Cанаторно-курортне лікування хворих на артеріальну гіпертензію із застосуванням різних видів лазерного випромінювання з урахуванням адаптаційних реакцій організму

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

14.01.33 - Курортологія та фізіотерапія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Cанаторно-курортне лікування хворих на артеріальну гіпертензію із застосуванням різних видів лазерного випромінювання з урахуванням адаптаційних реакцій організму

Шувалова Ірина Миколаївна

Одеса 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі фізіотерапії та курортології Харьківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, в санаторії “Дніпро” Державного лікувально-оздоровчого управління при Президентові України.

Науковий консультант: Тондій Леонід Дмитрович, доктор медичних наук, професор, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри фізіотерапії та курортології.

Офіційні опоненти: Пшетаковський Йосип Людвигович, доктор медичних наук, професор, Український НДІмедичної реабілітації та курортології МОЗ України, головний науковий співробітник клінічного відділу.

Шмакова Ірина Петрівна, доктор медичних наук,професор, Одеський Державний медичний

університет МОЗ України, завідуюча кафедрою

фізіотерапії, медичної реабілітації та курортології;

Бажан Катерина Василівна, доктор медичних наук, Української медичної стоматологічної академії

МОЗ України, завідуюча кафедрою екстремальної

та військової медицини.

Провідна установа: Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського МОЗ України, кафедра фізіотерапії факультету післядипломної освіти, м. Сімферополь.

Захист дисертації відбудеться 13 грудня 2001 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 при Українському науково-дослідному інституті медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Українського НДІ медичної реабілітації та курортології за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський пров. 6.

Автореферат розісланий 12 листопада 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, старший

науковий співробітник Г.О.Дмитрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Фізіотерапія ХХ століття розвивалась на підставі концепції про специфічність і універсальність впливу лікувальних фізичних факторів.

На рубежі століть основною науковою проблемою фізіотерапії є виявлення границь специфічних і неспецифічних лікувальних ефектів природних і преформованих чинників. Тісний взаємозв'язок процесів пато- і саногенезу в перебігу хвороби диктує необхідність використання на початкових її стадіях фізичних факторів, які характеризуються переважно специфічними лікувальними ефектами. Навпроти, на заключних стадіях перспективне застосування факторів, що стимулюють загальну резистентність і адаптаційно - компенсаторні реакції організму, які здійснюються за допомогою методів, забезпечують переважно неспецифічні лікувальні ефекти (Пономаренко Г.Н., 2000).

На думку ряду авторів, що займаються дослідженнями відновлювального лікування, медичної реабілітації (Сорокина Е.И.,1989; Михно Л.Е., Бабов К.Д., Литвиненко А.Г., 1994; Бобров В.А., Следзевская И.К. соавт., 1995;) фізичні фактори, навіть неспецифічно орієнтовані, впливають на центральну гемодинаміку, периферичний судинний тонус, рефлекторну вегетативну регуляцію, а також на ендокринні механізми, які відіграють важливу роль у розвитку пристосовно - захисних функцій організму.

В організмі неспецифічні і специфічні форми захисних реакцій практично завжди протікають поєднано, вони взаємозв`язані як у часі, так і по суті. (Сапов И.А. и др., 1984; Яковлев Г.М. и др., 1990).

Не можна не враховувати роль неспецифічних адаптаційних реакцій у патогенезі і саногенезі будь-яких захворювань. Вивчення впливу фізичних факторів на розвиток неспецифічних адаптаційних реакцій є актуальним і своєчасним (Гаркави Л.Х., Квакина Е.Б., 1998). Враховуючи, що низькоінтенсивне лазерне випромінювання (НІЛВ) є подразником слабкої сили, виникає необхідність вивчення становлення цих реакцій у процесі курортного лікування, а також їх ролі в процесах саногенеза.

Застосування лазерів одного з найбільш видатних досягнень останнього десятиліття виявилося досить перспективним у різних областях клінічної (Гамалея Н.Ф., 1972; Крюк А.С. соавт., 1986; Прохончуков А.А. соавт., 1986; Капустина Г.М., 1990; Зубкова С.Т., Ломоносов Т.В. соавт., 1995; Козлов В.И., Буйлин В.А. соавт., 1995; Попов В.Д., 1996) та експериментальної медицини (Зубкова С.М., Крылов О.В., 1976; Crea F. et. al.,1986; Зубкова С.М., 1989; Karu T.J.,1989, 1997; Topaz O.,1992, 1996; Полушина Н.Д. соавт.,1997). Воно охопило основні аспекти практичної охорони здоров'я, тобто профілактику лікування, реабілітацію. Досить висока терапевтична ефективність НІЛВ є аргументом розвитку цього напрямку (Ohshіro T. соавт., 1988; Фитилина Т.Ф. соавт., 1994; Baxter G.D., 1994; Князєва Т.А., Вадтиева В.А. соавт., 1996). До цього варто додати широкий спектр показань до лазерної терапії і можливість її поєднаного застосування з традиційними способами лікування (Козлов В.И. соавт., 1993; Зубкова С.Т. соавт., 1995; Чернышова Е.Ю. соавт., 1997; Попов В.Д., 1998; Самосюк И.З. соавт., 1998).

Артеріальна гіпертонія - одна з самих розповсюджених хвороб людини (Гогин Е.Е., 1991; Бритов А.Н., 1997; Смирнова И.П. соавт., 1997, 1999).

Згідно даним епідеміологічних досліджень щорічно зростає число хворих гіпертензією (Зазименко Р.Н., 1991). Артеріальною гіпертензією (АГ) в Україні страждають близько 16 млн. чоловік - 25-30% населення, (Смирнова И.П. соавт., 1999).

Широке впровадження в клінічну практику нових гіпотензивних засобів (Caccіpuotі F., 1993; Алмазов В.А., 1995) дозволило в останнє десятиліття багато в чому вирішити проблему високого артеріального тиску (АТ). Кількість кардіальних ускладнень при артеріальній гіпертензії в процесі лікування знизилося на 11-19% (Князева Т.А. соавт., 1996).

Використання лікарських засобів з різними механізмами дії ставлять перед клініцистами ряд питань, пов'язаних з побічними реакціями, нестерпністю, розвитком рефрактерності та ін. ускладненнями (Лещинский А.Ф. соавт., 1989; Бебешко В.Г. соавт., 1997; Метелиця В.И., 1997; Волошина Е.Б., 1998). Це спонукає розробляти принципово нові засоби і методи лікування хворих АГ, у тому числі і немедикаментозні (Боголюбов В.М.. соавт., 1983; Alderman M.,1994; Михно Л.Е., 1997;), що можуть підвищити ефективність терапії, знизити споживання медикаментів, а отже, запобігти або значно зменшити лікарські ускладнення (Серебрина Л.А. соавт., 1996; Мамедов А.М., 1997; Тихонова С.А., 1997), пригнічуючи патогенетичні процеси при АГ і стимулюючи одночасно саногенетичні механізми (Буявых А.Г. соавт., 1988; Ступин Ю.В., 1990; Сорокина Е.И. соавт., 1994; Кононова О.М. соавт., 1996).

Усе це обумовило вибір артеріальної гіпертензії як патології, в удосконаленні лікування якої важливу роль може мати НІЛВ і його поєднання з фізичними факторами.

Однією з важливих передумов щодо підтримки нормального функціонального стану серцево-судинної системи, у тому числі у хворих АГ, є реалізація довгострокових адаптаційних реакцій організму (Меерсон Ф.З., 1981, 1984; Гаркави Л.Х. соавт., 1990, 1998; Каплан Е.Я. соавт., 1990;).

Проте поки недостатньо вивчене питання про взаємозумовленість адаптаційних механізмів і рівня АТ, порушення кровообігу, про взаємозв'язок між окремими компенсаторними механізмами. Такий підхід до вивчення питання є актуальним, тому що відкриває нові можливості оптимізації відновлювального лікування хворих артеріальною гіпертензією.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами.

Робота є фрагментом держбюджетних науково-дослідних робіт кафедри фізіотерапії та курортології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, присвячених ролі клітинних та гуморальних факторів в патогенезі ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії (номер державної реєстрації 0198U002286) фрагмент НДР, присвячений санаторно-курортному лікуванню хворих на артеріальну гіпертензію з застосуванням різних видів лазерного випромінювання з урахуванням адаптаційних реакцій організму, виконаний здобувачем.

Мета та завдання. Метою роботи є наукове обґрунтування використання різних видів низькоінтенсивного лазерного випромінювання у сполученні з фізичними факторами для відновлювального лікування, спрямованого на компенсацію функціональних порушень і психологічної рівноваги у хворих артеріальною гіпертензією в санаторно-курортних умовах. Для реалізації цієї мети необхідно було вирішити наступні задачі:

- Вивчити вплив різних видів низькоінтенсивного лазерного випромінювання на психічну адаптацію хворих АГ.

- Вивчити дію різних видів низькоінтенсивного лазерного випромінювання на клінічний перебіг АГ в поєднанні з ІХС, на пато- і саногенетичні механізми.

- Вивчити динаміку клініко-функціонального стану хворих (артеріальний тиск, толерантність до фізичного навантаження, подвійний добуток) під впливом повторних курсів лазеротерапії.

- Вивчити дію низькоінтенсивного лазерного випромінювання у поєднанні з фізичними факторами на перебіг АГ у залежності від довжини хвилі, способу доставки лазерного випромінювання з урахуванням впливу одноразової процедури. адаптаційний лазеротерапія гіпертензія

- Вивчити дію гідролазерних систем на адаптаційні можливості хворих артеріальною гіпертензією у поєднанні з ІХС.

- Вивчити вплив лазеро- і гідролазеротерапії на стан адаптаційних реакцій, на неспецифічну резистентність.

- Вивчити динаміку змін електрокінетичних властивостей клітинних ядер на фоні дії низькоінтенсивним лазерним випромінюванням з метою вирішення питання оптимальності лазеротерапії.

Об `єкт досліджень - хворі артеріальною гіпертензією у поєданні з ішемічною хворобою серця, що проходили курс реабілітаційних заходів в умовах санаторію.

Предмет досліджень - різні діапазони низькоінтенсивного лазерного випромінювання у поєднанні з фізичними факторами в комплексі медичних технологій відновлювального лікування.

Методи дослідження - клінічні, лабораторні, функціональні, психологічні тести, методи визначення фізіологічного стану індивіду.

Наукова новизна. Уперше вивчені у порівняльному аспекті лікувальні ефекти дії низькоінтенсивного лазерного випромінювання в хворих АГ у залежності від довжини хвилі і способу доставки лазерного випромінювання.

Розкриті механізми дії та доведено, що НІЛВ нормалізує клініко-гемодинамічний статус хворих і є ефективним методом корекції АТ, що проявляється у поліпшенні центральної та мозкової гемодинаміки, збільшенні коронарного резерву, поліпшенні артеріального кровопостачання головного мозку та нормалізації тонусу дрібних мозкових судин та вен.

Вивчено вплив НІЛВ на психологічні аспекти реабілітації, установлено, що цей фактор розширює діапазон генофенотипічних властивостей адаптації, що виражається в усуненні інтраперсонального конфлікту, нормалізації психосоматичних, психомоторних, психовегетативних розладів. Доведено, що НІЛВ викликає інтенсифікацію компенсаторно-пристосовних реакцій на всіх рівнях біологічної організації: клітинної, органної, системної, цілосного організму, що проявляється у підвищенні фізичної працездатності, виробці стійкої компенсації з збільшенням функціональних резервів, підвищенні функціональної активності регулюючих систем, що приводить до удосконалення адаптативних компенсаторних реакцій.

Установлено, що універсальність лазерної терапії полягає в одночасному впливі: на рівень функціонування, функціональний резерв, ступінь напруження регуляторних механізмів.

Доведено, що НІЛВ викликає і підтримує в організмі антистресорні реакції, таким чином, лазеротерапія є активаційною терапією хворих АГ.

Обґрунтовано застосування гідро- і бальнеолазерної терапії, уперше вивчені особливості дії гідро- і бальнеолазерної терапії на пато- і саногенетичні механізми в хворих АГ.

Виявлені особливості кореляційного зв'язку між тяжкістю перебігу захворювання і зниженням компенсаторних реакцій організму.

Встановлена можливість диференційованого підходу до вибору діапазону НІЛВ і методу впливу на ведучі ланки патогенезу АГ, що відкриває можливість для оптимізації лікування.

Сформульовано наукову концепцію корегуючої дії НІЛВ на гомеостаз хворих артеріальною гіпертензією, яка досягається, по-перше в результаті поліпшення функціонального стану серцево-судинної системи, завдяки більшому його забезпеченню енергією та киснем, збільшенню кровообігу, поліпшенню мікроциркуляції; по-друге - шляхом підвищення неспецифічної резистентності організму.

Доведено, що метод оцінки біоелектричних властивостей клітинних ядер за електронегативністю можна використовувати для визначення індивідуальних особливостей реакцій організму і оптимальності лазеротерапії.

Практична цінність. Розроблено метод комплексного лікування і профілактики АГ в поєднанні з ІХС на курортному етапі реабілітації хворих з застосуванням низькоінтенсивного лазерного випромінювання різних діапазонів в сполученні з фізичними факторами з урахуванням адаптаційних механізмів.

Розроблено показання і протипоказання для застосування низькоінтенсивного лазерного випромінювання у сполученні з фізичними факторами.

Розроблено оригінальні технічні пристрої для реалізації бальнеолазерной терапії.

- Гідролазерна бальнеофізіотерапевтична система. Патент України на винахід № 36903 А від 16.04.2001. Бюл. № 3.

- Спосіб проведення гідролазерних бальнеофізіотерапевтичних процедур та комплекс для здійснення способу. Позитивне рішення на винахід за заявкою №2000042056 від 11.04.2000.

Впровадження в клінічну практику нового високоефективного методу лікування дозволяє оптимізувати лікування і керувати адаптаційним процесом хворих АГ в поєданні з ІХС.

Використання у відновлювальному лікуванні хворих АГ низькоінтенсивного лазерного випромінювання у сполученні з фізичними факторами прискорює терміни реабілітації, швидше і виразніше удосконалюються й активізуються механізми саногенезу.

Розроблено диференційовані підходи до вибору світлового діапазону НІЛВ і методу впливу в комплексному лікуванні хворих АГ в поєднанні з ішемічною хворобою серця.

За результатами роботи випущені інформаційні листки "Лазеро- і гідролазеротерапія хворих гіпертонічною хворобою на санаторному етапі реабілітації" (Сімферополь, 1998); "Метод лазерної бальнеотерапії в лікуванні хворих гіпертонічною хворобою й у сполученні з ІХС на санаторному етапі реабілітації" (Сімферополь, 1999), що дало можливість санаторно-курортним установам ширше використовувати дані методи в реабілітації хворих.

Для оцінки індивідуальних особливостей реакцій організму на низькоінтенсивне лазерне випромінювання, ефективності й оптимальності курсу лазеротерапії запропоновано використовувати метод оцінки біоелектричних властивостей клітинних ядер за електронегативністю.

-Спосіб експрес - тестування ефективності реабілітаціі здоров`я людини. Патент України

№ 28113 С2 від 16.10.2000 Бюл. № 5.

Особистий внесок здобувача. Усі хворі обстежені автором самостійно. Статистична обробка результатів виконана автором. Автор особисто здійснила аналіз отриманих результатів та їх інтерпретацію, розробила концепцію корегуючого впливу НІЛВ на гомеостаз хворих на АГ, сформулювала висновки й основні положення, що виносяться на захист і дала практичні рекомендації, які виходять з результатів дослідження. Основні дані роботи і висновки опубліковано в наукових працях. Впровадження результатів дисертаційної роботи в практичну медицину здійснено особисто автором.

Апробація результатів. Матеріали дисертації апробовані на засіданні кафедри фізіотерапії і курортології Харківської Медичної академії післядипломної освіти та клінічного відділу Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології.

Основні положення дисертаційної роботи повідомлені: на Міжнародному конгресі "Лазер і здоров'я - 97" (Лімассол, Кіпр 1997), конференції з оротерапії академії проблем гіпоксії (Київ 1998), 1-му Національному конгресі фізіотерапевтів і курортологів України "Фізичні фактори в медичній реабілітації" (Хмельник, 1998), 5-ти Міжнародних науково-практичних конференціях "Применение лазеров в медицине и биологии" (Ялта-Харків, 1998-2000), Міжгалузевій конференції "Научные и практические аспекты курортно-рекреационной деятельности" (Ялта 1998), Міжнародній науково-практичній конференції "Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия (Ялта, 1999); Науково-практичній конференції "Качество воды и здоровье человека" (Одеса 1999), "Вода и здоровье - 2000" (Одеса 2000); Міжнародному симпозіумі "Биологические механизмы старения" (Харків 2000); ІІ Міжнародному симпозіумі "Актуальные проблемы биофизической медицины" (Київ 2000); І Республіканському конгресі курортологів і фізіотерапевтів (Євпаторія 2001); 8-му Міжнародному конгресі Європейської Медичної лазерної Асоціації (EMLA) і 1-му Російському Конгресі медичної асоціації (РМЛА) (Москва 2001). Розроблений метод комплексного лікування і профілактики апробований і використовується в санаторіях ЗАО "Укрпрофздравница" Ялти, Євпаторії, Харкова, Одеси, у спеціалізованих диспансерах, фізіотерапевтичних відділеннях поліклінік і стаціонарів.

Статистичні методи обробки отриманих даних. Отримані результати клінічних, лабораторних і інструментальних досліджень оброблені методами варіаційної статистики з використанням t - критерію Student`a. Математичний аналіз отриманих даних проводився з визначенням відсотків і їх помилок. Для визначення вірогідності розходжень використовували метод Phіsher`а. При наявності малих вибірок застосовувався критерій Shapіro і Wіlcom.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 56 наукових праць, з яких 18 - самостійні роботи, у тому числі одна монографія, 26 робіт в журналах зареєстрованих у ВАК, 14 - у матеріалах міжнародних з'їздів, конференцій. За матеріалами дисертації опубліковані 1 методичні рекомендації, 4 інформаційні листи, 2 патенти, один - має позитивне рішення. Опубліковані матеріали цілком відбивають зміст проведених наукових досліджень.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 295 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, розділу власних досліджень та обговорення результатів, висновків і списку використаної літератури, що включає 320 джерел. Робота ілюстрована 50 таблицями і 28 малюнками.

ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкт і методи дослідження. Клініко-функціональні дослідження проведені у 450 хворих, жителів України, що страждають есенціальною гіпертензією у поєднанні з ішемічною хворобою серця, що проходили третій етап реабілітаційних заходів в умовах Ялтинського клінічного санаторію "Днепр". Класифікація рівня артеріального тиску проводилася у відповідності з рекомендаціями ВОЗ 1999 р. З числа обстежених було 156 чоловіків (34,6%) і 294 жінок (65,4%). Тривалість захворювання від 1 року до 14 років, середня тривалість захворювання (8,6±1,2) років, у віці від 36 до 74 років, середній вік склав 52,6±1,5 року. З числа обстежених були: службовці 22%, працівники розумової праці - 14%, що займали керівні посади 43%, інші 21%. Хворі відбиралися в результаті комплексного обстеження серед осіб, направлених на санаторно-курортне лікування з діагнозом гіпертонічна хвороба 1 - П ст. Головним критерієм відбору була наявність первинної (есенціальної) артеріальної гіпертензії з доброякісним перебігом. Діагноз первинної гіпертензії встановлювали шляхом виключення симптоматичних гіпертензій.

Для діагностики захворювання й оцінки ефективності проведення лікування, спостереження за кожним хворим починали з повного клінічного обстеження: з'ясовувалися скарги хворого, стан різних систем організму з особливим обліком статусу серцево - судинної і нервової систем, вимірявся артеріальний тиск на плечовій артерії, частота пульсу, визначалися границі серця, враховувалися дані аускультації, неврологічна симптоматика.

Наші дослідження виявили в обстежених хворих наявність одночасно декількох факторів ризику: високе психоемоційне напруження (94%), гіподинамію (90%), надлишкову масу тіла (49%), спадкову схильність (46%), гіперхолестеринемію (37%). Вивчення характеру скарг виявило наступне: головний біль відзначався в 88%, запаморочення в 56%, біль в області серця в 72%, порушення сну в 48%.

У всіх обстежених відзначалося підвищення рівня артеріального тиску при АГ 1 ст. САТ (158,8±3,4), ДАТ (99,7±2,1) мм. рт. ст. при АГ П ст. САТ (176,4±12,2), ДАТ (104,1±6,0) мм. рт. ст.

Збір анамнезу, огляд хворого доповнювали даними лабораторних і інструментальних досліджень: загальний аналіз крові і сечі, ЕКГ, варіаційна пульсометрія, біохімічне дослідження крові (коагулограма, ліпідограма, досліджувався вуглеводний обмін, імунний статус, ферменти). З метою уточнення діагнозу пацієнти консультувалися кардіологом, невропатологом, окулістом.

Для визначення параметрів центральної гемодинаміки використовували вітчизняний апарат "Реограф - 4РГ-2м" з використанням як реєстратора електрокардіограф 6 - NЕК - 4 (Німеччина). Для виміру показників системної гемодинаміки застосовували трансторакальну тетраполярну реографію (Пушкарь Ю.Т. соавт. 1984). На підставі отриманих реограм проводився розрахунок наступних параметрів системної гемодинаміки: частота серцевих скорочень, ударний і хвилинний об`єм крові, ударний індекс, серцевий індекс, середній артеріальний тиск, загальний периферичний опір. Церебральну гемодинаміку оцінювали за показниками реоенцефалографії. У 30% обстежених виявлено зниження пульсового кровонаповнення в басейнах сонної і хребетній артеріях. Дослідження ЕКГ виявили в 94% хворих зміни у виді гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, ішемію, різні порушення ритму. У 96% хворих відзначалося значне або різке зниження функціонального стану і резервів адаптації.

Група хворих АГ у поєднанні з ІХС складалася з 118 хворих, (88 - основна група, 30 - контроль) при надходженні в санаторій хворі пред'являли скарги на приступи стенокардії різної частоти і тяжкості: у 57,6% вони були рідкими, у 42,4% - частими. Діагносцирована АГ і ІХС стенокардія напруження І функціонального класу в 48,9%; АГ і ІХС стенокардія напруження ІІ функціонального класу - 44,3%; АГ і ІХС стенокардія напруження ІІІ функціонального класу - 6,8%. У 56% хворих виявлені порушення центральної і периферичної гемодинаміки в т.ч., по гіперкінетичному типі в 19%, гіпокінетичному типу - в 37%. Порушення серцевого ритму - екстрасистолічна аритмія 1 - Ш ст. по Лауну виявлені в 18,6% хворих. За даними ВЕМ установлено, що вихідна толерантність до фізичного навантаження дорівнювала 125,2±12,7 Вт. Холтеровське моніторування (ХМ) виявило сумарний час ішемії рівний 143±28 хвилин. ХМ проводилося на апараті Epіcardіa 3.500, кардіомонітор із програмним забезпеченням.

Фізіологічний стан організму оцінювали по показниках рівня соматичного здоров'я за Апанасенко Г.Л. і методиці визначення біологічного віку за Шахбазовим В.Г. Оцінку стану адаптації проводили за тестом Гаркави Л.Х. і варіаційною пульсометрією. Вихідний показник рівня здоров'я за Апанасенко Г.Л. у хворих АГ складав 3,3±0,4 у.о., а в хворих АГ у поєднанні з ІХС - 1,1±0,3 у.о. Визначення біологічного віку за Шахбазовим В.Г. виявило, що в обстежених хворих біологічний вік перевищував їх хронологічний вік на 5,1±0,7 років. Вивчення стану адаптації за Гаркави Л.Х. виявило: реакцію активації в 23,6%, реакцію тренування в 40,6%, реакція хронічного стресу в 35,8%.

Психологічний стан хворих оцінювали за даними cтандартизованого тесту - багатобічного дослідження особистості (СБДО), тесту Lusher, Spіelberger.

З метою визначення впливу НІЛВ на організм пацієнта після однієї процедури і по закінченні курсового лікування проводили оцінку енергетичного стану ядер кліток букального епітелію - до і відразу ж після прийому процедури різної довжини хвилі, методики і способу доставки лазерного випромінювання, а також через добу і по закінченні курсу лікування брали мазок - відбиток і проводили підрахунок кількості електронегативних ядер (ЕН) в електричному полі під мікроскопом. Направлення і ступінь відхилень показника ЕН від норми до і після процедури дозволяє оцінювати ефективність останньої, достатність курсу лікування, тому що це є ні що інше, як зворотний зв'язок, що відбиває реакцію на лазерний вплив даного індивіда.

Всі обстежені хворі були розділені на дві групи. Основна група (358 пацієнтів), на фоні комплексного санаторно-курортного лікування, включаючого в себе аерофітотерапію, адекватний кліматорухомий режим, дієту, ЛФК, масаж, аутотренінг одержували дію лазерним випромінюванням різної довжини хвилі, методики і способу проведення.(табл.1) Контрольна група (92 хворих) одержувала аналогічний комплекс санаторно-курортного лікування, але без застосування НІЛВ.

Групи формувалися таким чином, щоб розподіл хворих у них за віком, статтю, професійною належністю, стадією, перебігу, тривалістю захворювання і типом центральної гемодинаміки були ідентичними.

Для досягнення терапевтичного ефекту в лікуванні хворих основної групи (358 чоловік) у наших дослідженнях використовувалися наступні методики:

1. Вплив НІЛВ червоного діапазону на рефлексогенну зону коміркової області й акупунктурні точки. Використовувався+ гелій-неоновий лазер (довжина хвилі 632 нм), за допомогою універсального терапевтичного лазерного апарату (УТЛА) з вихідною потужністю 15 мВт. Режим опромінення: на коміркову зону здійснюється скануюча дія, щільністю потужності 80 мВт / см2 протягом 5 хвилин, режим роботи сканера - "рідка сітка".

Лазерну пунктуру проводили по точках: GІ-4; E-36; RP-6; MC-6; VC-12. Режим опромінення - контактний, компресійний. Експозиція на будь-яку точку 10-20 сек. Потужність випромінювання при діаметрі лазерної плями до 3 мм - не більш 5 мВт. ППМ на точку - 5 мВт / см2. На курс лікування - 10-12 щоденних процедур.

2. Вплив НІЛВ ІЧ-діапазону при АГ по полях паравертебрально, по 3-4 поля (праворуч і ліворуч) на рівні СІІІ і ТhІІІ і на зони проекції печінки і підшлункової залози за допомогою апарату "Мустанг-Био".

Дана методика передбачає проведення біокерованої лазеротерапії. Датчики пульсу і дихання дозволяють використовувати інформацію дихання і кровотока пацієнта, що надходить з них, і забезпечити оптимальні умови дії. Модуляція вихідного випромінювання лазера відбувається так, що під час діастоли інтенсивність опромінення знижується. Завдяки синхронізації світловї дії з інтегральними ритмами організму ефективність світлолікування зростає ( Загускин С.Л. 1992; Козлов В.И., Буйлин В.А. 1995).

Методика контактна, стабільна, довжина хвилі випромінювання 890 нм, імпульсна потужність 2-4 Вт, частота посилки імпульсів 80-150 Гц через день, час дії на одне поле - 1-2 хв., на курс лікування - 10-12 щоденних процедур.

2.1. Дія НІЛВ ІЧ-діапазону (при АГ у поєднанні з ІХС) по полях паравертебрально по 3-4 поля (праворуч і ліворуч) на рівні С111 і Тh111.

Лазерну пунктуру проводили по точках GІ-4; E-36; RP-6; MC-6 за допомогою апарату "Мустанг-Био". Методика: контактна, стабільна, довжина хвилі випромінювання 890 нм, імпульсна потужність 2-4 Вт, частота посилки імпульсів 80-150 Гц через день, час дії на одне поле - 1-1,5 хв., на акупунктурні точки - по 10-20 сек., на курс лікування - 10-12 щоденних процедур.

3. Комбінована дія НІЛВ червоного і ІЧ- діапазонів. Використовувався гелій-неоновий лазер (довжина хвилі 632 нм), потужність випромінювання - 30 мВт на апараті "Миральд". Режим опромінення: на коміркову зону здійснюють скануючу дію, щільність потужності - 80 мВт / см2 протягом 3 хвилин, режим роботи сканера - "рідка сітка". Потім проводиться вплив лазерним випромінюванням ІЧ-діапазону по полях, за допомогою апарату "Мустанг-Био". Методика: контактна, стабільна, довжина хвилі випромінювання 890 нм, імпульсна потужність 2-4 Вт, частота посилки імпульсів 80-150 Гц через день, по полях паравертебрально по 3-4 поля (праворуч і ліворуч), на рівні С111 і Тh111, час дії на одне поле - 1-2 хв., на курс лікування - 10-12 щоденних процедур.

4. Гідролазерна терапія - гідролазерний душ.

Методика: процедура відпускалася за допомогою апарату "Миральд", де використовувалося лазерне випромінювання червоного діапазону (довжина хвилі 632 нм), потужність випромінювання на кінці світловоду - 12 мВт, температура води 35-36 градусів, експозиція - 10 хвилин, на курс лікування - 10-12 процедур. Відстань душора від поверхні зони дії - не більш 5 см.

5. Бальнеолазерна терапія - лазерна ванна.

Методика: у ванну на морській воді встановлено 6 світловодів з лазерним випромінюванням червоного і ІЧ-діапазону, потужність червоного лазера - 20 мВт, ІЧ-діпазону - 30 мВт (довжина хвилі - відповідно 632 нм і 890 нм). Світловоди встановлені на пацієнта, зануреного у ванну по зонах і точках, симетрично праворуч і ліворуч на відстані до 1 см від тіла пацієнта: зони Кренига, печінки, селезінки, точка Е-36. Час експозиції - 12 хвилин, температура води - 35-36 градусів, на курс - 10-12 процедур.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Проблема адаптації - це насамперед проблема функціонування організму як єдиного цілого. У окремих аспектах ця проблема, звичайно, повинна розроблятися на різних рівнях організації, але виборча увага до якого-небудь одного з них - клітинному, органному або системному - не дозволить вирішити її в цілому. Повне охоплення проблеми адаптації і компенсації порушених функцій можливий тільки при розгляді її через призму цілісного організму.

У зв'язку з цим нами була висунута робоча гіпотеза, заснована на системному підході до оцінки функціонального стану хворого, з позиції цілісного організму. При цьому функціональний стан розглядали як комплекс ієрархічно зв'язаних і взаємодіючих систем.

В основі запропонованого підходу до інтегральної оцінки функціонального стану організму, під дією НІЛВ, лежить вивчення: динаміки змін міокардіально-гемодинамічного, вегетативного гомеостазу; функціонального резерву; неспецифічної адаптації; рівня психічної адаптації в хворих АГ.

Визнаючи складність і багатогранність процесу адаптації у своїх дослідженнях ми вивчили вплив різних компонентів, забезпечуючих адаптацію.

З метою вивчення регуляторного компоненту адаптації нами проаналізований вплив НІЛВ на психологічні аспекти реабілітації хворих АГ. Враховуючи патогенну роль надмірного психоемоційного напруження у осіб, що страждають АГ і особливо в поєднанні її з ІХС, особливого значення набувають заходи для підвищення психічної толерантності до стресових ситуацій, що неминуче виникають у процесі трудової діяльності й у повсякденному житті.

Психічна адаптація - це складний процес, що поряд із власне психічною адаптацією (тобто підтримкою психічного гомеостазу) містить у собі ще два аспекти: оптимізацію постійної взаємодії індивідууму з оточенням і встановлення адекватної відповідності між психічними і фізіологічними характеристиками, що виражаються у формуванні психовегетативних, психогуморальних і психомоторних співвідношень.

АГ не обмежується змінами тільки гемодинамічних, біохімічних механізмів, дегенеративними процесами. У патологічному процесі неминуче бере участь власне особистість, тобто психо-соціальний компонент людини, а отже, як причиною, так і підтримуючою умовою хвороби дуже часто служать інтерперсональні відносини.

Високе психоемоційне напруження виявлене в 94% обстежених хворих, що свідчить про наявність у них нервово-психічної дизадаптації.

Комплексне санаторно-курортне лікування і лазеротерапія викликають загальну адаптаційну перебудову організму, включаючи психічний статус. Так, поліпшення психоемоційного стану за даними СБДО спостерігалося в 86,7% (р < 0,05), у контролі - 72,6 % (р < 0,01). За даними СБДО виявилося, що для хворих АГ характерний змішаний тип реагування на стрес з перевагою гіперстенічних рис. Підвищення значення шкал профілю 2, 4, 6 і 8 указують на наявність таких рис, як імпульсивність, підвищена дратівливість, ригідність у сполученні з гіпостенічними реакціями - зниженими настроєм і активністю особистості й утрудненнями соціально-психічної адаптації. Рівень профілю СБДО знизився практично по всіх шкалах крім 5 і 9, це свідчить про сприятливий, нормалізуючий вплив на психічний статус пацієнтів, що усувають найбільш виражені порушення емоційної сфери (дратівливість, педантизм, дріб'язковий деспотизм, емоційний дискомфорт, труднощі адаптації й ін.).

Слід зазначити, що включення в комплекс реабілітаційних заходів лазерної терапії сприяє більш вираженому впливу на невротичні прояви особистості хворих. Так, до початку лікування ступінь тривожності по Spіelberger був високий по градаціях реактивна і особистісна в 59% хворих, після лікування високий ступінь тривожності зберігався в 14% хворих, але показники були значно нижче вихідних величин (р<0,05).

Як показали наші дослідження, курсове застосування лазеротерапії супроводжується зменшенням надмірної фіксації хворого на соматовегетативних розладах; редукцій невротичних розладів, обумовлених реакцією особистості як на психогенні, так і на соматовегетативні розлади. Лазерна терапія дозволяє більш ефективно мобілізувати вольові зусилля хворих, сприяє активізації особистості на подолання хворобливих порушень. Це свідчить про розширення діапазону генофенотипічних властивостей адаптації, що веде до закономірного поліпшення стерпності організмом до різних екстремальних впливів. Стреслімітовані механізми, які викликані лазерною терапією виступають у ролі додаткової ланки саморегуляції вегетативних функцій, що особливо важливо для хворих АГ, у яких в умовах стресових навантажень власні механізми саморегуляції деяких функціональних систем виявляються недостатніми, щоб утримувати ці показники на нормальному рівні.

Компенсаторно-пристосовна реакція, що розвивається в організмі у відповідь на дію фізичного фактору являє собою ту або іншу комбінацію фізіологічних функцій організму і характеризується посиленням цих функцій. У зв'язку з чим, нами вивчений вплив НІЛВ у поєднанні з ФФ на зміну фізіологічних функцій хворого АГ в поєднанні з ІХС у залежності від довжини хвилі і способу лазернотерапії в порівняльному аспекті.

Вивчено вплив НІЛВ червоного і ІЧ - діапазонів на регуляцію артеріального тиску. Гіпотензивна ефективність при використанні НІЛВ червоного діапазону склала 72%, при використанні ІЧ - діапазону 79,6% (р<0,05).

У результаті лікування НІЛВ червоного діапазону в хворих з гіперкінетичним варіантом кровообігу САТ знизився на 17%, у той час як у хворих з гіпокінетичним типом на 13 % ; ДАТ відповідно на 15% і 14% (р<0,05). Показники середнього АТ в хворих з гіпертензією викиду знизилися на 15 %, а в хворих з гіпертензією опору на 9%.

У результаті лікування НІЛВ ІЧ- діапазону відбувається значне зниження АТ як у хворих з гіпо- так і гіперкінетичним варіантом кровообігу, так САТ знизився на 27% незалежно від типу кровообігу, ДАТ знизився на 22% при гіперкінетичному і на 15% при гіпокінетичному варіанті кровообігу, середній АТ відповідно на 24% і 19% (р<0,05).

Вивчено застосування НІЛВ червоного і ІЧ - діапазону для корекції початкових проявів недостатності мозкового кровообігу. Під впливом курсового лікування спостерігалося зменшення інтенсивності, тривалості і частоти головних болів, запаморочення і шуму в голові. Одночасно зі зменшенням перерахованих скарг у хворих поліпшувався сон і підвищувалася активність, що свідчить про відновлення біоритмів. Цілком головні болі пройшли в 65% хворих, що одержували НІЛВ ІЧ- діапазону й у 54% у результаті застосування гелій - неонового лазера, запаморочення відповідно в 78% і 52%. Зникнення шуму в голові відзначили 62% пацієнтів, що одержували НІЛВ ІЧ - діапазону і 36% червоного діапазону (р<0,05).

Статистично вірогідно (р < 0,01) знизився артеріальний тиск як САТ, так і ДАТ у хворих АГ 1 і П ст., що мали дію НІЛВ як червоного, так і ІЧ-діапазону, але більш виражена динаміка зниження АТ відзначено в хворих, що отримували курс НІЛВ ІЧ-діапазону.

Нами вивчений вплив НІЛВ різних діапазонів на показники церебрального кровообігу. Установлено, що зміни показників мозкової гемодинаміки в процесі лікування були неоднорідними і залежали від вихідного стану церебральних судин.

Після курсу НІЛВ ІЧ- діапазону в хворих з вихідними зниженими показниками амплітуди артеріальної компоненти спостерігалося підвищення цього показника в середньому на 51% (р<0,01) у порівнянні з вихідними даними.

Величина амплітуди артеріальної компоненти з вихідними підвищеними значеннями в процесі лікування понизилася в середньому на 10% (р<0,05). У хворих з вихідними нормальними значеннями показника амплітуди артеріальної компоненти в процесі лікування динаміки не відзначено.

Вихідний підвищений тонус дрібних мозкових судин після лікування вірогідно знизився в середньому на 16% (р<0,01). У хворих з вихідною зниженою швидкістю об'ємного кровотока в результаті лікування відзначено підвищення цього показника на 43% (р<0,01).

У хворих з вихідною підвищеною середньою швидкістю об'ємного кровотока в процесі лікування відбулося зниження цього показника на 12% (р<0,02). У групі хворих з вихідними нормальними значеннями середньої швидкості об'ємного кровотока після лікування достовірних змін цього показника не спостерігалося. У процесі лікування покращився венозний відтік з порожнини черепа, у середньому на 52% (р<0,01) у порівнянні з вихідними даними.

Лікувальний ефект НІЛВ червоного діапазону також приводив до нормалізації мозкового кровообігу, однак, його дія виявлялася в меншому ступені. Особливо виражені розходження отримані в хворих з вихідною зниженою інтенсивністю мозкового кровообігу Так, у результаті застосування НІЛВ червоного діапазону підвищення показників амплітуди артеріальної компоненти відзначене на 12 % (Р<0,02); середня швидкість об'ємного кровотока зростала на 26% (р<0,05).

Отримані дані, свідчать насамперед про оптимізацію функціонального стану систем, регулюючих церебральну гемодинаміку.

Таким чином, дія НІЛВ на церебральну гемодинаміку залежить від вихідного стану церебральних судин і виявляється головним чином у поліпшенні артеріального кровонаповнення головного мозку і нормалізації тонусу дрібних мозкових судин і вен, причому дія НІЛВ ІЧ - діапазону на церебральну гемодинаміку виявляється в більшому ступені, чим НІЛВ червоного діапазону.

Ми вивчили вплив НІЛВ червоного і ІЧ - діапазону в порівняльному аспекті в напрямку оцінки клінічної ефективності, вибору діапазону лазерного випромінювання для визначення диференційованого підходу до застосування лазеротерапії хворих АГ у поєднанні з ІХС.

У результаті дослідження установлена висока ефективність лазеротерапії хворих АГ у поєднанні з ІХС. Так у 82% хворих виявлений гіпотензивний ефект. Систолічний тиск знизився на 20 - 30 мм.рт.ст. діастолічний - на 10 - 20 мм.рт.ст., хворі переходили з полі - на мономедикаментозну терапію, а при гарному загальному самопочутті і стабілізації АТ припиняли прийом гіпотензивних препаратів. На ЕКГ у 78% (р<0,01) хворих покращилися процеси реполяризації і лише в 22% істотно не змінювався.

Частота антиангінального ефекту залежала від тяжкості ІХС. Так, при лікуванні гелій-неоновим лазером антиангінальний ефект зустрічався частіше (86,1%) серед хворих АГ у поєднанні з ІХС СН1 (р<0,05), чим у поєднанні з ІХС СН2 і СН3 (54,6%) (р<0,02). При лікуванні інфрачервоним лазером - у 78,2% у хворих АГ з ІХС СН1 (р<0,02) і в 70,6 % у поєднанні з ІХС СН2 і СН3 (р<0,05). Толерантність до фізичного навантаження (ТФН) після лікування лазерним випромінюванням червоного діапазону зростала в хворих АГ ІІ ст. ІХС СН1 з 92,6±5,4 Вт до 104,4±5,4 Вт (р<0,05), а при АГ ІІ ст. ІХС СН2 з 84,6±9,3 Вт до 90,5±6,2 Вт (р<0,001) після курсу лікування НІЛВ ІЧ-діапазону ТФН зростала відповідно з 90,8±6,7 Вт до 108,5±5,5 Вт у хворих АГ ІІ ст. ІХС СН1 (р<0,05) і з 83,8±7,2 Вт до 103,7±4,8 Вт (р<0,02) у хворих АГ ІІ ст. ІХС СН2.

Курс лікування НІЛВ червоного діапазону приводив до сприятливої перебудови центральної гемодинаміки тільки при вихідному гіперкінетичному варіанті кровообігу. Так, у хворих АГ ІІ ст. ІХС СН1 при вихідному ХОК, рівному 8,371±0,63 л/хв, він знизився до 5,214±0,56 л/хв (р<0,01); у хворих АГ ІІ ст. ІХС СН2 ХОК знизився з 8,115±0,47 л/хв до 6,374±0,57 л/хв (р<0,02).

Одночасно відзначалося підвищення ЗПО із 953,5±51,4 кПа/хв с м-5 до 1136±60,7 кПа/хв с м-5 (р<0,05) у хворих АГ ІІ ст. ІХС СН1 і відповідно з 976,8±38,6 кПа/хв с м-5 до 1198,6±58,4 кПа/хв с м-5 (р<0,05) у хворих АГ ІІ ст. ІХС СН2. У хворих з гіпокінетичним варіантом кровообігу динаміка ХОК і ЗПО була несуттєвою.

НІЛВ ІЧ-діапазону впливало не тільки при гіперкінетичному, але і при вихідному гіпокінетичному варіанті кровообігу. Так, при гіперкінетичному варіанті кровообігу в хворих АГ ІІ ст. ІХС СН1 ХОК знижувався з 8,214±0,42 л/хв до 4,752±0,54 л/хв (р<0,001), а при АГ ІІ ст. ІХС СН2 відповідно з 8,213±0,72 л/хв до 4,913±0,38 л/хв (р<0,02). Одночасно відзначалося підвищення ЗПО. У хворих з гіпокінетичним типом гемодинаміки встановлено підвищення ХОК при АГ ІІ ст. ІХС СН1 4,683±0,32 л/хв до 5,846±0,28 л/хв (р<0,02), а в хворих АГ ІІ ст. ІХС СН2 4,536±0,26 л/хв до 5,721±0,31 л/хв(р<0,01) при одночасному зменшенні ЗПО.

Лазерне випромінювання обох діапазонів впливало на коагулюючи властивості крові, про що може свідчити, зокрема, зниження рівня фібриногену в крові, після курсу гелій-неоновим лазером на 10,4% (р<0,02); після лікування НІЛВ ІЧ- діапазону на 17,8% (р<0,01). Відзначено позитивну тенденцію до нормалізації ліпідного обміну, так під впливом НІЛВ червоного діапазону ЗХС знизився на 9,7% (р<0,1); а під дією ІЧ - діапазону на 18,0 % (р < 0,1); рівень - ліпопротеїдів зменшився на 3% (р<0,1) і на 4,6 % (р<0,01).

Нами вивчена динаміка клініко-функціонального стану хворих АГ у поєданні з ІХС під впливом повторних курсів лазеротерапії протягом 18 місяців.

Дослідження впливу повторних курсів лазерної терапії включали контроль АТ і велоергометричну пробу, що проводили перед кожним наступним курсом лазеротерапії і по закінченні курсу лікування. При проведенні велоергометричної проби на пороговій потужності навантаження реєстрували САТ і ДАТ і розраховували подвійний добуток (ПД), що у межах субмаксимальної частоти серцевих скорочень добре корелює зі споживанням кисню міокардом і об'ємним коронарним кровотоком.

Установлено, що після кожного курсу лазерної терапії, тобто на висоті ефекту, толерантність до фізичного навантаження збільшувалася з 83,8±5,3 Вт (на вихідному етапі) до 103,9±6,5 Вт через 6 місяців; 107,3±4,0 Вт через 12 місяців; 104,6±7,1 Вт через 18 місяців (р<0,05), іншими словами, фізичний статус пацієнтів зростав на 24 - 28%. Через 6-ти місячні періоди, безпосередньо перед черговими курсами лазеротерапії, коли можна було очікувати ослаблення позитивного клінічного ефекту від попереднього опромінення, толерантність до навантаження в хворих залишалася досить високою, через 6 місяців - 89,4±6,8 Вт; через 12 місяців - 98,3±5,2 Вт; через 18 місяців - 86,1±8,3 Вт (при вихідному 83,8±5,3 Вт).

Установлено, що САТ на рівні початкового порогового навантаження при дослідженні після кожного курсу лазерної терапії в більшості випадків виявлялося статистично вірогідно нижче початкових порогових значень, така ж закономірність простежувалася при аналізі динаміки ДАТ. Вивчення динаміки АТ на рівні істинного порогового навантаження при кожнім дослідженні показало, що незважаючи на підвищення толерантності до фізичного навантаження на 24 - 28%, цей показник мав лише тенденцію до збільшення.

Таким чином, виконання більш високих фізичних навантажень у хворих АГ у поєднанні з ІХС у процесі повторних курсів лазерної терапії не супроводжувалося підвищенням порогового рівня АТ.

Аналіз динаміки ПД продемонстрував ту ж закономірність. З цього випливає, що на фоні лазерної дії фізичне навантаження більшої потужності забезпечується більшим споживанням кисню міокардом і об'ємним коронарним кровотоком, тобто спостерігається абсолютне збільшення коронарного резерву. Таким чином, повторні курси лазеротерапії хворих АГ у поєднанні з ІХС протягом 18 місяців, супроводжуються позитивними зрушеннями в клінічній картині, стабілізації АТ і перебігу коронарної недостатності.

Як показали наші дослідження, рівень впливу лазерного випромінювання має декілька ефекторних площин. Це, по-перше: органні реакції, що безпосередньо супроводжують дію НІЛВ; по-друге, субклітинно-гуморальні, що виявляються трохи відстрочено, але роль яких багато в чому перевищує значення безпосередньої первинної відповіді. Тривалий ефект лазерної терапії забезпечується шляхом досягнення змін характерних для довгострокової адаптації, що зберігаються у частини хворих до 6 місяців.

Ми вивчили характер реакцій у відповідь на одноразову, повторну і курсову дію лазерного випромінювання у хворих з АГ.

У наших дослідженнях ми використовували метод оцінки біоелектричних властивостей клітинних ядер по показнику електронегативності (ЕН%).

Дослідження проводили на 60 хворих АГ, всього 6 груп по 10 хворих у кожній. Групи були ідентичними. У (1-5) групі хворих проводили дію лазерним випромінюванням. Перша група хворих одержувала вплив гелій-неоновим лазером; друга група - інфрачервоним лазером; третя група одержувала гідролазерний душ; четверта група хворих одержувала комбінований вплив лазером червоного і ІЧ - діапазону; п'ята група одержувала бальнеолазерну терапію; шоста група - контроль.

Забір клітин щічного епітелію брали до лікування, після проведення однієї процедури, через 24 години (перед проведенням другої процедури), у процесі лікування і по закінченні курсу лазеротерапії. Дослідження основних показників центральної гемодинаміки проводили до лікування, після однієї процедури, після закінчення курсу лікування.

Дослідження показали високу ефективність (у 88%) лазерної терапії у всіх підгрупах (1-5) основної групи, а в контролі ефективність лікування склала 56%. Стійке зниження АТ відзначалося у всіх хворих основної групи: САТ знизився на 22,8%, ДАТ - на 14,4% (р< 0,05). У контрольній групі також відзначене зниження АТ в процесі лікування, САТ знизився на 17,2% (р< 0,02), ДАТ - на 6,5% (р<0,05). Вимір АТ до і після одноразових процедур в основній групі показало достовірне зниження САТ і ДАТ від процедури до процедури.

Разом з тим установлено, що в результаті бальнеолазерної, гідролазерної терапії і після дії НІЛВ ІЧ - діапазону гіпотензивний ефект настає раніш і більш виражений у порівнянні з іншими методиками дії НІЛВ.

Установлено, що реакція обстежуваних на різні типи і методики лазерного випромінювання за показником електронегативності ядер подібна, але істотно залежить від вихідних значень показника, тобто чим більше у вихідному стані організму відхилення від норми, тим більш значно виявляється його зміна після лазерного впливу (мал.1).

Вивчення стійкості "омолоджуючого" ефекту, лазерної терапії показало, що найбільший ефект відзначений відразу ж після першої процедури. Вихідний підвищений БВ поступово від процедури до процедури наближався до ХВ до 7 процедури, стабільно знижувався до рівня хронологічного віку до закінчення курсу лазерної терапії. У контрольній групі також відзначена зміна БВ відносно ХВ, але ці зміни не носять достовірний характер.

Мал. 1. Види можливих реакцій ядер букального епітелію на лазерне випромінювання за електронегативністю в обстежених хворих:

ХВ - хронологічний (паспортний) вік;

БВ - біологічний вік.

Аналізуючи характер змін ЕН клітинних ядер на дію НІЛВ, можна зробити висновок, що як пусковий фактор виступає фаза термінового стресу, що є умовою для розвитку в наступні стани довгострокової адаптації і підвищеної клітинної, органної та цілосного організму резистентності.

Реакція - відповідь клітинних ядер на дію НІЛВ тим виразніша, чим резервні можливості, притаманні конкретному організму, більші.

Установлено, що зниження АТ, як під впливом одноразових дій, так і в результаті курсу лікування, супроводжувалося сприятливою перебудовою основних показників центральної гемодинаміки у хворих основної групи (1-5).

У хворих з гіперкінетичним варіантом кровообігу гіпотензивний ефект лазерної терапії був обумовлений статистично достовірним зниженням серцевого викиду, в основному за рахунок ХОК, тому що число серцевих скорочень змінювалося незначно. Ці сприятливі зміни у хворих основної (1-5) групи після курсу лікування наближалися до належних величин, у той час як у контролі, вони були менш виражені і не завжди статистично достовірні.

Так, ХОК знижувався після одноразової дії НІЛВ червоного діапазону на 19,8%, ІЧ - діапазону на 39,7%; гідролазерного душу - на 35,2%; комбінованого впливу лазером червоного і ІЧ - діапазону - на 42,5%; після лазерної бальнеотерапії - на 42,6% (р<0,01), у контрольній групі - на 14,1% (р<0,001). Після проведення курсового лікування ХОК знизився відповідно в першій групі на 27,2%; у другій групі - на 42,4%; у третій - на 40,7%; у четвертій - на 44,7%; у п'ятій - на 42,6% (р<0,02), а в контролі - на 17,3% (р<0,001) у порівнянні з вихідними даними. Одночасно в основній (1-5) групі зріс ЗПО на 32 - 37% (р<0,01).

У хворих основної (1-5) групи з гіпокінетичним варіантом кровообігу спостерігалося зниження АТ за рахунок достовірного (р<0,001) зменшення ЗПО на 24-40% на фоні одночасного підвищення ХОК на 23-34% (р<0,02), як після одноразової дії, так і після курсового лікування. Так, ЗПО знижувався після одноразової дії НІЛВ в основній групі (1-5) на 24-30% (р<0,01), а в контрольній групі - на 3% (р>0,5); після курсового лікування ЗПО знижувався у основній (1-5) групі на 21-40% (р< 0,01), а в контролі на 7% (р>0,5) у порівнянні з вихідними даними.

Таким чином, гемодинамічні механізми формування гіпотензивного ефекту в результаті лазерного впливу обумовлені корекцією гемодинамічних порушень незалежно від типу гемоциркуляції, але значно більш виражені під впливом комбінованої дії НІЛВ червоного і ІЧ - діапазону, бальнео і гідролазерної терапії.

Одним з основних питань молекулярно-клітинної і клінічної кардіології є з'ясування характеру взаємозв'язку ядерних процесів з патологічними змінами. Ми виходили з того, що лазерний вплив на організм людини - це енергетичний вплив і відповідна реакція організму повинна в першу чергу оцінюватися за енергетичними параметрами.

Аналіз абсолютних значень ЕН у хворих різними стадіями АГ дозволив виявити залежність цього показника від тяжкості клінічного перебігу захворювання, що є відбитком ціни адаптації. У хворих АГ 1 ст. - ЕН складала 38,6±1,32%; в АГ П ст. - 30,3±1,66% (при віковій нормі в 40 років - 50%; у 50 років - 44%; у 60 років - 30%). По показнику ЕН в порівнянні з нормою судили про реакції хворих на лазерне випромінювання і з урахуванням цього показника для кожного хворого індивідуально підбиралися дози опромінення і призначалася визначена кількість сеансів лазеротерапії.