Відновлення роботоздатності та якості життя хворих на ішемічну хворобу серця на санаторно-курортному етапі реабілітації

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

УДК 616.12-005.4:615.838:615.825

ВІДНОВЛЕННЯ роботоЗДАТНОСТІ ТА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ

НА САНАТОРНО-КУРОРТНОМУ ЕТАПІ РЕАБІЛІТАЦІЇ

14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Юшковська Ольга Геннадіївна

Одеса - 2007

Дисертацією рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університет МОЗ України.

Науковий консультант доктор медичних наук, професор Соколовський Валентин Степанович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри спортивно медицини та валеології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Єжов Володимир Володимирович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгиевського, завідувач кафедри фізіотерапії

доктор медичних наук, професор Маколінець Василь Іванович, ДП „Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМН України” завідуючий відділом консервативного лікування та реабілітації

доктор медичних наук, доцент Мацегора Ніна Анатоліївна, Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри професійної патології, клінічної лабораторної і функціональної діагностики.

Захист відбудеться 29 листопада 2007 року о 10-й годин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, м. Одеса, Лермонтовський пров., 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий 26 жовтня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Г.О. Дмитрієва

АНОТАЦІЯ

Юшковська О.Г. Відновлення роботоздатності та якості життя хворих на ішемічну хворобу серця на санаторно-курортному етапі реабілітації. - Рукопис. санаторний реабілітація хворий серце

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія. - Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології, Одеса, 2007.

У дисертації на підставі комплексного клініко-функціонального і психосоматичного досліджень створена саногенетична концепція підвищення роботоздатності та якості життя хворих на ішемічну хворобу серця на санаторно-курортному етапі реабілітації, що узагальнює існуючі відомості та дані власних досліджень щодо впливу функціонального стану, психологічних чинників, індивідуальних особливостей особистості і якості життя цієї групи хворих на ефективність реабілітації. Науково обґрунтовано нову систему відновлення стану здоров'я та фізичної роботоздатності хворих з різними формами ІХС з урахуванням показників вегетативного статусу, психосоматичного стану та толерантності до фізичного навантаження, яка подана у вигляді процесу управління здоров'ям. Обґрунтовано можливість найбільш адекватного здійснення індивідуалізованої медичної реабілітації хворих на ІХС з позицій саногенетичного підходу та запропоновано принципово нову систему оцінки ефективності реабілітації. Виділено психологічні предиктори, що впливають на ефективність медичної реабілітації, динаміку роботоздатності і якості життя хворих на ІХС.

Ключові слова: санаторно-курортний етап, медична реабілітація, ішемічна хвороба серця, саногенез, психофізична гімнастика.

АННОТАЦИЯ

Юшковская О.Г. Восстановление работоспособности и качества жизни больных ишемической болезнью сердца на санаторно-курортном этапе реабилитации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.33 - медицинская реабилитация, физиотерапия и курортология. - Украинский научно-исследовательский институт медицинской реабилитации и курортологии, Одесса, 2007.

Диссертация посвящена решению актуальной научной проблемы, которая состоит в разработке и научном обосновании психофизического направления в восстановлении работоспособности и повышении качества жизни больных ишемической болезнью сердца (ИБС) на санаторно-курортном этапе как реализация саногенетическойконцепции в реабилитации.

Курация пациентов осуществлялась в период их пребывания в базовом клиническом санатории «Лермонтовский» (г. Одесса), во время занятий в городских институциях “Школа кардиологического больного” и “Университет здоровья”, а также во время катамнестического исследования. Среди больных было 362 мужчин и 207 женщин. Средний возраст больных составлял 54,3 ± 10,2, в частности, для женщин - 50,2 ± 7,8, для мужчин - 56,3 ± 11,0. В исследование включено 569 больных, которым было выставлено диагноз - ишемическая болезнь сердца, постинфарктный кардиосклероз (396 больных), с нарушениями ритма сердца и проводимости, хроническая сердечная недостаточность I-II А стадии, I-III функциональные классы. При распределении больных по продолжительности заболевания выяснилось, что у 278 больных давность ИБС меньше 5 лет, а у 291 - больше 5 лет. 217 больных, клинически были в фазе восстановления после острого инфаркта миокарда, закончили полный курс стационарного лечения в кардиологическом отделении больницы и проходили курс реабилитации в специализированном кардиологическом отделении санатория и были отнесены к I клинической группе. У остальных больных ИБС давность перенесенного инфаркта миокарда составляла 1-2 года (112 больных), у 156 больных - 2-5 лет, у 84 больных - больше пяти лет. Эти больные вошли в II клиническую группу.

Пациенты контрольных групп, 257 больных, проходили курс реабилитации, который был построен согласно рекомендованным в условиях санатория схема и включал: ежедневную плановую физическую нагрузку - дозированнную ходьба, терренкур; тренировочный подъем по лестнице; индивидуальные и малогрупповые занятия с инструктором ЛФК по выполнению физических упражнений, механотерапию, массаж; базовый физиотерапевтический комплекс процедур; медикаментозное лечение; диетотерапию, психотерапию и занятия аутотренингом со штатным психотерапевтом санатория. В основные группы вошло 312 лиц, которые принимали участие в разработанной нами программе реабилитации, которая также базировалась на общепринятой в Украине схеме, дополненной методикой психофизической гимнастики, рассчитанная на 34,5 часа занятий на протяжении 24 дней. Предусматривалось проводить занятие психофизической гимнастикой ежедневно таким образом: в течение недели больные овладевали трехчасовой программой теоретических знаний относительно психофизической саморегуляции; двухчасовой программой приобретения практических навыков психофизической саморегуляции; полуторачасовой программой эмоционально-стрессовых тренировок. По окончании занятий психофизической гимнастикой больные получали дифференцированное домашнее задание с учетом степени подготовки.

В диссертации на основании комплексного клинико-функционального и психосоматического исследований создана саногенетическая концепция повышения работоспособности и качества жизни больных ишемической болезнью сердца на санаторно-курортном этапе реабилитации, которая обобщает существующие сведения и данные собственных исследований относительно влияния функционального состояния, психологических факторов, индивидуальных особенностей личности и качества жизни этой группы больных на эффективность реабилитации. Обосновано возможность наиболее адекватного осуществления индивидуализируемой медицинской реабилитации больных ИБС с позиций саногенетического подхода и предложена принципиально новая система оценки эффективности реабилитации. Выделено психологические предикторы, которые влияют на эффективность медицинской реабилитации, динамику работоспособности и качества жизни больных ИБС.

Обнаружены факторы, которые влияют на участие больных ИБС в программах медицинской реабилитации. Обоснованно объективизированную оценку недостаточной готовности больного к сотрудничеству с врачом (комплайнс), предложены мероприятия по повышению комплайнса.

Разработана новая система терапевтической учебы больных “Школа кардиологического больного - Университет здоровья”. Предложенная система реабилитации характеризуется такими преимуществами как высокая эффективность, комплексность, синергизм и возможность интеграции, доступность для широких слоев населения, неивазионность и возможность внедрения в других лечебно-профилактических заведениях. Оценка эффективности реабилитационного действия на организм с позиций концепции саногенеза является интегральной, достоверной и достаточно информативной, что и обосновывает применение саногенетического подхода.

Ключевые слова: санаторно-курортный этап, медицинская реабилитация, ишемическая болезнь сердца, саногенез, психофизическая гимнастика.

ANNOTATION

Yushkovskaya O.G. Recovering workability and quality of life of patients with ischemic heart disease at the stage of sanatorium-resort rehabilitation. - Manuscript.

Thesis on competition of scientific degree of the doctor of medical sciences on a speciality 14.01.33 - medical rehabilitation, physiotherapy and resort treatment - Ukrainian research institute of medical rehabilitation and resort treatment, Odessa, 2007.

In dissertation on the basis of complex clinical-functional and psychosomatic researches sanogenesis conception of increase of workability and quality of life of patients is created with ischemic heart disease on the sanatorium-resort stage of rehabilitation, which summarizes existent information and given own researches in relation to influencing of the functional state, psychological factors, individual features of personality and quality of life of this group of patients with efficiency of rehabilitation.

Scientifically grounded new system of proceeding in the state of health and physical workability of patients with the different forms of ischemic heart disease taking into account the indexes of vegetative status, psychosomatic state and tolerance to the physical loading, which is given as the process of management by a health. Grounded possibility of the most adequate realization of the individualized medical rehabilitation of patients with ischemic heart disease from positions of sanogenesis approach and the new system of estimation of efficiency of rehabilitation is offered on principle. It is selected psychological predictors, which influence on efficiency of medical rehabilitation, dynamics of workability and quality of life of patients with ischemic heart disease.

Keywords: sanatorium-resort stage, medical rehabilitation, ischemic heart disease, sanogenesis, psychophysical gymnastics.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Починаючи з середини минулого століття, поширення хвороб системи кровообігу в більшості країн світу набуло епідемічного характеру. Вони посідають також перше місце в структурі смертності громадян України (62,5%), на кілька порядків випереджаючи смертність від злоякісних новоутворень (Лутай М.І., Дорогий А.П., 2002; Шумаков В.О., 2002). Щороку відбувається зростання показників серцево-судинної захворюваності. Поширення хвороб системи кровообігу в Україні серед дорослих та підлітків 2006-го року збільшилось порівняно з 2000-м на 48,9%, а з 2002-м і 2004-м - на 22,9 і 8,0 % відповідно, економічні збитки внаслідок тимчасової непрацездатності та передчасної смерті хворих від кардіоваскулярної патології 2006-го року перевищили 2 млрд. грн. (Гайдаєв Ю.О., Коваленко В.М., Корнацький В.М., 2007). Ішемічна хвороба серця (ІХС) є найчастіше спостережуваним захворюванням системи кровообігу, уражає осіб найбільш соціально затребуваних категорій і, за образним висловом експертів ВООЗ, належить до так званих прихованих епідемій людства (Лобода М.В., Бабов К.Д., Фисенко Л.И., Доценко С.А., 2005; Шумаков В.О., 2007). Значні економічні витрати держави пов'язані з лікуванням та реабілітацією саме таких хворих (Дзяк Г.В., Коваль О.А., 2005; Коваленко В.М., Лутай М.І., 2005; Торохтін О.М., 2002,2006; Маколінець В.І., 2006).

Постійно триває пошук нових напрямів у розв'язанні цілої низки складних питань щодо медичної реабілітації (МР) даної групи хворих (Следзевська I.К. та спiвавт., 2000, 2002; Аронов Д.М., Зайцев В.П., 2002; Ежов В.В., Андрияшек Ю.И., 2005, 2007; Фісенко Л.І., 2005; Тондій Л.Д., Васильєва-Линецька Л.Я., 2006; Пономаренко Г.Н., 2007). Складність і різноманітність патогенетичних механізмів ІХС зумовили появу численних підходів до лікування й реабілітації цієї групи хворих. Завдяки використанню природних та преформованних фізичних чинників було створено нові патогенетично обумовлені технології ранньої реабілітації та вторинної профілактики інфаркту міокарда (ІМ) (Міхно Л.Ю., 1996; Фісенко Л.І., 2004; Следзевська І.К., Шумаков В.О., Бабій Л.М., 2004). Виражений терапевтичний вплив від застосування фізичних чинників визначається їх стимулюючою дією на адаптаційно-пристосувальні функції організму, репаративні процеси тощо (Міхно Л.Ю., 1996; Фісенко Л.І., 2004). При цьому суттєва перевага фізичних чинників перед медикаментозною терапією - це відсутність алергізації організму, побічних проявів, а також звикання до повторного впливу. На думку багатьох авторів, специфічними особливостями реабілітації хворих на ІХС є нерозривний зв'язок лікувальних та реабілітаційних заходів, початок їхнього проведення у ранні терміни, єдність із заходами по вторинній профілактиці, постійний та поетапний характер відновлювальної терапії. На теперішній час переконливо доведений позитивний ефект фізичної реабілітації у даної категорії хворих (Следзевська І.К., 2000; Аронов Д.М., Зайцев В.П., 2002; Ежов В.В., Андрияшек Ю.И., 2005, 2007; Фісенко Л.І., 2005; Лобода М.В., Бабов К.Д., 2006). Метааналіз ефективності реабілітаційних програм, що включають фізичні вправи, свідчить про зниження смертності при їх реалізації (ЕНО, 1996). Принциповим питанням є визначення функціональних можливостей пацієнта і відповідного рухового режиму. Найкращі результати досягаються при ранній та комплексній реабілітації (Міхно Л.Ю., 1996; Торохтін О.М., 1999,2002; Фісенко Л.І., 2004; Ежов В.В., Андрияшек Ю.И., 2006).

Хворі на ІХС найчастіше перебувають у розквіті сил, і їхня здатність продовжувати роботу або повернутися до праці після перенесеного інфаркту міокарда (ІМ) чи операції аортокоронарного шунтування має величезне значення як для них самих, так і для суспільства в цілому (Волошина Е.Б., 2006; Лядов К.В., Преображенский В.Н., 2006). Тим часом повернення таких пацієнтів до праці не завжди корелює з клінічною ефективністю їхнього лікування і реабілітації. В умовах постійного збільшення кількості хворих на ІХС і досить високої вартості їхнього лікування та реабілітації, низькі показники подальших роботоздатності та працездатності цієї категорії хворих перетворюються на серйозну соціальну проблему (Тондий Л.Д., Васильева-Линецкая Л.Я., Роздильская О.Н., 2001). Низькі показники якості життя і втрата роботоздатності у таких хворих значною мірою пов'язані з психологічними чинниками, що зумовлює необхідність проведення психологічної реабілітації (Аронов Д.М., Зайцев В.П., 2005). Розв'язання завдання ефективного відновлення здоров'я одужуючих пацієнтів фахівці вбачають у індивідуально дозованому фізичному навантаженні, поєднаному з застосуванням підтримуючої медикаментозної терапії (Бабов К.Д. та співавт. 2007; Лобода М.В. та співавт. 2006; Ежов В.В., 2003; Лисенюк В.П. та співавт. 2002, 2004). В зв'язку з цим саме проблема відновлення роботоздатності хворих на ІХС набуває пріоритетного значення. Згідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я № 528 від 27.12.2001 „Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”, роботоздатність - це стан людини, визначений можливістю фізіологічних і психічних функцій організму, що характеризує його здатність виконувати конкретну кількість роботи заданої якості за необхідний інтервал часу. Тому для всебічного вивчення цього показника украй важливо враховувати не тільки функціональні можливості серцево-судинної системи та толерантність до фізичного навантаження, а також і особливості особистості хворого, його психосоматичний статус.

Сучасні дані свідчать про те, що між системами, які забезпечують життєдіяльність організму, існують тісні взаємозв'язки (Соколовский В.С., 2007). Більш того, ці системи становлять єдність, що й визначає необхідність розробки нових підходів до тестування рівня здоров'я і розуміння ґенезу його порушень, а також до корекції останніх (Апанасенко Г.Л., 2007). Патологічний процес у тій або іншій системі організму може бути зумовлений не тільки патогенною дією на дану систему, але й дезрегуляційним впливом з боку іншої зміненої системи. За таких обставин необхідно досліджувати не одну, а всі залучені до процесу системи (Бабов К.Д., Волошина Е.Б., Фисенко Л.И., 2001; Шмакова I.П., 2002). Подібний підхід обумовлює безперечний інтерес для оцінки впливу ІХС на цілісний організм, за якої віддалені зміни розвиваються на тлі тривалого компенсаторного напруження адаптаційних можливостей. У зв'язку з цим важливо визначити взаємозв'язок, існуючий між патологічними проявами, а також застосовувати такі методи, які можуть забезпечити інформацію про загальні зміни в організмі (Носкин Л.А., 2005).

Ішемічна хвороба серця є одним із виразних справжніх психосоматичних захворювань (Белялов Ф.И., 2004; Амон Г., 2006; Чабан О.С., Хаустова О.О., 2007). З огляду на те, що психологічні й особистісні особливості хворих відіграють провідну роль у виникненні, прогресуванні захворювання, а також у лікуванні та реабілітації цієї категорії пацієнтів, то вивчення і коригування сприйняття хворим власного стану й ставлення до хвороби мають важливе значення. Специфіка основного захворювання у хворих на ІХС пов'язана, здебільшого, з необхідністю постійно вживати певну кількість лікарських засобів, через що найбільш оптимальним вибором корекції існуючих психосоматичних розладів за наявності ІХС є пошук немедикаментозних ефективних способів лікування і реабілітації. Це пов'язане з тим фактом, що даного часу арсенал застосовуваних методик для немедикаментозної корекції виявлених порушень є невеликим, ефективних адресатних методик, враховуючих як соматичні аспекти захворювання, так і психологічні особливості хворого в контексті психосоматичного підходу, розроблено недостатньо.

Тому великого значення набувають психолого-педагогічні заходи в умовах курорту, оскільки часто хворі недооцінюють корисність лікувальної фізкультури. Доказом такого недооцінювання є лише невелика кількість осіб, які беруть участь у ранковій гігієнічній гімнастиці, систематично виконують розпорядження лікаря щодо теренкуру і лікувальної дозованої ходьби. Проте методик такого роду дії на комплайнс хворих з ІХС практично не розроблено.

Залишається багато питань і про роль різноманітних чинників ризику ІХС, їхній вплив на виникнення, перебіг, ускладнення захворювання, ефективність реабілітації, його найближчий і віддалений прогнози (Сокрут В.Н., Казаков В.Н., 2003). Всі ці питання мають бути тісно пов'язані з стратегією і тактикою застосування засобів ЛФК у програмах реабілітації (Самосюк І.З., Фісенко Л.І., 2006).

Заходи реабілітації базуються і визначаються адаптаційно-компенсаторними процесами у організмі хворого і такими чинниками, вплив яких на клінічний стан пацієнта дозволяє мобілізувати наявний резервний потенціал здоров'я (Следзевська I.К. та спiвавт., 2000, 2002; Мiхно Л.Ю., 2000; Тондiй Л.Д. та співавт., 2000 та iн.). Потребують подальшого вивчення також і механізми саногенної дії та критерії і способи дозування відновних чинників в умовах санаторію. Не повністю розв'язано також питання щодо упорядкування способів оцінки ефективності відновного лікування, які поєднують мінімальну інвазивність за достатньої вірогідності.

Для розроблення адресатних реабілітаційних програм і вдосконалення вторинної профілактики ІХС необхідно мати в своєму розпорядженні інформацію про міжособистісні взаємини пацієнтів, їхнє ставлення до хвороби, призначуваного лікування, а також до свого лікаря і його рекомендацій. Незважаючи на існуючі дослідження причинно-наслідкових відношень між соматичними і психічними аспектами ІХС, очевидною є потреба уточнення ряду невирішених питань (Смулевич А.Б., 2006, Белялов Ф.И., 2007; Чабан О.С., Хаустова О.О., 2007). Так, менш за все вивчено порівняльні аспекти психічного статусу, особистісних властивостей і динаміки психологічного стану хворих на різні форми ІХС, їхнє ставлення до лікувального процесу і готовність до співпраці з лікарем на етапі санаторно-курортної реабілітації (комплайнс). Крім того, для оптимізації реабілітаційних заходів, спрямованих на поліпшення якості життя хворих на ІХС, вважається за доцільне проводити багатовимірний аналіз чинників, впливаючих на інтегральний показник “Якість життя”, залежно від клінічних проявів і наявності інфаркту міокарда в анамнезі. Для вирішення цих питань уявляється за необхідне застосовувати психосоматичний підхід, що розглядає стани здоров'я і хвороби як взаємодію психологічних, соціальних і біологічних чинників (Белялов Ф.И., 2007).

Викладене вище обґрунтовує актуальність обраної теми, розроблення якої буде служити методичною основою для проведення ефективної адресатної медичної реабілітації хворих на ІХС, яка базується на психосоматичному підході.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом науково-дослідних робіт кафедри спортивної медицини і валеології Одеського державного медичного університету (№№ держреєстрації 0103 U 007946, 0198 U 007835), які присвячені вивченню саногенетичних механізмів і диференційованому підбору корекційно-реабілітаційних заходів у залежності від рівня здоров'я, напруги адаптаційних резервів, стадії захворювання різних контингентів населення, де автор була відповідальним виконавцем. Усі розділи робіт стосовно психофізичної реабілітації виконувалися безпосередньо автором.

Мета роботи: підвищення роботоздатності та якості життя хворих на ішемічну хворобу серця на санаторно-курортному етапі реабілітації шляхом обґрунтування та застосування психофізичного підходу, спрямованого на максимальне включення механізмів саногенезу.

Завдання дослідження:

Вивчити ефективність санаторного етапу реабілітації хворих на ІХС шляхом ретроспективного опрацювання даних санаторних карт та статистичних показників діяльності кардіореабілітаційного відділення санаторію.

Провести дослідження психофізичного стану хворих та вивчити вплив психологічних чинників та індивідуальних особливостей особистості на відновлення роботоздатності та якості життя.

Провести відбір найбільш інформативних інтегральних показників ефективності дії реабілітаційних програм на організм пацієнтів з ІХС та розробити на їхньому підґрунті саногенетичний алгоритм оцінки діяльності основних функціональних систем.

Вивчити можливості оцінки вегетативної регуляції серцевої діяльності та ехокардіографічних показників функціонального стану серцевого м'яза як предиктора рівня саногенетичних резервів організму хворого на ІХС. Оцінити динаміку вегетативних співвідношень за різних видів реабілітаційних програм.

Оцінити можливості використання шестихвилинного крокового тесту у якості самостійного індикатора ефективності реабілітаційних програм у хворих на ІХС.

Обґрунтувати, розробити, впровадити та оцінити ефективність методики психофізичної реабілітації для хворих на ішемічну хворобу серця.

Виявити чинники, що впливають на участь/неучасть хворих на ІХС у фізичній реабілітації. Обґрунтувати об'єктивізовану оцінку недостатньої готовності хворого до співпраці з лікарем (комплайнс), вірогідності передчасного припинення і незадоволеності лікуванням.

Провести порівняння результатів постреабілітаційного стану хворих, яким проводили санаторну реабілітацію за загальноприйнятими принципами добору методик відновного лікування, з результатами пацієнтів, реабілітація яких будувалася за розробленою програмою, за допомогою саногенетичного алгоритму.

Розробити систему терапевтичного навчання хворих “Школа кардіологічного хворого - Університет здоров'я” і оцінити її ефективність для реабілітації хворих і вторинної профілактики ІХС.

На підставі отриманих результатів розробити і обґрунтувати саногенетичну концепцію реабілітації, яка ґрунтується на психофізичному напрямку у відновленні роботоздатності та якості життя.

Об'єкт дослідження: ефективність медичної реабілітації хворих на ІХС на санаторно-курортному етапі.

Предмет дослідження: роботоздатність та якість життя хворих на ішемічну хворобу серця, що проходили курс реабілітаційних заходів в умовах санаторію.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, функціональні, інструментальні, психологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі комплексного клініко-функціонального і психосоматичного обстеження хворих на ІХС на санаторно-курортному етапі реабілітації створено концепцію підвищення ефективності медичної реабілітації, направлену на збільшення саногенетичних можливостей організму хворих.

Науково обґрунтовано нову систему відновлення стану здоров'я та роботоздатності хворих з різними формами ІХС з урахуванням показників діяльності вегетативної нервової системи, психосоматичного стану та толерантності до фізичного навантаження, яка подана у вигляді процесу управління здоров'ям.

Обґрунтовано можливість найбільш адекватного здійснення індивідуалізованої медичної реабілітації хворих на ІХС, яка враховує індивідуальні особливості психосоматичного стану хворих з позицій саногенетичного підходу, та запропоновано принципово нову систему оцінки ефективності реабілітації (патент 65865 А, UA А61Н1/00; патент 6578 U, UA А61В5/145).

Виділено психологічні предиктори, що впливають на ефективність медичної реабілітації, динаміку роботоздатності і якості життя хворих на ІХС. Обґрунтовано об'єктивізовану оцінку недостатньої готовності хворого до співпраці з лікарем (комплайнс), запропоновано заходи щодо підвищення комплайнсу.

Встановлено, що покращання якості життя хворих, яким проводився курс психофізичної реабілітації, пов'язане з поліпшенням їхнього психологічного статусу, а також зі збільшенням толерантності до фізичних навантажень.

Вдосконалено критерії встановлення стадій хронічної серцевої недостатності на підґрунті результатів тесту з шестихвилинною ходьбою.

На підставі результатів верифікації зрушень у спектрах світлорозсіювання, отриманих під час проведення лазерної кореляційної спектроскопії ротоглоткових змивів, визначено маркери, які відображають ефективність реабілітаційної дії. Продемонстровано можливість виявлення за допомогою методу лазерної кореляційної спектроскопії ротоглоткових змивів груп ризику виникнення ІХС за скринінгових досліджень популяції з профілактичною метою.

Розроблено нову систему терапевтичного навчання хворих “Школа кардіологічного хворого - Університет здоров'я”.

Практичне значення одержаних результатів. Проведене дослідження продемонструвало доцільність і можливість використовування виявлених особливостей психосоматичного стану хворих для розроблення індивідуалізованої схеми медичної реабілітації хворих з різними формами ІХС.

Результати дослідження свідчать, що під час вибору диференційованої терапії хворих на ІХС в умовах санаторно-курортної установи необхідно проводити комплексну інтегральну оцінку параметрів функції серцево-судинної системи, а також психофункціонального статусу пацієнтів.

На підставі інформаційного аналізу ентропійних показників лейкоцитарної формули крові хворих розроблено, ранжировано та впроваджено інформаційний показник впливу реабілітаційного процесу на організм хворих.

Вдосконалено критерії оцінки функціонального стану ССС хворих та стадій серцевої недостатності за результатами тесту з шестихвилинною ходьбою.

Вдосконалено об'єктивні інтегральні критерії щодо поступового розширення рухових режимів та підбору найбільш індивідуалізованої тривалості перебування на IV-VII ступенях рухової активності, які базуються на саногенетичному підході.

Доведено клінічну ефективність використання методу психофізичної гімнастики в комплексній медичній реабілітації хворих на ІХС на санаторно-курортному етапі.

За матеріалами дисертаційної роботи розроблено та надруковано методичні рекомендації, затверджені МОЗ України, отримано 2 патенти на винахід.

Матеріали дисертації впроваджені в практику роботи санаторіїв ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», Одеського обласного лікувально-фізкультурного диспансеру, застосовуються в навчальному процесі для студентів і слухачів курсів підвищення кваліфікації на кафедрі спортивної медицини і валеології Одеського державного медуніверситету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Внесок автора у її виконання полягає у виборі напряму та методів досліджень, формуванні мети і завдань роботи. Проведено аналіз актуальності та ступеня вивчення проблеми, набрано, сформовано і статистично опрацьовано комп'ютерну базу даних, підготовлено наукові дані для публікацій, проведено патентний пошук, підготовлено матеріал і сформульовано й оформлено винаходи. Методика психофізичної гімнастики була розроблена у сумісних дослідженнях з завідувачем кафедри спортивної медицини та валеології ОДМУ д.мед.н., професором Соколовським В.С. та завідувачем відділення ЛФК клінічного санаторію “Лермонтовський” Лічінакі О.О., при цьому автору належить наукове обґрунтування дії психофізичної гімнастики на організм хворих, вимірювання та інтерпретація фізіологічних маркерів позитивної дії гімнастики, а також написання та підготовка до друку методичних рекомендацій, статей і патентів за цією темою, що були опубліковані з зазначеними вище співавторами. Автором особисто проводилось визначення ступеня рухової активності хворих, тести з шестихвилинною ходьбою, визначення реакції хворих на тестування, збір матеріалу для проведення ЛКС-тестів, анкетування хворих за методиками СМОЛ та „Якість життя”, заняття в “Школі кардіологічного хворого”. Особисто здійснено узагальнення отриманих результатів, формування положень, висновків і практичних рекомендацій роботи, яка виноситься на захист.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи висвітлено й обговорено на Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини» (Одеса, 2001), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі» (Донецьк, 2001), I Всеукраїнському з'їзді фахівців зі спортивної медицини і ЛФК „Перспективи розвитку спортивної медицини і лікувальної фізкультури XXI століття” (Одеса, 2002), VIII Міжнародній науково-практичній конференції ”Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології” (Одеса, 2002), ІІ Міжнародній конференції “Інформаційні технології в охороні здоровя та практичній медицині” (Київ, 2002), ювілейній науково-практичній конференції “Психосинергетика - на границе философии, естествознания, синергетики, медицины и гуманитарных наук” (Одеса, 2003), ІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології» (Одеса, 2003), ІІІ Міжнародній конференції “Інформаційні технології в охороні здоровя та практичній медицині (Київ, 2003), ІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології» (Одеса, 2003), VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта `2004” (Дніпропетровськ, 2004), ювілейній X Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології" (Одеса, 2004), ІII Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004), V Міжнародному конгресі «Эниология XXI века» (Одеса, 2004), XI Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології" (Одеса, 2005), VI науково-практичній конференції з міжнародною участю “Кліматолікування, лікувальна фізкультура, механотерапія, фітотерапія, бальнеотерапія в комплексному санаторно-курортному лікуванні» (Євпаторія, 2005), конференції з міжнародною участю “Валеологія: перші досягнення та перспективи” (Київ, 2005), I Міжнародній науково-практичній конференції „Роль фізичної культури як вагомого фактора покращання стану здоров'я населення і модифікації стилю життя” (Івано-Франківськ, 2006), XII Міжнародній науково-практичній конференції "Спортивна медицина, лікувальна фізкультура та валеологія - 2006" (Одеса, 2006), VІІ Республиканскому конгресі фізіотерапевтів та курортологів „Актуальные вопросы организации курортного дела, курортной политики и физиотерапии автономной республики Крым” (Євпаторія, 2007), XIII Міжнародній науково-практичній конференції "Спортивна медицина, лікувальна фізкультура та валеологія - 2007" (Одеса, 2007), VII Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми курортно-рекреаційної діяльності та технологій відновлювального лікування в умовах глобалізації” (Місхор, 2007).

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 56 наукових праць, серед них 1 монографія, 22 статті у виданнях, затверджених ВАК України, 31 - у вигляді тез доповідей на конгресах, з'їзді та конференціях, одержано 2 патенти України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 330 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 27 рисунками і 22 таблицями. Складається з вступу, 11 розділів (огляду і аналізу літератури, матеріалів і методів дослідження, власних досліджень, аналізу і обговорення результатів дослідження), висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел та додатків. Перелік використаної літератури містить 447 посилань, з яких 210 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Курація пацієнтів здійснювалась у період їхнього перебування в базовому клінічному санаторії «Лермонтовський» (м. Одеса), під час занять у міських інституціях “Школа кардіологічного хворого” й “Університет здоров'я”, а також під час катамнестичного дослідження. Серед хворих було 362 чоловіків і 207 жінок. Середній вік хворих становив 54,3 ± 10,2, зокрема, для жінок - 50,2 ± 7,8, для чоловіків - 56,3 ± 11,0 .

У дослідження включено 569 хворих, яким у відповідності до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду було виставлений діагноз - ішемічна хвороба серця, постінфарктний кардіосклероз, з порушеннями ритму серця і провідності, хронічна серцева недостатність I-II А стадії, I-III функціональні класи. При розподілі хворих за тривалістю захворювання з'ясувалося, що у 278 хворих давність ІХС менше 5 років, а у 291 - більше 5 років.

Із загальної кількості обстежених 217 хворих клінічно були у фазі відновлення після гострого IМ і закінчили повний курс стаціонарного лікування у кардіологічному відділенні лікарні та проходили курс реабілітації у спеціалізованому кардіологічному відділенні санаторію. Цю категорію хворих було віднесено до I клінічної групі. У решти хворих на ІХС давність перенесеного IМ складала більш 1 року, вони увійшли у II клінічну групу (рис. 1).

Інфарктні ураження у обстежених пацієнтів варіювали за локалізацією та глибиною, але у порівняльному відношенні у хворих I та II клінічних груп вони були подібними. Серед 217 хворих І клінічної групи під час надходження до реабілітаційного відділення I клас тяжкості ІМ встановлений у 24 (11,0%), II - у 90 (41,5%), III - у 103 (47,5%) пацієнтів.

При розподілі хворих на ІХС на функціональні класи (ФК) за виразністю хронічної серцевої недостатності користалися критеріями Нью-Йоркської Асоціації серця (NYHA). Серед обстежених хворих до початку реабілітації було 137 хворих І ФК, 257 хворих ІІ ФК, 175 хворих ІІІ ФК хронічної серцевої недостатності (ХСН).

На санаторному етапі реабілітації хворих на інфаркт міокарда розрізнювали три рухових режими та відповідно три ступеня рухової активності (СРА): щадний (V ступінь рухової активності); щадно-тренувальний (VI ступінь рухової активності); тренувальний (VII ступінь рухової активності). З 24 хворих I класу тяжкості ІМ IV СРА в стаціонарі засвоїли усі пацієнти. Серед 90 хворих на ІМ II класу тяжкості - 67 (74,4%) пацієнтів. Серед 103 хворих з III класом тяжкості ІМ лише 46 (44,7 %). Таким чином, у 80 хворих (36,9 %) рівень фізичної активності під час надходження на санаторний етап відновного лікування не відповідав IV ступеню.

Обсяг лікувально-реабілітаційних заходів був побудований згідно до сучасних схем (Бобров В.А., Следзевская И.К., Лобода М.В., 1995; Лисенюк В.П., 2001; Коваленка В.М. Лутай М.І., 2004; Следзевська І.К., Шумаков В.О., Бабій Л.М., 2004). Медикаментозне патогенетичне лікування проводили згідно затверджених стандартів: аспірин, інгібітори АПФ, блокатори в-адренорецепторів. Також для запобігання ускладненням ІХС використовувались: нітрати; гіполіпідемічні препарати; антитромбоцитарні препарати. Фізична реабілітація складалась зі ранкової гігієнічної гімнастики, лікувальної гімнастики, дозованої ходьби та механотерапії. Комплекс фізіотерапевтичних методик включав чотири- або двокамерні ванни; природні мінеральні ванни (напів- або загальні); альтернативні керовані фiзiотерапевтичні фактори впливу (електросон, електрофорез медикаментозних препаратів за загальною або транскардіальною методикою). У разі необхідності - психотерапія та заняття автотренінгом зі штатним психотерапевтом санаторію.

Рандомізацію пацієнтів окремо для кожної клінічної групи на досліджувані групи було здійснено відповідно до парних (основна група) і непарних (контрольна група) днів надходження до санаторію. Дослідження цілком відповідало етичним нормам, які висуваються до проведення біомедичних дослідів.

Пацієнти контрольних груп, 257 хворих, проходили курс реабілітації, який був побудований згідно з рекомендованою провідними вченими та загальноприйнятою в Україні для хворих на ІХС в умовах санаторію схемою та включав: 1) щоденне планове фізичне навантаження - дозована ходьба, теренкур; тренувальний підйом сходами; індивідуальні та малогрупові заняття з інструктором ЛФК з виконання фізичних вправ, механотерапію, масаж; 2) вище зазначений базовий фізіотерапевтичний комплекс; 3) медикаментозне лікування; 4) дiєтотерапiю, 5) психотерапію та заняття автотренінгом із штатним психотерапевтом санаторію.

До основних груп ввійшло 312 осіб, які брали участь у розробленій нами програмі реабілітації, яка також базувалась на загальноприйнятій в Україні для хворих на ІХС в умовах санаторію схемі і додатково була запропонована методика психофізичної гімнастики (ПФГ), розрахована на 34,5 год занять протягом 24 днів (рис. 2). Передбачалось проводити заняття з ПФГ щодня у такий спосіб: протягом тижня хворі мають опановувати тригодинну програму теоретичних знань стосовно психофізичної саморегуляції; двогодинну програму набуття практичних навичок у психофізичній саморегуляції; півторагодинну програму для емоційно-стресових тренувань, під час яких по мірі опанування навичками психофізичної саморегуляції створюються екстремальні ситуації у спортивно-ігровій формі, що дає можливість стежити за динамікою психофізичного вдосконалення хворого. Після закінчення занять із ПФГ хворі одержували диференційоване домашнє завдання з урахуванням власного ступеня підготовки (до 3 годин). Завдяки такій програмі обсяг тижневої регульованої психофізичної активності зростав до 11 год 30 хв.

З метою об'єктивної оцінки стану хворих аналізувалася медична документація, яку одержували пацієнти під час виписування з лікувально-профілактичних установ. Катамнестичне вивчення, якому підлягала 351 особа, проводилося під час повторних курсів санаторно-курортного лікування пацієнтів і відвідин занять у “Школі кардіологічного хворого” та “Університеті здоров'я”. Тривалість катамнезу становила в середньому 3,8 ± 2,1 років (мінімальна - 3 міс, максимальна - 5 років).

Комплексність досліджуваної проблеми зумовила необхідність щодо застосування відповідної системи методів - клінічних, лабораторних, функціональних, інструментальних, психологічних, статистичних.

Ретроспективне вивчення статистичних показників ефективності санаторного етапу у кардіореабілітаційному відділенні санаторію „Лермонтовський” проводилося на підґрунті узагальнення даних випадково відібраних санаторних карт 376 хворих на ІХС, опрацювання звітної щорічної документації відділення та даних телефонного опитування хворих.

З метою дослідження толерантності пацієнтів до фізичного навантаження (ТФН) виконувалося велоергометричне тестування з застосуванням східчастозростаючого навантаження та тест з шестихвилинною ходьбою (ТШХ). Оцінка пацієнтом ступеня тяжкості виконаного навантаження проводилася за 10-бальною шкалою Борга.

Хворим у процесі реабілітації виконувалася комп'ютеризована кардіоритмографія, що забезпечувала багатопараметрову оцінку функціонального стану серцевого м'яза і систем, регулюючих ритм серцевих скорочень.

До початку і наприкінці курсу реабілітації проводилося ехокардіографічне дослідження серця, аналіз динаміки регресу гіпертрофії міокарду, ступеня і швидкості кардіорепаративних процесів міокарду лівого шлуночку, змін електрофізіологічних властивостей міокарду, зменшення виразності серцевої недостатності в результаті дії комплексу чинників санаторно-курортної реабілітації.

За допомогою лазерної кореляційної спектроскопії було проведено дослідження субфракційного складу ротоглоткових змивів, яке забезпечує багатопараметрову оцінку характеру обмінних процесів і гуморального імунітету в організмі.

Інформаційний аналіз лейкоцитарної формули периферичної крові, що полягає у визначенні ентропії лейкоцитарної формули крові хворого, здійснювався для виявлення інформаційного показника впливу реабілітаційного процесу.

Інтегральна оцінка психологічного стану проводилася за допомогою тесту MMPI у варіанті скороченого й адаптованого для хворих на ІХС багатофакторного опитувальника особистості СМОЛ (”сокращенный мультифакторный опросник личности” - російський термін).

Визначення якості життя пацієнтів з'ясовувалося з допомогою стандартизованої методики «Якість життя хворих на серцево-судинні захворювання».

Результати власних досліджень. Під час першого етапу дослідження - ретроспективного вивчення статистичних показників ефективності санаторного етапу реабілітації у кардиореабілітаційному відділенні санаторію „Лермонтовський”, яке проводилося на підґрунті узагальнення даних випадково відібраних санаторних карт 376 хворих та опрацьовування звітної щорічної документації відділення, було встановлено, що 92 (51,4%) хворих ІІ та ІІІ класів тяжкості ІМ поступили на санаторний етап відновного лікування не досягнувши належного об'єму рухової активності. При цьому, вивчення клініко-лабораторних показників за даними результатів виписних епікризів із кардіологічних відділень лікарень аргументовано доводять можливість переводу хворого на санаторний етап. При аналізі толерантності до фізичного навантаження наприкінці курсу реабілітації відмічено приріст показників виконаної роботи у 301 хворого (80,0%). Зниження об'єму фізичного навантаження не виявлено ні в одному випадку. У 75 хворих не виявлено змін толерантності до фізичного навантаження. При зіставленні санаторних карт и даних динаміки фізичної роботоздатності, було виявлено, що у хворих, котрі на момент надходження у санаторій засвоїли IV СРА, збільшення фізичної роботоздатності було вірогідно найбільшим. Порогова потужність навантаження збільшилась у середньому на (27,4 ± 8,7) Вт, загальна тривалість навантаження збільшилась на (2,5 ± 0,1) хв. Серед 92 (51,4%) хворих, що поступили на санаторний етап відновного лікування передчасно, не досягнувши належного об'єму рухової активності, приріст аналогічних показників був значно менший, та не досягав вірогідних значень. У міру підвищення класу тяжкості захворювання рівні об'єму виконаної роботи були істотно нижчими як до, так і після проведення реабілітаційних заходів. Таким чином, ІІІ ступінь рухової активності (СРА) у хворих II і III класів тяжкості ІМ не є абсолютним протипоказанням для початку санаторного етапу відновного лікування, але необхідно виявити причину низької рухової активності хворого і прийняти відповідні адресатні заходи щодо підвищення комплайнсу.

Для вирішення цього питання за допомогою СМОЛ-тесту було проведено тестування 569 хворих на ІХС, проте оброблялися результати 521 (91,6%) профілю СМОЛ, оскільки у 28 (8,4%) осіб профілі виявилися невірогідними (причини невірогідності оброблених профілів, як показник низького комплайнсу, вивчалися окремо). Кількість балів за оцінними шкалами в середньому склала (53,7 8,3) Т-балів, за основними - (62,3 9,6) Т-балів. У результаті аналізу конфігурації профілів СМОЛ за клінічними шкалами було виділено такі типи профілів: "нормальний" (48 хворих, 9,2%) - показники за клінічними шкалами не перебільшували 55 Т-балів; "невротичний" (157 хворих, 30,1%) - підвищення показників за шкалами “невротичної тріади” (1-ша, 2-га або 3-тя шкали), іноді разом із підвищенням за 7-ою шкалою, понад 55 Т-балів; "гіпертимний" (41 хворий, 7,9%) - провідний пік за 9-ою шкалою у діапазоні понад 55 Т-балів; "ригідний" (68 хворих, 12,1%) - провідний пік за 6-ою шкалою; "занурений" (59 хворих, 11,3%) - показники за всіма клінічними шкалами нижчі за 50 Т-балів; "депресивний" (123 хворих, 23,6%) - зниження показників за 9-ою шкалою менш як 45 Т-балів, часто разом зі збільшенням показника за 2-ою шкалою; "конфліктний" (22 хворих, 4,2% хворих) - провідний пік за 4-ою шкалою. Решта профілів (2 хворих, 1,6%) мали іншу конфігурацію (рис. 3). Найбільш часто у цього контингенту хворих спостерігаються "невротичний" і "депресивний" типи конфігурації профілів СМОЛ.

При розподілі профілів СМОЛ, що були характерні для хворих на ІМ, котрі засвоїли у стаціонарі IV ступінь рухової активності та хворих, що прибули до санаторію із ІІІ СРА, було встановлено наступне. Серед першої частини хворих переважали „нормальні” та „гіпертимні” профілі, але вказані переваги не набули вірогідного характеру (рис. 4). Поряд із цим, відмінності профілів "невротичний" і "депресивний" були вірогідними між двох груп хворих, що характеризувало групу пацієнтів с більш низьким рівнем рухової активності як більш психосоматично обтяжену.

Для виявлення взаємозв'язку між фізичною роботоздатністю і особливостями особистості зіставлялися початкові профілі СМОЛ у хворих з різними ФК. Виявлено, що з обтяженням порушень у функціональному стані ССС і збільшенням функціонального класу ІХС ступінь виразності психосоматичних порушень наростає, що й підтверджувалося порівняльним аналізом початкових профілів СМОЛ хворих різних ФК (рис. 5).

Зіставлення початкових усереднених профілів СМОЛ у хворих II і III ФК підтвердило тенденцію наростання ступеня виразності порушень у психічному стані з обтяженням порушень у функціональному стані ССС. Таким чином, хворі III ФК проти хворих I-II ФК зазнають більшої тривоги, хвилювання, побоювання, особливо за стан свого здоров'я і серця. Вони є більш фіксованими на своїх відчуттях і скаргах, астенізованими, депресивними. Отже, у хворих на ІХС з обтяженням порушень у функціональному стані ССС наростає ступінь виразності психічних змін, що підтверджується даними СМОЛ.

Ступінь зниження толерантності до фізичного навантаження, за даними велоергометрії, залежав від типів профілю СМОЛ. Потужність останнього ступеня навантаження до санаторно-курортного лікування виявилася найвищою у хворих з "конфліктним" (106,4 15,6 Вт) і "ригідним" (102,7 20,1 Вт) типами СМОЛ, а найнижчою - у підгрупах хворих з "невротичним" (42,8 9,3 Вт), що була вірогідно нижча (Р<0,05), ніж у цілому в групі (91,62 + 6,31 Вт), і з "депресивним" (57,8 8,4 Вт) типами профілю.

Тому цілком доцільною стала потреба корекції психологічного сприйняття хворим соматичного захворювання і з'ясування можливості її здійснення за допомогою саме психофізичної реабілітації хворих на ІХС із застосуванням психофізичної гімнастики (ПФГ).

Після проведеного курсу психофізичної гімнастики повторне дослідження психологічних профілів особистості за допомогою СМОЛ-тестування дало такі результати. У І клінічної групі хворих позитивний вплив реабілітаційних заходів виражався помірним зниженням профілю за шкалою F і підйомом профілю за шкалою К. Такі зміни можна трактувати як зменшення рівня тривоги за стан свого здоров'я і потреби щодо допомоги медичних працівників і родичів. Оскільки такі якості покращують соціальну адаптацію, підвищення профілю за шкалою К можна розглядати як прогностично сприятливу ознаку. Підтвердженням позитивної тенденції є і зниження піку за третьою шкалою. Разом з тим спостерігається приріст значень за дев'ятою.

Найбільш сприятлива динаміка, що полягала в найбільш виразному прирості потужності виконуваного навантаження під час ВЕМ-тестування, спостерігалася за початкового “нормального” психологічного стану, а також у хворих з “ригідними” і “гіпертимними” профілями СМОЛ. При цьому було відзначено, що за ригідного типу профілю хворих виразне ураження міокарда і коронарних судин поєднувалося з відносно високою фізичною роботоздатністю. Хворі, які закінчили курс ПФР, справлялися з більшим обсягом загального фізичного навантаження і мали, за даними ВЕМ, кращі показники ТФН, ніж хворі, яким психофізичну реабілітацію не здійснювали.

Порівняння показників ФРЗ у групах хворих, реабілітація яких базувалася на ПФГ, і в тих, кому проводився стандартний курс санаторно-курортної реабілітації, виявило низку відмінностей. У пацієнтів обох груп статистично вірогідно виявлено збільшення часу виконання велоергометричного тесту (Р<0,05) і зменшення ступеня виразності ішемічних змін на ЕКГ - депресії сегмента ST (Р<0,05). Разом із тим, у групі з застосуванням ПФГ мало місце вірогідне зменшення терміну збереження ішемічної реакції ЕКГ проти такого до реабілітації (Р<0,05), тимчасом як у контрольній групі термін збереження ішемії був зіставлюваним з початковим (Р>0,05). В обох групах відзначалося збільшення об'єму виконаної роботи більш як в 1,5 разу проти початкового: в основній групі - від 2927,9±507,2 до 4992,5±557,0 кгм (Р<0,05), у контрольній - 2563,9±721,7 і 4414,7±552,4 кгм відповідно (Р<0,05).