Медико-соціальне обґрунтування інформаційної госпітальної системи управління якістю медичної допомоги

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА

УДК 614.2:616-082:001

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

ІНФОРМАЦІЙНОЇ ГОСПІТАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

14.02.03 - соціальна медицина

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ВАСИЛИШИН РОМАН ЙОСИФОВИЧ

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України.

Науковий консультант:

член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Вороненко Юрій Васильович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, ректор, завідувач кафедри управління охороною здоров'я

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Степаненко Алла Василівна, Українська військово-медична академія МО України, професор кафедри організації медичного забезпечення збройних сил

доктор медичних наук, професор Сайдакова Наталія Олександрівна, ДУ «Інститут урології НАМН України», завідувач відділу епідеміології та організаційно-методичної роботи

доктор медичних наук, професор Зіменковський Андрій Борисович, завідувач кафедри клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України

Захист відбудеться 24 грудня 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, кафедра управління охороною здоров'я, аудиторія № 46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий 22 листопада 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, к. мед. н., доцент В. І. Бугро

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

допомога медичний управління стандарт

Актуальність проблеми. Охорона здоров'я, принципи її організації та якість надання медичної допомоги є однією з ознак розвитку громадського суспільства та відношення державних управлінських структур до населення країни. Проголошення незалежного статусу України створило передумови до формування нових підходів до державної політики у сфері охорони здоров'я на основних принципах, визначених Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) для країн Європейського регіону, і залежать від макроекономічних показників, показників розвитку медичної галузі і сфери охорони здоров'я, а також від рівня життя населення як споживача послуг, які надає галузь (ВООЗ, 1998; 1999).

У той же час, аналіз ситуації в системі охороні здоров'я України свідчить, що принципи діяльності галузі не відповідають новому економічному устрою держави. Зберігаються, а подекуди і зростають, негативні тенденції у стані здоров'я населення, що проявляється погіршенням демографічних показників та показників якості медичної допомоги (Москаленко В.Ф. та співавт., 2008; Голубчиков М.В., 2008).

Децентралізація управління галуззю, що склалася при розподілі повноважень в системі державного управління та органів місцевого самоврядування, організації роботи та фінансування лікарняних закладів, аналіз їх діяльності, в основному за кількісними показниками, призвели до зниження якості надання медичної допомоги та незадоволеності нею споживачів медичних послуг як і принципами їх надання (Степаненко А.В., 2001; Лехан В.М., Іпатов А.В., 2005).

Наведене свідчить про необхідність розробки нових механізмів організації, інформатизації, управління та фінансування медичної допомоги населенню. Основного значення при цьому набуває проблема ефективного управління лікувально-профілактичним закладом у напрямку підвищення рівня якості медичної допомоги на основі впровадження госпітальних інформаційних систем в охорону здоров'я України (Мінцер О.П., Вороненко Ю.В., 2003; Хвисюк М.І., Парфьонова І.І., 2008).

Якість медичної допомоги безпосередньо пов'язана з вартісними оцінками необхідних медичних ресурсів, що потребує змін у системі економічних принципів управління лікувально-профілактичними закладами, переходу до фінансування стаціонарної медичної допомоги, розрахованому за нормативом на лікування одного хворого (Березницький Я.С. та співавт., 2001). Втілення системи управління якістю лікувально-діагностичного процесу вимагає розробки нових підходів і механізмів при організації медичної допомоги на основі використання медичних стандартів та обрахунку їх вартості (Літвак А. та співавт., 2000; Полубенцева Е.И. та співавт., 2005; Вороненко Ю.В. та співавт., 2006).

Максимально комплексне вирішення проблеми організації медичної допомоги на засадах управління її якістю, Концепції державної політики інформатизації охорони здоров'я України потребує використання спеціально розроблених інформаційних технологій, основним завданням яких постає автоматизація існуючих лікувально-діагностичних процесів в закладах охорони здоров'я, застосування комплексу методологічних прийомів, технічних засобів та алгоритмів управління, призначених для збору, обробки, збереження та передання інформації на вертикальному і горизонтальному рівнях медичних установ галузі (Козлов С.М., Моісєєв Ю.В., 2008).

Відомо, що процес управління якістю медичної допомоги є складною і багаторівневою проблемою. Основними її складовими повинні стати стандартизація лікувально-діагностичного процесу та розрахунок витрат за нормативами для їх забезпечення в межах гарантованого безоплатного для хворого обсягу стаціонарної медичної допомоги. Такий підхід дасть змогу оптимізувати надання якісної медичної допомоги і покращити управління як окремим лікувальним закладом, так і галуззю у цілому (Перетяка О.Л., 2000; Москаленко В.Ф., 2001).

Відсутність комплексного підходу до інформатизації лікувально-профілактичних закладів як об'єктів управління медичною допомогою, медико-соціального обґрунтування розробки та впровадження інформаційної госпітальної системи, необхідність вирішення ряду організаційних, медичних, економічних та статистичних проблем, пов'язаних із інформатизацією організації медичної допомоги, контролем і безперервним покращенням її якості, і обумовили актуальність даного дослідження, визначили його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в рамках планової наукової тематики Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України за темою науково-дослідної роботи «Розробка на засадах інформаційних технологій термінів та обсягів стаціонарного лікування з невідкладної абдомінальної хірургії, інтенсивної терапії та знеболення» (№ державної реєстрації 0199U002123).

Мета дослідження: медико-соціальне обґрунтування, розробка та впровадження інформаційної госпітальної системи як складової управління якістю медичної допомоги.

Завдання дослідження, обумовлені поставленою метою, передбачали:

1. Здійснення системного аналізу процесу управління діагностичною і лікувальною діяльністю на рівні лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) з використанням інформаційних технологій та менеджмента якості в їх діяльності.

2. Проведення системного дослідження управління якістю в умовах сучасної організації, фінансового забезпечення хірургічної стаціонарної допомоги та документообігу в лікувально-профілактичних закладах різного рівня з виявленням недоліків та причин зниження якості надання медичної допомоги.

3. Обґрунтування принципів та підходів до організації стаціонарної медичної допомоги на засадах її стандартизації та розробка технології інформатизації процесу формування протоколів медичної допомоги для надання невідкладної хірургічної допомоги, проведення порівняльного аналізу фактично наданих ресурсів із протоколами медичної послуги.

4. Визначення принципів формування класифікаторів і довідників медичних процедур та хірургічних операцій для організації діагностично-лікувального процесу.

5. Обґрунтування структури та складових інформаційної госпітальної системи на засадах медико-економічного планування роботи ЛПЗ та обліку фактично наданих медичних ресурсів, удосконалення облікової медичної документації і технології її обробки з формуванням статистичної інформації по карті стаціонарного хворого, придатної для визначення якості надання медичної допомоги.

6. Розробка на засадах інформаційних технологій структури витрат для надання медичної допомоги та технології її розрахунку на медичні процедури в ЛПЗ, їх співставлення і проведення порівняльного аналізу з фактично наданими ресурсами.

7. Удосконалення системи управління якістю діагностично-лікувального процесу в ЛПЗ на основі використання та обробки облікової медичної документації стаціонарного хворого в умовах застосування інформаційних технологій.

8. Обґрунтування створення інформаційної госпітальної системи як інструмента управління якістю медичної допомоги, а також технології медико-економічного планування роботи ЛПЗ.

9. Визначення ефективності запропонованої інформаційної госпітальної системи та технологій забезпечення надання якості медичної допомоги і управління нею.

Об'єкт дослідження - управління якістю медичної допомоги на рівні лікувально-профілактичного закладу.

Предмет дослідження - організація стаціонарної медичної допомоги на прикладі невідкладних хірургічних захворювань, комплексна система медико-економічного планування роботи лікувально-профілактичного закладу, оцінка якості надання медичної допомоги, використання інформаційних технологій.

Методи дослідження - системний підхід, історико-інформаційний, статистичний, експериментальний, концептуальне та математичне моделювання, аналітико-синтетичний, експертних оцінок.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в Україні:

проведене медико-соціальне обґрунтування та розробка інформаційної госпітальної системи автоматизованої експертизи якості надання медичної допомоги на засадах створених її протоколів та обліку фактично наданих медичних ресурсів;

розроблено комплексну технологію управління якістю діагностичного та лікувального процесів в умовах стаціонарів різного рівня на прикладі невідкладної допомоги хірургічним хворим;

запропонована автоматизована технологія ціноутворення в клінічній медицині, яка дозволяє розраховувати витрати на окремі медичні процедури та планові витрати для забезпечення надання необхідної медичної допомоги, а також проводити експертну оцінку якості її надання;

обґрунтований та розроблений якісно новий організаційно-економічний механізм управління якістю стаціонарної медичної допомоги на основі комплексних технологічних підходів формування моделей клінічних випадків з переліком діагностичних процедур та хірургічних операцій по їх забезпеченню, на базі яких проводиться розподіл медичних ресурсів та створюються протоколи медичної допомоги;

обґрунтовані розподіл та обсяг ресурсів для надання медичної допомоги, з його узгодженням з нозологічною одиницею захворювання, зі ступенем тяжкості, характером перебігу та видом можливого ускладнення;

визначені принципи формування класифікаторів і довідників медичних процедур та хірургічних операцій, які забезпечують формування макетів клінічних випадків на окремі захворювання;

розроблені технології медико-економічного планування діяльності лікувально-профілактичного закладу з обліком фактично наданих медичних та фінансових ресурсів.

Теоретичне значення полягає у суттєвому доповненні теорії соціальної медицини в частині управління якістю медичної допомоги на основі інформаційної госпітальної системи.

Практична значимість отриманих результатів полягає в тому, що вони стали підставою для:

розробки технології формування клініко-статистичних класифікацій хвороб відповідно до МКХ-10 (2001);

розробки і апробації технології інформатизації процесу формування протоколів медичної допомоги з невідкладної хірургії у міській клінічній лікарні № 6 м. Дніпропетровська (2001-2010);

розробки інструкцій та рекомендацій щодо заповнення форм облікової документації (Дніпропетровськ, 2002);

розробки клінічних рекомендацій для лікарів з питань організації та надання медичної допомоги хворим з гострими хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини (2004);

розробки «Тимчасового галузевого класифікатору медичних процедур (послуг) та хірургічних операцій», затвердженого наказом МОЗ України від 14.02. 2007 р. № 67;

розробки, апробації та видання методичних документів щодо застосування на засадах інформаційних технологій комплексу модулів, призначених для розрахунку витрат за процедурами, до яких належать модулі «Формування та корегування накладних витрат», «Формування та корегування заробітної платні», «Формування та корегування витрат на медичну процедуру», «Формування та корегування витрат на протокол медичної допомоги» (2004-2007);

видання відомчої інструкції МОЗ України «Стандарти організації та професійно орієнтовані протоколи надання невідкладної допомоги хворим з хірургічною патологією органів живота та грудної клітки» (2008).

Власне дослідження здійснювалось на базах лікувально-профілактичних закладів м. Дніпропетровська, а розроблені протоколи медичної допомоги, класифікатори і довідники (відомчі інструкції) впроваджені і використовуються в Україні (Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Харківська, Київська та інші області), що підтверджено відповідними актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обраний напрямок дослідження, проведений інформаційно-патентний пошук, проаналізований рівень наукових досліджень за проблемою, визначена мета дослідження та розроблена його програма.

Виконана розробка основних технологічних процесів, які забезпечили комплексний підхід до вирішення поставленої проблеми.

Обґрунтування та розробка комплексної технології медико-економічного планування роботи лікувального закладу, її інформатизація та визначення фактичних витрат на конкретного хворого, проведені сумісно з програмістами Л.М. Ксікевич і А.В. Літвиновим. Автором самостійно опрацьовані та систематизовані отримані матеріали, проведений аналіз, узагальнення та інтерпретація результатів дослідження, сформульовані його висновки, запропоновані практичні рекомендації, що знайшло своє відображення в опублікованих працях за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації доповідалися на «Першому національному конгресі з біоетики» (Київ, 2001), на науково-практичних конференціях «Інформаційні технології в охороні здоров'я та практичній медицині» (Київ, 2001) та «Охрана и укрепление здоровья населения. Международный и отечественный опыт» (Москва, 2001), на ХХ з'їзді хірургів України (Тернопіль, 2002), на І Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми стандартизації у невідкладній абдомінальній хірургії» (Львів, 2004), на науково-практичній конференції «Актуальні питання діагностики та лікування гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини» (Донецьк-Маріуполь, 2007), на засіданнях робочої групи щодо реалізації програми «Підтримка розвитку системи медичних стандартів в Україні» в рамках проекту TAСIS в Україні (Київ, 2006, 2007), на семінарі «Ефективне функціонування системи управління якістю медичної допомоги» (Одеса, 2008), а також на сумісному засіданні науково-педагогічних працівників кафедр хірургії № 1; загальної хірургії, оперативної хірургії та топографічної анатомії; організації та управління охорони здоров'я; онкології і медичної радіології; госпітальної терапії № 2; факультетської терапії та ендокринології; фармакології, клінічної фармакології та фармакоекономіки, проблемної лабораторії «Нові інформаційні технології в медицині» Дніпропетровської державної медичної академії (протокол № 4 від 15 грудня 2009 р).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 36 наукових праць, з них 27 у провідних фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (17 - одноосібно), 11 тез наукових з'їздів, конференцій, а також інструкції, клінічні рекомендації, тимчасовий галузевий класифікатор медичних процедур (послуг) та хірургічних операцій. Одержано 2 свідоцтва про інтелектуальну власність на проведені розробки.

Структура та об'єм роботи. Повний обсяг дисертації складає 309 сторінок друкованого тексту, з них на 58 сторінках наведено таблиці і рисунки-схеми, які повністю займають їх площу, список використаних джерел, а також додатки. Вона містить 22 таблиці і 33 рисунка, складається зі вступу, огляду літератури та 8 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів, що були отримані в процесі дослідження, висновків і практичних рекомендацій. Список джерел літератури, що використовувались, містить 309 посилань, у тому числі 266 джерел викладено кирилицею, а 43 - латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Програма, матеріали, обсяги і методи дисертаційного дослідження. Досягнення мети дослідження потребувало розробки спеціальної програми (рис. 1), складеної з використанням системного підходу, яка передбачає її виконання в шість етапів.

Перший етап присвячувався аналізу світового та вітчизняного досвіду з інформатизації стаціонарної медичної допомоги як основної складової для подальшої експертизи її якості (309 наукових джерел).

Метою другого етапу стала оцінка існуючої системи організації стаціонарної медичної допомоги та процеси визначення її якості на прикладі невідкладної хірургічної допомоги шляхом використання трьох напрямків досягнення мети. На першому з них проаналізовані існуючі нормативні документи, які регламентують роботу стаціонара лікувального закладу та хірургічного відділення з точки зору надання медичної допомоги та її фінансового забезпечення.

Другий відводився аналізу офіційної статистичної звітності МОЗ України за 1999-2007 рр. (360 од.), Дніпропетровського обласного та міського інформаційно-аналітичного відділів (147 од.), лікарень швидкої медичної допомоги та міської лікарні м. Дніпропетровська № 6 (53 од.). Проаналізовані дані ф. 20 «Звіт про надання стаціонарної медичної допомоги» в розрізі таблиці 3600 «Невідкладна хірургічна допомога» (1500 форм). Характеристика надання невідкладної хірургічної допомоги хворим проводилась шляхом експертизи 271 карти стаціонарного хворого з гострим апендицитом, гострим холециститом та перфоративною виразкою дванадцятипалої кишки.

Третім напрямком був аналіз існуючої облікової медичної документації (ф. № 003/о «Карта стаціонарного хворого» - 271 карта, ф. № 066/о «Карта хворого, який вибув із стаціонару» - 298 карт) з точки зору можливості їх застосування при роботі в умовах управління якістю лікувального процесу.

Отримані на другому етапі дані дозволили визначити напрямок по розробці комплексної системи управління якістю, який вирішувався на наступних етапах.

Результати аналізу сучасного стану процесів стандартизації та інформатизації стаціонарної медичної допомоги, а також існуючої системи управління якістю, дозволили сформувати мету і завдання третього та четвертого етапів дослідження.

Зокрема, третій етап передбачає обґрунтування та розробку комплексу заходів стосовно стандартизації стаціонарної хірургічної допомоги в сучасних умовах розвитку галузі, а запропоновані технологічні особливості формування класифікаторів і довідників з використанням визначених принципів й інформаційних технологій дозволили уніфікувати принципи створення протоколів медичної допомоги.

Четвертий етап мав на меті розробку автоматизованої технології розрахунку витрат на медичні процедури, протоколи медичної допомоги, а також визначення технологічних особливостей розрахунків накладних витрат та коефіцієнтів їх перерозподілу, обліку фактично наданих ресурсів для проведення експертних завдань.

Розроблену підсистему реалізовано на базі Mіcrosoft Vіsual FoxPro. Як редактор для друку форм звітності використовувався Mіcrosoft Excel, що обумовлено широкими можливостями редактора стосовно написання макросів користувача, побудову різних діаграм тощо.

Одним із недоліків існуючої системи ціноутворення в клінічній медицині є відсутність сучасного інформаційного забезпечення, яке би дало змогу супроводжувати розрахунки та мати зв'язок з іншими модулями як клінічного, так і фінансового напрямків. Виходячи з цього, одним із завдань, яке було сформульовано, стало інформаційне забезпечення процесів ціноутворення в клінічній медицині з точки зору планування медичної допомоги та обліку фактично наданих ресурсів.

П'ятий, узагальнюючий етап дослідження присвячувався обґрунтуванню та розробці інформаційної госпітальної системи для комплексного управління якістю медичної допомоги на рівні лікувально-профілактичної установи.

Завершальний, шостий етап супроводжувався впровадженням та оцінкою медичної, соціальної та економічної ефективності розробленої інформаційної госпітальної системи та основних її складових - галузевого довідника медичних процедур та клініко-статистичної класифікації хвороб на базі МКХ-10, клінічних протоколів з невідкладних хірургічних захворювань, інформаційних технологій розрахунку витрат на медичні процедури в ЛПЗ, технології обробки облікової медичної документації стаціонарного хворого.

Завершення дослідження співпало з виданням розроблених нами «Тимчасового галузевого класифікатору медичних процедур (послуг) та хірургічних операцій», затвердженого наказом МОЗ України від 14.02. 2007 р. № 67, відомчої інструкції МОЗ України «Стандарти організації та професійно орієнтовані протоколи надання невідкладної допомоги хворим з хірургічною патологією органів живота та грудної клітки» (2008), а також інших нормативних документів стосовно стандартизації, управління якістю, що розширило можливості втілення запропонованих класифікаторів, довідників та розроблених технологій.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз існуючої системи управління якістю стаціонарної медичної допомоги на основі 271 карти стаціонарного хворого (з них 93 з діагнозом гострий апендицит, 91 - гострий холецистит і 87 - перфоративна виразка шлунка або дванадцятипалої кишки) дозволив встановити, що за основний критерій якості приймались лише кількість і відсоток померлих після оперативного втручання без врахування структури та процесу надання медичної допомоги, необхідних для комплексної оцінки її якості.

При існуючій організації роботи будь-якого хірургічного відділення оцінка його діяльності зводиться, в основному, до показників роботи ліжка, що не має нічого спільного з якістю діяльності як усього лікувально-профілактичного закладу, так і окремих його підрозділів. Управління якістю діагностичного і лікувального процесів ускладнює й існуюча облікова медична документація, яка не дозволяє терміново отримувати найбільш важливу інформацію про складові клінічного діагнозу, дані про проведені операції, наявність ускладнень лікування, тобто проведення співставлення характеру захворювання з урахуванням клінічних особливостей стану хворого із медичними ресурсами, які при цьому використовувались.

Встановлене засвідчило про відсутність в ЛПЗ не тільки можливостей для проведення комплексної оцінки якості медичної допомоги, а й передумов для управління якістю лікувально-діагностичним процесом, що потребувало розробки нових технологій організації їх діяльності, в т.ч. інформації та управління лікувально-діагностичним процесом.

Вирішення проблеми потребувало використання інформаційних технологій, які дозволили розробити нові підходи до формування класифікаторів і довідників медичних процедур та хірургічних операцій як основи для уніфікації стандартизації медичної допомоги.

Виходячи з потреб клініцистів, за основну структурну та облікову одиницю, з якою пов'язано весь процес діагностики та лікування, приймався розгорнутий клінічний діагноз. Згідно міжнародної статистичної класифікації хвороб саме він разом із кодуванням враховує характер патологічного процесу, містить необхідні клінічні розширення, які і визначають повноцінну і адекватну лікувальну тактику, обсяг медичних ресурсів та послідовність їх застосування, визначають прогноз, тривалість лікування та кінцевий результат захворювання у цілому.

Такий підхід потребував розробки нової технології створення класифікатора, який би дозволяв формувати клініко-статистичну класифікацію захворювання з макетом клінічного діагнозу і на цій підставі визначити різні варіанти моделей клінічних випадків, формувати її базу для розробки протоколів лікування, забезпечити стандартизацію формування клінічного діагнозу.

Як зразки прикладів наводимо розроблені макети клінічних випадків при виразковій хворобі, ускладненій кровотечею.

К26 Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки (ДПК)

Макет клінічного випадку № 1. К26 (O1 I 1 Т3 ) Виразкова хвороба ДПК, ускладнена гострою кровотечею (активною струмінною), крововтрата тяжкого ступеня.

Макет клінічного випадку № 2. К26 (O1 I 2 Т2 або Т3) Виразкова хвороба ДПК, ускладнена гострою кровотечею (тромбована судина із загрозою кровотечі), крововтрата середнього або тяжкого ступеня.

Макет клінічного випадку № 3. К26 (O1 I 3 або I 4 Т1 або Т2) Виразкова хвороба ДПК, ускладнена гострою кровотечею (фіксований згорток крові або дрібні тромбовані судини), крововтрата легкого або середнього ступеня.

Макет клінічного випадку № 4. К26 (O1 I 5 Т1 або Т2) Виразкова хвороба ДПК, ускладнена гострою кровотечею (дефект під фібрином), крововтрата легкого або середнього ступеня.

Аналіз наведених макетів клінічних випадків свідчить про їх спроможність виявити найбільш суттєві стани пацієнтів за ступенем виразності крововтрати та активності кровотечі. При формуванні клінічних протоколів вони дозволяють визначити особливості організаційних підходів до надання медичної допомоги, а також послідовність та обсяг необхідних лікувально-діагностичних ресурсів.

Створення клінічних протоколів здійснювалось на основі уніфікованої методики визначення медичних стандартів, клінічних та локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) на засадах доказової медицини, що потребувало також обґрунтування і розробки технології інформатизації процесу їх формування.

Використання протоколів діагностики та лікування на рівні ЛПЗ стало важливою складовою стандартизації надання медичної допомоги в залежності від стану хворого, оскільки саме на підставі обґрунтованих і розроблених клінічних критеріїв формуються її тактичні принципи, за якими визначаються також необхідні обсяги медичних ресурсів - процедур, хірургічних операцій та медикаментів.

Тобто, розроблені за засадах інформаційних технологій клініко-статистичні класифікатори хвороб, які за термінологією ВООЗ є «сімейством класифікацій», стали основою при формуванні переліку станів у вигляді моделей клінічного випадку і за допомогою інформаційного продукту забезпечують вирішення вузлових проблем стандартизації медичної допомоги, а також встановлюють взаємозв'язок між клініцистами, працівниками інформаційно-аналітичних відділень і центрів та управліннями охорони здоров'я.

Забезпечення роботи інформаційних систем з використанням сучасних технологій потребувало попередньої розробки спеціальних класифікаторів і довідників медичних процедур, хірургічних операцій, медикаментів, реактивів та засобів медичного призначення, які виконують подвійну роль: використовуються при формуванні протоколів і забезпечують можливість обліку фактично наданих ресурсів. Наведене дає змогу формувати протоколи медичної допомоги, як основи медико-економічного планування роботи лікувально-профілактичного закладу та проведення обліку наданих медичних ресурсів конкретному пацієнту.

Необхідність розробки «Довідника медичних процедур та хірургічних операцій» обумовлювалась також потребою у вирішенні проблеми структурного формування нормативних документів системи стандартизації в охороні здоров'я, забезпечення уніфікованої номенклатури медичних процедур (послуг), хірургічних операцій та їх статистичного обліку, актуалізацію методик розрахунків тарифів за медичні послуги в перспективі в умовах страхової медицини та опрацювання методології і критеріїв оцінки якості лікувально-діагностичного процесу.

Запропонований «Довідник» побудований за ієрархічною системою переліку кодів простих і складних (комплексних) медичних процедур (послуг) та хірургічних операцій, які виконуються у лікувально-профілактичних закладах України. Він передбачає визначення: типу послуги, яка відображає напрямок призначення групи процедур (загальноклінічні, діагностичні інструментальні та лабораторні, хірургічні, анестезіологічні, профілактичні); виду процедури (послуги) та способу їх виконання або загальний напрямок дослідження; класу процедури (послуги), тобто фаху, за яким використовується той чи інший діагностичний метод дослідження; підкласу процедури (послуги), що може бути не обов'язковим рівнем і свідчить лише про характер патологічного процесу, при якому виконується процедура (послуга), характер хірургічного впливу або дослідження; наявність цифрового коду самої процедури (послуги).

«Довідник» сформований за допомогою інформаційних технологій - це відкрита система, елементи якої можуть корегуватися і доповнюватися, що особливо важливо в сучасних умовах інтенсивного розвитку нових медичних технологій, методів діагностики та лікування.

Згідно потреб «Основних положень єдиної системи щодо розподілу та кодування техніко-економічної та соціальної інформації і нумерації систем документації України» система кодування розроблялась із врахуванням того, що внесення окремих процедур при їх корегуванні або доповненні не потребує зміни кодів існуючих медичних процедур (послуг).

Запропонований «Довідник» передбачає п'ятирівневу ієрархічну класифікацію і дозволяє на кожному рівні проводити розподіл процедур за значимими класифікаційними ознаками. При цьому, перший код цифровий, наступні три рівні мають літерний код, який автоматично присвоюється при формуванні класифікаційного дерева, а найнижчий ступінь, що характеризує процедуру, має двозначний цифровий код. Таким чином, в залежності від набору літерів та цифр, кожна процедура відповідає певному типу, виду, класу та підкласу «Довідника».

Особливість «Довідника» полягає в тому, що він дозволяє створювати стандартизовані нормативні документи з методології використання медичних процедур (послуг), що потрібно для розробки комплексних систем управління їх якістю. При цьому для кожної медичної процедури (послуги) визначається стандарт технології та наводиться методика її виконання, необхідні пристрої, апарати та інструменти, витратні матеріали, медикаменти та реактиви, що дозволяє використовувати «Довідник» для розробки табелів оснащення робочих місць, кабінетів фахівців, відділень та медичних закладів.

Таким чином, структурною одиницею кожного протоколу (стандарту) медичної допомоги стає деталізована медична процедура (послуга). «Довідник» надає також можливість проведення розрахунків витрат та формування нормативних тарифів на виконання медичних процедур (послуг) для обґрунтування прямих та непрямих витрат на процедуру, при проведенні їх корегування та корегування протоколів (стандартів) медичної допомоги.

Виконання завдань, передбачених «Довідником», потребує спеціальної автоматизованої системи, яка дозволяє, зокрема, формувати планові витрати на медичну процедуру. Як видно з рис. 3, при розрахунку планових витрат на медичну процедуру враховувались прямі витрати на медикаменти, реактиви, обладнання та інструменти, що мають одноразове використання, а також заробітна платня медичних працівників, які безпосередньо виконують процедуру.

До непрямих витрат відносились ті, які пов'язані з виробництвом декількох процедур або видів послуг (на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі, загальногосподарчі), які неможливо точно віднести на кошторисну одиницю медичної допомоги. Вони розподілялись між кошторисними одиницями продукції та послуг за допомогою спеціальних методів.

Формування накладних витрат ЛПЗ та коефіцієнтів перерозподілу їх сум дозволяє отримати накладні витрати основних підрозділів у вигляді вартості одного відвідування параклінічного підрозділу та вартості готельних послуг за добу перебування у стаціонарному відділенні.

Структурна схема формування планових витрат на медичну процедуру (модель клінічного випадку) наведена на рис. 4.

Запропонована за результатами дослідження інформаційна технологія для обрахунку планових витрат на модель клінічного випадку базується на протоколі медичної допомоги у відповідності до уніфікованої методики з розробки медико-технологічних документів. Формування класифікатора медикаментів на засадах інформаційної технології сприяє реалізації завдання по забезпеченню вибору препаратів для формування протоколів медичної допомоги з метою супроводження роботи складу медикаментів як усього лікувально-профілактичного закладу, так і будь-якого його лікувального підрозділу (відділення). Наявність структурованого класифікатора медикаментів, розподілених на групи, дозволяє систематизувати облік, виписку та списання медикаментів, стандартизувати їх бухгалтерський облік.

За основу класифікаційного розподілу медикаментів приймалась міжнародна класифікація АТС, в якій кожна група препаратів за діючою речовиною відповідає індивідуальному міжнародному літерно-цифровому коду. Крім того, кожному препарату, який має свою торгівельну назву, додатково до коду АТС додавався за допомогою розробленої інформаційної системи п'ятизначний цифровий код. Він визначає форму випуску препарату (пігулки, ампули, драже, флакони), кількість його одиниць у торгівельній упаковці, дозування, обсяг, назву фірми-виробника.

Таким чином, завдяки розробленому розподілу медикаментів забезпечується формування технології автоматизованого обліку, виписки та списання медикаментів, яка оптимізує процеси формування протоколів медичної допомоги і дозволяє аналізувати потребу у медикаментах лікувально-профілактичного закладу та його окремих підрозділів. Слід підкреслити, що розрахунок та перерозподіл накладних витрат на медичну процедуру, клінічний випадок та утримання ЛПЗ проводився у відповідності з нормативними актами і може бути використаний медичним закладом будь-якого рівня, а запропоновані спеціально розроблені інформаційні технології забезпечують їм якість та точність.

Результати, отримані на попередніх етапах дослідження, стали підґрунтям для обґрунтування інформаційної госпітальної системи (ІГС), побудованої за блочно-модульним принципом, яка технологічно та послідовно забезпечує медико-економічне планування роботи ЛПЗ та автоматизовану експертизу якості надання медичної допомоги.

Наведена на рис. 5 структурно-функціональна модель інформаційної госпітальної системи відображає її структурні взаємозв'язки, які визначають процес і послідовність щодо обліку фактично наданих медичних ресурсів, визначення планових витрат на виконання клінічного протоколу і фактичних витрат.

З рис. 5 видно, що експертиза та аналіз якості надання медичної допомоги виступають як складові інформаційної госпітальної системи.

Основним ідентифікуючим елементом характеристики стану хворого і переліку та обсягів діагностичних і лікувальних ресурсів є клінічний діагноз, що у подальшому забезпечує проведення автоматизованої експертизи карт стаціонарного хворого на предмет якості медичної допомоги шляхом порівняння реального набору та обсягу діагностичних і лікувальних процедур з протоколом лікування певного клінічного випадку.

Встановлення якості медичної допомоги потребувало також і удосконалення форми основного облікового документа - карт стаціонарного хворого - з метою її електронного формування та обробки даних. Процес заповнення карти починається у приймальному відділенні, де створюється база даних на госпіталізованих хворих та дублюється документ на паперовому носії, звідки вона передається до комп'ютерної системи інформаційно-аналітичного відділення ЛПЗ, де з нею проводиться подальша робота. Така технологія дає можливість цілодобово відслідковувати маршрут хворих в межах закладу та проводити виписку хворих із стаціонару, вона забезпечує оперативне отримання цифрових даних про кількісний склад пацієнтів у лікувальному закладі в цілому по відділенням та профілю ліжок.

Аналіз якості надання медичної допомоги передбачає також обов'язкову фіксацію результатів проведеного лікування. Такий підхід забезпечується децентралізованим кодуванням медичних процедур та хірургічних операцій, контролем використання медикаментів згідно «Карти стаціонарного хворого» з наступним внесенням отриманих даних в спеціальні електронні бази для формування основного облікового документу - «Карти вибулого із стаціонару». Саме вона стає основою для формування різних аналітичних форм, а застосування при цьому інформаційних технологій дозволяє формалізувати велику кількість не цифрових даних.

Наявність повного обліку фактичних медичних ресурсів та необхідних індикаторів дає змогу уніфікувати процес управління якістю медичної допомоги, перш за все, для конкретного пацієнта, і на цій основі забезпечити необхідний рівень допомоги в ЛПЗ, регіоні та галузі.

Нами обґрунтована технологія визначення якості лікувально-діагностичної допомоги, в основу якої покладене оцінювання за результатами порівняння отриманих наслідків з плановими індикаторами протоколів медичної допомоги. Структурна схема аналізу якості надання медичної допомоги наведена на рис. 6.

Враховуючи, що важливою складовою управління якістю медичної допомоги є стандартизація, було передбачене структурування запропонованих за результатами дослідження протоколів медичної допомоги на рівні ЛПЗ за окремими етапами діагностичного та лікувального процесу. Зокрема, при стаціонарному лікуванні хірургічної патології виділено передопераційний, операційний етапи, етап інтенсивної терапії та ранній реабілітаційний - до виписки хворого зі стаціонару. Необхідність такого розподілу має суттєву практичну значимість, оскільки кожен з них, в залежності від стану хворого, відповідає певному переліку медичних ресурсів, за якими формують етапні витрати та потреби на лікування у цілому, а також індикатори якості, які свідчать про їх досягнення або недоліки, що становить основу для прийняття відповідних управлінських рішень.

Дослідженнями доведено, що при дотриманні лікарями-хірургами протоколів медичної допомоги у випадках простої та флегмонозної форми гострого апендициту витрати на медикаментозне забезпечення майже не відрізнялися. В той час як при ускладнених і деструктивних формах вони були вищими у чотири рази, що пов'язувалось з необхідністю застосування антибіотиків та більш тривалою інфузійною терапією.

Визначення ефективності запропонованих технологій полягало у співставленні фактичних витрат на хірургічне лікування різних форм та стадій найбільш поширених захворювань, які потребують невідкладної допомоги з урахуванням окремих етапів її надання з реально можливими у разі дотримання процедур, передбачених клінічними протоколами. Дослідження базувалось на даних ретроспективного вивчення історій хвороб 271 хворого, у тому числі з гострим апендицитом - 91, з перфоративною виразкою - 93, з гострим холециститом - 87 пацієнтів.

За клінічним діагнозом хворі поділялись на групи за ступенем тяжкості патологічного процесу. Зокрема, при гострому апендициті виділялись пацієнти з простою (7), флегмонозною (52) та гангренозною (32) формами; при гострому холециститі з катаральною (13), флегмонозною (42) і гангренозною (32) стадіями запалення; при перфоративній виразці в залежності від часового періоду між виникненням перфорації та проведенням оперативного втручання - на таких, хто перебував у стадії шоку (перші шість годин - 49 осіб), у стадії уявного благополуччя (6-12 годин - 20 осіб), мав перитоніт понад 12 годин (24 особи). Розрахункові дані стосовно фактичних витрат на основних етапах хірургічної допомоги і витрат лікування досліджуваних хворих в цілому представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Фактичні витрати на лікування хворих з гострими хірургічними захворюваннями (грн, М±m)

Етапи стаціонар-ного лікування	Характер патологічних станів
	Гострий апендицит	Перфоративна виразка	Гострий холецистит
	Простий n=7	Флегмон n=52	Гангрен n=32	Стадія шоку n=49	Стадія уявного доброб. n=20	Стадія перитоніту n=24	Катар. n=13	Флегмон n=42	Гангр. n=32
Передопера-ційний період	20,0 ± 4,1	17,6 ± 3,1	45,9* ± 5,2	42,6* ± 5,1	43,4 ± 5,4	58,2* ± 5,1	145,1* ± 4,6	156,4* ± 4,5	209,7* ± 4,7
Операційній період	248,4*± 8,4	243,4 ± 7,9	241,9* ± 7,6	237,0*± 7,6	252,5* ± 6,0	249,6*± 6,1	201,8* ± 3,1	203,9* ± 4,9	220,5* ± 4,7
Період інтенсивної терапії	6,0 ± 0,7	6,4* ± 1,3	12,8* ± 1,8	215,3*± 2,2	184,6*± 3,7	335,7*± 4,6	40,5* ± 3,8	78,7* ± 4,2	124,9* ± 3,9
Ранній реа-білітаційний період	64,9* ± 5,0	74,8* ± 3,8	152,1* ± 3,9	196,0*± 2,5	147,5*± 3,3	198,5*± 2,3	109,4* ± 4,2	152,6* ± 4,5	110,0* ± 3,7
Всього	339,3* ± 10,8	336,4* ± 10,9	458,7* ± 15,2	490,9* ± 14,4	628,0* ± 15,3	842,0* ± 20,7	506,8* ± 7,8	591,6* ± 14,9	665,2* ± 14,1

Примітка. * - достовірна різниця між величинами порівнюваних груп (р<0,05).

Аналіз даних свідчить, що витрати на хірургічне лікування хворих на гострий апендицит перебували у межах 339,3±10,8…458,7±15,2 грн; при перфоративній виразці - 490,9±14,4…842,0±20,7 грн, а при гострому холециститі - 506,8±7,8…665,2±14,1 грн.

Різниця між наведеними сумами становила відповідно 33,5, 21,9 та 33,9%. При цьому основні витрати (78,9% при катаральній та флегмонозній формах і 63,7% - при гангренозній формі) припадали на передопераційний та операційний періоди і тільки 21,1 і 32,3% - на лікування після операції.

Встановлена структура витрат засвідчила, що лікування після оперативного втручання з приводу гострого та флегмонозного апендициту обмежується в основному наглядом, та останній може здійснюватися в амбулаторних умовах, що дозволяє виписувати їх із стаціонару на дві доби раніше.

Передопераційні та операційні витрати на пацієнтів з перфоративною виразкою у стадії шоку становили 40,5%, а післяопераційні - 59,5%, з яких 31,0% припадали на період інтенсивної терапії та 28,5% - на ранній реабілітаційний; у стадії перитоніту - відповідно 36,5, 63,5, 38,9 і 24,6%.

Дещо іншим виявилось співвідношення витрат у хворих, оперованих з приводу гострого холециститу: при катаральному і флегмонозному запаленні жовчного міхура передопераційні та операційні витрати становили 77,7%, а післяопераційні - 22,3%, з яких на інтенсивну терапію припадає 9,1%, а раннє реабілітаційне лікування - 13,2%, при гангренозній формі відповідно 64,6, 35,4, 18,9 і 16,5%.

Наведені дані свідчать, що основні витрати на лікування вказаної категорії пацієнтів припадали на день виконання операції і становили в середньому 200,00-250,00 грн, а їх частка у структурі загальних витрат була в межах 30-75%. В той же час передопераційні витрати, які залежать від тривалості цього періоду та обсягу наданих ресурсів, становили 5-32%.

Питома вага витрат на ранній реабілітаційний період становила 15-20%, що свідчить про можливість більш ранньої, ніж прийнято, виписки хворого із стаціонару під нагляд хірурга поліклініки.

Отримані дані об'єктивно стверджують, що фінансування лікувального процесу повинно проводитися не на ліжко, а на пролікованого хворого в залежності від його стану з урахуванням етапів надання медичної допомоги.

Наявність в ЛПЗ протоколів медичної допомоги з розрахованими за ними нормативними витратами дозволяє оптимізувати лікувально-діагностичний процес, зменшити загальні витрати на лікування хворих в умовах стаціонару і, при цьому, налагодити систему управління якістю в діяльності закладу, про що свідчать дані табл. 2.

Таблиця 2

Витрати на лікування хворих з гострими хірургічними захворюваннями за протоколами медичної допомоги (грн, М±m)

Етапи стаціонар-ного лікування	Характер патологічних станів
	Гострий апендицит	Перфоративна виразка	Гострий холецистит
	Простий n=7	Флегмон. n=52	Гангрен n=32	Стадія шоку n=49	Стадія уявного доброб. n=20	Стадія перитоніту n=24	Катар. n=13	Флегмон n=42	Гангр. n=32
Перед- операційний період	14,7 ± 2,7	13,2 ± 2,5	24,6* ± 4,5	30,5* ± 4,6	33,8 ± 4,5	43,9* ± 4,2	108,6*± 5,4	117,9*± 4,1	151,7*± 4,9
Операційний період	211,2* ± 7,7	223,6 ± 7,2	205,5*± 6,6	203,2*± 5,9	214,7*± 5,8	212,7* ± 5,8	167,5*± 4,3	173,4*± 4,3	187,3*± 4,1
Період інтенсивної терапії	4,9 ± 1,2	0,44* ± 0,2	10,5* ± 1,9	102,6*± 3,6	138,4*± 3,8	251,5* ± 5,9	32,8 ± 4,1	61,4* ± 2,1	94,2* ± 3,7
Ранній реабілітацій-ний період	17,5* ± 2,7	18,2* ± 2,5	33,7* ± 3,9	107,4*± 3,6	117,6*± 3,7	168,5* ± 4,7	89,4* ± 2,7	126,1*± 4,1	88,6* ± 2,7
Всього	248,3* ± 9,2	225,4* ± 9,1	274,3*± 8,6	443,7*± 11,8	504,5*± 13,3	676,6* ± 17,4	398,3*± 9,9	478,8*± 11,6	521,2*± 12,4

Примітка: * достовірна різниця між величинами порівнюваних груп (р<0,05).

Порівняльний аналіз даних табл. 1, 2 свідчить, що при дотриманні протоколів наявне реальне зниження витрат на лікування, зокрема при гострому апендициті - на 26,8-40,0% в залежності від клінічного перебігу, при перфоративній виразці - на 19,6-35,7%, гострому холециститі - на 19,0-21,6%, що стало результатом оптимізації допомоги на кожному із етапів. В цілому ж досягнуте скорочення витрат передопераційного періоду на 24,0-46,0%, операційного - на 8,0-15,0%, інтенсивної терапії - на 18,0-52,0%. Однак, найбільшим резервом виявився ранній післяопераційний період, за рахунок скорочення тривалості якого зниження витрат становило від 15,0 до 7,8%.

Економічна ефективність від впровадження протоколів медичної допомоги в діяльності хірургічної клініки представлена в табл. 3, з якої видно, що ефективність передопераційних витрат становила 200,0±4,2 (Р<0,05), операційних - 299,9±6,4 (Р<0,05), а післяопераційних - 741,2±15,1 грн (Р<0,05). В цілому, запровадження протоколів медичної допомоги у практичну діяльність клініки стаціонарної хірургічної допомоги при лікуванні 271 пацієнта забезпечило економічну ефективність у сумі 1241,1±26,3 грн (Р<0,05).

Таблиця 3

Показники економічної ефективності в результаті запровадження протоколів медичної допомоги (інформаційної госпітальної системи)

у практичну діяльність хірургічних відділень стаціонарів ЛПЗ (грн, М±m)

Види витрат	Витрати на лікування усіх 271 хворих	Р	Економія (грн)
	Фактичні витрати	За протоколами медичної допомоги
Передопераційні	738,9±15,4	538,9±11,4	<0,05	200,0±4,2
Операційні	2099,6±43,7	1799,1±39,9	<0,05	299,9±6,4
Післяопераційні	2204,9±52,5	1463,7±32,0	<0,05	741,2±15,1
Всього	5043,4±105,1	3801,7±79,8	<0,05	1241,1±26,3

Медико-соціальна ефективність застосування на практиці клінічних протоколів вивчалась на підставі аналізу 101 карти стаціонарного хворого, при хірургічній допомозі яким керувались вказаними нормативними документами. Це були пацієнти з подібною патологією і за основними параметрами статистично не відрізнялись від основної групи. Представлений в табл. 4 аналіз отриманих даних переконливо демонструє медико-соціальну ефективність у разі дотримання протоколів під час надання невідкладної хірургічної допомоги.

Таблиця 4

Критерії медико-соціальної ефективності впровадження протоколів медичної допомоги при хірургічному лікуванні хворих з гострим апендицитом, перфоративною виразкою і гострим холециститом

№ з/п	Медико-соціальна ефективність
1	Більшість пацієнтів (96,6±0,7%) завершили лікування з одужанням та «покращенням» стану при питомій вазі малоефективних результатів не більше 3,4±0,3%
2	Рецидивів захворювань не виявлено
3	Низький відсоток ускладнень-5,8±2,7% проти 11,3± 2,3% (р<0,05) та нагноєння післяопераційних ран - 3,5±1,0% проти 5,8±1,3% (р?0,05)
4	Зниження больового синдрому в післяопераційній рані та відсутність необхідності призначення наркотичних знеболюючих наркотичних засобів (промедол)
5	Рівень задоволеності пацієнтами отриманою медичною лікувальною допомогою становив 98,1%
6	Скорочення тривалості лікування на 35,0%
7	Скорочення термінів доопераційного періоду на 0,3-1 добу
8	Скорочення термінів післяопераційного періоду на 23,0%

Зокрема, більшість пацієнтів (96,6±0,7%) завершили лікування з одужанням та «покращенням» стану, рівень задоволеності пацієнтами отриманою медичною лікувальною допомогою становив 98,1%. При цьому мали місце скорочення тривалості лікування на 35,0%, термінів доопераційного періоду - на 0,3-1 добу, а післяопераційного періоду - на 23,0%.

Проведена експертна оцінка зазначила, що модель управління якістю надання стаціонарної хірургічної допомоги забезпечує етапність (8,78±0,34 балів), безпечність та зручність (8,22±0,18 балів), вона відповідає принципам комплексності (8,45±0,41 балів), системності (8,08±0,71 балів) та має профілактичну спрямованість (9,22±0,16 балів), а серед очікуваних наслідків її впровадження у практику охорони здоров'я зазначена можливість зростання якості та тривалості життя хірургічних хворих (96,6±0,7%), зниження відсотку ускладнень (5,8±2,7%) та післяопераційних нагноєнь (3,5±1,0%), скорочення тривалості лікування (35,0%).

Таким чином, в результаті проведеного комплексного медико-соціального дослідження були вирішені поставлені завдання, які в цілому дозволили досягти мети і розв'язати проблему забезпечення якості медичної допомоги в умовах стаціонару у випадках невідкладного хірургічного лікування. Доведено, що запропоновані при цьому принципи та розроблені на їх основі технології управління якістю є уніфікованими і можуть ефективно використовуватись в широкій хірургічній практиці.

ВИСНОВКИ

Комплексним медико-соціальним дослідженням встановлена недосконалість інформаційних технологій забезпечення якості стаціонарної медичної допомоги в лікувально-профілактичних закладах, що обумовило необхідність медико-соціального обґрунтування інформаційної госпітальної системи як складової управління якістю медичної допомоги, впровадження якої довело її медичну, соціальну та економічну ефективність.

1. Встановлено, що при існуючій системі організації стаціонарної медичної допомоги, і, зокрема, невідкладної хірургічної допомоги, оцінка її якості обмежується лише кількісними показниками (виконання плану ліжко-днів, летальність; обсяги фінансування на ліжко-день), існуюча облікова та звітна медична документація не повною мірою відображають особливості діагностичного та лікувального процесу через відсутність стандартизованого формулювання основного клінічного і супутніх діагнозів, ускладнень основного захворювання, а також технології інформатизації процесу формування клінічних протоколів, що не дозволяє розраховувати планові витрати для забезпечення надання медичної допомоги.

2. Аналіз витрат на медикаментозне забезпечення лікування хворих з невідкладною хірургічною патологією засвідчив, що основні з них припадають на день виконання операції, становлячи у середньому 200,00 … 250,00 грн, а в структурі витрат, в залежності від ступеня важкості патологічного процесу і наявності ускладнень, від 30 до 75%. Встановлено, що з урахуванням планової тривалості етапів надання медичної допомоги найбільш витратним є передопераційний і операційний періоди та етап інтенсивної терапії, що свідчить про необхідність відійти від традиційного фінансування лікувального процесу на ліжко-день, а перейти до якісно нової системи - фінансування на пролікованого хворого з урахуванням періодизації та етапності надання медичної допомоги.