Медико-соціальне обґрунтування подовження середньої очікуваної тривалості життя населення України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ІМЕНІ П.Л.ШУПИКА

ЛЮБІНЕЦЬ ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 614.2:314.47-001.8(477)

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

ПОДОВЖЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ОЧІКУВАНОЇ ТРИВАЛОСТІ

ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

14.02.03 - соціальна медицина

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ - 2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України»

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор

Чепелевська Людмила Андріївна,

ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України»,

завідувач відділу медико-демографічних досліджень

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Корнацький Василь Михайлович,

Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, головний лікар-заступник директора по клінічній роботі, завідувач відділу медико-соціальних проблем кардіології

доктор медичних наук, професор

Сайдакова Наталія Олександрівна,

ДУ «Інститут урології НАМН України», завідувач відділу епідеміології та організаційно-методичної роботи

доктор наук з державного управління, професор

Радиш Ярослав Федорович,

Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри управління охороною суспільного здоров'я

Захист відбудеться «30» вересня 2011 р. о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, кафедра управління охороною здоров'я, аудиторія №46.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий «26» серпня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.мед.н., доцент В.І. Бугро

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Головною демографічною тенденцією в економічно розвинених країнах світу є постаріння населення та зниження його природного приросту. За прогнозами ООН до 2050 року чисельність населення в 45 країнах зменшиться, у тому числі в Російській Федерації на 33, у Японії на 25, в Україні на 15, у Німеччині на 8,4 і Польщі на 7,7 мільйона чоловік (ООН, 2009).

Починаючи з 90-х років минулого століття однією з основних проблем України стала демографічна криза, базовою складовою якої є погіршення стану здоров'я населення. Вона є загрозливою для економічного розвитку держави і характеризується зменшенням кількості населення, його постарінням, високим рівнем загальної смертності, скороченням середньої очікуваної тривалості життя (Стешенко В. С., 2001; Чепелевська Л. А., 2002; Сердюк А. М., Тимченко О. І., 2006; Лібанова Е. М., 2007; Москаленко В. Ф., 2010).

Протягом останніх десятиліть структура смертності населення з основних причин набула в Україні ознак, властивих для економічно розвинених країн: найбільше людей вмирає від хвороб системи кровообігу та злоякісних новоутворень (Корнацький В. М., 2001; Клименко В. І., 2007). При цьому, на відміну від країн Європи, в Україні спостерігається більш низький рівень середньої очікуваної тривалості життя населення (75,38 та 68,27 років, відповідно) з найбільшим відносним скороченням тривалості життя серед громадян працездатного віку, особливо серед чоловіків (Безруков В. В., Фойгт Н. А., 2007; Лібанова Е. М., 2007; Рингач Н. О., 2007).

Світовий банк відмічає неефективність системи охорони здоров'я в Україні, відсутність її впливу на здоров'я населення та демографічну ситуацію, підкреслюючи при цьому, що її потенційні можливості можуть досягти 20% (ВООЗ, 2009; Лєхан В. М., Слабкий Г. О., Шевченко М. В., 2010). В зв'язку з цим, актуальними проблемами сучасного етапу розвитку вітчизняної охорони здоров'я є формування її оптимального ресурсного потенціалу та суспільно необхідної структури медичних кадрів; вдосконалення територіальної організації медичних закладів та управління якістю медичної допомоги; поліпшення профілактики захворювань і формування здорового способу життя; покращення територіальної доступності медичної допомоги, скерованої на задоволення в ній потреб населення (Корнацький В. М., 2007; Куценко В. І., 2008; Вороненко Ю. В., Гойда Н. Г., 2010; Солоненко І. М., 2010).

Необхідно підкреслити, що дослідження регіональних тенденцій основних характеристик смертності населення, як складової демографічної політики в Україні в контексті охорони здоров'я практично не проводилось. Низка наближених до проблеми наукових публікацій присвячувалась, в основному, регіональним питанням соціальної економіки і політики, економіки праці, оцінці економіко-демографічних показників, стану смертності населення від окремих нозологічних причин (Гульчій О. П., 2003; Шевчук Л. Т., 2003; Зелінська Г. О., 2004; Карташова С. С., 2005; Москалець Г. М., Чепелевська Л. А., Медведовська Н. В. та ін., 2006; Дорогой А. П., 2007) і лише окремі - прогнозуванню медико-демографічної ситуації (Стешенко В., Рудницький О., Хомра О., Стефановський А., 1999; Шевчук П., 2001; Цапок С., Ножак Л., 2003; Лібанова Е. М., 2007; Айстраханов Д. Д., 2007).

У вітчизняній науковій літературі відсутні також публікації щодо розробки концептуальних медичних програм, скерованих на подовження середньої очікуваної тривалості життя та здійснення організаційних заходів в системі охорони здоров'я, пов'язаних з покращенням медико-демографічної ситуації на регіональному рівні. Необхідність медико-соціального наукового обґрунтування шляхів зниження смертності та подовження середньої очікуваної тривалості життя і зумовила актуальність даного дослідження, визначила його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Робота є фрагментом комплексних науково-дослідних робіт ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України» «Сучасні тенденції та перспективні оцінки смертності населення України (соціально-економічні та регіональні аспекти)» (№ держреєстрації 0104V003679), «Вивчення сучасних тенденцій смертності населення України за класами хвороб та окремими найбільш значущими хворобами (регіональні аспекти, прогноз)» (№ держреєстрації 0107V000353), «Наукове обґрунтування та розробка заходів по зниженню смертності населення в регіонах України за причинами смерті» (№ держреєстрації 0110U005093), при виконанні яких дисертант був співвиконавцем окремих розділів. Дане дослідження проводилось на виконання Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» на 2002-2011 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2002 року, № 14.

Мета дослідження: медико-соціальне обґрунтування подовження середньої очікуваної тривалості життя населення України в регіональному аспекті.

Завдання дослідження, зумовлені поставленою метою, передбачали:

• проведення комплексного аналізу зарубіжних та вітчизняних інформаційних ресурсів щодо вирішення медико-демографічних проблем;

• аналіз та узагальнення статистичних даних про динаміку медико-демографічних показників в Україні за 1979-2008 рр.;

• дослідження вікових та статевих характеристик смертності населення міських та сільських поселень за регіональним принципом від основних причин смерті за класами та нозологіями;

• розрахунки абсолютних та відносних втрат років економічно активного періоду життя, зумовлених смертністю населення;

• вивчення рівня обізнаності організаторів охорони здоров'я, представників державної влади і депутатів стосовно медико-демографічної ситуації в Україні та оцінки ними впливу медико-організаційних чинників на показники смертності населення та шляхи її зниження;

• розрахунок Індексу людського розвитку на регіональному рівні;

• проведення аналізу забезпечення регіонів кадровими ресурсами: лікарями та середнім медичним персоналом;

• розробку прогнозу показників смертності та середньої очікуваної тривалості життя населення України та її регіонів;

• обґрунтування та розробку регіональної концептуальної моделі подовження середньої очікуваної тривалості життя населення України та функціонально-структурної схеми реалізації Державної програми подовження середньої очікуваної тривалості життя за рівнями в охороні здоров'я та визначення їх ефективності.

Науковою базою дослідження стали 27 адміністративно-територіальних одиниць України. Дослідження охоплювало 1979-2008 роки.

Об'єкт дослідження: медико-демографічна ситуація в Україні та регіонах.

Предмет дослідження: смертність та середня очікувана тривалість життя населення; прогнозні показники смертності та тривалості життя населення; абсолютні та відносні втрати років економічно активного періоду життя від передчасної смертності населення; рівень знань організаторів охорони здоров'я, представників державної влади та депутатів стосовно медико-демографічної ситуації в Україні; забезпечення медичними працівниками регіонів України.

Методи дослідження. Реалізація мети і завдань дослідження потребували використання комплексу взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових та спеціальних методів:

1) системного підходу та системного аналізу - для проведення кількісного та якісного аналізу смертності населення України в регіональному аспекті та розробки заходів до подовження середньої очікуваної тривалості життя;

2) бібліосемантичний - для вивчення даних наукової літератури з питань середньої очікуваної тривалості життя та заходів з її подовження в Україні та країнах світу;

3) статистичний - для аналізу та узагальнення основних медико-демографічних показників в Україні та її регіонах за 1979-2008 рр. і розробки прогнозу середньої очікуваної тривалості життя;

4) епідеміологічний - для аналізу та узагальнення тенденцій смертності;

5) соціологічний - застосований при дослідженні рівня поінформованості організаторів охорони здоров'я, представників державної влади та депутатів, щодо медико-демографічних проблем в Україні та шляхів їх вирішення;

6) ранжування - для встановлення рангового значення причин смерті населення за кількістю втрачених років економічно активного періоду життя на один випадок смерті (відносні втрати) та сумарної втрати років економічно активного періоду життя (абсолютні втрати);

7) стандартизації - для зпівставлення показників у часі та території;

8) прогнозної екстраполяції - для розрахунку прогнозних показників рівнів смертності та середньої очікуваної тривалості життя населення України;

9) концептуального моделювання - для проведення структурного аналізу з оптимізації міжгалузевої взаємодії у вирішенні медико-демографічних проблем та розробки моделі подовження середньої очікуваної тривалості життя;

10) експертних оцінок - для оцінки запропонованих інновацій щодо подовження середньої очікуваної тривалості життя.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні:

- системно представлено проблеми середньої очікуваної тривалості життя населення України в регіональному аспекті та обґрунтовано шляхи його подовження на основі міжсекторального підходу;

- виявлені регіональні особливості медико-демографічної ситуації, в т. ч. у міських та сільських поселеннях;

- встановлені регіональні статево-вікові особливості динаміки смертності за класами та основними нозологічними формами;

- розраховані регіональні прогнозні тенденції середньої очікуваної тривалості життя;

- встановлені основні класи причин смерті за кількістю абсолютних та відносних втрат років економічно активного періоду життя серед міського та сільського населення і за статтю;

- визначено рівень поінформованості організаторів охорони здоров'я, представників державної влади та депутатів з питань медико-демографічної ситуації в Україні;

- обґрунтовано регіональну концептуальну модель подовження середньої очікуваної тривалості життя населення та систему управління громадським здоров'ям в частині подовження середньої очікуваної тривалості життя;

- запропоновано схему впровадження заходів щодо подовження середньої очікуваної тривалості життя за рівнями реалізації в охороні здоров'я на основі показників медико-демографічних процесів.

Дістало подальшого розвитку:

- формування прогнозних показників смертності з урахуванням регіонального підходу залежно від основних причин смерті;

- положення про залежність між ресурсним забезпеченням системи охорони здоров'я та показниками здоров'я населення: рівнем смертності та середньої очікуваної тривалості життя.

Теоретичне значення дослідження полягає в доповненні теорії соціальної медицини та організації охорони здоров'я в частині оцінки показників смертності і середньої очікуваної тривалості життя та їх прогнозу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони стали підставою для:

§ удосконалення комплексного вивчення стану здоров'я населення на основі медико-демографічних показників з метою створення регіональних моделей реформування галузі охорони здоров'я та раціонального використання коштів галузі;

§ розробки обласних та місцевих комплексних медичних програм подовження середньої очікуваної тривалості життя населення;

§ проведення розрахунків втрат років економічно активного періоду життя для визначення пріоритетних заходів зі зниження смертності з метою збереження трудового потенціалу держави;

§ отримання прогнозних даних щодо смертності населення України з метою розробки заходів спрямованих на подовження середньої очікуваної тривалості життя;

§ удосконалення методики оцінки діяльності медичних служб областей на основі Індексу людського розвитку та стану медико-демографічної ситуації;

§ удосконалення служби формування здорового способу життя на основі первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини;

§ підвищення рівня знань слухачів циклів післядипломної освіти з питань реформування охорони здоров'я на основі медико-демографічних показників.

Впровадження результатів дослідження в практику проводилось на етапах його виконання на галузевому та регіональному рівнях.

На галузевому рівні матеріали дослідження були використані при розробці

- проекту Закону про внесення змін до Основ Законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги (Верховна Рада України, № реєстрації 8602/П від 15.06.2011 р.);

- інформаційних листів про галузеві нововведення, які затверджено проблемною комісією МОЗ та АМН України з соціальної медицини та організації охорони здоров'я:

1. Чепелевська Л. А., Любінець О. В. Середньостроковий та довгостроковий прогноз смертності населення в Україні як підґрунтя розробки регіональних цільових комплексних програм здоров'я, від 15.12.2009 р. № 297-2009;

2. Слабкий Г. О., Ященко Ю. Б., Кульчицька Т. К., Курчатов Г. В., Любінець О. В., Медведовська Н. В. Визначення проблемних регіонів України за станом здоров'я населення працездатного віку на основі аналізу динаміки змін показників захворюваності та їх середньострокових прогнозних тенденцій, від 15.12.2009 р. № 13-2010;

3. Слабкий Г. О., Чепелевська Л. А., Любінець О. В. Система впровадження концептуальної моделі подовження середньої очікуваної тривалості життя населення в охороні здоров'я, від 22.09.2010 р. № 204-2010.

- методичних рекомендацій:

1. Використання показників захворюваності населення в управлінні охороною здоров'я. Методичні рекомендації // Телішевська М. Г., Любінець О. В., Вуїв О.Г. - ЛНМУ ім. Д. Галицького. - 2006. - 31 с.

2. Методологічні та методичні підходи до реалізації Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації». З досвіду виконання програми та координації цієї роботи. Методичні рекомендації // Пономаренко В. М., Слабкий Г. О., Турянчик М. І., Москалець Г. М., Любінець О. В., Курчатов Г. В., Лещук Н. М. - МОЗ України. - 2007. - 35 с.

3. Післядипломна освіта та атестація організаторів охорони здоров'я. Методичні рекомендації // Любінець О. В., Паробецька І. М. - ЛНМУ ім. Д. Галицького. - 2007. - 28 с.

4. Ліжковий фонд та методологічні підходи до його раціонального використання. Методичні рекомендації // Слабкий Г. О., Любінець О. В., Вуїв О. Г. - МОЗ України. - 2009. - 32 с.

На регіональному рівні при підготовці медичних програм подовження середньої очікуваної тривалості життя Львівської (акт впровадження від 21.09.2010 р.) та Рівненської областей (акт впровадження від 1.09.2010 р.), Старосамбірського (акт впровадження від 17.05.2010 р.), Жовківського (акт впровадження від 10.09.2010 р.), Кам'янка-Бузького (акт впровадження від 21.09.2010 р.) районів Львівської, Дубенського (акт впровадження від 1.10.2010 р.), Корецького (акт впровадження від 29.09.2010 р.), Рокитнівського (акт впровадження від 28.09.2010 р.) Рівненської та Любомильського (акт впровадження від 17.03.2010 р.) району Волинської області, окремі елементи роботи впроваджено в навчальну програму підготовки слухачів факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (акт впровадження від 30.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно визначив мету, напрямок, методологію і програму дослідження, здійснив аналіз медико-демографічних змін за даними літератури; здійснив збір та викопіювання інформації з первинної документації, розробив анкети та провів соціологічне дослідження; розробив комп'ютерні програми формування баз даних і статистичної обробки результатів дослідження на основі пакету статистичного аналізу Microsoft Excel, отримані дані обробив на персональному комп'ютері за допомогою ліцензованої програми Statistika 8.0, провів систематизацію та наукову інтерпретацію отриманих результатів; сформував висновки; розробив практичні рекомендації, що знайшли відображення в опублікованих наукових працях за темою дисертації.

Результати досліджень співавторів наукових публікацій у дисертаційній роботі не використані.

Апробація роботи. Результати досліджень та основні положення дисертації доповідались та обговорювались на міжнародних конференціях та конгресах: Kongres „Zdrowie spoіeczeсstwa polskiego i problemy ochrony zdrowia w poakcesyjnej Polsce” (Zielona Gуra, 2004, 23-24 wrzeњnia), Польща; I Miкdzynarodowe Forum Promocji Zdrowia (edukacja zdrowotna, profilaktyka, lokalna polityka zdrowotna) (Lublin, 2004, 8-11 grudnia), Польща; Biometrie 2005 - 51. Biometrisches Kolloquium der Deutschen Region der Internationalen Biometrischen Gesellschaft (DR-IBS) in Halle (Saale), Marz 2005, Німеччина; Miкdzynarodowa Konferencja Naurowa „Dni Medycyny Spolecznej i Zdrowia Publicznego”, 18-20 maja 2005р. (Popovo / Warszawa, 2005), Польща; Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (Львів, 2006 р., 20 січня); Miкdzynarodowa Konferencja Naukowa „Dni Medycyny Spolecznej i Zdrowia Publicznego” (Rzeszуw, 2008, 11-13 wrzeњnia), Польща; I Ogуlnopolska Konferencja Naukowa „Nierуwnoњci w zdrowiu w miastach i na terenach wiejskich” (Lуdџ, 2008, 10-11 paџdziernika), Польща; II Miкdzynarodowa Konferencja Naukowa „Nierуwnoњci w zdrowiu w miastach i na terenach wiejskich” (Lуdџ, 2009, 24-26 kwietnia), Польща; Міжнародних науково-практичних конференціях „Реалізація концепції управління якістю в охороні здоров'я України” (Львів, 2009 р., 16-17 червня), «Біоетика в системі охорони здоров'я і медичної освіти» (Львів, 2009 р., 26-27 березня);

національних з'їздах та конференціях: 4-у з'їзді фахівців з соціальної медицини та організації охорони здоров'я України (Житомир, 2008 р., 23-25 жовтня); конференціях - «Сучасний стан та перспективи розвитку соціальної медицини та організації охорони здоров'я: напрямки та шляхи реформування системи охорони здоров'я» (Одеса, 2003 р., 18-19 вересня); «Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції» (Львів, 2004 р., 23 січня); «Фінансово-економічні засади реформування охорони здоров'я України: нові законодавчі ініціативи» (Київ, 2004 р., 27 лютого); «Міжгалузева комплексна програма «Здоров'я нації» на 2002-2011 роки - крок до реформування галузі» (Ужгород, 2006 р., 26-27 жовтня); «Медичне право України: проблеми становлення та розвитку» Львів, 2007 р., 19-20 квітня); «Сучасні погляди на безперервний професійний розвиток керівних кадрів охорони здоров'я» (Київ, 2007 р., 6-7 грудня); «Управління охороною здоров'я» (Львів, 2008 р., 29 січня-29 лютого); «Лікарня в XXI столітті: управління та організація медичної допомоги» (Київ, 2008 р., 5-6 червня); «Демократичне врядування у контексті глобальних викликів та кризових ситуацій» (Львів, 2009 р., 3 квітня); «Актуальні питання сімейної медицини» (Житомир, 2009 р., 25 листопада); «Сучасна стратегія забезпечення якості та безпеки медичної допомоги» (Дніпропетровськ, 2010 р., 22-23 квітня).

Публікації. Матеріали дисертації знайшли відображення в 22 статтях у наукових виданнях, затверджених ВАК України, 3 за кордоном (в одноосібному авторстві - 11), 1 монографії та 9 розділах монографій, 43 інших наукових працях, 4 методичних рекомендаціях, 3 інформаційних листах про галузеві нововведення та 3 авторських правах на твір.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 495 сторінках друкованого тексту (основного тексту 343 сторінки). Робота складається із вступу, огляду наукової літератури, 8 розділів власних досліджень, узагальнення, висновків, ілюстрована 79 таблицями, 66 рисунками, має 4 додатки. Список використаної літератури містить 385 наукових джерела, у тому числі 61 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Програма, матеріали, обсяг та методи дослідження. Досягнення мети дослідження потребувало розробки спеціальної програми (рис. 1), складеної з використанням системного підходу, яка передбачала його виконання у вісім організаційних етапів, реалізація кожного з яких вимагала вибору адекватних методів та визначення обсягу дослідження (рис. 2).



Рис. 1. Програма, матеріали і обсяги дослідження

Рис. 2. Методичний апарат дослідження

Перший етап присвячувався аналізу медико-демографічної ситуації у світі та Україні, результати якого дозволили проаналізувати світовий та вітчизняний досвід і основи політики передових країн у вирішенні питань середньої очікуваної тривалості життя (СОТЖ) та визначити проблемні питання для України.

Другий етап включав вибір напрямку, формування мети та завдань дослідження, обґрунтування його методів та обсягу, розробку методологічного інструментарію для досягнення мети дослідження.

Метою третього етапу стало ретроспективне вивчення медико-демографічної ситуації в Українській РСР у 1979-1990 роках шляхом аналізу динаміки чисельності населення, статево-вікового складу, тенденцій народжуваності та смертності в республіці та її областях за принципом поділу України на 5 регіонів: Південно-Східний, Південний, Північно-Східний, Центральний та Західний, визначених за рівнем розвитку, історичними особливостями та медико-демографічною ситуацією.

Четвертий етап включав вивчення демографічних процесів в Україні за період 1991-2008 рр. з детальним аналізом регіональних особливостей чисельності населення, його статево-вікового складу, народжуваності та смертності. Рівні смертності вивчались за 16-ма класами та окремими нозологічними формами (54 одиниці) у відповідності з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я Десятого перегляду (МКХ-10), серед всього, а також міського та сільського населення, чоловіків та жінок, за регіонами та територіально-адміністративними одиницями.

Проводилось порівняння рівня смертності за основними класами в Україні та державах, які мають спільний кордон з Україною та подібні соціально-економічні характеристики: Російська Федерація, Білорусія, Польща, а також Швеції, як країни з високими стандартами рівня життя населення. Усунення впливу структурних відмінностей при порівнянні демографічних коефіцієнтів відбувалось з застосуванням європейського стандарту.

Використання на п'ятому етапі соціологічного методу дослідження дозволило виявити рівень поінформованості організаторів охорони здоров'я, представників державної влади та депутатів (596 респондентів, які репрезентували 15 областей України) щодо медико-демографічної ситуації в Україні, їх оцінку впливу медико-організаційних чинників на показники смертності населення та шляхи подолання проблеми. На цьому етапі проводився медико-економічний аналіз смертності населення у 2008 році за класами, статтю, місцем проживання та віком.

Шостий етап присвячувався оцінці стану ресурсного забезпечення системи охорони здоров'я та проведенню розрахунку Індексу людського розвитку в регіонах України з аналізом видатків зведеного державного бюджету на охорону здоров'я, розрахунком рівня забезпеченості регіонів України лікарями та середнім медичним персоналом.

Метою сьомого етапу стало проведення розрахунків прогнозу смертності населення України і окремих її регіонів до 2015 року залежно від типу поселень та статі з урахуванням класів хвороб та окремих нозологічних форм.

Оцінка СОТЖ та розрахунок її прогнозу до 2015 року проводились на восьмому етапі з визначенням та обґрунтуванням шляхів її подовження на основі аналізу отриманих результатів, що дозволило запропонувати: регіональну концептуальну модель подовження середньої очікуваної тривалості життя населення, систему управління громадським здоров'ям в частині подовження СОТЖ та функціонально-структурну схему реалізації Державної програми подовження середньої очікуваної тривалості життя за рівнями в охороні здоров'я на основі показників медико-демографічних процесів та провести їх оцінку.

Статистична обробка одержаних результатів проводилась методами варіаційної статистики. В результаті математичної обробки вираховувались параметри, необхідні для подальшого аналізу, а також для побудови оціночних таблиць. Для обробки результатів соціологічного дослідження застосовано розроблену програму в середовищі програмування Microsoft Visual Basic 6.00.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз сучасного стану смертності та середньої очікуваної тривалості життя населення України потребував ретроспективного вивчення передумов виникнення демографічної кризи. Його результати показали, що за 1979-1990 роки населення республіки збільшилось на 4,4% при зниженні середньорічного темпу приросту його чисельності. В республіці відбувались процеси урбанізації, що створювало значні проблеми соціального, економічного та демографічного розвитку регіонів (зростання на 4,9% чисельності міського населення). Статево-вікова структура населення характеризувалась зростанням рівня постаріння населення Української РСР. З 1986 року народжуваність в республіці неухильно знижувалась (до 1991 року на 21,9%). Рівні смертності свідчать про негативні тенденції у її зростанні (на 16,2%). Несприятлива ситуація зі смертністю стала характерною, як для міського населення (зростання на 16,1%), так і для жителів сільських поселень (зростання на 23,7%), а її структура за основними причинами смерті була типовою для розвинутих країн: перше місце займали хвороби системи кровообігу, друге - новоутворення, третє - зовнішні причини смерті, і сукупно вони складали 76,9%.

Аналіз демографічних змін у регіонах засвідчив позитивний природний приріст у Південному регіоні (9,2%) який вдвічі перевищував середньо-республіканський показник. Позитивні темпи приросту фіксувались у Західному регіоні - на 6,2%. В той же час у Північно-Східному спостерігались депопуляційні тенденції впродовж всього періоду дослідження (-2,4%). У Центральному регіоні негативні зміни розпочались у 1989 році. При цьому темпи приросту міського населення достовірно перевищували середньореспубліканський показник в Центральному і Західному, а убуток чисельності сільського населення відмічався у всіх п'яти регіонах. Рівень народжуваності характеризувався вищим за середньоукраїнський показник (_18,2%) зниженням у Південно-Східному (_20,7%) та Південному (_19,4%) регіонах.

Найвищий рівень смертності спостерігався в Північно-Східному регіоні. За 1979-1990 рр. темп приросту рівня смертності більше ніж у республіці встановлено у Південно-Східному (+14,74%) та Центральному (+14,13%) регіонах.

При оцінці показника смертності немовлят в регіонах встановлено, що в 1980 році найвищі рівні (17,9‰) спостерігались у Південно-Східному та Південному, а найнижчий - у Центральному (15,1‰). До 1991 року рівень зниження смертності немовлят у регіонах коливався від 27,3% в Північно-Східному до 11,9% в Центральному при збереженні найвищих показників у Південному (14,6‰) та Південно-Східному (14,4‰) та найнижчих у Північно-Східному (11,6‰) регіонах.

Соціально-економічні зміни в Україні стали причиною поступового, починаючи з 1991 року, переходу від демографічної стагнації до кризового стану механізмів відтворення населення.

За період 1991-2008 рр. населення в Україні зменшилось на 5,8 млн. осіб. Через значні людські втрати його чисельність відповідала рівню 1969 року. Найбільш виражене зменшення спостерігалося в Північно-Східному (16,9%) та Південно-Східному (15,3%) регіонах, а найнижчим воно було в Західному (5,1%). Убуток міського населення реєструвався у всіх регіонах, але в різній мірі: Південно-Східному (-15,2%), Північно-Східному (_11,3%), Південному (_10,5%), Західному (_6,4%), Центральному (_2,8%). Це ж спостерігалося і в сільських поселеннях: у Північно-Східному зареєстровано зменшення на 24,9%, Центральному - 19,0%, Південно-Східному - 15,7%, Південному - 10,2% і Західному - 3,9%.

За 1991-2008 рр. відбулися кардинальні зміни у віковому складі населення України. Стрімке зниження народжуваності призвело до суттєвого зростання питомої ваги осіб старшого віку. Так, кількість населення віком 0-15 років на початок 2009 р. порівняно з 1991 роком зменшилась на 32,6%, в тому числі в містах - на 37,4%, у селах - на 22,2%. Осіб вікового діапазону 16-59 років стало більше в містах на 10,1%, в селах на 9,1%. Зростання кількості населення віком 60 років і старше відбулось серед міського населення на 22,2%, в той час як у сільській місцевості вона зменшилась на 8,6%. Населення віком 60 років і старше в Україні в 1991 р. становило 18,8% від загальної чисельності, а на початок 2009 р. - 20,4%, у тому числі в містах - 18,9%, у селах - 23,6%.

Аналіз вікової структури населення за статтю показав, що у досліджуваному періоді кількість хлопчиків у віці 0-15 років зменшилась на 31,8%, а дівчаток на 33,4%. В той же час в інших вікових групах відбулося зростання кількості як чоловіків, так і жінок, особливо чоловіків у віці 60 років і старше (12,3%). Проте найвищий рівень старості мають сільські жінки (29,2%).

Медіанний вік населення в Україні у 2008 році дорівнював 39,2 року. В розрізі регіонів найвищим він реєструвався на Північному Сході (41,73), найнижчим - на Заході (36,16). Його зростання з 1991 по 2008 роки відбулося у всіх регіонах, найбільше - в Південно-Східному.

Таким чином, розраховані показники свідчать про високий рівень демографічної старості населення України, сільського та жіночого населення, особливо Північно-Східного регіону.

Рівень народжуваності в Україні слід оцінити як вкрай низький, що компенсує смертність лише на дві третини. Навіть у селах, де народжуваність вища, ніж у містах, з 90-х років її сумарний показник знаходився нижче межі простого відтворення населення. Спостерігається «постаріння» народжуваності: середній вік жінки при народженні дитини, який у 1991 р. становив 24,9 року, в 2008 р. підвищився до 25,6 року (26,0 років - у містах; 24,5 року - у сільській місцевості).

За рівнем народжуваності у 2008 році з найнижчими показниками виявився Північно-Східний регіон (9,23‰), відносно високими - Західний (13,06‰), Південно-Східний, Центральний та Південний в межах 10,12-11,46‰. Динаміка змін загального коефіцієнта народжуваності за період 1991-2008 років в регіонах проявилась найвищим його падінням у Північно-Східному (на 15,0%), найменшим - у Південному (на 7,7%). Значне зниження народжуваності в містах зареєстровано в Північно-Східному та Західному регіонах. В сільській місцевості найвищий рівень зниження спостерігався у Південно-Східному регіоні.

Показано, що найбільш гострою демографічною проблемою сучасної України є висока смертність, рівень якої з 1991 по 2008 рік підвищився на 26,4%, в тому числі в містах на 36,1%, селах - 15,7%. Показник смертності понад 16,0‰ в Україні утримувався з 2005 по 2008 рік і виявився найвищим у Європі, а у 2000-2008 рр. зберігався на рівні найвищих показників середини 90-х років, тобто, піку рівня смертності.

В той же час, в Україні простежувались суттєві регіональні відмінності в рівнях смертності. Так, у Північно-Східному регіоні загальний рівень смертності на 19,0% перевищував аналогічний середньоукраїнський показник, а у Західному був нижчим за нього на 14,7%. Найбільш негативна динаміка зростання смертності з 1991 по 2008 рік спостерігалась у Південно-Східному регіоні (+32,2%).

Найвищий показник смертності серед міського населення України за досліджуваний період був зареєстрований у 2005 році (14,8‰). У 2008 р. вище середньоукраїнського (14,6‰) він спостерігався у Південно-Східному (16,5‰), Південному (15,3‰) та Північно-Східному (15,2‰) регіонах.

Смертність сільського населення в 1,4 рази перевищувала аналогічну в міських поселеннях. Проте її зростання за 1991-2008 рр. було меншим, відповідно 15,9% і 35,5%. Особливо високий рівень загальної смертності в 2008 році спостерігався в Північно-Східному регіоні (26,6‰), що на 33,3% вище середньоукраїнського (19,9‰) показника.

Аналіз смертності за статевою ознакою показав, що її рівень у чоловіків є в середньому на 19% вищим ніж у жінок. Найвища смертність серед обох статей у 2008 році зафіксована у Північно-Східному регіоні (відповідно, 21,1‰ та 18,0‰).

Рівень смертності немовлят з 1991 по 2008 роки в Україні знизився на 28,1%, найбільш інтенсивно у Південному (_32,9%), Центральному (_29,9%) та Західному (_28,4%) регіонах. Незважаючи на позитивну динаміку другої половини 1990-х, рівень смертності немовлят у 2008 році в Україні (10,0‰) утричі перевищував показники розвинутих європейських країн і був найвищим у Південно-Східному регіоні (11,7‰).

Аналіз демографічної ситуації свідчить про неухильне зростання смертності населення працездатного віку, особливо чоловіків, рівень якої у 3,75 рази вищий, ніж у жінок. Більш вираженим він був у сільських жителів (у 4,04, в містах - 3,60 рази), а вищим за середньоукраїнський (678,1) спостерігався у Південно-Східному (761,1), Південному (734,8) та Північно-Східному (726,6) регіонах.

Підвищення рівня смертності літніх людей у всіх регіонах особливо позначилось на контингенті населення від 60 до 70 років (з 1991 по 2008 рік - на 14,1%), а найбільше в Північно-Східному регіоні - на 31,6%.

Структура смертності за причинами смерті в Україні у 1991-2008 рр. не змінилась. Про збереження негативних тенденцій кризового характеру свідчить зростання рівнів смертності від деяких інфекційних та паразитарних хвороб (на 93,3%), хвороб системи кровообігу (на 18,8%), хвороб органів травлення (на 73,3%), хвороб нервової системи (на 41,1%) та окремих станів, що виникають у перинатальному періоді (на 23,3%).

Аналіз смертності населення в регіонах України за класами та окремими нозологічними формами показав, що високі її рівні частіше спостерігались у Південно-Східному регіоні, зокрема в Донецькій (цереброваскулярні хвороби - 438,00, фіброз і цироз печінки - 54,52, злоякісні новоутворення: трахеї, бронхів та легенів - 38,81, молочної залози - 21,37 та жіночих статевих органів - 20,53, туберкульоз - 30,69, СНІД - 25,98, гострий панкреатит та інші хвороби підшлункової залози - 9,36), Дніпропетровській (хвороби системи кровообігу - 1115,28, фіброз і цироз печінки - 71,55, туберкульоз - 32,42, алкогольна кардіоміопатія - 31,13, злоякісні новоутворення молочної залози - 21,17, СНІД - 26,67), Луганській (цереброваскулярні хвороби - 327,90, алкогольна хвороба печінки - 35,37, туберкульоз - 31,41) та Кіровоградській (ішемічна хвороба серця - 916,00, злоякісні новоутворення трахеї, бронхів та легенів - 41,03, випадкове отруєння та дія алкоголю - 37,74, туберкульоз - 27,77, транспортні нещасні випадки - 25,55, розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю - 15,58) областях. Дещо нижчою була частота високих рівнів смертності в Північно-Східному (Чернігівська область - ішемічна хвороба серця - 1141,20, випадкове отруєння та дія алкоголю - 43,42, алкогольна кардіоміопатія - 33,32, транспортні нещасні випадки - 27,11, алкогольна хвороба печінки - 15,33, злоякісні новоутворення передміхурової залози - 10,28; Полтавська область - хвороби системи кровообігу - 1160,02, злоякісні новоутворення: молочної залози - 19,56, жіночих статевих органів - 19,43) та Південному (Одеська область - цереброваскулярні хвороби - 358,90, фіброз і цироз печінки (виключаючи алкогольні) - 51,14, СНІД - 34,30, туберкульоз - 33,68, дегенерація нервової системи, спричинена вживанням алкоголю - 6,73, Миколаївська область - злоякісні новоутворення трахеї, бронхів та легенів - 39,26, СНІД - 34,18, алкогольна хвороба печінки - 18,00, розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю - 15,59, дегенерація нервової системи, спричинена вживанням алкоголю - 8,00, м. Севастополь - цереброваскулярні захворювання - 430,80, фіброз і цироз печінки - 47,66, злоякісні новоутворення молочної залози - 24,49 та жіночих статевих органів - 20,80, інші гострі респіраторні інфекції - 29,76, цукровий діабет - 10,80, гострий панкреатит та інші хвороби підшлункової залози - 8,95) регіонах.

Таким чином, результати аналізу смертності в регіонах за класами та нозологічними формами дають можливість управлінням охорони здоров'я спрямувати свої дії на розробку заходів щодо зниження смертності від конкретної патології, скоординувати спільні завдання на рівні регіонів.

Результати соціологічного опитування організаторів охорони здоров'я та представників державної влади і депутатів дозволили встановити, що 80,20±2,31% з них вірно оцінюють тенденції смертності населення України, пов'язують медико-демографічні проблеми держави з недостатніми економічними витратами суспільства на охорону здоров'я (76,4 ± 2,21%). До основних причин зростання смертності населення України ними віднесено економічний стан як держави, так і населення (7,56±0,25 балів за 10 бальною системою оцінки), бездіяльність державних інституцій (7,02±0,26) та стан системи охорони здоров'я (6,71±0,27). На думку опитаних демографічну ситуацію ускладнюють зловживання алкоголем (8,08±0,23), тютюнопаління (7,53±0,25), споживання неякісної води (8,23±0,22), низька якість продуктів харчування (7,98±0,23), забруднення атмосферного повітря (7,52±0,25). До першочергових завдань вони відносять поліпшення фінансування закладів охорони здоров'я (60,74±2,83%).

Медико-економічний аналіз смертності населення України за 2008 рік у розрізі окремих категорій населення засвідчив, що абсолютні втрати років економічно активного періоду життя від смертності у міських жителів в 1,53 рази перевищували аналогічні у селян, а відносні втрати в розрахунку на 1 особу відповідно були більшими у 1,20 рази. Абсолютні втрати років економічно активного періоду життя серед чоловіків в 3,88 рази перевищували такі серед жінок, а відносні втрати були відповідно більшими в 3,70 рази.

За класами причин смерті перше місце за критеріями величини абсолютних втрат років економічно активного періоду життя у смертності незалежно від статі та місця проживання займали зовнішні чинники, друге - хвороби системи кровообігу, третє у жителів міст - деякі інфекційні та паразитарні хвороби, а у сільських мешканців - хвороби органів травлення.

Відомо, що кожний випадок смерті супроводжується відносними втратами років економічно активного періоду життя. Результати проведених розрахунків засвідчили, що найбільшими серед головних причин смерті вони спостерігались від деяких інфекційних та паразитарних хвороб (17,33 років), зовнішніх причин смерті (14,56) та хвороб нервової системи (13,07), як у чоловіків, так і у жінок (рис. 3), що дозволяє віднести їх до числа інтегральних критеріїв, які значною мірою характеризують здоров'я популяції.

Аналіз ресурсного забезпечення системи охорони здоров'я засвідчив нерівномірність забезпечення регіонів медичним персоналом при найнижчому в 2008 році показнику забезпеченості лікарями (на 14,7% нижче середнього по Україні) у Північно-Східному регіоні, а середнім медичним персоналом - у Південному (93,1) та Південно-Східному (97,7) регіонах, що нижче середньоукраїнського (101,0 на 10 тис. населення).

Зміна існуючої дільнично-територіальної моделі первинної медичної допомоги в Україні на сучасну сімейну позначилась за 1991-2008 рр. зростанням планової ємності амбулаторно-поліклінічних закладів на 20,7%. Однак в частині забезпеченості лікарями загальної практики/сімейної медицини (3,20 на 10 тисяч населення) Україна значно поступається країнам Європи, зокрема, Швеції - вдвічі (6,04), а динаміка зростання їх кількості за 1995-2006 рр. характеризувалась нижчими темпами ніж у Російській Федерації та Білорусії.

Важливим критерієм оцінки стану взаємодії різних гілок влади та міжгалузевої взаємодії з метою покращення рівня життя населення є Індекс людського розвитку (ІЛР), який враховує як один з індикаторів середню очікувану тривалість життя при народженні. Проведений розрахунок ІЛР в розрізі регіонів на основі даних Державного комітету статистики України показав, що у 2008 році найвищим він спостерігався в Центральному (0,527) та Південному (0,510) регіонах України. Динаміка змін цього показника була характерною для всіх регіонів: у порівнянні 2005 до 2000 року в середньому його зниження склало 7,7%, а в 2008 році відбулося його зростання у порівнянні до 2005 року на 4,2%. В цілому ІЛР за 9 років дослідження (2000-2008 рр.) достовірно (р?0,05) знизився у Північно-Східному, Центральному та Південно-Східному регіонах. В розрізі областей найбільше зниження зафіксовано у Вінницькій та Кіровоградській (15%), а позитивна його динаміка спостерігалася лише в Рівненській області (+7,7%).



Рис. 3. Відносні втрати років економічно активного періоду життя у чоловіків та жінок України (діаметр кола відображає величину показника кількості випадків смерті на 1000 населення), 2008 р.

Розрахунок прогнозних показників смертності населення України за допомогою лінійного тренду показав, що негативні тенденції протягом останніх 18 років зумовлюють підвищення її і на короткострокову перспективу: зростання смертності населення України прогнозується в усіх регіонах, особливо в Південному (11,9±1,24%). Найнижчі її рівні передбачаються у Західному регіоні та всіх його областях, а також у м. Києві. За типом поселення більш песимістичні темпи росту прогнозуються серед міського населення (в 2015 р.: на 10,0±1,1% проти 5,8±1,2% - серед сільського). Найбільше зростання смертності в містах передбачається в областях Західного регіону - на 13,9±1,0%. Однак її рівень в містах надалі переважатиме в областях Південно-Східного регіону - 17,83±0,20‰ (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Кіровоградська), а в сільській місцевості - Північно-Східного - 28,56±0,31‰ (Чернігівська, Сумська та Полтавська).

Прогноз щодо смертності серед чоловіків в Україні показав, що в 2015 р. вона може збільшитися на 12,1±1,3%. Прогноз смертності як чоловіків, так і жінок свідчить про можливо найвищі його рівні в Північно-Східному регіоні (відповідно, 24,17±0,33‰ та 18,73±0,17‰).

Смертність населення України від хвороб системи кровообігу прогнозується у 2015 році на рівні 1174,72±10,13, довірчий інтервал 1144,33-1205,11 на 100 тисяч осіб (рис. 4) з найгіршою ситуацією в Північно-Східному (1436,60±17,10) регіоні та Чернігівській (1762,86±18,64) області. Смертність жінок від хвороб системи кровообігу протягом 1995-2008 рр. мала вищу тенденцію зростання, ніж чоловіків. Однак прогнозний темп її зростання серед чоловіків передбачається більшим, відповідно 18,1±1,1%, у жінок - 9,3±0,7% і до 2015 р. смертність чоловіків (1179,61±13,49) може практично вирівнятися з такою у жінок (1171,41±8,59). Найвищий рівень смертності чоловіків передбачається у Північно-Східному регіоні (1440,62±18,28, р<0,01).



Рис. 4. Прогноз смертності населення від хвороб системи кровообігу в Україні на 2015 рік з довірчим інтервалом,

Розрахунок прогнозу смертності за окремими нозологічними формами виявив значний її ріст від атеросклеротичного кардіосклерозу та інших форм ішемічної хвороби серця. У порівнянні з 2008 р. рівень смертності в 2015 р. може збільшитися на 19,8±1,1%, в т. ч. серед чоловіків - на 23,8±1,4%, жінок - на 16,5±1,0% і досягти 804,18±9,04; 801,11±11,01 та 806,43±8,12 на 100000 населення, відповідно (р<0,01). В той же час смертність від цереброваскулярних хвороб може значно знизитися (р<0,01).

Смертність від новоутворень у 2015 році може залишитися на рівні 2008 року і складатиме 193,25±1,10 випадків на 100000 населення (рис. 5). Зростання її рівня прогнозується в Західному регіоні на 8,4±1,0% (р<0,01): найбільше у Чернівецькій (на 18,9±1,6%) та Закарпатській (на 17,3±1,7%) областях. Смертність від новоутворень серед чоловіків і жінок в Україні передбачається у 2015 р. майже на тому ж рівні, що і у 2008 р. (відповідно, 231,78±1,61 та 160,60±0,84). Однак, в м. Севастополь і м. Київ та областях Західного регіону може відбутися її збільшення (р<0,01).

Рис. 5. Прогноз смертності населення України за основними класами хвороб на 2015 рік,

Серед окремих нозологій прогнозується зростання смертності від новоутворень губи, порожнини рота та глотки на 9,9±1,4% (у чоловіків - на 8,6±1,6%), кишківника - на 8,6±0,5% (у чоловіків - на 11,6±0,8%, жінок - на 6,8±0,8%), молочної залози у жінок - на 7,7±0,7%, передміхурової залози у чоловіків - на 24,7±0,6% (р<0,01).

Смертність від травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх чинників до 2015 р. в цілому в Україні буде поступово знижуватися. В той же час передбачається її збільшення у Західному (на 14,8±1,9%) і Північно-Східному (на 11,8±2,8%) регіонах (р<0,01). Різниця в смертності у чоловіків і жінок збережеться, досягнувши 4,5 разів. В той же час, у Західному, Північно-Східному та Центральному регіонах передбачається зростання смертності чоловіків відповідно на 17,3±2,0%, 12,9±2,6%, 10,0±2,6% (р<0,01). Максимальні рівні смертності серед чоловіків прогнозуються в Північно-Східному, а серед жінок - в Південному та Північно-Східному регіонах. До 2015 року передбачається зростання смертності від нещасних випадків, спричинених дією диму, вогню та полум'я на 38,9±2,9%, від транспортних нещасних випадків - на 36,1±3,6%, випадкових падінь - на 25,9±3,1%, випадкових отруєнь алкоголем - на 14,5±5,2% (р<0,05).

На 2015 рік прогнозується подальше зростання смертності від хвороб органів травлення - на 22,7±2,8%, довірчий інтервал 85,52 - 101,18 (р<0,01). Смертність серед чоловіків передбачається вдвічі вищою, ніж серед жінок, а прогнозований темп зростання до 2015 р. складе, відповідно, 23,0±2,8% та 22,7±2,9%. Найвищою може бути смертність чоловіків в Південно-Східному регіоні (144,53±3,43), а жінок - в Південному (73,52±2,21) та Південно-Східному (68,82±2,17) (р<0,05). Смертність населення від хвороб органів травлення може зрости головним чином за рахунок алкогольного цирозу печінки (1,5 рази) та хвороб підшлункової залози (1,2 рази).

Смертність від хвороб органів дихання до 2015 року може знизитись на 40,6±4,9% і досягти величини 29,87±1,47 випадків на 100000 населення зі зниженням як у чоловіків, так і у жінок. Виняток складають Черкаська область та м. Київ, де передбачається зростання смертності чоловіків, відповідно, на 20,7±2,5% та 22,7±6,5% (р<0,01). За нозологіями її зростання прогнозується від гострої пневмонії серед чоловіків на 14,8±4,2% (р<0,01) при перевищенні в 4,9 рази смертності від цієї патології чоловіків над смертністю жінок.

Смертність від інфекційних та паразитарних хвороб у 2015 році передбачається на рівні 49,10±0,90 випадків на 100000 населення (довірчий інтервал 46,40-51,80). Найбільшого зростання можна очікувати в Південному регіоні, проте своєчасні медико-організаційні профілактичні заходи можуть істотно її знизити. Збільшення смертності від деяких інфекційних та паразитарних хвороб може відбутися, головним чином, за рахунок туберкульозної патології (27,2±3,6%) та СНІДу (52,4±4,1%). Зростання прогнозується як у чоловіків, так і у жінок. Найвищий ріст смертності від туберкульозу передбачається у Північно-Східному (42,9±3,0%) та Західному (34,1±3,4%) регіонах, а найвищі показники - в Одеській (43,50±1,87), Дніпропетровській (40,34±1,70), Херсонській (39,49±8,63), Кіровоградській (38,02±1,49), Донецькій (37,44±1,47) та Луганській (37,38±2,63) областях.

Інтегральним показником смертності є середня очікувана тривалість життя населення. Її рівень в Україні залишається одним з найнижчих у Європі, особливо у чоловіків. За 1992-2008 рр. СОТЖ скоротилася на 0,40 року. Найбільш виражене скорочення, на 1 рік життя, спостерігалося у Північно-Східному регіоні. Більше як на півроку тривалість життя зменшилась у Південно-Східному регіоні (табл. 1).

Таблиця 1. Зміни середньої очікуваної тривалості життя в регіонах України за 1992-2008 рр., роки

Регіони	Роки	Зміни (2007-2008 рр. до 1992-1993 рр.)
	1992-1993	2001-2002	2007-2008
Південно-Східний	68,05	67,38	67,53	_0,52
Південний	67,80	67,38	67,49	_0,31
Північно-Східний	68,90	68,03	67,90	_1,00
Центральний	69,08	69,13	68,70	_0,38
Західний	69,73	70,09	69,94	0,21
Україна	68,67	68,32	68,27	_0,40

СОТЖ чоловіків у 2007-2008 р. в порівнянні з 1992-1993 р. знизилась у всіх регіонах, особливо у Північно-Східному (1,73 року). У сільських поселеннях цього регіону СОТЖ чоловіків була на 2,6 року меншою, ніж у 1992-1993 роках. Таке ж зменшення спостерігалося і серед чоловічого населення сіл Центрального регіону України (_2,5 року).

Динаміка СОТЖ жіночого населення в цілому була позитивною за рахунок тенденції до її зростання у жінок міських поселень.