Методологічні аспекти розробки режимів фізичної активності в реабілітації хворих на бронхіальну астму

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Кримська республіканська установа «Науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сєченова»

УДК: 616.248 : 615.8 : 616.003.9 - 001.8

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗРОБКИ РЕЖИМІВ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ

14.01.33 - Медична реабілітація,

фізіотерапія та курортологія

Григус Ігор Михайлович

Ялта - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримській республіканській установі «Науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сєченова» МОЗ України.

НАУКОВИЙ КОНСУЛЬТАНТ: доктор медичних наук, старший науковий співробітник Савченко В.М., Кримська республіканська установа «Науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сєченова» МОЗ України, заступник директора з наукової роботи.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор медичних наук, професор Каладзе М.М., Державна установа «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії факультету післядипломної освіти;

доктор медичних наук, професор Шмакова І.П., Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри загальної практики і медичної реабілітації;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Голубова Т.Ф., Український НДІ дитячої курортології і фізіотерапії, директор.

Захист відбудеться 07 липня 2010 р. в 14-00 годин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.53.610.01 при Кримській республіканській установі «Науково-дослідний інститут фізичних методів лікування та медичної кліматології імені І.М. Сєченова» МОЗ України (м. Ялта, вул. Мухіна, 8).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримської республіканської установи «Науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сєченова» МОЗ України (98603, м. Ялта, вул. Мухіна, 8).

Автореферат розісланий 04 червня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, канд. мед. наук, доцент О.Ф. П'янков.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захворювання органів дихання є найбільш поширеною патологією внутрішніх органів. Особливе місце серед захворювань органів дихання належить бронхіальній астмі (БА). Так, за останнє століття кількість хворих на БА зросла від 0,1-1% до 4-15% від загальної чисельності населення. За даними Національного інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського в Україні на БА страждають 2,5 млн. людей. На сучасному етапі спостерігається невпинне зростання захворюваності на БА, що мотивовано забрудненням довкілля, збільшенням алергізації населення, погіршенням генофонду нації. Все це дозволяє вважати БА важливою соціально-медичною проблемою і вимагає удосконалення діагностики, розробки і упровадження комплексних програм профілактики, лікування і реабілітації (Фещенко Ю.І, Яшина Л.О, 2004; Фещенко Ю.І., 2005; Global Strategy for Asthma Management and Prevention. Revised 2007).

Медична реабілітація (МР) є багатогранним поняттям і передбачає здійснення різноспрямованих заходів щодо відновлення порушених функцій організму і працездатності хворих і інвалідів. МР має істотне значення у відновленні функціональних і фізичних можливостей та в підвищенні якості життя хворих на БА (Клячкин Л.М, 1992, 1994, 1998; American Thoracic Society. Pulmonary rehabilitation, 1999, 2006; Кокосов А.Н., 2000; Перцева Т.А. и соавт., 2003; ATS/ERS. Statement on Pulmonary Rehabilitation, 2005; Малявин А.Г., 2006). Видне місце в МР займає фізична реабілітація, яка використовує для відновлення порушених функцій організму фізичні лікувальні чинники (Клячкин Л.М. и соавт., 1997; Малявин А.Г., 2004, 2006; Боголюбов В.М., 2007). Аналіз літератури показав, що багато питань обґрунтування застосування методів фізичної реабілітації було розроблено в 70-80-роках минулого століття і переважно для групи хворих з хронічними неспецифічними захворюваннями легень, куди входила і БА (Преварский и соавт., 1989; Гордон Н.Ф.,1999). Деякі з тих принципів здійснення МР хворих на БА є застарілими і потребують перегляду, доповнення, а також розробки нових (Романенко В.А., 2005; Лобода М.В., 2006).

Перш за все, треба врахувати значний і успішний прогрес в лікуванні БА сучасними лікарськими препаратами (інгаляційні кортикостероїди, бета₂-агоністи пролонгованої дії), що дозволяє доволі рано «виводити» пацієнтів з приступного періоду і застосовувати інтенсивні фізичні навантаження. Це, в свою чергу, зумовлює проведення моніторингу фізичної працездатності (ФПЗ), визначення рухових можливостей та постійного стеження за адекватністю фізичних навантажень на тлі лікарського лікування. Також треба зважити і на особливості клінічних прояв БА (напади ядухи, періоди повного благополуччя та швидке виникнення загрози життю хворого), що потребує обґрунтування і застосування спеціальних, в т.ч. фізичних лікувальних заходів. Питання правильного і вчасного застосування специфічних і загальних фізичних лікувальних чинників завжди було не простим, особливо в період загострення захворювання (Клячкин Л.М., 1994; Кокосов А.Н., 2000; Лобода М.В., 2006, Малявин А.Г., 2006).

Але найбільш серйозного перегляду вимагають режими фізичної активності в реабілітації хворих на БА. Рухові режими та режими тренування хворих на БА були розроблені у минулому столітті і успішно використовувалися в реабілітаційних та курортних установах (Преварский и соавт., 1989; Боголюбов В.М., 2007). Та вони не набули поширення в стаціонарі під час загострення хвороби, що було пов'язане з відсутністю строгої відповідності розроблених режимів фізичної активності клінічному стану хворих в такий період перебігу захворювання. І до сьогодні не розроблено чітких рекомендацій формування фізичної активності хворих на БА, клінічний стан яких під час загострення хвороби постійно змінюється. В свою чергу, режими фізичної активності повинні бути наповнені патогенетично обґрунтованими фізичними засобами з урахуванням особливостей клінічного стану і рівня фізичних можливостей хворих.

З огляду на вищесказане стає нагальною потреба розробки режимів фізичної активності хворих на БА в період загострення хвороби для їх застосування в стаціонарних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках плану наукових досліджень Кримської республіканської установи «НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сєченова» за темою "Система управління лікуванням і медичною реабілітацією хворих на хронічні запальні захворювання легенів в Автономній рес-публіці Крим" (номер державної реєстрації 0108U001191). Термін виконання 2007-2009 рр. Роль автора полягала в оцінці фізичної працездатності, розробці і впровадженні комплексної програми МР хворих на БА в стаціонарних умовах.

Мета роботи - підвищити ефективність медичної реабілітації хворих на БА в період загострення шляхом застосування патогенетично обґрунтованих режимів фізичної активності та комплексу фізичних лікувальних чинників.

Завдання дослідження:

1. Вивчити і узагальнити сучасний стан ефективності застосування традиційних підходів щодо медичної і фізичної реабілітації хворих на БА.

2. Визначити особливості клінічного стану, функції зовнішнього дихання і фізичного здоров'я хворих на БА під час загострення захворювання, залежно від тяжкості його перебігу.

3. Вивчити фізичну працездатність хворих на БА під час загострення захворювання, використовуючи і порівнюючи різні методи її оцінки. Встановити режими фізичної активності хворих на БА залежно від тяжкості перебігу захворювання.

4. Систематизувати і створити методологічні підходи до складання програм медичної реабілітації хворих на БА. Розробити алгоритм складання довгострокових індивідуальних програм фізичної реабілітації.

5. З урахуванням особливостей клінічного перебігу хвороби та фізичних можливостей хворих патогенетично обґрунтувати та розробити систему засобів, методичних прийомів фізичної реабілітації хворих на БА залежно від тяжкості перебігу захворювання.

6. Вивчити ефективність розробленої програми медичної реабілітації хворих на БА в порівнянні з застосуванням традиційних методів фізичної реабілітації або лише лікарських препаратів. Встановити вплив запропонованої програми медичної реабілітації на якість життя хворих на БА.

Вид дослідження: відкрите контрольоване дослідження.

Об'єкт дослідження - фізична реабілітація хворих на БА.

Предмет дослідження - клінічний стан, функція зовнішнього дихання, фізична працездатність, якість життя хворих на БА, ефекти застосовуваних програм реабілітації та лікування.

Матеріал дослідження: 320 хворих на БА.

Методи дослідження: клінічне обстеження хворих (оцінка поточного стану хворих, у тому числі тест контролю астми), визначення функції зовнішнього дихання (спірографія і пікфлоуметрія), фізичної працездатності (велоергометрія, 6-ти хвилинний кроковий тест) і фізичного здоров'я хворих, оцінка якості життя хворих.

Методи аналізу: системний підхід, методи стандартної варіаційної статистики, кореляційний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів:

Уперше визначені основні положення концепції комплексного використання медичної реабілітації хворих на БА (мета, завдання, алгоритм дій, принципи), які значною мірою дозволяють стандартизувати обсяг призначуваних лікувально-реабілітаційних заходів при складанні довгострокових індивідуальних програм реабілітації.

Вперше розроблена цілісна програма МР хворих на БА, що включає модифіковані методи лікувальної фізичної культури (лікувальну гімнастику, масаж, циклічні тренувальні вправи), фізіотерапевтичні процедури, маніпуляційні фізичні втручання, психологічні засоби та освітні заходи. Вперше, враховуючи клінічні і фізичні особливості перебігу БА, рухові можливості хворих, для кожного ступеня тяжкості захворювання запропоновані адекватні за складом і інтенсивністю виконання спеціальні програми медичної реабілітації.

Вперше показана можливість повного контролю перебігу БА при застосуванні комплексної програми МР з урахуванням клінічного перебігу захворювання, рівня фізичного здоров'я і фізичної працездатності хворих.

Вперше при загостренні БА визначені режими фізичної активності, які дозволяють дозувати фізичні навантаження відповідно до тяжкості перебігу захворювання. Доведена необхідність моніторингу фізичної активності хворих для формування і підтримки адекватного фізичного навантаження відповідно до клінічного стану хворих, який швидко змінюється під час лікування загострення.

Систематизовані чисельні фізичні лікувальні чинники (методи і засоби лікувальної фізичної культури, звукова респіраторна гімнастика, спеціальні фізичні втручання), які застосовуються при БА, визначені можливості їх застосування в комплексній програмі МР, що підвищує ефективність їх дії.

Доведено, що призначення програми МР з урахуванням особливостей клінічного стану та фізичних можливостей хворих залежно від тяжкості перебігу захворювання призводить до істотного поліпшення клінічного стану, фізичного здоров'я, фізичної працездатності і якості життя хворих на БА.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонована концепція МР хворих на БА. Розроблено алгоритм дій при складанні довгострокових індивідуальних програм МР хворих на БА під час загострення, що дозволяє значною мірою стандартизувати призначення методів фізичної реабілітації в залежності від тяжкості перебігу захворювання.

При загостренні БА для кожного ступеня тяжкості її перебігу (інтермітуючий, персистуючий легкого ступеня, персистуючий середнього ступеня) розроблені і запропоновані спеціальні програми МР з урахуванням особливостей клінічного стану хворих та рівня їх фізичної працездатності.

Розширено уявлення про можливість корекції функціонального стану органів дихання, фізичної працездатності хворих різними засобами фізичної реабілітації при правильній оцінці клінічного, функціонального і фізичного стану хворих і вибору стратегії МР. Доведена ефективність запропонованих засобів МР при кожному ступені тяжкості перебігу БА в порівнянні з базовим лікарським лікуванням і традиційними методами фізичної реабілітації.

Запропонована система моніторингу фізичних можливостей хворих на БА, що дозволяє вчасно призначати адекватні фізичні навантаження хворим і підвищити ефективність контролю за перебігом захворювання.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес і практичну діяльність наступних закладів освіти і охорони здоров'я: Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені С. Дем'янчука (м. Рівне), Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова, Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Волинського національного університету імені Лесі Українки, Ужгородського національного університету, Львівського державного університету фізичної культури, Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, Житомирського економіко-гуманітарного інституту, Університетського коледжу „Артезіс” м. Антверпен (Бельгія), Рівненської обласної клінічної лікарні, Київської міської клінічної лікарні № 17, Олевської центральної районної лікарні, багатопрофільного санаторію „Теплиця” Закарпатської області, Кримської республіканської установи «НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сєченова».

Особистий внесок здобувача. Внесок автора полягає у формулюванні теми, мети і завдань дисертаційного дослідження; самостійній організації і проведенні дослідження; вивченні, аналізі та узагальненні джерел літератури, присвячених питанням лікування і реабілітації хворих на БА; проведенні анкетування, тестування, розробці методики проведення занять для хворих на БА; статистичній обробці та аналізі всіх отриманих у ході досліджень результатів, їх опис та обговорення, пошуку і аналізу наукових публікацій. Автор самостійно впроваджував у практику результати дослідження, публікував наукові праці.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні теоретичні положення та практичні висновки висвітлювалися у доповідях на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку руху “Спорт для всіх” у контексті європейської інтеграції України” (Тернопіль, 2004), п'ятій міжнародній науково-практичній конференції “Фізична культура, спорт та здоров'я нації” (Вінниця, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації в Україні” (Дніпропетровськ, 2004, 2008), ІV, V, VІ міжнародних науково-практичних конференціях «Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні» (Рівне, 2005, 2007, 2009), Х і ХІІ конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (Чернівці, 2004; Івано-Франківськ, 2008), ІХ, Х, ХІ, ХІІ міжнародних наукових конференціях “Молода спортивна наука України” (Львів, 2005, 2006, 2007, 2008), науково-практичній конференції з міжнародною участю „Актуальні проблеми розвитку фізичного виховання, спорту і туризму у сучасному суспільстві” (Івано-Франківськ - Микуличин, 2007, 2008), міжнародній науково-практичній конференції “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я в сучасному суспільстві” (Луцьк - Світязь, 2005, 2008), ІV Міжнародній електронній науковій конференції „Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту” (Харків, 2008), ІІ Національному Астма-Конгресі (Київ, 2008), ІІІ Національному Астма-Конгресі (Київ, 2009), Х з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (Євпаторія, 2009), X Республіканському конгресі курортологів і фізіотерапевтів АР Крим (Євпаторія, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 38 праць, у тому числі 34 самостійні. Видані одна монографія і один навчально-методичний посібник (моноавторські видання). У науково-медичних журналах опубліковано 10 (усі самостійні), в збірниках наукових праць - 19 (самостійних - 18), в збірниках матеріалів і тез конференцій - 7 (самостійних - 4) праць. У виданнях, що атестовані ВАК України, опубліковано 28 праць.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів (огляд літератури; методологія роботи, матеріали і методи дослідження; 3 розділи з викладом матеріалу власних досліджень; аналіз та обговорення результатів дослідження), висновків, практичних рекомендацій і списку цитованої літератури, який включає 420 джерел, в т.ч. 316 вітчизняних і 104 зарубіжних. Робота викладена на 304 сторінках і містить 48 таблиць і 22 малюнки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження

Матеріали дослідження. Проведено обстеження 320 хворих на БА. Чоловіків було 166 (51,88%), жінок - 154 (49,12%) осіб. Вік хворих був від 18 до 54 років, середній вік хворих склав 35.41±1.05 років. Хворих з інтермітуючою БА (БА-І) було 70 (21.87%), персистуючого перебігу легкого ступеня (БА-П1) - 112 (35.00%) і персистуючого перебігу середнього ступеня тяжкості (БА-П2) - 138 (43.13%) осіб. Усі хворі поступили в стаціонар в фазі загострення. Термін лікування в стаціонарі складав 15-21 день. Спостереження за кожним пацієнтом в умовах стаціонару проводилося не менше 20 днів. Якщо пацієнт виписувався раніше, то він продовжував виконувати програму МР в повному об'ємі і проходив обстеження в умовах стаціонару. Загальний термін спостереження за пацієнтом складав 6 місяців.

Групи хворих формувалися в рамках кожного ступеня тяжкості перебігу захворювання (по 3 (три) групи) за складом лікування та застосованих реабілітаційних заходів: контрольна група з застосуванням тільки медикаментозного лікування (далі - контроль МЛ), контрольна група з застосуванням медикаментозного лікування і традиційних методів лікувальної фізичної культури (далі - контроль ЛФК) та основна група з застосуванням медикаментозного лікування і модифікованих методів ЛФК.

Методи дослідження. Оцінка клінічного стану хворих проводилася на початку проведення лікування і МР та при завершенні через 20 днів.

Клінічне обстеження хворих традиційно включало опитування, огляд та діагностику фізикальних змін. Оцінка поточного стану хворих проведена за наступними клінічними критеріями: тест контролю астми (Asthma Control Test - АСТ), кількість нападів ядухи (НЯД) за добу і кількість нападів ядухи за останній тиждень (НЯТ), вираженість задишки (ЗадВ) за 5-бальною шкалою MRC (medical research council dyspnea scale) в період без нападу (Mahler D.A., Wells C.K., 1988), фізична активність в денний час (ФАДЧ), частота дихання, частота серцевих скорочень (ЧСС).

З лабораторних методик використали загальний аналіз крові і цитологічне дослідження мокроти. Функція зовнішнього дихання оцінювалася за даними спірографії, виконаної за допомогою спіроаналізатора „Spirosift 3000” фірми „Fucuda Denshi” (Японія). Аналізували об'єм форсованого видиху за 1 сек (ОФВ₁), зворотність бронхіальної обструкції (ЗБО) і пікову об'ємну швидкість видиху (ПОШВ). Методом пікфлоуметрії визначали добове коливання пікової максимальної швидкості видиху (ПШВдк).

Оцінку фізичної працездатності (ФПЗ) проводили шляхом визначення індивідуальної толерантності до фізичного навантаження (ТФН) методом велоергометрії. Для цього виконували субмаксимальний велоергометричний тест: початкове навантаження відповідало 25-50 Вт із його подальшим поступовим збільшенням на 25-50 Вт, тривалість кожного щабля навантаження й інтервалів відпочинку між щаблями - 4-5 хвилин. Результатом велоергометричного тестування була величина виконаної роботи (потужність), виражена у ватах. Далі зміряна потужність роботи переводилася у величину споживання кисню, яку порівнювали з належною величиною і визначали ФПЗ у відсотках від належного максимального споживання кисню (НМСК).

Оцінку фізичних можливостей також проводили методом непрямої оцінки працездатності за допомогою 6-ти хвилинного крокового тесту (6ХКТ) та функціональної проби Руф'є. Підсумковий результат 6ХКТ виражали у метрах пройденої дистанції та у відсотках від належної величини (НВ), а проби Руф'є - в умовних одиницях (чим менше значення, тим кращі фізичні можливості).

За допомогою функціональних проб давали характеристику фізичному стану хворих у вигляді загальної оцінки рівня фізичного здоров'я (ЗОФЗ) за Апанасенком Г.Л. Для опосередкованого визначення стану забезпечення організму киснем визначали індекс Скібінскі (СкібІ). Стан серцево-судинної системи оцінювався методом електрокардіографії.

Для вивчення якості життя (ЯЖ) хворих застосована українська версія (за науковою редакцією д-ра мед. наук С.В. Пхіденка) опитувальника Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗЯЖ-100). Опитувальник включав 100 запитань, по 4 запитання для кожної із 24 субсфер, а також 4 "глобальних запитання" для оцінки загальної ЯЖ і стану здоров'я. Вивчалися показники фізичної, психологічної, рівня незалежності, соціальних стосунків, навколишнього середовища і духовної сфери.

Методи лікування. Медикаментозне лікування усіх хворих на БА проводилося згідно наказам МОЗ України № 499 від 28.10.2003 р. і № 128 від 19.03.2007 р. Усім було рекомендоване базове лікування з обов'язковим прийомом інгаляційних глюкокортикостероїдів і бета₂-агоністів пролонгованої дії.

Додатково до базового лікарського лікування хворим усіх контрольних груп з класичними методами лікувальної фізичної культури (ЛФК) та усіх основних груп призначали методи фізіотерапії: для загальнобіологічного впливу і з метою підвищення захисних властивостей організму - ультрафіолетове опромінювання (УФО) грудної клітки (класична методика по 5-ти полям з опромінюванням одного поля в день, на курс 15 процедур; курсова доза опромінювання при БА-І - 4 біодози, при БА-П1 - 3 біодози і при БА-П2 - 2 біодози), для специфічної дії на органи дихання - галоаерозольтерапію у камері штучного мікроклімату УСА-1 (сухий високодисперсний аерозоль хлориду натрію, 80% частин якого мали розміри менше 5 мкм; концентрація - 5-15 мг/м³; температура - 22-24°С; тривалість процедур з наростанням від 15 до 60 хвилин 1-2 рази в день; на курс - 20-22 процедури).

Додатково до базового лікарського лікування хворим контрольних груп, що включали методи ЛФК, призначали лікувальний масаж та лікувальну гім-настику (ЛГ) за класичними методиками. Хворим основних груп додатково включали ранкову гігієнічну гімнастику та оригінальні методики ЛФК - модифікований лікувальний комбінований масаж, модифіковану ЛГ, дозовану ходьбу по сходах, дозовану ходьбу по прямій місцевості та спеціальні маніпуляційні фізичні втручання (дихання через стиснуті губи, дихання з опором, пасивізація видиху, постуральний дренаж, перкусію і вібрацію грудної клітки, виконання гіповентиляційних вправ і вправ довільного керування диханням). Також з хворими основних груп застосовувалися психологічні засоби (аутогенне тренування за методикою німецького лікаря Й.Шульца, 2-3 рази на день, тривалість одного заняття - 10-15 хвилин) та з ними проводилися освітні заходи (безпосередні заняття з хворими у вигляді лекцій, бесід і тренінгів, надання друкованої продукції та технічне навчання), що і складало, в цілому, програму МР.

Методи обробки результатів дослідження. Для статистичного опису вибірок використовували стандартні методи оцінки варіаційних рядів. Визначали середнє арифметичне (М) і помилку середньої арифметичної (m). Тип розподілу параметрів у варіаційному ряду встановлювали за критерієм Шапіро-Уілкі. Значимість відмінностей між вибірками оцінювали за допомогою параметричних (t-критерій Ст'юдента) і непараметричних (Т-критерій Вілкоксона, U-критерій Манна-Уїтні) методів для залежних та незалежних вибірок. Відмінності між відносними частотами встановлювали по t-критерію Ст'юдента. Критерієм достовірності оцінок служив рівень значимості із зазначенням ймовірності помилкової оцінки (р). Оцінка різниці середніх вважалася значущою при р<0.05. Взаємозв'язок між ознаками вивчено шляхом визначення коефіцієнта Спірмена (с). При виконанні обчислень використано програмний продукт STATISTICA 5.5 (фірма StatSoft, США). реабілітація бронхіальний астма

Результати власних досліджень та їх обговорення

Засоби МР зазвичай застосовуються в період ремісії захворювання у спеціальних медичних установах. Труднощі реабілітації при загостренні захворювання зумовлені не стільки тяжкістю клінічного стану хворих, а відсутністю чітких рекомендацій про перелік та особливості застосування лікувально-реабілітаційних заходів, котрі б в достатній мірі відновлювали функції систем організму, не погіршуючи перебіг захворювання в таких клінічних умовах. Тому склад та особливості застосування МР в цілому залежать від вихідного стану хворого та його змін під час лікування, котрі треба постійно відстежувати.

Нами вивчені особливості клінічного стану, функції зовнішнього дихання (ФЗД), фізичного здоров'я і ФПЗ хворих залежно від ступеня тяжкості перебігу захворювання в період загострення. Вихідний стан хворих на інтермітуючу БА характеризувався наявністю нападів ядухи протягом останньої доби (0.95±0.12 разів) та останнього тижня (2.15±0.12 разів), що вказувало на неконтрольований перебіг захворювання - АСТ рівнявся 16.89±0.28 балам. У цих хворих виявлялися незначне та помірне зниження ОФВ₁ до 76.47±2.67%, ПОШВ - до 77.52±3.62%, ЖЄЛ рівнялась 80.35±2.51%, підвищення показників реактивності бронхів: ЗБО до 16.26±1.22% і ПШВдк - до 19.84±1.11%. Індекс Скібінскі у хворих чоловічої статі рівнявся 23,34±0,77 ум.од., жіночої статі - 19,11±0,95 ум.од., проба Штанге у чоловіків рівнялась 37.10±0.37 сек, у жінок - 36.12±0.26 сек, проба Генчі у чоловіків рівнялась 18.62±0.15 сек, у жінок - 18.02±0.25 сек.

Рівень фізичного здоров'я за загальною оцінкою був переважно середнім (у 62.5-70.0% випадків) і становив у чоловіків 7.19±0.33 балів і у жінок - 7.00±0.36 балів.

ФПЗ у цих хворих за ТФН рівнялась у чоловіків 107.44±4.56 Вт (58.41±2.73% від НМСК) і у жінок - 88.32±4.82 Вт (55.38±2.85% від НМСК), що відповідало переважно вище середнього (у 46.67-50.0% випадків) та середньому (у 30.0-40.0% випадків) рівням працездатності. При проходженні дис-танції за 6 хвилин її довжина у чоловіків склала 407.8±55.82 м, у жінок - 385.6±59.21 м, що становило у чоловіків 61.28±3.46% від НВ, а у жінок - 58.37±3.73% від НВ. Індекс Руф'є у чоловіків рівнявся 11.31±0.34 ум.од., у жінок - 12.15±0.29 ум.од. (за цією пробою фізичні можливості нижче середнього рівня у чоловіків були в 52.5% випадків, у жінок - в 50.5% випадків).

Використовуючи опитувальник ВООЗ-100, у хворих на інтермітуючу БА були виявлені порушення усіх сфер життя. Значення показників ЯЖ були такими: фізична сфера - 12.67±0.23 балів (здорові люди - 18.23±0.34 балів, р<0.001), психологічна сфера - 13.16±0.14 балів (здорові люди - 17.31±0.28 балів, р<0.001), рівень незалежності - 11.54±0.19 балів (здорові люди - 16.04±0.25 балів, р<0.001), соціальні стосунки - 11.19±0.10 балів (здорові люди - 16.64±0.32 балів, р<0.001), навколишнє середовище - 11.37±0.09 балів (здорові люди - 17.16±0.30 балів, р<0.001), духовна сфера - 15.43±0.36 балів (здорові люди - 18.95±0.21 балів, р<0.001) та загальна ЯЖ і стан здоров'я - 75.34±0.52 балів (здорові люди - 94.65±2.12 балів, р<0.001). У порівнянні зі здоровими людьми зниження загальної ЯЖ в середньому склало 17.65±3.46 балів.

У свою чергу, вихідний стан хворих на персистуючу БА легкого ступеня тяжкості характеризувався наявністю нападів ядухи 2.14±0.10 разів протягом останньої доби та 6.71±0.20 разів останнього тижня, що вказувало на неконтрольований перебіг захворювання (АСТ - 13.36±0.25 балів). У цих пацієнтів встановлені помірні порушення показників ФЗД (ОФВ₁ - 69.28±2.15%, ЖЄЛ - 74.61±2.46% , ПОШВ - 69.63±3.22%) і показників реактивності бронхів (ЗБО - 22.42±0.95%, ПШВдк - 29.14±0.91%). Індекс Скібінскі у хворих чоловічої статі рівнявся 13.86±0.68 ум.од., жіночої статі - 11.91±0.72 ум.од., проба Штанге у чоловіків склала 34.54±0.33 сек, у жінок - 32.17±0.23 сек, проба Генчі у чоловіків рівнялась 17.73±0.16 сек, у жінок - 15.63±0.25 сек.

Рівень фізичного здоров'я за Апанасенком Г.Л. у чоловіків був переважно нижче середнього і низьким (у 84.49% випадків) і становив у середньому 4.13±0.31 балів, а у жінок - переважно низьким (у 64.81% випадків) і становив 2.70±0.30 балів.

ФПЗ хворих чоловічої статі за даними велоергометрії склала 74.69±4.13 Вт (38.32±2.31% від НМСК), жіночої статі - 59.75±4.24 Вт (35.57±2.24% від НМСК), що відповідало переважно нижче середньому (60.34-64.81%) та середньому (30.37-32.76%) рівням працездатності. Величина 6ХКТ у чоловіків склала 318.5±45.35 м (45.63±2.62% від НВ) і у жінок - 285.3±42.44 м (42.51±2.84% від НВ). Індекс Руф'є у чоловіків рівнявся 15.72±0.25 ум.од. і у жінок - 16.46±0.23 ум.од. (у чоловіків фізичні можливості нижче середнього рівня в 51.92% випадків, у жінок - низького рівня в 72.22% випадків).

При легкому ступені тяжкості БА якість життя хворих була низькою за усіма сферами: фізична сфера - 8.67±0.14 балів, психологічна сфера - 12.06±0.22 балів, рівень незалежності - 8.81±0.09 балів, соціальні стосунки - 8.87±0.08 балів, навколишнє середовище - 9.51±0.07 балів, духовна сфера - 14.71±0.23 балів та загальна ЯЖ і стан здоров'я - 62.66±0.37 балів. В усіх ви-падках значення показників ЯЖ були статистично нижчими, ніж у здорових людей. У порівнянні зі здоровими людьми зниження загальної ЯЖ в середньому склало 29.23±3.26 балів.

Ще гіршим був вихідний стан хворих на персистуючу БА середнього ступеня тяжкості. У цих хворих напади ядухи реєструвались 2.98±0.09 разів протягом останньої доби та 9.48±0.18 разів протягом останнього тижня. Безумовно, це був значно неконтрольований перебіг захворювання, про що свідчив АСТ, котрий рівнявся 10.23±0.21 балам. Основні показники ФЗД були значно та помірно порушені: ОФВ₁ був знижений до 53.54±2.45%, ЖЄЛ - до 69.53±2.34%, ПОШВ - до 53.29±3.41%. Показники реактивності бронхів мали такі характеристики: ЗБО рівнялась 27.18±1.13%, ПШВдк - 35.21±0.89%, що вказувало на значну гіперреактивність бронхів. Індекс Скібінскі у чоловіків відповідав 8.61±0.52 ум.од., у жінок - 6.83±0.61 ум.од., проба Штанге у чоловіків склала 28.72±0.23 сек і у жінок - 26.14±0.20 сек, проба Генчі у чоловіків - 15.82±0.12 сек і у жінок - 13.36±0.16 сек. За цими показниками констатували, що координація роботи дихальної системи та системи кровообігу як у чоловіків, так і у жінок була незадовільною (відповідно у 93.94% і 97.22% випадків).

Загальна оцінка показала низький рівень фізичного здоров'я як у чоловіків (у 92.42% випадків), так і у жінок (у 93.06% випадків), що відповідно склало у середньому -0.56±0.29 балів і -0.77±0.27 балів.

За даними велоергометрії ФПЗ хворих чоловічої статі склала 42.54±3.64 Вт (23.12±2.13% від НМСК) і жіночої статі - 31.18±3.32 Вт (19.45±1.95% від НМСК). Величина 6ХКТ у чоловіків була 216.5±38.25 м (27.74±2.21% від НВ), у жінок - 195.6±35.62 м (23.53±2.34% від НВ). Це відповідало переважно низькому рівню працездатності як у чоловіків (86.36%), так і у жінок - (93.06%). Індекс Руф'є у чоловіків рівнявся 17.73±0.21 ум.од., у жінок - 18.14±0.19 ум.од. (низький рівень фізичних можливостей як у чоловіків, так і у жінок).

При середньому ступені тяжкості БА якість життя хворих була ще нижчою за усіма сферами: фізична сфера - 6.48±0.09 балів, психологічна сфера - 9.15±0.10 балів, рівень незалежності - 6.01±0.10 балів, соціальні стосунки - 8.05±0.13 балів, навколишнє середовище - 7.97±0.08 балів, духовна сфера - 10.66±0.27 балів та загальна ЯЖ і стан здоров'я - 48.28±0.51 балів. В усіх ви-падках значення показників ЯЖ були статистично нижчими, ніж у здорових людей. У порівнянні зі здоровими людьми зниження загальної ЯЖ в середньому склало 45.57±3.11 балів.

Cтупені тяжкості перебігу захворювання в період загострення чітко різнилися один від одного за цими характеристиками. Підкреслимо, що при любому ступені тяжкості перебігу захворювання виявлялися часті напади ядухи, що потребувало застосування не тільки лікарських засобів, але і спе-ціальних фізичних методів при реалізації МР.

Для формування програми МР принципове значення має знання рівня фізичних можливостей хворих, який прямо витікає з рівня ФПЗ. До цього було встановлено, що при інтермітуючій БА ФПЗ чоловіків за %НМСК була переважно середнього рівня (50.0% випадків), при персистуючій БА легкого ступеня тяжкості - нижче середнього рівня (65.51% випадків) та при середньому ступені тяжкості - низького рівня (у 86.36% випадків). Таким же чином у жінок при інтермітуючій БА ФПЗ була переважно середнього рівня (56.67% випадків), при легкому ступені тяжкості - нижче середнього рівня (у 70.38% випадків) та при середньому ступені тяжкості - низького рівня (у 93.06% випадків). Вста-новлені рівні ФПЗ відповідали I-III ступеням рухових можливостей, що показано в табл. 1. Так, згідно рекомендацій Боголюбова В.М. (2009) як у чоловіків, так і у жінок рухові можливості при інтермітуючій БА відповідали III ступеню, при персистуючій БА легкого ступеня тяжкості - II ступеню та середнього ступеня тяжкості - I ступеню.

Таблиця 1. Рухові можливості хворих на БА при різних ступенях тяжкості у фазі загострення

Встановлені клініко-функціональні та фізичні особливості перебігу БА під час загострення стали обґрунтуванням складу програми МР. У МР хворих на БА значне місце займала лікувальна фізична культура (ЛФК). Визначення режимів фізичної активності хворих і наповнення їх адекватними стану хворих фізичними лікувальними засобами було головним завданням методології складання програм МР. Для періоду загострення БА нами розроблена комплексна програма МР хворих, яка включала:

- оцінку (вихідну та поточні) ФПЗ хворих та встановлення ступеня рухових можливостей;

- модифіковані методи ЛФК (ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, спеціальний масаж, циклічні тренувальні вправи);

- спеціальні маніпуляційні фізичні втручання;

- фізіотерапевтичні процедури загальної (УФО грудної клітки) та специфічної (галоаерозольтерапія) дії;

- психологічні засоби (аутогенне тренування);

- освітні заходи (бесіди, лекції, тренінги, консультації, технічне навчання, друкована продукція).

Такі складові програми спроможні вирішувати наступні головні тактичні та стратегічні завдання МР хворих на БА під час загострення захворювання:

профілактика та зняття приступу ядухи (застосування спеціальних маніпуляційних фізичних втручань);

зниження гіперреактивності бронхів (застосування лікувальної гімнастики, галоаерозольтерапії);

покращення дренажної функції бронхів (застосування лікувальної гімнастики, спеціального масажу, спеціальних маніпуляційних фізичних втручань, галоаерозольтерапії);

відновлення функціональних можливостей органів дихання (застосування лікувальної гімнастики, спеціального масажу);

відновлення та розвиток ФПЗ хворих (циклічні тренувальні вправи);

підвищення захисно-пристосувальних механізмів організму (циклічні тренувальні вправи, УФО грудної клітки);

формування та закріплення позитивного психологічного стану хворих (аутогенне тренування);

формування та закріплення прихильності до правильного лікарського та фізичного лікування, здорового способу життя (освітні заходи);

підвищення якості життя хворих (постійне виконання лікувальної гімнастики, циклічних тренувальних вправ, аутогенне тренування).

Розроблена нами програма МР передбачала особливості перебігу захворювання під час загострення. Тобто при загостренні БА і наявності приступів ядухи при любому ступені тяжкості на початку реалізації програми перевагу мали спеціальні (маніпуляційні фізичні втручання, модифікований масаж) та гімнастичні форми ЛФК (модифікована ЛГ), безпосередньо діючі на бронхіальний епітелій фізіотерапевтичні засоби (галоаерозольтерапія) та психологічні засоби (аутогенне тренування). Надалі, при покращенні клінічного стану хворого, програма доповнювалася тренувальними фізичними засобами (циклічні тренувальні вправи) та приєднувалися фізіотерапевтичні методи підвищення захисно-пристосувальних механізмів організму (УФО грудної клітки) і освітні заходи. У зв'язку з цим принципове значення мало вчасне включення адекватних за навантаженням (дотримання умови надання тренувального навантаження на рівні 40-70%) тренувальних фізичних засобів та інтенсифікація застосованих гімнастичних засобів, що можливо при моніторингу фізичних можливостей хворих.

Не змінюючи в цілому склад програми, проведена її адаптація за послідовністю та інтенсивністю виконання залежно від трьох ступенів тяжкості перебігу БА і запропоновані спеціальні програми МР, адекватні клінічному і фізичному стану хворих при кожному ступені тяжкості захворювання

Для визначення ефективності запропонованої програми МР проведено порівняльне клінічне дослідження. В рамках кожного ступеня тяжкості сформовано по три групи хворих: контрольна група з застосуванням тільки медикаментозного лікування (контроль МЛ), контрольна група з застосуванням медикаментозного лікування і традиційних методів ЛФК (контроль ЛФК) та основна група з застосуванням медикаментозного лікування і модифікованих методів ЛФК.

Застосування програми МР при інтермітуючій БА призвело до повного контролю перебігу захворювання, про що свідчило зростання АСТ з 17.41±0.35 до 24.03±0.32 балів). Призначення лише лікарських препаратів (зростання АСТ з 16.94±0.54 до 19.31±0.43 балів) та традиційних методів ЛФК (зростання АСТ з 16.37±0.42 до 20.3±0.37 балів) дозволило частково контролювати симптоми захворювання. В основній групі ОФВ₁ зріс з 76.13±3.33 до 89.83±3.21% (р<0.01), ЖЄЛ - з 79.52±3.23 до 93.83±3.05% (р<0.01) і ПОШВ - з 77.27±3.41 до 91.1±3.32% (р<0.01), ЗБО зменшилася з 16.58±2.15 до 9.21±2.22% (р<0.05), ПШВдк - з 19.36±2.06 до 9.00±2.11% (р<0.01). Статистично значущих змін цих показників у хворих двох контрольних груп не сталося. В цілому можна відмітити, що у всіх хворих на інтермітуючу БА лікування призвело до нормалізації показників ФЗД. За індексом Скібінскі, який опосередковано визначає стан забезпечення організму киснем, встановлено, що у хворих з застосуванням програми МР і традиційних методів ЛФК стан забезпечення організму киснем став добрим, а при застосуванні лише лікарських препаратів - задовільним.

ФПЗ у чоловіків після програми МР зросла з 105.4±5.44 до 163.5±5.16 Вт (р<0.001), що відповідало зростанню НМСК з 57.41±3.81 до 87.23±3.37% (р<0.001). Ці хворі чоловіки за 6 хвилин стали проходити дистанцію довжиною 578.8±53.25 м (до лікування - 402.8±55.14 м, р<0.05), що складало 90.68±4.22% від НВ (до лікування - 62.81±4.37%, р<0.001). Індекс Руф'є у цих чоловіків знизився з 10.31±0.85 до 4.91±0.42 ум.од. (р<0.001), що вказувало на покращення фізичних можливостей до «доброго» рівня (на початку лікування - задовільний рівень).

Подібні зміни, хоча і не такі значні, сталися з ФПЗ чоловіків при лікуванні їх з застосуванням традиційних методів ЛФК. Так, у них ТФН зросла з 101.2±8.64 до 125.5±8.10 Вт (р<0.05), що відповідало зростанню НМСК з 58.13±4.91 до 72.08±4.37% (р<0.05), 6ХКТ - з 396.8±63.12 до 491.8±66.10 м (р<0.05). За індексом Руф'є фізичні можливості хоча трохи і покращились, але залишилися на рівні «середніх» (зниження з 9.83±1.13 до 7.28±1.14 ум.од.). У хворих чоловіків, що лікувалися лише лікарськими препаратами суттєвих змін ФПЗ не сталося.

Після застосування програми МР у жінок ТФН зросла з 88.45±6.23 до 138.1±5.35 Вт (р<0.001), що відповідало зростанню НМСК з 55.38±3.85 до 83.42±3.26% (р<0.001). Ці хворі жінки за 6 хвилин стали проходити дистанцію довжиною 545.2±54.45 м (до лікування - 380.6±58.15 м, р<0.05), що складало 83.52±4.12% від НВ (до лікування - 58.35±4.73, р<0.01). Індекс Руф'є у цих жінок знизився з 12.07±0.74 до 7.26±0.70 ум.од. (р<0.001), що вказувало на покращення фізичних можливостей до «середнього» рівня (на початку лікування - задовільний рівень).

Суттєвих змін ФПЗ у жінок, які лікувалися методами традиційної ЛФК не сталося. Про це свідчить зростання ТФН лише з 86.25±8.33 до 106.9±7.35 Вт, НМСК - з 54.64±4.74 до 67.75±4.82%, 6ХКТ - з 372.5±65.31 до 461.9±63.24 м та зниження індексу Руф'є з 11.88±1.11 до 9.43±0.93 ум.од. Про таке ж можна сказати і відносно жінок, що лікувалися лише медичними препаратами: ТФН зросла з 89.32±8.95 до 101.8±8.02 Вт, НМСК - з 55.79±4.85 до 63.60±4.12%, 6ХКТ - з 396.3±68.21 до 451.7±62.22 м, а індекс Руф'є знизився з 12.73±1.32 до 10.11±1.22 ум.од. За індексом Руф'є фізичні можливості жінок, що застосовували методи ЛФК, покращились з «задовільного» до «середнього» рівня, а у жінок, які лікувалися лише лікарськими препаратами, не змінилися і залишилися «задовільними». В обох групах хворих зміни вказаних показників були статистично не значимі.

Отож, лише при застосуванні програми МР у жінок, що страждали на інтермітуючу БА, в цілому рухові можливості зросли з ІІІ-го до ІV-го ступеня. В контрольних групах, не дивлячись на деяке зростання ФПЗ, рухові можливості хворих жінок не змінилися і залишилися такими ж.

Аналіз фізичного здоров'я за методикою Апанасенка Г.Л. показав його суттєве та статистично значиме покращення у чоловіків при застосуванні програми МР з рівня 7.01±0.73 до 13.81±0.48 балів (р<0.001), при лікуванні з використанням традиційних методів ЛФК - з 6.92±0.94 до 9.41±0.90 балів чи тільки лікарських препаратів - з 7.84±1.33 до 8.94±1.22 балів. Такі ж закономірності виявлені і у жінок: при застосуванні програми МР показник ЗОФЗ зріс з 7.01±0.82 до 9.67±0.64 балів (р<0.05), традиційних методів ЛФК - з 6.74±1.05 до 8.36±0.74 балів, медикаментозної терапії - з 7.12±1.21 до 8.12±1.11 балів.

Через 6 місяців після завершення лікування лише один показник ЯЖ у хворих з контролю МЛ статистично значимо змінився порівняно з вихідним станом - це загальна ЯЖ. яка зросла з 76.16±2.23 до 89.26±2.15 балів (р<0.001). Всі показники ЯЖ цих хворих були нижчими і статистично значимо відрізнялись від нормальних величин. В групі контролю з застосуванням традиційних методів ЛФК позитивна і статистично значима динаміка була властива майже всім показникам ЯЖ (зростанням загальної ЯЖ з 74.21±2.34 до 92.02±1.86 балів, р<0.001). Проте найбільш суттєва динаміка показників ЯЖ виявлена нами у хворих основної групи (зростання загальної ЯЖ з 75.56±2.05 до 110.2±1.74 балів (р<0.001). Звертає на себе увагу те, що після виконання програми МР хворі на інтермітуючу БА відновили і укріпили свій психологічний стан і набули впевненості у своїй незалежності.

Оскільки головним чинником, обмежуючим реалізацію програми МР в повному об'ємі є напади задухи, то ми відстежили тривалість приступного періоду у хворих на БА залежно від різних варіантів їх лікування чи реабілітації. Тривалість приступного періоду в групі контролю МЛ склала 6.43±0.65 днів, в групі контролю ЛФК - 5.26±0.58 днів та в основній групі - 3.17±0.52 днів (в порівнянні з контролем МЛ р<0.001, з контролем ЛФК - р<0.01).

Також ми відстежили тривалість гімнастичного періоду, тобто того терміну хвороби, коли неможливо застосовувати тренувальні фізичні навантаження в повному об'ємі. У чоловіків тривалість гімнастичного періоду в групі контролю МЛ склала 8.53±0.68 днів, в групі контролю ЛФК - 7.11±0.53 днів та в основній групі - 4.91±0.47 днів (в порівнянні з контролем МЛ р<0.001, з контролем ЛФК - р<0.01), у жінок - відповідно 8.89±0.62 днів, 7.47±0.57 днів та 5.27±0.55 днів (в порівнянні з контролем МЛ р<0.001, з контролем ЛФК - р<0.01). Тобто, при застосуванні програми МР тривалість гімнастичного періоду захворювання була скорочена у чоловіків на 3.21±0.31 і у жінок - на 3.62±0.35 днів у порівнянні з групою медикаментозного лікування.

Застосування програми МР при легкому ступені БА дозволило досягти повного контролю перебігу захворювання, про що свідчило зростання АСТ з 13.47±0.32 до 23.57±0.30 балів. У контрольних групах цього зробити не вдалося (при застосуванні традиційних методів ЛФК АСТ рівнявся 19.36±0.31 балів, при використанні лише лікарських препаратів - 17.22±0.41 балів. Проведення програми МР призвело до росту ОФВ₁ з 69.22±3.45 до 88.60±3.22% (р<0.001), ЖЄЛ - з 74.36±3.61 до 95.18±3.46% (р<0.001) і ПОШВ - з 69.35±4.33 до 88.77±4.12% (р<0.01). Подібні зміни сталися і у хворих в контролі ЛФК, у яких ОФВ₁ зріс з 71.45±3.36 до 82.17±3.23% (р<0.05) і ЖЄЛ - з 75.36±3.72 до 86.66±3.44% (р<0.001). Статистично значущих змін цих показників у хворих контрольної групи МЛ не сталося. Суттєві зміни відбулися і з показниками реактивності бронхів, які статистично значно зменшились після реалізації програми МР: ЗБО зменшилась з 22.31±1.46 до 9.70±1.41% (р<0.001), ПШВдк - з 29.47±1.62 до 9.30±1.73% (р<0.001). Таке ж сталося в контрольних групах: в контролі ЛФК ЗБО зменшилась з 21.52±1.84 до 12.23±1.93% (р<0.01) і ПШВдк з 28.38±1.73 до 11.35±1.71% (р<0.001), в контролі МЛ ЗБО зменшилась з 23.49±2.62 до 15.66±2.43% (р<0.05), ПШВдк - з 30.43±2.74 до 14.49±2.85% (р<0.001).

Застосування програми МР призвело до нарощування функціональних можливостей хворих, що виразилося збільшенням функціональних проб (проби Штанге з 33.59±1.57 до 48.71±1.50 сек (р<0.001) і проби Генчі з 17.25±1.36 до 25.88±1.32 сек (р<0.001) та індексу Скібінскі з 13.63±1.82 до 36.12±1.62 ум.од. (р<0.001). Подібні зміни сталися і у хворих контрольної групи з застосуванням традиційних методів ЛФК, у яких зареєстровано збільшення проби Штанге з 34.63±1.45 до 43.29±1.54 сек (р<0.001) та індексу Скібінскі з 14.24±1.67 до 30.62±1.56 ум.од. (р<0.001). Лікування лише лікарськими препаратами також призвело до деяких позитивних змін цих показників: індекс Скібінскі зріс з 12.28±2.45 до 20.02±2.40 ум.од. (р<0.05), проба Штанге - з 32.42±2.13 до 38.90±2.06 сек (р<0.05). В цілому можна відмітити, що у хворих основної групи та групи контролю ЛФК лікування призвело до нормалізації показників ФЗД. За індексом Скібінскі стан забезпечення організму киснем у хворих після застосування програми МР став добрим, а при застосуванні традиційної ЛФК і лише лікарських препаратів - задовільним.

ФПЗ у чоловіків з легким ступенем тяжкості за даними ТФН після програми МР зросла з 75.12±5.36 до 134.4±6.12 Вт (р<0.001), що відповідало зростанню НМСК з 38.94±3.62 до 69.70±3.71% (р<0.001). Ці чоловіки за 6 хвилин стали проходити дистанцію довжиною 577.4±53.34 м (до лікування - 322.6±52.45 м, р<0.01), що складало 82.23±3.36% від НВ (до лікування - 45.94±3.53%, р<0.001). Індекс Руф'є у цих чоловіків знизився з 16.11±1.54 до 5.56±1.25 ум.од. (р<0.001), що вказувало на покращення фізичних можливостей до «доброго» рівня (на початку лікування - незадовільний рівень).

Подібні зміни сталися з ФПЗ чоловіків при лікуванні їх з застосуванням традиційних методів ЛФК. Так, у них ТФН зросла з 74.16±5.38 до 104.5±5.12 Вт (р<0.001), що відповідало зростанню НМСК з 38.05±3.46 до 53.65±3.54% (р<0.01), 6ХКТ - з 315.5±55.22 (45.12±3.68% від НВ) до 444.8±51.32 м (63.62±3.45% від НВ, р<0.05). За індексом Руф'є фізичні можливості покращилися і стали «середніми» (зниження з 15.23±1.72 до 8.96±1.36 ум.од., р<0.05). У хворих чоловіків, що лікувалися лише лікарськими препаратами також сталися деякі зміни ФПЗ: ТФН зросла з 73.83±6.22 до 95.98±5.23 Вт (р<0.05), що відповідало зростанню НМСК з 37.85±4.47 до 49.21±4.32%, 6ХКТ - з 305.6±67.15 (44.72±4.32% від НВ) до 397.2±61.42 м (58.14±4.58% від НВ, р<0.05). За індексом Руф'є фізичні можливості цих чоловіків покращилися до рівня «середніх» (знизилися з 15.03±1.97 до 9.95±1.45 ум.од., р<0.05).

Підкреслимо, що у чоловіків при застосуванні програми МР та традиційних методів ЛФК вдалося перевести рухові можливості з ІІ ступеня на ІІІ-й ступінь, а в контролі з МЛ рухові можливості хворих не змінилися і залишилися на ІІ-му рівні.

В свою чергу, після застосування програми МР у жінок ТФН зросла з 60.42±5.51 до 108.1±5.25 Вт (р<0.001), що відповідало зростанню НМСК з 36.71±3.46 до 65.71±3.39% (р<0.001). Ці жінки за 6 хвилин стали проходити дистанцію довжиною 526.9±61.24 м (до лікування - 294.4±60.32 м, р<0.01), що складало 77.95±3.35% від НВ (до лікування - 43.55±3.65, р<0.001). Індекс Руф'є у цих жінок знизився з 17.62±1.33 до 6.08±1.42 ум.од. (р<0.001), що вказувало на покращення фізичних можливостей до «середнього» рівня (на початку лікування - незадовільний рівень).

Такі ж зміни ФПЗ сталися і у жінок, які лікувалися методами традиційної ЛФК: у них ТФН зросла з 59.46±6.64 до 83.84±6.12 Вт (р<0.01), НМСК - з 35.77±4.53 до 50.44±4.26% (р<0.05), 6ХКТ - з 280.3±63.43 (42.74±3.96% від НВ) до 395.2±61.24 м (60.26±3.96% від НВ, р<0.01). Індекс Руф'є знизився з 16.68±1.85 до 9.81±1.73 ум.од. (р<0.05) і став з «незадовільного» «середнім». У жінок, що лікувалися лише лікарськими препаратами, сталися такі зміни ФПЗ: ТФН зросла з 58.75±5.28 до 76.38±5.42 Вт (р<0.05), НМСК - з 35.12±3.62 до 45.66±3.55% (р<0.05), 6ХКТ - з 276.3±66.54 (41.94±3.72% від НВ) до 359.1±62.34 м (54.52±3.46% від НВ, р<0.05). За індексом Руф'є фізичні можливості цих жінок покращились з «незадовільних» до «задовільних» (зниження з 15.83±1.53 до 10.55±1.33 ум.од., р<0.05).

В цілому, лише при застосуванні програми МР у жінок, що страждали на персистуючу БА легкого ступеня тяжкості, рухові можливості зросли з ІІ-го до ІІІ-го ступеня. У контрольних групах, не дивлячись на деяке зростання ФПЗ, рухові можливості хворих жінок не змінилися і залишилися такими ж (ІІ-й рівень).