Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М. ГОРЬКОГО

Науково-дослідний інститут медичних ПРОБЛЕМ сім'ї

УДК 618.14-089.87:616.62-008.222/.223-055.2-084

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Прогнозування та профілактика нетримання сечі у жінок після гістеректомії

14.01.01 - акушерство та гінекологія

Дорошенко Сергій Анатолійович

Донецьк-2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Донецькому національному медичному університеті

ім. М. Горького МОЗ України

Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор ЧАЙКА ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФІПО

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор ЧУРІЛОВ АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1

доктор медичних наук, професор ПАРАЩУК юрІй СТЕПАНОВИЧ, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 2

Захист дисертації відбудеться “_18_” __листопада_2009 р. о _12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.03 при Науково-дослідному інституті медичних проблем сім'ї Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (83114, м. Донецьк, проспект Панфілова, 3).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, проспект Ілліча, 16).

Автореферат розісланий “_16_” _жовтня_2009 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук О.М. Долгошапко

гістеректомія сечовипускання тазовий жінка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нетримання сечі (НС) у жінок продовжує залишатися однією з важливих проблем в урогінекології та має не тільки медичне, але й соціальне значення. Нетримання сечі не є захворюванням, загрозливим для життя, однак суттєво знижує його якість, впливаючи на соціальну, фізичну, емоційну, професійну, сімейну і сексуальну сфери життєдіяльності пацієнток. Постійний запах сечі, носіння гігієнічних прокладок ускладнює перебування хворих у сім'ї та суспільстві, призводить до соціальної дезадаптації. Досліджувана проблема має суперечливі дані про її поширеність: за даними вітчизняних та зарубіжних авторів, частота НС у жінок складає від 10 до 70 % (Ю.П. Серняк, 1999; S. Hanskaar, 2000; Д.Ю. Пушкар, 2000; О.Б. Лоран, 2001; Ю.Е. Доброхотова, 2003, Abrams, Artibani, 2004; В.К. Чайка, 2006).

На розвиток НС у жінок впливають расові й соціальні фактори, особливості способу життя й культури. Ця проблема пов'язана ще з тим, що частота звернень жінок до фахівців з приводу урогенітальних розладів, за результатами епідеміологічних досліджень, є вкрай низькою. Нечасте звернення до лікаря пов'язане не тільки з інтимністю цього питання й небажанням обговорювати його в родині, у кабінеті лікаря, але й з думкою про неефективність більшості методів лікування (Ю.Е. Доброхотова, 2003).

За даними В.Є. Балан (1995), серед жінок з урогенітальними порушеннями майже 20 % мали в анамнезі гістеректомію (ГЕ), причому 52 % були прооперовані в пременопаузі або репродуктивному періоді. За даними сучасних авторів, частота ГЕ у жінок віком понад 18 років досягає 20 %, з них близько 70 % прооперовані у віці від 30 до 40 років (В.І. Кулаков, 2000; Т.Ф. Татарчук, 2001; В.К. Чайка, 2004). У той же час серед усіх оперативних втручань в гінекології ГЕ є найпоширенішою операцією і становить 25-38 %. Гістеректомія усуває патологічні процеси в репродуктивних органах, але в подальшому, на жаль, може призводити до порушення функції сечостатевої системи. З усіх урогенітальних розладів, що розвиваються після ГЕ, НС є найпоширенішою проблемою, яка може бути виснажливою фізично, психологічно, вимагати великих матеріальних витрат (Ю.Е. Доброхотова, 2003; І.А. Аполихіна, 2006).

Для лікування НС запропоновані численні методи, які об'єднуються у три групи: консервативні, медикаментозні, хірургічні. Ефективність медикаментозної терапії становить 76 % і, з огляду на виникнення побічних ефектів, часто змушує пацієнток відмовлятися від її використання. Частота рецидивів НС після оперативного лікування сягає 25 % (С.М. Буянова, 2005).

Незважаючи на те, що існує безліч робіт, присвячених вивченню поширеності, етіології, патогенезу та лікування НС у жінок, невирішеними питаннями залишаються такі: дані про поширеність цього захворювання після ГЕ, про особливості ендокринного стану, функціональний стан м'язів тазового дна, гідродинамічні параметри сечовивідних шляхів; критерії прогнозу розвитку НС після ГЕ; сучасні патогенетично обґрунтовані методи профілактики НС.

Усе вищевикладене стало підставою для проведення досліджень, спрямованих на створення експертної системи прогнозування розвитку НС після ГЕ та розробки сучасних, патогенетично обґрунтованих методів профілактики НС, що дозволить знизити відсоток жінок, які страждають на це захворювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт МОЗ України Донецького національного медичного університету ім. М. Горького та Науково-дослідного інституту медичних проблем сім'ї «Оптимізація схем профілактики і лікування урогенітальних розладів у жінок репродуктивного та перименопаузального віку» (№ держреєстрації 0104U010588). Автор був співвиконавцем цієї теми.

Мета дослідження: зниження частоти нетримання сечі у жінок після гістеректомії шляхом розробки та впровадження прогностичної моделі розвитку нетримання сечі та патогенетично обґрунтованого методу профілактики цієї патології.

Завдання дослідження:

1. Провести ретроспективний аналіз медичних карт і анкет жінок з гістеректомією в анамнезі і неконтрольованим сечовипусканням для встановлення частоти й характеру нетримання сечі у пацієнток після видалення матки.

2. На підставі отриманих даних провести багатофакторний кореляційний аналіз і виявити фактори ризику, що призводять до нетримання сечі у жінок після гістеректомії.

3. Розробити, впровадити та оцінити прогностичну модель розвитку нетримання сечі у жінок після гістеректомії.

4. Дослідити гормональний профіль, функціональний стан м'язів тазового дна і гідродинамічні параметри сечовивідних шляхів у жінок з нетриманням сечі.

5. Дослідити гормональний профіль, функціональний стан м'язів тазового дна і гідродинамічні параметри сечовивідних шляхів у пацієнток після гістеректомії.

6. Розробити, науково обґрунтувати і впровадити комплексну схему профілактики нетримання сечі у жінок, які перенесли гістеректомію.

Об'єкт дослідження: нетримання сечі у жінок після гістеректомії.

Предмет дослідження: частота нетримання сечі після гістеректомії; фактори ризику нетримання сечі після гістеректомії; гормональний статус; функціональний стан м'язів тазового дна, гідродинамічні параметри сечовивідних шляхів у жінок, які входять до групи ризику розвитку нетримання сечі, після гістеректомії в динаміці післяопераційного періоду; результати впровадження комплексної схеми нетримання сечі у жінок, які перенесли гістеректомію.

Методи дослідження: клініко-лабораторні, імунологічні, функціональної діагностики, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. У представленій дисертації подане нове рішення актуальної задачі сучасної гінекології - зниження частоти нетримання сечі у жінок після ГЕ.

На підставі проведення клініко-статистичного аналізу доповнені дані про частоту НС, вперше виявлена частота НС після ГЕ і фактори ризику, що призводять до НС у жінок після ГЕ.

Підтверджено, що провідну роль у процесі виникнення НС у жінок після ГЕ відіграє зниження вироблення естрогенів в яєчниках після ГЕ та погіршення функціонального стану м'язів тазового дна.

Вперше доведено, що після ГЕ відбувається зниження функціональної довжини уретри, максимального внутрішньоуретрального тиску, замикального тиску, часу від початку сечовипускання до досягнення максимальної швидкості потоку сечі та збільшення максимальної швидкості потоку сечі. Також вперше встановлено, що після видалення матки відбувається зменшення ширини м'язів-леваторів і погіршення їх функціональних характеристик (зниження приросту максимальної амплітуди інтерференційної кривої).

Вперше встановлено, що недостатність сфінктера уретри після ГЕ розвивається внаслідок дислокації уретровезікального сегмента. Доведено, що ці зміни відбуваються в результаті зниження рівня естрадіолу (Е₂) в сироватці крові через порушення кровопостачання яєчників після видалення матки. Гіпоестрогенія, яка розвивається після ГЕ, призводить до ендокринної атрофії в м'язово-зв'язковому апараті малого таза та в підслизовому прошарку уретри.

Підтверджено, що в результаті порушення анатомічної цілісності між маткою, піхвою і сечовим міхуром, а також механічної травматизації м'язово-зв'язкових структур малого таза і порушення їх еластичності відбувається опущення міхурно-уретрального сегмента, що призводить до нетримання сечі.

Вперше розроблені критерії формування груп ризику жінок із НС після ГЕ.

Вперше встановлена кореляційна залежність нетримання сечі від типу ГЕ.

Вперше розроблений, науково обґрунтований та впроваджений у клінічну практику метод профілактики нетримання сечі у жінок після ГЕ.

Вперше було доведено, що укріплення м'язів тазового дна із застосуванням прибору С.О.М.Е. є більш ефективним, ніж їх тренування з використанням вправ Кегеля.

Практичне значення отриманих результатів. Для практичної роботи лікарів гінекологів запропонована прогностична модель розвитку НС у жінок після ГЕ, що дозволяє оптимізувати ведення пацієнток, які складають групи ризику з НС, а також комплексну схему профілактики НС у жінок, які перенесли ГЕ.

Розроблені методи прогнозування та профілактики НС у жінок після ГЕ, які дозволили знизити частоту виникнення НС у жінок після ГЕ, впроваджені в Донецькому регіональному центрі охорони материнства та дитинства, у гінекологічних відділеннях і жіночих консультаціях міських лікарень м. Донецька та Донецької області.

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі на кафедрі акушерства, гінекології та перинатології ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М. Горького при підготовці лікарів-інтернів і лікарів-курсантів, а також на тематичних курсах з оперативної гінекології.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проводилося накопичення, копіювання первинної документації, розроблені карти спеціального обліку, за якими були обстежені пацієнтки, проведені статистична обробка матеріалів й узагальнення отриманих результатів. Розроблені та апробовані анкети й прогностичні таблиці для виявлення ризику виникнення НС. Автором досліджений гормональний статус; функціональний стан м'язів тазового дна, гідродинамічні параметри сечовивідних шляхів у жінок, які входять до групи ризику з розвитку НС після ГЕ, в динаміці післяопераційного періоду. Запропонований і впроваджений метод прогнозування та профілактики НС у жінок після ГЕ. Самостійно сформульовані висновки, обґрунтовані практичні рекомендації, впроваджені в практику профілактичні, прогностичні, діагностичні методики.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на науково-практичній конференції Асоціації акушерів-гінекологів України «Сучасні лікувально-діагностичні технології в акушерській, перинатальній та гінекологічній практиці. Перинатальні інфекції» (м. Одеса, 2007); науково-практичній конференції Асоціації акушерів-гінекологів України з міжнародною участю «Репродуктивна ендокринологія: перинатальні, акушерські, гінекологічні аспекти» (м. Дніпропетровськ, 2008); на міжнародній науково-практичній конференції «Екстракорпоральні методи гемокорекції в акушерстві, гінекології та неонатології» (м. Донецьк, 2009); на спільному засіданні кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФІПО ДонНМУ ім. М. Горького та вченої ради Науково-дослідного інституту медичних проблем сім'ї (2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 робіт (3 з них без співавторів), у тому числі 4 статті в наукових фахових журналах і 2 статті в збірниках, зареєстрованих ВАК України, 1 деклараційний патент України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 149 сторінках комп'ютерного тексту, обсяг основної частини складає 122 сторінки. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису методів дослідження, 4-х розділів власних досліджень, аналізу і обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, що включає 209 джерел літератури, у тому числі 136 вітчизняних і 73 іноземних. Робота ілюстрована 26 таблицями і 20 рисунками, з яких 3 таблиці та 1 рисунок займають повних 5 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети нами були висунуті такі робочі гіпотези:

1.Після ГЕ спостерігається зниження функції яєчників. Гіпоестрогенія, яка розвивається після видалення матки, призводить до ендокринної атрофії сфінктера і підслизового прошарку уретри, а також в м'язово-зв'язковому апараті малого таза, що забезпечує певну нерухомість сечового міхура і проксимального відділу уретри.

2.Після ГЕ відбувається дислокація уретровезікального сегмента та розвивається недостатність сфінктера уретри, що лежить в основі патогенезу стресового нетримання сечі (СНС).

3.Тренування м'язів тазового дна (ТМТД) і використання препаратів місцевої дії, які містять естроген, у жінок після ГЕ сприятиме збереженню тонусу й об'єму м'язової маси м'язів тазового дна (МТД), що дозволить зберегти нормальне анатомічне положення уретровезікального сегмента, сприятиме поліпшенню кровопостачання всіх шарів уретри й попередить розвиток сфінктерної недостатності уретри, приведе до зниження частоти виникнення НС після видалення матки.

Дослідження здійснювалось за розробленою нами багатоетапною програмою (рис. 1). На першому етапі роботи здійснений ретроспективний аналіз історій хвороби 492 жінок, яким була проведена гістеректомія. Усі жінки були опитані за допомогою анкети. У цьому випадку такий метод використовувався з метою з'ясування рівня поширеності нетримання сечі, виявлення чинників ризику розвитку НС, а також для з'ясування часового інтервалу між операцією та виникненням НС.

На другому етапі для вивчення факторів ризику НС та розробки прогностичної моделі були розіслані анкети жінкам, які прооперовані в гінекологічному відділенні №1 Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства. За результатами анкетування, з урахуванням поставлених у дослідженні завдань, усіх обстежених жінок розділили на три групи. Першу досліджувану групу склали 78 жінок, у яких симптоми НС виникли після оперативного лікування (гістеректомії). До другої клінічної групи увійшли 66 жінок, які мали симптоми НС до оперативного лікування. До контрольної групи включена 31 жінка без скарг на НС. Після проведеного аналізу одержаних результатів були виявлені фактори ризику з розвитку НС і розроблена «Шкала ризику розвитку нетримання сечі у жінок після ГЕ», за допомогою якої здійснювався відбір і формування груп для подальшого дослідження.

Рис. 1. Етапи програми дослідження

Проведена оцінка впровадження розробленої системи прогнозування. Навчальну вибірку склали 78 жінок, у яких симптоми НС виникли після оперативного лікування (гістеректомії), а екзаменаційну - 92 жінки, які перенесли гістеректомію.

На третьому етапі був проведений аналіз параметричних даних досліджень комбінованого уродинамічного дослідження (КУДД), ультразвукового дослідження (УЗД) і доплерометрії МТД, гормонального профілю у здорових жінок та пацієнток із НС, - вони характеризують функціональний стан структур, котрі забезпечують утримання сечі.

Метою четвертого етапу була розробка патогенетично обґрунтованого методу профілактики нетримання сечі у жінок після ГЕ.

На п'ятому етапі проведене проспективне дослідження. Після обстеження 1057 хворих, які були госпіталізовані для оперативного лікування до гінекологічного відділення № 1 ДРЦОМД у 2005-2007 рр., за допомогою розробленої нами бальної шкали ризику розвитку нетримання сечі у жінок була виявлена група ризику з розвитку нетримання сечі - 113 пацієнток. Критеріями для відбору були відсутність НС, проведена гістеректомія, а також дані прогнозування вірогідності виникнення НС. Методом випадкової комп'ютерної вибірки пацієнтки були розподілені на дві групи.

До групи І (основної) увійшли 52 жінки, які становили групу ризику з розвитку НС, прооперовані з приводу міоми матки. Усім жінкам була проведена гістеректомія різними доступами та був призначений розроблений нами метод профілактики, який включає фізіотерапевтичну електростимуляцію та ТМТД за допомогою приладу С.О.М.Е., застосування піхвових свічок, які містять естріол, і крем з проместрином.

Група ІІ (порівняння) складалася з 61 жінки, які були віднесені до групи ризику розвитку НС та яким здійснена ГЕ з приводу міоми матки. Група порівняння також була розподілена на дві підгрупи залежно від призначеної терапії:

- підгрупа А: 31 пацієнтка, яка виконувала вправи Кегеля за загальноприйнятою методикою протягом 1 місяця. Курси повторювалися через 3 місяці протягом одного року;

- підгрупа Б: 30 пацієнток, до яких не застосовувалися жодні профілактичні заходи.

До контрольної групи ІІІ увійшли 32 умовно здорові жінки перименопаузального періоду, яким не проводилось оперативне втручання на органах малого таза.

Порівняльний структурний аналіз між сформованими групами здійснювався за такими ознаками: вік від 45 до 55 років, наявність в анамнезі пологів, оперативного лікування міоми матки, ризик розвитку НС (розрахований за розробленою нами прогностичною моделлю), відсутність НС до ГЕ, акушерсько-гінекологічний та соматичний анамнези.

На шостому етапі проведена оцінка ефективності розроблених та впроваджених лікувально-профілактичних засобів шляхом оцінки стану м'язів тазового дна (електроміографія (ЕМГ) та УЗД), даних комбінованого уродинамічного обстеження, а також виникнення симптомів НС протягом 24 місяців після ГЕ.

Усі жінки пройшли ретельне гінекологічне обстеження. УЗД проводилося на апараті PHILIPS EN-VISOR (Нідерланди) з ректальним мультичастотним датчиком 7,5 МГц. Ехографія матки й придатків здійснювалася за допомогою серії перетинів апаратами складного сканування з використанням трансабдомінального і вагінального датчиків із частотою 3,5 і 5 МГц. У процесі обстеження визначалося розташування та розміри матки та яєчників. Також проводилось УЗД м'язів, що піднімають задній прохід (m. levator ani): їх ехоструктур, а також судин, які їх живлять. Кровоток досліджували методом кольорової доплерівської ультрасонографії.

Комбіноване уродинамічне дослідження (КУДД) - проводили на апараті «SCHPPEFS-MEDIZINTECHNIK» (Німеччина). КУДД включало профілометрію, урофлометрію та електроміографію. При профілометрії оцінювали: функціональну довжину уретри (ФДУ), максимальний уретральний тиск (Pum) і максимальний тиск закриття (Puclos); при урофлометрії: час сечовипускання (t), час від початку сечовипускання до досягнення максимальної швидкості потоку сечі (tQmax), максимальну об'ємну швидкість потоку сечі (Qmax), при електроміографії (ЕМГ): приріст максимальної амплітуди інтерференційної кривої (ПМАІК).

Гормональне обстеження включало визначення рівня естрадіолу (Е₂) у сироватці крові імуноферментним методом з використанням стандартних наборів фірми «DRG» (Німеччина) за стандартною методикою на 5-7 день МЦ.

Для виявлення циклічної активності яєчників у оперованих жінок застосовували загальноприйнятий метод функціональної діагностики з вимірюванням базальної температури.

Ступінь естрогенної насиченості тканин піхви визначали за допомогою цитологічного дослідження вагінального мазка (ЦДВМ).

З метою функціональної діагностики НС нами використана низка тестів і проб. Наявність симптомів НС встановлювали за допомогою функціональних проб: кашльової та Вальсальви. Ступінь рухливості уретри визначали за допомогою Q-Tip тесту. Для встановлення контрактильної здатності поперечносмугастих м'язів тазового дна, які беруть участь в утворенні сфінктерної системи сечового міхура і уретри (m. bulbospongiosus, m. ishiocavernosus и m. levator ani), був використаний стоп-тест.

З метою зниження НС у жінок після ГЕ, які відносяться до групи ризику НС, проводилась профілактика за диференційованою схемою залежно від ступеня ризику. На першому етапі, через 1 місяць після операції, пацієнтки використовували піхвові свічки з естріолом, які вводили протягом 7 діб на ніч у піхву, потім упродовж наступної 21 доби препарат використовували один раз у 3 доби. На другому етапі проводився курс тренування м'язів тазового дна (ТМТД) шляхом механотерапії приладом С.О.М.Е. Частину приладу, яку вводять у піхву, змащували кремом, який містить 10 мг проместрину. Вправи виконували кожного дня по 25 механічних скорочень м'язів тазового дна, здійснюючи одне скорочення впродовж 3-5 секунд та чергуючи його із розслабленням м'язів упродовж 6 секунд двічі на добу. Курси повторювали через 3 місяці протягом одного року. Курс тривав протягом 2 тижнів (пат. України №30518 від 25.02.08 р.).

Фізіотерапевтична електростимуляція МТД проводилась електротерапевтичним приладом «BTL-06». Тривалість процедури 10 хв. щодня протягом 10 днів. Курси проводили одночасно з ТМТД.

Якщо жінка входила до групи високого ризику (понад 70 балів) розвитку НС, вищевказані засоби поєднували з такими, що були спрямовані на покращення кровообігу й живлення органів малого таза: аспірин кардіо (1таб. 1 раз на добу), троксевазин (1таб. тричі на добу), актовегін (таб. по 200 мг тричі на добу) протягом 14 днів. Поряд із фармакологічними засобами застосовували й немедикаментозні методи: ректальні інсуфляції по 300 мл озоно-кисневої суміші при концентрації озону 3000 мкг/л щодня протягом 10 днів.

Протягом року проводили 4 курси лікування.

Статистична обробка матеріалів проведена на РС методами варіаційної статистики, рангової кореляції з використанням стандартного пакету прикладних програм Excel для Windows'XP'Professional.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Важливим напрямом у вивченні проблеми НС є визначення факторів ризику розвитку захворювання, а також шляхи їх реалізації. Тож нашою метою стало виявлення й аналіз основних факторів ризику розвитку НС з метою створення прогностичної моделі.

Після проведення статистичного аналізу ретроспективного матеріалу виділено низку соціально-демографічних, клінічних та екстрагенітальних даних для визначення факторів ризику розвитку НС. Було встановлено, що ГЕ є одним з основних факторів ризику розвитку нетримання сечі та збільшує частоту нетримання сечі на 20 % (р<0,05), при цьому достовірними факторами ризику розвитку нетримання сечі у жінок є такі: вік понад 45 років (87,88 %), наявність пологів (100 %), розриви промежини (53,85 %), пологи великим плодом (59,09 %), менопауза (43,94 %), спадковий фактор (45,45 %), важка фізична праця (36,36 %), ожиріння (81,82 %), хронічні захворювання дихальних шляхів (42,42 %) і шлунково-кишкового тракту (62,82 %), дисплазія сполучної тканини (69,70 %).

Логічним завершенням усієї попередньої роботи з вивчення імовірності факторів ризику розвитку НС у жінок та після обробки отриманої інформації за допомогою описаних вище методів стало складання прогностичної таблиці (табл. 1). Процедура індивідуального прогнозування ризику розвитку НС полягала в простому арифметичному складанні значень прогностичних коефіцієнтів відповідних градацій факторів. З метою оптимізації прогнозування і визначення ступеня ризику НС у жінок після ГЕ була розроблена прогностична бальна шкала ризику, специфічність якої склала 83 %, чутливість - 87 %. Алгебраїчне складання прогностичних коефіцієнтів не викликало труднощів. Рівень до 20 балів інтерпретували як низький ризик, 20-70 балів - як ступінь помірного ризику, понад 70 балів - як високий ризик розвитку НС.

Таблиця 1. Таблиця факторів ризику розвитку нетримання сечі (в балах)

Індекс ризику з боку пацієнтки
Вік понад 45 років	4,44	Ручне обстеження порожнини матки	5,01
Середня освіта	0,55	Інструментальне обстеження порожнини матки	3,99
Домашні умови проживання	0,91
Помірна та важка фізична праця	3,32	Акушерські щипці	4,00
Клімактеричні розлади	4,17	Розриві піхви та промежини в пологах	5,29
Паління	3,62	Хронічні захворювання дихальних шляхів	3,99
Спадковий фактор	7,79
Урогенітальні розлади	4,34	Ожиріння I ст.	1,21
Менопауза до 2 років	4,05	Ожиріння II-III ст.	3,68
Менопауза понад 2 роки	5,45	Цукровий діабет	1,21
Урогенітальні розлади	0,98	Патологія щитовидної залози	1,32
Ерозія шийки матки	0,24	Закрепи	3,24
Хронічний аднексит	1,35	Варікозна хвороба	3,99
Міома матки	1,62	Грижі	7,92
1 пологи	4,06	Пролапс геніталій	6,02
Пологи ? 2	5,22	Геморой	1,10
Маса плода понад 4000 г	5,44	Атеросклероз	0,68
Маса плода 3500-4000 г	2,43	Артеріальна гіпертензія	1,22
Багатоплідна вагітність	2,98	Вагінальна гістеректомія	4,32
Епізіотомія в пологах	5,29	Проста екстирпація матки	6,51
Вакуум-екстракція плода	3,98	Оваріоектомія	7,98
Кровотеча в пологах	3,53	Резекція яєчників	4,67

Профілактичну терапію здійснювали на підставі даних прогностичної таблиці ризику. Принципи профілактики нетримання сечі полягали в наступному: виявлення та усунення факторів ризику; місцева гормональна терапія; зміцнення м'язів тазового дна; нормалізація кровообігу органів малого таза; фізіотерапевтичні методи; обережне проведення оперативного втручання з максимальним збереженням яєчникової тканини.

В основній групі профілактична терапія здійснювалася за розробленою нами диференційованою методикою відповідно до ступеня ризику розвитку НС. Пацієнтки групи порівняння були розподілені на дві підгрупи: жінки підгрупи А отримували профілактичне лікування у вигляді вправ Кегеля, а пацієнтки підгрупи Б не використовували жодних методів профілактики. Оцінка ефективності проведених заходів проводилася через 12 і 24 місяці після ГЕ.

На наступному етапі проводилося порівняння отриманих показників у кожній групі в динаміці і між досліджуваними групами, а також у порівнянні з аналогічними показниками у пацієнток із НС і здоровими жінками.

При проведенні кореляційного аналізу між показниками, які характеризували функціональний стан м'язів тазового дна (ФСМТД), КУДД і гормональним профілем були встановлені такі закономірності. Прямий кореляційний зв'язок виявлений між шириною м'язів-леваторів (ШМЛ) і рівнем Е₂ (r=0,66, p <0,05), ШМЛ корелювала з функціональною довжиною уретри (ФДУ) (r=0,65, p<0,05) і Pum (r=0,60, p<0,05). Систолічна швидкість кровотоку корелювала з Pum (r=0,61, p<0,05), Puclos (r=0,60, p<0,05) і ШМЛ (r=0,58, p<0,05). У процесі кореляційного аналізу виявлений достовірний негативний зв'язок між віком жінок і ШМЛ (r=- 0,51, p <0,05). Існував зв'язок НС з простою екстирпацією матки (r=0,67, p <0,05) і вагінальною гістеректомією (r=0,55, p<0,05).

При вивченні гормонального гомеостазу у пацієнток з НС нами виявлене зниження рівня Е₂ крові в 1,66 раз (р<0,05) порівняно зі здоровими жінками. У дослідженнях C.S. Iosif і, Z. Bekassy (1998) було встановлено, що у більшості жінок НС розвивається одночасно з настанням менопаузи, що вказує на роль естрогенної недостатності в патогенезі НС. Під час аналізу гормональної функції в досліджуваних групах нами встановлене зниження рівня Е₂ в сироватці крові в середньому на 16,15 % (р<0,05) через 12 місяців після операції і на 33,30% (р<0,05) через 24 місяці. Зниження рівня Е₂ після ГЕ зі збереженням яєчників пов'язане з порушення кровообігу в них (Ю.Е. Доброхотова, 2003).

Відомі три типи кровопостачання яєчників: перший - у 51 % випадків яєчник рівномірно постачається кров'ю з маткової та яєчникової артерій, другий - у 38 % випадків переважно з гілки маткової артерії, третій - у 11 % випадків з яєчникової артерії (С.К. Володін, 1997; Е.В. Федорова, 2002). Тож при перерізуванні в ході ГЕ власної зв'язки яєчника та маткових труб, в яких проходять гілки маткової артерії до яєчника, повноцінність кровопостачання гонадів та їх функціональний стан залежатиме від того, з якої артерії відбувається їх переважне кровопостачання. Згідно з дослідженнями Г.А. Савицького (1985), міома матки є депо естрогенів, і одномоментне її видалення призводить до стрімкої зміни формування гормонального балансу, що веде до зриву адаптаційно-пристосувальних механізмів в організмі. Решта яєчників в умовах циркуляторної ішемії та ушкодженої внаслідок ГЕ інервації не в змозі заповнити дефіцит естрогенів (R. Chmel, 2005; F. Remoue, 2003). При зниженні рівня естрогенів в крові у сполучній тканині м'язово-зв'язкового апарату відбувається зниження й зміна якості колагену (Ю.Е. Доброхотова, 2005; О.В. Тихомирова, 2007). Зміни еластичних властивостей колагену викликають порушення механічних властивостей зв'язкового апарату. Зв'язки стають еластичними, високорозтяжними, що призводить до глибоких порушень механічних характеристик конструкцій органів малого таза. Очевидно, невідповідність структури волокон і навантаження на них призводить до функціональної недостатності м'язово-зв'язкового апарату, що, у свою чергу, призводить до пролапсу і дислокації уретровезікального сегмента. Крім того, дислокація уретровезікального сегмента може розвиватися через порушення анатомічних взаємозв'язків між маткою, піхвою, уретрою і сечовим міхуром після видалення матки. В результаті під час фізичного напруження проксимальний відділ уретри зміщується із зони впливу абдомінального тиску, і, таким чином, не досягається здавлення уретри, що веде до НС.

Нами було встановлено, що у 76,67 % пацієнток після ГЕ був виявлений позитивний Q-Tip тест, тоді як у контрольній групі тільки у 25,00 % жінок (р<0,05). Отримані результати вказують на те, що після ГЕ розвивається дислокація уретровезікального сегмента й підвищена рухливість сечовивідного каналу внаслідок ослаблення зв'язкового апарату малого таза та порушення цілісності зв'язку між уретрою, вагінальною стінкою і маткою після її видалення.

При дослідженні ФСМТД у пацієнток із НС відзначається зменшення ШМЛ і ПМАІК порівняно зі здоровими жінками в 1,29 (р<0,05) і в 1,89 раз відповідно. З віком об'єм м'язової маси значно знижується, особливо у жінок із НС (І.О. Аполихіна, В.Є. Балан, 2004). При аналізі отриманих результатів дослідження ФСМТД у жінок після ГЕ було встановлено, що ширина м'язів-леваторів через 24 місяці після операції зменшилася в 1,20 раз (р<0,05), ПМАІК - 1,89 раз (р<0,05). Погіршення ФСМТД після ГЕ пов'язане з дефіцитом естрогенів, що розвивається в післяопераційний період. Гіпоестрогенія призводить до атрофії поперечно- і гладком'язової мускулатури (О.А. Баркалов, 2006). Враховуючи, що патогенетичним механізмом розвитку НС є естрогенна недостатність і пов'язані з цим дистрофічні зміни м'язово-зв'язкового апарату малого таза, які проявляються у зменшенні ШМЛ і ПМАІК, нами був розроблений метод профілактики НС, який включає елетростимуляцію і тренування м'язів тазового дна з використанням приладу С.О.М.Е. в комплексі з естрогенами місцевої дії. Тренування тазових м'язів спрямоване на відновлення їхньої функції, порушення якої відіграє вирішальну роль у виникненні й розвитку НС. Основна функція утримання сечі відводиться леваторним м'язам, що концентрично охоплюють піхву та уретру. Рефлекторне скорочення цих м'язів запобігає опущенню шийки сечового міхура та збільшує внутрішньоуретральний тиск (С.Х. Аль-Шукрі, 2007).

Проведене уродинамічне дослідження дозволило встановити, що у пацієнток із НС і після ГЕ відзначається зниження опору уретровезікального сегмента, яке виражається у зменшенні ФДУ, Pum, Puclos, tQmax і збільшенні Qmax. У жінок через 24 місяці після операції було виявлене зменшення ФДУ на 28,63% (р<0,05), Pum і Puclos на 13,14 і на 14,65 % (р<0,05) відповідно, збільшення максимальної швидкості потоку сечі на 22,70 % (р<0,05). Пов'язане з віком або в результаті ГЕ зниження рівня Е2 в крові призводить до дистрофічних змін у слизових і підслизових просторах уретри, зниження вироблення слизу уротелієм в просвіт сечовивідного каналу і недостатнього наповнення підслизових венозних сплетінь кров'ю, а також зменшення тонусу гладкої мускулатури уретри (Ю.Е. Доброхотова, 2003), що сприяє зниженню ФДУ, Pum і Puclos. Це, у свою чергу, призводить до недостатнього закриття сечовивідного каналу, і уретра не справляється з утриманням сечі при підвищенні внутрішньочеревного тиску.

У пацієнток, які використовували розроблений нами метод профілактики, ФДУ через 12 і 24 місяці залишалася на доопераційному рівні, а Pum і Puclos збільшилися через 24 місяці з 77,50 до 80,18 см вод. ст. (р<0,05) і з 70,27 до 72,68 (р<0,05) см вод.ст. відповідно (табл. 2), що пояснюється використанням препаратів місцевої дії, які містять естроген, і тренуванням МТД за допомогою приладу С.О.М.Е. Тренування МТД сприяло збільшенню об'єму м'язової маси м'язів-леваторів. Було встановлене збільшення ШМЛ в основній групі через 24 місяці на 9,20 % (р <0,05), тоді як у підгрупі жінок, які використовували вправи Кегеля, ШМЛ через 24 місяці достовірно не відрізнялася від даних обстеження, отриманих перед операцією (табл. 2). При ЕМГ МТД в основній групі через 24 місяці відзначався приріст максимальної амплітуди інтерференційної кривої на 43,77±0,97 % (р<0,05), тоді як у підгрупі А - на 33,57±0,96 % (р<0,05), а в підгрупі Б - на 18,90±0,38 % (р<0,05) (табл. 2). Імовірно, ці відмінності, які характеризують ФСМТД, зумовлені позитивним впливом естрогенотерапії разом з електростимуляцією і тренуванням МТД за допомогою приладу С.О.М.Е.

Застосування естрогенів місцевої дії сприяло поліпшенню кровопостачання всіх шарів уретри, збільшенню (чи збереженню) її м'язового тонусу та кількості колагенових структур, проліферації уротелію, достатньому виробленню слизу, що сприяло збільшенню внутрішньоуретрального тиску. ТМТД сприяло відновленню м'язового тонусу і корекції замикальної функції уретровезікального сегмента. Крім того, результати КУДД (ФДУ, Pum, Puclos, tQmax) в основній групі не мали достовірних розбіжностей з аналогічними даними у здорових жінок і були достовірно вищі за показники у пацієнток з НС і у жінок через 24 місяці після ГЕ (підгрупа Б).

Статистично значимі зв'язки між НС і видом ГЕ, станом МТД і рівнем Е₂, а також ШМЛ і деякими показниками КУДД підкреслюють багатогранність патогенетичних механізмів розвитку НС у жінок після ГЕ і мають практичне значення в прогнозуванні НС.

Таблиця 2. Ефективність лікувально-профілактичних заходів у жінок досліджуваних груп до операції і через 24 місяці

Досліджувані показники	До операції	Через 24 міс. після ГЕ
	Основна група, n=52	Група порівняння, n=61	Основна група, n=52	Група порівняння, n=61
		підгрупа А, n=31	підгрупа Б, n=30		підгрупа А, n=31	підгрупа Б, n=30
ФДУ (мм)	31,39±0,56Б	30,00±0,72	31,09±0,85Б	31,67±0,58	28,50±0,87 Б,о	22,19±0,70о, д
Pum (см вод.ст.)	77,50±0,96	77,68±0,95	77,14±1,58Б	80,18±1,02д	76,49±1,00Б, о	67,00±1,10о, д
Puraclos (см вод.ст.)	70,27±0,90	69,81±0,81	68,47±1,73Б	72,68±1,10	68,84±1,19Б	58,44±1,22о, д
tQmax (с)	9,31±0,16	9,46±0,25	9,00±0,18	9,27±0,16	8,23±0,23* д	6,64±0,20о, д
Qmax (мл/с)	26,50±0,43о	26,81±0,88	27,24±0,55	24,20±0,43д	27,75±1,1Б,о	35,24±1,31о,д
ШМЛ в проксимальному відділі (мм)	10,49±0,28	10,36±0,21	10,24±0,20*,Б	11,43±0,29д	10,81±0,21Б	8,40±0,15о д
ШМЛ на 10 мм дистальніше (мм)	9,87±0,26	9,46±0,25	9,47±0,21*,Б	10,87±0,30д	9,71±0,15Б	8,07±0,13о, д
ШМЛ на 20 мм дистальніше (мм)	10,68±0,26о	10,23±0,23	10,10±0,22*,Б	11,45±0,28д	10,68±0,19Б *	8,34±0,12о, д
ПМАІК (мкВ)	35,37±0,21	35,63±0,28	35,76±0,26	43,77±0,97д	33,57±0,96Б о д	18,90±0,38о, д

Примітки: ^о - величини достовірно відрізняються від показників основної групи при р<0,05; Б - величини достовірно відрізняються від показників підгрупи Б при р<0,05; ^д - величини достовірно відрізняються від аналогічних до операції при р<0,05.

Таким чином, тренування м'язів тазового дна за допомогою приладу С.О.М.Е. і препаратів місцевої дії, які містять естроген, а також електростимуляції МТД нормалізували показники функціонального стану нервово-м'язового апарату тазового дна, тим самим наблизивши їх до даних здорових жінок. Нормалізація ФСМТД сприяла збільшенню ФДУ, максимального уретрального й замикального тиску. При цьому у жінок, які входять до групи ризику розвитку НС та до яких після ГЕ не застосовувалися жодні профілактичні заходи, відзначалося зниження показників, що характеризують функціональний стан МТД і даних КУДД.

Також необхідно відзначити, що метод профілактики з використанням приладу С.О.М.Е. є більш ефективним, ніж використання вправ Кегеля.

Оцінка ефективності проведених реабілітаційних заходів здійснювалася за частотою виникнення НС у жінок у всіх групах протягом 12 і 24 місяців після операції. У досліджуваній групі жінок, які використовували розроблений нами метод профілактики, у 7,69 % пацієнток зареєстроване НС, що в 2,16 рази менше (р<0,05) порівняно з кількістю жінок, у яких НС розвинулося протягом перших 24 місяців після операції (дані отримані в результаті ретроспективного аналізу). Зниження частоти НС відзначалося за рахунок зменшення випадків стресового та змішаного типів НС. В основній групі виявлені випадки стресового НС у 1,92 % жінок, що в 3,98 рази менше (р<0,05) відносно даних, отриманих в результаті анкетування (7,65 %), і в 3,36 рази менше (р<0,05) порівняно з підгрупою А (6,45 %). Порівняно з підгрупою Б (10,00 %) в основній групі СНС траплялося рідше в 5,21 разів (р<0,05) (табл. 3).

Таблиця 3. Частота виникнення нетримання сечі через 24 місяці після операції

Тип НС	Основна група, n=52	Група порівняння, n=61	Група ретроспективного дослідження, n=379
		підгрупа А, n=31	підгрупа Б, n=30
	n	%	n	%	n	%	n	%
Разом випадків НС	4	7,69*	4	12,90 о Б	6	20,00 о	63	16,62
СНС	1	1,92*	2	6,45 о	3	10,00 о	29	7,65
Імперативне НС	2	3,85	1	3,23	1	3,33	14	3,69
Змішаний тип	1	1,92*	1	3,23 Б	2	6,67 о	20	5,28

Примітки: * - величини достовірно відрізняються від показників ретроспективного дослідження при р<0,05, о - величини достовірно відрізняються від показників основної групи при р<0,05, Б - величини достовірно відрізняються від показників підгрупи порівняння Б при р<0,05.

Найбільша частота виникнення змішаного типу НС зафіксована в підгрупі Б - 6,67 %, що в 3,47 рази більше (р<0,05) відносно основної групи і в 2,07 рази більше (р<0,05), ніж у підгрупі А, тоді як в основній групі та підгрупі А ці дані достовірно не відрізнялися. Частота розвитку імперативного НС після ГЕ достовірно не розрізнялася між досліджуваними групами.

Таким чином, розроблений нами метод профілактики НС у жінок після ГЕ дозволив поліпшити функціональний стан м'язово-зв'язкового апарату малого таза та знизити частоту НС у пацієнток після ГЕ в 2,60 рази.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й запропоноване нове рішення актуального завдання гінекології - зниження кількості випадків нетримання сечі у жінок після гістеректомії. На підставі вивчення факторів ризику розвитку нетримання сечі після гістеректомії, розробки системи прогнозування такої патології, дослідження вмісту естрогенів в тканинах піхви, функціонального стану м'язів тазового дна і гідродинамічних параметрів сечовивідних шляхів розроблена та впроваджена комплексна схема профілактики нетримання сечі у жінок, які перенесли гістеректомію, що в сукупності привело до зниження кількості випадків нетримання сечі у жінок після цієї операції.

1. Встановлено, що нетримання сечі серед жінок віком від 45 до 55 років трапляється у 37,99 % випадків. Після гістеректомії нетримання сечі реєструється у 20,58 % пацієнток, тоді як до операції вказують на цю патологію тільки 17,41 % жінок. Найчастіше після гістеректомії трапляється стресове нетримання сечі - 50,00 %, змішаний тип нетримання сечі мають 28,21 % жінок, імперативний -21,79 %. Встановлений достовірний зв'язок розвитку нетримання сечі з наявністю в анамнезі простої екстирпації матки (r=0,67) і вагінальної гістеректомії (r=0,55).

2. Найбільш значущими факторами ризику розвитку нетримання сечі у жінок після гістеректомії є: вік понад 45 років (87,88 %); наявність пологів (100 %); епізіотомія (60,61 %) і розриви промежини (53,85 %) в пологах; пологи великим плодом (59,09 %); менопауза (43,94 %); спадковий фактор (45,45 %); важка фізична праця (36,36 %); ожиріння (81,82 %); хронічні захворювання дихальних шляхів (42,42 %) і шлунково-кишкового тракту (62,82 %), що призводять до тривалого підвищення внутрішньочеревного тиску; дисплазія сполучної тканини (69,70 %).

3. Розроблена прогностична бальна шкала ризику розвитку нетримання сечі у жінок після гістеректомії має високу специфічність 83 %, чутливість 87 %.

4. У пацієнток з нетриманням сечі спостерігається зниження рівня Е₂ в крові в 1,66 раз (р<0,05), що корелює з шириною м'язів-леваторів (r=0,66, p<0,05). При нетриманні сечі відзначається зменшення ширини м'язів-леваторів в 1,29 (р<0,05) і приріст максимальної амплітуди інтерференційної кривої в 1,89 раз (р<0,05), зменшення функціональної довжини уретри в 1,30 (р<0,05), максимального уретрального тиску в 1,49 (р<0,05) і замикального тиску - в 1,34 раз (р<0,05), збільшення максимальної швидкості потоку сечі в 1,41 раз (р<0,05). Ширина м'язів-леваторів корелює з функціональною довжиною уретри (r=0,65, p<0,05) і Pum (r=0,60, p<0,05).

5. Після гістеректомії встановлене зниження рівня Е₂ в крові на 16,53 % (р<0,05) через 12 місяців і на 33,38 % (р <0,05) через 24 місяці після операції. Визначено, що у жінок після гістеректомії спостерігається погіршення функціонального стану м'язів тазового дна, яке виражається у зменшенні ширини м'язів-леваторів в 1,20 раз (р<0,05) і зменшенні ПМАІК в 1,89 раз (р<0,05). Також було виявлене зниження опору уретровезікального сегмента, яке виражається в зменшенні функціональної довжини уретри через 24 місяці на 28,63 % (р<0,05), максимального уретрального і замикального тиску 13,14 і на 14,65 % (р<0,05) відповідно, збільшення максимальної швидкості потоку сечі - на 22,70 % (р<0,05).

6. Розроблений метод профілактики, спрямований на зміцнення м'язово-зв'язкового апарату малого таза, з використанням електростимуляції і тренування м'язів тазового дна за допомогою приладу С.О.М.Е. і призначення препаратів місцевої дії, що містять естроген, дозволяє знизити частоту нетримання сечі після гістеректомії в 2,60 рази (з 20,00 до 7,69 %).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Після гістеректомії слід проводити виявлення групи ризику з розвитку нетримання сечі за допомогою розробленого методу математичного прогнозування.

2. Профілактика нетримання сечі після гістеректомії може бути рекомендована у двох варіантах, залежно від ступеня її ризику.

Перший варіант застосовується для тих пацієнток, які належать до групи помірного ризику (20-70 балів), і має включати використання місцевих препаратів з проместрином і естріолом у поєднанні з тренуванням м'язів тазового дна за допомогою приладу С.О.М.Е. і електростимуляції м'язів тазового дна електротерапевтичним приладом «BTL-06».

Ця методика складається з двох етапів. На першому етапі через 1 місяць після операції протягом 7 днів слід вводити в піхву свічки з естріолом 1 раз на день, а потім двічі на тиждень протягом 3-х тижнів. На другому етапі протягом 14 днів необхідно виконувати курс тренування м'язів тазового дна шляхом механотерапії приладом С.О.М.Е. одночасно з фізіотерапевтичною електростимуляцією м'язів тазового дна протягом 10 днів.

При механотерапії приладом С.О.М.Е. жінка приймає комфортне для неї положення. Передню і середню частини приладу С.О.М.Е. змащують кремом, що містить проместрин, і вводять в піхву, при цьому індикатор знаходиться поза межами піхви. З максимальним зусиллям жінка скорочує лонно-куприковий м'яз (при цьому вона не повинна відчувати біль). При скороченні м'язів індикатор відхиляється вниз, а при розслабленні повертається у вихідне положення. Вправи слід виконувати щодня по 25 скорочень, здійснюючи одне скорочення протягом 5 секунд, чергуючи з розслабленням м'язів протягом 5 секунд двічі на добу. Курси необхідно повторювати через три місяці. Фізіотерапевтичну електростимуляцію м'язів тазового дна можна проводити електротерапевтичним приладом «BTL-06» з тривалістю стимуляції 5 сек., паузою 10 сек., застосуванням імпульсного фарадичного струму 1 мсек. з частотою 50 Гц. Тривалість процедури 10 хвилин щодня.

Другий варіант профілактики нетримання сечі застосовується для тих жінок, які складають групу високого ризику (понад 70 балів) розвитку нетримання сечі. У цих пацієнток до вищевказаних методів доцільно додавати засоби, спрямовані на покращання кровообігу й живлення органів малого таза: аспірин кардіо (1таб. 1 раз на добу), троксевазин (1таб. тричі на день), актовегін (таб. по 200 мг тричі на день) протягом 14 днів, ректальні інсуфляції 300 мл озоно-кисневої суміші при концентрації озону 3000 мкг/л кожен день протягом 10 днів.

Протягом року необхідно проводити чотири курси профілактики нетримання сечі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ РОБІТ

1. Железная А.А. Прогнозирование недержания мочи у женщин / А.А. Железная, С.А. Дорошенко, К.В. Чайка // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. - 2008. - Т. 144, ч. III. - С. 126-128. (Обрання напрямку дослідження, підбір матеріалу, проведення дослідження та статистичної обробки матеріалу).

2. Дорошенко С.А. Вплив гістеректомії на розвиток нетримання сечі / С.А. Дорошенко, Г.О. Желєзна // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2009. - Т. 14, № 1. - С. 57-63. (Обрання напрямку дослідження, підбір матеріалу, проведення дослідження та статистичної обробки матеріалу).

3. Дорошенко С.А. Современные подходы к профилактике недержания мочи у женщин после гистерэктомии / С.А. Дорошенко // Медико-соціальні проблеми сім'ї. - 2009. - Т. 14, № 2, ч. 2. - С. 93-97. (Виконав самостійно).

4. Дорошенко С.А. Сравнение результатов уродинамического исследования у женщин с недержанием мочи и у пациенток после гистерэктомии / С.А. Дорошенко // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. - 2009. - Т. 145, ч. III. - С. 65-68. (Виконав самостійно).

5. Роль факторов риска развития недержания мочи у женщин, подвергшихся оперативному лечению / [Дорошенко С.А., Железная А.А., Чайка К.В., Трегубенко А.А.] // Зб. наук. праць Aсоціації акушерів-гінекологів України. - К. : Интермед, 2007. - С. 242-245. (Підбір матеріалу, проведення дослідження та статистичної обробки матеріалу).

6. Опыт применения прибора С.О.М.Е. и препарата колпотрофин для профилактики недержания мочи у женщин после гистерэтомии / [В.К. Чайка, С.А. Дорошенко, А.А. Железная, К.В. Чайка] // Зб. наук. праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К., 2008. - С. 361-367. (Проведення дослідження та статистичної обробки матеріалу).

7. Деклараційний патент на винахід №30518 u200713097 України МПК А16В17/42. Спосіб профілактики нетримання сечі у жінок / В.К. Чайка, С.А. Дорошенко, А.А. Желєзна; заявник і патентовласник ДонНМУ ім. М. Горького. -u200713097; заявл. 26.11.07; опубл. 25.02.08, Бюл. № 4. - 4 с. (Співавтор ідеї винаходу, розробив методику, обґрунтував висновки).

АНОТАЦІЯ

Дорошенко С.А. Прогнозування та профілактика нетримання сечі у жінок після гістеректомії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 14.01.01 - акушерство та гінекологія. - Науково-дослідний інститут медичних проблем сім'ї Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2009.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної задачі гінекології - зниженню частоти нетримання сечі у жінок після гістеректомії. На підставі вивчення факторів ризику розвитку нетримання сечі після гістеректомії, розробки системи прогнозування цієї патології, дослідження вмісту естрогенів у тканинах піхви, функціонального стану м'язів тазового дна та гідродинамічних параметрів сечовивідних шляхів розроблена й упроваджена комплексна схема профілактики нетримання сечі у жінок, які перенесли гістеректомію. Використання розробленої нами схеми профілактики нетримання сечі після гістеректомії дозволило знизити частоту цієї патології в 2,60 рази (з 20,00 до 7,69%).

Ключові слова: нетримання сечі, гістеректомія, профілактика, комбіноване уродинамічне дослідження, дефіцит естрогенів, функціональний стан м'язів тазового дна, тренування м'язів тазового дна.

АННОТАЦИЯ

Дорошенко С.А. Прогнозирование и профилактика недержания мочи у женщин после гистерэктомии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Научно-исследовательский институт медицинских проблем семьи Донецкого національного медицинского университета им. М.Горького МОЗ Украины, Донецк, 2009.

Диссертационная работа посвящена решению актуальной задачи гинекологии - снижению частоты недержания мочи (НМ) у женщин после гистерэктомии путем разработки и внедрения в клиническую практику научно обоснованного метода профилактики. Разработаны критерии, дающие возможность прогнозировать развитие НМ у женщин.