Діагностика і профілактика виробничо обумовленої вторинної імунної недостатності у гірників

Размещено на http://www.allbest.ru

Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського

Академії медичних наук України

УДК 613.6:622:612.017+616-056.3-084

Діагностика і профілактика виробничо обумовленої вторинної імунної недостатності у гірників

14.01.29 - клінічна імунологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Трунова Ольга Арнольдівна

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному підприємстві науково-дослідному інституті медико-екологічних проблем Донбасу і вугільної промисловості (Донецьк) Міністерства охорони здоров'я України.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України (м. Київ), відділ експериментальної та клінічної імунології науково-дослідного центру.

Захист відбудеться “26” листопада 2001 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (03680, м. Київ, узвіз Протасів яр, 7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України (м. Київ, узвіз Протасів яр, 7).

Автореферат розісланий “20” жовтня 2001 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Бегоулева Ж.Б.

вугільний гірник гормональний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Населення зазнає впливу різноманітних чинників навколишнього середовища, багато з яких можуть спричиняти несприятливі зміни в організмі людини (Сидоренко Г.И., Кутепов Е.Н., 1997; Забродский П.Ф. із співавт., 1994; Любченко П.Н., 1996; Бочановский В.А. із співавт., 1995; Воробьев А.А. із співавт., 1995; Шальнова Г.А. із співавт., 1996). Відповідно до даних ВООЗ, внесок соціальних чинників у захворюваність населення складає біля 50 %, біологічних - біля 20 %, антропогенних - також до 20 % і медичного обслуговування - до 10 % (Сидоренко Г.И., Кутепов Е.Н., 1997). Поряд з умовами середовища, що змінюються, відзначається зростання населення, сприйнятливого до впливу різноманітних чинників навколишнього середовища. Особливої гостроти проблема збереження і зміцнення здоров'я працюючих набуває у такому важливому регіоні, як Донбас (Кобец Г.П. із співавт., 1990).

Одним із засобів, що дозволяють виявити ранні ознаки несприятливого впливу на організм людини комплексу шкідливих речовин і фізичних чинників, є вивчення їхнього впливу на імунну систему (ІС).

Важливу проблему в сучасній медицині складають вторинні, або набуті, імунодефіцити, котрі розвиваються під впливом найрізноманітніших вражаючих чинників, що діють спочатку на не змінену ІС (Певницкий Л.А. із співавт., 1994; Старостина Н.М., Ширинский В.С., 1994; Фролов В.М., Дранник Г.М., 1997; Фролов В.М., Пинский Л.Л., 1997). Часто на фоні основного захворювання розвивається імунна недостатність (ІН). Серед осіб, що входять до групи ризику розвитку ІН, головне місце займають ті, хто часто і довгий час хворіють (ЧДХ) на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), оскільки ці інфекції призводять до розвитку тимчасового імунодефіциту, що, у свою чергу, сприяє повторному зараженню респіраторними вірусами (Петров Р.В. із співавт., 1983; Иванова С.А. із співавт., 1983; Попова Т.Л. із співавт., 1983; Курилова Д.И. із співавт., 1991; Зингер Ф.Х. із співавт., 1990; Элькин В.М. із співавт., 1982).

Чинники виробничого середовища сприяють підвищенню відносного ризику розвитку вторинних імунодефіцитних станів у 1,5-3,6 разу (Воробьев А.А. із співавт., 1995; Довжанский И.С., 1990; Труфакин В.А., Трунова Л.А., 1994), вторинні імунодефіцити виявляються у робітників хімічних, коксохімічних і металургійних виробництв, а також в осіб, що мешкають поблизу великих промислових підприємств (Фролов В.М., Пинский Л.Л., 1997). Перегрівання, переохолодження, підвищена відносна вологість повітря, шум, вібрація, ультразвук, електромагнітні хвилі надвисокої частоти, іонізуюча радіація здатні поряд із хімічними чинниками пригнічувати фагоцитоз, антитілогенез, знижувати рівень лізоциму, викликати зміни аутофлори шкіри тощо. Алергенну дію можуть чинити різноманітні хімічні речовини. Поява алергічних антитіл, клітинних алергічних реакцій і позитивних шкірних тестів спостерігається у значної кількості осіб, а на окремих підприємствах - практично у всіх здорових робітників, у той час як клінічні ознаки алергізації виявляються досить рідко (Дуева Л.А. із співавт., 1982).

Проблема розвитку ІН та алергізації організму особливо актуальна для гірників, оскільки умови праці у вугільних шахтах залишаються важкими, незважаючи на їх високу технічну оснащеність. Швидкі темпи поглиблення гірничих виробок призводять до формування виробничого нагріваючого мікроклімату, що може зумовити перегрівання організму. Нагріваючий мікроклімат формується за рахунок температури, вологості, швидкості руху повітря та інфрачервоного випромінювання (Солдак И.И., 1997) і характеризується підвищенням гранично допустимої температури в забоях на 6-8оС, що поєднується з високою відносною вологістю повітря, яка досягає 90-100 % (“Правила безпеки в вугільних шахтах”, 1996). У гірників під час виробничої діяльності важка фізична праця з великим психоемоційним напруженням обтяжується нагріваючим мікрокліматом (Афанасьева із співавт., 1990), шумом, вібрацією, інтенсивним пилоутворюванням і т.д. Всі ці чинники викликають стан хронічного стресу, котрий супроводжується дестабілізацією функції ІС, що виявляється в її напруженому функціонуванні. Вугільно-порідний пил, крім фіброгенного ефекту, здатний пригнічувати місцевий імунітет системи дихання. До того ж у вугільній промисловості часто використовуються хімічні речовини, що можуть мати алергенну дію.

Тож, очевидно, що актуальність досліджень визначена відсутністю даних щодо: особливостей реагування ІС здорових і часто хворіючих гірників на сукупність чинників виробничого середовища вугільних шахт; впливу фізичного перенапруження та алергізуючих виробничих чинників на ІС гірників; взаємозв'язків між імунною системою шахтарів, захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності і впливом виробничих шкідливостей; заходів профілактики ІН у шахтарів. Зі сказаного вище випливає необхідність проведення досліджень з метою оцінки впливу чинників виробничого середовища на розвиток ІН та алергізації організму гірників.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Цілеспрямоване вивчення ІС гірників з різним станом здоров'я, розробка комплексу профілактичних і оздоровчих заходів, спрямованих на усунення ІН та алергізації їхнього організму, здійснювалися нами у відділенні імунології, алергології і дерматології Донецького наукового центру гігієни праці і профілактики травматизму (нині - НДІ медико-екологічних проблем Донбасу і вугільної промисловості, м. Донецьк) з 1983 року. Накопичений за ці роки власний досвід роботи з даної проблеми дозволяє зробити узагальнення отриманих результатів для наукового обгрунтування принципів, шляхів і способів діагностики та профілактики таких станів.

В основу дисертаційної роботи покладені дослідження, проведені в ході виконання НДР: "Разработать способ оценки предрасположенности к заболеваниям легких пылевой этиологии у лиц, поступающих на работу в угольные шахты", № держреєстрації - 01880007951; "Изучить особенности иммунореактивности и клинического течения острых респираторных инфекций (ОРИ) у часто и длительно болеющих (ЧДБ) горнорабочих", № держреєстрації - 01900019676; "Обосновать порядок предоставления отпуска, разработать медико-физиологические методы поддержания работоспособности горнорабочих глубоких угольных шахт в период реадаптации к труду после отпуска", № держреєстрації - 01910038663; "Изучить эпидемиологию микозов стоп, особенности иммунного статуса организма горнорабочих, разработать мероприятия по профилактике микозов стоп на антрацитовых шахтах ПО "Свердловантрацит", № держреєстрації -01910016754; "На основе изучения особенностей эпидемиологии пиодермий у горнорабочих угольных шахт разработать медицинскую технологию их профилактики", № держреєстрації - UA 01002280p; "Разработать эпидемиологические и иммунологические критерии предрасположенности горнорабочих угольных шахт к ОРВИ, а также мероприятия по их профилактике", № держреєстрації - UA01002886р; "Разработать медико-социальную технологию профилактики заболеваний на основе закономерности и механизмов формирования здоровья здоровых", № держреєстрації -UA01002281р; "Оценить влияние факторов производственной среды на развитие иммунологической недостаточности и аллергизации организма горнорабочих. Разработать и внедрить медицинскую технологию профилактики этих состояний", № держреєстрації - 0193U029009.

Мета роботи. На основі вивчення закономірностей змін, що відбуваються в імунній системі гірників під впливом різноманітних чинників виробничого середовища, розробити систему організаційних і лікувально-профілактичних заходів щодо усунення імунної недостатності й алергізації організму.

Задачи дослідження:

- вивчити захворюваність з тимчасовою втратою працездатності гірників Донбасу;

- дослідити динаміку імунологічних, гормональних і біохімічних показників у гірників в період адаптації і реадаптації до праці під землею;

- вивчити імунний статус гірників, які зазнають впливу різноманітних виробничих чинників (здорових і тих, хто часто хворіє на ГРВІ, піодермії, мікози);

- оцінити вплив сенсибілізуючих виробничих чинників вугільних шахт на організм гірників;

- визначити взаємозв'язок між захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності, станом імунної системи гірників і виробничими чинниками вугільних шахт;

- розробити методи диференційованої імунокорекції, в залежності від характеру порушень в ІС гірників;

- розробити методи профілактики та усунення імунної недостатності організму гірників.

Об`єкт дослідження - стан iмунної системи гірників вугiльних шахт.

Предмет дослідження - діагностика і профілактика виробничо обумовленої вторинної імунної недостатності у гірників.

Методи дослідження. Стан здоров`я та імунної системи гірників вивчався за допомогою імуно-епідеміологічних, імунологічних методів, комп`ютерної медичної ризикометрії за програмою АСКОРС та аналізу медичної документації щодо захворюваності з ТВП гірників. При обстеженні гірників та осіб, що увійшли в контрольну групу, були використані імунологічні, алергологічні, радіоімунні, клініко-функціональні, фізіологічні, біохімічні та бактеріологічні методики. Обробку матеріалу проводили з використанням математико-статистичних методів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше комплексно вивчено стан імунної, ендокринної систем та здоров'я гірників різних вікових, стажевих і професійних груп; виявлено групи підвищеного ризику розвитку імунної недостатності і сенсибілізації організму, а також показано вплив виробничих чинників вугільних шахт на імунний та алергологічний статус гірників і, як наслідок, на захворюваність з тимчасовою втратою працездатності.

Вперше встановлено, що порушення функції імунної системи та гормональний дисбаланс у гірників виникають ще в процесі адаптації до підземної праці, визначаються у практично здорових шахтарів у разі тривалої роботи в шахті, виявляються при скринінговому клініко-анамнестичному обстеженні, котре дозволяє виявити групи підвищеного ризику імунної недостатності в основному серед шахтарів із підземним стажем від 10 до 19 років.

Вперше визначено імунологічні показники, порушення балансу яких є причиною розвитку імунної недостатності в гірників: рівні лізоциму, Ig G, A, M у сироватці крові; показники фагоцитарної активності нейтрофілів і спонтанного НСТ-тесту; кількість Т-, В-лімфоцитів, NK-клітин; показники циркулюючих імунних комплексів, реакції специфічної агломерації лейкоцитів, глибокої мікрофлори шкіри. Пригнічення бактерицидної здатності шкіри відбувається під впливом таких тісно пов'язаних між собою зовнішніх чинників, як професія, підземний стаж і вік гірника.

Уточнено, що поєднаний вплив на організм гірників основних професій важкої фізичної праці і низки чинників виробничого середовища вугільних шахт Донбасу (перевищення гранично допустимої температури навколишнього середовища, висока відносна вологість повітря, інтенсивне пилоутворювання, шум, вібрація, гірничогеологічні особливості залягання вугільних пластів) сприяють зниженню їх загальної і професійної працездатності; підвищенню частоти і тривалості захворювань органів дихання (у разі роботи в умовах нагріваючого мікроклімату); хвороб шкіри і підшкірної клітковини, органів кровообігу, травлення і нервової системи (у разі роботи в умовах крутого залягання вугільних пластів).

Комплексна інтерпретація даних про захворюваність з тимчасовою втратою працездатності, імуно-епідеміологічного і лабораторного обстеження вперше дозволила встановити, що тривала робота під землею, в умовах контакту з кобальтом і мікробними алергенами, сприяє розвитку екземи в шахтарів, а сенсибілізація до хімічних і мікробних алергенів - розвиткові хронічного бронхіту.

На підставі отриманих даних уперше розроблено систему організаційних і лікувально-профілактичних заходів щодо усунення імунної недостатності й алергізації організму гірників, що враховує характер впливу виробничих чинників на організм, групи ризику розвитку імунодефіциту.

Практичне значення одержаних результатів. Обгрунтовано і впроваджено в практику лікувально-профілактичних установ, що обслуговують вугільні шахти, інформативні показники, критерії ранньої діагностики розвитку ІН в гірників. Впровадження розробленої системи організаційних і лікувально-профілактичних заходів щодо усунення ІН та алергізації організму, що включає методики визначення клініко-анамнестичних, соціально-гігієнічних чинників ризику розвитку ІН, сенсибілізації організму гірників, діагностичних, профілактичних і реабілітаційних заходів, дозволяє зменшити число днів непрацездатності гірників, подовжити працездатний вік, вирішити цілу низку інших медичних і соціальних проблем.

Виявлено особливості реадаптації гірників до праці після відпустки, котрі використано для обгрунтування проекту "Порядок надання відпустки гірникам глибоких вугільних шахт" і пояснювальної записки до нього, направлених міністру вугільної промисловості України 05.01.95 р.

Існуючу систему оцінки стану здоров'я під час профілактичних оглядів гірників запропоновано доповнити прогностично значущими для розвитку пилової патології імунологічними дослідженнями.

Впровадження результатів дослідження в практику. Видано методичні рекомендації: "Оценка предрасположенности к профессиональным заболеваниям легких у лиц, впервые поступающих на работу в пыле (газо)- опасных условиях" (1993), "Медична технологiя діагностики i профілактики iмунної недостатності та алергiзацiї організму гірників" (1996), "Медична технологія профілактики піодермій у гірників вугiльних шахт" (1996), "Діагностика i профілактика професійних мікозів відкритих дiлянок шкiри у гiрникiв вугiльних шахт" (1996); інформаційні листи: "Система противоэпидемических мероприятий по профилактике ОРВИ у горнорабочих" (1994), "Лечебно-профилактические мероприятия по профилактике ОРВИ у горнорабочих" (1994), "Порядок предоставления отпуска с учетом состояния здоровья и условий труда горнорабочих угольных шахт" (1994).

Рекомендації, що викладено в методичних посібниках та інформаційних листах, впроваджено в практику управлінь охорони здоров`я Львівсько-Волинського вугільного басейну, поліклінік профоглядів мм. Донецька і Макіївки, на шахті ім. О.Ф.Засядька м. Донецька, в міській лікарні № 20 м. Донецька та запропоновано Держвуглепрому України для впровадження. "Медична технологія профілактики піодермій у шахтарів вугільних шахт" увійшла в Реєстр медико-біологічних і науково-технічних нововведень.- Київ, 1996.- Вип. 6.- Реєстр. № 64/6/6. "Нова медична технологія діагностики і профілактики імунної недостатності та алергізації організму гірників" увійшла в Реєстр галузевих нововведень.- Київ, 1998.- Вип. 8-9.- Реєстр. № 108/9/8.

Особистий внесок здобувача. Дисертантка створила методичну основу роботи, адекватну меті і задачам дослідження, брала участь у всіх проведених дослідженнях. Імунологічні й алергологічні дослідження, статистичне і математичне опрацювання матеріалу, його аналіз і узагальнення, установлення закономірностей виникнення порушень в ІС гірників, розробка системи організаційних і лікувально-профілактичних заходів щодо усунення імунної недостатності й алергізації організму, підготовка та впровадження методичних документів проведені особисто автором. Вона була керівником і відповідальним виконавцем 1, відповідальним виконавцем 3 та виконавцем 4 НДР.

Автор висловлює глибоку подяку за спільну працю к.мед.н. В.А. Кращенку, с.н.с. І.В. Грубі, к.мед.н. Г.С. Передерію, к.мед.н. А.М. Маріну, В.М. Куляс.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи було оприлюднено та обговорено на конференціях і з`їздах: науковій конференції "Экологические аспекты иммунопатологических состояний" і пленумі Всесоюзної проблемної комісії "Эпидемиология иммунодефицитов и оценка имунного статуса" (Алма-Ата, 1990); всесоюзній конференції "Труд, экология и здоровье шахтеров" і пленумі Союзної проблемної комісії "Научные основы гигиены труда и профпатологии" (Донецьк, 1991); науково-практичній конференції "Актуальные вопросы гигиены и эпидемиологии Донбасса" (Донецьк, 1993); 9th European Congress of Anaesthesiology (Israel, 1994); 2-ому Нацiональному конгресі геронтологів i герiатрiв Украiни (Київ, 1995); міжнародному симпозіумі "Біологічні механізми старіння" (Харків, 1996); 25th International Congress on Occupational Health (Stockholm, 1996); симпозiумi "Хронiчнi обструктивнi захворювання легень у людей похилого та старечого вiку" (Київ, 1997 р.); 4th European Congress of Gerontology (Berlin, 1999); 4-ій Українській науково-практичній конференції з актуальних питань алергології, клінічної та лабораторної імунології (Київ, 1999); науково-практичній конференції “Актуальные проблемы профилактической медицины Донбасса” (Донецьк, 1999); XIXth Congress of the European Academy of Allergology and Clinical Immunology (Lisbon, Portugal, 2000); 2nd European Congress on Biogerontology (Saint-Petersburg, Russia, 2000); III Національному конгресі геронтологів і геріатрів України (Київ, 2000); науково-практичній конференції “Актуальные проблемы медицины труда и экологии Донбасса” (Донецьк, 2000).

Публікації. Матеріали дисертації викладені у 46 роботах: опубліковано 24 статті, (з них 12 - одноосібних), 1 керівництво для лікарів, розділ у монографії, 13 тез доповідей, 4 методичних рекомендації, 3 інформаційних листа.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 326 сторінках. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 6 розділів власних досліджень, узагальнення, висновків та списку літератури, який містить 514 джерел, 2 додатків. Робота ілюстрована 42 таблицями та 40 рисунками.

3. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи досліджень. Було проведено скринінгове дослідження стану здоров'я 2048 гірників глибоких вугільних шахт, що працюють в умовах як крутого, так і положистого залягання вугільних пластів, а також нормального або нагріваючого мікроклімату, методом комп'ютерної медичної ризикометрії за програмою "Система кількісної оцінки ризику розвитку основних загальнопатологічних симптомокомплексів і станів" (АСКОРС), розробленою Новосибірським інститутом клінічної та експериментальної медицини РАМН, яка дозволила виділити групи практично здорових осіб, осіб з передпатологією і хворих (Гичев Ю.П., Сидоров А.И., 1990; Гичев Ю.П., 1996). Гірники з високими і дуже високими ризиками патології підлягали поглибленому лікарському обстеженню і з них надалі була сформована група підвищеного ризику ІН та групи з високим поліморбідним ризиком розвитку патології, що були обстежені в процесі реадаптації до підземної праці після відпустки.

Аналіз показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності (ЗТВП) гірників основних і допоміжних професій здійснювався за 10 класами хвороб відповідно до міжнародної класифікації хвороб IХ перегляду (МКХ-9). При цьому визначалися основні показники ЗТВП робітників вугільних шахт з різною гірничогеологічною характеристикою і ступенем механізації виїмки вугілля. До аналізу було включено 4500 випадків захворювань підземних гірників шахти ім. О.Ф. Стаханова ("I шахта", положисте залягання вугільних пластів, 5740 чоловік) і шахти ім. М.О. Ізотова ("II шахта”, круте залягання вугільних пластів, 2310 чоловік).

На “I шахті” здійснювалася механізована виїмка вугілля за допомогою комплексу КМТ і комбайнів IГШ-68 і IК-101, 6 забоїв з 10 були високотемпературними (t0 - 28.00-30.30С), швидкість руху повітря коливалася від 2.1 м/с до 3.7 м/с, а відносна вологість - від 84 до 87 %. На “II шахті” велася переважно молоткова виїмка вугілля, 8 забоїв із 15 були високотемпературними (t0 - 28.70 - 29.80С), швидкість руху повітря коливалася від 0.42 м/с до 1.06 м/с, а відносна вологість - від 95 до 97 %. Мікрокліматичні виробничі умови були більш несприятливими на “II шахті”, де тепловіддача утруднювалася високою відносною вологістю в поєднанні з низькою швидкістю руху повітря у вибої, а також впливом вібрації і великої питомої ваги важкої фізичної праці.

Оскільки піодермії, часті ГРВІ і мікози є клінічними ознаками ІН, була вивчена поширеність цих захворювань серед гірників: піодермії і ГРВІ - ЗТВП 3000 підземних гірників і 1000 робітників поверхневого комплексу шахти ім. О.Ф. Засядька за три роки; мікози стоп - аналіз лікарняних листів гірників, хворих на мікози стоп, що працювали на 26 шахтах і в 10 шахтобудівних і шахтопрохідницьких дільницях ВО "Свердловантрацит" та проведення цільових медичних оглядів 2028 гірників на шахтах з вибірковою мікроскопією і культуральними дослідженнями.

Для виявлення клініко-анамнестичних і соціально-побутових чинників ризику розвитку ІН проведено імуно-епідеміологічне обстеження 1000 підземних гірників і робітників поверхневого комплексу шахти ім. О.Ф. Засядька шляхом анкетування по "Карті діагностики імунологічної недостатності (ІН) при імуно-епідеміологічних дослідженнях", адаптованої нами для опитування шахтарів. За результатами імуно-епідеміологічного обстеження формувалися групи: здорових шахтарів; група підвищеного ризику (ГР) розвитку ІН, куди ввійшли ЧДХ на ГРВІ, піодермії і мікози шахтарі; група високого ризику розвитку ІН (ГВР).

З метою вивчення характеру і ступеня ураження ІС під впливом різноманітних несприятливих чинників шахтного середовища, особливостей імунного статусу здорових гірників та гірників, що увійшли до групи підвищеного ризику ІН, було проаналізовано:

1. Показники імунологічної реактивності 104 гірників-початківців; 115 шахтарів, котрі часто і довгий час хворіють на ГРВІ; 20 шахтарів, хворих на піодермії; 21 шахтаря, хворого на мікоз стоп; 30 практично здорових шахтарів; 20 практично здорових робітників поверхневого комплексу шахти (що не мають підземного стажу, а працюють на поверхні, але на території шахти) і 22 донорів-нешахтарів.

2. Показники неспецифічної і специфічної реактивності у 240 здорових і ЧДХ гірників.

3. Дані про динаміку імунологічних і біохімічних показників у 80 гірників основних професій глибоких вугільних шахт із різними гірничогеологічними і мікрокліматичними умовами, тричі обстеженими в період реадаптації до праці після відпустки.

4. Результати реакції гальмування міграції лейкоцитів (РГМЛ) і специфічної агломерації лейкоцитів (РСАЛ), тесту дегрануляції перитонеальних тучних клітин щура (ТДТК), показники ушкодження нейтрофілів (ПУН), що характеризують реакції негайного й уповільненого типів у 60 гірників основних професій, як здорових, так і тих, що мають алергопатологію, з хімічними і мікробними шахтними алергенами.

5. Дані динаміки показників імунного і біохімічного статусу в 30 забійників і прохідників до і після курсу диференційованої реабілітації.

6. Показники імунологічної реактивності й індивідуальної чутливості до імуномодуляторів і вітамінних препаратів у 25 гірників, котрі часто і довгий час хворіють, до і після курсу оздоровчої терапії.

Дослідження імунного статусу включало аналіз окремих ланок ІС - T- і B-лімфоцитів (ЛФ), функціонального стану нейтрофілів, неспецифічних чинників захисту. Кількість імунокомпетентних клітин визначалася в непрямій реакції поверхневої імунофлюоресценції за допомогою моноклональних антитіл ІКО-20, 31, 86, 90, що виявляють відповідно антигени (АГ): CD38 (тимоцити, природні кілери (NK)); CD8 (T-супресори і цитотоксичні клітини); CD4 (T-хелпери); CD3 (усі T-ЛФ) (Bach M.A., Bach J.F., 1981), а також у реакції спонтанного розеткоутворення (Jondal et al., 1972). B-ЛФ визначалися шляхом постановки реакції розеткоутворення з еритроцитами миші (Gupta S. et al., 1976). Рівень сироваткових імуноглобулінів (Ig) класів G, A, M визначали методом радіальної імунодифузії. Ig E визначався за допомогою набору "Phadebas Ig E PRIST" (Швеція). В сироватці крові нефелометричним методом вимірювали рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) і лізоциму. Інтенсивність кисневозалежного метаболізму НФ вивчалася в реакції відновлення нитросинього тетразолію в спонтанному та індукованому суспензією Serratia marcescens НСТ-тесті (Park B.H. et al., 1968; Виксман М.Е., Маянский А.Н., 1979). Вивчали фагоцитарну активність (ФА) і середню кількість мікробів, поглинених одним НФ (ФЧ). Тест-об'єктом служила суміш однодобової культури St.aureus штаму 209. Вивчалася бактерицидність шкіри та глибока мікрофлора шкіри. З метою аналізу стану місцевого імунітету в ЧДХ на ГРВІ гірників вивчали рівень секреторного Ig (sIgA) у слині і носовому секреті. Титр термолабільних інгібіторів вірусної активності (ТІВА) (b) у сироватці крові, слині і носовому секреті вивчався по узвичаєній методиці гальмування гемаглютинації вірусу хвороби Нью-Кастла.

У якості хімічних алергенів досліджувалися матеріали, що використовуються в технологічному процесі підземного видобутку вугілля: азотнокислий кобальт, двохромовокислий калій, сірчанокислий нікель, індустріальна олія і водно-емульсійна суміш. З трьох штамів St. epidermidis (коагулазонегативних) і 3 штамів Bac. antracoides (гемолітичних), виділених із зовнішнього середовища шахтних виробок, отримано корпускулярні антигени за методикою П.Л. Зельцера і співавт. (1983). Робочі концентрації досліджуваних хімічних і корпускулярних мікробних алергенів відпрацьовувалися при обстеженні 20 практично здорових осіб і 18 хворих з алергопатологією.

Радіоімунними методами в периферичній крові визначалися рівні адренокортикотропного (АКТГ), фолікулостимулюючого (ФСГ), лютеінізуючого (ЛГ) гормонів стандартними наборами "CIS-International" (Франція), а кортизолу, альдостерону, тироксину, тестостерону (Тс) - наборами Інституту біоорганічної хімії (Білорусь).

Вільні жирні кислоти (ВЖК) визначали методом М.Ю. Прохорової і співавт. (1987), рівень загальних ліпідів і тригліцеридів - стандартними методиками наборами фірми "Lachema", малоновий діальдегід (МДА) - по реакції з тіобарбітуровою кислотою (Е.А. Захария і співавт., 1989).

Для оцінки рівнів напруження регуляторних систем у процесі реадаптації до праці після відпустки в гірників у змішаній слині визначалися кортизол радіоімунним методом, а також іони натрію і калію методом полум'яної фотометрії. Стан місцевого імунітету оцінювався у слині за рівнем лізоциму і sIgA.

Висновок про динаміку стомлення гірників у процесі реадаптації до праці після відпустки робився за допомогою анкети САН (самопочуття, активність, настрій), що містить 30 пар антонімів і оціночну шкалу, котра складається з 7 градацій, розташованих між парою антонімів. Закономірності загальних неспецифічних адаптаційних реакцій організму (тренування, активації і стрес-реакції Г. Селье) вивчалися за морфологічним складом крові (Л.К. Гаркави і співавт., 1979).

На підставі даних, отриманих при проведенні описаних вище досліджень, була розроблена система організаційних і лікувально-профілактичних заходів щодо усунення ІН й алергізації організму, у рамках якої проводився курс оздоровчої терапії ЧДХ на ГРВІ гірників, які увійшли до групи підвищеного ризику розвитку ІН, і здійснювався добір імуномодулюючих препаратів та індивідуальне прогнозування їхньої ефективності в тестах in vitro (фагоцитоз НФ і РГМЛ). Вивчено дію таких імуномодулюючих препаратів: тималін, тактивін, інтерферон, дибазол, екстракти елеутерокока і алое, глюконат кальцію, глютамінова кислота, пангамат кальцію, пантотенат кальцію, аскорбінова кислота, вітаміни В2, В6, В12, Е.

Математична обробка отриманих даних і показників захворюваності гірників проводилася в розробленій В.А.Решетюком базі даних пакетом програм STATGRAF на IBM PC AT із застосуванням методів варіаційної статистики, кореляційного, дисперсійного, дискримінантного, кластерного аналізів, а також методу головних факторів із варімаксним обертанням факторних навантажень. Достовірність розходжень середньогрупових імунологічних показників оцінювалася за критерієм Стьюдента (t), непараметричними критеріями Фішера (F), Вілкоксона та критерієм знаків (КЗ).

Результати досліджень та їх обговорення. У 200 чоловіків, що вперше оформлялися на роботу у вугільну шахту, вихідні розміри спірометрії і пневмотахометрії знаходилися в межах вікових норм: відношення життєвої ємності легень до належної життєвої ємності легень (ЖЄЛ/НЖЄЛ) у середньому склало 99.3 %, відношення максимальної швидкості видиху до належної максимальної швидкості видиху (МШВид/НМШВид) - 97.8 %. Проте після інгаляції 0.6 % ацетилхолін-хлориду в 54 (27 %) осіб виявлено достовірне зниження ЖЄЛ на (1.2+0.05) % і МШВид на (7.5+0.6) %. Ці особи склали групу з вираженою рефлекторною реакцією на аерогенний подразник (основна група). У 48 (24 %) осіб ЖЄЛ після інгаляції збільшилася на (1.0+0.3) % при незмінному МШВид. Вони ввійшли в групу з мінімальною рефлекторною реакцією на аерогенний подразник (контрольна група). Реакція на інгаляцію в інших 98 (48 %) осіб характеризувалася проміжними значеннями, й у подальших дослідженнях вони не брали участь. Відповідні реакції на інгаляції шахтного пилу були менш вираженими, ніж при ацетилхоліновій пробі, але мали однакову з нею спрямованість.

По більшості імунологічних показників середні розміри в основній і контрольній групах знаходилися в межах норми. При цьому спонтанні НСТ-тест і ІАН, лізоцим та імуноглобуліни сироватки крові характеризувалися в групах порівняно близькими розмірами, розходження між ними були недостовірними. Проте фагоцитарна активність НФ в основній групі була значно нижча на (7.2+3.0) %, (р<0.02), ніж у контрольній. Ще більші розбіжності спостерігалися відносно фагоцитарного числа (р<0.01). Резервні метаболічні можливості НФ у НСТ-тесті, напроти, вірогідно вищими були в основній групі (р<0.02). Розходження ІАН в індукованому НСТ-тесті також вірогідні (р<0.02). При цьому слід зазначити, що між виразністю бронхоспастичної реакції після інгаляції ацетилхоліну і показниками фагоцитарної активності та фагоцитарного числа виявляється пряма корелятивна залежність.

Аналіз анамнестичних даних осіб основної і контрольних груп свідчить про те, що в основній групі грибкові ураження стоп і ГРВІ зустрічаються в 4 рази (16.4 % і 4.1 %; 8.2 % і 2.0 % відповідно), алергія до ліків і пилку рослин - у 3.5 разу (7.3 % проти 2.0 %), фурункули - у 2 рази (21. 8 % проти 9.1 %) частіше у порівнянні з контрольною групою.

Отже, підвищений тип рефлекторних реакцій на аерогенні подразники з визначеною можливістю можна розглядати як особистий прояв загального порушення імунного статусу обстежених.

Таким чином, було встановлено, що у деяких молодих чоловіків, які вперше приходять на роботу у вугільні шахти, визначаються індивідуальні чинники ризику розвитку патології легень, що характеризуються підвищенням рефлекторної збуджуваності слизової оболонки дихальних шляхів і відхиленнями в імунному статусі організму (показники НСТ-тесту і фагоцитарної активності нейтрофілів). Особи з виявленими при попередньому профогляді індивідуальними чинниками ризику пилової патології вже з першого року роботи у шахті потребують на диспансерний догляд і профілактичне оздоровлення, а у разі виражених рефлекторних реакцій дихальних шляхів і імунного дисбалансу доцільно порушувати питання про зміну їхньої профорієнтації.

Проспективне спостереження за гірниками від моменту надходження на роботу у вугільну шахту і протягом перших двох років роботи під землею показало хвилеподібний, зі спаданням через рік роботи в шахті і відновленням до вихідного (основна група) або перевищенням (контрольна група) через 2 роки роботи, характер зміни активності НФ у спонтанному та індукованому НСТ-тесті в обох досліджуваних групах (рис. 1).

Різке збільшення рівнів АКТГ і кортизолу через рік роботи в шахті відбиває високий ступінь напруження гіпофізарно-надниркової системи, тобто вмикання в роботу захисно-пристосувального механізму неспецифічної адаптації. Проте висока концентрація АКТГ в осіб основної групи в сполученні зі збільшеним вмістом кортизолу як в основній, так і в контрольній групах, свідчить про певну неадекватність нейроендокринної регуляції на рівні зворотного зв'язку (кора надниркових залоз - гіпофіз) при екстремальних зовнішніх впливах (Л.Е.Панин, 1983; И.Д.Кудрин і співавт., 1987; Л.Н.Абзаева і співавт., 1987; Л.И.Донченко, 1988). Високий рівень АКТГ, з характерною вираженою ліполітичною дією і підвищеною продукцією глюкокортикоідів, вносить істотні зміни й у регуляцію енергетичного обміну організму в умовах гострого стресу, перемикаючи його з "вуглеводного" типу на "жировий".

Про початок перестроювання енергетичного обміну на мобілізацію в якості енергетичних субстратів метаболітів невуглеводної природи свідчить значуще зменшення кількості ВЖК в обох групах гірників. Як енергетичний матеріал ВЖК проникають у м'язові клітини, де й окисляються (Sudo A., 1994). Вибір такого роду біохімічної адаптації в даних умовах протягом першого року роботи в шахті, можливо, був продиктований не тільки потребою в енергетичному забезпеченні фізіологічних функцій, але і необхідністю утворення метаболічної води для запобігання дегідратації тканин через утрату рідини з потом (Sudo A., Miki K., 1993). Подібні адаптаційні механізми можуть розвиватися і при місцевій гіпоксії легеневої тканини (Сыромятникова Н.В. і співавт., 1987). Одночасно прослідковується й інший шлях формування адаптивних реакцій, що виявляється в різкому (у 2 рази) зниженні рівня тироксину, який спрямований на зменшення споживання кисню тканинами, розпад білка і зменшення утворення тепла (Sudo A., Miki K., 1993).

Через 2 роки роботи у вугільній шахті рівень АКТГ, кортизолу і тироксину повернувся до початкових значень і не мав достовірних розходжень у порівнюваних групах, що можна розцінювати як остаточну перебудову ендокринно-метаболічних реакцій і переходу стадії тривоги в стадію резистентності, котра характеризується стійким рівнем функціонування гіпофізарно-надниркової системи, щитовидної залози і зростанням вмісту ВЖК до рівня вихідних розмірів (Гаркави Л.К. і співавт., 1979).

Достовірне зростання рівнів ЛГ і Тс через рік роботи під землею в основній групі в порівнянні з контрольною групою і з вихідними значеннями вказує не тільки на участь андрогенів і гонадотропінів у роботі компенсаторно-пристосувальних механізмів термінової адаптації до екстремальних умов праці, але й у підтримці нормального функціонування системи дихання. Через 2 роки концентрації ЛГ і Тс знижуються до початкових рівнів фізіологічних норм.

Описане вище порушення співвідношення рівнів ФСГ, ЛГ і андрогенів, розбалансування регуляції системи гіпофіз-гонади на рівні прямих і зворотних зв'язків надалі може лежати в основі передчасного угасання функції репродуктивної системи (Сыромятникова Н.В. і співавт., 1987; Большакова Т.Д., 1997). А це, у свою чергу, збільшує гормональний дисбаланс, пов'язаний із трудовою діяльністю і впливає на частоту формування пилової патології легень.

Якщо, судячи по динаміці рівнів досліджуваних гормонів, адаптацію гірників основної групи можна вважати успішною (показники повернулися до вихідних, що мали місце до початку роботи в шахті), то наростаюче пригнічення фагоцитарної і лізоцимної активності НФ, яке спостерігається в обох групах, гіпоімуноглобулінемія G, A і М свідчать про напруження і наступний зрив адаптації імунної системи до роботи в підземних умовах із виходом в імунодефіцитні стани.

Розходження ж стосуються збільшення фагоцитарного числа, тобто поглинальної активності кожного фагоцита і гіперімуноглобулінемії Е в основній групі, на відміну від контрольної. Гіперімуноглобулінемія Е в основній групі, тобто сенсибілізація організму цих гірників, очевидно, і є причиною їхньої підвищеної чутливості до аерогенних подразників.

Скринінгове дослідження стану здоров'я понад 2000 гірників глибоких вугільних шахт, якi працюють в умовах як крутого (1 шахта), так і положистого (2 шахта) залягання вугільних пластів, а також нормального або нагріваючого мікроклімату за програмою АСКОРС дозволило визначити, що середні розміри ризиків розвитку патологічних симптомокомплексів і станів по досліджуваних контингентах вищі в трудящих шахти 1, ніж шахти 2. До зони високого ризику (Р>0.95) щодо основних симптомокомплексів належать 9 - 23 % трудящих шахти 1 і 4 - 10 % - шахти 2. Вони потребують кваліфікованого медичного догляду в першу чергу. В другу чергу потрібно обстежити групу помірного ризику (0.75 - 0.95): 9 - 12 % на шахті 1 і 5 - 11 % - на шахті 2.

Співвідношення чисельності груп зон високого і помірного ризику свідчать про накопичення хворих на шахтах. З загального числа обстежених виділені три групи гірників основних професій: 1 - забійники, зайняті виїмкою вугілля за допомогою пневматичних відбійних молотків у забоях, 2 - гірники механізованих очисних забоїв і 3 - прохідники.

За результатами дослідження, до зони високого ризику належать: по неврологічній симптоматиці - 42, 15 і 20 % обстежених; по ішемічній хворобі серця (ІХС) - 18, 4 і 6 %, по патології органів дихання - 15, 4 і 10 %, по гіпертонії - 12, 3 і 8 %. Співвідношення цих показників по фахових групах цілком відповідає тяжкості та шкідливості умов праці, тобто АСКОРС придатна для оперативного аналізу впливу умов праці на стан здоров'я трудящих.

Відповідно до сумарних розмірів імовірності ризику патологічних симптомокомплексів розраховано клас загальної працездатності шахтарів. Цей показник відбиває загальну патологічну ураженість або хворобливість людини. Рівень класу працездатності в зоні високого і помірного ризику (0.75 - 1) щодо симптомокомплексів був таким: ІХС - 5.7 (5.3), гіпертонії - 5.3 (4.7), патології органів дихання і неврологічної симптоматики: 5.1 (4.6). Помилка цього показника не перевищує 0.1, тому відмінності показників двох шахт (перше число - шахта 1) статистично значущі. Більшому значенню класу працездатності відповідають більш поганий стан здоров'я і більш низька працездатність. З цих даних випливає, що в робітників шахти з крутим заляганням вугільних пластів при високій імовірності провідних симптомокомплексів гірший загальний стан і нижча загальна працездатність, ніж у робітників шахти з положистим заляганням вугільних пластів. Аналіз цього показника по фахових групах показав, що найнижчий рівень загальної працездатності спостерігається в забійників, за винятком групи ризику по ІХС. У ній показник відносно забійників і прохідників однаково поганий (5.9 - 6.0), тоді як для роботи з цих трьох виділених тут професій потрібен перший (найвищий) клас загальної працездатності (Зингер Ф.Х. і співавт., 1990). Якщо розрив між необхідним і фактичним класами працездатності дорівнює трьом, потрібна медична реабілітація і раціональне працевлаштування. Розрив у 5 класів для забійників означає безпосередню загрозу для життя. Отримані дані свідчать про те, що для роботи за основними шахтними професіями на глибоких шахтах Донбасу професійно придатні чоловіки з рівнем загальної працездатності не нижче четвертого класу. Починаючи з п'ятого класу, праця за цими професіями протипоказана. При такому підході 46 % обстежених забійників до своєї роботи не придатні. У двох інших фахових групах, з менш важкими умовами праці, число професійно непридатних за медичними показаннями менше: 23 % серед гірників очисного забою і 16 % - серед прохідників.

За даними АСКОРС, також були виділені симптомокомплекси для окремих професій. У них, поряд із добре відомими симптомокомплексами ураження органів дихання, нервово-м'язової системи і системи кровообігу, для окремих фахових груп виділені також симптомокомплекси алергічних захворювань, захворювань шлунково-кишкового тракту і печінки, сечовивідної системи, психічні порушення.

Тричі, протягом місяця, вивчалася динаміка біохімічних та імунологічних показників 80 гірників основних професій глибоких вугільних шахт з різними гірничогеологічними і мікрокліматичними умовами в період реадаптації до праці після відпустки. Показано, що в динаміці реадаптації гірників до праці після відпустки відбуваються різноспрямовані зміни, що підтверджується, особливо в перші дні роботи в шахті, функціональним напруженням організму шахтарів, яке залежить від їх вихідного функціонального стану, ступеня ризику розвитку патології, а також реальних виробничих умов. Більш напружений тип реадаптації до праці після відпустки при несприятливих виробничих мікрокліматичних умовах (круте залягання вугільних пластів і нагріваючий мікроклімат) має місце не тільки в гірників з високим поліморбідним ризиком (за даними АСКОРС), але й у практично здорових. Процес реадаптації до підземної праці після відпустки в умовах нагріваючого і нормального мікроклімату має такі відмінності:

- концентрація лізоциму в слині в умовах нормального мікроклімату зменшується як у здорових, так і у шахтарів, що мають високий поліморбідний ризик, цей же показник під час роботи в умовах нагріваючого мікроклімату росте в здорових і падає в осіб із високим ризиком патології;

- ефективність роботи натрій-калієвого насоса, судячи по співвідношенню натрій-калій, зростає у всіх гірників, що працюють в умовах нормального мікроклімату, і різко знижується під час роботи в умовах нагріваючого мікроклімату поза залежністю від стану здоров'я шахтарів.

Підвищення вмісту натрію в слині можна розглядати як діагностичну ознаку, що вказує на зменшення напруження регуляторних механізмів (Баевский Р.М., 1979; Донченко Л.И., 1988; Ласкова И.Л., Сипливая Л.Е., 1993), зміну ефективності роботи натрій-калієвого насоса, функція якого характеризується активністю натрій-калієвої АТФ-ази.

У гірників із високим поліморбідним ризиком у процесі реадаптації до підземної праці знижується функція кори надниркових залоз (Ласкова И.Л., Сипливая Л.Е., 1993), про що свідчить динаміка вмісту кортизолу в слині.

Рівень sIg А в слині, збільшуючись до VII дня реадаптації в здорових шахтарів, потім зменшується в умовах нормального і нагріваючого мікроклімату, а в групі поліморбідного ризику він неухильно падає.

Вивчення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності гірників, котрі працюють в умовах нормального і нагріваючого мікроклімату, дозволило встановити таке. У структурі захворювань ГОЗ, забійників і прохідників обох шахт головне місце займають хвороби органів дихання (28.6 - 39.0 %); травми (27.0 - 32.7 %) і хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини (10.3 - 13.2 %). Праця ГОЗ і забійників на шахті з крутими пластами веде до збільшення ТВП у зв'язку з хворобами шкіри і підшкірної клітковини (у 5 разів), органів кровообігу і травлення (у 3 рази), а також хвороб нервової системи й органів відчуттів (у 2 рази), у порівнянні з аналогічними показниками ГОЗ на шахті з положистими пластами. Прохідники на шахті з крутими пластами частіше страждають на хвороби органів травлення і нервової системи (у 3 рази); органів кровообігу (у 2 рази); шкіри і підшкірної клітковини (у 1.5 разу), у порівнянні з аналогічними показниками цієї фахової групи на шахті з положистим заляганням вугільних пластів.

Працюючи в умовах нагріваючого мікроклімату як на положистому, так і на крутому падінні, гірники хворіють частіше і довше, ніж шахтарі, що трудяться в нормальних виробничих мікрокліматичних умовах. При цьому превалює патологія органів дихання.

Показники захворюваності на респіраторні інфекції в підземних гірників дуже високі і складають 60.4 випадків і 404.6 днів за рік на 100 працюючих у порівнянні з робітниками поверхневого комплексу шахти (21.3 вип. і 145.2 днів). На частку ГРВІ припадає понад 50 % усіх випадків, аденовірусні інфекції складають 22.5 %, грип - 12 %, ускладнені форми ГРВІ і грипу - 3.6 %. Частіше за інші вікові і стажеві групи хворіють 29 - 39-річні гірники основних підземних професій з підземним стажем 10-14 років.

Проведений аналіз захворювань на піодермії з ТВП показав, що в досліджуваній групі гірників кількість випадків захворювання на 100 працюючих складала 2.52 вип., у днях - 24.7 днів на 100 працюючих. Максимальний показник - у віковій групі 40 - 49 років: 3.03 вип. і 27.66 днів на 100 працюючих.

Дерматологічні форми піодермій частіше спостерігаються у віковій групі 40 - 49 років, а хірургічні - у 30 - 39 років при підземному стажі роботи 15 - 19 років у робочих основних підземних професій (ГОЗ, машиністи гірничовиймальних машин, прохідники) і в робочих допоміжних професій.

Визначені вище вікові та стажеві групи гірників є групами ризику розвитку ГРВІ і піодермій відповідно.

Біля 18 % гірників на двох антрацитових шахтах були уражені мікозами стоп. В усіх фахових, вікових і стажевих групах ураження міжпальцевих складок стоп зустрічалися вірогідно частіше, ніж ураження нігтьових пластинок, склепіння стопи, шкіри гомілок, а також поєднані ураження. Кількість уражень підвищувалася зі збільшенням віку і підземного стажу обстежених. Від хворих виділено 63 культури дерматофітів, 28 культур дріжджових грибів і 24 цвільових грибів. При мікроскопії патологічного матеріалу, узятого в осіб із клінічними проявами мікозу стоп та оніхомікозу, в 132 зразках зі 157 (84.1 %) були виявлені нитки міцелію грибів, спори і дріжджові клітини.

Оскільки в осіб, які часто хворіють на ГРВІ, піодермії і мікози, існує висока імовірність виникнення імунної недостатності, для з'ясування причин виникнення останньої необхідно було оцінити їхні умови праці і побуту, з'ясувати клінічний анамнез, у порівнянні зі здоровими гірниками, беручи до уваги чинники ризику виникнення імунологічної недостатності, а також дослідити їхній імунний статус.

Скринінгове клініко-анамнестичне і соціально-побутове обстеження підземних гірників і робітників поверхневого комплексу шахти дозволило виявити більш високу, у порівнянні з робітниками поверхні, частоту клінічних проявів імунної недостатності в шахтарів з підземним стажем від 10 до 19 років: часті ГРВІ, що супроводжуються герпетичними висипаннями; ангіни, гайморити, бронхіти, пневмонії; дерматити, фурункульози і мікози; патологія шлунково-кишкового тракту.

Були виявлені такі соціально-гігієнічні і клініко-анамнестичні чинники ризику імунної недостатності в ЧДХ на ГРВІ шахтарів, у порівнянні з контрольною групою практично здорових шахтарів. Наявність у сім'ях дітей і родичів, які часто хворіють, зловживання алкоголем і паління, а також погані житлові та побутові умови створюють сприятливий фон для ослаблення захисних сил гірників, що часто і довгий час хворіють на ГРВІ.

ЧДХ шахтарі частіше страждають на гнійні ураження шкіри і підшкірної клітковини (8.1+2.2) %, р<0.05; гнійні захворювання ЛОР-органів у статусі (28.4+3.4) % і в анамнезі (55.4+4.0) %, р<0.001; захворювання бронхо-легеневої системи в статусі (9.5+2.4) %, р<0.05 і в анамнезі (40.0+3.9) %, р<0.01; хронічний гепатит (8.8+2.3) %, р<0.05; рецидивуючий герпес у статусі (11.5+2.6) %, р<0.05 і в анамнезі (30.4+3.7) %, р<0.01. У (10.1+2.4) %, р<0.05 ЧДХ на ГРВІ шахтарів були в анамнезі повторні лімфаденіти. Алергічний синдром у ЧДХ на ГРВІ гірників проявлявся астматичним бронхітом, атопічною бронхіальною астмою і полінозом (15.5+2.9) % (р<0.01) в анамнезі і (8.1+2.2) % (р<0.05) на момент дослідження. Крім того, (10.1+2.4) %, р<0.05 ЧДХ гірників указують на наявність в анамнезі атопічного дерматиту, нейродерміту, екземи.

Таким чином, установлено, що в ЧДХ на ГРВІ шахтарів існують численні клініко-анамнестичні ознаки імунопатологічних станів і, у першу чергу, це порушення бар'єрних функцій легень, верхніх дихальних шляхів і шкіри. Великою є питома вага і таких чинників ризику ІН, як наявність родичів і дітей, які часто хворіють, паління і зловживання алкоголем, а також незадовільні житлові та побутові умови.

За результатами імуно-епідеміологічного обстеження, були сформовані такі групи: 1 - здорові шахтарі; 2 - група підвищеного ризику IН (ГР), до якої увійшли ЧДХ на ГРВІ і піодермії шахтарі, (частота ГРВІ 3-4 рази на рік, тривалий затяжний перебіг, ускладнення); 3 - група високого ризику ІН (ГВР) складалася з двох підгруп - імунодефіцитний стан (ІДС) та імунопатологічний стан (ІПС). Слід зазначити, що серед шахтарів, завдяки профвідбору і проведенню періодичних профоглядів, практично не було робітників із важкими клінічними проявами ІН. Вони ділилися на групи здорових (85-90 %), підвищеного ризику ІН (9-10 %) і рідко - ІДС (2-3 %).

Аналіз показників імунологічної реактивності практично здорових гірників, практично здорових робітників поверхневого комплексу шахти, донорів-нешахтарів, ЧДХ на ГРВІ, піодермії та мікози шахтарів показав таке.

Робота в підземних умовах, що супроводжується інтенсивним пиловим навантаженням, викликає в практично здорових шахтарів, у порівнянні з контролем, незначний дисбаланс Т-клітинної ланки імунної системи, збільшення числа NK-клітин, гіперімуноглобулінемію G і А, а також різке підвищення активності клітин, що фагоцитують, за рахунок збільшення резервних можливостей НФ до "респіраторного вибуху" при додатковій антигенній стимуляції і посиленій продукції лізоциму (таблиця та рис. 2). Гіперімуноглобулінемію А і гіперпродукцію лізоциму слини можна розглядати як компенсаторну місцеву протипилову захисну реакцію організму.

У ЧДХ на ГРВІ шахтарів, які ввійшли в групу підвищеного ризику імунної недостатності, стан імунної недостатності розвивався на тлі раніше перенесених захворювань ЛОР-органів, легень, шкіри і шлунково-кишкового тракту, а також значного дисбалансу в їхній імунній системі, що проявляється ослабленням головного регулятора - Т-клітинної ланки і зниженням здатності В-лімфоцитів до продукції антитіл.