Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 611.813.15-819-14-91

МОРФОЛОГІЯ ПАЗУШНО-ВЕНОЗНИХ

ВЗАЄМОВІДНОШЕНЬ ГОЛОВИ ЛЮДИНИ

14.03.01 - нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ФОМІНИХ Тетяна Аркадіївна

Харків - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Луганському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий консультант: Заслужений працівник народної освіти України, доктор медичних наук, професор Вовк Юрій Миколайович, Луганський державний медичний університет, завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Костиленко Юрій Петрович, Українська медична стоматологічна академія (м. Полтава) МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини.

доктор медичних наук, професор Топоров Геннадій Миколайович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри загальної хірургії, оперативної хірургії і топографічної анатомії.

доктор медичних наук, професор Семенова Тетяна Василівна, Донецький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії

Провідна установа ? Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця (м. Київ), кафедра оперативної хірургії і топографічної анатомії

Захист відбудеться “_ 30 _ ” жовтня_ 2003 р. об __ 11 - 00 _ год. на засіданні спеціалізованої вченої Ради Д 64.600.03 при Харківському державному медичному університеті (61022, м. Харків-22, пр. Правди, 12).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, пр. Леніна,4).

Автореферат розісланий “_25___” __вересня __ 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої Ради,

кандидат медичних наук, доцент Терещенко А.О.

АНОТАЦІЯ

Фоміних Т.А. Морфологія пазушно-венозних взаємовідношень голови людини. - Рукопис. венозний анатомічний мозок голова

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. - Харківський державний медичний університет. Харків, 2002.

Дисертація присвячена вивченню морфології пазух твердої оболони, вен головного мозку та інших венозних утворень голови. В роботі були використані анатомічні, морфометричні, ін'єкційні, гістологічні та математичні методи дослідження.

За результатами проведеного дослідження встановлено, що венозній системі голови людини притаманний достатньо широкий діапазон індивідуальної анатомічної мінливості, зокрема, кількості, діаметру та довжини венозних стовбурів та припливів; форми; рясності венозних сплетень; наявності та діаметру емісарних вен; форми, розмірів та розташування вен губчатки; характеру будови позачерепного венозного русла. Венозна система голови побудована за ярусним принципом, причому яруси щільно пов'язані між собою. Кожен з венозних ярусів має певний принцип будови, яким відрізняється від інших. За віком здійснюється перебудова венозних ярусів та зменшення зв'язків між ними. У пренатальному періоді венозна система голови людини має ряд відмінностей від дорослих, за віком здійснюється централізація та магістрализація шляхів венозного відтоку. Венозні утворення мозкового черепа мають певну локалізацію відносно основних топографічних меридіанів, при цьому венозна система голови характеризується асиметрією. Особливості морфології венозних утворень головного мозку знаходяться у щільному зв'язку з будовою внутрішнього рельєфу кісток черепа. Будова, топографія та розміри пазух ТОГМ і багатьох елементів кісткового рельєфу знаходяться у щільній прямій залежності від форми черепа.

Результати дослідження впроваджені у навчальний процес кафедр оперативної хірургії та топографічної анатомії, нормальної анатомії людини, гістології, цитології та ембріології медичних ВУЗів України.

Ключові слова: морфологія, пазухи твердої оболони, вени головного мозку, мозковий череп, венозна система голови людини.

АННОТАЦИЯ

Фоминых Т.А. Морфология синусно-венозных взаимоотношений головы человека. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия. - Харьковский государственный медицинский университет. Харьков, 2002.

Диссертация посвящена изучению морфологии пазух твердой оболочки, вен головного мозга и других венозных образований головы. В работе были использованы анатомические, морфометрические, инъекционные, гистологические та математические методы исследования.

В результате проведенного исследования установлено, что венозной системе головы человека присущ достаточно широкий диапазон индивидуальной анатомической изменчивости, в частности, количества, диаметра и длины венозных стволов и притоков; формы; густоты венозных сплетений; наличия и диаметра эмиссарных вен; формы, размеров, расположения диплоических вен; характера строения экстракраниального венозного русла. Венозная система головы построена по ярусному принципу, причем ярусы тесно связаны между собой; в частности, существует сообщение экстра- и интракраниальных венозных образований, которое может осуществляться в разных условиях по или против тока крови. Каждый из венозных ярусов имеет определенный принцип строения, которым отличается от других. Существует прямая зависимость между степенью развития и формой строения разных ярусов венозной системы головы. С возрастом осуществляется перестройка венозных ярусов и уменьшение связей между ними.

В пренатальном периоде венозная система головы человека имеет ряд отличий вид взрослых, в частности, хорошо развиты дополнительные пути венозного оттока от головы и характерны высокие адаптационные возможности мозгового кровообращения и сосудистой системы головы в целом. С возрастом осуществляется централизация и магистрализация путей венозного оттока. Венозная сеть головного мозга у плодов густая и широко анастомозирующая; в раннем пренатальном периоде она формируется раньше, чем рельеф поверхности головного мозга и характеризуется изменчивостью, обусловленной разной степенью выраженности процессов редукции.

Синусам ТМО, поверхностным венам головного мозга и венозным образованиям мозгового черепа, имеющим определенную локализацию относительно основных топографических меридианов, присущ широкий диапазон изменчивости кранио- и стереотопографии. В целом венозная система головы характеризуется асимметрией, выраженной в разном количестве и размерах венозных образований справа и справа. Отмечено правосторонне преобладание размеров венозных образований, и, соответственно, оттока от головы.

На основании проведенного исследования получены данные об особенностях морфологии мозгового черепа человека. В целом для мозгового черепа характерен широкий диапазон индивидуальной анатомической изменчивости, а именно его размеров, объема, толщины костей, конфигурации. Анализ особенностей внутреннего рельефа черепных костей в зависимости от краниотипов показав, что наиболее выраженный рельеф присущ структурно- та морфологически-устойчивым краниотипам. При остальных вариантах рельеф бывает более сглаженным или невыраженным. Это соответствует выявленной закономерности полового диморфизма: рельеф более выражен на мужских черепах, что обусловлено, в частности, более выраженными костными бороздами синусов ТМО и свидетельствует об их больших размерах и более выраженных функциональных возможностях.

Особенности морфологии венозных образований головного мозга находятся в тесной связи со строением внутреннего рельефа костей черепа. Костные борозды точно отображают размеры и топографию соответствующих пазух, выпускные каналы та отвори имеют размеры, соответствующие право- или левостороннему типу оттока крови. Строение синусов твердой оболочки и вен головного мозга зависит от определенного краниотипа. Существует также связь между степенью развития внутрикостных венозных образований и формой черепа. Топография и размеры синусов ТМО и многих элементов костного рельефа находятся в тесной прямой зависимости от формы черепа. Форма черепа влияет также на степень кривизны пазух ТОГМ, что имеет функциональное значение для венозного кровообращения.

Выявленный диапазон индивидуальной анатомической изменчивости синусов твердой мозговой оболочки и вен головного мозга имеет несомненное практическое значение. Индивидуальные отличия в количестве и диаметре анастомозов синусов ТМО с другими интра- и экстракраниальными венозными образованиями являются фактором, влияющим на состояние венозного оттока от головного мозга. Форма и размеры синусов, количество притоков и межсинусных анастомозов обусловливают возможности коллатерального кровообращения и вероятность возникновения кровотечений при повреждениях, что необходимо учитывать при выборе доступов и хирургической тактики во время проведения оперативных вмешательств в области мозгового черепа, в частности, на головном мозге и его оболочках.

Результаты исследования внедрены в учебный процесс кафедр оперативной хирургии с топографической анатомией, нормальной анатомии человека, гистологии, цитологии та эмбриологии медицинских ВУЗов Украины.

Ключевые слова: морфология, синусы твердой оболочки, вены головного мозга, мозговой череп, венозная система головы человека.

SUMMARY

Fominykh Т.А. Morphology of sinusovenous interrelations of human head. - Manuscript.

The dissertation on competition of scientific degree of the Doctor of Medical Sciences on speciality 14.03.01 - normal anatomy. - Kharkov State Medical University. Kharkov, 2003.

The dissertation is devoted to study of morphology of dural sinuses, cerebral veins and other venous formations of head. In work the anatomic, morphometric, injections, histological and mathematical methods of research were used.

As a result of the carried out research is established, that the venous system of human head is characterized by the wide range of individual anatomic variability: quantities, diameter and length of venous trunks and tributaries;the forms; density of venous plexuses; the diameter of emissary veins;the forms, sizes and localizations of diploic veins;character of structure of extracranial venous network. The venous system of head is constructed on the circle principle; the circles are closely connected among themselves. Each of venous circles has the certain principle of structure, with which differs from others. With age the reorganization of venous circles and reduction of connections between them is carried out. In prenatal period the venous system of the human head is differs from the adult. With age the centralization and magistralization of venous outflow is carried out. The venous formations of cerebral skull have the certain localization on the basic topographical meridians, thus head venous system is characterized by asymmetry. The features of morphology of venous formations of brain are in close connection with the structure of internal relief of skull bones. The structure, topography and sizes of dura mater sinuses and many elements of bone relief depend on the form of skull.

The results of research are introduced into training educational process at the chairs of operative surgery with topographical anatomy, of the human normal anatomy, of the histology, cytology and embryology of medical Universities of Ukraine.

Key words: morphology, dura mater sinuses, cerebral veins, cerebral skull, venous system of human head.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток нових напрямків в хірургії та розробка оперативних втручань завжди потребують їх анатомічного обґрунтування [Беков Д.Б., 1986; Каган И.И., 1999].

Кровопостачання головного мозку людини було і є предметом пильної уваги та об'єктом ретельного вивчення для представників практичної та теоретичної медицини [Беков Д.Б., 1965; Золотарева Т.В., Топоров Г.Н., 1968; Солошенко Л.В., 1980; Вовк Ю.Н., Фоминых Т.А., 2002; Duvernoy H.M., 1999; Yasutaka S. et al., 2002]. Успішне вивчення різноманітних аспектів венозної патології головного мозку можливе тільки на підставі детальних та систематизованих знань щодо анатомії судинної системи та фізіології мозкового кровообігу [Филатов А.И., 1965; Каган И.И., 1971; Chakeres D.W. et al., 1991; Damiano T.R. et al., 1994]. Тому анатомічні та експериментальні дослідження венозного русла голови набувають суттєвого значення [Каган И.И., 1972; Михайлов С.С., 1975].

Методологічною основою досліджень судинної системи стало вчення про індивідуальну мінливість органів та систем, що було розроблено академіком В.М.Шевкуненком та його послідовниками [Шевкуненко В.Н., Геселевич А.М., 1955; Габузов А.Н., 1972; Маргорин Е.Е., 1975; Беков Д.Б., 1998]. Виявлення індивідуальної мінливості венозної системи голови має приоритетне значення, тому що анатомічні матеріали дають можливість з'ясувати особливості розвитку деяких патологічних процесів і розробити більш раціональні та ефективні методи їх лікування [Маргорин Е.Е., 1972; Беков Д.Б., 1991; Вовк Ю.М. зі співавт., 2002; Lee R.E. et al., 1996; Willan P.L.T., Humpherson J.R., 1999].

Пазухи твердої оболони (ТОГМ), які є основними шляхами відтоку венозної крові від головного мозку, наділені значною кількістю нервових елементів, тому оперативні втручання у ділянці пазух та поранення останніх супроводжуються важкими загальними реакціями [Беков Д.Б., 1953; Золина Е.И. зі співавт., 1983; Михайлов С.С., Каган И.И., 1983; Перлин Б.З., 1983]. Не зменшується інтерес дослідників щодо питань морфології, фізіології та патології поверхневих мозкових вен, які можуть бути джерелом рефлекторних впливів на функції організму, давати виразні клінічні прояви при порушеннях проходимості по ним та відповідну реакцію при різноманітних захворюваннях мозкової або іншої локалізації [Будаков В.С., 1975; Моршинин Р.Г., 1975; Беков Д.Б. зі співавт., 1983; Koperna T. et al., 1992].

Клінічним проявам порушень внутрішньочерепної венозної циркуляції завжди приділялася значна увага[Сабахтарашвили И.М.,1963;Неймарк Е.3.,1967;Гаспарян С.С. зі співавт,1985;Каган И.И.,1995].Великий теоретичний та практичний інтерес має роль венозної системи у виникненні гострих порушень мозкового кровообігу, особливо у випадках утруднення відтоку крові від головного мозку [Беков Д.Б., 1958; Каган И.И., 1975; Бабенков Н.В., 1984]. В разі виникнення венозного застою у порожнині черепа індивідуальні особливості будови венозної системи можуть сприяти полегшенню венозного відтоку або ускладнювати його [Холоденко М.И., 1968; Разумовский А.Е. зі співавт., 1985; Тимофеева Т.В. зі співавт., 1997; Andeweg J., 1991]. Венозна церебральна гіпертонія, венозні інсульти, флебіти мозкових вен привертають до себе особливу увагу також у зв'язку з почащенням тромбоемболічного синдрому [Bergui M. et al., 1999; Watanabe A. et al., 2002; Ming S. et al., 2002]. Вивчення анатомічної мінливості судинної системи дає додаткові матеріали щодо з'ясування патогенетичних механізмів тромбоутворення у пазухах ТОГМ і дозволяє індивідуалізувати лікувальний процес [Покалев Г.М., Распопина Л.А., 1990; Hsu F.P. et al., 1999; Ueda K., 2000; Stolz E. et al., 2002; Smith E.R. et al., 2002]. Використання сучасних технічних засобів у діагностиці судинних захворювань мозку значно підвищило результати терапевтичних та нейрохірургічних заходів [Zouaoui A. et al., 1995; Kirchhof K. et al., 1996; Fischer B., Palkovic S., 2002]. Закономірності індивідуальної мінливості пазух твердої оболони та вен головного мозку мають безсумнівне значення для аналізу даних інструментальних досліджень [Сресели М.А., Большаков О.П., 1977; Hoffmann O. et al., 2002].

Останнім часом з'явилися наукові праці, що переконливо довели важливу роль венозних пазух у регуляції мозкового кровообігу і виникненні циркуляторних порушень [Cure J.K. et al., 1994; Фоміних Т.А., 1997; Тиглиев Г.С. зі співавт., 1999]. Але не дивлячись на те, що судинна система головного мозку починає займати все більше місце у дослідженнях морфологів та клініцистів, значення порушень венозної циркуляції оцінюється ще недостатньо [Lemaire R., 1988]. Дані морфологічних досліджень мають бути ширше використані у клінічному аналізі причин та характеру порушень мозкового кровообігу [Лесницкая В.Л. зі співавт., 1970; Беков Д.Б., 1998]. Виявлені закономірності індивідуальної мінливості венозних утворень можуть бути використані для проведення деяких клініко-анатомічних паралелей і, без сумніву, сприяти оптимальному терапевтичному лікуванню, а також більш раціональному плануванню та проведенню оперативних втручань [Вовк Ю.Н., 1996; Левошко Л.И., 2000].

Подальше вивчення морфології венозної системи головного мозку необхідне для зрозуміння патогенезу судинних захворювань, наслідків травм черепа і головного мозку, ускладнень після оперативних втручань, механізмів компенсації порушень мозкового кровообігу, і взагалі для отримання більш повних уявлень щодо будови та функції судинного русла в цілому [Беков Д.Б., 1966].

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота “Морфологія пазушно-венозних взаємовідношень голови людини” виконано відповідно тематичного плану наукових досліджень Луганського державного медичного університету і є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії № держреєстрації 0100U001030 “Морфологічні особливості, індивідуальна мінливість магістральних судин головного мозку та їх взаємовідношення з лікворопровідними шляхами”. Автором здійснений набір матеріалу, статистична обробка та аналіз отриманих результатів згідно плану дисертаційної роботи.

Мета і задачи дослідження. Метою дослідження стало вивчення індивідуальної анатомічної мінливості венозних утворень голови, мозкового черепа людини та пазушно-венозних взаємовідношень у прикладному аспекті.

Для досягнення мети дослідження були поставлені слідуючи задачи:

Встановити діапазон індивідуальної анатомічної мінливості венозних утворень голови людини.

Описати вікові особливості венозних утворень голови та мозкового черепа людини.

Дослідити закономірності перебудови різних ярусів венозної системи голови в процесі онтогенезу.

Вивчити гістотопографічні особливості стінок пазух твердої оболони головного мозку.

Дослідити морфологію міжвенозних, пазушно-венозних та міжпазушних анастомозів у ділянці мозкового черепа.

Вивчити діапазон мінливості венозних утворень мозкового черепа та позачерепного русла.

Встановити кореляційну залежність між будовою пазух ТОГМ і внутрішнім рельєфом кісток та формою черепа.

Вивчити краніо- стереотопографію та проекційну анатомію пазух ТОГМ та венозних утворень голови.

Запропонувати і впровадити нові інструменти, пристрої та методики, задля підвищення якості наукових досліджень на пазухах твердої оболони та венах головного мозку.

Об'єкт дослідження: індивідуальна мінливість венозних утворень голови людини та морфологія пазушно-венозних взаємовідношень у ділянці мозкового черепа.

Предмет дослідження: пазухи твердої оболони, поверхневі вени головного мозку, випускні вени, вени губчатки та м'яких тканин голови дорослих людей, плодів та новонароджених.

Методи дослідження: Краніометрія та морфометрія, ін'єкція, виготовлення корозійних препаратів, виготовлення комбінованих кістково-акрилатових препаратів, виготовлення (мацерація) препаратів черепів, виготовлення акрилатових зліпків внутрішнього рельєфу кісток черепа, визначення стереотопографії пазух ТОГМ та елементів внутрішнього рельєфу кісток черепа за В.С. Сперанським та М.П.Бурих, варіаційно-статистичний аналіз отриманих даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Вивчена індивідуальна анатомічна мінливість пазушно-венозних взаємовідношень залежно від статі, віку та форми черепа. Вперше подібне дослідження виконано комплексно з урахуванням ярусної будови венозної системи голови. Вивчені вікові особливості та закономірності перебудови венозної системи голови людини. Вивчена морфологія міжвенозних, міжпазушних і пазушно-венозних анастомозів. Вперше встановлена кореляційна залежність між морфологією венозної системи голови та різними краніотипами за новою класифікацією Зайченка О.А. Описана краніо- стереотопографія та проекційна анатомія пазух твердої оболони головного мозку. Розроблені та впроваджені нові інструменти та пристрої, а саме: “Затискач для судин головного мозку” (патент № 43568А від 17.12.2001, бюл. № 11), “ Гемостатичний інструмент для склепіння черепа” (патент № 43167А від 16.09.2002, бюл. № 9), “Вимірювальний пристрій” (патент № 49208А від 16.09.2002, бюл. № 9), “Судинний затискувач” (патент № 49222А від16.09.2002, бюл. №9),“Фотогерметична камера для фотографування анатомічних препаратів частково прозорих для світла” (посв. про рацпроп. № 3320 від 22.10.2001 р.), “Копіювальний планшет для отримання відбитків” (посв. про рацпроп. № 3322 від 22.10.2001), “Ґудзикова канюля” (посв. про рацпроп. № 3349 від 13.02.2002). З метою поліпшення морфологічних досліджень запропоновані: “Спосіб герметизації стінки синуса твердої мозкової оболонки” (патент № 35966А від 16.04.2001, бюл. № 3), “Спосіб локальної пневматичної препаровки шкіри трупів людини, тварин та птахів” (патент № 50090А від 15.10.2002, бюл. № 10), “Спосіб виймання головного та спинного мозку єдиним препаратом” (патент № 50933А від 15.11.2002, бюл. № 11), “Спосіб пластики склепіння черепа” (патент № 56450А від 15.05.2003, бюл. № 5), “Спосіб виготовлення комбінованих препаратів судин головного мозку та кісток черепа” (патент № 56451А від 15.05.2003. Бюл. № 5), “Спосіб ін'єкції диплоїчних вен плодів людини” (посв. про рацпроп. № 3325 від 01.11.2001), “Спосіб ін'єкції диплоїчних вен ртуттю” (посв. про рацпроп. № 3348 від 13.02.2002).

Практичне значення одержаних результатів. За результатами проведеного дослідження встановлений діапазон індивідуальної анатомічної мінливості венозних утворень голови людини у різні вікові періоди, а також особливості будови та закономірності взаємовідношень різних венозних ярусів та їх припливів. Знання діапазону індивідуальної анатомічної мінливості має суттєве значення для нейрохірургічної практики. Так, найбільш широке анастомозування має місце при розсипній формі будови венозної системи голови, що є важливим під час проведення хірургічних втручань у даній ділянці як фактор розвитку колатерального кровообігу. Знання принципів перебудови шляхів венозного відтоку в онтогенезі дозволяє з'ясувати закономірності венозного кровообігу у різних вікових періодах. Певні краніотипи характеризуються різними формами будови венозної системи головного мозку та голови у цілому, що дозволяє прогнозувати морфологію вен заздалегідь. Запропоновані нові способи, пристрої та спеціальні інструменти для оптимізації умов виконання наукових досліджень та оперативних втручань щодо судинної системи головного мозку. Основні положення та висновки дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес і науково-дослідну роботу кафедр нормальної анатомії та оперативної хірургії і топографічної анатомії ряду медичних ВУЗів України.

Особистий внесок здобувача. Автором проведено інформаційний пошук та аналіз літературних джерел, самостійно зібраний та оброблений матеріал дослідження, зроблена статистична обробка та аналіз отриманих даних. Інтерпретація отриманих результатів, основні положення та висновки, які представлені до захисту, належать авторові. Співавтори опублікованих робіт надавали консультативну допомогу за деякими методичними та теоретичними питаннями.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми геріатрічної ортопедії” (Київ, 1998), на ІІІ Національному Конгресі геронтологів і геріатрів України (Київ, 2000), на Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених “Актуальні проблеми клінічної та теоретичної медицини” (Дніпропетровськ, 2001), на Міжнародній науково-практичній конференції “Кальцій-фосфорний гомеостаз та структурно-функціональний стан кісткової тканини у дітей та підлітків” (Євпаторія, 2001), на Республіканській науковій конференції молодих вчених та студентів “Актуальні проблеми клінічної імунології, алергології та генетики” (Луганськ, 2001), на ІІ науково-практичній конференції “Морфогенез і патологія кісткової системи в умовах промислового регіону Донбасу” (Луганськ, 2001), на ІV Українській науково-практичній конференції “Остеопороз: епідеміологія, клініка, діагностика, профілактика та лікування” (Харків, 2001), на ІІІ науково-практичній конференції “Морфогенез і патологія кісткової системи в умовах промислового регіону Донбасу” (Луганськ, 2002), на ІV Міжнародному Конгресі з інтегративної антропології (Санкт-Петербург, 2002), на ІІІ Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів (Київ, 2002), на ІІ міжнародній конференції “Мікроциркуляція та її вікові зміни” (Київ, 2002), на 57 науково-практичній конференції студентів і молодих вчених з міжнародною участю “Актуальні проблеми сучасної медицини” (Київ, 2002), на І Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Актуальні питання сучасної неврології” (Луганськ, 2003), на ІV науково-практичній конференції “Морфогенез і патологія кісткової системи в умовах промислового регіону Донбасу” (Луганськ, 2003), на Міжнародному конгресі “Розвиток в морфологічних, експериментальних та клінічних дослідженнях положень вчення В.М.Шевкуненка про індивідуальну анатомічну мінливість будови тіла людини” (Полтава, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 43 наукових праці, з них 36 - статті у наукових спеціалізованих фахових виданнях, 7 - у матеріалах конференцій. Самостійно опублікована 21 стаття. Автором отримані патенти на 9 винаходів, впроваджено 6 раціоналізаторських пропозицій.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертаційної роботи викладено на 406 сторінках друкованого тексту, з яких власно тексту - 271 стор. Робота включає такі розділи: вступ, огляд літератури, матеріали та методи дослідження, результати дослідження, обговорення результатів дослідження та аналіз отриманих даних, висновки, перелік використаних першоджерел літератури, який містить 764 найменування: 341 робота вітчизняних авторів та 423 - іноземних. Дисертаційна робота ілюстрована 209 рисунками, 55 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження виконано на 230 препаратах головного мозку людей обох статей у віці від 4 до 80 років, 50 цілих головах, узятих від трупів людей у віці від 20 до 80 років, 120 плодах людей віком від 20 до 40 тижнів, 7 трупах новонароджених, 58 мацерованих черепах дорослих людей у віці від 20 до 80 р., 8 дитячих черепах у віці від 7 діб до 2 років.

Для класифікації матеріалу була використана вікова періодизація онтогенезу людини, яка була прийнята на 7-й Всесоюзній конференції з проблем вікової морфології, фізіології та біохімії АПН СРСР у Москві (1965).

У дослідженні були використані такі методики: краніометрія; виготовлення тотальних та ізольованих корозійних препаратів венозної системи голови дорослих людей та плодів; виготовлення комбінованих кістково-акрилатових препаратів; виготовлення акрилатових зліпків рельєфу кісток черепа; виготовлення комбінованих корозійно-акрилатових препаратів; ін'єкція венозної системи голови тушшю-желатиною на трупі та ізольованих препаратах; виготовлення просвітлених препаратів м'яких тканин голови; гістотопографічне дослідження ТОГМ; виготовлення препаратів черепа; ін'єкція вен губчатки; морфометрія корозійних і нативних препаратів вен та пазух, черепа та акрилатових зліпків; визначення краніотипів за Зайченком О.А. (2000); визначення стереотопографії пазух ТОГМ за В.С.Сперанським (1980) та стереотопографічної системи меридіанів та паралелей за М.П.Бурих (1991); варіаційно-статистичний аналіз з комп'ютерною графікою.

Краніометрія виконувалася спеціальними вимірювальними інструментами та пристроями підвищеної точності. Зокрема, використовувався вимірювальний пристрій (патент № 49208А від 16.09.2002, бюл. № 9).

Тотальна ін'єкція вен голови виконувалася шляхом введення різноманітних ін'єкційних мас. З метою виготовлення корозійних препаратів використовувалися маси “Етакрил”, “Редонт”, забарвлені барвою “Голубая ФЦ”. Для вивчення венозного русла голови у взаємовідношенні з м'якими тканинами використовувалася методика ін'єкції 10% тушшю-желатиною. У дорослих ін'єкція здійснювалася через внутрішні яремні вени, у плодів - через верхню порожнисту вену. Під час виконання ін'єкції судинного русла голови плодів використовувалася власна методика (посв. на рацпроп. № 3325 від 01.11.2001).

На препаратах головного мозку з оболонами виконувалася ін'єкція пазух та вен з використанням акрилатових мас та туші-желатини. При цьому використовувався спосіб виймання головного та спинного мозку єдиним препаратом (патент № 50933А від 15.11.2002, бюл. № 11). Для підвищення якості ін'єкції використовувалася ґудзикова канюля (посв. на рацпроп. № 3349 від 13.02.2002). При необхідності для герметизації деяких судин під час ін'єкції накладалися спеціальний затискач для судин головного мозку (патент № 43568А від 17.12.2001, бюл. № 11) та судинний затискувач (патент № 49222А від 16.09.2002, бюл. № 9). Використовувався також спосіб герметизації стінки пазух твердої оболони (патент № 35966А від 16.04.2001, бюл. № 3.).

Акрилатові зліпки кісток черепа виготовлялися за власною методикою. Виготовлення комбінованих корозійно-акрилатових препаратів (патент № 56451А від 15.05.2003, бюл. № 5) дозволяє вивчити краніотопографію судинних утворень голови. Частина препаратів підлягала мацерації, після чого отримувався комбінований препарат черепа з акрилатовими зліпками пазух та вен мозку.

Для виготовлення просвітлених препаратів м'яких тканин голови після ін'єкції венозної системи голови використовувався спосіб локальної пневматичної препаровки шкіри (патент № 50090А від 15.10.2002, бюл. № 10).

Гістологічному дослідженню підлягали стінки пазух, їх внутрішні утворення та тверда оболона конвексітальної поверхні головного мозку. Препарати готувалися за методами розшарування та приготування серійних целоідінових зрізів товщиною 15-50 мкм. (всього 280 розшарованих препаратів і 480 зрізів). Використовувалися методи фарбування метиленовим синім за Бароном та гематоксілін-еозіном, за ван Гізоном, Вергофом з дофарбуванням пікрофуксіном, фарбування за Маллорі та Соколянським, імпрегнація сріблом за Купріяновим.

Для ін'єкції вен губчатки з метою послідуючої рентгенографії використовувалася методика ін'єкції вен губчатки ртуттю (посв. на рацпроп. № 3348 від 13.02.2002). Також виконувалось фотознімання ізольованих препаратів склепіння черепа з метою візуализації вен губчатки у спеціальній фотогерметичній камері для фотографування анатомічних частково прозорих препаратів (посв. на рацпроп. № 3320 від 22.10.2001). Застосовувалася також методика пошарової корозії концентрованою соляною кислотою зовнішньої пластинки кісток черепа до оголення випускних каналів, ін'єктованих забарвленою акрилатовою масою; готувалися тотальні шліфи кісток черепа. На основі проведеного дослідження морфології вен губчатки нами запропонований гемостатичний інструмент для склепіння черепа (патент № 43167А від 16.09.2002, бюл. № 9).

Здійснювалася морфометрія корозійних та нативних препаратів пазух ТОГМ, акрилатових зліпків, кісткових утворень та випускних отворів мозкового черепа, вимірювалася товщина кісток черепа, також зовнішньої та внутрішньої пластинок і шару губчастої речовини. Вивчалася проекційна анатомія кісткових борозен. Для визначення товщини кісток та відображення форми черепа на рівні горизонтального розпилу використовувався копіювальний планшет для отримання відбитків (посв. на рацпроп. № 3322 від 22.10.2001). У дослідженні використовувалася методика визначення краніотипів за Зайченком О.А. (2000). На підставі вивчення товщини кісток черепа нами запропонований спосіб пластики склепіння черепа (патент № 56450А від 15.05.2003, бюл. № 5).

Стереотопометричні дослідження венозних утворень голови та елементів внутрішнього рельєфу мозкового черепа здійснювалися в системі нульових координатних площин за Сперанським В.С., а також в системі топографо-анатомічних координат тіла людини за М.П.Бурих (1999).

За підсумками виконаної роботи проведений варіаційно-статистичний аналіз з обчисленням статистичних показників та графічним зображенням. Було визначено середню арифметичну, дисперсію, середнє квадратичне відхилення, помилку оцінки середнього. Вірогідність, що оцінювали з використанням критерію Ст'юдента, дорівняло до 0,95 або 95% щодо рівня значності.

Результати дослідження та їх аналіз. На підставі проведеного дослідження встановлено, що венозній системі голови людини притаманний достатньо широкий діапазон індивідуальної анатомічної мінливості, зокрема, кількості, діаметру та довжини венозних стовбурів та припливів; форми (що в найбільшому ступіні стосується пазух ТМО); рясності венозних сплетень; наявності та діаметру випускних вен; форми, розмірів та розташування вен губчатки; характеру будови позачерепного венозного русла, зокрема вен м'яких тканин мозкового відділу голови. Індивідуальна мінливість венозних утворень голови обмежена двома крайніми формами: магістральною (до 36% вип.) та розсипною (до 67,4% вип.), серед яких знаходяться проміжні варіанти. Венозна система голови характеризується асиметрією. Звичайно має місце перевага розмірів правих венозних утворень, що свідчить про превалювання правобічного типу відтоку з порожнини черепа.

Взагалі венозна система голови побудована за ярусним принципом, причому яруси щільно пов'язані між собою; зокрема, існує сполучення внутрішньо- та позачерепних венозних утворень, яке може здійснюватися в різних умовах за або проти току крові. Кожен з венозних ярусів має певний принцип будови, яким відрізняється від інших. Проявлення ярусного принципу будови найбільш помітні у ділянці верхньої стрілової пазухи. Перший та другий ярус - це сама пазуха з припливами, - поверхневими венами великого мозку. Вздовж пазухи розташована мережа судин твердої оболони (ярус 3) та вени губчатки (ярус 4), які уливаються у пазуху на протязі. Завдяки випускним венам має місце сполучення верхньої стрілової пазухи з венами м'яких тканин голови (ярус 5). Вени ТОГМ мають багато припливів і уливаються у пазуху в центральних відділах під прямим кутом, в початкових та кінцевих - під гострим. Вени губчатки у цій ділянці у плодів мають прямолінійний хід та уливаються у пазуху частіше під прямим кутом. Нерідко вени губчатки уливаються в припливи пазухи (зокрема, в оболонові вени). Існує пряма залежність між ступенем розвитку та формою будови різних ярусів венозної системи голови. За віком здійснюється перебудова венозних ярусів та зменшення зв'язків між ними.

Важливим компонентом венозної системи голови є пазухи твердої оболони. В місці переходу внутрішнього листка ТОГМ в серп мозку утворюється верхня стрілова пазуха, в намет мозочка - поперечні пазухи. Нижня стрілова пазуха є каналом у нижньому краї серпа великого мозку. Пряма пазуха також цілком утворюється внутрішнім листком ТОГМ і сформована за рахунок серпа мозку та намету мозочка. Тенторіальні пазухи є каналами між двома листками намету мозочка (внутрішніми листками ТОГМ). Інші венозні пазухи утворюються шляхом розщеплення зовнішнього та внутрішнього листків твердої оболони. Різні варіанти утворення пазух твердої оболони зумовлюють трикутну форму поперечного перетину верхньої стрілової, прямої та поперечних пазух, або плескату щілиноподібну, яка притаманна нижній стріловій, кам'янистим, міжпечеристим та крило-тім'яним пазухам. Сигмоподібні пазухи мають округлу або плескату форму поперечного перетину в залежності від вираженості відповідної борозни; печериста пазуха має особливу складну форму, яка взагалі наближається до плескатої.

За результатами проведеного дослідження встановлено, що пазухам ТОГМ притаманна достатньо виражена морфологічна нестабільність, що проявляється значною мінливістю їх основних параметрів, стереотопографії та внутрішньої будови. Зокрема індивідуальна анатомічна мінливість пазух ТОГМ обумовлена значним діапазоном їх розмірів, площини поперечного перетину тощо, присутністю різноманітних внутрішніх структур, варіантами краніотопографії, різною кількістю припливів, наявністю анастомозів з іншими венозними утвореннями та зв'язків з екстракраніальними судинами.

Встановлено, що пазухи твердої оболони та вени головного мозку формуються вже на ранніх стадіях пренатального періоду розвитку за магістральним, проміжним або розсипним типом будови. Розсипна і магістральна крайні форми характеризуються різною кількістю внутрішньо- та міжсистемних анастомозів, що відіграє важливу роль у розвитку колатерального кровообігу. Наявність та ступінь розвитку анастомозів має найсуттєвіше значення для мозкового кровообігу, тому що надає певних компенсаторних можливостей судинній системі головного мозку та голови в цілому.

Слід відмітити, що поняття “магістральний” та “розсипний” можуть бути застосовані для визначення форми будови різних венозних утворень голови. Але стосовно пазух ТОГМ поняття “магістральний” означає їх одноканальну форму (до 56% вип.), “розсипний” - розподілення на канали, що зустрічається у 21-44% вип., і найбільш притаманне прямій пазусі. Стрілові, кам'янисті, поперечні та сигмоподібні пазухи найчастіше мають одноканальну будову. Застосування поняття “сіткоподібний” (до 21% вип.) є найбільш доцільним для потиличної та крайової пазухи, і в найбільшому ступіні - стоку пазух.

Основним колектором венозної крові, що відтікає від великого мозку, є верхня стрілова пазуха (ВСП). Вона має найбільшу кількість венозних припливів: в неї уливаються поверхневі мозкові вени, крім того, ця пазуха сполучається з венами слизової оболонки носової порожнини, твердої оболони, губчатки тім'яних кісток. Через тім'яні випускники ця пазуха сполучається з венами м'яких тканин голови. Вікові особливості ВСП є у відсутності бокових лакун у пренатальному періоді та у дітей, а також у вікових змінах товщини та структури стінок пазухи. Крім того, за віком у її просвіті розвиваються та помножуються пахіонові грануляції. У більшості випадків (73%) ВСП переважно переходить у праву поперечну (що зумовлює більші розміри відповідної латеральної пазухи та яремної вени), в ряді випадків (32% вип.) спостерігається розподілення кінцевого відділу ВСП на два канали, які уливаються у відповідні поперечні пазухи. У випадках розгалуження ВСП приймає участь у створенні стоку пазух розсипного типу будови. Різні форми ВСП мають певне значення для перерозподілу струмів крові у ділянці стоку пазух і відіграють велику роль під час оклюзії та виконання оперативних втручань у цій ділянці. ВСП притаманний найбільш різноманітний внутрішній апарат.

Нижня стрілова пазуха завжди добре розвинена у плодів та новонароджених, у дорослих іноді буває облітерованою; її поздовжні розміри залежать від форми черепа та статі. Вона уливається до прямої пазухи і має зв'язки з ВСП, які проходять між двома листками серпа великого мозку і найбільш скопичені у ділянці початкового відділу прямої пазухи. Анастомози між обома стріловими пазухами в найбільшому ступіні розвинені в їх кінцевих відділах.

Пряма пазуха відводить кров з НСП та великої вени Галена. При одностовбурній будові ця пазуха упадає або в стік пазух, або в одну з поперечних (частіше у ліву). У випадках розгалуження ПрП приймає участь у створенні стоку пазух розсипного типу. Довжина цієї пазухи залежить від форми черепа і пов'язана з формою великого пахіонового отвору. Прямій пазусі найбільш притаманна наявність парапазух. Припливами ПрП є вени та пазухи намету мозочка, а також мозочкові вени, які уливаються у її кінцевий відділ.

Поперечна пазуха є частиною латеральної пазухи, яка є найбільш широкою з усіх пазух. Будова початкового відділу поперечних пазух мінлива і залежить від характеру формування стоку пазух. В деяких випадках поперечна пазуха складається з двох каналів, які потім об'єднуються. Інколи спостерігається подвоєння і потроєння поперечної пазухи, що пов'язано з присутністю перетинок значної довжини. Розміри правої пазухи, як правило, переважають. У випадках однобічної відсутності поперечної пазухи відповідна сигмоподібна буває сформована за рахунок тенторіальних пазух, які виконують функцію обхідних анастомозів. Перевага площини поперечного перетину ВСП над площиною прямої має важливу роль щодо ступеня асиметрії венозного відтоку з порожнини черепа взагалі. У випадках переходу ВСП в одну з поперечних розміри останньої перевищують розміри другої пазухи. При цьому існує взаємозв'язок між розмірами поперечних пазух: у випадках уродженої облітерації однієї з них спостерігається компенсаторне розширення другої.

Сигмоподібні пазухи є безпосереднім продовженням поперечних, і далі продовжуються у внутрішню яремну вену. На відміну від інших сигмоподібна пазуха розташована в більш глибокій однойменній борозні, яка іноді дуже виражена і наближається до кісткового каналу. За площиною поперечного перетину сигмоподібна пазуха перевищує поперечну завдяки венозним припливам, які упадають до поперечної пазухи. Як правило, сигмоподібна пазуха має одноканальну форму, і дуже рідко - двоканальну, яка формується у випадках розташування у її просвіті перетинки значної довжини. На нашому матеріалі також спостерігається перевага розмірів сигмоподібних пазух справа (73% вип.).

Одним з найбільш непостійних утворень серед похідних ТОГМ є потилична пазуха (ПП). За нашими даними, у 65,69% вип. вона відсутня і лише у 2,94% вип. перевищує 3 мм завширшки. В деяких випадках ця пазуха має значні розміри і досягає завширшки 12 мм. На препаратах, де ширина ПП перевищує 3 мм, вона відіграє певну функціональну роль, тому що здійснює зв'язок стоку пазух або поперечних пазух з крайовою пазухою, а через неї - з кінцевими відділами сигмоподібних пазух, внутрішніми яремними венами та хребтовим венозним сплетенням. Припливів ПП має небагато, іноді в неї уливається потилична випускна вена, яка сполучає потиличну пазуху з венами губчатки потиличної кістки. Це спостерігається частіше в антенатальному періоді.

Особливе місце серед пазух ТОГМ займає стік пазух (СП), який є місцем сполучення найкрупніших пазух: стрілових, прямої, потиличної та поперечних. Стік приймає кров з мозкових та мозочкових вен, а також з вен потиличних відділів твердої оболони та намету мозочка. Таким чином, СП відіграє значну роль у мозковій венозній циркуляції. Він є найбільш мінливим за формою утворенням ТОГМ, якому притаманний широкий діапазон індивідуальної анатомічної мінливості. Серед різноманітних форм будови СП нами виділено дві групи: магістральна та розсипна. Серед них виділені крайні: симетричні магістральна та сіткоподібна форми, і велика кількість проміжних форм. Встановлено, що магістральна форма стоку пазух зустрічається частіше за розсипну, і переважає в групі брахіцефалів незалежно від статі і віку. Крайні форми будови СП зустрічаються виключно рідко в усіх трьох групах, тоді як головним чином переважають асиметричні варіанти. Форма стоку пазух зумовлює вірогідність розвитку обхідного кровообігу у даній області: при сіткоподібній будові існує найбільша анатомічна схильність до розвитку обхідного відтоку; при магістральній формі, для якої притаманна відсутність міжпазушних анастомозів, парапазух і сполучної венозної мережі, можливість розвитку обхідних шляхів дуже мала.

Крайова пазуха розташована по краю великого потиличного отвору і часто нагадує за будовою венозне сплетення. Розвинена ця пазуха переважно у пренатальному періоді та в дитинстві, у дорослих її наявність щільно пов'язана зі ступенем розвинення потиличної пазухи. Формується крайова пазуха у результаті впадіння потиличної пазухи до сигмоподібних пазух і здійснює сполучення сигмоподібних, потиличної, нижніх кам'янистих пазух та вен основного сплетення, тому вказана пазуха є, по суті, анастомозом між вказаними утвореннями. Вона має також зв'язки з хребтовим венозним сплетенням. На наших препаратах крайова пазуха виявлена у 43% вип. Її ширина досягає 4 мм.

Печериста пазуха розташована по боках від тіла клиноподібної кістки і має складну будову. Між правою та лівою половинами печеристої пазухи поперечно проходять міжпечеристі - передня і задня, які є практично на всіх препаратах, інколи нижня. Печериста пазуха сполучається з верхньою та нижньою кам'янистою пазухами, з венозним сплетенням внутрішньої сонної артерії і - через венозну мережу овального отвору і випускника переднього рваного отвору - з крилоподібним венозним сплетенням. Важливими крупними припливами печеристої пазухи є вени очниці, що забезпечують відтік з відповідної ділянки.

Клино-тім'яні пазухи сполучають печеристу пазуху з верхньою стріловою і у дорослих частіше облітеровані.. Венозні анастомози сполучають клино-тім'яну пазуху з додатковою пазухою середньої черепної ями, з верхньою кам'янистою, а також через овальний отвір з крилоподібним сплетенням. Клино-тім'яна пазуха може бути одним з важливих шляхів сполуки різних пазушних басейнів, тому що через припливи цієї пазухи можливе утворення анастомозів між печеристою пазухою та судинами склепіння черепа.

Важливу роль щодо відтоку крові з пазух основи черепа відіграють кам'янисті пазухи. Їх припливи незначні і збирають кров з заднього відділу базальної поверхні скроневої частки. Постійними припливами нижньої кам'янистої пазухи є вени основного сплетення та мозочка.

Тенторіальна пазуха виявлена у 86 % випадків і характеризується вираженою мінливістю розмірів та топографії; відводить кров у пряму пазуху, її гілки або в початок поперечної пазухи.

Деяку роль у відтоці крові від основи черепа і, зокрема, від печеристої пазухи відіграє також венозне сплетення сонного каналу. Це сплетення забезпечує безпосередню сполуку печеристої пазухи з головним колектором, що відводить кров з порожнини черепа, і може грати важливу роль у відтоці крові.

Венозні пазухи анастомозують між собою, з венами ТОГМ, губчатки, обличчя та покривів склепіння черепа, венозними сплетеннями зовнішньої основи черепа, поза- та внутрішньохребтовими сплетеннями. Відповідно з цим можна відрізняти міжпазушні анастомози та анастомози пазух с інтра- та позачерепними венозними утвореннями (внутрішньочерепні, проміжні і позачерепні анастомози). Особливо важливими є анастомози між венозними пазухами та позачерепними венами та венозними сплетеннями через вени губчатки, емісарні вени та вени, що проходять через отвори та щілини основи черепа. Важливу роль у перерозподіленні струмів крові, мають численні анастомози між прямою, верхньою стріловою пазухами і початковими відділами поперечних пазух.

У пренатальному періоді венозна система голови людини має ряд відмінностей від дорослих. Розміри поперечних пазух у плодів досягають порівняльно дуже великих значень, мають виражену різницю з діаметром внутрішніх яремних вен та розмірами сигмоподібних пазух. Це пояснюється наявністю в пренатальному періоді розвинених додаткових шляхів венозного відтоку (зокрема, вказаних вище потиличної та крайової пазух, а також завжди присутніх та добре розвинених соскоподібних випускних вен). Потилична пазуха може бути представлена вираженим каналом (каналами) значних розмірів (до 4 мм), - в таких випадках вірогідний розвиток пазухи за віком; або дрібною мережею, яка за віком облітерується. В щільному взаємозв'язку зі ступенем розвитку потиличної пазухи знаходиться крайова , яка є анастомозом між потиличною пазухою та сигмоподібними та внутрішніми яремними венами. У дорослих потилична пазуха частіше відсутня, тому й добре розвинена крайова пазуха зустрічається рідко. Цікавим є те, що на відміну від дорослих стік пазух у плодів та новонароджених частіше має розсипну форму (77,4% вип.), ніж магістральну, що свідчить про тенденцію магістралізації цього утворення за віком. При цьому розсипні форми мають в пренатальному періоді симетричну форму частіше (12,3% вип.) за дорослих. Взагалі пазухи ТОГМ плодів мають велику кількість припливів, яка за віком зменшується, що в найбільшому ступіні стосується поперечних та сигмоподібних пазух, - у дорослих постійною залишається група вен, які уливаються в місці переходу поперечних пазух у сигмоподібні.

Поверхневі вени головного мозку плодів та новонароджених широко анастомозують між собою і утворюють рясну мережу з характерним розташуванням основних стовбурів, які нерідко мають звивисту форму. Формування рельєфу головного мозку здійснюється пізніше, тому на ранніх етапах розвитку спостерігається неспівпадіння топографії деяких венозних магістралей та мозкових звивин і борозен. На нашу думку, судини приймають певну участь у формуванні мозкового рельєфу, тому що основні борозни виникають відповідно топографії венозних стовбурів. Нами також відмічено, що у новонароджених, які мали строк гестації менший за 38-40 тижнів і головний мозок функціював протягом декількох діб, рельєф поверхні головного мозку був сформований, і спостерігалося співпадіння топографії судинних стовбурів та мозкового рельєфу. Навпаки, у новонароджених зі строком гестації 38-40 тижнів, у яких не спостерігалося життєвих функцій після народження, рельєф поверхні головного мозку не був сформований, мозкова речовина була гідратованою, спостерігалося топографічне неспівпадіння судинних стовбурів та мозкового рельєфу. Вищесказане свідчить про головну роль функціональної активності головного мозку у процесі формування мозкового рельєфу та взаємної топографії останнього з судинною мережею. Основна маса венозної крові від півкуль великого мозку у плодів, як і у дорослих, тече до верхньої стрілової пазухи. За нашими даними, кількість поверхневих вен головного мозку, що упадають у ВСП з кожного боку, коливається від 5 до 9. У цілому поверхневим венам великого мозку вже у пренатальному періоді притаманне виражене топографічне та морфологічне різноманіття. Взагалі мінливість зовнішньої будови цих вен обмежена двома крайніми формами: магістральною та розсипною. Першій притаманна перевага порівняльно крупних вен з невеликою кількістю припливів та анастомозів з іншими судинами. При іншій крайній формі переважають дрібні вени великою кількістю припливів та зв'язків з іншими венами.

Шляхи венозного відтоку від голови зазнають перебудови в процесі онтогенезу: в більшості випадків облітеруються потилична та крайова пазухи, зменшується кількість та діаметр випускників. Головним шляхом венозного відтоку стають внутрішні яремні вени, які за віком набувають великого діаметру. Взагалі пазухи ТОГМ у плодів мають порівняльно великі розміри, причому найкрупнішими є поперечні пазухи, які переважають за розмірами внутрішні яремні вени, що свідчить про наявність додаткових шляхів венозного відтоку від голови у пренатальному періоді. У дорослих серед пазух найбільша ширина притаманна сигмоподібним пазухам, але внутрішні яремні вени переважають за діаметром останні венозні утворення, що свідчить про централізацію та магістрализацію шляхів венозного відтоку.