Профілактика рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу з врахуванням стану метаболізму щавлевої кислоти та антиоксидантної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа "ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ НАМН УКРАЇНИ"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ПРОФІЛАКТИКА РЕЦИДИВНОГО КАЛЬЦІЙ-ОКСАЛАТНОГО УРОЛІТІАЗУ З ВРАХУВАННЯМ СТАНУ МЕТАБОЛІЗМУ ЩАВЛЕВОЇ КИСЛОТИ ТА АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ

14.01.06 -- урологія

Кабак Юрій Анатолійович

Київ -- 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному медичному університеті МОЗ України, м. Одеса.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Костєв Федір Іванович, Одеський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри урології та нефрології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України Возіанов Сергій Олександрович,

ДУ «Інститут урології НАМН України»,

завідувач відділу рентген-ендоурології та літотрипсії;

доктор медичних наук, професор

Саричев Леонід Петрович,

вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія

МОЗ України», завідувач кафедри урології, медичної сексології з анестезіологією та інтенсивною терапією.

Захист відбудеться 12 квітня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 при ДУ «Інститут урології НАМН України» за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-А.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДУ «Інститут урології НАМН України» за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-А.

Автореферат розісланий « 11 » березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к. мед. н., ст. н. с. Л. М. Старцева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лікування рецидивного уролітіазу є однією з найбільш складних проблем в урології. В Україні нефролітіаз посідає друге місце у структурі захворюваності нирок і сечових шляхів, третє -- у структурі причин смерті та четверте -- серед причин інвалідності в результаті урологічної патології (Возіанов О. Ф. і співавт., 2009).

Хірургічне лікування сечокам'яної хвороби, особливо при рецидивному уролітіазі, часто полягає у видаленні органа. Щороку в Україні виконується понад 2000 нефректомій з приводу сечокам'яної хвороби. За 10 років кількість нефректомій збільшилася в 1,2 разу (Сайдакова Н. А. і співавт., 2008). Схильність до захворювання осіб працездатного віку, що призводить до тимчасової і стійкої втрати працездатності, хронічної ниркової недостатності й смерті, робить сечокам'яну хворобу проблемою не тільки медичною, а й соціальною (Люлько А. В. і співавт., 2008). Частка кальцій-оксалатного уролітіазу серед інших типів каменеутворення сягає 85,6 % (Пасєчніков С. П. і співавт., 2009). Частота рецидивного уролітіазу становить від 18 до 56 %, за типом каменеутворення рецидивний кальцій-оксалатний уролітіаз (РКОУ) також переважає серед рецидивних каменів (Дзюрак В. С., Возіанов С. О., 2004).

З-поміж основних причин каменеутворення виділяють екзогенні фактори, пов'язані з погіршенням екологічної обстановки, зміною демографічної ситуації, гіподинамією і особливостями харчування, проте все це не повністю пояснює етіологію та патогенез первинного і рецидивного уролітіазу.

Питання ендогенного утворення щавлевої кислоти, причини гіпероксалурії представлені поодинокими публікаціями в зарубіжній літературі (Peis V. M., 2005). Як відомо, основний синтез щавлевої кислоти відбувається в печінці, де, з урахуванням розвитку ліпідної пероксидації та зниження антиоксидантного захисту, пригнічення активності ключових ферментів у обміні гліоксилової кислоти, підвищується синтез цього субстрату (Черепанова Е. В., Дзеранов М. К., 2009; Williams E. L., 2006). Визначення ролі ліпідної пероксидації й ефективності застосування антиоксидантів, що коригують процеси вільнорадикального окиснення в організмі, а разом із цим і активності ключових ферментів метаболізму щавлевої кислоти в печінці, сприяло б оптимізації патогенетичної терапії РКОУ й створенню алгоритму його профілактики.

Вивчення частоти РКОУ, характеру місцевих ниркових симптомів і факторів ризику в розвитку оксалатного уролітіазу допоможе визначити лікувальну тактику і заходи з метафілактики рецидиву. Проведення досліджень з вивчення метаболізму щавлевої кислоти, ролі печінкових факторів у походженні гіпероксалурії та оцінка ролі ключових ферментів печінки в обміні гліоксилової кислоти дозволить доповнити інформацію щодо етіології та патогенезу РКОУ і підвищити ефективність його профілактики. Значна поширеність сечокам'яної хвороби, відсутність даних про етіологію і патогенез, велика кількість рецидивів, низька ефективність хірургічного лікування, у тому числі екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії, зумовлюють актуальність пошуку шляхів удосконалення лікування і визначають актуальність обраної теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана дисертаційна робота виконана у відповідності до плану наукових досліджень Одеського національного медичного університету і є фрагментом комплексної наукової теми кафедри урології та нефрології «Вплив сучасних техногенних і екологічних факторів на розвиток, клінічний перебіг і реабілітацію захворювань органів сечової та репродуктивної системи людини і шляхи їх корекції» (№ державної реєстрації 0101U007764).

Дисертант є співвиконавцем зазначеного наукового дослідження. Брав безпосередню участь в плануванні робіт, зборі та обробці первинної документації, аналізі та узагальненні отриманих даних, визначенні мети, написанні окремих розділів, формулюванні висновків, наукових положень, практичних рекомендацій.

Дисертаційна робота пройшла біоетичну експертизу (наказ № 159-А від 07.05.2010 р.).

Мета дослідження: підвищити ефективність профілактики рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу шляхом вибору раціональної патогенетично спрямованої терапії.

Завдання дослідження:

1. Вивчити частоту розповсюдженості РКОУ.

2. Уточнити деякі ланки патогенезу РКОУ для вибору раціональної патогенетичної терапії.

3. Вивчити фактори ризику виникнення РКОУ.

4. Дослідити стан про- й антиоксидантної систем у хворих на РКОУ.

5. Визначити роль антиоксидантної терапії у профілактиці РКОУ.

Об'єкт дослідження: хворі на рецидивний кальцій-оксалатний уролітіаз, соматично здорові люди, історії хвороби хворих на кальцій-оксалатний уролітіаз.

Предмет дослідження: патогенез рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу, метаболізм щавлевої кислоти, частота рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу, стан про- й антиоксидантної систем хворих на рецидивний кальцій-оксалатний уролітіаз, антиоксидантна терапія в метафілактиці кальцій-оксалатного уролітіазу.

Методи дослідження: бібліосемантичний, епідеміологічний, загальноклінічні, біохімічні, ультразвукові, рентгенологічні, спектроскопічні, морфологічні, мікробіологічні, статистичний, клініко-лабораторні та інструментальні, системний та порівняльний аналіз, математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів. Сформульовано та науково обґрунтовано положення, що характеризує рецидивний кальцій-оксалатний уролітіаз як стан, який перебігає з порушенням про- й антиоксидантного балансу і проявляється пригніченням ключових ферментів метаболізму щавлевої кислоти, які обумовлюють підвищення її ендогенного синтезу. Доведена стратегія фармакологічної корекції рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу, яка полягає в комплексному використанні засобів антиоксидантного захисту, здатних нормалізувати метаболізм щавлевої кислоти, та сприяє економному витрачанню ендогенних оксидантів. Патогенетично обґрунтовано та запропоновано диференційований підхід до вибору адекватних доз і терміну профілактичного призначення антиоксидантної терапії. Науково обґрунтована доцільність оцінки активності ключових ферментів метаболізму щавлевої кислоти як маркера рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу і розроблена теоретична база для подальших клінічних досліджень можливостей фармакотерапії при наявності ферментів низької активності у хворих.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтована раціональна патогенетична терапія РКОУ на основі вивчення впливу антиоксиданта б-токоферолу ацетату на підвищення активності ключового ферменту Д-гліцератдегідрогенази, який пригнічує ендогенний синтез щавлевої кислоти. Розроблені методичні рекомендації щодо застосування антиоксидантного препарату -токоферолу ацетату у профілактиці РКОУ, що дозволяє підвищити її ефективність і знизити вартість лікування.

Особистий внесок здобувача. Ідея роботи запропонована науковим керівником. Спільно з дисертантом розроблені методологічна основа роботи, мета, завдання і алгоритм дослідження. Автором особисто проаналізована наукова література, здійснено патентно-інформаційний пошук, вивчення історій хвороб, обстеження хворих. Оперативні втручання виконувались як самостійно, так і разом з науковим керівником, а також із співробітниками кафедри та урологічного відділення. Дисертантом самостійно виконано статистичну обробку результатів, оформлення таблиць і рисунків, сформульовано висновки, опубліковано основні результати роботи. Інтерпретація одержаних результатів, наукових положень і висновків виконувалась спільно з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи та результати наукових досліджень оприлюднені й обговорені на засіданні обласного товариства Асоціації урологів України (Одеса, 2002, 2003, 2009), Пленумі урологів України (Трускавець, 1998), Національному конгресі України з проблем імунології, алергології та імунореабілітації (Алушта, 1998), міжнародній науковій конференції молодих вчених «Молодь -- медицині майбутнього» (Одеса, 2004), четвертій Південноукраїнській науково-практичній конференції «Захворювання, породжені прогресом» (Одеса, 2009).

Публікації. Наукові результати, отримані дисертантом, опубліковані у 7 наукових працях, із них 3 статті у профільних наукових журналах, ліцензованих ВАК України, 4 тези доповідей, 2 патенти України, 1 методичні рекомендації МОЗ України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 146 сторінках машинописного тексту. Складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, узагальнення, висновків, практичних рекомендацій. Бібліографічний покажчик включає 214 джерел, у тому числі 127 -- зарубіжних авторів. Робота ілюстрована 16 таблицями, 43 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Клінічні дослідження 94 хворих на рецидивний кальцій-оксалатний уролітіаз проводили в Одеському національному медичному університеті на клінічній базі Міської клінічної лікарні № 10 Одеси, а також на базі біохімічної лабораторії НДІ очних хвороб і тканинної терапії ім. акад. В. П. Філатова. За статтю хворі розподілялися так: 55 (58,5 %) чоловіків, 39 (41,5 %) жінок. Вік хворих -- від 18 до 83 років. Увесь досліджуваний контингент було розділено нами на 4 групи. До першої групи увійшли 36 хворих на РКОУ, які знаходилися на лікуванні в урологічних відділеннях МКЛ № 10 Одеси і отримували сучасне лікування для профілактики можливих наступних рецидивів (антибактеріальна, спазмолітична, дезінтоксикаційна, фібринолітична, антиагрегаційна, реологічна поліферментна терапія, препарати магнію, цитрату та перидоксину). До другої групи увійшли 28 хворих на РКОУ, які отримували у комплексі зі стандартною терапією в метафілактиці літіазу антиоксидантний препарат б-токоферолу ацетат дозою 200 мг на добу трьома курсами по 10 дiб, з перервою мiж ними 10 дiб, двічі на рік, протягом 36 міс. До третьої групи увійшли 30 хворих на РКОУ, які отримували у комплексі зі стандартною терапією антиоксидантний препарат б-токоферолу ацетат дозою 600 мг на добу курсом 10 дiб тричі, з перервами мiж курсами 10 дiб двічі на рік, протягом 36 міс. До четвертої групи увійшли 24 соматично здорові особи, близькі за віком до основних груп, в анамнезі яких відсутні захворювання на сечокам'яну хворобу (контроль). Усі пацієнти пройшли повний обсяг клінічних досліджень. Методи позбавлення хворих на уролітіаз від конкрементів представлені у табл. 1.

Таблиця 1

Види оперативних втручань у хворих на рецидивний уролітіаз

При аналізі анамнестичних даних враховували початкові прояви хвороби, динаміку симптоматики в процесі розвитку хвороби, особливості харчування, емоційний стан хворого, умови праці, питного режиму й інші фактори, які могли б сприяти розвитку захворювання. Усіх хворих обстежували за допомогою загальноприйнятих лабораторних та інструментальних методів дослідження. Вивчали скарги, тривалість захворювання, особливості клінічних проявів, наявність і частоту рецидивного каменеутворення, дані об'єктивного обстеження. Враховували інформацію про попереднє лікування, хірургічні втручання, наявність ускладнень і супровідних захворювань (ендокринних, захворювань шлунково-кишкового тракту), наявність інших факторів ризику, ниркових симптомів, аномалій розвитку, які могли зумовити процес формування конкремента або спричинити його рецидив.

Нами були вивчені результати рентгенофазового аналізу 58 каменів. Сечові конкременти за своїм хімічним складом були розподілені на 5 груп: оксалати кальцію дегідрату (уеделіти), уеделіти з домішкою фосфатів, оксалати кальцію моногідрату (уевеліти), уевеліти з домішкою уеделітів, уеделіти з домішкою уратів. Аналіз хімічного складу та структури каменів нами проводився на дифрактометрі УРС-50 ІМ на кафедрі морської геології та мiнералогiї ОНУ iм. І. І. Мечникова. Одночасно під поляризаційним мікроскопом вивчалися шліфи цих сполук.

За даними загального аналізу сечі хронічний запальний процес було виявлено у 37 (39,36 %) хворих. Посів сечі на флору та визначення її чутливості до антибіотиків проведено у 35 хворих. У 13 (37,14 %) випадках спостерiгався ріст епідермального стафілокока, у 7 (20,0 %) -- Е. colі, у 6 (17,14 %) -- золотистого стафілокока, у 5 (14,29 %) -- вульгарного протея, у 4 (11,43 %) -- гемолітичного стрептокока. Загальноклінічні й біохімічні дослідження крові та сечі проводилися типовими методами. Визначення білірубіну -- за методом Йєндрашека -- Клегорна, тимолова проба -- за методом Хуерго -- Поппера, трансамінази -- за методом Райтмана -- Френкеля, фібриноген визначався ваговим методом.

Рентгенологічне обстеження хворих включало оглядову рентгенографію сечових шляхів й екскреторну урографію. Оглядова рентгенографія давала можливість візуалізувати рентгенопозитивні конкременти, оцінити їх форму, структуру та розташування у порожнистій системі. За показаннями виконували екскреторну й інфузійну урографію. Ретроградна уретеропієлографія використовувалася дуже рідко при суворих показаннях в основному для виявлення рентгенонегативних конкрементів і для з'ясування будови порожнистої системи, що мало значення для вибору методу оперативного втручання.

Ультразвукове дослідження проводили на апараті фірми “Siemens Sonoline SL-450” з допплерівською приставкою “Aloka SSD-250” (Японія), «Брюль і К'єр»-1846 (Данія) із секторними (3,5-5 МГц), лінійним (5 МГц), конвексними (3,5-5 МГц) датчиками. Усі апарати працювали у реальному масштабі часу. У випадках, коли вищезазначені діагностичні методи не давали повного уявлення про характер патологічного процесу в сечових шляхах, виконувалася комп'ютерна томографія. Обстеження проводилося на томографічному апараті “Siemens”. Таким чином, представлені вище дані свідчать, що діагноз захворювання встановлювався на основі докладного вивчення скарг хворого, історії розвитку захворювання і життя пацієнта, клінічних, фізіологічних, біохімічних, рентгенологічних і бактеріологічних даних.

Для адекватного вивчення деяких ланок метаболізму щавлевої кислоти були використані відомі у світовій літературі методи визначення у крові та сечі каменеутворювальних субстанцій: гліколату, оксалату (Rabinowitz J. C., Jakoby W. B., 1970), кальцію, гліцерату (Kattermann R., Holldorf A., Holzer H., 1970) і одного з пероксисомних ферментів печінки Д-гліцератдегідрогенази (H. U. Bergmeyer, 1970). Функціональна активність даного ферменту, що знаходиться у клітинах печінки, реалізується в здатності впливати на концентрацію щавлевої кислоти та інших субстратів її метаболізму, що є безпосередніми ділянками кальцій-оксалатного метаболізму.

Наявність факторів ризику -- речовин, що чинять своєю присутністю біохімічну дію на процес уролітогенезу, оцінювалася за концентрацією цитратів (Dagley S., 1970) та іонів магнію у крові та сечі (Меньшикова В. В., 1987).

Стан прооксидантної системи в крові та сечі оцінювався за концентрацією малонового діальдегіду -- МДА (Андреева Л. И., Кожемякин Л. А., Кишкун А. А., 1988) та перекисною резистентністю еритроцитів -- ПРЕ (Makoto Mino et al., 1978). Стан антиоксидантної системи в крові оцінювався за вмістом водорозчинних антиоксидантів -- ВАО і жиророзчинних антиоксидантів -- ЖАО (Коршун М. М., Аністратенко Т. І., Смагін Г. В., 1999), вітаміну Е (Островский Ю. М., 1979), відновленого глутатіону (Bergmeyer H. U., Bernt T. E., 1970).

Статистичну обробку матеріалу проводили за загальновизнаними методиками математичної статистики. Для цього визначали такі показники: середнє арифметичне (М), помилка середнього арифметичного (m), стандартне відхилення (у). Порівняння показників між групами проводилося за допомогою t-критерію Стьюдента. Статистичну обробку матеріалу здійснювали на персональному комп'ютері.

Результати досліджень та їх обговорення. Шестирічне спостереження 295 хворих на оксалатний уролітіаз виявило рецидивний перебіг захворювання у 164 (55,6 %) випадках, що свідчить про несприятливий прогноз захворювання та вказує на необхідність подальших досліджень для з'ясування проблемних питань етіології і патогенезу захворювання. У виконаній нами роботі досліджувалися дві біохімічні системи: окремі ланки метаболічного шляху гліоксилової кислоти і показники антиоксидантної системи людини. Стан про- й антиоксидантного біохімізму оцінювався за показниками, маркерами перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у здорових і хворих на РКОУ, досліджуваних у нашій роботі: глутатіон відновлений, ЖАО, ВАО, рівень б-токоферолу ацетату крові, показник ПРЕ, виражений у процентній кількості гемолізу, концентрація МДА. Обстежували три групи хворих на РКОУ і групу здорових осіб. Вивчалися раніше вказані показники. У кожній групі встановлені медіани тих або інших групових показників.

Як видно з табл. 2, у здорових людей медіана концентрації оксалату сечі -- (305,00±26,42) мкмоль/л -- вірогідно нижча, ніж у групі хворих на рецидивний нефролітіаз у трьох групах: (475,20±1,52), (475,20±1,52), (457,83± ±38,70) мкмоль/л відповідно (Р<0,05). Аналогічна ситуація і з концентрацією одного з проміжних продуктів метаболізму -- гліцерату крові. Медіана концентрації останнього в групах хворих на РКОУ вірогідно вища -- (98,02±6,75), (95,85±7,24), (97,59±6,28) мкмоль/л (Р<0,05) за медіану концентрації у групі здорових осіб -- (75,42±6,34) мкмоль/л. Проте середньостатистичний показник концентрації іонів магнію у сечі хворих на РКОУ -- (2,780±0,212), (2,700±0,228), (2,820±0,208) мкмоль/л -- вірогідно не відрізнявся від середніх значень у групі здорових осіб -- (3,250±0,237) мкмоль/л.

У табл. 2 відображена вірогідна відмінність у крові середніх показників вмісту щавлевої кислоти та функціональної активності ключового ферменту Д-гліцератдегідрогенази (ДГДГ). Медіана активності ферменту в трьох групах хворих на РКОУ -- (2,25±0,21), (2,36±0,25), (2,31±0,21) мкмоль/л -- вірогідно нижча в крові за показник у групі здорових осіб -- (3,280±0,340) мкмоль/л. Середній рівень оксалатів крові є вірогідно вищим у групах хворих на РКОУ -- (27,05±1,52), (27,53±1,67), (26,94± ±1,46) мкмоль/л відповідно (Р<0,05), порівняно з таким показником у групі здорових осіб -- (21,42±1,72) мкмоль/л.

Ці дані свідчать про напрямок метаболізму щавлевої кислоти у бік підвищеного утворення гліоксилату й оксалату в гепатоцитах у хворих на рецидивний нефролітіаз. Згідно з даними, наведеними в табл. 2, концентрації гліколату у крові здорових осіб вірогідно не відрізнялися від такого показника у групі хворих на РКОУ. Ці дані відповідають показникам, наведеним у роботах інших дослідників. Рівень гліколату істотно зростає при інгібуванні ферменту аланінгліоксилатамінотрансферази і зменшується при інгібуванні ферменту ДГДГ. Оскільки при активації процесів вільнорадикального окиснення (ВРО) пригнічується робота обох ферментів, то цілком зрозумілі одержані в роботі результати, що підтверджують відсутність вірогідної різниці між середніми показниками концентрації гліколату сечі в групі здорових -- (624,50±62,17) мкмоль/л -- і хворих на РКОУ -- (568,4±42,3), (552,0±40,8), (562,7±50,2) мкмоль/л відповідно.

Аналізуючи результати проведених нами досліджень, виявляємо вірогідну різницю між середньостатистичними показниками стану антиоксидантної системи у групах здорових осіб і хворих на РКОУ. Медіана концентрацій відновленого глутатіону крові у групі соматично здорових осіб вірогідно вища -- (780,2±50,4) мкмоль/л, ніж показники в трьох групах хворих на РКОУ -- (530,16±40,30), (514,87±40,30), (542,24±46,2) мкмоль/л відповідно (Р<0,05).

Таблиця 2

Динаміка показників метаболізму щавлевої кислоти та факторів ризику у пацієнтів, хворих на рецидивний кальцій-оксалатний уролітіаз

Примітка. * -- вірогідна відмінність від контрольної групи (Р<0,05); ** -- вірогідна відмінність від вихідного рівня (Р<0,05); # -- вірогідна відмінність від контрольної групи (Р<0,001).

Останнє свідчить про витрачання потенційного антиоксидантного депо у хворих на РКОУ. Таким чином, у хворих на рецидивний перебіг кальцій-оксалатного уролітіазу процеси ВРО перебігають активніше порівняно зі здоровими особами. Середньостатистичні показники ЖАО сироватки крові теж мають вірогідну різницю у групах здорових осіб і хворих на РКОУ. Медіана концентрації у сироватці крові ЖАО у групі здорових -- (12,39± ±0,98) мкмоль/л вірогідно вища, ніж аналогічні показники в групах хворих на РКОУ -- (9,70±0,55), (9,54±0,78), (9,68±0,69) мкмоль/л відповідно (Р<0,05).

Наведені дані свідчать про те, що природна антиоксидантна система у групі хворих на РКОУ є перевантаженою, що характеризується як стан окиснювального стресу. Також середньостатистичний показник концентрації МДА у крові здорових людей є вірогідно нижчим -- (5,680±0,528) мкмоль/л, ніж у групі хворих на РКОУ -- (8,940±0,984), (9,860±0,972), (9,520±0,968) мкмоль/л відповідно (Р<0,05). Продуктом розщеплювання ліпідів є МДА, підвищений рівень якого у крові хворих на РКОУ свідчить про високу швидкість процесів ПОЛ у хворих на РКОУ порівняно з групою здорових осіб.

Середньостатистичні показники рівнів б-токоферолу ацетату в крові трьох груп хворих на РКОУ -- (21,62±2,18), (20,94±2,13), (21,40± ±2,07) мкмоль/л відповідно (Р<0,05) -- вірогідно нижчі, ніж аналогічні показники у здорових людей -- (28,46±2,53) мкмоль/л.

Перекисна резистентність еритроцитів, яка виражається у відсотковому відношенні гемолізу еритроцитів, характеризує напруженість процесів ПОЛ і потенціал антиоксидантної системи (АОС) організму, тобто здатність протистояти окиснювальному стресу. Медіана рівня ПРЕ у групі здорових -- (6,17±0,52) % гемолізу -- вірогідно вища у відсотках гемолізу порівняно з такими показниками у групі хворих на РКОУ, які становлять (6,17±0,52), (6,17±0,52), (6,17±0,52) % гемолізу відповідно (Р<0,05).

Виявлена у ході роботи різниця між показниками ПРЕ наводить на думку, що у хворих на РКОУ знижений антиоксидантний потенціал організму, тканин, клітин за рахунок виснаження депо антиоксидантів, що призводить на клітинно-біохімічному рівні до зміни метаболізму за рахунок інгібування роботи клітинних ферментів, у тому числі і ключових для обміну гліоксилової кислоти. Звідси випливає, що необхідною частиною патогенетичної терапії в метафілактиці РКОУ, обов'язковим лікувальним компонентом має бути мембраностабілізувальний ефект, який нівелюватиме інгібіцію мембранних і цитозольних, пероксимальних і мітохондріальних ферментів клітини.

З метою підвищення ефективності профілактики РКОУ нами в комплексну терапію був включений штучний антиоксидант б-токоферолу ацетат з урахуванням початкових змін метаболізму щавлевої кислоти. Хворі першої групи одержували повний терапевтичний комплекс препаратів, що становлять сучасну метафілактику щавлевокислого уролітіазу. До другої групи увійшли пацієнти, яким у комплексі профілактичних заходів був призначений антиоксидантний препарат б-токоферолу ацетат добовою дозою 200 мг курсами по 10 днів тричі з інтервалом між ними 10 днів кожні 6 міс. протягом 3 років. Хворим третьої групи до комплексу заходів, що становлять метафілактику кальцій-оксалатного уролітіазу, був включений антиоксидант б-токоферолу ацетат добовою дозою 600 мг 10-денними курсами тричі з інтервалами між ними 10 днів кожні 6 міс. протягом 3 років. Хворі усіх трьох груп одержували комплексну терапію, спрямовану на зниження впливу різних факторів ризику виникнення рецидивного уролітіазу. У третій групі, де терапія була доповнена антиоксидантним препаратом б-токоферолу ацетатом дозою 600 мг на добу, динаміка змін глутатіону відновленого є найефективнішою. Після лікування у крові хворих третьої групи вміст глутатіону відновленого виявився вірогідно вищим -- (687,89± ±38,90) мкмоль/л (Р<0,05) порівняно з початковим рівнем. Вірогідної відмінності цього показника після лікування у третій групі від середньостатистичного рівня глутатіону відновленого у групі здорових осіб не виявлено.

Динаміка зміни концентрації глутатіону відновленого в крові хворих на РКОУ першої (602,14±45,40) мкмоль/л (Р>0,05) та другої (575,90± ±46,50) мкмоль/л (Р>0,05) груп мала позитивну тенденцію, проте була статистично невірогідною. Результати даного дослідження показали ефективність застосування в профілактиці РКОУ антиоксидантної терапії як мембраностабілізувального терапевтичного компонента, при якому відбувається поповнення депо біохімічних субстратів, що є антиоксидантним потенціалом клітини й організму в цілому.

Показники антиоксидантного статусу у хворих трьох груп підвищилися на фоні проведення метафілактики рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу. Середньостатистичні показники ВАО і ЖАО крові найефективніше і статистично вірогідно підвищилися у хворих третьої групи. Так, концентрація ЖАО у крові в трьох групах хворих на РКОУ після проведення комплексної профілактики становила (9,95±1,24), (9,98±0,67) та (12,28±0,85) мкмоль/л відповідно (Р<0,05). Така ефективність проведення профілактики РКОУ в третій групі, враховуючи показники АОС, на нашу думку, пов'язана з включенням у терапію б-токоферолу ацетату добовою дозою 600 мг.

У ході дослідження відмічена протилежна динаміка у змінах середньостатистичних показників ПОЛ. На фоні застосування фармакологічних препаратів для профілактики рецидивного уролітогенезу у хворих усіх трьох груп відмічено зниження рівнів показників інтенсивності прооксидації. Медіана ПРЕ у третій групі хворих на РКОУ -- (6,20±0,53) % гемолізу (Р<0,05) -- зросла за рахунок статистично вірогідного процентного зниження гемолізу. Динаміка зміни показників ПРЕ в крові хворих на РКОУ першої -- (7,40±0,54) % гемолізу (Р>0,05) та другої -- (7,56± ±0,64) % гемолізу (Р>0,05) груп мала позитивну тенденцію, проте була статистично невірогідною. Останнє свідчить про найефективніший мембраностабілізувальний ефект у хворих цієї групи, які одержували в комплексній терапії б-токоферолу ацетат дозою 600 мг на добу.

У всіх групах відмічено позитивне зниження середнього показника рівня МДА як у крові, так і в сечі. Як відомо, МДА є продуктом окиснення мембранних жирів. Зниження концентрації МДА у групах хворих на фоні терапії, що проводиться, підтверджує наявність антиоксидантного ефекту лікувальних засобів. Проте статистично вірогідне зниження МДА у крові та сечі відмічене у другій -- (7,200±0,525) мкмоль/л (Р<0,05) та третій -- (5,940±0,520) мкмоль/л (Р<0,01) групах хворих, що одержували б-токоферолу ацетат добовою дозою 200 та 600 мг відповідно. Динаміка зміни показників МДА в крові хворих на РКОУ першої групи мала позитивну тенденцію -- (7,520±0,584) мкмоль/л (Р>0,05), проте була статистично невірогідною. Це, в свою чергу, свідчить про ефективність застосування в профілактиці РКОУ антиоксидантних препаратів.

Під час проведення комплексної терапії у третій групі хворих на РКОУ відмічене вірогідне підвищення концентрації б-токоферолу ацетату в плазмі крові -- (27,78±2,30) мкмоль/л (Р<0,05). Проведення профілактики в першій та другій групах хворих на РКОУ ((21,94±1,98) мкмоль/л) не привело до вірогідного підвищення концентрації б-токоферолу ацетату в плазмі крові і становило (23,28±1,92) і (21,94±1,98) мкмоль/л відповідно (Р>0,05). Поповнення депо антиоксидантної системи організму відмічене в усіх групах на фоні комплексного лікування, що проводилося. Але статистична вірогідність зміни середніх концентрацій у третій групі пояснюється наявністю в комплексній терапії хворих цієї групи б-токоферолу ацетату добовою дозою 600 мг.

На фоні терапії, що проводилася, відмічені зміни середньостатистичних показників метаболізму щавлевої кислоти. У табл. 2 відображена динаміка змін середньостатистичних показників щавлевої кислоти у крові та сечі хворих на РКОУ. Одержані результати свідчать про вірогідне зниження середнього рівня концентрації оксалатів сечі у третій групі -- (324,81± ±26,37) мкмоль/л (Р<0,01), де хворі одержували в метафілактиці кальцій-оксалатного уролітіазу ?-токоферолу ацетат добовою дозою 600 мг. У першій і другій групах також відмічена тенденція до зниження концентрації оксалатів у сечі -- (398,80±24,64), (405,96±20,30) мкмоль/л відповідно (Р>0,05). Проте динаміка цих змін є невірогідною. Діапазон зниження вмісту щавлевої кислоти у плазмі крові хворих третьої групи -- (22,49± ±1,58) мкмоль/л (Р<0,05) -- характеризується як найбільший. Щодо змін цих показників у першій і другій групах -- (24,91±1,64), (24,50±4,23) мкмоль/л відповідно (Р>0,05), то показник у третій групі виявився статистично вірогідним. Динаміка змін концентрацій оксалатів у крові та сечі хворих на РКОУ трьох груп корелює зі змінами показників про- й антиоксидантного статусу. Така кореляційна залежність, виявлена протягом дослідження, оцінена нами як пряма, тобто на фоні лікування, що проводиться, збільшуються рівні показників АОС, знижується інтенсивність процесів ПОЛ, що супроводжується зниженням концентрації щавлевої кислоти у крові та сечі.

Нами вивчена динаміка показників активності ключового печінкового ферменту ДГДГ, що відповідає за синтез й ендогенну утилізацію щавлевої кислоти, від активності якої залежить концентрація оксалатів у крові та сечі.

Одержані результати та динаміка їх змін на фоні проведення профілактики РКОУ свідчать про вірогідне підвищення активності ферменту ДГДГ у третій групі -- (2,95±0,22) нкат/л (Р<0,05) як відповідь на мембраностабілізувальний антиоксидантний ефект застосованого ?-токоферолу ацетату добовою дозою 600 мг, що має нормалізуючу дію на функціональну активність роботи мембранних та цитозольних ферментів. У першій і другій групах відмічена тенденція до підвищення активності ДГДГ -- (2,54±0,20), (2,70±0,24) мкмоль/л відповідно (Р>0,05). Проте динаміка цих змін є невірогідною. Одержана динаміка продуктів щавлевого обміну, активність печінкового ферменту ДГДГ дозволяє зробити висновок про залежність щавлевокислого метаболізму від інтенсивності процесів ПОЛ, ступеня стабілізації мембран і, як наслідок, від активності мембранних і цитозольних клітинних ферментів. Це, в свою чергу, свідчить про ефективність лікування при дотриманні важливої умови -- добору адекватних доз антиоксидантних препаратів.

У ході проведення порівняльної характеристики 3 груп визначено формування рецидивних каменів у хворих із низькими показниками активності ферменту ДГДГ від 0,10 до 0,52 нкат/л. Показники активності ДГДГ у хворих із безрецидивним перебігом коливалися від 0,45 до 1,99 нкат/л.

За показниками активності ДГДГ у хворих із рецидивним та безрецидивним перебігом захворювання нами встановлені інтервали оцінки перебігу РКОУ. Пропонуємо показник активності ДГДГ у сечі використовувати як прогностичний маркер оцінки перебігу РКОУ: доброякісним перебіг РКОУ слід вважати у тому разі, якщо на фоні лікування показник ДГДГ становить від 0,53 до 2,80 нкат/л. Інтервал рівня активності ферменту від 0,43 до 0,52 нкат/л свідчить про помірний перебіг РКОУ. Якщо у хворих на РКОУ показники активності ДГДГ становлять від 0,10 до 0,43 нкат/л, то йдеться про агресивний перебіг захворювання.

При вивченні динаміки показників такого фактора ризику, як концентрація інгібітора каменеутворення -- цитрату у сечі та крові, ми одержали результати, що свідчать про вірогідне підвищення середнього рівня концентрації цитратів у сечі у третій групі -- (495,65±20,18) мкмоль/л (Р<0,05), де хворі одержували при профілактиці РКОУ ?-токоферолу ацетат добовою дозою 600 мг. У першій і другій групах також відмічена тенденція до підвищення концентрації цитратів у сечі -- (467,27±24,58), (466,20± ±25,32) мкмоль/л відповідно (Р>0,05). Проте динаміка цих змін є невірогідною. Найбільший діапазон підвищення вмісту цитратів у плазмі крові також відмічений у хворих третьої групи -- (81,58±7,25) мкмоль/л (Р>0,05). Показники змін у першій і другій групах -- (75,49±6,20), (76,20± ±7,52) мкмоль/л відповідно (Р>0,05) -- теж мали тенденцію до підвищення, але статистично є невірогідними в усіх трьох групах.

Результати проведених досліджень свідчать про збільшення концентрації цитрату у крові та сечі у хворих на РКОУ на фоні проведення лікування. Таке збільшення в сечі рівня цитратів пояснюється нами як наслідок зниження витрат цитратів за рахунок зменшення концентрації оксалатів у крові та сечі. Це, у свою чергу, забезпечує посилення інгібіторної активності сечі щодо уролітогенезу, оскільки відомо, що гіпоцитратурія як фактор ризику посилює схильність до рецидивування уролітогенезу серед хворих на РКОУ.

У нашому дослідженні у трьох групах хворих на РКОУ були вивчені такі фактори ризику, як кальціурія та концентрація іонів магнію. Іони кальцію, як згадувалося раніше, найчастіше трапляються у складі сечових конкрементів. Одержані результати свідчать про вірогідне зниження середнього рівня концентрації іонів кальцію у сечі у третій групі -- (324,81± ±26,37) ммоль/л (Р>0,05), де хворі одержували при профілактиці РКОУ ?-токоферолу ацетат добовою дозою 600 мг. У першій і другій групах також відмічена тенденція до зниження концентрації кальцію у сечі -- (398,80± ±24,64), (405,96±20,30) мкмоль/л відповідно (Р>0,05). Проте динаміка цих змін є невірогідною. Динаміка вмісту кальцію у крові на фоні метафілактики, що проводилася, зареєстрована у хворих цих груп. Вірогідне зниження вмісту кальцію у плазмі крові відмічено у хворих третьої групи (2,180±0,127) мкмоль/л (Р<0,05). Показники змін у першій і другій групах -- (2,490±0,120), (2,460±0,136) мкмоль/л відповідно (Р>0,05) -- теж мали тенденцію до зниження, але виявилися статистично невірогідними.

Іони магнію служать інгібіторами каменеутворення, особливо при щавлевокислому уролітіазі, тому кальціурія і гіпомагніурія є факторами, які підвищують ризик виникнення рецидивного каменеутворення. При аналізі динаміки змін фактора ризику -- іонів магнію, яка має позитивну тенденцію на фоні проведення профілактики РКОУ, нами відмічено, що концентрація іонів магнію в сечі на фоні терапії підвищилась, але статистично невірогідно у трьох групах. Вірогідне збільшення іонів магнію в крові хворих на РКОУ відмічено в третій групі і становило (0,956± ±0,044) ммоль/л (Р<0,05). Одержані дані не суперечать існуючим у сучасній науці положенням про порушення транспорту іонів при активації ПОЛ.

На фоні проведення профілактики РКОУ для підвищення її ефективності необхідно одночасно враховувати як особливості порушення метаболізму каменеутворювальних речовин, так і динаміку концентрації факторів ризику -- речовин, сполук, які чинять біохімічну дію на процес уролітогенезу.

На завершення проведеної наукової роботи одержані результати піддані порівняльному аналізу й узагальненню. Вивчена частота рецидивного щавлевооксалатного уролітіазу дозволяє точніше оцінити медичний, демографічний і економічний аспекти проблеми рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу. У роботі розкриті окремі фрагменти патогенезу нефролітіазу, а саме уточнено наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними: активація ПОЛ ? нестабільність мембран ? інгібування ключових ферментів оксалатного метаболізму та порушення транспорту іонів ? підвищений синтез щавлевої кислоти та порушення обміну інгібіторів каменеутворення ? оксалурія. Одержані результати свідчать про пригнічення антиоксидантної системи у хворих на РКОУ, виснаження інгібіторів каменеутворення (цитрат, магній) і підвищення рівня факторів ризику (іонів кальцію, оксалатів) порівняно зі здоровими особами. За допомогою антиоксидантного препарату a-токоферолу ацетату дозою 600 мг на добу у складі метафілактики уролітіазу у хворих третьої групи вдалося позитивно вплинути на деякі ланки щавлевокислого обміну, тобто вірогідно поліпшити роботу ферменту ДГДГ, знизити концентрацію оксалатів і кальцію у сечі. На фоні вказаної терапії відмічена стабілізація рівнів вмісту інгібіторів каменеутворення -- цитрату та магнію.

Отже, одержані результати, вірогідно середньостатистично відмінні у хворих третьої групи від хворих першої та другої груп, позитивно характеризують роль a-токоферолу ацетату як антиоксидантної терапії в метафілактиці кальцій-оксалатного уролітіазу і є підставою для подальшого вивчення, по-перше, інших взаємозв'язків між метаболізмом щавлевої кислоти, активністю специфічних ферментів і процесами про- й антиоксидування, і, по-друге, нових фармацевтичних препаратів з антиоксидантною активністю, добору адекватних дозувань з метою ефективного застосування у клінічній практиці у хворих на РКОУ. Як видно з показників про- й антиоксидантної систем, після комплексного лікування найбільші зміни відбулися у третій групі пацієнтів -- вони наблизилися до відповідних показників у контрольній групі. Показники прооксидантної системи у пацієнтів першої групи вірогідно не змінилися.

Таким чином, із наведених результатів лікування видно, що у пацієнтів, які отримували у складі комплексної терапії 600 мг на добу -токоферолу ацетату, відсоток безрецидивного характеру перебігу захворювання протягом терміну спостереження 3 роки сягав 90 %. Це значно і вірогідно відрізняється від показників у пацієнтів двох інших груп. У пацієнтів, які отримували в складі комплексної терапії 200 мг б-токоферолу ацетату, безрецидивний характер перебігу захворювання становив 72,2 %. У пацієнтів, які не отримували антиоксидантну терапію, безрецидивний перебіг каменеутворення дорівнював 78,6 %.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове розв'язання актуального наукового завдання -- розробка теоретичної основи фармакокорекції рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу за допомогою антиоксиданта б-токоферолу ацетату та створення теоретичної бази для подальшого обґрунтування патогенетично-спрямованої профілактики, в основі якої лежать корекція метаболізму щавлевої кислоти та підвищення антиоксидантного захисту, що має суттєве значення для урології.

1. Шестирічне спостереження за 295 хворими на кальцій-оксалатний уролітіаз виявило рецидивний перебіг хвороби у 164 (55,6 %) осіб, що свідчить про несприятливий прогноз захворювання та вказує на необхідність подальших досліджень для з'ясування проблемних питань етіології та патогенезу.

2. В основі патогенетичного ланцюжка рецидивування кальцій-оксалатного уролітіазу лежить пригнічення активності Д-гліцератдегідрогенази -- ключового ферменту (на 29,7 % у плазмі крові та на 52,9 % у сечі), що обумовлює підвищений синтез щавлевої кислоти за рахунок зниження її метаболізму.

3. Прогностичними факторами ризику рецидивування оксалатного уролітіазу є: підвищення відносно норми рівня оксалатів у сечі хворих на 55,8 %; зниження концентрації інгібіторів каменеутворення -- цитратів сечі -- на 21,4 % та підвищення концентрації іонів кальцію у сечі на 54 %, а також гліцерату сечі на 65,3 %, які можна розглядати як важливі етіологічні фактори утворення оксалатних каменів і рецидивного перебігу.

4. Формування рецидивних каменів за трирічний період спостереження виявлено у хворих із показниками активності ферменту Д-гліцератдегідрогенази від 0,10 до 0,52 нкат/л. Показники активності Д-гліцератдегідрогенази у хворих із безрецидивним перебігом коливалися від 0,45 до 1,99 нкат/л, тому показник активності Д-гліцератдегідрогенази в межах до 0,43 нкат/л може вважатися прогностичним маркером неминучого раннього рецидивування кальцій-оксалатного уролітіазу.

5. Рецидивний кальцій-оксалатний уролітіаз перебігає з формуванням метаболічної дезорганізації за рахунок інгібіції мембранних ферментів гепатоцитів та проявляється зниженням у крові рівнів відновленого глутатіону відносно норми на 32,2 %, концентрації водорозчинних і жиророзчинних антиоксидантів на 35,0 та 22,2 % відповідно, а також дефіцитом токоферолу в крові на 26,4 %, що свідчить про їх причетність до порушеного метаболізму щавлевої кислоти.

6. Стратегія метафілактики оксалатного уролітіазу полягає в доцільності комплексного призначення антиоксидантів у адекватних дозах (на прикладі б-токоферолу ацетату 600 мг/добу), що забезпечило безрецидивний характер перебігу захворювання у 90 % хворих протягом терміну спостереження 3 роки в порівнянні з хворими, яким призначенно низькі дози антиоксидантів 200 мг/добу, або без них, де безрецидивний перебіг каменеутворення сягав 78,6 і 72,2 % відповідно.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою точнішого визначення стану метаболізму каменеутворювальних речовин перед початком лікування доцільно з транспортом солей додатково визначати рівень щавлевої кислоти в крові, активність ключових ферментів метаболізму останньої.

2. Доцільне дослідження антиоксидантного статусу хворих за кількома показниками: б-токоферолу ацетат крові, водорозчинні антиоксиданти, жиророзчинні антиоксиданти, глутатіон відновлений, перекисна резистентність еритроцитів, що дозволить визначити ступінь порушення цього статусу і необхідність впливу на нього.

3. Призначення б-токоферолу ацетату дозою 600 мг на добу доцільно проводити у комплексі метафілактичних заходів десятиденними циклами тричі з перервами між ними 10 днів, кожні 6 міс. протягом 3 років.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Костєв Ф. І. Патогенетичне обґрунтування застосування антиоксидантного препарату б-токоферолу ацетату у комплексній профілактиці рецидивного уролітіазу / Ф. І. Костєв, Ю. А. Кабак // Інтегративна антропологія. -- 2010. -- № 1 (15). -- С. 65--70. (Здобувачем проведено клінічні дослідження, статистичну обробку матеріалів, оформлення статті).

2. Кабак Ю. А. Взаємозв'язок антиоксидантного статусу зі станом метаболізму щавлевої кислоти у хворих на рецидивний уролітіаз / Ю. А. Кабак // Одеський медичний журнал. -- 2010. -- № 4 (120). -- С. 89--93. (Здобувачем проведено клінічні дослідження, статистичну обробку матеріалів, оформлення статті).

3. Застосування антибактеріально-активних дренажів для профілактики гострих запальних ускладнень при «відкритих» і ендоскопічних втручаннях на верхніх сечових шляхах / О. В. Борисов, М. І. Ухаль, П. З. Протченко, С. О. Борисов, Ю. А. Кабак // Одеський медичний журнал. -- 2000. -- № 1 (57). -- С. 46--48. (Здобувачем проведено експериментальні дослідження, статистичну обробку матеріалів, оформлення статті).

4. Деклараційний патент на винахід № 60599 Україна, МПК (2003): А6131/355 Спосіб метафілактики оксалатного уролітіазу / Костєв Ф. І., Кабак Ю. А. ; заявник та патентовласник Одеський державний медичний університет. -- № UA20030110231 ; заявл. 09.01.2003 ; опубл. 15.10.2003, Бюл. № 10. (Здобувачем проведена розробка запропонованого способу, статистична обробка матеріалів).

5. Деклараційний патент на винахід № 45642 Україна, МПК (2003): А61К33/00, 33/08, 35/00, 31/44, 31/365 Спосіб метафілактики оксалатного уролітіазу / Костєв Ф. І., Грабазюк В. С., Кабак Ю. А. ; заявник та патентовласник Одеський державний медичний університет. -- № UA2001053388 ; заявл. 21.05.2001 ; опубл. 15.04.2002, Бюл. № 4. (Здобувачем проведені клінічні дослідження, статистична обробка матеріалів, оформлення запропонованого способу).

6. Борисов О. В. Використання системної ензимотерапії в комплексній профілактиці рецидиву каменів нирок після оперативного лікування / О. В. Борисов, М. І. Ухаль, Ю. А. Кабак // Праці 8-го Пленуму урологів України. -- Трускавець, 1998. -- С. 106--108. (Здобувачем проведено експериментальні дослідження, статистичну обробку матеріалів, оформлення статті).

7. Динамика показателей иммунного гомеостаза у больных рецидивным нефролитиазом при использовании системной энзимотерапии / О. В. Борисов, М. І. Ухаль, Ю. А. Кабак, С. О. Борисов // Імунологія, алергологія та імунореабілітація : Національний конгрес України. Алушта, Крим, 1998 року : тези доп. -- Алушта, 1998. -- С. 114--115. (Здобувачем проведено експериментальні дослідження, статистичну обробку матеріалів, оформлення статті).

8. Кабак Ю. А. Перекисное окисление липидов в патогенезе рецидивного уролитиаза / Ю. А. Кабак, Ф. І. Костев // Захворювання, породжені прогресом : матеріали 4-ї Південноукраїнської науково-практичної конференції, Одеса, 8 травня 2009 року. -- Одеса, 2009. -- С. 84. (Здобувачем проведено експериментальні дослідження, статистичну обробку матеріалів, оформлення статті).

9. Кабак Ю. А. Эффективность применения б-токоферола ацетата в метафилактике оксалатного уролитиаза / Ю. А. Кабак, В. Д. Швець // Захворювання, породжені прогресом : матеріали 4-ї Південноукраїнської науково-практичної конференції, Одеса, 8 травня 2009 року. -- Одеса, 2009. -- С. 84--85. (Здобувачем проведено експериментальні дослідження, статистичну обробку матеріалів, оформлення статті).

10. Спосіб метафілактики оксалатного уролітіазу. Патогенетичне обґрунтування лікування : методичні рекомендації МОЗ України / уклад. : Костєв Ф. І., Кабак Ю. А. -- К., 2003. -- 8 с.

АНОТАЦІЯ

Кабак Ю. А. Профілактика рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу з врахуванням стану метаболізму щавлевої кислоти та антиоксидантної системи. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 -- урологія. -- ДУ «Інститут урології НАМН України». -- К., 2011.

Робота присвячена актуальному питанню -- підвищенню ефективності профілактики рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу шляхом патогенетично спрямованої терапії.

Обстежено 94 хворих на рецидивний кальцій-оксалатний уролітіаз, які дали згоду на участь у дослідженні. Хворих було розподілено на 3 групи: пацієнтам першої групи у складі комплексної профілактики рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу антиоксиданти не призначалися, пацієнти другої групи одержували у складі комплексної профілактики ?-токоферолу ацетат дозою 200 мг/добу, пацієнти третьої групи одержували у складі комплексної профілактики рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу ?-токоферолу ацетат дозою 600 мг/добу.

Результати дослідження свідчать, що найбільш позитивна динаміка показників метаболізму щавлевої кислоти виявлена у пацієнтів третьої групи, у яких безрецидивний характер перебігу захворювання протягом 3 років відмічено у 90 % хворих порівняно з хворими, яким призначалися низькі дози антиоксидантів -- 200 мг/добу або без них. У цих пацієнтів безрецидивний перебіг каменеутворення становив 78,6 і 72,2 % відповідно.

Науково обгрунтована і розроблена стратегія фармакологічної корекції рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу, яка лежить в основі комплексного використання засобів антиоксидантного захисту, здатних нормалізувати метаболізм щавлевої кислоти, сприяє економному витрачанню ендогенних антиоксидантів.

Диференційований підхід до вибору дози антиоксидантного препарату в комплексній профілактиці рецидивного кальцій-оксалатного уролітіазу дозволяє підвищити її ефективність і знизити вартість лікування.

Ключові слова: кальцій-оксалатний уролітіаз, Д-гліцератдегідрогеназа, антиоксидантна терапія, щавлевокислий метаболізм.

АННОТАЦИЯ