХ у поєднанні з ХОЗЛ.

Вплив комбінованої антигіпертензивної терапії еналаприлу малеат та дилтіазему (діакордин) на показники структурно-функціонального стану серцево-судинної системи, ендотеліальної функції та пресорні нейрогуморальні субстанції (катехоламіни, Р, Ал) в комплексній терапії ХОЗЛ, було вивчено у 30 хворих на ГХ II стадії у поєднанні з ХОЗЛ, які позитивно прореагували на антигіпертензивну терапію. Добова доза еналаприлу склала 10-20 мг, дилтіазему - 180-270 мг. Проведена терапія разом з позитивним та достовірним впливом (Р<0,05) практично на всі показники ФЗД приводила до зменшення суб'єктивних скарг, притаманних серцево-судинній патології: головний біль зменшився від 60 до 10 %, запаморочення - з 41,6 до 6,6 %, погіршення зору з 66,6 до 3,3 %. Разом з цим, поліпшувалося загальне самопочуття хворих, підвищувалася працездатність. У жодного хворого за час лікування не відзначено гіпертензивних кризів, чи погіршення бронхообструктивного синдрому. В усіх випадках, як загальна, так і протигіпертензивна терапія переносилася хворими задовільно та ускладнень не мала.

Вірогідне зниження АТ відзначалося вже на перших 2 тижнях терапії і на 3 тижні проводити корекцію дози антигіпертензивних препаратів прийшлося тільки 11 хворим (31 %). В кінці 12 тижня терапії цільового рівня АТ досягли 25 хворих (83,3 %), комплексна терапія з включенням еналаприлу малеат та дилтіазему (діакордин) активно впливала на покращення ендотеліальної функції шляхом достовірного підвищення в сироватці крові кінцевих метаболітів NO (NOх) та посилення вазодилятуючої функції ендотелію (таблиця 2).

Таблиця 2 Стан ендотеліальної функції та вміст метаболітів кінцевих продуктів NO у хворих на ГХ у сполуці з ХОЗЛ в процесі комплексної терапії з включенням еналаприлу малеат та дилтіазему (M+m)

Показник, одиниця вимірювання	До лікування	Після лікування	Р не більше
d вих., мм	4,11 + 0,28	4,28 + 0,02	0,05
V мах, см/с	52,60 + 7,20	61,55 + 5,90	0,05
ЕЗВД, %	6,15 + 1,10	8,20 + 1,25	0,001
t, дін/см2	42,30 + 8,65	55,62 + 9,40	0,001
К, ум. од.	0,037 + 0,015	0,065 + 0,018	0,001
NOх, ммоль/л	9,65 + 1,25	18,15 + 2,16	0,001

Так, за даними рефлекторної дистальної гіперемії ПА встановлено вірогідне збільшення всіх показників, що характеризують ендотеліальну функцію: d вих. - на 3,9 % (Р<0,05), Vмах - на 11,1 (Р<0,05), ЕЗВД - на 25 % (Р<0,001), t - на 23,7 % (Р<0,001), К - на 43,1 % (Р<0,001), NOх - на 35,1 % (Р<0,001). Окрім цього, мало місце вірогідне зниження добової екскреції Ад - на 13,6 % (Р<0,02), На - на 27,8 % (Р<0,001), та базального рівня в сироватці крові Р - на 46,2 % (Р<0,001), Ал - на 44,9 % (Р<0,001). Зниження рівня Ко було невірогідним (Р > 0,5).

Під впливом комбінованої антигіпертензивної терапії мав місце позитивний гемодинамічний та кардіопротекторний ефекти. Виявлено зниження КДО - на 14,1 % (Р<0,02), КСО - на 17,7 % (Р<0,01), показник ФВ збільшувався на 3,4 % (Р<0,05), Vcf - на 13,3 % (Р<0,05). Разом з цим спостерігалася тенденція щодо позитивного переремоделювання ЛШ - достовірно зменшувалася ММЛШ - на 14,8 % (Р<0,02) та ІММЛШ - на 7,3 % (Р<0,05). Відбувалися позитивні впливи і на діастолічну функцію міокарда: збільшувався показник пікової швидкості ранньої діастолічної (Е) - на 29 % (Р<0,001) та зменшувався показник пізнього діастолічного (А) - на 22,8 % (Р<0,001), наповнення ЛШ, що вказувало на посилення скорочувальної функції ЛП.

Достовірно збільшувався показник інтегральної швидкості раннього (Е1 - на 21,7 %, Р<0,001) та зменшувався показник інтегральної швидкості пізнього поповнення (А1 - на 18,2 %, Р<0,001), а також зменшувався показник часу ізоволемічного розслаблення міокарда (IVRT - на 10 %, Р<0,05), які підтверджують позитивний вплив терапії на діастолічну функцію ЛШ та перехід трансмітрального кровотоку в діастолу з гіпертонічного типу до псевдо нормального чи нормального.

В кінці проведеної терапії на 15 % знижувалася частота серцевих скорочень, на 15,8 % СІ (Р<0,01), на 14,1 % ЗПОС (Р<0,02), Сер. ТЛА - на 39,3 % (Р<0,001). Системний тип гемодинаміки переходив з несприятливого гіперкінетичного з високим ЗПОС в еукінетичний.

Таким чином, наші дослідження показали здатність комбінованої антигіпертензивної терапії, яка включала ІАПФ еналаприл малеат та антагоніст кальцію дилтіазем (діакордин) в комплексному лікуванні ХОЗЛ, позитивно вплинути на зниження значень АТ у великому та малому колі кровообігу та превентивно вплинути на провідні патогенетичні ланки становлення і прогресування ГХ та розвитку гіпертензивного серця на тлі ХОЗЛ.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі вирішене конкретне актуальне наукове завдання терапії - визначено особливості клінічного перебігу та роль ендотеліальної функції серцево-судинної системи в процесі формування гіпертензивного серця у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень та його корекцією інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту і антагоністами кальцію.

1. Приєднання хронічного обструктивного захворювання легень вірогідно змінює клінічні прояви гіпертонічної хвороби. Домінують церебральні та кардіальні прояви. Разом з цим достовірно (Р<0,05) зменшується гіпертонічний кризовий перебіг захворювання.

2. У хворих на гіпертонічну хворобу сполученій з хронічним обструктивним захворюванням легень виявлено порушення ендотеліальної функції, яке характеризується достовірно (Р<0,05) нижчим початковим діаметром плечової артерії та динамічними змінами її діаметру і кровотоку в ній при реактивній гіперемії.

3. Розвиток і прогресування гіпертонічної хвороби у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень супроводжується зниженням вмісту кінцевих метаболітів оксиду азоту в сироватці крові на 25,5 %, яке відповідає ступеню порушення ендотеліальної вазодилятації. Виявлена пряма залежність посилення зрушень ендотеліальної функції від ступеню артеріальної гіпертензії, легеневої недостатності та у відповідності до більш несприятливого типу ремоделювання лівого шлуночка. Достовірно найбільш виразні зміни реєструються при ексцентричній гіпертрофії лівого шлуночка та концентричному його ремоделюванні.

4. У хворих на гіпертонічну хворобу сполученій з хронічним обструктивним захворюванням легень виявлено високу екскрецію з добовою сечею катехоламінів та підвищення на 56 % рівня реніну і на 50,2 % альдостерону в сироватці крові, а також їх пряму залежність від ступеня артеріальної гіпертензії та легеневої недостатності. Сильні парні кореляційні взаємозв'язки між добовою екскрецією катехоламінів та базальними рівнями реніну і альдостерону з показниками ендотелійзалежної вазодилятації і кардіогемодинаміки вказують на важливе значення вказаних пресорних нейрогуморальних субстанцій в формуванні патогенетичних змін серцево-судинної системи та розвитку гіпертензивного серця у зазначених хворих.

5. У хворих на хронічне обструктивне захворювання легень базальний рівень кортизолу в сироватці крові достовірно (Р<0,001) перевищував такий у здорових осіб. Найбільш високим рівень кортизолу виявився у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень і перевищував його значення у перших на 36,2 % (Р<0,001), у хворих на гіпертонічну хворобу - на 40,1 % (Р<0,001). Кореляційні взаємозв'язки між базальним рівнем кортизолу та показниками, які характеризують вазодилятуючу функцію ендотелію та зовнішнього дихання вказують на адаптивну участь гормонів кори наднирників в механізмах ендотеліальної дисфункції. Високий рівень кортизолу після проведеної комплексної бронхолітичної та протигіпертензивної терапії виділяє його як маркер ефективності протизапальної і бронхолітичної терапії у зазначених хворих.

6. У хворих на гіпертонічну хворобу сполученій з хронічним обструктивним захворюванням легень має місце гіпертрофія міокарда лівого шлуночка. Порушення внутрішньосерцевої гемодинаміки супроводжується переважно гіпертрофічним та рестриктивним типами діастолічної дисфункції та зниженням скорочувальної функції міокарду. Системна гемодинаміка відповідає еу- та гіпердинамічному типам з високим периферичним опором судин. Визначається високий середній тиск в легеневій артерії. Ступінь виразності зазначених кардіогемодинамічних змін залежить від рівня артеріальної гіпертензії та легеневої недостатності.

7. Встановлена кореляційна залежність між рівнем ендотеліальної дисфункції, кінцевих метаболітів оксиду азоту, добової екскреції катехоламінів, базального рівня реніну і альдостерону в сироватці крові та залежність їх від типу ремоделювання лівого шлуночка, з одного боку, та типові зміни внутрішньосерцевої, системної та легеневої гемодинаміки і переважання їх при ексцентричній гіпертрофії та концентричному ремоделюванні лівого шлуночка, з іншого боку, у хворих на гіпертонічну хворобу сполученій з хронічним обструктивним захворюванням легень, свідчать про вірогідний вплив ендотеліальної дисфункції на ремоделювання та формування гіпертензивного серця у цих хворих.

8. Комбінована антигіпертензивна терапія еналаприлом малеат та дилтіаземом (діакордин) в комплексному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу сполучену з хронічним обструктивним захворюванням легень разом з покращенням ендотеліальної функції, що проявляється достовірним підвищенням в сироватці крові NOx на 35,1 % (Р<0,001) та посиленням вазодилятуючої функції ендотелію судин та тлі вірогідного зниження рівня адреналіну (на 13,6 %, Р<0,02) та норадреналіну (на 27,8 %, Р<0,001) в добовій сечі, базального рівня реніну (на 46,2 %, Р<0,001) і альдостерону (на 44,9 %, Р<0,001) приводила до трансформації трансмітрального кровотоку з гіпертрофічного до псевдонормального чи нормального, покращення показників ФВ, Vcf (Р<0,05), високодостовірному зниженню середнього тиску в легеневій артерії (Р<0,001) та перебудови системної гемодинаміки в еукінетичний тип.

Практичні рекомендації

1. Базальний рівень кортизолу в сироватці крові вірогідно відображає ступінь адаптивної активації кори наднирників у відповідь на гіпоксію та артеріальну гіпертензію у хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з хронічним обструктивним захворюванням легень та може використовуватися як маркер бронхіальної обструкції та ефективності протизапальної і бронхолітичної терапії у зазначених хворих.

2. Існуючий тісний взаємозв'язок між основними показниками ендотеліальної дисфункції, рівнем артеріальної гіпертензії, легеневої недостатності та показниками внутрішньосерцевої, системної і легеневої гемодинаміки, які відображають процеси розвитку ремоделювання міокарду та серцево-судинної системи в цілому у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень дає підставу вважати доцільним проведення коригуючої терапії цих порушень антигіпертензивними та бронхолітичними засобами.

3. Зважаючи на достовірний позитивний вплив на ендотеліальну функцію, внутрішньосерцеву, системну і легеневу гемодинаміку та процеси ремоделювання лівого шлуночка інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту еналаприл малеат в комбінації з антагоністом кальцію дилтіазем (діакордин) можуть бути рекомендовані як альтернативні антигіпертензивні засоби лікування гіпертонічної хвороби у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фуштей А.И. Эндотелиальная дисфункция и некоторые прессорные нейрогуморальные субстанции у больных гипертонической болезнью в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких // Вестник неотложной и восстановительной медицины, 2007. - Том 8. - №1. - С. 113 - 116.

2. Фуштей А.И. Сравнительная оценка ингибитора АПФ эналаприла малеат и антагониста кальция дилтиазема в комплексной программе лечения эссенциальной гипертензии в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких // Ювілейний збірник наукових праць, присвячений 80-річчю ЗМАПО: Актуальні питання медичної науки та практики, 2006. - Вип. 69. - Кн. 1. - С. 441 - 446.

3. Фуштей А.И. Особенности клинического проявления гипертонической болезни и некоторых нейрогуморальных факторов при хроническом обструктивном заболевании легких // Збірник наукових праць ЗМАПО: Актуальні питання медичної науки та практики, 2006. - Вип. 70. - Кн. 2. - С. 289 - 295.

4. Фуштей А.И. Состояние эндотелиальной и диастолической функции миокарда у больных гипертонической болезнью в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких при медикаментозной коррекции эналаприлом малеатом и дилтиаземом // Збірник наукових праць ЗМАПО: Актуальні питання медичної науки та практики, 2007. - Вип. 71. - Том І. - Кн. 1. - С. 357 - 363.

5. Фуштей А.И. Ингибитор АПФ эналаприла малеат и антагонист кальция дилтиазем (диакордин) в комплексной программе лечения гипертонической болезни в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких. // Збірник наукових праць ЗМАПО: Актуальні питання медичної науки та практики, 2007 - Вип. 72. - с. 216-223.

6. Фуштей И.М., Фуштей А.И. Состояние сократительной функции левого желудочка, системной и легочной гемодинамики у больных хроническим обструктивным заболеванием легких // Збірник наукових праць Запорізької медичної академії післядипломної освіти: Актуальні питання медичної науки та практики, 2005. - Вип. 68. - Кн. 2. - С. 374 - 379. (Автор проводила обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу та готувала статтю до друку).

7. Перцева Т. А., Фуштей А.И. Эндотелиальная дисфункция у больных с гипертонической болезнью в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких // Вісник Сумського державного університету, 2006. - №8. - С. 118 - 125 (Автор провела огляд сучасної літератури щодо ендотеліальної функції та її порушень у хворих з гіпертонічною хворобою та хронічним обструктивним захворюванням легень і підготувала статтю до друку).

8. Перцева Т. А., Фуштей А.И. Эндотелиальная дисфункция и некоторые прессорные нейрогуморальные субстанции в процессах ремоделирования леаого желудочка у больных гипертонической болезнью в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких // Збірник наукових праць ЗМАПО: Актуальні питання медичної науки та практики, 2007. - Вип. 71. - Том ІІ. - Кн. 1. - С. 232-243 (Автор самостійно провела обстеження хворих, аналіз результатів, готувала їх до друку).

9. Фуштей А.И. Сравнительная оценка антагонистов кальция и ингибиторов АПФ в комплексной программе лечения эссенциальной гипертензии в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких // Первинна та вторинна профілактика серцево-судинних та мозкових порушень. Можливості інтервенційних втручань: Матеріали об'єднаного пленуму правління асоціації кардіологів, серцево-судинних хірургів, нейрохірургів та невропатологів України. Київ, 2006. - С. 151 - 152.

10. Фуштей И.М., Витохина Л.И., Фуштей А.И., Подсевахина С.Л. Диастолическая дисфункция миокарда и легочная гипертензия больных гипертонической болезнью. Выбор антигипертензивных средств в лечении. // Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування: Матеріали регіональної науково-практичної конференції. Івано-Франківськ, 2004. - С. 109 - 110. (Автор проводила статистичну обробку матеріалів та готувала тези до друку).

11. Фуштей А.И., Фуштей И.М. Сократительная функция левого желудочка, системная и легочная гемодинамика у больных с хроническим обструктивным заболеванием легких в сочетании с гипертонической болезнью // Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування: Матеріали регіональної науково-практичної конференції. Івано-Франківськ, 2006. - С. 88 - 89. (Автор самостійно провела набір матеріалу, статистичну обробку та подання тезів до друку).

АНОТАЦІЯ

Фуштей Анастасія Іванівна. Клініко-патогенетичне значення та медикаментозна корекція ендотеліальної дисфункції при гіпертонічній хворобі, сполученій з хронічним обструктивним захворюванням легень. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 -внутрішні хвороби. - Луганський державний медичний університет МОЗ України, Луганськ, 2007.

У дисертації на базі комплексного клініко-лабораторного, інструментального та радіоізотопного обстеження 120 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ), хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) та в їх сполуці, узагальнені дані щодо ролі клінічних проявів та ендотеліальної дисфункції в патогенетичних механізмах ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ). Встановлена пряма кореляційна залежність між ступенями легеневої недостатності (ЛН), артеріальної гіпертензії (АГ) та базальним рівнем деяких пресорних нейрогуморальних субстанцій (адреналін, норадреналін, ренін, альдостерон) і розвитком дисфункції ЛШ. Встановлено, що формування несприятливих ексцентричної гіпертрофії та концентричного ремоделювання ЛШ у хворих на ГХ сполучену з ХОЗЛ асоціюється з вірогідною найбільш виразною ендотеліальною дисфункцією, активацією зазначених пресорних нейрогуморальних факторів, високим ступенем ЛН та АГ. Визначена роль кортизолу, як маркера бронхіальної обструкції. Доведена ефективність комбінованої антигіпертензивної терапії інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту еналаприлу малеат та антагоніста кальцію дилтіазему (діакордин) по відношенню до поліпшення стану ендотеліальної функції, кардіогемодинаміки, регресу гіпертрофії ЛШ у хворих на ГХ у сполуці з ХОЗЛ.

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, хронічне обструктивне захворювання легень, ендотеліальна функція, еналаприл малеат, дилтіазем.

Фуштей А.И. Клинико-патогенетическое значение и медикаментозная коррекция эндотелиальной дисфункции при гипертонической болезни в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни - Луганский государственный медицинский университет, Луганск, 2007.

В диссертации приведены данные комплексного клинико-лабораторного, инструментального и радиоизотопного обследования 120 больных в возрасте от 28 до 67 лет (средний возраст составил 50,9 + 9,6 лет) с гипертонической болезнью, хроническим обструктивным заболеванием легких и при их сочетании. Установлено, что у больных гипертонической болезнью в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких в отличии от контрольной группы больных с гипертонической болезнью достоверно чаще беспокоила головная боль (у 60 % против 28,3 %), головокружения (у 41,6 % против 21,7 %), кардиалгии (у 38,3 % против 15 %), ухудшение зрения (у 46,6 % против 20 %), расширение границ сердца в обе стороны (у 30 % против 6,6 %), ослабление тонов сердца (у 81,6 % против 63,3 %). Вместе с этим достоверно уменьшалось кризовое течение гипертензии (у 15 % против 20 %). У них проявляется выраженная эндотелиальная дисфункция, сопровождающаяся снижением диаметра плечевой артерии в сочетании с изменением кровотока в ней при реактивной гиперемии, а также снижением конечных метаболитов оксида азота в сыворотке крови.