1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Кримська республіканська установа «Науково-дослідний інститут фізичних методів лікування І медичної кліматології ІМЕНІ І.М.Сєченова»

Автореферат

Комплексна система оцінки та корекції фізичними методами дизрегуляторних станів у водіїв автотранспорту

14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Горша Оксана Вікторівна

Ялта - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в ДП «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту» МОЗ України.

Науковий консультант - доктор медичних наук, професор,

Насібуллін Борис Абдулайович,

Український НДІ медичної реабілітації та курортології

МОЗ України, головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти - доктор медичних наук, професор,

Місула Ігор Романович,

Тернопільський державний медичний

інститут ім. І.Я. Горбачевського,

зав. кафедрою медичної реабілітації

та спортивної медицини;

- доктор медичних наук, професор,

Мацигора Ніна Анатоліївна,

Одеський національний медичний університет,

професор кафедри профпатології, клінічної,

лабораторної та функціональної діагностики;

- доктор медичних наук, професор,

Єжова Вікторія Олександрівна,

Кримська республіканська установа «НДІ фізичних

методів лікування і медичної кліматології ім. І. М. Сєченова»

МОЗ України, головний науковий співробітник.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Вивчення закономірностей регуляції життєдіяльності є необхідною базою для ранньої діагностики різних захворювань (гіпертонічна хвороба, вегетативні дисфункції, деякі психічні захворювання тощо) та розробки їх патогенетичної терапії (Акмаев И.Г., 1997; Крижановский Г.Н., 2002; Хананашвили и соавт., 2002), однак особливості дизрегуляторних процесів при формуванні патології вивчені недостатньо. Порушення регуляторної функції функціональних систем організму виникає як внаслідок первинного морфо-функціонального (органічного) пошкодження (травма, інфекція тощо), так і при виснаженні компенсаторних механізмів в результаті тривалого та/або інтенсивного несприятливого впливу - первинно функціональне пошкодження (Анохин П. К., 1995; Сиротинская Г.И., 2010; Гоженко А.І., 2010). Серед інших чинників формування первинно функціональних дизрегуляторних порушень особливе медико-соціальне значення мають несприятливі умови праці (Валуцина В.М., Лунин А.Н., Михайлова Т.В., 2000). На сьогодні визнано, що серед виробничих галузей найбільшим переліком ризиків для здоров'я людини вирізняється транспорт (Petersen А., Barrett R., Morrison S., 2008). Хронічна захворюваність працівників транспорту перевищує таку в останніх, навіть гірничодобувних і металургійних галузях, в 1,5 - 1,7 рази (Лисобей В.А., 2005). водій гормональний метаболічний реабілітація

Відомо, що під впливом несприятливих чинників виробничого середовища у фахівців операторських професій на транспорті (зокрема, водіїв автотранспорту) зміни показників здоров'я наступають швидко, прогноз їх більш несприятливий, а наслідки цих порушень призводять до аварійних умов (Башкирева А.С., Хавинсон В.Х., 2007; Панов Б.В., Зарицкая Л.П., Псядло Э.М. [и др.], 2007). Високий рівень напруження праці у операторів транспорту створює передумови для підвищення рівня психоемоційної напруженості, яка може виходити за межі адаптивної і супроводжуватися вегетативними і біохімічними порушеннями, що є основою патогенезу і початковими проявами різних захворювань та розвитку фатальних цереброваскулярних порушень тощо (Башкирева А.С., 2003; Bohr P., 2008). Також санітарно-гігієнічні аспекти професії водія автотранспорту зумовлюють негативний вплив на їх організм гіпокінезії, шуму, вібрації, несприятливого мікроклімату, токсичних продуктів згорання палива тощо (Уманский В.Я. и соавт., 2000; Oullier О., Kavounoudias А., 2009). Крім цього, очевидний вплив віку та стажу водіїв на стан їх здоров'я та професійні характеристики, проте в доступній літературі відповідні дані досить суперечливі (Вайсман А.И., 1988; Лисобей В.А., 2005).

Отже, розробка критеріїв і методів оцінки та подальшої медичної корекції найбільш ранніх проявів дизрегуляторних станів у водіїв автомобільного транспорту є актуальною проблемою. В той же час принцип роботи комісій професійного відбору не спрямований на оцінку резервів здоров'я і професійної адаптації, діагностику преморбідних стадій захворювань, коли за рахунок мобілізації резервів організму ще збережена працездатність, але існує загроза зриву адаптації і маніфестації захворювань. Відсутність відомчої медико-санітарної служби на автотранспорті поглиблює дану проблему (Панов Б.В., Пономаренко А.Н., Гоженко А.И., 2008).

При розробці критеріїв для ранньої донозологічної діагностики виділяють ряд параметрів дезадаптації, серед останніх - стресового біохімічного континууму та вегетативного балансу (Бобровницкий И.П., Пономаренко В.А., 1991; Вейн А.М., 2000; Кобалова Ж.Д., 2008).

Вивчення балансу вегетативного регулювання широко застосовується в медицині та визнано одним з найбільш інформативних методів оцінки інтегративних регуляторних процесів організму (Баевский Р.М., 2004; Коркушко О.В., 2002). Оцінка вегетативного гомеостазу шляхом математичного аналізу варіабельності серцевого ритму і шкіряних гальванічних реакцій та їх зіставлення дозволить виявити додаткові критерії для об'єктивізації станів дизрегуляції, що залишається важливою проблемою медико-профілактичної діагностики.

До біохімічних маркерів напруги компенсаторно-адаптаційних процесів, серед інших, відносять катехоламіни, показники стану циклу оксиду азоту та сечову кислоту. Зокрема, вони беруть участь у балансі вегетативної регуляції (Реутов В.П., 1995; Аксентійчук Б.І., 2003; Сеидова Г.Б., 2005; Демко Е.А. и соавт., 2007; Spitsin S, Scott G, 2002). Отже, визначальним є їх регуляторний вплив на біохімічні ланки гомеостазу: катехоламінів - гормональної регуляції, оксиду азоту - гуморальної, сечової кислоти - метаболічної; однак за певних умов вони проявляють токсичний та кумулятивний вплив (Галунска Б.В. и соавт., 2004, Moncada S., Palmer R.M.J., Higgs E.A., 1994). Разом з тим, дослідження взаємодій даних гуморально-гормонально-метаболічних систем регуляції (ГГМСР) як маркерів та предикторів системних дизрегуляторних процесів організму та розробка методів адекватної корекції їх порушень, в доступній літературі не висвітлено.

Розробка та впровадження методів медичної корекції донозологічних станів дозволяє запобігти формуванню професійно обумовлених захворювань (Измеров Н.Ф., Каспаров А.А., 2002), що зумовлює перспективність даного напряму досліджень сучасної реабілітології. Слід відзначити обмеженість застосування багатьох медикаментозних засобів (седативних тощо) у операторів транспорту, що потребує широкого залучення фізичних та преформованих чинників у комплексах їх медичної реабілітації. Однак дослідження щодо комплексного застосування фізичних чинників на преморбідних етапах розвитку патології, в умовах дії сукупності чинників професійної діяльності одиничні (Пшенкин В.Л. 2009; Гюнтер Н.А. 2008). Тоді як раннє проведення реабілітаційних заходів із застосуванням фізичних чинників дозволяє вирішити завдання щодо адекватної та своєчасної корекції порушень адаптації та профілактики патологічних процесів (Лобода М.В., Колесник Е.О., 2003).

Таким чином, розробка принципів та методів оцінки дизрегуляторних станів у водіїв автотранспорту для патогенетичного обґрунтування комплексного застосування фізичних чинників коригуючого реабілітаційного впливу є важливою медико-соціальною проблемою, актуальність якої обумовлюється значенням транспорту для соціально-економічної інфраструктури господарської діяльності держави, взаємозв'язком стану здоров'я операторів транспортних засобів з безпекою руху тощо, що і визначало основи для проведення дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота була виконана в рамках науково-дослідних робіт ДП НДІ медицини транспорту «Розробка методологічних підходів до зменшення шкідливого впливу транспорту на здоров'я працівників, населення та довкілля» строки виконання: 2006-2008 рр., № державної реєстрації 106U004968; та «Визначення професійних факторів ризику серцево-судинних захворювань і можливості зменшення їх впливу на працівників транспорту» строки виконання: 2009-2011 рр., № державної реєстрації 109U008374. Фрагмент цих науково-дослідних робіт, присвячений комплексній реабілітації водіїв автомобільного транспорту виконаний безпосередньо автором.

Мета дослідження: розробити критерії оцінки дизрегуляторних станів у водіїв автотранспорту на основі вивчення вегетативного балансу, адаптаційних ресурсів їх організму та гуморально-гормонально-метаболічних механізмів регуляції для патогенетичного обґрунтування їх корекції фізичними чинниками.

Завдання дослідження:

1. Вивчити стан обміну ГГМСР (сумарні катехоламіни, оксид азоту, сечова кислота) у водіїв автотранспорту залежно від віку і професійного стажу.

2. Оцінити стан вегетативного балансу (за даними варіабельності ритму серця і параметрів шкіряних гальванічних реакцій), визначити функціональний стан організму та характер загальних адаптаційних реакцій (за даними лейкограми) у водіїв автотранспорту залежно від віку і професійного стажу.

3. Вивчити структурні особливості головного мозку (на секційному матеріалі) водіїв автотранспорту аналогічного віку, які працювали в цій якості від 10-30 років.

4. Оцінити при первинно органічному пошкодженні НС (діти, хворі на ДЦП) залежність порушень обміну ГГМСР від проявів клінічно вираженої дизрегуляційної патології НС, віку пацієнта і визначити можливість корекції їх порушень фізичними чинниками (акупунктурна рефлексотерапія та киснево-метаболічна терапія).

5. Розробити і патогенетично обґрунтовати реабілітаційні комплекси для корекції дизрегуляторних станів із використанням методів акупунктурної рефлексотерапії, киснево-метаболічної терапії та світлотерапії.

6. Вивчити вплив розроблених реабілітаційних комплексів на дизрегуляторні порушення ГГМСР, вегетативного балансу, функціональний стан організму та показники загальних адаптаційних реакцій у водіїв автотранспорту.

7. Сформулювати принципи і методи диференційованого підходу до застосування фізичних чинників при дизрегуляторних станах у водіїв автотранспорту.

Для вирішення поставлених мети і завдань визначали предмет, об'єкт і методи дослідження.

Об'єкт дослідження: дизрегуляторні стани у водіїв автотранспорту.

Предмет дослідження: стан адаптаційних ресурсів, вегетативного і біохімічного (ГГМСР) регулювання та структурних особливостей головного мозку у водіїв автотранспорту і показників ГГМСР при дизрегуляції первинно органічного ґенезу (хворі на ДЦП); результати впливу розроблених реабілітаційних комплексів на досліджені системи регуляції.

Методи дослідження. Клінічні, лабораторні, біохімічні, цитохімічні, морфологічні і інструментальні методи; методи математичного аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів.

Вперше встановлено, що комплексний вплив несприятливих чинників професійного середовища на водіїв автотранспорту призводить до прогредієнтного розвитку дизрегуляторних станів первинно функціонального ґенезу, характер яких залежить від тривалості їх професійного стажу. Залежно від вегетативних, гуморально-гормонально-метаболічних розладів, порушення механізмів адаптації визначено критерії для діагностики етапів дизрегуляції.

На підставі отриманих даних вперше сформульовано концепцію про дизрегуляторну ланку патогенезу формування первинно функціональних порушень під впливом високого напруження умов праці, як провідного механізму, що призводить до порушення інтеграційної функції ЦНС та обумовлює особливості і стійкість морфо-функціональних пошкоджень. В основі формування, розвитку і перебігу дизрегуляторного стану лежить дисбаланс взаємодії функціональних та біохімічних регуляторних систем, що формує та підтримує порочне коло системної дизрегуляції.

Вперше виявлено додаткові патогенетичні механізми біохімічної ланки порушень регуляторної функції НС первинно функціонального та первинно органічного ґенезу і обґрунтовано принципи їх корекції.

Вперше показано, що при первинно органічному ґенезі порушень регуляторної функції НС при ДЦП розвиваються не тільки розлади функції руху, когнітивної сфери та вторинні зміни систем і органів, а і стійкі розлади обміну досліджених ГГМСР (катехоламінів, оксиду азоту і сечової кислоти).

Вперше показано, що порушення у формі дисбалансу процесів синтезу-обміну-виділення і десинхронозу даних метаболічних циклів є універсальними та патогенетично значущими чинниками дизрегуляторних розладів первинно функціонального та первинно органічного походження, вони менше асоціюється з віком а визначаються характером пошкодження та експозицією впливу несприятливих чинників (зокрема, виробничих). Проведене дослідження дозволило встановити, що досліджені ГГМСР є незалежними предикторами дезадаптації і дизрегуляторних порушень.

Розроблені і науково обґрунтовані принципи саногенетичного впливу для корекції дизрегуляторних станів, яка полягає у формуванні нового функціонального стереотипу діяльності НС, на тлі та поповнення підвищених потреб метаболізму та забезпечення антиокидантного захисту в умовах системної дизрегуляції.

Вперше показано, що застосування в реабілітації дітей з ДЦП реабілітаційного комплексу, спрямованого на покращення трофіки та взаємодії регуляторних систем (акупунктурна рефлексотерапія та киснево-метаболічна терапія) підвищує його ефективність.

Доведено, що вплив розроблених комплексів на стан досліджених систем регуляції у водіїв автотранспорту був переважно нормалізуючим і залежав, передусім, від характеру та інтенсивності початкових змін показників (що асоціювались із тривалістю професійного стажу). Встановлено, що за умови збереження достатнього функціонального резерву адаптаційних ресурсів організму (водії з професійним стажем до 25 років), комплексне застосування акупунктурної рефлексотерапії та киснево-метаболічної терапії гармонізує процеси вегетативної і біохімічної регуляції і забезпечує необхідну саногенетичну інерцію для відновлення саморегулювання гомеостазу. Вперше показано, що додаткове залучення до комплексу світлолікування сприяє відновленню активності катехоламінергічних систем і загальних адаптаційних ресурсів організму у водіїв автотранспорту з професійним стажем від 25-30 років.

Вперше обґрунтовані критерії для диференційованого застосування розроблених комплексів для корекції станів дизрегуляції: сумісного та самостійного застосування акупунктурної рефлексотерапії, киснево-метаболічної терапії і світлолікування, залежно від етапу дизрегуляторних порушень.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в результаті дослідження дані розширили уявлення про вплив професійного середовища на водіїв автотранспортних засобів. Розроблено об'єктивні критерії для діагностики дизрегуляторних станів: напруження та компенсації і «професійного вигорання» та декомпенсації.

На основі проведених досліджень розроблені рекомендації щодо диференційованого застосування реабілітаційних комплексів, з урахуванням діагностичних критеріїв стадії дизрегуляторного стану. Впровадження в практику розроблених диференційованих комплексів дозволяє підвищити ефективність профілактики і корекції станів дизрегуляції, що виникають у водіїв автотранспорту.

Проведене дослідження дозволяє рекомендувати розроблені методи діагностики та корекції станів дизрегуляції у інших осіб з високим рівнем стресогенного напруження праці.

Запропонований підхід до оцінки здоров'я професійних водіїв автотранспорту і методи корекції функціональних станів дизрегуляції сприятимуть збереженню і відновленню їх здоров'я, що є також профілактикою ДТП.

Отримані результати відображені в методичних рекомендаціях, які затверджені МОЗ України.

Практичні рекомендації з використанням результатів дослідження впроваджені в роботу профільних санаторно-курортних закладів України, в т.ч. санаторіїв м. Одеси: «Біла Акація» і ім. «Чкалова»; а також лікувально-профілактичних закладів: терапевтичного відділення і неврологічного відділень МКЛ №11, фізіотерапевтичного відділення МКЛ №11 і фізіотерапевтичного кабінету поліклінічного відділення МКЛ №11, медико-профілактичного центру професійного здоров'я ДП УкрНДІ медицини транспорту.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, аналіз літератури та обґрунтована необхідність даного дослідження. Дисертантом безпосередньо виконано клінічне та функціональне обстеження контингенту (крім морфологічного дослідження). Розроблено та проведено комплекс реабілітаційних заходів, здійснено статистичну обробку матеріалу й узагальнення результатів дослідження. Підготування статей до публікації, оформлення дисертаційної роботи та автореферату виконано автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження були представлені на Ш науково-практичній конференції «Нейроэндокринные и имунные механизмы регуляции гомеостаза в норме и патологии» (2005 р., м. Запоріжжя), науковому симпозіумі «Магний-идная бишофитная профилактика и полиминеральная бишофитная терапия» (2008 р., м. Полтава), ІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Роль санаторно-курортного лікування у вирішенні проблем збереження здоров'я нації, наукове, медичне, економічне, соціальне та суспільне його значення» (2009 р. , м. Моршин), науково-практичній конференції «Сучасні підходи до організації відновлювального лікування працівників залізничного транспорту» (2010 р., м. Одеса), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні досягнення медичної науки» (2010 р., м. Київ), ІІ Міжнародному конгресі «Медицина транспорту» (2010 р., м. Одеса).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 49 наукових робіт (у т.ч. одноосібних 17), із яких 30 - у профільних наукових виданнях (у т.ч. одноосібних 11), атестованих ВАК України (28 статей та 2 тезисних роботи), методичні рекомендації, затверджені МОЗ України, 10 тез в матеріалах конференцій (у т.ч. одноосібних 4), 4 патенти України а також 4 роботи, опубліковані у закордонних виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалу, методів досліджень, методик лікування, розділів власних спостережень, аналізу й узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел. Дисертацію викладено на 293 сторінках машинописного тексту, ілюстровано 42 таблицями та 18 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи досліджень. Робота виконана на основі комплексного клініко-інструментального обстеження та подальшої реабілітації 330 професійних водіїв міського пасажирського та санітарного транспорту м.Одеси, в амбулаторних умовах відділення відновлювального лікування Медичного клінічного центру професійного здоров'я ДП УкрНДІ медицини транспорту. Критерієм для залучення водіїв до дослідження був професійний стаж більше 10 років .Всі обстежені не мали клінічних симптомів будь-яких гострих захворювань, та ознак загострення хронічної патології. Відповідно до завдань роботи, водії чоловічої статі були ранжовані на три основні стажево-вікові групи (табл. 1). Контрольна група включала 28 практично здорових чоловіків інших професій, не пов'язаних з автотранспортом (3 аналогічні основним групам вікові категорії: І-к; ІІ-к та ІІІ-к). В якості додаткової групи клінічного спостереження дизрегуляційної патології первинно органічного ґенезу обстежували 129 дітей, хворих на ДЦП, віком від 4 до 14 років, які проходили реабілітаційний курс в центрі реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє», м. Одеса. Обстежений контингент групи клінічного спостереження складався із пацієнтів з різними формами ДЦП. Для визначення вікових норм показників, які вивчали в даній групі, обстежували 25 здорових дітей аналогічного віку.

Таблиця 1.

Характеристика контингентів проведеного дослідження

Поставлені мета та завдання роботи обумовлювали складний дизайн проведених досліджень, які проводили у декілька напрямів. Проводили вивчення: адаптаційних ресурсів організму, вегетативного балансу і визначених ГГМСР у водіїв автотранспортних засобів різних стажево-вікових груп і аналогічних показників ГГМСР у осіб з клінічними проявами дизрегуляційної патології НС первинно органічного ґенезу - дітей, хворих на ДЦП; секційного матеріалу головного мозку професійних водіїв автотранспорту, які померли від різних причин та працювали водієм від 10-30 років; впливу диференційованих комплексів медичної реабілітації на динаміку визначених функціональних та біохімічних регуляторних систем.

Проводили також морфологічні дослідження головного мозку 14 осіб, що померли від різних причин, але за даними анамнезу - водіїв автотранспорту, які працювали в цій якості від 10-30 років.

Оцінку стану визначених біохімічних систем регуляції (ГГМСР) здійснювали у основного, контрольного контингентів та у груп клінічного спостереження (основної та контрольної). Вміст сумарних катехоламінів крові (СКА) в еритроцитах венозної крові визначали цитохімічним методом (Коломиєць М.Ю. та ін., 2000); біохімічними уніфікованими методами визначали вміст: сечової кислоти (СК) в сироватці крові та сечі (методика Мюллера-Зейферта) та вміст нітритів (NO^-₂), як маркерів стану циклу азоту (методика кадмійового відновлення реактивом Гріса) (Морберт У. Тиц., 2003).

Баланс ВНС вивчали за даними варіабельності серцевого ритму (ВСР) та параметрів шкіряного симпатичного рефлексу. Для вивчення короткочасної КІГ (комп'ютеризований апаратний комплекс «Сольвейг», м. Київ) долучали стандартні непараметричні (статистичні) і параметричні (спектральні) методи аналізу (Коркушко О.В., 2002). Стан шкіряного симпатичного рефлексу (шкіряних гальванічних реакцій - ШГР) вивчали за показниками електрошкіряного опору (ЕШО) діагностичних БАТ (Самосюк І.З., Чухраєв М.В, Зубкова С.Т. та ін., 2004) Параметри ЕШО визначали методом електропунктурної діагностики (ЕПД), за допомогою комп'ютеризованого комплексу МІТ-1 ЕПД (Медінтех, м. Київ). Оцінку загальних адаптаційних реакцій організму (ЗАРО) людини здійснювали за методом Л.Х. Гаркаві та співавторів (1979), що ґрунтується на вивчені лейкограми периферійної крові. При підсумковій оцінці рівнів функціонального стану організму, виявлені ЗАРО зіставляли із критеріями класифікації Р. М. Баєвського (1986).

Морфологічне дослідження включало макроскопічний опис мозку, із подальшим гістологічним дослідженням його тканин (забарвлення по Нісслю). Отримані препарати вивчали під світловим мікроскопом (Leica) з оцінкою стану внутрішньомозкових судин, нейропилю нейронної популяції і гліальних елементів.

Водії основних груп спостереження після первинного обстеження, в амбулаторних умовах відділення відновлювального лікування медичного клінічного центру професійного здоров'я ДП УкрНДІ МТ, м. Одеси отримували різні види реабілітаційного впливу. Для оцінки впливу кожного РК, контингент стажево-вікових груп розділяли на три підгрупи (табл. 2.).

Таблиця 2.

Характеристика розподілу контингенту водіїв в залежності від об'єму застосованого реабілітаційного впливу

Підгрупи, що отримували РК №1, включали 128 чоловік, виділених у складі кожної з описаних вище вікових груп (а-підгрупи). Представники підгруп, які отримували РК №2 - 102 чоловіки (в-підгрупи). А також водії, реабілітаційний курс яких включав застосування РК №3 - 100 чоловік (с-підгрупи).

Методи реабілітації. Нами розроблена система коригуючого реабілітаційного впливу, яка передбачає відновлення керованості та ієрархічної взаємодії частин регулюючих функціональних систем, поповнення підвищених потреб метаболізму та забезпечення антиокидантного захисту, що у цілому повинно сприяти корекції або усуненню дизрегуляції.

РК №1 включав методику рефлексотерапії у вигляді корпоральної, аурикулярної та краніальної акупунктури у поєднанні з киснево-метаболічною терапією, яку здійснювали шляхом вживання (per os) киснево-метаболічної суміші (апарат для синглетно-кисневої терапії “МІТ-С”, НМЦ “Медінтех”, м. Київ).

Рефлексотерапію проводили за допомогою методу голкорефлексотерапії (ГРТ). Застосовували гармонізуючу методику впливу - тривалість процедури 15-20 хв, кількість БАТ, задіяних на протязі сеансу - від 3 до 12. Аурикулярні точки застосовували з 3-го сеансу. Вплив здійснювали паралельно із основним корпоральним акупунктурним рецептом на аурикулярні точки: 13, 21, 22, 29, 37, 41, 51, 55, 95, 97, 98, 100, 115. На протязі одного сеансу підключали від 1 до 3 аурикулярних точок. Краніальну голкотерпію (скальптерапію), як метод акупунктурного впливу застосовували паралельно із основним сеансом ГРТ. До рецепту залучали вазомоторну та психоафективну зони скальпу. Краніатерапію у складі основного курсу ГРТ проводили через день, починаючи з 2-го сеансу (всього 7 сеансів).

Кисневу терапія здійснювали 1 раз на день, через 20-30 хвилин після процедури ГРТ на основі синглетно-кисневих сумішей (СКС) за допомогою сертифікованого апарату для синглетної терапії "МІТ-С", розробленого НМЦ "Медінтех" (м. Київ). Якісний склад розробленого киснево-метаболічного коктейлю визначався патогенетичними ефектами обраних інгредієнтів: синглетний кисень, фруктово-овочевий сік, вітамінно-амінокислотний препарат «Кардонат», для піноутворення - сироп кореню солодки або сироп препарату «Уролесан». Синглетний кисень є відомим антиоксидантом та антигіпоксантом. Вітамінно-амінокислотний комплекс «КАРДОНАТ» (виробник «Сперко», Україна) містить: кобамамід (кофермент В ₁₂ ), кокарбоксилаза (кофермент В ₆), карнітину хлорид, лізину гідрохлорид. Сироп кореню солодки замінювали сиропом препарату «Уролесан» у разі виявлення у пацієнта посиленої урикемії (для досягнення урикозурічного ефекту).

Для реабілітації водіїв автомобілістів використовували метод світлотерапії у складі РК №2. Світлотерапію проводили за допомогою апарату Біоптрон-компакт «Zepter» із застосуванням локальних та дистантних світлових аплікацій (через БАТ або сегментарні зони). Використовували наступні зони та БАТ: тім'яна, потилична, скронева, ділянка грудини і парастернально (підключичні зони справа і зліва), паравертебрально нижче лопаток і поперечно - між лопатками, в ліктьовому вигині, підколінній області; над проекцією біологічно активних точок (GI4, _11, MC5_{, 6, 7}, TR8_{, 5,} T20_{, 16, 14, 3,} I8_{, 17, 12,} E36_{, 42}, VB39, RP36). У сеанс включали дію на 4-6-8 вказаних вище зон і БАТ, згідно рефлексотерапевтичному рецепту. Перші сеанси з метою адаптації проводили із застосуванням 4 зон і/або точок дії, надалі доводячи до їх до 8. Сеанс починали, використовуючи світлові аплікації на проекції точок акупунктури, потім - на обрані зони дії. Тривалість експозиції на кожну зону складала по 10 хв, на БАТ - по 4-5 хв. Загальний час сеансу світлотерапії від 15 до 30 хв.

РК №3 включав поєднане застосування акупунктурної рефлексотерапії, киснево-метаболічної терапії та світлотерапії. Методичні підходи до застосування кожного з методів, відповідали описаним вище рекомендаціям.

Курс кожного із РК становив 15 сеансів: перші 10 сеансів - щодня з перервою у вихідні дні, наступні 5 - чергуючи через день, з перервою у вихідні дні. Загальна тривалість курсу - 5 тижнів.

Після первинного обстеження групи клінічного спостереження дизрегуляційної патології НС первинно органічного ґенезу - хворих на ДЦП, визначали клінічну ефективність та можливість корекції розладів ГГМСР за допомогою РК №1, який передбачає поповнення субстрат-енергетичних потреб метаболізму та відновлення ієрархічної взаємодії частин функціональної системи.

Дослідження проводили в динаміці, визначали початкові дані та результати після реабілітації. Обробку даних проводили методами варіаційної статистики із використанням критерію Стьюдента та критерію Фішера.

Результати досліджень та їх обговорення. У водіїв віком від 35 до 65 років та тривалістю професійного стажу від 10 до 30 та більше років (І-ІІІ групи спостереження) констатували характерну перебудову метаболізму в обмінних циклах СК та продуктів циклу NO, яка полягала в прогресуючому посиленні їх синтезу (І<ІІ<ІІІ груп) від менших, ніж контрольні параметри в І групі, до достовірно вищих у ІІІ групі. Найбільше відрізнялись між собою (достовірність відмінностей становить р<0,001) параметри синтезу та екскреції СК у представників І та ІІІ груп. Індекс використання у осіб відповідних груп становить СК: 0.08 та 0.20 ум.од. (у представників контрольної групи - 0.1 ум.од.) і NO^-₂ 1.05 та 1.28 ум.од. (контроль - 1.59) що засвідчує інтенсивність процесів залучення СК та NO, як регуляторних молекул за умов їх інтенсивної екскреції у осіб відносно молодого віку та найменш тривалим трудовим стажем і депонуванням СК та NO^-₂ у представників ІІІ групи (56-65 і більше років, тривалість професійного стажу більше 25-30 років). Проміжну позицію займають показники синтезу та екскреції СК та NO^-₂ у осіб ІІ групи, проте прослідковується тенденція до депонування даних метаболітів із збільшенням синтезу.

Таблиця 3.

Показники досліджених ГГМСР у водіїв автотранспорту в залежності від віку та професійного стажу (M±m)

Примітка: * - відмінності з показниками контрольної групи достовірні (* - Р<0,05; * * - Р<0,01; *** - Р<0,001).

При тривалості професійного стажу більше 25-30 років (вік 56 і більше років) у осіб ІІІ групи спостерігали декомпенсацію адаптаційних процесів метаболізму даних ГГМСР у вигляді значного перебільшення їх вмісту у крові (Р<0,001 відносно показників контролю) при зниженні виведення СК та посиленій екскреції NO^-₂ (Р<0,001 відносно показників контролю). Встановлені порушення обміну СК та NO^-₂ у представників даної групи створюють передумови для кумулятивного несприятливого впливу даних метаболітів на гемодинаміку, вегетативний гомеостаз та кристалізації з подальшим депонуванням у різних тканинах організму.

З боку системи катехоламінів констатували різке збільшення їх вмісту в еритроцитах крові водіїв I та II груп, із чіткою тенденцією до зростання із збільшенням віку та стажу професійної діяльності у осіб ІІ групи. Можна вважати, що в цих групах ми спостерігаємо відповідь на вплив стресового чинника, яка має компенсаторно-пристосувальний характер, проте, напруження даних процесів адаптації зростає із збільшенням тривалості впливу несприятливих професійних чинників і віку обстежених водіїв. Виснаження даних адаптаційних ресурсів ми спостерігали у осіб III групи, що виявлялося у них різким зниженням вмісту сумарних катехоламінів в еритроцитах крові р<0,01, причому в аналогічній віковій підгрупі контрольної групи спостерігається зворотна тенденція (збільшення даного показника відносно інших вікових категорій).

Отже, виявлені порушення обміну досліджених нами ГГМСР можна розглядати як пластичну відповідь метаболізму на вплив несприятливих професійних чинників праці автоводіїв (передусім - чинники формування інформаційного стресу) в рамках адаптаційної реакції, яка, проте, в умовах його тривалого та інтенсивного несприятливого впливу приводить до зриву адаптаційних ресурсів. Слід відзначити, що зареєстровані порушення обміну ГГМСР найвиразніше виявлялися у водіїв зі стажем роботи більше 20-25 років, при цьому це були особи у віці 55-65 років і старші. Постає питання: «Чи являються визначені порушення ГГМСР результатом впливу професійних несприятливих чинників (тобто первинно функціональними, сформованими як результат дизрегуляції, під зовнішнім впливом), або ж вони є наслідком вікових змін метаболічних процесів організму?». Для вирішення даної задачі вивчали залежність порушень обміну ГГМСР при первинно органічному пошкодженні НС від характеру проявів даної клінічно вираженої дизрегуляційної патології НС, віку пацієнта. У зв'язку з цим був проведений додатковий етап дослідження, який полягав у вивченні процесів обміну даних ГГМСР у людей принципово іншої вікової групи (дітей) у яких встановлена стійка органічна резидуальна патологія НС (відома поліетіологічним і складним патогенезом), в основі проявів якої лежить порушення регуляторної функції НС, зумовлене первинно органічним морфо-фукціональним пошкодженням НС - дитячий церебральний параліч (ДЦП).

Проведений додатковий етап дослідження встановив, що зареєстровані порушення ГГМСР асоціюються із характером клінічних проявів ДЦП та не відрізняються у дітей різного віку (табл. 4). Встановили, що обмін досліджених ГГМСР у даного контингенту порушувався. Зокрема, можна відзначити, що характер змін, які виявляли, перш за все корелюють із порушення тонусу м'язів у обстежених хворих на ДЦП. А саме, серед пацієнтів, у яких в клінічній картині порушень системи руху переважає підвищення тонусу м'язів (спастичні форми та гіперкінетична форма ДЦП) визначали: підвищення рівня сумарних катехоламінів крові та NO₂^- в крові (Р<0,001 відносно показників контролю); невірогідне зростання кількості СК в сироватці крові та різко виражене (Р<0,001 відносно показників контролю) зменшення екскреції усіх метаболітів. У хворих на атонічно-астатичну форму ДЦП, при якій спостерігається зменшення м'язового тонусу, ми констатували вірогідне зменшення вмісту NO₂^- у сечі (Р<0,001 відносно показників контролю). Дисбаланс процесів обміну СК більш наочно демонструє виведене нами співвідношення урікемія/урікозурія. Адже, якщо у здорових дітей співвідношення урікемія/урікозурія - 0,06, то при гіперкінетичній формі ДЦП - 0,13; при спастичних формах ДЦП - 0,12, а при атонічно-астатичній - 0,07.

Отже, в результаті проведеного дослідження виявлено додаткові патогенетичні механізми біохімічної ланки порушень регуляторної функції НС первинно функціонального та первинно органічного ґенезу. На підставі вивчення метаболізму виділених ГГМСР: катехоламінів, оксиду азоту та сечової кислоти у контингенту різних вікових категорій та важкістю розладів діяльності НС (у професійної групи з високим рівнем стресогенного напруження праці - водіїв автотранспорту та представників групи клінічного спостереження грубої органічної дизрегуляційної патології НС - дітей, хворих на з ДЦП) показано, що виявлені порушення у формі дисбалансу процесів синтезу-обміну-виділення і десинхронозу діяльності їх метаболічних циклів є універсальним патогенетично значимим компонентом дизрегуляторних розладів діяльності НС різного етіо-патогенетичного походження. Встановлені розлади мало асоціюється із віком обстежених, залежать від важкості пошкодження НС при первинно органічному ґенезі дизрегуляції та тривалості впливу несприятливих чинників середовища при первинно функціональному походженні (набутий дизрегуляторний стан). Проведене дослідження дозволило встановити роль визначених ГГМСР, як незалежного чиннику розвитку дизрегуляторних станів.

Проведені функціональні дослідження виявляли розлади діяльності ВНС, які мали певні особливості та етапи розвитку. Згідно даним аналізу варіабельності серцевого ритму - після тривалої та прогресуючої активації обох відділів ВНС у осіб І та ІІ груп (пікових величин показники набувають у осіб ІІ групи, віком 45-55 років, професійний стаж - більше 15-20 років) у водіїв автотранспорту ІІІ групи, після 20-25 років професійної діяльності, на тлі посилених парасимпатичних (вагусних) впливів виснажується активність симпатикотонічної амфотрофної системи (рис. 2, 3). При цьому зменшується симпато-парасимпатичне співвідношення і підвищуються показники, що відображають стан гуморальної регуляції серцевої діяльності і активності центральних осциляторів, тобто виявлені порушення обміну ГГМСР є компонентом системних порушень в роботі НС.

Аналіз стандартних та запропонованих нами показників ЕШО у водіїв залежно від віку і професійного стажу показав наявність ряду характерних особливостей, які доповнюють існуючі дані. Величина СЗ ЕШО у представників І групи з високою вірогідністю (P<0,001) перевищувала дані контролю, що констатує переважання активності симпатичного відділу. Середні параметри інтервалу індивідуального фізіологічного коридору ЕШО (ІФК ЕШО) в даній групі складали: 74.3±5,2 ум. од. (у контрольній групі у представників аналогічного віку - 51±3.6 ум. од.). Як показали результати аналізу варіаційного ряду значень у представників ІІ групи - на відміну від інших груп, індивідуальні величини ЕШО відрізнялися істотною різноманітністю та широким діапазоном значень, що засвідчує розбалансованість в системі регуляції ВНС. Аналіз КЛА у представників ІІ групи також демонструє посилення проявів дизрегуляції. КЛА коливається в діапазоні від «-» 6 до «+» 37 ум. од. і в середньому складає «+» 19.03±6.2 ум. од., у контрольній групі - «+» 7±0.76 ум. од. У ІІІ групі стан шкіряних гальванічних реакцій зміни мають односпрямований характер у більшості обстежених. Показник СЗ ЕШО у представників цієї групи вірогідно (P<0,001) нижчий, ніж контрольні величини - 32.3±4.0 ум. од. і 45.2±1.5 ум. од, Отже, можна констатувати зниження активності симпатичного відділу ВНС, що поглиблюється патологічною зміною напрямку вектора спрямованості асиметрії, який набуває протилежний напрям - реєструється переважання ЕШО-s.

Проведена оцінка електрошкіряного опору та виділення показнику КЛА дозволила поглибити уявлення про механізми ефекторно-афекторних взаємодій регуляторних систем НС. Вивчення шкіряних гальванічних реакцій, як еквіваленту симпатичного рефлексу дозволило нам виявити, що крім розвитку дисбалансу активності ВНС, який має описані вище стадії, залежні від тривалості впливу несприятливого професійного середовища водіїв, має місце також стадійна зміна коефіцієнта латеральної асиметрії (КЛА) взаємодії кожної із півкуль мозку із акцепторними та ефекторними відділами рецепторних ділянок шкіри.

Оцінка стану загальних адаптаційних реакцій (ЗАРО) встановила, що у більшості водіїв (63.1%) вони мають патологічний характер (реакції переактивації; гострий стрес; хронічний стрес) у меншості (36.9% - переважно це водії І групи) якщо і реєстрували сприятливі адаптивні реакції (тренування; активація) то в більшості випадків (86.9%) вони були неповноцінними. Згідно з класифікацією функціонального стану організму за Баєвським Н. М. (рис. 1.) - серед представників І групи задовільний стан адаптаційних механізмів констатували у 8% водіїв; напруження адаптації у 48.3 %; а зниження та зрив адаптаційних ресурсів зафіксовано у 43.8 % випадків (рис. 1.).

Задовільний рівень адаптації серед водіїв зі стажем більше 15 років (ІІ групи) зменшувався до 6.9%; напруження адаптації становило 26.8%, а зниження та зрив адаптації спостерігали вже у 64.3% випадків (загалом, за рахунок збільшення проявів зриву адаптації). У водіїв зі стажем більше 25-30 років (ІІІ група), в переважній більшості випадків - 73.9%, реєстрували зрив адаптації та стан напруження адаптаційних ресурсів 22.6% (рис. 1.).

Морфологічне дослідження головного мозку осіб, які в анамнезі працювали водіями автотранспорту від 10-30 років, та померли від різних причин, засвідчували наявність гістологічних ознак енцефалопатії: зміни в корі головного мозку у вигляді гангліозно-клітинних розкладень та випадань, лізису хроматофільної речовини нейронів, явища сателітозу і нейронофагії; неоднорідності розподілу гліоцитів; парезу або спазму судин мікроциркуляторного русла.

Підсумовуючи результати проведеного комплексного обстеження водіїв автотранспорту зі стажем професійної діяльності більше 10 років, можна констатувати, що комплексний вплив на водіїв автотранспорту несприятливих чинників професійного середовища (передусім, інформаційного стресу) призводить до етапного розвитку дизрегуляторних порушень. Стан напруження та компенсації характеризувався високим рівнем синтезу сечової кислоти та нітритів поряд із посиленням їх екскреції і підвищенням рівня сумарних катехоламінів крові, високим рівнем активації відділів вегетативної нервової системи та збереженням достатнього функціонального резерву адаптаційних ресурсів організму, при їх напрузі. Стан «професійного вигорання» та декомпенсації характеризувався депонування сечової кислоти та нітритів, зменшенням рівня сумарних катехоламінів крові, переважанням тонусу парасимпатичного відділу і зниженням тонічного впливу симпатичної нервової системи, виснаженням та зривом функціональних адаптаційних ресурсів організму.

Встановлені етапні розлади в досліджених системах регуляції організму водіїв автотранспорту зафіксовані на різних рівнях, що свідчить про системну дизрегуляцію, яка вимагає диференційованих комплексних методів корекції, направлених на відновлення ієрархічної взаємодії частин регулюючої функціональної системи нервової системи, поповнення підвищених потреб метаболізму та забезпечення антиокидантного захисту в умовах гіпоксії та гіпоергозу внаслідок системної дизрегуляції.

Наступний етап роботи полягав у вивченні можливості корекції встановлених розладів метаболізму досліджених ГГМСР у представників групи клінічного спостереження дизрегуляційної патології НС первинно органічного ґенезу. Призначення даній групі - дітям з ДЦП розробленого РК №1 викликало збільшення вмісту катехоламінів в еритроцитах як в цілому по контингенту, так і при окремих нозологічних формах.

Таблиця 4.

Динаміка стану досліджених ГГМСР у групи клінічного спостереження дизрегуляційної патології НС - дітей, хворих на ДЦП під впливом акупунктурної рефлексотерапії та киснево-метаболічної терапії (M±m)

Зафіксоване зростання катехоламінів крові після курсу реабілітації підтверджує припущення про компенсаторний характер цього феномену, направленого на відновлення керованості. Застосування РК №1 у системі комплексної медичної реабілітації хворих на ДЦП зумовлює не тільки покращення стану катехоламінергічної системи та обміну СК, як системи нуклеїнового обміну, та приводить до зниження використання оксиду азоту. Підтвердженням цього є різке, в рази, збільшення вмісту нітритів у сечі, і достовірне зменшення змісту нітритів у крові. Співвідношення нітритемія\нітритурія при цьому наближається до показників контролю. Тобто можна вважати, що відбувається зменшення напруги тонічних реакцій нервової системи, що, в свою чергу, знімає потребу в кумуляції даного ендотелійрелаксуючого фактору та приводить до відновлення балансу даної регулюючої молекули.

Результати впливу розроблених РК на стан досліджених ГГМСР у водіїв автотранспорту представлено в табл. 5).

Таблиця 5.

Динаміка показників стану ГГМСР у водіїв різних стажево-вікових груп під впливом реабілітаційних комплексів (M±m)

Примітка: * - достовірність відмінності: - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001 між показниками контрольної групи і основних груп; # - р<0,05; ## - р<0,01; ### - р<0,001 між показниками до та після реабілітації.

Аналіз динаміки сумарних катехоламінів крові показав, що при перевищенні їх вмісту у крові осіб І та ІІ груп вплив РК №1 та РК №3 сприяв їх нормалізації (І група до впливу: 2.58±0.14, після - 1.99±0.11; та відповідно ІІ група: 2.55±0.19 та 2.28±0.16). Однак у представників ІІ групи, навіть після достовірного зменшення (р<0,001 до та після впливу), параметри залишались достовірно більшими контрольних.

При зменшенні кількості катехоламінів крові у осіб ІІІ групи достовірні зміни (1.93±0.08 та 2.15±0.07, р<0,001 до та після впливу) в бік нормалізації констатували після застосування РК №2.

Вивчення динаміки показників обміну NO₂^- та СК під впливом розроблених РК також засвідчувало переважно нормалізуючий характер впливу. Вплив кожного із застосованих комплексів перш за все залежав від початкових змін метаболізму у кожній із груп.

При використані РК №1 та РК №3 у представників I та І груп вміст нітритів в плазмі та сечі наближався до контрольних цифр, тобто спостерігається стійка тенденція до нормалізації стану циклу NO. Застосування РК №2 не викликало достовірних змін досліджених показників, тобто можна говорити лише про деяку тенденцію впливу цього РК на стан обміну NO у обстежених водіїв даних стажево-вікових груп. Слід відзначити, що РК №2 більш ефективно впливав на відновлення ресурсів симпатоадреналової системи, тобто на медіаторний обмін. Це дозволяє стверджувати, що розроблені РК діють на різні складові системи регуляції, тобто запропонований принцип різносторонньої дії дотримується у комплексах і є найбільш ефективним.

У представників ІІІ групи початковий рівень синтезу нітритів та їх виведення достовірно підвищував контроль. Застосування в курсах реабілітації різних методик корекції призводило до достовірного зниження нітритів в крові і недостовірному в сечі.

У водіїв I групи в плазмі вміст СК був меншим ніж контроль, а в сечі дещо більшим. Проведення РК -№1 та РК № 3 практично не впливало на вміст СК в плазмі і приводило до достовірного зменшення в сечі. У водіїв II групи початковий рівень СК в плазмі крові достовірно більший ніж контрольні параметри, а в сечі її вміст залишався в межах норми. Застосування РК №1 викликало достовірне збільшення екскреції СК і суттєве збільшення вмісту в плазмі крові. Аналогічний, але менш виразний ефект викликало застосування у водіїв цієї групи РК №3. Суттєвих змін після застосування РК №2 ми не спостерігали. У представників III групи попередні дослідження зафіксувало значне перевищення даних контролю щодо вмісту СК в плазмі крові і зниження її вмісту в сечі. Застосування кожного з запропонованих комплексів викликало зниження вмісту СК в плазмі і підвищення її вмісту в сечі.

Отже, дослідження показників вмісту NO₂^- та СК у крові та сечі у представників обстежених стажево-вікових груп засвідчував переважно нормалізуючий характер впливу застосованих РК, проте аналіз ІВ говорить про деякі особливості динаміки параметрів використання цих метаболітів. Зокрема, тільки при найбільш глибокому зниженні ІВ - у водіїв І групи - фіксували його підвищення після реабілітації, а при помірному зменшенні, - сприяло подальшому зменшенню ІВ, причому, чим більше ІВ був наближений до показників контрольної групи - тим більш вагомим було його подальше зменшення. ІВ сечової кислоти та нітритів змінювався у бік нормалізації після проведення реабілітації у наступному порядку - від найбільше, до менш виразного: РК №1 > РК №3 > РК №2. Слід зазначити, що застосування РК №2 суттєво впливало тільки на екскрецію даних метаболітів при їх значному початковому перевищенні, хоча напрямок змін теж відповідав загальним тенденціям.