Зміни мікроциркуляції, гемореологічних показників і рівня артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу похилого віку в процесі лікування лівообертальними ізомерами метопрололу та амлодипіну

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Зміни мікроциркуляції, гемореологічних показників і рівня артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу похилого віку в процесі лікування лівообертальними ізомерами метопрололу та амлодипіну

14.01.11 - кардіологія

Павленко ЛЮБОВ ОЛЕКСАНДРІВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі клінічної фізіології та патології внутрішніх органів ДУ “Інститут геронтології АМН України” (м. Київ).

Науковий керівник:

доктор медичних наук Лішневська Вікторія Юріївна,

ДУ “Інститут геронтології АМН України”,

провідний науковий співробітник відділу клінічної фізіології та патології внутрішніх органів (м. Київ).

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Медведь Володимир Ісаакович,

ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України”,

керівник відділення внутрішньої патології вагітних (м. Київ);

доктор медичних наук, професор Жарінов Олег Йосипович,

Національна медична академія

післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України,

кафедра кардіології та функціональної діагностики (м. Київ).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сьогодні загальновизнано, що гіпертонічна хвороба (ГХ) і асоційовані з нею серцево-судинні ускладнення є однією із провідних причин зниження працездатності й збільшення смертності хворих.

У патогенезі ураження органів-мішеней при ГХ беруть участь багато механізмів (як клітинні, так і гуморальні), а також розлад функціонування судинної системи на різних її рівнях. В останні 10 років з'явилося більш чітке розуміння того факту, що ГХ супроводжується специфічним ураженням судин (зокрема, мікроциркуляторного відділу) і що саме це може представляти важливу патофізіологічну проблему і бути потенційною мішенню для терапевтичного впливу (Мач Е. С., 2004; Козлов В. И., 2004; Гусєва Н. Г., 2003; Anders H. J., 2001). Слід враховувати те, що у людей похилого віку, хворих на ГХ, через присутність залежних від віку змін структури та функцій мікроциркуляторного русла та реологічних властивостей крові, досить швидко відбувається виснаження компенсаторних механізмів та розвиваються перфузійні порушення органів-мішеней (Абрамович С. Г., 2002; Насонов Є. Л., 2002; Алєкперов Р. Т., 2004; Ambrosio G., 2001; Suzuki H., 2002).

Доведено, що довгострокові ефекти сучасних антигіпертензивних засобів обумовлені із здатністю запобігати ураженню органів-мішеней (Жарінов О.Й., 2007, 2008; Кваша О. О., 2007).

Одним з пояснень органопротективного ефекту антигіпертензивних препаратів може бути позитивний вплив на стан мікроциркуляції, зворотний розвиток ремоделювання капілярного русла, яке, згідно сучасних уявлень, є провідним механізмом розвитку ураження органів-мішеней при ГХ (Ольбінська Л.І., 2003; Моісеєв С.В., 2002; Нетяженко В.З., 2003, 2008; Nagueh S. F., 2009).

Сучасне лікування ГХ повинне призводити не тільки до зниження артеріального тиску, але й сприяти покращенню перфузії органів на рівні мікросудин і тому важливим аспектом діагностики й лікування ГХ у пацієнтів похилого віку є вивчення стану мікроциркуляторного русла як у вихідному стані так і на тлі лікування (Маколкін В.С., 2004, 2006; Подзолков В.И., 2004; Павлов В.И., 2004).

Не менш важливим аспектом лікування ГХ в осіб похилого віку є пошук найбільш безпечних препаратів, оскільки за наявності вікових змін порушень кровотоку в мікросудинах у людей похилого віку відсоток розвитку побічних ефектів при прийомі антигіпертензивних препаратів вдвічі вищий, ніж у людей середнього віку.

На сьогоднішній день заслуговує увагу новий клас антигіпертензивних препаратів створених на основі чистих лівообертальних ізомерів (метопролол та амлодипін), хімічна формула яких дозволяє знизити дозу й ризик побічних ефектів будь-якого фармацевтичного препарату мінімум у два рази.

На даний час не вивчено безпечність та ефективність лікування даними препаратами людей похилого віку, а також вплив цих препаратів на мікроциркуляторне русло, що обумовлює доцільність та актуальність даного дослідження.

Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Робота є частиною НДР відділу клінічної фізіології та патології внутрішніх органів на базі ДУ “Інститут геронтології АМН України” “Визначення стану перфузії тканин нижніх кінцівок при старінні та при різних патогенетичних типах судинної патології” (реєстраційний номер 0106U001524, термін виконання 2006-2008 рр.) та “Визначення особливостей профілактики тромботичних ускладнень з позиції тромбоцитарного гемостаза у осіб похилого віку з ІХС” (реєстраційний номер 0109U001719, термін виконання 2009-2011 рр.).

Мета дослідження: оптимізувати лікування гіпертонічної хвороби в осіб похилого віку шляхом впливу препаратів з лівообертальним ізомером метопрололу і амлодипіну на гемодинамічні типи мікроциркуляції, спектральні характеристики центральної і периферичної ланок регуляції мікросудинного тонуса, гемореологічні показники і рівень артеріального тиску.

Задачі дослідження:

1. Вивчити стан кровотоку в мікросудинах, функціональний стан ендотелію та гемореологічні показники при різних гемодинамічних типах мікроциркуляції у хворих на ГХ похилого віку.

2. Дослідити спектральні характеристики центральної і периферичної ланок регуляції мікросудинного тонуса у хворих на ГХ похилого віку.

3. Порівняти вплив препаратів метопрололу з лівообертальним ізомером і рацемата на показники мікроциркуляції, гемореологічні показники і спектральні характеристики центральної і периферичної ланок регуляції мікросудинного тонуса у хворих на ГХ похилого віку.

4. Порівняти вплив препаратів амлодипіну з лівообертальним ізомером і рацемата на показники мікроциркуляції, гемореологічні показники і спектральні характеристики центральної і периферичної ланок регуляції мікросудинного тонуса у хворих на ГХ похилого віку.

5. З'ясувати переваги препаратів з лівообертальними ізомерами метопрололу та амлодипіну при лікуванні ГХ в осіб похилого віку.

Об'єкт дослідження: гіпертонічна хвороба у людей похилого віку.

Предмет дослідження: стан кровотоку в мікросудинах, амплітудно-частотні характеристики периферичного кровотоку, функціональний стан ендотелію, функціональний стан тромбоцитів, гемореологічні показники (в'язкість крові, функціональний стан еритроцитів), добове моніторування АТ та ЕКГ (ДМАТ та ЕКГ) до та після лікування антигіпертензивнми препаратами з чистим лівообертальним ізомером.

Методи дослідження: загально-клінічні, інструментальні (ДМАТ та ЕКГ, лазерна допплерівська флоуметрія для визначення стану кровотоку в мікросудинах шкіри і функціонального стану ендотелію), лабораторні (турбідиметрична агрегатометрія для визначення функціонального стану тромбоцитів, визначення в'язкості крові та функціонального стану еритроцитів проводили за допомогою ротаційного віскозиметра), статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше вивчені особливості регуляції тонусу мікросудин та стан показників гемоваскулярного гомеостазу (ендотелія, тромбоцитів і реологічних властивостей крові) при різних гемодинамічних типах мікроциркуляції. Показано, що у хворих на ГХ похилого віку поряд з нормоциркуляторним типом, мають місце спастичний і гіперемічний типи мікроциркуляції.

Аналіз амплітудно-частотного спектру периферичного кровотоку у хворих на ГХ похилого віку встановив вперше, що зниження амплітуди міогенного і нейрогенного компонентів кровотоку при одночасному збільшенні амплітуди пульсового компонента свідчить про наявність спазму периферичних мікросудин, відносної симпатикотонії і збільшення загального периферичного опору при ГХ.

Вперше виявлений взаємозв'язок центральної і периферичної ланок регуляції мікросудинного тонусу: прямий кореляційний зв'язок LF з пульсовим (П) компонентом периферичного кровотоку і зворотній з нейрогенним (Н) компонентом амплітудно-частотного спектру кровотоку мікросудин, що свідчить про можливість одночасної корекції антигіпертензивними препаратами стану центрального і периферичного кровотоку.

Встановлено, що досягнення цільового рівня АТ відбувається при застосуванні вдвічі меншої дози антигіпертензивних препаратів із лівообертальним ізомером (S-метопрололу і S-амлодипіну), що сприяє зменшенню частоти виникнення побічних ефектів. Лікування S-метопрололом і S-амлодипіном також веде до зменшення в'язкості крові та рівня агрегаційної активності тромбоцитів, зниження тонусу артерій і артеріол, одночасно не погіршуючи кровоток в венулярному відділі мікросудинного русла, на відміну від рацемічних препаратів, які призводять до застійних явищ в мікросудинах.

Практичне значення отриманих результатів. В роботі було доведено, що при виборі антигіпертензивних препаратів для лікування ГХ в осіб похилого віку необхідно визначати стан кровотоку в мікросудинах з визначенням гемодинамічного типу мікроциркуляції, оцінювати їх вплив на спектральні характеристики периферичного кровотоку, а саме, контролювати показник амплітуди дихального компоненту, збільшення якого вказує на наявність застійних явищ у венозному відділі мікросудин, надмірноу артеріо-венулярну дилатацію, що свідчить про підвищений ризик виникнення периферичних набряків. З'ясовано необхідність диференційованого підходу при призначенні препаратів з лівообертальними ізомерами. Встановлено, що у хворих з НЦ і зі СП типом мікроциркуляції, за відсутності застійних явищ у венулярному відділі мікросудинного русла, доцільне застосування S-амлодипину або S-метопрололу. Хворим зі СП типом мікроциркуляції, які мають застійні явища у венозному відділі мікросудинного русла на тлі вазоспазму рекомендоване призначення S-метопрололу.

Доведено, що застосування S-амлодипіну й S-метопрололу, як хірально чистих лікарських препаратів, дозволяє застосовувати більш низькі дози препаратів (середня доза S-амлодипіну становила 5,0 мг, R-амлодипіну 8,8 мг, що в 1,7 рази менше; S-метопрололу 30,0 мг, R-метопрололу 65,0 мг, що в 2,2 рази менше) для досягнення цільового рівня АТ, поліпшення показників мікроциркуляції й ендотеліальної функції, підвищення рівня безпеки антигіпертензивних препаратів, про який свідчить зниження частоти побічних реакцій у хворих похилого віку із ГХ.

На підставі отриманих результатів розроблено практичні рекомендації щодо застосування антигіпертензивних препаратів з чистим лівообертальним ізомером

в лікуванні хворих похилого віку на ГХ. Отримано патент України на корисну модель № 49532 Україна, А61В 5/02. Спосіб оцінки ефективності лікування гіпертонічної хвороби в осіб похилого віку / Лішневська В. Ю., Павленко Л. О.; заявник і патентовласник ДУ “Інститут геронтології АМН України”. - № u 201002354; заявл. 02.03.2010; опубл. 26.04.2010, Бюл. № 8.

Основні положення дисертаційної роботи впроваджені в лікувальну практику відділень ДУ “Інституту геронтології АМНУ”, Київської міської лікарні № 18 та використовуються у навчальному і лікувальному процесах кафедри терапії та геріатрії НМАПО імені П. Л. Шупика.

Особистий внесок здобувача. Автор дисертації самостійно провела патентно-інформаційний пошук та проаналізувала наукову літературу з досліджуваної проблеми, визначила мету і завдання дослідження. Протягом 2007-2010 років дисертант самостійно проводила набір та клініко-інструментальне обстеження хворих за темою наукової роботи та сформувала групи спостереження відповідно до мети та завданнь дослідження. Усі клінічні, інструментальні та 75% лабораторних досліджень проведені автором особисто. Самостійно узагальнено, проаналізовано та статистично оброблено отримані результати, написано всі розділи дисертаційної роботи, сформульовано висновки, запропоновано практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідались на: Науково-практичній конференції “Вікова поліморбідність і медикаментозна терапія” (Київ, 2007); І Національному конгресі “Человек и лекарство - Украина” (Київ, 2008); Українській науково-практичній конференції “Профілактика і лікування артеріальної гіпертензії в Україні” (Київ, 2008); IX Національному конгресі кардіологів України (Київ, 2008); Х Національному конгресі кардіологів України (Київ, 2009); Науковій конференції молодих вчених з міжнародною участю “Актуальні питання геронтології та геріатрії” (Київ, 2009); Українсько-Російсько-Шведському науковому симпозіумі “Асоційовані кардіологічні стани” (Полтава, 2009); VІІ Міжнародній конференції “Гемореология и микроциркуляция”(Ярославль, Россия, 2009); Науково-практичній конференції з міжнародною участю “Прискорене старіння: механізми, діагностика, профілактика” (Чернівці, 2009); Науково-практичній конференції молодих вчених “Медицина ХХІ століття” (Харків, 2009); 18-му з'їзді Українського фізіологічного товариства (Одеса, 2010); засіданнях клінічного відділу та розширених засіданнях Вченої Ради ДУ “Інститут геронтології АМН України”. Апробація дисертації проведена на засіданні вченої ради ДУ “Інститут геронтології АМН України” 11 травня 2010 року (протокол № 9) та засіданні апробаційної вченої ради Національного медичного університету імені О. О. Богомольця “Загальні питання внутрішніх хвороб” 3 червня 2010 року (протокол № 13).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць. Із них: 5 статей у виданнях, рекомендованих ВАК України, 10 тез у матеріалах конференцій, 1 деклараційний патент.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 156 сторінках друкованого тексту. Робота ілюстрована 35 таблицями і 3 рисунками. Складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалу і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, узагальнення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних літературних джерел. Список літератури містить 207 джерела, з них 98 кирилицею та 109 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих та методологія дослідження. Первинне обстеження було проведене у 157 хворих у віці 60-74 років: 137 хворих на ГХ (основна група) та 20 осіб того ж віку з нормальним рівнем АТ (контрольна група).

Критеріями включення хворих у дослідження були: ГХ II стадії, 1 або 2-го ступеня; вік 60-74 роки; можлива супутня ІХС. Стабільна стенокардія напруги, І-ІІ ФК. СН 0-І ст., І-ІІ ФК за NYHA; відсутність систематичної антигіпертензивної терапії не менше 1 місяця до моменту включення хворого в дослідження; наявність інформованої згоди хворого на участь в дослідженні. Діагноз встановлено відповідно до наказів № 54 і № 436 МОЗ України на підставі даних анамнезу, скарг та даних клініко-інструментального обстеження. Вікові межі встановлено згідно з класифікацією вікових періодів ВООЗ.

В основну групу (120 хворих), що пройшли всі етапи обстеження, увійшли хворі на ГХ з м'якою (1 ступінь) та помірною (2 ступінь) АГ, з них 26 чоловіків і 94 жінки, середній вік 67,31±1,06 років. Середня тривалість захворювання, згідно даних анамнезу, становила 8,4±1,8 років.

Усім пацієнтам проведено загально-клінічне обстеження. Добове моніторування АТ і дослідження ВСР здійснювали за допомогою комбінованого реєстратора АТ і ЕКГ “Кардиотехника - 4000 АД” (фірми “Інкарт”, Санкт-Петербург, Росія). АТ вимірювався кожні 15 хв вдень та кожні 30 хв вночі (з 22:00 до 06:00). Стан кровотоку в мікросудинах оцінювали шляхом вивчення об'ємної швидкості кровотоку шкіри методом лазерної допплерівської флоуметрії (ЛДФ) на двоканальному лазерному допплерівському флоуметрі ЛАКК-2 (Росія) на середній третині внутрішньої поверхні передпліччя і нижній третині внутрішньої поверхні гомілки. Оцінювали рівень перфузії, капілярний резерв, тип кровотоку. Функціональний стан ендотелію визначали методом лазерної допплерівської флоуметрії з проведенням проби з реактивною гіперемією на апараті ЛАКК-2 (Росія). Визначали агрегаційну активність тромбоцитів на двоканальному лазерному аналізаторі агрегації тромбоцитів 230LA (Біола, Москва) турбідиметричним методом. Визначали спонтанну та індуковану агрегацію тромбоцитів з використанням в якості індукторів АДФ в кінцевій концентрації 5х10⁶ моль/л, адреналіна в кінцевій концентрації 1х10⁶ моль/л. В'язкість крові, функціональний стан еритроцитів визначали за допомогою ротаційного віскозиметра АКР-2 (Росія) при швидкостях зсуву 10-200 с^-1 з розрахунком індексу деформованості (ІДЕ) та індексу агрегації еритроцитів (ІАЕ)). Статистичну обробку результатів здійснено за допомогою пакета комп'ютерних програм Statistica 6.0 (“StatSoft”, США).

З метою визначення ефективності антигіпертензивних препаратів з лівообертальним ізомером амлодипіну та метопрололу у порівнянні з рацемічними препаратами всіх хворих методом випадкової вибірки поділили на чотири групи. Для виконання поставлених завдань хворим був призначений один із антигіпертензивних препаратів. “Титрування“ дози препаратів проводило згідно загальноприйнятих вимог призначення в-адреноблокаторів і антагоністів кальцію. Лікування починали з мінімальної рекомендованої дози, через тиждень при відсутності досягнення цільового рівня АТ (<140/90 мм рт.ст.) доза препарата подвоювалася. Хворі 1-ї групи (30 осіб) приймали метопролол з лівообертальним ізомером (S-метопролол), Азопрол-ретард, фірми “Актавіс” в добовій дозі 25 мг; пацієнти 2-ї групи приймали рацемічний метопролол (R-метопролол), Беталок-зок, фірми “АстраЗенека” в початковій добовій дозі 25 мг, яка потім за потребою була збільшена до 50 мг, а в окремих випадках до 100 мг для досягнення цільових рівнів АТ; хворі 3-ї групи приймали амлодипін з лівообертальним ізомером (S-амлодипін), Азомекс, фірми “Актавіс” в добовій дозі 5 мг; хворі 4-ї групи приймали рацемічний амлодипін (R-амлодипін), Емлодин, фірми “Егіс” в початковій добовій дозі 5 мг, яка потім за потребою була збільшена до 10 мг для досягнення цільових рівнів АТ. Тривалість спостереження складала 12 тижнів (3 місяці).

Результати дослідження та їх обговорення. У цілому по групі у хворих на ГХ цифри АТ відповідали нормативам м'якої і помірної АГ. У хворих на ГХ у цілому по групі середньодобові значення САТ склали 143,2±0,5 мм рт.ст., ДАТ 86,7±0,4 мм рт. ст. і перевищили контрольні величини АТ відносно здорових похилого віку САТ 120,6±1,0 мм рт. ст. (р=0,0001), ДАТ 69,9±0,7 мм рт. ст. (р=0,0001). Підвищення рівня АТ у порівнянні з групою здорових спостерігається як в активний, так і пасивний періоди (здорові - САТд 129,0±1,1 мм рт. ст., ДАТд 75,9±0,7 мм рт. ст., САТн 112,2±1,0 мм рт. ст., ДАТн 63,8±0,7 мм рт. ст.; хворі на ГХ - САТд 150,0±0,2 мм рт. ст., р=0,0001, ДАТд 90,5±0,5 мм рт. ст. р=0,0001, САТн 136,4±0,6 мм рт. ст. р=0,0001, ДАТн 82,9±0,5 мм рт. ст., р=0,0001).

Крім того, у хворих на ГХ відзначалось порушення добових ритмів АТ, про що свідчить зниження добового індексу (ДІ) як для САТ (9,0±0,2 %, р=0,0001), так і для ДАТ (8,3±0,4 %, р=0,0001) порівняно з групою здорових людей похилого віку (ДІ для САТ 13,0±0,4 %, ДАТ 16,0±0,5%). Хворі згідно з добовим профілем АТ, були розподілені на дві групи: Dipper - 76 людини (63,3 %) і Non-dipper - 44 особи (36,7 %).

При вивченні стану мікроциркуляції методом лазерної допплерівської флоуметрії було встановлено, що у хворих на ГХ поряд з нормоциркуляторним (НЦ) типом, який складав зустрічалися спастичний і гіперемічний типи мікроциркуляції (рис. 1).

НЦ тип у хворих на ГХ, у порівнянні із здоровими людьми, свідчить про зниження кровотоку в мікросудинах. Так ГП тип має достовірно вищий рівень показника мікроциркуляції (ПМ) і біологічного нуля (Б0) відносно НЦ типа: ПМ на передпліччі (НЦ - 4,63±0,04 пф. од.; ГП - 6,36±0,09 пф. од., р=0,0001); Б0: на передпліччі (НЦ - 2,69±0,02 пф. од.; ГП - 4,54±0,07 пф. од., р=0,0001) і на гомілці (НЦ - 2,54±0,03 пф. од.; ГП - 4,91±0,01 пф. од., р=0,0001).

Рис. 1. Гемодинамічні типи мікроциркуляції у хворих на ГХ похилого віку.

СП тип свідчить про наявність вихідного спазму артеріолярної ланки мікросудинного русла, що підтверджується низькими рівнями ПМ і Б0: ПМ на передпліччі (НЦ - 4,63±0,04 пф. од.; СП - 3,22±0,04 пф. од., р=0,0001) і на гомілці (НЦ - 4,22±0,02 пф. од.; СП - 3,14±0,01 пф. од., р=0,0001), Б0: на передпліччі (НЦ - 2,69±0,02 пф. од.; СП - 1,71±0,04 пф. од., р=0,0001) і на гомілці (НЦ - 2,54±0,03 пф. од.; СП - 1,70±0,04 пф. од., р=0,0001).

Слід зазначити, що незважаючи на збалансованість НЦ типу у хворих на ГХ, виявлено достовірне зниження рівня ПМ (на передпліччі: здорові - 5,42±0,02 пф. од.; хворі на ГХ - 4,63±0,04 пф. од., р=0,0001, на гомілці: здорові - 5,30±0,04 пф. од.; хворі на ГХ - 4,22±0,02 пф. од., р=0,0001), що підтверджує погіршення кровопостачання тканин при ГХ.

Оцінюючи функціональний стан ендотелію після проведення проби з реактивною гіперемією відмічалось, що найгірший стан ендотеліальної функції спостерігався при ГП ГТМ: maxПМ реактивної гіперемії на передпліччі: НЦ - 12,68±0,18 пф. од.; ГП - 9,22±0,12 пф. од., р=0,0001; СП - 10,71±0,16 пф. од., р=0,0001); відсотка приросту ПМ (на передпліччі: НЦ - 175,30±4,30 пф. од., ГП - 40,30±2,77 пф. од., р=0,0001, СП - 231,60±4,01 пф. од., р=0,0001).

Порівнюючи показники в'язкості крові та індексу агрегації і деформованості еритроцитів встановили, що при ГП і СП типах МЦ зміни реологічних показників були більш виражені, ніж при НЦ типі (рис. 2).

При визначенні функціонального стану тромбоцитів встановлено, що у хворих на ГХ, порівняно з групою відносно здорових людей похилого віку, відмічається достовірне збільшення рівнів як спонтанної, так і індукованої агрегації тромбоцитів, однак характер підвищення рівня агрегаційної активності тромбоцитів відрізнявся. Так при ГП типі МЦ звертає на себе увагу збільшення рівнів спонтанної агрегації та АДФ-індукованої агрегації, а при СП типі адреналін-індукованої агрегації тромбоцитів (спонтанна: НЦ - 6,08±0,07 %; ГП - 9,10±0,11 %, р=0,0001; СП - 8,19±0,13 %, р=0,0001; адреналін-індукована: 35,55±0,47 %; 42,64±0,86 %, р=0,0001; 63,82±1,15 %, р=0,0001; АДФ-індукована: 33,45±0,17 %; 51,02±0,32 %, р=0,0001; 36,25±0,53 %, р=0,0001 відповідно).

Рис. 2. Реологічні властивості крові у хворих похилого віку на ГХ з різними типами мікроциркуляції.

* - вірогідність відмінностей показників порівняно з НЦ типом (р>0,05).

Визначення добової варіабельності серцевого ритму свідчить про наявність гіперсимпатикотонії у всіх хворих на ГХ, що підтверджує достовірне зростання симпато-парасимпатичного коефіцієнта LF/HF: здорові - 1,86±0,02; хворі на ГХ - 2,43±0,08, р=0,0026; LF: здорові - 557,8±4,8мсІ; хворі на ГХ - 516,0±6,7 мсІ, р=0,0124; HF: 301,4±3,7 мсІ; 224,8±3,4 мсІ, р=0,0001 відповідно. На периферичному рівні також мало місце посилення симпатичних впливів. На це вказує достовірне зменшення амплітуд міогенного і нейрогенного компонентів модуляції периферичного кровотоку у хворих на ГХ відносно здорових осіб похилого віку, а також збільшення амплітуди пульсового компоненту (Н: здорові - 0,160±0,008 пф. од.; хворі на ГХ - 0,133±0,004 пф. од., р=0,0055; М: 0,142±0,006 пф. од.; 0,112±0,004 пф. од., р=0,0083; П: 0,194±0,004 пф. од.; 0,220±0,005 пф. од., р=0,0474; Е: 0,172±0,006 пф. од.; 0,138±0,005 пф. од., р=0,0061; відповідно). Ці дані наведені по загальній групі хворих на ГХ. Порівнюючи здорових осіб і хворих на ГХ з НЦ ГТМ має місце аналогічна тенденція показників як на верхній так і на нижній кінцівці (табл.1). гіпертонічний хвороба метопролол рацемат

Крім того, при подальшому обстеженні хворих, які, згідно з добовим профілем АТ, мали порушення добових ритмів АТ, було з'ясовано, що в групі dipper більшість (63,3 %, n=76) пацієнтів мали НЦ гемодинамічний тип мікроциркуляції, як і здорові похилого віку. На відміну від них в групі non-dipper у хворих на ГХ переважав спастичний тип мікроциркуляції (36,7 %, n=44). При проведенні кореляційного аналізу між показниками ВСР та амплітудно-частотними характеристиками кровотоку в мікросудинах виявлена наявність достовірної прямої кореляції показника LF з амплітудою пульсового (П) компоненту периферичного кровотоку (r=0,58; р<0,05) і зворотний кореляційний зв'язок LF з амплітудою нейрогенного (Н) компоненту мікросудин (r=­0,23; р<0,05). Отримані дані підтверджують наявність взаємозв'язку центральних і периферичних механізмів регуляції судинного тонусу і можливість одночасного коригуючого впливу на них фармакологічних засобів.

Таблиця 1

Стан активних і пасивних механізмів регуляції судинного тонусу у здорових людей і хворих на ГХ похилого віку з НЦ типом мікроциркуляції (M±m)

	Передпліччя	Гомілка
Показник	контрольна група (n=20)	хворі на ГХ (n=64)	контрольна група (n=20)	хворі на ГХ (n=64)
аН, пф.од.	0,160±0,008	0,133±0,004 р=0,0055	0,138±0,011	0,130±0,004 р=0,4623
аМ, пф.од.	0,142± 0,006	0,117±0,004 р=0,0110	0,124±0,010	0,115±0,004 р=0,3831
аД, пф.од.	0,061±0,002	0,067±0,002 р=0,1604	0,063±0,001	0,068±0,002 р=0,1616
аП, пф.од.	0,194±0,004	0,220±0,005 р=0,0474	0,188±0,003	0,221±0,005 р=0,0119
аЕ, пф.од.	0,171±0,006	0,138 ±0,005 р=0,0061	0,165±0,007	0,128±0,004 р=0,0005

Примітка. р - достовірність різниці показників порівняно зі здоровими похилого віку.

При аналізі частотного спектру периферичного кровотоку були виявлені особливості розподілу амплітудно-частотних характеристик. При СП типі спостерігається збільшення внеску пульсового компоненту при одночасному зниженні міогенного і нейрогенного компонентів, що свідчить про виражений спазм артеріолярної ланки мікросудинного русла. ГП тип спектру периферичного кровотоку характеризувався збільшенням внеску дихального компоненту при одночасному збільшенні міогенного і нейрогенного компонентів, що свідчить про наявність вазодилатації, венулярну недостатність і явища застою в мікросудинному руслі (табл. 2).

Після первинного обстеження хворим призначали один із запланованих препаратів. В групу хворих, що отримували бета-ареноблокатори було включено 60 пацієнтів з ГХ, які методом випадкової виборки були розділені на дві групи: I група (30 осіб) - отримувала S-метопролол в середній добовій дозі для 24-х хворих 25 мг, для 6-ти пацієнтів - 50 мг, середня доза становила 30,0±1,9 мг. IІ група (30 осіб) - отримувала R-метопролол у добовій дозі 50 мг (21 пацієнт), 100 мг (9 пацієнтів), середня доза препарату становила 65,0±4,3 мг.

Таблиця 2

Стан активних і пасивних механізмів регуляції судинного тонусу у хворих на ГХ похилого віку з різними типами мікроциркуляції (M±m)

Показник	НЦ (n=64)	ГП (n=21)	СП (n=35
Передпліччя
аН, пф.од.	0,134±0,006	0,157±0,005 р=0,0407	0,115±0,003 р=0,0218
аМ, пф.од.	0,111±0,006	0,152±0,006 р=0,0003	0,107±0,003 р=0,6526
аД, пф.од.	0,066±0,002	0,071±0,003 р=0,2184	0,065±0,004 р=0,9344
аП, пф.од.	0,210±0,007	0,173±0,004 р=0,0089	0,266±0,003 р=0,0001
аЕ, пф.од.	0,123±0,005	0,223±0,006 р=0,0001	0,113±0,003 р=0,1981
Гомілка
аН, пф.од.	0,129±0,006	0,161±0,004 р=0,0045	0,113±0,003 р=0,0704
аМ, пф.од.	0,109±,006	0,144±0,005 р=0,0020	0,106±0,002 р=0,9487
аД, пф.од.	0,066±0,002	0,081±0,002 р=0,0002	0,065±0,004 р=0,8977
аП, пф.од.	0,213±0,007	0,164±0,003 р=0,0004	0,270±0,003 р=0,0001
аЕ, пф.од.	0,116±0,006	0,192±0,004 р=0,0001	0,112±0,003 р=0,6438

Примітка. р - достовірність відмінностей показників порівняно з НЦ типом.

В групі пацієнтів, що приймали S-метопролол побічних реакцій не відзначалось. На відміну від них в групі, що приймала R-метопролол у 20% спостерігалися побічні реакції (скарги на безсоння, на похолодання кінцівок і головний біль не інтенсивного характеру, закрепи). Дані скарги не вимагали відміни препарату.

На тлі лікування в групі, що приймала як S-метопролол так і R-метопролол у всіх хворих був досягнутий цільовий рівень АТ. Для досягнення цільових рівнів АТ у групі, що приймала S-метопролол рівень добового САТ знизився на 25,5±2,2 мм. рт. ст., САТд і САТн відповідно на 24,2±2,1 і 26,8±1,9 мм рт. ст., р=0,0031. Добовий рівень ДАТ знизився на 18,7±0,9 мм рт. ст., ДАТд і ДАТн - відповідно на 18,7±2,1 і 18,8±0,9 мм рт. ст., р=0,0082. В групі, що приймала

R-метопролол: добовий САТ знизився на 17,7±1,1 мм рт. ст., САТд і САТн відповідно на 16,9±1,3 і 18,7±1,5 мм рт. ст., р=0,0072. Добовий ДАТ знизився на 13,2±0,4, ДАТд і ДАТн - відповідно на 12,8±1,2 і 13,7±1,3 мм рт. ст. Р=0,0028. Водночас з показниками АТ достовірно збільшувалися показники добового індексу в обох групах хворих: на тлі S-метопрололу ДІ для САТ і ДАТ збільшився в 1,4 рази, р=0,0073, для ДАТ - 1,3 рази, р=0,0024; на тлі R - метопрололу ДІ для САТ збільшився в 1,3 рази, для ДАТ - 1,3 рази, р=0,0063.

На тлі лікування метопрололом відбувся перерозподіл типів мікроциркуляції за рахунок збільшення хворих з НЦ типом (рис. 3).

Рис. 3. Перерозподіл гемодинамічних типів мікроциркуляції на тлі лікування метопрололом.

На тлі лікування метопрололом у хворих на ГХ з НЦ типом спостерігалося покращення стану МЦ, про що свідчить підвищення показника ПМ як на передпліччі (до лікування 4,51±0,08 пф. од., після - 5,19±0,07, р=0,0001, в групі, що приймала S-метопролол; 4,66±0,07 пф. од. та 5,12±0,05, р=0,0001, в групі, що приймала R-метопролол, відповідно) так і на гомілці (до лікування 4,19±0,04 пф. од., після - 4,87±0,12, р=0,0001, в групі, що приймала S-метопролол; 4,24±0,04 пф. од. та 4,84±0,08, р=0,0001, в групі, що приймала R-метопролол, відповідно).

Збільшення ПМ на піку реактивної гіперемії і відсотка приросту ПМ після проведення проби в обох групах свідчить про покращення функціонального стану ендотелію на тлі проведеної терапії: на передпліччі ПМ реак. на тлі S-метопрололу збільшився на 11,1±2,9 %, на гомілці на 25,6±3,6 %, на тлі R-метопрололу на 12,4±4,9 % і 17,1±1,9 % відповідно. %ПМ на передпліччі на тлі

S-метопрололу збільшився на 11,1±2,9 %, на гомілці на 25,6±3,6 %, на тлі R-метопрололу відповідно на 5,0±6,6 % і 11,0±3,8 %.

На тлі терапії як S-метопрололом так і R-метопрололом відбувалося покращення стану гемореологічних показників. Достовірно знизився показник в'язкості крові при швидкості зсуву 200с^-1 відповідно на тлі S-метопрололу - з 4,11±0,05 до 3,74±0,07 мПаяс, р=0,0001; R-метопрололу з 3,96±0,07 до 3,75±0,03 мПаяс, р=0,011; ІДЕ - з 1,10±0,001 до 1,13±0,01 ум. од., р=0,0117; з 1,10±0,10 до 1,12±0,01 ум. од., р=0,1860; ІАЕ збільшився - з 1,37±0,01 до 1,32±0,01 ум. од., р=0,0076; з 1,37±0,01 до 1,31±0,01 ум. од., р=0,0008 відповідно.

Також знизився рівень агрегаційної активності тромбоцитів в групі, що приймала S-метопролол: рівень спонтанної на 27,7±2,0 %, адреналін-індукованої на 39,1±3,1 %, АДФ-індукованої на 13,7±1,5 %, р<0,05. Аналогічна тенденція спостерігалась в групі яка приймала R-метопролол: на 30,6±1,9 %, 33,2±2,7 %, 15,4±2,8 % відповідно, р<0,05.

При повторному моніторуванні ВСР відзначалась нормалізація в більшості хворих симпатико-парасимпатичного індексу - достовірне знизилось співвідношення LF/HF в групі яка приймала S-метопролол на 31,4±3,7 %, р<0,05; в групі, яка приймала R-метопролол на 32,7±3,2 %, р<0,05. Зниження активності симпатичної частини вегетативної нервової системи проявлялось достовірним зниженням LF на 13,8±2,3 %, р<0,05 на тлі S-метопролу; на 16,2±2,2 %, р<0,05 на тлі R-метопрололу. Водночас відмічалось достовірне збільшення активності парасимпатичної частини вегетативної нервової системи, що проявлялось достовірним збільшенням HF на 26,0±5,3 %, р<0,05 на тлі S-метопролу; на 24,7±4,1 %, р<0,05 на тлі R-метопрололу.

На рівні мікроциркуляції відбувалось зниження внеску пульсового (з 0,210±0,010 до 0,186±0,007 пф. од., р=0,0489 на тлі S-метопрололу; з 0,209±0,010 до 0,176±0,01 пф. од., р=0,0142 на тлі R-метопрололу) при одночасному збільшенню внеску нейрогенного (з 0,130±0,008 до 0,157±0,007 пф. од., р=0,0112 на тлі

S-метопролу; з 0,136±0,010 до 0,157±0,006 пф. од., р=0,0351 на тлі R-метопрололу) і міогенного (з 0,120±0,009 до 0,145±0,006 пф. од., р=0,0189 на тлі S-метопролу; з 0,117±0,007 до 0,140±0,006 пф. од., р=0,0176 на тлі R-метопрололу) компонентів в спектр периферичного кровотоку, що свідчить про зменшення загального периферичного опору і збільшення притоку крові до мікросудин.

Поліпшення вище зазначених показників спостерігалось в обох групах, але в групі, яка приймала S-метопролол, за рахунок зниження дихального компоненту (з 0,070±0,004 до 0,065±0,002 пф. од., р=0,2768) мало місце не тільки зменшення спазму судин на периферії, але й поліпшення відтоку крові з них, на відміну від групи, яка приймала R-метопролол, де збільшення внеску дихального компоненту (з 0,063±0,003 до 0,073±0,004 пф. од., р=0,0379) може вказувати на порушення збалансованості артеріоло-венулярної регуляції з перевагою застійних явищ у венулярному відділі мікросудинного русла.

З метою дослідження антигіпертензивної ефективності S- і R-амлодипіну нами було обстежено 77 хворих літнього віку на ГХ. S-амлодипін отримували 30 осіб (100% хворих) в середній добовій дозі 5,0±1,9 мг. Лікування в цілому хворі переносили задовільно, однак, у п'яти пацієнтів відмічались набряки 1/3 гомілки, які були не виражені, зникли на протязі 1-1,5 місяця на тлі прийому препарату; а чотири пацієнта, через виникнення виражених периферичних набряків, вибули з дослідження, що склало 11,8 % від загального числа хворих цієї групи, серед них у двох спостерігався головний біль.

R-амлодипін був призначений 47 хворим, серед них 13 пацієнтів вибуло з дослідження у зв'язку з виникненням виражених набряків (30,2 % від загального числа даної групи). 30 осіб продовжили прийом препарату, серед них в 7 осіб середня доза становила 5 мг і у 23 хворих 10 мг, середня доза становила 8,8±0,4 мг. Крім того пацієнти, що вибули, пред'являли скарги на відчуття жару й почервоніння обличчя, а у чотирьох пацієнтів, що приймали R-амлодипін була тахікардія, у двох - головний біль.

На тлі лікування в групі, що приймала як S-амлодипін, так і R-амлодипін у всіх хворих був досягнутий цільовий рівень артеріального тиску. У групі, що приймала S - амлодипін рівень добового САТ знизився на 29,6±2,5 мм. рт. ст., САТд і САТн відповідно на 26,1±1,9 і 33,1±2,7 мм рт. ст., р=0,0032. Добовий рівень ДАТ знизився на 20,0±1,7 мм рт. ст., ДАТд і ДАТн - відповідно на 18,5±1,3 і 21,4±1,8 мм рт. ст., р=0,0026.

В групі, що приймала R-амлодипін: добовий САТ знизився на 26,1±2,4 мм рт. ст., САТд і САТн відповідно на 24,0±2,1 і 28,4±1,9 мм рт. ст., р=0,0031. Добовий ДАТ знизився на 16,1±1,3 , ДАТд і ДАТн - відповідно на 13,0±1,1 і 19,0±1,7 мм рт. ст. р=0,0029. Водночас з показниками АТ достовірно збільшувалися показники добового індексу в обох групах хворих: на тлі S-амлодипіну ДІ для САТ і ДАТ збільшився в 2 рази, р=0,0012, для ДАТ - 1,8 рази, р=0,0024; на тлі R-амлодипіну ДІ для САТ збільшився в 1,6 рази, для ДАТ - 2,8 рази, р=0,0002.

На тлі прийому S-амлодипіну кількість хворих з НЦ типом МЦ збільшилося за рахунок переходу СП і частково ГП типів в НЦ. На тлі лікування R-амлодипіном відбулося збільшення НЦ типу за рахунок переходу СП типу в НЦ. Слід відзначити, що в групі, яка приймала R-амлодипін після лікування збільшився відсоток хворих з ГП типом, що свідчить про надмірний вазодилатуючий вплив рацемата і збільшення ризику виникнення периферичних набряків (рис. 4).

Рис. 4. Перерозподіл гемодинамічних типів МЦ на тлі лікування амлодипіном.

Також в обох групах на тлі терапії відмічалось збільшення ПМ як на передпліччі (до лікування - 4,56±0,10 пф. од., після - 5,18±0,08, р<0,0017, в групі, що приймала S-амлодипін; 4,54±0,12 пф. од., 5,16±0,13, р<0,0003, в групі, що приймала R-амлодипін відповідно) так і на гомілці (до лікування - 4,17±0,02 пф. од., після - 5,05±0,09, р<0,0001, в групі, що приймала S-амлодипін; 4,21±0,05 пф. од., 5,48±0,09, р<0,0001, в групі, що приймала R-амлодипін відповідно), що свідчить про покращення кровотоку на рівні мікросудин.

Збільшення ПМ на піку реактивної гіперемії і відсотка приросту ПМ після проведення проби в обох групах свідчить про покращення функціонального стану ендотелію на тлі проведеної терапії: на передпліччі ПМ реак. на тлі S-амлодипіну збільшився на 17,1±8,8 %, на гомілці на 21,6±4,6 %, на тлі R-амлодипінуу на 12,3±10,1 % і 24,5±6,4 % відповідно; %ПМ на передпліччі на тлі S-амлодипіну збільшився на 10,5±8,7%, на гомілці на 7,1±5,8 %, на тлі R-амлодипіну відповідно на 17,6±13,5 % і 8,0±8,3 %.

Одночасно з поліпшенням показників мікроциркуляції та функціонального стану ендотелію відбувалося достовірне зменшення показників в'язкості (на швидкості зсуву 200с^-1 з 4,14±0,05 до 3,52±0,05 мПаяс, р=0,0001; ІАЕ з 1,40±0,02 до 1,30±0,003 ум. од., р=0,0001 і збільшення ІДЕ з 1,08±0,003 до 1,14±0,01 ум. од., р=0,0001) у групі, що приймала S-амлодипін, що сприяло поліпшенню реологічних властивостей крові, і отже, покращенню гемодинаміки на рівні мікросудин. У групі, яка приймала R-амлодипін одночасно з достовірною зміною показників ІДЕ й ІАЕ (збільшення ІДЕ з 1,08±0,003 до 1,12±0,01 ум. од., р=0,0012 і зменшення ІАЕ з 1,41±0,01 до 1,34±0,02 ум. од., р=0,0016) відзначалося достовірне зменшення показників в'язкості (на швидкості зсуву 200с^-1 з 4,12±0,05 до 3,63±0,06 мПаяс, р=0,0001).

Односпрямовані зміни відбуваються й у відношенні агрегаційної активності тромбоцитів, а саме, достовірне зменшення показників спонтанної й індукованої агрегації тромбоцитів, особливо АДФ-індукованої, на тлі лікування амлодипином (спонтанної на 38,5±2,7 %, адреналін-індукованої на 24,4±4,8 %, АДФ-індукованої на 32,9±2,7 %, р<0,05 в групі яка приймала S-амлодипін, на 32,7±2,0 %, 26,6±4,7 %, 29,8±2,2 % відповідно, р<0,05 в групі яка приймала R-амлодипін).

Також на тлі терапії амлодипіном спостерігається зміна показників ВСР: співвідношення LF/HF зменшилося на 38,4±3,5 %, р<0,05 в групі яка приймала

S-амлодипін; на 36,7±4,1 %, р<0,05 в групі яка приймала R-амлодипін; показник LF достовірно знизився на 19,8±2,5 %, р<0,05 на тлі S-амлодипіну; на 17,0±3,1 %, р<0,05 на тлі R-амлодипіну, достовірно збільшився показник HF на 29,8±5,4 %, р<0,05 на тлі S-амлодипіну; на 31,2±5,9 %, р<0,05 на тлі R-амлодипіну).

Вплив антагоністів кальцію на стан тонусу периферичних мікросудин виявилося в значному збільшенні амплітуди нейрогенних (з 0,137±0,007 до 0,158±0,007 пф. од., р=0,0351 на тлі S-амлодипіну; з 0,127±0,007 до 0,167±0,006 пф. од., р=0,0001 на тлі R-амлодипіну) і міогенних (з 0,115±0,007 до 0,143±0,008 пф. од., р=0,0110 на тлі S-амлодипіну; з 0,118±0,007 до 0,178±0,003 пф. од., р=0,0001 на тлі R-амлодипіну) компонентів при одночасному зниженні амплітуди пульсового компонента(з 0,228±0,011 до 0,193±0,009 пф. од., р=0,0176 на тлі S-амлодипіну; з 0,232±0,009 до 0,179±0,008 пф. од., р=0,0001 на тлі R-амлодипіну), що свідчить про значне зниження як центрального, так і периферичного судинного тонусу й знятті спазму артеріол. Однак у групі, що приймала R-амлодипін, мало місце збільшення дихального компоненту (з 0,067±0,004 до 0,079±0,004 пф. од., р=0,0338) при надмірному збільшенні міогенного компоненту (з 0,115±0,007 до 0,143±0,008 пф. од., р=0,0110 на тлі

S-амлодипіну; з 0,118±0,007 до 0,178±0,003 пф. од., р=0,0001 на тлі R-амлодипіну), достовірно вище, ніж у групі, що приймала S-амлодипін, що вказує на застій у мікроциркуляторному руслі при відсутності компенсаторного збільшення відтоку крові з венозного відділу мікросудинного русла.

Проведені дослідження доводять, що обидва антигіпертензивних препарата на основі лівообертальних ізомерів S-метопролол і S-амлодипін позитивно впливали на стан кровотоку в мікросудинах, що свідчить про доцільність застосування препаратів з лівообертальними ізомерами для лікування ГХ у хворих похилого віку з метою підвищення безпеки лікування та покращення перфузії тканин.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі отримано нові наукові результати, які в сукупності вирішують актуальне завдання сучасної кардіології - оптимізація лікування гіпертонічної хвороби в осіб похилого віку завдяки впливу препаратів з лівообертальними ізомерами S-метопрололу і S-амлодипіну на стан кровотоку в мікросудинах і гемодинамічні типи мікроциркуляції, спектральні характеристики центральної і периферичної ланок регуляції судинного тонусу та гемореологічні показники.

1. У хворих на ГХ, у порівнянні з групою здорових осіб похилого віку, виявлено значне порушення кровотоку в мікроциркуляторному руслі, про що свідчить зниження показника перфузії і резерву капілярного кровотоку кінцівок, а також установлено наявність патологічних типів мікроциркуляції: спастичного (29,2 % обстежених) та гіперемічного (17,5 %). У хворих зі спастичним і гіперемичним типами мікроциркуляції, поряд з характерними для ГХ змінами показників гемоваскулярного гемостазу (зниження судиннорухової функції ендотелію мікросудин, підвищення в'язкості крові й агрегаційної активності еритроцитів і тромбоцитів), були виявлені міжтипові особливості: при спастичному типі - підвищення рівня адреналін-індукованої агрегації тромбоцитів, при гіперемічному - гіперв'язкість крові з підвищенням АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів.

2. Встановлено взаємозв'язок спектральних характеристик локальної регуляції периферичної ланки судинного тонусу з показниками варіабельності серцевого ритму, про що свідчить наявність прямого кореляційного зв'язку показника LF з пульсовим компонентом периферичного кровотоку (r=0,58; р<0,05) і зворотний кореляційний зв'язок LF з нейрогенним компонентом (r=­0,23; р<0,05).

3. При курсовому лікуванні S-метопрололом нормалізація рівня й добового профілю АТ, зниження центрального симпатичного тонусу, покращення реологічних властивостей крові й функціонального стану ендотелію, зниження агрегаційної активності тромбоцитів було досягнуто при використанні вдвічі меншої середньої дози (30,0±1,9 мг), ніж R-метопрололу (65,0±4,3 мг), при цьому, на відміну від R-метопрололу, при лікуванні S-метопрололом мала місце нормалізація артеріоло-венулярного співвідношення.

4. Лікування S-амлодипином у меншій середній дозі (5,0±0мг), порівняно з

R-амлодипіном (8,8±0,4 мг) привело до нормалізації рівня й добового профілю АТ, поліпшення гемореологічних показників і функціонального стану ендотелию, значного зниження як центрального, так і периферичного судинного тонусу й зменшення спазму артеріол без застійних явищ у венозному відділі мікросудин, на відміну від R-амлодипіну, терапія яким призвела до надмірної артеріо-венулярної дилатації, та викликала застійні явища в мікроциркуляторному руслі.

5. Нормалізація артеріального тиску та показників мікроциркуляції на тлі терапії S-метопрололом і S-амлодипіном сприяло зменшенню частоти розвитку побічних ефектів (R-метопролол викликав побічні реакції у 20% хворих,

S-амлодипін викликав розвиток периферичних набряків в 11,8% хворих, а

R-амлодипін - у 30,2% хворих), що свідчить про перевагу препаратів з лівообертальними ізомерами в лікуванні ГХ в осіб похилого віку.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Хворим літнього віку на ГХ із метою вибору антигіпертензивного препарату доцільно вивчати стан кровотоку в мікросудинах методом ЛДФ з визначенням гемодинамічного типу мікроциркуляції (НЦ, СП, ГП).

2. З метою запобігання розвитку набряку кінцівок при застосуванні антигіпертензивних препаратів доцільно оцінювати їх вплив на спектральні характеристики периферичного кровотоку, а саме, контролювати показник амплітуди дихального компоненту, збільшення якого вказує на наявність застійних явищ у венозному відділі мікросудин, надмірноу артеріо-венулярну дилатацію, що свідчить про підвищений ризик виникнення периферичних набряків.

3. У хворих з нормоциркуляторним і зі спастичним типом мікроциркуляції, за відсутності застійних явищ у венулярному відділі мікросудинного русла, доцільне застосування S-амлодипину або S-метопрололу.

4. Хворим зі спастичним типом мікроциркуляції, які мають застійні явища у венозному відділі мікросудинного русла на тлі вазоспазму рекомендоване призначення S-метопрололу.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лишневская В. Ю. Применение метопролола с левовращающим изомером у пациентов пожилого возраста с сочетанной сосудистой патологией /В. Ю. Лишневская, Л. А. Павленко // Кровообіг та гемостаз. - 2008. - № 4. - С. 46-51. (Автор безпосередньо провела клініко-лабораторне обстеження хворих, сформувала базу даних, провела статистичну обробку, підготовила статтю до друку).

2. Павленко Л. А. Применение левовращающего амлодипина на состояние микроциркуляции у больных пожилого возраста с ГБ и ИБС / Л. А. Павленко // Вісник Української медичної стоматологічної академії “Актуальні проблеми сучасної медицини”. - 2009. - Т. 9, № 3. - С. 35-40. (Автор самостійно провела клініко-лабораторне обстеження хворих, сформувала базу даних, провела статистичну обробку, підготовила статтю до друку).

3. Павленко Л. О. Стан мікроциркуляції, ендотеліальна дисфункція і гемореологічні показники у хворих похилого віку з гіпертонічною хворобою та ІХС і у здорових людей різного віку / Л. О. Павленко // Буковинський Медичний вісник. - 2009. - № 4. - С. 216-221. (Дисертант провела клінічне, інструментальне і лабораторне дослідження, сформувала базу даних, підготовила статтю до друку).

4. Лишневская В. Ю. Влияние антигипертензивной терапии на микроциркуляцию, эндотелиальную функцию и гемореологические показатели крови у больных пожилого возраста с ГБ / В. Ю. Лишневская, Л. А. Павленко // Український медичний альманах. - 2009. - Т. 12, № 6. - С. 116-120. (Автор безпосередньо обстежувала та лікування хворих, проводила клінічне, інструментальне і лабораторне дослідження, сформувала базу даних, провела статистичну обробку, підготовила статтю до друку).

5. Лишневская В. Ю. Влияние гипертонической болезни на частотные показатели вариабельности сердечного ритма и периферического кровотока у больных пожилого возраста / В. Ю. Лишневская, Л. А. Павленко // Сімейна медицина. - 2010. - № 1 (31) - С. 76-82. (Автор безпосередньо обстежувала та лікувала хворих, проводила клінічне, інструментальне і лабораторне дослідження, сформувала базу даних, провела статистичну обробку, підготовила статтю до друку).

6. Пат. 49532 Україна, А61В 5/02. Спосіб оцінки ефективності лікування гіпертонічної хвороби в осіб похилого віку / Лішневська В. Ю., Павленко Л. О.; заявник і патенктовласник ДУ “Інститут геронтології АМН України”. -

№ u 201002354; заявл. 02.03.2010; опубл. 26.04.2010, Бюл. № 8. (Автор особисто провела обстеження, лікування та проспективне спостереження хворих, статистичну обробку, підготувала патент до друку).

7. Лишневская В. Ю. Антигипертензивные препараты с левовращающим изомером в терапии больных пожилого возраста с гипертонической болезнью и ишемической болезнью сердца / В. Ю. Лишневская, Л. А. Павленко // Наук.-практ. конф. “Вікова поліморбідність і медикаментозна терапія” (Київ, 11-12 жовт. 2007 р.): тези доп. - К., 2007. - С. 27-28. (Автором особисто проведено обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу, формулювання висновків роботи та підготовку тез до друку).

8. Лишневская В. Ю. Состояние микроциркуляции верхних и нижних конечностей по данным лазерной доплеровской флоуметрии при старении и у больных ГБ старше 60 лет / В. Ю. Лишневская, Г. В. Дужак, Л. А. Павленко // Наук.-практ. конф. “Вікова поліморбідність і медикаментозна терапія” (Київ, 11-12 жовт. 2007 р.): тези доп. - К., 2007. - С. 25-26. (Автором особисто проведено обстеження і лікування хворих, статистичну обробку матеріалу, формулювання висновків роботи та підготовку тез до друку).

9. Лишневская В. Ю. Сравнительная характеристика S-амлодипина и S-метопролола-ретард с рацемическим препаратом / В. Ю. Лишневская, Л. А. Павленко // І нац. конгрес “Человек и лекарство-Украина” (Київ, 26-28 бер. 2008 р.): тези доп. - К., 2008. - С. 51. (Автором особисто проведено обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу, формулювання висновків роботи та підготовку тез до друку).

10. Лишневская В. Ю. Влияние метопролола с левовращающим изомером на суточную динамику АД и ЄКГ, функциональное состояние эндотелия, уровень агрегации тромбоцитов у больных пожилого возраста с ГБ и ИБС / В. Ю. Лишневская, Л. А. Павленко // Укр. кардіол. журн. - 2008. - Додаток 1 : матеріали наук.-практ. конф. “Профілактика і лікування артеріальної гіпертензії в Україні” Київ, 13-14 трав. 2008 р.): тези доп. - К., 2008. - С. 40-41. (Дисертант провела клінічне, інструментальне і лабораторне дослідження, сформувала базу даних, підготовила тези до друку).

11. Лишневская В. Ю. Влияние S(-) метопролола на суточную динамику артериального давления и ЭКГ, состояние микроциркуляции и функциональное состояние эндотелия у пациентов пожилого возраста / В. Ю. Лишневская, Л. А. Павленко // Укр. кардіол. журн. - 2008. - Додаток 2 : матеріали ІХ Нац. конгресу кардіологів України (Київ, 24-26 вер. 2008 р.): тези доп. - К., 2008. - С. 89-90. (Дисертант провела клінічне, інструментальне і лабораторне дослідження, сформувала базу даних, підготовила тези до друку).

12. Павленко Л. А Влияние S (-) амлодипина на состояние микроциркуляции и функциональное состояние эндотелия у пациентов пожилого возраста с ГБ и ИБС / Павленко Л. А. // Укр. кардіол. журн. - 2009. - Додаток 1 : матеріали Х Нац. конгресу кардіологів України (Київ, 23-25 вер. 2009 р.): тези доп. - К., 2009. - С. 62-63. (Дисертант провела клінічне, інструментальне і лабораторне дослідження, сформувала базу даних, підготовила тези до друку).

13. Лишневская В. Ю. Влияние S (-) амлодипина на состояние микроциркуляции и функциональное состояние эндотелия у пациентов пожилого возраста / В. Ю. Лишневская, Л. А. Павленко // Наук. конф. молодих вчених з міжнар. участю “Актуальні проблеми геронтології та геріатрії” (Київ, 27 січня 2009 р.) : тези доп. - К., 2009. - С. 81-82. (Дисертант провела клінічне, інструментальне і лабораторне дослідження, сформувала базу даних, підготовила тези до друку).

14. Лишневская В. Ю. Влияние S (-) амлодипина на функциональное состояние эндотелия у пациентов пожилого возраста с ГБ и ИБС / В. Ю. Лишневская, Л. А. Павленко // Тези докл. VII междунар. конф. “Гемореология и микроциркуляция (от функциональних механизмов в клинику)”, Ярославль, 12-15 июня 2009 г. - Ярославль, 2009. - С. 194. (Дисертант провела клінічне, інструментальне і лабораторне дослідження, сформувала базу даних, підготовила тези до друку).