Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 616.155.194.8:618.3-06-08

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клініко-патогенетичні аспекти залізодефіцитної анемії у вагітних і оптимізація її лікування

14.01.01 - акушерство і гінекологія

Овчиннікова Ольга Володимирівна

Харків-2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: академік НАН України, доктор медичних наук, професор Грищенко Валентин Іванович

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Щербакова Валентина Василівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри акушерства і гінекології №1;

член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Камінський В?ячеслав Володимирович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (м. Київ), завідувач кафедри акушерства, гінекології та репродуктології.

Захист дисертації відбудеться «28» квітня 2011р о 13.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському національному медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, пр.Леніна,4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр.Леніна,4).

Автореферат розісланий «25» березня 2011р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук, професор В.В. Лазуренко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Залізодефіцитна анемія є актуальною медичною і соціальною проблемою, оскільки це захворювання призводить до погіршення якості життя вагітних, зниженню їх працездатності, викликає функціональні розлади органів і систем організму, обтяжує перебіг супутніх захворювань [В. І. Медвідь, 2002; В.В. Щербакова, 2002, В. К. Чайка, 2004].

Залізодефіцитна анемія впливає на перебіг гестаційного процесу, викликаючи недоношування вагітності, плацентарну дисфункцію, затримку внутрішньоутробного розвитку плода, підвищення частоти перинатальної патології [О.В. Грищенко, 2003; В.В. Камінський, 2005; L. H. Allen 2000]. Майже в половини дітей, народжених матерями з ЗДА, до кінця першого року життя діагностують анемію [Ю. С. Паращук, 2006].

За даними МОЗ України за останні 20 років частота ЗДА у вагітних зросла у 8 разів і складала в структурі всіх анемій 88,68% [Н.Я. Жилка, 2001; Б. М. Венцківський, 2004; С. М. Гайдукова, 2004; В.В. Камінський, 2008], у Харківській області частота анемій у вагітних дорівнює 58,7% [В. Г. Карпенко, 2001].

Відомо, що традиційна терапія ЗДА у вагітних в основному включає призначення залізовмісних препаратів протягом тривалого часу і нерідко супроводжується рецидивами захворювання.

Незважаючи на велику кількість досліджень етіопатогенезу і лікувально-профілактичних заходів при ЗДА, не відзначено тенденції до зниження частоти даної патології у вагітних, що вказує на актуальність дійсного дослідження і необхідність пошуку нових ефективних методів її лікування, які дозволять швидко одержати високі результати за короткий термін, не викликаючи ускладнень у матері і плода.

Існують дані про наявність імунологічних порушень у вагітних при ЗДА. Виявлено, що низький вміст заліза в організмі призводить до ослаблення імунної системи внаслідок зменшення насиченості тканин гранулоцитами і макрофагами, пригнічення фагоцитозу, зниження лімфоцитарної відповіді на стимуляцію антигенами, а також до утворення антитіл внаслідок низької активності ферментів білків, рецепторного апарата клітин, до складу яких входить залізо [В. П. Вдовиченко, 2000]. За даними А. Я. Сенчука (1993), І. A. Тихої (2002); В.В.Щербакової (2007) при ЗДА спостерігається патологічна активація системи гемостазу, яка виявляється у підвищенні коагуляційного потенціалу і розвитку субклінічної форми ДВЗ-синдрому.

Перспективним методом лікування ЗДА може бути високоефективний біокоректор широкого спектра дії Гемокорд, який є суспензією кріоконсервованих гемопоетичних і допоміжних клітин з кордової (пуповинної) крові в аутологічній плазмі, яка багата на біологічно активні речовини: монокіни, інтерлейкіни, інтерферон, ферменти, гормони, мікроелементи, амінокислоти і вітаміни [А. О. Цуцаєва, 2005].

Препарат Гемокорд розроблено в ІПКіК НАН України під керівництвом академіка В. І. Грищенка. Виробництво Гемокорду відповідає міжнародним стандартам якості, він сертифікований відповідно до рекомендацій EUROCORD і дозволений до клінічного застосування МОЗ України у 2000 р.

На даний час уже накопичено досвід успішного застосування препарату при анеміях різного генезу, цирозі печінки і хронічному гепатиті, хронічному лейкозі, гнійно-септичних післяопераційних ускладненнях, хронічній герпетичній інфекції, для покращення стану онкологічних хворих після хіміотерапії, а також для лікування запальних захворювань придатків матки та ін. [Д.И. Конько, 2004; П.А. Бездєтко, 2004; В.І. Грищенко, 2009].

Вищевикладене вказує на необхідність уточнення патогенезу ЗДА у вагітних, визначення ролі імунологічних факторів у цьому процесі та можливості використання препарату Гемокорд для лікування зазначеної патології, його вплив на організм матері і плода.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри акушерства і гінекології № 1 Харківського національного медичного університету «Розробка методів діагностики, лікування і профілактики в перинатальній охороні плода і при порушеннях репродуктивної функції» (№ державної реєстрації 0104U002231). Автором самостійно виконано фрагмент роботи щодо уточнення патогенезу та розробки нового способу лікування ЗДА у вагітних.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - підвищення ефективності лікування ЗДА у вагітних шляхом визначення клініко-патогенетичних особливостей та оптимізації її терапії з використанням препарату Гемокорд.

Для досягнення мети визначені наступні задачі:

1. На підставі даних проведеного клініко-лабораторного обстеження уточнити патогенетичні особливості розвитку ЗДА у вагітних.

2. Вивчити характер впливу препарату Гемокорд на процеси еритропоезу і метаболізму заліза у вагітних із ЗДА у порівнянні з традиційним лікуванням залізовмісними препаратами.

3. Провести порівняльний аналіз клініко-імунологічного статусу жінок, яких лікували традиційними методами, та жінок для лікування яких використовували комплексну терапію та Гемокорд.

4. Вивчити вплив препарату Гемокорд на подальший перебіг вагітності, пологів у жінок із ЗДА та на стан плоду і новонароджених.

5. Провести порівняльний аналіз клінічної ефективності застосування препарату Гемокорд і традиційних методів лікування ЗДА залізовмісними препаратами в залежності від ступеня тяжкості анемії.

6. Розробити показання, протипоказання, схему застосування препарату Гемокорд для лікування ЗДА у вагітних.

Об'єкт дослідження залізодефіцитна анемія у вагітних.

Предмет дослідження - імунологічні зміни у вагітних із ЗДА, лікування ЗДА у вагітних з використанням препарату Гемокорд, стан плоду та новонародженого

Методи дослідження: клінічні, гематологічні імунологічні, інструментальні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше на підставі проведених досліджень виявлені клініко-патогенетичного особливості перебігу, характер і роль імунологічних порушень у вагітних із ЗДА в залежності від ступеня тяжкості захворювання, що дозволило оптимізувати тактику лікування даного контингенту хворих.

Уперше теоретично обґрунтована доцільність застосування Гемокорду у вагітних із ЗДА, вивчені деякі аспекти механізму його дії. Виявлено позитивний вплив препарату на стан Т-клітинного імунітету, показники цитокинів (ІЛ-1,ІЛ-2, ІЛ-6, ФНПб та ін.).

Уперше для корекції гематологічних і імунних порушень у вагітних із ЗДА застосовано препарат Гемокорд, доведена його висока ефективність у складі комплексної терапії вагітних із ЗДА.

Уперше вивчено вплив препарату Гемокорд на перебіг вагітності, пологів, стан плоду і новонародженого, що дозволяє розширити можливості його застосування в акушерській практиці.

Практична значимість роботи. Доведено, що запропонований метод патогенетичної терапії з використанням препарату Гемокорд покращує імунний статус, сприяє підвищенню ефективності консервативного антианемічного лікування та зменшенню його тривалості, попереджає виникнення ускладнень і рецидивів у вагітних із ЗДА. Отримані клініко-лабораторні дані поширили і поглибили відомості про біологічні властивості і механізм клінічної дії препарату Гемокорд, дозволили оптимізувати контроль вагітності і пологів у даного контингенту хворих. Отримано Патент України № 64508А (16.02.2004, Бюл.№ 2) «Спосіб лікування вагітних із залізодефіцитними анеміями».

Результати проведених досліджень впроваджено в практику акушерських відділень КУОЗ СМКПБ №5 м. Харкова, КУОЗ Київського району ПБ №3 м. Харкова, медичного центру ДП Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України, міської клінічної лікарні №1 м. Івано-Франківська, Полтавської обласної клінічної лікарні ім.Н.В.Скліфосовського.

Матеріали дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі на кафедрах акушерства і гінекології Харківського національного медичного університету і Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок дисертанта. Автором самостійно проаналізовані джерела літератури щодо досліджуваної теми, виконаний інформаційно-патентний пошук дозволив визначити тему роботи, обґрунтувати мету, задачі і методологію наукового дослідження. Проведено клініко-лабораторне обстеження 128 вагітних, розроблено новий метод лікування ЗДА з застосуванням препарату Гемокорд. Особисто автором проаналізовано отримані результати і проводено їх статистичну обробку, обґрунтувані основні положення, сформулювані висновки і практичні рекомендації, підготовлені матеріали до публікації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи повідомлені на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених і фахівців «Від фундаментальних досліджень до медичної практики» (Харків, 2005); міжвузівській конференції молодих вчених і фахівців «Медицина третього тисячоліття» (Харків, 2009); Асоціації акушерів-гінекологів України (Київ, 2005, 2006, 2009); Міжнародному конгресі «Актуальні питання акушерства, гінекології і перинатології» (Судак, 2007, 2009, 2010); засіданнях Харківського наукового товариства акушерів-гінекологів (2007, 2008). Апробація роботи проведена на засіданні експертної ради з акушерства і гінекології Харківського національного медичного університету (Харків, 2011).

Публікації за темою дисертації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, з них 6 у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 3 статті і 2 тези у збірниках наукових конференцій. Отримано патент України на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 153 сторінках друкованого тексту і складається з введення, огляду літератури, розділу матеріалів та методів, 5 глав власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій. Бібліографічний опис включає 358 джерел літератури: 239 - вітчизняних і 119 закордонних (34 сторінки). Роботу ілюстровано 50 таблицями і 2 малюнками.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і вирішення задач було проведено комплексне клініко-лабораторне й інструментальне обстеження 128 жінок із строком вагітності 32-40 тижнів. Основну групу склали 98 вагітних із ЗДА різного ступеня тяжкості. Діагноз ЗДА і ступінь тяжкості захворювання визначалися відповідно до рекомендацій ВОЗ і Наказу МОЗ України № 782 від 29.12.2005. Контрольна група включала 30 здорових жінок, у яких перебіг вагітності був без ускладнень з нормальними гематологічними показниками.

При клінічному спостереженні вивчали результати загальноприйнятих клініко-лабораторних досліджень вагітних згідно з Наказом МОЗ України № 620 від 29.12.2003.

Гематологічні параметри оцінювали до і після лікування. При клінічному аналізі крові визначали еритроцити, гемоглобін, гематокрит, кольоровий показник, рівень лейкоцитів з лейкоцитарною формулою, ШОЕ. Систему гемостазу досліджували за допомогою реактивів фірми Simko-LTD (Львів). Біохімічні дослідження проводили на фотоелектричному концентраційному колориметрі КФК-2.

Спеціальні дослідження метаболізму заліза включали визначення концентрації в крові сироваткового заліза (СЗ), загальної залізозв'язуючої здатності сироватки крові (ЗЗЗС), латентної залізозв'язуючої здатності сироватки крові (ЛЗЗС), насичення трансферину залізом (% НТЗ), концентрації сироваткового феритину, трансферину. Показник СЗ визначали колориметричним методом з ферозином без депротеїнізації набором реагентів виробництва «Филисит діагностика» (Дніпропетровськ). Концентрацію феритину імунохімічним методом за допомогою набору реагентів «BioSystems» (Іспанія). ЗЗЗС методом імунохімічної абсорбції за допомогою набору реагентів «Cormay IBC» (Польща), ЛЗЗС як різницю між ЗЗЗС і СЗ.

Імунологічні дослідження периферичної крові включали визначення кількості Т-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів, В-лімфоцитів і природних кілерів (NК) за допомогою реакції непрямої поверхневої імунофлюоресценції з використанням МАТ до фенотипових маркерів: СД3+, СД4+, СД8+, СД19+, СД16+ («Сорбент-ЛТД», Москва). Крім того, обчислювали імунорегуляторний індекс (ІРІ) як співвідношення Т-хелперів/Т-супресорів, 0-клітин (залишок від 100% при обчисленні суми Т-та В-лімфоцитів у %) та лейкоцито-Т-клітинний індекс (ЛТІ) як відношення абсолютної кількості лейкоцитів периферичної крові до абсолютного вмісту Т-лімфоцитів.

Рівень ЦІК визначали спектрофотометричним методом, який грунтується на зміні величини світлового розсіювання внаслідок преципітації комплексу антиген-антитіло в 3,5%-му розчині ПЕГ.

Рівень імуноглобулінів основних класів G, A, M у сироватці крові досліджували методом простої радіальної імунодифузії за методом Manchini, який грунтується на імунологічному фенотипі преципітації.

Визначали фагоцитарну активність нейтрофілів методом завершеного фагоцитозу в прямому візуальному тесті, відносну кількість нейтрофілів, які фагоцитують, фагоцитарне число, індекс завершення фагоцитозу, бактерицидну активність нейтрофілів.

Для вивчення вмісту в периферичній крові цитокинів (ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-6), фактора некрозу пухлини (ФНПб) застосовували твердофазний імуноферментний аналіз (ELISA) з використанням наборів реагентів ТОВ «Протеїновий контур» (Санкт-Петербург).

Проводили динамічне спостереження за станом плода, вивчали перебіг пологового акту і післяпологового періоду, оцінювали стан новонародженого за шкалою Апгар і перебіг неонатального періоду.

Для ультразвукового дослідження плода використовували апарати «Aloka SSD-256» (лінійний датчик) і «1100-FLEXUS» (секторальний датчик). З 34-х тижнів вагітності визначали біофізичний профіль (БФП) плода за шкалою, запропонованою Manning і співавт. (1986). Антенатальна оцінка стана плоду здійснювалася за даними кардіотокографії (КТГ) [І. О. Макаров, 1997].

Для виконання поставлених задач вагітні з ЗДА були розділені на три клінічні групи в залежності від методу терапії. Першу клінічну групу склали 38 вагітних із ЗДА, які одержували традиційну протианемічну терапію (згідно з Наказом МОЗ України № 782 від 29.12.2005 р.) із призначенням залізовмісних препаратів, другу - 30 вагітних, яким призначали Гемокорд, третю - 30 вагітних, котрим призначалося комплексне лікування (традиційна терапія у поєднанні з Гемокордом).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за допомогою методів варіаційної статистики з використанням стандартного пакета програм Microsoft Excel і Statistica V6. Визначали середнє арифметичне «М», середнє квадратичне відхилення «у», середню помилку «m». Імовірність помилки спостережень (Р) визначали за допомогою таблиці критерію вірогідності Стьюдента (t). Різницю показників у групах вважали достовірною при значенні Р<0,05 та у тих випадках, коли імовірність відмінностей була більшою за 95%.

Результати обстеження та їх обговорення. Вік обстежених жінок коливався від 17 до 38 років. Середній вік вагітних із ЗДА склав 26,3±2,1 роки, здорових - 23,8±3,4 роки (Р>0,05).

У вагітних із ЗДА спостерігався досить високий відсоток загальносоматичної патології в порівнянні з контрольною групою, зокрема захворювання ШКТ (23,5%), щитовидної залози (9,2%), дихальної (11,1%) та сечовидільної систем (9,2%), що є істотним чинником ризику для розвитку ЗДА (Р<0,05).

При вивченні гінекологічного анамнезу виявлено, що запальні захворювання жіночих статевих органів спостерігалися в 24,5% жінок основної групи, порушення менструальної функції за типом гіперполіменореї - у 15,3%, ерозія шийки матки - у 12,3%, що свідчило про несприятливий фон, який передував вагітності (Р<0,05).

У жінок основної групи гестаційний термін прояву ЗДА коливався від 12 до 36 тижнів вагітності і складав в середньому 24,5±2,3 тижні.

У 42 (42,9%) хворих виявлено легкий ступінь ЗДА, 35 (35,7%) - середній, 21 (21,4%) - важкий. Важливим є той факт, що вік майже половини вагітних з легким (45,2%) і середнім ступенем (45,7%) ЗДА складав 21-25 років. Важкий ступінь ЗДА виявлявся частіше у вагітних старше 30 років (52,4%), що, очевидно, обумовлено паритетом. З огляду на паритет, виявлена перевага повторновагітних (80,4%) і повторнонароджуючих (57,1%) із середнім і важким ступенем ЗДА в порівнянні з показниками при легкому.

При аналізі соціальної структури вагітних із ЗДА встановлено, що легкий ступінь ЗДА частіше був у службовців (42,9%), домогосподарок (33,3%) і студенток (23,8%); середній - у домогосподарок (57,1%), а важкий - у робітниць (47,6%).

Легкий і середній ступені ЗДА переважно виявлено в міських жительок, а важкий - у сільських, що може бути пов'язане як з важкими фізичними навантаженнями, так і з пізнім звертанням до жіночої консультації та несвоєчасним початком терапії.

При аналізі перебігу вагітності встановлено, що вона ускладнилася раннім гестозом у 22 (52,4%) жінок з легким ступенем ЗДА, 12 (34,3%) - середнім і 8 (38,1%) - важким. Загроза переривання вагітності спостерігалася в 17 (40,5%) вагітних з легким ступенем ЗДА, 13 (37,2%) - середнім і 11 (52,4%) - важким, прееклампсія виявлялася у 5 (11,9%) з легким ступенем ЗДА, 10 (28,6%) - середнім та 13 (61,9%) - важким. Плацентарну дисфункцію виявлено в 36 (85,7%) жінок з легким, 29 (82,9%) - середнім і 20 (95,2%) - важким ступенем ЗДА.

При обстеженні стану внутрішньоутробного плода показник загальної оцінки БФП у вагітних з легким ступенем ЗДА склав 10,2±0,2 бали, вірогідно не відрізняючись від показника контрольної групи (11,8±0,1 бали). При середньому (8,6±0,3 бали) і особливо важкому ступені ЗДА (7,8±0,2 бали) загальний БФП був вірогідно знижений, в основному за даними обстеження за рахунок ступеня зрілості плаценти й обсягу навколоплідних вод. Також звертає на себе увагу зменшення рухової активності, дихальних рухів і тонусу плода, особливо при важкому ступені ЗДА.

Аналізуючи результати КТГ, особливо несприятливим для плода варто вважати відсутність реакції ЧСС на ворушіння плода, зниження частоти й амплітуди спонтанних акцелерацій, тим більше при середньому і важкому ступенях. Наявність пізніх децелерацій також є істотною особливістю КТГ у вагітних з важким ступенем ЗДА. Сумарна оцінка КТГ склала при легкому ступені 8,1±0,2 бали, середньому - 6,8±0,3 бали, важкому - 4,6±0,2 бали, що вказує на значні порушення стану плода при ЗДА.

Обстежені вагітні з ЗДА скаржилися на загальну слабкість (62%), стомлюваність (48%), головний біль (26%), сонливість (18%), зміни смаку (8%), задишку при фізичному навантаженні (28%), м'язову слабкість (16%), підвищений тонус матки (39%), посилене ворушіння плода (36%).

Рівень гемоглобіну в жінок основної групи в середньому дорівнював 91,6±4,3 г/л. Абсолютна кількість еритроцитів і тромбоцитів у них склала 2,9±0,3•10¹²/л і 188,1±9,6•10⁹/л відповідно, ШОЕ 15,5±3,8 мм/ч. Кольоровий показник у вагітних із ЗДА в середньому склав 0,76±0,08, гематокрит - 0,27±0,03, що вірогідно відрізнялось від контрольної групи (Р<0,05).

Серед біохімічних параметрів при ЗДА вірогідно змінювався тільки рівень загального білка, особливо при середньому (53,5±2,9 г/л) і важкому (48,9±3,4 г/л) ступенях. Отриманий результат відповідає даним літератури про часте сполучення гіпопротеїнемії з дефіцитом заліза, оскільки продукти багаті на білок містять більшу кількість заліза, яке легко засвоюється і збільшують всмоктуваність мікроелементів із продуктів рослинного походження.

При порівняльному аналізі результатів згортальної системи крові виявлено достовірне зниження вмісту тромбоцитів при середньому (192,2±21,8х10³/мл) і важкому (155,3±32,4х10і/мл) ступенях ЗДА в порівнянні з контрольною групою (Р<0,05).

Оскільки основними показниками ступеня тяжкості й ефективності лікування ЗДА є дані метаболізму заліза в організмі вагітної, важливий той факт, що рівень вмісту сироваткового заліза і феритину знижувався пропорційно ступеню тяжкості ЗДА, це підтверджує їхню діагностичну важливість при визначенні ранніх ознак розвитку ЗДА. Підвищення ЗЗЗС, ЛЗЗС і трансферину може вказувати на інтенсифікацію процесів транспорту заліза в організмі вагітних, страждаючих на ЗДА.

При аналізі результатів імунологічного обстеження виявлено, що при ЗДА збільшується рівень лейкоцитів, особливо при середньому (8,70±0,32х10⁹/л) і важкому (11,2±0,7х10⁹/л) ступені тяжкості ЗДА. Зниження вмісту лімфоцитів у периферичній крові виявлено тільки при легкому ступені (24,2±0,4%) ЗДА.

При вивченні показників клітинного імунітету у вагітних із ЗДА було виявлено достовірне зниження відносної кількості Т-лімфоцитів (СД3+) до 52,3±1,1% при середньому ступені і до 49,8±2,4% при важкому. Вміст Т-хелперів (СД4+) також був вірогідно знижений при середньому (29,8±1,3%) і важкому (26,5±1,6%) ступенях ЗДА. Рівень Т-супресорів (СД8+) вірогідно знижувався тільки при важкому ступені ЗДА (18,6±1,3%) у порівнянні з контрольною групою. Вказані зміни Т-лімфоцитів можуть указувати на пригнічення Т-клітинної ланки імунітету.

При вивченні гуморального імунітету зниження В-лімфоцитів було виявлено тільки при важкому ступені ЗДА (7,1±0,8%). NК-клітини також зменшувалися при середньому (12,7±1,1%) і важкому (12,7±1,1%) ступенях ЗДА. Відзначалося достовірне підвищення ЛТІ при ЗДА, незалежно від ступеня тяжкості.

Також звертало на себе увагу зниження майже в 1,5 рази рівня імуноглобулінів Ig (7,9±0,6 г/л) і IgА (1,7±0,3 г/л) у порівнянні з контрольними показниками (Р<0,05). Рівень ЦІК вірогідно підвищувався при важкому ступені ЗДА до 69,8±3,7 ум. од.

Досліджувались показники фагоцитарної активності нейтрофілів периферичної крові. Відносна кількість фагоцитуючих нейтрофілів підвищувалася при середньому (92,8±2,4%) і важкому ступенях (96,5±3,6%). Фагоцитарне число, яке характеризує поглинальну активність нейтрофілів, у жінок з важким ступенем ЗДА складало 5,6±0,6 ум. од. Індекс завершення фагоцитозу, який характеризує перетравлюючу здатність нейтрофілів периферичної крові, при важкому ступені ЗДА знижувався до 0,82±0,06 ум. од.

Цитокіновий профіль при ЗДА характеризувався підвищенням ІЛ-1 (65,6±2,1 пг/мл), ІЛ-2 (6,7±0,6 пг/мл) і ФНПб (58,4±2,8 пг/мл) особливо у важких випадках.

Таким чином, у результаті обстеження вагітних, які страждають ЗДА, були виявлені основні ланки патогенезу ЗДА і їхні клініко-лабораторні прояви.

При аналізі перебігу спонтанних пологів несвоєчасне вилиття навколоплідних вод відзначалося в 40,8%, аномалії пологової діяльності, зокрема слабкість, спостерігалися переважно у вагітних при середньому і важкому ступені ЗДА. Кровотечі в пологах і ранньому післяпологовому періоді відзначені в 17 (17,4%) вагітних із ЗДА (Р<0,05).

При оцінці стану новонароджених було встановлено, що в задовільному стані (8-10 балів за шкалою Апгар) народилося 39 (39,8%) дітей, у стані середньої тяжкості (7 і менше балів за шкалою Апгар) - 59 (60,2%). Затримка розвитку плода спостерігалася в 18 новонароджених (18,4%), переважно це діти від жінок з важким ступенем ЗДА. Ранній неонатальний період ускладнився аспіраційним синдромом - у 4 (4,1%), кон'югаційною жовтяницею 15 (15,3%), СДР - 8 (8,2%). У 37 (37,8%) новонароджених виявлена анемія, причому практично усі від матерів з важким ступенем ЗДА і половина від матерів із середнім ступенем ЗДА. Встановлено, що в 94 породілей (95,9%) післяпологовий період протікав без ускладнень, у 4 (4,1%) відзначалися явища післяпологового метроендометриту (Р<0,05).

При порівняльному аналізі в клінічних груп було виявлено, що тільки на 7-10 добу після проведення традиційної терапії відзначалися покращення загального стану, зникнення запаморочення, слабкості, задишки (55,3%); зникнення тахікардії і блідість шкіряних покровів (42,1%) вагітних. У 23,7 % відзначалося покращення стану шкіри, волосся і нігтів. Однак при контролі гематологічних показників через 3-4 тижні після лікування ефективність терапії виявлена тільки в 23,7%, а у решти 76,3% пацієнток анемія прогресувала.

Уже на другу добу після проведення лікування препаратом Гемокорд у 26 вагітних (86,7%) відзначалося покращення загального стану, зменшувалася блідість, слабкість, тахікардія, тахіпное, запаморочення, підвищувався загальний тонус організму (Р<0,05). Через 3-4 тижні (23,8±4,2 доби) ефективність проведеної терапії зберігалася в 70% вагітних даної групи.

На 3-5 добу після комплексного лікування в 28 вагітних (93,3%) відзначалося покращення загального стану, зменшувалися блідість, слабість, тахікардія, тахіпное (Р<0,05). Отримані результати зберігалися протягом 3-4 тижнів після лікування.

Вивчаючи результати гематологічного обстеження вагітних із ЗДА після традиційного лікування, було виявлено, що рівень гемоглобіну в середньому підвищувався на 8-10 г/л, досягаючи при легкому ступені 115,4±5,7 г/л, середньому - 98,5±2,8 г/л, важкому - 81,9±3,6 г/л, однак достовірної різниці до і після лікування отримано не було. До того ж традиційне лікування не мало бажаного ефекту щодо підвищення абсолютної кількості еритроцитів, кольорового показника, гематокриту, особливо при середньому і важкому ступенях ЗДА. Через 3-4 тижні після лікування динаміка ферокінетичних параметрів мала односпрямований характер у бік погіршення показників, незмінним залишався тільки рівень сироваткового заліза. Зниження сироваткового феритину свідчило про збіднення депо іонами заліза, негативний баланс заліза в організмі, який супроводжується споживанням його запасів.

Аналізуючи гематологічні показники у вагітних із ЗДА після лікування препаратом Гемокорд, була виявлена достовірна позитивна динаміка гемограм. Уже на 3-ю добу після введення препарату рівень гемоглобіну в середньому підвищувався на 25%, досягаючи при легкому ступені 135,4±3,7 г/л, середньому - 118,3±2,9 г/л, важкому - 101,4±2,7 г/л (Р<0,05). Крім того, збільшувалася кількість еритроцитів при легкому ступені до 3,8±0,1•10¹²/л, середньому - 3,5±0,3•10¹²/л, важкому - 3,0±0,2•10¹²/л. Позитивно змінювалися рівень гематокриту, кольоровий показник, трохи знижувалася ШОЕ. Необхідно враховувати, що рівень гемоглобіну, еритроцитів і гематокриту досягав контрольних значень не тільки при легкому, але й при середньому ступені ЗДА. Абсолютна кількість еритроцитів, кольоровий показник, гематокрит при важкому ступені після лікування Гемокордом відповідали показникам при легкому ступені ЗДА, вірогідно відрізняючись від початкових показників (Р<0,05). Контроль гематологічних показників через 3-4 тижні після лікування продемонстрував ефективність терапії в 63,3%, у решти пацієнток анемія прогресувала.

Гематологічні показники у вагітних із ЗДА, які одержували комплексне лікування, мали достовірну позитивну динаміку майже за всіма показниками гемограм, і надалі зберігалися протягом 2-3 тижнів, особливо рівень гемоглобіну, який вірогідно (Р<0,05) підвищувався не тільки при легкому (137,8±5,4 г/л), але й при середньому (127,4±3,1 г/л) і важкому (119,7±2,2 г/л) ступенях ЗДА. Також вірогідно збільшувалася кількість еритроцитів (при легкому ступені - 3,9±0,1•10¹²/л, середньому - 3,7±0,2•10¹²/л, важкому 3,4±0,2•10¹²/л), кольоровий показник (при легкому - 0,93±0,03, середньому - 0,91±0,02, важкому - 0,90±0,03), рівень гематокриту (при легкому - 0,36±0,05, середньому - 0,33±0,01, важкому - 0,32±0,01).

При вивченні біохімічних параметрів крові у вагітних із ЗДА, які одержували традиційне лікування або монотерапію Гемокордом, нами не виявлено нормалізації рівня загального білка, що вірогідно знижувався при зазначеній патології (Р>0,05). У той же час після комплексного лікування виявлено достовірне підвищення рівня загального білка до контрольних значень навіть у групі з важкою формою ЗДА (Р<0,05).

Виявлено достовірне зниження вмісту тромбоцитів при середньому (192,2±21,8х10і/л) і важкому (155,3±32,4 10і/л) ступенях ЗДА в порівнянні з контрольною групою (Р<0,05), однак, проведення традиційного лікування позитивно не впливало на гемостазіологічні показники вагітних із ЗДА. У той же час звертають виявлені достовірне підвищення вмісту тромбоцитів і нормалізація інших гемостазіологічних показників після лікування препаратом Гемокорд (Р<0,05), особливо при середньому і важкому ступенях ЗДА, які практично досягли показників контрольної групи, що вкрай важливе для вагітних напередодні пологів. Аналогічну, але ще більш виражену дію має і комплексна терапія.

Аналізуючи показники обміну заліза в організмі вагітних, які страждають на ЗДА, було виявлено, що після традиційного лікування підвищувалися показники вмісту сироваткового заліза (при легкому - 14,3±0,8 мкмоль/л, середньому - 12,4±0,6 мкмоль/л, важкому - 9,1±0,5 мкмоль/л), феритину (при легкому - 15,5±3,4 мкг/л, середньому - 13,7±2,2 мкг/л, важкому - 11,8±3,7 мкг/л), спостерігалося зниження ЗЗЗС (при легкому - 73,4±2,1 мкмоль/л, середньому - 79,5±2,9 мкмоль/л, важкому - 84,3±3,3 мкмоль/л), ЛЗЗС (при легкому - 65,2±4,9 мкмоль/л, середньому - 69,3±3,8 мкмоль/л, важкому - 71,2±4,1 мкмоль/л), однак контрольних показників після лікування вони не досягали, що вказує на недостатню ефективність лікування.

На відміну від традиційної терапії, після застосування Гемокорду вірогідно підвищувалися в 1,5-2 рази показники вмісту сироваткового заліза (при легкому ступені - до 13,5±0,6 мкмоль/л, середньому - до 11,8±0,3 мкмоль/л, важкому - 10,2±0,4 мкмоль/л), сироваткового феритину (при легкому - 17,7±1,4 мкг/л, середньому - 16,2±1,1 мкг/л, важкому - 14,9±1,5 мкг/л) і насичення феритином заліза (при легкому - 25,7±2,4%, середньому - 22,4±1,8%, важкому - 18,6±1,1%), знижувалася ЛЗЗС. Важливим є той факт, що ці зміни відбувалися, насамперед, при середньому і важкому ступені ЗДА, що особливо важливо для досягнення швидкої й ефективної терапії. Через 2-3 тижні після лікування динаміка ферокінетичних параметрів погіршилася, особливо це стосувалося рівня феритину і сироваткового заліза (повернення до початкових показників).

Після комплексного лікування в 2-2,5 рази підвищувалися показники вмісту СЗ (при легкому - 17,6±0,7 мкмоль/л, середньому - 15,2±0,6 мкмоль/л, важкому ступені - 14,3±0,4 мкмоль/л), сироваткового феритину (при легкому - 18,9±1,2 мкг/л, середньому - 17,6±1,3 мкг/л, важкому ступені - 17,1±1,6 мкг/л) і насичення феритином заліза (при легкому - 30,4±2,6%, середньому - 29,1±1,9%, важкому ступені - 26,6±2,2%), знижувалася ЗЗЗС (при легкому - 66,5±1,9 мкмоль/л, середньому - 67,1±2,3 мкмоль/л, важкому - 68,1±2,2 мкмоль/л) і ЛЗЗС (при легкому 51,5±2,1 мкмоль/л, середньому - 55,2±1,9 мкмоль/л, важкому ступені - 58,4±3,2 мкмоль/л) практично до контрольних показників і зберігалися на цьому рівні протягом 2-3 тижнів.

Важливо, що традиційне лікування практично не покращувало імунологічні показники вагітних із ЗДА, тобто залізовмісні препарати позитивно не впливали на імунологічний статус вагітних.

При лікуванні ЗДА препаратом Гемокорд виявлено, що рівень лейкоцитів відповідав контрольним значенням, особливо при легкому і середньому ступенях тяжкості захворювання. Крім того, виявлено збільшення процентного вмісту лімфоцитів до нормальних показників у периферичній крові жінок, які страждають на ЗДА й одержували інфузію препарату Гемокорд, незалежно від ступеня важкості захворювання.

При вивченні імунологічних показників у вагітних із ЗДА після лікування Гемокордом було виявлено достовірне збільшення відносної кількості Т-лімфоцитів (СД3+), Т-хелперів (СД4+) і Т-супресорів (СД8+) до контрольних показників. Представлені зміни Т-лімфоцитів можуть указувати на стимуляцію Т-клітинної ланки імунітету препаратом Гемокорд, особливо Т-хелперів (СД4+).

Крім того, відзначалися нормалізація рівня В-лімфоцитів і достовірне підвищення вмісту NК-клітин, особливо при важкому ступені ЗДА (17,91,2%).

Важливим є факт достовірного зниження ЛТІ після застосування Гемокорду до контрольних цифр незалежно від ступеня тяжкості ЗДА.

Крім того, виявлено стимулюючий вплив Гемокорду на рівень імуноглобулінів, особливо Ig (9,4±0,3 г/л).

Рівень ЦІК після лікування вірогідно знижувався при важкому ступені ЗДА (53,5±1,4 ум.од.). Також відбувалася зміна показників, які характеризують фагоцитарну активність нейтрофілів периферичної крові, зокрема підвищення відносної кількості фагоцитуючих нейтрофілів, індексу завершення фагоцитозу.

Цитокіновий профіль після інфузії Гемокорду характеризувався зниженням ІЛ-1 (53,9±1,3 пг/мл), ІЛ-2 (4,8±0,4 пг/мл), ФНПб (37,4±1,9 пг/мл) та підвищенням вмісту ІЛ-6 (6,1±0,2 пг/мл) (Р<0,05).

Таким чином, лікування препаратом Гемокорд позитивно впливає на імунологічні показники вагітних із ЗДА, особливо при важкому перебігу захворювання, що важливо для подальшого плину вагітності і пологів. Через 2-3 тижні після лікування імунологічні показники зберігалися на колишньому рівні.

При комплексному лікуванні ЗДА виявлено достовірне покращення більшості імунологічних показників (Р<0,05), зокрема збільшення відносної кількості Т-лімфоцитів (СД3+), Т-хелперів (СД4+) і Т-супресорів (СД8+) до контрольних цифр, нормалізація ІРІ, ЛТІ, NК-клітин, імуноглобулінів. Під впливом комплексного лікування вірогідно знижувався рівень ЦІК, спостерігалося підвищення відносної кількості фагоцитуючих нейтрофілів, індексу завершення фагоцитозу.

Цитокіновий профіль після комплексної терапії характеризувався зниженням ІЛ-1 (53,9±1,3 пг/мл), ІЛ-2 (4,8±0,4 пг/мл), ФНПб (37,4±1,9 пг/мл), підвищенням вмісту ІЛ-6 (6,1±0,2 пг/мл) (Р<0,05).

Таким чином, проведення комплексного лікування позитивно впливає на імунологічні показники вагітних із ЗДА, можливо це обумовлено дією Гемокорду. Гемопоетичні клітини, які містяться в препараті, потрапляючи в організм вагітної, продовжують поділятися, продукувати активні речовини і за дуже короткий час відновлюють функцію ушкодженого органа чи системи, опосередковано впливають на функцію імунної системи, ріст і розвиток плода. Застосування залізовмісних препаратів у комплексній терапії, очевидно, підсилює гемостимулюючі властивості Гемокорду.

З метою уточнення впливу різних видів лікування ЗДА проведено обстеження стану внутрішньоутробного плода (БФП, КТГ) і отримані наступні результати.

Традиційне лікування достовірно не покращило показники БФП, незважаючи на деяке підвищення балів (РРП, РАП, ТП), особливо при важкому перебігу ЗДА. При загальній оцінці БФП у вагітних з легким ступенем ЗДА він склав 10,5±0,2 бали і вірогідно не відрізнявся від показників до лікування (10,2±0,2 бали). Також загальний БФП після традиційного лікування залишався зниженим у порівнянні з контрольними показниками при середньому (8,8±0,3 бали) і особливо важкому (8,0±0,2 бали) ступенях ЗДА.

Лікування препаратом Гемокорд покращило показники БФП незалежно від ступеня тяжкості ЗДА (при легкому - 11,5±0,3 бали, середньому - 10,1±0,3 бали, важкому - 9,8±0,2 бали). Відзначено достовірне збільшення кількості балів таких параметрів, як НСТ, РРП, РАП, ТП, це свідчить про позитивний вплив запропонованого лікування на стан внутрішньоутробного плода. Даний ефект може бути обумовлений покращенням стану фетоплацентарного комплексу за рахунок покращення переносу кисню фетальним гемоглобіном, який міститься у Гемокорді.

Комплексне лікування достовірно підвищило показники БФП (при легкому - 11,9±0,2 бали, середньому - 11,6±0,3 бали, важкому - 11,2±0,2 бали) за рахунок збільшення кількості балів таких параметрів, як НСТ, РРП, РАП, ТП, це свідчить про найбільш ефективну дію комплексної терапії на стан внутрішньоутробного плода.

Аналіз показників КТГ після традиційного лікування виявив відсутність реакції ЧСС на ворушіння плода, зменшення частоти й амплітуди спонтанних акцелерацій, особливо при середньому і важкому ступенях ЗДА. Пізні децелерації зберігалися після проведеного лікування, навіть при легкому ступені ЗДА. Сумарна оцінка КТГ після традиційного лікування декілька покращилася, особливо при легкому ступені (9,5±0,4 бали), залишаючись низькою при середньому (7,1±0,2 бали) і важкому (5,2±0,3 бали), що вказує на її недостатній вплив на стан плода.

Після лікування Гемокордом відзначені нормалізація базальної ЧСС, підвищення частоти й амплітуди спонтанних акцелерацій, особливо при середньому і важкому ступенях ЗДА. Звертає на себе увагу зниження частоти і зменшення глибини пізніх децелерацій. Сумарна оцінка КТГ після лікування Гемокордом значно покращилася, складаючи при легкому ступені 9,9±0,3 бали, середньому - 8,7±0,2 бали і важкому - 7,9±0,3 бали, що вказує на його певний позитивний вплив на стан плода.

У результаті комплексного лікування відзначені нормалізація базальної ЧСС, підвищення частоти й амплітуди спонтанних акцелерацій, зниження частоти і зменшення глибини пізніх децелерацій, а в деяких випадках - їх зникнення. Сумарна оцінка КТГ після комплексного лікування значно покращилася, складаючи при легкому ступені 9,9±0,5 бали, при середньому - 9,1±0,3 бали і важкому - 8,8±0,2 бали, що вказує на нормалізацію стану плода і вірогідно вище, ніж при традиційному лікуванні чи терапії з застосуванням Гемокорду (Р<0,05).

Аналізуючи плин пологів у вагітних із ЗДА після традиційного лікування, було виявлено, що через природні родові шляхи пологи відбулися у 33 (86,8%) жінок, після лікування Гемокордом - 27 (90%), при комплексному лікуванні - 28 (93,3%). Несвоєчасний вилив навколоплідних вод відзначався у 25 (65,8%) породіль, які одержували традиційну терапію, 10 (33,3%) - після лікування Гемокордом, 5 (16,6%) - після комплексної терапії (Р<0,05). Аномалії родової діяльності, зокрема родова слабкість, спостерігалися в 23 (60,5%) вагітних, що одержували традиційне лікування, 5 (16,6%) - після лікування Гемокордом і 3 (10%) - після комплексної терапії (Р<0,05). Травми шийки матки, піхви і промежини відзначалися в 28 (73,7%) породіль після традиційного лікування, 9 (30%) - після введення Гемокорду й 6 (20%) - після комплексної терапії. Кровотечі при пологах і в ранньому післяпологовому періоді відзначені в 7 (18,4%) вагітних із ЗДА, що одержували традиційну терапію, 2 (6,6%) - після лікування Гемокордом і 3 (9,9%) - після комплексного лікування) (Р<0,05).

Народилося 98 дітей із середньою вагою 3100±150 г, ростом 50,6±0,9 см, їх вага коливалася від 2600 до 3900 г. При оцінці стану новонароджених встановлено, що після традиційної терапії в задовільному стані (8-10 балів за шкалою Апгар) було 36,8% дітей, після лікування Гемокордом у задовільному стані - 73,3%; після комплексної терапії - 83,3 % (Р<0,05). У результаті комплексної терапії ЗДА відзначено зниження частоти затримки розвитку плода у 2,4 рази, кон'югаційної жовтяниці - 3,2, СДР - 2,8. У 39,5% новонароджених, матері яких одержували лікувалися залізовмісними препаратами, виявлено анемію. У жінок, лікування яких здійснювалося за допомогою препарату Гемокорд, анемію у новонароджених встановлено в 2 рази менше (16,7%). При проведенні комплексного лікування анемію у новонароджених не виявлено (Р<0,05). При аналізі післяпологового періоду встановлено, що у жінок, які отримали комплексне лікування ЗДА, післяпологовий період протікав без ускладнень.

Таким чином, проведений аналіз гематологічних, біохімічних, гемостазіологічних, імунологічних показників, перебігу вагітності, пологів і післяпологового періоду вказує на високу ефективність застосування препарату Гемокорд у складі комплексної терапії ЗДА та його безпеку як для матері, так і для плода.

вагітна залізодефіцитний анемія гемокорд

Висновки

У дисертації представлене теоретичне обґрунтування й нове вирішення актуального завдання сучасного акушерства, яке спрямоване на підвищення ефективності лікування ЗДА у вагітних за рахунок уточнення деяких ланок патогенезу, обґрунтування і розробки нового методу лікування ЗДА з використанням препарату Гемокорд, визначення впливу Гемокорду на організм матері і плоду.

1. Патогенетичні особливості розвитку залізодефіцитної анемії у вагітних обумовлені як зміною обміну заліза, так і зниженням імунологічної реактивності організму. У вагітних із залізодефіцитною анемією має місце імунодефіцит, який виражається в достовірному зниженні загальних лімфоцитів (24,2±0,4%), CD3+ (52,3±1,1%), CD4+ (29,8±1,3%), CD19+ (7,1±0,8%), NК-клітин (12,7±1,1%), підвищенні ЛТІ (13,6±1,1%), ЦІК (69,8±3,7 ум. од.) та кількості фагоцитуючих нейтрофілів (96,5±3,7%).

2. Залізодефіцитна анемія у вагітних призводить не тільки до погіршення клінічних і гематологічних показників, але й до виражених змін інтерлейкінового профілю (підвищення вмісту ІЛ-1 (65,6±2,1 пкг/мл), ІЛ-2 (6,7±0,6 пкг/мл), ФНПб (58,4±2,8 пкг/мл). Зміни імунологічної реактивності організму жінок, які страждають на залізодефіцитну анемію, обумовлюють необхідність не тільки усунення дефіциту заліза, а й проведення адекватної імунокоригуючої терапії.

3. Застосування препарату Гемокорд впливає на процеси еритропоезу і метаболізму заліза, вірогідно підвищуючи вже на 3-ю добу після введення, на відміну від традиційного лікування, рівень гемоглобіну, еритроцитів, гематокриту в середньому на 25-30%, сироваткового заліза, феритину і сприяє насиченню феритином заліза в 1,7-1,8 рази.

4. Вивчення динаміки імунологічних показників у вагітних, які лікувалися препаратом Гемокорд, свідчить про істотне підвищення відносної кількості Т-лімфоцитів (СД3+), Т-хелперів (СД4+) і Т-супресорів (СД8+) до контрольних показників; нормалізацію ІРІ, ЛТІ, NК-клітин, ЦІК, кількості фагоцитуючих нейтрофілів, індексу завершення фагоцитозу. Цитокіновий профіль після інфузії Гемокорду характеризувався зниженням ІЛ-1 (53,9±1,3 пг/мл), ІЛ-2 (4,8±0,4 пг/мл), ФНПб (37,4±1,9 пг/мл) та підвищенням вмісту ІЛ-6 (6,1±0,2 пг/мл).

5. Застосування препарату Гемокорд вагітним із ЗДА істотно скорочує терміни лікування, зменшує кількість рецидивів, вірогідно сприяє зменшенню ускладнень вагітності і пологів, покращує стан внутрішньоутробного плода, зменшує захворюваність новонароджених, сприятливо впливає на перебіг післяпологового періоду.

6. Традиційна терапія залізовмісними препаратами покращує клінічний стан вагітних усього в 55,3% випадків, але не забезпечує імунологічного видужання, тобто призводить до рецидивів захворювання і його переходу в хронічний процес, ускладнень під час вагітності і пологів та народженню дітей з ознаками анемізації. Введення препарату Гемокорд є ефективним імунокоригуючим терапевтичним методом лікування ЗДА у вагітних, незалежно від ступеня тяжкості захворювання, ефективність такого методу складає 86,7%. Використання Гемокорду в складі комплексної антианемічної терапії дозволяє покращити результати лікування вагітних із ЗДА та забезпечує більш швидке, повне і стійке одужання (93,3%).

7. Використання препарату Гемокорд у складі комплексного лікування ЗДА у вагітних може бути рекомендовано для застосування в акушерській практиці як сучасний, ефективний та швидкий метод, який не викликає ускладнень у матері і плода.

Практичні рекомендації

1. При обстеженні вагітних з ЗДА, крім визначення гематологічних показників, необхідно виявляти особливості імунологічного статусу, зокрема вміст Т- і В-лімфоцитів (СД3+, СД4+, СД16+, СД19+), цитокинів (ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-6, ФНПб), імуноглобулінів у периферичній крові.

2. Для підвищення ефективності лікування ЗДА у вагітних при комплексній терапії доцільно використовувати препарат Гемокорд для якого властива гемостимулююча і імунокоригуюча дія.

3. Препарат Гемокорд підбирають в залежності від групи крові і резус-фактора, тому перед його введенням у вагітної перевіряють групу крові і Rh-належність. Протипоказанням до введення Гемокорду є підвищення температури тіла у вагітної.

4. Препарат Гемокорд доставляють в клініку в контейнерах по 1-2 мл у рідкому азоті при - 196єС. Безпосередньо перед застосуванням контейнер виймають з ємкості з рідким азотом і занурюють у водяну баню з температурою 40єС на 1-2 хв. Після цього препарат готовий до застосування. Час між розморожуванням і введенням препарату не повинний перевищувати 2 годин 30 хв. Суспензію з контейнера набирають у стерильний шприц, розводять 50-60 мл 0,9%-го фізіологічного розчину з температурою 36єС у стерильних флаконах об'ємом 100 мл і вводять внутрішньовенно крапельно. Обов'язково проводять пробу на біологічну сумісність, при відсутності у вагітної реакції на введення біологічного препарату вводять останню кількість Гемокорду. Після закінчення трансфузії через систему додатково вводять 30-50 мл фізіологічного розчину з метою найбільш повного використання препарату.

5. Найбільшу ефективність препарату Гемокорд виявлено при проведенні комплексної антианемічної терапії, особливо для лікування важкого ступеня ЗДА, у таких випадках його вводять одноразово на фоні прийому залізовмісних препаратів.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Использование криоконсервированной пуповинной крови в лечении железодефицитной анемии беременных / [Овчинникова О. В., Бондаренко И. А., Мерцалова О. В., Антонян М. И.] // Проблемы криобиологии. - 2008. - Том 18, №3. - С. 361-363 (дисертантом проведено набір матеріалу, аналіз та узагальнення результатів).

2. Новые подходы к профилактике аномалий родовой деятельности у беременных с железодефицитной анемией/ [Овчинникова О. В., Щедров А. А., Горбатовская Э. В., Сухина Н. П.] // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. Труды КГМУ им. С.И.Георгиевского. - 2009. - Том 145, Часть 2. - С. 310-312 (дисертантом проведені клінічні спостереження, інструментальне обстеження, зроблено висновки).

3. Овчинникова О. В. Железодефицитная анемия у беременных: новые подходы к лечению/ О. В. Овчинникова, О. В. Мерцалова, М. И. Антонян // Международный медицинский журнал. - 2010. -Том 16. - №3 (63). - С. 56-63 (дисертантом розроблено метод лікування, проведені клініко-лабораторні дослідження).

4. Прогнозирование и профилактика перенашивания беременности у женщин высокого риска / [Овчинникова О. В., Стаселович Л. Ю., Пятикоп О. В., Щедров А. А., Антонян М. И., Мерцалова О. В.] // Медицина и... - 2009. - №1 (23). - С. 21-23 (автором проведено набор матеріалу, статистичний аналіз).

5. Овчинникова О. В. Прогнозування слабості родової діяльності у вагітних із залізодефіцитною анемією/ О. В. Овчинникова, А. А. Щедров, Э. Г. Горбатовская// Проблеми, досягнення і перспективи розвитку медико-біологічних наук і практичної охорони здоров'я. Праці КГМУ ім. С.И.Георгіївського. - 2007. - Том 143, Часть 3. - С. 258-259 (дисертантом проведені клінічні спостереження, інструментальне обстеження, зроблені висновки).

6. Клинико-патогенетические аспекты железодефицитных анемий у беременных и оптимизация их лечения / [Овчинникова О. В., Грищенко В. И., Моргулян В. Б., Горбатовская Э. В., Сухина Н. П.] // - Проблеми, досягнення і перспективи розвитку медико-біологічних наук і практичної охорони здоров'я. Праці КГМУ ім. С.И.Георгіївського. - 2010. - Том 148, Часть 3. - С. 129-132. (дисертантом проведені клінічні спостереження, зроблені висновки).

7. Овчинникова О. В. До питання оптимізації лікування залізодефіцитної анемії у вагітних / О. В. Овчинникова //Збірник наук. праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - Київ: «Інтермед», 2005. - С. 314-317.

8. Лікування залізодефіцитної анемії у вагітних з ендокринною патологією / [Овчиннікова О. В., Питько В. А., Ткачов О. І., Бондаренко І. А., Матвієнко И. В.] // Збірник наук. праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - Київ: «Інтермед», 2006. - С. 540-543 (дисертантом запропонований новий метод лікування, проведений статистичний аналіз, зроблені висновки).

9. Овчиннікова О. В. Сучасні підходи до лікування вагітних із залізодефіцитною анемією / О. В. Овчиннікова, А. О. Щедров, В. Б. Моргулян // Збірник наук.праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - Київ: «Інтермед», 2009. - С.418-421 (дисертантом проведене клініко-інструментальне обстеження, розроблена схема лікування, проведений статистичний аналіз).

10. Патент України. Спосіб лікування вагітних із залізодефіцитними анеміями / Овчиннікова О. В., Грищенко В. І., Лазуренко В. В. - № 64508 А; надруковано 16.02.2004; Бюл. №2. (дисертантом запропонований новий метод лікування анемії у вагітних).

11. Овчинникова О. В. Ефективність препарату Гемокорд у вагітних із залізодефіцитними станами / О. В. Овчинникова, М. І. Антонян// Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених „Від фундаментальних досліджень до медичної практики”. - Харків, 2005. - С. 123. (дисертантом проведені клінічні спостереження, зроблені висновки).

12. Овчинникова О. В. Профілактика переношування у вагітних із залізодефіцитною анемією / О. В. Овчинникова, Л. В. Пятикоп-Черняєва, А. О. Щедров // Медицина третього тисячоліття. Збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених. - Харків, 2009. - С. 67. (дисертантом проведені клініко-інструментальні дослідження, статистична обробка отриманих результатів).

Анотація

Овчиннікова О.В. Клініко-патогенетичні аспекти залізодефіцитної анемії у вагітних і оптимізація її лікування - Рукопис.