Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ІМ. Ф.Г. ЯНОВСЬКОГО

УДК: 616.24-002.5-08:615.83

ЗАСТОСУВАННЯ МАГНІТО-УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ВПЕРШЕ ВИЯВЛЕНИХ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ

14.01.26 - фтизіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Савченко Володимир Ігорович

Київ-2005

АНОТАЦІЯ

Савченко В.І. Застосування магніто-ультразвукової терапії в комплексному лікуванні вперше виявлених хворих на туберкульоз легень. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.26 - фтизіатрія. - Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено терапії туберкульозу легень із використанням патогенетичних засобів лікування.

В роботі обґрунтовано застосування нового методу лікування туберкульозу легень, який базується на використанні в комплексній терапії магнітного поля та ультразвуку низькочастотного діапазону. Встановлено, що застосування магнітного поля та низькочастотної ультразвукової терапії надає можливість прискорити процеси розсмоктування вогнищево-інфільтративних змін, загоєння порожнин розпаду в легеневій тканині та припинення бактеріовиділення.

Ефективність методу магніто-ультразвукової терапії підтверджена практично.

Магніто-ультразвукова терапія рекомендована для використання як патогенетичний метод лікування вперше виявленого вогнищевого, інфільтративного і дисемінованого туберкульозу легень, починаючи з 1-2-го місяця специфічної протитуберкульозної терапії в амбулаторних та стаціонарних умовах.

Ключові слова: низькочастотний ультразвук, магніто-ультразвукова терапія, туберкульоз легень, лікування.

ABSTRACT

Savchenko V.I. Complex treatment by using magnetic and ultrasound therapy of the firstly diagnosed patients with lung tuberculosis. - Manuscript.

Thesis for a Candidate's degree in speciality 14.01.26 - phthysiology. - The Institute of phthysiology and pulmonology named after F.G. Yanovsky of AMS of Ukraine, Kyiv, 2005.

The dissertation is devoted to the problem of lung tuberculosis treatment by using pathogenic therapy.

A new lung tuberculosis treatment method, based on the application of low-frequency magnetic and ultrasound in complex therapy has been developed in the thesis. It has been established that the using of low-frequency magnetic and ultrasound therapy gives a possibility to accelerate dissolvation processes of focuses and infiltration, caverns healing in the lung tissue and cessation of mycobacterium excretion.

The suggested low-frequency magnetic and ultrasound therapy method has the scientific substantiation. Its efficacy has been confirmed by practice.

The low-frequency magnetic and ultrasound therapy method will be possible to use in practical work of district, regional, city antituberculous clinics on initial stage of antibacterial therapy.

Key words: low-frequency ultrasound, magnetic and ultrasound therapy, lung tuberculosis, treatment.

АННОТАЦИЯ

Савченко В.И. Использование магнито-ультразвуковой терапии в комплексном лечении впервые выявленных больных туберкулёзом легких. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.26 - фтизиатрия. - Институт фтизиатрии и пульмонологии им. Ф.Г. Яновского АМН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена вопросу лечения туберкулеза легких с использованием патогенетических методов терапии.

Предложена теоретически обоснованная методика магнито-ультразвуковой терапии, эффективность которой подтверждается практически. Вначале проводилась терапия ультразвуком частотой 44 кГц и мощностью до 1 Вт/см² на зоны: сегментарные зоны иннервации легких с обеих сторон паравертебрально и проекцию патологических изменений в легких через грудную клетку. Время воздействия до 5-7 минут на одно поле. Общая экспозиция ультразвукового воздействия составляла 15-20 минут. Магнитотерапия проводилась сразу после сеанса ультразвукотерапии на те же зоны. Особенностью магнитотерапии было то, что в аппарате есть два индуктора, что даёт возможность сразу влиять на две зоны. Индукция составляла до 25 мТл, время воздействия на одно поле до 15 минут (общее время магнитотерапии составляло до 30 минут). Процедура магнито-ультразвуковой терапии проводились 5 раз в неделю, на курс лечения 10-15 процедур.

Под наблюдением находилось 117 больных с впервые выявленным туберкулезом легких. Больные были разделены на две группы: основную и контрольную. В ходе выполнения данной работы проводилось клинико-инструментальное и лабораторное обследование. Среди пациентов были больные с очаговыми, инфильтративными, дисеминироваными формами туберкулеза легких, а также туберкулёмами различных размеров. Основной группе больных проводилось специфическое антибактериальное лечение в комплексе с магнито-ультразвуковой терапией, больные в контрольной группе получали стандартную противотуберкулезную терапию без магнито-ультразвуковой терапии.

Согласно полученным данным отмечалась более быстрая ликвидация катаральных изменений в легких. Наблюдалось ускорение и более полное рассасывание очагово-инфильтративных изменений в легких до конца основного курса лечения в стационаре. В основной группе этот показатель составил 4,04 месяцев, в контрольной - 5,13 месяцев. Средние сроки закрытия полостей деструкции у больных основной группы составили 4,33 месяцев, а в контрольной - 5,45 месяцев, разница была статистически достоверной (Р<0,05). Разница в сроках прекращения бактериовыделения в основной и контрольной группах составила 0,6 месяца, и была статистически достоверной (Р<0,05).

Благодаря использованию низкочастотной магнито-ультразвуковой терапии удалось достичь уменьшения частоты образования больших остаточных изменений. Так, малые остаточные изменения в легких по окончанию стационарного этапа лечения определялись соответственно у 48 (78,7 %) основной и у 33 (58,9 %) больных контрольной групп и разница была статистически достоверной (Р<0,05).

Кроме того, отмечалась более ранняя нормализация показателей лимфоцитарного звена иммунной системы.

Было установлено, что на протяжении курса магнито-ультразвуковой терапии возможно появление общей и очаговой реакции. Наиболее частым проявлением общей реакции было повышение температуры тела до субфебрильных цифр. Наиболее частым проявлением очаговых реакций было появление или усиление выделения мокроты, появление влажных хрипов над проекцией поражения легких. Короткая общая и очаговая реакция (не более 5-6 дней) рассматривалась, как позитивная и стимулирующая вялотекущие процессы. Прогрессирование туберкулёзного процесса со значительным истощением больного и лихорадкой, резко выраженные явления интоксикации, легочное кровотечение и кровохарканье или склонность к ним являлись противопоказаниями к проведению магнито-ультразвуковой терапии.

Магнито-ультразвуковая терапия рекомендована для использования как патогенетический метод лечения больным с впервые выявленным очаговым, инфильтративным и диссеминированным туберкулёзом легких, начиная с 1-2-го месяца специфичной противотуберкулёзной терапии в амбулаторных и стационарных условиях.

Ключевые слова: низкочастотный ультразвук, магнито-ультразвуковая терапия, туберкулез легких, лечение.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор М'ясніков Віктор Георгійович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри туберкульозу

Офіційні опоненти - доктор медичних наук, професор Мельник Василь Михайлович, Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, завідуючий відділом епідеміологічних та організаційних проблем фтизіопульмонології

доктор медичних наук, професор Панасюк Олексій Варфоломійович, Медичний інститут Української асоціації народної медицини, професор кафедри інфекційних захворювань, фтизіатрії і пульмонології.

Провідна установа - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра фтизіатрії з курсом пульмонології (Київ)

Захист відбудеться „23„ січня 2006 р. о 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (03680, Київ, вул. М. Амосова, 10).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (Київ, вул. М. Амосова, 10).

Автореферат розісланий „22 „ грудня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Бегоулева Ж.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. На сучасному етапі розвитку фтизіатричної науки і практики, поряд з проблемою своєчасного виявлення хворих на туберкульоз легень величезна роль належить питанню підвищення ефективності лікування (Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник, 2000).

В лікуванні туберкульозу основне місце займає протитуберкульозна антибактеріальна терапія. На сьогодні відомо, що найбільш важливі досягнення фтизіатрії останніх десятиріч пов'язані з антибактеріальною терапією (Й.Б. Бялик, В.М. Петренко та ін., 2002). Але удосконалення лікування хворих на туберкульоз легень залишається на сьогодні однією з найважливіших проблем фтизіатрії. Враховуючи складну епідемічну ситуацію, що склалась на Україні, постає питання ефективнішого лікування в найменші строки за рахунок застосування антибактеріальної терапії, а також інших методів лікування (В.М. Мельник та ін., 2001; Ю.І. Фещенко, 2002). Позитивно ці задачі може вирішити удосконалення патогенетичних методів лікування (Ю.І. Фещенко, 2003).

На сьогодні, у більшості випадків патогенетичний вплив складається із використання медикаментозних методів, які зменшують запальну реакцію та покращують поступлення основних протитуберкульозних препаратів в зону ураження, допомагають пом'якшити прояви токсичних симптомів при швидко прогресуючому туберкульозі легень, попереджують стенозування бронхів, впливають на імунні процеси організму людини (А.Г. Хоменко, 1996; К.Є. Гончар, 2000; Ю.І. Фещенко, 2002).

Застосування різноманітних фізіотерапевтичних методів може значно підвищити ефективність специфічного лікування за рахунок дії безпосередньо на вогнище ураження без впливу на організм в цілому (В.Д. Ломаченков, 2000; Г.И. Левченко, Н.В. Мановицкая, 2002; А.В. Савицька, 2002).

Виходячи з вищезгаданого, серйозної уваги заслуговує пошук нових ефективних, патогенетично обґрунтованих методів немедикаментозного лікування туберкульозу легень та їх поєднання з сучасними медикаментозними засобами.

Тому нашу увагу привернули саме лікувальні властивості ультразвуку та магнітного поля низькочастотного діапазону.

Механічний та фізико-хімічний фактори є складовими дії низькочастотного ультразвуку, тоді як тепловий фактор зводиться до мінімуму, також на відміну від середньочастотного ультразвуку, ультразвукові хвилі низької частоти мають набагато більшу проникливість (І.В. Кліменко, 2000). Що стосується магнітного поля, то саме імпульсне магнітне поле є найбільш ефективним для застосування за рахунок своїх фізичних властивостей (И.З. Самосюк и др., 2000; В.С. Улащик, 2001). Магнітне поле та ультразвук при застосуванні у хворих на туберкульоз легень викликають нейростимулюючий, вазоактивний (спазмолітичний), анальгетичний, протизапальний ефекти у вогнищі ураження туберкульозом (В.Д. Ломаченков, 2000; А.В. Ткаліна, 2002). Крім того, ультразвук здатний чинити деполімеризуючу і розволокнювальну дію на ущільнену та склерозовану сполучну тканину (І.В. Кліменко, 2000).

Літературні дані про вплив поєднаних магнітотерапії та ультразвукової терапії, на перебіг туберкульозного процесу в легенях мають характер розрізнених повідомлень або ж застарілі, тому було доцільним провести всебічне дослідження та аналіз дії цих факторів.

Таким чином в нашому дослідженні ми вивчили ефективність застосування у фтизіатричній практиці поєднаної дії двох фізичних чинників: низькочастотного ультразвуку та імпульсного магнітного поля.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи колективу кафедри туберкульозу Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика “Розробити методи немедикаментозної терапії туберкульозу легень у дорослих з використанням ультрафіолетового опромінення аутокрові, мікрохвильової та лазерної пунктури”; номер державної реєстрації 0196U010572.

Мета дослідження - підвищити ефективність комплексного лікування вперше виявлених хворих на туберкульоз легень на етапі інтенсивної антибактеріальної терапії з застосуванням магніто-ультразвукової терапії.

Задачі дослідження: ультразвуковий терапія хворий туберкульоз

1. Обґрунтувати використання магніто-ультразвукової терапії для хворих на вперше виявлений туберкульоз легень на етапі інтенсивної антибактеріальної терапії.

2. Вивчити клінічну ефективність магніто-ультразвукової терапії як немедикаментозного патогенетичного методу у комплексній терапії туберкульозу легень в порівнянні з традиційним лікуванням.

3. Вивчити та проаналізувати можливі побічні дії магніто-ультразвукової терапії на організм хворих туберкульозом легень, розробити заходи щодо їх усунення.

4. Дослідити в динаміці зміни показників імунної системи під впливом курсової дії магніто-ультразвукової терапії, порівняти їх з аналогічними показниками у хворих, які отримували лише традиційну протитуберкульозну терапію.

Об'єкт дослідження - туберкульоз легень у вперше виявлених хворих.

Предмет дослідження - особливості перебігу туберкульозного процесу у вперше виявлених хворих на туберкульоз легень під впливом магніто-ультразвукової терапії.

Методи дослідження. Загальні клініко-анамнестичні та лабораторні обстеження хворих на туберкульоз легень; мікробіологічне, рентгенологічне (оглядова рентгенографія та в бічних проекціях, томограми уражених частин легені, комп'ютерна томографія легень) обстеження; імунологічні дослідження; електрокардіографія; спірографічне дослідження функції зовнішнього дихання.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше науково обґрунтовано та опрацьовано метод комплексного лікування туберкульозу легень з використанням магнітного поля та ультразвуку низькочастотного діапазону у вперше виявлених хворих на туберкульоз легень. Розроблено методику магніто-ультразвукової терапії (МУЗТ) для застосування в комплексному лікуванні у хворих на туберкульоз легень (Пат. 54276 А Україна, А61N2/00 (UA), 2002075683. Спосіб консервативного лікування туберкульозу легень / Мясніков В.Г., Самосюк І.З., Савченко В.І.).

Вивчено клінічну ефективність магніто-ультразвукової терапії в комплексному лікуванні хворих на вперше виявлений туберкульоз легень. Вперше було встановлено, що застосування магніто-ультразвукової терапії прискорює ліквідацію катаральних явищ у легенях, сприяє прискореному та повному розсмоктуванні вогнищево-інфільтративних змін в легенях. Доведено, що завдяки використанню магніто-ультразвукової терапії прискорення загоєння порожнин розпаду в легеневій тканині відбулось на 1,12 місяці раніше та прискорення припинення бактеріовиділення на 0,6 місяців відповідно, в основній групі у порівнянні з контрольною групою.

Також вперше досліджено зміни в імунній системі під впливом магніто-ультразвукової терапії. Доведено, що магніто-ультразвукова терапія сприяє нормалізації показників Т-клітинної ланки імунітету на 4-му місяці стаціонарного лікування.

Проаналізовано побічні дії даного методу лікування, заходи щодо їх усунення та підхід до їх правильної оцінки. Виявлено, що при проведенні магніто-ультразвукової терапії можливе виникнення загальної та вогнищевої реакцій, які носять короткочасний характер і не чинять перепон щодо продовження лікування ультразвуком та магнітним полем.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено методику магніто-ультразвукової терапії, як нового фізіотерапевтичного методу, який разом з антибактеріальною терапією можна впровадити в практику для лікування хворих на туберкульоз легень на рівні міських, районних, та обласних протитуберкульозних диспансерів, для підвищення ефективності лікування та скорочення терміну лікування. Були визначені практичні рекомендації для застосування магніто-ультразвукової терапії у поєднанні з антибактеріальною терапією для лікування хворих на вогнищевий, інфільтративний та дисемінований туберкульоз легень в мережі протитуберкульозних закладів. Розроблені показання та протипоказання, щодо застосування магніто-ультразвукової терапії.

Впровадження результатів дослідження в практику. Розроблений метод лікування хворих на вперше виявлений туберкульоз легень впроваджено в 1 терапевтичному відділенні Інституту фтизіатрії та пульмонології Академії медичних наук України ім. Ф.Г. Яновського (ІФП АМНУ), міському протитуберкульозному диспансері №1 м. Києва.

Особистий внесок дисертанта. Автор дисертації є основним розробником та співавтором (з проф. В.Г. М'ясніковим) усіх викладених в роботі починань, положень, втілень, висновків та рекомендацій. Під особистим спостереженням були 61 (52,14 %) із 117 хворих. Автором виконано літературний та патентний пошук, розробку архівного матеріалу - 56 історій хвороб. Здобувачем особисто проводилися всі процедури магніто-ультразвукової терапії хворим, розроблялась методика магніто-ультразвукової терапії, вивчалися та аналізувалися прояви побічної дії та результати лікування, а також зміни імунологічних показників під впливом курсової дії. Самостійно проведена статистична обробка матеріалу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлялися на науково-практичній конференції “Медикаментозна та немедикаментозна профілактика та відновне лікування в клінічній практиці” Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (Київ, 2001), на науково-практичній конференції “Медико-соціальні аспекти боротьби з туберкульозом” (Київ, 2001), ІІІ з'їзді фтизіатрів та пульмонологів України (Київ, 2003), на науково-практичній конференції “Лікувальні фізичні чинники та здоров'я людини” (Одеса, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових робіт. Серед них у акредитованих ВАК виданнях - 5 (в журналах - 2 і в збірниках наукових праць - 3), в матеріалах з'їздів та конференцій - 3.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали дисертаційної роботи складаються із вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій, покажчика літератури. Дисертація викладена на 150 сторінках друкованого тексту, ілюстровані 20 таблицями, 1 рисунком. (221 вітчизняних та 49 закордонних авторів).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали, методи діагностики і лікування. Під нашим спостереженням знаходилося 117 хворих на вперше виявлений туберкульоз легень, віком від 16 до 71 років років. Середній вік становив (33,32±11,86) років.

Комплексне обстеження хворих на туберкульоз органів дихання включало клінічне, рентгенологічне, томографічне, мікробіологічне, біохімічне обстеження, дослідження функції зовнішнього дихання, електрокардіографічне обстеження. Бронхологічне та інші види обстежень проводилися за показаннями.

Враховуючі позитивні результати, які були отримані Кліменко І.В. при застосуванні ультразвукової терапії низькочастотного діапазону (УЗНЧ) для лікування вперше виявлених хворих на туберкульоз легень (І.В. Кліменко, 2000), а також дані Кравченко Н.С., які говорять про позитивну дію магнітотерапії при лікуванні хворих на туберкульоз легень (Савула М.М., Кравченко Н.С., 1987), а саме скорочення термінів закриття порожнин деструкції і розсмоктування вогнищево-інфільтративних змін в легенях, ми вирішили доцільним розділити всіх хворих, згідно завдань роботи, на дві групи - основну та контрольну. Основна група включала - 61 (52,14 %) хворого, контрольна - 56 (47,86 %). Хворі основної групи в якості патогенетичної терапії отримували магніто-ультразвукову терапію.

Пацієнти обох груп були тотожними за віком, статтю та основними характеристиками туберкульозного процесу. В обох групах переважали чоловіки, у всіх хворих були відсутні ознаки хронічного туберкульозного процесу. Враховуючи одне з завдань роботи, у частини хворих досліджувалися додаткові імунологічні показники крові, які характеризували лімфоцитарну ланку імунної системи. Для дослідження клітинного імунітету виконували визначення лімфоцитів та субпопуляції клітин лімфоцитів за стандартною методикою, з використанням моноклональних антитіл (МКАТ) до рецепторів клітинної поверхні лімфоцитів та моноцитів методом непрямої імунофлуоресценції. Використовувались МКАТ виробництва групи біотехнології Інституту експериментальної патології, онкології і радіології ім. Р.Є. Кавецького НАНУ. Кількість клітин, що відносились до певної субпопуляції, визначалась у відсотках на 100 виявлених в препараті клітин (Д.Ф. Глузман, 1990). Концентрацію основних класів імуноглобулінів (Іg A, Іg G, Іg M) в сироватці крові визначали методом радіальної дифузії за Mancini (Mancini G., 1966).

З метою вивчення впливу МУЗТ на вищевказані імунологічні показники, хворим основної групи дослідження проводили перед початком курсу МУЗТ та через 3-4 місяці від початку лікування. У пацієнтів контрольної групи, які не отримували МУЗТ, динаміка цих показників досліджувалася за аналогічний проміжок часу.

За формами туберкульозного процесу обидві групи були тотожними, що дозволило нам проводити порівняльну характеристику цих груп в процесі подальшого дослідження. В основній та контрольній групах переважаючою формою був інфільтративний туберкульоз легень - 47 (77,1 %) та 43 (76,8 %) особи відповідно, значно менше було хворих з вогнищевим туберкульозом - 5 (8,2 %) та 3 (5,4 %) особи відповідно та туберкульомами легень - 5 (8,2 %) та 4 (7,1 %) особи відповідно (Р>0,05). Дисемінований туберкульоз легень мав місце у 4 (6,6 %) та 6 (10,7 %) осіб (Р>0,05). Дисемінований процес в легенях у більшості хворих носив обмежений характер.

Розповсюджений туберкульозний процес мав місце у 25 (40,98 %) хворих основної та у 24 (42,86 %) контрольної груп (Р>0,05), а обмежений процес - 36 (59,02 %) та 32 (57,14 %) хворих відповідно (Р>0,05). За локалізацією специфічний процес у більшості хворих основної та контрольної груп мав односторонній характер - 51 (83,61 %) та 43 (76,79 %) хворих відповідно (Р0,05).

Серед хворих основної групи 44 (72,13 %) особи мали деструктивні зміни в легеневій тканині. В контрольній групі цей показник склав відповідно 44 (78,57 %) людини (Р>0,05).

В обох групах частіше були порожнини деструкції дрібних розмірів у 30 (49,18 %) та 26 (46,43 %) хворих відповідно. Серед хворих контрольної групи у досить значної частини - 17 (30,36 %) в легенях були порожнини розпаду середніх розмірів. Цей показник в основній групі був меншим і склав 11 (18,03 %) хворих (Р>0,05). Але, слід сказати, що в основній групі, порівняно з контрольною, дещо більше хворих - 3 (4,92 %), котрі мали в легенях порожнини розпаду великих розмірів (більше 4 см), тоді як таких пацієнтів в контрольній групі було лише 1 (1,79 %) хворий (Р>0,05).

Бактеріовиділення було встановлено у 38 (62,3 %) хворих основної та 41 (73,2 %) - контрольної груп (Р>0,05). З них масивне бактеріовиділення було у 10 (16,9 %) та 5 (13,9 %) (Р>0,05), немасивне - у 28 (45,9 %) та 36 (64,3 %) хворих основної та контрольної груп відповідно (Р>0,05). Методом посіву на поживне середовище рясний ріст був відмічений у 15 (24,6 %) та 9 (16,1 %) хворих основної і контрольної групи (Р>0,05), поодинокі колонії - у 23 (37,7 %) та 32 (57,1 %) осіб відповідно (Р>0,05). Чутливість до протитуберкульозних препаратів була збережена у всіх хворих, у яких встановили бактеріовиділення, як основної, так і контрольної групи.

Протитуберкульозна терапія хворим основної та контрольної груп проводилася за однаковими принципами (з урахуванням віку, ваги, форми туберкульозу, розповсюдженості процесу, їх переносимості, а також від виду супутньої патології).

В перші два місяці лікування в стаціонарі призначалися 3-4 або 5 протитуберкульозних препаратів (ізоніазід (H), рифампіцин (R), стрептоміцин (S), піразинамід (Z), етамбутол (E)). Нами були застосовані наступні режими хіміотерапії: 2HRZS(E) 2HRZ₃E₃ 3HRZ₃ та 2HRZS(E) 2HRZ₃E₃ 3H₃R₃Z₃ (режими використовували у 39 хворих обох груп (22 (36,1 %) осіб основної та 17 (30,4 %) - контрольної групи (Р>0,05)); 2HRSZ₃E₃ 2HRZ₃E₃ 3HRZ₃ (режим застосовувався у 23 хворих обох груп (11 (18,0 %) осіб основної та 12 (21,4 %) - контрольної групи (Р>0,05)); 2HRZ 4HR (режим уживали у 29 пацієнтів обох груп (16 (26,2 %) осіб основної та 13 (23,2 %) - контрольної групи (Р>0,05)); 2HRZ 4HRZ(E) (режим застосовувався у 26 хворих обох груп (12 (19,7 %) осіб основної та 14 (25,0 %) - контрольної групи (Р>0,05)). Основним способом введення препаратів був традиційний їх прийом перорально, стрептоміцин вводили внутрішньом'язево. Ізоніазід частіше всього призначали перорально, рідше внутрішньом'язево, а при розповсюджених важких формах туберкульозу вводили внутрішньовенно, особливо на початкових етапах лікування.

При призначенні специфічних антибактеріальних препаратів виходили з їх середніх разових та добових доз в розрахунку на кілограм маси тіла для дорослих.

При загоєнні деструктивних змін в легенях рифампіцин відміняли і лікування проводили надалі двома-трьома препаратами. При збереженні каверни більше 6 місяців або при формуванні туберкульоми питання щодо подальшої тактики лікування вирішували в індивідуальному порядку.

Тривалість курсу антибактеріальної терапії залежала від форми туберкульозу, динаміки специфічного процесу та інших обставин і коливалась від 6 до 10 місяців лікування, і становила (6,56±0,22) міс.

Збереження чутливісті МБТ до препаратів було основною вимогою щодо режиму антибактеріальної терапії у хворих, що отримували МУЗТ.

Методика МУЗТ розроблялася нами з урахуванням даних літератури і проводилася наступним чином. Використовувався вітчизняний апарат

“МИТ-11”. Спочатку здійснюється вплив ультразвуком частотою 44 кГц і потужністю 0,4 Вт/см² з часом дії до 1 хв. на наступні зони: сегментарні зони іннервації легень з двох боків паравертебрально та проекцію патологічних змін в легенях крізь грудну клітину. На 5-6 процедурі потужність збільшувалась до 1 Вт/см² та час впливу до 5-7 хв. на одне поле. Отже, вже на 5-6 процедурі загальна експозиція ультразвукового впливу складала 15-20 хв. Магнітотерапія проводилась одразу після сеансу ультразвукотерапії на такі самі зони. Особливістю проведення магнітотерапії було те, що в апараті є два індуктори і одразу можна впливати на дві зони. Перші сеанси - магнітна індукція складала 10 мТл, час впливу на одну зону - 5 хв. Послідуючі сеанси передбачали збільшення індукції до 25 мТл, а час впливу на одне поле до

15 хв. (загальний час магнітотерапії тривав до 30 хв.). Процедури магніто-ультразвукової терапії проводились 5 раз на тиждень, на курс лікування 10-15 процедур.

Ефективність лікування оцінювалася нами за загальноприйнятою методикою, згідно наказу МОЗ України №499, яка включала в себе визначення темпів нормалізації основних клінічних показників, частоти та термінів припинення бактеріовиділення, розсмоктування вогнищевих та інфільтративних явищ в легенях, загоєння порожнин деструкції в легеневій тканині, а також характеру і розмірів залишкових змін в легенях після закінчення основного курсу лікування в стаціонарі.

Оскільки отримані в результаті клінічного дослідження дані не мали очевидних протиріч щодо нормальності розподілу варіаційного ряду, ми використовували методи оцінки відмінностей середніх двох вибірок, використовуючи програмно-математичний комплекс на базі Microsoft Excel для персональних комп'ютерів.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Результати дослідження застосування МУЗТ у 61 хворого на вперше виявлений туберкульоз легень визначались за клінічними проявами та основними показниками ефективності лікування туберкульозного процесу.

Вивчаючи вплив МУЗТ на перебіг туберкульозного процесу, перш за все увага приділялася зникненню клінічних проявів туберкульозу.

Мали місце наступні основні клінічні прояви у хворих основної та контрольної груп: підвищення температури тіла у 23 (37,7 %) та у 33 (58,9 %) відповідно (Р>0,05); симптоми інтоксикації (слабкість, підвищене потовиділення, стомлюваність) у 55 (90,2 %) хворих основної та 49 (87,5 %) - контрольної груп (Р>0,05); вологі хрипи в легенях у 31 (50,8 %) та у 26 (46,4 %) осіб відповідно (Р>0,05); кашель - у 54 (88,5 %) пацієнтів основної та у 46 (82,1 %) - контрольної груп (Р>0,05); виділення харкотиння у 42 (68,9 %) та у 33 (58,9 %) відповідно (Р>0,05).

Безсимптомний перебіг туберкульозу відзначено у 6 (9,8 %) хворих основної та у 7 (12,5 %) - контрольної груп (Р>0,05).

У всіх хворих основної та контрольної груп, до кінця курсу лікування відбулася нормалізація основних клінічних показників в 100 % випадків, але у пацієнтів, яки отримували в комплексі лікування МУЗТ цей процес відбувався дещо швидше.

Так, на 1 місяці лікування симптоми інтоксикації були ліквідовані у 90,9 % (50 хворих) основної та у 91,8 % (45 хворих) - контрольної груп (Р>0,05). На 2 місяці терапії прояви інтоксикації були відсутні у 100 % (55 осіб) основної групи, а в контрольній цей показник склав 97,9 % (48 осіб) (Р>0,05), так як один хворий і на третьому місяці лікування продовжував скаржитися на загальну слабкість. Середні терміни дезинтоксикації склали в основній та контрольній групах (1,09±0,04) міс та (1,10±0,05) міс відповідно (Р>0,5).

До закінчення основного курсу специфічної терапії в умовах стаціонару вологі хрипи перестали вислуховуватися в 100 % пацієнтів обох груп. На першому місяці лікування цей показник склав 96,8 % (30 хворих) в основній та 46,2 % (12 хворих) в контрольній групах (Р<0,05); на другому місяці вологі хрипи перестали вислуховуватися ще у 3,2 % (1 хворий) пацієнтів основної та 42,3 % (11 хворих) контрольної груп відповідно (Р<0,05). У 3 хворих (11,5 %) контрольної групи вологі хрипи продовжували визначатися ще і на 3-му місяці лікування. Середні терміни зникнення вологих хрипів в легенях достовірно відрізняються в основній та контрольній групах: (1,03±0,03) міс та (1,65±0,13) міс відповідно (Р<0,01).

Терміни зникнення таких симптомів, як кашель та виділення харкотиння відрізнялися у хворих обох груп за перший місяць лікування - вони були ліквідовані у 50 (92,6 %) i 39 (92,9 %) хворих основної та у 7 (15,2 %) i 14 (42,4 %) контрольної груп відповідно (Р<0,05). За 2 місяці лікування ці симптоми зникли у 53 (98,2 %) i 40 (95,3 %) та 41 (89,1 %) i 33 (100 %) хворих відповідно (Р>0,05), а на 3 місяці специфічної терапії лише у 1 хворого основної групи зберігався кашель з виділенням харкотиння, що було зумовлено супутньою патологією - хронічним бронхітом.

В контрольній групі в ці ж строки у 5 хворих мав місце кашель, в одного з цих пацієнтів це також було пов'язано з хронічним бронхітом. Нами було отримано достовірну різницю між середніми термінами зникнення кашлю у пацієнтів основної та контрольної груп: (1,09±0,05) міс та (1,96±0,08) міс відповідно (Р<0,01). Середні терміни припинення виділення харкотиння у хворих обох груп достовірно відрізнялися і склали (1,07±0,05) міс в основній та (1,58±0,09) міс в контрольній групах (Р<0,01).

Таким чином, з наведених даних видно, що у більшості хворих основної групи, до комплексу лікування яких приєднувався ультразвук та магнітне поле, темпи зникнення кашлю та харкотиння були значно швидшими, ніж в контрольній.

Аналіз розсмоктування вогнищево-інфільтративних змін у легенях показав, що використання в комплексі лікування МУЗТ сприяє прискоренню цих процесів, про що свідчать отримані результати роботи. Протягом перших 2 місяців лікування розсмоктування та ущільнення вогнищево-інфільтративних змін в легенях наступило у 13 (21,3 %) з 61 хворого основної групи та лише у 2 (3,6 %) з 56 хворих контрольної групи (Р<0,05). Продовження лікування протягом наступних 2 місяців сприяло розсмоктуванню та ущільненню вогнищевих та інфільтративних змін в легенях ще у 32 (52,5 %) хворих основної та у 19 (33,9 %) контрольної груп (Р<0,05). Через 6 місяців лікування ці симптоми зникли у 53 (86,9 %) та 50 (89,3 %) хворих відповідно (Р>0,05) (табл. 1).

В цілому до кінця основного курсу лікування в стаціонарі розсмоктування та ущільнення вогнищево-інфільтративних змін в легенях наступило у 56 (91,8 %) хворих основної та 51 (91,1 %) хворого контрольної груп, різниця відсутня (Р>0,5). Такі кінцеві результати щодо даного показника в деякій мірі пов'язані з тим, що в обох групах були хворі з туберкульомами легень: 5 осіб в основній та 4 в контрольній групах. Середні строки розсмоктування вогнищево-iнфiльтративних змін в легенях склали в основній групі (4,04±0,21) міс, в контрольній (5,13±0,17) міс відповідно (Р<0,01).

Таблиця 1

Розподіл хворих основної та контрольної груп за термінами розсмоктування вогнищево-iнфiльтративних змін в легенях протягом лікування

Групи хворих	Кількість хворих з вогнищево-iнфiльтративними змінами в легенях до лікування	Кількість хворих у яких досягнуто розсмоктування вогнищево-iнфiльтративних змін в легенях
		Терміни лікування	Всього
		1 - 2 міс	3 - 4 міс	5 - 6 міс	7 - 8 міс	9 - 10 міс
Основна	абс. 61	13*	32	8*	3	--	56
	% 100,0	21,3	52,5	13,1	4,9	--	91,8
Кон-трольна	абс.56	2	19	29	1	--	51
	% 100,0	3,6	33,9	51,8	1,8	--	91,1

Примітка.

* вірогідність відмінностей у порівнянні з показниками у осіб контрольної групи з рівнем статистичної значимості P<0,05

Суттєвим при оцінці ефективності лікування є вивчення рентгенологічної динаміки порожнин деструкції.

У більшості хворих основної та контрольної груп загоєння порожнин деструкції відбулося протягом 6 місяців лікування: 86,4 % (38 осіби) та 77,3 % (34 особи) відповідно (Р>0,05). На 7-11 місяці терапії порожнини розпаду перестали визначатися у 4 (9,1 %) хворих основної та 6 (13,7 %) - контрольної груп (Р>0,05). У одного хворого контрольної групи (2,3 %) з порожниною розпаду великих розмірів (більше 6 см) загоєння останньої наступило тільки на 11 місяці специфічного лікування (табл. 2).

В цілому серед хворих основної групи, які при поступленні мали порожнини деструкції в легеневій тканині, відсоток пацієнтів, у котрих при виписці вони продовжували визначатися, склав 4,6 % (2 хворих). Відповідно загоєння порожнин розпаду в легенях відбулося у 42 (95,5 %) хворих основної групи. Порожнини розпаду в легеневій тканині при виписці із стаціонару лишилися у 4 (9,1 %) хворих контрольної групи, загоїлися у 40 (90,9 %) хворих. Суттєвої різниці в частоті загоєння порожнин деструкції хворих основної і контрольної груп не було (Р>0,05). Однак при застосуванні тільки УЗНЧ загоєння порожнин деструкції відбулось у 89,1% хворих (І.В. Кліменко, 2000).

Середні строки закриття порожнин деструкції у хворих основної групи склали (4,33±0,33), а в контрольній - (5,45±0,33) місяців, різниця статистично достовірна (Р<0,02).

Таблиця 2

Розподіл хворих основної та контрольної груп за термінами загоєння порожнин деструкції протягом лікування

Групи хворих	Кількість хворих з порожнинами деструкції до лікування	Кількість хворих у яких досягнуто загоєння порожнин деструкції в легенях протягом лікування
		Терміни лікування	Всього
		1-2 міс	3-4 міс	5-6 міс	7-8 міс	9-10 міс	11-12 міс
Основна	абс.44	12*	17	9	2	2	--	42
	%100,0	27,3	38,6	20,5	4,5	4,5	--	95,5
Кон-трольна	абс.44	2	17	15	3	2	1	40
	%100,0	4,6	38,6	34,1	6,8	4,6	2,3	90,9

Примітка.

* вірогідність відмінностей у порівнянні з показниками у осіб контрольної групи з рівнем статистичної значимості P<0,05

При виконанні даної роботи суттєвий інтерес представив для нас і такий показник ефективності лікування, як припинення бактеріовиділення.

Всього до початку лікування в основній групі нараховувалося 38 (62,3 %) бактеріовиділювачів, в контрольній - 41 (73,2 %) (Р>0,05).

Через один місяць від початку лікування, бактеріовиділення припинилося у 14 (36,8 %) хворих основної і лише у 5 (12,2 %) - контрольної групи, різниця статистично достовірна (Р<0,05). Після 2 місяців терапії мікобактерії туберкульозу (МБТ) перестали визначатися в харкотинні 34 (89,4 %) осіб основної групи і у 28 (68,3 %) хворих контрольної групи (Р<0,05). Через 3-4 місяці лікування, незалежно від способу лікування, припинення бактеріовиділення наступило у 100 % пацієнтів обох груп. Середні терміни припинення бактеріовиділення склали: в основній групі - (1,79±0,13) міс, в контрольній - (2,39±0,17) міс (Р<0,01), тобто була встановлена достовірна різниця між строками припинення бактеріовиділення в обох групах, що вказує на позитивний влив низькочастотного ультразвуку, як патогенетичного методу лікування на прискорення процесу припинення виділення МБТ.

В цілому, в обох групах протягом 10 міс ми отримали загоєння порожнин розпаду в основній групі у 42 осіб (95,5 %) і в контрольній 40 осіб (90,9 %). Таким чином, магніто-ультразвукова терапія прискорює процеси рубцювання і сприяє деякому, хоч і не суттєвому, збільшенню частоти загоєння порожнин деструкції в легенях.

При аналізі залишкових змін після перенесеного туберкульозу легень нами були визначені наступні показники. Малі залишкові зміни лишились у 48 (78,7 %) хворих основної групи, серед них 24 (39,3 %) хворих мали одиночні вогнища до 1 см і 24 (39,3 %) мали обмежений фіброз в межах 1 сегмента (Р>0,05). В контрольній групі малі залишкові зміни лишились у 33 (58,9 %) хворих, серед них 17 (30,4 %) мали одиночні вогнища до

1 см і 16 (28,6 %) мали обмежений фіброз в межах 1 сегмента (Р>0,05). Великі залишкові зміни залишились у 13 (21,3 %) хворих основної групи, серед них 5 (8,2 %) мали множинні (більше 5) чітко окреслені вогнища до 1 см і 8 (13,1 %) мали поширений фіброз більше 1 см (Р>0,05). В контрольній групі великі залишкові зміни лишились у 23 (41,1 %) хворих, серед них 10 (17,9 %) мали одиночні вогнища до 1 см і 13 (23,2 %) мали обмежений фіброз в межах 1 сегмента (Р>0,05). Таким чином, при аналізі малих залишкових змін після перенесеного туберкульозу легень нами було виявлено наявність статистично значимих відмінностей при порівнянні показників основної та контрольної груп 48 (78,7 %) та 33 (58,9 %) хворих відповідно (Р<0,05). Також необхідно вказати, що при застосуванні окремо УЗНЧ малі залишкові зміни визначались тільки у 67,8 % хворих (І.В. Кліменко, 2000).

Серед хворих основної та контрольної груп, у яких лишилися великі залишкові зміни в легеневій тканині, досить значний відсоток склали пацієнти, які при поступленні мали поширений туберкульозний процес з множинними або великими порожнинами розпаду. Відсоток хворих, у яких не відбулося загоєння порожнин деструкції та які поповнили контингент пацієнтів з великими залишковими змінами склав 4,5 % (2 особи) в основній та 9,1 % (4 особи) в контрольній (Р>0,05).

Таким чином, як видно з отриманих результатів роботи, завдяки застосуванню МУЗТ в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легень вдається досягти розсмоктування вогнищ та зникнення явищ інфільтрації на 0,9 місяця швидше ніж в контрольній, припинення процесу бактеріовиділення - на 0,6 місяця та загоєння порожнин деструкції в легеневій тканині на 1,12 місяці швидше ніж в контрольній і на 0,6 місяця швидше ніж при застосуванні тільки УЗНЧ (І.В. Кліменко, 2000) і тим самим сприяє зменшенню частоти утворення великих залишкових змін.

При проведенні магніто-ультразвукової терапії хворим основної групи приділялася досить велика увага аналізу побічних реакцій, які виникали протягом всього курсу МУЗТ.

При аналізі загальних реакцій організму на МУЗТ було виявлено 34 випадки появи цих реакцій у 29 (47,5%) хворих. Це пов'язано з тим, що одночасно кілька реакцій спостерігались у одного хворого. Були пов'язані між собою такі реакції, як сонливість і зниження артеріального тиску у 2 (3,3 %) хворих, сонливість і субфебрилітет у 2 (3,3 %) хворих, головний біль і субфебрилітет у 2 (3,3 %) хворих.

Найбільш частим проявом загальної реакції при проведенні МУЗТ, був підйом температури тіла до субфебрильних цифр у 19 (30,6 %) хворих, з них хворих з інфільтративним туберкульозом легень було 15 (24,2%), з дисемінованим туберкульозом легень - 1 (1,6%) і туберкульомою - 3 (4,8%) хворих. Така реакція спостерігалась після 1-3 процедур 16 (26,2 %), іноді після 5-6 у 3 (4,9 %) хворих, в другій половині дня, і показники температури становили 37,0 - 37,5°С. Коли температура досягала 37,5°С робили перерву курсу процедур на 2-3 дні, з подальшим відновленням. В жодному разі курс не був повністю відмінений у зв'язку з даною реакцією. Щодо причин появи підвищення температури тіла з літературних даних відомо, що ультразвук може посилювати ексудативний компонент запальної реакції, який особливо виражений при інфільтративному туберкульозі легень (Ломаченков В.Д., 2000; Мановицкая Н.В., 2002). Другою за частотою проявів загальної реакції була сонливість, яка спостерігалась у 9 (14,5%) хворих. Сонливість виникала під час процедури і трималась протягом 4-5 годин після її завершення. Треба відзначити, що сонливість виникала у 2 (3,2%) хворих з гіпертонічною хворобою І-ІІ ступеня і супроводжувалась помірним зниженням артеріального тиску. Така реакція, як посилення загального потовиділення визначалась у 2 (3,2%) хворих, виникала під час проведення процедури і утримувалась під час кожної процедури протягом всього курсу лікування. В жодному випадку у зв'язку з появою цих реакцій курс процедур МУЗТ не було відмінено.

Особлива увага приділялась виникненню у хворих вогнищевої реакції. При проведенні МУЗТ ми спостерігали вогнищеву реакцію у 16 (26,2 %) пацієнтів основної групи. Всього мали місце 28 випадків виникнення різних симптомів вогнищевої реакції, так як різні прояви її в деяких випадках спостерігалися у одного і того ж хворого (наприклад: одночасне посилення кашлю, збільшення кількості харкотиння, поява вологих хрипів в легенях), іноді мали місце лише один або два з вищенаведених симптомів.

Серед основних проявів вогнищевої реакції мали місце наступні. Частіше за все була поява або збільшення кількості харкотиння - у 12 (19,7 %) хворих (у 1 з вогнищевим туберкульозом легень, у 7 - з інфільтративним, у 3 - з дисемінованим туберкульозом легень та у 1 хворого з туберкульомами). Рідше з'являлися вологі хрипи над ділянкою туберкульозного ураження або збільшувалася їх кількість - у 6 (9,8 %) хворих (у 2 - з інфільтративним туберкульозом легень, у 3 - з дисемінованим та у 1 хворого з туберкульомою). Поява або посилення кашлю визначались у 10 (16,4 %) хворих (у 1 з вогнищевим туберкульозом легень, у 5 - з інфільтративним туберкульозом легень, у 3 - з дисемінованим та у 1 хворого з туберкульомою). Кровохаркання не було зафіксовано у жодного хворого. Вогнищева реакція, як і загальна, частіше мала місце при інфільтративному туберкульозі легень.

Слід відмітити, що всі вказані ознаки з'являлися у хворих після 2-3 процедури і трималися протягом 2-7 днів з наступним зменшенням або зникненням.

Ми досить обережно ставилися до оцінки вогнищевої реакції, особливо, якщо вона поєднувалась з підвищенням температури тіла. Це пов'язано з тим, що, як вважає більшість дослідників, вогнищева реакція є наслідком незначного загострення специфічного процесу під впливом фізичних чинників. Коротка вогнищева реакція (не більше 5-6 днів) вважається позитивною. Вона відображає позитивну мікроальтеруючу дію ультразвуку, що стимулює в'ялоперебігаючі процеси. Якщо ж прояви вогнищевої реакції тримаються протягом більш довшого часу, то це може свідчити про негативний вплив - загострення специфічного процесу (Богатырев Г.А., 1995; Клименко І.В., 2000).

В нашому дослідженні така тривалість вогнищевої реакції визначалась тільки у 2 (3,3 %) хворих. В цих випадках реакції з'являлися у хворого після 4 процедур МУЗТ. В даних випадках робилася перерва в фізіолікуванні на 8 днів, з подальшим продовженням лікування.

Але в ряді випадків, коли поява вогнищевої реакції супроводжувалася підвищенням температури тіла, ми робили перерву в проведенні лікування ультразвуком на 1-2 дні з наступним відновленням щоденного проведення процедур або ж надалі процедури проводилися через день. Такі заходи використовувалися нами з метою попередження розвитку загострення туберкульозу.

В процесі виконання даної роботи ми вивчали зміни показників імунної системи. Аналіз отриманих даних показав у всіх хворих на туберкульоз, як в основній (до призначення МУЗТ), так і в контрольній групі, на першому місяці визначається зниження всіх показників клітинного імунітету порівняно з показниками здорових донорів. Так, відносна кількість лімфоцитів у здорових осіб склала (36,70±1,51)% і була вища, ніж в основній (29,65±1,52)% і контрольній (26,73±1,37)% відповідно (Р<0,05). Відносна кількість по СD3-Т-лімфоцитам у здорових осіб була (59,70±2,28)% і була вища, ніж в основній і контрольних групах (44,38±1,12)% та (45,96±1,45)% відповідно (Р<0,05). Відносна кількість СD4-Т-хелперів у здорових осіб була (30,80±0,89)% і була вища, ніж в основній і контрольних групах (23,30±0,76)% та (26,00±1,36)% відповідно (Р<0,05). Відносна кількість по СD8-Т-лімфоцитам у здорових осіб була (27,40±1,44)% і була вища, ніж в основній і контрольних групах (20,90±0,08)% та (17,31±0,18)% відповідно (Р<0,05), тоді як показники в основній і контрольній групі між собою не відрізнялись (Р>0,05). Тільки за показником відносної кількості CD22-В-лімфоцитам показник здорових донорів (17,50±1,30)% не відрізнявся від показника в основній (16,30±1,53)% та контрольній (15,70±1,79)% (Р>0,05).

На 3-4 місяці лікування після проведення магніто-ультразвукової терапії показник відносної кількості лімфоцитів в крові значно відрізнявся від показника до лікування (34,11±1,43)% та (29,65±1,52) % (Р<0,05). Тоді як в контрольній групі такої різниці не виявлено, на 3-4 місяці цей показник склав (30,09±1,31)%, а до лікування складав (26,73±1,37)% (Р>0,05), що значно нижче за показник здорових донорів (36,70±1,51)% (Р<0,05), хоча і відмічається тенденція до його покращення. На 3-4 місяці лікування після застосування магніто-ультразвукової терапії визначається значне покращення по СD3-Т-лімфоцитам (59,12±1,13)% і приближується до значень цього показника у здорових донорів (59,70±2,28)% (Р>0,05). Тоді як в контрольній групі такої позитивної динаміки не визначається, на 3-4 місяці лікування показник був (54,88±1,34)% і значно відрізнявся від показника здорових донорів (Р<0,05).

Аналіз показників по СD4-Т-хелперам показав що в основній групі при порівнянні показників до МУЗТ та після МУЗТ (23,3±0,76)% та (30,8±1,03)% були виявлені статистично значимі відмінності (Р<0,05), тоді як в контрольній на 1-му місяці лікування показник склав (26,00±1,36)%, а на 3-4-му відповідно (29,30±1,12)% таких відмінностей не було виявлено (Р>0,05).

По СD22-В-лімфоцитам значних відхилень на 3-4-му міс не визначалось ні в основній, ні в контрольній групі. Так, в основній групі цей показник на 1-му міс лікування склав (16,30±1,53)%, на 3-4-му міс (17,90±1,08)% (Р>0,05). В контрольній групі цей показник на 1-му міс лікування склав (15,70±1,79)%, на 3-4-му міс (18,70±1,40)% (Р>0,05).

При аналізі показників гуморального імунітету можна сказати, в обох групах на першому місяці лікування визначалось збільшення Іg A в основній (3,60±0,20) г/л і в контрольній (3,60±0,30) г/л, Іg G в основній (14,12±0,68) г/л і в контрольній (15,00±0,60) г/л у порівнянні зі здоровими донорами Іg A (1,70±0,20) г/л, Іg G (10,70±0,76) г/л відповідно (Р<0,05), але суттєвих змін протягом лікування не спостерігалось, тільки в основній групі визначалось статистично значиме зменшення Іg А на 3-4 місяці лікування з (3,6±0,2) г/л до (2,7±0,2) г/л (Р<0,05).

Таким чином, враховуючи отримані нами результати, можна зробити висновок, що МУЗТ є помірним імуномоделюючим фактором, який на етапі його застосування проявляє свою позитивну дію, і, як наслідок, сприяє покращанню показників імунної системи.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведене теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичної задачи сучасної фтизіатрії - підвищення ефективності комплексного лікування хворих на туберкульоз легень із застосуванням магніто-ультразвукової терапії на ранніх строках специфічої протитуберкульозної терапії.

1. Обґрунтовано використання магніто-ультразвукової терапії в комплексному лікуванні хворих з вогнищевою, інфільтративною і дисемінованою формами вперше виявленого туберкульозу легень, як методу патогенетичного лікування, починаючи з 1-2-го місяця специфічної протитуберкульозної терапії, яка полягає у використанні магнітного поля та ультразвуку низькочастотного діапазону.

2. Магніто-ультразвукова терапія у комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легень сприяє підвищенню його ефективності, що виражається у більш швидкій, ніж тільки при застосуванні хіміотерапії, ліквідації катаральних явищ у легенях (на 0,62 міс), кашлю (на 0,85 міс) і харкотиння (на 0,51 міс), прискореному і повному розсмоктуванню вогнищево-інфільтративних змін в легенях. Середні строки регресії вогнищево-інфільтративних змін в легенях в основній групі (4,04±0,21) міс були на 1,09 міс меншими, ніж в контрольній (5,13±0,17) міс (Р<0,01).

3. Застосування магніто-ультразвукової терапії сприяє прискоренню загоєння порожнин розпаду в легеневій тканині та припиненню бактеріовиділення. Загоєння порожнин розпаду в легенях відбулося у 95,5 % хворих основної групи і у 90,9 % контрольної групи (Р>0,05), бактеріовиділення припинилось у 100 % хворих обох груп. Середні строки закриття порожнин деструкції у хворих основної групи склали (4,33±0,33) міс, а в контрольній - (5,45±0,33) міс, різниця статистично достовірна (Р<0,02). Середні терміни припинення бактеріовиділення склали в основній групі (1,79±0,13) міс, в контрольній - (2,39±0,17) міс (Р<0,01).