Сучасні підходи до діагностики та лікування хворих з отогенними внутрішньочерепними ускладненнями

Запропонована методика пластики мозкової грижі виконана у 9 пацієнтів. Суть її у пластичному закритті дефекту основи черепа трансплантатом із хряща носової перегородки хворого, модульованого згідно з розміром, формою вінця отвору і розміщеного між твердою мозковою оболонкою і кісткою, захищеним з боку трепанаційної порожнини переміщеним м`язово-періостальним клаптем на ніжці. Це дозволило усунути грижу, сформувати мастоїдальну порожнину, створити можливість проведення в подальшому мастоїдопластики і слухопокращуючих втручань. Спостереження в катамнезі до 3-х років дозволило рахувати метод досить надійним.

Негнійні внутрішньочерепні ускладнення.

Таблиця 3.

Провокуюча роль ГРВІ при ВЧУ на тлі ГСО і ХГСО.

Види ВЧУ	ГСО	ХГСО
	гнійний	вірусний	каріозно-грануляційна форма	холестеатомна форма
гнійні ВЧУ	42,22%	90,24%	12,5%	61,9%
в середньому	65,12%	40,54%
негнійні ВЧУ	44,12%	80%	12,79%	7,69%
в середньому	40,5%	10,16%
всього	53,33%	15,42%

Нами підтверджено, що провокуючим і посилюючим моментом ризику виникнення як вірусних ГСО, так і ВЧУ стає ГРВІ, яка виступає в ролі сполученої патології у 80%-90% випадків; при гнійному ГСО її ознаки присутні статистично достовірно рідше (табл.3). Для ХГСО, ускладненого ЦА, ознаки ГРВІ практично не мають вирішального значення, в той час як при гнійних ВЧУ її негативний вплив значно більший, особливо при холестеатомному отиті (у 62% осіб).

Первинний діагноз при появі ознак негнійних ВЧУ на тлі гнійного і вірусного ГСО ми трактуємо як інфекційно-токсична енцефалопатія, що в подальшому може перейти або не перейти в ЦА. При цьому констатуються ознаки енцефалітного синдрому з осередковою симптоматикою у 68%-69% осіб, а також значні і досить стійкі прояви мосто-мозочкового синдрому у 65%-62% пацієнтів. Лікворна гіпертензія клінічно супроводжує вищезгадані синдроми у 41%-60% обстежуваних. Найбільш значущими симптомами цих синдромів визначені ті, які зустрічаються в однаковій мірі в обох групах більш, ніж в у 40% пацієнтів:

- мосто-мозочковий: однобічна слабкість лицевої мускулатури за периферійним типом (64%-60%), інтенція при виконанні координаційних проб (65%-62%), хиткість в позі Ромберга, незалежна від повороту голови (62%),

- енцефалітичний: відсутність/пригнічення черевних рефлексів (53% -69%), асиметрія сухожильних рефлексів кінцівок (47%-69%),

- лікворно-гіпертензійний: зниження кореального рефлексу (41%-58%).

При порівнянні клінічної картини негнійних ВЧУ на тлі ГСО і ХГСО, окрім інтенсивного головного болю нападного характеру зі значною астенізацією пацієнтів і вираженими вегетативними розладами, виявлено, що основне значення в неврологічному статусі займає формування мосто-мозочкового і значимі клінічні прояви енцефалітичного синдрому з осередковою симптоматикою. Клінічні прояви лікворної гіпертензії виражені приблизно однаково.

Результати томографічного дослідження. При СКТ-графії скроневих кісток визначено, що різниці між пацієнтами на ГСО з гнійними і негнійними ВЧУ немає. Томографічно локалізація переважного ураження мозкових оболонок не залежить від гостроти і виду запального процесу в середньому вусі, що документується відсутністю статистично достовірної різниці між 3-а, 3-б і 4-ю групами: базальна визначена відповідно у 78%, 61% і 72% осіб, конвекситальна - відповідно в 17%, 32% і 24% випадків. В той же час, томографічне підтвердження виявлених клінічно неврологічних синдромів досить значимо різнилось (рис.4):

Размещено на http://www.allbest.ru/

лікворно-гіпертензійний синдром

має найбільшу і приблизно однакову відповідність клінічних проявів і томографічних даних як при ГСО, так і ХГСО;

Размещено на http://www.allbest.ru/

мосто-мозочковий синдром

немає такого підтвердження при томографії головного мозку у пацієнтів на ГСО, особливо при вірусному характері; томографічна картина у пацієнтів на ХГСО з ЦА не залежить від його характеру, крім підвищення МР-сигналу при холестеатомній формі відносно каріозно-грануляційної (відповідно у 71% і 48% осіб);

Размещено на http://www.allbest.ru/

енцефалітний синдром

з осередковою симптоматикою у пацієнтів 3а і 3 б груп клінічно виявляється в 68% - 69% випадках, а томографічно при ГСО об'ємних утворень не визначено, що може свідчити про функціональні, а не органічні зміни в речовині головного мозку; при ХГСО відповідність виявлених симптомів виражена значно більше, що підтверджує органічний характер виявлених порушень та їх давнину.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.4. Відповідність клінічних і томографічних проявів неврологічних синдрому у пацієнтів з негнійними ВЧУ ( клінічно, томографічно).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.5. Динаміка неврологічних синдромів у пацієнтів з негнійними ВЧУ

Примітка: ЛГС - лікворно-гіпертензійний, ММС - мосто-мозочковий синдроми.

Динаміка виявлених неврологічних синдромів у досліджуваних пацієнтів дещо різниться в залежності від характеру ГСО (рис.5): при гнійному отиті виявлено переважання залишкових ознак мосто-мозочкового синдрому у 24%-30% осіб, а при вірусному - лікворної гіпертензії у 20-25% осіб, що приблизно співпадало з проявами у хворих на ХГСО. Енцефалітні симптоми зникали найбільш значимо.

Результати дослідження слухової функції. Досліджуючи порушення слухової функції у пацієнтів з ГСО, що перенесли гнійні і негнійні ВЧУ, нами встановлено, що останні поглиблюють ступінь і дещо змінюють характер приглухуватості як на запалене вухо, так і в деяких випадках на інтактне.

ГСО з ВЧУ при госпіталізації в стаціонар призводить до виникнення у пацієнтів переважно змішаної форми приглухуватості II-III ступеню (в 1а - у 82% осіб, в 1б - у 90% осіб, в 3а - у 72%, 3б - у 47%) з обривом частот в мовному діапазоні приблизно у третини із них. Для всіх означених пацієнтів КПІ на тональній пороговій аудіограмі ідентичний тому, який в середньому визначається у хворих на ГСО без ускладнень.

вухо із запаленням

вухо без запалення

Рис.6. Усереднені пороги кривої кістоково-проведених звуків у пацієнтів на ГСО з гнійними і негнійними ВЧУ

Вплив гнійних ВЧУ на слухову функцію пацієнтів з гнійним і вірусним ГСО призводить до значимих порушень, що особливо помітно в динаміці спостереження і документується наступними змінами на запалене вухо (рис.6):

- частішим, ніж при неускладнених ГСО, шумом відповідно у 69% - 52% хворих на початку і залишенням у 34% -26% осіб при виписці;

- повною нормалізацією тонального слуху при виписці тільки у 18%-21% хворих, залишенням у 38%-34% пацієнтів сенсоневральної і у 26%-28% - змішаної приглухуватості;

- зникненням при виписці (в середньому через 18-21 добу) кістково-повітряного інтервалу на тональній пороговій аудіограмі тільки у 56% - 55% хворих; законномірним відновленням функції слухової труби і трансформаційного механізму середнього вуха з дещо сповільненим перебігом за даними динамічної імпедансометрії;

- залишенням ретрокохлеарного компоненту ураження слухового аналізатору, що підтверджується підвищенням порогів диференціації у 47%-66% осіб, мовно-тоновою невідповідністю у 23%-52% осіб, статистично достовірним підвищення порогів АР відносно контролю до 99,83±4,24 дБ.

Виявлені порушення досить важко піддаються зворотному перебігу.

Вплив негнійних ВЧУ на слухову функцію пацієнтів з гнійним і вірусним ГСО проявляється в аналогічному поширенні ураження аналізатора ретрокохлеарно, але в порівнянні з гнійними ВЧУ дещо меншого ступеню і з кращою мірою реабілітації після проведеного лікування (рис.6). Це документується:

- відновленням слухової функції на запалене вухо при виписці у 64%-69% осіб з нормалізацією порогів диференціації у 51%-42% осіб; залишення при виписці сенсоневральної приглухуватості у 21%-20% і відсутністю КПІ у 85% - 90% осіб;

- залишенням ретрокохлеарного компоненту ураження слухового аналізатору запаленого вуха, що підтверджується підвищенням порогів диференціації у 36%-58% осіб), мовно-тоновою невідповідністю у 13%-46% осіб), підвищення порогів АР відносно контролю до 92,11±3,68 дБ.

Підсумовуючи вище викладене, можна констатувати:

- гнійний характер гострого запалення в середньому вусі викликає закономірно більший інтоксикаційний вплив на слуховий аналізатор, що призводить до значного ступеню приглухуватості за рахунок кондуктивного і сенсоневрального компоненту; гнійні і негнійні ВЧУ внаслідок присутності мосто-мозочкового і лікворно-гіпертензійного синдрому погіршують його стан і поза межами равлика; значимого ураження слухового аналізатору з протилежного боку при однобічному отиті практично не відбувається; все це дає змогу зробити висновок, що в більшості випадків гнійний ГСО стає досить значним провокуючим моментом для виникнення ВЧУ, а вони більшістю мають «отогенну» природу;

- на характер ураження слухового аналізатора при вірусних отитах впливає наявність вираженого лікворно-гіпертензійного і мосто-мозочкового синдрому, що призводить до появи сенсоневральної приглухуватості переважно ретрокохлеарного характеру не тільки на боці запалення в пірамідці скроневої кістки, і а на протилежному, інтактному до запалення; це дає змогу зробити висновок, що в більшості випадків вірусний ГСО стає сполученою патологією при одночасному виникненні внутрішньочерепних захворювань як гнійного, так і негнійного характеру.

Результати дослідження вестибулярної функції. Нами визначена чітка статистично достовірна залежність наявності вестибулярних скарг і спонтанних вестибулярних розладів від характеру патологічного процесу в порожнині черепа при ГСО: при негнійних ВЧУ вони переважали відносно гнійних ВЧУ при госпіталізації, але при виписці досягнутий значний регрес явних розладів.

У пацієнтів на гнійний і вірусний отит з негнійними ВЧУ по більшості спонтанних вестибулярних симптомів, що виявляються у 80% пацієнтів при госпіталізації, немає різниці в залежності від характеру отиту. В то й же час, ступінь збуджуваності лабіринтів при проведенні обертальної проби дещо різнився: у 52% осіб 3а групи визначена асиметрія постобертального ністагму з підвищенням на зацікавлене вухо, а в 3б групі - у 53,33% осіб виявляли однакову і у межах норми ступінь постобертальних реакцій.

В динаміці спостереження у пацієнтів на гнійний і вірусний ГСО найбільше зникає спонтанний ністагм, асиметрія збуджуваності лабіринтів в пробі Барані, нормалізується ступінь проявів вегето-сенсорних реакцій. Після перенесених гнійних ВЧУ (1а і 1б групи) залишається статистично достовірне переважання відносно негнійних ВЧУ (3а і 3б групи) хиткості в позі Ромберга (відповідно у 55%-70% і у 12%-22%) без залежності від повороту голови, інтенція при виконанні координаційних проб (відповідно у 48%-44% і у 21%-29%), зміна ходи «вперед-назад» і флангової (відповідно у 41%-61% і у 21%-40%). Серозний лабіринтит визначений частіше у пацієнтів на ГСО з інфекційно-токсичною енцефалопатією (у 21% осіб 3а групи і у 13% осіб 3б групи, що частіше, ніж при ГСО без ускладнень).

Дослідження вестибулярного аналізатора в катамнезі захворювання виявило, що несприятливий перебіг в плані виникнення ЦА в подальшому виникає, коли первинна симптоматика подразнення обох лабіринтів при однобічному ГСО змінюється наступним гнобленням лабіринтових реакцій, також із двох сторін, що супроводжується зниженням всіх постекспериментальних вегето-сенсорних реакцій. Таких пацієнтів при гнійних ВЧУ було 20%, при негнійних ВЧУ - 17%.

Відсутність явних вестибулярних розладів у обстежуваних пацієнтів при виписці із стаціонару констатована в 1-й групі в 40-30% випадків, а в 3-й групі у 70-55% осіб, що також підтверджує кращій ступінь реабілітації при негнійних ВЧУ відносно гнійних, а також більший інтоксикаційний вплив вірусного запалення на ЦНС в цілому і вестибулярний аналізатор зокрема.

Для виявлення скритих вестибулярних розладів і диференціації рівня ураження ми віддали перевагу методу комп'ютерної стабілографії, який дає змогу встановити зміни функціональної активності вестибулярного аналізатора (збудження чи пригнічення) на стадії доклінічних проявів, тобто коли хворий вже не пред`являє ніяких скарг вестибулярного характеру. На підставі запропонованого нами «способу диференційної діагностики рівня ураження вестибулярного аналізатора» присутність вестибулярної дисфункції документується відхиленням постурограми в якийсь бік і амплітудою вектора асиметрії відносно крапки відліку.

Згідно з винаходом визначають напрямок вектору асиметрії та величину його максимальної амплітуди (рис.7), комп'ютерна обробка отриманих даних дозволяє констатувати топіку ураження вестибулярного аналізатора:

Размещено на http://www.allbest.ru/

при позитивному (ліворуч) / негативному (праворуч) напрямку вектора асиметрії, його величині 13-25 постурометричних одиниць та максимальній амплітуді від верхівки вектора асиметрії в межах 25 постурометричних одиниць діагностують периферичне однобічне ураження вестибулярного аналізатора,

Размещено на http://www.allbest.ru/

при відсутності переважного відхилення тіла в якийсь бік (напрямок вектору асиметрії у межах (0-13) та максимальній амплітуді від верхівки вектора асиметрії в межах 25-100 постурометричних одиниць в обидва боки діагностують центральне ураження вестибулярного аналізатора,

Размещено на http://www.allbest.ru/

при позитивному (ліворуч) / негативному (праворуч) напрямку вектора асиметрії при його величині 13-25 постурометричних одиниць та максимальній амплітуді від верхівки вектора асиметрії в межах 25-100 постурометричних одиниць діагностують комбіноване ураження вестибулярного аналізатора.

Рис.7. Графічна характеристика рівнів ураження вестибулярного аналізатора.

Методом комп'ютерної стабілографії нами визначена зацікавленість вестибулярного аналізатора практично у всіх пацієнтів на ГСО з перенесеними ВЧУ навіть у випадку відсутності клінічно явних розладів (табл.4). Периферійне ураження визначено у пацієнтів з гнійним ГСО як при гнійних, так і негнійних ВЧУ тільки у 12% і 22% осіб; в більшості випадків для них характерно комбіноване ураження вестибулярного аналізатора - у 88% і 61% осіб. При вірусному ГСО визначено переважно центральне ураження як при гнійних, так і негнійних ВЧУ у 70% і 80% осіб і менше - комбіноване у 31% і 16% осіб. Отримані дані мають статистично достовірну різницю і корелюють з результатами надпорогової і мовної аудіометрії, імпедансометрії, яка свідчить про обоюдну зацікавленість стато-акустичного аналізатора на всьому протязі при виникненні ВЧУ, яка зберігається при виписці із стаціонару.

Таблиця 4.

Приховані вестибулярні розлади у пацієнтів на ГСО з гнійними і негнійними ВЧУ при виписці із стаціонару

Рівень порушення	1а група n=17	1б група n=13	3а група n=18	3б група n=25
периферійний	11,76%	0	22,22%	4%
центральний	0	69,23%	16,67%	80%
комбінований	88,24%	30,77%	61,11%	16%

Нами на підставі аналізу співвідношення вестибулярної і слухової функції у пацієнтів на гострий однобічний кохлеарний неврит, який має самостійний перебіг або спостерігається на фоні ГСО, в катамнезі дослідження визначена закономірність, яка використана в якості діагностичного тесту. Запропонований «спосіб прогнозування перебігу гострого однобічного кохлеоневриту» дозволяє шляхом співставлення аудіограми і постурограми ще на початку захворювання виявляти скриту вестибулярну дисфункцію і в залежності від її характеру (пригнічення/подразнення) прогнозувати можливість відновлення слухової функції: якщо графічне зображення постурограми відхиляється в той бік, де встановлена периферійна або змішана сенсоневральна приглухуватість методом тональної порогової і надпорогової аудіометрії, то констатують пригнічення функції лабіринту хворого вуха, якщо в протилежний - то збудження функції лабіринту приглухуватого вуха. В результаті клінічних досліджень і катамнестичного аналізу отриманих даних встановлено, що в тих випадках, коли при первинному обстеженні спостерігалось збудження вестибулярної функції приглухуватого вуха, прогноз був сприятливим відносно відновлення слухової функції, а в тих, коли констатовано пригнічення, прогноз несприятливий. Нами цей спосіб застосований і у пацієнтів з негнійними ВЧУ на початку захворювання і в цих випадках визначена закономірність підтверджена.

При наявності ГСО і появі клінічних ознак негнійних ВЧУ тактика ведення хворих була максимально активною як в плані місцевих заходів сануючого характеру, в тому числі і оперативних втручань, так і проведення інтенсивної консервативної терапії. Комплекс місцевих терапевтичних заходів включав:

- аспіраційний туалет вуха при перфоративних отитах і/або накладання парацентезу після тимпанопункції й аспірації рідини з барабанної порожнини при неперфоративних отитах;

- катетеризація слухової труби, аспірація й нагнітання стероїдно-антисептичної суміші в барабанну порожнину;

- ендоауральний фонофорез лікарських засобів (при відсутності протипоказань із боку серцево-судинної й нервової системи);

- парамеатальне введення лікарських засобів паралельно з фізіотерапією.

Наявність ВЧУ як гнійного, так і негнійного характеру значно не впливає на місцеву тактику ведення хворих (потреба в проведенні маніпуляцій і оперативних втручань як сануючого, так і діагностичного плану практично немає статистично достовірної різниці), а залежить від характеру ГСО. Виключенням стає тільки статистично достовірно більша потреба в проведенні розширеної антромастоїдотомії у пацієнтів на гнійний ГСО і гнійні ВЧУ відносно традиційної антромастоїдотомії при такому ж запаленні в середньому вусі і негнійних ВЧУ - відповідно 67% і 44%, діагностична антротомія виконана відповідно у 12% і 18% осіб.

За даним нашої клініки, поява негнійних ВЧУ при гнійних і негнійних ГСО характеризується наступними ознаками:

- переважно базальна локалізація процесу (з томографічним підтвердженням у 78% і 61% осіб) з формуванням мосто-мозочкового синдрому (клінічно - у 65% і 62% осіб, томографічно - у 39% і 11% осіб),

- втягування не тільки структур мосто-мозочковой зони (V, VI, VII пар ЧМН, мозочка), а і виникнення осередкової симптоматики з клінічними ознаками енцефалітного синдрому (у 68% і 69% осіб);

- швидке формування і зростання лікворно-гіпертензійної симптоматики (з клінічними проявами у 41% і 60% обстежуваних і томографічними ознаками зовнішньої гідроцефалії у 61% і 64% осіб і внутрішньої - у 22% і 36%) на тлі ангіодістонічного (у 88% і 91% осіб), астенічного (у 91% і 87% осіб), а також нейроінтоксикаційного (у 71% і 78% осіб) синдромів;

- ураження акустичного аналізатора, частіше на всьому протязі, з втягуванням в патологічний процес не тільки нерва з боку запалення в середньому вусі (переважно при гнійному отиті), а і протилежного боку, інтактного до запалення вуха (переважно при вірусному отиті);

- ураження вестибулярного аналізатора переважно комбінованого характеру при гнійному ГСО і переважно центрального - при вірусному, що корелює з результатами надпорогової і мовної аудіометрії, імпедансометрії.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало змогу зробити суттєвий внесок у вирішення проблеми надання медичної допомоги хворим на гострий середній і хронічний гнійний середній отит з внутрішньочерепними ускладненнями і на підставі вивчення клінічних, томографічних, ультразвукових, отоневрологічних, аудіологічних, вестибулометричних, мікробіологічних, лабораторних ознак поглибити уявлення про нові тенденції в структурі, етіопатогенезі, особливостях перебігу і більш обґрунтовано підійти до лікування з метою профілактики рецидивів і хронізації патологічного процесу.

1. Гнійні внутрішньочерепні ускладнення виникають в 1,93% випадків зі статистично достовірною різницею за віком на користь хворих на гострий середній отит відносно хронічного, без різниці за характером запального процесу у вусі. Серед них домінує гнійний менінгіт (84%), який при гострому середньому отиті комбінується з енцефалітом (54%), а при хронічному - з енцефалітом і абсцесами головного мозку (53%). Гнійний менінгіт частіше супроводжує вірусний, ніж гострий гнійний середній отит (95% і 76%). Негнійні внутрішньочерепні ускладнення визначені у 4,85% пацієнтів на гострий середній отит і у 23% - на хронічний без різниці за віком і характером отиту. Клінічна картина самого отиту при виникненні внутрішньочерепних ускладнень і без них ідентична.

2. Характер мікрофлори середнього вуха стає фактором агресії при виникненні гострого і хронічного середнього отиту, а для гнійних внутрішньочерепних ускладнень він не має визначального патогенетичного значення. Це підтверджується ідентичністю її кількісно-якісного складу аналогічним дослідженням у пацієнтів без внутрішньочерепних ускладнень, відсутністю відповідності результатів бактеріологічного засіву із середнього вуха і ліквору у 88% осіб, частим знаходженням бактеріальної мікрофлори в лікворі (в 27% випадків) у пацієнтів на вірусний отит, відсутністю патогенів в лікворі при їх наявності в середньому вусі у 55% осіб при гострому гнійному отиті і у 77% - при хронічному гнійному середньому отиті.

3. Ступінь проявів синдрому системної запальної відповіді у пацієнтів з гнійними внутрішньочерепними ускладненнями прямо пропорційно залежить від гостроти запального процесу. Гнійний вміст ліквору стає основним фактором ендогенної інтоксикації, рівень якої виражений більше при гострому середньому отиті, ніж при хронічному, що статистично достовірно підтверджується динамікою інтегральних гематологічних показників, станом свідомості і характеристикою ліквору. Це свідчить про бурхливий їх початок при гострому запаленні у вусі і більш торпідний, сповільнений - при хронічному. При сприятливому перебігу захворювання на початку 2-ого тижня рівень синдрому системної запальної відповіді знижується і приблизно вирівнюється в своїх проявах.

4. Результати СКТ-графіі скроневих кісток відповідають характеру і гостроті запалення в середньому вусі; при гострому середньому отиті в 15%-17% випадків має місце гіпердіагностика. Патоморфологічні зміни головного мозку томографічно характеризуються переважно базальною локалізацією патологічного процесу у 94%-72% досліджуваних пацієнтів. У пацієнтів з гнійними внутрішньочерепними ускладненнями при гострому середньому отиті запалення розповсюджується ще і конвекситально у 60%-64%, супроводжується зовнішньою гідроцефалією у 97-91% осіб; при хронічному гнійному середньому отиті - внутрішньою гідроцефалією у 80% осіб. У пацієнтів з негнійними внутрішньочерепними ускладненнями ці прояви виражені по-іншому: при гострому середньому отиті зовнішня гідроцефалія виявлена у 57% осіб, а при хронічному - зовнішня у 38% і внутрішня гідроцефалія у 34% осіб, з акцентом МР-синалу в ділянці мосто-мозочкового кута у 60% осіб.

5. Динаміка менінгеального синдрому відповідає проявам синдрому системної запальної відповіді. При гнійних внутрішньочерепних ускладненнях клінічні ознаки лікворної гіпертензії і енцефалітного синдрому співпадають з томографічними даними, їх регрес при сприятливому перебігу захворювання більш повільний, ніж менінгеального. При негнійних внутрішньочерепних ускладненнях гіпертензійно-гідроцефальний синдром більше виражений при гострому отиті відносно хронічного як клінічно (у 76% і 44% осіб), так і томографічно (у 78% і 38% осіб); мосто-мозочковий синдром переважає при хронічному отиті відносно гострого (у 91% і 75% осіб), але констатується томографічно не завжди (у 60% і 22% осіб); енцефалітний синдром при гострих середніх отитах томографічно не підтверджується, тому неврологічні порушення частково мають органічний, а частково - функціональний характер.

6. Можливість досягти позитивного результату лікування без оперативного втручання у хворих на гострий середній отит з гнійними внутрішньочерепними ускладненнями виникає у 61% осіб при вірусному отиті і у 29% - при гнійному, ще в 15%-7% випадків необхідна діагностична операція на вусі для доказу «неотогенності» патологічного процесу в головному мозку. Це дає підставу стверджувати, що в 44% випадків гнійні запальні процеси в порожнині черепу формуються одночасно, паралельно, а не внаслідок гострого отиту, тому їх доцільно іменувати як сполучені гнійні внутрішньочерепні захворювання. Визначені нами диференціально-діагностичні критерії отогенних і сполучених гнійних внутрішньочерепних запальних процесів на тлі гострого середнього отиту на підставі аналізу клініко-інструментальних даних дозволили сформулювати нові підходи до лікувальної тактики як на догоспітальному етапі, так і при лікуванні в стаціонарі. Це дало змогу досягти позитивного результату лікування у 90% хворих.

7. Гнійні внутрішньочерепні ускладнення/захворювання спричиняють більш виражені порушення і гірше відновлення слухової функції у хворих на гострий середній отит. Топіка ураження слухового аналізатора свідчить про переважно периферичний і ретрокохлеарний його характер на боці запалення при гнійних отитах та переважно центральний, часто на обох вухах, при вірусних отитах. Порушення в центральному відділі підтверджується статистично достовірною різницею відносно контрольної групи наступних показників: підвищення порогів диференціації у 66% - 58% осіб, мовно-тоновою невідповідністю у 52% - 46%, зміною параметрів АР до 99,83±4,24 дБ.

8. Порушення функції вестибулярного аналізатора у хворих на гострий середній отит залежать від характеру патологічного процесу в порожнині черепу: значніше виражені при негнійних внутрішньочерепних ускладненнях/захворюваннях спочатку, але мають більший регрес при виписці. Аналіз явних і скритих залишкових вестибулярних порушень при гнійних і негнійних внутрішньочерепних запаленнях виявив залежність їх характеру від виду гострого середнього отиту: для гнійного характерно комбіноване ураження у 88% і 61% хворих, для вірусного - переважно центральне у 69% і 80% осіб.

9. Небезпечність формування церебрального арахноїдиту у хворих на гострий середній отит виникає при збереженні ознак лікворно-гіпертензійного (при вірусному отиті в 20-25% випадків) і мосто-мозочкового (при гнійному - в 24%-30% випадків) синдромів на тлі переважно базальної локалізації патологічного процесу з томографічним її підтвердженням, втягуванні стато-акустичного аналізатору не тільки з боку запалення (переважно при гнійному отиті), а і протилежного боку, інтактного до запалення (переважно при вірусному отиті). Лікувальна тактика повинна включати активні заходи сануючого характеру та інтенсивну консервативну посиндромну терапію з періодичним контролем отриманих даних методами аудіометрії, імпеданссометрії, отоневрологічного дослідження і комп'ютерної стабілографії.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Пацієнти з гнійними внутрішньочерепними ускладненнями на тлі гострого або хронічного гнійного середнього отиту при швидкій втраті свідомості потребують негайної госпіталізації в стаціонар, обладнаний комп'ютерним томографом і потужним реанімаційним відділенням для проведення інтенсивної консервативної терапії і диференційної діагностики.

При гнійному гострому або хронічному середньому отиті і гнійних ВЧУ в типових випадках (виражена оторея, рентгенологічні ознаки деструкції) показано проведення негайної розширеної антромастоїдотомії або загально-порожнинної операції. При підозрі на об`ємне утворення головного мозку обов'язковим є попереднє проведення томографії для визначення необхідності нейрохірургічного втручання і його першочерговості.

При вірусному (іноді гнійному) гострому середньому отиті і гнійних ВЧУ лікування треба починати з активних місцевих напівхірургічних маніпуляцій і інтенсивної консервативної терапії, що продовжує термін спостереження за пацієнтом. При сприятливому перебігу захворювання і нормалізації свідомості проводиться лікування з урахуванням виявлених неврологічних синдромів і люмбальні пункції до повної санації спино-мозкової рідини. Якщо стан хворого важкий, інтенсивна консервативна терапія не приносить позитивних результатів, а томографічно не виявлено вогнище енцефаліту чи абсцесу головного мозку, розташованого поруч з пірамідою скроневої кістки, і в той же час є гіпопневматоз або підвищення МР-сигналу з порожнин середнього вуха, показано проведення діагностичної антротомії. При відсутності гною і каріозних змін руйнування прилеглої до порожнини черепу кістки не потрібно.

2. Практикуючим лікарям бажано вміти самостійно інтерпретувати комп'ютерні томограми і порівнювати їх з даними клінічного обстеження, для чого можна використовувати учбовий посібник «Комп`ютерно-томографічна діагностика гнійно-запальних захворювань середнього вуха і отогенних внутрішньочерепних ускладнень».

3. В практиці отоларингологів можливо використання транскраніальної допплерографії для діагностики стану сигмоподібного синусу, що в деяких випадках відкидає необхідність оперативного втручання або ще до операції дає змогу вибрати оптимальний спосіб хірургічного втручання. Визначення крупної венозної судини за ходом судино-нервового пучка і ламінарного потоку в порожнині черепа на глибині до 2 см з однойменного боку свідчить про збереження кровообігу в сигмоподібному синусі, в нормі лінійна швидкість потоку крові складає 20-30 см/сек, потік ламінарний, діаметр візуалізуємої судини - 10-12 мм.

4. При виникненні мозкової грижі (без або з наявністю отоліквореї) після перенесених розширених загально-порожнинних операцій виконання пластичного закриття дефекту основи черепа трансплантатом, взятим з хряща носової перегородки хворого, розміщеного між твердою мозковою оболонкою і кісткою черепа, захищеного з боку трепанаційної порожнини переміщеним м`язово-періостальним клаптем на ніжці, дозволяє усунути мозкову грижу, сформувати відмежовану від головного мозку мастоїдальну порожнину і створити сприятливі умови для проведення в подальшому мастоїдопластики і слухопокращуючих втручань.

5. Виявлення у хворих на гнійний і вірусний гострий среденій отит наступних ознак:

- швидке зростання лікворної гіпертензії на тлі ангіодістонічного, астенічного, а також нейроінтоксикаційного синдромів, подовженого субфебрилітету;

- ураження слухового аналізатора часто на всьому протязі, з втягуванням в патологічний процес не тільки нерва на боці запалення (частіше при гнійному), а і протилежного боку, інтактного до запалення (більше при вірусному);

- ураження вестибулярного аналізатора переважно комбінованого характеру при гнійному і центрального - при вірусному гострому середньому отиті,

- втягування в патологічний процес не тільки структур мосто-мозочкової зони (особливо підтвердженого томографічно), а і виникнення осередкової симптоматики з ознаками енцефалітного синдрому,

свідчить про появу «інфекційно-токсичної» енцефалопатії і вимагає проведення цілеспрямованої посиндромної медикаментозної терапії і динамічного спостереження для профілактики хронізації патологічного процесу не тільки в порожнинах середнього вуха, а і головному мозку (загроза формування церебрального арахноїдиту!).

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Почуєва Т.В. Характеристика стану слухового і вестибулярного аналізатора у хворих, що перенесли отогений гнійний менінгіт / Т.В.Почуєва // Журнал вушних, носових, горлових хвороб. - 2000. - № 6. - С.24-25).

2. Почуєва Т.В. Обґрунтування диференційного підходу до діагностики та лікування отогенних внутрішньочерепних ускладнень при гострих запаленнях серед.нього вуха / Т.В.Почуева // Проблеми медичної науки та освіти. - 2005. - № 1. - С.33-37.

3. Почуєва Т.В. Клініко-томографічні паралелі отогенних церебральних арахноїдитів і їх значення для профілактики цих ускладнень / Т.В.Почуева // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2005. - № 3. - С.35-39.

4. Почуєва Т.В. Сучасні можливості диференційної діагностики і профілактики отогенних лептоменінгітів /Т.В.Почуєва // Проблеми медичної науки та освіти. - 2005. - № 4. - С.32-35.

5. Почуєва Т.В. Можливості УЗД діагностики отогенного синустромбозу / Т.В. Почуева // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2005. - № 6. - С.58-63.

6. Почуєва Т.В. Гострий негнійний середній отит і гнійний менінгіт - сполучена чи отогенна патологія? / Т.В.Почуева // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2006. - № 3. - С.7-14.

7. Почуева Т.В. Антигомотоксическая терапия в лечении и профилактике острых средних отитов, осложненных отогенным арахноидитом / Т.В.Почуєва // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2006. - № 5. - С.14-21.

8. Почуєва Т.В. Методи та можливості розпізнавання негнійних церебральних ускладнень гострих середніх отитів / Т.В.Почуєва // Проблеми медичної науки та освіти. - 2007. - № 1. - С.35-39.

9. Почуєва Т.В. Нові можливості в хірургічному лікуванні гнійних внутрішньочерепних ускладнень при гострому запаленні середнього вуха / Т.В.Почуєва // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2008. - № 1. - С.31-38.

10. Почуєва Т.В. Результати порівняння мікробіологічних знахідок в середньому вусі, лікворі і крові у хворих на гострий і хронічний гнійний середній отит з гнійними внутрішньочерепними ускладненнями / Т.В.Почуєва // Журнал вушних, носових, горлових хвороб. - 2009. - № 2. - С.14-25.

11. Почуєва Т.В. Інтегральні гематологічні показники в оцінці синдрому системної запальної відповіді у хворих на отогенні гнійні внутрішньочерепні ускладнення / Т.В.Почуєва // Журнал вушних, носових, горлових хвороб. - 2009. - № 4. - С.20-30 (.

12. Почуєва Т.В. Спільність і відмінності неврологічного статусу хворих на гострий і хронічний гнійний середній отит з гнійним менінгітом / Т.В.Почуєва // Журнал вушних, носових, горлових хвороб. - 2010. - № 1. - С.8-19.

13. Почуева Т.В. Негнойные внутричерепные осложнения острых средних отитов (особенности клинических проявлений и современные подходы к дифференцированному лечению). Сообщение 1 / Т.В.Почуева // Журнал вушних, носових, горлових хвороб. - 2010. - № 3. - С.8-19.

14. Почуева Т.В. Негнойные внутричерепные осложнения острых средних отитов (особенности клинических проявлений и современные подходы к дифференцированному лечению). Сообщение 2 / Т.В.Почуева // Журнал вушних, носових, горлових хвороб. - 2010. - № 5. - С.23-33.

15. Гарюк Г.И. Клинико-диагностические особенности отогенных абсцессов мозжечка / Г.И.Гарюк, Т.В.Почуева // Журнал ушных, носовых и горловых болезней. - 1998. - № 4. - С.77-84 (Особисто здобувачем проведено огляд літератури, відбір хворих, клінічні дослідження та лікування, аналіз і обговорення результатів).

16. Гарюк Г.И. Наш опыт проведения реконструктивных вмешательств после расширенных операций на ухе по поводу отогенных внутричерепных осложнений / Г.И. Гарюк, Т.В.Почуева // Folia Otorhinolaringologica.-1998. -Vol.4.- № 3-4. - P.17-19 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, хірургічне лікування, аналіз і обговорення результатів).

17. Гарюк Г.И. Современные теоретические аспекты проблемы отогенных внутричерепных осложнений / Г.И.Гарюк, Т.В.Почуева // Проблеми медичної науки та освіти. - 2000. - № 1. - С.9-14 (Особисто здобувачем проведений огляд літератури, аналіз і обговорення).

18. Гарюк Г.И. Новые взгляды на патогенез и особенности клинического течения отогенных менингитов в современных условиях / Г.И.Гарюк, Т.В.Почуева // Проблеми медичної науки та освіти. - 2001. - № 1. - С.24-29 (Особисто здобувачем проведений огляд літератури, аналіз і обговорення).

19. Гарюк Г.І. Досвід використання рентгенівської комп`ютерної томографії в діагностиці хронічних гнійних середніх отитів / Г.І.Гарюк, Т.В. Почуева // Український радіологічний журнал. - 2002. - № 2. - С.218-222 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, обговорення результатів).

20. Гарюк Г.И. Спорные вопросы диагностики и лечебной тактики при сочетанных гнойно-воспалительных процессах среднего уха и полости черепа / Г.И.Гарюк, Т.В.Почуева, Б.К.Халаби // Проблеми медичної науки та освіти. - 2002. - № 3. - С.86-91 (Особисто здобувачем проведений огляд літератури, аналіз і обговорення).

21. Компанеєць О.А. Стан вестибулярного аналізатора у хворих на загострення хронічного гнійного мезотимпаніту / О.А.Компанеєць, Т.В.Почуєва // Медицина сегодня и завтра. - 2002. - № 4._- С.121-123 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження, статистичний аналіз отриманих даних).

22. Гарюк Г.І. Досвід використання комп`ютерної томографії при атиповому перебігу гострих середніх отитів / Г.І.Гарюк, Т.В.Почуева, С.В.Бабанін // Український радіологічний журнал. - 2003. - № 1. - С.94-98 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, аналіз і обговорення).

23. Гарюк Г.І. Досвід використання рентгенівської комп`ютерної томографії при отогенних гнійних менінгітах / Г.І.Гарюк, Т.В.Почуева, С.В.Бабанін // Український радіологічний журнал. - 2003. - № 4. - С.491-494 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, аналіз і обговорення).

24. Гарюк Г.І. Досвід використання рентгенівської комп`ютерної томографії при отогенних абсцесах мозку / Г.І.Гарюк, Т.В.Почуева, О.В.Сапожніков, О.Е.Марченко // Український радіологічний журнал. - 2004. - № 4. - С.67-72 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, аналіз і обговорення результатів).

25. Гарюк Г.И. Современные подходы к тактике ведения больных с отогенными гнойными внутричерепными осложнениями / Г.И.Гарюк, Т.В.Почуева, В.Т.Лисовец, Т.И.Шевченко, Е.И.Гетьманцева // Журнал вушних, носових, горлових хвороб. - 2007. - № 6. - С.53-55 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження та лікування, статистичний аналіз отриманих даних).

26. Гарюк Г.І. Комп`ютерна томографія в діагностиці запальних захворювань середнього вуха і отогенних внутрішньочерепних ускладнень / Г.І.Гарюк, Т.В. Почуєва, С.В. Бабанін, В.Л.Мощенко // Учбовий посібник, затверджений МОЗ України. - Харків, «Прапор», 2004. - 95с (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, аналіз і обговорення результатів, написання учбового посібника).

27. Гарюк Г.І. Нова тактика діагностики і лікування отогенних гнійних внутрішньочерепних ускладнень / Г.І.Гарюк, Т.В. Почуєва, І.В.Мороз, О.І.Гетьманцева // Метод.рекомендації, затверджені МОЗ України. - Харків, ФОП Васильєва Н.В., 2009. - 20с (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження, лікування, аналіз і обговорення результатів, написання рекомендацій).

28. Патент № 98031558, Україна. «Спосіб лікування мозкової грижі післяопераційної мастоїдальної порожнини» 27.03.98. Співавтори - Г.І.Гарюк (Особисто здобувачем висунута ідея, проведено патентний пошук, відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, аналіз і обговорення результатів).

29. Патент № 99074141, Україна. «Спосіб прогнозування перебігу гострого однобічного кохлеоневриту» 19.07.1999. Співавтори - Г.І.Гарюк, О.А.Компанієць (Особисто здобувачем висунута ідея, проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, аналіз і обговорення результатів).

30. Патент № 2000074543 «Спосіб диференціальної діагностики рівня ураження вестибулярного аналізатора на доклінічному етапі» 28.07.2000. Співавтори - Г.І.Гарюк, О.А.Компанієць (Особисто здобувачем висунута ідея, проведено патентний пошук, проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, аналіз і обговорення).

31. Гарюк Г.И. Влияние характера острого воспаления в среднем ухе на возникновение и течение церебральних негнойных осложнений / Г.И.Гарюк, Т.В.Почуева, И.В. Мороз, Е.И.Гетьманцева // Журнал вушних, носових, горлових хвороб. - 2007. - № 6. - С.55-56 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження та лікування, статистичний аналіз отриманих даних).

32. Гарюк Г.И. Синдром полиорганной недостаточности в клинике ЛОР-болезней / Г.И.Гарюк, Т.В.Почуева, А.М.Шевченко, В.М.Педан // 7 съезд анестезиологов Украины: тезисы докладов. - Харьков, 1996. - С.24-26 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, аналіз і обговорення).

33. Гарюк Г.І. Хірургічна реабілітація хворих, що перенесли розширену сануючу операцію на вусі / Г.І.Гарюк, Т.В.Почуєва // Конф. до 100-річчя О.С.Коломійченко: тези доповідей. - Київ, 1998. - С.458-462 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження та хірургічне лікування, аналіз і обговорення результатів).

34. Гарюк Г.И. Особливості сучасного перебігу отогенних внутрішньочерепних ускладнень / Г.І.Гарюк, Т.В.Почуєва, Т.І.Шевченко // Журнал ушных, носовых и горловых болезней. - 1999. - № 3 /додаток/. - С.293-296 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження та лікування, аналіз і обговорення).

35. Компаниец О.А. Результаты исследования состояния вестибулярного анализатора у больных острым кохлеоневритом методом постурографии / О.А.Компаниец, Т.В.Почуева // Журнал ушных, носовых и горловых болезней. - 1999. - № 3 /додаток/. - С.353-357 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження, статистичний аналіз отриманих даних).

36. Гарюк Г.І. Досвід і перспективи використання кріоконсервованих, насичених антибіотиками та вітаміном С гомотрансплантатів у хворих з довго незагоюваною трепанаційною раною середнього вуха / Г.И.Гарюк, Л.Л.Загоруєва, Т.В.Почуєва, О.Г.Гарюк, Ю.П.Делевський // IX з`їзд оториноларингологів України. - Київ, 2000. - С.184-187 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, аналіз і обговорення результатів).

37. Каднов А.А. Принципы диагностики, тактики и лечения внутричерепных осложнений при острой патологии ЛОР-органов / А.А.Каднов, М.М.Козарь, С.А. Ищенко, Т.В.Почуева, В.Н.Губин // Неотложная медицинская помощь: сборник статей. - Харьков, 2000. - Вып.3. - С.157-160 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження та лікування, аналіз і обговорення результатів).

38. Почуева Т.В. Диагностические возможности компьютерной томографии в распознавании гнойно-воспалительных процессов в среднем ухе / Т.В.Почуева // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2001. - № 5 (додаток). - С.46-47 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, аналіз і обговорення результатів).

39. Почуєва Т.В. Використання комп`ютерної постурографії в прогнозуванні перебігу гострої односторонньої сенсоневральної приглухуватості / Т.В.Почуева, О.А. Компанеец // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2002. - № 3-с. - С.46-47 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження, статистичний аналіз отриманих даних).

40. Гарюк Г.І. Стан слухового і вестибулярного аналізатора при сполученій гострій гнійно-запальній патології середнього вуха і порожнини черепа / Г.І.Гарюк, Т.В.Почуева, Т.І.Шевченко, О.В.Сапожніков // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2002. - № 3-с. - С.29-30 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження і лікування, статистичний аналіз отриманих даних).

41. Почуєва Т.В. Особливості клінічної картини гострого гнійного середнього отиту, ускладненого гострим отогенним арахноїдитом / Т.В.Почуєва // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2003. - № 5-с. - С.112-113 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження та лікування, статистичний аналіз отриманих даних).

42. Гарюк Г.І. Досвід використання томографічних методів діагностики при отогенних внутрішньочерепних ускладненнях / Г.І.Гарюк, Т.В.Почуева, Т.І.Шевченко // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2004. - № 3-с. - С.147-148 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, аналіз і обговорення результатів).

43. Гарюк Г.І. Особливості клінічної картини загострення хронічного гнійного середнього отиту, ускладненого отогенним арахноїдитом / Г.І.Гарюк, Т.В.Почуева, Т.І.Шевченко, О.І.Гетьманцева // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2004. - № 5-с. - С.109-111 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, статистичний аналіз отриманих даних).

44. Гарюк Г.И. Оценка состояния сигмовидного синуса методом транскраниальной допплерографии / Г.И.Гарюк, Т.В.Почуева, А.В.Сапожников, В.И.Евдокименко, Я.Э.Викман // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2005. - № 5-с. - С.35-36 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, аналіз і обговорення результатів).

45. Гарюк Г.И. Наш опыт применения антибактериальной терапии при отогенных гнойных внутричерепных осложнениях / Г.И.Гарюк, Т.В.Почуева, Т.И.Шевченко // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2005. - № 5-с. - С.34-35 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження та лікування, аналіз і обговорення результатів).

46. Гарюк Г.И. Интенсивная терапия отогенных гнойных внутричерепных осложнений / Г.И.Гарюк, Т.В.Почуева, Т.И.Шевченко, Б.В.Шевченко // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 2006. - № 3-с. - С.17-18 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження та лікування, аналіз і обговорення).

47. Гарюк Г.І. Епідеміологія отогенних гнійних внутрішньочерепних ускладнень на сучасному етапі лікування в ЛОР-клініці / Г.І.Гарюк, Т.В.Почуєва, Т.І.Шевченко, О.В.Сапожніков // Журнал вушних, носових, горлових хвороб. - 2009. - № 3-с. - С.38-39 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження, статистичний аналіз отриманих даних).

48. Гарюк Г.І. Томографічні особливості диференціальної діагностики атипового перебігу гострого середнього отиту / Г.І.Гарюк, Т.В.Почуєва, В.Л.Мощенко, О.В. Сапожніков // Журнал вушних, носових, горлових хвороб. - 2009. - № 5-с. - С.43-44 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, отоларингологічне обстеження, лікування, аналіз і обговорення результатів).

49. Гарюк Г.І. Сучасні підходи до лікувальної тактики гнійних внутрішньочерепних ускладнень на тлі гострого середнього отиту / Г.І.Гарюк, Т.В.Почуєва, О.В.Сапожніков, В.М.Арнольді, О.І.Гетьманцева // XI з`їзд оториноларингологів України: тези доповідей. - Судак, 2010. - С.257-258 (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження та лікування, статистичний аналіз отриманих даних).

АНОТАЦІЯ

Почуєва Т.В. Сучасні підходи до діагностики та лікування хворих з отогенними внутрішньочерепними ускладненнями. - Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.19 - оториноларингологія - державна установа «Інститут отоларингології ім.проф.О.С.Коломійченка НАМН України». - КИЇВ - 2011.

Дисертація присвячена проблемі надання медичної допомоги хворим з отогенними гнійними і негнійними внутрішньочерепними ускладненнями, особливо на тлі гострого середнього отиту. На підставі вивчення клінічних, томографічних, ультразвукових, отоневрологічних, аудіологічних, вестибулометричних, мікробіологічних, лабораторних ознак визначені нові тенденції в структурі, етіопатогенезі і особливостях перебігу цих захворювань, обґрунтовані нові підходи до хірургічного і консервативного лікування з метою профілактики рецидивів і хронізації патологічних процесів.

Проведено обстеження і лікування 86 хворих на гострий середній отит (гнійний - 45 осіб, вірусний - 41 особа) і 37 хворих на хронічний гнійний середній отит з гнійними внутрішньочерепними ускладненнями, 79 хворих на гострий середній отит (гнійний - 34 осіб, вірусний - 45 осіб) і 177 хворих на хронічний гнійний середній отит з негнійними внутрішньочерепними ускладненнями, по 25 осіб з гострим гнійним, вірусним і хронічним гнійним середнім отитом без ускладнень.

Обґрунтована можливість існування і визначені диференціально-діагностичні критерії отогенних і сполучених гнійних внутрішньочерепних запальних процесів на тлі гострого середнього отиту на підставі аналізу клініко-інструментальних даних, сформульовані нові підходи до лікування таких хворих як на догоспітальному етапі, так і в стаціонарі.

Доказана відсутність провокуючої ролі характеру мікрофлори середнього вуха для виникнення гнійних внутрішньочерепних ускладнень, залежність рівня ендогенної інтоксикації від гостроти запального процесу і незалежність від характеру змін в середньому вусі. Співставлені клінічні неврологічні прояви внутрішньочерепних ускладнень у пацієнтів на гострі середні отити (в посиндромному викладенні) з томографічними даними, що дало змогу виявити функціональні і органічні порушення, патогномонічні ознаки переходу гострого запалення в хронічний процес.

Розроблені показання до призначення СКТ- і МРТ-графії в різних клінічних ситуаціях в залежності від характеру і стадії патологічного процесу у вусі і порожнині черепу, обґрунтована можливість застосування транскраніальної допплерографії для диференціації патологічних станів сигмоподібного синусу.

Уточнена роль гнійних і негнійних внутрішньочерепних ускладнень у ступеню і характері порушень слухової і вестибулярної функції у пацієнтів на гострий середній отит, яка полягає у розповсюдженні запалення за межі равлика при гнійних отитах і залученні центральних відділів цих аналізаторів навіть на інтактному до запалення боці при вірусних отитах.

Ключові слова: гострий середній отит, хронічний гнійний середній отит, гнійні внутрішньочерепні захворювання, церебральний арахноїдит, мікрофлора, синдром системної запальної відповіді, неврологічний статус, слухова і вестибулярна функція, пластика мозкової грижі.

Почуева Т.В. Современные подходы к диагностике и лечению больных с отогенными внутричерепными осложнениями. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности: 14.01.19 - оториноларингология - Государственное учреждение «Институт отоларингологии им. проф. А.И.Коломийченко НАМН Украины». - Киев, 2011.