Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

УДК: 618.2-055.28

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ВАГІТНІСТЬ ТА ПОЛОГИ У ЖІНОК, ЯКІ БАГАТО НАРОДЖУЮТЬ: ДІАГНОСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИКА УСКЛАДНЕНЬ

14.01.01 - акушерство та гінекологія

ЛОМАГА ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ

Львів - 2011

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Науковий консультант:

Вдовиченко Юрій Петрович, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології НМАПО ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Офіційні опоненти:

Пирогова Віра Іванівна, доктор медичних наук, професор, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти;

Юзько Олександр Михайлович, доктор медичних наук, професор, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології, з курсом дитячої та підліткової гінекології;

Геник Наталія Іванівна, доктор медичних наук, професор, Івано-Франківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології.

Захист відбудеться "8" жовтня 2011 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.04 у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України (79000, м. Львів, вул. Січових стрільців, 6).

Автореферат розісланий "18 " вересня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук, доцент А.І. Попович.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Охорона материнства та дитинства являється однією із основних пріоритетних напрямків охорони здоров'я населення нашої держави, а покращення показників материнської та перинатальної смертності є найбільш важливою задачею у роботі як наукових колективів, так і у практичній лікарській діяльності. Тому найважливішою умовою вирішення завдань з профілактики та зниження материнської і перинатальної захворюваності й смертності є удосконалення заходів щодо поліпшення якості акушерсько-гінекологічної допомоги та розвиток найбільш раціональних форм медичного обслуговування у групах високого ризику (Л.Б. Маркін, 2009; Б.М. Венцківський, 2009; В.В. Камінський, 2010).

У вітчизняній та зарубіжній літературі останніх років значиться невелика кількість робіт, які присвячені проблемам жінок, які багато народжують. Дослідження проводилося в різних аспектах, де були вивчені особливості перебігу та ускладнення вагітностей і пологів у жінок, які багато народжують. Відповідно до цих даних жінки, які багато народжують складають групу високого ризику по профілактиці та зниженню материнської та перинатальної смертності (Ю.П. Вдовиченко, 2006; В.А. Маляр, 2005; L.S. Meyer еt al., 2005).

На сьогодні в сучасній літературі активно проводиться вивчення патогенезу та діагностики окремих видів екстрагенітальної патології, які відносяться до супутньої патології жінок, які багато народжують. У цих жінок, порівняно з першо- і повторнородящими, набагато частіше зустрічаються анемії, пієлонефрити, варикозна хвороба нижніх кінцівок, тромбофлебити, нейроциркуляторна дистонія, гіпертонічна хвороба, ранній та пізній гестози, слабість пологової діяльності й кровотечі різного генезу в пологах та ін. (А.Г. Коломійцева, 2006; В.К. Чайка, 2005; Н.І. Малярчук, 2004; H.P. Chauvet еt al., 2005).

Дослідження (Л.І. Тутченко, 2004; Н.С. Белазі, 2002; P.D. Gluckman еt al., 2004), встановили, що жінки, які багато народжують без соматичних та акушерських ускладнень мають більш благоприємні пологи через природні родові шляхи.

Проблема вивчення та дослідження особливостей перебігу вагітностей, пологів та післяпологового періоду у жінок, які багато народжують залишається актуальною і на даний час, оскільки рівень багатократних пологів в Україні зростає з кожним роком, внаслідок чого створюється група високого ризику репродуктивних ускладнень та втрат у цієї групи жінок.

Закарпатська область і, зокрема, Іршавський район відносяться до передгірської біогенної зони та помірного ступеню важкості йоддефіцитного стану. Тому, особливо потрібно відмітити, що стан репродуктивної системи жінок, які багато народжують з патологією щитоподібної залози, з одного боку, і функцією її у цих же вагітних в умовах природного йодного дефіциту також є недостатньо вивченим (І.А. Жабченко, 2003; В.Я. Голота, 2004; В.А. Маляр, 2005; S.D. Blackburn at al., 2004). Теж мало з'ясованими залишаються питання ролі гормональних взаємовідношень у системі мати-плацента-плід та щитоподібної залози у жінок, які багато народжують (Ю.В. Вороненко, 2005; В.М. Запорожан, 2004; О.В. Кравченко, 2004; P.E. Hartmann at al., 2002).

Отже, питання дослідження та вивчення особливостей протікання вагітностей та пологів у жінок, які багато народжують є надзвичайно актуальним і по сьогодні, а найважливішою умовою здійснення задач по профілактиці та зниженню материнської і перинатальної захворюваності й смертності цих жінок є удосконалення заходів щодо покращення якості надання акушерсько-гінекологічної допомоги.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана науково-дослідна робота є фрагментом наукової роботи кафедри акушерства, гінекології та перинатології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика "Особливості перебігу вагітностей та пологів у жінок, які багато народжують", № держ. реєстрації: 0106 U010506.

Мета роботи. Зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень на основі вивчення функціонального стану фетоплацентарного комплексу та щитоподібної залози у жінок, які багато народжують шляхом розробки та впровадження алгоритму лікувально-профілактичних заходів.

Завдання дослідження:

1. Провести медико-соціальний аналіз в жінок, які багато народжують з різним репродуктивним анамнезом.

2. Дослідити частоту та структуру основних акушерських та перинатальних ускладнень у жінок, які багато народжують.

3. Вивчити особливості формування та функціонування фетоплацентарного комплексу у жінок, які багато народжують.

4. Показати роль порушень гормонів щитоподібної залози та тиреоїдного обміну у жінок, які багато народжують.

5. Встановити взаємозв'язок між клінічними, ехографічними, ендокринологічними та біохімічними змінами перебігу вагітності та пологів у жінок, які багато народжують.

6. Дослідити основні аспекти лактації післяпологового періоду жінок, які багато народжують.

7. Розробити та вивчити ефективність комплексу лікувально-профілактичних заходів, які сприяють зниженню акушерських та перинатальних ускладнень у жінок, які багато народжують.

Об'єкт дослідження: вагітність та пологи у жінок, які багато народжують.

Предмет дослідження: функціональний стан фетоплацентарного комплексу та гіпофізарно-тиреоїдної системи.

Методи дослідження: загальноклінічні, ехографічні, доплерометричні, кардіотокографічні, ендокринологічні, біохімічні, імунологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні науково обґрунтовано та вивчено особливості протікання вагітностей та пологів, порівняльні аспекти репродуктивного здоров'я, формування та функціонування системи мати-плацента-плід у жінок, які багато народжують.

Вперше встановлено тісний взаємозв'язок між йодним забезпеченням організму та функціональним станом щитоподібної залози і фетоплацентарного комплексу у жінок, які багато народжують.

Вперше вивчені нові аспекти акушерських (невиношування, передчасні пологи, плацентарна недостатність, аномалії пологової діяльності) та перинатальних (інтраамніальне інфікування, затримка внутрішньоутробного розвитку та дистрес плоду) ускладнень у жінок, які багато народжують.

Вперше встановлені нові особливості лактації у жінок, які багато народжують, що дозволило встановити частоту та ступінь вираженості гіпогалактії в залежності від способу розродження та покращити шляхи її зниження.

Вперше показано, що порушення в системі мати-плацента-плід у жінок, які багато народжують характеризуються дисгормональними і дисметаболічними порушеннями, що починаються з 28 тижнів вагітності й виявляються достовірним зниженням вмісту плацентарного лактогену, естріолу, хоріонічного гонадотропіну та пролактину.

Вперше вивчено, що якісні зміни грудного молока у жінок, які багато народжують залежать від способу розродження і характеризуються після кесаревого розтину достовірним зниженням вмісту лактози, лактоферину, церулоплазміну, трансферину, загального білка, казеїну, ліпідів, вітамінів С і Е, а також імуноглобулінів класів А, М і G. Після природного розродження якісні зміни грудного молока у жінок, які багато народжують носять менш виражений характер і полягають у достовірному зменшенні рівня лактоферину, загального білка ліпідів та імуноглобуліну класу А.

Вперше розроблено та науково обґрунтовано нову поетапну лікувально-профілактичну методику для жінок, які багато народжують з метою зниження у них частоти акушерських та перинатальних ускладнень із використанням медикаментозної та немедикаментозної терапії.

Практичне значення. Показано, що жінки, які багато народжують в умовах природного йодного дефіциту відносяться до групи високого ризику по розвитку акушерської та перинатальної захворюваності й смертності.

Показано основні особливості клінічного перебігу акушерських та перинатальних ускладнень, структуру ступенів їх важкості та взаємозв'язок між собою.

Встановлено, що у цих жінок має місце порушення гормонального стану щитоподібної залози та фетоплацентарного комплексу та удосконалено методику їх корекції.

Розроблено та впроваджено методику індивідуального прогнозування акушерських та перинатальних ускладнень у жінок, які багато народжують із різними факторами ризику на підставі використання нейросіткової комп'ютерної програми із використанням клінічних, ехографічних, ендокринологічних, імунологічних та біохімічних даних.

Розроблено та впроваджено практичні рекомендації, спрямовані на зменшення акушерської й перинатальної патології у жінок, які багато народжують в умовах йодної нестачі.

Впровадження результатів у практику. Результати науково-дослідної роботи впроваджені в практику роботи пологового будинку №1 м. Києва, Закарпатської обласної клінічної лікарні імені Андрія Новака, пологового відділення Іршавської районної лікарні Закарпатської області, відділень Ужгородського міського перинатального центру, у навчальний процес кафедр акушерства та гінекології Ужгородського національного університету, акушерства, гінекології та перинатології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, акушерства та гінекології, з курсом дитячої та підліткової гінекології Буковинського державного медичного університету, акушерства та гінекології Івано-Франківського національного медичного університету.

Особистий внесок автора. Отримані дані є результатом самостійної роботи дисертанта. Автором самостійно проаналізована наукова література та патентна інформація з проблеми ведення вагітностей та пологів у жінок, які багато народжують. Здобувачем розроблені спеціальні програми спостережень, до яких відноситься карта з детальним визначенням основних клінічних особливостей преморбідного фону, перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду та стану новонароджених. Проведено комплексне клініко-лабораторне та функціональне обстеження 180 вагітних, які багато народжували. Лабораторні дослідження включали ендокринологічні, біохімічні, імунологічні, морфологічні і статистичні методи. Особисто автором проведено статистичний аналіз результатів дослідження, написано всі розділи дисертації, сформульовано висновки та практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження в медичну практику та відображено в опублікованих роботах.

Апробація роботи. Основні положення роботи доповідалися та обговорювалися на наукових конференціях Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (Київ, 2006; 2007; 2008; 2009; 2010); на засіданнях Київського міського та обласного відділень Асоціації акушерів-гінекологів України (2006; 2007; 2008; 2009; 2010); на пленумах і з'їздах Асоціації акушерів-гінекологів України (Харків, 2006; Львів, 2007; Донецьк, 2008; Одеса 2009; Дніпропетровськ 2010); на науково-практичних конференціях "Актуальні питання репродуктивного здоров'я жінок" (Київ, 2006; 2007) та "Актуальні питання перинатальної медицини" (Київ, 2008, травень). На міжнародних школах-семінарах "Досягнення та перспективи перинатальної медицини" (Київ, 2008, лютий) і "Сучасні досягнення та перспективи ендоскопічної хірургії в гінекології" (Київ, 2008, червень), на засіданні проблемної комісії з питань акушерства, гінекології, перинатології та репродуктології Українського державного інституту репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (Київ, 2011, квітень).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 22 роботи, з яких 21 - у наукових провідних фахових журналах та збірниках, затверджених переліком ВАК України, причому всі ці роботи самостійні.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена українською мовою на 294 сторінках друкованого тексту та складається зі вступу, огляду літератури, розділу, присвяченого методам досліджень та лікувально-профілактичним заходам, 7 розділів власних досліджень, обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, бібліографічного покажчика літератури, який нараховує 325 джерел, з яких 140 іноземних авторів. Дисертація ілюстрована 95 таблицями та 2 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Для досягнення мети і вирішення завдань дисертаційної роботи вивчено 270 історій пологів та індивідуальних обмінних карт за матеріалами, які проведені у пологовому відділенні та жіночій консультації Іршавської районної лікарні Закарпатської області. Обстежені були розподілені на наступні групи і підгрупи: контрольна група - 90 жінок, з яких: контрольна група 1 - це 30 здорових первородящих; контрольна група 2 - це 30 жінок, які мали одні пологи в анамнезі; контрольна група 3 - це 30 жінок, які мали двоє пологів в анамнезі. І група, основна - 90 жінок, які багато народжували та отримували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи згідно чинних протоколів та регламентованих наказів МОЗ України, з яких: І А підгрупа - 60 жінок, які мали в анамнезі троє та четверо пологів; І Б підгрупа - 30 жінок, які мали в анамнезі п'ятеро пологів та більше. ІІ група - 90 жінок, які багато народжували та отримували застосовану нами розроблену методику лікування, з яких: ІІ А підгрупа - 60 жінок, які мали в анамнезі троє та четверо пологів; ІІ Б підгрупа - 30 жінок, які мали в анамнезі п'ятеро пологів та більше.

Загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи полягали у використанні жінками, які багато народжують та відносилися до І групи препаратів антианемічної та загальноукріплюючої терапії, а також вітамінотерапії.

Відмінною рисою запропонованих нами лікувально-профілактичних заходів у жінок, які багато народжують ІІ групи став розроблений поетапний підхід, а саме:

прегравідарна підготовка - до настання наступних вагітностей у цих жінок проводилася із застосуванням препаратів: йодіс-календула, що володіє протизапальною, протигрибковою та антисептичною дією як місцево, враховуючи стан мікробіоценозу статевих шляхів (вагінальні спринцювання-ванночки) так і перорально, з метою лікування йодної недостатності; натурального біогелю з ламінаріями, з яким проводилася корекція дисгормональних порушень жіночого організму, який виготовляється із бурих водоростей "японської ламінарії"; фіточаю "Карпати", з яким проводилася корекція дисметаболічних порушень, який розроблений науково-дослідним інститутом фітотерапії Ужгородського національного університету.

У першій половині вагітності - йодомарину, йодного препарату для медикаментозної корекції, профілактики та лікування йодної нестачі; ензимопрепарату вобензиму; імуномодулятора настійки ехінацеї; а також препаратів, що позитивно впливають на обмінні процеси в організмі: триовіту, хофітолу та текому.

У другій половині вагітності - медикаментозна корекція фетоплацентарної недостатності (актовегін, мілдронат); комплексу вітамінів та мінералів (прегнавіт, магне-В 6); лікування гестаційної анемії (тардиферон). Курс лікування був індивідуальним і становив від 45 діб до двох місяців.

Після розродження - обов'язковим компонентом запропонованих лікувально-профілактичних заходів було раннє прикладання до грудей та вільний режим грудного вигодовування новонароджених. Медикаментозна корекція проводилася шляхом використання краталу, комплексного препарату рослинного походження; церукалу, стимулятора ендогенного пролактину. Фізичний вплив на молочні залози проводився поляризованим світлом низької енергії у першу добу в беззупинному режимі (щодня 2-3 сеанси), а потім - у залежності від стану лактації.

Комплексне дослідження включало в себе підбір контингенту обстежуваних жінок, клінічний аналіз протікання вагітності, пологів та післяпологового періоду у цих жінок, клініко-функціональні, лабораторні та статистичні методи дослідження.

З метою вивчення факторів, які сприяють розвитку порушень скоротливої діяльності матки вивчали вік жінок, ріст, масу тіла, характер становлення менструальної функції, соматичний, гінекологічний та акушерський анамнез, аналізували відомості про попередні вагітності та пологи.

Для визначення особливостей скоротливої діяльності матки обстежених вивчали та аналізували партограми. Крім загально-клінічного обстеження всім жінкам проведені біохімічні та лабораторні методи обстеження, а також функціональні методи дослідження.

Функціональний стан гіпофізарно-тиреоїдної системи у всіх обстежуваних жінок та функціональну активність щитоподібної залози оцінювали за концентрацією у сироватці крові тиреотропного гормону гіпофізу (ТТГ), вільного (FТ 4) та загального (Т 4) тироксину і трийодтироніну (Т 3). Контролем були результати аналогічних досліджень у здорових першо- і повторновагітних. Обстеження проводилося вірусологічною лабораторією Закарпатської обласної державної санепідстанції (м. Ужгород) імуноферментним аналізом із застосуванням стандартних тест-наборів фірми "Алкор Біо" (Росія) та "Calbiotech" (США).

Для визначення типу гормональної регуляції плаценти та функціонального стану фетоплацентарного комплексу (ФПК) у жінок, які багато народжують проводилося вивчення рівнів гормонів у крові естріолу (Е 3), плацентарного лактогену (ПЛ), кортизолу (Кр), прогестерону та хоріонічного гонадотропіну (ХГ).

Плацетометрію та фетометрію визначали завдяки проведеним ультразвуковим дослідженням і використанням доплерометрії матково-плацентарного та плодового кровообігу на апараті "Aloka 3500".

З огляду на високий рівень різноманітних ускладнень уже в І половині вагітності, під час оцінки функціонального стану фетоплацентарного комплексу, були вивчені основні клініко-лабораторні та функціональні показники у такі терміни вагітності жінок: 18-20, 28-30 та 38-40 тижнів.

Кардіотокографічне дослідження проводилося на апараті "Biosis" непрямим способом. Для розшифровки кардіотокограм використовували бальну оцінку за шкалою Є.С. Готьє (1992). При цьому оцінювали: базальний серцевий ритм, амплітуду та тривалість акцелерацій, кількість та амплітуду миттєвих осциляцій, кількість, тривалість та амплітуду децелерацій.

Для оцінки функціонального стану плода вивчали його біофізичний профіль (БФП), використовуючи методику A.M. Vintzileos у модифікації Г.М. Савельєвої (1997). Застосовували комбінований датчик з частотою 3,5 мГц, що працює в імпульсному режимі та частотний фільтр на рівні 100 Гц. Використовували якісну оцінку кривих швидкостей кровотоку (КШК), при якій основне значення має співвідношення між швидкостями кровотоку в різні фази серцевого циклу. Досліджували індекс резистентності (ІР) і систоло-діастолічне відношення (СДВ).

СДВ - це відношення максимальної систолічної (А) і кінцевої діастолічної (В) швидкості кровообігу.

СДВ=А/В,

ІР - це відношення різниці між максимальною систолічною і кінцевої діастолічною швидкостями до максимальної систолічної швидкості кровообігу.

ІР=(А-В)/А.

Доплерометричні дослідження кровоточу проводилися в артерії пуповини (АП), у правій та лівій маткових артеріях (МА), середній мозковій артерії плода (СМА). Кровообіг в АП використовували в її середній частині на достатньому віддаленні від місця її входження в черевну порожнину плода і плаценту. Кровообіг у МА досліджували при поздовжньому скануванні в області бічних стінок матки.

Проводили зіставлення ІР кровообігу в СМА й АП. Цереброплацентарне відношення:

(ЦПВ) = ІР СМА / ІР АП.

При цьому, ЦПВ у другій половині неускладненої вагітності не стає менше 1,0 і є показником більш високої резистентності судин головного мозку в порівнянні з плодово-плацентарною ланкою.

У наших дослідженнях ми використовували діагностичні критерії порушень кровообігу у функціональній системі "мати-плацента-плід" у ІІІ триместрі вагітності, запропоновані А.І. Стрижаковим і співавт. (1998): СДВ КШК в АП - 3,0 і більше; ЦПВ меньше 1,0; у МА - 2,0 і більше. Зниження ЦПВ менше 1,0 є проявом компенсаторної централізації плодового кровообігу в умовах зниження плацентарної перфузії. При цьому виникає переважне кровопостачання головного мозку, як найбільш життєво важливого органу. Доплерометричні дослідження проводили в стандартних умовах у період апное і рухового спокою плода.

Комплексне дослідження включало в себе підбір контингенту обстежуваних жінок, клінічний аналіз протікання вагітності, пологів та післяпологового періоду у них, час виявлення клінічних проявів варикозного процесу в залежності від терміну вагітності.

Обстеження розпочинали зі складення анкет, в які були внесені наступні пункти: паспортні дані жінок, вік, конституційні дані, спадковість (наявність венозної хвороби та її ускладнення у батьків та родичів), термін виявлення та тривалість хвороби, особливості режиму роботи, перенесені в анамнезі екстрагенітальні та гінекологічні захворювання.

Для більш детального вивчення стану лактації ми вважали за доцільне вивчити в динаміці післяпологового періоду (1, 3, 7 і 14 доби) ряд показників, які відображують місцеві зміни безпосередньо в материнському молоці.

Визначення об'єму молока проводилося шляхом зважування новонароджених до і після годування, а також визначалась кількість зціджуваного молока. Визначення молочного цукру (лактози) проводилося йодометричним методом, заснованим на взаємодії між альдегідною групою молочного цукру з йодом у лужному середовищі, де йод є окисником (В.П. Галанцев, 2002).

Цитологічне дослідження кліток молозива вагітних та жінок, що годують, проводилося за загальноприйнятою методикою (В.П. Галанцев, 2002). Оцінка кількості цитохімічних компонентів у клітці (пероксидаза і кисла фосфатаза) проводилася напівкількісним методом, що заснований на визначенні ступеня інтенсивності реакції по кількості пофарбованої речовини в цитоплазмі клітини.

Статистичне опрацювання досліджуваного матеріалу включало опрацювання всієї бази даних із частотним аналізом із дискретними і беззупинними значеннями (N, M ± m, д, мінімальні і максимальні значення, асиметрія й ексцес). Достовірність відміни пар середніх обчислювалась за допомогою критеріїв Ст'юдента та Фішера, а також додатково непараметричними методами (за критерієм Ван Дер Вардена) для рядів із розподілом, відмінним від нормального. Аналіз взаємозв'язків між явищами проводився з розрахунком коефіцієнта кореляції r і кореляційного відношення t. Для виявлення ступеня спряженості між антропометричними ознаками матері та новонародженого, що варіюють, був використаний метод кореляційного аналізу, що дозволяє визначити силу й тісноту зв'язку між цими показниками, а також її спрямованість.

Для створення комп'ютерної експертної оцінки системи перспективного прогнозування гіпогалактії у жінок, які багато народжують використовувалася технологія нейросіткових медичних експертних систем. Для вирішення задач системного аналізу і з'ясовування значимості діагностичних параметрів використовували нейросітковий класифікатор та індифікатор, що являють собою комп'ютерну програму, спроможну до самонавчання й прийняття на основі її необхідних рішень. Нейросітка являє собою число нейронів (відповідає числу введених показників) і є матрицею синапсів (зв'язок між нейронами).

Отримані результати опрацьовано за допомогою сучасних методів статистичного аналізу на персональному комп'ютері за допомогою пакету програм "STATISTICA 6.0 FOR WINDOWS" (Statsoft, USA), (В.П. Боровиков, 2001, О.Ф. Реброва, 2002). Усі цифрові дані оброблені методами варіаційної статистики з розрахунком Т та Р з використанням комп'ютерних програм EXCEL, а цифрові дані з вираховуванням t-критерія Ст'юдента. Проведено підрахунок абсолютних та відносних частот ознак, застосовані методи описової статистики.

Результати досліджень та їх обговорення. При аналізі основних параметрів клінічної характеристики обстежених жінок був використаний єдиний методологічний підхід, що полягає у вивченні порівняльних аспектів отриманих даних. Середній вік обстежених жінок у контрольній групі склав 23,1±1,9 років, при тому що в групах порівняння він був достовірно вище, а саме: у І групі він склав 32,4±1,5 років, а в ІІ групі - 31,4±1,5 років.

При вивченні соціального статусу обстежених жінок, слід відмітити про перевагу в соціальному статусі серед обстежених жінок домогосподарок (контрольна - 71,1 %; І та ІІ групи - відповідно по 67,5 %), службовців (контрольна - 14,4 %; І група - 16,7 % та ІІ група - 17,5 %) у порівнянні з робітницями (контрольна - 8,9 %; І група - 7,5 % та ІІ група - 11,7 %) і сільгоспробітницями (контрольна - 5,6 %; а І група - 8,3 % та ІІ група - 3,3 %).

По рівню освіти обстежених жінок слід відмітити, що перевага була у середній (контрольна група - 44,4 %, тоді як у І групі - 60,0 %, ІІ групі - 58,3 %) та середній спеціальній (контрольна група - 30,0 %, тоді як у І та ІІ групах - майже порівну 31,7 % та 30,0 % відповідно). Вищу освіту здобули лише 20,0 % жінок контрольної групи та 8,3 % жінок І групи і 11,7 % жінок ІІ групи. При аналізі місця проживання обстежених жінок, необхідно відзначити, що в контрольній групі, І та ІІ групах частіше проживали сільські жителі, а саме, відповідно - 80,0 %, 87,5 % та 81,7 %.

Середній вік початку статевого життя у контрольній групі склав 16,0±1,3 років, а в І та ІІ групах майже порівну: 17,8±1,5 та 17,6±1,4 років відповідно.

Аналізуючи основні особливості встановлення менструальної функції, варто вказати на те, що у дівчат контрольної групи менархе наступало у 12,7±0,7 років, а у дівчат І та ІІ групи майже порівну - відповідно 13,7±0,7 та 13,7±0,8 років.

Аналогічна закономірність мала місце і при оцінці особливостей встановлення менструального циклу, що у всіх групах практично встановився майже відразу (контрольна - 92,3 %; І група - 91,0 % та ІІ - 93,4 %, відповідно).

Серед основних особливостей репродуктивного анамнезу (табл. 1), слід зазначити наявність мимовільних ранніх викиднів (контрольна група - 8,3 %, тоді як у І групі - 15,0 %, а у ІІ групі - 10,0 %). Артифіціальні аборти мали місце у 3,3 % жінок контрольної групи, тоді як у жінок І та ІІ груп - відповідно по 7,5 %. Термінові пологи мали місце у переважній кількості жінок як контрольної, так й основних груп, а саме: 95,0 % у контрольній, 86,7 % у І групі та 90,0 % у ІІ групі. Передчасні пологи у більшості випадків мали місце у жінок І групи (10,0 %), а запізнені - у жінок контрольної групи - 1,7 %, а в І та ІІ групах по 3,3 %. Дуже показовим є і високий високий рівень репродуктивних втрат в анамнезі: у жінок

Таблиця 1. Репродуктивний анамнез обстежених жінок, (%)

Показники	І група, основна (n=90)	ІІ група, (n=90)	Контрольна група 2,3 (n=60)
Мимовільні ранні викидні	15,0	10,0	8,3
Артифіційні аборти	7,5	7,5	3,3
Пізні аборти	5,8	5,0	1,7
Передчасні пологи	10,0	6,7	3,3
Термінові пологи	86,7	90,0	95,0
Запізнені пологи	3,3	1,7	1,7
Репродуктивні втрати	15,8	11,7	3,3

І та ІІ груп він склав відповідно 15,8 % та 11,7 %, тоді як у жінок контрольної групи він склав 3,3 %.

Серед основних факторів ризику розвитку акушерських і перинатальних ускладнень в останні роки виділяють фонову генітальну та екстрагенітальну патологію. Відповідно до отриманих нами результатів, у жінок І та ІІ груп найчастіше зустрічалися порушення менструального циклу (відповідно 15,0 % та 12,5 %), хронічні запальні процеси геніталій (відповідно 12,5 % та 10,0 %) та патологічні зміни шийки матки (відповідно 10,0 % та 7,0 %).

Клінічний перебіг вагітності у жінок, які багато народжують характеризувався високим рівнем екстрагенітальних ускладнень, а саме: гестаційною анемією І група - 88,3 %, ІІ група - 69,1 %, тоді як у контрольній групі - лише 25,6 %; хворобою нирок - відповідно 13,3 % проти 10,0 %, у контрольній групі - 3,3 %; хворобами шлунково-кишкового тракту - 15,0 % проти 14,2 %, у контрольній групі - 3,3 %; варикозною хворобою вен нижніх кінцівок - 20,0 % проти 13,3 %, у контрольній групі - 3,3 %; тиреоїдною патологією - 20,8 % проти 15,8 %, у контрольній групі - 3,3 %; хворобами серцево-судинної системи - 14,2 % проти 11,7 %, у контрольній групі - 2,2 %; хворобами дихальної системи - 11,7 % проти 5,8 %, у контрольній групі - 4,2 %; проблемами ожиріння - 12,5 % проти 10,0 %, а у контрольній групі - лише 1,1 %.

При аналізі частоти супутньої соматичної захворюваності та клінічного перебігу попередньої вагітності у обстежених жінок (табл. 2), варто виділити перевагу гестаційної анемії (І група - 90,0 %, ІІ група - 71,6 %), тоді як у контрольній групі - лише 25,0 %) та прееклампсій (І група - 50,0 %, ІІ група - 41,7 %), тоді як у контрольній групі - 11,7 %). Трохи рідше мали місце: загроза переривання вагітності (І група - 15,0 %, ІІ група - 11,7 %), тоді як у контрольній групі - 8,3 %), ранній токсикоз (І група - 15,0 %, ІІ група - 9,2 %) тоді як в контрольній групі - 8,3 %), респіраторна вірусна інфекція (І група - 15,0 %, ІІ група - 9,2 %) тоді як в контрольній групі - 8,3 %). Погіршення соматичної захворюваності спостерігалося у 28,3 % жінок І групи та у 15,0 % жінок ІІ групи, проти 11,7 % жінок контрольної групи.

Таблиця 2. Особливості клінічного перебігу попередньої вагітності у обстежених жінок (%)

Ускладнення	І група, основна (n=90)	ІІ група, (n=90)	Контрольна група 2,3 (n=60)
Ранній токсикоз	15,0	9,2	8,3
Загроза переривання	15,0	11,7	8,3
Гестаційна анемія	90,0	71,6	25,0
Прееклампсія	50,0	41,7	11,7
Респіраторна вірусна інфекція	15,0	9,2	8,3
Погіршення соматичної захворюваності	28,3	15,0	11,7

Клінічний перебіг попередніх пологів у обстежених жінок характеризувався високим рівнем різних ускладнень (табл. 3), а саме: передчасний розрив плодових оболонок мав місце у жінок І групи - 23,3 %, ІІ - 19,2 %, тоді як в контрольній групі - 11,7 %; аномалії пологової діяльності (І група - 29,2 %, ІІ - 23,3 %, тоді як в контрольній групі - 8,3 %); дистрес-плода (І група - 25,0 %, ІІ - 19,3 %, тоді як в контрольній групі - 13,3 %) та акушерські кровотечі (І група - 15,8 %, ІІ - 12,5 %, тоді як в контрольній групі - 6,7 %).

Операція кесаревого розтину мала місце у жінок І групи у 28,3 % випадків, у ІІ групі - 24,2 %, тоді як жінки контрольної групи були прооперовані у 6,7 % випадків. Про це свідчать кардіотокографічні (порушення серцевого ритму, суб- і декомпенсовані порушення дихальної та рухової активності плода), а також доплерометричні дослідження (посилення кровотоку в артерії пуповини плода та маткових артеріях, на фоні зниження кровотоку в середньомозковій артерії плоду).

Таблиця 3. Особливості перебігу попередніх пологів та частота їх ускладнень у обстежених жінок (%)

Ускладнення	І група, основна (n=90)	ІІ група (n=90)	Контрольна група 2,3 (n=60)
Передчасний розрив плодових оболонок	23,3	19,2	11,7
Аномалії пологової діяльності	29,2	23,3	8,3
Дистрес плоду	25,0	19,3	13,3
Акушерські кровотечі	15,8	12,5	6,7
Кесарів розтин	28,3	24,2	6,7

Перинатальні наслідки розродження жінок, які багато народжують характеризуються тим, що більша частина дітей контрольної групи (91,7 %) народилися в задовільному стані (табл.4). У порівнянні з цим, у жінок І групи частота інтранатальної асфіксії склала 30,0 %, у ІІ - 23,3 %. Такі ж розходження спостерігалися і при оцінці рівня інтраамніального інфікування (контрольна група - 8,3 %, а І група - 20,0 %, ІІ - 15,0 % відповідно). Затримка внутрішньоутробного розвитку плоду мала місце у 30,0 % жінок, які багато народжували та отримували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи та у 22,5 % жінок, які багато народжували та отримували застосовану нами розроблену методику лікування, тоді як у жінок контрольної групи цей показник склав 10,0 %.

Аналогічна закономірність зберіглася й у неонатальному періоді. Підтвердженням цьому є різноманітна частота постгіпоксичної енцефалопатії у новонароджених: у контрольній групі цей показник склав - 8,3 %, тоді як жінок, які багато народжували та отримували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи - 25,0 %, а у жінок ІІ групи - 15,0 %. Розвиток геморагічного синдрому та гіпербілірубінемії спостерігався відповідно у 10,0 % та 5,8 % і 11,7 % та 5,8 % новонароджених І і ІІ груп, тоді як у контрольній він склав по 1,7 %.

Таблиця 4. Особливості стану новонароджених після пологів у обстежених жінок (%)

Ускладнення	І група, основна (n=90)	ІІ група (n=90)	Контрольна група 2,3 (n=60)
Асфіксія	30,0	23,3	8,3
Пологовий травматизм	8,3	5,8	1,7
Інтраамніальне інфікування	20,0	15,0	8,3
Затримка розвитку плоду	30,0	22,5	10,0

Отже, як показали проведені результати, у жінок, які багато народжують та отримували застосовану нами методику лікування рівень настання термінових пологів зріс до 90,0 %, передчасних - зменшився до 6,7 %, аномалій пологової діяльності - зменшився до 23,3 %, дистрессиндрому плода при пологах - зменшився до 19,3 %. Затримка внутрішньоутробного розвитку плоду мала місце у 22,5 % жінок ІІ групи, а рівень репродуктивних втрат в анамнезі склав у цих жінок 11,7 %, тоді, як у жінок, які багато народжували та отримували загальноприйняті методи лікування ці показники становили відповідно 30,0 % та 15,8 %.

Наступним етапом нашого дослідження стало вивчення типу гормональної регуляції плаценти та функціонального стану фетоплацентарного комплексу (ФПК) у жінок ІІ групи, які лікувалися за запропонованою нами методикою. У них визначали рівень гормонів у крові естріолу (Е 3), плацентарного лактогену (ПЛ), кортизолу (Кр), прогестерону та хоріонічного гонадотропіну (ХГ).

Проведені дослідження показали, що при фізіологічному протіканні вагітностей із збільшенням числа пологів проходять зміни й у гормональному стані фетоплацентарного комплексу у обстежених жінок, а рівень цих гормонів, а саме: естріолу, прогестерону, кортизолу, плацентарного лактогену та хоріонічного гонадотропіну були вивчені у наступні терміни вагітностей: 18-20, 26-28 та 36-38 тижнів. Ці терміни були визначені у зв'зку з особливостями функціонального стану фетоплацентарного комплексу в ці терміни гестації.

Рівень гормонів фетоплацентарного комплексу у жінок, які багато народжують та отримували застосовану нами методику лікування (табл. 5), свідчить про те, що в І триместрі гестації рівень прогестерону у них становив - 272,4±10,8 нмоль/л, а естріолу - 13,4±1,2 нмоль/л, тоді як у порівнянні з першо- і повторно вагітними ці показники склали відповідно: 274,7±13,7 нмоль/л та 14,6±1,2 нмоль/л.

Таблиця 5. Вміст естріолу, прогестерону, кортизолу, плацентарного лактогену та хоріонічного гонадотропіну у обстежених вагітних у 18-20 тижнів гестації

Гормони	І група, основна (n=90)	ІІ група (n=90)	Контрольна група (n=90)
Естріол, нмоль/л	11,8±1,0*	13,4±1,2	14,6±1,2
Прогестерон, нмоль/л	268,2±11,6	272,4 ±10,8	274,7±13,7
Кортизол, нмоль/л	562,2±28,7*	554,6±26,8	546,8±25,4
Хоріонічний гонадотропін, мМО/мл	147,5±12,4	146,4±11,8	145,4±13,2
Плацентарний лактоген, нмоль/л	112,1±10,2*	106,2±9,8	100,6±9,7

Достовірність р відносно контрольної групи *< 0,05.

Рівень ХГ був майже однаковий в обидвох групах, а ПЛ у ІІ групі становив - 106,2±9,8 нмоль/л, кортизолу - 554,6±26,8 нмоль/л, що майже наближався до рівня відповідних гормонів у контрольній групі.

Проведені дослідження рівня гормонів фетоплацентарного комплексу у жінок, які багато народжують та отримували застосовану нами методику лікування свідчать про те, що в ІІ триместрі гестації рівень прогестерону у них становив - 582,4±8,8 нмоль/л, естріолу - 26,2±1,3 нмоль/л, ПЛ - 190,4±11,6 нмоль/л, а ХГ - 244,6 ±3,7 мМО/мл, що майже наближався до рівня статевих гормонів у першо- і повторновагітних та склав відповідно: 586,3 ±8,5 нмоль/л, 29,4±1,6 нмоль/л, 194,8±19,3 нмоль/л та 251,6±5,1 нмоль/л. Рівень кортизолу становив - 698,4±18,4 нмоль/л, що більше ніж у контрольній групі - 676,8±20,7 нмоль/л.

Характер ендокринологічних порушень рівня гормонів фетоплацентарного комплексу у жінок, які багато народжують та отримували застосовану нами методику лікування в ІІІ триместрі (табл. 6), змінився в бік збільшення рівня відповідних гормонів до їх рівня у контрольній групі та становив: естріолу - 46,4±2,1 нмоль/л, кортизолу - 724,6±16,2 нмоль/л; р<0,01, прогестерону - 568,3±11,6 нмоль/л, хоріонічного гонадотропіну - 298,2±20,8 мМО/мл та плацентарного лактогену - 250,4±12,4 нмоль/л, р<0,05.

Таблиця 6. Вміст естріолу, прогестерону, кортизолу, плацентарного лактогену та хоріонічного гонадотропіну у обстежених вагітних у 36-38 тижнів гестації

Гормони	І група, основна (n=90)	ІІ група (n=90)	Контрольна група (n=90)
Естріол, нмоль/л	34,2±1,8**	46,4±12,1	56,1±1,3
Прогестерон, нмоль/л	482,5±12,1*	568,3±11,6	602,3 ±17,4
Кортизол, нмоль/л	938,4±17,8**	724,6±16,2	642,8±18,4
Хоріонічний гонадотропін, мМО/мл	242,1 ±21,4*	298,2 ±20,8	354,6±27,4
Плацентарний лактоген, нмоль/л	208,3±11,8*	250,4±12,4	264,2±10,3

Достовірність р відносно контрольної групи *< 0,05; ** < 0,01.

Показники гормонів у контрольній групі становили відповідно: естріолу - 56,1±1,3 нмоль/л, кортизолу - 642,8±18,4 нмоль/л, прогестерону - 602,3 ±17,4 нмоль/л, хоріонічного гонадотропіну - 354,6±27,4 мМО/мл та плацентарного лактогену - 264,2±10,3 нмоль/л.

Виходячи з вищенаведеного, потрібно відмітити, що у вагітних, які багато народжували та отримували застосовану нами методику лікування значно позитивно покращився функціональний стан фетоплацентарного комплексу та процес гестації, що підтверджено достовірним підвищеням рівня статевих гормонів, а саме: естріолу, прогестерону, хоріонічного гонадотропіну та плацентарного лактогену у порівнянні з вагітними, які багато народжували та отримували загальноприйняті методи лікування.

У вагітних, які багато народжували та отримували застосовану нами методику лікування рівень тиреоїдних гормонів у І та ІІ триместрах вагітності був вищим ніж ж у вагітних, які багато народжували та застосовували загальноприйняті методи лікування і наближався до рівня, як і при фізіологічному перебігу вагітності (табл. 7).

Так, достовірне зниження рівня ТТГ відмічалося у 6-13 тижнів до 4,54±0,001 мМо/л (р<0,05) та у 14-26 тижнів до 5,30±0,16 мМо/л (р<0,05) та збільшення тиреоїдних гормонів у 6-13 тижнів Т ₃ - до 1,69±0,001 нмоль/л, Т ₄ - до 102,3±0,46 нмоль/л, FТ _4-17,62±0,08 нмоль/л (р<0,05) та у 14-26 тижнів до Т_3-1,91±0,02 нмоль/л, Т _4-105,1±1,5 нмоль/л, FТ _4-18,9±0,42 нмоль/л (р<0,05) порівняно з вагітними контрольної групи, де рівень ТТГ складав у 6-13 тижнів 3,34±0,05 мМо/л та у 14-26 тижнів 4,12±0,08 мМо/л, а рівень тиреоїдних гормонів у 6-13 тижнів Т _3-2,01±0,04 нмоль/л, Т _4-112,6±0,74 нмоль/л та FТ _4-19,01±0,24 нмоль/л, а у 14-26 тижнів: Т _3-2,78±0,07 нмоль/л, Т _4-126,9±0,92 нмоль/л, FТ _4-21,94±0,28 нмоль/л.

Таблиця 7. Вміст ТТГ, Т 3, FТ 4, Т 4 у вагітних, які багато народжують після проведеного лікування та у здорових першо- і повторновагітних

Гормо-ни	І група, основна (n=90)	ІІ група (n=90)	Контрольна група (n=90)
	І триместр	ІІ триместр	І триместр	ІІ триместр	І триместр	ІІ триместр
ТТГ, мМо/л	7,36± 0,22*	8,24± 0,34*	4,54± 0,01*	5,30± 0,16*	3,34± 0,05	4,12± 0,08
Т 3, нмоль/л	0,68± 0,03*	1,34± 0,06*	1,69± 0,01*	1,91± 0,02*	2,01± 0,04	2,78± 0,07
Т 4, нмоль/л	89,28± 1,24*	94,76± 1,35*	102,3± 0,46*	105,1± 1,5*	112,6± 0,74	126,9± 0,92
FТ 4, нмоль/л	14,02± 0,34*	15,08± 0,42*	17,62± 0,08*	18,9± 0,42*	19,01± 0,24	21,94± 0,28

Достовірність р відносно контрольної групи *< 0,05.

Таким чином, як засвідчують наші дані, у вагітних які багато народжували та отримували застосовану нами методику лікування після її проведення нормалізувався функціональний стан гіпофізарно-тиреоїдної системи, так як видно, що рівень гормонів ТТГ, Т 3, Т 4 і FТ 4 у ІІ триместрі відповідав майже такому, як у вагітних контрольної групи.

Наступним етапом більш детального вивчення стану лактації у обстежених жінок ми вважали за доцільне вивчити ряд показників саме в динаміці післяпологового періоду (1, 3, 7 і 14 доба), які відображують місцеві зміни безпосередньо в материнському молоці.

При оцінці основних кількісних та якісних показників грудного молока (табл. 8), ми вважали доцільним розглянути окремо всі показники у жінок, які багато народжують, щодо таких показників у жінок контрольної групи. Аналізуючи ефективність запропонованої нами методики, варто вказати на динамічне дослідження основних імунологічних та біохімічних показників лактації.

Таблиця 8. Зміни об'єму грудного молока (мл)

Дата дослід-ження (доба)	Групи жінок
	Породілі, які багато народжують, І основна група (n=90)	Породілі, які багато народжують та отримували запропоноване нами лікування, ІІ група (n=90)	Породілі, які багато народжують, контрольна група 2,3 (n=60)
1	50,8±3,0*	55,7±2,8*	78,2±5,8
3	170,4±8,8*	212,6±9,8**	264,2±10,4
7	282,2±17,4*	422,7±16,7**	478,4±17,6
14	425,5±27,2*	572,6±25,3**	682,8±24,2

Достовірність р відносно контрольної групи *< 0,05; ** < 0,01.

Достовірне зменшення об'єму молока зберігалося в обох групах тільки на 1 добу після розродження (р<0,05), а починаючи з 3 дня після пологів і до 14 доби ступінь виразності змін у ІІ групі була на порядок вище в порівнянні з І групою.

З огляду на той факт, що постановка самого діагнозу і встановлення ступеня тяжкості залежать від показників об'єму молока, ми можемо констатувати наявність гіпогалактії в 90,0 % жінок з факторами ризику, причому І ст. була в 18,0 % пацієнток; ІІ ст. - у 32,0 %; ІІІ ст. - у 36,0 % і ІV ст. - у 14,0 % пацієнток І групи. У порівнянні з цим, у ІІ групі частота гіпогалактії склала 60,0 %, причому І ст. була в 42,0 %; ІІ - у 38,0 %; ІІІ - у 14,0 % і IV - у 6,0 % обстежених.

Отримані результати свідчать про ефективність запропонованих лікувально-профілактичних заходів та підвищенню рівня гіпогалактії І і ІІ ст. у порівнянні з жінками, що одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи.

При оцінці основних біохімічних показників грудного молока можна відзначити, що рівень лактози був достовірно знижений тільки в І та ІІ групах (р<0,05) до 3 доби після розродження. Надалі, з 7 доби при використанні запропонованої методики цей показник нормалізувався щодо контрольної групи (р>0,05), а на фоні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів - залишався достовірно зниженим (р<0,05).

Вміст лактоферину достовірно не відрізнявся між контрольною й ІІ групами в усі досліджувані терміни. У порівнянні з цим, на фоні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів з 3 доби після розродження було відзначено достовірне зниження даного параметру щодо контрольної групи, причому незалежно від способу розродження (р<0,05).

При оцінці вмісту церулоплазміну встановлена відсутність достовірних розходжень між контрольною групою та групами жінок, які багато народжують та отримували загальноприйняті лікувально-профілактичні методи лікування та жінками, які багато народжують та отримували запропоновану нами методику лікування в усі досліджувані терміни (р>0,05).

У жінок І групи у перші 3 доби встановлено достовірне зниження досліджуваного показника (р<0,05), але з 7 дня в ІІ групі він нормалізувався щодо контрольної групи (р>0,05). Аналогічна закономірність була відзначена і при оцінці рівня трансферину - 1 доба (контрольна група - 3,1±0,3 г/л, основна - 2,2±0,2 г/л; р<0,05) та 14 доба (контрольна група - 3,1±0,2 г/л, основна - 2,3±0,1 г/л; р<0,05).

Вміст загального білка був достовірно знижений щодо контрольної групи тільки на 1 добу після розродження в ІІ групі і на 3 добу - у ІІ групі (р<0,05). У наступному, завдяки застосуванню запропонованої нами методики на 3 і 7 дні була відзначена нормалізація даного параметра щодо контрольної групи, при тому, що в І групі він залишався достовірно зниженим протягом усього досліджуваного терміну (р<0,05).

Зміни рівня казеїну носили не достовірний характер у контрольній, І основній та ІІ групах протягом досліджуваного терміну (14 діб) після розродження, починаючи з 3 доби (контрольна група - 1,2±0,1 г/л, І основна - 1,0±0,1 г/л; ІІ група - 1,0±0,1 г/л; р<0,05), що зберігається і до 14 дня (контрольна група - 1,9±0,1 г/л, І основна - 1,3±0,1 г/л; ІІ група - 1,6±0,1 г/л; р<0,05).

Незважаючи на використання запропонованої методики, вміст ліпідів залишався достовірно зниженим у всіх групах, починаючи з 1 доби (контрольна група - 34,2±3,0 г/л, І основна - 17,4±1,3 г/л; ІІ група - 18,2±1,4 г/л; р<0,05), що зберігається і до 14 дня (контрольна група - 46,8±2,8 г/л, І основна - 26,4±2,2 г/л; ІІ група - 32,2±2,1 г/л; р<0,05).

Зміни вітамінного обміну носили аналогічний характер. Так, на 1 добу після розродження розходження між групами носили не достовірний характер. Починаючи з 3 дня на фоні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів відзначено достовірне зниження вмісту вітамінів С (р<0,05) і Е (р<0,05). У порівнянні з цим, в ІІ групі розходження щодо контрольної групи носили не достовірний характер. Вже на 3 день після пологів нами було відзначено достовірне зменшення досліджуваного параметра (контрольна група - 102,6±6,2 мкмоль/л; р<0,05, основна - 62,4±4,8 мкмоль/л; ІІ група - 67,4±4,8 мкмоль/л; р<0,05), що цілком збереглося і до 14 дня пуерперального періоду (контрольна група - 76,2±5,8 мкмоль/л; р<0,05, основна - 36,4±2,8 мкмоль/л ІІ група - 54,6±3,9 мкмоль/л; р<0,05).

Трохи іншу картину можна було спостерігати при оцінці вмісту вітаміну Е. Так, якщо на 1 добу після розродження достовірні розходження між групами цілком були відсутні, то починаючи з 3 доби в основній групі даний показник був достовірно нижче щодо контрольної групи, а саме: контрольна група - 2,7±0,2 мкмоль/л, основна - 2,1±0,1 мкмоль/л; ІІ група - 2,3±0,2 мкмоль/л, р<0,05, так і на 14 добу після розродження: контрольна група - 3,4±0,3 мкмоль/л, основна - 2,4±0,1 мкмоль/л; ІІ група - 3,0±0,3 мкмоль/л, р<0,05.

Особливий інтерес представляють дані про зміни вмісту основних класів імуноглобулінів у грудному молоці. Так, відповідно до отриманих нами результатів, вміст IgG був достовірно зниженим тільки в жінок, які багато народжували та отримували застосовану нами розроблену методику лікування на 1 добу, (р<0,05), при тому, що в жінок, які багато народжували та отримували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи розходження носили достовірний характер протягом усього досліджуваного періоду, (р<0,05). акушерське ускладнення фетоплацентарний щитоподібна

У порівнянні з цим, зміни з боку IgА носили більш виражений характер, що підтверджується достовірним зниженням досліджуваного параметра протягом всього досліджуваного періоду (р<0,05). На 1 добу достовірні розходження між контрольною групою та основною не були відсутні: контрольна група - 3,4±0,2 г/л; основна - 3,4±0,2 г/л; 3,3±0,2 г/л, проте у ІІ групі цей показник був нижчим - 2,2±0,2 г/л, р<0,05. Із 3 дня розходження здобували більш виражений характер (контрольна група - 1,8±0,1 г/л; основна - 0,7±0,04 г/л; ІІ група - 0,5±0,03 г/л, р<0,05) та зберігалися аж до розродження (контрольна група - 1,4±0,1 г/л; основна - 0,5±0,01 г/л; ІІ група - 0,4±0,01 г/л р<0,05).

Особливий інтерес представляють дані про зміни вмісту пролактину в плазмі крові. Відповідно до отриманих результатів, завдяки використанню запропонованої методики вдалося достовірно підвищити концентрацію пролактину у пацієнток ІІ групи з 1 дня (І група - 2671,4±114,6 нмоль/л до 3105,5±116,2 нмоль/л у ІІ групі; р<0,05) по 14 добу (І група - 3778,7±119,7 нмоль/л до 4292,7±116,4 нмоль/л у ІІ групі; р<0,05).

Наступним етапом нашого дослідження стало вивчення порівняльних аспектів тривалості лактації після пологів у обстежених жінок (табл. 9).

Таблиця 9. Тривалість лактації у обстежених жінок (%)

Показник (місяці)	Групи жінок
	І група, основна (n=90)	ІІ група, (n=90)	Контрольна група 2,3 (n=60)
До 1 міс.	7,0	5,0	2,0
1-3 міс.	34,0	12,0	4,0
4-5 міс.	33,0	23,0	5,0
6-7 міс.	7,0	32,0	6,0
8-9 міс.	4,03	13,0	36,0
10-12 міс.	3,0	3,0	4,0
> 12 міс.	2,0	2,0	3,0
Середня тривалість (міс.)	4,2±0,2	6,8±0,6	8,9±0,7

Середня тривалість лактації після пологів у жінок контрольної групи склала 8,9±0,7 місяців при тому, що у жінок, які багато народжували та отримували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи цей показник є у два рази нижчим і склав 4,2±0,2 місяці. Проте, відповідно до отриманих результатів, завдяки використанню запропонованої нами методики вдалося достовірно підвищити середню тривалість лактації після пологів у жінок ІІ групи до 6,8±0,6 місяців.