Негормональна корекція клініко-метаболічних розладів у жінок з раннім постгістеректомічним синдромом

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л.ШУПИКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.01 - акушерство та гінекологія

Негормональна корекція клініко-метаболічних розладів у жінок з раннім постгістеректомічним синдромом

Павлова Жанна Сергіївна

Київ2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Луб'яна Стелла Станіславівна Луганський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства гінекології та перинатології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Камінський В'ячеслав Володимирович Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та репродуктології

доктор медичних наук, професор Яроцький Микола Євгенович Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України, професор кафедри акушерства та гінекології №1

Захист відбудеться “11”_червня_2010 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (за адресою: 04107, м. Київ, вул.Дорогожицька, 9, аудиторія).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул.Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “__7_”_травня__2010 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.мед.н., доцент М.М.Пилипенко

1. Загальна характеристика роботи

негормональна терапія репродуктивний постгістеректомічний

Актуальність теми. У зв'язку зі збільшенням тривалості життя та підвищенням ролі жінок у сучасному суспільстві зростає інтерес до проблем здоров'я жінок не тільки репродуктивного, але й пременопаузального періоду. В останні роки, у зв'язку з широким розповсюдженням гістеректомій (ГЕ) з або без аднексектомії (АЕ), почало приділятися багато уваги вивченню її небажаних наслідків (В.І.Кулаков,1999; М.Є.Яроцький,2005; Н.М.Подзолкова,2009). Середній вік пацієнток при проведенні гістеректомій складає 40,5-42,7 роки (А.Б.Погорєлова, 2005). Це час, який припадає на період розквіту професійних сил та кар'єрного росту жінки. Без сумнівів, оперативне лікування, позбавляючи жінку одних страждань, приводить її до інших - до істотного зниження якості життя, психосоціальної дезадаптації в сімейній, професійній та інтелектуальній сферах діяльності, до підвищення смертності від серцево-судинних захворювань та остеопорозу (В.І.Краснопольський,1998; Т.Ф.Татарчук, 2005; J.K.Bower, 2009).

Дослідження частоти згасання функції яєчників, збережених під час ГЕ, показали високий відсоток маніфестацій клімактеричного симптомокомплексу (4-83%) у жінок молодше 40 років (В.В.Камінський,2007; R.Broadhurst et al.,1998). Таким чином, постгістеректомічний синдром (ПГС), що включає нейровегетативні, психоемоційні та обмінноендокринні порушення в результаті гіпоестрогенії через порушення кровопостачання, іннервації і функції яєчників, набуває великої медичної значимості від 32% до 80% (М.А.Ріпина, 2001; Л.В.Аккер, 2007; А.Л.Тихомиров, 2008; H.Keshavarz et al, 2002).

Незважаючи на все різноманіття наукових досліджень, які стосуються проблеми ПГС та його профілактики (П.М.Баскаков, 2001; Т.І.Кваша, 2002; Ю.Е.Доброхотова, 2003; Г.М.Ханча, 2006), незначна частина робіт присвячена поширеності, особливостям перебігу раннього ПГС та його терапії в жінок пізнього репродуктивного та пременопаузального періоду (J.K.Bower et al., 2009). Нам є цікавим вивчення залежності особливостей ПГС від тривалості післяопераційного періоду та збереження яєчників. Робіт у цьому напрямку недостатньо. Практично відсутні роботи по вивченню особливостей формування раннього постгістеректомічного метаболічного синдрому. Особливий інтерес становить оцінка якості життя пацієнток після хірургічних втручань на статевих органах і проблема реабілітації в пізньому репродуктивному віці або у пременопаузальному, проте єдина система оцінки та програм реабілітації таких жінок відсутня (В.А.Паукер, 1997; В.В.Степула, 2006;W.H.Utian, 2006).

Крім того, наукові дані про необхідність і вплив замісної гормональної терапії на гомеостаз організму після гістеректомії без оваріоектомії носять суперечливий характер (Т.Ф.Татарчук, 2005; Н.М.Подзолкова, 2007; J.Studd, 2009). Тому відкритим залишається питання про можливість негормональної корекції, тривалість та її ефективність, що обумовлює необхідність проведення додаткових досліджень у цій галузі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри акушерства, гінекології та перинатології Луганського державного медичного університету, затвердженої МОЗ України «Профілактика невиношування вагітності» (№ держреєстрації 0109U001715), а також направлена на вирішення ряду актуальних питань охорони здоров'я населення та реалізацію Національних і загальнодержавних програм: «Профілактика та лікування артеріальної гіпертензії в Україні»; «Попередження та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань на 2006-2010рр.», «Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015рр.» та «Здоров'я нації 2002-2011рр.»

Мета дослідження. Зниження частоти клініко-метаболічних розладів і поліпшення якості життя жінок із раннім постгістеректомічним синдромом у репродуктивному та пременопаузальному періодах шляхом клініко-патогенетичного обґрунтування застосування негормональної корекції на основі комплексного аналізу особливостей розвитку клінічних, гормональних і системних метаболічних змін.

Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

1. Визначити клінічні особливості раннього постгістеректомічного синдрому в пацієнток залежно від видалення або збереження яєчникової тканини.

2. Оцінити анатомо-функціональний стан яєчників у різні терміни після видалення матки в пізньому репродуктивному та пременопаузальному періодах за даними клінічного, ультразвукового та гормонального досліджень.

3. Дослідити стан ліпідного спектра крові та показників фосфорно-кальцієвого обміну в жінок після гістеректомії з придатками та зі збереженням яєчникової тканини через 3, 6 і 12 місяців.

4. Вивчити вплив фітотерапії на динаміку клініко-метаболічних розладів та гормональний стан жінок через 3, 6 і 12 місяців після гістеректомії.

5. Провести оцінку якості життя пацієнток із постгістеректомічним синдромом через 3, 6 і 12 місяців залежно від збереження яєчників і проведення різних режимів негормональної корекції.

6. Розробити рекомендації та оцінити ефективність комплексної програми реабілітації жінок із постгістеректомічним синдромом.

Об'єкт дослідження - постгістеректомічний синдром у жінок пізнього репродуктивного та пременопаузального періоду.

Предмет дослідження - клінічні особливості раннього постгістеректомічного синдрому, динаміка гонадотропних гормонів та естрадіолу після гістеректомії без та зі збереженням яєчників, порушення ліпідного та кальцій-фосфорного обміну в жінок у різні терміни після операції, якість життя пацієнток за системою MENQOL, ефективність негормональної корекції ПГС.

Методи дослідження - клінічні, біохімічні, ехографічні, доплерометричні, імуноферментні, математико-статистичні, оцінка якості життя за MENQOL.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлені клінічні особливості постгістеректомічного синдрому залежно від видалення та збереження яєчників, а також часу, що пройшов після гістеректомії.

Показана динаміка гонадотропних і статевих гормонів у жінок після гістеректомії залежно від тривалості післяопераційного періоду, збереження яєчників і використання негормональної корекції.

Встановлено, що порушення гормонального та ліпідного спектра крові виникають у жінок після гістеректомії без придатків, тяжкість яких залежить від часу, що пройшов після ГЕ, і функції яєчників, що збереглася.

Показана можливість негормональної терапії щодо зниження клініко-метаболічних розладів у жінок із раннім постгістеректомічним синдромом, а також підвищення якості життя жінок, що перенесли видалення органа репродуктивної системи.

Практична значимість отриманих результатів. На основі проведених досліджень науково обґрунтована необхідність визначення в ранньому післяопераційному періоді показників ліпідного спектра крові, рівня гонадотропних і статевих гормонів, що дозволяє встановити ступінь розвитку ПГС та рівень клініко-метаболічних порушень, а також діагностувати ранній метаболічний синдром менопаузи, незважаючи на збереження яєчників. Встановлені критерії розвитку раннього постгістеректомічного синдрому за показниками ліпідного, гормонального та фофорно-кальцієвого обміну в жінок, що перенесли гістеректомію без придатків і зі збереженням яєчників, роблять обґрунтованою корекцію клінічних і метаболічних розладів.

Розроблений і впроваджений у клінічну практику спосіб реабілітації жінок із раннім постгістеректомічним синдромом, починаючи з 5-ої доби післяопераційного періоду незалежно від збереження придатків матки.

Розроблена та впроваджена система оцінки якості життя пацієнток із постгістеректомічним синдромом, яка дозволяє оцінити ефективність терапії, що проводиться, і ступінь тяжкості ПГС.

Особистий внесок здобувача. Упродовж 2006-2009 років виконаний патентно-інформаційний пошук щодо проблеми гістеректомії, постгістеректомічного та менопаузального синдромів, визначена мета та завдання, запланований об'єм і методологія досліджень. Проведений вибір методик для постановки діагнозу, клініко-анамнестичний аналіз специфічних функцій усіх обстежених згідно з розробленою автором анкетною картою. Дисертантом виконана велика частина клініко-лабораторних та функціональних методів обстеження як на поліклінічному, так і на стаціонарному етапах. Автор самостійно виконала 30% гістеректомій та асистувала в 70% оперативних втручань. Проведені автором статистичний аналіз та інтерпретація отриманих даних дозволили сформулювати теоретичні положення та розробити практичні рекомендації. Особисто автором підготовлені всі розділи дисертації, публікації в наукових виданнях і виступи.

Апробація результатів роботи. Матеріали дисертації представлені на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання акушерства, гінекології та перинатології» (м. Судак, травень, 2009), IX Національному Конгресі з дерматокосметології та естетичної медицини (м. Донецьк, лютий,2009). Основні положення роботи доповідались та обговорювались на засіданні кафедр акушерства, гінекології та перинатології, а також акушерства та гінекології (м. Луганськ, грудень, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових статей, зокрема 5 статей у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, 1 тези в збірці Всеукраїнської конференції.

Структура та об'єм дисертації. Робота складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу та методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу та обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій. Дисертація виконана на 187 сторінках тексту, ілюстрована 32 таблицями, 15 малюнками та схемами. Список використаних літературних джерел включає 300 публікацій (173 вітчизняних, російських та 127 іноземних), які займають 33 сторінки.

2. Основний зміст роботи

Матеріали та методи досліджень. У дослідження випадок-контроль на умовах добровільної інформованої згоди було включено 150 жінок репродуктивного та пременопаузального віку від 28 до 53 років (середній вік 44,3±0,39), яким від 3 до 5 днів тому була виконана гістеректомія з або без аднексектомії в період із 2006 по 2009рр. На кожну пацієнтку була заведена історія хвороби та амбулаторна карта. Крім того, заповнювалися анкети-протоколи обстеження та обліку результатів лікування та диспансерного спостереження. Протокол передбачав повну інформованість пацієнтів про мету, завдання та характер планованих досліджень, добровільну згоду пацієнтів на участь у них, а також можливість для пацієнтів вільної відмови від спостереження та лікування на будь-якому етапі. Протокол дослідження відповідав Гельсінській декларації та був схвалений Етичним комітетом установи.

На першому етапі був проведений медико-соціальний аналіз жінок, яким у подальшому була виконана гістеректомія, оцінена менструальна та репродуктивна функції, розглянута соматична та гінекологічна захворюваність. Особлива увага приділялася динаміці рівня АТ та зміні маси тіла і настрою. Отримані результати порівнювали з показниками через 3, 6 і 12 місяців після операції. Обстеження жінок включало клінічний огляд, а також визначення маси тіла, зросту, об'єму талії (ОТ), окружності стегон (ОС) з подальшим обчисленням індексу маси тіла (ІМТ) і відношення ОТ/ОС. При величині об'єму талії ?80см і /або ОТ/ОС ? 0,85 реєстрували абдомінальний тип ожиріння (ВООЗ, 1997). Для оцінки стану жирового обміну та ступеня вираженості ожиріння у хворих визначали уніфікований показник - індекс маси тіла (ІМТ), запропонований ВООЗ. За ожиріння нами бралося підвищення ІМТ більше 29,9 кг/мІ.

Для визначення та порівняння показників якості життя (ЯЖ) пацієнток до та після операції використовували модифікований запитальник, що включає 24 симптоми «Якість життя жінки» згідно з рейтинговою шкалою MENQOL (Menopause-Specific Quality of Life), розроблений J.R.Hilditch (1996) та модифікований Fait T. (2008). Запитальник був перекладений українською мовою та адаптований автором. Анкета складається з питань, що визначають якість життя за 4 основними розділами: вазомоторні симптоми; психосоціальна сфера; фізичний стан; сексуальна сфера. По кожному розділу обчислювалось середнє значення суми балів: чим вище середнє значення, тим нижча якість життя. Пацієнтки заповнювали анкети перед операцією, через 3, 6 і 12 місяців.

Для корекції ПГС основним препаратом був Фітосоя (Аркофарма, Франція) - стандартизований екстракт сої, збагачений ізофлавоноїдами. 1 капсула містить 17,5мг ізофлавоноїдів. Крім того, жінки вживали вітамінно-мінеральний комплекс (ВМК) «Менопейс».

Усіх 150 пацієнток із ПГС випадково було розподілено на 3 клінічних групи залежно від терапії, що проводилася. 1 клінічну групу (основну) склали 49 пацієнток, які протягом 6 місяців отримували щодня 70мг ізофлавонів (Фітосоя) - по 2 капс. 2 рази на день і 1 капс. ВМК. 2 клінічну групу (порівняльну) склали 51 жінка, які отримували щоденно 35 мг ізофлавоноїдів (по1 капс. 2 рази на день) у комбінації з 1 капс. ВМК. 3 групу (контрольну) склали 50 жінок, які отримували 1 капс. ВМК щодня протягом 6 місяців. У ході дослідження нас цікавило, яку роль відіграє збережена тканина яєчника в жінок із ПГС. У зв'язку з цим усі групи, що вивчалися, були розподілені на підгрупи залежно від збереження яєчників: підгрупи 1А, 2А та 3А, де була виконана ГЕ з аднексектомією (ГЕ з АЕ), підгрупи 1Б, 2Б та 3Б - ГЕ без аднексектомії (ГЕ без АЕ).

Визначення в сироватці крові рівня естрадіолу (Е2) та гонадотропних гормонів гіпофіза (ФСГ,ЛГ) проводили методом твердофазного ІФА за допомогою тест-системи «DRG»(США), «ГОНАДОТРОПІНІФА-ФСГ» і «ГОНАДОТРОПІН-ІФА-ЛГ» (Росія). Оптичну щільність вимірювали на фотометрі «Stat Fax» (США) при довжині хвилі 450нм. Дослідження ліпідного обміну здійснювалося ферментативним фотометричним способом і включало визначення вмісту загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) в сироватці крові, узятої з ліктьової вени натщесерце. Використовували стандартні набори реактивів фірми «BIOLATEST» (Чехія) та «ДІАКОН-ДС» (Росія). Розрахунок рівнів ЗХС, ТГ і ЛПВЩ здійснювався на автоматичному біохімічному спектрофотометрі “Stat Fax-1904” (США) з довжиною хвилі 480-520нм. Решта показників ліпідного спектра розраховувалася за формулами (Камишніков В.С.,2000): ЛПДНЩ= ТГ/5; ЛПНЩ=ЗХС - (ЛПВЩ+ЛПДНЩ); коефіцієнт атерогенності (КА) = (ЗХС+ЛПНЩ)/ЛПВП. Для оцінки вуглеводного обміну визначали рівень глікемії натщесерце, при нормальних значеннях глюкози в крові проводили стандартний глюкозотолерантний тест із використанням тест-системи «Глюкоза ТАТ СР Моно» («Біофарма»,Україна). У разі перевищення рівня глюкози в плазмі крові вище 6,1 ммоль/л натщесерце і/або вище 11,1 ммоль/л через 2 години ставився діагноз цукрового діабету (Europen Diabehes Policy Group, 1998; ВООЗ, 1999). Хворі, у яких при навантаженні глюкозою був виявлений цукровий діабет, були виключені з подальшого дослідження.

Проведено 217 ультразвукових досліджень (УЗД) органів малого таза на апараті Aloka -3500 (Японія) за допомогою абдомінального лінійного 5 МГц і трансвагінального 7,5 МГц мультичастотних датчиків (до початку терапії, через 6 і 12 місяців). Визначали розмір і структуру яєчників, наявність і розмір рідинних включень у них, наявність і динаміку зростання фолікулів. Для визначення яєчникового кровотоку використовували методику дуплексного сканування (А.Б.Вінницька, 2004). Вивчали пульсаційний індекс (ПI=С-Д/mean), індекс резистентності (IР=(С-Д)/С) та систоло-діастолічне (С/Д) взаємовідношення, де С- максимальна швидкість кровотоку; Д - кінцева швидкість діастоли кровотоку; mean - середня швидкість кровотоку.

Для оцінки стану кісткового метаболізму проводили визначення рівня загального кальцію (Сa), неорганічного фосфору (P) в сироватці крові фотометричним методом, використовуючи набори реактивів «Кальцій Арсеназо СР Моно» і «Фосфор УФ СР Моно» (“Біофарма”, Україна) за допомогою ФЕК із вбудованим аналізатором при довжині хвилі 650нм для Сa і 340нм для P.

Статистична обробка отриманих результатів виконувалася обчисленням середньої арифметичної (М) і помилки середньої величини (m). Рівень значущості відмінностей середніх величин (р) визначався за допомогою t-критерію Стьюдента для рівня достовірності не менше 95%. Відмінності вважали достовірними при рівні значущості р?0,05;тенденцією - при 0,05<р?0 ,1. Обчислення значущості різниці долей (відсотків) зроблено за допомогою метода вуглеводного перетворення Фішера (ц). Обробку результатів проводили за програмою STATISTICA 6.0.

Результати досліджень та їх обговорення. Основна маса обстежених перебувала у віці від 41 до 48 років, що відповідає найбільш активному способу життя жінки в соціальній, суспільній і сімейній сферах. При цьому середній вік не мав статистичної різниці і склав: у контрольній групі 45,3±0,6 роки, у 1-ій групі - 44,8±0,8 роки, у 2 групі - 42,8±0,7 роки. Разом із тим, кількість жінок репродуктивного віку в групах, що вивчалися, була різною: у 1-ій групі жінок 42,9%, у 2-ій - 70,6% (р<0,05), у контрольній групі - 44,0%.У структурі соматичної патології в усіх пацієнток до операції переважали захворювання ССС, а саме артеріальної гіпертензії в 1-ій, 2-ій та 3-ій групах у 53,1%, 39,2% та 78% відповідно. За ступенем вираженості ожиріння: у 1-ій групі ІМТ від 25 до 30 був у 20 (40,8%) жінок, більше 30 - у 16 (32,6%) жінок. У 2-ій групі ІМТ 25-30 - у 26 (51%), більше 30 в 7 (13,7%) жінок. У контрольній групі ІМТ 25-30 був у 22 (44%) пацієнток, а більше 30 - в 11 (22%).

Більше 50% жінок у 1-ій і в 2-ій групах і лише 32% пацієнток 3-ої групи прооперовані з приводу симптомної ЛМ (р<0,05). Основним показником у 3-ій групі була ЛМ у поєднанні з кістою яєчника (36%). 79 (52,7%) жінок було після гістеректомії з двосторонньою аднексектомією (ГЕ з АЕ), порівняно з 71 (47,3%) жінкою, у яких придатки були збережені з одного або з обох боків (ГЕ без АЕ).

Частота і характер скарг на 5 добу після гістеректомії у пацієнток із АЕ порівняно з жінками без АЕ відповідно включали: приливи (49,4% і 14,1%, р<0,05) від одиничних до 5-7 разів на добу, серцебиття (50,6% і 23,9%, р<0,05), головний біль (65,8% і 45,1%, р<0,05), підвищену пітливість (27,8% і 14,1%, р<0,05), слабкість (29,1% і 12,7%, р<0,05), депресію (35,4% і 18,3%, р<0,05), у 2,7 рази частіше непокоїло жінок після ГЕ з АЕ безсоння. У 4 (5,1%) пацієнток після ГЕ з АЕ відмічені болі за грудиною без змін на ЕКГ. Період, із моменту операції до появи перших клімактеричних скарг, був однаковим у всіх жінок обстежених груп, у середньому через 4,4 ±0,5 днів. Крім того, жінки пред'являли скарги на болі внизу живота, які були пов'язані, очевидно, з ішемізацією залишених яєчників, зміною кровотоку та наявністю спаєчного процесу після перенесеної операції. Такі ж результати були продемонстровані і в інших дослідженнях (Oldenhave А.,1993; Bachmann G.,1995; Рубченко Т.І.,2002). Через 12 місяців після ГЕ виявлена достовірна динаміка щодо підвищення співвідношення ОТ/ОС у жінок зі збереженням яєчникової тканини - 0,74±0,014 порівняно з 0,68±0,001 до операції (р<0,05). Крім того, ІМТ і показник абдомінального ожиріння - ОТ/ОС були достовірно вищими в пацієнток із видаленими придатками 30,9±0,8 і 0,78±0,01 проти 27,7±0,78 і 0,74±0,014 в жінок зі збереженими яєчниками відповідно (р<0,05).

Щоб відповісти на питання: чи дійсно після ГЕ відбувається передчасне згасання функції яєчників, ми проаналізували вміст у периферичній крові Е2, ФСГ і ЛГ в різні терміни після операції в жінок 3А підгрупи (n=30) та 3Б підгрупи (n=20), де яєчники були збережені. Початково, уже на 5 добу післяопераційного періоду в 22 (73,3%) жінок у групі ГЕ з АЕ були гормональні зміни, характерні для постменопаузи (ФСГ>31 мМЕ/мл, ЛГ >18 мМЕ/мл), окрім естрадіолу, рівень якого був 65,1±3,6 пг/мл, що характерний для пременопаузи (підвищення рівнів гонадотропінів при нормальному вмісті естрадіолу) і лише у 8 (26,7%) пацієнток рівень тропних гормонів і Е2 були в межах значень репродуктивного періоду. У 7 (35%) жінок 3Б підгрупи на 5 добу післяопераційного періоду гормональні зміни носили характер, схожий із пременопаузальним, у 10 (50%) виявлені значення, характерні для репродуктивного періоду, у 2 (10%) жінок - схожі з постменопаузальними. При зіставленні отриманих даних гормонального стану зі скаргами хворих, виявилось, що ознаки гіпоестрогенії були підтверджені клінічно «приливами» жару в 49,4% жінок із аднексектомією і в 14,1% пацієнток зі збереженими придатками. Звертають на себе увагу достовірно вищі рівні гонадотропінів і низький рівень Е2 через 3 місяці після операції в жінок у 3А підгрупі. Через 3 місяці в жінок 3Б підгрупи Е2 достовірно зменшився - у 2,6 рази по відношенню до початкового рівня і мав вищі значення порівняно з даними в пацієнток 3А підгрупи. Варто відзначити зниження вмісту Е2 до 42,1±5,5 пг/мл при збережених придатках через 6 місяців, що склали достовірну різницю порівняно з початковим значенням - 198,9±16,5 пг/мл.

Через 6 місяців виросли рівні і ФСГ, і ЛГ порівняно з початковими показниками в 3А підгрупі в 1,9 і в 1,7 рази відповідно, у 3Б підгрупі збільшився тільки ФСГ у 2 рази, при цьому рівень ЛГ залишався без змін. Достовірних відмінностей у вмісті гормонів крові між підгрупами через півроку нами не встановлено. Разом із тим, через 12 місяців зберігалися високі рівні гонадотропних гормонів у сироватці крові в жінок як з придатками, так і без придатків по відношенню до рівнів цих показників на 5 добу після операції, проте тільки вміст ЛГ стає достовірно вищим через 12 місяців в жінок 3Б підгрупи. Статистично достовірно нижчим стає рівень Е2 в жінок 3А підгрупи, значення якого відповідає постменопаузі (21,5±1,9 пг/мл) порівняно з показником у 3Б підгрупі ( 34,8±2,4 пг/мл).

У 3 (15%) хворих 3Б підгрупи і в 17 (56,7%) оваріоектомованих пацієнток були ознаки клімактерія - зниження рівня Е2 при збільшенні вмісту гонадо-тропінів (p<0,05). У 4 (20%) жінок із придатками були ознаки гіпоестрогенії при нормальному вмісті гонадотропних гормонів, що вказувало на порушення їх стероїдогенної функції. Таким чином, існує зв'язок між падінням рівня Е2 та часом, що пройшов після операції. Незалежно від збереження яєчників рівень Е2 падає через 12 місяців і складає в жінок без і зі збереженими яєчниками 21,5±1,9 пг/мл і 34,8±2,4 пг/мл відповідно (р<0,05), залишаючись достовірно вищим при збереженні яєчникової тканини. Разом із тим, у 56,7% жінок 3А підгрупи і в 15% пацієнток 3Б підгрупи (р<0,05), незважаючи на пізній репродуктивний або пременопаузальний вік, через рік після операції настають зміни, властиві природній менопаузі. Можна припустити, що в цих випадках ГЕ без АЕ зіграла роль пускового чинника, який сприяє прискоренню виснаження яєчників і настанню клімактерія.

Виявлені порушення ліпідного спектра крові характеризувалися переважно дисліпопротеїнеміями. Як показано в табл.1, через 3 місяці в жінок після ГЕ без АЕ значно збільшився вміст ЗХС і за рахунок цього КА, але достовірної різниці ці показники з аналогічними в оваріоектомованих жінок не мали.

Таблиця 1 Ліпідний стан крові в жінок 3 групи після ГЕ з і без АЕ залежно від тривалості післяопераційного періоду (M±m)

Примітки: *р<0,05 порівняно з показником у групі ГЕ без АЕ; ^ р<0,05 порівняно з початковим показником; " на 5 добу післяопераційного періоду.

Не виявлено достовірних відмінностей між вмістом ЗХС, ТГ, ЛПНЩ і ЛПДНЩ в жінок зі збереженими придатками і без придатків через 6 місяців, при цьому визначалося достовірне підвищення антиатерогенної фракції - ЛПВЩ через 3 місяці в жінок після ГЕ з АЕ. Але ці дані не дозволяють розглядати зв'язок між відсутністю придатків і підвищенням ЛПВЩ як причинно-наслідковий зв'язок. КА був статистично вищим у жінок без придатків через 12 місяців порівняно з пацієнтками 3Б підгрупи. Проте цей показник достовірно знижувався і через 3, і через 6 місяців після ГЕ, хоч і не досяг нормальних значень через 12 місяців. Таким чином, атерогенний потенціал крові значно вищий у жінок, що перенесли ГЕ з придатками. Рівень ЗХС і ЛПНЩ через 12 місяців був статистично нижчий у жінок зі збереженою яєчниковою тканиною і склав 4,89±0,24 ммоль/л і 3,26±0,33 ммоль/л відповідно проти 5,72±0,16 і 4,15±0,19 ммоль/л у крові жінок після АЕ.

Звертає на себе увагу те, що вміст ТГ в оваріоектомованих пацієнток через 3 і 6 місяців після ГЕ достовірно знижувався щодо початкового показника, а через рік практично не відрізнявся від нього. При збережених придатках рівень ТГ не збільшувався, проте середнє значення цього показника знизилося тільки через 12 місяців. ЗХС більше 5,7 ммоль/л через 6 місяців виявлений у 16,7% жінок 3А підгрупи і в 20% жінок після ГЕ без АЕ (р>0,05), проте вже через 12 місяців ЗХС вище 6,5 ммоль/л був у значно більшого числа жінок 3А підгрупи - у 40,0% і в 10% 3Б підгрупи (р<0,05). Вміст ТГ з однаковою частотою перевищував нормальні показники в 6,7% жінок із АЕ і в 10% жінок без АЕ через 6 місяців, а вже через 12 місяців у 13,3% пацієнток 3А підгрупи порівняно з 5% пацієнток 3Б підгрупи (р>0,05). Як відомо, гіпертригліцеридемія в жінок є самостійним чинником ризику ССЗ (Dewell A.,2002). У жінок 3А підгрупи порушення ліпідного спектра крові були виявлені в 43,3% обстежених через 6 місяців і в 25% пацієнток 3Б підгрупи. Проте через 12 місяців частота гіперліпідемій склала 70% у групі з АЕ і 85% у групі без АЕ. Переважна більшість жінок як із видаленими яєчниками, так і збереженою яєчниковою тканиною були віднесені за вмістом антиатерогенної фракції - ЛПВЩ - до груп стандартного ризику, а 1(3,3%) пацієнтка через 6 місяців і 3 (10%) пацієнтки через 12 місяців, яким виконана ГЕ з придатками, віднесені до групи високого ризику за ССЗ у зв'язку з різким зниженням у сироватці крові цього показника. Крім того, у жінок із ПГС і збереженою яєчниковою тканиною високі рівні ЗХС і ЛПНЩ через 12 місяців зустрічалися в 4 і 2,7 рази рідше відповідно (р<0,05).

Так звані «серологічні» чинники ризику ССЗ - ЗХС, ТГ, ЛПНЩ та протектори атеросклерозу - ЛПВЩ - були більш несприятливими в жінок із видаленими яєчниками. Ці дані дозволяють зробити висновок, що не сама ГЕ, а дефіцит естрогену та період часу, що пройшов після ГЕ, визначають гіперліпідемію. Отримані нами результати не суперечать з даними інших дослідників. Як відомо, гіперхолестеринемія є провідним чинником щодо розвитку атеросклерозу та пов'язаних із ним захворювань. Так, рівень ЗХС був високим на 5 добу після ГЕ в обох групах порівняно з нормальними значеннями, збільшуючись через 3 місяці в жінок після ГЕ з АЕ в середньому на 2,8%, а в пацієнток зі збереженими придатками на 11,8%, при цьому ЗХС через 6 і 12 місяців не перевищував початковий рівень. Відомо, що збільшення або зниження рівня загального холестерину на 1% приводить до збільшення або, відповідно, зниження ризику ССЗ на 2% (Howard B.V.,2005). Отже, виявлені зміни рівнів ЗХС через 3 місяці збільшили ризик ССЗ у групі ГЕ з АЕ на 5,6%, у жінок без АЕ на 23,6%. Таким чином, виявлені наслідки ГЕ в жінок, не- зважаючи на збереження яєчникової тканини, потребують корекції для профілактики пізніх симптомів ПГС - ССЗ та остеопорозу.

Оцінка показників вмісту фосфору (Р) і загального кальцію (Сa) у сироватці крові не дозволила виявити в групах пацієнток відмінностей, що вивчалися, на 5 добу після ГЕ. При аналізі результатів вивчення фосфорно-кальцієвого обміну встановлено статистично значуще підвищення Сa в жінок після ГЕ без АЕ через 3 місяці порівняно з пацієнтками після ГЕ з АЕ, що вказує на посилення резорбції та порушення функції збережених яєчників. Значне зниження Р у крові порівняно з початковим рівнем відмічене через 6 місяців у жінок після ГЕ без АЕ. Проте до 12 місяця його вміст повернувся до початкового. На основі статистично значимого зниження рівня Р у крові тільки через 6 місяців у жінок без АЕ і незначного зниження рівня Сa в крові порівняно з початковими даними в жінок після ГЕ без АЕ не можна думати про зниження кісткової резорбції і відновлення нормального балансу складових кісткового метаболізму в жінок після ГЕ зі збереженням яєчникової тканини.

Таким чином, ГЕ призводить до розвитку метаболічних порушень у жінок через 6 місяців, які стають більш вираженими через 12 місяців після ГЕ з АЕ. У жінок без АЕ через 12 місяців реєструється порушення жирового обміну. ГЕ ініціює додатковий чинник ризику ССЗ - збільшення атерогенних властивостей крові внаслідок дефіциту естрогену, що виникає після ГЕ з АЕ або передчасною недостатністю яєчників після ГЕ зі збереженням придатків. Відповідно до мети і завдань дослідження ми вивчили вплив негормональної корекції фітоестрогенами (ФЕ) на функціональний стан гіпофізарно-яєчникової системи.

Початкові рівні Е2 у крові жінок досліджуваних груп на 5 добу післяопераційного періоду не відрізнялися. Рівень Е2 у жінок без лікування достовірно знижується з 126,32±9,84 пг/мл до 46,25±2,39 (р<0,05) через 12 місяців. Відмічене достовірне зниження Е2 в 1-ій групі порівняно з початковими даними, яке відбувається вже через 3 місяців, проте цей показник залишається статистично вищим порівняно з контрольним. У 2-ій групі не встановлено змін у вмісті Е2 порівняно з 3-ю групою. Незважаючи на те, що рівень Е2 з часом достовірно падає в усіх групах, із часом, незалежно від негормональної корекції, що проводиться, у 1 групі Е2 не досягає значень менопаузи і протягом року після ГЕ зберігається вищим.

У пацієнток контрольної групи через 6 місяців після ГЕ рівні ФСГ і ЛГ відповідали показникам у постменопаузі 53,8±4,6 і 27,8±2,1 мМЕ/мл відповідно. Через 6 місяців вміст ФСГ значно перевищував рівень у жінок у 1-ій і 2-ій групах, де середній показник порівнювався із постменопаузою і склав 30,6±4,2 і 29,8±3,1 мМЕ/мл відповідно (р<0,05). Вміст ФСГ на фоні прийому ФЕ залишався на рівні початкового показника через 3 і 6 місяців спостереження як у 1-ій, так і в 2-ій групах. Проте через 12 місяців у жінок, що отримували 70 мг Фітосої, рівень ФСГ достовірно зменшився як порівняно з показником до лікування з 35,6±2,7 до 26,4±2,8 мМЕ/мл, так і порівняно з 2-ою і контрольною групами, де його вміст досяг значень постменопаузи 40,9±4,7 і 79,1±4,8 мМЕ/мл відповідно. Незважаючи на лікування, у жінок 1-ої групи концентрація ЛГ достовірно збільшується через 6 і 12 місяців, проте є статистично меншою, ніж у жінок без лікування. Виявлені нами зміни були достовірно більш виражені в жінок із АЕ.

УЗД яєчників у пацієнток після ГЕ дозволило виявити особливості їх структури. Проте нам необхідно було з'ясувати, від чого залежить зміна об'єму та структури яєчників після ГЕ. До операції нормальна структура яєчників була діагностована в 48%, 50% і 45% пацієнток 1-ої, 2-ої та контрольної груп відповідно. Через 6 місяців збільшені яєчники із кістозною трансформацією строми з достовірною частотою були діагностовані в 2 групі - у 46,1% жінок. Через 12 місяців частота кістозно-змінених яєчників знизилася, але залишалася високою в 2 групі - у 38,5%. Характерним для жінок 1-ої та 3-ої груп через 12 місяців була наявність до 10 антральних фолікулів у яєчниках, що, можливо, указує на гіпоестрогенію в кожної третьої пацієнтки. Достовірне зниження яєчникового кровотоку встановлене майже в половини пацієнток 1-ої та 3-ої груп через 6 і 12 місяців після ГЕ і більш ніж у половини жінок 2-ої групи вже через 6 місяців. Разом із тим, ми не відзначили позитивного впливу терапії, що проводилася, у 1-ій і в 2-ій групах на поліпшення кровотоку в яєчниковій артерії. Ознаки інволютивних змін яєчників були виявлені в половини пацієнток 3-ій групи через 12 місяців. При цьому в 2-ій групі, де виявлена найбільша кількість пацієнток із кістозно-зміненими яєчниками, встановлено різке пригнічення кровотоку: істотно понижений через 6 місяців щодо початкового показника ПІ (1,46±0,05), збільшений ІР (0,84±0,02) і С/Д кровотік (3,5±0,08). Ці дані підтверджують той факт, що зміна кровотоку є найбільш ранньою ознакою в діагностиці порушення функції яєчників. Негормональна терапія, що проводилася, не впливала на розміри яєчників, їх структуру та кровопостачання. Структура та об'єм збережених яєчників залежать від віку і тривалості післяопераційного періоду. Можливо, що ці параметри можуть залежати і від характеру порушеного кровообігу у зв'язку з оперативним втручанням.

Заслуговують на обговорення результати, отримані нами при дослідженні ліпідного стану в пацієнток залежно від проведеної терапії і часу, що пройшов після ГЕ. За вмістом холестерину через 3 місяці всі групи були віднесені до груп підвищеного ризику кардіоваскулярних захворювань (ЗХС>6,5 ммоль/л). Характерно, що ліпідний стан у жінок, які мали легкі клінічні прояви ПГС, достовірно не відрізнявся від такого в пацієнток зі скаргами на тяжкі клімактеричні розлади. Через 3 місяці встановлено достовірне зниження лише ЛПДНЩ в 1 групі 0,49±0,02 до 0,43±0,02 ммоль/л і ТГ у 2-ій групі з 1,71±0,06 до 1,45±0,06 ммоль/л. Необхідно відмітити, що після лікування протягом 3 місяців ФЕ з ВМК атерогенні фракції залишалися вищими, ніж у жінок, які не одержували лікування. Статистично вищими були ЛПНЩ в жінок у 2-ій групі, а ТГ в 1-ій групі вищі порівняно з контрольними значеннями. Достовірне зниження рівня всіх проатерогенних фракцій ліпідів було досягнуте до 6-го місяця лікування в 1-ій і в 2-ій групах. Терапія ФЕ з ВМК сприяла зниженню до 6-го місяця ЗХС на 19% у 1-ій групі, на 20,3% у 2-ій групі, порівняно з контролем, де ЗХС зменшився лише на 3,78%. Встановлено, що через 12 місяців, порівняно з даними до лікування, ЗХС достовірно знизився лише в 1-ій групі - на 25,4% (p<0,05). Середній рівень ЗХС зменшився на 1,2 ммоль/л і склав до 6 місяця терапії 5,1±0,14 ммоль/л у 1-ій групі, у 2-ій групі ЗХС через 6 місяців зменшився на 1,26 ммоль/л і склав 4,95±0,13 ммоль/л (p<0,05). ХС-ЛПВЩ підвищився на 0,15 ммоль/л в 1-ій групі і на 0,21 ммоль/л у 2-ій (р<0,05) і склав через 6 місяців 1,34±0,03ммоль/л і 1,35±0,03 ммоль/л відповідно. Через 12 місяців вміст ЛПВЩ підвищився тільки в 1-ій групі. Можна думати, що збільшення ФЕ до 70 мг на добу протягом 6 місяців дозволило поліпшити досліджувані показники порівняно з початковими даними.

Виявлено статистично достовірне зниження значень проатерогенних фракцій ЛПНЩ і ТГ в 1-ій і 2-ій групах до 12-го місяця спостереження. Проте ЛПДНЩ не мали тенденції до пониження. Результати лікування показали, що рівень антиатерогенної фракції - ЛПВЩ, які забезпечують захист ендотелію від розвитку атеросклерозу, збільшився лише в 1-ій групі на 17,6% (р<0,05).

Гіпоестрогенія характеризується ще однією особливістю-посиленням гемостатичного потенціалу та послабленням антикоагулянтного захисту, а отже, підвищенням ризику розвитку тромбозів і тромбоемболічних ускладнень. До чинників посилення коагуляційного потенціалу, крім віку, фонової патології та раннього післяопераційного періоду відносять - тригліцеридемію (Вовків В.І. та ін.,2005; Андрєєв А.М. та співавт., 2007; Богослов Ю.П.,2007). Отже, у зв'язку з вищесказаним можна зробити висновок, що небезпечним є застосування в ранньому післяопераційному періоді ЗГТ, патогенетично обґрунтованим є призначення з 5-ої доби після ГЕ з АЕ і без АЕ курсу ФЕ. Позитивний вплив терапії ФЕ на ліпідний обмін виявлявся в зменшенні КА з 5,29±0,06 до 2,39±0,0035 (р<0,05) у 1-ій групі і з 5,37±0,08 до 2,61±0,008 (р<0,05) у 2-ій групі до 12-го місяця за рахунок зниження концентрацій ЛПНЩ (на 2,31 ммоль/л у 1-ій групі і на 2,1 ммоль/л у 2-ій групі) і підвищенням ЛПВЩ в 1 групі на 0,21 ммоль/л порівняно з контрольною групою, де КА також достовірно знизився, але в меншій мірі з 5,31±0,08 до 4,41±0,06 (р<0,05), складаючи при цьому істотну різницю з 1-ою та 2-ою групами.

Встановлено, що в жінок після ГЕ без АЕ в підгрупах 1Б і 2Б КА значно нижчий порівняно з жінками, де виконана ГЕ з придатками. Проте в жінок без АЕ чітко простежується зв'язок між терапією ФЕ і зниженням КА. Так, у жінок 3Б підгрупи, які не приймали ФЕ протягом 6 місяців, КА визначений вищим, а значить атерогенний потенціал крові в цих пацієнток після ГЕ значно вищий, проте через 12 місяців у цих жінок КА починає знижуватися до 3,87±0,02, що, як і раніше, перевищує нормальне значення. Таким чином, збереження придатків у жінок після ГЕ у поєднанні з фітотерапією знижує високу атерогенність крові, а значить є профілактикою серйозних ускладнень у ранньому післяопераційному періоді.

До 6 місяця на фоні лікування достовірно знизився рівень Сa в сироватці в жінок у 1-ій групі, через 12 місяців його концентрація зменшилася на 10%. Істотного зниження Сa в інших порівнюваних групах ми не виявили. Достовірне зниження рівня Р виявлене як в жінок у 1-ій і 2-ій групах через 6 місяців після лікування , так і в жінок, що не отримували корекції. Через рік після операції пониженим на 9,9% рівень Р зберігався лише в 1-ій групі. У 2-ій і групі контролю вміст цього іона повернувся до початкового рівня. Кістковопротективний ефект негормональної терапії визначався на основі статистично значимого зниження рівнів Сa і Р в сироватці крові тільки в 1-ій групі, що вказувало на зниження кісткової резорбції та кісткового ресинтезу і відновлення нормального балансу складових кісткового метаболізму. Достовірне зниження Р в крові відмічене через 6 місяців терапії в жінок 2-ої та контрольної груп. Проте до 12 місяця вміст Р не відрізнявся від показника до лікування в цих групах, що вивчалися. Саме естроген швидко блокує кісткову резорбцію, наслідком чого є зниження кісткового обміну.

Частота нейровегетативних і психоемоційних симптомів в обстежених жінок була однаковою до ГЕ. Найчастіше зустрічалися відчуття прискореного серцебиття, гіпертензія, пітливість, «приливи» жару і знижений настрій. Жінки відзначали швидку стомлюваність під час ведення домашнього господарства в усіх трьох групах протягом 3 місяців спостереження після операції. Динаміки скарг у контрольній групі не спостерігалося. У 1-ій групі на фоні вживання 70 мг Фітосої відмічена незначна позитивна динаміка в зниженні працездатності після 3-х місяців лікування з 18,4 до 14,3%. Відчуття «приливів» жару регресували на 12,3% у 1-ій групі, пітливість і порушення сну на 4% і 2% відповідно, а знижений настрій, дратівливість та емоційна лабільність регресували на 4%. Слід відзначити відсутність зниження частоти випадків серцебиття та кардіалгій у пацієнтів як при вживанні 70 мг, так і 35 мг Фітосої. При вимірюванні АТ у спокої гіпертензія I ступеня виявлена у 8 (16,3%) жінок 1-ої групи, у 10 хворих (19,6%) 2-ої групи і в 12 (24%) пацієнтів 3-ої групи. Гіпертензія II ступеня виявлена в 4 (8,2%) хворих із 1 групи, у 5 (9,8%) із 2-ої групи і в 7 жінок (14%) із 3-ої групи.

В обстежених жінок встановлена висока частота серцебиття, гіпертензії, головних болей до операції. Проте частота скарг на головні болі через 3 місяці була достовірно меншою в 1-ій і в 2-ій групах. Через 3 місяці на фоні лікування в 1-ій і в 2-ій групах на перший план виходять нейровегетативні симптоми, такі як серцебиття, лабільність АТ, головні болі. Частота останніх значно знизилася в жінок на фоні терапії ФЕ порівняно з початковими даними (p<0,05) і групою контролю. Через 3 місяці в 1-ій і 2-ій групах достовірно рідше реєструвалися скарги на головні болі. У 1-ій групі у 2,2 рази зменшилася частота «приливів» і у 2,9 рази дратівливість, скарги на пітливість у 2-ій групі знизилися у 2,4 рази (р<0,05). Характерно, що серцебиття, підвищення АТ відчували 8,2% жінок у 1-ій групі, 11,8% у 2-ій групі і 30% у 3-ій групі (p<0,05) через 6 місяців після ГЕ.

Через 6 місяців у 1-ій і в 2-ій групах підвищилася працездатність у 4,5 і 3,3 рази відповідно. Застосування фітотерапії протягом 6 місяців у більшості жінок дозволило нормалізувати АТ і лише в 16,3% жінок 1-ої групи і 13,7% 2-ої групи встановлена ГХ I ступеня тяжкості. Достовірно знизилася порівняно з початковою частота серцебиття, головних болей, гіпертензії, пониженого настрою. Пітливість у 1-ій і в 2-ій групах відзначали лише 8,2% і 7,8% жінок відповідно, що у 2,7 (р<0,05) і у 2,2 (p>0,05) рази менше порівняно з початковими даними. Статистично менше було пацієнток зі скаргами на «приливи» порівняно з початковою частотою тільки в 2-ій групі. Разом із тим, «приливи» жару порівняно з контрольною групою зменшилися в 1-ій і 2-ій групах у 2,4 і 2,5 рази відповідно.

Через 12 місяців після ГЕ зменшення «приливів» жару спостерігалося в 1-ій групі після вживання 70 мг ізофлавонів. Достовірно рідше скаржилися жінки на пітливість, слабкість, зниження працездатності, серцебиття, головний біль, гіпертензійні розлади, «приливи» і депресію через 12 місяців у 1-ій і в 2-ій групах порівняно з початковою частотою. У жінок, які не отримували ФЕ, через рік було виявлено погіршення нейровегетативного та психоемоційного станів. Таким чином, на фоні негормональної корекції ранні симптоми естрогенного дефіциту - психоемоційні та нейровегетативні розлади - піддавалися редукції в першу чергу.

Виявлена достовірна динаміка в підвищенні середнього значення ОТ/ОС, яке склало 0,77±0,008 через 12 місяців порівняно з 0,71±0,008 до операції (р<0,05). Порівняно з 3 групою в жінок 1-ої і 2-ої груп отримано достовірне зниження ОТ/ОС через 12 місяців. ІМТ достовірно знизився в жінок, що отримували 35 мг Фітосої порівняно з нелікованими пацієнтками, і склав через 12 місяців 26,14±0,9 порівняно з 29,7±0,64 відповідно. Кількість жінок із ожирінням у 1 групі залишалася постійною протягом 12 місяців після операції. У нашому дослідженні негормональна корекція протягом 6 місяців практично не вплинула на стан жирового обміну. Разом із тим, у жінок 3-ї групи після ГЕ середнє значення ІМТ і ОТ/ОС були достовірно вищими, ніж у жінок, що отримали ФЕ. Таке спостереження пояснюється прогресом ПГС в 3-ій групі з часом, що пройшов після операції. Як відомо, порушення жирового обміну є одним із чинників ризику розвитку атеросклерозу і пов'язаних із ним ССЗ (гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця і таких ускладнень, як інфаркт міокарда та інсульт). ГЕ, проведена в кінці репродуктивного та на початку пременопаузального періодів, призводить до розвитку в пацієнток раннього метаболічного синдрому.

При слабовиражених нейровегетативних симптомах через 3 місяці терапії жінки практично не пред'являли скарг, проте при помірно виражених симптомах тільки через 6 місяців пацієнтки відзначали поліпшення як на фоні 70мг, так і 35мг ФЕ. У всіх жінок до операції ЯЖ була задовільною (61-73 бали). При цьому медичний компонент був низьким - вище 20 балів. Соціальний та емоційний компоненти ЯЖ оцінені як задовільні. За сексуальним компонентом 2 група належала до низької ЯЖ (8-11 балів) порівняно з задовільною ЯЖ в 1-ій і 3-й групах.

Через 3 місяці загальний індекс ЯЖ в 1-й, 2-й і 3-й групах підвищився на -19,6, -17,2 і -0,1 бала відповідно і став дорівнювати - 49,27±1,02, 55,49±1,15 і 70,78±1,07 бала. У середньому по групі ЯЖ оцінювалася як «нормальна» в 1-ій і в 2-ій групах, а в 3-ій групі залишалася задовільною. Через 3 місяці в 1-ій і в 2-ій групах 89,8% і 96,1% хворих відповідно вважали своє здоров'я добрим або задовільним. Медичний компонент підвищився в 1-ій, 2-ій і 3-ій групах на -9,25, -6,13 і - 0,47 відповідно. Необхідно сказати, що медичний компонент достовірно покращився як порівняно з доопераційним показником, так і по відношенню до контрольного. Згідно з отриманими даними медична складова була якнайгіршою в жінок 1-ої групи до операції та оцінювалася як «низька ЯЖ» (21-25 балів) за рахунок переважання в цих пацієнток нейровегетативної симптоматики. Проте через 3 місяці на фоні терапії ЯЖ підвищилася до нормальної (11-15), через 6 місяців - до доброї (0-10 балів), зберігаючись до року після ГЕ.

Медичний компонент залишався задовільним тривало після ГЕ в жінок 2-ої групи, що отримували 35 мг Фітосої щодня, і лише через 12 місяців цей компонент покращав до нормального. У групі, де пацієнтки не отримували фітоестрогени, медичний компонент залишався як до, так і через 6 місяців після операції низьким, змінившись лише через 12 місяців і відповідав задовільній оцінці ЯЖ.

Соціальна складова ЯЖ підвищилася в 1-ій групі на фоні проведеного лікування ФЕ, досягнувши до 6 місяця оцінки «добре» (0-12 балів), зберігшись до 12 місяця, порівняно з 2-ою групою, де ці показники були отримані пізніше. У жінок 2-ої групи через 6 місяців була виставлена оцінка «нормальна ЯЖ» (13-18 балів). Індекс емоційної складової ЯЖ був нормальним через 3 і 6 місяців у жінок 1-ої групи на відміну від жінок 2-ої групи, де цей показник відповідав задовільному через 3 місяці і нормальному через 6 місяців. Проте до 12 місяця пацієнтки обох груп відзначали емоційний компонент ЯЖ як «добрий». Сексуальний індекс ЯЖ був вищим у жінок 2-ої групи і склав 9,16±0,53 бала, що відповідає низькій ЯЖ (8-11 балів). Але вже через 3 місяці терапії після ГЕ індекс ЯЖ покращав до задовільного значення і до нормального через 12 місяців після ГЕ. У жінок без лікування сексуальний індекс залишався задовільним і через 12 місяців.

Загальний індекс ЯЖ знизився через 6 місяців на 34,2 бала в 1-ій групі, на 23,7 бала в 2-ій групі і всього лише на 2,6 бала в контролі. Через 12 місяців у 1-ій, 2-ій і 3-ій групах загальний критерій індексу MENQOL знизився на 53,9, 49,9 і 2,4 бала відповідно. Жодна хвора, ні в одній групі не оцінила свій стан здоров'я як «низький» і «дуже низький» через 12 місяців. Достовірно вищі індекси ЯЖ були в пацієнток 1-ої групи вже через 3 місяці лікування. Таким чином, ЯЖ жінок, що приймали 70 мг ізофлавонів, достовірно покращала як за загальним критерієм, так і за всіма його компонентами (р<0,05). Результатами дослідження встановлена відсутність різниці у ЯЖ після ГЕ між 1А та 1Б підгрупами (табл.2).

Таблиця 2 Загальний індекс якості життя в динаміці лікування ПГС в пацієнток без яєчників та зі збереженими яєчниками (M ± m)

Примітки: * р<0,05 порівняно з однойменною Б-підгрупою; # р<0,05 порівняно з показником до операції.

У 2Б підгрупі покращився індекс ЯЖ через 3 місяці до нормального (52,54±1,73), отримавши оцінку «добра» ЯЖ через 12 місяців (21,19±1,24). Характерною була відсутність різниці щодо ЯЖ в жінок 3 групи. Так, до операції в жінок 3А підгрупи індекс ЯЖ був 70,2±1,2, а через 12 місяців склав 72,8±0,98, що відповідало оцінці «задовільно». Але в жінок 3Б підгрупи ЯЖ значно покращилась через 6 місяців (61,65±1,31), залишаючись такою через 12 місяців після операції (61,4±1,73), що було суттєвим порівняно з початковими даними та результатами в 3А підгрупі. Таким чином, через рік після ГЕ жінки, що не отримували лікування, незалежно від збереження або видалення придатків, мали «задовільну» оцінку ЯЖ, порівняно із «доброю» оцінкою ЯЖ у підгрупах 1А, 1Б,2А та 2Б. Дані оцінки ЯЖ після ГЕ, отримані в нашому дослідженні, схожі з опублікованими раніше іншими авторами (Schneider H.P.G.,2000; 2002; Н.А.Гладкова, 2009 і P.A. Jacobs, 2000. Фітоестрогени позитивно впливали на рівень нейровегетативних та психоемоційних розладів, ендокринного стану при відсутності впливу на підвищення тригліцеридів, фібриногену, вміст інсуліну та С-пептиду (Nestel P.J.,1997; Dewell A.,2002; Winterhoff H.,2003; Wylie-Rossett J.,2005).

Висновки

У дисертації подане теоретичне узагальнення та нове рішення наукової задачі зниження частоти нейровегетативних, психоемоційних, метаболічних розладів і підвищення якості життя пацієнток, що перенесли видалення органа репродуктивної системи шляхом ранньої діагностики постгістеректомічного синдрому та своєчасного застосування патогенетично обґрунтованої негормональної терапії розвинутих клініко-гормональних змін.

1. Ранній постгістеректомічний синдром діагностувався в середньому на 4,4±0,5 день після операції. У жінок після ГЕ з АЕ порівняно з ГЕ без АЕ вища частота приливів у 3,5 рази, серцебиття у 2,1 рази, головного болю в 1,5 рази, підвищеної пітливості у 2 рази, слабкості у 2,3 рази, депресії в 1,9 рази, безсоння у 2,7 рази (р<0,05). Через 6 місяців виникають порушення кровотоку в залишених яєчниках , а через 12 місяців зменшується частота кістозних дегенерації та збільшується число атрофічних змін яєчників.