Прогностичні критерії ризику рецидивів бронхообструктивного синдрому у дітей раннього віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Нацiональний медичний унiверситет

iменi О.О. Богомольця

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ПРОГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ РИЗИКУ РЕЦИДИВІВ бронхообструктивного синдрому У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

14.01.10 - педіатрія

БЕЗРУКОВА ТЕТЯНА ЛЕОНІДІВНА

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Буковинському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Волосовець Олександр Петрович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №2 з курсом медичної генетики та неонатології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Андрущук Аліса Опанасiвна, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри педіатрії №1.

доктор медичних наук, професор Ласиця Ольга Iларiонiвна, Київська медична академiя пiслядипломної освiти iм. П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №1.

Провідна установа:

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, м. Київ

Захист відбудеться “_16_” _березня_ 2006 р. о _16.00_ год. на засіданні спецiалiзованої вченої ради Д.26.003.04 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спецiальнiстю “Педiатрiя” при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця МОЗ України (01004, м.Київ, вул. Терещенкiвська 23-25/10)

З дисертацією можна ознайомитись у бiблiотецi Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України (01057, м.Київ, вул. Зоологiчна, 3).

Автореферат розісланий “__13__” ___лютого___ 2006 року.

Вчений секретар

спецiалiзованої вченої ради

доктор медичних наук, професор А.Я. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

бронхообструктивний персистуючий транзиторний перебіг

Актуальність теми. Як в Україні, так і у світі, бронхіальна астма є однією з актуальних проблем сучасної клінічної педіатрії, а значне зростання захворюваності, інвалідизація та можливість летальних наслідків підкреслюють важливість цієї хвороби як у медичному, так і соціальному аспекті (Ласиця О.І., Охотнікова О.М., 2004; Волосовець О.П., Прохорова М.П., 2003).

Проведені впродовж останніх десятиліть рандомізовані клінічні дослідження не лише підтвердили вже загальновизнану тезу, що бронхіальна астма (БА) в дітей є значною та важливою медико-соціальною проблемою, але й висунули припущення відносно того, що вирішення питань по її лікуванню та профілактиці багато в чому залежить від можливостей виявлення та прогнозування цього захворювання вже в ранньому дитинстві (Martinez F.D., 2003; Robertson C.F., 2002).

Дослідження останніх років показали, що під маскою бронхообструктивного синдрому (БОС) у дитячому віці можуть перебігати не тільки епізодичні випадки, зумовлені минущими особливостями дихальних шляхів, але й власне бронхіальна астма (Огородова Л.М., Петровская Ю.А., Петровский Ф.И., 2003; Landau L.I., 2002) Згідно цих спостережень, уже в ранньому віці можна виділити декілька фенотипів даного захворювання, котрі проявляються транзиторним або персистуючим характером перебігу (Rusconi F., Galassi C., Corbo G.M. et al, 1999; Stein R.T., Martinez F.D., 2004).

Виявлення цих фенотипів або ж констеляції особливостей хворих на бронхіальну астму, що є надзвичайно важливим з практичної точки зору, мабуть, найбільш перспективне з позиції концепції системного впливу факторів ризику (Быкова Е., Котлуков В., 2003; Senent M.C., 2000).

В той же час проблема індивідуального прогнозування синдрому бронхіальної обструкції в дітей раннього віку з урахуванням взаємодії факторів ризику залишається невирішеною, особливо при популяційних дослідженнях. Виявлення таких факторів ризику рецидивів бронхіальної астми в дітей раннього віку з бронхообструктивним синдромом при гострих респіраторних захворюваннях слід вважати актуальним і перспективним як з позиції практичної, так і наукової педіатрії. Це дозволить не лише виділяти групу дітей високого ризику персистуючого перебігу бронхіальної астми, котрі потребують активного тривалого профілактичного лікування, але й поглибити наші знання стосовно цього багатоликого та небезпечного захворювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи (НДР) кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Буковинського державного медичного університету (БДМУ) на тему: “Особливості бронхіальної астми в дітей раннього віку” (реєстраційний номер 01.02. V 004229) та НДР кафедри педіатрії №2 з курсом медичної генетики та неонатології Національного медичного університету (НМУ) ім. О.О. Богомольця на тему: “Стан кардіореспіраторної системи у дітей з алергічними захворюваннями” (реєстраційний номер 100U003114 100).

Мета роботи - розробити прогностичні критерії бронхообструктивного синдрому при гострих респіраторних захворюваннях у дітей молодшого віку на підставі тривалого катамнестичного спостереження для вдосконалення лікувально-профілактичних заходів у цих хворих.

Завдання дослідження.

На підставі лонгітудінального спостереження за дітьми, які в ранньому віці лікувалися в стаціонарі з приводу ГРЗ із бронхообструктивним синдромом, виділити варіанти перебігу даного синдрому в залежності від терміну його припинення.

Для виявлення відмінних клініко-лабораторних особливостей когорти дітей, у яких після вихідного лікування в стаціонарі в подальшому спостерігалися повторні випадки БОС, а також тих, у кого даний синдром у катамнезі не спостерігався, провести порівняльний аналіз результатів катамнестичного обстеження в цих клінічних групах.

Провести порівняльний аналіз результатів клініко-лабораторного обстеження дітей із персистуючим і транзиторним характером перебігу бронхообструктивного синдрому в катамнезі.

Визначити діагностичну цінність та показники ризику результатів комплексного обстеження хворих під час вихідної госпіталізації для встановлення прогнозу перебігу БОС та вдосконалення терапевтичних та профілактичних комплексів у цих хворих.

Створити математичну модель різних варіантів перебігу бронхообструктивного синдрому після вихідного стаціонарного лікування в ранньому віці для комплексного формування індивідуальних програм лікувально-профілактичних заходів у дітей раннього віку з БОС при гострих респіраторних захворюваннях.

Об'єкт дослідження: Діти, які в ранньому віці лікувалися в стаціонарі з приводу ГРЗ із бронхообструктивним синдромом, та хворі на бронхіальну астму.

Предмет дослідження: Прогностичні критерії ризику рецидивів бронхіальної астми та повторних епізодів бронхообструктивного синдрому в дітей раннього віку.

Методи дослідження: загальноклінічні, імунологічні, цитохімічні, алергологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведене популяційне лонгітудінальне спостереження за дітьми, які в ранньому віці лікувалися в стаціонарі з приводу ГРЗ із бронхообструктивним синдромом.

Уперше доведено, що існують відмінності фенотипів хворих різного віку з БОС на тлі гострого респіраторного захворювання, котрі сприяють персистуючому або транзиторному перебігу цього синдрому в подальшому.

Відмічено, що в хворих на ГРЗ із бронхообструктивним синдромом визначаються характерні особливості показників киснезалежного метаболізму еозинофільних гранулоцитів периферійної крові за даними тесту з нітросинім тетразолієм (НСТ-тест), які можна використати для виявлення дітей з високим ризиком рецидивів даного синдрому (деклараційний патент України на винахід АС №48416 А від 15.08.2002 року, бюл. №8), та наявності в них атопічної реактивності організму (деклараційний патент України на винахід АС №44628 А від 15.02.2002 року, бюл. №2).

Уперше визначена діагностична цінність результатів комплексного обстеження дітей, які в ранньому віці лікувалися в стаціонарі з приводу ГРЗ із БОС для оцінки ризику рецидивів його в подальшому.

Уперше виділена констеляція показників комплексного обстеження дітей раннього віку, характерна для транзиторного і персистуючого перебігу БОС у наступні роки.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі лонгітудінального популяційного спостереження за дітьми, котрі в ранньому віці лікувалися в стаціонарі з приводу ГРЗ із синдромом бронхіальної обструкції, запропоновано при формуванні груп диспансерного нагляду виділяти пацієнтів із транзиторним та персистуючим перебігом БОС.

Для виявлення вже в ранньому віці серед хворих із БОС дітей із транзиторним і персистуючим перебігом даного синдрому в подальшому, запропоновані діагностичні критерії, що володіють достатньою специфічністю та позитивною передбачуваною цінністю.

На підставі визначених особливостей результатів НСТ-тесту еозинофільних лейкоцитів крові запропонований високоінформативний гістохімічний критерій для виявлення дітей із високим ризиком рецидивування БОС та хворих із атопічною реактивністю організму.

На підставі комплексного обстеження дітей раннього віку з БОС на тлі ГРЗ запропонована констеляційна таблиця, котра доволі точно визначає індивідуальний прогноз даного синдрому в подальшому. Ці прогностичні критерії бронхіальної астми в дітей внесені до Державного реєстру галузевих нововведень (№62/16/02) і впроваджені в практику охорони здоров'я в одинадцяти областях України у вигляді інформаційного листа МОЗ України “Прогностичні критерії бронхіальної астми у дітей раннього віку” № 95-2001 від 26.06.2001.

Впровадження в практику. Результати дослідження впроваджені в практику діяльності дитячих лікарень різного рівню в дванадцятьох містах України (Чернівці, Львів, Рівне, Івано-Франківськ, Харків, Тернопіль, Полтава, Євпаторія, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий-Ріг, Київ) та п'ятьох центральних районних лікарнях Чернівецької та Тернопільської областей. Окрім того, отримані результати дослідження впроваджено у навчальний процес у НМУ ім. О.О. Богомольця та БДМУ на до- та післядипломному етапах підготовки педіатрів. Запропоновані нововведення дозволили підвищити ефективність лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів серед дітей раннього віку, хворих на ГРЗ із бронхообструктивним синдромом, шляхом своєчасного призначення необхідної терапії та раціонального формування груп диспансерного спостереження. Цим забезпечується позитивний вплив на стан здоров'я дітей, а також отримання позитивного економічного ефекту.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною працею автора. Здобувачем самостійно опрацьовані дані літератури з проблеми, що вивчалася, обрана тема НДР, визначені мета та задачі дослідження, розроблені програма та методологія дослідження. Самостійно проведені підбір та опрацювання необхідної медичної документації, проаналізовані результати клінічних та лабораторних досліджень дітей раннього віку, які отримували стаціонарне лікування з приводу синдрому бронхіальної обструкції. Особисто проведено катамнестичне обстеження хворих на бронхіальну астму, які в терміни виконання НДР отримували стаціонарне лікування в обласній дитячій клінічній лікарні (ОДКЛ) м. Чернівці та/або знаходились на диспансерному спостереженні в Чернівецькій міській дитячій поліклініці. Автором самостійно проаналізовано результати катамнестичного спостереження та обстеження осіб, які в ранньому дитячому віці проходили комплексне лікування в стаціонарі з приводу БОС. Особисто створена комп'ютерна база даних, проведений їх статистичний аналіз, на підставі якого підготовлені до друку всі наукові праці, написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки і розроблені практичні рекомендації, забезпечене їх впровадження в практику охорони здоров'я України.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на Європейській конференції студентів та молодих лікарів (Німеччина, Берлін, 2001 р.); ХІ Міжнародній конференції “Environment and Children's health” (Польща, Легниця, 2002 р.); V, VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції (НПК) “Актуальні питання педіатрії” (Київ, 2003, 2005 рр.); ІІІ Всеукраїнській НПК “Питання імунології в педіатрії” (Київ, 2003 р.); НПК “Особливості бронхіальної астми у дітей раннього віку (проблеми супутньої патології)” (Чернівці, 2004 р.); Всеукраїнській НПК з міжнародною участю “Актуальні проблеми ведення тяжкохворих дітей у стаціонарі” (Чернівці, 2005 р.).

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, розділу власних спостережень, аналізу і узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел, додатків. Дисертацію викладено на 192 сторінках комп'ютерного тексту, робота ілюстрована 36 таблицями, 5 рисунками та 3 додатками. Бібліографія включає 269 джерел (з них вітчизняних та російськомовних - 98, іноземних публікацій - 171) і займає 25 сторінок.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач проведене катамнестичне спостереження за 700 дітьми, які в ранньому віці отримували стаціонарне лікування з приводу перших епізодів бронхіальної обструкції, що, як правило, виникали на фоні гострої респіраторної інфекції. Наприкінці катамнестичного спостереження середній вік дітей становив 15,70,2 років, при цьому частка пацієнтів від 14 до 23 років склала 80,9% спостережень.

Робота виконана у вигляді ретроспективної когорти в паралельних групах, сформованих методом простої випадкової вибірки з дотриманням основних вимог до лонгітудінальних досліджень, спрямованих на уникнення системних похибок. Першу (основну) клінічну групу склали 312 осіб, в яких після стаціонарного лікування реєструвалися рецидиви бронхообструктивного синдрому. Другу групу клінічного спостереження, або групу порівняння, сформували 388 осіб, в яких після стаціонарного лікування нападів БОС не спостерігалось. Серед дітей основної групи хлопчиків було - 66,72,7% та 60,82,5% серед пацієнтів групи порівняння (р>0,05).Середній вік дітей І групи склав 24,3±0,8 міс., а пацієнтів ІІ групи - 17,9±0,7 міс. (р<0,01).

Оскільки повторні епізоди БОС у дітей молодшого віку можуть мати транзиторний, зумовлений анатомо-фізіологічними особливостями (АФО) дихальних шляхів, характер та припинятися до 3-5 років життя, або ж набувати персистуючого перебігу, котрий, фактично, являє собою захворювання на бронхіальну астму, з хворих першої клінічної групи сформовано дві підгрупи спостереження. Перша з них (“ІА” чи “персистуючий БОС”) складалася з 201 хворого, в яких після стаціонарного лікування рецидиви БОС відмічалися як упродовж перших п'яти років життя, так і в більш старшому віці. Другу підгрупу (“ІБ” чи “транзиторний БОС”) сформували 111 дітей, в яких після стаціонарного лікування рецидиви БОС виникали лише впродовж перших п'яти років життя, а в більш старшому віці зникали. Частка хлопчиків в обох підгрупах становила 66,7%. Середній вік дітей у ІА підгрупі - 29,4±1,0 міс., а в ІБ підгрупі склав 15,0±1,0 міс. (р<0,01).

Усі діти на початку дослідження та в процесі спостереження (січень 1984 р. - жовтень 2002 р.) обстежувалися в ОДКЛ №1 м. Чернівці. Дані рубіжного обстеження включали анкетування та поглиблений огляд у поліклінічних умовах у випадку знаходження хворого на диспансерному обліку. Більшості дітей на початку дослідження та вибірково, у процесі спостереження, проводилося комплексне обстеження з включенням загальноклінічних, імунологічних та алергологічних методів дослідження. Для оцінки тяжкості загального стану та виразності БОС використовувалися єдині констеляційні таблиці, адаптовані до хворих раннього віку. Імунологічний блок дослідження включав: оцінку спонтанної розеткоутворювальної здатності Т-лімфоцитів з еритроцитами барана за методикою Jondal M. et al. (1972) в модифікації Чернушенко Е.Ф. (1978) та співав; оцінку субпопуляційного складу Т-лімфоцитів, функція яких співпадала з хелперною та супресорною/цитотоксичною, в тесті їх теофілінчутливості за Limatibul S. (1978); визначення абсолютного та відносного вмісту Т-лімфоцитів та наведених вище субпопуляцій цих клітин за допомогою наборів моноклональних антитіл (CD₃, CD₄ та CD₈); оцінку активності киснезалежного метаболізму еозинофільних та нейтрофільних гранулоцитів периферійної крові за даними спонтанного та стимульованого варіантів НСТ-тесту, що проводився за методом Park B.H. et al. (1968) у модифікації Клімова В.В. та співав. (1988), оцінку вмісту в сироватці крові С-реактивного протеїну (CRP) методом простої радіальної імунодифузії в агарі за методом Mancini G. et al. (1965). Алергологічне обстеження дітей включало: детальне вивчення генеалогічного анамнезу; оцінку вмісту в сироватці крові загального імуноглобуліну класу Е (IgЕ) за допомогою моноклональних антитіл; вивчення вмісту в сироватці крові інтерлейкіну-4 (IL-4); постановку внутрішньошкірних алергологічних проб з бактеріальними та небактеріальними алергенами за методикою Адо А.Д., Польнера А.А (1963) в оцінці за Ванюковим Н.В., Тітовою С.М. (1971).

Одержані результати дослідження аналізувалися за допомогою комп'ютерних пакетів “STATISTICA” StatSoft Inc. та Excel XP для Windows на персональному комп'ютері з використанням параметричних і непараметричних методів обчислення. Вірність нульової або робочої гіпотез визначалася з урахуванням рівню значущості р. Для оцінки взаємного впливу основних факторів ризику повторних епізодів БОС використовували багатофакторний кореляційний та регресійний аналіз. Для створення “образу хвороби” використовували констеляційно-діагностичну систему, сформовану з використанням діагностичних та інформаційних коефіцієнтів за Кульбаком. Для оцінки діагностичної цінності тестів визначали їх чутливість (ЧТ), специфічність (СП), а також позитивну (ППЦ) і негативну передбачувану цінність (НПЦ). Оцінка ризику реалізації події проводилась з урахуванням вірогідності величин відносного, атрибутивного ризиків та співвідношення шансів, а також визначення їх довірчих інтервалів.

Дослідження проведене із урахуванням основних положень GCP ICH та Гельсинської декларації з біомедичних досліджень, де людина виступає їх об'єктом.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Оцінка результатів дослідження показала, що хоча бронхообструктивний синдром у популяції пацієнтів раннього віку вірогідно частіше реєструється в хлопчиків, що, ймовірно, пов'язане з наявними в них АФО дихальних шляхів та імунної системи, які сприяють розвитку БОС на тлі гострої респіраторної інфекції, проте ця схильність має тимчасовий характер та не впливає на ризик розвитку БА, в основі якої лежить підвищена реактивність бронхів, зумовлена хронічним запаленням (GINA,1995).

Розподіл хворих груп спостереження за віком, виявив, що серед дітей, у яких у подальшому не спостерігалися рецидиви бронхообструктивного синдрому, переважали хворі першого року життя. Так, частка дітей до 1 року серед хворих І групи становила 24,42,4% спостережень та 44,32,5% випадків серед пацієнтів групи порівняння (p<0,01). Виникнення БОС у старшому віці переважно асоціювало з можливістю формування бронхіальної астми в подальшому, про що частково свідчила наявність позитивних високовірогідних кореляційних зв'язків між віком обстежених дітей і діагнозом атопічної форми персистуючої БА в подальшому (r=0,42-0,53; p<0,01).

Аналіз місця проживання дітей виявив такі особливості, що серед хворих із сприятливим перебігом БОС, тобто без його рецидивів, вірогідно рідше зустрічались міські мешканці - 17,31,9%, у той час, як серед пацієнтів І групи частка мешканців міста склала - 33,72,7% (р<0,01). Помешкання дітей у сільській місцевості, зазвичай, мало зворотній зв'язок із діагнозом бронхіальної астми, тривалістю її персистування та виникненням алергійних реакцій у подальшому (R=-0,26 - -0,38, p<0,001). Отримані дані, ймовірно, пояснювалися або відсутністю в селах впливу несприятливих техногенних факторів забрудненого зовнішнього середовища, характерних для сучасних міст, або протекторним впливом перенесених в молодшому дитячому віці повторних респіраторних інфекцій.

Підтвердженням тези протекторної дії інфекційних чинників щодо персистування БА було рідше виявлення в дітей першої клінічної групи факторів, які сприяли розвиткові гострої респіраторної інфекції. Так, ці хворі рідше виховувалися в сім'ях із сибсами більш старшого віку, котрих можна розглядати як вірогідне джерело респіраторної інфекції: 96,21,1% хворих І групи були єдиною дитиною в сім'ї або мали 1-2 сибсів, у ІІ групі цей показник становив 90,51,5% (р<0,01). З цієї ж позиції, мабуть, пояснювалося і переважання серед хворих другої клінічної групи недоношених та/або дітей, народжених із ознаками ЗВУР 1 ступеня (І група - 1,90,8% проти 6,01,2%; p<0,01) та 2-3 ступенів тяжкості (І група - 1,30,6% проти 3,91,0%; p<0,05), а також пацієнтів із так званими „фоновими станами”.

Так, частота рахіту та анемії 2 ступеня тяжкості та більше становила в І клінічній групі 8,61,6% та 4,81,2%, у той час, як у ІІ групі вказані показники дорівнювали 16,51,9% та 10,31,5% відповідно (p<0,01). Цілком ймовірно, що зазначені особливості розвитку дитини сприяли розвиткові інфекційних захворювань, котрі, виникаючи в грудному та ранньому віці, переключають імунорегуляторні функції Т-лімфоцитів із хелперної субпопуляції ІІ типу на перший, що здійснює протиінфекційний захист, та можуть призупиняти процес реалізації атопічного генотипу в алергійний фенотип. На противагу цьому, в дітей із рецидивами БОС частіше спостерігалися клінічні прояви атопічного дерматиту (І група - 11,91,8%, ІІ група - 3,10,9%; p<0,01), підвищеної чутливості до їжі (І група - 16,62,1%, ІІ група - 7,71,4%; p<0,01) та медикаментів (І група - 12,61,9%, ІІ група - 7,21,3%; p<0,02). Мабуть, як прояв підвищеної реактивності бронхів, у цих хворих слід розглядати дані анамнезу щодо повторних епізодів БОС, сезонних їх виникнень під впливом певних тригерних стимулів. Так, наявність у хворого чотирьох та більше попередніх епізодів бронхіальної обструкції вірогідно частіше відмічалася в І клінічній групі - 71,32,6% проти 38,42,5% у групі порівняння (p<0,01). Попередні БОС реєструвались переважно з квітня по жовтень у 5,11,2% дітей І групи та в 1,00,5% пацієнтів ІІ групи (р<0,01); листопадово-березневу сезонність відмічено в 2,60,9% хворих основної групи та 0,30,3% дітей групи порівняння (р<0,01). Без сумніву, ці особливості дітей груп порівняння багато в чому визначалися спадковою схильністю до алергійних захворювань, яка істотно частіше відзначалася в дітей першої клінічної групи. Так, обтяжену атопією спадковість за материнським родоводом виявлено в 22,02,4% хворих основної групи та в 14,11,8% дітей групи порівняння (p<0,01), за родоводом батька - в 14,42,0% пацієнтів І групи та 8,31,4% осіб ІІ групи (p<0,02), частота обтяженої алергійною патологією спадковості за обома родоводами склала 8,41,6% та 0,50,4% випадків у І та ІІ групах відповідно (p<0,01).

У цілому, виявлені відмінні особливості в клінічних групах порівняння співпали з даними досліджень останніх років, які припускають захисний ефект стосовно бронхіальної астми окремих інфекційних захворювань у ранньому віці та патогенний вплив міського способу життя, особливо в дітей зі спадковою та індивідуальною схильністю до алергійних захворювань (Мизерницкий Ю.Л., 2002; Trasande L., Thurston G.D., 2005). Непрямим підтвердженням цього служило переважання клінічних проявів обструкції бронхів над виразністю інфекційно-запального синдрому (ІЗС) в хворих першої клінічної групи. Так, при констеляції ознак бронхіальної обструкції середній показник тяжкості БОС на початку стаціонарного лікування становив 11,50,2 балів у І клінічній групі та 10,80,2 балів у ІІ групі (р<0,05), в той час як виразність ІЗС у перші дні госпіталізації більше 14 балів спостерігалася у 12,31,8% хворих основної групи та 17,91,9% дітей групи порівняння (р<0,05).

Наведене раніше припущення стосовно характеру сприятливих та протекторних факторів у ранньому дитячому віці стосовно виникнення бронхіальної астми в подальшому знайшло своє підтвердження при аналізі результатів параклінічного обстеження. Так, при вихідній госпіталізації в дітей основної клінічної групи відмічене переважання (відносно хворих групи порівняння) в аналізах периферійної крові еозинофільних гранулоцитів (І група - 4,00,2%, ІІ група - 3,00,2%; р<0,01), а також менший вміст лімфоцитарних лейкоцитів (І група - 47,90,9%, ІІ група - 50,90,8%; р<0,02). У хворих першої групи відмічено також наявність зворотних кореляційних зв'язків між абсолютним вмістом Т-лімфоцитів у крові при вихідній госпіталізації в ранньому віці та виявленням атопічної форми БА в подальшому (R=-0,55; p<0,01). Також, у дітей основної клінічної групи при вихідній госпіталізації відмічені пригнічення та виснаження киснезалежного метаболізму еозинофільних та нейтрофільних лейкоцитів крові стосовно хворих групи порівняння. Так, середній показник стимульованого варіанту НСТ-тесту еозинофільних гранулоцитів периферійної крові в пацієнтів основної групи становив 24,33,3%, а в дітей групи порівняння - 28,75,8% (p<0,05). Показники киснезалежної активності нейтрофільних лейкоцитів крові, визначені за даними спонтанного та стимульованого НСТ-тесту, в хворих І групи дорівнювали 24,21,4% та 29,61,8% та склали 29,92,0% та 36,92,5% у пацієнтів ІІ клінічної групи відповідно (p?0,02). Отримані дані, в цілому, можна пояснити участю даних лейкоцитів крові в хронічному запаленні бронхів, яке вважається підґрунтям підвищення їх неспецифічної реактивності. Слід відмітити, що цей характер запальної реакції не знайшов свого підтвердження у вигляді суттєвого підвищення в сироватці крові хворих основної клінічної групи загального IgE, середній вміст якого становив у них 130,520,9 МО/мл проти 118,531,4 МО/мл в пацієнтів групи порівняння (р>0,05) та IL-4 (І група - 46,4±4,0 пкг/мл, ІІ група - 54,4±10,3 пкг/мл; p_t,u>0,05). Отримані результати узгоджувалися з результатами інших досліджень, згідно до яких значення вказаних імунологічних показників як маркерів атопічної реактивності чи алергійного запалення, з клінічної точки зору, напевне, обмежене (Чергінець В.І., 2001; Brown V., Warke T.J., Shields M.D., 2003;).

Більш чіткими критеріями атопічної реактивності, мабуть, служили різко позитивні шкірні реакції з небактеріальними алергенами, оскільки в хворих основної групи відмічено не тільки вірогідно частіше виникнення позитивних реакцій (3+) з побутовими (І група - 40,04,7%, ІІ група - 20,07,3%; р<0,02), харчовими (І група - 40,06,1%, ІІ група - 13,38,8%; р<0,02) та інгаляційними (І група - 23,65,7%, ІІ група - 6,26,0%; р<0,05) групами алергенів, але й доволі міцний позитивний взаємозв'язок між ними та виявленням атопічної бронхіальної астми, тяжкістю її проявів та актуальним віком візінгу в подальшому (R=0,43-0,64; p<0,01). Загалом, отримані дані непрямо підтвердили припущення стосовно того, що в основі БОС при ГРЗ у хворих раннього віку, в яких у подальшому визначалися рецидиви даного синдрому, мабуть, лежать імунологічні зміни, що визначають алергійний тип запальної реакції. Для дітей із епізодичним характером виникнення БОС, такі зміни були нехарактерними, та бронхіальна обструкція, напевне, зумовлювалася АФО дихальних шляхів та схильністю їх до інфекційного запалення.

Виходячи з аналізу результатів обстеження дітей першої та другої клінічних груп, зроблене припущення, що в основі транзиторного характеру перебігу бронхообструктивного синдрому, напевне, лежать АФО дихальних шляхів, сприятливі для виникнення їх обструкції під час респіраторних захворювань. Персистуючий характер даного синдрому, напевне, пов'язаний із підвищеною реактивністю бронхів, зумовленою їх хронічним запаленням. Хоча і в першому і в другому випадках, напевне, йдеться про бронхіальну астму, проте можна припустити наявність двох її фенотипів, або ж двох варіантів перебігу даного захворювання, з відмінними особливостями патологічного процесу, виявлення яких є особливо важливим із практичної точки зору.

Відмічено, що в хворих ІА підгрупи перші випадки БОС виникали, зазвичай, у дорослішому віці, ніж у дітей із транзиторним характером перебігу даного синдрому. Так, частка дітей 3-4-річного віку серед хворих ІА підгрупи становила 37,33,4% спостережень та 4,52,0% випадків серед пацієнтів ІБ підгрупи (p<0,01). Проте слід підкреслити, що в осіб, які продовжували страждати на бронхіальну астму в юнацькому та дорослому періодах життя, початок БОС спостерігався в більш ранньому віці (впродовж перших двох років життя), ніж у тих, у кого захворювання припинилося в пубертатному віці. Так, у першому випадку середній вік пацієнтів при вихідній госпіталізації склав 24,6±1,7 міс., а у другому - 31,6±1,2 міс. (р<0,01). Напевне, це пояснювалося вираженішою вихідною гіперреактивністю бронхів із порушенням їх вентиляційної функції (Martinez F.D.,2002).

У дітей із персистуючим перебігом БОС рідше спостерігалася патологія перинатального та пізнього неонатального періодів (ІА підгрупа - 4,51,5%, ІБ підгрупа - 14,43,3%; p<0,01), а також наявність таких „фонових” станів як гіпотрофія, анемія та рахіт 2 ст. важкості, які зустрічалися з частотою 4,0±1,4%, 2,0±1,0%, 5,5±1,6% та 11,7±3,0%, 9,9±2,8%, 14,4±3,3% спостережень у ІА та ІБ підгрупах відповідно (р?0,02). Також хворі з персистуючим перебігом БОС рідше виховувалися в багатодітних сім'ях. Так, у пацієнтів ІА підгрупи вказівки щодо наявності в них 3-х та більше старших сибсів мали місце в 2,0±0,98% спостережень, а серед хворих ІБ підгрупи цей фактор визначався в 7,2±2,4% випадків (р<0,05). Усі ці фактори раннього онтогенезу, сприятливі для розвитку інфекційних захворювань, мабуть, опосередковано надавали захисного ефекту відносно розвитку персистуючої БА. Водночас, у хворих ІА клінічної підгрупи вірогідно частіше виявлялися спадкова схильність до атопічних захворювань та клінічні прояви підвищеної реактивності бронхів. Так, у дітей ІА підгрупи вказівки на сімейну схильність до атопії спостерігалися у 30,3±3,3% випадків, а передуючі вихідній госпіталізації епізоди БОС ? 4 - у 79,9±2,8% спостережень. У хворих ІБ підгрупи вказані особливості визначалися в 19,3±3,8% (р<0,01) та 55,9±4,7% (р<0,01) відповідно.

У цілому, результати клінічного обстеження дітей підгруп порівняння дали підстави припустити, що в хворих із персистуючим перебігом БОС переважали ознаки підвищеної схильності до алергійних реакцій, а в дітей із транзиторним характером бронхообструктивного синдрому - до інфекційно-запальних процесів. Непрямо це підтверджувалося вищим рівнем вмісту в периферійній крові хворих ІА підгрупи еозинофільних гранулоцитів крові (4,60,3% проти 2,90,2% в дітей ІБ підгрупи; р<0,01) та нижчим вмістом CD₃ лімфоцитів (1,4±0,1 Г/л) та CD₈ лімфоцитів (0,59±0,07 Г/л) стосовно підгрупи порівняння, де середній вміст цих клітин відповідно склав 2,03±0,09 Г/л (р<0,01) та 0,97±0,17 Г/л (р<0,05). Відмічено також, що в хворих із персистуючим характером перебігу бронхообструктивного синдрому відносно дітей з транзиторним перебігом БОС під час вихідної госпіталізації визначалася в крові вища концентрація CRP (ІА підгрупа - 25,2±4,2 мг/мл, ІБ підгрупа - 7,3±1,5 мг/мл; р<0,01), що, мабуть, відображало виразніший запальний процес у бронхах, який зумовлював їх підвищену реактивність. На користь цього частково свідчив достатньо міцний позитивний зв'язок між показниками киснезалежного метаболізму (за даними НСТ-тесту) ефекторних клітин такого запалення як при вихідній госпіталізації, так і під час клінічного благополуччя в катамнезі (R=0,42-0,59; р?0,05). Це дало підстави припустити, що або ці клітини беруть участь у механізмах обструкції бронхів під час загострення та підтримують хронічне запалення дихальних шляхів у ремісію, або існує певна „мікроаномалія” цих гранулоцитів, яка робить їх постійними учасниками затяжного запального процесу в бронхах.

Резюмуючи результати катамнестичного спостереження за когортою, що складалася з 700 дітей, у яких у ранньому віці спостерігався бронхообструктивний синдром, слід зазначити, що після вихідного комплексного лікування в стаціонарі повторні епізоди БОС спостерігалися в 312 хворих (44,6±1,9%). У 111 пацієнтів (15,9±1,4%) випадки бронхообструктивного синдрому реєструвалися до 5 років, у 138 хворих (28,7±1,7%) вони визначалися до 15-річного віку, а в 63 осіб (9,0±1,1%), розпочавшись у ранньому дитинстві, бронхіальна астма тривала і в молодому періоді дорослого життя. У процесі спостереження за дітьми з рецидивами БОС лише в 13,1±2,3% випадків відмічене значне погіршення перебігу захворювання через те, що бронхообструктивний синдром виникав частіше та перебігав тяжче. У 38,5±3,3% хворих спостерігалося явне покращення, а у 48,4±3,4% пацієнтів захворювання характеризувалося постійною тяжкістю. Слід відмітити, що в 7,4±1,5% хворих визначалися рецидиви БОС після припинення їх упродовж 1-7 років. Це дало підстави вважати, що в хворих на бронхіальну астму навіть тривала ремісія не є гарантією виліковування та підставою для вільного відношення до звичайних тригерних факторів. Cлід також підкреслити, що, як показав аналіз ефективності лікування в процесі диспансерного спостереження за хворими на бронхіальну астму, нетривалі курси використання протизапальних препаратів не мали суттєвого впливу на прогноз захворювання.

Серед дітей, у яких наприкінці спостереження верифіковано бронхіальну астму, в 26,5±3,3% випадків вона розцінювалася за тяжкістю захворювання як легка інтермітуюча, в 15,8±2,7% - як легка персистуюча, в 42,4±3,7% - як середньотяжка персистуюча та у 15,3±2,7% спостережень - як тяжка персистуюча.

Наприкінці катамнестичного спостереження серед популяції дітей із повторними епізодами БОС нерідко відзначалися ознаки алергійного риніту (38,4%), атопічного дерматиту (6,6%) та підвищеної чутливості до їжі та/або медикаментів (23,3%). Ці алергійні прояви реєструвалися в 66,2% випадків серед хворих, у яких тривали напади бронхообструкції наприкінці спостереження, та в 15,7% випадків у пацієнтів, у яких ці приступи припинилися раніше.

Таким чином, стислий аналіз загальних результатів багаторічного спостереження за дітьми, в яких у ранньому віці спостерігалися епізоди бронхообструктивного синдрому, дав підстави розглядати цю популяцію хворих як когорту високого ризику щодо розвитку бронхіальної астми та інших алергійних захворювань.

Із точки зору наведеного прогнозу перших епізодів БОС у дітей раннього віку надзвичайно важливим уже в цьому віковому періоді передбачити подальший розвиток захворювання. У таблиці 1 наведено порівняльну характеристику показників співвідношення шансів (СШ) з їх 95% довірчим інтервалом (95%ДІ) найбільш значущих критеріїв ризику рецидивування БОС у дітей раннього віку та його персистуючого перебігу у дорослішому віці.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика ризику рецидивування БОС у дітей раннього віку та його персистуючого перебігу у дорослішому віці

Нажаль, жоден із наведених критеріїв не володів достатньою діагностичною цінністю у виявленні пацієнтів із ризиком виникнення рецидивів БОС та персистуючим перебігом такого синдрому в подальшому. В основному, вони характеризувалися дуже високим рівнем хибнонегативних результатів та низьким чи помірним - хибнопозитивних (ЧТ=50-71%, СП=62-99%, ППЦ=65-90%, НПЦ=49-68%). Співставлення показників ризику рецидивування БОС у молодшому віці та його персистуючого характеру перебігу в старшому віці дало підстави вважати, що ризик розвитку персистуючої бронхіальної астми визначається переважно клінічними проявами підвищеної реактивності бронхів і факторами зовнішнього середовища. Фактори ризику, що визначають онтогенез у ранньому віці, втрачають у цих хворих своє клінічне значення.

Проведена оцінка діагностичної та прогностичної цінності результатів комплексного обстеження дітей раннього віку з БОС дала підстави вважати, що жоден з них не можна самостійно вірогідно використовувати для формування індивідуального прогнозу. Багатофакторний аналіз усього масиву результатів обстеження дітей у процесі спостереження дозволив не тільки представити фактори ризику рецидивування БОС в їх взаємодії, але й виділити найбільш значущі для створення „образу” цих хворих. Це, в свою чергу, дозволило створити констеляційну таблицю, котра може використовуватися для визначення індивідуального прогнозу (інформаційний лист МОЗ України №95-2001 від 26.06.2001 р.). Як показав клінічний досвід використання даної прогностичної таблиці в пульмонологічному відділені ОДКЛ в м. Чернівці, вона дає можливість лікареві доволі успішно виділяти серед хворих раннього віку з БОС на тлі ГРЗ тих, у кого в подальшому можливі повторні випадки бронхообструктивного синдрому.

Таким чином, проведені дослідження в популяції хворих раннього віку, котрі знаходилися на стаціонарному лікуванні з приводу БОС на тлі ГРЗ, дозволили виділити групи дітей із різними варіантами прогнозу. Відмічено, що після проведеного лікування в подальшому в кожної другої дитини спостерігалися повторні епізоди БОС, наступний перебіг яких характеризувався як транзиторний або персистуючий. Виявлено певні особливості результатів комплексного обстеження цих груп хворих та визначено їх діагностичну та прогностичну цінність. Виходячи з цього, показано, що індивідуальне прогнозування в цих пацієнтів можливе тільки з позицій комплексної оцінки факторів ризику в їх взаємодії.

Висновки

У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання практичної педіатрії по виявленню факторів ризику рецидивування бронхообструктивного синдрому в дітей раннього віку з метою удосконалення індивідуального прогнозування перебігу захворювання та оптимізації терапевтичних та профілактичних комплексів.

Виникнення бронхообструктивного синдрому при гострих респіраторних захворюваннях у 388 дітей раннього віку (55,4%) має епізодичний характер та не спостерігається в подальшому. У 111 пацієнтів (15,9%) він набуває транзиторного характеру, припиняючись у дошкільному віці. У 138 хворих (19,7%), реалізуючись у бронхіальну астму, рецидивні напади бронхіальної обструкції персистують до 15 років, а в 63 осіб (9%) вони переходять у більш старший вік та дорослий період життя.

До факторів ризику персистуючого перебігу бронхообструктивного синдрому в дітей раннього віку відносяться виникнення бронхіальної обструкції після дворічного віку (співвідношення шансів - 14,0), помешкання в умовах міста (співвідношення шансів - 4,3), частота попередніх епізодів бронхообструктивного синдрому  чотирьох (співвідношення шансів - 3,1), позитивний ефект від бронхорозширюючих медикаментів (співвідношення шансів - 2,1), різко виражена шкірна гіперчутливість до основних груп небактеріальних алергенів (співвідношення шансів - 4,7-6,8) і стійка еозинофілія крові (співвідношення шансів - 1,8).

Після комплексного лікування в ранньому дитячому віці повторні випадки бронхообструктивного синдрому характеризувалися наступними факторами ризику, вираженими як співвідношення шансів: виникнення перших епізодів після першого року життя (2,6), сезонність (8,6) та частота попередніх випадків більше трьох (4,0), переважання ознак обструкції бронхів над інфекційно-запальним синдромом при фізикальному обстеженні (1,4-1,6), позитивний сімейний та індивідуальний алергологічний анамнез (2,7-8,6), а також різко позитивна шкірна гіперчутливість до харчових (3,3) і побутових алергенів (2,7).

Показники використаного комплексного обстеження хворих раннього віку з синдромом обструкції бронхів володіють достатньою специфічністю (62-99%) та позитивною передбачуваною цінністю (65-90%) для виявлення епізодичного, транзиторного і персистуючого перебігу БОС. Через їх недостатню чутливість (50-71%) та низьку негативну передбачувальну цінність (49-68%), з метою індивідуального прогнозування перебігу бронхообструктивного синдрому у дітей раннього віку та обирання оптимального комплексу лікувально-профілактичних заходів необхідно оцінювати виявлені фактори ризику у їх взаємодії, використовуючи методи математичного моделювання, що дозволяє вірогідно передбачити подальший перебіг захворювання.

У хворих з епізодичним характером бронхообструктивного синдрому обгрунтованим є застосування симптоматичної терапії з відповідною корекцією способу життя та умов побуту. Лікування пацієнтів із транзиторним перебігом повторних епізодів бронхіальної обструкції повинно носити симптоматичний характер із нетривалою контролюючою протизапальною терапією. У дітей із персистуючим характером бронхообструктивного синдрому протирецидивна протизапальна терапія має бути тривалою, з обов'язковою елімінацією причинно-значимих алергенів та тригерних факторів загострень.

Практичні рекомендації

1. Для виявлення серед хворих раннього віку із бронхообструктивним синдромом при ГРЗ дітей, у яких після комплексного лікування можливі повторні епізоди даного синдрому, а також пацієнтів із персистуючим характером його перебігу, рекомендується використовувати констеляційну прогностичну таблицю (інформаційний лист МОЗ України №95-2001 від 26.06.2001 р.). Робота з таблицею полягає в послідовному додаванні діагностичних коефіцієнтів, і при досягненні порогу (+) 13 балів приймається рішення щодо наявної вірогідності рецидивів синдрому бронхіальної обструкції або його персистуючого перебігу, а при досягненні діагностичного порогу (-) 13 балів - рішення про відсутність вірогідності повторних епізодів бронхообструктивного синдрому або транзиторний характер його перебігу.

2. У випадках недосягнення діагностичного порогу при додаванні діагностичних коефіцієнтів за прогностичною таблицею доцільно використати додаткові лабораторні методи, котрі підтверджуватимуть наявність ризику рецидивів бронхообструктивного синдрому. До таких методів відноситься оцінка показників киснезалежного метаболізму еозинофільних лейкоцитів крові за даними НСТ-тесту (деклараційні патенти України на винахід АС №44628 А від 15.02.2002 року, бюл. №2 та АС №48416 А від 15.08.2002 року, бюл. №8).

3. Дітям, у яких у подальшому ризик повторних випадків бронхообструктивного синдрому відсутній, рекомендується застосування виключно симптоматичної терапії; жорсткі обмежувальні заходи по корекції умов побуту та способу життя та раннє призначення таким хворим протизапальних препаратів є недоцільними. У пацієнтів, у котрих вірогідність виникнення повторних епізодів БОС обмежується досягненням дошкільного віку, лікування нападів бронхіальної обструкції повинно носити симптоматичний характер; проведення тривалої протирецидивної терапії та суворих заборонних заходів, як у відношенні способу життя, так і „стратегії оздоровлення навколишнього середовища”, представляється в них невиправданим. Хворим, у яких визначається ризик рецидивування БОС як в дитячому, так і дорослому періодах життя, рекомендується довготривала контролююча протизапальна терапія; проспективні профілактичні рекомендації таким пацієнтам повинні включати поради стосовно обирання майбутньої професії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Комплексна оцінка ризику виникнення рецидивів бронхіальної астми у дітей раннього віку // Львівський медичний часопис. - 2002. - Т. 8, №3. - С. 25-28.

Прогностичні критерії ризику рецидивів бронхіальної астми в дітей раннього віку // Буковинський медичний вісник. - 2004. - Т. 8, №2. - С. 152-155.

Значення імунологічного дисбалансу у дітей раннього віку, хворих на бронхіальну астму, при оцінці ризику рецидивів захворювання // Сучасна педіатрія. - 2005. - Т. 1, №6. - С. 35-37.

Пат. 7 А61В10/00 „Спосіб прогнозування рецидивів бронхіальної астми у дітей раннього віку”. - № 48416 А; Заявка № 2001074595 від 03.07.01; Опубл. 15.08.02.; Бюл. №8. - 5 с.

Пат. 7 A61B5/08 „Спосіб виявлення атопічної форми бронхіальної астми у дітей раннього віку”. -№ 44628 А; Заявка № 2001064213 від 18.06.01; Опубл. 15.02.02.; Бюл. №2. - 6 с. (Спiвавт.: Богуцька Н.К., Кравченко О.В.). Автором зiбрано та оформлено клiнiчний матерiал.

The prognostic risk criteria of the bronchial asthma attacks in young children // Abstract book 12^th European Students' Conference for medical students and young doctors (Berlin (Germany), 21^st-25^th November 2001 year). - Berlin: “Charit?”, 2001. - Р.229.

Результати багаторічного катамнестичного спостереження за пацієнтами з бронхіальною обструкцією в ранньому віці // Матеріали 11-го з'їзду педіатрів України “Актуальні проблеми педіатрії на сучасному етапі” (Київ, 1-4 березня 2005 р.). - Нiжин: ТОВ „ Видавництво „Аспект-Полiграф”, 2004. - С. 218-219.

Прогнозування ризику виникнення рецидивів бронхіальної астми у дітей раннього віку // Матеріали конгресу педіатрів України “Актуальні проблеми і напрямки розвитку педіатрії на сучасному етапі” (Київ, 7-9 жовтня 2003 р.). - Нiжин: ТОВ „ Видавництво „Аспект-Полiграф”, 2003. - С. 132-133. (Спiвавт.: Волосовець О.П.). Автор забезпечувала пiдбiр та обробку клiнiчного матерiалу, провела статистичну обробку отриманих результатiв, пiдготувала роботу до друку.

Оцінка факторів ризику рецидивів бронхіальної астми у дітей раннього віку // Матеріали наукових праць І-го з'їзду алергологів України (Київ, 3-5 квiтня 2002 р.). - К.: ТОВ „Велес”, 2002. - С. 17-18.

Еволюція та наслідки бронхіальної астми, що розпочалась у ранньому дитинстві, за даними вісімнадцятирічного спостереження // Тези доповідей Х-го конгресу СФУЛТ (Чернівці, 26-28 серпня 2004 р.). - К.: ЗАТ „Київська книжкова фабрика”, 2004. - С. 175-176.

Особливості ведення в стаціонарі дітей раннього віку з першими епізодами бронхообструктивного синдрому // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конф. з міжнародною участю “Актуальні проблеми ведення тяжкохворих дітей у стаціонарі” (Чернівці, 21-22 квiтня 2005 р.). - Чернівці, СПД Лiвак Д.М., 2005. - С. 8-9.

АНОТАЦІЯ

Безрукова Т.Л. Прогностичні критерії ризику рецидивів бронхообструктивного синдрому у дітей раннього віку. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10. - „Педіатрія”. Національний медичний університет iм. О.О. Богомольця Мiнiстерства охорони здоров'я України, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено прогнозуванню рецидивів бронхообструктивного синдрому при гострих респіраторних захворюваннях в дітей раннього віку після комплексного лікування в стаціонарі, визначенню факторів ризику транзиторного та персистуючого характеру рецидивів бронхіальної обструкції в дітей на підставі тривалого катамнестичного спостереження. Встановлено, що в 55,4% випадків напади бронхіальної обструкції не спостерігалися в подальшому, в 15,9% спостережень - набували транзиторного характеру, припиняючись у дошкільному віці, в 19,7% хворих рецидиви бронхообструктивного синдрому персистували до 15 років, а в 9% пацієнтів вони переходили у більш старший вік та дорослий період життя. До найбільш важливих факторів ризику рецидивів бронхообструктивного синдрому та персистуючого їх перебігу відносяться виникнення бронхіальної обструкції після дворічного віку, помешкання в умовах міста, частота передуючих епізодів даного синдрому більше 3-х, позитивний індивідуальний алергологічний анамнез, різко виражена шкірна гіперчутливість до основних груп небактеріальних алергенів та стійка еозинофілія крові. Показано, що індивідуальне прогнозування рецидивів бронхообструктивного синдрому в дітей раннього віку повинно проводитись з позицій комплексної оцінки факторів ризику в їх взаємодії, використовуючи для цього методи математичного моделювання.

Ключові слова: бронхіальна астма, бронхообструктивний синдром, діти раннього віку, рецидиви, прогнозування, фактори ризику.

АННОТАЦИЯ

Безрукова Т.Л. Прогностические критерии риска рецидивов бронхообструктивного синдрома у детей раннего возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10. - “Педиатрия”. Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца Министерства здравоохранения Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена прогнозированию рецидивов бронхообструктивного синдрома при острых респираторных заболеваниях у детей раннего возраста, определению факторов риска транзиторного и персистирующего характера рецидивирования бронхиальной обструкции у детей на основе результатов длительного катамнестического наблюдения.

Исследование проведено методом ретроспективной когорты в популяции 700 больных раннего возраста, находившихся на стационарном лечении по поводу бронхообструктивного синдрома на фоне острой респираторной инфекции. Длительность катамнестического наблюдения за указанной когортой больных составила в среднем 13,90,2 лет, причем у 78,3% пациентов она варьировала от 15 до 20 лет.