Чинники захворюваності та смертності в осіб з артеріальною гіпертензією сільської популяції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 616.12-008.331.1-036.2:312.2(478)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

ЧИННИКИ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ТА СМЕРТНОСТІ В ОСІБ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ СІЛЬСЬКОЇ ПОПУЛЯЦІЇ

(проспективне популяційне дослідження)

14.01.11 - Кардіологія

ДМИТРЕНКО СВІТЛАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Харків -- 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті терапії Академії медичних наук України, м. Харків.

Науковий консультант -- академік НАН і АМН України, доктор медичних наук, професор МАЛА Любов Трохимівна, директор Інституту терапії АМН України.

Офіційні опоненти: Заслужений діяч науки і техніки України,

доктор медичних наук, професор ЛАТОГУЗ Іван Кіндратович,

Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри внутрішніх хвороб, лікувальної фізкультури та спортивної медицини;

доктор медичних наук НІКОЛЕНКО Євген Якович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри загальної практики - сімейної медицини;

доктор медичних наук ГОРБАСЬ Ірина Михайлівна, Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України, м. Київ, провідний науковий співробітник відділення популяційних досліджень.

Провідна установа  -- Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра шпитальної терапії №2.

Захист відбудеться 14 червня 2001 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.600.04 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України (61002, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету МОЗ України (61002, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий 11.05.2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доцент Л.І. Овчаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

артеріальний гіпертензія сільський серцевий

Актуальність теми. Артеріальна гіпертензія (АГ) - найбільш поширене в Україні хронічне захворювання, яке посідає провідне місце в структурі непрацездатності, інвалідизації та смертності населення (Коваленко В.М., Свіщенко Е.П., Смірнова І.П., 1999; Дзяк Г.В., Перцова Н.О., 1999).

Незважаючи на те, що чинники ризику АГ відомі, їх вплив на розвиток захворювання у жителів сільської місцевості повністю не вивчений, не встановлена їх поширеність залежно від соціальної ознаки обстежених, а також серед селян, хворих на АГ.

АГ наносить величезну шкоду здоров'ю населення, збільшуючи ризик розвитку серцево-судинних ускладнень і смерті (Оганов Р.Г., 1997). В групі чоловіків з АГ за 10 років спостереження смертність від IХС та мозкових інсультів збільшилася більше, ніж удвічі (Волож О.І. та інші, 1997). Наявність артеріальної гіпертензії значно скорочує середню тривалість життя (Оганов Р.Г., 1996).

Особливо актуальна ця проблема для сільського населення України, де якість лікувально-діагностичної допомоги потребує докорінного поліпшення, а спеціалізована медична допомога повинна бути максимально наближеною до сільського жителя (Журавель В.І., Рогач І.М., 1998). Тому є актуальним вивчення розповсюдженості артеріальної гіпертензії в різних регіонах України, особливо в сільській місцевості (Горбась І.М., 1995). Попередні масові обстеження не характеризували динаміку АГ на фоні основних чинників ризику в неорганізованій сільській популяції протягом 8-10-річного періоду, а також результати профілактичних заходів АГ на селі. Своєчасна діагностика і лікування хворих на АГ забезпечують суттєве зменшення частоти основних ускладнень: мозкового інсульту, інфаркту міокарда та серцево-судинної смертності (Макаревич Т.Ю, 1997). Iснують істотні регіональні відмінності в показниках смертності населення України. Особливо це стосується сільських жителів, де вивчення та аналіз показників смертності за певний проміжок часу не проводився, в тому числі у взаємозв'язку з основними чинниками ризику АГ. Також має значення пропаганда здорового способу життя серед сільських жителів, забезпечення їх санітарно-просвітницькими матеріалами, що пояснюють природу розвитку АГ та причини виникнення її ускладнень, про шкідливість паління, малорухомого способу життя, ожиріння, надмірного вживання кухонної солі, алкогольних напоїв, психоемоційного та психосоціального перевантаження.

До цього часу мало відомо про поширеність АГ серед сільського населення, про діагностичні можливості в цих умовах, про організацію і результати запобігання АГ на селі. Тому в сучасних умовах значення принципу профілактики не тільки зберігається, але й розширюється. I добитися суттєвих позитивних зрушень у здоров'ї населення на даному етапі розвитку суспільства не можливо без розширення профілактичного напрямку діяльності галузі. Під час організації діагностичного процесу потрібно виходити з самого визначення профілактики як не тільки створення належних умов життя, організації дозвілля, формування звичок та інше, що виключає чи знижує рівень захворюваності населення, а й своєчасного виявлення преморбідних станів, відхилень та порушення здоров'я (Парій В.Д., Фіц З.Р.; Струков А.М., 1994). Особливо це актуально при наданні медичної допомоги сільському населенню, коли ми маємо на увазі етапність такої допомоги, починаючи від фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських лікарських амбулаторій, сільських дільничних лікарень до центральних районних лікарень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрямок досліджень пов'язаний з науковою діяльністю та входить до тематичного плану Інституту терапії АМН України як фрагмент науково-дослідної роботи (НДР): інтегрована профілактика хронічних неінфекційних захворювань в Україні за програмою ВООЗ - Countrywіde Іntegrated

Noncommunіcable Dіsease Interventіon Programme - CINDI (№ держреєстрації 0194U003506, шифр 113/08.94).

Автором виконаний розділ НДР, який стосується сільського населення України і присвячений чинникам захворюваності та смертності в осіб з АГ сільської неорганізованої популяції.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи: виявити чинники ризику АГ серед сільського населення з урахуванням показників смертності та динаміки розповсюдженості захворювання за 10-річний період спостереження для визначення профілю ризику розвитку АГ на селі.

При виконанні роботи були поставлені такі задачі:

1. Дослідити поширеність АГ та основних чинників ризику серед сільських чоловіків і жінок.

2. Провести проспективне епідеміологічне дослідження для визначення динаміки АГ та чинників ризику у сільських жителів.

3. Дати порівняльну характеристику різних форм АГ у чоловіків та жінок всіх вікових груп.

4. Визначити розповсюдженість чинників ризику (поведінкових, біологічних, спадкових, професійних, побутових та інших) серед хворих на АГ.

5. Дослідити вплив основних чинників ризику на розвиток АГ залежно від віку та статі обстежених.

6. Вивчити загальну смертність та смертність від серцево-судинних захворювань у сільській популяції з урахуванням АГ та чинників ризику.

7. Виявити рівень захворюваності з тимчасовою втратою працездатності по АГ та визначити основні напрямки її зниження.

8. Оцінити стан інформованості сільського населення про значення чинників ризику у виникненні АГ.

9. Запропонувати основні принципи профілактики АГ на селі.

Об'єкт дослідження - артеріальна гіпертензія.

Предмет дослідження - чинники ризику в осіб з АГ сільської популяції.

Методи дослідження. Для обстеження сільської популяції (2019 осіб) використовувалися стандартизовані епідеміологічні методи дослідження, які включали опитувальники ВООЗ по тютюнопалінню, вживанню алкоголю, фізичній активності, харчуванню, обтяженій спадковості. Інструментальні методи досліджень включали вимірювання артеріального тиску (АТ) і електрокардіографію (ЕКГ) з подальшим кодуванням за Міннесотським кодом. Лабораторні методи дослідження проводились для визначення рівня ліпідів в крові з використанням автоаналізатора “Корона” (фірми LKV, Швеція) і ферментативних наборів фірми “Boehrіnger Manheіm” (Австрія).

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Вперше вивчена динаміка розповсюдженості АГ та основних чинників ризику в неорганізованій сільській популяції протягом 10-річного періоду.

2. Досліджено розповсюдженість АГ на селі, її чинників ризику серед чоловіків і жінок залежно від соціальної та професійної орієнтації обстежених.

3. Вперше встановлено розповсюдженість поведінкових чинників ризику АГ на селі не лише окремо, але і в різних комбінаціях серед сільських чоловіків і жінок, а також визначено рівень фізичної активності сільської популяції України в залежності від віку, рівня освіти, сімейного стану та наявності АГ.

4. Використано при вивченні звички вживання алкоголю серед сільських жителів частотно-кількісний критерій, що характеризує інтенсивність вживання алкогольних напоїв та регіональні особливості цієї поведінкової звички.

5. Вивчено обтяжену спадковість по серцево-судинних захворюваннях по батьківській і материнській лініях та особливості взаємозв'язку АГ з основними чинниками ризику у сільських пробандів з обтяженою спадковістю.

6. Проведено порівняльну характеристику серед сільських жителів електрокардіографічних змін в осіб з нормальним та підвищеним артеріальним тиском, виявлено кореляційну залежність між ішемічними змінами на ЕКГ та чинниками ризику.

7. Вивчено рівень ліпідів у сироватці крові серед сільських чоловіків та жінок залежно від наявності АГ у різних статево-вікових групах. Встановлено відносний ризик розвитку АГ в осіб з надлишковою масою тіла (НМТ), гіперхолестеринемією (ГХС) та гіпертригліцеридемією (ГТГ).

8. Визначено рівень смертності в сільській популяції України за 3-річний період в розрахунку на 1000 людино / років з урахуванням АГ та чинників ризику, а також проведено порівняльну характеристику смертності сільського населення залежно від проведених заходів по первинній і вторинній профілактиці АГ.

Практичне значення одержаних результатів

1. Результати дослідження дадуть можливість визначити справжню поширеність АГ серед сільських чоловіків та жінок і науково обґрунтувати план заходів по її профілактиці.

2. Виявлені особливості частоти і впливу чинників ризику, ізольовано або в сполученні, дозволять визначити їх внесок у формування АГ на селі.

3. Вивчення розповсюдженості АГ та чинників ризику в динаміці допоможе сформулювати пріоритетні напрямки первинної профілактики АГ.

4. Визначення рівня ліпідів в сироватці крові різних статево-вікових груп демонструють необхідність створення системи постійного спостереження за станом харчування сільського населення різних регіонів України.

5. Зіставлення показників смертності в групі активної профілактики та в групі порівняння допомагають визначити ефективність проведених профілактичних заходів на селі по боротьбі з чинниками ризику АГ.

6. Показана необхідність великої санітарно-просвітницької роботи серед сільського населення з метою підвищення його обізнаності про значення чинників ризику у виникненні захворювань.

Результати досліджень та рекомендації по їх використанню викладені в методичних рекомендаціях “Международная программа “Интегрированная профилактика неинфекционных заболеваний” (СИНДИ) и практическое здравоохранение”, затверджених Вченою радою Інституту терапії АМН України (1997).

Результати досліджень впроваджені в повсякденну практику роботи Інституту терапії АМН України та науково-дослідну роботу Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска і в лікувально-профілактичні заклади Чернігівської та Харківської областей.

Особистий внесок здобувача. Самостійно проведено епідеміологічне обстеження сільських мешканців, опитування та огляд хворих на АГ, виконано математичну і статистичну обробку первинного матеріалу і отриманих результатів з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Особисто визначені мета і завдання дослідження, проаналізовані дані вітчизняної та зарубіжної літератури, які стосуються розвитку АГ у мешканців села з розробкою програми проспективного спостереження не лише за динамікою розповсюдженості захворювання, а й основних чинників ризику АГ на селі, включаючи аналіз тимчасової втрати працездатності та смертності сільського населення. Написання всіх розділів дисертації, формулювання висновків, а також обговорення результатів дослідження зроблено особисто автором.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на республіканській науково-практичній конференції “Роль загально-практикуючого лікаря у розв'язанні проблем профілактики неінфекційних захворювань” (Харків, 1997), науково-практичній конференції з актуальних проблем клініки внутрішніх хвороб Інституту терапії Академії медичних наук України (Харків, 1998), науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю з дня народження та 60-річчю науково-педагогічної, лікувальної та громадської діяльності академіка Л.Т. Малої (Харків, 1999), Республіканській науково-практичній конференції кардіологів і кардіохірургів з міжнародною участю “Нові напрямки профілактики, діагностики та лікування серцево-судинних захворювань” (Київ, 1999), І Всеросійській конференції по проблемам атеросклерозу, присвяченій 100-річчю з дня народження А.Л. Мясникова (Москва, 1999), республіканській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Ефективні методи лікування захворювань серця, судин ·і інших органів (Вінниця, 1999).

Публікації. За матеріалами дисертації опублікована 31 друкована робота, з них 24 - статті у наукових фахових журналах (усі самостійні), 2 - у збірниках наукових праць (теж самостійні), 5 - тези доповідей у матеріалах з'їздів, конгресів і конференцій (4 самостійні).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 2 розділів - 6 підрозділів огляду літератури, 12 підрозділів власних спостережень, заключення, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних літературних джерел містить 468 найменування, у тому числі 242 роботи зарубіжних авторів, що складає 48 сторінок. Дисертація викладена на 323 сторінках, ілюстрована 42 таблицями і 31 рисунком (на 30 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи дослідження. Стандартизованими методами ВООЗ проведено два скринуючих обстеження неорганізованої популяції сільського населення Борзнянського району Чернігівської області віком від 18 до 95 років, які постійно проживають на території сільської лікарської дільниці. В 1985-1987 роках було обстежено 2290 осіб, з них 986 чоловіків і 1304 жінок. Обсяг обстеженої в 1996-1997 популяції склав 2270 осіб, оглянуто 2019 осіб, відклик дорівнює 88,9 %, що забезпечило репрезентативність результатів дослідження.

За допомогою спеціальної анкети здійснювалось отримання анамнестичних, соціально-демографічних даних, з'ясовували характер і умови трудової діяльності. Збір інформації про рідних та найближчих родичів проводився для виялення обтяженої спадковості по серцево-судинних захворюваннях.

Артеріальний тиск вимірювали ртутним сфігмоманометром в сидячому положенні на правій руці з точністю до 2 мм. В аналіз даних проведеного дослідження включали середні з двох вимірювань АТ.

Реєстрацію ЕКГ проводили в стані спокою в 12 загальноприйнятих відведеннях зі стандартною калібровкою (1мм - 0,02 с і 10 мм - 1мВ) на багатоканальному апараті вітчизняного виробництва.

Аналіз результатів здійснювався відповідно до критеріїв ВООЗ. Хворими на АГ вважали осіб, у яких систолічний АТ (САТ)>=160 мм рт.ст., діастолічний АТ (ДАТ)>= 95 мм рт.ст., або з нормальними цифрами АТ на фоні двотижневого лікування гіпотензивними препаратами. Пограничну АГ (ПАГ) діагностували при значеннях систолічного АТ=140-159 мм рт.ст. і дістолічного АТ=90-94 мм рт.ст.

Оцінку маси тіла проводили за індексом Кетле (ІК) = вага, кг/зріст, м2. До групи осіб з НМТ віднесені особи з величиною ІК >= 30 кг/м2.

При аналізі статусу паління курцями вважали осіб, які випалювали хоча б одну цигарку за добу.

Фізично неактивними вважалися особи, які сидять на роботі 5 годин і більше і мають активне дозвілля взимку і влітку, включаючи час ходьби на роботу і назад менше 10 годин на тиждень, для пенсіонерів - менше 15 годин рухальної активності на тиждень.

Для характеристики алкоголізації використовувався частотно-кількісний аналіз (Давидов О.Є., 1995): епізодичне, або нечасте вживання алкоголю - декілька разів на рік; помірне, або побутове пияцтво - один раз на місяць - один раз на тиждень; систематичне, або часте - декілька разів на тиждень - кожного дня. В цих групах виділяли підгрупи осіб, які вживали алкоголь в невеликій кількості (до 1 л пива, до 500 г вина, до 200 г горілки) або у великій кількості (1 л пива і більше, 500 г вина і більше, 200 г горілки і більше).

Харчування вивчалося одномоментно в усій популяції. До осіб, які вживали надмірну кількість кухонної солі, відносили тих, які, згідно з відповідями на опитувальник ВООЗ, досолювали їжу, не куштуючи її. Особи, які відзначили переважне вживання жирів тваринного походження, досолювання їжі, не куштуючи її, вживання п'яти і більше чайних ложок цукру за добу, віднесені до групи, яка характеризується нераціональним харчуванням.

Для встановлення дисліпопротеідемії використовувалися такі критерії (Wіllіams R., 1991): холестерин (ХС) >= 240 мг/дл (6,2 ммоль/л), тригліцериди (ТГ) >= 191 мг/дл (2,2 ммоль/л), ХС ЛПВП <= 39 мг/дл (1,0 ммоль/л).

Для оцінки захворюваності з тимчасовою втратою працездатності враховували кількість випадків непрацездатності, в тому числі на 100 працюючих, середню тривалість одного випадку в днях та середню тривалість непрацездатності на одного хворіючого в днях.

Вивчення інформованості населення про роль чинників ризику у виникненні АГ проводилося методом анкетування випадкової 10 % вибірки населення двох сіл. Кожному обстеженому пропонувалось самостійно назвати відомі йому чинники, які сприяють виникненню АГ. Вивчення поінформованості лікарів та середнього медперсоналу в питаннях профілактики і лікування АГ проводилося анонімно за анкетою НДІ терапії. Анкетування виконано серед медичного персоналу фельдшерсько-акушерських пунктів та сільських дільничних лікарень.

При аналізі смертності для кожної людини, яку включено до популяції, обчислювався період спостереження в людино/роках. Період спостереження для тих, хто залишився живим і мешкав за попередньою адресою, дорівнював закінченню строку спостереження мінус дату включення в популяцію. Для тих, хто помер або вибув з популяції в зв'язку з переїздом в інше місце проживання, з дати смерті або переїзду вираховувалась дата включення в популяцію. Смертність та частота нових випадків інфаркту міокарда та мозкового інсульту розраховувались на 1000 людино/років.

Для оцінки епідеміологічної ситуації відповідно до рекомендацій ВООЗ аналіз результатів спостереження проводився з урахуванням статі та віку. Для проведення аналізу за віком пацієнтів поділено на 10-річні вікові групи: 25-34, 35-44, 45-54, 55-64, 65 років і старіші, а також виділено групу осіб від 18 до 24 років.

Отримані дані введено до комп'ютеру у вигляді баз даних, математичну обробку проведено за допомогою СУБД “FoxPro”. Вірогідність відмінностей визначали за допомогою t-критерію Стьюдента. Для перевірки нормальності розподілу використаний F-критерій Фішера. Кореляційний аналіз проводили за стандартними програмами з обчисленням тетрахоричних коефіцієнтів кореляцій (rt) з перевіркою їх вірогідності за критерієм c2.

Результати дослідження та їх обговорення. Із загальної кількості обстежених чоловіків було 882 - 43,7%, жінок - 1137 - 56,3 % Середній вік популяції становив (57,2±0,6) років: віком від 18 до 24 років - 61 чоловік - 6,9 % і 60 жінок - 5,3 %. Вік чоловіків вірогідно менший - (52,90 ± 0,61) років проти (60,55±1,07) (р<0,001) у жінок. Серед обстежених 20,4 % чоловіків та 36,5 % жінок мали початкову освіту, 21,3 % та 24,8 % - відповідно неповну середню, 41,5 % та 25,3 % - середню, 12,6 % та 9,4 % - середню технічну, 4,2 % та 4,5 %- вищу освіту. За сімейним станом сільські жителі розподілились таким чином: 75,1 % чоловіків та 58,2 % жінок були одружені, 15,5 % та 9,2 % ніколи не перебували в шлюбі, 5,7 % чоловіків і 30,3 % жінок відповідно були вдівцями та вдовами, 3,7 % чоловіків та 2,3 % жінок на момент обстеження були розлучені. Із загальної кількості обстежених 23,7% чоловіків та 15,4 % жінок не мали дітей, тоді як більшість сільських мешканців мали дітей - 76,3 % і 84,6 % відповідно. В сільському господарстві працює кожний другий чоловік і кожна п'ята жінка - 48,1 % і 21,1 % відповідно (р<0,001). Службовців на селі значно менше - 6,8 % чоловіків і 10,4 % жінок (р<0,001). Серед сільських жінок пенсіонери склали 63,6 %, що вдвічі більше кількості пенсіонерів-чоловіків - 31,8 % (р<0,001).

Проведене епідеміологічне дослідження сільської популяції Чернігівщини дозволило виявити дійсну розповсюдженість АГ на селі. Розповсюдженість АГ серед сільського населення склала 20 % у чоловіків та 31 % у жінок. Відзначено вірогідне збільшення цього показника в чоловіків з 3,3 %, 8,7 % у вікових групах 18-24, 25-34 і 35-44 років до 35,8 % в групі осіб 45-54 років (p<0,001) і до 23 % в групі 55-64 років (p<0,05), у жінок з 1,7 % у віці 18-24 років до 17,6 % у віці 35-44 років (p<0,001), 26,1 % в групі 45-54 років та 41,5 % в групі 55-64 років (p<0,001). Після 65 років розповсюдженість АГ в чоловіків склала 25,2  %, у жінок - 37,6 % (p<0,001)

Систолічна АГ виявлена в 3,2 % чоловіків та 6,9 % жінок (p<0,001). Перші випадки цієї форми АГ спостерігались в чоловіків 25-34 років (0,8 %) та в осіб 45-54 років. Найбільша розповсюдженість систолічної АГ спостерігалась в осіб 65 років і старіших - 6,6 % чоловіків та 10,8 % жінок (p<0,05).Трохи частіше в сільських жителів зустрічалась діастолічна АГ - у 4,5 % чоловіків та 4,3 % жінок, тобто систолічна АГ частіше зустрічається серед жінок, ніж серед чоловіків, тоді як подібні відмінності в розповсюдженості діастолічної форми АГ не знайдені.

Найпоширеніша серед сільських жителів змішана форма АГ, яка спостерігалась вірогідно частіше у жінок: 11.1 % чоловіків та 18,8 % жінок (p<0,001), окремі її випадки зустрічались в групах осіб 25-34 та 35-44 років, до того ж у жінок трохи частіше - 5,3 % та 9,9 % відповідно (p>0.1).

Розповсюдженість ПАГ склала 5,2 % у чоловіків та 4,7 % у жінок. Показники АТ в межах норми відзначені у 74,8 % чоловіків та в 64,3 % жінок.

Середній САТ у чоловіків склав 134,3 мм рт.ст., у жінок він вищий - 139,3 мм рт.ст. (p<0,001), хоча до 35 років САТ вищий у чоловіків. Значення верхньої 10-відсоткової відрізної точки розподілу рівня САТ у чоловіків віком від 18 до 64 років та старіших відповідно склали 161 та 173 мм рт.ст., у жінок вони вищі - 165 та 185 мм рт.ст. Рівень верхньої 5-відсоткової точки в чоловіків дорівнює 165 та 186 мм рт.ст., у жінок - 172 та 202 мм рт.ст., тобто значення САТ вищі у жінок. Значення САТ і ДАТ в чоловіків та жінок, які відповідають верхнім 25-, 10- та 5-відсотковим відрізним точкам і перевищують 160 та 95 мм рт.ст. частіше реєструвались у жінок, особливо після 64 років. Середньопопуляційні рівні САТ і ДАТ в обстежених нами чоловіків та жінок перевищують відповідні показники як по Україні, так і по міських популяціях (Смірнова І.П., Горбась І.М., 1989).

Найвища розповсюдженість АГ спостерігалися серед вдівців та вдів: 38,0 % і 36,3 % відповідно, а також серед осіб, які мали дітей - у 31,8 % жінок та вірогідно меншої кількості чоловіків - 21,7 % (p<0,001). Відмінності у поширеності захворювання викликані, мабуть, більшою тривогою жінок за своїх дітей і вищою відповідальністю за їх виховання.

Значна розповсюдженість АГ спостерігалася в чоловіків з вищою освітою (27 %),що, більш усього, залежить від характеру їхньої трудової діяльності. пов'язаної з психоемоційним напруженням, у жінок з початковим (37,6 %) та неповним середнім рівнем освіти (33,7 %). Найвищий показник розповсюдженості АГ відзначений у жінок з вищою освітою у віці після 64 років.

Серед працюючих в сільському господарстві АГ спостерігалась у 16,7 % чоловіків та 20,4 % жінок, праця яких пов'язана з професійними шкідливостями: шумом, вібрацією, впливом хімічних речовин. Серед доярок АГ невірогідно частіше реєструвалась у жінок - 25,4 % проти 12,5 % у чоловіків (p>0,1). Головна причина захворюваності на АГ у цієї категорії працюючих - несприятливий мікроклімат, фізичні навантаження, ненормований робочий день. Механізатори хворіють на АГ вірогідно рідше, ніж тваринники - 12,6 % та 21,9 % (p<0,05). Серед працюючих в рільництві, робота яких пов'язана зі значним фізичним навантаженням в несприятливих метеорологічних умовах, АГ відзначалась у 19 % чоловіків та 17,7 % жінок (p>0,1). Найбільша розповсюдженість АГ спостерігалась у чоловіків з адміністративно-господарського персоналу - 60 % проти 8,3 % у жінок. Серед інших осіб, зайнятих в сільському господарстві, АГ спостерігалась у 23,1 % чоловіків і тільки в 11,7 % жінок. Розповсюдженість АГ серед чоловіків, не зайнятих безпосередньо в сільськогосподарському виробництві, досить висока - 20 % і наближається до такої у тваринників (21,9 %); у жінок ці показники відповідно склали - 15,3 % та 22 %, тобто на АГ частіше хворіють жінки, які працюють в сільському господарстві і мають значні фізичні навантаження. Розповсюдженість АГ в осіб, зайнятих в сільськогосподарському виробництві, в Чернігівській області виявилась вищою, ніж по Україні (Мікуніс Р.І. та ін., 1988; Смірнова І.П., Горбась І.М., Вітте П.Н., 1991), хоча частота АГ у працівників ферм відповідала виявленій в інших регіонах України.

Вживання алкоголю широко розповсюджене в обстеженій сільській популяції і відзначено у 72,4 % чоловіків. Вивчення частоти вживання алкогольних напоїв показало, що майже половина чоловіків - 43,4 % вживали їх помірно, 14,3 % - епізодично (p<0,001) та 14,7 % - систематично. В ході проведеного дослідження не виявлено залежності у вживанні алкогольних напоїв від рівня освіти обстежених. Так, алкоголь вживали 73,7 % чоловіків з вищою освітою, 74,3 % з середньою і 72,8 % селян з початковою освітою, а також 68,6 % та 71,2 % чоловіків з неповною середньою та середньою технічною освітами відповідно.

Від рівня освіти обстежених залежала частота вживання алкоголю. Серед чоловіків з середньою освітою систематичне вживання алкоголю зустрічалось втричі частіше, ніж серед чоловіків з вищою освітою: 17,8 % та 5,4 % відповідно (p<0,001), а епізодичне - у півтора рази рідше - 12,8 % та 21,6 % відповідно (p>0,1).

Найпоширеніша звичка вживання алкоголю серед холостяків та одружених чоловіків - 73,7 % та 73,5 % відповідно, трохи менше - серед вдівців - 66 % та розлучених - 54,5 %. Алкогольні напої вживали 75,7 % чоловіків, зайнятих в сільському господарстві та 68,3 % службовців. Розповсюдженість систематичного вживання алкоголю серед чоловіків, зайнятих в сільському господарстві, втричі вища, ніж серед службовців - 20 % та 6,6 % відповідно (p<0,001), а епізодичного - вдвічі нижча - 11,8 % та 21,7 % відповідно (p>0,1).

Аналогічні дослідження в сільських популяціях України не проводились, крім міських популяцій. Так, в організованій популяції чоловіків м. Харкова алкоголь вживали переважно чоловіки віком від 25 до 34 років. Дані про розповсюдженість цієї шкідливої звички у чоловіків з вищою освітою та неодружених чоловіків ідентичні, помірно вживають алкоголь чоловіки обох популяцій (Давидов О.Є., 1995).

Серед селян, хворих на АГ, розповсюдженість звички вживання алкоголю склала 78,4 %, що трохи вище, ніж в популяції - 72,4 % (p>0,1). У віковій групі 18-24 років вживали алкоголь всі чоловіки, хворі на АГ, тоді як в популяції цей показник склав тільки 67,2 %. В групі чоловіків 25-34 років, хворих на АГ, розповсюдженість звички вживання алкоголю склала 90,9 %, тоді як в популяції вона нижча - 72,4 % (p<0,05). В наступних вікових групах 35-44, 45-54 та 55-64 років відсоток чоловіків, котрі вживають алкоголь і хворіють на АГ, вищий, ніж в популяції, і перебуває в межах від 80 % до 82,4 %. В популяції цей показник відповідно склав 77,4 %, 75,8% та 74,3 %. У чоловіків 65 років і старіших зберігається знайдена тенденція: розповсюдженість звички вживання алкоголю серед хворих на АГ вища, ніж в популяції: 78,4 % проти 72,4 % (p>0,1).

При систематичному вживанні (декілька разів на тиждень, щодня) АГ визначалась у 28,5 % чоловіків, це був найвищий показник, рідше - у чоловіків, котрі вживали алкоголь помірно - 20,4 % (p>0,1) і найнижча розповсюдженість АГ виявлена у чоловіків з епізодичним вживанням алкогольних напоїв - 18,2 %. Середні значення САТ і ДАТ були найвищими в чоловіків, котрі вживають алкоголь у великий кількості - 135 та 83 мм рт. ст., тобто вживання алкогольних напоїв у великій кількості сприяє зростанню САТ і ДАТ у чоловіків.

Розповсюдженість звички вживання алкоголю серед сільських жінок склала 40,7 %, у віці 35-44 років - 67 %. Найчастіше вживали алкоголь жінки з середньою технічною освітою (57,9 %), розлучені (80 %), а також ті, котрі мають дітей (73,5 % проти 33,7 % бездітних жінок; p<0,001). Сільські жінки віддають перевагу помірному вживанню алкоголю, особливо у віці 35-44 років, котрі мають середню освіту, заміжні і працюють в сільському господарстві. Серед жінок, хворих на АГ, розповсюдженість вживання алкоголю нижча, ніж в популяції, але до 45 років цей показник вищий у жінок, хворих на АГ. Середні значення САТ у сільських жінок перебувають в прямій залежності від кількості вжитого алкоголю. Розповсюдженість АГ вища серед жінок, які вживають алкогольні напої у великій кількості.

Однією із шкідливих звичок, найбільш розповсюдженою серед чоловіків в сільській популяції, є тютюнопаління: палять тютюн більше половини чоловіків - 58,2 % і тільки 0,18 % жінок (p<0,001). В порівнянні з міським населенням розповсюдженість тютюнопаління серед чоловіків, котрі мешкають на селі, нижча, ніж в Києві (Шутєєва Л.В., Гарницький С.П., 1990) і вища, ніж в Харкові (Шпаченко В.М., Давидова Л.Й., 1996).

Найбільша кількість чоловіків, які палять тютюн, в дослідженій сільській популяції зареєстрована в наймолодшій віковій групі 18-24 років. Поряд з цим, зі збільшенням віку зростає кількість чоловіків, які кинули палити, і складає 27,7 % в групі осіб 65 років та старіших. Головним мотивом відмови від тютюнопаління було погіршення стану здоров'я. В сільській популяції Чернігівщини чоловіки рідше відмовлялись від цієї шкідливої звички, ніж в інших регіонах України (Горбась І.М., 1993). Аналогічна тенденція відзначена і серед хворих на АГ (Гарницький С.П., 1990).

Максимальну кількість курців визначено серед чоловіків з початковою та неповною середньою освітами - 67,2 % та 63,8 % відповідно, менш за все з вищою - 37,8 % (p<0,05), тобто виявлено чіткий зворотний зв'язок тютюнопаління з рівнем освіти.

Найчастіше палять вдівці - 80 % і розлучені чоловіки - 63,7 %, трохи рідше - одружені чоловіки - 57,8 % та холостяки - 50,4 %. Частіше відмовлялись від тютюнопаління одружені чоловіки, що можна пояснити сприятливим впливом сім'ї на частоту шкідливих звичок у селян. Частіше за інших палили тютюн селяни, які мали дітей (59,9 %), трохи рідше - бездітні (52,6 %).

Звертає на себе увагу розповсюдженість тютюнопаління серед працівників сільського господарства, де курцями є більше половини чоловіків. Найчастіше палили тютюн селяни, які працюють в рільництві - 64,3 %, а також 62,5 % доярів, 52,4 % тваринників та 49,2 % механізаторів.

Серед чоловіків, хворих на АГ, 44,3 % нині палять тютюн, тобто менше, ніж в популяції, 22,7 % палили в минулому та 33 % ніколи не палили. У віковій групі 18-24 років всі чоловіки, хворі на АГ, палять. В наступних вікових групах 25-34, 35-44, 45-54 та 55-64 років кількість курців серед хворих на АГ зменшується від 72,7 % до 60 %, 47,1 % та 42 %, зате, як і в популяції, зростає кількість чоловіків, які палили в минулому від 9,1 % до 10 %, 14,7 % та 16 % у відповідних вікових групах. Зі збільшенням віку серед хворих на АГ також зростає й кількість селян, які ніколи не палили - від 18,2 % в групі 25-34 років до 42 % в групі 55-64 років. Після 64 років кількість чоловіків, які нині палять тютюн та палили в минулому, однакова і дорівнює 36,2 %.

Серед чоловіків з ПАГ 41,3 % палили тютюн на момент обстеження, 19,6 % палили в минулому та 39,1 % ніколи не палили.

Характеризуючи інтенсивність тютюнопаління серед чоловіків, які нині палять, слід відзначити, що менше однієї пачки цигарок за день випалювали 14,8 % чоловіків, одну пачку - 48,5 %, дві пачки - 31,2 %, три пачки й більше - 5,5 % чоловіків.

Чоловікам, хворим на АГ, притаманна значна інтенсивність тютюнопаління, від 20 до 40 цигарок за день, особливо після 44 років. Середні значення САТ максимальні в чоловіків, котрі почали палити в підлітковому віці, ДАТ - в осіб, які мають стаж тютюнопаління до 10 років. Найбільша кількість чоловіків, хворих на АГ, почали палити тютюн після 16-річного віку. Найбільші рівні АТ спостерігались серед хворих на АГ селян, стаж тютюнопаління яких перевищував 40 років.

Зв'язок тютюнопаління з АГ відзначений багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими (Константинов В.В., Жуковський Г.С., Оганов Р.Г., 1994; Чазова Л.В., Калініна А.М., 1992; Block K.V., Rleіn C.H. et al., 1994). Але інші дослідники не виявили такого зв'язку (Бритов А.Н., 1997).

Надзвичайно поширене в сільській популяції надмірне вживання кухонної солі, тобто досолювання їжі, не куштуючи її. Ця поведінкова звичка відзначена у 63,6% чоловіків та 67% жінок. Найчастіше вживали сіль в надлишку особи з початковою та неповною середньою освітами, тобто розповсюдженість звички надмірного вживання кухонної солі серед обстежених обернено корелювала з рівнем освіті, особливо серед жінок.

Сімейний стан обстежених значною мірою вплинув на поширеність звички досолювання їжі, не куштуючи її. Найчастіше досолювали їжу самотні чоловіки і жінки: вдови (73 %), холостяки (69,3 %), незаміжні (68,6 %), удівці (66 %) та розлучені жінки (65,4 %). Наявність дітей в сім'ї не сприяла вищій поширеності вживання кухонної солі в надлишку і склала 63,3 % серед чоловіків та 65,9 % серед жінок.

Найчастіше досолювали їжу безробітні чоловіки (74,2 %), а також особи, зайняті в сільськогосподарському виробництві - 70,8 % жінок та 67,2 % чоловіків. Вірогідно рідше досолюють їжу службовці - 58,3 % чоловіків та 60,2 % жінок, що, мабуть, пов'язано з їх високим рівнем освіти.

В цілому в популяції надмірну кількість кухонної солі вживали 59,7 % чоловіків з нормальним АТ, 76,1 % хворих на АГ (p<0,001) та 71,7 % чоловіків з ПАГ (p<0,05). Серед жінок відповідно 62,8 %, 75 % (p<0,001) і 71,7 % (p>0,1).

Розповсюдженість надмірного вживання кухонної солі серед хворих на АГ вища, ніж серед осіб з нормальним рівнем АТ, крім чоловіків 25-54 років. Вірогідні відмінності знайдені серед жінок 45-54 років та серед чоловіків і жінок 65 років і старіших. В популяції в цілому вірогідні відмінності спостерігались як серед чоловіків, так і серед жінок. Для осіб з ПАГ істотних відмінностей в надмірному вживанні кухонної солі до 45-річного віку не знайдено, в наступних вікових групах переважали особи з ПАГ, так як і в популяції в цілому.

Отримані результати відповідають узагальненим даним вітчизняних і зарубіжних дослідників, котрі підтверджують зв'язок надмірного вживання кухонної та АГ (Давидова Л.Й., 1997; Кулаков Ю.В. та ін., 1995); Іосіюкі Оно, Кєндзи Вакаі, 1995), а також частоту цієї поведінкової звички серед хворих на АГ, в яких виразно простежується тенденція до підвищення АТ з віком (Weіnberger M.H., 1990).

Встановлені нами вірогідні відмінності в надмірному вживанні з їжею кухонної солі серед хворих на АГ та здорових осіб підтверджує існуючу думку про значення натрію в ґенезі АГ (Мазур Н.А., 1997; James G.D., Schlussel Y.R., 1993).

За даними обстеження недостатня фізична активність (НФА) серед населення Чернігівщини виявлена у 11,2 % чоловіків та у 8,3 % жінок. В неорганізованій популяції чоловіків розповсюдженість НФА зростає з підвищенням рівня освіти обстежених, тоді як серед жінок такої закономірності не виявлено. Поширеність НФА залежить від сімейного стану обстежених. Найчастіше недостатня фізична активність спостерігається серед холостяків та розлучених жінок, де поширеність НФА складає 12,4 % та 15,4 % відповідно. При наявності дітей рівень фізичної активності у чоловіків зростає, при цьому НФА зменшується до 10,3 %.

Розповсюдженість АГ серед чоловіків та жінок з НФА відповідно склала 19,2 % та 29,7 %. Ми не виявили хворих на АГ серед осіб з НФА у віковій групі 18-24 років.

Розповсюдженість АГ серед чоловіків 25-34 років з недостатньою фізичною активністю склала 8,7 %, значно зростає у віковій групі 45-54 років - 25 % проти 11,1 % у віці 35-44 років. Серед жінок з НФА розповсюдженість АГ відповідно склала 7,1 %, 25 % та 29,4 %. У віковій групі 55-64 років 50 % чоловіків і тільки 25 % жінок з недостатньою фізичною активністю хворіли на АГ. Після 65 років жінки з НФА вдвічі частіше, ніж чоловіки, хворіли на АГ - 60,8 % проти 30,7 %. Збільшення розповсюдженості АГ серед осіб з НФА виявлено у чоловіків 55-64 років та у жінок після 64 років.

Особливу зацікавленість викликає розповсюдженість поведінкових чинників ризику окремо і в різних комбінаціях у сільських чоловіків та жінок. Відсоток осіб з одним чинником ризику в популяції сільських чоловіків склав 10,2 %. Розповсюдженість комбінації з двох чинників ризику у чоловіків вірогідно вища і склала при цьому 45 % (p<0,001). Найчастішим виявилось поєднання надмірного вживання кухонної солі та вживання алкогольних напоїв, відзначене у 7,3 % чоловіків, наступною була комбінація з вживання алкоголю та НФА, надмірного вживання кухонної солі та НФА, а також тютюнопаління та НФА. Особливе занепокоєння викликає одночасне поєднання у чоловіків трьох поведінкових чинників ризику, відзначене у 31,9 % обстежених. Найбільш розповсюджена комбінація, яка складається з надмірного вживання кухонної солі, паління тютюну та вживання алкоголю. Всі чотири чинники ризику мали 2,4 % сільських чоловіків.

Серед жінок кількість осіб з одним чинником ризику вірогідно вища, ніж серед чоловіків, і відповідно складає 38,7 % та 10,2 % (p<0,001). Розповсюдженість комбінації, яка складається з двох чинників ризику, у жінок трохи вища, ніж у чоловіків, і складає 33,8 %. Найчастішою виявилась комбінація, яка поєднує такі поведінкові чинники ризику, як надмірне вживання кухонної солі та вживання алкоголю, відзначене у 29,9 % жінок. Поєднання НФА з вживанням алкоголю склало 1,6 %, з надмірним вживанням кухонної солі 2,3 %. Серед 3,3 % обстежених сільських жінок відзначена розповсюдженість комбінації, яка складається з трьох чинників ризику - надмірного вживання кухонної солі, НФА і вживання алкоголю.

В цілому, 89,5 % сільських чоловіків та 75,8 % жінок мають поведінкові чинники ризику, що свідчить про їх високу розповсюдженість в дослідженій сільській популяції. Серед чоловіків найпоширенішим є вживання алкоголю як окремо, так і в поєднанні з надмірним вживання кухонної солі і тютюнопалінням, серед жінок - вживання кухонної солі в надлишку, особливо в поєднанні з алкоголем.

Як видно зі сказаного вище, проблема наявності кількох чинників ризику для сільського населення Чернігівщини дуже актуальна, так як значна частина сільських жителів мають поєднання тих або інших основних чинників ризику АГ. Тому одночасний вплив на комбінації чинників ризику замість зосередження зусиль на корекції тільки одного з них є головним завданням у боротьбі з серцево-судинними захворюваннями.

При вивченні особливостей харчування сільських жителів слід відзначити, що хворі на АГ віддавали перевагу вживанню жирів тваринного походження, включаючи свинину і жирні сорти м'яса, а також велику кількість яєць, тобто більше чотирьох штук за тиждень, тоді як в популяції частіше вживають жири рослинного походження, більше їдять курятини та індичатини, сиру, багато цукру. Лише раз на тиждень сільські жителі, так як і хворі на АГ, включали до свого харчового раціону свіжі фрукти та ягоди.

Таким чином, у харчуванні сільської популяції Чернігівщини проявляються негативні тенденції, які характеризуються нераціонально високим вживанням тваринних жирів, яєць і цукру, а також недостатнім вживанням свіжих фруктів і ягід, риби і рослинної олії. Виявлена висока поширеність вживання кисломолочних продуктів і бобових. Порушення балансу основних харчових речовин у хворих на АГ проявляється вживанням переважно жирів тваринного походження і зменшеним надходженням поліненасичених жирних кислот, вітамінів і мінеральних речовин.

Наведені дані свідчать про необхідність створення системи постійного спостереження (моніторингу) за станом харчування великих груп населення різних регіонів України і зосередження особливої уваги на групах ризику.

Проведене епідеміологічне дослідження дало можливість виявити розповсюдженість НМТ серед сільського населення, де зайву вагу мали 8,3% чоловіків та вірогідно більша кількість жінок - 19,3% (p<0,001), тобто серед сільських мешканців НМТ найпоширеніша у жінок, особливо після 35 років, а також серед чоловіків 45-54 років. Середнє значення ІК у чоловіків склало 25,46 , у жінок воно вище - 26,05 (p<0,001), хоча до 35 років середні значення ІК невірогідно вищі у чоловіків.

Найвища розповсюдженість НМТ виявлена серед осіб з вищою освітою - у 16,2% чоловіків і 33,3% жінок (р>0,01). Вікові відмінності в поширеності НМТ серед осіб з цим рівнем освіти були відсутні. Поширеність НМТ найвища серед вдівців 18-64 років та заміжніх жінок цього віку, а також серед осіб, котрі мали дітей. Перевага розповсюдженості НМТ серед селянок з дітьми, насамперед, пов'язана з меншою зайнятістю жінок трудовою діяльністю і з тим, що більше уваги вони приділяють харчуванню, бо мають дітей.

Отримані нами дані про розповсюдженість НМТ в сільській популяції Чернігівщини нижчі, ніж по Україні (Горбась І.М., 1993), хоча вища частота НМТ у жінок узгоджується з результатами досліджень серед сільського населення. Показники розповсюдженості НМТ, залежно від віку, констатовані нами, не відповідають встановленому твердженню про зростання частоти НМТ з віком як у чоловіків, так і в жінок (Ельгаров А.А. та ін., 1994; Оганов Р.Г., 1997).

У всіх вікових групах, починаючи з 25-річного віку, розповсюдженість НМТ значно вища серед хворих на АГ, ніж серед осіб з нормальними значеннями АТ. Ці відмінності досягають статистичної значущості у жінок всіх вікових груп, а також у чоловіків 25-34 років та 45-54 років. Висока розповсюдженість НМТ відзначена і серед осіб з ПАГ 35-64 років.

Виявлено міцний кореляційний зв'язок НМТ з САТ і ДАТ у чоловіків і жінок, починаючи з 25-річного віку. На виникнення АГ у чоловіків з НМТ впливає тютюнопаління, вживання алкоголю та кухонної солі в надлишку, у жінок - низька фізична активність та надмірне вживання кухонної солі. Обтяжена спадковість по серцево-судинних захворюваннях сприяє розвитку АГ у жінок з НМТ більше, ніж у чоловіків з цим чинником ризику.

Ризик розвитку АГ у сільських чоловіків з НМТ втричі вищий, ніж в осіб з нормальною масою тіла, тоді як сільські жінки з ожирінням ризикують захворіти на АГ в 5 разів частіше. Ризик розвитку АГ у селян з НМТ зростає з віком, досягаючи максимальних значень у вікових групах 45-54 та 55-64 років - 4,5 і 5,2 разів у жінок та 3,3 і 4,0 - у чоловіків. В осіб 65 років і старіших ризик розвитку АГ вищий в 5 разів у чоловіків та в 6,2 разів у жінок в порівнянні з селянами з нормальною масою тіла.

Особливу зацікавленість викликають дані про розповсюдженість ГХС, ГТГ та гіпо-a-ХС в досліджуваній сільській популяції. Розповсюдженість ГХС серед чоловіків і жінок 25-74 років склала відповідно 10 % і 24 %, ГТГ - 6 % і 4 %. Поширеність гіпо-a-ХС серед чоловічого і жіночого населення 25-74 років практично однакова і складає 6 % і 5 %. Характерною особливістю в розповсюдженості дисліпідемій в сільській популяції Чернігівщини є висока частота ГХС у сільських жінок, особливо у віковій групі 55-64 років.

Значення загального холестерину, що відповідають верхнім 10- і 5 відсотковим відрізним точкам і перевищують 240 мг/дл, частіше реєструвались у жінок. Рівень тригліцеридів, що перевищував 191 мг/дл, реєструвався тільки у чоловіків в 5-відсотковій верхній відрізній точці. Рівень a-холестерину, нижчий 39 мг/дл, що відповідало нижній 5-відсотковій відрізній точці, рівнозначно відзначався у чоловіків і жінок.

Розповсюдженість АГ у сільських жителів в значній мірі залежить від наявності ГХС і ГТГ у чоловіків і жінок, в меншій мірі - від гіпо-a-ХС. Наявність ГХС підвищує ризик розвитку АГ в два рази у чоловіків і в три рази у жінок в порівнянні з сільськими жителями, котрі мають низькі значення холестерину. Серед осіб з ГТГ сільські жінки мають вищий ризик захворіти на АГ, ніж чоловіки: в 2,3 та 1,75 разів відповідно. Зниження підвищеної концентрації в крові загального холестерину і тригліцеридів може зменшити ризик розвитку серцево-судинних захворювань, зокрема АГ. Для цього необхідно формувати у сільського населення навики здорового способу життя шляхом корекції поведінкових реакцій, навчання їх раціональному харчуванню і підтримці енергетичного балансу, звертаючи при цьому увагу на важливість фізичної активності.

Аналізуючи отримані результати, необхідно виділити найхарактерніші особливості, що стосуються вікових відмінностей в показниках ліпідного обміну при АГ. По-перше, найвиразніші, статистично значущі атерогенні порушення в метаболізмі холестерину, альфа-холестерину і тригліцеридів в порівнянні з особами, котрі мали нормальний АТ, відзначені у 25-44-річних хворих. В групі осіб 45-64 років серед хворих на АГ глибокі патологічні зрушення спостерігались в метаболізмі тригліцеридів, а також a-ХС у чоловіків 45-54 років.

На вищі рівні холестерину у хворих з підвищеним АТ в порівнянні зі здоровими вказують й інші автори (Творогова М.Г., Кошечкін В.А., Жуковський Г.С., 1996; Lemne C., Hamsten A., 1994; Langer R.D., 1995; Panіer B.M., 1994), хоча подібні дослідження в сільських популяціях не проводились. При цьому зазначають наявність кількох гіпотез, які пояснюють патогенез АГ в її поєднанні з дисліпідеміями. Вважають, що підвищення рівня ліпідів в крові впливає на структуру мембрани клітин, змінюючи при цьому рівень катіонного транспорту (Александров А. А., Кухаренко С.С., Белікова О.А., 1996). Значна увага приділяється гіперінсулінемії, при якій зростає реабсорбція натрію в нирках і затримка натрію в організмі, можливо завдяки прямому впливу на Na-, К-АТФазу (Tepel M., Perez P., Rahn K.H., 1993).

Як видно зі сказаного вище, ситуація по відношенню до дисліпідемій в сільських районах Чернігівської області несприятлива. Це свідчить про недостатню профілактику, виявлення і корекцію дисліпідемій як одного з провідних чинників ризику атеросклеротичних захворювань - ІХС, інфаркту міокарда, мозкових інсультів. Впровадження розроблених дієтичних рекомендацій буде сприяти значному зниженню рівня в сироватці крові загального холестерину у більшості сільського населення. На розповсюдженість дисліпідемій в сільській популяції Чернігівщини впливають надмірна маса тіла і низька фізична активність, значно менше - надмірне вживання кухонної солі. Отримані дані підтверджують загальну закономірність про вплив чинників ризику на рівні ліпідів в плазмі крові (Ніколенко Є.Я., 1994; Berton G., 1994; Kelback H.S., 1995; Thomas D., 1993). Підвищення рівня фізичної активності сприяє зменшенню атерогенних зрушень в метаболізмі ліпідів, що знайшло підтвердження і в досліджуваній сільській популяції (Sellіer R., 1995).

Розповсюдженість цукрового діабету в сільській популяції склала 0,9 % у чоловіків і 0,8 % у жінок. Розповсюдженість АГ серед чоловіків, хворих на цукровий діабет, висока і склала 37,5 %, серед жінок вона вища - 55,5 % (p>0,1), тобто вивчення епідеміології цукрового діабету в сільській популяції дозволило виявити дійсну його розповсюдженість у чоловіків і жінок різних вікових групах, а також визначити частоту АГ і основних чинників ризику в осіб з цукровим діабетом.

Вивчена розповсюдженість патологічних змін ЕКГ серед чоловіків і жінок в досліджуваній сільській популяції. Ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка у чоловіків визначались значно рідше, ніж у жінок. Розповсюдженість депресії сегменту SТ в цілому і найвиразніших його змін вірогідно нижча у чоловіків. Зміни зубця Т в цілому і найвиразніші його зміни також відзначені вірогідно частіше у жінок. Не знайдено суттєвих відмінностей в розповсюдженості порушень атріовентрикулярної і внутрішньошлуночкової провідності у чоловіків і жінок. Аритмії трохи частіше реєструвались у чоловіків, хоча відмінності невірогідні. У хворих на АГ частіше, ніж у нормотоніків, виявляються ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка і різні порушення ритму серця.

На виникнення ішемічних змін ЕКГ у сільських мешканців впливають АГ, НМТ і обтяжена спадковість (ОС), трохи менше - тютюнопаління і вживання алкоголю. Проведений аналіз дозволив виділити групи осіб, котрі мають прогностично несприятливі зміни ЕКГ і вжити відповідні заходи.

В досліджуваній сільській популяції 25,4 % чоловіків і 23,7 % жінок мали ОС по одному із наступних захворювань: інфаркту міокарда (ІМ), мозковому інсульту (МІ), АГ, цукровому діабету і раптовій ненасильницькій смерті. Для аналізу ОС виділені три типи успадкування: І тип - при здорових батьках хворий один з найближчих родичів - брат або сестра; ІІ тип - хворий один із батьків; ІІІ тип - хворі обоє батьки. У другому типі виділяли успадкування по батьківській або по материнській лінії.

Обтяжена спадковість по інфаркту міокарда в сільській популяції простежувалась в одного з 40 чоловіків та в однієї з 32 жінок, при цьому спостерігалась невірогідна перевага успадкування по батьківській лінії. Вірогідна перевага обтяженої спадковості по мозковому інсульту по материнській лінії спостерігалась як серед чоловіків, так і серед жінок: 2,2 % проти 4,1 % у чоловіків (p<0,001) та 1 % проти 4,4 % у жінок (p<0,001). Очевидну перевагу відзначено у жінок після 34 років, у чоловіків - після 44 років. Найпоширенішою в сільській популяції виявилась ОС по АГ, яка відзначена у 13 % чоловіків та 10,8 % жінок, при цьому переважало успадкування по материнській лінії. Обтяжена спадковість по цукровому діабету виявлена у 1 % чоловіків і 1,5 % жінок, при цьому знайдено невірогідну перевагу успадкування по батьківській лінії, а також серед чоловіків і жінок, брат або сестра яких страждали на цю хворобу. Обтяжена спадковість по раптовій ненасильницькій смерті в досліджуваній популяції виявлена у 1,5 % чоловіків та 1,3 % жінок і найчастіше реєструвалась у молодих чоловіків 25-34 років, а також у жінок 55-64 років.