Соматичні та генетичні ефекти в дітей у віддалені строки після внутрішньоутробного опромінення внаслідок аварії на чорнобильській атомній електростанції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Науковий центр радіаційної медицини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

медичних наук

03.00.15-генетика

Соматичні та генетичні ефекти в дітей у віддалені строки після внутрішньоутробного опромінення внаслідок аварії на чорнобильській атомній електростанції

Мішаріна Жанна Анатоліївна

Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті клінічної радіології Наукового центру радіаційної медицини АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Степанова Євгенія Іванівна, завідувач відділу радіаційної педіатрії, вродженої та спадкової патології Інституту клінічної радіології Наукового центру радіаційної медицини АМН України, м.Київ

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Сорокман Таміла Василівна, завідувач кафедри факультетської педіатрії та медичної генетики Буковинського державного медичного університету МОЗ України

доктор біологічних наук Дьоміна Емілія Анатоліївна, провідний науковий співробітник відділу радіобіології Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України

Провідна установа: Інститут спадкової патології АМН України, відділення клінічної генетики, м.Львів

Захист відбудеться „23” березня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.562.02 Наукового центру радіаційної медицини АМН України за адресою 04050, м.Київ - 50, вул. Мельникова, 53.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Наукового центру радіаційної медицини АМН України за адресою 04050, м.Київ - 50, вул. Мельникова, 53.

Автореферат розісланий „20” лютого 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А.В. Стефанович Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Загальна характеристика роботи

постнатальний опромінення внутрішньоутробний фенотипічний

Актуальність теми. Дослідження ефектів внутрішньоутробного опромінення є одним з пріоритетних напрямків сучасної радіобіології та генетики. На сьогодні з'ясовано закономірності проявів ранніх реакцій плода. Показано, що радіочутливість плода тим вища, чим він молодший. При цьому критичним є період від дев'ятого до сорокового дня після зачаття (Л.С. Балева і співавт., 1998; Лазюк Г.И. і співавт.; 1998, Т.В.Садлер, 2001). За даними деяких дослідників (І.Р.Бариляк, 2004; C.Б. Мельнов, 2001; Л.А.Булдаков, 2003) ризик виникнення несприятливих ефектів в 4 рази перевищує аналогічний ризик при опроміненні в інші періоди ембріогенезу.

Опромінення вагітних жінок у результаті вибуху атомної бомби в Хіросімі та Нагасакі призвело до збільшення показників ранньої дитячої смертності, частоти мертвонароджень, затримки фізичного та розумового розвитку (в основному при строках гестації 8-15 тижнів). У частини дітей розумова відсталість поєднувалась з малими розмірами голови. Як правило, малі розміри голови реєструвалися одночасно з істотним зниженням росту, маси тіла, окружності грудної клітини (I. Shigematsu, 1995; M. Otake et al., 1996). Вади розвитку диспластичного походження не спостерігалися (W.J. Shull et al., 1996; Winter R.M., 1997).

У дітей, які зазнали тривалої дії радіаційного чинника в малих дозах у період внутрішньоутробного розвитку в прибережних селах р.Теча Челябінської області, подібних ефектів не відмічалося (Е.В.Остроумова, М.М.Косенко, 2005). У той же час в 7% осіб виявлені аномалії розвитку сечовидільної системи: пієлоектазії, неповне та повне подвоєння чашко-мискової системи, повне та неповне подвоєння нирки, її аплазія та гіпоплазія (В.П Іванов і співавт., 1997; А.Ф. Яковцова, 1998).

При обстеженні внутрішньоутробно опромінених дітей, матері яких у період вагітності проживали на територіях, забруднених радіонуклідами в результаті Чорнобильської аварії, деякими дослідниками відхилень основних антропометричних та середньогрупових інтелектуальних показників не виявлено (D. Bard, 1997; С.А. Ігумнов та співавт., 1999; Н.Д.Окладнікова і співавт., 2000). В роботах інших авторів, навпаки, наведені докази про наявність радіоцеребральних ефектів у опромінених in utero дітей (А.І.Нягу, К.Н. Логановский та співавт., 2004; Т.К Логановская, 2004).

Відмічено, що у структурі патології у внутрішньоутробно опромінених дітей переважали мультифакторіальні хвороби нервової, травної та дихальної систем (Н.Д. Окладнікова та співавт., 2002; В.Е.Егоричев, 2002; Л.А.Булдаков, 2003).

Механізм формування віддалених наслідків пренатального опромінення в малих дозах залишається остаточно не з'ясованим. Припускають, що радіаційний чинник діє як “промотор”, на тлі якого реалізується спадкова схильність до розвитку того чи іншого мультифакторіального захворювання.

Проте ключовою ланкою цих процесів вважається ураження генетичного апарату клітин та порушення клітинної проліферації. Специфіка впливу іонізуючого випромінювання в малих дозах на геном клітини полягає в переважному утворенні точкових мутацій на рівні ДНК та перебудов на рівні субсегментів хромосом, а саме: стабільних (реципрокних транслокацій, інверсій) та нестабільних (дицентрики, кільця) в статевих клітинах і клітинах периферичної крові (Е.А. Дьоміна та співавт., 2004; М.А. Пілінська та співавт., 2004).

Одним з найбільш апробованих та розповсюджених методів оцінки радіаційного ураження генетичного апарату клітин є цитогенетичний аналіз, при цьому найбільш повну інформацію дозволяє отримати G - фарбування (K.Ohtaki, 1992). Однак дані про пошкодження хромосомного апарату клітин на рівні сегментів та субсегментів хромосом у дітей, опромінених внутрішньоутробно, практично відсутні.

Таким чином, результати досліджень щодо наслідків внутрішньоутробного опромінення дітей досить суперечливі й недостатні для кількісних оцінок, а можливість адекватної екстраполяції безпосередньо на дитячий організм результатів, отриманих на модельних об'єктах, викликає сумнів.

У зв'язку із цим стає очевидною актуальність вивчення постнатальних ефектів у дітей, опромінених внутрішньоутробно внаслідок аварії на ЧАЕС.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була фрагментом галузевих тематичних планів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконував відділ радіаційної педіатрії, вродженої та спадкової патології Інституту клінічної радіології НЦРМ АМН України: „Комплексная оценка здоровья детей и доз облучения в динамике после аварии на Чернобыльской АЭС” (номер держреєстрації UА0102710Р, 1993-1995 рр.); “Оцінка та прогноз здоров'я дітей та підлітків у віддалені строки післяаварійного періоду” (номер держреєстрації 0196U015248, 1996-1998 рр.); “Впровадження методики оцінки генетичного статусу дітей, які народилися від осіб, що опромінені, та методу АРТ-терапіі" (номер держреєстрації 0199U002911, 1999р.); “Оцінка та прогноз здоров'я дітей та підлітків у віддалені строки післяаварійного періоду” (номер держреєстрації 0199U003658, 1999-2001 рр.); та науково-дослідних робіт за тематикою Академії медичних наук України: “Оцінка частоти та особливостей імунологічних порушень у дітей, які зазнали впливу гострого та хронічного опромінення в період внутрішньоутробного розвитку" (номер держреєстрації 0198U004904, 1998-2001 рр.); “Вивчення віддалених ефектів пренатального опромінення дітей з урахуванням гестаційного віку та доз на органи і тканини плода” (номер держреєстрації 0102U005682, 2002-2005 рр.).

досліджень і запропонувати вдосконалену систему диспансерного спостереження за цим контингентом.

Задачі дослідження.

1. Оцінити стан здоров'я дітей, які зазнали гострої та тривалої дії радіаційного чинника в період внутрішньоутробного розвитку та на наступних етапах онтогенезу.

2. Виявити особливості фенотипу дітей, які зазнали гострого та тривалого опромінення в період внутрішньоутробного розвитку.

3. Охарактеризувати стан хромосомного апарату лімфоцитів периферичної крові внутрішньоутробно опромінених дітей при різних типах опромінення.

4. Визначити можливі взаємозв'язки фенотипічних та цитогенетичних особливостей дітей з дозою опромінення й гестаційним віком плода на час радіаційного впливу.

5. Запропонувати вдосконалену систему диспансерного спостереження за дітьми, які були опромінені в період внутрішньоутробного розвитку.

Об'єкт дослідження. Клінічні та клініко-генетичні наслідки опромінення дітей у період внутрішньоутробного розвитку та на наступних етапах онтогенезу.

Предмет дослідження. Стан здоров'я, особливості фенотипу, хромосоми лімфоцитів периферичної крові дітей, які зазнали гострої та тривалої дії іонізуючого випромінювання в період внутрішньоутробного розвитку та на наступних етапах онтогенезу, і дітей контрольної групи.

Методи дослідження. Загальноклінічні, клініко-генетичні, цитогенетичні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше на підставі результатів комплексних клінічних та клініко-генетичних досліджень охарактеризовані фенотипічні та цитогенетичні особливості дітей в залежності від типу, дози опромінення і гестаційного віку плода на час впливу радіаційного чинника.

Доведено, що дія на плід медико-біологічних факторів ризику в сполученні з радіаційним у період органогенезу сприяє більш частому, ніж у контролі, формуванню морфогенетичних варіантів, які характеризуються наявністю множинних малих аномалій розвитку. Число таких дітей серед тих, хто зазнав дії гострого та тривалого внутрішньоутробного опромінення, складало відповідно 43,2% і 33,6 %, у контролі - 11,9 %.

Встановлено, що опромінення дитини в період внутрішньоутробного розвитку призводить до більш частого виникнення хронічної соматичної патології, при цьому найбільш низький рівень здоров'я мали діти з множинними стигмами дизембріогенезу.

Уперше для виявлення структурних ушкоджень хромосом лімфоцитів периферичної крові на рівні сегментів і субсегментів у дітей, опромінених внутрішньоутробно, було застосовано модифікований метод диференційного G-фарбування, який дозволяє аналізувати близько 800 бендів на геном клітини.

Показано, що кількість хромосомних аберацій у дітей основних груп значно перевищує показники дітей контрольної групи. У дітей, які народилися в матерів, що були евакуйовані з 30-км зони, у віддалений післяаварійний період визначалося підвищення частоти структурних аномалій хромосом із превалюванням стабільних ушкоджень і переважною локалізацією ідентифікованих розривів в 1,2,3,5,7,11,13,17 хромосомах. У дітей, які зазнали тривалої дії радіаційного чинника в період внутрішньоутробного розвитку та на наступних етапах онтогенезу, спостерігалося збільшення як стабільних, так і нестабільних хромосомних аберацій і підвищена пошкоджуваність 1,4,5,9,17,22 хромосом.

Визначена наявність достовірних кореляційних зв'язків між станом здоров'я, фенотипічними й цитогенетичними особливостями дитини, дозою опромінення та гестаційним віком плода на час дії радіаційного чинника.

Виявлені порушення в стані здоров'я внутрішньоутробно опромінених дітей, їхні фенотипічні та цитогенетичні особливості дали підставу віднести їх до групи підвищеного мутаційного ризику та запропонувати вдосконалену схему диспансерного спостереження.

Практична значимість одержаних результатів. Розроблено протокол уніфікованої оцінки фенотипу дітей. Обґрунтовано програму селективного скринінгу для оптимізації формування груп ризику серед внутрішньоутробно опромінених дітей, які потребують медико-генетичного консультування та подальшого поглибленого обстеження. Запропонована вдосконалена схема диспансерного спостереження за внутрішньоутробно опроміненими особами та їхніми нащадками з проведенням медико-генетичного консультування не тільки в дитинстві, але й при досягненні репродуктивного віку, на етапі вибору професії та планування сім'ї.

На основі результатів наукових досліджень видані методичні рекомендації “Оптимизация формирования групп риска среди детей, испытавших радиационное воздействие” (Киев, 1996), "Рекомендации по сохранению и восстановлению здоровья детей, родившихся от облученных родителей" (Киев, 2001) та інформаційний лист „Уніфікований протокол оцінки фенотипу членів родин учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС” (Київ, 2005).

Впровадження результатів досліджень в практику. Результати роботи впроваджені в практичній діяльності дитячих клінічних відділень Інституту клінічної радіології НЦРМ АМН України, Українського спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення МОЗ України, дитячої клінічної лікарні №2 та дитячої поліклініки №1 Деснянського району м.Києва, Центральної районної лікарні смт. Народичі Житомирської області, Чернігівської обласної дитячої лікарні та Чернівецької міської дитячої лікарні. Отримані позитивні результати впровадження.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, проаналізовано літературу за обраною темою, розроблено основні теоретичні і практичні положення, визначено мету і завдання дослідження. Автором особисто відібрані діти основних та контрольної груп, проведено їх клінічне й клініко-генетичне обстеження. Виконана процедура G-диференційного фарбування хромосом та проведено цитогенетичний аналіз. Здійснена математична та статистична обробка отриманих даних. Автором написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки і практичні рекомендації. У спільних публікаціях з іншими дослідниками автору належать частини, що стосуються теми дисертації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на 3-му симпозіумі "Діагностика та профілактика негативних наслідків радіації" (Київ, 1997), міжнародній конференції ”Low doses of ionizing radiation: biological effects and regulatory control contributed papars” (Spain, 1997), III конгресі педіатрів Росії "Экологические и гигиенические проблемы педиатрии" (Москва, 1998), науково-практичних конференціях "Наука. Чорнобиль - 96” (Київ,1997) та „Профілактика, діагностика і корекція вроджених вад розвитку у новонароджених” (Київ, 2001), 2-й міжнародній конференції “The effects of low and very low doses of ionizing radiation on human health” (Dublin, 2001), міжнародній конференції “П'ятнадцять років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання” (Київ, 2001), І-му та ІV-му конгресах педіатрів Росії „Современные технологии в педиатрии и детской хирургии” (Москва, 2002, 2005), міжнародних конференціях „Генетические последствия чрезвычайных радиационных ситуаций” (Москва, 2002) та „Радіобіологічні ефекти: ризики, мінімізація, прогноз” (Київ, 2005), семінарі Україна-НАТО "Risk assessment of Chernobyl accident consequences: Lessons learned for the future" (Рим, 2005).

Публікації. Основні положення роботи викладені в 15 друкованих працях, у тому числі в 3 статтях у фахових журналах, 2 статтях у збірках наукових праць, 1 монографії у співавторстві, 6 статтях у матеріалах конференцій, 3 тезах доповідей конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 186 сторінках друкованого тексту (144 сторінки основного тексту), має 33 таблиці, 13 рисунків, 4 додатки. Список використаної літератури включає 305 джерел, з них 73 вітчизняних, 232 іноземних авторів.

2. Основний зміст роботи

Об'єкт та методи дослідження. Дослідження проведено у 392 дітей. З них I основну групу склали 114 дітей, які народилися від вагітних на час аварії жінок, евакуйованих з м. Прип'ять; II основну групу - 110 дітей, які народилися від вагітних на час аварії жінок, що залишилися постійно проживати в зоні радіоекологічного контролю; контрольну групу - 168 дітей, які проживають в умовах природного радіаційного фону. Батьків було проінформовано про мету та завдання дослідження. Обстеження здійснювалося після одержання їх згоди.

З метою оцінки стану здоров'я проводилось клінічне обстеження дітей педіатром, генетиком, ендокринологом, невропатологом, гематологом, окулістом, хірургом, стоматологом, на підставі результатів якого визначалась група здоров'я.

Медико-генетичне обстеження передбачало аналіз родоводу, визначення особливостей фенотипу та цитогенетичне дослідження лімфоцитів периферичної крові. З метою виявлення малих аномалій розвитку (стигм дизембріогенезу) фенотипові особливості дитини вивчалися за допомогою розробленого уніфікованого протоколу, який складається з 4 частин: І частина - паспортна; ІІ частина - опис (тип) аномалії розвитку; ІІІ частина - дані генеалогічного анамнезу; ІV частина - висновок щодо приналежності до певної підгрупи. Застосовувався описовий тип дослідження з одномоментним зрізом.

У паспортній частині поряд зі стандартним її змістом, вказується доза загального опромінення та еквівалентна доза опромінення червоного кісткового мозку дітей. У другій частині наводиться перелік зовнішніх та внутрішніх аномалій розвитку. Генеалогічний анамнез фіксується під час інтерв'ювання батьків та за даними медичної документації, враховуються фактори ризику перинатального періоду, що можуть впливати на процеси ембріо- та фетогенезу. У заключній частині на підставі отриманих даних встановлюється група спостереження в залежності від кількості зареєстрованих аномалій розвитку: А - малих аномалій розвитку не виявлено; Б - виявлено 1-5 МАР; В - виявлено 6 і більше МАР та/або вроджена вада розвитку.

Серед дітей основних та контрольної груп були сформовані А, Б, В підгрупи.

Дози загального опромінення дітей, які зазнали дії гострого опромінення в період внутрішньоутробного розвитку в м. Прип'ять коливалися в межах 10,0 - 376,0 мЗв, сумарні еквівалентні дози опромінення червоного кісткового мозку також дорівнювали 10,0 - 376,0 мЗв. У дітей, які зазнали тривалої дії радіаційного чинника, дози загального опромінення за 1986-1998 рр., включаючи період внутрішньоутробного розвитку, варіювали в межах 10,5 - 72,1 мЗв, сумарні еквівалентні дози опромінення червоного кісткового мозку склали 14,1 - 81,7 мЗв.

Внутрішньоутробний вік на час дії іонізуючого випромінювання визначався згідно з датою народження дитини і розраховувався за формулою:

Дні вагітності (Y)= 280 - (дата народження - 26 квітня 1986 р.),

де 280 - середня тривалість вагітності. Гестаційний тиждень на час аварії розраховували за формулою:

Гестаційний тиждень (G)= (Y - 14 днів)/ 7 днів, де G приймали за 0, якщо G<0.

Для виявлення структурних ушкоджень хромосом лімфоцитів периферичної крові внутрішньоутробно опромінених дітей при різних типах опромінення проводилось цитогенетичне дослідження. Діти були відібрані за методом випадкової вибірки. Культивування лімфоцитів периферичної крові та приготування препаратів хромосом проводили за модифікованим методом Yunis J.J. (1986). Диференційне G-фарбування здійснювалось за методом M. Seabright (1971). Цитогенетичний наліз проводили з візуальним каріотипуванням індивідуальних хромосом під масляною імерсією при збільшенні х1000. Від кожного обстежуваного аналізували не менше 200 метафаз, які відповідали необхідним вимогам. Усього проаналізовано 11400 метафаз. Враховували всі аберації хромосомного та хроматидного (одиночні фрагменти, обміни) типів (за винятком пробілів). Як специфічні маркери радіаційного впливу враховували нестабільні (вільні парні фрагменти, ацентричні кільця, дицентрики, центричні кільця) і стабільні (транслокації, термінальні й інтерстиціальні делеції, пара- і перицентричні інверсії, інсерції).

Математична обробка отриманих даних реалізована за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel, Statistica. Для з'ясування зв'язку між станом здоров'я дитини, формуванням малих аномалій розвитку, дією несприятливих медико-біологічних і радіаційного чинників та гестаційним віком плода на час їх впливу було застосовано кореляційний аналіз з розрахунком коефіцієнту кореляції Спірмана (О.Ю.Реброва, 2002). До кореляційної програми були включені дані щодо показників здоров'я батьків, їхнього віку, особливостей професійної діяльності і наявності шкідливих звичок. Крім того, вона містила інформацію щодо стану здоров'я обох батьків, акушерського анамнезу матері, перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду, результати клініко-генетичного обстеження пробанда, параметри його фізичного розвитку і захворюваність протягом життя

Результати особистих досліджень та їх обговорення.

У дітей контрольної групи, фенотип яких характеризувався відсутністю малих аномалій і вад розвитку, відзначався необтяжений генеалогічний анамнез, вони народилися доношеними від здорових батьків і матерів, вагітність і пологи в матерів, як правило, протікали фізіологічно, перебіг адаптаційних процесів у неонатальний період був сприятливим. Темпи фізичного та психомоторного розвитку в грудному віці та в подальшому відповідали даним літератури (Ю.Е. Вельтищев, 1996; Нечитайло Ю.М. і співавт., 1998). Більшість пробандів (73,3%) при комплексному обстеженні були практично здоровими. У 13,3% дітей реєструвалася II група здоров'я та в 13,3 % - III група здоров'я.

У той же час третина дітей з одиничними стигмами дизембріогенезу в анамнезі мала ті або інші медико-біологічні фактори ризику, відрізнялася варіабельними показниками маси тіла при народженні та особливостями перебігу адаптаційного періоду. При комплексному досліджені 22,0 % пробандів було віднесено до практично здорових, 39,0 % дітей мали ІІ й ще 39,0 % ІІІ групу здоров'я. При дослідженні фенотипічних особливостей пробандів цієї підгрупи встановлено превалювання дизморфій голови та шиї, які були виявлені в 93 (78,8%) дітей. У 58 (49,2 %) дітей визначалися МАР шкіри та її придатків, 55 (47,3%) - мали аномалії розвитку опорно-рухового апарата. У 45 пробандів (38,1%) зареєстровані МАР внутрішніх органів.

У дітей із множинними МАР та/або вродженими вадами розвитку відхилення в стані здоров'я були більш виразними. Починаючи з неонатального періоду, у них частіше, порівняно з А підгрупою, реєструвалися пограничні (55,0 % і 3,3%, відповідно, p<0,05) та патологічні стани (15,0 % і 6,7 %, відповідно, p<0,05), а в наступні роки життя формувалася хронічна патологія, яка була представлена в основному хворобами ЛОР-органів, травної системи, органів дихання, захворюваннями алергічного генезу. При проведені комплексного клінічного обстеження хронічна соматична патологія виявлена в 45% дітей.

Аналіз особливостей фенотипу дітей із множинними стигмами дизембріогенезу дозволив установити, що в загальній структурі МАР відзначалося превалювання дизморфій голови та шиї (56,6 %). МАР шкіри, її придатків і м'язів складали 17,0 %, дизморфії опорно-рухового апарата та внутрішніх органів і систем становили відповідно 18,6 % й 7,8 %.

Варто зазначити, що в дітей контрольної групи з одиничними стигмами дизембріогенезу медико-біологічні фактори впливали на стан здоров'я переважно при народженні та в молодшому дитячому віці. У пробандів з множинними МАР прояви негативного впливу медико-біологічних чинників зберігався не тільки в молодшому віці, але й на подальших етапах розвитку.

Таким чином, дія медико-біологічних чинників на плід зумовлює зниження адаптаційних можливостей організму не тільки на ранніх етапах розвитку, а й у подальші роки життя, сприяє розвитку функціональних розладів та хронічних патологічних процесів. Отримані результати цілком узгоджуються з даними, що наведені в літературі (Т.В. Сорокман, 1998; А.Ю.Петрушкіна і співавт., 1998; Л.С.Балева, 1999; О.М.Лук'янова, Ю.Г.Антипкін, 2000; С.Б.Мельнов, 2001).

Діти основних груп спостереження за наявністю медико-біологічних факторів ризику суттєво не відрізнялися від таких групи контролю (табл. 1). Проте, при додатковому впливі радіаційного чинника на плід на всіх етапах постнатального розвитку рівень здоров'я дітей, що зазнали як гострої, так і тривалої дії радіаційного чинника in utero та на наступних етапах онтогенезу, був нижчим, ніж у контролі (р0,05).

У неонатальному періоді в них частіше виникали пограничні (в І основній - 39,5 %, ІІ основній - 29,1% та контрольній - 17,9 %, p<0,05) та патологічні (в І основній - 23,7 %, ІІ - 35,5% та контрольній - 8,9 %, p<0,05) стани, у ранньому віці формувалася більш чисельна група частохворіючих (в І основній - 33,3 %, ІІ основній - 35,5 % та контрольній - 12,5 %, p<0,05). У віці 10-12 років установлено, що серед дітей І основної групи не було жодної практично здорової дитини; ІІ група здоров'я спостерігалася в 26,3 %; ІІІ група - у 73,7 % дітей. Серед дітей ІІ основної групи розподіл за групами здоров'я був наступним: І група здоров'я - 4,4%; ІІ група здоров'я - 37,3 %; ІІІ група здоров'я - 58,3 %. У дітей контрольної групи І група здоров'я встановлена в 35,1 %; ІІ група - в 29,8 %; ІІІ група - в 35,1 %.

Таблиця 1 Фактори ризику в дітей основних та контрольної груп (%)

Показники	І осн. група	ІІ осн. група	Контр. група	Р
	1	2	3	1 - 3	2 - 3
Шкідливі звички у батьків (паління, алкоголізм)	14,0 %	11,8%	14,3 %	>0,05	>0,05
Професійні шкідливості	2,6 %	1,8 %	1,2 %	>0,05	>0,05
Пізні першороділля	3,5 %	3,6 %	6,0 %	>0,05	>0,05
Повторнороділля старші 35 років	3,6 %	3,6%	4,2 %	>0,05	>0,05
Загострення хронічних захворювань в період вагітності	3,5%	3,6 %	3,6 %	>0,05	>0,05
Обтяжений акушерській анамнез	11,4 %	17,3 %	19,0 %	>0,05	>0,05
Ускладнений перебіг вагітності	26,3 %	22,7 %	18,5 %	>0,05	>0,05
Ускладнений перебіг пологів	33,3 %	18,2 %.	20,2 %	<0,05	>0,05
Хронічні захворювання в матері	12,3 %	17,3 %	11,3 %	>0,05	>0,05
Хронічні захворювання в батька	8,8 %	8,2 %	8,3 %	>0,05	>0,05
Радіаційний чинник	100,0%	100,0%	---

Порівняльний аналіз свідчить про те, що І група здоров'я реєструвалась, як правило, у дітей контрольної групи, котрі не мали стигм дизембріогенезу (73,1%). При наявності одиничних стигм дизембріогенезу І група здоров'я встановлювалася значно рідше (у 22,0% дітей контрольної та 4,4 % дітей ІІ основної групи), а хронічна соматична патологія, навпаки, реєструвалася частіше - у 68,9 % дітей І основної та 58,8 % ІІ основної груп (в контролі - у 39,0 %) р0,05. Найбільш низький рівень здоров'я мали діти з множинними стигмами дизембріогенезу. Хронічні захворювання виявлені в 80,0 % дітей І основної, 59,5 % ІІ основної й у 45,0 % дітей контрольної груп, р0,05. У структурі хронічної патології превалювали захворювання шлунково-кишкового тракту, ЛОР-органів, серцево-судинної системи, органів дихання, алергічні реакції й т.інш. Тобто переважну більшість діагностованої патології складали мультифакторіальні захворювання, що нерегулярно успадковуються, і будь-який мутагенний фактор здатний суттєво змінювати частоту прояву тієї або іншої патології (Ю.Е. Вельтищев, 1996; Т.В.Сорокман, 1999; С.Б.Мельнов, 2001). Ми вважаємо, що в осіб цього контингенту несприятливі впливи факторів навколишнього середовища, у тому числі малі дози іонізуючого випромінювання, діють як промотор, підвищуючи ризик реалізації спадкової схильності до розвитку тієї чи іншої мультифакторіальної патології. При цьому в першу чергу змінюються адаптивні реакції та виникають функціональні порушення з виходом на більш напружений рівень життєдіяльності. У подальшому спостерігається виснаження компенсаторних механізмів з маніфестацією патологічного стану.

Кореляційний аналіз підтвердив залежність стану здоров'я дітей, опромінених внутрішньоутробно, від дії несприятливих медико-біологічних та радіаційного чинників. Хронічна соматична патологія (ІІІ група здоров'я) у дітей І основної групи частіше формувалася при наявності відхилень від нормального перебігу вагітності (Ro Spirman = 0,29, р0,05) та пологів (Ro Spirman = 0,44, р0,01), професійних шкідливостей у матері (Ro Spirman = 0,21, р0,05), при впливі радіаційного чинника (Ro Spirman = 0,45, р0,03).

Поєднана дія на плід медико-біологічних факторів ризику і радіаційного чинника у період органогенезу сприяла більш частому, ніж в контролі, формуванню морфогенетичних варіантів, які характеризуються наявністю множинних малих аномалій розвитку (табл. 2). Число таких дітей як в І, так і ІІ основній групі було вірогідно більшим, ніж в контролі (відповідно 43,2%, 33,6% і 11,9%, р0,05).

Кількість МАР на одну дитину в І основній групі складала 5,58± 0,26, в ІІ - 5,13 ± 0,32, у контролі - 2,95±0,16, р0,001. Найбільш виразні розбіжності спостерігалися в групі МАР опорно-рухового апарату, де їх середня кількість у дітей І та ІІ основних груп перевищувала показники контролю (відповідно 1,43±0,10; 1,22±0,09 та 0,64±0,06, р0,01).

Таблиця 2 Розподіл дітей основних та контрольної груп за кількістю малих аномалій розвитку (%)

Кількість МАР	Група дітей	Р
	І основна	ІІ основна	Контрольна
	1	2	3	1 - 3	2 - 3
Відсутні	0,0	4,6	17,9	-	<0,01
Одиничні (1-5)	56,8	61,8	70,2	<0,05	>0,05
Множинні ? 6	43,2	33,6	11,9	<0,01	<0,01

В І основній групі множинні аномалії розвитку, як правило, реєструвалися у дітей, що були опромінені в період органогенезу, при цьому встановлена наявність прямого кореляційного зв'язку між кількістю малих аномалій розвитку і дозою загального опромінення (Ro Spirman = 0,45, р0,03)

У дітей II основної групи коефіцієнт кореляції між кількістю малих аномалій розвитку й дозою загального опромінення становив Ro Spirman = 0,36, р0,04.

Оцінюючи вплив радіаційного чинника в залежності від строків гестації, на які припав цей вплив, слід зазначити, що більша кількість малих аномалій, яка реєструвалась у дітей І основної групи, була пов'язана з опроміненням на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку, переважно в строки від 2 до 8 тижня (Ro Spirman = - 0,91, р0,0001). У дітей II основної групи реєструвався вірогідний кореляційний зв'язок між строками гестації та загальною кількістю МАР (Ro Spirman = - 0,27, р0,05), наявністю подовженого обличчя (Ro Spirman =-0,25, р0,05), готичного піднебіння (Ro Spirman = - 0,28, р0,05) та перетяжки жовчного міхура (Ro Spirman = - 0,21, р0,05).

У віддалені строки після аварії на ЧАЕС у дітей, які зазнали гострого внутрішньоутробного опромінення, відмічається підвищення частоти структурних аномалій хромосом (9,07±1,34 на 100 клітин, у контрольній групі - 2,47 ± 0,28, p<0,01) з превалюванням стабільних пошкоджень (5,64 ± 0,94 на 100 клітин, у контролі - 0,43±0,19, p<0,05) і переважною локалізацією розривів, що ідентифіковані у 1,2,3,5,7,11,13,17 хромосомах. Більшість аберацій стабільного типу було представлено делеціями (4,18±0, 71 на 100 клітин, у контролі - 0,37±0,19, p<0,05), 91,0% яких були термінальними.

У дітей, які зазнали хронічної дії радіаційного чинника, спостерігається збільшення як стабільних (4,23±1,06 на 100 клітин, в контролі - 0,43±0,19, p<0,05), так і нестабільних (1,75±0,25 на 100 клітин, в контролі 0,47±0,13, p<0,05) індукованих хромосомних аберацій та підвищена пошкоджуваність 1,4,5,9,17,22 хромосом.

На нашу думку, одним із факторів, що обумовлює збереження такого високого рівня хромосомних змін у віддалений період Чорнобильської катастрофи, може бути зниження інтенсивності репараційних процесів, які в умовах дії малих доз радіації або зовсім не індукуються, або відбуваються з меншою ефективністю, що в свою чергу, призводить до формування систем нестабільності геному і підвищення ризику реалізації мультифакторіальної патології.

Проведений кореляційний аналіз у дітей контрольної групи вірогідних зв'язків між негативним впливом медико-біологічних факторів і виявленими структурними ушкодженнями хромосом не встановив.

На противагу цьому доведено, що у внутрішньоутробно опромінених дітей, які народилися в жінок, евакуйованих з м. Прип'ять (І основна група), мав місце кореляційний зв'язок помірної сили між еквівалентною дозою опромінення червоного кісткового мозку плода та кількістю аберантних клітин (Ro Spirman =0,51, p<0,02), аберацій хромосомного типу (Ro Spirman =0,53, p<0,01), загальною числом стабільних аберацій (Ro Spirman =0,60, p<0,003) і делецій (Ro Spirman =0,60, p<0,003)

У дітей, які зазнали тривалої дії радіаційного чинника (ІІ основна група), визначались вірогідні кореляційні зв'язки між сумарними еквівалентними дозами опромінення червоного кісткового мозку, що були накопичені до 10-12 - річного віку, та загальною кількістю аберантних клітин (Ro Spirman = 0,62, p<0,002), аберацій хромосомного типу (Ro Spirman = 0,72, p<0,0003), стабільних (Ro Spirman = 0,64, p<0,003) і нестабільних (Ro Spirman = 0,58, p<0,01) ушкоджень хромосомного апарату. Залежності частоти аберацій хроматидного типу від дозового навантаження не виявлено. Отже, у дітей, які мешкають в умовах тривалої дії малих доз іонізуючого випромінювання, у віддалений післяаварійний період прослідковується мутагенний вплив, що призводить до підвищення кількості як стабільних, так і нестабільних індукованих аберацій хромосом.

Таким чином, у дітей, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання в період внутрішньоутробного розвитку, формується феномен геномної нестабільності, який характеризується зниженням адаптаційних можливостей організму до дії несприятливих факторів довкілля, схильністю до мультифакторіальних захворювань, формуванням морфогенетичних варіантів з множинними малими аномаліями розвитку, збільшенням частоти хромосомних аберацій у соматичних клітинах.

З огляду на все перераховане вище, діти, які зазнали внутрішньоутробного опромінення, відносяться до групи підвищеного мутаційного ризику та потребують особливої уваги й удосконалення загальноприйнятих методів диспансеризації для мінімізації несприятливих наслідків.

Тому нами запропоновано включити до програми диспансерного спостереження обов'язкове медико-генетичне консультування внутрішньоутробно опромінених осіб не тільки при народженні, в 1, 6 та 14 років, але й при досягненні репродуктивного віку, на етапах вибору професії, планування сім'ї та вагітності. Медико-генетичне консультування при виборі професії та місця роботи дасть змогу запобігти контакту з потенційними мутагенами, при плануванні вагітності - правильно оцінити генетичну ситуацію в сім'ї, вибрати для запліднення найбільш сприятливий сезон року, усунути керовані чинники ризику, провести преконцепційну профілактику. Всі ці заходи підвищать ймовірність народження генетично збалансованих, здорових нащадків в осіб, які зазнали внутрішньоутробного опромінення.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та наведене нове вирішення наукового завдання щодо визначення постнатальних ефектів у дітей, опромінених внутрішньоутробно, на підставі встановлення фенотипічних і цитогенетичних особливостей та стану їх здоров'я в залежності від доз та гестаційного віку плода на час радіаційного впливу. Для мінімізації негативних наслідків внутрішньоутробного опромінення запропонована вдосконалена схема диспансерного спостереження за цим контингентом.

1. Діти основних груп спостереження за наявністю медико-біологічних факторів ризику суттєво не відрізнялися від таких групи контролю. Проте, при додатковому впливі радіаційного чинника на плід, рівень здоров'я дітей на всіх етапах постнатального розвитку був нижчим, ніж у контролі. У неонатальному періоді в них частіше виникали пограничні та патологічні стани, у ранньому віці формувалася більш чисельна група частохворіючих. У віці 10 - 12 років кількість дітей з ІІІ групою здоров'я в І, ІІ основних та контрольній групах складала, відповідно, 73,7%, 58,3%, 35,1%, p<0,05. Найнижчий рівень здоров'я мали діти з множинними стигмами дизембріогенезу.

2. Дія на плід медико-біологічних факторів ризику в сполученні з радіаційним у період органогенезу сприяє більш частому, ніж у контролі, формуванню морфогенетичних варіантів, які характеризуються наявністю множинних малих аномалій розвитку. Число таких дітей серед тих, хто зазнав дії гострого та тривалого внутрішньоутробного опромінення, складало відповідно 43,2% і 33,6 %, у контролі - 11,9 %.

3. Встановлено, що формування морфогенетичних варіантів з множинними стигмами дизембріогенезу має достовірний зворотній зв'язок с гестаційним віком на час впливу радіаційного чинника (в І основній групі - Ro Spirman = - 0,91, р0,01; в II - Ro Spirman = - 0,27, р0,05) та прямий з дозою загального опромінення плода (в І основній групі - Ro Spirman = 0,45, р0,03; в II - Ro Spirman = 0,36, р0,04).

4. У дітей, які народилися в матерів, що були евакуйовані з 30-км зони, у віддалений післяаварійний період визначається підвищення частоти структурних аномалій хромосом із превалюванням стабільних ушкоджень і переважною локалізацією ідентифікованих розривів в 1, 2, 3, 5, 7, 11, 13, 17 хромосомах.

5. У дітей, які зазнали тривалої дії радіаційного чинника в період внутрішньоутробного розвитку та на наступних етапах онтогенезу, спостерігається збільшення як стабільних, так і нестабільних індукованих хромосомних аберацій і підвищена пошкоджуваність 1, 4, 5, 9, 17, 22 хромосом.

6. Доведено, що у внутрішньоутробно опромінених дітей, які народилися в жінок, евакуйованих з м. Прип'ять, мав місце достовірний кореляційний зв'язок між еквівалентною дозою опромінення червоного кісткового мозку плода та кількістю аберантних клітин (Ro Spirman =0,51, p<0,02), аберацій хромосомного типу (Ro Spirman =0,53, p<0,01), загальним числом стабільних аберацій (Ro Spirman =0,60, p<0,003) і делецій (Ro Spirman =0,60, p<0,003). У дітей, які зазнали тривалої дії радіаційного чинника, визначались вірогідні кореляційні зв'язки між сумарними еквівалентними дозами опромінення червоного кісткового мозку, що були накопичені до 10-12 - річного віку, та загальною кількістю аберантних клітин (Ro Spirman = 0,62, p<0,002), аберацій хромосомного типу (Ro Spirman = 0,72, p<0,0003), стабільних (Ro Spirman = 0,64, p<0,003) і нестабільних (Ro Spirman = 0,58, p<0,01) ушкоджень хромосомного апарату.

7. Діти, опромінені внутрішньоутробно, відносяться до групи підвищеного мутаційного ризику й потребують удосконалення системи диспансерного спостереження, яке повинно включати медико-генетичне консультування в періоді новонародженості, у віці 1, 6, 14 років, а також при досягненні репродуктивного віку, виборі професії, на етапі планування сім'ї та вагітності, що дасть змогу запобігти контакту з потенційними мутагенами, правильно оцінити генетичну ситуацію в сім'ї, вибрати для запліднення найбільш сприятливий сезон року, усунути керовані чинники ризику, провести преконцепційну профілактику. Всі ці заходи підвищать ймовірність народження генетично збалансованих, здорових нащадків в осіб, які зазнали внутрішньоутробного опромінення.

Практичні рекомендації

Для впровадження в практику охорони здоров'я запропоновано:

1) уніфікований протокол оцінки фенотипу;

2) програму селективного скринінгу для оптимізації формування груп ризику серед внутрішньоутробно опромінених дітей, які потребують медико-генетичного консультування та подальшого поглибленого обстеження;

3) удосконалену схему диспансерного спостереження за внутрішньоутробно опроміненими особами, що включає:

- медико-генетичне консультування

а) у періоді новонародженості,

б) у віці 1, 6, 14 років,

в) при досягненні репродуктивного віку,

г) при виборі професії,

д) на етапі планування сім'ї та вагітності;

- активне виявлення дітей з ризиком розвитку мультифакторіальних захворювань;

- активне виявлення хворих на ранніх стадіях захворювання;

- динамічне спостереження за станом їхнього здоров'я;

- правильна організація мікросоціального середовища;

- своєчасне проведення лікувальних, реабілітаційних та профілактичних заходів, які включають методи первинної й вторинної профілактики.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Мишарина Ж.А. Клинико-генетический и цитогенетический статус детей, подвергшихся воздействию ионизирующего излучения, через 10 лет после аварии на ЧАЭС//Матеріали ювілейної наукової конф. молодих вчених, присвяченої 10 - річчю Наукового центру радіаційної медицини "Проблеми радіаційної медицини після Чорнобильскої катастрофи", м. Київ, 2-4 жовтня 1996 р.- Київ, 1997. - С. 67 - 68.

2. Степанова Е.И., Кондрашова В.Г., Колпаков И.Е., Вдовенко В.Ю., Галичанская Т.Я., Мишарина Ж.А., Стахурская Н.А. Чернобыль и здоровье детей Украины на рубеже 20-21 века //Мат-лы III конгресса педиатров России "Экологические и гигиенические проблемы педиатрии". 27-28 октября 1998 г. - М., 1998. - С. 140

Особистий внесок здобувача - цитогенетичні дослідження, статистичний аналіз результатів, підготовка публікації до друку.

3. Stepanova E.I., Misharina Zh.A. Long term cytogenetic of prenatal foetal bone marrow expozure to radiation after Chernobyl disaster//Haematologica.- 1999.- Vol.84 - P.93.

Особистий внесок здобувача - цитогенетичні дослідження, статистичний аналіз результатів, підготовка публікації до друку.

4. Степанова Є.І., Мішаріна Ж.А. Отдаленные цитогенетические эффекты у детей, облученных внутриутробно//Ультразвукова перинатальна діагностика.- 2000.- №13.-С.51-54.

Особистий внесок здобувача - набір і цитогенетичні дослідження матеріалу, його статистична обробка, підготовка публікації до друку.

5. Степанова Е.И., Кондрашова В.Г., Галичанская Т.Я., Давиденко О.А., Вдовенко В.Ю., Мишарина Ж.А. Гематологические и цитогенетические эффекты у детей, повергшихся воздействию ионизирующего излучения в результате Чернобыльской катастрофы// Гематологія і переливання крові. -Міжвід. збірник. - К.,2001. - №30. -С.295.

Особистий внесок здобувача - проведення клінічного і цитогенетичного обстеження дітей основних і контрольної груп, статистичний аналіз, участь в підготовці публікації до друку.

6. Степанова Е.И., Кондрашова В.Г., Галичанская Т.Я., Давиденко О.А., Вдовенко В.Ю., Мішаріна Ж.А. Оценка отдаленных эффектов внутриутробного облучения детей в результате Чернобыльской катастрофы// Экологическая антропология. Ежегодник. - Минск, 2001. - С.23-28.

Особистий внесок здобувача - клініко-генетичне, цитогенетичне обстеження дітей, опромінених внутрішньоутробно, статистичний аналіз та участь у написанні статті.

7. Степанова Е.И., Мишарина Ж.А. Цитогенетические эффекты в лимфоцитах периферической крови детей в отдаленный период после пренатального облучения// Int. J. Rad. Med. - 2001.- №3.- С.118-122.

Особистий внесок здобувача - клінічне та цитогенетичне обстеження дітей основних і контрольної груп, статистичний аналіз, підготовка статті до друку.

8. Степанова Е.І., Мішаріна Ж.А., Вдовенко В.Ю. Отдаленные цитогенетические эффекты у детей облученных внутриутробно в результате аварии на Чернобыльской АЭС// Радиационная биология. Радиоэкология. - 2002. -Т.42. -№6. -С.700-703.

Особистий внесок здобувача - клінічне та цитогенетичне обстеження дітей основних і контрольної груп, статистичний аналіз результатів, участь в написанні та підготовці статті до друку.

9. Степанова Є.І., Мішаріна Ж.А., Вдовенко В.Ю. Постнатальні ефекти опромінення плода //Профілактика, діагностика і корекція вроджених вад розвитку у новонароджених. Матеріали науково-практичної конференції. Київ. - 17-18 квітня 2001 р.- К., 2001. - С.113-115.

Особистий внесок здобувача - клініко-генетичне, цитогенетичне обстеження дітей, опромінених внутрішньоутробно, та дітей контрольної групи, статистичний аналіз, підготовка статті до друку.

10. Stepanova E.I., Kondrashova V.G., Vdovenko V.Yu., Misharina Zh.A. Remote immune and cytogenetic effects of prenatal irradiation// Proc. 2 nd international conference “The effects of low and very low doses of ionizing radiation on human health”. -Dublin, 2001. -Р.8

Особистий внесок здобувача - цитогенетичне обстеження дітей, опромінених внутрішньоутробно, та дітей контрольної групи, статистичний аналіз результатів, участь у написанні та підготовці статті до друку.

11. Степанова Є.І., Кондрашова В.Г., Колпаков І.Є., Галичанська Т.Я., Давиденко О.А., Мішаріна Ж.А., Вдовенко В.Ю., Стахурська Н.О. Оцінка ефектів внутрішньоутробного опромінення дітей внаслідок Чорнобильської катастрофи // Матеріали міжнарод. конф. “П'ятнадцать років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання”. -К., 2001.- С.118.

Особистий внесок здобувача - цитогенетичне обстеження дітей, опромінених внутрішньоутробно, та дітей контрольної групи, статистичний аналіз, участь у написанні та підготовці статті до друку.

12. Степанова Е.И., Вдовенко В.Ю., Мишарина Ж.А., Овчинина Т.П., Усатенко Ж.В.. Иммунологические и цитогенетические эффекты внутриутробного облучения //Современные технологии в педиатрии и детской хирургии. Материалы І всеросийского конгресса. Москва. - 16-19 октября 2002 г.- М., 2002. -С.307-308.

Особистий внесок здобувача - цитогенетичні дослідження, статистичний аналіз результатів, участь у написанні та підготовці статті до друку.

13. Stepаnova E.I., Misharina Zh.A., Vdovenko V.U. Remote cytogenetic effects in children exposed in prenatal period after the Chernobyl NPP accident// Генетические последствия чрезвычайных радиационных ситуаций. Труды международной конф. Москва. - 10-13 июня 2002 г.- М., 2002. - С.185-187.

Особистий внесок здобувача - клінічне та цитогенетичне обстеження дітей основних і контрольної груп, статистичний аналіз результатів, участь в написанні та підготовці статті до друку.

14. Stepаnova E.I., Kondrashova V.G., Vdovenko V.Yu., Misharina Zh.A Effects irradiated in children in utero// Health effects of Chornobyl accident:Monograph in 4 parts / Ed. A. Vozianov, V. Bebeshko, D. Bazyka.- Kyiv: DIA, 2003.- P.396-404.

Особистий внесок здобувача - цитогенетичні дослідження, статистичний аналіз результатів, участь у написанні та підготовці статті до друку.

15. Мішаріна Ж.А., Вдовенко В.Ю. Стан здоров'я, фенотипічні та цитогенетичні особливості дітей, опромінених внутрішньоутробно //Радіобіологічні ефекти: ризики, мінімізація, прогноз. Матеріали міжнародної конференції. Київ.-22-24 березня 2005 р. - К., 2005.- С.92.

Особистий внесок здобувача - набір матеріалу, клініко-генетичне, цитогенетичне обстеження дітей, опромінених внутрішньоутробно, та дітей контрольної групи, статистичний аналіз результатів, участь у написанні та підготовці статті до друку.

Анотація

Мішаріна Ж.А. Соматичні та генетичні ефекти в дітей у віддалені строки після внутрішньоутробного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.15 - генетика (медичні науки). Науковий центр радіаційної медицини АМН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена актуальній проблемі генетики - визначенню постнатальних ефектів у дітей, які зазнали гострого та тривалого опромінення в період внутрішньоутробного розвитку та на наступних етапах онтогенезу, на підставі оцінки стану здоров'я, встановлених фенотипічних та цитогенетичних особливостей в залежності від типу, дози опромінення й гестаційного віку плода на час впливу радіаційного чинника. Доведено, що опромінення дитини в період внутрішньоутробного розвитку призводить до більш частого виникнення хронічної соматичної патології, при цьому найбільш низький рівень здоров'я відзначався у дітей з множинними стигмами дизембріогенезу. Встановлено, що дія на плід медико-біологічних факторів ризику в сполученні з радіаційним у період органогенезу сприяє більш частому, ніж у контролі, формуванню морфогенетичних варіантів, які характеризуються наявністю множинних малих аномалій розвитку. Показано, що кількість хромосомних аберацій у дітей основних груп значно перевищує показники контрольної групи. Визначена наявність достовірних кореляційних зв'язків між станом здоров'я, фенотипічними й цитогенетичними особливостями дитини, дозою опромінення та гестаційним віком плода на час дії радіаційного чинника.

Запропоновано уніфікований протокол оцінки фенотипу, програму селективного скринінгу для оптимізації формування груп ризику серед внутрішньоутробно опромінених дітей та вдосконалена схема диспансерного спостереження за цим контингентом.

Ключові слова: іонізуюче випромінювання, діти, внутрішньоутробне опромінення, стан здоров'я, фенотип, аномалії розвитку, хромосомні аберації.

Аннотация

Мишарина Ж. А. Соматические и генетические эффекты у детей в отдаленные сроки после внутриутробного облучения вследствие аварии на Чернобыльской АЭС. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 03.00.15 - генетика (медицинские науки). Научный центр радиационной медицины АМН Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена актуальной проблеме генетики - определению постнатальных эффектов у детей, подвергшихся воздействию острого (І основная группа) и длительного (ІІ основная группа) облучения в период внутриутробного развития и на последующих этапах онтогенеза, на основании оценки состояния здоровья, установления фенотипических и цитогенетических особенностей в зависимости от типа, дозы облучения и гестационного возраста плода в момент действия радиационного фактора.

Установлено, что дети основных групп наблюдения по наличию медико-биологических факторов риска существенно не отличались от таковых группы контроля. Однако при дополнительном влиянии радиационного фактора на плод, уровень здоровья детей на всех этапах постнатального развития был ниже, чем в контроле. В неонатальном периоде у них чаще возникали пограничные (в І основной - 39,5 %, ІІ основной - 29,1% и контрольной - 17,9 %, p<0,05) и патологическое (в І основной - 27,2 %, ІІ основной - 35,5 % и контрольной - 10,1 %, p<0,05) состояния, в раннем возрасте формировалась более многочисленная группа частоболеющих (в І основной - 33,3 %, ІІ основной - 40,9 % и контрольной - 11,9 %, p<0,05). В возрасте 10-12 лет количество детей с хронической соматической патологией (ІІІ группа здоровья) в І, ІІ основных и контрольной группах составляла, соответственно, 73,7%, 58,3%, 35,1%, p<0,05. Наиболее низкий уровень здоровья имели дети с множественными стигмами дизэмбриогенеза. Хронические заболевания выявлялись у 80,0 % детей І основной, 59,5 % - ІІ основной и у 45,0 % детей контрольной групп, p<0,05. В структуре хронической патологии превалировали заболевания желудочно-кишечного тракта, ЛОР-органов, сердечно-сосудистой системы, органов дыхания, аллергические реакции.