Особливості ціноутворення на лікарські препарати
Механізми і чинники купівельної поведінки аптечної клієнтури. Державне регулювання цін на лікарські препарати. Становлення вітчизняної системи реімбурсації. Забезпечення економічної доступності ліків для соціально незахищених пацієнтів з гіпертонією.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.11.2014 |
| Размер файла | 49,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вступ
Кількісною мірою споживчої вартості товару на ринку є його ціна.
Цінова політика повинна визначати відпускні і роздрібні ціни, регулювати увесь процес ціноутворення, визначення первинної ціни продукції, що випускається, і коригування її в перспективі.
Відпускна ціна - ціна, вживана підприємствами-виготівниками в розрахунках з усіма покупцями, за винятком населення.
Ціноутворення безпосередньо впливає на положення товару на ринку.
Ціноутворення - елемент маркетингової політики, який визначає ціни на продукцію (роботи, послуги), пропоновані споживачам.
Ціна - це економічне поняття, існування і важливість якого не треба пояснювати і доводити. З малих років, як тільки людині доводиться спостерігати, або самому брати участь в купівлі - продажі, він на побутовому рівні сприймає, що таке ціна, і яку важливу роль вона грає в життя в цілому.
Висока ціна означає, що річ дорога і її купівля вимагає великих грошових витрат, низька ціна - дешевизну і менше навантаження на кишеню покупця. Але ціна, а точніше ціни, уся їх сукупність являють собою не лише індивідуальну, особисту, а і громадську, соціальну категорію. Вони регулюють як окрему купівлю і продаж товарів споживачам, так і економічні процеси в цілому, включаючи виробництво, розділення товарів, обмін або використання благ, надання послуг.
Таким чином, ціна є важливою складовою ринку в цілому. Метою цієї курсової роботи є вивчення поняття «ціна» з точки зору маркетингу, особливостей процесу ціноутворення, чинників на нього що впливають, варіанти цінової політики підприємства, державне регулювання цін на лікарські препарати, а також провести дослідження особливостей ціноутворення на лікарські препарати що входять пілотний проект.
1. Основі засади ціноутворення
1.1 Цілі цінової політики
Основні цілі підприємницької діяльності, досягненню яких покликане служити ціноутворення, представлені нижче.
Подальше існування фірми - стає основною метою фірми, якщо на ринку існує багато виробників, гостра конкуренція або різко міняються переваги споживачів. Для того, щоб продовжити виробництво і ліквідовувати запаси, підприємства прибігають до зниження цін на свою продукцію. При цьому прибуток втрачає свою значущість. До того моменту, доки понижені ціни покривають витрати, підприємство може ще деякий час продовжувати свою діяльність.
Короткострокова максимізація поточного прибутку - підприємства проводять аналіз попиту і витрат, виходячи з різних цін на свою продукцію, і вибирають таку ціну, яка здатна забезпечити максимальний вступ поточного прибутку і грошових коштів, а також максимізувати відшкодування витрат.
При реалізації цієї мети, робиться акцент на короткострокове отримання прибутку і не враховуються довгострокові перспективи.
Максимізація обороту - вибирають таку ціну, яка здатна максимально збільшити оборот. Така стратегія дає позитивні результати, якщо продукція робиться корпоративно і досить складно визначити комплексну структуру і функцію витрат. В цьому випадку досить визначити лише функцію попиту. Реалізувати цю мету можна шляхом встановлення відсотка комісійних від об'єму продажів.
Максимальне збільшення збуту - збільшення об'єму збуту може привести до зниження витрат на одиницю продукції і в перспективі - до збільшення прибутку. Враховуючи чутливість ринку до рівня цін, встановлюється найбільш низька ціна. Подібний підхід носить назву «Цінова політика наступу на ринок».
Необхідно враховувати, що політика низьких цін може дати бажаний результат тільки за наявності наступних умов:
1. Висока чутливість ринку до цін.
2. Знижувати витрати виробництва можна тільки за рахунок збільшення обсягів виробництва.
3. Необхідно бути упевненим, що зниження цін відлякає конкурентів, і вони не наслідуватимуть такий приклад.
«Зняття вершків»з ринку за допомогою встановлення високих цін - застосовується для товарів-новинок, які випускаються на ринок за максимально високими цінами. При цьому робиться акцент на явні переваги новинки в порівнянні з товарами конкурентів. В даному випадку підприємства орієнтуються на споживачів, які надають велике значення новим товарам і готові купувати їх навіть за високою ціною. Якщо в цільовій групі, яка готова платити високу ціну, настає насичення, то ціна знижується для того, щоб притягнути до себе наступний сегмент споживачів.
Отримуваний прибуток перевищує середній рівень, оскільки підприємство реалізовувало перші партії своєї продукції за більш високими цінами. Ця частина продажів, помножена на різницю між максимальною і нормальною ціною, називається «вершками». При реалізації цієї мети попит має бути нееластичним по відношенню до ціни, а також бажана відсутність конкуруючих фірм. Завоювання лідерства за показниками якості товару підприємство може поставити собі метою домагатися того, щоб товар, що випускається, був самим високоякісним з усіх пропонованих на ринку. Зазвичай це вимагає встановлення на нього високої ціни, для того, щоб покрити витрати по досягненню високої якості і проведенню дорогих НІОКР.
1.2 Визначення попиту
Будь-яка ціна, призначена підприємством, позначається певним чином на рівні попиту на продукцію, що реалізовується.
При реалізації звичайних товарів попит і ціна знаходяться в обернено пропорційній залежності. При реалізації престижних товарів, спостерігається наступна ситуація: при початковому встановленні високих цін попит мінімальний. Далі при зниженні ціни попиту поступово збільшується, досягаючи свого максимуму при певних значеннях. На практиці ж дані криві схильні до постійних змін внаслідок впливу конкуренції, рекламних заходів, появи товарів замінників, а також інших чинників зовнішнього і внутрішнього середовища.
Кількісно реакцію попиту на зміну ціни можна визначити за допомогою коефіцієнта еластичності попиту за цінами (Ец):
Ец = Іп / Іц
де Іп - процентна зміна кількості продукції, що реалізовується;
Іц - процентна зміна ціни.
На підставі аналізу і динаміки Ец можна зробити загальні висновки про залежність процесу реалізації продукції від споживчого попиту і можливі дії підприємства і його конкурентів в області цін.
Якщо підприємство робить реалізацію товарів, попит за цінами на які еластичний (Ец > 1), то збільшення виручки підприємства можливе тільки за рахунок зниження цін або модернізації продукції, яка приведе до зменшення еластичності попиту.
Якщо підприємство робить реалізацію товарів, попит за цінами на які нееластичний (Ец < 1), то, піднімаючи ціни, підприємство збільшує загальну виручку від продажів.
При одиничній еластичності (Ец = 1) зміна ціни на продукцію не впливає на загальний об'єм отримуваної виручки. Проте така ситуація нестійка, оскільки навіть незначна зміна кон'юнктури ринку порушує баланс одиничної еластичності.
Прийоми оцінки попиту
1. Пряме інтерв'ю (яку ціну готові заплатити споживачі за певну продукцію);
2. Експеримент (у яких межах може мінятися ціна і так далі);
3. Статистична інформація (виявлення закономірностей і взаємозв'язків між ціною і попитом різними методами і так далі);
Існують два прийоми визначення ціни з урахуванням попиту: дискримінація і по асортиментній групі.
Цінова дискримінація - реалізація практично однакової продукції на різних ринках за цінами, що істотно відрізняються. Вона спостерігається в середовищі взаємозамінних товарів на високомонополізованих ринках. При цьому метою є витягання додаткового прибутку в результаті максимального використання можливостей усіх ринкових сегментів.
Встановлення дискримінаційних цін відбувається в різних формах:
o З урахуванням різновидів споживачів. Різні покупці платять за один і той же товар або послугу різні ціни (ціни оптові і роздрібні, ціни для багатодітних сімей, пенсіонерів, студентів і школярів і так далі).
o З урахуванням варіантів продукції. Різна продукція реалізується за різними цінами, але без урахування витрат виробництва.
o З урахуванням місцезнаходження. Товар продається за різною ціною в різних місцях, попри те, що витрати однакові. Ціни квитків в театр варіюються залежно від того, які ділянки залу віддають перевазі глядачі.
o З урахуванням часу купівлі (сезон, день тижня, година доби). Ціни міняються залежно від сезону, дня тижня і навіть години доби.
o З урахуванням специфіки упаковки (ціни без упаковки, в звичайній і подарунковій упаковці).
Для того, щоб цінова дискримінація проявила свою ефективність, Необхідна наявність певних умов:
1. Ринок повинен піддаватися сегментації, а отримані сегменти повинні викриватися один від одного інтенсивністю попиту.
2. Споживачі сегменту, в якому товар продається за низькою ціною, не повинні перепродавати його в сегменті, де фірма пропонує його за високою ціною.
3. Конкуренти не повинні мати в розпорядженні можливості продавати товар дешевше в сегменті, де фірма пропонує його за високою ціною.
4. Витрати у зв'язку з сегментацією ринку і спостереженням за ним не повинні перевищувати суми додаткових надходжень, що утворюються в результаті цінової дискримінації.
5. Встановлення дискримінаційних цін не повинне негативно позначатися на відношенні споживача до фірми.
6. Вживана форма цінової дискримінації не має бути протиправною з точки зору закону.
По асортиментній групі товарів - призначення ціни з тією або іншою метою (наприклад, з метою збільшення прибутку, продажів) досягається у рамках усієї асортиментної групи.
1.3 Оцінка і аналіз витрат
Витрати виробництва - витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції. Розрізняють наступні основні види таких витрат.
Постійні витрати - витрати, зроблені незалежно від обсягів виробництва (витрати на зміст будівель, адміністративного апарату і так далі).
Змінні витрати - витрати, безпосередньо пов'язані з обсягом виробництва товарів (витрати на сировину, матеріали, відрядна заробітна плата працівників).
Сума постійних і змінних витрат - це сукупні (повні) витрати, які і утворюють нижню межу ціни.
Прямі витрати виробництва - витрати на конкретну продукцію, які безпосередньо пов'язані з її виробництвом і входять в собівартість.
Непрямі витрати - витрати, які не включаються безпосередньо в собівартість цієї продукції, оскільки вони не обумовлені саме її виробництвом.
Середні витрати - середні величини витрат, що доводяться на один виріб (одиницю продукції) за певний проміжок часу.
Експлуатаційні витрати - витрати, пов'язані із застосуванням і експлуатацією різних транспортних засобів, устаткування виробництва і предметів господарського ужитку.
Для здійснення продуманої цінової політики підприємству необхідно зіставляти структуру витрат з планованими обсягами виробництва і розраховувати короткострокові середні витрати (на одиницю продукції).
Побудова ціни відбувається за принципом «витрати + прибуток», а також через отримання загального об'єму прибутку і беззбитковості.
Встановлення ціни по формулі «витрати + прибуток» грунтовано на калькуляції повної власності продукції (одиниці) з додаванням прибутку як відсотка понад витрати, тобто по рівню рентабельності цього виду товару (робіт, послуг). Перевага такого способу визначення ціни полягає в тому, що витрати виробництва простіше визначити, ніж попит, і методика їх підрахунку проста і зручна.
Необхідно проводити порівняльний аналіз своїх витрат і витрат конкуруючих підприємств. Завданням цього аналізу є зіставлення своєї структури витрат і структури витрат конкурентів, що дає можливість визначити необхідні кроки для оптимізації витрат і стратегій підприємства на перспективу.
1.4 Аналіз цін і товарів конкурентів
На встановлені підприємством ціни, окрім попиту і витрат, роблять певний вплив ціни конкурентів і їх ринкові реакції.
Вивчаючи продукцію конкуруючих підприємств, їх цінові рішення, опитуючи споживачів, необхідно об'єктивно визначати позиції свого товару по відношенню до товарів конкурентів.
Грунтуючись на результатах подібного аналізу, необхідно визначити, чи варто встановлювати більш високу ціну на товар, чим у конкурентів, або, перевагою цього товару буде його нижча ціна. Слід також передбачити цінові реакції або відповідь конкурентів на появу нового товару на ринку.
Таким чином, підприємство користується ціною для позиціонування своєї пропозиції відносно пропозицій конкурентів.
1.5 Вибір методу ціноутворення
Після визначення і аналізу функції попиту, структури витрат і цін конкурентів можна приймати рішення про ціну власного товару. Для цього необхідно вибрати такий метод ціноутворення, який би в максимальному ступені враховував існуючі обмеження.
Розглянемо основні, найчастіше вживані методи:
o метод надбавок;
o метод доходу на капітал;
o метод споживчої оцінки;
o метод того, що йде за лідером конкуренції.
Для застосування будь-якого з перерахованих методів є свої підстави, які необхідно враховувати маркетологові при визначенні цін на свої товари.
Метод надбавок (витрати плюс прибуток)
Ціна встановлюється за допомогою додавання до собівартості товару (робіт, послуг) певних націнок.
При використанні цього методу існують певні негативні моменти, оскільки тут не враховуються поточні зміни попиту і конкурентне оточення, і як наслідок, цей метод призводить частенько до неоптимальних цінових рішень. І проте цей метод широко поширений, оскільки підприємства частенько знає більше про власні витрати, чим про попит на товар. При такому ціноутворенні підприємство спирається на калькуляцію витрат.
Метод доходу на капітал.
Цей метод теж орієнтований на витрати. Фірма намагається встановити таку ціну, яка дозволить отримати запланований доход на капітал.
Підприємство зможе добитися бажаного доходу, якщо правильно були визначені витрати і передбачуваний об'єм збуту .
Метод споживчої оцінки
Все більше фірм встановлюють ціни, орієнтуючись на оцінки споживача. Ціноутворення розпочинається з виявлення потреб і оцінок співвідношення між ціною і цінністю товару (робіт, послуг). Використовуючи довідкові ціни, покупець шляхом порівняння споживчих властивостей і цін на однотипні товари робить свій вибір.
Такий метод допомагає маркетинговому позиціонуванню товару. Для формування у свідомості споживачів уявлення про цінність товару використовуються нецінові прийоми дії. Фірмі, що користується цим методом, необхідно виявити які ціннісні представлення є у свідомості споживачів про товари конкурентів.
У основі застосування цього методу лежить досвід, результати тестування ринку і хороше знання психології споживачів.
Застосовуючи цей метод, потрібно бути або великою фірмою з високим іміджем, або використати особливі умови продажів товару, а також добре знати своїх потенційних клієнтів і реальних конкурентів.
Метод того, що йде за лідером конкуренції
При цьому методі фірма керується цінами конкурента і менше уваги обертає на показники власних витрат або попиту. Ціна встановлюється в діапазоні цін лідера ринку або на среднерыночном рівні, що дозволяє уникнути цінової конкуренції.
Так, на олігопольних ринках (при невеликій кількості великих конкурентів) основні продавці, як правило, встановлюють однакові ціни. Дрібніші фірми йдуть за «ціновим лідером», змінюючи ціни, коли їх міняє ринковий лідер, а не залежно від коливань попиту на свої товари або власних витрат.
Деякі фірми можуть призначити невелику преміальну націнку або надавати невелику знижку, зберігаючи різницю в ціні товару постійною. Цей метод ціноутворення дуже популярний.
Якщо фірмі складно прогнозувати власні витрати або реакцію конкурентів, тоді розумним рішенням стає те, що йде за конкурентним лідером.
1.6 Встановлення остаточної ціни
Після того, як був вибраний і застосований один з методів ціноутворення, необхідно встановити конкретну ціну. Потрібна також психологічна дія, вплив інших елементів маркетингу, про вірити дотримання початкових цілей цінової політики, а також виявити різні реакції на ціну, що приймається.
Психологічна дія визначається тим, що ціна служить для багатьох споживачів основним показником якості виробу. Ціни, що створюють імідж, особливо характерні для видів продукції, що впливають на самосвідомість і самооцінку покупця. Так споживач може віддати перевагу дорожчому товару, вважаючи, що висока ціна обіцяє йому високу якість. Але у тому випадку, коли покупець отримав вичерпну інформацію про усі порівняльні параметри якості, ціна грає в оцінці якості товару другорядну роль. Часто фірми продавці впливають на психологію покупця, зіставляючи високу ціну на свою продукцію з ще більш високими цінами якої-небудь широко відомої продукції. Ціни на таку продукцію-аналог називають довідковими або якірними. Крім того, багато продавців вважають, що психологічно краще сприймається трохи занижена некругла ціна (наприклад, не 1300 грн., а 1299 грн.).
Також необхідно вивчити залежність між ціною продукції, якістю і витратами на рекламу.
Призначені ціни потрібно перевіряти ще раз з позицій досягнення початкових цілей цінової політики.
За допомогою раціональної цінової політики можна вирішувати наступні завдання:
o виходити на новий ринок, встановлюючи при цьому ціну відповідно до що склався положенням на ринку;
o впроваджувати на ринок новий товар, можливо, зі встановленням монопольно високої ціни;
o захищати свої позиції на ринку шляхом зниження або незначного підвищення ціни при значному підвищенні якості;
o послідовно проходити по ринкових сегментах за рахунок поступового зниження ціни;
o стимулювати комплексні продажі встановленням низької ціни на провідний товар і підвищених цін на супутні товари;
Помилки, що найчастіше зустрічаються, при встановленні ціни: надмірна орієнтація на витрати, відсутність гнучкості цін в ринкових умовах, що змінюються, і не достатнє диференціювання цін по ринкових сегментах.
1.7 Встановлення цін зі знижками і пільгами
Знижка - засіб стимулювання торгівлі, яка полягає в наданні можливості споживачам, а також оптовим і роздрібним продавцям придбавати товар за нижчими цінами впродовж певного періоду часу. Знижки і пільги з вигодою можна використати в наступних випадках:
o при організації рекламних кампаній по стимулюванню збуту;
o для швидкого створення іміджу товару;
o перешкоджання проникненню на ринок товарів конкуруючих підприємств;
o необхідність на сезон максимально збільшувати продажі сезонних товарів;
o при впровадженні на ринок нового товару.
Знижки і пільги, встановлені з конкретними цілями на певний період часу, збільшують об'єм збуту і підвищують прихильність споживачів до цього товару або групи товарів.
Види знижок і пільг
На практиці застосовуються близько 40 видів різних цінових знижок і пільг. Розглянемо деякі з них.
Оптова знижка
Знижка на кількість товарів, що придбавалася, робиться за рахунок економії витрат на складування, транспортування, продаж і так далі. На величину знижки роблять вплив наступні чинники: об'єм разової купівлі, швидкість і об'єм оборотності грошових коштів по цьому товару і так далі
Бонусная знижка
Надається постійним покупцям, що придбавають цей товар за певний період часу.
Персональна знижка
Надається окремим покупцям, в яких зацікавлена фірма.
Сезонні знижки
Надаються по тих товарах, які мають сезонний характер.
Вимушені знижки
Здійснюються для зменшення витрат підприємства, наприклад, на складування, зберігання, транспортування товарів.
Заохочувальні винагороди
Ця пільга є річним відсотком, який залежить від об'єму збуту, і виплачується у разі збільшення збуту цієї продукції.
Кредитні пільги
Це фіксована знижка, пропонована роздрібній торгівлі за швидку оплату товарів. Вона може надаватися за змінною шкалою, наприклад, за сплату готівки через 15 або 30 днів. Товар вважається реалізованим тільки тоді, коли гроші поступили на розрахунковий рахунок або в касу підприємства. Таким чином, кредит відіграє важливу роль в завершенні повного циклу руху товару. Матеріал, викладений в навчальному посібнику познайомив студентів з основами маркетингової діяльності стосовно підприємств машинобудівного сектора, що дозволить використати отримані знання по основах прогнозування ринкових стосунків і їх обліку при створенні продукції.
ціна лікарський гіпертонія
2. Особливості ціноутворення в аптеках
2.1 Базовий рівень цін і купівельна поведінка аптечної клієнтури
Для аптечного ціноутворення засадниче значення мають наступні загальні механізми і чинники купівельної поведінки:
o найменш платоспроможні споживачі орієнтовані на купівлю найдешевших товарів;
o споживачі середньої платоспроможності за наявності вибору уникають купувати як найдешевші, так і найдорожчі варіанти і, намагаючись оптимізувати купівлю за критерієм "ціна/якість", намагаються триматися деякого "середнього" цінового діапазону;
o споживачі високої платоспроможності орієнтовані на досить дорогі (або навіть найбільш дорогі) товари, намагаючись "не економити на здоров'ї" і вважаючи, що ціна аптечних товарів більш менш пропорційна їх якості.
Як показує практика, для більшості аптек з типовим розподілом продажів доцільно диференційоване ціноутворення, принаймні, в 3-х укрупнених сегментах - дешевому, середньому, дорогому, - виділених в наступному порядку .
Внаслідок значної специфіки цінового сприйняття клієнтури при різних рівнях ціни для більшості аптек доцільне ціноутворення, диференційоване по цінових сегментах.
Разом з виділеними чинниками слід також враховувати, що:
o далеко не усі препарати мають порівнянні дешеві синоніми/аналоги;
o багато препаратів в дешевому і середньому сегментах (наприклад, Валідол, Но-шпа і багато інших) не мають порівнянних за популярністю дорожчих синонімів/аналогів.
Це "змішує" виділені вище домінуючі купівельні установки - в кожному ціновому сегменті в тій або іншій пропорції є присутніми усі сегменти споживачів.
У деяких аптеках (наприклад, елітних, самообслуговування та ін.) розподіл продажів по цінових сегментах може мати нетиповий характер. Для ефективної цінової сегментації в таких аптеках потрібно індивідуальний аналіз.
2.2 Ціноутворення в дешевому і середньому цінових сегментах
Ефективний рівень націнок в дешевому і середньому сегментах залежно від конкретної ситуації може розрізнятися дуже значно в 1,5-2 рази.
У переважній більшості аптек основна маса клієнтури з тією або іншою мірою ретельності аналізує рівень ціни відносно конкурентів. Тому в основі формування ефективного рівня націнки повинен лежати вимір рівня ціни відносно конкурентів диференційовано по дешевому і середньому сегментам.
На високому ціновому рівні для більшості покупців зазвичай характерний пошук прийнятних цін в масштабах усього міста. Оскільки розкид цін у більшості міст досягає десятків відсотків, можлива цінова економія може складати близько 10-50 грн. і більше. Т.е. величина цієї економії вже частенько цілком порівнянна з витратами (часу і грошей) на поїздку у віддалену, але дешевшу аптеку. Це означає доцільність єдиного підходу до ціноутворення в дорогому сегменті як для "спальних", так і "прохідних" аптек.
Слід підкреслити, що описана процедура виміру орієнтована на типову "помірну" конкурентну ситуацію. Нестандартні варіанти (наприклад, активний демпінг одного з конкурентів) необхідно аналізувати з урахуванням конкретної специфіки.
Зазвичай ефективні наступні параметри вибірки (для кожного цінового сегменту):
o розмір - 20 препаратів (у дешевому сегменті - що лідирують по продажах в упаковках, в середньому сегменті - по продажах в грошах), що лідирують по продажах;
o у разі регіональних обмежень на націнку по частині препаратів (наприклад, зі списку життєво-необхідних лікарських засобів) вибірка не повинна включати ці препарати, щоб уникнути спотворюючого впливу цих обмежень на результати аналізу.
Відштовхуючись від аналізу конкурентоспроможності ціни, можна визначити напрям коригування націнки в сегменті з урахуванням специфіки аптеки.
Описана вище процедура аналізу майже однакова як для спальних, так і "прохідних" аптек - за винятком порядку виявлення конкурентів для порівняння цін:
o оскільки у "спальних" аптек висока (звичайна істотно більше половини) доля клієнтури, що відстежує ціни місцевих аптек в нижньому і середньому цінових сегментах, їх основні конкуренти - це, як правило, місцеві конкуренти (іноді в число основних конкурентів "спальної" аптеки потрапляє також віддалена аптека, зручно розташована на шляху руху основної маси місцевих жителів);
o оскільки клієнтура у "прохідних" аптек зазвичай приблизно на 80-90% складається з "транзитних" відвідувачів з різних районів, не орієнтованих на аналіз цін в аптеках поблизу, для цих аптек основні конкуренти - це 3 найбільш популярні серед клієнтури прохідні конкуренти, на підставі аналізу яких можна оцінити середньо міський рівень ціни.
Розрахунки по аналізу цінової ситуації зазвичай досить проводити в останній місяць кожного кварталу (за відсутності помітної зміни цін прямих конкурентів).
Слід зазначити, що разом з аналізом конкурентоспроможності своєї ціни паралельно необхідно аналізувати конкурентоспроможність закупівельних цін: у багатьох випадках в процесі подібних розрахунків виявляється доцільність їх корекції за рахунок зміни термінів оплати або складу постачальників.
Важливо також мати на увазі, що споживачі у більшості випадків порівнюють не лише ціни, але і увесь комплекс достоїнств і недоліків аптеки (місце розташування, асортимент, формат та ін.), тому цінова політика обов'язково повинна враховувати і ці аспекти конкурентоспроможності.
Для типової "спальної" аптеки зазвичай досить висока доля місцевого населення, що не відноситься до високодоходних шарів і дуже уважно відстежує ціни місцевих аптек в нижньому і середньому цінових сегментах.
Особливо висока цінова чутливість у частини населення з доходом нижче середнього, орієнтованою на найдешевші препарати. Відповідно до цієї специфіки:
o досить часто (особливо в дешевому сегменті) можна помітно підвищити продажі і прибуток за рахунок зниження ціни до рівня конкурентів або нижче;
o навіть у разі наявності об'єктивних переваг відносно конкурентів підвищення ціни відносно конкурентів повинне робитися дуже обережно - первинний крок такого позиціонування, як правило, не повинен перевищувати 5-10%.
Для типової "прохідної" аптеки характерна більш висока платоспроможність значної частини клієнтури, що належить в основному економічно активній частині населення, і помітно менша доля найменш платоспроможної клієнтури, орієнтованої на купівлю найдешевших товарів. Відповідно до цієї специфіки:
o у дешевому сегменті часто можна значно підвищити ціну. У ряді випадків ціна може перевищувати среднегородскую на 20-30% (іноді і більше) без помітного падіння попиту;
o у середньому сегменті доцільне невелике (зазвичай близько 10-15%) підвищення ціни відносне средньоміської. Пониження ціни у ряді випадків також може бути ефективне, але в основному для аптек з явними недоліками відносно прямих конкурентів (що поступаються по місцю розташування, формату і тому подібне).
2.3 Ціноутворення в дорогому сегменті
У більшості аптек в силу обмеженої кількості споживачів з високою платоспроможністю основна частина дорогих покупок доводиться на споживачів середній (і навіть частково низькою) платоспроможності і носить вимушений характер.
Характерною для дорогого сегменту є обумовлена ціновою конкуренцією виразна тенденція до зниження націнки у міру зростання ціни.
У основі цінового позиціонування в дорогому сегменті для більшості аптек (виключаючи "елітні") повинне лежати забезпечення цінової конкурентоспроможності, оскільки це головний для клієнтури чинник - інші чинники грають значно меншу роль. В той же час слід враховувати, що в цьому сегменті клієнтура особливо підозріла відносно занадто низької ціни як ознаки фальсифікації.
Чинниками деякого цінового позиціонування, що підвищує, можуть бути в основному популярність, хороша репутація, хороший асортимент. Знижуюче цінове позиціонування може бути виправдано для нових аптек або аптек, що зазнають сильного конкурентного тиску, в окремих випадках - для дуже незручно розташованих аптек.
На даний момент, в умовах відсутності в абсолютній більшості міст надійних баз даних за аптечними цінами, досить простий і ефективний спосіб формування націнки на дорогі препарати - на базі статистичних даних по своєму місту, що характеризують націнку в різних цінових сегментах.
Відштовхуючись від порівняння своєї націнки з средньоміської, можна визначити напрям коригування націнки в сегменті з урахуванням специфіки аптеки.
Спираючись на такі дані, можна відповідно до специфіки місцевого ринку:
o при необхідності виділити декілька (зазвичай 2-3) цінових субсегментів дорогого сегменту;
o експертно оцінити для кожного з них вірогідний конкурентоздатний рівень націнки.
За відсутності даних роздрібного аудиту і сумнівах в прийнятності среднероссийских даних доцільні розрахунки своєї цінової конкурентоспроможності і націнки відносно декількох конкурентів загальноміського значення - аналогічно тому, як це описано вище, в розділі по ціноутворенню в середньому сегменті.
На 30-50 найбільш дорогих препаратів (звичайний понад 500-1000 грн.) ціну часто доцільно встановлювати безпосередньо, індивідуально, на основі регулярного моніторингу поточної цінової ситуації у декількох основних конкурентів. Це обумовлено тим, що рівень націнки в сегменті "супердорогих" препаратів набагато менш стійкий і варіює через різні специфічні для окремих продуктів обставини (політики постачальників, рівня конкуренції та ін.). Націнка при цьому грає допоміжну роль: як правило, вона не має бути нижча 3-5%, але зверху цього мінімуму важливіший конкурентоздатний абсолютний рівень ціни.
Зазвичай ціновий моніторинг невеликої кількості "супердорогих" позицій не занадто трудомісткий його можна здійснювати по телефону, обдзвонюючи ~ 3-5 найбільш відомих "аптек, що спеціалізуються" на дорогих позиціях, приблизно раз в 1-2 місяці.
3. Державне регулювання цін на лікарські препарати
3.1 Види державного регулювання цін на ЛП
Державне регулювання цін є діяльністю держави, спрямованою на встановлення і збереження такого рівня цін, який забезпечував би рентабельну діяльність суб'єктів господарювання, паритет цін різних галузей народного господарства, реальність заробітної плати, стійкість валюти і інші економічні параметри в державі. Державне регулювання цін - це не разовий акт встановлення рівня цін, їх динаміки і співвідношення, а комплекс заходів по активізації усіх ціноутворюючих чинників.
Фармацевтичний сектор, враховуючи його соціальну спрямованість, належить до найбільш регульованих областей економіки, як в Україні, так і в інших країнах світу. Одним з найбільш ефективних механізмів державного регулювання є ціноутворення на медикаменти. Що дозволяє втілювати в життя основний принцип фармацевтичної допомоги, а саме, забезпечити економічну (цінову) і фізичну (наявність інноваційних ефективних ліків на ринку країни) доступність лікарських засобів для усіх верств населення України.
Вказаний принцип задекларований в статті 49 Конституцій України, в якій, зокрема, говориться, що «Держава створює умови для ефективного і доступного для усіх громадян медичного обслуговування». І надалі реалізований в Законах України «Про основи законодавства в охороні» здоров'я і «Про лікарські засоби» - основні законодавчі акти в медичній і фармацевтичній сферах.
Враховуючи той факт, що фармацевтичні підприємства є суб'єктами ринкових стосунків, державне регулювання в системі цін на ЛЗ повинне сприяти рішенню ряду важливих завдань, а саме:
o сприяти розвитку вітчизняної фармацевтичної промисловості, підвищенню конкурентоспроможності українських медикаментів на світовому ринку;
o стимулювати конкурентні стосунки у фармацевтичному секторі економіки;
o нівелювати негативні наслідки ринкових процесів.
Створення системи цін на ЛЗ, яка б сприяла встановленню певного балансу між інтересами усіх операторів фармацевтичного ринку, задовольнила потреби населення і підвищила раціональність використання засобів державного бюджету на лікарське забезпечення, визначає ефективність державного регулювання ціноутворення на ліки.
На сьогодні ця проблема є не вирішеною в Україні і потребує певних заходів, починаючи з удосконалення нормативно-правової бази і закінчуючи підвищенням контролю цін на ЛЗ з боку відповідних державних органів.
Слід зазначити, що на сьогодні діє більше двадцяти законодавчих і нормативних актів, які регулюють ціноутворення і визначають методи і форми державного регулювання системи цін на медикаменти.
В цілому, існуюча нормативна і правова база з питань регламентації ціноутворення і системи цін на ЛЗ, має певні недоліки. Основними з яких є:
o невідповідність сучасним соціально-економічним умовам і напрямам реформування вітчизняної фармацевтичної допомоги;
o відсутність правового визначення основних термінів, зокрема гуртової ціни виробника (митній вартості);
o розбіжність відносно визначення уповноважених органів, які відповідають за здійснення державного регулювання системи цін на ЛЗ;
o велика кількість регулюючих актів, що ускладнює виконання існуючих правових норм і контроль за їх дотриманням.
У Україні, відповідно до чинного законодавства застосовуються прямі і непрямі форми державного регулювання системи цін на медикаменти. Разом з державним регулюванням, з метою сприяння розвитку вітчизняній фармацевтичній промисловості і вільній конкуренції, згідно з рекомендаціями ВООЗ, застосовується також вільне ціноутворення на ліки.
Виходячи з методології формування ціни на ЛЗ, фахівці вважають за доцільне здійснювати регулювання упродовж усіх стадій ціноутворення на медикаменти. Цей підхід дозволяє ефективно стримувати зростання цін і створювати рівні конкурентні умови, як для виробника (імпортера), так і для роздрібного дистриб'ютора (аптеки).
За сучасних умов, враховуючи дефіцит державного фінансування фармацевтичної допомоги населенню і низький рівень доходів громадян країни, існуючий рівень цін на ЛЗ не забезпечує доступність ефективних ліків у України.
Таким чином, ефективність механізмів державного регулювання в системі цін на ЛЗ залежить, передусім, від законодавчого визначення основних принципів реалізації цінової політики, ціноутворення і державного контролю над цінами. За даних умов державне регулювання цін є ефективним засобом впливу держави на економічні процеси, які відбуваються в країні, а саме:
o запобігає загостренню цінової ситуації на товарних ринках;
o здійснює ефективний захист малозабезпечених верств населення;
o створює ефективні умови функціонування конкурентного середовища.
3.2 Прямі методи регулювання цін на ЛЗ в Україні
Декларація і державна реєстрація гуртової ціни виробника (митної вартості). Метод поширюється на ЛЗ, що входять в Національний перелік життєво-необхідних (основних) ЛЗ. На підставі задекларованих цін створюється Державний реєстр гуртових цін (митній вартості), який повинен переглядатися щорічно. Виробник (імпортер) не має права встановлювати ціни, які перевищують зареєстровані. Цей метод дозволяє здійснювати контроль над формуванням собівартості, визначати обгрунтованість гуртових цін (митній вартості) на основні ліки.
Моніторинг гуртових цін виробників (митної вартості) - дозволяє здійснювати контроль за цінами, визначати доступність фармацевтичної допомоги населенню, відстежувати світові тенденції відносно динаміки цін на ЛЗ.
Обмеження торгової надбавки (націнки) - здійснюється в Україні на двох рівнях. Максимальну торгову надбавку (націнку) на рівні 35% встановлено на ЛЗ, ціни яких підлягають державному регулюванню («Ціновий» перелік). Максимальна торгова надбавка (націнка) на рівні 10% встановлено на ліки, які дозволяється закуповувати за державні кошти («Бюджетний» перелік). У комбінації з державною реєстрацією гуртових цін виробника (митній вартості) і моніторингу цін, цей метод дозволяє ефективно стримувати зростання роздрібних цін на ЛЗ і підвищує доступність фармацевтичної допомоги.
3.3 Непрямі методи регулювання цін на ЛЗ в Україні
Пільгове оподаткування. Більшою мірою це стосується непрямого оподаткування операцій по виготовленню і реалізації медикаментів в Україні. Найбільш значимим є застосування податку на додану вартість (ПДВ) по нульовій ставці на все зареєстровані ЛЗ в Україні і на окремі ІМН, згідно з відповідним Переліком, затвердженим МОЗ.
Тендерне ціноутворення. Застосовується при державних закупівлях ЛЗ за бюджетні кошти. Цей метод відносять до непрямого регулювання, оскільки виробник (імпортер) встановлює ціну на власний розсуд. Але, як правило, вона мінімальна.
3.4 Законодавча база регулювання
Характеристика нормативно-правової бази з питання регулювання системи цін на медикаменти в Україні виглядає таким чином.
1. Конституція України, ст. 49: визначає доступність фармацевтичної допомоги як одне з головних завдань держави;
2. Закон України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990г. №507 - XII: визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів, а також організацію контролю за їх виконанням на території України;
3. Указ Президента України «Про заходи щодо поліпшення забезпечення населення лікарськими засобами і виробами медичного призначення» від 07.02.2003г. №91/2003: передбачає введення державної системи реєстрації цін на ЛЗ;
4. Закон України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996г. №123/96-ВР: передбачає застосування податкових пільг у фармації;
5. Постанова КМУ від 25.12.1996г. №1548: встановлює граничний рівень торгової надбавки (націнки) на ЛЗ і ІМН, ціни на які підлягають державному регулюванню, на рівні не вище 35% від гуртової ціни виробника (митній вартості);
6. Постанова КМУ від 17.12.2003г. №1949: затверджує Перелік вітчизняних і імпортних ЛЗ і ІМН, операції з продажу яких звільняються від стягнення податку на додану вартість (ПДВ);
7. Постанова КМУ від 16.11.2001г. №1482: затверджує Національний перелік основних (життєво-важливих) ЛЗ, ІМН;
8. Наказ Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства економіки України від 03.12.2001г. №480/294: затверджує Перелік вітчизняних і імпортних ЛЗ і ІМН, ціни на які підлягають державному регулюванню;
9. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 27.02.2006г. №86: затверджує Перелік вітчизняних і імпортних ЛЗ і ІМН, які можна придбавати за бюджетні кошти.
3.5 Становлення вітчизняної системи реімбурсації
На думку Комітету з питань охорони здоров'я Європейської Бізнес Асоціації (надалі - Комітет Асоціації), на початку така система можлива у формі як найменш часткового відшкодування витрат негоспітального споживання, визначеної групи життєво-важливих препаратів, орієнтованої на нозологічні форми, терапевтичну цінність препарату або технології лікування, та персональний рівень споживання. У такому вигляді, система не буде надзатратною (що важливо, виходячи з обмеженості ресурсів), але суттєво підвищить рівень надання медичної допомоги та якості лікування. В рамках розробки концепції, визначенню підлягають: фінансовий механізм компенсації, порядок та критерії внесення препаратів для реімбурсації, схвалення нозологічних форм, лікування яких передбачає реімбурсацію, а також критерії для визначення рівня компенсації - залежно від загального рівня персональних витрат на лікування та вартість застосування методу лікування.
Сьогодні в Україні лише незначні категорії населення (немовлята, інваліди певних категорій, хворі на окремі захворювання і т.п.) мають можливість отримувати медикаменти за так званими безкоштовними (або частково безкоштовними) рецептами. Загалом, така практика не носить системного характеру та виглядає, в більшості випадків, як система надання ліків амбулаторним пацієнтам через лікарні.
Разом з тим, в усіх розвинутих країнах світу, а також у багатьох країнах, що розвиваються, існують системи компенсації аптечного споживання медикаментів населенням, що мають загальноприйняту назву reimbursment (реімбурсація). В подальшому термін реімбурсація буде використовуватися, як робочий, тоді як для офіційного вживання щодо української системи запропоновано використовувати розширену назву - Національна система відшкодування витрат на медикаментозне (аптечне) забезпечення.
Україна - єдина з європейських держав, що не має системи відшкодування вартості лікарських засобів для населення. Розробка такої системи вкрай необхідна для подальшого розвитку держави та подальшої гармонізації з ЄС. Таким чином, реімбурсація - це процес часткової оплати чи покриття повної вартості медичного препарату третьою стороною. Третьою стороною, як правило, виступає державний фонд, що, в свою чергу, визначає порядок компенсації вартості різних лікарських виробів, У найпростішому вигляді, цим порядком визначається вартість (ціна), пропорція компенсованої та некомпенсовної частки у вартості медикаменту, а також покриття різних категорій/груп пацієнтів/хвороб чи користувачів страхового полісу.
Водночас, існує певна кількість додаткових факторів, що безпосередньо впливають на реімбурсаційний статус препарату - ліміти бюджетів лікарів на виписку рецептів на ліки, що підлягають відшкодуванню, фармакоекономічне обґрунтування лікувальних схем та можливість заміни в аптечних закладах виписаних ліків на аналоги. Усі перераховані фактори мають багато особливостей у кожній-окремо взятій країні чи системі охорони здоров'я і повинні враховуватися при розробці концепції Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення в Україні. Нормативна база Створення нормативно-правової бази для Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення складається з таких напрямків:
o концептуальна розробка переліку захворювань, медикаментозна терапія яких буде відшкодовуватися;
o визначення на базі існуючого стандарту лікування рівня відшкодування ліків для кожного захворювання з визначеного переліку (створення формуляру та рекомендації по призначенню препаратів для спеціалістів);
o узгодження системи відшкодування частки вартості та базових (референтних обґрунтованих) цін на медикаменти, які будуть визначені як такі, то потребують відшкодування;
o проведення розрахунків на основі даних про захворюваність об'єму необхідного фінансування;
o побудова адекватної фінансової моделі реімбурсації та розробка концепції фінансування (державне фінансування, державні чи приватні страхові фонди);
o розробка критеріїв щодо створення переліку категорій пацієнтів, виходячи з аналізу наявних можливостей та ресурсів, що отримають право на відшкодування витрат на медикаменти з визначенням частки у вартості препаратів, що має компенсуватися;
o розробка технічного механізму відшкодування.
Базуючись на детальному вивченні досвіду європейських країн та порівнянні позитивних і негативних сторін різних моделей реімбурсації, пропонуємо такі основні принципи Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення громадян України. що забезпечать дотримання рівних прав пацієнтів на доступність медикаментів, економічну доцільність для держави та попередження різного роду зловживань, що можливі з боку різних учасників процесу відшкодування.
Система може базуватися на принципі процентної частки від базової ціни, або фіксованій вартості відшкодування на одиницю виміру препарату (наприклад. 0 грн 06 коп від вартості однієї таблетки індапаміду незалежно від загальної вартості упаковки наявних препаратів з такою діючою речовиною). Лише для певної групи пацієнтів допускається 100% покриття вартості ліків.
Розрахунки по відшкодуванню ґрунтуються на базовій (референтній) ціні на кожну міжнародну назву/дозу, яка визначається за сукупністю певних критеріїв. Лише базова ціна або частка від неї підлягає відшкодуванню.
Надання інформації пацієнту аптечним працівником про можливість заміни препарату, що призначений лікарем, на інший, з тією ж самою міжнародною назвою. Аптечний працівник не має права робити це самостійно (економічного сенсу така заміна не має. Оскільки компенсується лише фіксована вартість препарату або її частка).
Безрецептурні препарати не підлягають відшкодуванню.
Для подальшої розробки Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення пропонується використати найбільш вдалі моделі двох європейських країн, що можуть бути адаптовані до українських умов, а саме Латвії і Фінляндії.
4. Гіпертонія - пілотний проект
4.1 Мета та складові пілотного проекту
25 квітня 2012 року Урядом було прийнято відповідну постанову. № 340 "Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою".
Метою цього пілотного проекту було задекларовано забезпечення економічної доступності лікарських засобів, у першу чергу для соціально незахищених пацієнтів з гіпертонічною хворобою.
В Україні зареєстровано понад 12 млн. осіб, хворих на артеріальну гіпертензію.
Щорічно цю хворобу виявляють у 1 млн. українців.
Це, у свою чергу, є причиною того, що кожного року в Україні реєструються понад 50 тис. осіб з інфарктами, близько 112 тис. переносять мозковий інсульт і більше 9 млн. осіб хворіють на ішемічну хворобу серця.
В Україні зареєстровано більше 4 тисяч дітей віком від народження до 17 років з гіпертонічною хворобою.
За останній рік вперше виявлено гіпертонічну хворобу у понад тисячі дітей (1375 осіб).
Смертність від серцево-судинних захворювань в структурі загальної смертності в нашій країні становить близько 66% (у середньому 500 тис. чол. у рік). Це - один з найвищих показників у світі.
За інформацією Міністерства охорони здоров'я України, серед хворих на гіпертонію систематичне лікування отримували лише 14%, періодично приймали лікарські препарати 35%.
Усі інші хворі зверталися до лікарів тільки для того, щоб угамувати біль.
Проте, саме контроль тиску та системний прийом обґрунтовано підібраних лікарем медикаментів може суттєво впливати на рівень серцево-судинних захворювань та смертність від них.
Артеріальна гіпертензія відноситься до найбільш поширених кардіологічних захворювань. Однак, артеріальна гіпертензія не є окремою незалежною патологією, оскільки є складовою ішемічної хвороби серця (ІХС). Крім того, гіпертензія може бути спричинена або тісно пов'язана із захворюваннями інших органів і систем, зокрема, нефрологічною патологією, неврологічною патологією, ендокринною патологією тощо. Відсоток хворих, які потребують лікування тільки артеріальної гіпертензії, як окремого синдрому, - низький. Натомість, відсоток хворих на артеріальну гіпертензію, спричинену ішемічною хворобою серця, становить левову частку загальної кількості.
Таким чином, зазначені хворі потребують не лише антигіпертензивних лікарських засобів, а й препаратів для лікування основного захворювання, відповідно до протоколів надання медичної допомоги та методичних рекомендацій щодо призначення лікарських засобів.
МОЗ досить часто вносить зміни до Реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення. Наразі суб'єкти господарювання не одержують вчасно необхідну інформацію про такі зміни, оскільки інформація, що з'являється на сайті МОЗ, є обов'язковою для виконання суб'єктами господарювання з моменту її оприлюднення на сайті. Унаслідок цього суб'єкти господарювання, зокрема, аптеки, не мають часу, для налагодження та внесення змін до відповідного програмного забезпечення (облік руху товару для правильного розрахунку суми, яка підлягає відшкодуванню). Це призводить до затримок з відпуском лікарських засобів хворим.
На початку пілотного проекту для його реалізації було обрано 7 монокомпонентних препаратів для лікування хворих на гіпертоніюпостанову.(постанова КМУ від 25.04.1012 р. № 340 "Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою" .
Сьогодні цей перелік розширено ще трьома комбінованими препарати. (постанова КМУ віл 12.06.2013 р. № 554 "Питання удосконалення реалізації пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою" )
Пілотний проект має декілька складових:
Перше. Запровадити такий механізм державного регулювання цін на лікарські засоби, який у кінцевому результаті привів би до зниження вартості цих ліків.
Друге. Забезпечити відпуск гіпотензивних ліків із аптек за рецептами та за цінами, що не перевищують установлений граничний рівень. Ця вимога була внесена до Ліцензійних умов, і за її порушення можна позбутися ліцензії.
Третє. Стимулювати звернення хворих до лікарів для обстеження, підбору необхідних ліків та виписування рецептів.
Четверте. Запровадження механізму відшкодування вартості ліків пілотного проекту як зразка системи реімбурсації та підготовки до впровадження медичного страхування.
Для реалізації цього проекту з Державного бюджету України Міністерству охорони здоров'я України були виділені кошти:
У 2012 році - 40 млн.грн.
У 2013 році - 191,6 млн.грн.
4.2 Етапи реалізації пілотного проекту
З 1 серпня 2012 року в аптеках КП «Фармація» діє пілотний проект з регулювання цін на ліки для хворих на гіпертонічну хворобу, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012року №340 «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою».
Реалізовано перший етап пілотного проекту з приведення ціни та роздрібної націнки на лікарські засоби, що зареєстровані в Україні, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 01.06.2012року №419 «Про затвердження реєстру граничного рівня оптово-відпускних та порівняльних (референтних) цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою станом на 1 червня 2012року»; з урахуванням відповідних змін (Наказ МОЗ України від 31.08.2012 № 672 і Наказ МОЗ України від 05.09.2012 № 697).
Подобные документы
Лікарські засоби для парентерального застосування як стерильні препарати, призначені для введення шляхом ін'єкцій, інфузій, імплантацій в організм людини або тварини, їх особливості та сфери застосування. Технологія приготування розчинів для ін’єкцій.
лекция [17,1 K], добавлен 25.02.2011Хромони: класифікація, фізико-хімічні властивості, якісні реакції, характер біологічної дії та особливості використання. Лікарські рослини та сировина, які містять фуранохромони. Клінічна ефективність уролесану при захворюваннях гепатобіліарної системи.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 08.02.2013Протизапальні препарати - лікарські засоби для лікування захворювань, що характеризуються запальним процесом, їх класифікація залежно від хімічної будови і особливостей механізму дії. Нестероїдні протизапальні засоби - похідні слабких органічних кислот.
реферат [1,2 M], добавлен 19.05.2012Галенові препарати як специфічна група лікарських засобів. Водні витяги з лікарської рослинної сировини чи водні розчини екстрактів, їх характеристика, класифікація, біофармацевтична оцінка. Препарати зі свіжих рослин, глікозидів та антраглікозидів.
курсовая работа [7,4 M], добавлен 11.05.2009Особливості фармакології, фармакокінетики, фармакодинаміки в дитячому віці, правила дозування ліків. Класифікація лікарських форм в педіатрії та їх біофармацевтична оцінка. Нормативні вимоги до дитячих лікарських форм, їх проблеми та шляхи вдосконалення.
курсовая работа [59,9 K], добавлен 26.09.2010Поняття та загальна характеристика, а також класифікація та механізми дії стимуляторів центральної нервової системи. Типи рослин, що впливають на неї: збуджуючі, загальнозміцнюючі та тонізуючі, ерогенні. Властивості лікарських препаратів на основі рослин.
курсовая работа [95,7 K], добавлен 28.03.2016Загальна характеристика ракових пухлин, причини їх появи. Тактика протипухлинної фітотерапії. Лікарські рослини, застосовувані в онкології: чистотіл звичайний, аконіт джунгарський, лопух справжній, подорожник великий. Лікарські збори та бальзами.
курсовая работа [51,9 K], добавлен 28.03.2016Види та ефективність антацидних препаратів. Особливості дії інгібіторів протонної помпи. Блокатори гістаміну Н2-рецепторов. Фармакологічні механізми захисту слизової оболонки, гастропротектори. Препарати, вживані при діареї. Послаблюючі засоби.
реферат [978,5 K], добавлен 19.05.2012Характеристика, властивості вітаміну К, історія його відкриття та відомості на сучасному етапі. Поширення в природі вітаміну, оцінка активності та визначення потреби для організму людини. Лікарські засоби на основі кропиви, кукурудзи, грициків, калини.
курсовая работа [79,9 K], добавлен 26.09.2010Ін'єкційні лікарські засоби як стерильні розчини, емульсії або суспензії. Розчини для ін'єкцій мають бути прозорими та позбавленими частинок. Загальна характеристика лікарських засобів для парентерального застосування, розгляд переваг та недоліків.
курсовая работа [512,1 K], добавлен 17.03.2019
