Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ ІМ. ПРОФ. О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА АМН УКРАЇНИ»

УДК 616.286-07-08: 616-097-053

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клініко-лабораторне обгрунтування тактики лікування дітей, хворих на запалення слухової труби

14.01.19 - оториноларингологія

Гавриленко Юрій Володимирович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України

Наукові керівники: доктор медичних наук, професор Лайко Андрій Афанасійович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії;

доктор медичних наук, професор Мельников Олег Феодосійович, ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України», завідуючий лабораторією патофізіології та імунології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, Римар Віктор Валентинович, ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України», завідуючий відділення реконструктивно-відновлювальної хірургії лор-органів;

доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України Тишко Федір Олексійович, Національний медичний університет ім. О.О Богомольця МОЗ України, професор кафедри оториноларингології.

Захист відбудеться на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Державній установі «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України» за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України» за адресою: 03057, м.Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор Т.А. Шидловська.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Хронічне запалення слухової труби має велике соціальне значення, тому що є причиною виникнення приглухуватості різного ступеня по типу ушкодження звукопровідного апарату, виникнення секреторного середнього отиту, з'являються ретракційні кишені і виникають холестеатоми середнього вуха і все це негативно впливає на психоемоційний розвиток дитини. За даними В.В. Березнюка (1995) навіть однобічне підвищення порогів слуху на 20дБ впливає на розвиток особистості і є актуальною і важливою медико-соціальною проблемою (Г.Е. Тімен, 2001, Д.І. Заболотний, 2004, Ю.О. Сушко, 2005, R. Leuwer, 1999, К. Takasaki, 2000).

За даними літератури запалення слухової труби зустрічається від 16% до 20% (Т.И. Гаращенко, Г.Д. Тарасова, 2001). О.О. Кіцера (2005) у дітей з незарощенням піднебіння і губи у 35,8% - діагностував сальпінгоотит і у 22,9% - дисфункцію слухової труби.

При порушенні функції слухової труби, повязанної з захорюваннями ВДШ, майже неминуче виникають різні негнійні захворювання середнього вуха (М.Б. Крук, 2001, С.Б. Безшапочний, 2001, Ю.В. Мітін, 2004, К.Г. Селезнев, 2005, Ф.О. Тишко, 2004, А.Д. Гусаков, 2007, M. Kamimura, 2001).

Нині нагромаджено значний досвід по вивченню етіології, патогенезу запалення слухової труби (М.Б. Крук, 2000, М.Р. Богомильский, 2002, Г.І. Гарюк 2003, В.В. Римар, 2005, С.А. Карпищенко, 2010, N. Campbell, 1995). Однак багато питань залишається невирішеними, зокрема недостатньо вивчена роль окремих мікроорганізмів у розвитку запальних процесів, місцевий імунітет та імунологічний стан глоткового отвору слухової труби, діагностика і клінічний перебіг запалення слухової труби у дітей.

Особливу актуальність у вивченні даної проблеми набувають вивчення особливостей перебігу запалення слухової труби, із застосуванням методів дослідження сучасної імунології в дитячому віці. Це пов'язано, з одного боку, із тим, що в дитячому організмі ще недостатньо сформовані імунологічні механізми захисту, тобто має місце наявність онтогенетичної імунної недостатності (В.П. Бикова, 2002, О.Ф. Мельников, 2005, М.Б. Самбур, 2008, P. Brandtzaeg, 1995, M. Miura, 1997). В значній мірі недостатність системи імунітету при патології у дітей може бути скоректована застосуванням сучасних імуномодулюючих засобів, особливо тих, які поряд з імуномодулюючими володіють додатково антоксидантними, детоксикаційними та регенераторними властивостями (Г.Н. Дранник, 1999).

В останні десятиліття все більше уваги приділяється проблемам місцевого імунітету, який відіграє найважливішу роль у формуванні локальної патології, особливо в дитячому віці (О.Ф. Мельников, Д.І. Заболотний, 2002). Разом з тим, стан факторів імунітету в окремих структурних відділах верхніх дихальних шляхів залишається вивченим недостатньо. До таких структур, наприклад, можна віднести ділянку глоткового отвору слухової труби, запальні процеси в якій можуть призводити до розвитку патологічних процесів у середньому вусі (А.А. Лайко і співавт., 2000).

Разом з тим, у цілого ряду хворих з патологією носа та носоглотки середнє вухо не хворіє. Важко не погодитись з думкою Sade (1997), який вважав, що стан і функція слухової труби людини уявляють собою одну із заплутаних і до цих пір невирішених медичних проблем.

Викладене свідчить про те, що необхідні пошуки подальшого удосконалення підходів до етіології, патогенезу, клініки, діагностики захворювань слухової труби, а також тактики лікування дітей, хворих на запалення слухової труби.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота «Клініко-лабораторне обгрунтування тактики лікування дітей, хворих на запалення слухової труби» є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) імені П.Л. Шупика «Захворювання верхніх дихальних шляхів і вуха у дітей» (№ держреєстрації 0102U001134)

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування дітей, хворих на запалення слухової труби, на основі удосконалення діагностики і розробки тактики лікування дітей з даною патологією.

Завдання дослідження:

1. Вивчити клінічну картину запалення слухової труби у дітей з урахуванням даних акустичної імпедансометрії.

2. Визначити мікрофлору глоткового отвору слухової труби у дітей, хворих на запалення слухової труби.

3. Вивчити та провести порівняння імунологічних показників у секретах з ділянки глоткового отвору слухової труби та ротоглоткового секрету у дітей, хворих на запалення слухової труби.

4. Розробити методику комплексного лікування запалення слухової труби у дітей.

5. Дослідити зміни в показниках локального імунітету у дітей, хворих на запалення слухової труби, в динаміці лікування.

6. Визначити клініко-імунологічну ефективність запропонованого методу лікування.

Об'єкт дослідження: запалення слухової труби у дітей.

Предмет дослідження: стан хворих дітей, показники місцевого імунітету, дані аудіометричних досліджень, акустична імпедансометрія в динаміці.

Методи дослідження: клінічні, вірусологічні, бактеріологічні, ендоскопічні, імунологічні, аудіометричні, статистичні.

Наукова новизна роботи.

За допомогою акустичної імпедансометрії визначено достовірні відмінності в кількісних показниках тимпанометрії: значення компліансу і градієнту у дітей, хворих на запалення слухової труби.

Показано їх значення, як об'єктивного критерію, в ранній діагностиці, в тому числі при малосимптомному перебігу, та оцінці ефективності лікування запалення слухової труби у дитячому віці.

Вперше визначені чинники місцевого імунітету у дітей в ділянці глоткового отвору слухової труби в нормі та при її запаленні. Встановлено, що основні зміни в локальному імунітеті обумовлені зниженням рівня sIgA, IgE, лактоферину, інтерлейкіну-1в, г-інтерферону в секреті глоткового отвору слухової труби.

Вперше дано порівняльну характеристику кількісного вмісту та функціональної активності місцевих факторів імунітету в ділянці глоткового отвору слухової труби та ротоглоткового секрету у дитячому віці.

Встановлено, що у дітей, хворих на запалення слухової труби, спостерігаються відхилення в параметрах місцевого імунітету, а саме: зниження вмісту sIgA і відносного вмісту лактоферину в ротоглотковому секреті при одночасному підвищенні рівня прозапальних цитокінів.

За допомогою клініко-імунологічних досліджень та інструментальних методів доведена ефективність комплексного підходу до лікування дітей, хворих на запалення слухової труби, з місцевим застосуванням тіотріазоліну і мірамістину.

Практичне значення отриманих результатів.

Показана доцільність застосування об'єктивних методик, зокрема акустичної імпедансометрії, в діагностиці запалення слухової труби у дітей, оскільки досить часто перебіг захворювання спостерігається без вираженої клінічної картини, що викликає складності при діагностиці цього захворювання у дитячому віці.

Отримані нові дані про стан локальної імунної системи у дітей, хворих на запалення слухової труби, які сприяють цілеспрямованому покращенню діагностики і лікуванню дітей з даною патологією.

Розроблено ефективний метод лікування запалення слухової труби у дітей, спрямований на нормалізацію функції слухової труби та корекцію локального імунітету. Доведено, що найбільш інформативними показниками клініко-імунологічних та інструментальних методів, які можуть виступати критеріями діагностики та оцінки ефективності лікування запалення слухової труби у дітей, є наступні клінічні ознаки: втягнутість барабанної перетинки, укорочення або зникнення світлового рефлексу, значення компліансу і градієнту тимпанометрії, рівень sIgA, IgE, лактоферин, г-інтерферон.

Впровадження результатів дослідження в практику.

За запропонованою методикою комплексне лікування дітей, хворих на запалення слухової труби, проводиться у дитячому оториноларингологічному відділенні Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», ЛОР- кабінетах поліклініки НДСЛ «Охматдит», міського медичного центру проблем слуху та мовлення «СУВАГ» м. Києва.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці методологічної основи роботи, формулюванні мети та завдання дослідження, в аналізі й узагальненні вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з вказаної проблеми. Автор самостійно проводив відбір хворих, клінічне обстеження, інструментальні й лабораторні дослідження, лікування пацієнтів, динамічне спостереження за хворими, розробив спосіб удосконалення комплексного консервативного лікування хворих на запалення слухової труби дітей із місцевим застосуванням мірамістину і тіотріазоліну. Імунологічні дослідження виконано на базі лабораторії патофізіології та імунології ДУ «Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України». Автор самостійно провів статистичну обробку, аналіз і наукову інтерпретацію отриманих даних, розробив висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на засіданнях: щорічній осінній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів «Гострі та хронічні захворювання вуха. Сучасні технології діагностики та лікування» (Миргород, 15-16 жовтня 2007 р.); щорічній весняній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів «Стандарти діагностики та лікування в оториноларингології» (Черкаси, 12-13 травня 2008 р.); на IV Балтійському конгресі оториноларингологів (Пярну, Естонія, 5-7 червня 2008 р.); щорічній осінній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів «Нові технології в отоларингології. Сучасні методи фармакотерапії в отоларингології» (Ялта, 13-14 жовтня 2008 р.); щорічній традиційній весняній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів «Запальні та алергічні захворювання верхніх дихальних шляхів. Актуальні питання дитячої оториноларингології» (Київ, 25-26 травня 2009 р); щорічній осінній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів «Сучасні методи консервативного та хірургічного лікування в оториноларингології» (Севастополь, 5-6 жовтня 2009 р.); асоціації дитячих оториноларингологів (Київ, 26 лютого 2010 р.); Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні теорія та практика клінічної імунології та алергології» (Київ, 22-23 квітня 2010 р.); XI з'їзді оториноларингологів України (Судак, 17-19 травня 2010 р), щорічній традиційній осінній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів «Фармакотерапія при захворюваннях ЛОР-органів. Сучасні методи лікування та реабілітації ЛОР-онкохворих» (Івано-Франківськ, 11-12 жовтня 2010 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 друкованих наукових праць, у тому числі 5 статей у фахових науково-практичних виданнях, внесених до переліку ВАК України; 1 монографія у співавторстві, 11 тез у матеріалах конференцій, з'їзду. Отримано деклараційний патент України на винахід «Пристрій для забору бакматеріалу» № 49842.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 167 сторінках друкованого тексту (основний текст на 132 сторінках) і складається із вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій, списку літературних джерел (229, в тому числі 139 викладених кирилицею та 90 викладених латиною). Робота ілюстрована 30 таблицями та 29 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи досліджень. Для вирішення поставлених у роботі завдань було обстежено 132 дітей, хворих на запалення слухової труби (ЗСТ) під час проведення курсу лікування в ЛОР-відділенні Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», а також в ЛОР-кабінеті міського медичного центру проблем слуху та мовлення «СУВАГ» м. Києва. Також було обстежено 11 дітей, які склали контрольну порівняльну групу практично здорових донорів без запалення слухової труби.

Клінічний діагноз встановлювався на основі скарг, анамнестичних даних, результатів оториноларингологічного обстеження, ендоскопічного обстеження порожнини носа та глоткового отвору слухової труби, рентгенографії приносових пазух (за необхідністю), акустичної імпедансометрії, аудіометрії.

Аудіометричие дослідження проводилося на серійному клінічному аудіометрі МА 31 (Німеччина), імпедансометричне - на імпедансному аудіометрі АZ 26 фірми "Іnteracusticus" (Данія), клінічному імпедансному аудіометрі DANPLEX.

Покращення або погіршення показників аудіологічних досліджень при повторних обстеженнях дітей із запаленням слухової труби визначали таким чином:

- акуметрія - при збільшенні / зменшенні максимальної відстані сприйняття шепітної та розмовної мови на 0,5 метра або більше;

- тональна порогова аудіометрія - при зменшенні / збільшенні середньої величини порогів сприйняття на 10 дБ і більше;

- динамічна імпедансометрія - при зміні в позитивний (напр. С - А) / негативний (напр. С - В) бік типу або підтипу тимпанограми,

- визначення кількісних показників тимпанограми: значення компліансу і градієнту.

За покращення стану середнього вуха у одиниці обстеження ми вважали поєднання позитивних змін даних тональної аудіометрії та тимпанометрії за вище згаданими параметрами.

Також проводились загальнолабораторні, вірусологічні, мікробіологічні та імунологічні дослідження з використанням сучасних методів та інструментів. Серед імунологічних методик було використано наступні: дослідження рівня сивороточних імуноглобулінів і секреторної та мономерної форм імуноглобуліна A в ротоглотковому секреті (РГС); визначення імуних комплексів; імуноферментний аналіз (ІФА) для визначення цитокінів, лактоферину; секреторних лейкоцитарних інгібіторів протеаз (СЛІП); визначення індекса гальмування міграції лейкоцитів (ІГМЛ).

В РГС і надосадковій рідині визначали цитокіни: інтерлейкін 1в (ІЛ-1в), фактор некрозу пухлин - альфа (ФНП-б), інтерлейкін 10 (ІЛ-10) і г-інтерферон (ІФ-г). Із продефензинів досліджували вміст лактоферину. В секреті глоткового отвору слухової труби додатково визначали вміст секреторних лейкоцитарних інгібіторів протеаз (СЛІП). Для визначення цитокінів використовували набори реактивів для імуноферментного аналізу фірми «Протеїновий контур» (Спб, Росія) і «Diaclone» (Франція). Лактоферин, як бактеріцидний фактор (Ellison, Giel, 1991) також визначали із використанням ІФА, реактиви фірми «Вектор-бест» (Новосибірськ, Росія). Аналіз здійснювався з використанням імуноферментного аналізатора Stat-Fax 2100 (США). Активність ІГМЛ досліджували з використанням капілярного тесту (О.Ф. Мельников, 1981; Blank, 1979). Постановку реакції проводили відповідно до інструктивних вказівок фірм-виробників.

Для статистичної обробки отриманих результатів застосовували варіаційно-статистичний метод аналізу за допомогою персонального комп'ютера та прикладної програми для роботи з електронними таблицями і формулами Microcoft Exel. Статистичну обробку матеріалу здійснювали із застосовуванням однобічних непараметричних критеріїв “U” (Вілкінсона-Манна-Уїтні), а також параметричного критерію Стьюдента та точного методу Фішера. Результати вважались вірогідними у тому випадку, коли коефіцієнт достовірності був менший або дорівнював 0,05.

Усі етапи дослідження здійснювалися згідно із законодавчими і нормативними актами, регламентованими етичною комісією НМАПО.

Результати досліджень та їх обговорення

Запалення слухової труби мало місце у дітей різних вікових груп, але найбільша кількість дітей, хворих на запалення слухової труби - 77,25% відноситься до групи дітей віком від 2,5 до 7 років. Серед обстежуваного контингенту дітей переважна більшість хлопчики - 80 (60%), проти дівчаток - 52 (40%). Серед обстежених пацієнтів найбільшу групу 46 дітей (34, 5%) склали діти, які 1-2 рази за життя перенесли гострий середній отит, що в подальшому сприяло виникненню запалення слухової труби. В наступну групу - 23 пацієнти (17,25%) увішли діти, які мали 2-3 отити в анамнезі, а кількість дітей, що хворіли гострим середнім отитом більше 3 разів - 20 (15%). Таким чином, перенесені отити в анамнезі у дітей суттєво впливають на перебіг запалення слухової труби та потребують своєчасного та раціонального лікування.

Клінічно запалення слухової труби у дітей проявлялось місцевими та загальними симптомами. Аналізуючи основні скарги обстежених дітей, хворих на запалення слухової труби, слід відзначити, що найбільше пацієнтів турбували тривале зниження слуху, яке не так часто могли помічати безпосередньо самі діти, а також їх батьки. Тривале зниження слухової функції - 98 дітей (73,5%), відчуття закладання у вусі - 76 (57%) чи важкість у вусі та в голові - 29 (21,75%), ступінь утруднення носового дихання - незначне 45 (33,75%), виражене - 52 дітей (39%), відсутнє носове дихання - 11 (8,25%). Серед клінічного перебігу запалення слухової труби у дітей спостерігались наступні основні об'єктивні ознаки: утягнутість барабанної перетинки - 105 особи (78,75%), потоншення барабанної перетинки -105 дітей (78,75%), укорочення або зникнення світлового рефлексу - 123 (92,25%), аутофонія - 29 (21,75%). При ендоскопічному обстеженні глоткового отвору слухової труби, який проводився в основному під загальним знеболенням у пацієнтів (21 дитина) була картина хронічного катарального запалення: набряк, гіперемія та інфільтрація слизової оболонки глоткового отвору слухової труби, слизові виділення в ділянці глоткового отвору слухової труби. Дисфункція слухової труби у всіх спостереженнях обумовлена патологічними процесами в ділянці її глоткового отвору: наявність аденоїдних вегетацій - 39%, хронічний аденоїдит - 12%, рецидив аденоїдних вегетацій - 7,5%, викривлення перегородки носа - 6,75%, аденоїдні вегетації в поєднанні із запаленням приносових пазух - 6,75%.

Комплексне дослідження слухової функції включало: дослідження слуху мовою, камертонами, рефлекторну та ігрову аудіометрію для дітей до 3-х років, тональну аудіометрію (у дітей старшого віку), акустичну імпедансометрію (тимпанометрію, реєстрацію акустичного рефлексу). Аудіометричне дослідження виконувалося в звукоізольованій камері, рівень фонового шуму не перевищував 30 дБ. Суб'єктивне аудіометричне обстеження виконано 71 дитині. Із них у 27-ми пацієнтам молодшого віку була проведена умовно-рефлекторна аудіометрія, яка виявила середнє підвищення порогів по всій тон-шкалі від 15 до 30 дБ. Аудіометричне обстеження у дітей, хворих на запалення слухової труби, дозволило виявити у 105 хворих (78,75%) двостороннє ураження звукопровідного аналізатора, а у 27 - одностороннє (21,25%).

Додатково до цих досліджень у дітей було застосовано імпедансометрію в динаміці. Спочатку проводилась реєстрація тимпанограми в стані спокою, наступна тимпанограма - після виконання пацієнтом проби Вальсальви, а наступна - після виконання проби Тойнбі. Такий тест є достатньо інформативним і являє собою почергову реєстрацію трьох тимпанограм. Нашарування цих кривих розцінюється як ознака порушення функціонування слухової труби і підтверджує наявність запалення слухової труби у пацієнта.

Рис 1. Реєстрація тимпанограми в стані спокою, після проби Вальсальви, Тойнбі у дитини 6 років при запаленні слухової труби справа

У 235 спостереженнях (вуха) з 132 дітей (264 вуха), що страждають за попереднім діагнозом на запалення слухової труби, виявлено тимпанограму типу «С» з показниками тиску в барабанній порожнині від - 50 daPa до - 320 daPa, у 12 спостереженнях (вуха) - зафіксовано тимпанограму типу «В», а у 17-ти спостереженнях (вуха) хворих дітей була зафіксована тимпанограма типу «А» з малою амплітудою з показниками тиску в барабанній порожнині від + 50 daPa до - 50 daPa. Аналіз даних акустичної тимпанометрії у дітей, хворих на запалення слухової труби, на основі зареєстрованих тимпанограм з діапазоном інтратимпанального тиску від - 51 daPa до - 320 daPa проводився із врахуванням кількісних показників тимпанометрії: значення компліансу і градієнту. Порівняльний аналіз отриманих даних наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Кількісні показники тимпанометрії у дітей, хворих на запалення слухової труби, та контрольної групи дітей без запалення слухової труби , (М±m)

Групи	Компліанс, см3 (М±m)	Градієнт (М±m)	Діапазон інтратимпанального тиску, daPa
Контрольна група	0,65±0,02	0,71±0,03	від -45 daPa до +36 daPa
Хворі діти на ЗСТ	0,43±0,05	0,33±0,02	від - 51 daPa до - 320 daPa
t	4,09**	10,54**

T - коефіцієнт достовірності в групах; ** достовірність відмінностей (p<0,01).

Встановлено, що у здорових дітей з нормальним слухом значення компліансу (0,65±0,02) достовірно відрізняються (p<0,01) від таких же показників тимпанограми у дітей, хворих на запалення слухової труби (0,43±0,05). Значення градієнту з достовірністю відмінностей p<0,01 у дітей, хворих на запалення слухової труби (0,33±0,02) є більш ніж у двічі меншим за значення градієнту в порівнянні з дітьми без запалення слухової труби (0,71±0,03). Дослідження кількісних показників тимпанометрії можуть виступати в якості об'єктивної діагностики запалення слухової труби. У дітей до 7-річного віку характерною особливістю тимпанометричних кривих є їх сплющеність. Акустичний рефлекс є також відносно низької амплітуди з поступовим її наростанням при збільшенні інтенсивності стимулу.

При вірусологічному дослідженні (n=11) у дітей, хворих на запалення слухової труби, було виявлено (рис.2.) сліди вірусів грипу та парагрипу по 1 випадку. Враховуючи досить високу варіабельність вірусів, даний факт можна інтерпретувати як низьку вірогідність участі різного роду вірусів у розвитку хронічного запалення слухової труби у дітей. Що стосується інших показників, які досліджувались, то особливу увагу звертає наявність значної кількості клітин плоского епітелію в порівнянні з циліндричним епітелієм, а також велика кількість наявності лейкоцитів у мазках. Таким чином, із проведених досліджень можна констатувати виявлення великої кількості лейкоцитів у мазках зі слизової оболонки глоткового отвору слухової труби, як проявлення тривалого запалення слухової труби зумовлене наявністю в ній патогенних мікроорганізмів.

Рис.2 Результати вірусологічного дослідження глоткового отвору слухової труби у дітей різних вікових груп

В ході проведеного мікробіологічного дослідження глоткового отвору слухової труби у дітей (n=30) встановлено, що найчастіше було виділені: непатогенні нейсерії - 19,98% випадків; серед умовно патогенних культур найчастіше - Stаph. aureus - 16,65%, з однаковою частотою в 13,35% були виділені Str. viridans та Stаph. epidermidis, по одному випадку виявлено Ent. Faecium та Ps.aeruginosa.

Рис. 3 Частота виявлення монокультури при дослідженні секрету глоткового отвору слухової труби у дітей.

Що стосується мікробних асоціацій, то частіше зустрічалась комбінація Ent. faecium + Stаph. aureus (9,99%), а також Stаph. aureus + Н/п нейсерії (6,66%). По одному випадку виділено Ent. faecium 4с.р.+ Candidae 1c.р., Stаph. aureus 4с.р.+ Str. viridans, Н\п нейсерії 4с.р + Str. viridans та Str. viridans + Stаph. еpidermidis.

Таким чином, вивчено якісний склад мікробіологічного пейзажу та проаналізовано частоту та склад асоціації мікрофлори, виділених у дітей, хворих на запалення слухової труби. Аналіз результатів дослідження виявив, що у мікробіологічному обстеженні глоткового отвору слухової труби у дітей в більшості випадків - 78% виявляється монокультура, а в 22% випадків мікробні асоціації. Ці дані свідчать про полімікробне забруднення слизової оболонки в ділянці глоткового отвору слухової труби. Наявність даних видів мікробів як ізольовано, так і в мікробних асоціаціях обумовлюють стійке подовження мікробного впливу на тканини організму, яке потребує елімінаційної терапії та місцевого застосування антибактеріальних антисептичних засобів.

Імунологічні дослідження у дітей, хворих на запалення слухової труби, включали визначення параметрів місцевого та системного імунітету, рівня цитокінів та імуноглобулінів. Всі дослідження були виконані на базі лабораторії патофізіології й імунології ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України» з врахуванням рекомендацій по визначенню імунного статусу людини та його оцінки.

Значний науковий і практичний інтерес представляють дослідження факторів імунітету в секреті глоткового отвору слухової труби (СГОСТ) в нормі і при початкових етапах запального процесу в назальному відрізку слухової труби, порівняння показників локального імунітету в СГОСТ з такими в ротоглотковому секреті (РГС).

Концентрація секреторного імуноглобуліну А класу в секреті глоткового отвору слухової труби (СГОСТ) була нижчою, ніж у пацієнтів контрольної групи. Концентрація мономерної форми імуноглобуліну класу А істотних відмінностей не мала, а рівень IgG був вище, ніж у дітей, хворих на запалення слухової труби. У той же час у РГС цих хворих імуноглобуліни досліджених класів також повторювали вектор змін їх концентрації в СГОСТ, але були в межах нижніх значень, характерних для пацієнтів контрольної групи.

Таблиця 2. Концентрація імуноглобулінів класів А і G в СГОСТ дітей в умовах норми і при запаленні слухової труби (ЗСТ)

Групи	Імуноглобуліни, г/л
	Секреторний IgA	Мономерний IgA	IgG
Здорові (n=11)	1,6 (0,5-2,5)	0,1 (0- 0,3)	0,35 (0-0,5)
Хворі на ЗСТ (n=27)	1,1 (0 - 1,6)*	0,2 (0 -0,6)	1,2(0,6-3,0)**

Прим.: 1) в дужках вказані межі коливань значень (мінімально-максимальне); 2) * достовірність відмінностей (p <0,05), ** - p <0,02.

Концентрація загального IgE в СГОСТ пацієнтів контрольної групи в порівнянні з хворими на ЗСТ була більш ніж в три рази вищою, що свідчить про те, що високий вміст реагінових антитіл у СГОСТ практично здорових дітей може визначатися як безумовно захисний елемент, є новим імунодіагностичним тестом і підтверджує раніше висловлені припущення про захисну роль реагінових антитіл.

Достовірні зміни були виявлені і в рівні лактоферину, вміст якого в СГОСТ хворих на ЗСТ дітей був вірогідно більш низьким (р<0,02), що дозволяє говорити про те, що при запальному процесі в ділянці слухової труби фактори неспецифічної резистентності до інфекційних агентів, до яких відноситься продефензин лактоферин, виявляються в недостатній концентрації, в той час як у РГС, як здорових дітей, так і хворих на запалення слухової труби, його концентрація була більш високою навіть у порівнянні з СГОСТ дітей контрольної групи.

Рис.4. Концентрація лактоферину в СГОСТ і РГС у дітей контрольної групи і при запаленні слухової труби (відмінності достовірні - р <0,02).

Дослідження концентрації різних цитокінів в сироватці крові та біологічних рідинах і виділеннях організму на сьогоднішній день є одним із важливих та перспективних методів в клінічній імунології. Незважаючи на те що цитокіни є короткоживучими субстанціями, стабільна їх зміна як у бік зниження, так і підвищення від рівнів норми є важливим тестом сучасної імунодіагностіки. Було встановлено, що концентрація прозапального цитокіну, ІЛ-1в, була значно вищою (р<0,01) у СГОСТ дітей із запаленням слухової труби, коли у РГС як контрольних, так і хворих на ЗСТ дітей були виявлені більш високі концентрації ІЛ-1, які мало розрізняються між собою. Не було відзначено істотних відмінностей у рівнях прозапального цитокіну з властивостями хемокінів - інтерлейкіну-8 в СГОСТ хворих і практично здорових пацієнтів, хоча концентрація його в СГОСТ представляється більш високою (р<0,01), а ніж у РГС. Профіль змін у вмісті ФНП-б в СГОСТ хворих на запалення слухової труби дітей відповідав такому при визначенні рівня ІЛ-1в, тобто при запальному процесі в ділянці слухової труби також мало місце підвищення рівня ФНП-б майже в 10 разів. Отримані результати як підтверджують дані літератури про те, що поблизу осередка запалення і, зокрема в носовій порожнині, при риносинуситах концентрація факторів запалення (ІЛ-1, IgG, ФНП-б) може зростати, так і свідчать про те, що високий вміст реагінових антитіл у СГОСТ практично здорових дітей може визначатися як, безумовно, захисний елемент, є також новим імунодіагностичним тестом.

Крім того є спостереження про те, що при респіраторній вірусній інфекції гуморальний імунітет може бути обумовлений IgE - антитілами. У наших дослідженнях про можливість такого гуморального імунітету свідчить низький вміст г-інтерферону в СГОСТ в порівнянні зі здоровими пацієнтами і високий вміст реагінових антитіл. Проведені дослідження показують, що за своїми імунологічними характеристиками СГОСТ і РГС досить відмінні один від одного. Так у СГОСТ здорових дітей IgE визначається в значно більших кількостях, ніж при запаленні слухової труби, а в РГС обох груп цей імуноглобулін не визначається взагалі. Істотні відмінності є також і у вмісті г-інтерферону та СЛІП. імунологічний ротоглотковий слуховий лікування

В зв`язку з новими тенденціями в лікуванні запальних процесів в слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів, що базується на місцевому використанні імуномодуляторів та засобів реабілітації структури та функції структур слизової (Д.І. Заболотний та співав., 2004; 2008; О.Ф. Мельникова та співав., 2005) до складу базової схеми лікування було залучено імуномодулятор тіотріазолін та мірамістин, який також застосовували місцево. Для подальшого лікування були відібрані 80 дітей, хворих на запалення слухової труби. З метою проведення порівняльного аналізу, перед початком лікування, всі пацієнти були розподілені на 4 групи, які практично не відрізнялись за віковими показниками, статтю та тривалістю захворювання. При розподілі пацієнтів на групи було враховано показники акустичної імпедансометрії та схему лікування.

Таблиця 3. Розподіл дітей, хворих на запалення слухової труби, на групи, в залежності від проведеної комплексної терапії.

Групи хворих дітей	n	Лікування
		системне	місцеве
I	n=20	Стандартне лікування	Тіотріазолін + мірамістин
II	n=20	Стандартне лікування	Тіотріазолін
III	n=20	Стандартне лікування	Мірамістин
IV	n=20	Стандартне лікування

Висновки про клінічну ефективність лікування різних груп хворих дітей робились на основі аналізу суб'єктивних та об'єктивних показників захворювання до лікування та на 7-й, 14-й день від початку проведеної терапії. Контроль за ефективністю лікування проводили на підставі аналізу суб'єктивних та об'єктивних показників захворювання (зникнення скарг хворого, покращення чи нормалізації отоскопічної картини, стану функції слухового аналізатора за даними, акустичної імпедансометрії, дослідженні ротоглоткового секрету за даними імунологічного обстеження.

При проведеному аналізі динаміки об'єктивних показників у дітей, хворих на запалення слухової труби, встановлено, що протягом лікування найкращі результати спостерігались у групі дітей, де проводилось стандартне лікування з місцевим застосуванням тіотріазоліну та мірамістину.

В кожній із обстежених груп дітей, яким проводилось лікування за різними схемами, було проведено також порівняльний аналіз основних кількісних показників тимпанометрії: значення компліансу і градієнту. Результати даного аналізу відображено в таблиці 4.

Таблиця 4. Динаміка показників акустичної тимпанометрії у дітей, хворих на запалення слухової труби із застосуванням різних схем лікування (М±m).

	Групи	Показники тимпанометрії
		Компліанс, см3 (М±m)	Градієнт (М±m)	Діапазон інтратимпанального тиску, daPa
До лікування	1	0,54±0,02**	0,46±0,03**	від -50 до -275
	2	0,48±0,04*	0,48±0,05	від -60 до -320
	3	0,46±0,07	0,42±0,04*	від -70 до -295
	4	0,52±0,05	0,41±0,04	від -45 до -305
Після лікування	1п	0,71±0,03**	0,68±0,04**	від -45 до +25
	2п	0,65±0,05*	0,59±0,06	від -60 до +5
	3п	0,62±0,04	0,53±0,03*	від -70 до -25
	4п	0,50±0,04	0,51±0,05	від -90 до -30

Примітка: * достовірність відмінностей (p<0,05), ** - p <0,01

Встановлено, що у дітей, хворих на ЗСТ, протягом лікування відмічається достовірно позитивна динаміка компліансу в 1 групі (p<0,01) і в 2 групі (p<0,05), а в 3 і 4 групах достовірної різниці не має. Що стосується кількісного показника тимпанометрії - градієнту, то даний показник достовірно має динаміку в 1 групі (p<0,01) і в 3 групі (p<0,05.), але в 2 і 4 групах таких змін не відмічається. Відсутність достовірної динаміки значення компліансу та градієнту в 4 групі свідчить про недостатню ефективність даного способу лікування.

Таким чином, проведений порівняльний аналіз кількісних показників тимпанометрії у всіх групах дітей, які отримували різні схеми лікування, показав достатньо високу клінічну ефективність місцевого застосування тіотріазоліну та ендоназально інгаляцій мірамістину поряд зі стандартним лікуванням. Кількісні показники акустичної тимпанометрії: значення компліансу і градієнту можуть виступати в якості об'єктивної діагностики перебігу ЗСТ у дітей. Дослідження цих даних в динаміці об'єктивізує клінічний перебіг запалення слухової труби і його можна рекомендувати для діагностики стану слухової труби у дітей, а також контролю за проведеним лікуванням.

Основними імунологічними маркерами, що корелюють з клінічними показниками ефективність проведеного лікування, є нормалізація рівня sIgA, ІЛ-1, ФНП-б і СЛІП в СГОСТ і РГС. Зміна цих показників у РГС менш інтенсивна, однак за вектором нормалізації показники в СГОСТ та РГС приблизно збігаються.

За результатами проведених досліджень встановлено, що в СГОСТ пацієнтів, хворих на ЗСТ, при використанні додаткових імуномодуляторів відбувалося збільшення рівня sIgA (1,45 г/л) практично до рівня норми (1,6 г/л). В інших групах, де поряд зі стандартним лікуванням застосовували тільки тіотріазолін або мірамістин, можна було констатувати лише тенденцію до збільшення концентрації sIgA. Особливо рельєфними ці відмінності виглядали при визначенні цього імуноглобуліну у РГС хворих на ЗСТ дітей у всіх обстежених групах. При комбінованому використанні тіотріазоліну і мірамістину концентрація sIgA у РГС дітей, хворих на ЗСТ, після проведеного лікування (1,3г/л) перевищувала контрольні цифри у практично здорових дітей (1,2 г/л). Також кількість прозапального IgG у РГС дітей під час лікування при всіх варіантах терапії достовірно знизилася до рівня практично здорових дітей.

Вивчення вмісту прозапальних цитокінів в СГОСТ і РГС при різних схемах лікування показало позитивну і достовірну динаміку зниження цих пептидів у дітей, хворих на ЗСТ. Було встановлено, що поєднане застосування тіотріазоліну та мірамістину призводило до достовірної «нормалізації» СЛІП, ІЛ-1в, ФНП-б в РГС. Застосування препаратів у вигляді монодобавок до базової терапії давало, як правило, менший ефект.

Таблиця 5. Концентрація прозапальних цитокінів (ІЛ-1, ФНП-б) у РГС дітей, хворих на запалення слухової труби, при різних схемах лікування.

Групи	Концентрація прозапальних цитокінів (пг/мл), Mm
	Інтерлейкін-1в	ФНП-б	Примітка: * - р<0,05; ** - p<0,02 До контролю
Здорові (n=11)	18,1 2,1	11,2 0,2
Хворі на ЗСТ (до лікування) (n=27)	24,5 1,4*	41,2 3,4**
1 група (n=20)	15,5 1,1*	22,9 3,3*
2 група (n=20)	16,2 2,2	17,6 3,2
3 група (n=20)	26,6 1,7*	28,1 1,9*
4 група(n=20)	12,4 0,9	12,8 0,5

Таким чином, достовірно найбільш ефективною при лікуванні дітей, хворих на запалення слухової труби, була схема лікування, коли поряд з базовою терапією застосовували сумісно тіотріазолін і мірамістин. Застосування саме цих препаратів, які є детоксикантами і володіють певною імуномодулюючою дією, сприяло більш швидкому одужанню хворих дітей. Сучасні принципи лікування хронічного запалення слухової труби зменшують активність окремих патогенетичних механізмів, що є профілактикою виникнення негнійних захворювань середнього вуха.

Висновки

У дисертаційній роботі проведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуального науково-практичного завдання, яке полягає в оптимізації діагностичних та лікувальних заходів у дітей, хворих на запалення слухової труби. У дисертації наведені клініко-лабораторні, інструментальні, імунологічні дослідження у дітей, хворих на запалення слухової труби, які свідчать про суттєві зміни в місцевому імунітеті та можливості їх нормалізації шляхом локального застосування протизапальних та імуномодулюючих засобів на фоні базової терапії.

1. Запалення слухової труби серед обстежених нами пацієнтів найчастіше спостерігалось у дітей віком від 2,5 до 7 років (77,25%). Встановлено, що дисфункція слухової труби у дітей, в переважній більшості, обумовлена наявністю патологічних процесів у ділянці глоткового отвору, які виявлено ендоскопічно: аденоїдні вегетації - 39%, хронічний аденоїдит - 12%.

2. Для діагностики запалення слухової труби у дітей доцільно застосовувати акустичну імпедансометрію в динаміці. Доведено, що кількісні показники тимпанограми - значення компліансу і градієнту - можуть виступати як об'єктивні критерії ранньої діагностики ЗСТ у дітей, в тому числі при малосимптомному перебігу. Так, значення компліансу у здорових дітей (0,65±0,02) є достовірно (p<0,01) більшим, ніж у дітей, хворих на ЗСТ (0,43±0,05), а значення градієнту у дітей, хворих на ЗСТ (0,33±0,02) є достовірно (p<0,01) більш ніж у двічі меншим у порівнянні з дітьми без запалення слухової труби (0,71±0,03).

3. При мікробіологічному обстеженні глоткового отвору слухової труби у дітей, хворих на запалення слухової труби, встановлено, що в 78% виявляється монокультура, а в 22% випадків мікробні асоціації. Видовий склад мікрофлори найчастіше є: непатогенні нейсерії - 19,98%; Stаph. aureus - 16,65%.

4. Основними змінами у локальному імунітеті у дітей, хворих на запалення слухової труби, є достовірне (p<0,05) зниження гуморальних факторів місцевого імунітету: sIgA до 1,1 г/л як у СГОСТ, так і в ротоглотковому секреті до 0,7 г/л, зниження рівня IgE в 3 рази в СГОСТ у порівнянні з дітьми без запалення слухової труби.

5. В характеристиці цитокінового спектру СГОСТ і РГС переважає підвищення рівня лактоферину, концентрації г-інтерферону та різного за рівнем утримання в СГОСТ і РГС секреторного лейкоцитарного інгібітора протеаз, інтерлейкіну-1в і ФНП-б.

6. Розроблено комплексний метод лікування дітей, хворих на ЗСТ, із застосуванням місцево тіотріазоліну та мірамістину і доведено його ефективність на основі даних клініко-імунологічних і лабораторних досліджень. Встановлено, що прогностично сприятливими ознаками ефективності проведеного лікування є нормалізація кількісних показників тимпанометрії і відновлення рівня sIgA як у РГС, так і СГОСТ, зниження концентрації прозапальних цитокінів в РГС.

7. Підвищений рівень Іл-1в в 7 разів та ФНП-б в СГОСТ у дітей, хворих на ЗСТ, на тлі зниження рівня г-інтерферону сприяє виникненню секреторного отиту у дітей. Такий цитокіновий статус вимагає 2-х ступеневої корекції: на першому етапі проведення протизапальної терапії, а на другому - нормалізації імунного статусу.

Практичні рекомендації

1. За наявності у хворих дітей запалення слухової труби та при відсутності стійкої ремісії доцільно застосовувати комплексне обстеження глоткового отвору слухової труби з використанням ендоскопічного дослідження.

2. Основним об'єктивним методом діагностики тубарної дисфункції у дітей різних вікових груп є акустична імпедансометрія в динаміці з визначенням кількісних показників тимпанометрії: значення компліансу і градієнту.

3. Дослідження факторів місцевого імунітету за аналізом ротоглоткового секрету та СГОСТ на наявність sIgA, лактоферина, інтерлейкіна-1в та прозапальних цитокінів є одним із простих імунодіагностичних підходів .

4. Найбільш ефективним методом в комплексному лікуванні дітей, хворих на запалення слухової труби, є дія локально імунотропного препарату тіотріазоліну в поєднанні з ендоназальними інгаляціями мірамістину.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Лайко А.А. Лікування сальпінгоотитів у дітей / А.А. Лайко, О.Ю. Бредун, Ю.В. Гавриленко, Е.Р. Ісмагілова // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. -- 2007. -- № 5-с. -- С. 49. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження, лікування хворих, написання тез.

2. Лайко А.А. Лікування сальпінгоотитів у дітей в поєднанні з гострими риносинуїтами. / А.А. Лайко, Ю.В. Гавриленко // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. -- 2008. -- № 3-с. -- С. 73. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, написання тез.

3. Лайко А.А. Сравнительная оценка уровней иммуноглобулинов, лактоферрина и цитокинов в околотрубной жидкости в норме и при хроническом сальпингоотите у детей / А.А. Лайко, О.Ф. Мельников, Ю.В. Гавриленко, И.В. Николаенко // Ринологія. -- 2008. -- № 3 -- С. 21--24. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу, написання статті.

4. Лайко А.А. Вміст гуморальних факторів імунітету в секреті з ділянки глоткового отвору слухової труби в нормі та при хронічному сальпінгоотиті у дітей / А.А. Лайко, О.Ф. Мельников, Ю.В. Гавриленко // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. -- 2008. -- № 3-с. -- С. 74. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу, написання тез.

5. Лайко А.А. Особливості клініко-імунологічної діагностики хронічного сальпінгоотиту у дітей / А.А. Лайко, О.Ф. Мельников, Ю.В. Гавриленко // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. -- 2008. № 5-с. -- С. 96. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, написання тез.

6. Лайко А.А. Ендоскопічні методи діагностики запальних захворювань слухової труби у дітей / А.А. Лайко, Ю.В. Гавриленко, Ю.А. Молочек // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. -- 2009. -- № 3-с. -- С. 95. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу, написання тез.

7. Лайко А.А. Клініко-імунологічні особливості діагностики запалення слухової труби у дітей / А.А. Лайко, О.Ф. Мельников, Ю.В. Гавриленко // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. -- 2009. -- № 3-с. -- С. 96. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, написання тез.

8. Гавриленко Ю.В. Клініка і діагностика запалення слухової труби у дітей / Ю.В. Гавриленко // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. -- 2009. -- № 4.-- С. 67 -- 71. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу, написання статті.

9. Гавриленко Ю.В. Результати імунологічних досліджень секрету з ділянки глоткового отвору слухової труби у дітей / Ю.В. Гавриленко // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. -- 2009. -- № 5-c. -- С. 38. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, написання тез.

10. Лайко А.А. Иммунологические особенности секрета из глоточного устья слуховой трубы в норме и при воспалении слуховой трубы у детей / А.А. Лайко, О.Ф. Мельников, Ю.В. Гавриленко // Збірн. наук. праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. -- 2009. -- Вип. 18, книга 1. -- С. 360--364. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу, написання статті.

11. Гавриленко Ю.В. Діагностика запалення слухової труби у дітей / Ю.В. Гавриленко // Збірн. наук. праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. -- 2009. -- Вип. 18, книга 2. -- С. 542--546. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу, написання статті.

12. Лайко А. А. Запалення слухової труби у дітей. / А.А. Лайко, Д.І. Заболотний, О.Ф. Мельников, Ю.В. Гавриленко, Д.Д. Заболотна, Ю.А. Молочек, Л.А. Шух // -- К.: Логос, 2009. -- 214 с. У монографії дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, написання розділу діагностики.

13. Мельников О.Ф. Дослідження місцевого імунного статусу у дітей хворих на запалення слухової труби. / О.Ф. Мельников, Ю.В. Гавриленко // Імунологія та алергологія: наука і практика. -- 2010 . -- №1. -- С.161. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, написання тез.

14. Гавриленко Ю.В. Результати бактеріологічних досліджень секрету з ділянки глоткового отвору слухової труби у дітей / Ю.В. Гавриленко // Збірка тез XI з'їзду оториноларингологів України. -- 2010. -- С. 253--254. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, написання тез.

15. Лайко А.А. Клініко-імунологічні аспекти оцінки стану локального імунітету у дітей хворих на запалення слухової труби. / А.А. Лайко, О.Ф. Мельников, Ю.В. Гавриленко // Збірник тез XI з'їзду оториноларингологів України. -- 2010. -- С. 287--288. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, написання тез.

16. Патент № 49842 Україна, МПК A61В 10/00. Пристрій для забору бакматеріалу / Косаковський А.Л., Гавриленко Ю.В., Лайко А.А.; заявник і патентовласник Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. -- № u2009 12601; заявл. 04.12.2009; опублік.15.05.2010, Бюл. № 9.

17. Гавриленко Ю.В. Нові аспекти клініко-діагностичної оцінки лікування запалення слухової труби у дітей / Ю.В. Гавриленко // Збірн. наук. праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. -- 2010. -- Вип. 19, книга 2. -- С. 623--628. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу, написання статті.

18. Лайко А.А. Фармакотерапія запалення слухової труби у дітей / А.А. Лайко, О.Ф. Мельников, Ю.В. Гавриленко // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. -- 2010. -- № 5-c. -- С. 67 - 68. Дисертант проводив відбір та клінічне обстеження хворих, написання тез.

Анотація

Гавриленко Ю.В. Клініко-лабораторне обґрунтування тактики лікування дітей, хворих на запалення слухової труби.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.19- оториноларингологія - Державна установа «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України». - Київ, 2011.

Дисертація присвячена разробці клініко-імунологічного підходу до діагностики та лікування дітей, хворих на запалення слухової труби, основаного на вивченні клінічних особливостей, даних акустичної імпедансометрії та стану локального імунітету в СГОСТ і РГС. Обстежено 132 дітей, хворих на ЗСТ, віком від 2,5 до 15 років. Визначено достовірні відмінності в кількісних показниках тимпанометрії: значення компліансу і градієнту у дітей, хворих на ЗСТ, та показано їх значення, як об'єктивного критерію, в ранній діагностиці, в тому числі при малосимптомному перебігу, та оцінці ефективності лікування ЗСТ у дітей. Встановлено, що при мікробіологічному обстеженні СГОСТ у дітей в більшості випадків - 78% виявляється монокультура, а в 22% випадків мікробні асоціації. Проведено порівняльні дослідження імунологічних факторів у СГОСТ та РГС у дітей, хворих на ЗСТ, і встановлено зниження гуморальних факторів місцевого імунітету - рівня IgE в СГОСТ, sIgA як у СГОСТ, так і в ротоглотковому секреті. При дослідженні рівня цитокинів встановлено, що в СГОСТ і РГС переважає підвищення рівня прозапальних цитокінів, незначні коливання концентрації гамма-інтерферону та секреторного лейкоцитарного інгібітора протеаз. На основі даних клініко-імунологічних і лабораторних досліджень доведено, що найбільш ефективною при лікуванні дітей, хворих на ЗСТ, достовірно була схема комплексного лікування, коли поряд із стандартною терапією застосовували місцево тіотріазолін і мірамістин.

Ключові слова: слухова труба, імпедансометрія, місцевий імунітет, глотковий отвір слухової труби

Аннотация

Гавриленко Ю.В. Клинико-лабораторное обоснование тактики лечения детей c воспалением слуховой трубы.- Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19- оториноларингология. - Государственное учреждение «Институт отоларингологии им. проф. А.И. Коломийченко АМН Украины». - Киев, 2011.

Диссертация посвящена повышению эффективности лечения детей с воспалением слуховой трубы, основанной на усовершенствовании диагностики и разработке тактики лечения детей с данной патологией. Обследованы 132 детей с воспалением слуховой трубы, в возрасте от 2,5 до 15 лет. Установлены достоверные отличия в количественных показателях тимпанометрии: значениях комплианса и градиента у детей с воспалением слуховой трубы. Значение комплианса у здоровых детей (0,65±0,02) достоверно (p<0,01) больше, чем у детей с воспалением слуховой трубы (0,43±0,05), а значение градиента у больных детей (0,33±0,02) более чем в два раза меньше по сравнению со здоровыми детьми (0,71±0,03). Показано значение этих показателей, как объективного критерия, в ранней диагностике заболеваний слуховой трубы, в том числе при малосимптомном течении болезни, и оценке эффективности лечения детей с воспалением слуховой трубы.