Фармакологічна регуляція окиснювальних і репаративних процесів в оперованих органах антигіпоксантами, іммобілізованими на хірургічних нитках

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

УДК 615.36+616-092.6

ФАРМАКОЛОГІЧНА РЕГУЛЯЦІЯ ОКИСНЮВАЛЬНИХ І

РЕПАРАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ В ОПЕРОВАНИХ ОРГАНАХ

АНТИГІПОКСАНТАМИ, ІММОБІЛІЗОВАНИМИ НА

ХІРУРГІЧНИХ НИТКАХ

14.03.05 - фармакологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Костенко Віталій Олександрович

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії, МОЗ України

Науковий консультант: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Бобирьов Віктор Миколайович, Українська медична стоматологічна академія, завідувач кафедри експериментальної та клінічної фармакології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Французова Стелла Борисівна, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, завідувач відділу патофізіології та експериментальної фармакології доктор медичних наук

Макаренко Олександр Миколайович, Інститут фармакології та токсикології АМН України, старший науковий співробітник відділу патофізіології лауреат Державної премії України,

доктор медичних наук, професор Середенко Михайло Михайлович, Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України, завідувач відділу по вивченню гіпоксичних станів

Провідна установа: Одеський державний медичний університет, кафедра фармакології

Захист відбудеться 16 жовтня 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 при Інституті фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, м.Київ, вул. Е.Пот'є, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, м.Київ, вул. Е.Пот'є, 14.

Автореферат розісланий 13 вересня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат біологічних наук І.В. Данова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток місцевої і загальної гіпоксії все ще залишається неодмінним супутником хірургічних операцій на внутрішніх органах (J.L.Chassin, 1994, P.D.O'Donnel, 1994). Причому гіпоксичні (ішемічні) порушення і флогогенна дія хірургічних ниток чи продуктів їхньої біодеградації займають провідне місце у патогенезі післяопераційних ранових ускладнень (А.В.Воленко, 1998).

Відомо, що відновлення структури і функції ушкоджених органів, що відрізняються високою інтенсивністю процесів обміну (нирок, печінки, залоз внутрішньої секреції й ін.), у значній мірі пов'язано зі станом дихальної активності мітохондрій і, зокрема, залежних від окиснення сукцинату метаболічних потоків, у ранній термін після первинної альтерації (М.Н.Кондрашова, 1987-1996; Л.Д.Лукьянова, 1997-2000). З біоенергетичною недостатністю клітин у даний час пов'язують ініціацію механізмів гіпоксичного і вільнорадикального некробіозу (Л.Ф.Дмитриев, М.В.Иванова, И.И.Иванов, 1990; А.Ш.Зайчик, Л.П.Чурилов, 1999).

У той же час практично відсутні роботи, що висвітлюють можливості фармакологічної регуляції окиснювальних і репаративних процесів в ушкоджених тканинах антигіпоксантами прямої та непрямої енергизуючої дії (за класифікацією Л.Д.Лук'янової, 2000). Недостатньо досліджено механізми обмеження за допомогою антигіпоксичних препаратів вторинної альтерації (И.В.Зарубина і співавт., 2001).

Важливою проблемою фармакології залишається розробка оптимальних методів доставки лікарських засобів у вогнище ранового запалення. В останні роки зріс інтерес до лікарських форм, що забезпечують цілеспрямоване введення препаратів у locus morbi, що відбилося в створенні різних хірургічних ниток, ранових покрить, плівок і клеїв, полімерних розсмоктувальних мікрокапсул, мікросфер і мікроциліндрів, що містять лікарські засоби (Р.Г.Мурадян, И.А.Чекмарева, 1995; М.С.Скрипніков і співавт., 1998; D.F.Emerich et al., 1999; Р.С.Коритнюк і співавт., 2000; А.Н.Северцев, Е.И.Брехов, Н.П.Миронов, 2001).

Головною перевагою цього шляху введення лікарського засобу є можливість створення необхідної концентрації безпосередньо в оперативному локусі (К.Р.Александров і співавт., 1991; В.К.Гостищев, И.М.Романченко, Б.Н.Арутюнян, 1995). З іншого боку, продукти біодеградації колагенвмісних хірургічних ниток мають певну власну фармакологічну активність (А.А.Бабанин, А.Ш.Коротко, Р.Х.Гумеров, 1995; О.М.Проніна, 2001). У цьому зв'язку дослідження впливу антигіпоксантів, іммобілізованих на біологічних шовних матеріалах, що розсмоктуються, дозволяє істотно розширити можливості фармакологічної регуляції ранового запалення і загоєння асептичних ран.

Таким чином, розробка нових підходів до ефективної фармакологічної корекції окиснювальних і репаративних процесів у паравульнарних тканинах оперованих ішемізованих органів є актуальною. У цьому зв'язку перспективним шляхом рішення даної проблеми може вважатися розробка та дослідження нових лікарських форм, що дозволяють цілеспрямовано доставляти лікарські засоби противогіпоксичної дії у вогнище ранового запалення, зокрема, модифікованих антигіпоксантами хірургічних ниток.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як самостійний фрагмент планової наукової роботи Української медичної стоматологічної академії “Фармакологічна корекція порушень кисневого режиму тканин антигіпоксантами” (під керівництвом автора, № держреєстрації 0101U007612), “Експериментальне і клінічне обґрунтування застосування нових хірургічних шовних матеріалів у різних галузях хірургії” (дисертант - виконавець, № держреєстрації 0198U000930).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є дослідження механізмів фармакологічної регуляції окиснювальних і репаративних процесів в операційній рані в умовах використання антигіпоксантів, іммобілізованих на біологічному шовному матеріалі.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі задачі дослідження:

1. Вивчити вплив лікарських засобів антигіпоксичної дії при системному введенні (у дозі - натрію сукцинат і мексидол - 50 мг/кг, етоній - 30 мг/кг внутрішньоочеревинно за 30 хв до нефротомії і через 1;2;3;4;5;6 діб після операції) на стан енергетичного обміну, процесів вільнорадикального пероксидного окиснення біополімерів, обміну нуклеїнових кислот і білка в тканинах нирок білих щурів у післяопераційному періоді після нефротомії;

2. Оцінити власну біологічну і фармакологічну активність (щодо окиснювального метаболізму і репаративних процесів у паравульнарних тканинах) нитки-носія лікарських засобів у порівнянні з розсмоктувальними шовними матеріалами біологічного походження, що випускаються серійно;

3. Дослідити динаміку вивільнення і біодоступність антигіпоксантів, іммобілізованих на шовному матеріалі;

4. Вивчити вплив натрію сукцинату, мексидолу і етонію, іммобілізованих на шовному матеріалі, на стан енергетичного обміну, процесів вільнорадикального пероксидного окиснення біополімерів, обміну нуклеїнових кислот і білка в тканинах нирок білих щурів у післяопераційному періоді після нефротомії;

5. Вивчити вплив мексидолу, іммобілізованого на шовному матеріалі, на стан біоенергетичних процесів і обміну нуклеїнових кислот в органах сечовиділення (нирці, уретрі) собак у післяопераційному періоді;

6. Дослідити вплив антигіпоксантів, іммобілізованих на хірургічних нитках, на динаміку морфологічних змін у зшитих тканинах органів сечовиділення (нирки, уретри) собак;

7. Дослідити вплив антигіпоксантів, іммобілізованих на хірургічних нитках, на функціональний стан нирок після нефротомії;

8. Дослідити вплив натрію сукцинату, мексидолу і етонію, іммобілізованих на шовному матеріалі, на стан енергетичного обміну, процесів біосинтезу РНК і білка в тканинах нирок білих щурів в умовах моделювання після нефротомії гострої циркуляторно-гемічної гіпоксії;

9. Дослідити вплив натрію сукцинату, мексидолу і етонію, іммобілізованих на шовному матеріалі, на стан енергетичного обміну, процесів пероксидного окиснення ліпідів в тканинах нирок білих щурів у післяопераційному періоді в умовах застосування гіпербаричної оксигенації;

10. На основі отриманих результатів співставити ефективність системного і місцевого (у складі хірургічної нитки) призначення антигіпоксантів у відношенні стимуляції процесів загоєння операційних ран.

Об'єкт дослідження - фармакологічна регуляція процесів загоєння паравульнарних тканин.

Предмет дослідження - використання антигіпоксантів, іммобілізованих на хірургічних нитках, для корекції окиснювальних і репаративних процесів у паравульнарних тканинах у післяопераційному періоді.

Методи дослідження: фармакологічні, фармакокінетичні, токсикологічні, біохімічні (хемілюмінесцентні, ензиматичні, полярографічні, радіонуклідні), біофізичні (ЕПР-радіоспектрометрія), морфологічні.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше виявлено, що антигіпоксанти, введені в системний кровотік (у дозах - натрію сукцинат і мексидол 50 мг/кг, етоній 30 мг/кг внутрішньоочеревинно за 30 хв до нефротомії і через 1;2;3;4;5;6 діб після операції) та місцево (у складі хірургічних ниток у дозі 10 мг/кг маси тварини), впливають на окиснювальний метаболізм і процеси внутрішньоклітинної регенерації у ішемізованих нирках білих щурів після нефротомії, підвищують у ранньому післяопераційному періоді енергетичний потенціал, активізують процеси мітохондріального дихання й окиснювального фосфорилування, обмежують пригнічення біосинтезу РНК і білка в паравульнарних тканинах. Установлено, що введення сукцинатвмісних антигіпоксантів у системний кровотік у дозах, що коригують порушення біоенергетичних процесів в ушкоджених тканинах, викликає істотне зниження загального фону генерації супероксидного аніон-радикала і його продукції мітохондріальним електронно-транспортним ланцюгом у ранньому післяопераційному періоді.

Дістало подальший розвиток уявлення про власну фармакологічну активність нового хірургічного шовного матеріалу з твердої мозкової оболонки великої рогатої худоби біофіла, що полягає в активації процесів внутрішньоклітинної і клітинної репаративної регенерації в оперованих органах сечовиділення білих щурів і собак у середньому на 14-30 добу післяопераційного періоду. Встановлено, що використання для шва біофіла (технологія виробництва якого удосконалена за участю автора) і кетгуту зі свинячої сировини (розробленого автором) не супроводжується істотними порушеннями окиснювальних і репаративних процесів у тканинах оперованих нирок, що дозволяє використовувати дані матеріали як основу для іммобілізації антигіпоксантів.

Уперше встановлено, що вплив антигіпоксантів, іммобілізованих на хірургічних нитках, на окиснювальні і репаративні процеси в оперованих органах не пов'язаний із системною дією лікарських засобів.

Уперше встановлено, що механізм антигіпоксичної дії етонію, іммобілізованого на шовному матеріалі, пов'язаний з підвищенням ефективності окиснювального фосфорилування в результаті обмеження накопичення в паравульнарних тканинах вільних жирних кислот. Введення етонію в складі хірургічних ниток супроводжується активацією в тканині нирок у післяопераційному періоді біосинтезу нуклеїнових кислот і білка, що має істотне значення для відновлення структури і функціонального стану оперованих органів.

Уперше встановлено, що введення антигіпоксантів у складі шовних матеріалів, що розсмоктуються, прискорює перехід ранового запалення на макрофагально-моноцитарну і фібробластичну стадії, що попереджає розвиток хронічного запалення і неадекватного фіброзу. Виявлено, що введення мексидолу і етонію, іммобілізованих на нитках, істотно стимулює проліферацію фібробластів, сприяє більш ранньої регенерації м'язових елементів сечівника.

Дістало подальший розвиток уявлення про побічну дію хірургічних шовних матеріалів. Установлено, що застосування для шва стандартного кетгуту з баранячої сировини і його йодованого та хромованого варіантів пригнічує процеси енергоутворення, антиоксидантного захисту, обміну нуклеїнових кислот і білка в оперованих органах.

Вперше встановлено, що помірне підвищення кисневого режиму тканин при призначенні гіпербаричної оксигенації потенціює фармакологічні ефекти антигіпоксантів, іммобілізованих на хірургічних нитках, пов'язані с активізацією в паравульнарних тканинах процесів мітохондріального дихання й окиснювального фосфорилування, що має значення для відновлення функціонально-метаболічної активності оперованого органа.

Практичне значення отриманих результатів. Обґрунтовано можливість застосування етонію як антигіпоксанту непрямої енергизуючої дії при фармакологічній корекції ранового процесу в ішемізованих органах. Запропоновано спосіб виробництва нової модифікації кетгуту з свинячої сировини (пат. 22979 A) з меншою пошкоджуючою дією на тканини, впроваджений у виробництво (цех медичних препаратів КП "Полтавський м'ясокомбінат", НВП "Медар"). Підготовлено і зареєстровано нові ТУ У 24559278.001-97 на "Кетгут полірований стерильний". Удосконалено спосіб виробництва кетгуту з баранячої сировини (пат. 21630 A), впроваджений у промислове виробництво цехом медичних препаратів КП "Полтавський м'ясокомбінат". Удосконалено способи виробництва шовних матеріалів, що розсмоктуються, з біологічної сировини (пат. 25633 А, 25684 А, 25686 А), впроваджені в промислове виробництво цехом медичних препаратів КП "Полтавський м'ясокомбінат" і НВП "Медар". Розроблено експериментальні зразки шовних матеріалів, модифікованих натрію сукцинатом, етонієм і мексидолом (пат. 22977 А, 25685 А, 31268 А). Виявлено їхню здатність стимулювати в адекватний термін післяопераційного періоду окиснювальні і репаративні процеси в контактуючих з ними тканинах, що обґрунтовує необхідність подальших випробувань з метою можливості подальшого серійного виробництва. Виявлено здатність гіпербаричної оксигенації (пат. 25546 А) впливати на фармакологічну дію антигіпоксантів, іммобілізованих на хірургічних нитках, зв'язане з активацією в зшитій тканині біоенергетичних процесів.

Розроблена за участю автора нова модифікація кетгуту виробляється серійно (наказ МОЗ України №26 від 9.02.1999 р.; реєстраційне посвідчення №721/99 на внесення в Держреєстр виробів медичного призначення, дозволених до застосування в медичній практиці в Україні) вітчизняними виробниками шовних матеріалів, що розсмоктуються (цехом медичних препаратів КП "Полтавський м'ясокомбінат", НВП "Медар"). Матеріали дисертації використані при підготовці ТУ У 24559278.001-97 на "Кетгут полірований стерильний" (№ реєстрації Держстандартом 096/002193, 21.03.1997 г), Промислового регламенту на виробництво кетгуту стерильного в ампулах (КП "Полтавський м'ясокомбінат"), "Змін №1 до Промислового регламенту на виробництво кетгуту стерильного в ампулах" (затверджених 5.09.1997 р.), а також програм медичних випробувань нових модифікацій кетгуту (КП "Полтавський м'ясокомбінат" (1995-1998 рр.) і НВО "Біополімер" (1997 р.)). Розроблені методичні принципи оцінки впливу модифікованих антигіпоксантами шовних матеріалів, що розсмоктуються, на метаболізм впроваджено в програму випробувань хірургічних ниток Центру по вивченню та випробуванням хірургічних шовних матеріалів і імплантатів при Українській медичній стоматологічній академії. На підставі даних дисертації і внесених (за участю автора) доповнень у Промисловий регламент на виробництво кетгуту стерильного в ампулах (затверджених 5.09.1997 р.) знято з виробництва кетгут, модифікований сполуками йоду. Результати дослідження використано в підготовці інноваційного проекту "Впровадження нової технології виробництва шовних матеріалів, що розсмоктуються, з фармакологічно активними властивостями". Результати роботи впроваджено в навчальний процес на кафедрах фармакології Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова, Донецького державного медичного університету, Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського, Луганського державного медичного університету, Тернопільської державної медичної академії, загальної та клінічної фармакології Одеського державного медичного університету, клінічної фармації Національної фармацевтичної академії, експериментальної та клінічної фармакології, патологічної фізіології, оперативної хірургії і топографічної анатомії, загальної хірургії, урології, онкології Української медичної стоматологічної академії.

Особистий внесок здобувача. Автору належить ідея застосування антигіпоксантів для корекції окиснювального метаболізму і репаративних процесів в оперованих органах. Використання біофіла як матеріалу-носія лікарських засобів запропоноване й обґрунтовано безпосередньо дисертантом. Автору належить ідея створення фармакологічно активних шовних матеріалів, модифікованих етонієм, натрію сукцинатом і мексидолом. Творчий внесок автора в розробку способів одержання матеріалів, модифікованих сукцинатом і мексидолом, складає 90%; у розробку нитки, модифікованої етонієм, - 70%. Внесок автора в розробку способів одержання кетгуту зі свинячої череви і з баранячої сировини зі зниженою гістотоксичністю - 70%, у розробку усіх інших винаходів, опублікованих зі співавторами, - не менше 80%. Автор самостійно розробив програму досліджень, визначив мету і задачі дослідження, методичні підходи, брав безпосередню участь у виконанні операцій на тваринах. Аналіз і узагальнення матеріалу, формування комп'ютерної бази даних, статистична обробка результатів експериментів, підготовка оглядових і оригінальних статей, формулювання висновків, оформлення дисертаційної роботи й автореферату виконано дисертантом самостійно. Проведення морфологічних досліджень зразків тканин, зшитих немодифікованим біофілом (група порівняння), виконано за участю д-ра мед. наук О.М.Проніної і канд. мед. наук В.С.Черна. Результати досліджень тканин, зшитих модифікованими антигіпоксантами нитками, отримано безпосередньо автором. У проведенні хірургічних операцій на тваринах приймали участь співробітники кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Української медичної стоматологічної академії - д-р мед. наук О.М.Проніна, канд. мед. наук В.С.Черно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідалися на I Національному з'їзді фармакологів України (Полтава, 1995), II Міжнародній конференції "Сучасні підходи до розробки ефективних перев'язувальних засобів, шовних матеріалів та полімерних імплантатів" (Москва, 1995), Міжнародній школі-семінарі "Сучасні шовні матеріали з фармакологічною дією" (Полтава, 1995), науковій конференції "Актуальнi питання теоретичної та клінічної медицини на сучасному рівні" (Полтава, 1996), Міжнародному симпозіумі "Принципи пропорції, симетрії, структурної гармонії та математичного моделювання в морфології" (Вінниця, 1997), Пленумі товариства патофізіологів України (Чернівці, 1998), XV з'їзді Українського фізіологічного товариства (Донецьк, 1998), III Міжнародній конференції "Сучасні підходи до розробки ефективних перев'язувальних засобів, шовних матеріалів і полімерних імплантатів" (Москва, 1998), V Російському національному конгресі "Людина і ліки" (Москва, 1998), II Міжнародному конгресі з інтегративної антропології (Вінниця, 1998), Міжнародній конференції "Гіпоксія: деструктивна та конструктивна дія" (Київ, 1998), III Міжнародному конгресі патофізіологів (Lahti, Finland, 1998), II конгресі хірургів України (Донецьк, 1998), науковій конференції Української військово-медичної академії “Проблеми військової охорони здоров'я” (Київ, 1999), науковій конференції “Актуальні питання морфогенезу та регенерації” (Івано-Франківськ, 2000), III Національному конгресі патофізіологів України з міжнародною участю (Одеса, 2000), засіданні проблемної комісії “Фармакологія” (Київ, 2001), засіданні апробаційної ради №1 Української медичної стоматологічної академії (Полтава, 2001).

Публікації. Результати дисертації опубліковано в 28 статтях ( у 18 без співавторів), отримано 12 патентів України на винаходи, 1 рукопис депоновано у ВІНІТІ (Росія), опубліковано 16 робіт у матеріалах і тезах конференцій (конгресів, симпозіумів).

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 337 сторінках друкованого тексту, містить 62 таблиці та 12 рисунків. Складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, шести розділів власних досліджень, обговорення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку лiтератури, який містить 601 джерело (357 кирилицею та 244 латиницею).

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Експериментальні дослiдження були проведені на 828 білих щурах лінії Вістар різної статі масою 160-250 г та 90 безпородних собаках (71,1% - пси). Групування дослідів на білих щурах і собаках наведено схематично:

- групування дослідів на білих щурах:

- групування дослідів на собаках:

У якості антигіпоксантів використовували: натрію сукцинат ("Sigma", США), мексидол (2-етил-6-метил-З-оксипіридину сукцинат; експериментальний завод кардіологічного НВК МОЗ РФ, ТОВ "Наука-Центр Фарма", Росія), етоній (1,2-етилен - біс (N-диметилкарб-децилоксиметил) - амонію дихлорид; АТ "Фармак", Україна).

З метою вибору оптимального шовного матеріалу-носія антигіпоксантів оцінювали біологічну і фармакологічну активність хірургічних шовних матеріалів, що розсмоктуються, а саме: кетгуту полірованого стерильного з баранячої череви (КП "Полтавський м'ясокомбінат", НВП "Медар"), кетгуту полірованого стерильного з свинячої череви (КП "Полтавський м'ясокомбінат", НВП "Медар"), кетгуту полірованого стерильного (йодованого) (вироблявся КП "Полтавський м'ясокомбінат" до 1997 р., за нашими рекомендаціями знятий з виробництва), кетгуту хромованого (КВХФО "Татхімфармпрепарати", Росія), біофілу (з твердої мозкової оболонки великої рогатої худоби, КП "Полтавський м'ясокомбінат").

Антигіпоксанти іммобілізовували на хірургічних нитках у заводських умовах (цех медичних препаратів КП "Полтавський м'ясокомбінат") за допомогою імпрегнатора текстильних матеріалів. Даний метод іммобілізації ЛЗ на біофіл дозволяє одержати такі концентрації антигіпоксантів: натрію сукцинат - 0,040± 0,006 г/м нитки; мексидол - 0,046± 0,003 г/м нитки; етоній - 0,032± 0,002 г/м нитки. У ході оперативних втручань імплантували кількість біофіла, що дозволяє ввести в організм антигіпоксанти (натрію сукцинат, мексидол, етоній) у дозі 10 мг/кг маси тварини.

Для оцінки динаміки вивільнення антигіпоксантів, іммобілізованих на шовному матеріалі, останній імплантували в міжм'язові кармани передньої черевної стінки, у які вкладали стерильні мотки шовного матеріалу довжиною 0,3 м (А.Д.Цинцадзе, 1991). Вивільнення антигіпоксантів оцінювали за зміною концентрації ЛЗ у досліджуваній лікарській формі (Н.Н.Каркищенко, В.В.Хоронько, 1981). Вміст натрію сукцинату і мексидолу оцінювали за концентрацією сукцинату за методом Єщенко та Вольського (1982). Вміст етонію оцінювали біхроматним методом (Т.М.Боковикова та співавт., 1983).

Для оцінки абсолютної біодоступності антигіпоксантів, іммобілізованих на шовному матеріалі, проводили порівняльне вивчення змін концентрацій лікарської речовини в плазмі крові в досліджуваній і стандартній лікарських формах. У якості стандартної лікарської форми брали розчин для внутрішньовенного введення, що забезпечує 100% біодоступність. Розраховували такі фармакокінетичні показники: початкову концентрацію препарату в плазмі крові (С0) і константу швидкості елімінації (Kel) методом найменших квадратів, удаваний об'єм розподілу (Vd), період напіввиведення (Т1/2), константу кліренсу елімінації (Cl), площу під кривою "концентрація-час" (AUC) (В.Н.Соловьев, А.А.Фирсов, В.А.Филов, 1980; Н.Н.Каркищенко, В.В.Хоронько, 1981).

Методика операцій на тваринах. Білим щурам для наркозу вводили внутрішньоочеревинно кетамін із розрахунку 1 мг/кг маси тіла. Проводили лапаротомію і після мобілізації нирки на її судинну ніжку накладали затиск (на 30±4 хв) для моделювання ішемічного стану. Після цього виконували стандартний розріз у межах її коркового шару з наступним накладенням окремих вузлових швів з використанням атравматичних голок. На шкіру накладали шви із застосуванням поліамідної нитки.

Собакам після премедикації для наркозу вводили 5% розчин тіопентал-натрію до появи симптому "третього віка" на оці тварини. При виконанні нефротомії після вивихування нирки в операційну рану на судинну ніжку нирки накладали затискач Федорова. На опуклій поверхні нирки завдавали стандартний розріз довжиною 2 cм у межах коркового шару. Рана на всю глибину розрізу прошивалася відповідним розсмоктувальним шовним матеріалом (РШМ) П-подібними швами. При уретротомії виконували розріз сечівника над катетером довжиною 1-1,5 см. Рану ушивали окремими вузловими швами за допомогою атравматичної голки і відповідного РШМ.

Методика моделювання різних кисневих режимів у тканинах. Гостру крововтрату відтворювали шляхом кровопускання з правої яремної вени струйно-переривчастим методом в обсязі 2% від маси тварини (И.М.Тыртишников, 1986), що призводить до розвитку гострої циркуляторно-гемічної гіпоксії середнього ступеня тяжкості (М.М.Середенко та співавт., 1987). Сеанси гіпербаричної оксигенації (ГБО) білих щурів проводили у барокамері для дрібних лабораторних тварин за експериментально розробленою нами схемою (патент України на винахід № 25546 А): 1517 гПа (через 2 год після операції - протягом 60 хв; через 1 і 2 доби - 45 хв), 1013 гПа (через 3 доби - 45 хв, через 5, 6 та 7 діб - 30 хв).

Біохімічні, радіонуклідні та біофізичні методи дослідження. Вміст аденозинтрифостату (АТФ) визначали на хемілюмінометрi БХЛ-06 з використанням біолюмінесцентного АТФ-реагенту "Iммолюм" виробництва МДУ iм.М.В.Ломоносова (Росiя) за методикою, викладеною у методичних рекомендаціях Толстих i спiвавт. (1991), в основі якої лежить люциферин-люциферазна біолюмінесценція. Концентрацію аденозиндифостату (АДФ) та аденозинмонофостату (АМФ) визначали за методом Jaworek, Gruber, Bermeyer (1974), неорганічного фосфату (Фн) - за методом Кочетова (1980). Енергетичний потенціал розраховували за формулою Atkinson (1968).

Функціональний стан мiтохондрiй досліджували за методом Chance та Williams (1955) на полярографі LP-7E. Середовище інкубації готували за вказівками Чумакова та Крупенiкової (1986).

Одержання та розділення нуклеїнових кислот (РНК, ДНК) проводили за методом Schmidt і Thannhauser у модифікації Fleck і Munro (1962). Концентрацію РНК і ДНК визначали на спектрофотометрі СФ-26. Кількість нуклеїнових кислот виражали у мг на 100 г тканини. При дослідженні сумарної РНК тваринам уводили внутрішньоочеревинно мічену тритієм оротову кислоту за 60 хв до декапітації з розрахунку 30 мкКі на 100 г маси тварини. При цьому РНК виділяли з тканин фенольно - термічним методом (Г.П.Георгиев, 1968). Синтез білків досліджували з використанням у якості радіоактивної мітки 14С-амінокислотного гідролізату білка хлорели. Білковий гідролізат уводили внутрішньоочеревинно за 90 хвилин до декапітації з розрахунку 20 мкКи на 100 г маси. Підрахунок імпульсів радіоактивного розпаду проводили на обладнанні "УМФ-6".

Утворення супероксидного аніон-радикалу оцінювали при проведенні тесту з нітросинім тетразолієм (НСТ) за Коганом і співавт. (1997) у модифікації Цебржинського (1998) з використанням мікроФЕК МКМФ-1 у гомогенаті тканини з індукторами у виді НАДН (для оцінки продукції супероксидного аніон-радикала мітохондріальним електронно-транспортним ланцюгом), НАДФН (для оцінки продукції супероксидного аніон-радикалу мікросомальним електронно-транспортним ланцюгом) та продигіозана (для оцінки продукції супероксидного аніон-радикалу фагоцитами).

Про утворення NO робили висновки за результатами оцінки спектрів ЕПР динітрозильних комплексів заліза, які вважаються "депо" оксиду азоту, за допомогою радіоспектрометру АЕ-4700 (Україна) при значенні фактора g = 2,03 у зразках тканини, охолодженої до температури 77 К (В.Я.Варич, А.Ф.Ванин, Л.М.Овсянникова, 1987).

Рівень пероксидного окиснення ліпідів у тканині печінки оцінювали по утворенню в реакції тіобарбітурової кислоти з малоновим диальдегідом (МДА) забарвленого триметінового комплексу до і після 1,5-годинної інкубації (S.A.Knights et al., 1988). Активність антиоксидантної системи оцінювали за приростом концентрації МДА за час півторагодинної інкубації у залізоаскорбатному буферному розчині, а також за активністю антиоксидантних ферментів - супероксиддисмутази (О.С.Брусов, А.М.Герасимов, Л.Ф.Панченко, 1976) та каталази (О.Г.Архипова, 1988).

Морфологічні методи дослідження. Після фрагментації для одержання парафінових блоків зразки фіксували в 10% розчині формаліну чи 4% розчині глютарового альдегіду з наступною проводкою в батареї спиртів зростаючої концентрації та поміщенням у парафін або епоксидную смолу "Епон-812". З парафінових блоків готували серійні зрізи товщиною 7-10 мкм, а з епоксидних - напівтонкі зрізи товщиною 1-2 мкм. Для оглядової мікроскопії застосовували фарбування гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за ван-Гізону. Напівтонкі зрізи забарвлювали 0,1% розчином толуїдинового синього при рН 8,0 і комбінованим фарбуванням за Hanphrey-Pittman (1974).

Морфометрический аналіз було здійснено на напівтонких зрізах шляхом підрахунку клітин різних класів методом стандартних площ (Г.Г.Автандилов, 1990). Для проведення підрахунку клітин з кожної серії зрізів методом випадкових чисел було відібрано по 5. У кожнім з них визначалася кількість нейтрофілів, макрофагів, лімфоцитів, клітин фібробластичного ряду і міоцитів у 5 полях зору бінокулярного мікроскопа (х900).

Методи дослідження функції нирок. Функціональний стан нирок білих щурів вивчали в умовах індукованого діурезу (А.И.Гоженко та спiвавт., 1991). Під час дослідження діурез визначали за 2 години після 5% водного навантаження. Вміст креатинiну у сироватці крові i сечі досліджували за методом Поппера з використанням набору фірми "Labsystems" (Фінляндія), натрію - за рекомендаціями Колба та Камишнiкова (1976). На підставі одержаних даних розраховували хвилинний та відносний діурез, швидкість клубочкової фільтрації, екскрецію та фільтраційний заряд натрiю, реабсорбцію води i натрiю.

Статистичну обробку експериментальних матеріалів проводили з використанням критерію Ст'юдента. Всі розрахунки проводили за спеціально розробленими програмами на ПЕОМ.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

1. Вплив антигіпоксантів (при системному введенні) на окиснювальний метаболізм і репаративні процеси в оперованій нирці щурів

Енергетичний обмін. Через 2 години після оперативного втручання на ішемізованій нирці концентрація АТФ істотно знижується (на 29,8%), вміст Фн при цьому вірогідно зростає (на 31,0%), що свідчить про підвищення розпаду макроергів і недостатньому ресинтезі АТФ і відповідають даним літератури (М.В.Биленко, 1989; В.П.Педик, 1991). Порушення аеробних біоенергетичних процесів підтверджується пригніченням швидкості фосфорилуючого дихання мітохондрій, роз'єднанням окиснення і фосфорилування АДФ (дихальний контроль зменшується на 26,5%). Через 12 годин і одну добу після нефротомії концентрація АТФ і швидкість фосфорилуючого дихання мітохондрій залишаються зниженими. Подібні зміни відзначаються і при введенні досліджуваних антигіпоксантів у дозі 10 мг/кг маси тварини. Так, спостерігається зниження концентрації АТФ при введенні натрію сукцинату, мексидолу і етонію відповідно 26,3; 23,2 і 27,7%. Достовірних відмінностей з даними серії, у якій проводили нефротомію без застосування лікарського засобу (ЛЗ), не відзначається.

При введенні антигіпоксантів (у дозі - натрію сукцинат і мексидол 50 мг/кг, етоній 30 мг/кг внутрішньоочеревинно за 30 хв до нефротомії і через 1;2;3;4;5;6 діб після операції) через 1 добу після нефротомії відзначається зростання швидкості фосфорилуючого дихання (рис. 1) - при застосуванні натрію сукцинату - на 22,3% (P<0,01), мексидолу - на 30,7% (P<0,01), етонію - на 17,6% (P<0,05). При введенні натрію сукцинату концентрація АТФ вірогідно перевищує (на 19,4%), а вміст Фн поступається (на 10,9%) даним серії без призначення ЛЗ. При призначенні антигіпоксантів зростає також величина енергетичного потенціалу (ЕП, див. рис.1): на 17,7% при введенні натрію сукцинату (P<0,001), на 25,4% - мексидолу (P<0,001), на 9,0% - етонію (P<0,001).

При введенні антигіпоксантів у ефективних дозах значення ЕП перевищують дані серії без призначення ЛЗ на 3 і 7 добу післяопераційного періоду. При цьому, при системному введенні мексидолу на 3 добу після нефротомії зростає швидкість фосфорилуючого дихання мітохондрій.

При розрахунку показників, що характеризують сполучення окиснення і фосфорилування в оперованих нирках білих щурів, відзначається підвищення коефіцієнта ефективності фосфорилування (АДФ/О) через 1 добу після нефротомії при введенні ефективної дози натрію сукцинату (на 40,2, P<0,05) та дихального контролю - на 3 добу післяопераційного періоду при введенні мексидолу (на 37,6%, P<0,02).

Таким чином, антигіпоксанти метаболічної дії (у дозі - натрію сукцинат і мексидол 50 мг/кг, етоній 30 мг/кг внутрішньоочеревинно за 30 хв до нефротомії і через 1;2;3;4;5;6 діб після операції) є ефективними засобами корекції порушення енергетичного метаболізму в нирках при сукупному ішемічному і механічному (нефротомія) ушкодженні.

Вільнорадикальне пероксидне окиснення. Через 2 години після нефротомії відзначається зростання як загального фону генерації супероксидного аніон-радикала, так і його продукції електронно-транспортними ланцюгами мітохондрій і фагоцитів.

Звертає на себе увагу відсутність достовірних зрушень у порівнянні з даними контрольної серії в продукції супероксидного аніон-радикала в тканинах оперованих нирок білих щурів через 2 години після нефротомії при введенні в системний кровотік антигіпоксантів у дозі 10 мг/кг маси тварини.

Через 1 добу після нефротомії відзначається посилення продукції супероксидного аніон-радикала в тканинах нирок білих щурів як мітохондріальним і лейкоцитарним електронно-транспортними ланцюгами, так і мікросомальним. Примітно, що при введенні натрію сукцинату і мексидолу вірогідно знижується продукція супероксидного аніон-радикала мітохондріальним електронно-транспортним ланцюгом - відповідно на 14,2% (P<0,02) і 19,7% (P<0,05). При введенні мексидолу і етонію зменшується загальний фон утворення .О.

Після нефротомії в нирці відзначається активація процесів пероксидного окиснення ліпідів, про що свідчить зростання концентрації МДА через 2 години на 25,4%, через 12 годин - на 16,5%, через 1 добу - на 33,3%. При введенні антигіпоксантів (10 мг/кг) істотного зростання концентрації МДА не відзначається, проте достовірних відмінностей величин концентрації МДА від даних контрольної серії не виявлено.

Введення антигіпоксантів у системний кровотік у дозах, що коригують порушення біоенергетичних процесів в ушкоджених нирках (натрію сукцинат і мексидол 50 мг/кг, етоній 30 мг/кг внутрішньоочеревинно за 30 хв до нефротомії і через 1;2;3;4;5;6 діб після операції), викликає помітні зміни продукції супероксидного аніон-радикала. Так, уведення натрію сукцинату викликає зниження загального фону генерації .О і його продукції мітохондріальним електронно-транспортним ланцюгом через 1 та 3 доби після нефротомії. Зниження загального фону продукції .О відзначається також і на 7 добу післяопераційного періоду.

Введення мексидолу викликає зниження загального фону продукції .О і його утворення мітохондріальним електронно-транспортним ланцюгом через 1 та 3 доби після нефротомії. Істотних змін у продукції ..О на 1,3,7 і 14 добу післяопераційного періоду при введенні етонію в системний кровотік не відзначається.

Через 1 добу після нефротомії при системному введенні натрію сукцинату і мексидолу відзначається зниження утворення МДА (відповідно на 25,3 і 24,4%, P<0,05). Отримані результати погоджуються з даними літератури про антиоксидантні властивості цих препаратів (М.П.Кондрашова та співавт., 1996). Істотних змін концентрації і приросту МДА під час інкубації тканин нирок у прооксидантому буферному розчині при системному введенні етонію не виявлено.

При введенні антигіпоксантів активність антиоксидантних ферментів (СОД, каталази) у досліджуваний період практично не відрізняється від даних контрольної серії. Це, очевидно, пов'язано з меншим утворенням субстратів (супероксидного аніон-радикала для СОД і пероксиду водню для каталази), які індукують синтез і активність цих ферментів (J.Feher et al., 1987; Н.Б.Поберезкина, Л.Ф.Осинская, 1989).

Біосинтез РНК і білка. Через 1 добу після нефротомії і при введенні ізотонічного розчину натрію хлориду в нирці відзначається достовірне зниження питомої радіоактивності РНК (на 22,0%, P<0,01) і білка (на 17,8%, P<0,05), що, очевидно, пов'язано з порушенням біосинтетичних процесів при розвитку тканинної (біоенергетичної) гіпоксії після ішемії і реперфузійних ушкоджень у тканинах нирки.

При введенні в системний кровотік антигіпоксантів у дозі 10 мг/кг маси тварини істотні зміни біосинтезу РНК і білка відсутні. На третю добу післяопераційного періоду у всіх досліджуваних серіях дослідів відзначається тенденція до підвищення біосинтезу РНК і білка, що вважається обов'язковим етапом репаративної регенерації операційної рані. Разом з тим, істотних відмінностей при введенні антигіпоксантів у порівнянні з даними серії, у якій уводили ізотонічний розчин натрію хлориду не виявлено.

У той же час, системне введення антигіпоксантів (в дозах - натрію сукцинат і мексидол 50 мг/кг, етоній 30 мг/кг внутрішньоочеревинно за 30 хв до нефротомії і через 1;2;3;4;5;6 діб після операції) підвищує питому радіоактивність РНК через 24 години після нефротомії періоду відповідно на 29,3% (P<0,01), 28,7% (P<0,05) і 31,5% (P<0,02). При введенні натрію сукцинату і етонію відзначається також достовірне зростання питомої радіоактивності білка - відповідно на 36,4% (P<0,01) і 33,6% (P<0,02). На 3 добу післяопераційного періоду при введенні мексидолу і етонію істотно зростає питома радіоактивність білка (на 33,7 і 23,4%) у порівнянні з даними серії, у якій замість антигіпоксантів вводили ізотонічний розчин натрію хлориду.

Таким чином, отримані результати свідчать про здатність досліджуваних антигіпоксантів, введених в ефективних дозах, стимулювати процеси окиснювального фосфорилування, підвищувати потенціал, біосинтез РНК і білка, обмежувати утворення активних форм кисню й активацію вільнорадикального пероксидного окиснення ліпідів у тканинах у ранньому післяопераційному періоді після розсічення ішемізованої нирки.

2. Вибір оптимального шовного матеріалу-носія для доставки антигіпоксантів у locus morbi

Оцінка стану енергетичного метаболізму при імплантації РШМ. Через 14 діб після імплантації в тканини нирки білих щурів різних модифікацій кетгуту відзначається зниження енергетичного потенціалу (ЕП) і швидкості фосфорилюючого дихання, що підтверджує припущення про пригнічуючу дію цього розсмоктувального шовного матеріалу (РШМ) або продуктів його біодеградації на процеси енергоутворення. Як випливає з отриманих результатів, більш глибоке пригнічення окиснювального фосфорилування в нирках білих щурів відзначається при застосуванні в якості РШМ хромованого кетгуту.

На 14 добу післяопераційного періоду при використанні біофіла у тканинах оперованих нирок відзначається більший ЕП у порівнянні з таким при застосуванні синтетичних РШМ. Про активніший перебіг біоенергетичних процесів у зшитих тканинах на 14 добу післяопераційного періоду при застосуванні біофіла свідчить більш значна величина швидкості фосфорилюючого дихання, що перевищує відповідне значення серій, у яких використовували різні модифікації кетгуту.

На 30 добу післяопераційного періоду відзначається зниження ЕП при імплантації різних модифікацій кетгуту, що також, очевидно, пов'язано з дією продуктів його біодеградації і звільненням біологічно активних речовин макрофагами. Це характерно для тривалого перебування ХШМ у тканині через підтримку запальної реакції та затримання її на моноцитарно-макрофагальній стадії, що не тільки збільшує небезпеку гнійних ускладнень, але і перешкоджає завершенню фіброзування та епітелізації (В.С.Калнберз і співавт., 1988). При оцінці процесів дихання й окиснювального фосфорилування в мітохондріях нирок і в цей період відзначається значне зниження дихального контролю при застосуванні хромованого кетгуту. При використанні біофіла величина цього показника вірогідно вища в порівнянні з даними серії з використанням кетгуту, що є важливою умовою підтримки енергозалежних функцій нирок.

Оцінка стану вільнорадикального окиснення біополімерів при імплантації РШМ. На 7 добу післяопераційного періоду зростає загальний рівень продукції супероксидного аніон-радикала в тканині оперованих нирок, поза залежністю від виду імплантованого РШМ. Подібна динаміка також відзначається при використанні стимуляторів утворення активних форм кисню (АФК): НАДФН, НАДН, продигіозана. Це свідчить про відсутність істотних специфічних відмінностей у переважних джерелах генерації АФК (мікросомальним та мітохондріальним електронно-транспортними ланцюгами, при дихальному вибуху лейкоцитів) у залежності від виду застосованого РШМ.

На 14 добу післяопераційного періоду підвищений загальний фон продукції .О відзначається в серіях із використанням звичайного, йодованого і хромованого кетгуту, тобто в тих, де мають місце найбільш виражені запально-реактивні зміни навколо імплантованих ниток. У той же час, при імплантації хромованого кетгуту утворення АФК перевищує таке при застосуванні звичайної кетгутної нитки, а в серіях, коли було імплантовано біофіл цей показник вірогідно нижче.

Утворення .О на 14 добу післяопераційного періоду фагоцитами залишається підвищеним після застосування для шва кетгуту з баранячої сировини, його йодованого і хромованого варіантів, що вказує на значну активність запального процесу (J.Gutteridge, 1995). Активація НАДФН-оксидазного комплексу при дихальному вибуху лейкоцитів вимагає ГТФ-зв'язуючого білку Gox, при цьому для регенерації ГТФ необхідний АТФ (А.Г.Глоба та співавт., 1991; P.Peveri et al., 1992). Таким чином, дихальний вибух лейкоцитів є енергозалежним процесом і його тривала інтенсифікація в серіях із застосуванням кетгуту (у т.ч. йодованого та хромованого варіантів), у певній мірі відволікає енергетичні ресурси від участі в забезпеченні репаративно-регенераторних процесів.

Супероксидний аніон-радикал, а також інші АФК, що утворюються в динаміці післяопераційного періоду, спроможні індукувати та продовжувати ланцюг вільнорадикального пероксидного окиснення, вторинним продуктом якого є малоновий диальдегід (МДА), про концентрацію якого ми судили при проведенні реакції з тіобарбітуровою кислотою. Нами виявлено, що вже через 7 діб після накладення шву нирки активність пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) відрізняється в залежності від виду РШМ. Так, у цей період найбільша концентрація МДА має місце при імплантації хромованого і йодованого кетгуту і супроводжується деяким обмеженням антиоксидантного потенціалу, який оцінювали за величиною приросту МДА за час інкубації в прооксидантному буферному розчині.

На 14 добу післяопераційного періоду активація ПОЛ характерна при імплантації йодованого і хромованого кетгуту і, у меншій мірі, кетгуту з баранячої сировини, що узгоджується з раніше відзначеними нами даними про підвищення в цей період продукції АФК при застосуванні вказаних РШМ.

Оцінка стану метаболізму нуклеїнових кислот і білка при імплантації РШМ. Фаза виснаження адаптаційних ресурсів, що має місце на 14-30 добу після імплантації в тканинах нирки кетгуту, включає і певне обмеження репаративних процесів. У цей період, зокрема, при застосуванні кетгуту з баранячої сировини (на відміну від ниток зі свинячої сировини, біофілу та синтетичних РШМ), його йодованого і хромованого варіантів, у паравульнарних тканинах нирки знижується концентрація РНК і анаболічний коефіцієнт РНК/ДНК.

Відзначено власні фармакологічні властивості немодифікованого біофіла, які виражаються в зростанні (особливо на 14 добу післяопераційного періоду) процесів внутрішньоклітинної (підвищення біосинтезу РНК і білка, анаболічного коефіцієнта) і клітинної (ріст числа фібробластів) регенерації. Це, очевидно, пов'язано із здатністю продуктів розпаду колагену, що входить у склад нитки, стимулювати секрецію факторів росту фібробластів і індукторів синтезу колагену (А.Б.Шехтер, В.В.Серов, 1991). В останні роки виявлено біорегуляторні властивості окремих пептидних фрагментів, що звільняються в ході біодеградації колагену. Так, пролінвмісні пептиди Gly-Pro-Gly-Gly і Pro-Gly-Pro прискорюють загоєння ацетатних виразок, мають противоішемічну дію, поліпшують гемодинаміку в ушкоджених органах (С.Е.Жуйкова та співавт, 2000; Ю.В.Иванов, В.В.Яснецов, 2000; О.Е.Фадюкова та співавт, 2001). Пептид Pro-Gly-Pro є структурним компонентом синтетичного препарату семаксу (фрагмент АКТГ4-7Pro-Gly-Pro), що застосовується в якості ЛЗ.

Оцінка стану екскреторної та натрійрегулюючої функцій нирок при імплантації РШМ. На 14 добу після операції при використанні кетгуту з баранячої сировини відзначається зростання діурезу (на 40,5%) і величини відносного діурезу, зменшення швидкості клубочкової фільтрації (на 37,9%). При використанні біофіла показники екскреторної функції нирок не змінюються. При оцінці натрійрегулюючої функції нирок привертає увагу пригнічення процесу реабсорбції натрію, що потребує достатнього рівня енергозабезпечення, при використанні в якості РШМ кетгуту. При застосуванні для шва біофіла порушень функціонального стану оперованих нирок не виявлено.

У цілому, на підставі оцінки впливу різних біологічних і синтетичних РШМ на стан енергетичного метаболізму, процесів вільнорадикального пероксидного окиснення, обміну нуклеїнових кислот у паравульнарних тканинах, функції нирок після нефротомії можна зробити висновок, що нитка з твердої мозкової оболонки, що має власні фармакологічні властивості, є найбільше прийнятним кандидатом у якості шовного матеріалу-носія ЛЗ антигіпоксичної дії.

3. Динаміка вивільнення та біодоступність антигіпоксантів, іммобілізованих на хірургічних нитках

Вибір у якості шовного матеріалу-носія нитки з твердої мозкової оболонки великої рогатої худоби біофіла пов'язаний як з наявністю власної фармакологічної дії, так і з її здатністю завдяки істотному вмісту колагену втримувати в своєму складі різні хімічні сполуки (А.А.Павилонис, 1995).

Дані про вивільнення антигіпоксантів, іммобілізованих на шовному матеріалі, наведено на рис. 2.

Натрію сукцинат відзначається в структурі біофіла протягом 6-ти діб після імплантації нитки в міжм'язовий карман передньої черевної стінки. Мексидол і етоній відзначаються в структурі модифікованого біофіла протягом 7-ми діб після імплантації.

При визначенні концентрації в плазмі крові білих щурів натрію сукцинату і мексидолу, а також етонію в серіях з імплантацією хірургічних ниток, модифікованих цими ЛЗ, в усі терміни спостереження (1; 4; 8; 12; 16; 20; 24; 48 годин, 3, 5 діб) істотні зміни концентрації сукцинату в крові не відзначається, етоній не виявляється. Таким чином, досліджувані сукцинатвмісні антигіпоксанти (натрію сукцинат, мексидол) і етоній у системний кровотік не надходять і не можуть справляти системну фармакологічну дію. Таким чином, абсолютна біодоступність натрію сукцинату, мексидолу і етонію, іммобілізованих на хірургічних нитках, дорівнює нулю, що свідчить про відсутність при введенні цих препаратів у даній лікарській формі системних фармакологічних ефектів.