Електромагнітне випромінювання надвисокої частоти і блокатор сорбітолового шляху обміну глюкози – ізодібут в лікуванні цукрового діабету і його ускладнень (клініко-експериментальне дослідження)

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН ім. В. П. КОМІСАРЕНКА АМН УКРАЇНИ”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ НАДВИСОКОЇ ЧАСТОТИ І БЛОКАТОР АЛЬДОЗОРЕДУКТАЗИ ІЗОДИБУТ В ЛІКУВАННІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ТА ЙОГО УСКЛАДНЕНЬ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Єфімов Дмитро Андрійович

14.01.14 - ендокринологія

Київ - 2010

Анотація

Єфімов Д.А. Електромагнітне випромінювання надвисокої частоти і блокатор сорбітолового шляху обміну глюкози - ізодібут в лікуванні цукрового діабету і його ускладнень (клініко-експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.14 - ендокринологія. - Державна Установа “Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка, АМН України”, Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню клінічного ефекту і механізму дії електромагнітного випромінювання надвисокої частоти (ЕМВ НВЧ) міліметрового діапазону нетеплової природи шляхом впливу на біологічно активні точки (БАТ) у хворих на цукровий діабет і його ускладнення.

Застосування ЕМВ НВЧ в комплексному лікуванні хворих на цукровий діабет показало його високу ефективність при всіх видах ускладнень. Виявлена багатофакторність дії ЕМВ НВЧ на організм на органному, клітинному, мембранному і внутрішньоклітинному рівнях. ЕМВ НВЧ нормалізувало фізико-хімічні властивості мембран еритроцитів, коагулюючу активність крові, знизило глікозилювання білків крові в тому числі й інсулінів, покращило структурну впорядкованність поліпептидного ланцюга мембран еритроцитів, кінетичні властивості клітинних ядер букального епітелію, блокувало ранні продукти глікозилювання (продукти Амадорі). Виходячи з отриманих даних рекомендовано запровадження даного виду терапії в комплексне лікування хворих на цукровий діабет.

Нові властивості ізодибуту (вплив на ферменти мембран, коагулюючу активність, структурну впорядкованість ?-ланцюга, глікозилювання білків) уможливили ширше застосовувати даний препарат у лікуванні хворих на цукровий діабет і його ускладнень.

З метою зменшення поліпрагмазії і можливих помилок при призначенні препаратів у хворих на цукровий діабет розроблена програма Dia Plus 3.1.

Ключові слова: цукровий діабет, ускладнення цукрового діабету, ЕМВ НВЧ, ізодибут, глікозилювання білків, ферменти мембран, активність ядер букального епітелію.

електромагнітний діабет ізодибут

Аннотация

Ефимов Д.А. Электромагнитное излучение крайне высокой частоты и блокатор сорбитолового пути обмена глюкозы - изодибут в лечении сахарного диабета и его осложнений (клинико-экспериментальное исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.14 - эндокринология. - Государственное Учреждение «Институт эндокринологии и обмена веществ им. В.П. Комисаренко, АМН Украины», Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию клинического эффекта и механизма действия электромагнитного излучения крайне высокой частоты (ЭМИ КВЧ) миллиметрового диапазона нетепловой природы путем воздействия на биологически активные точки (БАТ) у больных сахарным диабетом и его осложнениях. В группу больных, прошедших курс микроволновой резонансной терапии (МРТ), входили больные с ангиопатиями нижних конечностей, ретинопатией, гипертонией, ИБС, нефропатией, дисменореей, нарушением половой функции у мужчин, липоидным некробиозом, энтеропатией, остеоартропатией, нейропатией.

На основании применения ЭМИ КВЧ у 2590 больных сахарным диабетом компенсация достигнута у 67 % больных и сопровождалась снижением доз инсулина и пероральных сахароснижающих средств у 30 % больных.

Лечебный эффект ЭМИ КВЧ обусловлен воздействием на ведущие патогенетические звенья сахарного диабета и его осложнений: усиление биосинтеза С-пептида и инсулина; снижение содержания основных контринсулиновых гормонов - кортизола, адреналина, норадреналина, глюкагона.

Показана высокая терапевтическая эффективность ЭМИ КВЧ при диабетических ангионейропатиях нижних конечностей. Уже после 3-5 сеансов у 78 % больных отмечено значительное уменьшение ирритативно-болевого синдрома, исчезновение парестезий и других видов нарушений чувствительности, улучшение периферической гемодинамики (по данным компьютерной термографии) и увеличение скорости проведения возбуждения по периферическим нервам (по данным электронейромиографии).

Положительный лечебный эффект ЭМИ КВЧ получен у больных с пролиферативной диабетической ретинопатией І и ІІ степени. После курса лечения наблюдалось повышение остроты зрения, улучшение конъюнктивальной микроциркуляции у 64 % больных, улучшение офтальмоскопической картины глазного дна у 58 % больных.

Клиническая эффективность ЭМИ КВЧ у больных с артериальной гипертензией сводилась к нормализации артериального давления у 84 % больных и показателей ренин-ангиотензин-альдостероновой системы в плазме крови.

Положительная динамика под влиянием ЭМИ КВЧ у больных с диабетической нефропатией І - ІІ степени заключалась в ликвидации микроальбуминурии, снижении гликозилирования белков крови, улучшении коагуляционных свойств крови и функции плазматических мембран эритроцитов.

У больных с липоидным некробиозом после сеансов ЭМИ КВЧ в 85 % случаев наступало заживление язв, эпителизация раневой поверхности, значительное побледнение мест поражения, что сопровождалось также улучшением гемодинамики в сосудах нижних конечностей, по данным инструментальных методов исследования.

Применение ЭМИ КВЧ у больных с диабетической энтеропатией приводило к нормализации стула, уменьшению диспептических явлений, исчезновению болей и вздутия живота; больные прибавляли в весе.

Под влиянием ЭМИ КВЧ у мужчин, больных сахарным диабетом, с нарушением половой функции, наступало в 69 % случаев, выраженное улучшение в виде усиления адекватных и спонтанных эрекций, либидо, увеличение продолжительности полового акта, повышение яркости оргазма. Это подтверждалось повышением уровня тестостерона в крови. При хроническом простатите ремиссия наблюдалась у 80 % больных.

Положительный эффект ЭМИ КВЧ у женщин с гинекологической патологией проявился восстановлением менструального цикла, нормализацией уровня гипофизарно-надпочечниковых гормонов в 68 % случаев.

У больных с диабетическими артропатиями под влиянием ЭМИ КВЧ были ликвидированы боли и тугоподвижность суставов. Наблюдалось снижение гликозилирования белков и улучшение коагулирующей активности крови.

Изучение механизма действия ЭМИ КВЧ у больных сахарным диабетом и его хроническими осложнениями показало его многофакторное воздействие. Применение ЭМИ КВЧ нормализовало физико-химические свойства мембран эритроцитов, коагулирующую активность крови, гликозилирование белков крови, структурную упорядоченность полипептидной цепи мебран эритроцитов, электрокинетические свойства клеточных ядер буккального эпителия (по данным микроэлектрофореза); обнаружена способность ЭМИ КВЧ блокировать ранние продукты гликозилирования (продукты Амадори), которые способствуют образованию конечных, необратимых продуктов гликозилирования, стимулирующих развитие осложнений у больных сахарным диабетом. Подобное воздействие ЭМИ КВЧ служит профилактикой всех видов осложнений.

Детальное изучение свойств изодибута в эксперименте и клинике показало его многофункциональное действие, помимо блокады альдозоредуктазы: улучшение коагулирующей активности крови, нормализацию физико-химических свойств эритроцитов, гипогликемизирующее действие, положительное влияние на структурную упорядоченность полипептидной цепи мембран. Выявлено новое свойство изодибута - ингибирующее влияние на гликозилирование белков крови, клеточных мембран органов и тканей. Показана зависимость лечебного эффекта изодибута от тяжести, длительности заболевания и применяемой дозы препарата.

Разработанная компьютерная программа Dia Plus 3.1. позволяет снизить полипрагмазию и избежать ошибок в назначении различных препаратов.

Ключевые слова: сахарный диабет, осложнения сахарного диабета, ЭМИ КВЧ, изодибут, гликозилирование белков, ферменты мембран, активность ядер буккального эпителия.

Summary

Yefimov D.A. Electromagnetic radiation of superhigh frequency and blocker of aldose reductase of sorbitol pathway of glucose metabolism in the treatment of diabetes mellitus and its complications (clinico-experimental study).

Thesis for conferment of the scientific degree of Doctor of Medical Sciences, specialty 14.01.14. - Endocrinology. - State Institution “V. P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the Academy of Medical Sciences of Ukraine”. - Kyiv, 2010. - Manuscript.

The present thesis is dialing with a study of clinical effect and mechanism of action of electromagnetic radiation of superhigh of millimetric wave band and non-thermal nature by acting on biologically active points (BAR) in patients with chronic diabetic complications who have received a cure of microwave resonance therapy (MRT), comprised subjects with lower extremity angiopathies, retinopathy, hypertension, CHD, nephropathy, dysmenorrhea, sexual function disturbance in males, lipoid necrobiosis, enteropathy, osteoarthropathy, neuropathy.

In order to assess the therapeutic impact of electromagnetic radiation of superhigh frequency (EMR SHF) on the pathogenesis of diabetic complications, EMR SHF effect was analyzed at organism?s, visceral, cellular, membranous, intracellular levels.

Since biochemical theories consider abnormalities of polyol pathway of glucose metabolism and the activation of processes as possible pathways through various and often overlapping mechanisms which make a contribution to microcirculatory disturbances and development of retinopathy, nephropathy - just these links were under study. Taking into consideration new evidence on the role and velocity of glycosylation under the effect of glucose and fructose (50 % and 50 %), the properties of - a blocker of sorbitol pathway of glucose metabolism - have been studied more in detail.

To reduce polypragmasia and possible errors in drag prescriptions to diabetes mellitus patients, a computer program Dia Plus 3.1 has been developed.

Key words: diabetes mellitus, diabetic complications, electromagnetic radiation of superhigh frequency (EMR SHF), isodibut, protein glycosylation, membrane enzymes, activity of buccal epithelium nuclei.

Перелік умовних скорочень

А - згортальна активність гемолізат-кальцієвої суміші

АТФ - аденозинтрифосфат

АХ - ацетилхолінхлорид

АХЕ - ацетилхолінестераза

БАТ - біологічно активні точки

ГКС - гемолізат-кальцієва суміш

Е - екстинкція

ОД - одиниця

ІРІ - імунореактивний інсулін

КПГ - кінцеві продукти глікозилювання

МА - максимальна згортальна активність ГКС

МРТ - мікрохвильова резонансна терапія

ЦД - цукровий діабет

ЦЗП - цукрознижувальні препарати

ТХО - трихлороцтова кислота

ЕМВ НВЧ - електромагнітне випромінювання надвисокої частоти

AGE - кінцеві продукти глікозилювання

I ^O /d - індекс структурної впорядкованності білків

I_P - відносний показник інтенсивності світлорозсіювання

Т₁ - час досягнення ? максимальної активності ГКС

Т₂ - час досягнення максимальної згортальної активності ГКС

SDH -сорбітолдегідрогеназа

ЧНП - частота несумісності препаратів

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Питання патогенезу та ефективності лікування цукрового діабету і його хронічних ускладнень є однією з найважливіших проблем сучасної діабетології. Всесвітня організація охорони здоров'я розглядає цукровий діабет як «неспецифічну епідемію» XXI сторіччя [S. Wild, 2004; P. Zimmet et al., 2001]. Ріст захворювань потребує ранньої діагностики та застосування сучасних методів лікування ускладнень, які зумовлюють ранню інвалідизацію та смертність хворих [А.С. Ефимов, Н.А. Скробонская, 1998; М.И. Балаболкин, 2000; М.Д. Тронько, А.С. Єфімов, П.М. Карабун, 2002; И.И. Дедов, М.В. Шестакова, 2003; В.Г. Науменко, 2006; M. Brownlee, 2001; Z. Turk, 2001; A. Cerello, 2003; S.M. Setter et al., 2003]. Чисельний арсенал медикаментів, які впливають на різні патогенетичні ланки діабету та його ускладнень, викликають додаткове навантаження на організм. Таким чином, найбільшу актуальність набувають нові медичні технології, що дозволяють знизити поліпрагмазію. До них належить мікрохвильова резонансна терапія (МРТ), за допомогою якої стимулюють функцію підшлункової залози електромагнітним випромінюванням надвисокої частоти (ЕМВ НВЧ) міліметрового діапазону нетеплової природи шляхом дії на біологічно активні точки (БАТ), що застосовуються в акупунктурі [В.Ф. Москаленко та ін., 2003; С.П. Сітько та ін., 2004; С.П. Сітько, Л.Н. Мкртчан, 1994].

Протягом останніх 40 років вивчалися ефекти та механізми дії ЕМВ НВЧ на біологічні об'єкти різного рівня організації - від субклітинних структур, ізольованих клітин і мікроорганізмів, до високорозвинених організмів - тварин і людини [І.З. Самосюк та ін., 1994; А.Б. Гапеев, Н.К. Чемерис, 1999; Е.А. Андреев, 1990; О.В. Бецкий, Н.Н. Лебедева, 2001; Е.Н. Чуян, Н.А. Темурьянц и др., 2003; 2004; T.S. Tenforde, 1991].

ЕМВ НВЧ вже більше 30 років застосовується у медичній практиці для лікування різних захворювань: серцево-судинної системи [А.П. Сюсюк, 2000; В.Г. Ткаченко, 2000; В М. Кузьменко, 2002; Т.Г. Величко, 2004], порушень мікроциркуляції [О.І. Губень, В.І. Губень, 1997; А.О. Коркушко та ін., 2000; П. П. Чаяло, Б. П. Грубник, 2003], вегетативної нервової системи [А.О. Коркушко, Е.Л. Мачерет, 1989; Ю.В. Чикуров, В.К. Морозов, 2000], процесів репарації і регенерації [С.П. Сітько та ін., 1998; Б.П. Грубник та ін., 2003; В.І. Лузін та ін., 2003], виразок [В.А. Куценок, 1989; П.П. Чаяло, Б.П. Грубник, 2003], імуномодулюючої дії [Ч.М. Авдей, 2000; О.П. Чуян та ін., 2003]. Незважаючи на ефективність ЕМВ НВЧ у клініці, проблема вивчення фізіологічних механізмів нетеплової дії ЕМВ НВЧ на організм людини залишається невирішеною. Методи НВЧ-терапії застосовуються завдяки емпірично отриманим ефектам і не ґрунтуються на знаннях конкретних патогенетичних механізмів. До цього часу немає єдиної концепції, що пояснює взаємодію мм-хвиль з біологічними об'єктами, тому питання щодо конкретних структур, які сприймають ЕМВ НВЧ, на теперішній час недостатньо з'ясоване. Зокрема, залишаються дискусійними механізми первинної рецепції мм-випромінювання [М.П. Лисиця, 1996; Е.Н. Чуян та ін., 2003; С.О. Гуляр, Ю.П. Лиманський, 2003; П.П. Чаяло и др., 2004; І.В. Родштадт, 1998; 2005].

Недостатньо вивчена можливість корекції ускладнень у хворих на цукровий діабет за допомогою ЕМВ НВЧ. Дослідження результатів лікування цукрового діабету, які зустрічаються в літературі, як правило, обмежуються констатацією лікувального ефекту ЕМВ НВЧ без урахування основних патогенетичних гіпотез порушень при цукровому діабеті [О.І. Губень, В.І. Губень, 1997; Л.С. Бундюк, О.В. Каменецька, 2003; Л.С. Бундюк и др., 2004].

Більш ніж 20-річний досвід застосування нами мікрохвильової резонансної терапії і лікування понад 20.000 хворих на цукровий діабет, серед яких у 80-90 % досягнутий позитивний клінічний ефект, дозволив визначити коло показань та розшифрувати деякі механізми лікувальної дії ЕМВ НВЧ. Група хворих з хронічними ускладненнями діабету, яким здійснювали курс МРТ, включала хворих з ангіопатіями нижніх кінцівок, ретинопатією, гіпертонією, ІХС, нефропатією, дисменореєю, порушенням статевої функції у чоловіків, ліпоїдним некробіозом, ентеропатією, остеоартропатією, нейропатією.

З метою оцінки лікувальної дії ЕМВ НВЧ на патогенез ускладнень при цукровому діабеті вивчали його ефект на рівні організму, органів, клітин мембран та внутрішньоклітинному рівні. При цьому використовували різні методи дослідження: клініко-лабораторні, інструментальні біохімічні та біофізичні. Такий підхід до вивчення ЕМВ НВЧ на різних рівнях є актуальним, тому що дає можливість знайти найбільш «вразливі» ланки при розвитку різних видів ускладнень з метою їх корекції.

Враховуючи ряд існуючих основних патогенетичних гіпотез порушень при цукровому діабеті, таких як: сорбітолова, гіпотеза яка постулює перевагу процесів глікозилювання, та гемореологічна гіпотеза, в роботі було зроблено акцент на вивчення цих ланок як в лікуванні різного виду ускладнень при цукровому діабеті за допомогою ЕМВ НВЧ, так і із застосуванням блокатора альдозоредуктази - ізодибуту. Такий підхід обумовлений тим, що біохімічні теорії розглядають порушення поліолового шляху обміну глюкози і активацію глікозилювання як можливі шляхи, через різні і часто несуміжні механізми, які роблять внесок в порушення мікроциркуляції і розвиток ретинопатії, нефропатії, нейропатії [N.E. Cameron, M.A. Cotter, 1997; E. Boel et al., 1995; A.A.F. Sima, K Suqimoto., 1999; R. Sinqh et al., 2001; Z. Turk, 1997; 2001; S.M. Setter et al., 2003].

До останнього часу вважалося, що основною речовиною для утворення кінцевих продуктів глікозилювання є глюкоза. Встановлення різної швидкості внутрішньо- та зовнішньо-клітинного утворення кінцевих продуктів глікозилювання поставило це під сумнів. Виявилося, що збільшення швидкості внутрішньоклітинного утворення кінцевих продуктів глікозилювання визначається такими цукрами, як фруктоза, глюкоза-6-фосфат і гліцеральдегід-3-фосфат. Вважають, що кінцеві продукти глікозилювання можуть утворюватися іншим, коротшим метаболічним шляхом. В умовах in vitro показано, що тільки близько 50 % кінцевих продуктів глікозилювання утворюється в результаті окислення Амадорі, а близько 50 % - іншими метаболічними шляхами, включаючи автоокислення різних цукрів [М.И. Балаболкин, 2000; Z. Turk, 1997; 2001; R. Singh et al., 2001].

Ізодибут розглядався раніше як блокатор альдозоредуктази. Вивчення його властивостей із врахуванням нових теорій дає можливість говорити про його багатофакторні дії.

З метою зменшення поліпрагмазії і можливих помилок при призначенні препаратів у хворих на цукровий діабет є доцільною розробка комп'ютерної підтримки рішень про їх взаємодію при лікуванні діабету та його ускладнень.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами та програмами. Тема дисертації відображена в наукових темах науково-видавничого центру «Відгук» Міністерства охорони здоров'я України, в наукових темах ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України»: № 236, реєстраційний № 0193 U042306, 1993-1996 рр. «Вивчення біохімічних механізмів патогенезу тканинної гіпоксії, як одного з головних факторів у розвитку діабетичної мікроангіопатії і розробка комплексу заходів для її профілактики і лікування при різних типах цукрового діабету»; № 267, реєстраційний № 0195 U006844, 1995-1997 рр. «Поглиблене вивчення окремих ланок патогенезу цукрового діабету та діабетичних ангіонейропатій з метою терапевтичного обґрунтування і розробки нових методів їх діагностики та лікування»; № 273, реєстраційний № 0196 U0112297, 1996-1999 рр. «Вивчити нові методи лікування цукрового діабету та його ускладнень»; № 406, реєстраційний № 0100 U000915, 2000-2003рр. «Вивчити патогенез хронічних ускладнень цукрового діабету і розробити адекватні методи їх лікування з метою профілактики зниження інвалідності і збільшення тривалості життя хворих»; № 600, реєстраційний № 0100 U003650, 2000-2002 рр. «Створити комп'ютерний реєстр хворих на цукровий діабет 1 типу, а також дітей і розробити ефективні методи ранньої діагностики і лікування цукрового діабету і його ускладнень»; № 602, реєстраційний № 0103 U000806, 2003-2005 рр. «Розробити нові методи діагностики, лікування, профілактики цукрового діабету і його ускладнень з метою їх впровадження у практику»; № 430, реєстраційний № 0104 U003955, 2004-2006 рр. «Вивчити патофізіологічні особливості хронічних ускладнень цукрового діабету 1 і 2 типу, розробити диференційовані методи їх лікування»; № 4,3/1,5; № 169 «Розробляти методи і здійснити наповнення бази даних системи «фармаколог» з метою урахування взаємодії препаратів, які призначаються при інсулінозалежному та інсулінонезалежному цукровому діабеті», 1991-1992 рр., реєстраційний № 01910047353, «Ефективність і механізм лікувальної дії МРТ у хворих на цукровий діабет і діабетичні ангіопатії», 1989-1992 рр.; «Ефективність і механізм лікувальної дії МРТ у хворих на цукровий діабет, ангіонейропатії, ентеропатії, ліпоїдний некробіоз», 1993 р.; «Мікрохвильова резонансна терапія у хворих на цукровий діабет з різною ендокринно-гінекологічною та андрологічною патологіями», реєстраційний № 0195 U025408, 1994-1997 рр.

Мета дослідження. Вивчити можливість і ефективність застосування ЕМВ НВЧ при лікуванні хворих на цукровий діабет і його ускладнення; дослідити можливий механізм МРТ у хворих на 1 і 2 тип цукрового діабету; обґрунтувати доцільність подібного комплексного лікування при різних типах ускладнень з урахуванням тяжкості захворювання і стану компенсації.

Враховуючи участь сорбітолового шляху обміну глюкози в розвитку ускладнень, докладно вивчити властивості вітчизняного інгібітору ізодибуту як за умов експерименту, так і в клініці, з метою ширшого його використання в лікуванні цукрового діабету.

Завдання дослідження.

1. Дослідити вплив МРТ на компенсацію цукрового діабету і на перебіг захворювання.

2. Оцінити результати застосування ЕМВ НВЧ при лікуванні діабетичних ангіонейропатій нижніх кінцівок.

3. Дослідити можливість застосування МРТ у хворих на діабетичну ретинопатію I та II ступеня.

4. Вивчити клінічну ефективність МРТ при артеріальній гіпертензії та ІХС у хворих на ЦД.

5. Оцінити ефективність лікування діабетичної нефропатії I-II ступеня у комплексі з МРТ.

6. З'ясувати можливість застосування МРТ хворих на цукровий діабет з різною гінекологічною патологією.

7. Оцінити вплив МРТ на чоловіків, хворих на цукровий діабет, з порушеннями статевої функції.

8. Перевірити можливість впливу МРТ на перебіг діабетичної ентеропатії та її застосування при ліпоїдному некробіозі.

9. Вивчити механізм лікувального ефекту МРТ у хворих на цукровий діабет з різними видами ускладнень на рівні організму, органів, клітин, мембран та на внутрішньоклітинному рівні.

10. З метою зменшення медикаментозного навантаження на організм пацієнтів створити комп'ютерну програму взаємодії лікувальних засобів Dia Plus 3.1.

11. Докладно вивчити властивості вітчизняного блокатора сорбітолового шляху ізодибуту за експериментальних умов і перевірити виявлені нові властивості препарату у хворих з нейропатіями в клініці.

Робота виконана на базі відділу клінічної діабетології (керівник - академік АМН, НАН України і РАМН А.С. Єфімов) ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України» (директор - член-кореспондент АМН та НАН України М.Д. Тронько) і на базі Науково-дослідного центру квантової медицини «Відгук» (директор - професор С.П. Сітько).

Об'єкт дослідження:

1. Хворі на цукровий діабет 1 та 2 типу з різними ускладненнями при традиційному і комплексному лікуванні ЕМВ НВЧ.

2. Тварини (дорослі щури-самці лінії Вістар, 7 міс) з експериментальним цукровим діабетом при застосуванні інгібітора сорбітолового шляху обміну глюкози - ізодибуту.

3. Хворі на цукровий діабет з нейропатіями при застосуванні у них ізодибуту.

Предмет дослідження: клініко-лабораторні показники: гормональні, біохімічні, біофізичні, ЕМВ НВЧ, ізодибут у процесі лікування хворих на цукровий діабет і його ускладнень, а також в умовах експерименту.

Методи дослідження: клінічні, біохімічні, біофізичні, статистичні методи, які використовуються для оцінки стану і механізму дії при лікуванні хворих на цукровий діабет і його ускладнення за допомогою МРТ та ізодибуту в експерименті й клініці.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше виявлено, що застосування МРТ у хворих на цукровий діабет є високоефективним терапевтичним методом. Його лікувальний ефект обумовлений дією на провідні патогенетичні ланки цукрового діабету:

1. посилення біосинтезу і секреції інсуліну;

2. зниження вмісту основних контрінсулінових гормонів.

Було показано, що застосування МРТ у комплексному лікуванні хворих супроводжувалося не тільки компенсацією діабету на тлі попередніх доз інсуліну і таблеток, але часто зниженням доз цукрознижуючих засобів.

Вперше показана висока терапевтична ефективність ЕМВ НВЧ при діабетичних ангіопатіях. Вже після перших 3-5 сеансів у 78 % хворих відмічено значне зменшення іритативно-больового синдрому, зникнення парестезій та інших видів порушення чутливості, покращення периферичної гемодинаміки і збільшення швидкості проведення збуджень периферичними нервами. Це є підтвердженням дії МРТ на основні патогенетичної ланки діабетичних ангіопатій і нейропатій нижніх кінцівок.

Вперше отримані позитивні результати із застосуванням МРТ у хворих на діабетичну ретинопатію при цукрового діабету 1 і 2 типу. Після проведеного курсу МРТ спостерігалось підвищення гостроти зору, покращення кон'юнктивальної мікроциркуляції (у 64 % хворих) та покращення стану очного дна (у 58 % хворих).

Вперше досліджена клінічна ефективність МРТ при артеріальній гіпертензії. У 84 % хворих після здійсненого курсу досягнута стійка нормалізація артеріального тиску.

Вперше показана значна ефективність МРТ при лікуванні хворих на цукровий діабет 1 і, особливо, 2 типу з нефропатіями I-II ступеня.

Вперше використана МРТ у хворих з діабетичним ліпоїдним некробіозом. У 85 % хворих після 15 сеансів спостерігалося загоєння виразок, епітелізація раньової поверхні, значне збліднення місць ураження.

Вперше у практиці було використано МРТ при діабетичній ентеропатії, яка є тяжким ускладненням цукрового діабету і важко піддається лікуванню. В результаті курсу МРТ з 15 сеансів у більшості пацієнтів зменшилися діспептичні явища, зникли болі і здуття живота. Хворі поправилися (набрали вагу).

Вперше застосована терапія ЕМВ НВЧ у чоловіків, хворих на цукровий діабет, з порушенням статевої функції. Виражене покращення статевої функції після лікування із застосуванням МРТ відзначалося у 69 % хворих: посилення адекватних і спонтанних ерекцій, лібідо, збільшення тривалості статевого акту, підвищення яскравості оргазму. У хворих на цукровий діабет з хронічним простатитом ремісія спостерігалася у 80 % випадків.

Вперше був показаний виражений об'єктивний та суб'єктивний ефект мікрохвильової резонансної терапії у хворих з ендокринно-гінекологічними порушеннями.

Вперше була показана висока лікувальна ефективність ЕМВ НВЧ у хворих з діабетичними артропатіями.

Вперше був вивчений механізм дії МРТ у хворих на цукровий діабет з ангіопатіями, ретинопатією, артеріальною гіпертензією, ІХС, нефропатією, з різними гінекологічними порушеннями і з порушеннями статевої функції у чоловіків, артропатіями.

Було виявлено нормалізуючу дію МРТ на фізико-хімічні властивості мембран еритроцитів, коагулюючу активність, глікування білків крові, структурну впорядкованість поліпептидного ланцюга мембран еритроцитів, електрокінетичні властивості клітинних ядер букального епітелію.

Вперше була виявлена особливість ЕМВ НВЧ блокувати ранні продукти глікозилювання (продукти Амадорі), які стимулюють розвиток ускладнень у хворих на цукровий діабет. Ця особливість ЕМВ проявляється при лікуванні усіх видів ускладнень.

Вперше були детально вивчені властивості ізодибуту в експерименті і клініці. Було показано, що він наділений багатофакторними властивостями. Крім впливу на сорбітоловий шлях обміну глюкози, він сприяє покращенню коагулюючої активності, підвищуючи осмотичну стійкість еритроцитів, їх деформованість, нормалізує еритрограми.

Покращення фізико-хімічних властивостей мембран еритроцитів залежить і від впливу ізодибуту на мембранозв'язані ферменти (АХЕ і Na⁺, K⁺ - АТФаза).

Вперше була встановлена можливість впливу ізодибуту на рівні глікемії при цукровому діабеті як в експерименті, так і в клініці в залежності від важкості, тривалості захворювання і дози препарату, яка застосовується.

Був вперше показаний вплив ізодибуту на структурну організацію поліпептидного ланцюга. Був показаний його позитивний ефект як в інсулінзалежних, так і в інсуліннезалежних тканинах.

Була вперше виявлена нова властивість ізодибуту - вплив на глікозилювання білків крові і мембран органів і тканин.

Практичне значення роботи. Отримані результати показали, що МРТ має виражений позитивний ефект у хворих на цукровий діабет. Відмічено її нормалізуючий вплив на вуглеводний обмін. Механізм гіпоглікемічного ефекту, вочевидь, зводиться до стимуляції секреції інсуліну. Про це свідчить підвищення рівня С-пептиду і тенденція до підвищення рівня ІРІ. Зниження активності контрінсулінових гормонів (кортізолу та адреналіну) може сприяти підвищенню чутливості до інсуліну периферичних тканин, зокрема інсулінових рецепторів. У більшої частини хворих діабетом 1 типу компенсація захворювання супроводжувалася зниженням дози препарату, що вводився.

Спостерігається виражений ефект при ангіонейропатіях. В основі цього лікувального ефекту МРТ лежить нормалізуючий вплив ЕМВ НВЧ на судинний тонус, мікроциркуляцію і функціональний стан периферичної нервової системи. Такі ж механізми позитивного впливу МРТ на офтальмологічні ускладнення, особливо на діабетичну ретинопатію.

Позитивний ефект МРТ у хворих на артеріальну гіпертонію обумовлений, за нашими даними, нормалізацією функціонального стану системи ренін-ангіотензин-альдостерон.

Мікрохвильова резонансна терапія має вирижений об'єктивний і суб'єктивний ефект у хворих з ендокринно-гінекологічними порушеннями і з порушеннями статевої функції у чоловіків. Був показаний лікувальний ефект МРТ у хворих з ліпоїдним некробіозом і діабетичною ентеропатією.

Була доведена спроможність ЕМВ НВЧ блокувати процеси глікозилювання білків, які є причиною практично всіх видів ускладнень у хворих на цукровий діабет.

Виявлена багатофакторність дії блокатору сорбітолового шляху обміну глюкози дає можливість рекомендувати ширше застосування його у хворих на цукровий діабет, з урахуванням важкості захворювання і стану компенсації.

Впровадження матеріалів дисертації. Матеріали дисертації використані у методичних рекомендаціях «Використання нетрадиційних методів у комплексному лікуванні ангіонейропатій». - К., 1992; в інформаційному листку «Застосування мікрохвильової резонансної терапії в лікуванні діабетичних ангіонейропатій і полінейропатій». - К., 1990; в матеріалах авторського свідоцтва «Комп'ютерна програма Dia Plus 3.1» 2003 (№7118 від 12.02.2003); в матеріалах патентів «Спосіб моделювання цукрового діабету», 2003 (патент МКВ GO 9D 23/28, 2003); «Спосіб лікування діабетичних ретинопатій», 2002 (патент МКВ А61 №5/02, 2002); при підготовці монографій «Санаторно-курортне лікування хворих на цукровий діабет». - К., 2002; «Діабетичні нейропатії». - Київ-Львів, 2003; «Ендокринологія» (підручник). - К., 2004; «Клінічна діабетологія». - К., 1998; «Діабетична кардіоміопатія». - Львів-Київ, 2007; «Методологія немедикаментозного лікування, навчання та самоконтролю хворих на цукровий діабет». - К.: Медкнига, 2008.

Апробація роботи. Результати досліджень і основні положення дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися і отримали позитивну оцінку спеціалістів на II Всеросійському з'їзді ендокринологів (Челябінськ, Росія, 1991); на XIII обласній науково-практичній конференції (Вінниця, Україна, 1991); на IV з'їзді ендокринологів України (Київ, Україна, 1994); на II Національному Конгресі геронтологів і геріатрів України (Київ, Україна, 1994); на Республіканській науково-практичній конференції «Фізичні і лікувальні фактори в медичній реабілітації» (Миргород, Україна, 1995); на науково-практичній конференції «Сучасні уявлення про патогенез і лікування цукрового діабету», організованої НДЦ «Відгук» (Київ, Україна, 1995); на засіданні вченої ради НДІ «Відгук» (Київ, Україна, 25 січня 1996 р); на з'їзді геронтологів «Використання геропротекторів для запобігання прискореного старіння» (Київ, Україна, 1996); на розширеному засіданні вченої ради науково-дослідного центру квантової медицини «Відгук» МОЗ України (Київ, Україна, 29 лютого 1996 р.); на вченій раді НДЦ «Відгук» (Київ, Україна, 6 грудня 1997 р.); на конференції «Актуальні аспекти ендокринних захворювань» (Харків, Україна, 1998); на Міжнародній науково-практичній конференції «Медична реабілітація, курортологія і фізіотерапія» (Ялта, Автономна Республіка Крим, 1999); на I Міжнародній конференції (Київ, Україна, 2000); на III національному конгресі геронтологів і геріатрів (Київ, Україна, 2000); на VI з'їзді ендокринологів України (Київ, Україна, 2001); на розширеному засіданні діабетологічного відділу ДУ ”Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України” (Київ, Україна, 2004, 2009); на засіданні апробаційної ради ДУ ” Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України” (Київ, Україна, 2009); на VII з'їзді ендокринологів України (Київ, Україна, 2007).

Особистий внесок: Всі ідеї даного дослідження належать автору. Дисертантом самостійно проаналізована наукова література і інформація по проблемі застосування ЕМВ НВЧ в клініці і ролі сорбітолового шляху обміну глюкози і його блокаторів у розвитку ускладнень при цукровому діабеті. Було проаналізовано історії хвороб і на їх основі створена і реалізована програма по взаємодії лікарських засобів при цукровому діабеті з метою зниження поліпрагмазії. Автору належить постановка мети, задач і вибір адекватних матеріалів і методів дослідження, а також вибір способу лікування. Автором була обґрунтована доцільність використання методу МРТ в терапії хворих на цукровий діабет і його ускладнень. Дисертант безпосередньо лікував хворих за допомогою цього методу (усього понад 2590 осіб) і обробляв та аналізував усі результати. Автор отримав дані щодо доцільності застосування МРТ при багатьох видах ускладнень при цукровому діабеті.

Отримані результати і їх аналіз продемонстрували унікальну, до цього часу не описану в літературі, можливість ЕМВ НВЧ блокувати ранні стадії глікозилювання білків, які є причиною багатьох ускладнень цукрового діабету.

Отримана автором інформація щодо багатофакторності властивостей блокатору сорбітолового шляху обміну глюкози - ізодибуту і його участь в блокаді глікозилювання білків, дозволила рекомендувати ширше застосування цього препарату при лікуванні хворих на цукровий діабет з урахуванням тяжкості захворювання, стану компенсації й індивідуально підібраної дози.

Дисертантом сформульовані усі положення і висновки, написані і підготовлені до друку усі статті.

2. Основний зміст роботи

Загальна характеристика обстежених. Групи пролікованих та обстежених хворих на цукровий діабет за допомогою МРТ наведені в таблицях 1, 2. Комплексне обстеження хворих на діабет 1 та 2 типів включало вивчення клінічної симтоматики, клініко-лабораторні методи дослідження: глікемія, глюкозурія, ліпіди крові, гормони (С-пептид, ІРІ, кортизол, катехоламіни, ренін, ангіотензин, альдостерон). Гормональні дослідження включали визначення 17-КС у добовій сечі, тестостерону (радіоімунологічним методом), гонадотропних гормонів, біолютропіну у крові за VanDaminne, пролактину.

Вплив МРТ на периферичну гемодинаміку, мікроциркуляцію і периферичну нервову системи оцінювали на основі інструментальних методів дослідження: тетрополярної реовазографії, оклюзійної плетизмографії, капіляроскопії, біомікроскопії кон'юнктиви, ЕКГ, електронейрографії, комп'ютерної термографії.

З метою оцінки лікувальної дії МРТ на патогенез ускладнень при цукровому діабеті використовували гормональні, інструментальні, біохімічні і біофізичні методи. За допомогою біохімічних методів під впливом лікування були вивчені динаміка глікозильованого гемоглобіну фруктозамінів, глікозильованого фібриногену, продуктів початкового глікозилювання білків крові, ферментативної активності мембран еритроцитів (ацетилхолінестераза і Na⁺, К⁺-АТФаза), коагулюючої властивості крові (форма і об'єм еритроцитів, середній об'єм еритроцитів, їх в'язкість, кількість фібриногену, фібрину, гематокритна величина, агрегація еритроцитів, аутокоагулограма, деформованість еритроцитів, динаміка осмотичної резистентності еритроцитів (осмотична стійкість еритроцитів, ступінь гемолізу, індекс гемолізу, еритрограми), визначення структурної впорядкованості білків (in vivo та in vitro). Контролем в біохімічних дослідженнях слугувала кров донорів - 15 людей; при дослідженні ефективності МРТ у поєднанні з традиційним лікуванням у якості контролю слугували показники хворих з традиційним лікуванням. Вказані показники визначали до початку і в кінці курсу лікування, що складався з 10-15 щоденних процедур.

В якості критерію оцінки ефективності лікування хворих на цукровий діабет, а також механізму його дії при традиційному лікуванні і у поєднанні з мікрохвильовою резонансною терапією, було використано біофізичний метод визначення цитобіофізичного показника активності ядер букального епітелію, і біологічний вік хворого. Усього обстежено даним методом 230 осіб, з них 112 осіб -з традиційним лікуванням і 118 - у поєднанні з МРТ.

В терапії цукрового діабету використовується чисельний арсенал медикаментів, що впливають на різні патогенетичні ланки діабету і його ускладнень, що призводить до поліпрагмазії і додаткового медикаментозного навантаження на організм. З метою зменшення медикаментозного навантаження на організм у хворих на цукровий діабет разом з Київським державним Університетом ім. Т.Г. Шевченка і Міжнародним науково-навчальним центром ЮНЕСКО/МПІ інформаційних технологій і систем була розроблена інформаційно-аналітична довідникова система по лікарських препаратах та їх взаємодії з цукрознижуючими засобами, що використовуються при лікуванні діабету. Програма апробована на 420 історіях хвороби.

Використання властивостей блокатора сорбітолового шляху обміну глюкози ізодибуту відбувалося в експерименті і в клініці. Характеристика хворих, що отримують традиційне лікування і поєднане з ізодибутом при різних термінах лікування наведена у таблицях 3, 4.

Таблиця 1 Характеристика хворих на цукровий діабет, що пройшли курс МРТ

Тип ЦД	Стать	Тяжкість ЦД	Стан компенсації	Тривалість захворювання	Вік
1	2	ч	ж	Тяжка	Середня	Декомпенсація	Субкомпенсація	Компенсація	До 5 років	6-10	11-20	> 20	До 20	21-40	41-60	> 60> 60
1586	1004	836	1754	1360	1230	1481	875	234	422	614	1180	374	330	942	965	353

Таблиця 2 Характеристика хворих з хронічними ускладненнями діабету, що пройшли курс МРТ

Ангіопатія н/к	Нефропатія	Ретинопатія	Макроангіопатія	Дисменорея	Порушення статевої функції у чоловіків	Ліпоїдний некробіоз	Ентеропатія	Остеоартропатія	Нейропатія
І-ІІ ст.	ІІІ ст.	І-ІІ ст.	ІІІ ст.	І-ІІ ст.	ІІІ ст.	Катаракта	ГХ	ІХС						Полінейропатія	Енцефалопатія
1133	148	373	46	154	37	34	124	25	78	56	28	23	59	261	11

Таблиця 3. Характеристика хворих на ЦД з полінейропатією при традиційному лікуванні

Всього хворих	Стать	Вік	Тип ЦД	Тяжкість
	Ч	Ж	20-40	40-60	>60	1	2	Легка	Середня	Тяжка
156	62	94	56	70	30	108	48	0	9	147

Дослідження хворих на 1 тип цукрового діабету з полінейропатіями відбувалося у двох групах. В першій групі інсулінотерапія супроводжувалася традиційним лікуванням нейропатій (трентал, еспа-ліпон, тіосульфат натрію, ноотропіл, вітаміни групи В). У другій групі хворих в попередні 2 місяці проводилась тільки інсулінотерапія. Ізодибут цим хворим призначали у добовій дозі 1,5 г протягом 21 дня.

Таблиця 4. Характеристика хворих на ЦД з полінейропатією при традиційному лікуванні в поєднанні з ізодібутом

20 днів лікування	1,5-2 місяці лікування
Тип	Тяжкість	Стать	Вік	Тип	Тяжкість	Стать	Вік
1	2	Легка	Середня	Тяжка	М	Ж	20-40	40-60	>60	1	2	Легка	Середня	Тяжка	М	Ж	20-40	40-60	>60
57	0	0	0	57	30	27	43	14	0	56	0	0	0	56	21	35	36	20	0

Експериментальні дослідження проводили на 131 щурах-самцях лінії Вістар з початковою масою тіла від 150 до 180 г (вік 7 місяців). Для з'ясування механізму дії ізодибуту були здійснені експерименти на тваринах з діабетом. Експериментальний цукровий діабет моделювали шляхом внутрішньочеревного введення 1 % розчину стрептозотоцину - 6 мг/100 г «Sigma», або 3 % розчину алоксану - 21 мг/100 г (фірма Ehemapol). Рівні глікемії визначали у крові під'язикової вени за допомогою смужки «Dextrostix» (фірма Ames) приладом тієї ж фірми. Ізодибут в залежності від задач експерименту вводили у дозі 25, 50, 75, 150 мг/кг через зонд. Тривалість введення препарату під час різних експериментів коливалася від 7 днів до 1,5 місяців. Тривалість спостереження за експериментальними тваринами складала від тижня до місяця і півріччя.

Діабет в різних серіях був середньої тяжкості (10 ммоль/л) і тяжкий (17-19 ммоль/л). Контрольну групу складали 12 тварин.

Статистична обробка результатів, отриманих у клініці, а також експериментальних результатів, проводилася методом Вілкоксона-Мана-Уітні з використанням критерію U. Максимальна кількість інверсій U, при якому різницю між групами спостереження можна вважати допустимою = P_u < 0,05; P_u = 0,01; P_u = 0,005 и P_u = 0,001.

В роботі наведені статистичні показники середніх величин (позначаються як М), кількість спостережень (позначається як n), P_u-достовірність відмінностей. В клінічних дослідженнях частину отриманих результатів було оброблено методом Стюдента.

Результати досліджень та їх обговорення. В роботі наведені результати комплексної терапії з МРТ понад 2590 хворих на 1 та 2 тип цукрового діабету, переважно у стані декомпенсації з тривалістю захворювання в основному більше 5 років. Більшість хворих мали різні ступені тяжкості хронічних ускладнень.

В результаті курсового лікування позитивна динаміка клінічних симптомів відмічена у 87 % хворих. Компенсація цукрового діабету досягнута у 67 %, субкомпенсація - у 20 % хворих і тільки у 13 % залишилася декомпенсація. Стан компенсації оцінювався у випадках, якщо рівень глікемії в добовому профілі не перевищував 10,0 ммоль/л при аглюкозурії. У частини хворих компенсація цукрового діабету супроводжувалась зниженням дози цукрознижуючих препаратів і дози інсуліну. Як правило, у хворих після курсового лікування позитивна клінічна динаміка зводилася до ліквідації основних симптомів декомпенсації: зникали загальна слабкість, підвищена втомлюваність, спрага, зменшувалася кількість сечі, підвищувалася працездатність.

У хворих на цукровий діабет була вивчена динаміка гормональних показників під впливом МРТ, вплив МРТ на діабетичні ангіопатії нижніх кінцівок, на діабетичну ретинопатію, на артеріальну гіпертонію, на перебіг діабетичної ентеропатії, вплив МРТ у хворих з гінекологічною патологією, у хворих з андрологічними порушеннями, при артропатіях, вперше використана МРТ при ліпоїдному некробіозі.

Застосування МРТ проявляє виражений позитивний ефект у хворих на цукровий діабет. Відмічено нормалізуючий вплив на вуглеводний обмін. Механізм гіпоглікемічного ефекту, вочевидь, зводиться до стимуляції секреції інсуліну. Про це свідчить підвищення рівня С-пептиду і тенденція до підвищення ІРІ. З іншого боку, зниження активності контрінсулінових гормонів (кортізолу, глюкагону) може сприяти підвищенню чутливості периферичних тканин до інсуліну, зокрема, інсулінових рецепторів. У більшої частини хворих на діабет 1 типу компенсація захворювання супроводжувалася зниженням дози інсуліну, що вводився.

Спостерігався виражений ефект при ангіопатіях. В основі цього лікувального ефекту МРТ лежить вплив ЕМВ на судинний тонус, мікроциркуляцію і функціональний стан периферичної нервової системи. Такі ж самі механізми позитивного впливу МРТ на офтальмологічні ускладнення, особливо, на діабетичну ретинопатію.

Позитивний ефект МРТ у хворих на артеріальну гіпертонію обумовлений, за нашими даними, нормалізацією стану системи ренін-ангіотензин-альдостерон. Мікрохвильова резонансна терапія спричиняє виражений суб'єктивний та об'єктивний ефект у хворих з ендокринно-гінекологічними порушеннями і порушеннями статевої функції у чоловіків. Показано лікувальний ефект МРТ у хворих з діабетичною ентеропатією, ліпоїдним некробіозом, з діабетичними артропатіями, нефропатіями I-II ст.

На сьогоднішній день немає єдиної концепції, що пояснювала б взаємодію мм-хвиль з біологічними об'єктами, саме тому питання про конкретні структури, які сприймають ЕМВ НВЧ, залишається відкритим. Проте, використовуючи низку концепцій механізму дії ЕМВ НВЧ на біологічні об'єкти, можна пояснити деякі сторони механізму дії мм-хвиль, що застосовуються у хворих на цукровий діабет з різними ускладненнями, у поєднанні з традиційним лікуванням.

При вивченні механізму дії МРТ у хворих був використаний ряд основних гіпотез патогенетичних порушень при цукровому діабеті, гемореологічна гіпотеза і гіпотеза, яка постулює перевагу процесів глікозилювання.

Відомо, що розвиток діабетичних ускладнень пов'язаний з коагуляційними зсувами. Важливу роль при цьому відіграють еритроцити. Зміна властивостей мембран еритроцитів супроводжується низкою порушень: збільшенням обміну еритроцитів, зниженням здатності до деформації, зменшенням їх напівжиття. Це викликає гіперв'язкість крові і тромботичний ризик [V. Lipovac, 1994; O. Linderkamp et al., 1999; T. Kunt et al., 1999]. Вивчені у хворих на цукровий діабет форма і об'єм еритроцитів, об'ємна концентрація (гематокритне число), деформованість еритроцитів, агрегація, аутокоагулограма до і після лікування у поєднанні з використанням ЕМВ НВЧ показали динаміку зсідання активності крові у бік її зниження. Під впливом електромагнітних хвиль мм-діапазону в тій чи іншій мірі покращувалися показники, що вивчалися: деформованість еритроцитів, їх агрегація, аутокоагулограма, форма і об'єм еритроцитів [Д. А. Ефимов, 1998]. Наші дані узгоджуються з результатами експериментів, які вивчають вплив мм-хвиль у частотному діапазоні від 53 до 78 ГГц на стійкість мембран еритроцитів. Було встановлено, що мм-випромінення підвищує стійкість мембран еритроцитів до гемолізуючої дії гіпотонічних розчинів, сповільнює перекисне окислення ліпідів [В. В. Логинов и др., 1999; А. С. Корягин и др., 2000]. Після дії ЕМВ НВЧ на зразок цільної крові виявлено зниження жорсткості мембран.

Результати наших досліджень у хворих на цукровий діабет з різними ускладненнями показали, що найгостріше реагуючими на дію ЕМВ НВЧ є клітини периферичної крові. Передбачається, що зміни у функціонуванні клітин крові під впливом ЕМВ НВЧ пов'язані з дією на клітинну мембрану.

Дослідження активності мембранно-звязаних ферментів АХЕ і Na⁺, K⁺ - АТФази в процесі лікування із застосуванням ЕМВ НВЧ підтвердили це припущення. Характерні порушення функцій мембран у хворих на цукровий діабет у вигляді збільшення холінергічної активності на 81 % вище за норму і зниження активності натрієвого насосу на 34 % нижче від контрольних величин після лікування позитивно зсувалися у бік збільшення активності Na⁺, K⁺-АТФази на 51,4 % і зниження активності АХЕ на 47,9 % [Д. А. Ефимов, 1998; 1999], (таблиця 5.)

Отримані дані у хворих на цукровий діабет узгоджуються з експериментальними результатами, в котрих встановлений модулюючий вплив ЕМВ частотного діапазону від 57 до 68 ГГц на активність ферментних систем еритроцитарних мембран, ріст активності транспортних АТФ-аз під впливом ЕМВ НВЧ [В.В. Логинов, 1999; А.Х. Тамбиев, Н.Н. Кирикова, 2003; В.В. Логінов та ін., 2001].

Таблиця 5. Зміна активності мембранних ферментів у хворих на ЦД під впливом МРТ

Ферменти	Донори (n=15)	Активність ферментів у хворих (n=57)
		До лікування	Після лікування
АХЕ мкмоль оцт. к-ти/мг білку	29,39	52,90	р<0,001	27,98	р<0,05
Na+, K+ -АТФаза мкмоль Рн/мг білку/год	6,85	3,97	р<0,005	6,78	р<0,05

Примітка: р - непараметричний критерій U - Вілкоксона-Мана-Уітні

Таким чином, наші дані, отримані при застосуванні ЕМВ НВЧ у хворих на цукровий діабет з різними ускладненнями і результати експериментальних робіт демонструють високу чутливість клітинних мембран до ЕМВ НВЧ низької інтенсивності. НВЧ випромінювання нетеплової природи спроможне індукувати структурні перебудови в мембранах, що супроводжується зміною іонної провідності клітинних мембран.

Перебудови мембран еритроцитів, що спостерігаються, у хворих на цукровий діабет під дією ЕВМ НВЧ пов'язані не тільки з позитивним ефектом з боку мембранно-зв'язаних ферментів. Виявлений ще один рівень дії ЕМВ НВЧ, що залежить від величини гіперглікемії, який супроводжується підвищенням процесів неферментативного глікозилювання білків мембран, що в свою чергу призводить до виразних порушень структурної організації мембранних білків.

Показником структурної організації поліпептидного ланцюга є індекс структурної впорядкованості білків мембран еритроцитів.

У хворих на цукровий діабет структурна організація мембранних білків та індекс структурної впорядкованості нижчий, ніж у здорових осіб (100 %) - до лікування при 1 типі цукрового діабету він складав 6,51 %, при 2 типу - 16,74 %. Лікування хворих на цукровий діабет у поєднанні з ЕМВ НВЧ призводило до значного покращення функції мембранних білків і підвищенню індексу структурної впорядкованості, котрий характеризує стан альфа-спіралі білка [Д.А. Ефимов, 1998]. Після лікування цей індекс у хворих при 1 типі захворювання збільшився до 41,16 % (Р<0,001), при 2 типу - до 43,88 % (Р<0,001).

Експериментальними дослідженнями показано, що первинною молекулярною мішенню ЕМВ є білки, локалізовані на мембрані [О.В. Бецкий та ін., 1996; О.В. Бецкий, Н.Н. Лебедева, 2001; Н.Д. Девятков та ін., 1994], що узгоджується з нашими даними.

За умов in vitro ми досліджували властивості екзогенних інсулінів при експериментальній гиперглікемії і вплив на цей процес ЕМВ НВЧ. Було показано, що зміни структурної організації поліпептидного ланцюга, що характеризує стан альфа-спіралі білка, як і у хворих на цукровий діабет з вивченням у них структурної організації білків мембран еритроцитів, знаходиться в прямій залежності від рівня глікемії. З її збільшенням величина індексу структурної організації значно знижується. Опромінення інкубаційного середовища за допомогою ЕМВ НВЧ показало можливість його позитивного впливу на конформацію інсуліну, структурна впорядкованість якого погіршується при взаємодії з глюкозою [Д.А. Ефимов, 1999; 2004].

Літературні дані показали, що сприймаючою структурою ЕМВ НВЧ може бути і ядро клітини [С.П. Ситько и др., 1997; С.П. Ситько и др., 1998; В.Г. Шахбазов и др., 1991; В.Г. Шахбазов и др., 1991; В.Г. Шахбазов и др., 2001].

Для дослідження цих особливостей впливу мм-діапазону у хворих на цукровий діабет ми застосовували метод визначення електрокінетичних властивостей клітинних ядер у пробі букального епітелію шляхом внутрішньоклітинного мікроелектрофорезу. Цей метод може бути використаний як для визначення результатів лікування, так і для з'ясування деяких сторін механізму дії ЕМВ КВЧ у хворих на цукровий діабет [Д.А. Ефимов, Е.В. Бабюк, 2003].