Система професійного психофізіологічного відбору працівників

Размещено на http://allbest.ru

ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

14.02.01 - Гігієна та професійна патологія

СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОГО ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО ВІДБОРУ ПРАЦІВНИКІВ

Виконав Єна Анатолій Іванович

Київ - 2004



АНОТАЦІЯ

Єна А.І. Система професійного психофізіологічного відбору працівників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.01. - Гігієна та професійна патологія. - Інститут медицини праці АМН України, Київ, 2004.

У роботі науково обґрунтовано вирішення актуальної проблеми - побудови в Україні державної Системи професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки (СППВП). Вперше встановлено, що для ефективної професійної діяльності працівник повинен мати такий комплекс психофізіологічних гармонійно взаємопов'язаних якостей (КПГВЯ), що достатньо жорстко забезпечує відповідність його можливостей і вимог трудового середовища. Виявлено комплекси професійно важливих якостей та побудовані розв'язувальні правила для професійного психофізіологічного відбору (ППВ) фахівців 9 професій. Сформульовано основні принципи ППВ, розроблено нормативно-правові та структурно-функціональні засади СППВП. Розроблено концептуальну модель Системи психофізіологічних заходів забезпечення діяльності військових фахівців Збройних Сил України.

психофізіологічний працівник небезпека

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах технічного прогресу в промисловості, на транспорті, в енергетиці, військовій справі значно зростають вимоги до надійності «людського фактору» як найбільш активної ланки соціально-виробничого процесу (Кундиев Ю.И. и др., 1991; Бодров В.А, 2001; Kay GG., 2002; Shen X.Y.at al., 2002 та інші). Упровадження нової техніки, механізація і автоматизація виробничих процесів, широке використання обчислювальної техніки та інформаційних технологій докорінно змінюють характер роботи, висувають усе більш високі вимоги до професійних якостей людини, збільшують економічну і соціальну значимість результатів її діяльності (Кундиев Ю.И., Навакатикян А.О., 1996 та інші).

Значна частина аварійних ситуацій і відмов техніки під час управління складними технічними системами (40-63 % у звичайних умовах, 70-75 % у складних умовах виробництва) відбувається внаслідок помилок персоналу, які пов'язані з психофізіологічними особливостями працівників (Гребняк В.П., 1985; Бодров В.А, 1985, 2001; Макаренко М.В., 1991, 1996; Fogg L.F., Rose R.M., 1995 та інші).

На вирішення проблеми забезпечення надійності діяльності «людського фактору» спрямований професійний психофізіологічний відбір (ППВ), а також інші психофізіологічні заходи (Бодров В.А., 1984; Бузунов В.А, 1991; Гребняк В.П. и др., 1998; Макаренко М.В., 1996; 2001; Боченков А.А., Шостак В.И., Глушко А.Н., 1996; Навакатикян О.О., Кальниш В.В., 1998; Погодин Ю.И., Новиков В.С., Боченков А.А., 1998; Carretta T.R., 2000 та багато інших).

Як показує досвід та розробки вітчизняних і зарубіжних авторів (Донченко В.Г., 1999; Майдіков Ю.Л, Соколов О.В., 2001; Шевцова В.М., 1998; Donaldson M.S., 1998; Grandolfo M.E., 1998 та інші), окрім ППВ, важливими заходами, що сприяють збереженню високої працездатності та ефективності діяльності працівників в умовах підвищеної небезпеки, є також психофізіологічний супровід професійної діяльності та психофізіологічна реабілітація. Перелічені складові доцільно об'єднати в єдиній державній системі професійного психофізіологічного відбору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки (СППВП). Така розвинута система психофізіологічних заходів орієнтована на вирішення проблеми «людського фактору» при виконанні робіт підвищеної небезпеки і повинна забезпечити зниження кількості аварій і катастроф з причини помилок виконавців, сприяти профілактиці професійного травматизму і захворюваності, покращанню екологічного стану середовища.

Для розробки і впровадження СППВП необхідно вирішити ряд актуальних проблем, що потребують наукового вивчення і організаційного вирішення. Важливим є наукове дослідження і поширення нових знань, вітчизняного і закордонного досвіду, розробка єдиних, уніфікованих вимог, критеріїв, принципів і механізмів ефективного проведення ППВ та застосування інших психофізіологічних заходів. Потребують також розробки та нормативно-правового регулювання питання організації та проведення обстеження і психофізіологічної експертизи працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, сертифікації та атестації підрозділів СППВП і спеціалістів з метою забезпечення належної якості роботи фахівців у самій системі та багато інших питань.

Проблема забезпечення ефективної професійної діяльності працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, психофізіологічними заходами відноситься до ряду важливих науково-практичних проблем і пов'язана із всебічним урахуванням психофізіологічних особливостей та можливостей людини і умов її професійної діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувались при безпосередній участі автора у науково-дослідній роботі «Розробка системи професійного психофізіологічного відбору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки» (1999-2003 рр., № держреєстрації 0100U003177), що виконувалась згідно доручення Кабінету Міністрів України від 12.10.1998 р. за інд. № 33 Міністерству економіки, Міністерству фінансів і Міністерству праці та соціальної політики України; науково-дослідній роботі «Медінфотех» (2002-2003 рр., № держреєстрації 0102U003339); науково-дослідній роботі «Момент» (2001-2002 рр., спеціальна).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - науково обґрунтувати систему професійного психофізіологічного відбору працівників.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

Визначити стратегічні напрями розвитку професійного психофізіологічного відбору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки.

Сформулювати основні принципи професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки.

Виявити особливості впливу умов виробничого середовища на стан працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки.

Виявити інформативні психофізіологічні характеристики для професійного психофізіологічного відбору і розробити автоматизований комп'ютерний комплекс тестів для психофізіологічного обстеження кандидатів у професії з підвищеною небезпекою.

Визначити диференційну здатність зовнішніх критеріїв успішності діяльності, застосовуваних при проведенні та аналізі ефективності професійного психофізіологічного відбору.

Виявити психофізіологічні механізми забезпечення ефективної діяльності працівників в умовах підвищеної небезпеки.

Розробити нормативно-правові та організаційні засади системи професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки.

Обґрунтувати систему психофізіологічних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної діяльності працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки.

Об'єкт дослідження - професійна діяльність працівників в умовах підвищеної небезпеки.

Предмет дослідження - умови праці, психофізіологічні характеристики і показники професійної адаптації працівників, а також система психофізіологічних заходів, спрямованих на забезпечення їх ефективної діяльності в умовах підвищеної небезпеки.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети були використані системний підхід, а також гігієнічні, психофізіологічні, психологічні, спеціальні та математичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів:

Установлено, що висока напруженість праці як узагальнюючий фактор виробничого середовища значною мірою впливає на стан і ефективність професійної діяльності працівників в умовах підвищеної небезпеки, а в професії льотчика проявляється ознаками раннього розвитку (в період льотного навчання) синдрому «вигоряння», пов'язаного з трансформацією психологічної спрямованості авіаційних фахівців.

Вперше виявлено організаційні фактори (низький рівень і нерегулярність льотного навантаження, низька складність льотних завдань), що впливають на збільшення напруженості праці авіаційних фахівців.

Вперше визначено, що із усієї популяції працездатних осіб лише біля 30 % спроможні ефективно і без суб'єктивного напруження виконувати свої професійні функції в умовах підвищеної небезпеки («генетично придатні» до виконання робіт підвищеної небезпеки).

Виявлено інформативні психофізіологічні характеристики для ППВ у професії з підвищеною небезпекою, які покладено в основу формування розв'язувальних правил, розробки критеріїв ППВ і побудови комплексних батарей психофізіологічних тестів.

Вперше виявлено «дзвіноподібний» характер змін ефективності діяльності фахівців, який проявляється від групи «придатних у першу чергу» до групи «придатних» і до групи «непридатних», що підкреслює найбільш відповідну умовам діяльності організацію професійно важливих якостей фахівців групи «придатних».

Вперше обґрунтовано недоцільність диференціації обстежуваних при проведенні ППВ на групи «придатних у першу чергу» та «придатних» і запропоновано їх об'єднання в узагальнену групу «придатних».

Виявлено суттєву різницю кількості достовірних кореляційних зв'язків між професійно важливими якостями і показниками ефективності діяльності у групи «придатних» (значна кількість) у порівнянні з групами «умовно придатних» і «непридатних» (невелика кількість) фахівців.

Вперше встановлено, що взаємодія професійно важливих якостей особи у вигляді комплексу психофізіологічних гармонійно взаємопов`язаних якостей (КПГВЯ) є важливим психофізіологічним механізмом, який забезпечує відповідний рівень професійної придатності працівника до виконання робіт підвищеної небезпеки.

Виявлено залежність ефективності діяльності від структури КПГВЯ працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки.

Вперше встановлено специфічні особливості змін факторної структури психофізіологічних якостей у осіб з різним ступенем напруженості праці: у льотчиків, професійна діяльність яких характеризується високим ступенем напруженості праці, факторна структура має стрибкоподібний характер, а у вертольотчиків, напруженість праці яких нижча, - плавний.

Обґрунтовано застосування скринінгового підходу до етапного проведення ППВ з першочерговим виявленням осіб, непридатних до виконання робіт підвищеної небезпеки.

Удосконалено і сформульовано основні принципи ППВ, професіографічних досліджень, тестування психофізіологічних якостей, аналізу і осмислення отриманих результатів та інформаційного забезпечення ППВ.

Розроблено і науково обґрунтовано концептуальну модель державної системи професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки (СППВП), яка схвалена і затверджена на урядовому рівні та лягла в основу запровадження в Україні єдиної для всіх галузей виробництва СППВП.

Враховуючи специфіку функціонування Збройних Сил, обгрунтовано концептуальну структурно-функціональну модель системи психофізіологічних заходів забезпечення діяльності військових фахівців ЗС України.

Практичне значення одержаних результатів:

Розроблено, погоджено із зацікавленими міністерствами і відомствами та подано для затвердження проект постанови Кабінету Міністрів України «Про Систему професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки».

Розроблено та подано для затвердження проект «Положення про Систему професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки».

Розроблено проект наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 10.10.2002 р. за № 130.

Обґрунтовано психофізіологічні заходи, спрямовані на забезпечення ефективної військово-професійної діяльності військовослужбовців, реалізація яких передбачена «Довгостроковою програмою медичної реабілітації військовослужбовців миротворчих контингентів Збройних Сил України», що введена в дію наказом Міністра оборони України від 22.07.2004 р. за № 291.

Розроблено, затверджено та подано для впровадження в державній системі професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки методичні рекомендації «Організація роботи зі створення професіограм» і «Організація проведення професійного психофізіологічного відбору».

Оцінено напруженість праці у професіях, що пов'язані з виконанням робіт підвищеної небезпеки, на рівні 3.2 - 3.3 згідно «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці» від 27.12.2001 № 528.

Розроблено розв'язувальні правила і критерії для використання при проведенні та аналізі ефективності ППВ для ряду професій (водіїв, охоронців спецоб'єктів, операторів, радіотелеграфістів, телеграфістів, льотчиків, вертольотчиків, диспетчерів, вибухівців).

Розроблено і впроваджено комплексну комп'ютерну батарею психофізіологічних тестів для ППВ працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, і автоматизовану систему аналізу та стандартизації результатів обстеження, за допомогою яких проведено психофізіологічне обстеження біля 5000 тисяч працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки (диспетчерів, вибухівців, технічних експертів).

Запропоновано багатоетапну технологію проведення ППВ, в основу якої покладено принципи поступового зменшення рівня узагальнення характеристик професійної діяльності з першочерговим скринінгом непридатних.

Адаптовано і запропоновано для використання при проведенні ППВ кандидатів для льотного навчання математичну модель за «методом мозаїчного портрету», що забезпечує прогностичну валідність відбору на рівні 90-95 %.

Запропоновано підходи до вирішення біоетичних проблем у ППВ.

Підготовлено навчальну програму з курсу «Психофізіологія», що затверджена і рекомендована для студентів медико-психологічного факультету вищих медичних навчальних закладів освіти III-IV рівнів акредитації зі спеціальності 7.110110 «Медична психологія».

Розроблено «Тимчасове положення про професійний психологічний відбір абітурієнтів на факультет підготовки лікарів для Збройних Сил України Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця» і сформовано комплексну тестову батарею для здійснення зазначеного відбору, за допомогою якої обстежено біля 2500 абітурієнтів.

Розроблено «Положення про професійний психофізіологічний відбір слухачів Української військово-медичної академії» та сформовано комплексну тестову батарею для здійснення зазначеного відбору, за допомогою якої обстежено більше 2000 кандидатів до Академії.

Результати досліджень використовуються для підготовки і проведення навчальних занять з курсу «Психофізіологія» для слухачів Української військово-медичної академії.

Отримано деклараційні патенти на винахід № 34959 А «Спосіб рефлексометричного тестування для визначення професійно важливих якостей людини в умовах стресу», № 36505 А «Спосіб «ДІМА» психофізіологічного визначення функціонального стану мозку людини з урахуванням її індивідуально-типологічних особливостей»; патент на винахід № 64717 «Спосіб психофізіологічного визначення типу міжкульової асиметрії».

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою роботою автора. Дисертантом сформовано наукову концепцію, визначено напрям, мету і задачі дослідження, підібрано і розроблено методи, створено алгоритм батареї психофізіологічних тестів (особисто здійснено науково-методичне обґрунтування, нормалізацію і стандартизацію методів і батареї тестів, розроблено аналітичний блок бази даних), організовано проведення обстежень (особисто проведено біля 90 % обстежень), зроблено аналіз результатів, сформульовано висновки.

За результатами досліджень особисто автором сформульовано наукові положення, що покладені в основу впровадження в Україні державної системи професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки, а також створення нормативної та навчально-методичної бази для підготовки лікарів-психофізіологів.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Аналіз сучасного стану проблеми (Розділ 1) показав, що в нинішній час відбувається інтенсивний процес розвитку і практичної реалізації різноманітних підходів стосовно ППВ у професії, пов'язані з виконанням робіт підвищеної небезпеки. Уже сама назва цієї категорії робіт свідчить про те, що існує визначена загальна ознака, характерна для всіх цих професій - небезпека, викликана складністю робочих функцій, помилки і прорахунки при виконанні яких можуть привести до значного економічного, екологічного і соціального збитку, негативним чином уплинути на здоров'я працівників і оточуючих їх осіб. Тому виникає крайня необхідність розробки загальних підходів до ППВ осіб цієї категорії професій та вирішення цілого ряду стратегічних завдань і проблем ППВ, до найважливіших з який варто віднести:

уніфікацію вирішення задач тестування психофізіологічних функцій осіб, які працюють в умовах підвищеної небезпеки;

уніфікацію здійснення оцінки результатів їхньої професійної діяльності та розробки критеріїв ППВ;

уніфікацію аналізу отриманих даних і критеріїв прийняття адекватних рішень про придатність особи до виконання даної роботи;

уніфікацію організаційних підходів до здійснення ППВ, результатом якої повинна бути розробка не тільки загальних принципів проведення ППВ, але і побудова державної системи професійного психофізіологічного відбору, вирішення нормативно-правових, етичних та інших питань її функціонування.

Методи і організація досліджень (Розділ 2). Для досягнення поставленої в роботі мети був застосований системний підхід і використані гігієнічні (професіографічна оцінка досліджуваних професій, анкетування для вивчення впливу умов діяльності на працівників і оцінки службово-професійної адаптації фахівців), психофізіологічні (оцінка головних властивостей нервової системи, психомоторних якостей, відчуття ритму і часу, напруженості працівників при адаптації до екстремальних умов діяльності), психологічні (оцінка властивостей уваги, сприйняття, мислення, пам'яті, особистісних характеристик обстежених), спеціальні (професійно-орієнтовані) та математичні (кореляційний, факторний, кластерний, дисперсійний, покроковий дискримінантний та варіаційний аналізи) методи дослідження.

Дослідження проведено в період з 1987 по 2002 роки. Загальна кількість обстежених 13217 осіб чоловічої статі, з яких: 5830 - військові водії автомобільного транспорту, 3020 - охоронці спецоб'єктів, 1820 - військові оператори, 1140 - радіотелеграфісти, 615 - телеграфісти, 331 - льотчики, 212 - вертольотчики, 107 - вибухівці, 142 - диспетчери. Психофізіологічне обстеження військових фахівців (водіїв, охоронців спецоб'єктів, операторів, радіотелеграфістів і телеграфістів) проводилось згідно стандартизованих для Збройних Сил вимог за допомогою комплексної класифікаційної батареї психофізіологічних тестів (ККБПТ), призначеної для багатопрофільного множинного прогнозу професійної придатності обстежуваних. ККБПТ складається з 16 методик, з яких 7 (оцінка функціональної рухливості нервових процесів за допомогою приладу ПНН-3, визначення часу простої зорово-моторної реакції (ПЗМР), складної зорово-моторної реакції (СЗМР), «Відшукування чисел з переключенням» (ЧЧТ), «Переплутані лінії» (ПЛ), «Шкали приладів» (ШП), («Компаси») застосовувались для обстеження водіїв, ще 7 (оцінки сили (витривалості) нервової системи за руховим і слуховим аналізаторами, буквено-числова методика оцінки функціональної рухливості нервових процесів (БЧМ), оцінки маніпуляційної рухливості кисті руки (тепінг-тест), оцінки відчуття ритму за подібнозвучними сигналами, «Підбір слів», 16-ти факторний модифікований особистісний опитувальник) були стандартним набором методик для багатопрофільного прогнозу профпридатності інших військових фахівців, а ще 2 (оцінки швидкості письма і якості почерку, «Телеграфіст») додатково застосовувались для оцінки профпридатності кандидатів на спеціальності зв'язківців (відповідно, радіотелеграфістів і телеграфістів).

Для аналізу успішності навчання, професійної діяльності та службової адаптації як зовнішніх показників ефективності та прогностичної успішності ППВ військових фахівців застосовувалась розроблена анкета-відгук, на підставі якої командири і начальники оцінювали подальшу професійну і службову діяльність обстежених військовослужбовців.

Авіаційні фахівці обстежені спільно з Г.Д.Ляхом і С.Б.Мусієнком.

Льотчики обстежувались за допомогою комплексної батареї психофізіологічних тестів (КБПТ), що включала методики «Шкали», «Установлення закономірностей (УЗ)»; «Чисельно-літерні сполучення» з повільним (ЧЛС_П) і швидким (ЧЛС_Ш) темпом подання сигналів, «Чорно-червона таблиця (ЧЧТу)», «Прилад психологічного відбору (ППВ-2)», «Рухова координація і напруженість (РКН_1 і РКН_2)», «Годинники», «Компаси».

При обстеженні вертольотчиків із приведеного складу КБПТ не використовувалась методика «Компаси» і додатково застосовувались методики «Додавання-віднімання (ДВ)» і «Числові ряди (ЧР)».

Одним із зовнішніх критеріїв ефективності ППВ авіаційних фахівців було обрано загальну успішність навчання обстежуваних під час льотної підготовки за середніми оцінками дисциплін, що були об'єднані в групи за напрямами і особливостями підготовки (професійні, спеціальні, військові, природничі, гуманітарні, фізична підготовка), а також за екзаменаційними та курсовими оцінками (сумарні за всіма дисциплінами) і середньою оцінкою з усіх предметів.

У кінці третього курсу льотного навчання було проведено обстеження 208 курсантів (110 льотчиків і 98 вертольотчиків) за допомогою опитувальника поведінки і переживань, пов'язаних з роботою - AVEM, що використовується для виявлення ознак синдрому «вигоряння», обумовленого високим рівнем нервово-емоційного навантаження на працівника умов професійної діяльності.

Для встановлення приналежності обстежених осіб до визначеної групи професійної придатності використано оригінальний підхід до формалізованих процедур побудови системних моделей математичного прогнозування -»метод мозаїчного портрету» (ММП) (Кац М.Д., 1992, 2004; Яковлев Г.Д. и др., 1981). На першому етапі досліджень за показниками 212 курсантів-льотчиків була розроблена модель ММП, а на другому - на показниках наступних 100 осіб, які залишилися з даної вибірки, проведені випробування класифікаційної спроможності моделі ММП. У якості критерію «жорсткості» класифікації використане відношення числа «успішних» класифікацій до загального числа класифікацій моделі.

Результати аналізу відповідей 258 льотчиків на запитання розробленого «Опитувальника льотного складу щодо оптимізації режиму праці та відпочинку» були використані у якості показників успішності подальшої адаптації випускників авіаційного навчального закладу до умов військово-професійної діяльності та у якості зовнішніх показників ефективності та прогностичної валідності ППВ авіаційних фахівців.

Для дослідження ПВЯ диспетчерів і вибухівців застосовувалась розроблена комплексна тестова батарея (КТБ) з реалізованим на ЕОМ оригінальним набором психофізіологічних тестів, що включав методики «Інформаційний пошук», «Маятник», «Годинники», ПЗМР (трикутник; квадрат), СЗМР (трикутник-коло; квадрат-коло; трикутник-коло + квадрат-коло), «Зорова пам'ять», «Чорно-червоні таблиці» (модифікована), «Замкнутий простір», «Відчуття часу», а також розроблена оригінальна автоматизована система обробки, стандартизації, нормалізації, оцінки отриманих при тестуванні показників з подальшим формуванням єдиної бази даних і Реєстру безпеки діяльності.

Загалом під час психофізіологічних досліджень отримано і проаналізовано 78734 показника, для математичної обробки яких використані загальновідомі методи варіаційної статистики, кореляційний, факторний, кластерний, дисперсійний та покроковий дискримінантний аналіз, що реалізовані за допомогою пакету прикладних статистичних програм STATISTIСA-6.

У концептуальній частині дисертації (Розділ 3) розглянуто стратегічні питання побудови системи професійного психофізіологічного відбору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки. Сформульованого положення про те, що професійний психофізіологічний відбір - це система заходів, що здійснюється з метою відбору придатних до роботи осіб, психофізіологічні якості яких повною мірою відповідають вимогам ефективного і надійного виконання визначеного виду професійної діяльності, що не приводить до розвитку в них передпатологічних станів і захворювань. Виходячи з цього положення, визначено поняття норми ППВ: норма ППВ повинна забезпечити гомеостаз професійної працездатності як найважливішої мети формування кадрової політики на підприємстві та у країні.

Для конкретизації можливостей підтримки гомеостазу професійної працездатності було розглянуте питання про механізми забезпечення його функціонування. У результаті проведеного аналізу була визначена наявність відповідності (ізоморфізму) закономірностей забезпечення адекватної професійної діяльності фундаментальним біологічним закономірностям (зокрема, принципу «кореляції органів» і принципу «кінцевих причин» Ж. Кюв'є). Відповідно до цього положення була сформульована гіпотеза про об'єктивне існування комплексу психофізіологічних гармонійно взаємопов'язаних якостей, що підтримують високу професійну працездатність і забезпечують її гомеостаз на тривалому проміжку часу. На відміну від традиційних підходів до ППВ, розроблений нами підхід дозволяє враховувати не лише характеристики рівня розвитку комплексу ПВЯ, але і структурну організацію їхніх взаємозв'язків. Передбачається, що сама структурна організація взаємозв'язків психофізіологічних характеристик несе значну інформацію про ступінь професійної придатності та може бути використана як критерій професійної придатності. Уніфікація аналізу отриманих даних і розробки розв'язувальних правил у ППВ повинна здійснюватись шляхом урахування об'єктивного існування зазначеного комплексу психофізіологічних гармонійно взаємопов'язаних якостей (КПГВЯ).

Відмінною рисою даної роботи є намагання створити всеохоплюючу концепцію організації ППВ, згідно якої потрібно розглядати не тільки побудову державної системи ППВ, але і організацію її функціонування у часі. Зокрема, велика увага приділена обґрунтуванню схеми проведення ППВ. Підкреслюється, що першочерговий скринінг осіб, непридатних до професійної діяльності у визначених умовах, дозволить відчутно зменшити існуючі економічні, соціальні та етичні проблеми, що виникають у процесі проведення ППВ у професії, пов'язані з виконанням робіт підвищеної небезпеки. Саме в цих професіях етапність проведення відбору повинна визначатися не тільки психофізіологічними можливостями організму претендента на роботу, але і вимогами суспільства до мінімізації збитків у випадку допущення ним помилок при виконанні професійних обов'язків.

Стратегія побудови системи ППВ на макрорівні доведена до розробки її докладної чотирьохконтурної структурно-функціональної схеми. У цій схемі враховано існування контуру організації нормативної професійної діяльності, корекції стану працівника (при наявності показань), пошуку нових видів робіт (у рамках робіт з підвищеною небезпекою) при наявності протипоказань для роботи в конкретній професії, пошуку інших видів робіт (якщо фахівець непридатний до професійної діяльності в умовах підвищеної небезпеки).

Теоретичне обґрунтування стратегії розвитку досліджень завершено формулюванням основних принципів проведення ППВ, що складаються із загальних принципів (цілі, адекватності, ієрархічності), принципів урахування людського фактору (людинообумовлені та виробничообумовлені), макроорганізаційних і мікроорганізаційних принципів здійснення ППВ.

Таким чином, результатом аналізу літератури і теоретичного аналізу підходів до здійснення ППВ є розробка чіткої стратегії формування і розвитку системи професійного психофізіологічного відбору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки (СППВП).

Логіка дослідження детермінує вирішення проблеми визначення узагальнених характеристик професій, пов'язаних з виконанням робіт підвищеної небезпеки. Результати гігієнічних досліджень приведено у Розділі 4. Було враховано два аспекти: уніфікація підходів до одержання даних про професійне навантаження фахівця і пошук загальних властивостей професій, пов'язаних з підвищеною небезпекою. Для вирішення першого із зазначених завдань було сформульовано принципи організації роботи зі створення професіограм і на цій основі розроблено та затверджено методичні рекомендації «Організація роботи зі створення професіограм»(2003).

Вирішення другого завдання знаходилось у площині вивчення конкретних професій з підвищеною небезпекою. У цьому аспекті було детально обґрунтовано перелік з 9 професій (водія, охоронця спецоб'єктів, оператора, радіотелеграфіста, телеграфіста, льотчика, вертольотчика, диспетчера, вибухівця), робота за якими пов'язана з підвищеною небезпекою. Вивчено і описано діяльність зазначених фахівців. Одним з важливих результатів цієї роботи була оцінка напруженості праці фахівця з використанням ергономічних критеріїв «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого середовища, тяжкості та напруженості праці» (2001). Отримані результати чітко показали, що напруженість праці в професіях з підвищеною небезпекою, яскравими представниками яких є фахівці 9 вивчених професій, характеризується гранично високими рівнями напруженості праці - 3.2 і 3.3 згідно «Гігієнічної класифікації…».

У процесі обговорення дії групи факторів, що викликають високий рівень напруженості, на прикладі льотних професій був проведений поглиблений аналіз причин і умов формування такого високого рівня напруженості праці. Виділено дві групи факторів, що за суб'єктивними відчуттями льотчиків різко відрізняються за своєю дією: фактори середовища (шум, вібрація, прискорення та ін.) і фактори організації польотів (льотне навантаження, його регулярність, складність завдань та ін.). Показано, що саме група факторів, пов'язаних з організацією польотів, суттєво впливає на стан льотчика, рівень напруженості його праці (табл. 1).

Таблиця 1. Суб'єктивна оцінка впливу умов праці на стан організму льотчика (за 100-бальною шкалою)

Діючий фактор	Суб'єктивна оцінка умов праці (середня арифметична ± помилка)
Шум та вібрація	82,0 ± 0,9
Прискорення та перевантаження	80,0 ± 1,1
Зниження барометричного тиску	80,0 ± 1,0
Рівень льотного навантаження	16,0 ± 1,3
Регулярність льотного навантаження	16,0 ± 1,2
Структура льотного навантаження	63,0 ± 2,2
Складність завдань	31,0 ± 1,3

Превалювання фактору напруженості праці спонукало вивчити додаткові наслідки його дії. Таким наслідком може бути підвищена напруга механізмів адаптації людини в процесі професійної діяльності. Причому, чим раніше у професійному становленні фахівця проявляється таке порушення адаптації, тим у більшій мірі ці порушення впливають на його професійний шлях, працездатність і здоров'я. Тому було проведене дослідження ступеня напруги адаптаційних механізмів у дуже близьких за змістом діяльності, але різних за ступенем напруженості праці професійних груп льотчиків і вертольотчиків.

Одним з індикаторів напруги адаптації може служити ступінь «вигоряння» працівника. Результати аналізу показали, що навіть середні значення відповідей на питання анкети AVEM (оцінюючої ступінь «вигоряння») у льотчиків і вертольотчиків, які навчаються професії, мають істотну різницю вже на 3 курсі навчання. Ці дані свідчать про наявність надмірної активності в групі льотчиків, що є відомим і надійним індикатором виникнення попередньої фази розвитку професійного синдрому «вигоряння».

Однак, найбільш цінна інформація міститься в результатах аналізу взаємозв'язків психологічних показників «вигоряння», отримана на основі проведеного нами двоступінчастого факторного перетворення. Виділені фактори першого і другого порядку свідчать про корінні відмінності факторної структури взаємодії психологічних показників льотчиків і вертольотчиків. Показано, що психоемоційні спрямування льотчиків у більшій мірі орієнтовані в минуле і теперішнє, а вертольотчиків - у майбутнє. Це свідчить про наявність значної заклопотаності льотчиків виконанням своїх теперішніх професійних обов'язків, що відбиває ступінь уже набутих раніше досягнень. Спрямованість у майбутнє у вертольотчиків можна трактувати як наявність значних морально-психологічних резервів і відсутність відчутної тривоги за свій професійний ріст, майбутнє проходження служби.

Узагальнені характеристики групи професій з підвищеною небезпекою (на прикладі професій водія, оператора, охоронця спецоб'єктів, радіотелеграфіста і телеграфіста) були досліджені за допомогою показників: популярність-потреба, генетична придатність, ліберальність відбору і жорсткість відбору. Установлено, що показник «популярності-потреби» найвищий у професії водія (47 %) і значно зменшується для професійних груп радіотелеграфістів і телеграфістів (5-9 %). Отримані дані відповідають традиційним уявленням про ці професії. «Генетична придатність» до професій з підвищеною небезпекою коливається біля рівня в 30 % усієї популяції працездатних осіб. Це свідчить про необхідність проведення ретельного відбору в професії з підвищеною небезпекою, оскільки у інших 70 % популяції адаптація до умов діяльності у розглянутих професіях буде супроводжуватись значним напруженням, а іноді і декомпенсацією індивідуальних адаптаційних механізмів організму працівника. У найбільшій мірі піддається дії соціального фактору, що відбиває відношення людей до професії, показник «ліберальності» відбору, визначений як відношення кількості осіб, що рекомендуються в першу чергу, до осіб, що рекомендується на загальних засадах. Для такої масової професії, як оператор (діяльність носить дуже різноманітний характер), показник ліберальності має найбільше значення - 0,85. Для «рідкісної» професії телеграфіста - 0,3 (менш розповсюджена професія має більш жорсткі вимоги при відборі). Інші вивчені професії мають проміжні значення показника «ліберальності». «Жорсткість» відбору обумовлена високими вимогами до відбору в професії з підвищеною небезпекою і коливається для різних вивчених професій у вузькому діапазоні 0,61-0,82.

Таким чином, вивчення групи професій дозволило не тільки констатувати розвиток у фахівців гранично високої напруженості праці, оцінити «генетичну придатність» до цієї роботи на рівні 30 %, але і вперше одержати інформацію про розвиток у представників професій, що характеризуються найбільшою напруженістю праці, ознак раннього «вигоряння», яке виявляється уже на етапі навчання. Отримані за допомогою факторного аналізу дані дозволяють зробити висновок про об'єктивне існування чітко визначених комплексів взаємозалежних психологічних характеристик, що відбивають психологічну спрямованість фахівців, які працюють у кожній із професій, створити психологічний портрет особистості, у якій гармонійно взаємопов'язані мотиви її професійної діяльності.

Наступним важливим етапом дослідження було визначення підходів до уніфікації виявлення і практичного застосування найбільш інформативних психофізіологічних характеристик фахівців, які працюють в умовах підвищеної небезпеки (Розділ 5). Оскільки в процесі історичного розвитку ППВ було накопичене велике число підходів до вибору цих характеристик, доцільно було розглянути найпопулярніші з них і на цій основі сформулювати універсальні принципи виявлення ПВЯ, їх тестування і аналізу отриманих результатів.

Аналіз психофізіологічних функцій усіх 9 досліджуваних професій було проведено на основі універсального підходу, описаного і нормованого в сумісному наказі Міністерства охорони здоров'я України і Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 23.09.1994 р. № 263/121. Визначено, що, не дивлячись на те, що фахівці ряду професій були обстежені з використанням різноманітних нормативних джерел, отримані дані цілком аналогічні матеріалам, які могли б бути одержані тільки з використанням показників, перерахованих у наказі № 263/121.

Проведений аналіз був необхідний з тієї позиції, що багато матеріалів для здійснення ППВ були отримані з використанням інших нормативних документів.

Однак, у результаті проведеного обговорення було показано достатнє співпадання методичних підходів, використаних у різних нормативних документах. Необхідністю використання даних, отриманих у різний час, визначається і розробка науково-методичних підходів до виявлення комплексу інформативних психофізіологічних характеристик, де результатом дослідження є конкретний комплекс характеристик.

Поглибленому аналізу було піддано результати оцінки психофізіологічних функцій представників ряду професій: водіїв, охоронців спецоб'єктів, операторів, радіотелеграфістів і телеграфістів. Адитивність показників різних психофізіологічних параметрів, що використані при конструюванні критеріїв ППВ, оцінювалась за допомогою двох взаємодоповнюючих критеріїв: оцінки рівновагомості (тотожності ваги) рівнів застосованих психофізіологічних показників і оцінки варіативності цих показників, що складають інтегральний критерій професійної придатності.

Установлено, що для ряду професій різні психофізіологічні показники є неадитивними (сильно деформують тотожність ваги рівнів окремих психофізіологічних показників і/чи спотворюють «нормальність» їхнього розподілу). Базуючись на отриманих даних, запропоновано виключити чи замінити окремі психофізіологічні показники для отримання адекватної інтегральної характеристики професійної придатності.

Інший підхід до виявлення комплексу інформативних психофізіологічних показників для ППВ повинен застосовуватися у випадках, коли зовнішній критерій ефективності діяльності важко чи неможливо визначити.

Яскравим прикладом є професії вибухівця і диспетчера. У цих випадках пропонується застосовувати наступний підхід: здійснювати угрупування великої кількості досліджених показників за допомогою кластерного аналізу, проводити змістовний аналіз отриманих показників з виділенням групи «придатних» і групи осіб «зі зниженим рівнем ПВЯ». Продуктивні

ть такого підходу показано на прикладі професій вибухівця і диспетчера. За допомогою покрокового дискримінантного аналізу побудовано розв'язувальні правила, що дозволяють виділити комплекс найбільш інформативних психофізіологічних показників.

Розподіл осіб на групу «придатних» (G0) до роботи вибухівцем і групу «зі зниженим рівнем ПВЯ» (G1) здійснювався за допомогою розроблених розв'язувальних правил (формули 1, 2):



G0 = -36,99 - 1,44Е + 0,004N9 - 0,5N5 + 0,08N21 + 7,84N22 - 0,03N17 + 1,001N23; (1)

G1 = -53,74 + 0,07N9 - 0,02N5 + 0,09N21 + 7,25N22 - 0,23N17 + 1,15N23; (2)

де: N9, N5, N21 ... - досліджувані психофізіологічні показники.

Визначено, що інформативними для достовірного (р<0,001) розподілу кандидатів за групами придатності до професії вибухівця є характеристики урівноваженості нервових процесів (N9, N5), розподілу і переключення уваги (N21), успішності реагування на складні сигнали (N17), адаптивності (N22), та відчуття тривоги (N23). Імовірно, перелічені якості у взаємодії складають основу комплексу ПВЯ вибухівців.

Дискримінантний аналіз результатів обстеження диспетчерів дозволив отримати наступні розв'язувальні правила (формули 3, 4):

G0 = -41,94 + 0,10N9 - 0,16N5 + 2,71N4 - 0,12N30 + 0,06N22 + 3,37N33 + 2,59N2; (3)

G1 = -61,98 + 0,13N9 - 0,21N5 + 3,14N4 - 0,15N30 + 0,05N22 + 3,72N33 + 2,77N2; (4)

Інформативними для достовірного (р<0,001) розподілу кандидатів на групи «придатних» і «непридатних» до діяльності за професію диспетчера є показники урівноваженості нервових процесів (N9, N5, N4), адаптивності (N30) та лабільності (N33), короткочасної пам'яті (N22), спроможності до пошукових дій в умовах дефіциту часу (N2). Певно, ці показники складають основу ПВЯ диспетчерів.

Третій підхід пов'язаний із процедурою набуття професійних навичок, коли ПВЯ розвиваються у процесі навчання. У цьому випадку чіткий розподіл на групи «придатних» і «непридатних» можливий лише через деякий час. Представниками професій, в яких доцільно застосовувати такий підхід, є льотчики і вертольотчики. Застосування покрокового дискримінантного аналізу в цьому випадку дає гарні результати, оскільки наприкінці навчання вже добре відомо, які курсанти є «придатними», а які ні. Дискримінантний аналіз і в цьому випадку дав можливість виділити комплекс інформативних психофізіологічних характеристик.

Відповідні дискримінантні моделі, на основі яких можна проводити класифікацію ступеня придатності до льотної роботи з достовірністю р<0,025, подані у формулах 5, 6, 7:

GЛ(Р2) = 0,10 ЧЧТу + 0,38 РКН_1 + 1,65 РКН_2 + 0,45 Годинники - 23,23; (5)

GЛ(Р3) = 0,11 ЧЧТу + 0,15 РКН_1 + 1,96 РКН_2 + 0,51 Годинники - 26,04; (6)

GЛ(НР) = 0,11 ЧЧТу + 0,20 РКН_1 + 1,80 РКН_2 + 0,49 Годинники - 24,63. (7)

Найбільш інформативними для класифікації льотчиків за ступенем професійної придатності можна вважати показники методик ЧЧТу, РКН_1, РКН_2, «Годинники», при цьому найбільшу вагу має показник, отриманий за методикою РКН_2 (характеристика емоційної стійкості). Використовуючи наведені вище рівняння, можна оцінити ступінь придатності кандидата до льотного навчання: Р2 - «придатні», Р3 - «умовно придатні», НР - непридатні.

Дискримінантний аналіз результатів обстеження вертольотчиків дав можливість побудувати розв'язувальні правила, що із достовірністю р<0,01 дозволяють розділити абітурієнтів на групи за ступенем придатності до відповідної професійної діяльності:

Найбільш інформативними для класифікації вертольотчиків за ступенем професійної придатності можна вважати психофізіологічні показники, отримані за методиками РКН_1, ЧР, ППВ-2, «Шкали», СВ. При цьому найбільшу вагу мав показник методики РКН_1 (характеристика координації рухів).

GВ(Р2) = 1,16 РКН_1 + 0,52 ЧР + 1,42 ППВ - 0,08 ШКАЛИ + 0,11 СВ -57,24; (8)

GВ(Р3) = 0,95 РКН_1 + 0,55 ЧР + 1,36 ППВ - 0,05 ШКАЛИ + 0,10 СВ -52,09; (9)

GВ(НР) = 0,99 РКН_1 + 0,54 ЧР + 1,42 ППВ + 0,05 ШКАЛИ + 0,12 СВ -56,85. (10)

Аналіз результатів проведених досліджень і літературних даних дозволив сформулювати ряд принципів, дотримання яких дасть можливість структурувати і упорядкувати процедуру оцінки психофізіологічних характеристик і аналізу отриманих результатів. Виділені принципи лягли в основу методичних рекомендацій «Організація проведення професійного психофізіологічного відбору» (2003).

Таким чином, були вирішені питання уніфікації підходів до оцінки психофізіологічного статусу при проведенні ППВ.

Наступним етапом дослідження була розробка універсальних підходів до аналізу зовнішніх критеріїв ефективності діяльності для удосконалення прийомів ППВ (Розділ 6). Як правило, в якості зовнішніх критеріїв ефективності діяльності використовуються експертні оцінки успішності професійної діяльності, наявність і кількість різноманітних грубих помилок у процесі діяльності, рівень травматизму, особливо зі смертельним результатом, успішність навчання та ін. Такі та подібні їм оцінки були використані в проведеному нами аналізі.

Дослідження зовнішніх оцінок було спрямоване на вирішення ряду підзадач. По-перше, необхідно було визначити ступінь надійності використання зовнішніх оцінок в якості класифікатора досліджуваних груп фахівців («придатних в першу чергу» - Р1, « придатних» - Р2, «непридатних» - НР). Іншими словами, необхідно визначити ступінь диференційних можливостей зовнішніх оцінок діяльності.

Вирішення цієї підзадачі є дуже важливим для практичних завдань, коли тим чи іншим способом здійснюється розробка розв'язувальних правил для ППВ. По-друге, украй важливим є вирішення підзадачі отримання інформації про вплив окремих ПВЯ на результати діяльності, зокрема, на успішність навчання як одного із самих популярних зовнішніх критеріїв діяльності. Вирішення зазначених задач дозволить усвідомлено використовувати дані зовнішні критерії у ППВ.

Результатом вирішення першої підзадачі було виявлення виразної розбіжності між різноманітними характеристиками ефективності навчальної та службово-професійної діяльності при порівнянні груп Р1, Р2 і НР військових фахівців (водіїв, охоронців спецоб'єктів, операторів, радіотелеграфістів, телеграфістів). У табл. 2 представлені узагальнені результати ефективності службово-професійної діяльності військових фахівців, які були віднесені до різних груп придатності за результатами ППВ перед навчанням відповідним спеціальностям.

Достовірні розбіжності між зазначеними характеристиками при порівнянні груп Р1 і Р2 було виявлено більше ніж у половині випадків (в інших випадках були виявлені односпрямовані тенденції). Практично всі показники діяльності групи НР були достовірно нижчими в порівнянні з групами Р1 і Р2.

Аналіз результатів виявив цікаву закономірність: показник успішності навчання під час професійної підготовки поступово погіршувався від групи Р1 до Р2 і до НР, а показники ефективності службово-професійної діяльності мали «дзвіноподібний» характер - в основному були гіршими в групах НР і Р1 у порівнянні з групою Р2.



Таблиця 2. Показники ефективності службово-професійної діяльності військовослужбовців різних професій

Спеціальність	Група професійної придатності	Успішність діяльності (бал)	Порушення дисципліни (1/1000)	Грубі помилки (1/1000)
Водій	Р1	7,33±0,003	467,93	68,51
	Р2	7,44±0,02	385,31	46,24
	НР	5,04±0,04	526,32	192,98
Охоронець	Р1	8,26±0,04	330,19	91,19
	Р2	8,14±0,03	321,68	73,43
	НР	6,17±0,03	582,42	307,69
Оператор	Р1	7,02±0,06	297,93	88,85
	Р2	7,18±0,05	254,32	86,42
	НР	6,20±0,03	436,17	202,13
Радіотелеграфіст	Р1	7,31±0,06	297,62	113,10
	Р2	7,30±0,07	279,84	82,30
	НР	5,05±0,04	394,37	112,68
Телеграфіст	Р1	7,28±0,13	276,92	107,69
	Р2	7,39±0,09	112,90	59,14
	НР	5,06±0,06	468,75	156,25

Наявність зазначених закономірностей спонукало сформулювати гіпотези, що пояснюють відзначені явища. По-перше, відсутність достовірних розбіжностей у деяких показників ефективності діяльності між групами Р2 і Р1 у всіх професіях свідчить про певні недоліки застосовуваних розв'язувальних правил, що нечітко здійснюють диференціацію цих груп. По-друге, менша ефективність діяльності в групі Р1 (у порівнянні з групою Р2) може бути пояснена недовантаженням фахівців, які здатні виконувати більш складну та інтенсивну роботу і для яких наявне навантаження є монотонним, а, отже, веде до зниження ефективності діяльності та збільшення числа помилок. Очевидно, у різних випадках і для різних професій у більшій мірі властива перша чи друга гіпотеза.

Отримані результати цілком переконують в наступному. Показники ефективності праці надійно диференціюють вихідну вибірку тільки на дві групи індивідуумів: «придатних» і «непридатних» до конкретної професійної діяльності. Збільшення кількості таких груп веде до розмивання їхніх меж, а, отже, до погіршення якості критеріїв ППВ.

Вирішення другої підзадачі пов'язане з обговоренням найбільш популярного в практиці ППВ показника ефективності діяльності - показника успішності навчання. За цим показником, як правило, розробляються різноманітні розв'язувальні правила для осіб, які поступають для навчання в різні навчальні заклади. Як було показано вище, цей показник не є абсолютно надійним, оскільки його рівні та закономірності їх зміни не цілком збігаються для різних груп професійної придатності. У даній роботі вивчення особливостей цього показника проводилось на прикладі професій льотчиків і вертольотчиків.

Для проведення детального аналізу оцінки успішності навчання були розбиті на кілька однорідних груп, що поєднують близькі за змістом навчальні предмети: професійні, спеціальні, військові, природничі, гуманітарні, фізпідготовку, іспити та курсові, загальну середню оцінку. Показано, що для льотчиків найбільший внесок у загальну дисперсію оцінок дають: середня оцінка іспитів і курсових (31,20 %), загальна середня оцінка (31,01 %), оцінки «спеціальних» предметів (27,96 %), оцінки «професійних» предметів (22,72 %). Для вертольотчиків достовірний внесок дає тільки загальна середня оцінка, що пояснює 2,31 % загальної дисперсії. Таким чином, при оволодінні більш «складною» професією льотчика спостерігається більше «розшарування» курсантів за ступенем успішності навчання, ніж у менш «складної» - вертольотчика.

Кореляційний зв'язок між середніми оцінками за різними групами предметів був достовірно високим. Виключенням були оцінки з фізичної підготовки, що мали достовірні зв'язки з іншими групами оцінок тільки для групи НР льотчиків і груп Р2 і НР вертольотчиків. Це свідчить про істотну одноманітність інформації про успішність навчання, що міститься в цих групах оцінок (без оцінки з фізпідготовки).

Виявлено ще одну важливу закономірність. При аналізі кореляційних зв'язків між показниками успішності навчання льотчиків і вертольотчиків та відповідними цим професіям ПВЯ у групі Р2 («придатні») було виявлено достовірно велику кількість достовірних кореляційних зв'язків, а у групах Р3 («умовно придатні») та НР («непридатні») - незначну. При цьому відмічено неспецифічність зв'язків між різними показниками успішності навчання і досліджуваними психофізіологічними функціями, що свідчить про тотожність інформації, яка міститься у виділених групах оцінок.

Отриманий результат надав можливість сформулювати важливий висновок: група «придатних» характеризується значною структурованістю аналізованих даних (наявність великої кількості достовірних коефіцієнтів кореляції), а групи «умовно придатних» і «непридатних» - більшою хаотичністю виявлених взаємодій між оцінками успішності навчання і комплексом психофізіологічних характеристик льотчиків і вертольотчиків. Цей факт деякою мірою підтверджує сформульовану раніше гіпотезу про наявність у осіб, «придатних» до даної професійної діяльності, комплексу психофізіологічних гармонійно взаємопов'язаних якостей, що забезпечує високу ефективність їх діяльності.

Для успішного проведення ППВ дуже важливим є виявлення певних психофізіологічних механізмів, що забезпечують ефективну професійну діяльність (Розділ 7). У Розділі 3 нашого дослідження було теоретично сформульовано гіпотезу про існування гармонійного комплексу психофізіологічних якостей організму, взаємодія яких забезпечує ефективну професійну діяльність. Далі у Розділі 6 показано, що в групі придатних кореляційні зв'язки із зовнішнім критерієм успішності діяльності є самими численними і сильними. Розвиваючи ці положення, ми припустили існування деякого «кореляційного каркасу», що поєднує психофізіологічні функції працівника, а сама структурна організація якого відбиває ступінь придатності до професійної діяльності.