Клінічна мікробіологія

2) -коли титру та колі-індексом;

3) по виявленню патогенних бактерій кишкової групи;

4) кількості Термофіли в грунті.

Мікробне число (кількість мікроорганізмів в 1 мл досліджуваної води) визначають кількісним висівом розведеною в 10, 100 і 1000 разів води в чашки Петрі з мясопептонний агаром з подальшим підрахунком числа виросли колонії.

Для визначення колі-титру використовують такі показники: наявність як звичайної фекальної кишкової палички, так і БГКП. Даних бактерій виявляють методом бродильної проби.

Суть методу полягає в посіві зменшуються обсягів досліджуваної води в середовища накопичення (наприклад, глюкозо-пептонна середа з індикатором рН і газоутворення), наступним культивуванням і висіві помутнілих (заграли) проб на середовище Ендо.

Колі-індекс можна визначити, профільтрувати досліджувану воду через мембранний фільтр і помістивши останній на середовище Ендо. З осіли на фільтрі кишкових паличок виростають колонії червоного кольору, що складаються з грамнегативних паличок. При колі-індекс питної води більше 10 БГКП (10 на 1 Бактерії л води) дають негайну відповідь про факт фекального забруднення води.

Санітарно-мікробіологічну оцінку ґрунту проводять шляхом визначення її фекального забруднення по колі-титру, титру ентерокока і перфрингенс-титру. Одночасно визначають і мікробне число ґрунту. ЗВИЧАЙНО фекальне забруднення в супроводжується збільшенням кількості БГКП ґрунті і споровиникаючих анаеробів групи Clostridium Perfringens. В результаті самоочищення ґрунту бактерії групи кишкової палички (БГКП) зникають, але ще в Плин часу певного в ній знаходять Clostridium Perfringens. Отже, присутність в ґрунті певної кількості Clostridium Perfringens і відсутність БГКП свідчать про старому фекального забруднення.

56. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води

Основним джерелом збудників заразних хвороб є люди й теплокровні тварини, які виділяють їх в оточуюче середовище фекальним або повітряно-краплинним шляхом разом з численними представниками нормальної мікрофлори кишечника й верхніх дихальних шляхів. Тому санітарно-показові мікроорганізми для різних об'єктів довкілля відібрані саме з представників нормальної мікрофлори. Для води такими санітарно-показовими мікроорганізмами в усіх лабораторіях світу прийняті бактерії групи кишкової палички (БГКП).

До категорії БГКП належать бактерії родини Enterobacterіасеае, що об'єднує роди Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella. Це грамнегативні, безспорові, оксидазо-негативні палички, які ферментують глюкозу і лактозу до кислоти й газу при 37°С. Вони виділяються в зовнішнє середовище з випорожненнями людей і теплокровних тварин і є кількісним показником ступеня фекального забруднення води. Тому чим більше її фекальне забруднення, тим вища ймовірність контамінації води відповідними патогенними мікроорганізмами.

Серед БГКП окремо виділяють групу коліформних бактерій, а в ній - фекальні кишкові палички (ФКП), які розкладають лактозу при 44,5°С. До Е. coli відносять бактерії, що не ростуть на цитратному агарі. Саме вони є показником свіжого фекального забруднення. Для його визначення можна використати S. fae-calis, який порівняно швидко гине в оточуючому середовищі.

При повноцінному санітарно-мікробіологічному дослідженні води визначають ЗМЧ, БГКП, Е. coli, ентерококи, стафілококи, патогенні мікроорганізми (холерні вібріони, сальмонели, шигели, лептоспіри, ентеровіруси та ін.).

57. Методи санітарно-бактеріологічного дослідження води та їх оцінка

Методи санітарно-мікробіологічного дослідження води використовують для визначення загальної кількості мікроорганізмів в 1 мл води і виявлення патогенних мікроорганізмів (сальмонел, холерних вібріонів, лептоспір, шигел і ентеровірусів). Крім того, оскільки пряме виділення патогенних бактерій з води потребує спеціальних досліджень, існують непрямі методи, які дають якісну і кількісну оцінку ступеня фекального забруднення води. Для цього використовують два непрямі санітарно-мікробіологічні показники - загальне мікробне число і вміст санітарно-показових мікроорганізмів.

Загальне мікробне число - це кількість колоній, які виростають при посіві 1мл води на 1,5% м'ясо-пептонному агарі після 24 год. вирощування при температурі 37⁰С. Питна вода безпечна в епідемічному плані, якщо мікробне число не перевищує 100 в 1 мл. Цей показник було прийнято у стандартах багатьох країн, у тому числі й в Україні.

Важливим є виявлення у воді бактерій групи кишкової палички (БГКП), які містяться у випорожненнях людини і тварин. Кількісно наявність БГКП характеризується двома показниками: індексом БГКП і титром БГКП. Індекс БГКП (колі-індекс) - це кількість бактерій групи кишкових паличок в 1 літрі води. Титр БГКП (колі-титр) - це найменша кількість досліджуваної води (в мілілітрах), у якій виявляють одну БГКП. Питна вода повинна мати колі-індекс, не вищий за 3, що відображено в державному стандарті -ДСанПін "Вода питна..."(2010 p.).

Фекальні коліформні палички швидко гинуть у зовнішньому середовищі, тому їх виявлення свідчить про свіже фекальне забруднення води. Вони зброджують лактозу при t'= 43-44,5 'С через 24 години, не здатні утилізувати цитрат. Додатковими критеріями санітарного стану води є титр ентерококів (рекомендовано в тих випадках, коли дослідження на кишкову паличку дає нечіткі результати), титр Clostridium periringens, титр бактеріофагів.

Морська вода в системах басейнів повинна відповідати вимогам, які висуваються до прибережних вод морів у містах водокористування населення, і в ній не повинно бути більше 10а КУО коліформних бактерій в 1 л. Лабораторний контроль за якістю води у ванні басейну включає дослідження з визначення основних мікробіологічних показників: БГКП, термотолерантні коліформні бактерії, коліфаги, золотистий стафілокок. Нормативи для води плавальних басейнів: основні - загальні коліформні бактерії в 100 мл - 5 1; термотолерантні коліформні бактерії, коліфаги, золотистий стафілокок відсутні в 100 мл і додаткові показники - збудники кишкових інфекцій, синьогнійна паличка в 100 мл, цисти лямблій у 50 л води - відсутні (СанПіН 2.1.2.1188-03). Визначення у пробах води збудників кишкових інфекцій, паразитарних захворювань або синьогнійної палички є підставою для заміни води у басейні. При появі випадків пневмоній, гострих респіраторних захворювань серед відвідувачів басейну проводять дослідження на наявність легіонел [Legionella pneumophila).

Санітарно-мікробіологічне дослідження стічних вод, їх осадів проводять для оцінки ефективності їх очистки і знезаражування перед спуском у водоймища і на поля зрошення. Відповідно до директив

Мікробіологічний контроль води здійснюють при запобіжному і поточному санітарному нагляді.

Запобіжний нагіш проводять:

1) при вирішенні питань водопостачання і локалізації населених територій:

2) при санітарній оцінці басейна, місць колективного відпочинку.

Поточний контро" здійснюють:

1) при оцінці якості питного водопостачання населених місць;

2) при оцінці санітарного стану поверхневих вод для встановлення ступеня впливу біологічної контамінації на процеси самоочицгння;

3) при контролі над знешкодженням стінних вод"

4) за епідемічними показаннями для з'ясування можливого шляху передачі інфекційних захворювань (проводять виявлення санітарно-показових і патогенних мікроорганізмів.

58. Мікрофлора ґрунту. Роль ґрунту у передачі інфекційних захворювань. Фактори, які впливають на виживаність патогенних мікроорганізмів у ґрунті

Роль ґрунту як фактора передачі збудники захворювань не така основна, як це вважалося бо в ґрунті патогенні мікроби стикаються рядом несприятливих для їх розвитку умов:

1) недостатня кількість поживних речовин

2) антагонізм сапрофіте, найпростіших в грамі ґрунту їх від 500 до 5000) та інших мікробів;

3) висихання;

4) дія сонячного світла;

5) дія фагів тощо.

У ґрунті зустрічається три групи мікроорганізмів: Перша група мікробів об'єднує постійних мешканців ґрунту, які здатні в ньому зберігатися протягом необмеженого часу (паличка ботулізму, збудники глибоких мікозів, актиноміцети, багато фітопатогенних мікробів (бактерій, грибів).

Друга група - це патогенні мікроби, які представлені споровими бактеріями; характеризуються тим, що ґрунт для них не першоджерело, а тільки вторинний резервуар, у якому збудники інфекцій зберігаються на протязі тривалого часу. Спори сибірки зберігаються в ґрунті скотомогильників і полів десятиріччями. У ґрунтах, в які потрапляє фекальне забруднення, постійно знаходяться збудники правця й анаеробної р ін<шої інфекції.

Третя група - це мікроби, які потрапляють у ґрунт із випорожненнями людини і тварин, але зберігаються від кількох годин до кількох місяців (сальмонели, шигели, вібріони, бруцели, францісели, мікобактерії, лептоспіри, ентеровіруси та інші) Всі ці патогенні мікроби не утворюють спор і тому швидко гинуть під дією різних фізичних та біологічних факторів.

Наявність патогенних мікробів у ґрунті являє собою потенційну епідемічну загрозу.

59. Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці забруднення ґрунту. Методи санітарно-мікробіологічного дослідження ґрунту

Для проведення поточного санітарного нагляду необхідно здійснювати санітарно-мікробіологічний контроль ґрунту Для санітарно-мікробюлопчного контролю може бути використаний скорочений чи повний аналіз.

При скороченому аналізі ґрунту визначають загальне число сапрофітних бактерій, титр БГКП (колі-титр), титр анаеробів (перфрінгенс-титр), титр термофільних бактерій.

При повному аналізі визначають загальне число ґрунтових мікроорганізмів, титри амоніфікаторів, нітрифікаторів, протея, сапрофітних аеробів, термофілів, ентерококів та інших груп бактерій. Додатково сюди входить визначення кількості і процентного відношення спор до загальної кількості мікроорганізмів, кількості актиноміцетів, грибів.

Оцінку санітарного стану ґрунту проводять з урахуванням наступних показників: підраховують загальну кількість сапрофітних мікроорганізмів, визначають присутність санггарно-показових мікроорганізмів (БГКП, фекальні ентерококи, Clostridium perfringens, термофільні мікроорганізми, Proteus). При необхідності вивчають склад нітрифікуючих та амоніфікуючих бактерій, азотфіксаторів, актиноміцетів, грибів, целюлозолітичних мікроорганізмів, спорових бактерій та ін. Також, досліджують токсичність ґрунтів для мікроорганізмів. За епідемічними показаннями виявляють збудників кишкових інфекцій, патогенні ентеробактерії, ентеровіруси. Якщо пряме визначення ентеробактерій та ентеровірусів у ґрунті неможливе, то проводять орієнтовну оцінку за СПМ. Так, ґрунт вважається чистим при відсутності патогенів та індексі СПМ до 10 клітин на 1 г ґрунту. Індекс БГКП та ентерококів сягає 10 і більше клітин на 1 г ґрунту при забрудненні його сальмонелами. На забруднення ґрунту вказує також концентрація коліфага в 10 і більше БУС на 1 г.

Важливим критерієм санітарного стану ґрунту та його здатності до самоочищення є перфрінгенс-титр (мінімальна кількість ґрунту, у якому ще визначаються Clostridium perfringens).

При фекальному забрудненні ґрунту вже через 4-5 місяців ешерихії зникають, а клостридії виявляють у титрі 0,01 г.

На свіже фекальне забруднення вказують: виявлення ентерококів, велика кількість БГКП при відсутності нітрифікуючих бактерій і термофілів, відносно високий вміст вегетативних форм клостридій. Визначення термофільних бактерій допомагає оцінити забруднення ґрунту гноєм, компостом або стічними водами і стадію розкладання їх органічного субстрату. Поява нітрифікуючих бактерій вказує на розвиток процесів самоочищення. Для повнішої оцінки процесу самоочищення визначають групи мікроорганізмів, які швидко руйнують органічний субстрат: бацили, актиноміцети, гриби.

Виходячи із санітарно-мікробіологічних показників, розроблена схема санітарної оцінки ґрунту. Низькі титри БГКП свідчать, що самоочищення закінчене, ґрунт вільний від патогенних ентеробактерій та органічних забруднень. Отримані дані порівнюють із гельмінтологічними та хімічними показниками.

60. Мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря у передачі інфекційних захворювань

Мікрофлора повітря формується за рахунок м/о ґрунту, рослин і води. У закритих привішеннях повітря в пилій фазі аерозолю(діаметр часток 10 мкм-1мм). Максимальна кількість м/о в атмосферному повітрі можна знайти у червні - серпні, а мінімальну - в грудні - січні.

Присутність санітарно-показових мікроорганізмів в атмосферному повітрі - досить рідкісне явище. Лише іноді в місцях масового скупчення людей із атмосферного повітря можна виділити стафілококи і стрептококи.

У повітря можуть потрапити з дихальних шляхів хворої людини збудники кору, скарлатини, вітряної віспи, натуральної віспи, грипу, епідемічного паротиту, кашлюку, цереброспінального менінгіту, туберкульозу та ін. Але безпосередньо визначити їх у повітрі дуже складно.

Про пряму епідеміологічну небезпеку роблять висновок за кількістю гемолітичних стрептококів і стафілококів у повітрі.

При оцінці санітарного стану закритих приміщень, залежно від задач дослідження, визначають: загальне мікробне число, санітарно-показові мікроорганізми (стафілококи, альфа- і бета-гемолітичні стрептококи, які є показниками контамінації повітря мікрофлорою носоглотки людини).

61. Мікробне число і санітарно-показові мікроорганізми повітря закритих приміщень, методи визначення, їх оцінка

Нормативи бактеріального забруднення і вмісту санітарно-показових мікроорганізмів у повітрі закритих приміщень ще до кінця не розроблені. Вони повинні бути обґрунтовані з урахуванням типу, призначення приміщення і класу чистоти. Особливо важливо проводити санітарно-мікробіологічні дослідження повітря в хірургічних і дитячих відділеннях лікарень, операційних, пологових будинках - там, де різні мікроорганізми (патогенні, умовно-патогенні та деякі сапрофіти) можуть викликати внутрішньолікарняні інфекції або тяжкі ускладнення після операцій, пологів у людей з низькою опірністю організму.

У повітрі лікарняних приміщень, крім звичайних показників, визначають присутність патогенних стафілококів, а також синьогнійної палички та інших бактерій, залежно від класу чистоти приміщення:

* особливо чисті (А) - операційні зали для пологів, асептичні бокси;

* чисті (Б) - процедурні, палати і зали реанімації, дитячі палати, асистентські і фасувальні аптек, приміщення бактеріологічних і клінічних лабораторій;

* умовно чисті (В) - палати хірургічних відділень, коридори, які ведуть до операційних, пологових залів, бокси і палати інфекційних відділень, ординаторські тощо;

* брудні (Г) - коридори і приміщення адміністративних будівель, санітарні кімнати, туалети, кімнати для брудної білизни та ін.

Деякі санітарно-бактеріологічні показники при дослідженні повітря лікарняних закладів наведені у табл. 28.1.

Для повітря приміщень, які відносять до брудних (клас Г), санітарно-мікробіологічні показники не нормуються.

Назва приміщення, клас чистоти	Час відбору проб	Загальна кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря, КУО/м3	Кількість колоній Staphylococcus aureus в 1 м3 повітря, КУО/м3	Кількість плісеневих і дріжджоподібних грибів в 1 дм3 повітря
Операційний блок(клас А)	до роботи	?100	0	0
	під час роботи	?200	0	0
Процедурні, реанімаційне відділення {клас Б)	до роботи	<500	0	0
	під час роботи А	?750	0	0
Палати хірургічних відділень (клас В)	до робота	?750	0	0
	під час роботи	? 1000	?2	0

Санітарно-мікробіологічне дослідження повітря включає 4 етапи:

1) відбір проб повітря;

2) обробку, транспортування, концентрацію мікроорганізмів;

3) виділення мікробів;

4) ідентифікацію виділених бактерій і вірусів.

Останні два етапи виконуються за допомогою звичайних санітарно-бактеріологічних і вірусологічних методів дослідження. Проби повітря для дослідження необхідно відбирати на рівні дихання людини, яка сидить чи стоїть.

Усі методи відбору повітря можна поділити на седиментаційні і аспіраційні. Седиментаційний метод Коха - полягає у здатності мікроорганізмів завдяки силі тяжіння і під дією руху повітря (разом з частками пилу і краплями аерозолю) осідати на поверхню поживного середовища у відкритій чашці Петрі. Аспіраційні методи ґрунтуються на примусовому осадженні мікроорганізмів із повітря на поверхню твердого середовища .

Основні показники санітарного стану повітря

1. Загат" мікробне число" - кількість одиниць м/о що утворюють (КУО), в 1 м³ в повітрі

2. Присутність золотистого стафілокока - повітря засівати на жовто-солевий агав, що мають фермент

1 Присутність грибів (дріжджеподібних) - це кількість гриби що виростають на середовищ Сабуро за 96 годин інкубації при температурі 22-28⁰С

4. За епідеміологічними вимогами визначають патогенні мікроорганізми (сальмонели, мікробактерії, віруси).

62. Санітарно-показові мікроорганізми повітря, методи їх виявлення. Критерії оцінки чистоти повітря закритих приміщень

Основними джерелами розповсюдження патогенних мікроорганізмів у навколишньому середовищі є люди та теплокровні тварини (хворі, бактеріо- та вірусоносії). Виділення мікроорганізмів до оточуючого середовища відбувається переважно фекальним та повітряно-крапельним шляхами.

Безпосередньо виявити патогенні мікроорганізми в об'єктах зовнішнього середовища надзвичайно важко. Пов'язано це з їхньою низькою концентрацією, коливанням вмісту (наявністю під час епідемії та відсутністю в міжепідемічний період

Санітарно-показові мікроорганізми, які визначаються в повітрі це стрептококи, стафілококи.

Кількісний і якісний склад мікрофлори повітря досліджують різними методами. Найпростішим методом визначення мікрофлори повітря є седиментаційний. Набагато точнішим є аспіраційний метод, розроблений Ю.А. Кротовим.

Видову характеристику мікрофлори повітря визначають після мікроскопічного дослідження колоній.

Фарбування за Грамом (або метод Грама) -- емпірично виведений метод розрізнення бактерій за допомогою фарбування їх певним методом на дві великі групи: Грам-позитивні і Грам-негативні), що розрізняються хімічними та фізичними властивостями їх клітинної стінки.

Для виявлення грам-негативних бактерій препарати додатково фарбують фуксином або сафраніном (2--5 хв.).

Метод називається на честь його винахідника, данського ученого Ганса Хрістіана Грама (1853--1938), який розробив цей метод у 1884 році.

Фарбування за Грамом -- одна найпростіших фарбувальних процедур у лабораторних дослідженнях в мікробіології. Процедура широко використовується як інструмент для розрізнення Грам-негативних і Грам-позитивних бактерій, що звичайно є першим кроком мікроскопічного метода дослідження.

Для закритих приміщень санітарними показниками повітря є наявність у ньому стафілококів, золотистих стрептококів, а показником прямої епідеміологічної небезпеки -- гемолітичних стрептококів і стафілококів. Орієнтовним критерієм чистоти повітря учбових приміщень вважають такий стан, коли в 1 м³ міститься.

Дослідження мікрофлори повітря методом Ю.А. Кротова. В стерильні чашки Петрі заливають розплавлене простерилізоване просте поживне середовище і залишають на 5-10 хв. для застигання. Після цього чашки Петрі з поживним середовищем закріплюють на рухомому диску апарата Кротова, і вмикають прилад.

Завдяки обертанню відцентрового вентилятора повітря через клиноподібну щілину втягується всередину апарата і потрапляє на поверхню твердого поживного середовища в чашці Петрі. Обертання чашки забезпечує рівномірний посів мікробів. Про кількість повітря, яке проходить через прилад, дізнаються за манометром.

Швидкість пропускання повітря можна регулювати в межах 20--50 л на 1 хв. За 1 год. можна засіяти 20--25 чашок. Дослід треба повторити 3--4 рази. Засіяні середовища витримують в термостаті при 37°С протягом 2 діб, або одна доба в термостаті і додатково 24 години на світлу при кімнатній температурі. Кількість колоній мікробів, які виросли на поживному середовищі, обчислюють і аналізують візуально і мікроскопічно.

Знаючи кількість пропущеного повітря і час відбору проб, визначають загальний об'єм повітря, з якого роблять посів. За кількістю колоній, що виросли в чашці Петрі, визначають кількість бактерій в 1 куб.м повітря.

Для кількісного визначення мікроорганізмів у повітрі проводять обчислення:

Приклад підрахунку: пропущено 100 л повітря (по 25 л за хвилину), число колоній, що виросли, 80 в 1 кубічному метрі повітря міститься:

При аналізі, наприклад, Коки і спороносні форми бактерій, а також дріжджі грам-позитивні забарвлюються в синяво-чорний (темно-синій) колір, а решта бактерій грам-негативні забарвлюються в червоний колір, ядра клітин еукаріот набувають яскраво-червоного кольору, а цитоплазма рожевого.

Досліджуваний матеріал розподіляють тонким шаром по поверхні добре знежиреного скла.

Приготований мазок висушують на повітрі і після повного висихання фіксують.

При фіксації мазок закріплюється на поверхні скла, і тому при подальшому фарбуванні препарату мікробні клітки не змиваються.

Крім того, убиті мікробні клітки забарвлюються краще, ніж живі.

Розрізняють фізичний спосіб фіксації, в основу якого покладена дія високої температури на мікробну клітку, і хімічні способи, що передбачають застосування хімічних засобів, зумовлених коагуляцію білків цитоплазми.

Скло з препаратом беруть пінцетом і плавним рухом проводять 2-3 рази над верхньою частиною полум'я спиртівка, весь процес фіксації повинен займати не більш 2 с.

Надійність фіксації перевіряють наступним прийомом: вільну від мазка поверхню скла прикладають до тильної поверхні лівої кисті.

При правильній фіксації мазка скло повинне бути гарячим, але не викликати відчуття опіку (70--80°С).

63. Харчові отруєння мікробної етіології. Класифікація харчових отруєнь, які їх спричиняють

Харчовими отруєннями називаються гострі захворювання органів травлення, що виникають при вживанні їжі, масивно засіяної мікроорганізмами або утримуючої токсичні для організму речовини бактеріальної або небактеріальної природи

На відміну від кишкових інфекцій харчові отруєння не є контагіозними, тобто не передаються від хворої людини здоровішому занедужує лише той, хто вживав недоброякісну їжу.

Ці захворювання виникають раптово й, як правило, швидко закінчуються, завдяки чому одержали назву "спалахів". Звичайно спалахи припиняються протягом декількох днів після вилучення із уживання продукту або кулінарного виробу, що послужив причиною захворювання

Харчові отруєння можна розділити на наступні групи: перша - харчові отруєння мікробної этиології; друга - харчові отруєння небактеріальної этиології; третя - неуточненої этиології.

Отруєння мікробної этиологии, у свою чергу, діляться на токсикоінфекції й токсикози, небактеріальної этиології - на три підгрупи:

1) отруєння продуктами, токсичними по своїй природі;

2) отруєння продуктами рослинного й тваринного походження, що здобувають токсичні властивості за певних умов;

3) отруєння домішками до харчових продуктів

До неуточнених харчових отруєнь віднесена аліментарна пароксизмально-токсична миоглобинурія (гаф-фская хвороба).

Харчові отруєння мікробної этиології. Харчові отруєння бактеріального походження займають головне місце в цій групі захворювань. На їхню частку доводиться основна маса харчових отруєнь

Бактеріальні харчові отруєння виникають переважно в теплий період року, коли висока температура повітря створює сприятливі умови для швидкого розмноження мікроорганізмів у харчових продуктах і готовій їжі, при вживанні продуктів, кулінарних виробів, що містять велику кількість живих кліток специфічного збудника або їх токсинів

У першому випадку захворювання звуться токсикоінфекцій, у другому - інтоксикацій, або токсикозів

На фіксований мазок наливають один з основних фарбників на 2--3 хвилини. Щоб уникнути осаду фарбують через фільтрувальний папір. Зливають фарбу, акуратно видаляють фільтрувальний папір. Мазок заливають на 1--2 хв. розчином Люголя або йодистим розчином по Граму (водний розчин йодиду калію і кристалічного йоду в співвідношенні 2:1) на 1--2 хвилини до почорніння препарату.

Розчин зливають, мазок прополіскують 96° етиловим спиртом або ацетоном, наливаючи і зливаючи його, поки і мазок не знебарвиться і стікаюча рідина не стане чистою (приблизно 20-40-60 секунд).

Ретельно промивають стекла в проточній або дистильованій воді 1--2 хв.

Фарбування за Грамом -- одна найпростіших фарбувальних процедур у лабораторних дослідженнях в мікробіології. Процедура широко використовується як інструмент для розрізнення Грам-негативних і Грам-позитивних бактерій, що звичайно є першим кроком мікроскопічного метода дослідження.

При аналізі, наприклад, Коки і спороносні форми бактерій, а також дріжджі грам-позитивні забарвлюються в синяво-чорний (темно-синій) колір, а решта бактерій грам-негативні забарвлюються в червоний колір, ядра клітин еукаріот набувають яскраво-червоного кольору, а цитоплазма рожевого.

Досліджуваний матеріал розподіляють тонким шаром по поверхні добре знежиреного скла. Приготований мазок висушують на повітрі і після повного висихання фіксують.

При фіксації мазок закріплюється на поверхні скла, і тому при подальшому фарбуванні препарату мікробні клітки не змиваються. Крім того, убиті мікробні клітки забарвлюються краще, ніж живі. Розрізняють фізичний спосіб фіксації, в основу якого покладена дія високої температури на мікробну клітку, і хімічні способи, що передбачають застосування хімічних засобів, зумовлених коагуляцію білків цитоплазми.

Скло з препаратом беруть пінцетом і плавним рухом проводять 2-3 рази над верхньою частиною полум'я спиртівка. Весь процес фіксації повинен займати не більш 2 с. Надійність фіксації перевіряють наступним прийомом: вільну від мазка поверхню скла прикладають до тильної поверхні лівої кисті. При правильній фіксації мазка скло повинне бути гарячим, але не викликати відчуття опіку (70--80°С).

На фіксований мазок наливають один з основних фарбників на 2--3 хвилини. Щоб уникнути осаду фарбують через фільтрувальний папір. Зливають фарбу, акуратно видаляють фільтрувальний папір. Мазок заливають на 1--2 хв. розчином Люголя або йодистим розчином по Граму (водний розчин йодиду калію і кристалічного йоду в співвідношенні 2:1) на 1--2 хвилини до почорніння препарату.

Розчин зливають, мазок прополіскують 96° етиловим спиртом або ацетоном, наливаючи і зливаючи його, поки і мазок не знебарвиться і стікаюча рідина не стане чистою (приблизно 20-40-60 секунд).

Ретельно промивають стекла в проточній або дистильованій воді 1--2 хв.

Для виявлення грам-негативних бактерій препарати додатково фарбують фуксином або сафраніном (2--5 хв.).

64. Збудники харчової токсикоінфекції. Принципи санітарно-бактеріологічних досліджень харчових продуктів

Мікроорганізми, що викликає харчові токсикоінфекції, характеризуються помірною патогенністю для людини. Тому захворювання виникає тоді, коли збудник попередньо розмножився в харчовому продукті й потрапив в організм людини у великій кількості. Назва "токсикоінфекція" пояснюється тим, що отруєння викликається дією живих мікроорганізмів (інфекція), а своїм раптовим виникненням і бурхливим короткочасним плином нагадує отруєння токсинами цих мікроорганізмів (токсикоз). Збудниками токсикоінфекцій є мікроорганізми роду Salmonella (S. typhimurium, S. enteritidis), деякі види кишкової палички, протея, стрептококів, СІ. perfringens і В. cereus.

Методами санітарно-бактеріологічних досліджень є пряма бактеріоскопія, бактеріальний посів на патогенну і умовно патогенну флору на живильне середовище, біологічна проба.

65. Санітарно бактеріологічне дослідження харчових продуктів на виявлення ботулотоксину

Ботулізм. Збудники ботулізму широко поширені в природі. Місцем постійного проживання суперечка цих бактерій є грунт, звідки вони попадають у воду, на фрукти й городина, а потім у кишки теплокровних тварин, риб і людини. Отже, продукти, забруднені ґрунтом, фекаліями людину й тварин, можуть бути засіяні збудниками ботулізму. Збудники ботулізму строгі анаероби, тобто здатні розмножуватися й виробляти токсин в анаеробних умовах. Ботулинический токсин є дуже сильною отрутою, чутливим до високої температури: при нагріванні до 70-90°С токсин частково руйнується, при кип'ятінні руйнується повністю протягом 5-15 хв. Перешкоджає утвору токсину 10% розчин хлориду натрію й більша кислотність харчових продуктів. Токсин дуже стійкий до низької температури ( при температурі -16°С він зберігається понад рік). У зв'язку із цим такі методи консервування, як соління, копчення, в'ялення, заморожування, маринування.

Оскільки збудники ботулізму розмножуються й утворюють токсин в анаеробних умовах, частою причиною ботулізму є консервовані продукти. Захворювання може виникнути й при вживанні риби, у яку паличка ботулізму може потрапити через ранену поверхню, що утворюється при вилові риби крючковой снастю(екзогенний шлях), а також ендогенним шляхом - через кишки. Зараження можливе й при вживанні м'ясних продуктів: окосту, шинки, жирних ковбас. Відзначаються випадки ботулізму при вживанні овочів, фруктів і грибів, законсервованих у домашні умовах

Необхідно неухильно дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог щодо технології приготування консервованих продуктів. їх стерилізують в автоклавах при температурі 120°С. Ознакою забруднення консервів анаеробними мікробами і токсиноутворення може бути їх здуття і неприємний запах. Банки з бомбажем бракують. Однак не завжди консерви здуваються і продукти міняють смакові властивості. Продукти харчування, які не підлягають термічній обробці (ковбаса, шинка, сало, солена й копчена риба), зберігають у холодильних камерах. Необхідно вести роз'яснювальну роботу серед населення,

Проводиться біопроба.

Профілактика ботулізму заснована на суворому дотриманні санітарних і технологічних правил консервування харчових продуктів. М'ясо і рибу дозволено консервувати тільки в свіжому вигляді. Овочі та фрукти перед консервуванням потрібно ретельно обмивати для видалення частинок ґрунту. Неприпустимо також консервування перезрілих фруктів. Необхідно суворо дотримуватися режиму гарантійної стерилізації. Стерилізацію слід здійснювати в автоклавах, так як підвищений тиск і висока температура (120 ° С) руйнують не тільки бактеріальні клітини і токсин, а й суперечки. У домашніх умовах продукти рослинного походження можна заготовлювати про запас: тільки шляхом маринування або соління з додаванням достатньої кількості кислоти і солі і обов'язково у відкритій для доступу повітря тарі. Велике значення має профілактика ботулізму в торговій мережі. Найважливіший момент - дотримання умов зберігання швидкопсувних продуктів. У торгову мережу не повинні допускатися зіпсовані (з бомбажем) і з закінченим терміном реалізації консерви. Важливу роль відіграє роз'яснювальна робота серед населення про небезпеку ботулізму і правилах консервування продуктів в домашніх умовах.

66. Санітарно бактеріологічне дослідження харчових пробуктів на виявлення салмонел-збудників гострого гастро ентирету

Сальмонельозна токсикоінфекція. Згідно "Міжнародної класифікації хвороб" (1975), інфекції, викликані сальмонелами, виключені з рубрики "Харчові отруєння (бактеріальні)" і віднесені в групу кишкових інфекцій під рубрикою "Інші сальмонельозі токсикоінфекції". Збудники цих токсикоінфекцій найбільше інтенсивно розмножуються при температурі 37°С, стійкі до впливів факторів навколишнього середовища й довгостроково зберігають життєздатність у різних умовах. Деякі сальмонели зберігають життєздатність понад 100 дні при температурі -10°С. Стійкі вони й до сольових розчинів: солонині зберігаються протягом 10 місяців. У їжі сальмонели гинуть лише при темпера туре 70-75°С, тому велике значення в боротьбі із сальмонельозами має теплова обробка харчових продуктів

Найчастіше (70-80% випадках) сальмонели попадають в організм людини із зараженим м'ясом тварин (велика рогата худоба, свині, птах). М'ясо може заражатися сальмонелами ще при тварину, хворого сальмонельозом, Поширенню бактерій у м'язи сприяють тривалі перегони й стомлення тварин перед забоєм, виснаження їх. У зв'язку із цим епідемічну небезпеку представляє м'ясо вимушено забитих тварин, хворих сальмонельозом, поза бойнею. Отже, частою причиною сальмонельозних захворювань є м'ясні кулінарні вироби

Згідно із санітарно-ветеринарним законодавством, м'ясо, заражене сальмонелами, що виявляються при лабораторнім дослідженні, зазнає знешкодженню на м'ясопереробних підприємствах. Для цього шматки м'яса масою до 2,5 кг, товщиною 8 див варять протягом 3 год. з моменту закипання

Можливе зараження м'яса й після забою тварини. Це може відбутися при порушенні цілості кишок при обробленні гаси. Можливо обсеменение м'яса сальмонелами при його зберіганні й. обробці, при зіткненні із засіяним збудником реманентом і встаткуванням, льодом або водою, а також при забрудненні м'яса гризунами, мухами і т.д.

Найбільшу небезпеку представляє здрібнене м'ясо, тому що при цьому сальмонели з лімфатичних залоз, у яких вони часто перебувають, поширюються по всім фаршу й інтенсивно в ньому розмножуються. Можливе зараження й при вживанні яєць і м'яса водоплавного птаха (качки й гусаки, хворі паратифом, що й часто є носіями сальмонел). Сальмонели можуть проникати в яйце або через шкарлупу. або ще в яйцепроводі. У зв'язку із цим яйця водоплавного птаха не допускаються для реалізації через торговельну мережу, їх використовують для хлібобулочних виробів

Сальмонели можуть виявлятися в риб. виловлених із забруднених калом водоплавного птаха водойм, вода яких може бути також забруднена стічними незнешкодженими водами м'ясопереробних підприємств, тваринницьких ферм порушення санітарних умов їх виробництва, зберігання, строків реалізації

Оскільки м'ясо й м'ясні продукти є основними джерелами сальмонельозних токсикоінфекцій. профілактика цих захворювань повинна ґрунтуватися на заходах санітарної й ветеринарної служб. До них ставиться перевірка стану здоров'я худоби, що

67. Санітарно-бактеріологічне дослідження харчових продуктів на виявлення патогенних стафілококів

Стафилококовий токсикоз. Стафілококи, на противагу сальмонели, здатні виробляти в харчових продуктах ентеротоксин, що діє при пероральнім уведенні, що й витримує кип'ятіння протягом 1 ч. Тому стафилококові отруєння можуть виникати після вживання продуктів, підданих нетривалій термічній обробці й не утримуючих живих мікроорганізмів. Зокрема, раніше це відзначалося при вживанні рибних консервів в олії.

Інфікування їжі стафілококами може відбуватися при контакті осіб, що страждають захворюваннями носа й ковтки, з харчовими продуктами. Обсеменіння відбувається краплинним шляхом при чханні, кашлі хворим, наприклад, ангіною, при безпосередньому зіткненні з харчовими продуктами й готовими кулінарними виробами, а також при недотриманні правил особистої гігієни. Більшу небезпеку представляє людей, у якої на шкірі й у першу чергу на руках з'являються гнойничкові захворювання.

Причиною виникнення стафилококових інтоксикацій можуть бути й тварини. Особливо часто патогенні стафілококи виявляються в корів, овець, кіз при запальних процесах вим'я маститах. Молоко від таких тварин забороняється використовувати в їжу. Інкубаційний період стафилококових інтоксикації короткий - 2-3 ч. У потерпілих відзначається нудота, сильний біль у животі, рясне виділення слини, блювота, понос. Температура тіла нормальна. Захворювання триває 1-2 доби. Летальні випадки рідкі

Профілактичні заходи при стафилококових інтоксикаціях повинні бути спрямовані на створення умов, що перешкоджають розмноженню мікроорганізмів і виробленню ними токсину. Досягається це в основному за рахунок низької температури зберігання продуктів, кулінарних і особливо кондитерських виробів із кремом. Вони повинні зберігатися в холодильні шафах

До заходів профілактики ставиться також відсторонення від роботи осіб, що страждають гнойничковими захворюваннями шкіри й запальними процесами у верхніх дихальних шляхах, якщо їх робота пов'язана з готуванням їжі. Відстороняються від роботи також особи, у яких на шкірі рук є нагноєння, травми. Категорично забороняється використовувати в харчових цілях молоко корів, хворих маститом

Дослідження проводяться бактеріологічний посів змивів з продуктів на живильне середовище та бактеріоскопія.

68. Санітарна вірусологія, предмет завдання значення санітарної вірусології в діяльності лікаря

Вірусологія це медикобіологічна наука, що вивчає віруси: їх будову, біохімію, систематику, генетику, а також їх значення в житті людини.

Вірусологія санітарна, це розділ вірусології, що розробляє методи виявлення патогенних та умовно-патогенних вірусів у навколишньому середовищі, головним чином у воді, ґрунті, повітрі й харчових продуктах.

Лікар повинен знати природу та походження вірусів, їх основні властивості, сучасну класифікацію, їх репродукцію, питання патогенезу та противірусного імунітету, основні питання профілактики вірусних інфекцій методи лікування, принципи лабораторної діагностики, серодіагностику, основні клінічні симптоми вірусних інфекцій, засоби специфічної і неспецифічної профілактики, хіміотерапії та хіміопрофілактики вірусних захворювань.

69. Роль води, ґрунту, повітря у передачі збудників вірусних інфекцій. Віруси, які найчастіше знаходяться в об'єктах навколишнього середовища

Виживання в ґрунті ентеровірусів коливається в широких межах (15-90 діб). Воно залежить від виду ґрунту, його вологості, температури.

Довго зберігається га овочах,вирощених на ділянках,зрошених стічними водами - слід робити вірусологічне дослідження ґрунту,води. У воді ентеровіруси виявляються частіше влітку і восени виживання у воді - 11-80 діб, залежить від температури, ступеня забрудненості, бактеріологічної мікрофлори,кількості внесеного вірусу. Повітря-несприятливе середовище для вірусі виживання адсорбуючись на пилшинках і вологих часточках. Проби беруть за допомогою вловлюючої рідини (цукровий бульйон),якої заражений курячий ембріон або клітини культури Heia.

70. Методи виявлення в ґрунті патогенних мікроорганізмів. Дослідження ґрунту на наявність ентеровірусів

Найбільш важливе значення для людини має наявність у ґрунті представників бактерій групи кишкової палички та клостридій (особливо-C.perfingens). Наявність великої великої кількості Е.соїі - свіже фекальне забруднення. Колі-титр ґрунту - 1 грам і більше; це найменша кількість ґрунту, яка містить Е.соїі. Перфрингенс-титр - це найменша кількість ґрунту, яка містить С.perfringens (0.01 г). Мікроорганізми ґрунту приймають участь в процесах синтезу органічних речовин, енергії, обміну.

71. Санітарно-вірусологічне дослідження води. Віруси, бактеріофаги у питних і стічних водах. Методи виявлення

Для оцінки санітарно-гігієнічного стану води використовують виявлення таких бактерій Е.соїі, proteus, представники родини ентеробактерій - бактерій групи кишкової палички.

Для оцінки чистоти води використовують такі показники:

1) Мікробне число-кількість мікроорганізмів в Імл.

2) Колі-титр-кількість води, яка містить 1 кишкову паличку (N для питної води -333 мл).

3) Колі-індекс - кількість кишкових паличок,які містяться віл води (N для питної води - 3).

Методи оцінки чистоти води:

1) Метод мембранних фільтрів - воду фільтрують через стерильні фільтри - поміщають їх на середовище Ендо - чистоту води оцінюють по кількості колоній малинового кольору.

2) Метод бродіння - різну кількість води засівають на "глюкозо-пелтонний бульйон" визначають наявність бродіння по помутнінню, газоутворенні - там, де є бродіння - посів на середовище Ендо - визначення колітитру та колііндексу.

72. Роль повітряного середовища у поширенні збудників респіраторних вірусних інфекцій. Методи відбору проб повітря та індикації респіраторних вірусів

Вірусні частки годинами зберігають свою активність в сухому теплому і нерухомому повітрі, але майже миттєво руйнуються в повітрі прохолодному, вологому і рухомому.

У цьому аспекті мітинг в центрі Києва, на який зібралося 200 000 чоловік, менш небезпечний, чим збори 1000 чоловік в клубі в Ужгороді.

Гуляти можна скільки завгодно. Підчепити вірус під час прогулянки практично нереально. У цьому аспекті, якщо вже ви вийшли погуляти, так не треба показушного ходіння в масці по вулицях. Вже краще подихатимете свіжим повітрям, а маску натягніть перед входом в автобус, офіс або магазин.

Оптимальні параметри повітря в приміщенні - температура близько 20°С, вологість 50-70%. Обов'язкове часте і інтенсивне крізне провітрювання приміщень. Будь-яка система опалювання сушить повітря. Саме початок опалювального сезону став початком епідемії! Контролюйте вологість. Мийте пів. Включайте зволожувачі повітря. Настійно вимагайте зволоження повітря і провітрювання приміщень в дитячих колективах.

Для визначення вмісту вірусу в повітрі камери проводять відбір проб повітря за допомогою аспіратора будь-якої системи (наприклад, насосу). Проби повітря, що відбираються, зі швидкістю 2-5 л/хв., пропускають через прилад Дяконова або ін., у який наливають 5 мл стерильного розчину Хенкса з антибіотиками. Після чого цією рідиною заражають по 4 пробірки з моношаром клітинної культури. Кількість вірусів у пробах визначають титруванням. Після інфікування повітря в камеру розпилюють розчини препаратів за допомогою різної розпилюючої апаратури. Дослідження проводять за трьома показниками відносної вологості повітря: (20-25%, 50-55% і 80-85%) і температурі повітря в межах від 19 до 22 град. С.

Контролі. Як контроль використовують аерозольні суміші, що не містять активнодіючого препарату, що розпилюють у камеру в тих же кількостях. При цьому розмір аерозольних часток повинний бути однаковим з розміром часток аерозолю препарату. Контрольні аерозольні суміші, що не містять активнодіючої речовини, не впливають на вірус, незалежно від концентрації останнього в повітрі.

Результат. Результат випробування аерозольного дезінфекційного засобу вважають позитивним при повній інактивації ним тест-вірусу у повітрі камери за умов його застосування в концентрації, передбаченій інструкцією.

Размещено на Allbest.ru