Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ім. акад. М.Д. СТРАЖЕСКА

ЗЛАТОГОРСЬКА ЖАННА МИХАЙЛІВНА

УДК: 616.12-008.331.1-071-08:616-001.28

ПОКАЗНИКИ ДОБОВОГО моніторування АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ І ЇХ ЗВ'ЯЗОК З РЕМОДЕЛЮВАННЯМ СЕРЦЯ ПРИ ГІПЕРТОНІЧНІЙ ХВОРОБІ В УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

14.01.11 - кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в науково-дослідному Інституті клінічної радіології Наукового центру радіаційної медицини АМН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Хомазюк Інна Миколаївна, завідувач відділення кардіології відділу терапії науково-дослідного Інституту клінічної радіології Наукового центру радіаційної медицини АМН України, м. Київ.

Офіційні опоненти:

Свіщенко Євгенія Петрівна - доктор медичних наук, професор, завідувач відділу гіпертонічної хвороби Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска
АМН України;

Лизогуб Віктор Григорович - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри факультетської терапії № 2 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, м. Дніпропетровськ, кафедра госпітальної терапії № 1 і профпатології.

Захист відбудеться 27.06. 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01 при Інституті кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5).

Автореферат розісланий 24.05. 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Деяк С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гіпертонічна хвороба (ГХ) залишається одним із найбільш поширених захворювань серед постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (ЛНК). Ураження органів-мішеней, гострі серцево-судинні ускладнення, серцева недостатність - найбільш часта причина смерті постраждалих із ГХ (Хомазюк І.М., 2003). Останнім часом пильну увагу привертає проблема взаємовідносин між високим артеріальним тиском (АТ) і структурно-функціональними змінами серця, які визначають як “ремоделювання” серця. Хоча ця проблема і розглядається не вперше, але й досі недостатньо вивчена й увага до неї не тільки не знижується, а навпаки, зростає, про що свідчать матеріали останніх конгресів Європейського та національних товариств кардіологів.

Нині серед багатьох факторів ураження органів-мішеней, формування гіпертензивного серця інтенсивно обговорюється значення змін АТ упродовж доби (Коваленко В.М., Свіщенко Є.П., 2002, Сіренко Ю.М., 2005). Втім, інформація щодо добового моніторування АТ (ДМАТ), як правило, відображує результати досліджень переважно серед осіб, які не зазнали радіаційного впливу, і нерідко суперечлива. Потребує подальшої конкретизації оцінка трактування ролі змін показників ДМАТ (Mancia G., 2002). Все це свідчить, що проблема залишається складною й недостатньо вивченою загалом, і для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи зокрема. Враховуючи, що при масштабних атомних аваріях і вибухах переважна більшість населення зазнає радіаційного впливу у діапазоні малих доз, особливої уваги набуває вивчення закономірностей змін показників ДМАТ саме при такому діапазоні опромінення.

Застосування нових технологій моніторування АТ упродовж доби, інформативних методів діагностики ремоделювання серця відкрило можливості для отримання повнішої інформації та визначення на новому рівні відношення між змінами АТ і ремоделюванням серця порівняно з іонізувальнимим опроміненням й іншими факторами аварії у віддалений період.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано за планом науково-дослідних робіт АМН України: тема “Вивчити особливості клінічного перебігу, динаміку ремоделювання серця у постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи з гіпертонічною хворобою та розробити заходи щодо подальшої оптимізації діагностики та лікування”, N держреєстрації 0100U003383, 2000-2003 рр.; тема “Вивчити особливості тривалого перебігу, структуру ураження органів-мішеней, стратифікацію ризику і фактори розвитку ускладнень гіпертонічної хвороби у постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розробити патогенетично обґрунтовані заходи їх упередження”, № держреєстрації 0104U003627, 2004-2006 рр.; за планом науково-дослідних робіт Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, тема “Розробити систему заходів для лікування постраждалих з найбільш поширеними захворюваннями системи кровообігу у віддалений період після Чорнобильської катастрофи”, № держреєстрацiї 0196U010101, 1996-1998 рр.

Мета і завдання дослідження. Встановити закономірності показників добового моніторування АТ, особливості їх взаємодії з перебудовою структур і функцій серця, оцінити їх клінічне значення та зміни під впливом лікування в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з гіпертонічною хворобою.

Відповідно до мети сформульовані завдання:

1. Вивчити показники ДМАТ і фактори, що впливають на їх зміни в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з гіпертонічною хворобою.

5. Оцінити зміни показників добового моніторування АТ під впливом тривалого лікування, можливості їх відновлення і роль прихильності до лікування.

Об'єкт дослідження - гіпертонічна хвороба в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи найбільш критичного періоду.

Предмет дослідження - показники добового моніторування артеріального тиску і фактори, що впливають на їх зміни, закономірності взаємодії між змінами показників добового моніторування АТ і ремоделюванням лівого шлуночка серця, толерантністю до фізичного навантаження, можливості відновлення під впливом тривалого лікування.

Методи дослідження - клінічне обстеження, аналіз радіаційного впливу і профілю факторів ризику, двогодинна тонометрія, добове моніторування артеріального тиску, електро-, ехо- і допплеркардіографічне дослідження, велоергометрія.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначено закономірності показників ДМАТ в учасників ЛНК з ГХ, які зазнали впливу іонізувального опромінення в діапазоні малих доз. На відміну від хворих на ГХ загальної популяції, для учасників ЛНК при зіставимих змінах середнього добового, денного й нічного систолічного і діастолічного АТ (САТ і ДАТ), індексу часу АТ закономірними були значне підвищення варіабельності АТ та зростання частоти випадків з підвищеною варіабельністю АТ, недостатнім нічним зниженням АТ. Отримано нові дані, що розкривають особливості впливу порушень якості нічного сну на показники ДМАТ. Показано, що при поєднанні іонізувального опромінення у дозі 25-60 сЗв з традиційними факторами ризику зростала частота порушень варіабельності АТ та добового профілю АТ. Визначено закономірності взаємодії між змінами показників ДМАТ і ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) серця. Встановлено кореляцію середнього добового, денного й нічного систолічного і діастолічного АТ, індексу часу АТ, варіабельності, величини та швидкості ранкового підвищення АТ з товщиною задньої стінки та масою міокарда ЛШ, відношенням максимальних швидкостей раннього та пізнього діастолічного наповнення ЛШ і часом iзоволюметричного розслаблення. Показано, що при недостатньому нічному зниженні АТ суттєвішими були зміни товщини й маси міокарда й більшою - частота концентричної гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) серця. Отримано нові дані, що розкривають вплив негативних спогадів про події Чорнобильської катастрофи на порушення добового профілю АТ. Показано, що підвищена варіабельність АТ і порушений добовий профіль АТ поєднуються зі зменшенням толерантності до фізичного навантаження. За даними тривалого спостереження встановлено, що адекватне лікування сприяло досягненню цільового рівня середнього добового, денного й нічного АТ, нормалізації його варіабельності, величини ранкового підвищення і відновленню двохфазного добового профілю АТ, зменшенню індексу маси міокарда.

Практичне значення одержаних результатів. На основі встановлених закономірностей змін показників ДМАТ в учасників ЛНК з ГХ визначено їх інформативність для діагностичних цілей, контролю перебігу хвороби й ефективності лікування. Виділено показники ДМАТ, які можуть бути предикторами перебудови структур і функцій серця, порушення толерантності до фізичного навантаження, маркерами тяжкості перебігу ГХ. Обґрунтовано можливість застосування індапаміду для більш надійного контролю АТ у нічний час з нормалізацією співвідношення середнього нічного й денного АТ. Визначено шляхи підвищення прихильності до лікування. Результати роботи використано у методичних рекомендаціях “Оптимізація діагностики та лікування гіпертонічної хвороби у постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Київ, 2004 р.

Впровадження результатів дослідження у практику. Результати досліджень впроваджено в Обласні спеціалізовані диспансери радіаційного захисту населення м. Києва, Харкова; Військово-медичне управління служби безпеки України; Центр радіаційної медицини при Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань; Центральні районні поліклініки Оболонського та Дніпровського районів м. Києва; Ірпінську міську поліклініку.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто проводив аналіз наукової літератури, патентно-інформаційний пошук, на підставі чого визначено напрямок наукового дослідження, мету і завдання, виконував клінічне обстеження, збирання даних, що характеризують вплив радіаційних та інших факторів ризику. Самостійно проводив добове моніторування артеріального тиску, ехо- і допплеркардіографічні та велоергометричні дослідження, формування бази даних, аналіз та узагальнення результатів, статистично опрацьовував цифрові дані, оформлював таблиці, ілюстрації і дисертаційну роботу в цілому. Здобувачем не використані ідеї або розроблення, що належать співавторам публікацій. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації представлено на конференції молодих вчених, присвяченій 10-річчю НЦРМ АМН України "Проблеми радiацiйної медицини після Чорнобильської катастрофи", 1996 р., Київ; на ІІI Національному Конгресі геронтологів і геріатрів - 2000 р., Київ; конференції “Сучасні проблеми кардіології та ревматології: від гіпотез до фактів”, 2001 р., Київ; міжнародній конференції “П'ятнадцять років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання”, 2001 р., - Київ; науковій конференції “Артеріальна гіпертонія, асоційована судинною патологією”; 2002 р., Київ; тематичній виставці “Україна сьогодні”, 2002 та VII Міжнародній - “Екологія 2004” у Національному комплексі “Експоцентр України”; на науково-практичному семінарі “Лікування серцево-судинних ускладнень цукрового діабету”, 2004 р., Київ (НЦРМ АМН України); науково-практичній конференції “Артеріальна гіпертензія і вікзалежна патологія”, 2004 р., Київ; на засіданні вченої ради науково-дослідного Інституту клінічної радіології НЦРМ АМН України від 29 грудня 2005 р. (протокол № 10).

Публікації. Результати дисертації опубліковано у 10 наукових роботах, із них 6 статей у наукових журналах, визначених ВАК України, розділ в монографії і 3 тези.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 185 сторінках друкованого тексту, має 67 таблиць і 16 рисунків. Складається зі вступу, 7 розділів, висновків, аналізу і узагальнення даних та списку літератури із 197 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених. Обстежено 165 учасників ЛНК у 1986-1987 рр. з ГХ. У 36 була І і 129 - ІІ стадія ГХ. Діагноз встановлено згідно з рекомендаціями ВООЗ/МОГ та Українського наукового товариства кардіологів. Середній вік хворих складав 45,50,8 і 47,30,7 років відповідно до стадій хвороби. Тривалість ГХ при І стадії була 6,80,6 і при ІІ стадії - 8,90,4 років. До порівняльної групи увійшли 62 хворих на ГХ, які не зазнали іонізувального опромінення. Їх середній вік становив 47,52,1 років при ГХ І і 48,72,6 років при ГХ ІІ, тривалість хвороби 6,51,4 і 9,21,8 років відповідно. Контрольну репрезентативну групу склали 88 учасників ЛНК без захворювань системи кровообігу.

Методи дослідження. Використано стандартизований комплекс методів, який містив дослідження особливостей радіаційного опромінення та інших факторів аварії, факторів ризику, двогодинну тонометрію, добове моніторування АТ, фізікальне, електро-, ехо- і допплеркардіографічне дослідження, велоергометрію.

При аналізі особливостей радіаційного опромінення й інших факторів аварії враховували величину дози зовнішнього опромінення (ДЗО), час участі в ЛНК. Для більшості обстежених це були дані безпосереднього дозиметричного контролю, виконані відділом ядерної безпеки виробничого об'єднання “Чорнобильська АЕС”, або представлені у військових квитках. У 25,5 % використано дані реконструкції доз, виконані у відділі дозиметрії НЦРМ АМН України за допомогою біодозиметричних методів і ретроспективної оцінки індивідуальних поглинених доз, засновані на імітаційному моделюванні за маршрутними листками. За часом участі виділено підгрупи учасників ЛНК 04-05.1986 р., 06-12.1986 р. і 1987 р. Вплив негативних спогадів про події Чорнобильської катастрофи оцінювали на основі “Шкали спогадів про події Чорнобильської катастрофи” (IES) - PTSD. Ступінь їх враховували за величиною інтегрального балу. Серед інших факторів ризику оцінювали вік, звичку тютюнопаління, надлишкову масу тіла, обтяжену спадковість, гіперхолестеринемію.

Усім обстеженим виконували добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ) за допомогою апарата АВР-01 фірми Сольвейг (Київ, Україна). За протоколом дослідження АТ вимірювали через кожних 20 хвилин у денний (0700-2300) і 40 хвилин в нічний час (2300-0700). Успішними вважали дослідження з більш ніж 50 якісними вимірюваннями за добу. Визначали середній добовий, денний, нічний САТ, ДАТ; варіабельність середнього добового, денного й нічного САТ і ДАТ (В САТ і В ДАТ); добовий індекс (ДІ), індекс часу АТ (ІЧ САТ і ІЧ ДАТ), величину та швидкість ранкового підвищення АТ. Нормальним вважали АТ середній добовий <125/80 мм рт. ст., вдень <135/85 мм рт. ст. і вночі <120/75 мм рт. ст. Пороговим для діагностики ГХ вважали середній добовий АТ >125/80 мм рт. ст. Значення індексу часу до 20 % для САТ і до 15 % для ДАТ відносили до нормальних величин. Обстежених, у яких САТ і ДАТ у нічний час знижувався на 10-20 % порівняно з денним часом, відносили до категорії “dipper”, менше, ніж 10 % - “non-dipper”, при стійкому підвищенні АТ вночі - “night-peaker”, при зниженні нічного АТ > 20 % - “hyper-dipper”. Варіабельність САТ і ДАТ розраховували як стандартне відхилення від середньої величини САТ і ДАТ за добу, день і ніч. Вважали підвищеною варіабельність САТ за добу >15,2 мм рт. ст., день >15,5 мм рт. ст. і ніч >14,8 мм рт. ст.; для ДАТ за добу >12,3 мм рт. ст., день >13,3 мм рт. ст. і ніч >11,3 мм рт. ст. Величину ранкового підйому САТ і ДАТ визначали в період з 400 до 1000 як різницю між їх максимальними і мінімальними значеннями. Збільшеною величину ранкового підвищення САТ вважали при перевищенні 56 мм рт. ст., ДАТ - 36 мм рт. ст. Швидкість ранкового підвищення визначали окремо для САТ і ДАТ як співвідношення різниці між АТ максимальним і мінімальним до різниці між максимальним і мінімальним часом. Збільшеною вважали швидкість ранкового підвищення САТ > 10 мм рт. ст. і ДАТ - > 6 мм рт. ст.

Для характеристики дії антигіпертензивних препаратів в нічний і денний час використовували індекс n/d, який обчислювали, як співвідношення:

(середнє АТ нічне після лікування - середнє АТ нічне до лікування)

n` = -----------------------------------------------------------------------------x 100;

середнє АТ нічне до лікування

середнє АТ денне після лікування - середнє АТ денне до лікування)

d = ---------------------------------------------------------------------------- x 100.

середнє АТ денне до лікування

Ультразвукове дослідження серця виконували на апараті “Aloka SSD-630” (Японія), з приставкою UGR-38. Вимірювали: кінцевий діастолічний (КДР, мм) і кінцевий систолічний (КСР, мм) розміри лівого шлуночка (ЛШ), товщину міжшлуночкової перегородки (ТМШПд, мм) і задньої стінки ЛШ (ТЗСЛШд, мм) в діастолу. Відносну товщину стінок (ВТС, ум. од.) розраховували за формулою: ВТС = (ТЗСЛШд + ТМШПд) / КДР. Визначали кінцевий діастолічний (КДО, мл) і систолічний (КСО, мл) об'єми за формулою L. Teicholz, фракцію викиду (ФВ, %), ступінь скорочення передньо-заднього розміру ЛШ в систолу (%DS, %).

Масу міокарда ЛШ серця (ММЛШ, г) розраховували за допомогою формули Penn-convention, 1977 р., індекс ММЛШ (ІММ, г/м2) - як відношення ММЛШ до площі поверхні тіла. ІММ ЛШ серця вважався нормальним при значеннях менше 125 г/м2 згідно з вимогами Європейського (2003 р.) та Українського товариств кардіологів. Типи геометрії ЛШ серця визначали за величиною ІММ ЛШ і ВТС: нормальна геометрія ЛШ при ІММ ЛШ <125 г/м2, ВТС <45 ум. од.; концентричне ремоделювання - ІММ ЛШ <125 г/м2, ВТС >45 ум. од.; концентрична ГЛШ ІММ ЛШ - >125 г/м2, ВТС >45 ум. од.; ексцентрична ГЛШ - >125 г/м2, ВТС <45 ум. од. Допплерехокардіографію здійснювали в імпульсному режимі. Враховували: максимальну швидкість раннього (Е, см/с) і пізнього (А, см/с) діастолічного наповнення ЛШ, їх співвідношення (Е/А, ум. од.), інтеграли швидкостей раннього (Ei, см) і пізнього (Аi, см) наповнення, час ізоволюметричного розслаблення (IVRT, мс). У якості критерію діастолічної дисфункції (ДДФ) ЛШ використовували величину відношення Е/А і IVRT. Ознакою діастолічних порушень згідно з рекомендаціями робочої групи Європейського товариства кардіологів (1998) вважали значення відношення Е/А менше 1 ум. од. і IVRT більше 100 мс - для хворих у віці до 50 років, менше 0,5 ум. од. і більше 110 мс відповідно - для хворих більше 50 років.

Велоергометрію виконували за допомогою велоергометра та полікардіографа Bioset-6000, застосовували переривчасте ступінчасто-зростаюче навантаження.

Оцінювали порогову потужність навантаження (Wп), загальний об'єм виконаної роботи (ЗОВР) і тривалість виконаної роботи, причину припинення навантаження, пороговий АТ, частоту серцевих скорочень (ЧСС). Розраховували величини індексу роботи серця (ПМ), хронотропного й інотропного резервів серця, коефіцієнту ПМ/Wп.

Лікування здійснювали тіазидоподібним діуретиком індапамідом (аріфон ретард, “Servier International”, Франція), інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту еналаприлом (енап, КРКА, Словенія), діуретиком гідрохлортіазидом (Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод, Україна). Індапамід в дозі 1,5 мг на добу отримували 55 хворих. Еналаприл у дозі 20-40 мг на добу, в середньому 32,8 мг, призначали 64 хворим. При недостатньому ефекті еналаприл поєднували із гідрохлортіазидом в дозі 12,5-25 мг/добу, в середньому 16,3 мг. Обстеження хворих проводили до початку лікування, через 4 тижні та 12 місяців.

Результати дослідження аналізували на основі обробки цифрових даних методом варіаційної статистики на персональній ЕОМ після створення бази даних в системі Microsoft Excel із урахуванням середньої арифметичної помилки, використанням критерія t Стьюдента і проведенням кореляційного аналізу.

Результати дослідження

Як показали результати ДМАТ в учасників ЛНК з ГХ, на відміну від хворих загальної популяції при порівнюваних змінах САТ і ДАТ за добу, день і ніч, індексу часу АТ закономірними були значне збільшення В АТ, зростання частоти випадків з підвищеною В АТ, недостатнім нічним зниженням АТ (табл. 1).

Таблиця 1. Результати добового моніторування артеріального тиску в учасників ЛНК з гіпертонічною хворобою, M±m

Примітки:

1. Групи: спостереження - 1, порівняння - 2;

2. К - різниця з контролем, P<0,05

3. * - різниця між ГХ І - ГХ ІІ в групі спостереження, P<0,05

4. Д - різниця між ГХ І - ГХ ІІ в групі порівняння, P<0,05

5. П - різниця між даними в групах спостереження і порівняння, P<0,05

Порівняно з хворими на ГХ, які не брали участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, частота порушення В АТ в учасників ЛНК була більшою. У хворих на ГХ ІІ групи спостереження різниця частоти порушеної В САТ за добу становила 18,1 % і ніч - 16,5 % і В ДАТ в нічний час - 14,3 % (P<0,05) відносно хворих на ГХ ІІ групи порівняння. У групі спостереження при ГХ І зареєстровано на 6,1 % (P>0,05) більше випадків з порушеним добовим профілем АТ, ніж у групі порівняння, а при ГХ ІІ ця різниця була більш вираженою і становила 18,5 % (P<0,05). Частіше це було недостатнє нічне зниження АТ, яке встановлено в 39,5 %, в групі порівняння - 23,8 % (P<0,05).

Використання ДМАТ дало змогу простежити зміни його основних параметрів залежно від особливостей сну. За результатами обстеження 104-х хворих групи спостереження до госпіталізації у 35,6 % з них зареєстровані хронічні порушення сну. З проведенням ДМАТ вони були пов'язані в 11,5 %, при даних у здорових - 7 %. При наявності хронічних порушень сну в учасників ЛНК з ГХ встановлено достовірно більш високі значення середнього, мінімального САТ за добу, середнього, максимального й мінімального САТ у нічний час, мінімального ДАТ за добу, середнього й мінімального ДАТ у нічний час, ніж за їх відсутності. Підвищення нічного АТ сприяло збільшенню середнього добового АТ і ІЧ АТ, формуванню “non-dipper” добового профілю АТ. В більшості випадків порушення сну асоціювалося з високим інтегральним балом негативних спогадів про події Чорнобильської катастрофи.

Встановлено суттєвий вплив на показники ДМАТ тривалості ГХ. Середні значення САТ і ДАТ закономірно зростали. Індекс часу АТ в перші роки захворювання в середньому становив 40 %, в наступні - 50 % і більше. Варіабельність САТ і ДАТ збільшувалася у межах 3-5 мм рт. ст. Порушення В САТ за добу визначили більшою мірою її зміни у денний час, В ДАТ - переважно у нічний час. Швидкість ранкового підвищення АТ значно збільшувалася зі зростанням тривалості ГХ, і після 10 років приріст для САТ становив 5,8 мм рт. ст./год., ДАТ - 3,7 мм рт. ст./год. (P<0,05). Частота змін її була більшою для САТ на 18,6 %, ДАТ - 15,3 % (P<0,05). Із збільшенням тривалості ГХ зменшувалася кількість хворих із нормальним добовим профілем АТ. Упродовж 10 років їх кількість зменшилася на 22,4 % (P<0,05). Одночасно зросла частота випадків з недостатнім нічним зниженням АТ на 18,2 % (P<0,05).

Порівняння змін ДМАТ з факторами аварії показало закономірну залежність між зростанням показників САТ і ДАТ, ІЧ АТ, варіабельністю АТ і тривалістю робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у режимі експедиційної вахти. Зміни досліджуваних показників були меншими за умови участі в ЛНК упродовж 10 днів у 1986 р. і до 45 - 1987 р. відносно тих, що виникали через кілька років праці, починаючи з 1986 р. і 1987 р. Вищі середні значення САТ за добу, день і ніч, ДАТ за добу, ІЧ САТ і ДАТ за добу, день і ніч, порушення добового профілю АТ, були у кадрових працівників і військовослужбовців. Вони асоціювалися з більшою тривалістю їх участі в ЛНК і більшою дозою зовнішнього опромінення. Переконливих даних щодо зв'язку персональних ДЗО до 25 сЗв з досліджуваними показниками у обстежених не встановлено. У хворих із ДЗО вище 25 сЗв збільшувалася кількість випадків з підвищеною В САТ за добу на 35,7 % і ніч - 38,8 %, В ДАТ у нічний час - 33,8 % (P<0,05) і з недостатнім нічним зниженням АТ на 33,8 % (P<0,05), при тому, що у хворих з ДЗО до 25 сЗв частота збільшеної В САТ і ДАТ і випадків з недостатнім нічним зниженням АТ була не достовірною (P>0,05). Встановлено перевагу кількості випадків з підвищеною В САТ за добу і в нічний час у хворих з наявністю 2 -3 і > інших факторів і з ДЗО вище 25 сЗв відносно хворих з ДЗО до 25 сЗв (P<0,05). Простежувався кореляційний зв'язок В САТ за добу і в нічний час і В ДАТ в нічний час із дозою зовнішнього опромінення 25-60 сЗв (табл. 2).

Таблиця 2. Кореляційний зв`язок між варіабельністю артеріального тиску та дозою зовнішнього опромінення в учасників ЛНК з гіпертонічною хворобою, n=97

Примітка: * - кореляційний зв'язок, P<0,05

Для учасників ЛНК з ГХ закономірною була вираженність негативних спогадів про події Чорнобильської катастрофи. Вищий інтегральний бал зареєстрований в учасників ЛНК, які одночасно були евакуйованими із м. Прип'ять. Високий інтегральний бал спогадів (рис. 1) асоціювався з недостатнім нічним зниженням, нічною гіпертензією та глибоким нічним зниженням АТ.

Примітка: * - різниця з даними при добовому профілю АТ - "dipper", P<0,05

Рис. 1 - Добовий профіль артеріального тиску і вираженість негативних спогадів про події Чорнобильської катастрофи в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з гіпертонічною хворобою

Серед інших факторів встановлено вплив на показники ДМАТ в учасників ЛНК з ГХ віку, надлишкової маси тіла, обтяженої спадковості, гіперхолестеринемії. Закономірно зростала із збільшенням віку варіабельність АТ. Істотне її підвищення наступало у віковому діапазоні 50 років і старше. У хворих 34-39 років у 72,4 % випадків зберігалася двохфазна структура АТ, зі збільшенням віку зменшувалася кількість випадків із двохфазним профілем АТ і збільшувалася - з недостатнім зниженням, парадоксальним підвищенням АТ в нічний час. При збільшенні маси тіла реєстрували вищий рівень АТ, В АТ і меншу кількість випадків нормального добового профілю АТ. Прямий кореляційний зв'язок встановлено між САТ, ДАТ, ІЧ АТ за добу, день і ніч і індексом маси тіла, обернений - між ДІ і індексом маси тіла.

У хворих з обтяженою спадковістю В АТ була вищою, а кількість випадків з підвищеною В ДАТ за добу більшою на 8,5 %, день - 5,7 % і ніч - 18,6 %, ніж у хворих без традиційних факторів ризику (ФР). Особливої уваги заслуговує той факт, що у 80 % хворих з порушеним добовим профілем АТ виявлено обтяжену спадковість відносно кількох близьких родичів. У хворих з підвищеним вмістом холестерину в крові була достовірно вищою швидкість ранкового підвищення САТ на 11,4 мм рт. ст./год. (P<0,05) відносно до даних у хворих без традиційних ФР.

Порівняння ДМАТ з даними ехо- і допплеркардіографії надало можливість на новому рівні розглядати взаємодію між змінами АТ та ремоделюванням ЛШ серця. Встановлено, що при підвищенні середньодобового САТ і ДАТ на 10 мм рт. ст. ГЛШ серця наступала при більшій тривалості ГХ і наявності 2-3 і > ФР. Зростання середньодобового АТ на 25 мм рт. ст. приводило до збільшення ТЗСЛШд на 2,5 мм (P<0,05), ТМШПд - 2,9 мм (P<0,05), ВТС - 0,08 ум. од. (P<0,05), ММЛШ - 114,6 г (P<0,05), ІММ - 53,6 г/ м2 (P<0,05). Встановлено прямий кореляційний зв'язок між САТ, ДАТ, ІЧ АТ за добу, день, ніч і ТЗСЛШд, ВТС, ІММ; між В САТ за добу й ніч, В ДАТ за ніч і ТЗСЛШд і ІММ; величиною та швидкістю ранкового підвищення САТ і ТЗСЛШд, ІММ. Більш значні зміни товщини та маси міокарду ЛШ серця встановлено при пульсовому тиску > 65 мм рт. ст., ІЧ АТ > 50 %, В САТ >15,5/14,8 мм рт. ст. день/ніч і ДАТ >13,3/11,3 мм рт. ст. день/ніч (табл. 3).

Таблиця 3. Порівняння варіабельності АТ з ехокардіографічними показниками, що характеризують ГЛШ серця в учасників ЛНК з гіпертонічною хворобою, M?m

Примітка: * - різниця з даними при нормальній варіабельності АТ, P<0,05

Добовий профіль з недостатнім нічним зниженням АТ асоціювався із суттєвими змінами товщини та маси міокарда ЛШ серця (рис. 2).

Примітка: * - різниця з даними при добовому профілю АТ - "dipper", P<0,05

Рис. 2 - Добовий профіль артеріального тиску та індекс маси міокарда лівого шлуночка серця в учасників ЛНК з гіпертонічною хворобою

Особливої уваги заслуговує зіставлення показників ДМАТ з діастолічною функцією ЛШ серця. Закономірним для ДДФ був вищий рівень середньодобового, денного та нічного САТ і ДАТ. У хворих з пульсовим тиском > 65 мм рт. ст., індексом часу АТ вищим 50 %, з В САТ >15,5/14,8 мм рт. ст. день/ніч і ДАТ >13,3/11,3 мм рт. ст. (рис. 3), особливо в нічний час, виявлено виразніші зміни відношення Е/А і IVRT.

Примітка: * - різниця з даними при нормальній варіабельності АТ, P<0,05

Рис. 3 - Зіставлення варіабельності АТ з відношенням максимальних швидкостей раннього і пізнього діастолічного наповнення в учасників ЛНК з гіпертонічною хворобою

У хворих з ДДФ кількість випадків із нормальним добовим профілем зменшувалася на 24,3 % і зростала із недостатнім нічним зниженням - на 18,5 % (P<0,05). Встановлено обернений кореляційний зв'язок більшості показників ДМАТ з відношенням Е/А і прямий - з IVRT. Більш тісний він був між добовим, денним і нічним САТ і ДАТ, ІЧ САТ і ДАТ, В САТ за добу й нічний час, величиною ранкового підйому САТ, пульсовим АТ і відношенням Е/А та IVRT. Зміни показників ДМАТ суттєво впливали на толерантність до фізичного навантаження в учасників ЛНК з ГХ. Відбувалося суттєве зниження порогової потужності, загального об'єму виконаної роботи, тривалості навантаження й ефективності його енергетичного забезпечення. Встановлено обернений кореляційний зв'язок середніх значень САТ і ДАТ, індексу часу САТ і ДАТ за добу, в денний і нічний час, варіабельності САТ за добу та в нічний час з пороговим навантаженням і загальним об'ємом виконаної роботи та прямий - з відношенням подвійного множення до порогового навантаження. При добовому профілю “non-dipper” (табл. 4) порогове навантаження зменшувалося на 11,7 Вт, "hyper-dipper" - 13,6 Вт щодо даних при нормальному добовому профілі АТ. Загальний об'єм виконаної роботи при порушеному добовому профілі АТ був меншим в середньому на 10 кДж (P<0,05), тривалість навантаження - на 2 хв. (P<0,05), забезпечення одиниці потужності в них характеризувалося значнішими затратами енергії.

Таблиця 4. Добовий профіль АТ й толерантність до фізичного навантаження в учасників ЛНК з гіпертонічною хворобою, Mm

Примітка: * - різниця з даними при добовому профілю АТ - "dipper", P<0,05

При підвищенні В АТ (табл. 5) встановлено зменшення порогової потужності на 19,7 Вт, загального об'єму виконаної роботи на 12,6 кДж, тривалості навантаження на 1,5 хв. і ефективності його енергетичного забезпечення на 0,46 ум. од.

Таблиця 5. Підвищення варіабельності артеріального тиску і толерантність до фізичного навантаження в учасників ЛНК з гіпертонічною хворобою, Mm

Примітка: * - різниця з даними при нормальній варіабельності АТ, P<0,05

Результати госпітального лікування із застосуванням індапаміду (аріфон ретард, “Servier International”, Франція) в дозі 1,5 мг на добу показали, що через 4 тижні зменшилися середній добовий САТ на 12,4 мм рт. ст. і ДАТ на 7,7 мм рт. ст.; денний САТ на 12,0 мм рт. ст. і ДАТ на 7,7 мм рт. ст.; нічний САТ на 15,4 мм рт. ст. і ДАТ на 10,9 мм рт. ст. (всі P<0,05). Індекс часу САТ за добу зменшився на 29,4 % і ДАТ - 25,5 % (P<0,05), в денний час - 26,3 % і 25,6 % (P<0,05) і в нічний час - 32,8 % і 22,9 % (P<0,05) відповідно. У 74,5 % наступила нормалізація ІЧ АТ. Достовірно зменшувалась В САТ за добу на 3,5 мм рт. ст. і в денний час - 3,2 мм рт. ст. Через 4 тижні кількість випадків з підвищеною В САТ за добу скоротилася на 26,3 %, день - 18,1 % і ніч - 18,2 % (P<0,05), В ДАТ - 18,2 % (P<0,05), 12,8 % (P>0,05) і 20 % (P<0,05) відповідно. Закономірною була нормалізація добового індексу. Кількість обстежених з ДІ від 10 % до 20 % зросла до 65,5 % при вихідних 49,1 %, а з недостатнім нічним зниженням АТ зменшилася на 9,1 %, з нічною гіпертензією - 3,6 % і з глибоким нічним зниженням АТ - 3,7 % (P>0,05). Упродовж 12 місяців антигіпертензивний ефект при постійному лікуванні стабільно зберігався. Варіабельність ДАТ за добу і в денний час зменшилися на 1,7 мм рт. ст. (P<0,05), кількість випадків з підвищеною В САТ за добу - 30 %, день - 18,1 % і ніч - 21,8 %, В ДАТ за добу - 21,9 % і ніч - 21,8 % (P<0,05) відповідно. Зміни величини та швидкості ранкового підвищення САТ становили через рік 6,7 мм рт. ст. і 5,8 мм рт. ст./год. (P<0,05). Кількість випадків з нормальним добовим профілем АТ досягла 76,4 % (P<0,05). Добовий профіль з нічною гіпертензією і з глибоким нічним зниженням АТ через рік не виявлено в жодному з випадків. Співвідношення n/d свідчило про достатньо виражений ефект в нічний час. При застосуванні індапаміду ретард у дозі 1,5 мг на добу нормалізація АТ наступала у 58,5 % хворих. Випадків припинення лікування з причини появи побічних явищ не було. Всі хворі відзначали поліпшення самопочуття, у більшості поліпшувалася якість життя.

При застосуванні еналаприлу (енап, КРКА, Словенія) в дозі 20-40 мг на добу, в середньому 32,8 мг, а при недостатньому ефекті - у поєднанні із гідрохлортіазидом (Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод, Україна) в дозі 12,5-25 мг/добу, в середньому 16,3 мг нормалізація АТ наступила у 78 % хворих. Через 4 тижні лікування достовірно знизилися середні значення САТ і ДАТ за добу на 18,5 мм рт. ст. і 12,6 мм рт. ст. (P<0,05), день - 19,6 мм рт. ст. і 13,5 мм рт. ст. (P<0,05) і ніч - 16,9 мм рт. ст. і 11,5 мм рт. ст. (P<0,05). Значно зменшився ІЧ САТ за добу на 36,1 %, день - 37,1 % і ніч - 33,1 %, ДАТ - 37,1 %, 37,9 % і 36,4 % (P<0,01) відповідно. Варіабельність САТ за добу зменшилася на 3,2 мм рт. ст., 3 мм рт. ст. - день, ДАТ - 2,4 мм рт. ст. за день (P<0,05). Частота підвищеної В САТ за добу зменшилася на 18,7 % (P<0,05), день - 3,1 % (P>0,05) і ніч - 18,7 % (P<0,05), В ДАТ - 21,9 %, 15,7 % і 34,4 % (P<0,05) відповідно. Величина ранкового підвищення САТ знизилася на 16,8 мм рт. ст., ДАТ - 7,1 мм рт. ст. (P<0,05), швидкість ранкового підвищення САТ - 18,9 мм рт. ст. (P<0,05). Кількість випадків із нормальним добовим профілем АТ збільшилася на 25 % (P<0,05) і відповідно зменшилася з недостатнім нічним зниженням АТ (P>0,05) і нічною гіпертензією на 12,5 % (P<0,05).

У переважної більшості хворих, які постійно продовжували лікування, досягнутий ефект щодо середніх значень САТ і ДАТ, ІЧ САТ і ДАТ стабільно зберігався. Через рік середні значення В САТ в нічний час зменшилися на 2 мм рт. ст. (P<0,05), В ДАТ в денний час - 2,1 мм рт. ст. (P<0,05). Кількість випадків з підвищеною В САТ зменшилося за добу на 30,8 %, день - 27 % (P<0,05). Частота випадків зі збільшеною величиною ранкового підвищення САТ і ДАТ зменшилася на 7,7 %, а кількість випадків з підвищеною швидкістю ранкового підйому САТ і ДАТ - на 15,4 % і 7,7 % (P>0,05). При постійному лікуванні впродовж року продовжував нормалізуватися порушений добовий профіль. Майже у 50 % цих хворих встановлено зменшення ТЗСЛШд з 13,10,09 мм до 12,40,04 мм (P<0,05), ТМШПд з 13,20,1 мм до 12,50,09 мм (P<0,05), ММЛШ з 367,15,6 г до 326,76,8 г (P<0,05), ІММ з 180,84,6 г/м2 до 162,94,2 г/м2 (P<0,05).

На відзнаку від цих даних, у хворих, які з тих чи інших причин припиняли лікування, упродовж року зростали середні значення САТ за добу на 14,7 мм рт. ст., в денний - 14,3 мм рт. ст. і в нічний час - 16,2 мм рт. ст. (P<0,05), ДАТ на 9,1 мм рт. ст., 7,2 мм рт. ст. і 9,9 мм рт. ст. (P<0,05). Індекс часу САТ за добу збільшився на 29,9 %, в денний - 30,5 % і нічний час - 29,5 %, ДАТ - 23,1 %, 25,4 і 20,4 %, В САТ і ДАТ в нічний час на 3,1 мм рт. ст. і 3 мм рт. ст. (P<0,05).

Частота випадків з підвищеною В САТ через рік перевищила вихідні дані на 35,3 % (P<0,05), день - 17,6 % (P>0,05) і ніч - 35,3 % (P<0,05), В ДАТ - 35,3 % (P<0,05), 23,5 % (P>0,05) і 35,3 % (P<0,05) відповідно. Середні значення величини ранкового підвищення САТ і ДАТ збільшилися на 19,6 мм рт. ст./год. і 7,1 мм рт. ст./год. (P<0,05). Кількість випадків зі збільшеною величиною ранкового підвищення САТ і ДАТ у них також збільшилася на 23,6 % (P<0,05) і 11,8 % (P>0,05), а зі збільшеною швидкістю ранкового підвищення САТ і ДАТ - на 17,6 % (P>0,05) і 23,5 % (P<0,05). Після припинення прийому гіпотензивних ліків частота нормального добового профілю зменшилася на 35,3 % (P<0,05) і збільшилися частота випадків з недостатнім нічним зниженням АТ на 17,6 % (P>0,05). У 75 % хворих з підвищеною В АТ встановлено збільшення через рік ТЗСЛШд з 12,40,2 мм до 13,00,2 мм (P<0,05), ТМШПд з 12,40,1 мм до 13,20,2 мм (P<0,05), ММЛШ з 337,15,2 г до 375,15,6 г (P<0,05), ІММ з 164,43,2 г/м2 до 177,43,4 г/м2 (P<0,05).

Аналіз причин недостатньої прихильності до лікування показав, що в 34,4 % мотивацією відмови від постійного прийому ліків було побоювання шкоди від тривалого вживання ліків. Понад 17,2 % стверджували, що курсове лікування їм рекомендували лікарі, 15,6 % мотивували відмову від лікування його неефективністю. Економічні труднощі були причиною відмови від ліків у 34,4 %. Менш прихильними до лікування були хворі з м'якою АГ, хоча саме вона дає найвищий відсоток ускладнень. Встановлено обернену залежність між кількістю препаратів, кратністю прийому і прихильністю до лікування. Отже, спрощення схеми лікування є суттєвою умовою підвищення прихильності до лікування.

За умов достатньої прихильності до лікування у контролюємий період не зареєстровано випадків розвитку серцевої недостатності і кардіоваскулярних ускладнень.

артеріальний гіпертонічний шлуночок серце

ВИСНОВКИ

У дисертації на підставі комплексного стандартизованого дослідження із застосуванням добового моніторування АТ, ехо- і допплеркардіографії, навантажувальних тестів представлено нове вирішення наукової задачі, яка полягає у визначенні закономірностей змін показників ДМАТ, факторів, що їх обумовлюють, особливостей взаємодії показників ДМАТ з перебудовою структур і функцій ЛШ серця, можливостей їх відновлення і спрямована на підвищення ефективності діагностики та лікування гіпертонічної хвороби в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

1. На відміну від хворих на ГХ, які не зазнали дії іонізувального опромінення, для учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи при співставимих змінах середнього добового, денного й нічного систолічного та діастолічного АТ, індексу часу гіпертензії закономірними були значне підвищення середніх значень варіабельності систолічного АТ за добу - 1,2 мм рт. ст. і ніч - 1,1 мм рт. ст. і варіабельності діастолічного АТ в нічний час - 1,0 мм рт. ст. (P<0,05) та зростання частоти випадків з підвищеною варіабельністю систолічного АТ за добу - 18,1 % і ніч - 16,5 % та діастолічного АТ в нічний час - 14,3 % (P<0,05), недостатнім нічним зниженням АТ на 18,5 % (P<0,05).

2. Більш істотні зміни показників ДМАТ встановлено у хворих на ГХ, які тривало працювали у режимі експедиційної вахти в 1986 р. на ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і мали високий інтегральний бал негативних спогадів про ці події. Переконливий кореляційний зв'язок між змінами добового АТ з безпосереднім зовнішнім опроміненням у діапазоні до 25 сЗв не простежувався. При поєднанні іонізувального опромінення у діапазоні доз 25-60 сЗв з обтяженою спадковістю, надлишковою масою тіла, віком старше 50 років, гіперхолестеринемією зростала частота порушень варіабельності систолічного АТ за добу на 35,7 % і ніч - 38,8 % та діастолічного АТ в нічний час - 33,8 % (P<0,05) і “non-dipper” добового профілю АТ на 38 % (P<0,05).

3. Показники середнього добового, нічного й денного САТ і ДАТ, ІЧ АТ в учасників ЛНК з ГХ були достовірно вищими при наявності порушень сну щодо даних, коли їх не було. Зміни якості нічного сну сприяли формуванню добового профілю АТ “non-dipper”. Вони здебільшого асоціювалися з високим інтегральним балом негативних спогадів про події Чорнобильської катастрофи й обумовлювали додатковий негативний вплив на перебіг гіпертонічної хвороби.

4. За даними зіставлення показників ДМАТ і ремоделювання ЛШ серця доведено, що при підвищенні середнього добового САТ на 10 мм рт. ст. ГЛШ серця реєстрували при більшій тривалості ГХ і наявності факторів ризику. Збільшення середнього добового АТ на 25 мм рт. ст. супроводжувалося достовірним збільшенням товщини задньої стінки ЛШ на 2,5 мм і міжшлуночкової перетинки - 2,9 мм, маси міокарда - 114,6 г та індексу маси міокарда ЛШ серця - 53,6 г/м2 (P<0,05). Встановлено прямий кореляційний зв'язок між систолічним і діастолічним АТ, індексом часу гіпертензії за добу, день, ніч, варіабельністю систолічного та діастолічного АТ, величиною та швидкістю ранкового підвищення систолічного АТ і товщиною задньої стінки і МШП та масою міокарда ЛШ серця.

5. Встановлено більш високий рівень середніх значень АТ при діастолічній дисфункції ЛШ, ніж за умов її збереження. Доведено обернений кореляційний зв'язок між середнім добовим, денним і нічним систолічним і діастолічним АТ, індексом часу гіпертензії, варіабельністю систолічного АТ за добу й нічний час, величиною ранкового підвищення систолічного та пульсового АТ та відношенням максимальних швидкостей раннього й пізнього діастолічного наповнення і прямий - із часом ізоволюметричного розслаблення. Більш виражені зміни показників діастолічної функції відбувалися при пульсовому АТ >65 мм рт. ст., індексі часу гіпертензії вище 50 %, варіабельності систолічного АТ >15,5/14,8 мм рт. ст. день/ніч і діастолічного АТ >13,3/11,3 мм рт. ст. день/ніч. Добовий профіль “non-dipper” у хворих з діастолічною дисфункцією лівого шлуночка серця зустрічався у 2 рази частіше, ніж у хворих з нормальною діастолічною функцією.

6. Зміни показників ДМАТ поєднувалися зі зменшенням толерантності до фізичного навантаження. Встановлено обернений кореляційний зв'язок середніх значень САТ і ДАТ, індексу часу гіпертензії за добу, в денний і нічний час, варіабельності САТ за добу та в нічний час з пороговим навантаженням і загальним об'ємом виконаної роботи та прямий - з відношенням подвійного множення до порогового навантаження. При підвищенні варіабельності, добовому профілю “non-dipper” порогова потужність зменшувалася на 19,7 Вт і 11,7 Вт, загальний об'єм виконаної роботи - 12,6 кДж і 10 кДж, тривалість навантаження - 1,5 хв. і 1,3 хв., ефективність його енергетичного забезпечення - 0,46 ум. од. і 0,29 ум. од. (P<0,05).

7. При динамічному спостереженні встановлено, що адекватне лікування сприяло не тільки досягненню цільового рівня АТ, а й нормалізації його варіабельності, величини ранкового підвищення, відновленню двохфазного добового профілю АТ. Ці зміни асоціювалися зі зменшенням ІММ на 17,9 г/м2 (P<0,05). За умов достатньої прихильності до тривалого лікування на відзнаку від хворих, які не приймали антигіпертензивних препаратів, не зареєстровано випадків розвитку серцевої недостатності і кардіоваскулярних ускладнень.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для поліпшення якості діагностики ГХ і визначення необхідності медикаментозної корекції в учасників ЛНК доцільно використовувати ДМАТ.

2. З метою забезпечення об'єктивної оцінки та контролю динаміки процесів ремоделювання серця, попередження розвитку серцевої недостатності й ускладнень ГХ, порушення толерантності до фізичного навантаження в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з ГХ рекомендовані у якості інформативних показників: середні значення САТ і ДАТ за добу, день і ніч, варіабельність САТ і ДАТ, добовий профіль АТ, пульсовий АТ.

3. Рекомендовано застосування індапаміду ретард в учасників ЛНК з добовим профілем АТ “non-dipper” для надійного антигіпертензивного контролю АТ, включаючи нічний час, і нормалізації співвідношення середнього нічного й денного АТ.

4. Розроблені методичні рекомендації “Оптимізація діагностики та лікування гіпертонічної хвороби у постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, для підвищення ефективності діагностики, лікування та профілактики ускладнень ГХ.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Суточная структура артериального давления и ее изменения в зависимости от возраста у участников ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы с гипертонической болезнью / И.Н. Хомазюк, С.В. Чебанюк, Ж.М. Златогорская // Проблемы старения и долголетия. - 2001. - № 3. - С. 254-261. (Самостійно обстежено 145 учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з гіпертонічною хворобою, сформовано інформаційну базу даних, проведено статистичну обробку результатів досліджень. Разом із співавторами узагальнено результати досліджень, сформульовано висновки).

2. Изменения суточной структуры артериального давления и морфо-функциональных характеристик сердца при гипертонической болезни в зависимости от приверженности к лечению / И.Н. Хомазюк, Ж.М., Златогорская, В.А. Хомазюк // Український кардіологічний журнал. - 2003. - № 4. - С. 56-61. (Самостійно обстежено 64 учасники ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з гіпертонічною хворобою, сформовано інформаційну базу даних, проведено статистичне опрацювання результатів досліджень. Разом зі співавторами узагальнено результати досліджень, сформульовано висновки).

3. Златогорська Ж.М., Хомазюк І.М. Особливості змін структури артеріального тиску в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з тривалою гіпертонічною хворобою // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології: збірник наукових праць. - Київ. - 2004. - Вип. 10. - С. 89-94. (Самостійно обстежено 177 учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з гіпертонічною хворобою, сформовано інформаційну базу даних, проведено статистичне опрацювання результатів досліджень. Разом зі співавторами узагальнено результати досліджень, сформульовано висновки).

4. Хомазюк И.Н., Златогорская Ж.М. Суточный профиль артериального давления и толерантность к физической нагрузке у участников ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы с гипертонической болезнью при длительном лечении индапамидом ретард // Український кардіологічний журнал. - 2005. - №1. - С. 54-58. (Самостійно обстежено 119 учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з гіпертонічною хворобою, сформовано інформаційну базу даних, проведено статистичне опрацювання результатів досліджень. Разом зі співавтором узагальнено результати досліджень, сформульовано висновки).

5. Хомазюк І.М., Златогорська Ж.М. Структурно-геометричне ремоделювання серця в залежності від змін добового артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу // Кровообіг та гемостаз. - 2005. № 2 - С. 45-51. (Самостійно обстежено 180 учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з гіпертонічною хворобою, сформовано інформаційну базу даних, проведено статистичне опрацювання результатів досліджень. Разом зі співавтором узагальнено результати досліджень, сформульовано висновки).

6. Хомазюк І.М., Златогорська Ж.М. Вплив порушень сну на показники добового моніторування артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу // Серце і судини. - 2005 - № 4. - С. 58-63. (Самостійно обстежено 64 учасники ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з гіпертонічною хворобою, сформовано інформаційну базу даних, проведено статистичне опрацювання результатів досліджень. Разом зі співавтором узагальнено результати досліджень, сформульовано висновки).

7. Хомазюк І.М., Гончаренко Л.І., Златогорська Ж.М., Ковальов О.С., Настіна О.М., Сидоренко Г.В., Чебанюк С.В. Стан системи кровообігу в осіб, які зазнали опромінення в умовах Чорнобильської зони відчуження // Чорнобиль. Зона відчуження / За ред. В.Г. Бар'яхтара. - К.: Наукова думка, 2001. - С. 155-160. (Самостійно проведено 110 добових моніторувань артеріального тиску, 80 велоергометрій у персоналу Чорнобильської зони відчуження, сформовано комп'ютерну базу даних, здійснено статистичне опрацювання й узагальнення результатів дослідження. Разом зі співавторами сформульовано висновки).