Спеціалізованої вченої ради

АНОТАЦІЯ

Фільчаков Ф.В. Ініціація, посилення та перенос протипухлинних імунних реакцій при злоякісних новоутвореннях (експериментальне та клініко-імунологічне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.07 - онкологія. - Інститут онкології АМН України, Київ, 2007. біотерапія злоякісний новоутворення інтерферон

Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності лікування хворих на злоякісні новоутворення шляхом розробки нових та удосконалення вже існуючих (тимічні препарати, -інтерферон, низькомолекулярні екстракти лімфоцитів, фактор переносу) ад'ювантних методів біотерапії. Експериментально обґрунтовані методичні і практичні підходи до сумісного використання тимічних препаратів та -інтерферону в імунотерапії. Розроблено технологію генерації in vitro активованих лімфоїдних клітин з реґіонарних лімфатичних вузлів хворих на злоякісні новоутворення для проведення адоптивної імунотерапії. Розроблені принципи комбінованої біотерапії з використанням тимічних препаратів, -інтерферону та автологічних лімфоцитів з генерованою in vitro цитотоксичною активністю. Проведено аналіз ефективності кожного з розроблених та удосконалених методів імунотерапії. На основі експериментальної розробки технології одержання пухлиноспецифічного фактора переносу та визначення його протипухлинної дії обґрунтовано доцільність використання цього напрямку біотерапії для підвищення ефективності лікування хворих на злоякісні новоутворення.

Ключові слова: експериментальні тварини з пухлинами, хворі на солідні злоякісні новоутворення, біотерапія, інтерферони, тимічні препарати, адоптивна імунотерапія, фактор переносу.

АННОТАЦИЯ

Фильчаков Ф.В. Инициация, усиление и перенос противоопухолевых иммунных реакций при злокачественных новообразованиях (экспериментальное и клинико-иммунологическое исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.07 - онкология. - Институт онкологии АМН Украины, Киев, 2007.

В диссертации представлено теоретическое обоснование и новое научное решение актуальной проблемы современной онкологии - повышение эффективности лечения больных злокачественными новообразованиями путем разработки новых и оптимизации существующих (использование тимических препаратов, -интерферона, низкомолекулярных экстрактов лимфоцитов, фактора переноса) адъювантных методов биотерапии. Разработаны принципы комбинированной биотерапии больных злокачественными новообразованиями на основе использования тимических препаратов, -интерферона и аутологичных лимфоцитов с генерированной in vitro цитотоксической активностью.

На оригинальных моделях внутриорганного роста карциномы Герена (КГ) в селезенке и печени крыс показано, что инвазия опухоли в лимфоидную ткань играет определяющую роль в формировании иммунореактивности на антигены опухоли, повышая вероятность развития продуктивного иммунного ответа и, напротив, рост опухоли в паренхиме печени ассоциируется с развитием стойкой анергии Т-лимфоцитов. Эти данные расширяют представления о развитии противоопухолевых клеточно-опосредованных иммунных реакций организма при непосредственном контакте опухолевых клеток и лимфоидной ткани, что важно для разработки адекватных методов биотерапии больных с метастазами в регионарных лимфатических узлах (ЛУ).

Установлено, что экзогенные - и -интерфероны индуцируют продукцию Т-лимфоцитами биологически активных низкомолекулярных факторов, влияющих на формирование и выраженность противоопухолевых реакций лимфоцитов и макрофагов. Разработана методика получения этих факторов и показано, что их введение на 37,5 % тормозит рост опухоли и достоверно повышает продолжительность жизни крыс с КГ, а также обладает антиметастатическим действием у мышей с карциномой Льюис (уменьшает частоту метастазирования на 30 %; среднее количество метастазов - в 2,1 раза, p<0,05; их общий объем - в 3,4 раза, p<0,05), что указывает на перспективность их клинического применения.

Обоснованы оптимальные схемы применения тимических препаратов, -интерферона в адъювантном режиме при лечении больных раком пищевода, раком желудка с переходом на пищевод и раком легкого. Установлено, что длительное применение тимостимулина улучшает отдаленные результаты комбинированного лечения больных раком желудка с переходом на пищевод (5-летняя выживаемость повысилась до 54,6 % против 34,1 % в контрольной группе, p>0,05), однако ухудшает результаты лечения больных раком пищевода (5-летняя выживаемость снизилась до 12 % против 25 % в контрольной группе, p>0,05). Адъювантное применение тактивина в сочетании с препаратами, подавляющими супрессорную функцию иммунокомпетентных клеток, восстанавливает показатели иммунной системы, снижает частоту послеоперационных гнойно-септических осложнений и увеличивает 5-летнюю выживаемость больных раком легкого с метастазами в регионарных ЛУ до 63,1 % (при хирургическом лечении - 38,1 %, p<0,05). Использование рекомбинантного 2b-интерферона в качестве курса адъювантной иммунотерапии (ежедневно на протяжении 10 сут по 1х10⁶ МЕ) не восстанавливает показатели иммунной системы и не влияет на эффективность радикального хирургического лечения больных раком легкого I и II стадии. Такая иммунотерапия улучшает непосредственные результаты хирургического лечения больных с метастазами в регионарных ЛУ и существенно увеличивает медиану их выживаемости (при IIIА стадии с 12,7+1,3 до 21,0+1,8 мес, при N 1-2 с 14,9+1,3 до 21,4+0,8 мес, p<0,05).

Разработана технология генерации в управляемой системе in vitro активированных лимфоидных клеток (АЛК) из регионарных ЛУ больных злокачественными новообразованиями, путем стимуляции лимфоцитов аутологичными опухолевыми клетками в присутствии рекомбинантного ИЛ-2, которая позволила при низкой начальной концентрации клеток (2х10⁵ кл/мл) получать на конечных этапах культивирования достаточное для адоптивной иммунотерапии (АИТ) количество АЛК (до 10⁹) с высокой цитотоксической активностью. Обоснована схема АИТ, включающая неоадъювантное введение -интерферона и комбинированное применение в адъювантном режиме -интерферона, тимических препаратов и адоптивного переноса аутологичных АЛК. Проведение АИТ по этой схеме позволило повысить эффективность лечения радикально оперированных больных раком легкого IIIА стадии (5-летняя выживаемость повысилась на 27 %, медиана выживаемости на 16,1 мес, p<0,05).

На основе экспериментальной разработки технологии получения опухолеспецифического фактора переноса и установления его противоопухолевого действия, обосновано целесообразность использования этого направления биотерапии для повышения эффективности лечения больных злокачественными новообразованиями.

Ключевые слова: экспериментальные животные с опухолями, больные солидными злокачественными новообразованиями, биотерапия, интерфероны, тимические препараты, адоптивная иммунотерапия, фактор переноса.

ANNOTATION

F. V. Filchakov. Initiation, potentiation and transfer of anti-tumor immune reactions in malignancies (experimental and clinical-and--immunological study). - Manuscript.

The thesis for the degree of Doctor of Medical Sciences on specialty 14.01.07 - Oncology. - Institute of Oncology AMS of Ukraine, Kiev, 2007.

The thesis is devoted to the issues of increase of the efficacy of the treatment of cancer patients by the development of new and improvement of the existing (thymic preparations,б-interferon, low molecular extracts of lymphocytes, transfer factor) adjuvant methods of biotherapy. Methodical and practical approaches to simultaneous use of thymic preparations and б-interferon in the immunotherapy are experimentally grounded. The technology of in vitro generation of activated lymphoid cells from regional lymph nodes of cancer patients for adoptive immunotherapy has been developed. Principles of the combined biotherapy using thymic preparations, б-interferon and autologous lymphocytes with generated in vitro cytotoxic activity has been developed. The efficacy of each of the developed and improved methods of immunotherapy has been analyzed. Based on experimental development of the technology for receiving of tumor-specific transfer factor and determination of its anti-tumor effect the expediency for use of this trend of biotherapy for the improvement of the treatment efficacy in cancer patients has been grounded.

Key words: experimental animals with tumors, patients with solid malignancies, biotherapy, interferon, thymic preparations, adoptive immunotherapy, transfer factor.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Показники захворюваності населення на злоякісні новоутворення і смертності від них у більшості економічно розвинутих країн посідають друге після серцево-судинних захворювань місце. За даними Міжнародної агенції дослідження раку у 2000 році в світі зареєстровано більше 10,0 млн. нових випадків раку, а за прогнозом на 2020 рік очікується 16,0 млн. первинних хворих на рак (Заридзе Д.Г., 2004). На Україні у 2004 році показник захворюваності на рак сягнув 328,5, смертності - 184,0 на 100 тис. населення відповідно (Федоренко З.П. та співавт., 2005). Разом з тим, впродовж останніх 10 років результати лікування хворих на злоякісні новоутворення залишаються майже незмінними, про що свідчать показники смертності та індекс накопичення контингентів. Вдосконалення існуючих методів основного лікування онкологічних хворих, на жаль, не призводить до суттєвого покращання наслідків лікування (Мосиенко В.С., 2001; Бондарь Г.В. и др., 2004; Чисов В.И., 2004).

Останнім часом відбуваються помітні зміни у підходах до терапії при злоякісних новоутвореннях. Активно розвивається так звана цілеспрямована терапія (target therapy); визнано, що основний акцент має бути зроблений на індивідуалізації лікування з використанням комплексу протипухлинних заходів, який включав би різноманітні методи біотерапії (зокрема, імунотерапії) (Чехун В.Ф., 2006). Водночас, досягнення імунотерапії в онкологічній клініці залишаються досить скромними, а погляди різних авторів на цей метод протипухлинного лікування не співпадають. Широке застосування традиційних методів імунологічних досліджень виявило зниження кількості і функціональної активності імунокомпетентних клітин, що сприяло створенню в значній мірі хибного уявлення про розвиток імунодепресії у більшості онкологічних хворих. Результатом цього стало домінування принципів активації імунної системи різними імуностимуляторами, які здебільшого призначають без достатнього обгрунтування. Певно, з цієї причини застосування методів неспецифічної активної імунотерапії (НАІ) не дає значних результатів, а в деяких випадках може погіршувати ефективність лікування (Rosenberg S., 1997; Новиков В.И. и др., 1999; Гриневич Ю.А., 2001). Разом з тим, доведено, що дисфункція імунної системи організму при злоякісних новоутвореннях перш за все пов'язана з порушеннями в її клітинній ланці (Гриневич Ю.А., Каменец Л.Я., 1986; Hadden J.W., 2003), і саме ця ланка відповідає за формування специфічних протипухлинних імунних реакцій.

Систематизація накопичених за останні роки даних по застосуванню в онкологічній клініці високотехнологічних методів генної і клітинної інженерії, а також імунотропних препаратів, що більш спрямовано посилюють протипухлинну резистентність організму, дозволили сформулювати уявлення про біологічну терапію хворих на злоякісні солідні новоутворення (Rosenberg S., 1997). Вважається, що підвищення ефективності імунотерапії при злоякісних новоутвореннях може бути досягнуто шляхом патогенетично обгрунтованого активного впливу на механізми формування специфічного протипухлинного імунного захисту організму з урахуванням особливостей пухлинного процесу на всіх етапах його розвитку; на цій основі можуть бути розроблені нові підходи до імунотерапії цієї категорії хворих (Бережная Н.М., Чехун В.Ф., 2005). Визначено, що однією з важливих задач є створення умов для індукції специфічної імунної відповіді організму на пухлинний ріст (Гриневич Ю.А., и др., 1991; Хансон К.П. и др., 1996; Rosenberg S., 1999). Перспективні можливості в цьому напрямку пов'язують передусім з використанням методів специфічної імунотерапії, які грунтуються на двох основних підходах: створенні протипухлинних вакцин (Моисеенко В.М. и др., 1999; Потебня Г.П. та співав., 2001; Rains N. et al., 2001) і переносі протипухлинного імунітету за допомогою активованих і розмножених в системі in vitro клітин-ефекторів (КЕ) - так звана адоптивна імунотерапія (АІТ) (Rosenberg S. et al., 1999). В індукції і реалізації специфічного протипухлинного імунітету особливе місце займають біологічно активні фактори тимуса та цитокіни (Гриневич Ю.А. и др., 1989; Возианов А.Ф. и др., 1998; Бережная Н.М., Чехун В.Ф., 2000; Kershaw M.H., Hayakawa Y., 2004).

Основною перевагою АІТ є можливість створення оптимальних контрольованих умов індукції специфічної протипухлинної активності in vitro і отримання достатньої кількості КЕ. В теперішний час такий підхід активно застосовується в деяких клініках (зокрема, в Японії) (Goto S. et al., 2002). Попередні результати вказують на його перспективність, але проблема використання АІТ при злоякісних новоутвореннях ще далека від остаточного вирішення (Киселевский М.В., 2003). Зокрема, потребує експериментального і клінічного дослідження низка питань пов'язаних як з оптимізацією технології одержання in vitro КЕ з урахуванням клінічного статусу пацієнта, так і з розробкою клінічних схем проведення АІТ, які включали б спрямовану корекцію імунологічних зрушень в організмі хворого для створення умов ефективної реалізації протипухлинного потенціалу генерованих in vitro КЕ.

Встановлено, що адоптивний перенос протипухлинного імунітету в ряді випадків вдається відтворити за допомогою субклітинних фракцій, виділених з лімфоцитів, які сенсибілізовані до антигенів пухлини (Pizza G. et al., 1993). Цей феномен може бути обумовлений фактором переносу (ФП) (Lawrence H.S., Borkowsky W., 1996). Вважається, що джерелом ФП є Т-лімфоцити, проте не виключено, що його можуть продукувати всі чи, принаймні, більшість імунокомпетентних клітин. Спроби встановити, які ж саме клітини продукують цей ендогенний фактор, призвели до вивчення діалізованих екстрактів з різних імунокомпетентних клітин, які об'єднують під назвою діалізовані екстракти лейкоцитів (ДЕЛ). З'ясувалося, що ДЕЛ мають властивості, притаманні ФП. Стало відомо, що до складу ФП входять невеликі поліпептиди з молекулярною масою (3,5 - 12,0 кД), які здатні афінно зв'язуватись з молекулами антигену (Kirkpatrick C.H., 1993; 2000; Dwyer J.M., 1996). Продукція клітинами ФП рестриктована головним комплексом гістосумісності (ГКГ), але перенос клітинно-опосередкованої імунної відповіді за допомогою ФП генетично не обмежений (Kirkpatrick C.H., 1993; 2000). Переважна більшість авторів, які вивчали ефективність ФП в імунотерапії онкологічних хворих, застосовували препарати, отримані з лейкоцитарної маси донорів (Fujisawa T., 1985; Kirsh M.M. et al., 1984; Pilotti V. et al., 1996). Ці препарати не мали пухлиноспецифічної активності, але були здатні підвищувати деякі показники клітинної ланки імунної системи онкологічних хворих (Pizza G. et al., 1993). Отримання пухлиноспецифічного ФП є досі невирішеною задачею. В науковій літературі практично відсутні відомості щодо отримання, стандартизації та застосування пухлиноспецифічного ФП.

Таким чином, визначення та використання протипухлинного потенціалу імунної системи самого онкологічного хворого на основі цілеспрямованої корекції зрушень в її окремих ланках та активного формування специфічної імунної відповіді на антигени пухлини за допомогою методів АІТ, які засновані на переносі генерованих в системі in vitro протипухлинних КЕ або їх субклітинних фракцій, є актуальною проблемою, вирішення якої може бути одним з шляхів подальшого підвищення ефективності лікування хворих на злоякісні новоутворення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках 6 планових НДР відділу клінічної імунології Інституту онкології АМН України: “Вивчення механізмів коригуючої дії світлового випромінювання на стан імунітету при пухлинному рості та розробка на цій основі нових методів фотоімунотерапії організму для підвищення ефективності комплексної терапії онкологічних хворих” (№ державної реєстрації - 01910041950); “Розробити метод адоптивної імунотерапії, що покращує результати хірургічного лікування хворих на рак легені та злоякісні пухлини вилочкової залози” (№ державної реєстрації - 0194Н018648); “Розробка та вдосконалення нео- та ад'ювантних методів лікування хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини та тазу” (№ державної реєстрації - 0100U002254); “Ендогенні імуномодулятори, що індуковані in vivo із спрямованим механізмом дії” (№ державної реєстрації - 01930008792); “Розробити оптимальні методи лікування літніх людей хворих на злоякісні новоутворення шляхом використання нових способів комбінованого і комплексного впливу на пухлинний процес” (№ державної реєстрації - 0199U002896); “Розробка технології одержання пухлиноіндукованих трансферфакторних білків та експериментальне обгрунтування їх застосування для формування протипухлинної резистентності організму” (№ державної реєстрації - 0103U003013).

Мета дослідження: розробити методи біотерапії для покращання результатів лікування хворих на злоякісні новоутворення на основі патогенетично обгрунтованих підходів до підвищення протипухлинного захисту організму шляхом індукції реакцій клітинно-опосередкованого імунітету.

Задачі дослідження:

Розробити моделі росту експериментальних пухлин для дослідження протипухлинної імунної відповіді організму в залежності від наявності або відсутності безпосередньої взаємодії пухлинних клітин та лімфоїдної тканини.

Визначити в експериментальних та клініко-лабораторних дослідженнях зрушення в імунній системі, які найбільш суттєво пов'язані з перебігом пухлинного процесу і проведенням імунотерапії.

Вивчити вплив тимічних препаратів та -інтерферону (-ІФН) на клітинно-опосередковані імунні реакції організму при пухлинному рості в експерименті і клініці та обгрунтувати їх сумісне застосування.

Вивчити імунобіологічні властивості низькомолекулярних факторів лімфоцитів, які індукуються при різних режимах введення - і -ІФН in vivo; розробити технологію одержання таких факторів та оцінити доцільність їх застосування в імунотерапії хворих на злоякісні новоутворення.

Розробити технологію генерації в керованій системі in vitro активованих лімфоїдних клітин (АЛК) з регіонарних лімфатичних вузлів (ЛВ) хворих на злоякісні новоутворення для проведення АІТ.

Розробити технологію одержання пухлиноспецифічного ФП та визначити можливість його застосування для підвищення протипухлинного імунного захисту організму.

Розробити схеми ад'ювантної імунотерапії хворих на злоякісні новоутворення із застосуванням тимічних препаратів, -ІФН та оцінити їх ефективність.

Обгрунтувати алгоритм комбінованого застосування -ІФН, тимічних препаратів та методики адоптивного переносу активованих in vitro автологічних лімфоцитів хворих на злоякісні новоутворення на основі аналізу ефективності кожного з розроблених або удосконалених методів; оцінити ефективність комбінованої імунотерапії.

Об'єкт дослідження: експериментальні тварини з пухлинами, хворі на рак легені, стравоходу, шлунка.

Предмет дослідження: клітини та фактори протипухлинного імунного захисту організму; методи імунотерапії.

Методи дослідження: імунологічні - для вивчення імунних показників у хворих на злоякісні новоутворення або у експериментальних тварин; біотехнологічні - для розробки технології та апаратурного оснащення довготривалого культивування лімфоцитів людини; морфологічні - для вивчення змін в органах імуногенезу при внутрішньоорганній трансплантації пухлин експериментальним тваринам; фізико-хімічні - для виділення та вивчення властивостей низькомолекулярних екстрактів лімфоцитів (НЕЛ); біофізичні - для вивчення електрооптичних характеристик лімфоїдних клітин; клінічні спостереження - для оцінки безпосередньої переносимості та ефекту лікування, а також вивчення віддалених результатів; статистичні - для обробки та аналізу результатів досліджень з метою визначення їх вірогідності.

Наукова новизна отриманих результатів.

Вперше на моделях прищеплення пухлин в тканину селезінки і печінки з'ясовані зрушення в імунній системі, які супроводжують внутрішньоорганний ріст пухлин. Встановлено, що інвазія пухлини в лімфоїдну тканину відіграє визначальну роль у формуванні імунореактивності на антигени пухлини. Ці дані розширили уяву про розвиток протипухлинної імунної відповіді організму при безпосередньому контакті пухлиних і лімфоїдних клітин, що є важливою передумовою для розробки методів біотерапії хворих з метастазами в регіонарних ЛВ та пояснює позитивні результати біотерапії у таких хворих.

Встановлено, що екзогенні ІФН індукують вироблення Т-лімфоцитами ендогенних факторів, які впливають на формування та вираженість протипухлинної імунної відповіді організму (патент UA № 25354А опубл. 30.10.1998; патент UA № 48555А опубл. 15.08.2002). Ці, вперше отримані дані, дозволяють глибше зрозуміти механізми ад'ювантної протипухлинної дії ІФН та обгрунтувати доцільність їх використання в імунотерапії хворих на злоякісні новоутворення у комбінації з тимічними препаратами.

Розроблено технологію підвищення біологічної активності тимічних препаратів за допомогою механохімічної модифікації (патент РФ № 2072867 опубл. 10.02.97.) для корекції ендокринної функції тимуса та імунореактивності організму.

Обґрунтовано оптимальні схеми використання тимічних препаратів в ад'ювантному режимі при лікуванні хворих на рак стравоходу, рак шлунка з поширенням на стравохід та рак легені. Встановлено, що тривале введення тимостимуліну покращує віддалені результати комбінованого лікування хворих на рак шлунка з поширенням на стравохід, але погіршує результати лікування хворих на рак стравоходу. Застосування тимічних препаратів у хворих цієї категорії показано лише на етапах комбінованого лікування в якості імунокоригуючої терапії для нівелювання проявів вторинного імунодефіциту та з метою профілактики післяопераційних гнійно-септичних ускладнень. Застосування тактивіна у сполученні з препаратами, що пригнічують супресорну функцію імунокомпетентних клітин, у хворих на рак легені вірогідно збільшує 5-річну виживаність хворих без метастазів в регіонарних ЛВ.

Розроблено технологію генерації в контрольованих умовах in vitro АЛК з регіонарних ЛВ хворих на злоякісні новоутворення (патент UA № 18627 опубл. 15.11.2006) для застосування в АІТ.

Розроблено оригінальну методику біотерапії на основі комбінованого застосування рекомбінантного -ІФН, тимічних препаратів та адоптивного переносу автологічних АЛК. Вперше встановлено, що проведення АІТ за такою методикою суттєво збільшує медіану виживаності радикально оперованих хворих на рак легені ІІІА стадії.

На основі експериментальної розробки технології одержання пухлиноспецифічного ФП (патент UA № 16938 опубл. 15.09.2006) та визначення його протипухлинної дії на моделях експериментальних пухлин обгрунтована доцільність використання цього напрямку біотерапії для підвищення ефективності лікування хворих на злоякісні новоутворення (заявка № 2005 08976 від 27.09.2005).

Практичне значення отриманих результатів.

Розроблені моделі внутрішньоорганного росту експериментальних пухлин, які можуть бути використані в дослідженнях, спрямованих на розробку та вдосконалення методів біотерапії за наявності метастазів в реґіонарних ЛВ та/або в печінці.

Визначені методичні підходи до сумісного застосування -ІФН та тимічних препаратів при лікуванні хворих на злоякісні новоутворення; з метою імунокорекції обгрунтовано введення препаратів рекомбінантного 2b-ІФН (в дозі 1х10⁶ з інтервалом 48-72 год) на тлі замісної терапії тимічними препаратами, що забезпечує найбільш ефективне формування протипухлинної резистентності організму.

Запропоновано схеми імунотерапії, впровадження яких при лікуванні хворих на рак шлунка з поширенням на стравохід та рак легені дозволяє покращити його результати. Зокрема, імунотерапія з тривалим використанням тимічних препаратів показана при проведенні комбінованого лікування хворих на рак шлунка з поширенням на стравохід і не показана хворим на рак стравоходу при такому ж виді лікування. У хворих на рак легені тимічні препарат доцільно застосовувати у сполученні з препаратами, що нівелюють супресорну функцію імунокомпетентних клітин.

Застосування розробленої методики АІТ з введенням генерованих in vitro цитотоксичних лімфоцитів більше, ніж у 2 рази збільшує медіану виживаності радикально оперованих хворих на рак легені ІІІА стадії та майже у 2 рази при N1-2M0. Виходячи з цього Вчена рада Інституту онкології АМН України рекомендувала (протокол № 13 від 24 червня 2004 р.) її для впровадження в якості методу біотерапії хворих на злоякісні новоутворення.

Визначені методичні підходи та розроблена технологія одержання пухлиноспецифічного ФП, які можуть бути використані в біотехнології отримання фармакологічно активних препаратів з імуномодулювальною дією для біотерапії хворих на злоякісні новоутворення.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота являє собою реалізацію творчих ідей автора за участю наукового колективу відділу клінічної імунології Інституту онкології АМН України. Автором розроблені основні напрямки та методологія роботи, здійснена її реалізація в експериментальних і клініко-імунологічних дослідженнях; розроблено технологію генерації in vitro АЛК з реґіонарних ЛВ хворих на злоякісні новоутворення, технологію отримання пухлиноспецифічного ФП з лімфоцитів селезінки за умов росту модельної пухлини в цьому органі; проведено імунологічні дослідження в експерименті та клініці.

Здобувачем особисто проведений аналіз первинного матеріалу, статистична його обробка, особисто проведений аналіз і узагальнення результатів дослідження, сформульовані висновки та підготовлено ілюстративний матеріал.

Морфологічні дослідження патоморфозу пухлини та органів імуногенезу в динаміці внутрішньоорганного росту карциноми Герена (КГ) та в умовах дії ФП, проведені у співавторстві з д.мед.н. Л.І. Бобро; з відділом медичної фізики та біоінженерії ІО АМНУ (керівник - д.б.н., проф. В.Е. Орел) розроблено технологію підвищення біологічної активності тимічних препаратів за допомогою механохімічної модифікації; з відділом торакальної онкології (керівник - член-кор. НАН та АМНУ, проф. В.Л. Ганул) розроблені схеми застосування методик ад'ювантної імунотерапії з використанням тимічних препаратів та -ІФН в комбінованому лікуванні хворих на рак стравоходу, рак шлунка з поширенням на стравохід, рак легені та оригінальну методику біотерапії на основі комбінованого застосування -ІФН, тимічних препаратів та адоптивного переносу автологічних АЛК при хірургічному лікуванні хворих на рак легені; з відділом білкової інженерії ІМБіГ НАНУ (керівник - д.б.н., проф. О.І. Корнелюк) досліджені окремі фізико-хімічні властивості НЕЛ.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідались та обговорювались на II (Київ, 2000), III (Мінськ, 2004) та IV (Баку, 2006) з'їздах онкологів та радіологів СНД; ХІ (Судак, 2006) з'їзді онкологів України; науково-практичних конференціях: “Хіміотерапія в комплексному лікуванні онкологічних хворих” (Чернівці, 1996), “Імунотерапія при лікуванні злоякісних новоутворень” (Київ, 1998), “Лікування онкологічних хворих похилого віку” (Київ, 2002), “Проблеми онкоімунології: наукові та прикладні аспекти” (Київ, 2003); 18^th UICC International Cancer Congress (Oslo, Norway, 2002); засіданні Київського міського та обласного наукового товариства онкологів (Київ, 2005).

Публікації. Основний зміст дисертації викладений у 45 публікаціях, у тому числі в 24 статтях у провідних фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 15 - у матеріалах вітчизняних та міжнародних конгресів, з'їздів та конференцій. Отримано один патент Російської Федерації та п'ять патентів України.

Обсяг і структура дисертації.

Дисертаційна робота обсягом 319 сторінок написана українською мовою, складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних літературних джерел, до якого входять 420 найменувань, з них 90 - українською і російською мовами, 330 - іноземними мовами. Робота ілюстрована 25 таблицями і 87 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ