Актуальність дослідження. Багатоцентрові рандомізовані дослідження переконливо вказують на значне поширення психопатологічних розладів у популяції і особливо серед пацієнтів з соматичною патологією (Katon W. J. та ін., 2010; Mitchell A. J. та ін., 2009; Whang W., 2009). Найбільш поширені депресивні та тривожні розлади, які дуже часто взаємопов'язані між собою і з соматичними захворюваннями, мають місце у 15-32% пацієнтів, які звертаються до лікаря загальної практики і є фактором, який негативно впливає на прогноз перебігу захворювань (Lichtman J. H., 2008; Марута Н. А. та ін., 2009). Позиція Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) (2006) полягає в тому, що ці психопатологічні стани можуть і повинні бути виявлені в умовах первинної медичної допомоги, що потребує впровадження відповідних організаційних підходів.

Однак в Україні переважна чисельність наукових публікацій присвячена клінічним аспектам коморбідних тривожних і депресивних розладів (Чабан О. С., 2009; Юзвишина О. В., 2007), і практично відсутні роботи, які стосуються розробки організаційних підходів. Щодо військовослужбовців, то в спеціальній літературі розглядаються в основному проблеми психосоматичних та психічних розладів у них в умовах локальних конфліктів, техногенних та стихійних катастроф (Озерянський А. А. та ін., 2005; Сидоров П. І. та ін., 2007; Трущелев С. А. та ін., 2010). Водночас професійна діяльність військовослужбовців є джерелом психоемоційного перенавантаження, що сприяє розвитку хронічного стресу та формуванню психопатологічних розладів або декомпенсації тих, які існували раніше (Шамрей В. К. та ін., 2010; Пономарев Ю. А. та ін., 2008). У Збройних Силах (ЗС) країн НАТО значна увага приділяється наданню психологічної допомоги, забезпеченню психологічної складової боєздатності військовослужбовців як в умовах бойових дій, так і в мирний час. Аналогічна проблема потребує ще свого рішення і в ЗС України.

Реформування медичної служби ЗС України передбачає, перш за все, удосконалення амбулаторної допомоги військовослужбовцям, що передбачається «Програмою розвитку системи медичного забезпечення Збройних Сил України на 2006-2011 роки», спрямованою на оптимізацію первинної допомоги, подальший розвиток денних стаціонарів (ДС), підвищення ролі лікарів загальної практики. Суттєве місце у її виконанні займає оптимізація лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців, зокрема з коморбідними тривожними та депресивними розладами. Водночас дані літератури свідчать про фактичну відсутність досліджень щодо наукового обґрунтування медико-організаційних підходів у частині підвищення ефективності лікування військовослужбовців з коморбідними тривожними та депресивними розладами в амбулаторних умовах, що й обумовило актуальність даного дослідження, визначило його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної роботи Української військово-медичної академії (УВМА) «Розробка медико-організаційних, лікувальних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів в аспекті профілактики неінфекційних та інфекційних захворювань у військовослужбовців Збройних Сил (ЗС) України» (шифр «Здоров'я 2», державна реєстрація № 0107U009376).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались:

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз результатів проведених медичних оглядів дозволив встановити наявність депресивних та/або тривожних розладів у 26,2±3,2% військовослужбовців, що значно перевищує популяційні показники (8-10%). У здорових військовослужбовців вони виявлялись у 19,5±4,4 %, при соматичних захворюваннях - у 37,0±4,2 % (р<0,05), зокрема при АГ - у 46,9±4,8 % (р<0,05). У військовослужбовців з АГ визначено статистично значиме переважання тривожних розладів (38,7±4,6 %) над депресивними (21,6±4,1 %, р<0,05).

Що стосується залежності тривожних та депресивних розладів з чинниками способу життя, то встановлено (за критерієм ч²) вищий бал за шкалою депресії у військовослужбовців, які палили тютюн більше 20 років, порівняно з тими, які не палили (p=0,011); які спали до 6 або 6-7 годин на добу, проти тих, які відводили на сон 7-8 годин на добу (p<0,001). Нижчий рівень депресії мали військовослужбовці, які займаються спортом, порівняно з тими, які ним не займались (р=0,019), а також ті, хто дотримуються режиму харчування (р=0,043). Встановлена статистично значима позитивна залежність між індексом маси тіла та депресією (р=0,042). Достовірно вищий бал депресії та тривоги виявлявся у військовослужбовців з високим рівнем психоемоційного навантаження на робочому місці порівняно з помірним його рівнем (p<0,001); серед тих, які не дотримувались режиму праці та відпочинку, проти тих, хто його дотримувався (p=0,032 та p=0,002 відповідно), а також схильних до довготривалого переживання негативних емоцій (p<0,001 та p=0,003 відповідно). Військовослужбовці, які вище оцінювали стан свого здоров'я, мали суттєво нижчий рівень тривоги (р=0,04) та депресії (р=0,001).

Проведене дослідження щодо визначення впливу коморбідних тривожних та депресивних розладів у військовослужбовців на самооцінку самопочуття, активності, настрою показало наявність достовірного негативного зв'язку між депресією та самопочуттям (r_s= -0,32; р=0,027), а також аналогічну тенденцію між депресією та активністю (r_s= -0,38; р=0,056).

Недостатня прихильність пацієнтів становить велику проблему при лікуванні хвороб, що мають хронічний перебіг, зокрема АГ. Результати дослідження засвідчили про низький рівень прихильності військовослужбовців з АГ до лікування: регулярно приймали антигіпертензивну терапію лише 13,3±3,0 % з них, нерегулярно - 74,2±3,9 % і зовсім не лікувались 12,5±3,0 % (р<0,05). Анкетне опитування дозволило визначити основні причини нерегулярного прийому препаратів: побоювання побічних ефектів (44,6±5,3 %) та звикання (40,5±5,2 %), що свідчить про недостатню їх поінформованість щодо необхідності постійного лікування АГ та безпечності сучасних лікарських засобів. Опитування з використанням модифікованої шкали Моріскі дозволило виявити високу мотивацію до лікування у 44,0±5,3 % військовослужбовців, у 56,0±5,3 % - низьку, при високій поінформованості у 63,0±5,1 % опитаних та низькій - у 37,0±5,1 %.

Результати комплексного дослідження щодо визначення зв'язку між коморбідними тривожними та депресивними розладами у військовослужбовців та прихильністю до лікування дозволили виявити певні закономірності, зокрема, пацієнти з низьким рівнем мотивації мали вищий рівень депресії (r_s= -0,38; р=0,002). Такий самий зв'язок встановлено між депресією та поінформованістю (r_s= -0,42; р=0,016) і між тривогою та мотивацією до лікування (r_s= -0,38; р=0,046). Виявлена статистично значима позитивна залежність між поінформованістю та мотивацією до лікування (ч²=8,21; р=0,004).

Прогнозування рівня мотивації військовослужбовців до лікування потребувало використання дискримінантного аналізу. З цією метою з усіх можливих потенціальних на неї впливів відібрались рівні поінформованості, депресії, тривоги як такі, що статистично значимо впливають на мотивацію до лікування, а також показник діастолічного артеріального тиску (АТ) і вік опитуваних. У цілому прогностична чутливість моделі (F (5,113)=2,8948; p<0,017) 69,8% (прогноз низької мотивації до лікування 88,0%). Шляхом використання методу багатофакторного регресійного аналізу даних оцінено вплив декількох кількісних параметрів на залежну ознаку. Залежною ознакою обрано рівень депресії. Отримано статистично значиму модель (F(3,105)=153,37; p<001) щодо впливу на рівень депресії. При цьому основний внесок у підвищення депресії вносить тривога (72,2%), на другому місці індекс маси тіла (24,3%). Залежність усіх факторів, що досліджувалися, в багатомірному просторі показує кластерний аналіз. Доведено взаємозв'язок двох кластерів. Перший кластер - це рівень систолічного та діастолічного АТ. Другий кластер включає фактори, які характеризують особливості перебігу АГ, а також наявність тривоги, депресії, мотивації, поінформованості щодо лікування та самооцінки стану здоров'я.

Анонімне соціологічне опитування лікарів КАД засвідчило, що в повсякденній роботі критерії Міжнародної статистичної класифікації хвороб Десятого перегляду (МКХ-10) чи діагностичні шкали для діагностики тривожних і депресивних розладів використовують тільки 50 % з них. Усі опитані лікарі висловились щодо необхідності підвищення поінформованості з питань діагностики та лікування тривожних і депресивних розладів.

Таким чином, результати проведеного комплексного дослідження засвідчують необхідність обґрунтування підходів щодо оптимізації системи лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців з АГ та тривожними і депресивними розладами. В основу концептуальних підходів покладені:

- дані наукової літератури, зокрема Клінічні настанови щодо удосконалення діагностики і лікування цих розладів в умовах первинної медичної допомоги, розроблені у Великій Британії та США;

- рекомендації ВООЗ щодо можливостей діагностування цих психопатологічних станів в умовах первинної медичної допомоги;

- «Програма розвитку системи медичного забезпечення Збройних Сил України на 2006-2011 роки»;

- положення Закону України «Про психіатричну допомогу»;

- результати власних досліджень.

Оптимізація медичної допомоги військовослужбовцям з АГ та коморбідними тривожними і депресивними розладами в умовах ДС КАД ГВМКЦ «ГВКГ» потребувала розробки і запровадження комплексу медичних та організаційних підходів, зокрема:

- впровадження скринінгового підходу для виявлення тривожних та депресивних розладів шляхом анкетного опитування з використанням шкали HADS усіх військовослужбовців, направлених на лікування в ДС КАД ГВМКЦ «ГВКГ»;

- розробки з метою підвищення поінформованості лікарів щодо основних аспектів діагностики та лікування коморбідних тривожних і депресивних розладів методичних рекомендацій «Діагностика та лікування коморбідних тривожних та депресивних розладів у військовослужбовців лікарем загальної практики»;

- розробки для підвищення поінформованості військовослужбовців щодо сучасних підходів до лікування АГ та підвищення прихильності до лікування програми та організації роботи «Школи здоров'я для хворих на АГ військовослужбовців з коморбідними тривожними і депресивними розладами» в умовах в ДС КАД, з проведенням у групах по 5-8 військовослужбовців інтерактивних занять з використанням комп'ютерної техніки: інформація лікаря (презентації в програмі «Power Point») та обговорення. Усім пацієнтам надається інформація у друкованому вигляді: «Пам'ятка для пацієнта з гіпертонічною хворобою», «Корисні поради, щоб попередити негативний вплив стресу та покращити життя собі і оточуючим», «Сучасні погляди щодо лікування тривожних і депресивних розладів у пацієнтів терапевтичного профілю».

Результати дослідження показали, що впровадження методичних рекомендацій «Діагностика та лікування коморбідних тривожних і депресивних розладів у військовослужбовців в роботі лікаря загальної практики» отримало позитивну оцінку всіх опитаних лікарів КАД. Повторне соціологічне опитування лікарів первинної ланки засвідчило підвищення їх поінформованості щодо основних аспектів діагностики, лікування коморбідних тривожних та депресивних розладів: кількість лікарів, які стали використовувати в повсякденній роботі критерії МКХ-10 чи діагностичні шкали для діагностики тривожних і депресивних розладів, зросла, з 50,0±9,8 % до 100,0 % (р<0,05).

Визначення ефективності запропонованих інновацій потребувало проведення моніторингу 98 військовослужбовців з АГ та коморбідними тривожними і депресивними розладами, які проходили лікування в ДС КАД у 2009-2010 рр. Військовослужбовців розділили на дві групи (групи не відрізнялись щодо віку, частоти виявлення цільового рівня АТ та вираженості тривожних і депресивних розладів: середній вік склав у першій групі 42,2±0,94 роки та в другій - 41,3±0,89 роки (p>0,05); цільовий рівень АТ до лікування мали відповідно 12,5±4,8 % та 16,0±5,2 % (p>0,05); середній бал рівня тривоги - 9,63±0,49 та 9,41±0,59 (p>0,05), середній бал депресії - 7,96±0,49 та 7,46±0,41 (p>0,05). Серед обстежених військовослужбовців не було хворих з психотичними розладами, які підпадають під статті 14, 15 та 16 (додаток 1 до «Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби») наказу Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України». Відповідно до класифікації МКХ-10 виявлені розлади були віднесені до категорії F41.2 «Змішаний тривожний та депресивний розлад», яка відповідно до V розділу МКХ-10 використовується при наявності симптомів як тривоги, так і депресії, але кожен окремо не є чітко домінуючим або вираженим настільки, щоб виправдати діагноз, особливо у випадках менш тяжких розладів, які часто зустрічаються у сфері первинної медичної допомоги.

Військовослужбовці першої групи (48 осіб) отримували медикаментозне лікування АГ згідно з рекомендаціями Асоціації кардіологів України, а пацієнтам другої групи (50 осіб) додатково призначались анксіолітик мебікар та заняття в «Школі здоров'я для хворих на артеріальну гіпертензію військовослужбовців з коморбідними тривожними і депресивними розладами».

Відомо, що досягнення цільового рівня АТ є загальновизнаним критерієм ефективності лікування АГ, який відповідає вимогам доказової медицини. Результати дослідження показали, що після проведеного курсу лікування в ДС кількість військовослужбовців, які досягли цільового рівня АТ у першій групі зросла з 12,5±4,8 % до 58,3±5,0 % (p<0,001), а у другій - з 16,0±5,2 % до 76,0±4,3 % (p<0,001). Слід наголосити, що різниця між групами після лікування статистично значима (p<0,05), тобто у групі військовослужбовців, де були запроваджені медико-організаційні підходи, вірогідно більша частина пацієнтів досягла цільового рівня АТ, що свідчить про ефективність запропонованої удосконаленої системи лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців з коморбідними тривожними та депресивними розладами.

Заняття у «Школі здоров'я» позитивно оцінили 96,0±2,8 % опитаних пацієнтів, 100,0 % респондентів отримали нову корисну інформацію про АГ у процесі ознайомлення з рекомендаціями. 94,0±3,4% хворих вказували на позитивну зміну свого ставлення до лікування АГ та виконання рекомендацій лікарів, 80,0±5,7% зазначали використання запропонованих порад для попередження негативного впливу стресу.

Оцінка прихильності до лікування за допомогою модифікованої шкали Моріскі засвідчила зростання у першій групі кількості пацієнтів з високою мотивацією з 25,0±6,3 % до 50,0±7,2 % (p<0,05), а в другій ? з 32,0±6,6 % до 92,0±3,8 % (p<0,001), кількість військовослужбовців другої групи з високою мотивацією після проведеного курсу лікування стала вищою порівняно з першою (92,0±3,8 % і 50,0±7,2 %, p<0,001), що доводить ефективність запровадженого комплексу щодо впливу на мотивацію.

Аналіз результатів дослідження стосовно поінформованості показав, що питома вага пацієнтів з високою поінформованістю щодо АГ зросла відповідно в першій і другій групі з 41,7±7,1 % до 70,8±6,6 % (p<0,005) та з 52,0±7,1 % до 92,0±3,8 % (p<0,001). Крім того кількість військовослужбовців з високою поінформованістю у другій групі після проведеного курсу лікування стала вищою порівняно з першою (92,0±3,8 % і 70,8±6,6 %, p<0,01), що свідчить про ефективність запровадженого комплексу в частині впливу на поінформованість щодо лікування.

Якщо середня кількість балів за шкалою тривоги у першій групі до лікування становила 9,67±0,49, то після лікування - 9,25±0,49 (р>0,05); у другій групі ? 9,42±0,59 та 8,70±0,55 (р<0,05), тобто з більш вираженими змінами. При цьому частота виявлення субклінічної та клінічно вираженої тривоги у військовослужбовців другої групи знизилась статистично значимо як порівняно з показниками до лікування, так і порівняно з першою групою (p<0,05).

Про медичну ефективність запроваджених медико-організаційних підходів (за оцінкою кількості пацієнтів, які досягли цільового рівня АТ) свідчить зростання коефіцієнта у військовослужбовців другої групи (запроваджені медико-організаційні підходи) в 1,3 рази порівняно з першою групою; соціальної ефективності (за оцінкою кількості пацієнтів, які оцінили своє виконання рекомендацій щодо лікування на «відмінно») - у 2,2 рази; інтегрального коефіцієнта ефективності - у 2,9 рази (рис. 2).

Рис. 2 Коефіцієнти медичної, соціальної ефективності та інтегральний коефіцієнт ефективності запроваджених медико-організаційних підходів

Запропонована і впроваджена удосконалена система лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців з АГ та коморбідними тривожними і депресивними розладами позитивно оцінена експертами як значна, висока і дуже висока щодо підвищення контролю коморбідних психоемоційних розладів у військовослужбовців (відповідно 60 %, 15 % та 25 % експертів), підвищення прихильності до лікування (35 %, 40 % та 5 %), зниження рівня госпіталізованої захворюваності (40 %, 15 % та 5 %) та зниження ризику серцево-судинних ускладнень (35 %, 25 % та 5 %), а також щодо економічного ефекту (35 %, 20 % та 15 % відповідно).

Переваги удосконаленої системи лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців з коморбідними тривожними та депресивними розладами в амбулаторних умовах представлені в табл. 2.

Таблиця 2

Переваги удосконаленої системи лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців з коморбідними тривожними та депресивними розладами

Таким чином, результати проведених досліджень показали, що впровадження удосконаленої системи лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців з АГ та коморбідними тривожними і депресивними розладами обумовило статистично значиме порівняно з контрольною групою збільшення кількості військовослужбовців, які досягли цільового рівня артеріального тиску (76,0±4,3 % і 58,3±5,0 %, відповідно, p<0,05), мають високу поінформованість (92,0±3,8 % і 70,8±6,6 %, p<0,01) та мотивацію до лікування (92,0±3,8 % і 50,0±7,2 %, p<0,001), повністю виконують рекомендації лікаря щодо лікування (72,0±6,4 % і 33,3±6,8 %, р<0,001). Суттєво зменшилась частота виявлення тривожних розладів (66,0±4,6 % і 83,3±5,4 %, p<0,05). Отримані результати обґрунтовують доцільність впровадження запропонованих заходів у роботу медичних закладів ЗС України.

ВИСНОВКИ

Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням встановлена невідповідність існуючих організаційних форм надання медичної допомоги військовослужбовцям з артеріальною гіпертензією та тривожними і депресивними розладами сучасним вимогам, що обумовило необхідність наукового обґрунтування оптимізації системи лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців в амбулаторних умовах, впровадження якої довело її медичну, соціальну та економічну ефективність.

1. Встановлено наявність депресивних та/або тривожних розладів у 18,9±2,8 % здорових військовослужбовців, у разі соматичних захворювань - у 37,0±4,2 % (р<0,05), зокрема при артеріальній гіпертензії - у 46,9±4,8 % (р<0,05). У військовослужбовців з артеріальною гіпертензією визначено переважання тривожних розладів ( 38,7±4,6 %) над депресивними (21,6±4,1 %, р<0,05).

2. Показано статистично значиму залежність між депресивними і тривожними розладами та чинниками способу життя: вищий бал за шкалою депресії у військовослужбовців, які палять тютюн (p=0,011); сплять менше 6-7 годин на добу (p<0,001); не займалися спортом (p=0,019); вищий бал депресії та тривоги у військовослужбовців з високим рівнем психоемоційного навантаження на робочому місці (p<0,001 та p<0,001 відповідно) і не дотримуються режиму праці та відпочинку (p=0,032 та p=0,002 відповідно).

3. Доведено негативний зв'язок між депресією і тривогою та прихильністю до лікування у військовослужбовців з артеріальною гіпертензією: пацієнти з вищим балом депресії мали нижчий рівень мотивації до лікування (r_s= - 0,38; р=0,002); достовірно вищий бал депресії виявлявся у військовослужбовців з низькою поінформованістю (r_s= - 0,42; р=0,016). Виявлено статистично значиму позитивну залежність між поінформованістю та мотивацією до лікування (р=0,004).

4. Результати проведеного комплексного дослідження засвідчили необхідність обґрунтування оптимізації системи лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців з артеріальною гіпертензією та тривожними і депресивними розладами в амбулаторних умовах, реалізація якої потребувала розробки і запровадження комплексу медичних та організаційних підходів, зокрема: впроваджено скринінговий підхід для виявлення тривожних та депресивних розладів у денному стаціонарі; запроваджені підходи для підвищення поінформованості лікарів щодо основних аспектів діагностики та лікування коморбідних тривожних і депресивних розладів (розроблені методичні рекомендації) та поінформованості військовослужбовців щодо сучасних підходів до лікування артеріальної гіпертензії та підвищення прихильності до лікування (розроблено програму та організовано роботу «Школи здоров'я для хворих на артеріальну гіпертензію військовослужбовців з коморбідними тривожними і депресивними розладами»).

5. При соціологічному опитуванні всі лікарі клініки амбулаторної допомоги позитивно оцінили розроблені методичні рекомендації «Діагностика та лікування коморбідних тривожних і депресивних розладів у військовослужбовців в роботі лікаря загальної практики». Встановлено підвищення їх поінформованості: кількість лікарів, які використовують у повсякденній роботі критерії Міжнародної статистичної класифікації хвороб Десятого перегляду чи діагностичні шкали для діагностики тривожних і депресивних розладів, зросла з 50,0±9,8 % до 100,0 % (р<0,05).

6. Доведено медичну та соціальну ефективність удосконаленої системи лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців з артеріальною гіпертензією та коморбідними тривожними і депресивними розладами: коефіцієнт медичної ефективності (за оцінкою кількості пацієнтів, які досягли цільового рівня артеріального тиску) у групі військовослужбовців, де були запроваджені медико-організаційні підходи, зріс в 1,3 рази порівняно з першою групою; коефіцієнт соціальної ефективності (за оцінкою кількості пацієнтів, які оцінили своє виконання рекомендацій щодо лікування на «відмінно») - зріс у 2,2 рази; інтегральний коефіцієнт ефективності зріс у 2,9 рази.

7. Запропонована і впроваджена удосконалена система лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців з артеріальною гіпертензією та коморбідними тривожними і депресивними розладами позитивно оцінена експертами: ефективність була визначена як значна, висока і дуже висока щодо підвищення контролю коморбідних психоемоційних розладів у військовослужбовців (60 %, 15 % та 25 % експертів відповідно), щодо підвищення прихильності до лікування (35 %, 40 % та 5 %), щодо економічного ефекту (35 %, 20 % та 15 %).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Результати наукового дослідження дозволяють рекомендувати

Військово-медичному департаменту Збройних Сил України:

1. З метою оптимізації системи лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців в амбулаторних умовах запровадити запропонований комплекс медико-організаційних підходів щодо діагностики та лікування коморбідних тривожних і депресивних розладів у роботу медичних закладів Збройних Сил України.

2. Для підвищення поінформованості військових лікарів з питань діагностики та лікування коморбідних тривожних та депресивних розладів організувати впровадження методичних рекомендацій «Діагностика та лікування коморбідних тривожних і депресивних розладів у військовослужбовців в роботі лікаря загальної практики».

3. Для підвищення прихильності до лікування військовослужбовців забезпечити організацію роботи «Школи здоров'я для хворих на артеріальну гіпертензію» в медичних закладах Збройних Сил України та впровадити в роботу первинної ланки надання медичної допомоги інформаційні листи: «Пам'ятка для пацієнта з гіпертонічною хворобою», «Корисні поради, щоб попередити негативний вплив стресу та покращити життя собі і оточуючим», «Сучасні погляди щодо лікування тривожних і депресивних розладів у пацієнтів терапевтичного профілю».

Список опублікованих праць за темою дисертації

У періодичних фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Партасюк Н. Ю. Удосконалення медико-організаційних заходів щодо підвищення прихильності до лікування військовослужбовців, які хворіють на артеріальну гіпертензію / Н. Ю. Партасюк // Військова медицина України. 2011. № 1. С. 52-56.

2. Ткачук І. М. Медико-соціальні аспекти виконання вимог здорового способу життя та частота виявлення тривожних та депресивних розладів у військовослужбовців з артеріальною гіпертензією / І. М. Ткачук, Н. Ю. Партасюк // Проблеми військової охорони здоров'я: зб. наук. пр. Вип. 27. К.: УВМА, 2010. С. 160-169. (Дисертантові належить ідея написання статті, обробка матеріалу, формування висновків. Авторських 4 с.).

3. Мороз Г. З. Коморбідні тривожні та депресивні розлади у військовослужбовців, які хворіють на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки / Г. З. Мороз, О. М. Ткаленко, Н. Ю. Партасюк // Військова медицина України. 2010. № 3-4. С. 83-87. (Дисертантові належить ідея написання статті, обробка матеріалу, формування висновків. Авторських 3 с.).

4. Тривожні та депресивні розлади у військовослужбовців з соматичною патологією / Г. З. Мороз, Н. Ю. Партасюк, Л. М. Захарчук [та ін.] // Проблеми військової охорони здоров'я: зб. наук. пр. К.: РВВ УВМА, 2011. Вип. 29. С. 231-234. (Дисертантові належить ідея написання статті, обробка матеріалу, формування висновків. Авторських 4 с.).

Методичні рекомендації

5. Мороз Г. З. Діагностика та лікування коморбідних тривожних та депресивних розладів у військовослужбовців в роботі лікаря загальної практики: метод. рекомендації / Г. З. Мороз, Н. Ю. Партасюк / УВМА. К.: РВВ УВМА, 2011. 19 с.

6. Практичні аспекти організації «Школи здоров'я для хворих на артеріальну гіпертензію військовослужбовців з коморбідними тривожними та депресивними розладами» в умовах денного стаціонару: Методичні рекомендації / [Мороз Г. З., Бібік Т. А., Партасюк Н. Ю., Ткачук І. М.] / УВМА. К.: РВВ УВМА, 2011. 27 с.

Тези доповідей

7. Партасюк Н. Ю. Медико-організаційні заходи щодо оптимізації медичної допомоги військовослужбовцям з артеріальною гіпертензією та коморбідними тривожними і депресивними розладами в умовах денного стаціонару: Наукова конференція молодих вчених, 3-4 листопада 2010 року / Н. Ю. Партасюк // Український наук.-мед. молодіжний журнал: Матеріали 64 Міжнародного конгресу студентів і молодих вчених «Актуальні проблеми сучасної медицини» (Київ, 3-4 листопада 2010 р.). 2010. № 3. С. 127.

8. Бібік Т. А. Підвищення якості надання медичної допомоги військовослужбовцям з коморбідними тривожними розладами в умовах денного стаціонару / Т. А. Бібік, Н. Ю. Партасюк // Підвищення якості медичної допомоги: наукові засади та практичні результати: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 22 жовтня 2010 року. 2010. С. 14.

9. Партасюк Н.Ю. Методичний супровід підвищення поінформованості військовослужбовців щодо лікування тривожних і депресивних розладів / Н. Ю. Партасюк // Наук. конф. молодих вчених 22-23 квітня 2010 р.: тези доп. К: УВМА, 2010. С. 28-29.

10. Коморбідні тривожні та депресивні розлади у військовослужбовців: поінформованість лікарів загальної практики / Г. З. Мороз, Н. Ю. Партасюк, Т. П. Бондаренко [та ін.] // Сімейна медицина. 2010. № 3. С. 134.