Размещено на http://www.allbest.ru/

„ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.06 - урологія

Удосконалення передопераційної підготовки хворих із доброякісною гіперплазією передміхурової залози великого об'єму для виконання трансуретральної резекції

Абід Карем

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому Національному медичному університеті ім. М.Горького. МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Серняк Юрій Петрович, Донецький Національний медичний університет ім М.Горького, МОЗ України професор кафедри комбустіології, пластичної хірургії та урології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Черненко Василь Васильович ДУ „Інститут урології АМН України" головний науковий співробітник відділу судинної урології

доктор медичних наук, професор Ухаль Михайло Іванович професор кафедри урології Одеського національного медичного університету МОЗ України

Захист відбудеться «_21 _» ___09__ 2010 р. о _14-30__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 Державної установи „Інститут урології АМН України” за адресою: м Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи „Інститут урології АМН України” за адресою: м Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-а.

Автореферат розісланий «__20_»_______08______ 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук Л.М.Старцева

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) на сьогодні залишається одним з найбільш актуальних аспектів сучасної урології. Проведені впродовж останніх двох десятиліть епідеміологічні дослідження показують, що це захворювання спостерігається в 40% чоловіків у віці до 50 років, в 50% чоловіків у віці 60 років і в 90-100% - вікової категорії від 60 до 80 років (Гориловский Л.М., Мартов А.Г., 2007; Barry M. et al., 2008; Kirbi R. et al., 2003; Chappie C, et al., 2001).

Наразі єдиним радикальним методом лікування ДГПЗ залишається оперативний. У нашій країні дотепер найпоширенішим хірургічним втручанням є відкрита операція (позалонна або черезміхурова аденомектомія) (Возіанов О. Ф., Пасечников С. П., 2008). Відкрита аденомектомія рекомендується в разі великих розмірів залози, але обов'язково з урахуванням ускладнень ДГПЗ: великого каменя сечового міхура, хронічної ниркової недостатності, дивертикулу сечового міхура та інших (Марков Н.А. зі співавт., 2008; Roehrborn З, 2006). Відкрита аденомектомія за ефективністю перевершує всі інші методи лікування хворих з ДГПЗ.

Останні десятиліття ознаменувалися широким впровадженням трансуретральної резекції (ТУР) у процес лікування ДГПЗ. У цієї операції є низка переваг, до яких відносяться: висока ефективність, мала травматичність, скорочення терміну перебування хворого в стаціонарі, відносно низький відсоток післяопераційних ускладнень.

Слід зазначити, що хірург, який володіє досвідом і досконалою технікою цього оперативного втручання, може успішно резеціювати аденоматозну пухлину будь-яких, навіть дуже великих розмірів, але при цьому час операції й ступінь крововтрати будуть перевищувати аналогічні параметри за традиційної відкритої аденомектомії. Підвищується ризик виникнення інтраопераційних, ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень (Шевцов І.П., Горячов І.А. 1996).

Сучасні технології, покликані забезпечити підвищення ефективності і безпеку виконання ТУРП (біполярна ТУРП, лазерна резекція передміхурової залози), все так же обходяться дорого, до того ж остаточно не досліджені.

Тож, існує досить велика популяція чоловіків, що страждають на ДГПЗ, яким не можна виконати менш інвазивні (у порівнянні з відкритими втручаннями) операції ТУРП, насамперед у зв'язку з недосконалістю існуючої хірургічної техніки. Потреба виконання цим хворим саме трансуретрального втручання істотно зростає на фоні супутніх захворювань, чим і обумовлена необхідність виконання відкритих втручань. Це нерідко змушує урологів вдаватися до паліативних способів відведення сечі (епіцистостомії) (Madersbacher S., Marberger M., 2001, Chrstensen M.M., Madsen P.O., 2003).

Таким чином, проблема розробки методів, спрямованих на ефективне й безпечне виконання операції трансуретральної резекції простати в пацієнтів, розміри залози яких перевищують 80 см3, є досить актуальною для сучасної урології, і несе в собі значну наукову й практичну цінність, оскільки дасть змогу значно поліпшити прогноз, безпосередні й віддалені результати лікування даного контингенту хворих.

Зв'язок теми роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом НДР Донецького Національного медичного університету МОЗ України і є фрагментом комплексної теми «Розробка й удосконалення методів діагностики і лікування захворювань сечостатевих органів із застосуванням малоінвазивних технологій» (№ держ. реєстрації 0197U01398, шифр теми УН 10.04.05, УДК 616.6-07-08-089.81). Дисертант є її співвиконавцем.

Тема дисертації була затверджена на засіданні вченої Ради Донецького Національного медичного університету МОЗ України від 08 квітня 2009 року, протокол № 9. Проведена біоетична експертиза дисертаційного дослідження (протокол №5 від 16 лютого 2009р).

Мета дослідження. Зниження кількості ускладнень і зменшення термінів хірургічного лікування хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) при об'ємі передміхурової залози більше 80 см3 шляхом розробки методик проведення передопераційної медикаментозної склерозуючої терапії і контролю її ефективності .

Завдання дослідження

Провести аналіз безпосередніх і віддалених результатів трансуретральної резекції передміхурової залози у хворих з доброякісною гіперплазією простати при обсязі залози більше 80 см3.

Виявити особливості кровообігу в залозі у хворих на доброякісну гіперплазію простати, об'єм передміхурової залози яких більше 80 см3, на підставі виконання ультрасонографічного допплерографічного обстеження, а також динаміку змін кровообігу на фоні прийому фінастериду.

Встановити морфологічні особливості тканини передміхурової залози після виконання ТУРП при проведенні попередньої склерозуючої терапії з використанням фінастериду.

Визначити оптимальні строки і показання до проведення склерозуючої терапії з використанням фінастериду в пацієнтів, об'єм передміхурової залози яких більше 80 см3, на підставі отриманих результатів.

Оцінити ефективність запропонованої методики передопераційної склерозуючої терапії.

Об'єкт дослідження: 198 хворих на ДГПЗ віком від 62 до 75.

Предмет дослідження: особливості кровопостачання передміхурової залози при її гіперплазії більше 80 см3. Тривалість оперативного втручання, кількість ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень, найближчі й віддалені результати лікування у хворих із ДГПЗ, об'єм передміхурової залози яких - до 80 см3 і більше з використанням різних методик трансуретральної резекції.

Методи дослідження:

Клінічні - вивчення анамнезу захворювання. При аналізі захворювання враховували прояви захворювання, зміни симптоматики, спроби лікування захворювання в минулому, наявність супутніх захворювань. Клініко-лабораторні: загальноприйняті клінічні й біохімічні аналізи крові й сечі. Інструментальні: дані уродинамічних, променевих і морфологічних методів дослідження. Морфологічні: дані гістологічного дослідження фрагментів ПЗ після ТУР. Статистичні.

Наукова новизна дослідження.

Вперше на підставі виконання ультрасонографічного допплерографічного обстеження виявлено, що кровообіг у передміхуровій залозі у хворих на доброякісну гіперплазію простати, об'єм передміхурової залози яких більше 80 см3, значно відрізняється від кровообігу у хворих із залозою меншого об'єму за рахунок підвищеної щільності судинного русла.

Встановлені явища редукції кровообігу в передміхуровій залозі у хворих на ДГПЗ із об'ємом залози більше 80 см3 на фоні прийому фінастериду на протязі 4-6 місяців.

Виявлені морфологічні зміни, які полягали насамперед в зменшені кількості артеріальних судин в аденоматозній тканині простати об'ємом більше 80 см3 після виконання трансуретральної резекції передміхурової залози з попередньою склерозуючою терапією, до якої включено фінастерид.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці і впровадженні у клінічну практику методики використання фінастериду під час передопераційної підготовки до трансуретральної резекції простати в разі доброякісної її гіперплазії у хворих, об'єм передміхурової залози яких більше 80 см3.

Крім цього, широким колам практикуючих урологів запропоновано надійні клінічні критерії, що враховують розміри передміхурової залози, функціональний стан нирок і сечовивідних шляхів, наявність супутньої патології для застосування трансуретральної резекції передміхурової залози, розмір якої більше 80 см3 при її доброякісній гіперплазії.

Визначено оптимальні строки і показання до проведення склерозуючої терапії з використанням фінастериду в пацієнтів, об'єм передміхурової залози яких більше 80 см3, на підставі отриманих результатів. Доведено можливість виконання ТУРП у хворих з великим об'ємом передміхурової залози без ризику збільшення частоти післяопераційних ускладнень і несприятливих віддалених результатів операції.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковою роботою здобувача. Автором запропоновано та сформульовано оригінальну ідею дослідження, ним персонально здійснено глибокий аналіз літератури з проблеми, що вивчається, збір й обробку фактичного первинного матеріалу, розроблено і втілено програму наукових досліджень, проведено статистичний аналіз одержаних даних.

Дисертантом особисто вивчено 198 історій хвороби пацієнтів зі стриктурами сечівника, проведено обстеження 26 здорових чоловіків, які склали контрольну групу.

Особистим внеском автора є аналіз безпосередніх і віддалених результатів лікування чоловіків зі стриктурами сечівника. Дисертант брав безпосередню участь у консервативному та оперативному лікуванні більшості пацієнтів, включених у дослідження; здійснював обстеження та післяопераційне лікування пацієнтів; вивчив урофлоуметричні, ультрасонографічні, клініко-лабораторні, мікробіологічні дані стосовно хворих на ДГПЗ.

Постановка ультрасонографічних, рентгенологічних, бактеріологічних, біохімічних, імунологічних досліджень, експертиза якості запропонованих способів та розробка алгоритмів були виконані у співпраці з фахівцями відповідного профілю.

Теоретичне узагальнення даних, остаточна інтерпретація одержаних результатів, наукових положень і висновків були здійснені спільно з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Матеріали за темою дисертації представлено на засіданні Асоціації урологів (Донецьк, 2007-2009), Асоціації ендоскопістів (Донецьк 2009), Асоціації хірургів (Донецьк 2008-2009), на 71_й міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини, стоматології та фармації» (Донецьк, 2010).

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджено й успішно використовуються в клінічній практиці урологічного відділення Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, урологічних відділеннях міської лікарні №6 м. Донецька, Університетській клініці ДонНМУ, лікувальних закладах м. Макіївки та м. Горлівки.

Матеріали дисертації використовуються в лекціях для лікарів-курсантів кафедри комбустіології, пластичної хірургії та урології ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України.

Публікації. Основні положення дисертації відображені в 4 наукових роботах, всі статті, опубліковані у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 161 сторінці машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу і методів досліджень, 5 розділів власних досліджень, узагальнення, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури. Бібліографічний покажчик містить 165 джерел, з яких 129 - латиницею. Робота ілюстрована 45 таблицями та 19 рисунками, містить 1 формулу.

2. Основний зміст роботи

Матеріали і методи досліджень. Робота ґрунтується на даних обстеження, аналізу безпосередніх і віддалених результатів лікування 198 хворих з ДГПЗ, які перебували на лікуванні в клініці урології факультету інтернатури й післядипломної освіти Донецького національного медичного університету ім. М. Горького з 2002 по 2008 рр. Основним критерієм включення в дослідження були розміри транзиторної зони передміхурової залози, встановлені при трансректальному ультразвуковому дослідженні (ТРУЗД), а саме більше 80 см3.

Усім хворим на ДГПЗ, за якими нами встановлено спостереження, проведено комплексне обстеження, з узагальненням даних анамнестичних, клінічних, лабораторних, функціональних і інструментальних методів діагностики. Для оцінки ефективності оперативного лікування хворих з ДГПЗ використовували критерії, рекомендовані Четвертою нарадою Міжнародного погоджувального комітету з питань доброякісної гіперплазії передміхурової залози (Париж, 1997), а саме: 1) сумарний бал симптоматики за Міжнародною шкалою IPSS; 2) якість життя пацієнта за анкетою QOL; 3) максимальна швидкість потоку сечі Qmax; 4) об'єм передміхурової залози; 5) кількість залишкової сечі; 6) кількість і характер ускладнень, пов'язаних з оперативним лікуванням. гіперплазія передміхуровий резекція простата

Усім хворим виконували ультразвукове трансабдомінальне й трансректальне дослідження, а також УЗД нирок і сечового міхура. Ультразвукове дослідження передміхурової залози до операції проводили з метою визначення її об'єму, обсягу транзиторної зони, анатомічних взаємовідносин різних відділів органа, топографії простати стосовно інших органів, виявлення можливої злоякісної пухлини залози.

В процесі дослідження пацієнтам третьої групи проведено допплерографічну оцінку кровообігу передміхурової залози при гіперплазії. Для візуалізації артерій використовували колірну чутливість до 0,05 - 0,07 м/с, а для вен - до 0,023 м/с.

У всіх хворих було проведено патоморфологічне дослідження вилученої під час резекції тканини передміхурової залози.

Для встановлення вірогідності отриманих результатів виконано статистичну обробку матеріалу з використанням критерію Стъюдента. Математична інтерпретація отриманого матеріалу здійснювалася шляхом нагромадження в базі даних MSAccess 2003, з подальшим експортом і математичним та статистичним аналізом в MSExcel 2003.

Залежно від особливостей виконання оперативного втручання й характеру передопераційної підготовки, пацієнтів було розбито на три групи. Першу групу склали 94 (47,5%) хворих, яким виконано позалонну простатектомію за Millin. До другої групи ввійшли 48 (24,2%) пацієнтів, яким під час оперативного лікування ДГПЗ виконано ТУРП. У хворих третьої групи перед виконанням ТУРП як передопераційну підготовку, спрямовану на зниження кровотоку в простаті, додатково проводили терапію з використанням фінастериду (Пенестер) по 5 мг 1 раз на добу протягом 4-6 місяців. Кількість таких - 56 (28,3%) осіб. Вік хворих першої групи коливався від 58 до 82 років.

У переважної більшості пацієнтів: 53 (56,4%) першої групи, 25 (52,1%) другої і 32 (57,1%) - третьої показанням до операції стала хронічна інфравезикальна обструкція при об'ємі залишкової сечі більше 200 мл і при неефективності консервативної терапії з використанням альфа-блокаторів. Повторні епізоди гострої затримки сечі, що вимагало у деяких пацієнтів накладення епіцистостоми, стали показанням до операції в 18 (19,1%) пацієнтів першої, в 10 (20,8%) хворих другої і 8 (14,3%) - третьої групи.

Об'єм передміхурової залози вимірювали під час трансректального її сканування, в коло дослідження ввійшли ті пацієнти, у яких об'єм передміхурової залози, обчислений при ТРУЗІ до операції, перевищував 80 см3. У пацієнтів першої групи цей параметр коливався в межах 83-144 см3, у середньому 118,02±4,27 см3. У другій групі об'єм передміхурової залози, виміряний при ТРУЗІ, склав 81-129 см3, у середньому 112,45±3,76 см3. У пацієнтів третьої групи цей параметр укладався в межі 86-136 см3, у середньому 118,43±2,67 см3.

Результати дослідження та їх обговорення. На першому етапі роботи для пошуку оптимальних умов виконання ТУРП у хворих з великим об'ємом простати нами проведено аналіз результатів раніше виконаних оперативних втручань. У клініці урології ФІПО ДонНМУ ім. М. Горького стандартним методом «відкритого» оперативного втручання при ДГПЗ є позалонна простатектомія за Millin. У той же час, при ДГПЗ великих розмірів (понад 80 см3) у клініці за різними причинами декому з пацієнтів виконано трансуретральну резекцію передміхурової залози.

У першій групі хворих, яким виконано простатектомію за Millin, ускладнення відзначалися в 9 пацієнтів, тобто в 9,6% випадків. З них у 5 (5,3%) припустилися розриву капсули передміхурової залози, а в 2 (2,1%) - надриву шийки сечового міхура, що потребувало їх додаткового ушивання. У 2 пацієнтів мала місце важка інтраопераційна кровотеча, чим викликана необхідність проведення, крім хірургічного гемостазу, гемотрансфузії 400 мл еритроцитарної маси в кожному випадку.

У другій групі хворих, яким виконували ТУРП, загальна кількість ускладнень склала 13 (27,1%). При цьому в 1 (2,1%) пацієнта припустилися перфорації капсули передміхурової залози, і в 2 (4,2%) хворих - перфорації сечового міхура. У 4 чоловіків (8,3%) відзначалися прояви ТУР-синдрому. Клінічно в усіх 4 хворих виявляли збудження, артеріальну гіпертензію, нудоту, гіпонатріємію до 145-150 ммоль/л. Для патогенетичної терапії ТУР-синдрому використовували інфузії гіперосмолярного розчину NaCl, манітолу, салуретиків.

У 7 (14,6%) пацієнтів в процесі ТУРП ДГПЗ значилася кровотеча, яка вимагала 5 (10,4%) хворим додаткового переливання 200-300 мл крові, у 3 пацієнтів (6,3%) - припинення операції і виконання гемостазу шляхом створення натягу за допомогою роздутого в сечовому міхурі балона катетера Фоллея. В 1 (2,1%) пацієнта, в зв'язку з триваючою кровотечею, потрібна була конвертація ендоскопічної операції в надлонну (черезміхурову) простатектомію з виконанням гемостазу шляхом ушивання ложа передміхурової залози.

Подібні закономірності виявлено і в результаті порівняльного аналізу структури ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень після ТУРП і відкритої простатектомії при ДГПЗ. У першій групі відзначено 13 (13,8%) випадків ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень, які виникли в 11 (11,7%) хворих. З них кровотечу в ранньому післяопераційному періоді, що потребувала евакуації тампонади без повторного оперативного втручання, виявлено у 2 (2,2%) осіб, ще в 1 (1,1%) випадку значився гострий орхіт, видужання настало на фоні проведення консервативної терапії. Гостра затримка сечі після видалення уретрального катетера була характерною для 2 (2,2%) і 9 (18,8%) пацієнтів, відповідно, першої і другої груп.

У хворих цієї групи спостерігали розвиток пізніх ускладнень, що викликали явища інфравезикальної обструкції, і вимагали повторного оперативного втручання. В 2 (2,2%) випадках це була стриктура шийки сечового міхура, в одному випадку (1,1%) виник рецидив ДГПЗ, що потребував виконання трансуретральної резекції. Стриктури різних відділів уретри значилися у 3 (3,3%) пацієнтів. Збереження іритативної симптоматики мало місце у 4 (4,4%) пацієнтів.

У другій групі хворих післяопераційні ускладнення мали подібну структуру, але в значно більшої кількості - 25 (52,1%) осіб. Кровотеча в ранньому післяопераційному періоді з тампонадою сечового міхура мала місце у 8 (16,7%) пацієнтів. У 2 (4,2%) хворих й вдалося зупинити лише в умовах операційної після ендоскопічної коагуляції ложа передміхурової залози. Орхіт виник у 4 (8,3%) хворих. Рецидиви захворювання, які вимагали повторного ендоскопічного втручання, мали місце у 7 хворих (14,6%), ще 1 (2,1%) хворого було повторно прооперовано у зв'язку зі стриктурою шийки сечового міхура, а 2 (4,1%) - у зв'язку зі стриктурами уретри.

Причини виникнення статистично порівнянного рівня ускладнень (за деякими видами ускладнень) у другій групі вдалося з'ясувати після їхньої деталізації. Ми співвіднесли факт наявності ускладнень в обох групах з об'ємом передміхурової залози у хворих на ДГПЗ. Кореляційний аналіз проводився із застосуванням методу непараметричної кореляції Спірмена.

У другій групі інтраопераційні ускладнення були відсутні у хворих з масою залози 81-122 г, а мали місце в осіб з масою органа 11-129 г, коефіцієнт кореляції склав r = 0,309. Післяопераційні ускладнення в цій групі не значилися у хворих з масою простати 91-119 г, проте були наявними при масі органа 112-129 г, коефіцієнт кореляції склав r = 0,409 (при р = 0,002). У порівнянні з першою групою в другій групі хворих виявлено чіткий статистично достовірний кореляційний зв'язок між масою передміхурової залози й кількістю інтраопераційних і післяопераційних ускладнень.

Виконання ТУРП у хворих з об'ємом залози, що перевищує 80 см3, спричиняє різке збільшення ризику як ранніх, так і пізніх ускладнень. Даний висновок підтверджений результатами кореляційного аналізу. Коефіцієнт кореляції склав r = 0,271 (при р = 0,01). Ця проблема прямо пов'язана зі збільшенням часу операції і зниженням продуктивності резекції залози. У той же час, зі збільшенням практичного досвіду й удосконалюванням техніки виконання втручання продуктивність резекції в даного контингенту хворих поліпшувалася несуттєво.

Вищенаведений факт підтверджено нами на підставі аналізу відеозаписів у ході виконання ТУРП 19 пацієнтам другої групи. При цьому проаналізовано хід операції, на підставі чого виділено ряд етапів операції ТУРП і проведено їх хронометраж від моменту виконання першого «стібка» до вилучення резектоскопа. Ми враховували сумарний час усіх основних моментів операції: резекції залози, огляду операційного поля, зупинки кровотечі, видалення фрагментів залози шляхом проштовхування їх у сечовий міхур, видалення фрагментів шляхом промивання сечового міхура. Крім цього ми враховували, протягом якого часу іригант надходив під тиском до 40 см в.с. й вище 40 см в. с. Для порівняння нами проведено аналіз ходу операції у 16 пацієнтів зі «стандартним» об'ємом передміхурової залози від 32 до 65 см3 (у середньому 48,97±1,38 см3).

Середня тривалість операції ТУРП у пацієнтів другої групи склала 127,86±6,41 хв., що більш ніж удвічі перевищило відомий стандарт тривалості ТУРП ДГПЗ, коли операція не перевищує 1 години. При цьому різні компоненти операції розподілилися в такий спосіб. Власне резекція залози тривала в середньому 46,11±3,34 хв. (38,1±3,2% часу всієї операції). Огляд зони операції, уточнення анатомічних орієнтирів у процесі резекції залози в середньому зайняв 10,11±1,23 хв., або 8,8±1,5% часу всього втручання. Звільнення ложа від резектованих фрагментів передміхурової залози по ходу операції тривало 7,58±0,90 хв. (6,1±0,8% тривалості оперативного втручання). Відмивання сечового міхура від резектованих фрагментів тривало 5,00±0,51 хв., тобто 4,1±0,4% часу операції.

Виконання гемостазу стало другим за тривалістю етапом операції і зайняло в середньому 59,05±8,44 хв. (42,9±4,6% тривалості операції ТУРП). У зв'язку з потребою візуалізації операційного поля під час інтенсивної кровотечі з ложа залози по ходу операції вдавалися до нагнітання тиску іриганту вище 40 см в.с. Середня тривалість операції в таких умовах у пацієнтів другої групи склала 29,47±3,08 хв. (22,4±2,1% від загального часу операції). Таким чином, аналіз ходу оперативного втручання у хворих з передміхуровою залозою об'ємом більше 80 см3 показав, що кровотеча під час операції і необхідність виконання гемостазу є основною причиною, що викликає подовження часу операції.

Основним резервом підвищення продуктивності резекції передміхурової залози при розмірах органа вище 80 см3, на підставі вищенаведених даних міг би стали курс передопераційної терапії, спрямований на редукцію кровотоку в передміхуровій залозі. Виконання ендохірургічного оперативного втручання, на наш погляд, дозволило б значно поліпшити якість ТУРП ДГПЗ у пацієнтів з об'ємом простати вище 80 см3.

При оцінці кровотоку в передміхуровій залозі в пацієнтів третьої групи використовували допплерографічне дослідження. При вивченні мікроциркуляції в передміхуровій залозі за допомогою кольорової допплерографії у хворих 3 групи виявлено ряд анатомічних особливостей органного кровотоку. У пацієнтів з ДГПЗ при об'ємі простати більше 80 см3 мало місце посилення судинного рисунка, збільшення кількості й калібру судин, розташованих періуретрально, а також у гіперплазованій тканині й поруч з хірургічною капсулою.

Нами також були вивчені кількісні характеристики васкуляризації і гемодинаміки передміхурової залози: 1) щільність судинного сплетення; 2) діаметр судин; 3) пікова систолічна швидкість кровотоку; 4) діастолічна швидкість кровотоку; 5) середня лінійна швидкість кровотоку; 6) пульсаційний індекс; 7) індекс резистентності; 8) об'ємний кровотік; 9) лінійна швидкість кровотоку у венах.

При ДГПЗ відбувалися зміни судинної будови простати, перерозподіл кровотоку між зонами. Мало місце збільшення кількості й калібру видимих судин у парауретральних зонах, по хірургічній капсулі, у гіперплазованій тканині. Нормальний судинний рисунок змінювався: судини набували більш вигнутого вигляду, слідуючи, в основному, по периферії вузлів гіперплазії.

Так, пікова систолічна швидкість кровотоку в артеріях була підвищена до 19,24±0,49 см/с у хворих з ДГПЗ (р<0,01), тоді як цей показник у здорових чоловіків дорівнював 12,38±0,91 см/с. Лінійна швидкість кровотоку у венах була підвищена до 7,63±0,12 см/с у хворих з ДГПЗ (p<0,01), а у здорових чоловіків склала 4,98±0,35 см/с. Середня лінійна швидкість кровотоку в судинах передміхурової залози у хворих третьої групи до лікування склала 12,41±0,26 см/с (p<0,05), а у здорових чоловіків - 8,07±0,57 см/с. Індекс резистентності в пацієнтів третьої групи був вірогідно нижче (p<0,05), чим у здорових чоловіків і відповідно склав 0,43±0,04 ум. од., і 0,64±0,07 ум. од.; пульсаційний індекс у хворих третьої групи дорівнював 0,91±0,09 ум. од., тобто був також нижче (p<0,05, чим у здорових обстежених - 1,02±0,05 ум. од.

Діастолічна швидкість кровотоку у хворих з ДГПЗ була підвищена до 6,04±0,51 см/с (р<0,01) у порівнянні зі здоровими чоловіками. Щільність судинного сплетення у хворих третьої групи становила 2,29±0,16 судини/см2, тобто вірогідно не відрізнялася (p>0,05) від такого показника в контрольній групі - 2,15±0,26 судини/см2. У той же час об'ємний кровотік у передміхуровій залозі хворих з ДГПЗ значився як підвищений до 0,058±0,003 л/хв. (p<0,001) у порівнянні зі здоровими чоловіками, у яких цей показник дорівнював 0,031±0,005 л/хв.

Аналіз кількісних показників кровотоку в передміхуровій залозі продемонстрував істотно більше кровонаповнення органа в пацієнтів з ДГПЗ. У хворих на ДГПЗ швидкість кровотоку в артеріях передміхурової залози була вище в 1,5-1,3 раза, а у венах - в 1,6-1,4 раза порівняно з чоловіками контрольної групи.

Таким чином, наведені дослідження свідчать про те, що найбільш імовірною причиною інтраопераційних і післяопераційних ускладнень операції ТУРП ДГПЗ у пацієнтів з об'ємом простати більше 80 см3 є підвищене кровонаповнення органа. Даним фактом можна пояснити як значну кількість геморагічних ускладнень під час операції і в післяопераційному періоді у пацієнтів другої групи, так і вірогідно більшу крововтрату в порівнянні з пацієнтами першої групи, яким виконана позалонну простатектомію за Millin. Цим же пояснюється й значна пролонгація операції ТУРП за рахунок необхідності постійної коагуляції судин, що кровоточать під час резекції аденоматозної тканини.

Для того, щоб знизити кількість геморагічних ускладнень, зменшити об'єм крововтрати при ТУРП ДГПЗ, зменшити тривалість самого оперативного втручання за рахунок скорочення часу на інтраопераційний гемостаз, пацієнтам третьої групи в якості передопераційної підготовки призначали фінастерид (Пенестер). Цей препарат був призначений пацієнтам третьої групи в дозі 5 мг 1 раз на добу протягом 4-6 місяців перед операцією ТУРП. 18 (32,1%) пацієнтів одержували препарат у вигляді монотерапії, інші 38 (67,9%) - у комбінації з одним із препаратів групи альфа-блокаторів (доксазозином, тамсулозином або теразозином).

Всі пацієнти були повторно обстежені перед виконанням оперативного втручання. При цьому виявлено, що позитивний клінічний ефект мав місце в більшості пацієнтів третьої групи, при порівнянні показників використовували критерій Стьюдента Відзначено позитивну динаміку в суб'єктивній оцінці симптоматики інфравезикальної обструкції пацієнтами з ДГПЗ третьої групи. Так, значення індексу IPSS зменшилися з 29,19±1,39 бала при первинному обстеженні до 18,01±1,04 бала перед операцією (р<0,001). Індекс якості життя, що досягав у пацієнтів цієї групи 4,52±0,26 бала, по завершенні прийому фінастериду склав 3,11±0,86 балів (р<0,01).

Об'єм передміхурової залози, обчислений при ТРУЗД, в пацієнтів третьої групи зменшився з 118,43±2,67 до 96,05±2,08 см3 (р<0,001). Об'єм залишкової сечі, який при первинному обстеженні складав у середньому 302,14±38,78 мл, зменшився до 129,74±21,78 мл (р<0,01). Максимальна швидкість сечовипускання, визначена при урофлоуметричному дослідженні, підвищилася з 5,15±0,53 мл/сек до 9,51±1,28 мл/сек (p<0,01).

У пацієнтів відзначалося зниження концентрації ПСА з 1,72±0,12 до 0,91±0,09 мкмоль/л (p<0,001), що пов'язано з відомими ефектами фінастериду, й побічно свідчило про ефективність фармакологічного впливу на передміхурову залозу.

Необхідно відмітити, що нормалізація цих показників виявилася недостатньою для повної ліквідації інфравезикальнойї обструкції. Тому, незважаючи на поліпшення самопочуття, у них зберігалися показання до оперативного лікування ДГПЗ.

Для уточнення динаміки кровотоку в передміхуровій залозі на фоні прийому фінастериду усім хворим третьої групи повторно виконано допплерівське дослідження простати. Дослідження виконували через 1,5-2 місяця від початку приймання фінастериду й через 4-6 місяців, тобто перед операцією. Вірогідність відмінностей між отриманими даними оцінювали, використовуючи критерій Стьюдента.

Через 1,5-2 місяця від початку приймання фінастериду показники ультрасонографічного й допплерографічного дослідження мінялися несуттєво. Так, вихідні розміри передміхурової залози в середньому становили 118,43±2,67 см3, через 1,5-2 міс. вони досягали 112,98±3,76 (p>0,05), відмінності відсутні.

Показники допплерографічного дослідження у хворих цієї групи, вивчені через 1,5-2 місяця після приймання фінастериду, свідчили про те, що кровотік у передміхуровій залозі в них також зазнавав незначних змін. Так, пікова систолічна швидкість кровотоку в артеріях через 1,5-2 місяця лікування знизилася з 19,24±0,49см/с до 18,65±1,26 см/с (відмінності недостовірні, р>0,05), лінійна швидкість кровотоку у венах - з 7,63±0,12 см/с до 7,38±0,96 см/с (відмінності недостовірні, р>0,05).

У той же час, допплерографічні показники кровотоку в простаті через 4-6 міс лікування фінастеридом кардинально відрізнялися. Через 4-6 міс. від початку прийому препарату розміри передміхурової залози скоротилися на 15-20%, у середньому до 96,05±2,08 см3, тобто вірогідно відрізнялися від таких на початку лікування (p<0,05).

Пікова систолічна швидкість кровотоку в артеріях у даний період спостереження знизилася до 10,84±0,39 см/с, тобто була навіть трохи нижче показника контрольної групи (p<0,05). Лінійна швидкість кровотоку у венах також знизилася до 4,92±0,41 см/с, вірогідно не відрізняючись від показника в контрольній групі (p>0,05).

Середня лінійна швидкість кровотоку також змінилася убік зменшення до 7,04±0,38 см/с, що було трохи нижче навіть показника контрольної групи (p<0,05). Індекс резистентності артерій вірогідно зріс до 0,79±0,09 ум. од. (p<0,05 у порівнянні з контрольною групою). Пульсаційний індекс також підвищився до значень контрольної групи, склавши 1,10±0,06 ум. од. (р>0,05 у порівнянні з контролем). Діастолічна швидкість кровотоку значно знизилася до 3,21±0,27 см/с (р>0,05 у порівнянні з контролем).

Майже вдвічі в пацієнтів третьої групи через 4-6 місяців прийому фінастериду зменшилася щільність судинного сплетення, склавши 1,37±0,24 судини/см (p<0,05 у порівнянні з контрольною групою). Показник об'ємного кровотоку судинами простати зменшився до 0,024±0,004 л/хв., тобто був вірогідно нижче, ніж у контрольній групі (p<0,05 у порівнянні з контрольною групою).

Таким чином, проведене допплерографічне дослідження демонструє ефективність прийому фінастериду в стандартному дозуванні 5 мг/добу з метою редукції кровообігу в передміхуровій залозі. Найбільш важливим моментом є зменшення щільності судинного русла в 1,5-2 рази, а також значне зниження об'ємного кровотоку через передміхурову залозу.

При виконанні ТУРП у пацієнтів третьої групи ми також використовували техніку Nesbit. Основною відмінною рисою виконання ТУРП у пацієнтів третьої групи було значне зменшення кровоточивості. При зрізанні залозистої тканини залишалися одиничні артеріальні й венозні стовбури з нерясною кровотечею. Сама залозиста тканина ставала більш однорідною, більш пружною, фрагментація її здійснювалася більш продуктивно. Підвищенню продуктивності резекції, окрім того сприяла прекрасна візуалізація операційного поля практично протягом всієї операції, що пояснюється відсутню кровотечі.

Нами проведено хронометраж ходу оперативного втручання за даною методикою в 24 хворих третьої групи. Насамперед мали місце істотні відмінності в загальному часі втручання: у другій групі 127,84±6,41 хвилини, а в третій групі 65,09±4,98 (p=2,42E-12). Час власне резекції залози у хворих другої групи істотно не відрізнявся й склав 46,11±3,34 хвилин, а у хворих третьої групи - 41,15±5,67 хвилини (t=0,43). Огляд операційного поля тривав відповідно 10,11±1,23 і 4,03±0,95 хвилини (t=1,16), що пов'язано з кращою візуалізацією зони резекції в пацієнтів третьої групи.

Тривалість маніпуляцій по звільненню ложа передміхурової залози від резектованих її фрагментів склала у хворих другої групи 7,58±0,90 хвилини, а в третій групі істотно не відрізнялася й становила 6,24±2,01 хвилини (t=0,54). Відповідно на відмивання сечового міхура від фрагментів простати в пацієнтів другої групи було витрачено 5,00±0,51 хвилини, а в третій групі - дещо менший час - 3,48±0,49 хвилини (t=1,06).

Найбільш істотними виявилися відмінності в часі виконання гемостазу. У пацієнтів другої групи гемостаз виявився найбільш тривалим і, можна сказати, самим драматичним етапом операції, займаючи в середньому 59,05±8,44 хвилини, у той час як у пацієнтів третьої групи час виконання гемостазу склав тільки 9,01±1,94 хвилини (t=5,24).

Таким чином, передопераційна підготовка з включенням фінастериду протягом 4-6 місяців у пацієнтів з об'ємом передміхурової залози більше 80 см3 під час трансуретральної резекції забезпечила істотне зниження часу операції за рахунок скорочення тривалості її допоміжних етапів, насамперед за рахунок зменшення тривалості інтраопераційного гемостазу. Застосування такої методики дозволяє безпечно виконувати цю операцію у хворих, об'єм залози яких перевищує 80 см3.

Нами проведено аналіз морфологічних змін у передміхуровій залозі пацієнтів третьої групи, які одержували фінастерид як засіб передопераційної підготовки.

У пацієнтів з ДГПЗ після прийому фінастериду в тканині передміхурової залози також мала місце гістологічна картина змішаної (залозисто-стромальної) нодулярної гіперплазії. При цьому у ділянках стромальної гіперплазії помітною була проліферація витягнутих веретеноподібних гладком'язових клітин, що складалися в пучки різної ширини й перепліталися між собою. Між пучками гладком'язових клітин і навколо судин артеріального типу було виявлено розростання щільної грубоволокнистої неоформленої сполучної тканини у вигляді широких прошарків і осередків із невеликою кількістю фібробластів. Віднілися також лише поодинокі розширені судини, переважно венозного русла. Кількість великих і середніх судин артеріальної ланки в порівнянні з препаратами без використання фінастериду була значно меншою. Таким чином, гістологічне дослідження препаратів після прийому фінастериду продемонструвало ідентичність даних ультрасонографічного дослідження й морфологічних змін у передміхуровій залозі в плані редукції кровотоку в аденоматозно зміненій частині органа.

Нами проведено порівняльний аналіз різних аспектів лікування хворих першої, другої і третьої груп. Тривалість операції була найдовшою у хворих другої групи: 131,01±4,52 хв. У першій групі (при виконанні простатектомії за Millin) цей показник склав 128,03±7,32 хвилини, а в третій групі був істотно нижче, досягаючи 65,09±4,98, відчутно відрізняючись від статистично однорідних показників першої і другої груп відповідно 47,80±5,20 хв. й 48,19±2,81 хв. і статистично однорідний (p=3,26E-12 - у порівнянні з 1-ою і p=2,24E-11 - у порівнянні з 2-ою групою).

Об'єм крововтрати у пацієнтів першої групи склав у середньому 215,71±29,44 мл, при виконанні ТУРП у хворих другої групи зафіксовано найбільший об'єм крововтрати 359,33±26,19 мл. У пацієнтів третьої групи цей показник був значно меншим, досягаючи 126,67±21,78 мл.

Післяопераційний ліжко-день у хворих першої групи досягав 14,77±2,17 доби. У другій групі, незважаючи на виконання «малоінвазивної» операції, вірогідно не відрізнявся від попередньої групи, склавши 13,14±1,95 доби (p=0,79). У третій групі значення цього показника було набагато нижче (статистично достовірні відмінності з показниками попередніх груп, p=5E-3 і p=1,85E-4) і дорівнювало 8,29±0,88 доби.

При порівняльній оцінці інтраопераційних ускладнень стає очевидно, що найменшу їх кількість виявлено в пацієнтів третьої групи. При цьому інтраопераційної кровотечі в пацієнтів третьої групи не відзначено в жодному з випадків. Такі ускладнення, як перфорація капсули передміхурової залози й перфорація шийки сечового міхура, пов'язані з порушенням техніки операції, значилися відповідно в 2 (3,6%) (p=0,58 у порівнянні з 1-ю і p=0,26 у порівнянні з 2-ю групою) і 1 (1,8%) пацієнта ((p=0,72 у порівнянні з 1-ю і p=0,18 - у порівнянні з 2-ю групою).

Нами відзначено помірне статистично достовірне зниження показників кількості еритроцитів і гемоглобіну в усіх досліджуваних групах. У першій групі кількість еритроцитів у периферичній крові зменшилася з 4,38(0,04 до 3,56±0,05 Т/л (p=3,42E-5), у другій групі з 4,37±0,05 до 3,65±0,06 Т/л (p=1,06E-8), а в третій групі з 3,82(0,07 до 3,62(0,07 Т/л (p=5,53E-4). Подібною була динаміка показників концентрації гемоглобіну й гематокритного числа.

У пацієнтів третьої групи з ранніх післяопераційних ускладнень в 1 (1,8%) пацієнта значився орхіт, що виник на 3-ю добу після операції і потребував додаткової терапії протягом 6 діб. В 2-х (3,6%) осіб приблизно через місяць після оперативного втручання виявлено стриктури уретри, що вимагали виконання внутрішньої оптичної уретротомії.

Всі хворі обстежені через 1 і 6 місяців після виписки зі стаціонару. Середня величина індексу IPSS у хворих першої групи до операції коливалася в межах 26,70±1,06 бала. У хворих другої групи середнє значення цього показника досягало 31,18±0,56 бала, а в третій групі - 18,01±1,04 бала. Надалі в пацієнтів першої групи цей показник статистично вірогідно знижувався й досягав через 1 місяць після операції 12,97±0,91 балів (р=1,89Е-10), а через 6 місяців - 8,29±0,37 балів (р=2,59Е-16). У другій групі динаміка IPSS була такою ж сприятливою, хоча й менш вираженою: через місяць після виконання операції середнє значення показника становило 15,41±1,09 бала (р=1,42Е-12), а через 6 місяців - 10,67±0,89 бала (р=1,29Е-14).

У хворих третьої групи динаміка показника IPSS була подібною до такої у хворих першої групи. Через 1 місяць індекс IPSS коливався в межах 12,43±1,50 (р=2,2Е-14), а через 6 місяців після операції - 6,57±0,76 (р=7,73Е-19).

При аналізі динаміки індексу «якості життя» хворих із ДГПЗ виявлено подібні тенденції. Через 6 місяців після операції середнє значення індексу «якості життя» у хворих першої групи склало 0,87±0,10 бала (р=1,34Е-18), у другій групі 1,13±0,18 бала (р=7,33Е-13) і в третій групі - 0,57±0,22 бала (р=3,12Е-17).

У пацієнтів першої групи середнє значення максимальної швидкості сечовипускання (Qmax) через 6 місяців досягала 16,35±0,30 мл/сек (р=1,75Е-25), у хворих другої групи середнє значення цього ж показника не перевищувало 11,04±0,55 мл/сек (р=3,24Е-15), а в пацієнтів третьої групи досягала 17,26±0,36 мл/сек (р=1,67Е-20). Такі особливості пов'язані з найбільшою травматичністю втручання в цій групі, неможливістю повного видалення аденоматозної тканини в процесі ТУРП.

При вивченні об'єму залишкової сечі в порівнюваних групах через 6 місяців у всіх групах цей показник був мінімальний, становлячи в першій групі 0,64±0,30 мл, у другій групі 9,2±4,35 мл, а в третій групі - 3,00±1,21 мл.

Висновки

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі - поліпшення результатів лікування хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози при її об'ємі більше 80 см3, шляхом наукового обґрунтування використання фінастеріду в передопераційному періоді терміном 4-6 місяців як метода склерозуючої терапії яка сприяє редукції кровотока в залозі, що в свою чергу дозволяє виконати малоінвазивне оперативне втручання, а саме трансуретральну резекцію зміненої частки залози має без збільшення кількості геморагічних ускладнень, що має суттєве значення для урології.

1. У пацієнтів з ДГПЗ, об'єм передміхурової залози яких більше 80 см3, виконання операції ТУРП без проведення додаткових заходів, спрямованних на зменшення кровотоку в залозі, пов'язано зі збільшенням інтраопераційної крововтрати до 359,33±26,19 мл,, зниженням ефективності видалення аденоматозної тканини до 68,21±7,08% від вихідного об'єму, підвищенням частоти інтраопераційних ускладнень до 27,1% і післяопераційних ускладнень до 70,9%.

2. У хворих з ДГПЗ, об'єм передміхурової залози яких більше 80 см3, при допплерографічному обстеженні відзначається істотне підвищення кровонаповнення передміхурової залози, що супроводжується, зокрема, підвищенням пікової систолічної швидкості кровотоку в артеріях до 19,24±0,49 см/с і об'ємного кровотоку в передміхуровій залозі до 0,058±0,003 л/хв. Через 4-6 місяців після прийому фінастериду відзначається зменшення розмірів передміхурової залози на 15-20% від вихідних, зниження пікової систолічної швидкості кровотоку в артеріях до 10,84±0,39 см/с, зменшення в 2 рази щільності судинного сплетення до 1,37±0,24 судини/см, редукція об'ємного кровотоку через судини простати до 0,024±0,004 л/хв.

3. Основними морфологічними особливостями тканини передміхурової залози при проведенні попередньої склерозуючої терапії з використанням фінастериду є виражене дифузійне й осередкове розростання щільної грубоволокнистої неоформленої сполучної тканини, а також наявність одиничних розширених тонкостінних венозних судин з різким зменшенням кількості судин артеріальної ланки.

4. Проведення передопераційної склерозуючої терапії у пацієнтів з ДГПЗ показано при об'ємі простати більше 80 см3 з метою поліпшення продуктивності й поліпшення результатів операції ТУРП. Тривалість такої терапії повинна становити 4-6 місяців під допплерографічним контролем зменшення кровотоку в передміхуровій залозі, сонографічного виміру розмірів органа, контролю динаміки симптомів нижніх сечових шляхів.

5. Використання склерозуючої терапії з використанням фінастериду протягом 4-6 місяців перед виконанням ТУРП у хворих з ДГПЗ, об'єм залози яких більше 80 см3, дозволяє скоротити час перебування хворих на ліжку до 8,290,88 доби, а також час операції до 65,09±4,98 хв., знизити об'єм інтраопераційної крововтрати до 126,67±21,78, ефективно видалити до 89,27±6,72% аденоматозної тканини, ліквідувати інтра- і післяопераційні геморагічні ускладнення, уже протягом першого місяця після операції домогтися нормалізації функції сечовипускання й лабораторних показників.

Практичні рекомендації

1. У пацієнтів з великим об'ємом передміхурової залози (більше 80 см3), необхідний зважений підхід до виконання трансуретральної резекції передміхурової залози. За відсутності достатнього досвіду в хірурга, який виконує таку операцію, перевагу варто віддавати «відкритим» оперативним втручанням.

2. Трансректальне ультразвукове дослідження з використанням допплерографії в пацієнтів, об'єм простати яких більше 80см3, дозволяє вибрати оптимальну тактику операції й гемостазу, знизити ризик інтра- і післяопераційної крововтрати.

3. З метою зниження ризику геморагічних ускладнень, підвищення якості й продуктивності операції ТУРП пацієнтам, об'єм передміхурової залози яких більше 80см3, за 4-6 місяців до операції необхідне призначення фінастериду по 5 мг 1 раз на добу протягом 4-6 місяців.

4. Гемостаз при виконанні ТУРП у пацієнтів, об'єм передміхурової залози яких більше 80см3, варто проводити не тільки на заключному етапі, але й у ході резекції гіперплазованих тканин простати, тим самим, створюючи умови для постійного контролю за анатомо-топографічними орієнтирами меж резекції і зниження крововтрати.

5. Виконання операції ТУРП при ДГПЗ, об'єм передміхурової залози яких більше 80см3, навіть при використанні передопераційної склерозучої терапії, з метою профілактики можливих ускладнень, вимагає від уролога великого досвіду й бездоганного володіння технікою трансуретральних ендохірургічних операцій.

Перелік праць, опублікованих за темою дисертації

1. Серняк Ю.П. Особенности кровотока в предстательной железе у больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы с объемом простаты более 80 см3 при медикаментозной терпии финастеридом./ Абид Карем, Фуксзон А.С., Рощин Ю.В., Криштопа М.В. // Медико-соціальні проблеми сім`ї, 2009.- Т.14.-№4.- С.152-157. (Здобувачу належить організація дослідження, статистична обробка та аналіз результатів, підготовка статті до друку).

2. Серняк Ю.П. Сравнительный анализ результатов оперативного вмешательства у больных с доброкачественной гиперплазией предстательной железы объемом объемом более 80 см3 при использовании позадилонной простатэктомии по Millin и трансуретральной резекции простаты. / Абид Карем, Фуксзон А.С., Рощин Ю.В., Криштопа М.В. // Вестник неотложной и восстановительной медицины.- 2009.- Т.10.- №3.- С.309-314. (Здобувачу належить організація дослідження, статистична обробка та аналіз результатів, підготовка статті до друку.)

3. Серняк Ю.П. Особенности выполнения операции трансуретральной резекции, непосредственные и отдаленные результаты лечения у больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы с объемом простаты более 80 см3 при использовании медикаментозной склерозирующей терпии. / Абид Карем, Фуксзон А.С., Рощин Ю.В., Криштопа М.В. // Здоровье мужчины.- 2009.- №4(31).- С.154-158. (Здобувачу належить організація дослідження, статистична обробка та аналіз результатів, підготовка статті до друку).

4. Серняк Ю.П. Особливості кровотоку в передміхуровій залозі у хворих з об'ємом простати більше 80 см3 при використанні фінастериду для проведення передопераційної підготовки. / Абід Карем, Фуксзон О.С., Рощин Ю.В., Криштопа М.В., Літвінов А.І. // Український журнал хірургії.- 2010.- №1.- С.32-37. (Здобувачу належить організація дослідження, статистична обробка та аналіз результатів, підготовка статті до друку).

Анотація

Абід Карем. Удосконалення передопераційної підготовки хворих із доброякісною гіперплазією передміхурової залози великого об'єму для виконання трансуретральної резекції - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 - урологія - ДУ „Інститут урології АМН України”, Київ, 2010.

Дисертація присвячена питанням лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, а саме зменшенню кількості ускладнень і покращанню наслідків трансуретральної резекції передміхурової залози у хворих із об'ємом простати більше 80 см3. В роботі наведені дані обстеження, наслідки лікування 198 хворих. З них першу групу склали 94 (47,5%) хворих, яким виконано позалонну простатектомію за Millin. До другої групи ввійшли 48 (24,2%) пацієнтів, яким під час оперативного лікування ДГПЗ виконано ТУРП. У хворих третьої групи перед виконанням ТУРП як передопераційну підготовку, спрямовану на зниження кровотоку в простаті, додатково проводили терапію з використанням фінастериду (Пенестер) по 5 мг 1 раз на добу протягом 4-6 місяців. Кількість таких - 56 (28,3%) осіб. Допплерографічні та морфологічні дослідження продемонстрували значну редукцію кровотоку в передміхуровій залозі наприкінці курсу передопераційного лікування. Проведення передопераційного курсу склерозуючої терапії з використанням фінастериду дозволило значно поліпшити якість операції трансуретральної резекції простати при її доброякісній гіперплазії у пацієнтів з об'ємом передміхурової залози більше 80 см3 за рахунок зниження інтраопераційної крововтрати і кількості геморагічних ускладнень.

Ключові слова: доброякісна гіперплазія передміхірової залози, трансуретральна резекція, фінастерид, допплерографія простати.

Аннотация

Абид Карем. Усовершенствование предоперационной подготовки больных с доброкачественной гиперплазией предстательной железы большого обема для выполнения трансуретральной резекции - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.06 - урология - ГУ „Институт урологии АМН Украины”, Киев, 2010.

Диссертация посвящена вопросам лечения доброкачественной гиперплазии предстательной железы, а именно уменьшению количества осложнений и улучшению результатов трансуретральной резекции простаты у больных с обемом простаты больше 80 см3. В работе предсьавлены данные обследования, результаты лечения 198 больных. Из них первую группу составили 94 (47,5%) пациента, которым была выполнена поздилонная простатэктомия по Millin. Во вторую группу вошло 48 (24,2%) пациента, которым во время оперативного лечения доброкачественной гиперплазии предстательной железы выполнена трансуретральная резекція простаты. Больным третьей группы перед выполнением операции в качестве предоперационной підготовки, направленной на снижение кровотока в простате, дополнительно проводили терапію, с использованием финастерида (Пенестер) по 5 мг 1 раз в сутки в течение 4-6 месяцев. Количество их составило 56 (28,3%) человек.